There are few known predators of Sylvilagus aquaticus, but known predators include domestic dogs (Canis lupus familiaris), American alligators (Alligator mississippiensis), and humans (Homo sapiens). This species is the 2nd most hunted rabbit in the United States. They use a combination of cryptic coloration and "freezing" to avoid being detected and a rapid, irregular jumping pattern when fleeting to avoid capture.
Known Predators:
Anti-predator Adaptations: cryptic
Sylvilagus aquaticus is the largest member of its genus, the cottontails. However, its ears are smaller relative to other cottontails. The head and back are usually a mix of dark brown, rusty brown, or black. The throat, ventral surface and tail are white. A clear cinnamon-colored ring is visible around the eye. Males are slightly larger than females. Males weigh from 1816 to 2554 grams, with an average of 2235 g. Females are from 1646 to 2668 grams, averaging 2161 g.
Altricial young are born with fur up to 5 mm long with a weight of approximately 61.4 g. At birth, their fur color is dark (either brown or black) on their back, sides and throat. The tail, chin and abdomen are white. The head is a mix of tan and black. Their eyes are closed when born and open in 4 to 7 days.
Range mass: 1646 to 2668 g.
Range length: 452 to 552 mm.
Average length: 501 mm.
Other Physical Features: endothermic ; homoiothermic; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: male larger
There is not much known about the wild or captive lifespans of Sylvilagus aquaticus because there have been very few studies examining this topic. Other Sylvilagus species live from 7 to 9 years maximum.
Range lifespan
Status: wild: 10 (high) years.
Average lifespan
Status: wild: 1.8 years.
Average lifespan
Status: wild: 1.8 years.
Sylvilagus aquaticus prefers to live in swampy lowlands, marshy areas, floodplains, tributaries of larger rivers, and cypress swamps. It is typically found close to water. Swamp rabbits spend the day in self-made depressions in tall grass, leaves, or anything that provides cover until their nocturnal foraging bouts.
Habitat Regions: temperate ; terrestrial
Terrestrial Biomes: forest ; scrub forest
Wetlands: marsh ; swamp
Sylvilagus aquaticus can be found in most of the south-central United States and the Gulf coast. It is abundant in Alabama, Mississippi and Louisiana. Sylvilagus aquaticus can also be found in parts of South Carolina, Tennessee, Texas, Oklahoma, Missouri, Kansas, Illinois, Indiana, and Georgia.
Biogeographic Regions: nearctic (Native )
Swamp rabbits are herbivores, foraging on a variety of plant materials, including grasses, sedges, shrubs, tree bark, tree seedlings, and twigs. Helm and Chabreck (2006) found that their preferred foods include savannah panicgrass (Phanopyrun gymnocarpon), false nettle (Boehmeria cylindrica), dewberry (Rubus sieboldii) and greenbrier (Smilax bona-nox). Swamp rabbits practice coprophagy. They have two kinds of fecal matter. The first is soft and green and still had nutrients in it--this is the kind that they eat because it gives them a chance to get more nutrients out of the food. The second kind of fecal matter are dark brown/black hard pellets--they do not eat these.
Plant Foods: leaves; roots and tubers; wood, bark, or stems
Other Foods: dung
Primary Diet: herbivore (Folivore , Granivore , Lignivore); coprophage
Swamp rabbits are important prey in their native ecosystems and their herbivory influences plant communities.
Swamp rabbits are affected by several parasites which include the trematodes Hasstilesia texensis and Hasstilesia tricolor, the cestodes Cittotaenia ctenoides, Cittotaenia variabilis, Multiceps serialis, and Raillietina stilesiellacestodes, the nematodes Graphidium strigosum, Nematodirus leporis, Obeliscoides cuniculi, Parasalurus ambiguous, Trichostrongylus calcaratus, and Trichuris leporis, fleas, ticks, and mites Haemaphysalis leporis-palustris.
Commensal/Parasitic Species:
Swamp rabbits are hunted for fur, meat, and for sport in the southeastern United States.
Positive Impacts: food ; body parts are source of valuable material
Swamp rabbits are usually harmless, but may occasionally damage crops and other vegetation.
Negative Impacts: crop pest
The IUCN rank of this species is Lower Risk/Least Concern. Sylvilagus aquaticus has a global rank of "Secure" from NatureServe2007. In Alabama, Georgia, Mississippi, Texas, and Louisiana populations are considered secure. Swamp rabbits are vulnerable in Kentucky and Arkansas and imperiled in Oklahoma and South Carolina.
US Federal List: no special status
CITES: no special status
State of Michigan List: no special status
IUCN Red List of Threatened Species: least concern
Swamp rabbits are normally not vocal except when they feel threatened. Males also leave scent marks to establish territories. Other Sylvilagus species also drum the ground with their rear feet to indicate aggression.
Communication Channels: tactile ; acoustic ; chemical
Other Communication Modes: scent marks
Perception Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical
Swamp rabbits are synchronous breeders; all the members of a population breed at or around the same time. Prior to breeding a predictable sequence of behaviors occurs. First, females chase and/or threaten the males. Consequently, the males dash away. A jumping sequence follows. Finally, copulation occurs, and females begin chasing the males again.
Mating System: polygynandrous (promiscuous)
Swamp rabbits usually begin breeding in mid- to late-February until August. Few exceptions are noted: in Texas, breeding occurs year round, in Louisiana, breeding can occur in every month except October.
Estrous behavior in unbred females follows a 12-day cycle, and estrus itself lasts about an hour in S. aquaticus. The gestation period lasts from 35 to 40 days (average of 36 to 37 days). They give birth to 1 to 6 offspring with an average of 3 offspring per litter.
Females make nests out of grass, dead twigs, and leaf litter above ground. These nests are typically 5.5 cm deep, 15 cm wide, and 18 cm high, and have side entrances. Sometimes, they use holes in large stumps or logs, Females also tend to build dummy nests before they build a real nest, which differs in that it is lined with fur before females give birth.
Young become sexually mature between 23 and 30 weeks old. Although juveniles are capable of breeding in their first year, most do not. Females have between 1 to 6 litters a year but 2 to 3 is most common.
Breeding interval: Females typically have 2 to 3 litters per year.
Breeding season: Breeding occurs from mid- to late-February in most places, but can occur year-round.
Range number of offspring: 1 to 6.
Average number of offspring: 3.
Range gestation period: 35 to 40 days.
Average gestation period: 36.5 days.
Range time to independence: 12 to 15 days.
Range age at sexual or reproductive maturity (female): 23 to 30 weeks.
Range age at sexual or reproductive maturity (male): 23 to 30 weeks.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; year-round breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; fertilization ; viviparous
Mothers stay with their young until they leave the nest at 12 to 15 days old. She nurses them usually around dusk and dawn. The mother continues to feed the young after they leave the nest. Once the young are weaned there is no further parental care. Males do not care for young.
Parental Investment: altricial ; pre-fertilization (Provisioning, Protecting: Female); pre-hatching/birth (Provisioning: Female, Protecting: Female); pre-weaning/fledging (Provisioning: Female)
Konikl ar geunioù (Sylvilagus aquaticus) a zo ur bronneg geotdebrer hag a vev e gevred ar Stadoù-Unanet.
El conill aquàtic (Sylvilagus aquaticus) és un conill gran que viu als aiguamolls i pantans del sud dels Estats Units. S'assembla als altres conills Sylvilagus, tot i que és un dels membres més grans del gènere. Sol ser marró, amb la part inferior de la seva cua curta de color blanc. Els adults d'aquesta espècie pesen entre 1,5 i 2,7 kg, tant els mascles com les femelles. En els conills és inusual que la femella pesi tant com el mascle.
El conill aquàtic (Sylvilagus aquaticus) és un conill gran que viu als aiguamolls i pantans del sud dels Estats Units. S'assembla als altres conills Sylvilagus, tot i que és un dels membres més grans del gènere. Sol ser marró, amb la part inferior de la seva cua curta de color blanc. Els adults d'aquesta espècie pesen entre 1,5 i 2,7 kg, tant els mascles com les femelles. En els conills és inusual que la femella pesi tant com el mascle.
Das Sumpfkaninchen (Sylvilagus aquaticus) ist die größte Art der Baumwollschwanzkaninchen (Sylvilagus) und ist in den Sümpfen und Feuchtgebieten der südlichen Vereinigten Staaten, vom östlichen Texas und Kansas bis South Carolina, verbreitet. Es ist ein guter Schwimmer.
Das Sumpfkaninchen ist in seinem Aussehen ein typischer Vertreter der Baumwollschwanzkaninchen und ähnelt entsprechend den anderen Arten dieser Gattung. Es gehört allerdings zu den größten Vertretern und erreicht bei beiden Geschlechtern ein Gewicht von 1,6 bis 2,7 Kilogramm, eine Kopf-Rumpf-Länge von 45 bis 55 cm bei einer Schwanzlänge von 50 bis 74 mm. Seine Ohren sind relativ klein. Kopf, Rumpf und die Schwanzoberseite sind rostbraun bis schwärzlich, Kehle, Bauch und Schwanzunterseite weiß. Die Pfoten sind heller, oft auch rötlich. Um die Augen zeigt sich ein zimtfarbener Ring.
Sumpfkaninchen ernähren sich von verschiedenen Pflanzen, die in ihrem Lebensraum wachsen. Dazu gehören vor allem verschiedenste Gräser und Schilf. Im Unterschied zu anderen Baumwollschwanzkaninchen sind sie territorial. Die Männchen verteidigen ihr Revier mit Rufen und Duftmarkierungen, die sie mit ihrer Kinndrüse abgeben. Sumpfkaninchen legen oberirdische Nester in kleinen Bauten aus totem Pflanzenmaterial an und polstern diese mit abgerupftem Fell.
Die Tiere sind sehr gute Schwimmer und kreuzen sehr häufig Wasserströme, Teiche und Flüsse. Um sich vor ihren Feinden zu verstecken, sitzen sie häufig im flachen Wasser und lassen nur die Nase zur Atmung hinausragen. Tagsüber während der größten Hitze rasten sie auf Baumstümpfen, in niedrigen Astgabelungen und auf erhöhten Grasflecken im Sumpfland.
Das Sumpfkaninchen wird als eigenständige Art den Baumwollschwanzkaninchen (Gattung Sylvilagus) zugeordnet.[1][2] Wissenschaftlich erstbeschrieben wurde es 1837 als Lepus aquaticus von dem amerikanischen Naturgelehrten und Priester John Bachman.[3]
Das Sumpfkaninchen wird von der International Union for Conservation of Nature and Natural Resources (IUCN) aufgrund der Bestandsgröße und des großen Verbreitungsgebietes als nicht gefährdet (least concern) eingestuft. Ein Rückgang der Populationen und eine Gefährdung sind nicht bekannt.[1]
1979 machten die amerikanischen Medien ein Sumpfkaninchen zum Thema, das versucht hatte, zu dem kleinen Kahn des damaligen US-Präsidenten Jimmy Carter zu schwimmen. Carter war auf einem Angelausflug, als ein aufgescheuchtes Sumpfkaninchen auf sein Boot zuschwamm. Er spritzte mit einem Paddel Wasser auf das Kaninchen, um es zu vertreiben. Die Presse verlieh dem Kaninchen den Titel „Killerkaninchen“, in Anspielung auf das gewalttätige Kaninchen in dem Film Die Ritter der Kokosnuß.
Das Sumpfkaninchen (Sylvilagus aquaticus) ist die größte Art der Baumwollschwanzkaninchen (Sylvilagus) und ist in den Sümpfen und Feuchtgebieten der südlichen Vereinigten Staaten, vom östlichen Texas und Kansas bis South Carolina, verbreitet. Es ist ein guter Schwimmer.
Il-Fenek tal-art mistgħadra jew Denb qotni tal-art mistgħadra, li hu magħruf xjentifikament bħala Sylvilagus aquaticus huwa mammiferu plaċentat tad-Dinja l-Ġdida u membru tal-familja Leporidae (leporidu), fl-ordni Lagomorpha (lagomorfu). Dan id-denb qotni huwa nattiv tal-Amerika ta' fuq.
Fid-dehra tiegħu Sylvilagus aquaticus huwa simili ħafna tad-dnieb qotnin l-oħrajn, għalkemm fid-daqs huwa jibqa wieħed mill-akbar fost l-ispeċijiet tal-ġeneru Sylvilagus. Dan il-fenek ġeneralment ikun ta' lewn kannella, bin-naħa ta' taħt id-denb mbaċċaċ fil-bajdani. Il-fniek adulti ta' din l-ispeċi, kemm l-irġiel kif ukoll in-nisa, normalment ikunu jiżnu bejn 1.5 u 2.7 kilogrammi.
Il-Fenek tal-art mistgħadra, huwa għawwiem kapaċi ħafna u kemm-il darba jaqsam nixxiegħat, xmajjar u għadajjar bl-għawm. Meta jinqala' l-bżonn, dan id-denb qotni semi-akkwatiku, kapaċi jistaħba mill-għedewwa naturali tiegħu billi joqgħod bil-qiegħda mingħajr ma jiċċaqlaq fl-ilma baxx, b'imnieħru biss barra mill-ilma biex jieħu n-nifs. Iżda dan mhuwiex l-uniku mod biex jevita l-għadu tiegħu. Dan il-fenek kapaċi jiġri b' veloċità ta' aktar minn 45 mil fis-siegħa li normalment tkun bl-għamla ta' żigżag.
Il-Fenek tal-art mistgħadra għandu dieta bbażata fuq qasab, hxejjex u xtieli li huma nattivi tal-ambjent tal-artijiet mistgħadra li jgħix fiħ hu.
Il-Fenek tal-art mistgħadra huwa speċi ta' denb qotni b' distribuzzjoni fl-Amerika ta' fuq, b' firxa mal-artijiet mistgħadra fin-Nofsinhar tal-iStati Uniti.
Dan il-fenek huwa 1 minn 6 speċijiet ta' dnieb qotnin, li qegħdin ikklassifikati fis-sottoġeneru Tapeti. Din l-ispeċi ma' għandha 'l ebda sottospeċi rikonoxxuta.
Il-Fenek tal-art mistgħadra jew Denb qotni tal-art mistgħadra, li hu magħruf xjentifikament bħala Sylvilagus aquaticus huwa mammiferu plaċentat tad-Dinja l-Ġdida u membru tal-familja Leporidae (leporidu), fl-ordni Lagomorpha (lagomorfu). Dan id-denb qotni huwa nattiv tal-Amerika ta' fuq.
The swamp rabbit (Sylvilagus aquaticus), also called the cane-cutter, is a large cottontail rabbit found in the swamps and wetlands of the southern United States. The species has a strong preference for wet areas, and it will take to the water and swim.[4]
The swamp rabbit is found in much of the south-central United States and along the Gulf coast.[5] It is most abundant in Alabama, Mississippi, and Louisiana, but also inhabits South Carolina, Tennessee, Texas, Oklahoma, Missouri, Kentucky, Illinois, Indiana, and Georgia.[5] It is possibly extirpated from Kansas.[6]
Swamp rabbits mainly live close to lowland water, often in cypress swamps, marshland, floodplain, and river tributaries.[5] Swamp rabbits spend much of their time in depressions which they dig in tall grass or leaves, providing cover while they wait until the nighttime to forage.[5]
There is concern that swamp rabbits are increasingly becoming exposed to predation, especially during snowy/wintry seasons. Snow cover has shown to increase swamp rabbit mortality by almost two times in the northern extent of their range. This is due mostly to the fact that snow cover constrains hiding ability and availability of food resources.[7]
S. aquaticus is the largest of the cottontail species, although its ears are smaller than those of other cottontails.[5] Males are slightly larger than females.[5] The head and back are typically dark or rusty brown or black, while the throat, ventral surface, and tail are white, and there is a cinnamon-colored ring around the eye.[5] Their sides, rump, tail and feet are much more brownish, along with a pinkish-cinnamon eye-ring, as opposed to the whitish eye-ring in eastern cottontails.[4]
S. aquaticus males vary in weight from approximately 4 lb (1.8 kg) to 5.6 lb (2.5 kg), with an average of about 5 lb (2.3 kg); females vary from approx. 3.6 lb (1.6 kg) to 5.9 lb (2.7 kg), averaging about 4.8 lb (2.2 kg). S. aquaticus ranges in length from approx. 17.8 inches (45 cm) to 21.7 in (55 cm), with an average length of about 19.7 in (50 cm).[5]
Known predators of Sylvilagus aquaticus are domestic dogs (Canis familiaris), American alligators (Alligator mississippiensis), and humans (Homo sapiens).[5] Even though their swimming abilities[8] lack the speed to escape a pack of hunting dogs, swamp rabbits elude pursuers by lying still in the water surrounded by brush or plant debris with only their nose visible.[4] The species is hunted for fur, meat, and sport, and is the second-most commonly hunted rabbit in the United States.[5] Swamp rabbits have several adaptations to avoid predators: cryptic coloration, "freezing", and rapid, irregular jumping patterns.[5]
S. aquaticus are synchronous breeders. Females give birth to altricial young. Young are born with well-developed fur but their eyes are closed and they are immobile. Their eyes have opened by day three and the young have begun walking. They are weaned and leave the nest after about 15 days. Young are sexually mature at seven months and reach adult weight at 10 months.[9] The nests in which the young are born consist of a slight depression in the earth that is filled with grasses mixed with rabbit hair.[4]
Breeding season varies widely across the range of S. aquaticus, usually occurring anywhere between February and August, but can occur year-round in Texas. Spermatogenesis has been noted to occur in S. aquaticus in Missouri in October and November. In a Mississippi study, groups of males harvested in December and February had higher percentages of individuals with descended testes than those harvested in any other months (Class 2006). S. aquaticus exhibit induced ovulation and have an hour-long estrus. The gestation period lasts 35 to 40 days. Females can have 1 to 3 litters a year with each litter consisting of 4 to 6 young. The occurrence of embryo resorption has been seen in S. aquaticus; this loss of in-utero litters is attributed to some type of habitat disturbance such as flooding, which may cause overcrowding to occur.[9]
Swamp rabbits are herbivorous; they eat a variety of foraged plants, including grasses, sedges, shrubs, tree bark seedlings, and twigs.[5] They feed mainly at night but rain showers will often cause them to feed during daytime as well.[4] A study has found that the preferred foods of S. aquaticus are savannah panicgrass (Panicum gymnocarpum), false nettle (Boehmeria cylindrica), dewberry (Rubus trivialis) and greenbrier (Smilax bona-nox).[5]
Like other lagomorphs, they have a double digestion. Food passes through their gut twice, first producing soft, green feces (cecotropes) which still contain nutrients. These are eaten by the animal (coprophagy), and after further digestion the remains form drier, dark brown or black hard pellets, which are not eaten.[5]
Rival males will often engage in aggressive encounters that sometimes become violent enough to kill one of the combatants. When fighting, males will stand on their hind legs and use their teeth and claws to inflict wounds on their opponent. They will also jump from the ground and strike with the sharp claws of the hind feet.[4]
The swamp rabbit (Sylvilagus aquaticus), also called the cane-cutter, is a large cottontail rabbit found in the swamps and wetlands of the southern United States. The species has a strong preference for wet areas, and it will take to the water and swim.
El conejo de pantano o conejo de ciénaga (Sylvilagus aquaticus) es una especie de mamífero lagomorfo de la familia Leporidae. Es una especie de gran tamaño y alcanza hasta 3 kg de peso. Vive en zonas pantanosas en la región del río Misisipi en Estados Unidos. No se debe confundir con el conejo de los pantanos (Sylvilagus palustris).
Esta especie habita exclusivamente la zona centro-sur de Estados Unidos. Le gustan las zonas pantanosas, habitando en ciénagas de baja altitud próximas al agua.
Es la especie de mayor tamaño de entre los conejos cola de algodón. Al contrario que en la mayoría de especies de este género, las hembras son aproximadamente del mismo tamaño que los machos. Las orejas son de tamaño mediano, de aproximadamente 6,5 cm y el peso oscila de 1,5 kg hasta los 3 kg. El pelaje es en su mayoría marrón a excepción de algunas zonas blancas por la parte de abajo, especialmente en la cola, de donde reciben el nombre de "cola de algodón" estos lepóridos. Los pelos son cortos y finos. Las hembras pueden tener 4 o 5 pares de mamas.
El apareamiento ocurre prácticamente durante todo el año. Los machos luchan entre ellos para conseguir acceso a las hembras en celo. Tras un periodo de gestación de 40 días, la hembra da a luz de 1 a 6 gazapos. El parto se produce en nidos hechos por las hembras a partir de vegetación muerta cubierta por un forro de piel. Los jóvenes alcanzan el tamaño adulto a las 30 semanas.
Son animales solitarios, juntándose con otros individuos de su especie principalmente en la época de apareamiento, donde la jerarquía de los machos establece quién tiene prioridad para copular con las hembras. Solo emiten sonidos cuando sienten angustia o dolor, produciendo unos agudos chillidos.
Usan una gran variedad de tácticas para evadir a sus depredadores. Pueden huir en línea recta a una velocidad de hasta 77 km/h. También pueden correr en zig-zag o correr moviéndose entre agujeros y huecos de los árboles. Son unos excelentes nadadores y se sabe que para esconderse de sus perseguidores puede sumergirse completamente en el agua, a excepción de la nariz, y permanecer inmóvil hasta que el peligro pase.
El conejo de pantano o conejo de ciénaga (Sylvilagus aquaticus) es una especie de mamífero lagomorfo de la familia Leporidae. Es una especie de gran tamaño y alcanza hasta 3 kg de peso. Vive en zonas pantanosas en la región del río Misisipi en Estados Unidos. No se debe confundir con el conejo de los pantanos (Sylvilagus palustris).
Sylvilagus aquaticus Sylvilagus generoko animalia da. Lagomorpharen barruko Leporidae familian sailkatuta dago.
Sylvilagus aquaticus Sylvilagus generoko animalia da. Lagomorpharen barruko Leporidae familian sailkatuta dago.
Le Lapin aquatique[1] (Sylvilagus aquaticus) est une espèce de lapins de la famille des Leporidae. C’est un mammifère terrestre amphibie : bon nageur, il fréquente les marais et les zones humides du sud des États-Unis où il vit la plupart du temps en solitaire.
S. aquaticus est l'espèce la plus grande du genre Sylvilagus. La tête et le dos sont généralement un mélange de brun foncé, brun rouille ou noir. La gorge, la surface ventrale et le bout de la queue trapue sont blancs. Un anneau clair de couleur cannelle est visible autour de l'œil. Les spécimens adultes mâles et femelles de cette espèce pèsent entre 1,6 à 2,7 kg[2]. Contrairement à la plupart des lagomorphes, la femelle atteint quasiment la même taille que le mâle, mesurant entre 45,2 à 55,2 cm pour une moyenne de 50,1 cm[2].
S. aquaticus vit préférentiellement dans les plaines marécageuses, les plaines inondables, les affluents des grandes rivières ou les mangroves de cyprès. Se trouvant toujours près de l'eau, il passe la journée dans des dépressions dans les hautes herbes en se construisant un terrier à base de feuilles ou tout ce qui offre une couverture et n'en sort que lors de ses périodes d'alimentation nocturne[3].
S. aquaticus mange des roseaux, des plantes et des herbes caractéristiques de son habitat marécageux.
L'accouplement a lieu à la fin février mais presque toute l'année dans certaines régions, avec deux à trois portées par an. Après une période de gestation de 40 jours, la femelle donne naissance à une portée de un à six lapereaux, en moyenne trois, qui atteignent leur taille adulte et leur maturité sexuelle à l'âge de 30 semaines, quel que soit leur sexe[2]. Son nid au-dessus du sol est un petit terrier fait de plantes mortes et tapissé de poils de mue.
Animal solitaire, il se réunit avec d'autres individus principalement dans la saison de reproduction, où la hiérarchie des mâles donne la priorité pour s'accoupler avec les femelles.
Pour fuir un prédateur, il peut courir et atteindre soixante-dix-sept kilomètres par heure (77 km/h), en ligne droite ou le plus souvent en zigzag.
S. aquaticus est un bon nageur, traversant souvent les ruisseaux, étangs et rivières. Pour se cacher de ses ennemis naturels, il peut rester immergé, assis dans une eau peu profonde, exposant seulement son nez à l'air pour respirer.
C'est un lapin d'Amérique vivant dans les marais et les zones humides du Sud des États-Unis : en Illinois, Indiana, Missouri, Kansas, Kentucky, Tennessee, Oklahoma, Texas, Louisiane, Alabama, Mississippi, Géorgie et Caroline du Sud[2].
Deux sous-espèces sont connues :
En 1979, les lapins aquatiques ont connu une brève notoriété lorsque l'un d'eux s'est retrouvé confronté au président américain Jimmy Carter. Ce dernier était en train de pêcher dans un petit étang près de Plains en Géorgie, quand un lapin aquatique s'est approché de lui et a essayé de monter dans sa barque.
Le Lapin aquatique (Sylvilagus aquaticus) est une espèce de lapins de la famille des Leporidae. C’est un mammifère terrestre amphibie : bon nageur, il fréquente les marais et les zones humides du sud des États-Unis où il vit la plupart du temps en solitaire.
Il coniglio delle paludi (Sylvilagus aquaticus Bachman, 1837) è un grosso silvilago diffuso nelle paludi e nelle aree umide degli Stati Uniti meridionali.
S. aquaticus è simile nell'aspetto ad altri silvilaghi, nonostante sia uno dei membri più grandi del genere. È di colore generalmente bruno, con la parte inferiore della sua tozza coda di colore bianco. I membri adulti di questa specie, sia maschi che femmine, pesano tra gli 1,5 e i 2,7 kg. Per i conigli è una cosa insolita che la femmina pesi quanto il maschio.
Il coniglio delle paludi si nutre di cannucce di palude e delle piante ed erbe originarie del suo habitat palustre. Nidifica sul terreno, in piccole tane costruite con piante secche e foderate con il proprio pelo. Se inseguito da un predatore, il coniglio di palude può correre a velocità superiori ai 72 km all'ora, solitamente zig-zagando da una parte all'altra per confondere l'aggressore.
S. aquaticus è un ottimo nuotatore e viene spesso visto attraversare torrenti, stagni e fiumi. Inoltre, questo silvilago semi-acquatico ha l'abitudine di nascondersi dai predatori immergendosi in acque basse: in questo caso, tiene fuori dalla superficie solo il naso, per respirare.
Nel 1979 il coniglio delle paludi ebbe il suo momento di notorietà quando un esemplare ebbe un incontro ravvicinato con Jimmy Carter. Nell'aprile di quell'anno, il Presidente stava pescando in un piccolo stagno della sua tenuta quando un coniglio delle paludi, visibilmente agitato, si avvicinò alla sua imbarcazione e tentò di salirvi a bordo. Carter iniziò a sbattere la pagaia sull'acqua allo scopo di dissuaderlo dal nuotare verso di lui. La stampa soprannominò questo esemplare «Coniglio Assassino», in onore del violento coniglio del film Monty Python e il Sacro Graal.
Il coniglio delle paludi (Sylvilagus aquaticus Bachman, 1837) è un grosso silvilago diffuso nelle paludi e nelle aree umide degli Stati Uniti meridionali.
Arnab Paya (Sylvilagus aquaticus) ialah sejenis arnab bulu kapas besar yang ditemui di kawasan paya dan tanah lembap di Amerika Syarikat Selatan.
Arnab Paya (Sylvilagus aquaticus) ialah sejenis arnab bulu kapas besar yang ditemui di kawasan paya dan tanah lembap di Amerika Syarikat Selatan.
Het waterkonijn (Sylvilagus aquaticus) is een zoogdier uit de familie van de hazen en konijnen (Leporidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd voor het eerst geldig gepubliceerd door Bachman in 1837.
Hun vacht is zwart tot roestbruin. Rondom de ogen bevindt zich een kaneelkleurige oogring. De lichaamslengte bedraagt 45 tot 55 cm, de staartlengte 4 cm en het gewicht 1,5 tot 2,5 kg.
Waterkonijnen leven altijd in tropische bossen in de buurt van moerassen, beekjes of plassen, maar ook bij grotere wateren. Het zijn goede zwemmers en ze maken van deze mogelijkheid dan ook veelvuldig gebruik, zeker wanneer er gevaar dreigt. Ze eten overdag of ’s nachts zeggegras, biezen en andere waterplanten, waaronder moerasbamboe (Arundinaria). Ze leven in kleine groepjes, die meestal worden geleid door een dominant en territoriaal ingesteld mannetje.
Ze bouwen bovengrondse nesten van plantenstengels. Het vrouwtje bekleedt zoals gebruikelijk het nest met vachthaar. Meestal telt een worp 3 jongen.
Deze soort komt voor in het zuidoosten van de VS.
Bronnen, noten en/of referentiesHet waterkonijn (Sylvilagus aquaticus) is een zoogdier uit de familie van de hazen en konijnen (Leporidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd voor het eerst geldig gepubliceerd door Bachman in 1837.
Multimedia w Wikimedia Commons Królak bagienny[3], królik bagienny[4] (Sylvilagus aquaticus) – gatunek ssaka z rodziny zającowatych (Leporidae). Zamieszkuje głównie bagienne i podmokłe tereny południowych stanów USA.
Jest zwierzęciem roślinożernym. Buduje gniazda powyżej poziomu wody z roślin i własnej sierści. Potrafi pływać. Aby chronić się przed wrogami, zdarza się, że całkowicie zanurza się w wodzie, wystawiając tylko nos nad powierzchnię.[potrzebny przypis]
Królak bagienny, królik bagienny (Sylvilagus aquaticus) – gatunek ssaka z rodziny zającowatych (Leporidae). Zamieszkuje głównie bagienne i podmokłe tereny południowych stanów USA.
Jest zwierzęciem roślinożernym. Buduje gniazda powyżej poziomu wody z roślin i własnej sierści. Potrafi pływać. Aby chronić się przed wrogami, zdarza się, że całkowicie zanurza się w wodzie, wystawiając tylko nos nad powierzchnię.[potrzebny przypis]
O tapiti-do-pântano ou coelho-do-pântano (Sylvilagus aquaticus) é um leporídeo encontrado em terrenos pantanosos do sul dos Estados Unidos da América.
O tapiti-do-pântano ou coelho-do-pântano (Sylvilagus aquaticus) é um leporídeo encontrado em terrenos pantanosos do sul dos Estados Unidos da América.
Kärrkanin eller vattenkanin (Sylvilagus aquaticus) hör till släktet bomullssvanskaniner och förekommer i sumpområden och nära vattendrag och vattensamlingar i södra USA. Det finns två underarter, S. a. aquaticus och S. a. littoralis (Hall, 1981).[1]
Kärrkaninen är en av de större arterna i sitt släkte, en fullvuxen individ väger mellan 1,5 till 2,7 kilogram. Den har som de flesta andra bomullssvanskaniner en svans med vit undersida och ganska korta öron. Pälsen på kroppen är rödbrun till rostbrun, mörkare på ovansidan än på undersidan.
Kärrkaninen förekommer från östra Texas, Oklahoma och Kansas till South Carolina och från sydligaste Missouri, Illinois och Kentucky till Louisiana och nordvästra Florida. Den listas inte som hotad, men populationstrenden är minskande.[1]
Kärrkaninen lever på olika gräs och örter. Om den hotas kan den fly genom att simma över en å eller en damm, då den har en god simförmåga. Som hos andra kaniner fodrar honan boet med päls. En till sex ungar föds per kull.
Wikimedia Commons har media som rör kärrkanin.
Kärrkanin eller vattenkanin (Sylvilagus aquaticus) hör till släktet bomullssvanskaniner och förekommer i sumpområden och nära vattendrag och vattensamlingar i södra USA. Det finns två underarter, S. a. aquaticus och S. a. littoralis (Hall, 1981).
Sylvilagus aquaticus поширений у південно-східній частині Сполучених Штатів. Вид зустрічається у східному Техасі та Оклахомі, на південному сході Канзасу, в Арканзасі, Луїзіані, Міссісіпі, Алабамі, західній частині Флориди, західній Джорджії, західній частині Теннессі, західній частині Кентуккі, північно-західній частині Південної Кароліни, на півдні штату Іллінойс та Міссурі.
Це найбільший представник родини зайцевих. Довжина тіла сягає до 55 см, вага — 2,6-2,7 кг. Хвіст до 7 см завдовжки. Швидко пересуватися в траві і по болотяній трясовині допомагають довгі та широкі лапи. Задні ноги у нього набагато довші за передні. Голова у кролика велика, овальна. Вуха середньої довжини. Голова і спина у нього темно-коричневі з іржаво-коричневими і чорними плямами по основного фону. Очі величезні, овальні, чорного кольору. Навколо очей кільця світло-коричневого кольору. Черево, грудка і горло — білі.
У нього розвинені слух, нюх і зір, що дозволяє з успіхом чути хижака і своєчасно від нього ховатися. Кролик дуже спритний і рухливий, прекрасно плаває і пірнає.
Активний в сутінках і вночі, день проводить у лежанці, яку облаштовує в густій траві, порожнистих стовбурах дерев і інших укриттях. Навтьоки кидається тільки тоді, коли хижак підходить зовсім близько. Втікає зигзагоподібними стрибками, намагаючись збити переслідувача з пантелику, і при першій же можливості ховається під водою. На відміну від більшості інших заячих, водяний кролик є територіальною твариною. Самці мітять свою невелику територію (від 0,01 до 0,08 км²) за допомогою виділень залози, що розташовані на підборідді, і не потерплять присутності на ній конкурентів. До жіночих особин вони відносяться терпимо, так само як і самиці один до одного.
Розмножуються водяні кролики в період з кінця лютого по серпень, хоча в Техасі процес розмноження круглорічний. Самиці для свого потомства споруджують гніздо з листя, трави і дрантя з боковим входом. Іноді для цих цілей використовуються дупла в пнях або стовбурах дерев. Нерідко самиці створюють кілька фіктивних гнізд, перш ніж побудувати справжнє.
Вагітність триває від 35 до 40 днів. У посліді буває 3 дитинчат, а за рік самиця може мати від 1 до 6 виводків. Кроленята народжуються вже покриті шерстю, але незрячими, проте вже до кінця першого тижня життя відкривають очі. Вже через 2 тижні від народження молоді починають виходити з гнізда, а ще через місяць стають самостійними.
Thỏ đầm lầy (danh pháp hai phần: Sylvilagus aquaticus) là một loài động vật có vú trong họ Leporidae, bộ Thỏ. Loài này được Bachman mô tả năm 1837.[2]
.jpg){kind=small}
.jpg)
.png){kind=small}
Bài viết liên quan đến động vật có vú này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Thỏ đầm lầy (danh pháp hai phần: Sylvilagus aquaticus) là một loài động vật có vú trong họ Leporidae, bộ Thỏ. Loài này được Bachman mô tả năm 1837.
В 1979 году внимание средств массовой информации привлёк водяной кролик, пытавшийся забраться на рыбацкую лодку тогдашнего президента США Джимми Картера. Картер рыбачил на лодке, когда возбуждённое животное подплыло к ней. Он брызгал на кролика водой при помощи весла, пытаясь прогнать его. Этот инцидент был снят на камеру фотографом Белого дома[2]. Пресса дала прозвище животному «кролик-убийца», намекая на кровожадного кролика — персонажа из фильма «Монти Пайтон и Священный Грааль».
В 1979 году внимание средств массовой информации привлёк водяной кролик, пытавшийся забраться на рыбацкую лодку тогдашнего президента США Джимми Картера. Картер рыбачил на лодке, когда возбуждённое животное подплыло к ней. Он брызгал на кролика водой при помощи весла, пытаясь прогнать его. Этот инцидент был снят на камеру фотографом Белого дома. Пресса дала прозвище животному «кролик-убийца», намекая на кровожадного кролика — персонажа из фильма «Монти Пайтон и Священный Грааль».
늪토끼 또는 늪솜꼬리토끼(Sylvilagus aquaticus)는 솜꼬리토끼의 일종이다.[2][3] 미국 남부의 늪과 습지에서 발견되는 큰 솜꼬리토끼이다.
늪토끼는 솜꼬리토끼속 중에서 가장 큰 종의 하나지만 다른 솜꼬리토끼와 모양이 비슷하다. 몸의 털은 대체로 갈색을 띠며. 뭉툭한 흰 꼬리를 갖고 있다. 다 자랄을 때 암컷과 수컷 모두 몸무게가 1.5~2.7kg에 이른다. 토끼 중에서 암컷이 수컷만큼 몸무게가 무거운 경우는 드물다.
