Латинська назва виду — Prunus mume (Слива муме). Вона була надана німецьким лікарем Філіпом фон Зібольдом, що декілька років займався вивченням японської флори і фауни в Японії. Складова назви «муме» є калькою японського слова «уме» (яп. 梅, МФА: [ume]), яким японці позначають цю рослину.
В японській мові окрім традиційного слова «уме» використовують інші поетичні назви:
Китайською мовою цю рослину називають «мей» (кит. трад.: 梅). Від цієї назви походять корейська назва «ме» (кор. 梅, 매) і в'єтнамська «май» (в'єт. mai).
В англійській мові рослину називають «японським абрикосом» (англ. Japanese apricot), «японською сливою» (англ. Japanese plum) або «китайською сливою» (англ. Chinese plum).
Квітне японська слива пізньої зими, переважно наприкінці лютого, до появи листя. Кожна квітка має 5 пелюсток і становить 1-3 см в діаметрі. Цвіт як правило білого кольору, проте інколи зустрічаються рожеві або червоні квітки. Листя з'являється незабаром після опадання пелюсток. Воно овальне, загострене на кінці. Японська слива плодоносить раннього літа, як правило у червні. Через те, що збирання плодів відбувається у сезон дощів, його називають «сезоном сливових дощів» (яп. 梅雨, цую або бай'ю). Плід японської сливи круглий з невеликим пазком від корішка основи до верхівки. Незрілі плоди мають зелений колір, який поступово перетворюється на жовтий або навіть червоний, коли вони дозріють. М'якоть плоду має жовтий колір.
Японська слива вважається національною квіткою Китаю. Вона служить мотивом багатьох китайських класичних мистецьких творів. Цвітіння сливи є символом нового року за китайським календарем, яке перемагає холодну зиму і приносить довгоочікувану весну.
В традиційному Китаї слива є символом східноазійського Нового року. Її квіти уособлюють кінець зими і сповіщають про прихід весни. Під впливом китайської культури символіка сливи була запозичена сусідніми народами — корейцями і японцями.
.jpg)
