Plátanu de solombra ye'l nome común a delles especies d'aspeutu similares:
Plátanu de solombra ye'l nome común a delles especies d'aspeutu similares:
Çinar — Çinarkimiklər fəsiləsindən olan bitkidir. Latınca "Platanaus", [1] rus dilində "Платан", "Чинар" adlanır. Yüngül, möhkəm, gözəl cizgili oduncağından faner, parket və s. hazırlanır. Dekorativ ağac kimi yaşıllaşdırmada istifadə edilir. Nadir və nəsli kəsilməkdə olan bitki kimi Azərbaycanın "Qırmızı Kitab"ına daxil edilmişdirdir. Azərbaycan florasında Barmaqyarpaq çinar növü vardır. Mərkəzi Nəbatat Bağının təcrübə sahəsində əkilib becərilir.
Bir çox növləri şəhər yaşıllaşdırmasında istifadə edilən qiymətli dekorativ bitkilərdir.
Bu bitkiyə Şimal yarımkürəsində, əsasən Aralıq Dənizində, Şimali Amerikada, Orta və Kiçik Asiya, həmçinin cənub-qərbi və Mərkəzi Avropada yayılmış təxminən on xəzan və həmişəyaşıl növ daxildir. Çinar ağaclarına Qafqazda, Krımda və Ukraynada (Zakarpatye, Kiyev, Zaporojye, Lvov, Nikolayev, Xerson, Odessada) rast gəlinir.
Çinar ağacları sıx geniş kronaya malik iriyarpaqlı ağaclardır. Yaşıl-boz laylı qabıqla örtülü, silindrik formalı güclü gövdəyə (50 m-a qədər hündürlük, 18 m-a qədər dairəsi) malikdir.
Çinar ağacları çox uzun müddət yaşayır.Onlardan ən böyük və ən qədimi Türkiyədə Bosforda Buyukdere vadisində böyüyür. Onun hündürlüyü 50 metr, gövdənin çevrəsi 42 m, gövdənin diametri 13,4 metr və yaşı 2300 ildən çoxdur.
Egey dənizində Kos adasında gövdənin çevrəsi 18 m və hündürlüyü 36 m olan unikal çinar ağacı bitir. Hesab edirlər ki, onun 2 min il yaşı var.
Çinar — Çinarkimiklər fəsiləsindən olan bitkidir. Latınca "Platanaus", rus dilində "Платан", "Чинар" adlanır. Yüngül, möhkəm, gözəl cizgili oduncağından faner, parket və s. hazırlanır. Dekorativ ağac kimi yaşıllaşdırmada istifadə edilir. Nadir və nəsli kəsilməkdə olan bitki kimi Azərbaycanın "Qırmızı Kitab"ına daxil edilmişdirdir. Azərbaycan florasında Barmaqyarpaq çinar növü vardır. Mərkəzi Nəbatat Bağının təcrübə sahəsində əkilib becərilir.
Bir çox növləri şəhər yaşıllaşdırmasında istifadə edilən qiymətli dekorativ bitkilərdir.
Platanus és l'únic gènere de la família de les platanàcies (Platanaceae).
Els plàtans, plataners o platers són originaris de l'hemisferi nord on viuen al costat de corrents d'aigua o on la capa freàtica és alta.
Totes les espècies adopten la forma de grans arbres (de 30 a 50 metres d'alt). Són caducifolis amb excepció de l'espècie Platanus kerrii. Les fulles són grosses i amb forma palmada amb 5 lòbuls. Les flors apareixen en estructures globulars dotades d'un llarg peduncle, són unisexuals monoiques. La pol·linització és a través del vent. Les flors masculines cauen una vegada han deixat anar el pol·len i les femenines desenvolupen els fruits que són aquenis agrupats en les estructures globulars.
El gènere Platanus conté dos subgèneres Castaneophyllum per a P. Kerrii que és l'únic de fulla persistent i Platanus per a la resta. Hi ha fòssils d'aquest gènere molt antics pertanyents al cretaci. Les poblacions europees i americanes malgrat que van quedar separades per la deriva del continent des de molt antic, resulten ser interfèrtils i donen lloc a híbrids fèrtils com l'habitual Platanus × hispanica.
Amb quasi total seguretat, el Plàtan de Biar (l'Alcoià) és el més gran de tots els Països Catalans. Pertany a l'espècie Platanus orientalis,[1] originària de Grècia i Turquia, té uns 250 anys, una alçària de 22 m, 6,24 m de perímetre de tronc (mesurat a 1,30 m de la base) i el diàmetre major de la copa és de 29 m.
El Plàtan de Traver de Riba-roja de Túria és també un arbre important per edat i mesura, ja que no ha sigut podat en els seus gairebé dos segles d'existència gràcies a ser silvestre.
Platanus és l'únic gènere de la família de les platanàcies (Platanaceae).
Els plàtans, plataners o platers són originaris de l'hemisferi nord on viuen al costat de corrents d'aigua o on la capa freàtica és alta.
Totes les espècies adopten la forma de grans arbres (de 30 a 50 metres d'alt). Són caducifolis amb excepció de l'espècie Platanus kerrii. Les fulles són grosses i amb forma palmada amb 5 lòbuls. Les flors apareixen en estructures globulars dotades d'un llarg peduncle, són unisexuals monoiques. La pol·linització és a través del vent. Les flors masculines cauen una vegada han deixat anar el pol·len i les femenines desenvolupen els fruits que són aquenis agrupats en les estructures globulars.
Platan (Platanus) je jediný rod čeledi platanovité (Platanaceae) vyšších dvouděložných rostlin.
Jednodomé opadavé nebo výjimečně neopadavé mohutné stromy se střídavými jednoduchými listy s dlanitoklanými palisty. Borka se obvykle loupe v charakteristických velkých tenkých plátech. Na listech a větévkách jsou přítomny stromečkovité nebo hvězdovité chlupy. Pupeny jsou obaleny rozšířenou kápovitou bází řapíku. Listy mají dlouhé řapíky a jednoduchou a až na jedinou výjimku dlanitě členěnou čepel s dlanitou žilnatinou a řídce hrubě zubatým okrajem. Květy jsou jednopohlavné, v hustých kulovitých hlávkách uspořádaných v počtu 1 až 5 nebo až 12 v převislém volném hroznu. Samčí a samičí květenství jsou oddělená. Samčí květy se 3 až 8 trojúhelníkovitými kališními lístky a stejným počtem obkopinatých korunních lístků, se 3 až 8 tyčinkami s krátkou nitkou a štítnatým přívěskem na vrcholu. Samičí květy se 3 až 4 kališními lístky a bezkorunné, gyneceum složeno ze 3 až 8 volných plodolistů se 2 vajíčky, z nichž 1 abortuje, a s protáhlou čnělkou vyčnívající z květenství. Opylovány jsou větrem. Plodenství je složeno z jednosemenných protáhlých nažek, které mají obvykle na bázi chomáč dlouhých štětinek a jsou šířeny větrem i na velké vzdálenosti.
Rod obsahuje 8 až 11 druhů (podle taxonomického pojetí), rozšířených na severní polokouli. Vyskytuje se v jihovýchodní Evropě a jihozápadní Asii, v Indočíně a v Severní a Střední Americe. Největší druhové bohatství je v Mexiku.
Charakteristickým stanovištěm jsou břehy řek a vlhká místa v teplejších oblastech mírného pásu.
Fosilie platanovitých jsou známy již ze spodní křídy. Z české křídy pocházejí nálezy Credneria bohemica a Platanus laevis. Vrcholu dosáhly platanovité v třetihorách, kdy byly hojně rozšířeny na velké části severní polokoule.
Čeleď platanovité (Platanaceae) byla v Cronquistově i Tachtadžjanově systému řazena do řádu vilínotvaré (Hamamelidales) podtřídy Hamamelidae. V systému APG byla přeřazena na zcela jiné místo systému do řádu proteotvaré (Proteales). Nejblíže příbuznými čeleděmi jsou podle tohoto taxonomického systému proteovité (Proteaceae) a lotosovité (Nelumbonaceae).
Rychle rostoucí stromy s atraktivní kůrou, používané jako soliterní parkové dřeviny a pro svou odolnost vůči městským zplodinám i do pouličních stromořadí.
Dřevo platanů je středně tvrdé, špatně štípatelné, málo trvanlivé, se širokou bělavou nebo nažloutlou bělí a se světle hnědým jádrem.
Druhy platan západní (Platanus occidentalis), platan východní (Platanus orientalis) a platan javorolistý (Platanus × acerifolia) lze použít v ČR jako okrasné rostliny. Je to efektní solitéra, hodí se do rozvolněných skupin.[1]
Obrázky, zvuky či videa k tématu platan ve Wikimedia Commons
Platan (Platanus) je jediný rod čeledi platanovité (Platanaceae) vyšších dvouděložných rostlin.
Platan (Platanus) er en slægt med 5 arter og én krydsning, der er udbredt i Europa, Nordafrika, Asien og Nordamerika. Arterne er store, særbo løvfældende træer med brede, håndlappede blade og en bark, som skaller af i store flager hvert år (arten Platanus kerrii fra Sydøstasien afviger ved at have stedsegrønne blade med form som Ægte Kastanje). Slægten kendes fra den geologiske periode kridttiden (for 115 millioner år siden), hvorfra man har fundet arten Platanus wyomingensis. Arterne foretrækker flodbredder eller fugtige lavlandsområder, når de lever i deres naturlige plantesamfund, men de er tørketålende under dyrkede forhold. Her beskrives kun den krydsning, som dyrkes i Danmark, og den art, man kan møde på rejser til Sydeuropa.
Arter
Die Platanen (Platanus, von altgriechisch πλάτανος plátanos „Platane“) bilden die einzige Gattung der Pflanzenfamilie der Platanengewächse (Platanaceae). Sie kommen vorwiegend auf der Nordhalbkugel in den gemäßigten Klimazonen Europas, Asiens und Nordamerikas vor (Holarktis). Die Art Platanus wyomingensis ist fossil bereits aus dem Eozän bekannt.
In Mitteleuropa ist die Ahornblättrige Platane (Platanus ×hispanica) häufig als Park- und Alleebaum anzutreffen. Sie entstand um 1650 aus Kreuzung der Amerikanischen Platane (Platanus occidentalis) und der Morgenländischen Platane (Platanus orientalis).
Platanen sind, je nach Art, laubabwerfende bis halbimmergrüne Bäume, die Wuchshöhen von 25 bis zu 50 Metern erreichen. Die Borke blättert jährlich in dünnen Platten ab und hinterlässt ein typisches Mosaik aus hellgelben, grünlichen und grauen Bereichen. Platanen sind mistelfest, sind also völlig immun gegen Befall durch die Weißbeerige Mistel. Junge Laubblätter, die Rinde der jungen Zweige und die Blütenstände sind wollig mit Sternhaaren bedeckt.
Die wechselständig an den Zweigen angeordneten Laubblätter sind in Blattstiel und Blattspreite gegliedert. Die Blattspreiten sind handförmig gelappt (selten null-, sonst drei- bis siebenlappig). Das Blatt ist leicht mit dem bestimmter Ahorn-Arten zu verwechseln. Es sind Nebenblätter vorhanden.
Während der gesamten Vegetationsperiode wird vom Platanenbaum Haarstaub abgesondert, was während der Belaubungszeit wegen der vergrößerten Oberfläche zu signifikanten Mengen von Absonderungen führen kann. Die Absonderungen werden wie die Samen luftgetragen in der Umgebung eines Baumexemplares verteilt.
Platanen-Arten sind einhäusig gemischtgeschlechtig (monözisch). Die meist gestielten, kugeligen Blütenstände stehen achselständig, zumeist ein bis fünf (selten zwölf) an kurzen Zweigen, jeweils nur mit Blüten eines Geschlechtes. Die männlichen Blüten enthalten je drei bis mehr als sechs (bis acht) Kelch- und Kron- und Staubblätter. Die weiblichen Blüten enthalten drei bis vier Kelchblätter und keine Kronblätter, drei bis vier Staminodien und drei bis neun freie Fruchtblätter (Stempel). Die Bestäubung erfolgt durch den Wind.
Die Blütezeit der Platanen wird für Mitteleuropa je nach Standort zwischen der 12. Woche (Mitte März) und der 24. Woche (Ende Mai) angegeben. Die Hauptzeit für den Pollenflug gemäß Pollenkalender liegt dabei zwischen der 15. Woche (Mitte April) und 20. Woche (Mitte Mai).
Die Frucht verbleibt größtenteils über Winter an den Zweigen und hat eine kugelige Form mit komprimierten Fasern um ein Nüsschen als Basis. Die einsamigen und keilförmigen Achänen mit behaarter Basis (ohne Pappus) und einem kurzen beständigen Griffel, stehen zu vielen in den 2 bis 3 Zentimeter großen Fruchtverbänden zusammen.[1] Im Frühjahr zerfasert der Fruchtkörper und die Samen werden luftgetragen in der Umgebung verteilt.
Der vom Platanenbaum abgesonderte Haarstaub wird in der Umgebung einer Platane verteilt. Diese Absonderungen können bei Menschen und Tieren zu Reizungen der Augen, der Haut oder der Atmungswege führen. Insbesondere die Wirkung durch das Einatmen, der sogenannte Platanenhusten, ist bereits seit Alters her bekannt.[2]
Die Gattung Platanus wurde 1753 durch Carl von Linné in Species Plantarum, 2 S. 999 aufgestellt. Als Lectotypusart wurde 1908 Platanus orientalis L. durch Gleason in N. Amer. Fl., 22, S. 227 festgelegt.[3]
Es gibt acht bis zehn Arten in der Gattung Platanus:[1]
Fossile Vertreter sind:
Nach Deutschland kamen die ersten Exemplare über England und Frankreich im Jahre 1743. Die Platanen am Rondell in Dessau wurden 1781 von Fürst Leopold III. Friedrich Franz von Anhalt-Dessau gepflanzt. Sie zählen zu den ältesten ihrer Art in Deutschland und sind somit eine dendrologische Seltenheit mit ihrem Alter von fast 230 Jahren.[4]
Die Mozart-Platane in Wien ist eine Morgenländische Platane, die vermutlich im Jahre 1780 gepflanzt wurde. Sie hat einen Stammumfang von 6 Metern und ist als Naturdenkmal ausgewiesen.
In Herzogenrath wurde etwa 1750 eine Ahornblättrige Platane gepflanzt, die damit zu den ältesten dieser Art gehört. Sie ist 33 Meter hoch und besitzt einen Stammumfang von 6,05 Metern.[5]
Die Ahornblättrige Platane in Oelzschau im Landkreis Nordsachsen[6] wurde etwa 1668 gepflanzt und hat eine Baumhöhe von über 42 Metern.
Napoleon Bonaparte soll für seine in den Krieg ziehenden Soldaten Platanen an den Landstraßen angepflanzt haben.[7]
In Paris sind 40 Prozent aller Bäume Platanen.[7]
Die Platane des Hippokrates steht in Kos.
Da die Rinde nicht mitwächst, wird sie im Sommer regelmäßig mit zum Teil lautem Geräusch abgeworfen. Die Vitalität der Bäume bleibt dadurch unverändert erhalten.[8]
Die Platanen (Platanus, von altgriechisch πλάτανος plátanos „Platane“) bilden die einzige Gattung der Pflanzenfamilie der Platanengewächse (Platanaceae). Sie kommen vorwiegend auf der Nordhalbkugel in den gemäßigten Klimazonen Europas, Asiens und Nordamerikas vor (Holarktis). Die Art Platanus wyomingensis ist fossil bereits aus dem Eozän bekannt.
In Mitteleuropa ist die Ahornblättrige Platane (Platanus ×hispanica) häufig als Park- und Alleebaum anzutreffen. Sie entstand um 1650 aus Kreuzung der Amerikanischen Platane (Platanus occidentalis) und der Morgenländischen Platane (Platanus orientalis).
Ta billey plaaney çheet er biljyn 'sy ghenus (Platanus). T'ad dooghyssagh da'n Lieh-chruinney Hwoaie as cummal ayns curree dy cadjin. T'adsyn olteynyn ynrican t'er mayrn jeh'n chynney Platanaceae. Ta'n crosh-sheelragh Platanus × hispanica jeen er lheh noi çhirmid.
T'ad gaase wheesh as 50m er yrjid. Ta roost crottylagh oc, liorish scaillaghey dy aashagh. Ta duillagyn un-duillagagh oc. T'ad duillageenagh er lhimmey jeh Platanus kerrii. Er lhimmey jeh P. Kerrii t'ad yn-lhoamey. Ta blaaghyn beggey ayns dhossan oc: ta mysh 3-7 seepalyn kianglt ec y un, as ta 3-7 petyllyn oc. Ta biljyn plaaney monoecious (blaaghyn bwoirrinagh as firrinagh er lheh er y villey cheddin). T'ad goll er pollnaghey ec y gheay, as ta blaaghyn firrinagh tuittym erreish daue ceau y pollin oc. Ta ny blaaghyn bwoirrinagh çheet dy ve acheneyn ayns dhossan dy ymmodee keead. Ta dagh achene cughlinagh as ta un rass ayn. Ta tappag caulgagh oc cur cooney daue skeaylley er y gheay.
Ta billey plaaney çheet er biljyn 'sy ghenus (Platanus). T'ad dooghyssagh da'n Lieh-chruinney Hwoaie as cummal ayns curree dy cadjin. T'adsyn olteynyn ynrican t'er mayrn jeh'n chynney Platanaceae. Ta'n crosh-sheelragh Platanus × hispanica jeen er lheh noi çhirmid.
Chinor (Platanus) — chinordoshlar oilasiga mansub barg toʻkuvchi oʻsimliklar turkumi; 10 turi maʼlum. Shim. Amerika (Kanadadan Meksikagacha), Jan. Sharqiy Yevropa va Oʻrta dengizboʻyi mamlakatlaridan Hindixitoygacha boʻlgan hududda tarqalgan. Kavkaz, Qrim, Oʻrta Osiyoda sharq chinori (P.orientalis), Jan. Ukraina, Qora dengiz sohillari, shuningdek, Oʻrta Osiyoda Shim. Amerikadan keltirilgan gʻarb chinori (P.occudentalis) turlari oʻstiriladi. Sharq Ch.i yovvoyi holda oʻsadi. Shoxshabbasi qalin, boʻyi baland (50 m gacha), tanasi baquvvat (aylanasi 18 m gacha), silindrsimon, poʻstlogʻi sargʻishoq. Oʻzbekistonda manzarali Ch.ning har ikki turi oʻsadi. Novdalari va barglari yoshligida tukli, keyinchalik tuklari toʻkilib ketadi. Barglari yirik, asosan, 3 (baʼzan 7) boʻlmali. Mevasi dumaloq, dagʻal tukli yongʻoqcha, diametri 1,5 sm, meva bandida 2—5 tadan oʻrnashgan, uzoq vaqt toʻkilmaydi. Apr.da gullab, mevasi may—sentabr da yetiladi. Ch., ayniqsa, yoshligida tez oʻsadi. Qulay sharoitda 2000 yil va undan ham koʻproq yashaydi. Egey dengizidagi Krit o.da tanasi aylanasi 18 m boʻlgan 2300 yillik Ch.lar bor. Surxondaryo, Namangan va Samarqand viloyatlarida 600—800 yoshli Ch.lar uchraydi.
CH. urugini ekib, qalamchasidan va ildiz bachkilaridan koʻpaytiriladi. Ch.ning yogʻochi yengil, pishiq, mebel sanoatida qadrlanadi. Uning yogʻochidan oʻzbek meʼmorligida qadimdan foydalanib kelingan.
Tekst üüb Öömrang Plataanen (Platanus, faan ualgriichisk πλάτανος plátanos) san det iansagst plaantenskööl uun det famile faan a Plataanenplaanten (Platanaceae). Jo lewe miast üüb a nuurdelk eerdheleft uun miatag kliima.
Uun Madeleuroopa schocht am föl det Platanus × acerifolia. Hat as am 1650 iinkrüsagt wurden faan Platanus occidentalis mä Platanus orientalis.
P. gentryi – P. kerrii – P. mexicana – P. occidentalis – P. orientalis – P. racemosa – P. rzedowskii – P. wrightii
P. × acerifolia = P. × hispanica = P. × hybrida (aalern: P. occidentalis × P. orientalis)
Plataanen (Platanus, faan ualgriichisk πλάτανος plátanos) san det iansagst plaantenskööl uun det famile faan a Plataanenplaanten (Platanaceae). Jo lewe miast üüb a nuurdelk eerdheleft uun miatag kliima.
Uun Madeleuroopa schocht am föl det Platanus × acerifolia. Hat as am 1650 iinkrüsagt wurden faan Platanus occidentalis mä Platanus orientalis.
Platanus es un genre d'arbres, las platanas, de la familha dels Platanaceae dins laquela dintra una desena d'espècias. La mai comuna es un ibrid, la platana comuna, grandament utilizada coma arbre d'alinhament per ornar las plaças e las carrièras.
Etimologia : del grèc Πλατανος (platanos), de platus, larg.
Rrapi (lat. Platanus) është një dru i lartë me trung të trashë, me degë të gjera, me gjethe të mëdha në trajtë pëllëmbe, që bën lëndë të vogla me gjemba të imët përsipër. Rrapi paraqet një familje të pavarur të grupit Platanaceae. [1] Atdheu i kësaj gjinie është Amerika e Veriut: në jug dhe jugperëndim të Shteteve të Bashkuara, Meksika, Guatemala, dhe në Evropë, Gadishulli Ballkanik duke përfshirë Shqipërinë, Kosovën, Maqedoninë, Greqinë, Bullgarinë dhe Kroacinë. Rrapi mund të rritet deri në 50 metra në lartësi. Këto pemë mund të jetojnë për një kohë të gjatë, janë rezistente ndaj ndotjes, kështu që shpesh mbjellen në qytete përgjatë rrugëve si dhe në parqe. [2] [3]
Llojet më të njohura të rrapit janë:[4]
Rrapi (lat. Platanus) është një dru i lartë me trung të trashë, me degë të gjera, me gjethe të mëdha në trajtë pëllëmbe, që bën lëndë të vogla me gjemba të imët përsipër. Rrapi paraqet një familje të pavarur të grupit Platanaceae. Atdheu i kësaj gjinie është Amerika e Veriut: në jug dhe jugperëndim të Shteteve të Bashkuara, Meksika, Guatemala, dhe në Evropë, Gadishulli Ballkanik duke përfshirë Shqipërinë, Kosovën, Maqedoninë, Greqinë, Bullgarinë dhe Kroacinë. Rrapi mund të rritet deri në 50 metra në lartësi. Këto pemë mund të jetojnë për një kohë të gjatë, janë rezistente ndaj ndotjes, kështu që shpesh mbjellen në qytete përgjatë rrugëve si dhe në parqe.
Ο Πλάτανος είναι γένος ιθαγενών δέντρων του βορείου ημισφαιρίου. Οι υποκατηγορίες του είδους αυτού ανήκουν στην οικογένεια των Πλατανοειδών.
Πρόκειται για μεγάλα δέντρα, με ύψος που κυμαίνεται από 30 έως 50 μέτρα, φυλλοβόλα (εκτός από το είδος P. kerrii) και συναντώνται στις όχθες ποταμών και γενικά σε υγροτόπους και τοποθεσίες όπου υπάρχει νερό, μπορούν όμως να επιβιώσουν και στην ξηρασία. Το υβριδικό είδος πλάτανος του Λονδίνου προσαρμόζεται χωρίς προβλήματα σε αστικό περιβάλλον, αλλά και γενικά τα περισσότερα είδη.
Στην Ευρώπη είναι γνωστός με το όνομα πλάτανος, ενώ στη Βόρεια Αμερική με το όνομα συκομουριά. (Εκτός Βόρειας Αμερικής το όνομα "συκομουριά" αναφέρεται είτε στο είδος φίκου (Ficus sycomorus) είτε στο είδος Great ή Sycamore Maple (Acer pseudoplatanus)).
Καθώς τα άνθη ωριμάζουν, μετατρέπονται σε σφαιρικούς καρπούς, ενώ 3 έως 7 τριχωτά σέπαλα μετακινούνται στη βάση τους. Τα πέταλα είναι συνήθως 3 έως 7. Τα αρσενικά άνθη είναι ξεχωριστά από τα θηλυκά, αλλά πάνω στο ίδιο φυτό (μόνοικα). Ο αριθμός των ανθέων που βρίσκονται σε ένα σύμπλεγμα ενός συγκεκριμένου δέντρου (ταξιανθία) χαρακτηρίζει και το είδος του (βλ. παρακάτω πίνακα). Το αρσενικό άνθος έχει 3 έως 8 στήμονες, ενώ το θηλυκό έχει ωοθήκες με 3 έως 7 υπέρους. Ο πλάτανος επικονιάζεται με τον άνεμο. Τα πέταλα των αρσενικών ανθέων πέφτουν και έτσι απελευθερώνεται η γύρη.
Μετά τη γονιμοποίηση, τα θηλυκά άνθη μετατρέπονται σε αχαίνια, τα οποία θα σχηματίσουν τον σφαιρικό καρπό. Συνήθως, ο πυρήνας της σφαίρας έχει διάμετρο ενός εκατοστού, ενώ με ξεφλούδισμα έχει διάμετρο ενός χιλιοστομέτρου, διακριτός με γυμνό μάτι. Ο καρπός έχει διάμετρο 2,5 έως 4 εκατοστά και περιέχει αρκετές εκατοντάδες αχαίνια, καθένα από τα οποία είναι κωνικό και βρίσκεται στην επιφάνεια του καρπού. Σε κάθε αχαίνιο υπάρχουν πολλές λεπτές ίνες με κιτρινοπράσινο χρώμα. Αυτές οι ίνες βοηθούν τον καρπό να μεταφέρεται μακριά από το δέντρο, όπως συμβαίνει και στην πικραλίδα.
Στα νεαρά δένδρα ο κορμός μπορεί να αποφλοιωθεί εύκολα σε φλοιούς ακανόνιστου σχήματος. Η ευκολία στην αποφλοίωση αυτή οφείλεται στις μεγάλες ποσότητες νερού που βρίσκονται στο εσωτερικό του κορμού. Αντίθετα, ο κορμός των ηλικιωμένων δέντρων δύσκολα μπορεί να αποφλοιωθεί, αλλά μπορεί εύκολα να σπάσει, λόγω της απουσίας νερού στο εσωτερικό του.
Πολλές παραδόσεις του Παλαιού Κόσμου έχουν συνδεθεί με το είδος ανατολικός πλάτανος.
Στην Ελλάδα, ο πλάτανος είναι επίσης συνδεδεμένος με πολλές παραδόσεις ενώ μεγάλα μακρόβια πλατάνια έχουν μείνει ονομαστά στα πέρατα του χρόνου. Ένα παράδειγμα αποτελεί ο πλάτανος του Ιπποκράτη στην Κω, όπου, με τη συλλογή φύλλων του μαζί με σκόρδο, κυδώνι, σταφύλι και ρόδι δημιουργείται μια αρμαθιά που λέγεται αρκιχρονιά, έθιμο τελούμενο κάθε 1η Σεπτεμβρίου, αρχή του εκκλησιαστικού έτους. Παραδείγματα αποτελούν επίσης ο πλάτανος της μονής του Αγίου Γερασίμου στην Κεφαλλονιά, από τον οποίο οι προσκυνητές παίρνουν φύλλα για φυλακτό και ο πλάτανος δίπλα στο ιστορικό γεφύρι της Άρτας, όπου λέγεται ότι ο Αλή Πασάς κρεμούσε από τα κλαδιά του τους χριστιανούς. Πολλά χωριά και τοποθεσίες οφείλουν τα ονόματά τους στο δέντρο αυτό, όπως Πλατανόβρυση, Πλατάνα, Πλατανάκια, Πλάτανος, Πλατάνι και άλλα. Σύμφωνα με την ελληνική μυθολογία, ο Δίας και η Ήρα παντρεύτηκαν κάτω από ένα πλάτανο κοντά στη Κνωσσό.
Υπάρχουν δύο υποείδη, το Castaneophyllum, που περιλαμβάνει το είδος P. kerrii, και το Platanus, που περιλαμβάνει όλα τα υπόλοιπα. Πρόσφατες μελέτες στο Μεξικό[1] έχουν προσθέσει νέα υποείδη στο είδος αυτό. Μελέτες στα γενετικά στοιχεία του υποείδους Platanus, έχουν δείξει ότι το είδος P. racemosa έχει μεγαλύτερη συγγένεια με το είδος ανατολικός πλάτανος απ’ ό,τι με τα υπόλοιπα είδη της Βόρειας Αμερικής[2]. Έχουν βρεθεί απολιθώματα πλατάνων ηλικίας 115 εκατομμυρίων χρόνων (Κάτω Κρητιδικό). Εκτός από τη γεωγραφική διάκριση μεταξύ Βόρειας Αμερικής και Ευρώπης, έχουν δημιουργηθεί υβριδικά είδη, όπως ο πλάτανος του Λονδίνου.
Υπάρχουν έντεκα είδη πλατάνων στον κόσμο:
Στον πλάτανο μπορεί να προκληθεί η ασθένεια Plane Anthracnose (Apiognomonia veneta), μια ασθένεια που οφείλεται σε μύκητες που μπορούν να καταστρέψουν τα φύλλα μέσα σε λίγα χρόνια. Η ασθένεια αυτή μπορεί να εκδηλωθεί λόγω του κρύου ή του υγρού ανοιξιάτικου καιρού. Το είδος P. occidentalis και τα άλλα είδη της Αμερικής είναι τα πιο ευάλωτα, ενώ ο ανατολικός πλάτανος είναι το πιο ανθεκτικό είδος. Ο υβριδικός πλάτανος του Λονδίνου έχει μέτρια αντοχή. Άλλη ασθένεια που μπορεί να προσβάλει τον πλάτανο είναι ο περονόσπορος, αλλά σπανιότερα. Ο πλάτανος μπορεί επίσης να προσβληθεί από τις προνύμφες των λεπιδόπτερων.
Ο Πλάτανος είναι γένος ιθαγενών δέντρων του βορείου ημισφαιρίου. Οι υποκατηγορίες του είδους αυτού ανήκουν στην οικογένεια των Πλατανοειδών.
Πρόκειται για μεγάλα δέντρα, με ύψος που κυμαίνεται από 30 έως 50 μέτρα, φυλλοβόλα (εκτός από το είδος P. kerrii) και συναντώνται στις όχθες ποταμών και γενικά σε υγροτόπους και τοποθεσίες όπου υπάρχει νερό, μπορούν όμως να επιβιώσουν και στην ξηρασία. Το υβριδικό είδος πλάτανος του Λονδίνου προσαρμόζεται χωρίς προβλήματα σε αστικό περιβάλλον, αλλά και γενικά τα περισσότερα είδη.
Στην Ευρώπη είναι γνωστός με το όνομα πλάτανος, ενώ στη Βόρεια Αμερική με το όνομα συκομουριά. (Εκτός Βόρειας Αμερικής το όνομα "συκομουριά" αναφέρεται είτε στο είδος φίκου (Ficus sycomorus) είτε στο είδος Great ή Sycamore Maple (Acer pseudoplatanus)).
Чынар (лат. Platanus, L. 1753) — чынарлар тукумундагы өсүмдүк. Калың шактуу, бийик, жалбырак күбүмө дарак. Сөңгөгү чоң (бийиктиги 50 м, жоондугу 18 м). Манжадай айчыктуу, узун саптуу жалбырактары кезектешип жайгашкан. Гүлү майда, бир жыныстуу, гүл коргону 3—4 мүчөлүү, калың башча топ гүлгө чогулган. Мөмөсү — жаңгакча. 10дой түрү Түштүк Америкада жана Жер Ортолук деңизден Инди-Кытайга чейин таралган. Чынар тез өсүп, 200 жылга чейин жашайт. Кыргызстанда 2 түрү жылуу райондордо кооздук үчүн өстүрүлөт.
Чынар (лат. Platanus, L. 1753) — чынарлар тукумундагы өсүмдүк. Калың шактуу, бийик, жалбырак күбүмө дарак. Сөңгөгү чоң (бийиктиги 50 м, жоондугу 18 м). Манжадай айчыктуу, узун саптуу жалбырактары кезектешип жайгашкан. Гүлү майда, бир жыныстуу, гүл коргону 3—4 мүчөлүү, калың башча топ гүлгө чогулган. Мөмөсү — жаңгакча. 10дой түрү Түштүк Америкада жана Жер Ортолук деңизден Инди-Кытайга чейин таралган. Чынар тез өсүп, 200 жылга чейин жашайт. Кыргызстанда 2 түрү жылуу райондордо кооздук үчүн өстүрүлөт.
Platanus /ˈplætənəs/[1] is a genus consisting of a small number of tree species native to the Northern Hemisphere. They are the sole living members of the family Platanaceae.
All mature members of Platanus are tall, reaching 30–50 m (98–164 ft) in height. All except for P. kerrii are deciduous, and most are found in riparian or other wetland habitats in the wild, though proving drought-tolerant in cultivation. The hybrid London plane (Platanus × acerifolia) has proved particularly tolerant of urban conditions, and has been widely planted in London and elsewhere in the United Kingdom.
They are often known in English as planes or plane trees. A formerly used name that is now rare is plantain tree (not to be confused with other, unrelated, species with the name).[2] Some North American species are called sycamores (especially Platanus occidentalis),[3] although the term is also used for several unrelated species of trees. The genus name Platanus comes from Ancient Greek πλάτανος, which referred to Platanus orientalis.[4]
The flowers are reduced and are borne in balls (globose heads); 3–7 hairy sepals may be fused at the base, and the petals are 3–7 and are spatulate. Male and female flowers are separate, but borne on the same plant (monoecious). The number of heads in one cluster (inflorescence) is indicative of the species (see table below). The male flower has 3–8 stamens; the female has a superior ovary with 3–7 carpels. Plane trees are wind-pollinated. Male flower-heads fall off after shedding their pollen.
After being pollinated, the female flowers become achenes that form an aggregate ball. The fruit is a multiple of achenes (plant systematics, Simpson M. G., 2006). Typically, the core of the ball is 1 cm in diameter and is covered with a net of mesh 1 mm, which can be peeled off. The ball is 2.5–4 cm in diameter and contains several hundred achenes, each of which has a single seed and is conical, with the point attached downward to the net at the surface of the ball. There is also a tuft of many thin stiff yellow-green bristle fibers attached to the base of each achene. These bristles help in wind dispersion of the fruits as in the dandelion.
The leaves are simple and alternate. In the subgenus Platanus they have a palmate outline. The base of the leaf stalk (petiole) is enlarged and completely wraps around the young stem bud in its axil. The axillary bud is exposed only after the leaf falls off.
The mature bark peels off or exfoliates easily in irregularly shaped patches, producing a mottled, scaly appearance. On old trunks, bark may not flake off, but thickens and cracks instead.
There are two subgenera, subgenus Castaneophyllum containing the anomalous P. kerrii, and subgenus Platanus, with all the others; recent studies in Mexico[5][6][7] have increased the number of accepted species in this subgenus. Within subgenus Platanus, evidence from both chloroplast[7][8] and nuclear gene[6][7][8][9] sequences suggests that the P. racemosa species complex in Western North America (including P. racemosa, P. gentryi , P. wrigthii) is more closely related to the Western Eurasian P. orientalis than it is to the other North American species (P. mexicana sensu lato, including up to four species: P. chiapaensis, P. lindeniana, P. [×] mexicana sensu stricto, P. oaxacana; P. occidentalis s.l. with two [sub]species: P. occidentalis, P. palmeri; P. rzedowskii).[5][6][7] The two groups form genetically and morphologically distinct evolutionary lineages (sister clades), informally called the “ANA clade” (Atlantic North American lineage) and “PNA-E clade” (Pacific North American-European lineage).[6] Both lineages have been affected by reticulate evolutionary processes in the past (ancient or recent hybridization and introgression):[6][7][9]
The genus Platanus exemplarily illustrates the concept of a Coral of Life, a species network. Its modern-day species are not only the product of evolutionary dichotomies (cladogenesis), the splitting of an ancestral lineage into two (Tree of Life metaphor) but also evolutionary anastomoses: hybridization and introgression.
The fossil record of leaves and fruit identifiable to Platanus begins in the Paleocene.[11] Despite the geographic separation between North America and Old World, species from these continents will cross readily resulting in fertile hybrids such as the London plane, which is an anthropogenic hybrid (cultivar) between the North American P. occidentalis sensu stricto (ANA clade) and the Mediterranean P. orientalis (PNA-E clade). Widely used as a park tree across Europe, it frequently backcrosses with its native parent.
The 2043-year-old Platanus orientalis tree Tnjri in Nagorno-Karabakh.
The following are recognized species of plane trees:
Planes are susceptible to plane anthracnose (Apiognomonia veneta), a fungal disease that can defoliate the trees in some years. The most severe infections are associated with cold, wet spring weather. P. occidentalis and the other American species are the most susceptible, with P. orientalis the most resistant. The hybrid London plane is intermediate in resistance.
Ceratocystis platani, a wilt disease, has become a significant problem in recent years in much of Europe.[12] The North American species are mostly resistant to the disease, with which they probably coevolved, while the Old World species are highly sensitive.
Other diseases such as powdery mildew occur frequently, but are of lesser importance.
Platanus species are used as food plants by the larvae of some Lepidoptera species including Phyllonorycter platani and Setaceous Hebrew Character.
In the 21st century a disease, commonly known as Massaria disease, has attacked plane trees across Europe. It is caused by the fungus Splanchnonema platani, and causes large lesions on the upper sides of branches.[13][14]
The principal use of these trees is as ornamental trees, especially in urban areas and by roadsides. The London plane is particularly popular for this purpose. The American plane is cultivated sometimes for timber and investigations have been made into its use as a biomass crop. The oriental plane is widely used as an ornamental and also has a number of minor medicinal uses.
Most significant aspects of cultural history apply to Platanus orientalis in the Old World. The tree is an important part of the literary scenery of Plato's dialogue Phaedrus. Because of Plato, the tree also played an important role in the scenery of Cicero's De Oratore. The trees also provided the shade under which Aristotle and Plato's famed philosophical schools were held.[15] Handel's opera Serse features a famous aria, "Ombra mai fu", which the title character sings in praise of his favorite plane tree.
The plane tree has been a frequent motif featured in Classical Chinese poetry as an embodiment of sorrowful sentiments due to its autumnal shedding of leaves.
The legendary Dry tree first recorded by Marco Polo was possibly a platanus. According to the legend, it marked the site of the battle between Alexander the Great and Darius III.
The German camouflage pattern Platanenmuster ("plane tree pattern"), designed in 1937–1942 by Johann Georg Otto Schick, was the first dotted camouflage pattern.[16]
Platanus /ˈplætənəs/ is a genus consisting of a small number of tree species native to the Northern Hemisphere. They are the sole living members of the family Platanaceae.
All mature members of Platanus are tall, reaching 30–50 m (98–164 ft) in height. All except for P. kerrii are deciduous, and most are found in riparian or other wetland habitats in the wild, though proving drought-tolerant in cultivation. The hybrid London plane (Platanus × acerifolia) has proved particularly tolerant of urban conditions, and has been widely planted in London and elsewhere in the United Kingdom.
They are often known in English as planes or plane trees. A formerly used name that is now rare is plantain tree (not to be confused with other, unrelated, species with the name). Some North American species are called sycamores (especially Platanus occidentalis), although the term is also used for several unrelated species of trees. The genus name Platanus comes from Ancient Greek πλάτανος, which referred to Platanus orientalis.
La platanoj (Platanus, de la greke πλάτανος [plátanos] = la platano) estas la sola genro el la plantfamilio de la Platanacoj (Platanaceae). Ĝi ĉefe venas de la modera klimato de la norda hemisfero (holarktiso). La specio Platanus wyomingensis estas fosilia el la eoceno.
En Mezeŭropo la acerfolia platano (Platanus × acerifolia) kreskas ofte kiel parka kaj alea arbo. Ĝi estiĝis ĉirkaŭ 1650 el kruciĝo de la amerika platano (Platanus occidentalis) kaj orienta platano (Platanus orientalis).
Platanoj estas aŭ falfolia aŭ duonĉiamverdaj arboj, kiu atingas alton de 25 ĝis 50 m. La arboŝelo forfalas jare en maldikaj platoj kaj restas tipa mozaiko al blankaj kaj verdaj areoj. Junaj folioj, la arboŝelo de junaj branĉetoj kaj la floraroj esatas kovrataj de lanaj stelharoj. Dum la tuta vegeta periodo la planto povas kaŭzi iridon de la bronkoj pro elaso de la harpolvo, la tiel nomata „platana tusado“. La alternestarantaj folioj havas folitigojn. La foliplato estas manforme loba (malofte neloba aŭ tri ĝis seploba). La folio estas intermiksebla al certaj acero-specioj. Ekzistas stipuloj.
Platanoj estas monoikaj. la plej ofte tigaj kaj globformaj floraroj staras en akseloj po unu ĝis kvin ĉe mallongaj branĉoj, po nu kun floroj de unu sekso. La masklaj floroj formortas rapide. La masklaj floroj enhavas po tri aŭ pli ol ses (ĝis ok) sepaloj, petaloj kaj stamenoj. La inaj floroj havas tri ĝis kvar sepaloj kaj neniu petaloj, kaj tri ĝis naŭ liberaj karpeloj. La polenigado okazas per vento. La nuksoj staras kune en fruktaroj.
La genro Platanus estis 1753 fare de Carl von Linné en Species Plantarum, 2 paĝo 999 starigita. Kiel tipa specio estis fiksita en la jaro 1908 Platanus orientalis L. fare de Gleason en N. Amer. Fl., 22, paĝo 227 . Ekzistas ok ĝis dek specioj de Platanus:
Fosiliaj specioj estas:
La unuaj akzempleroj de platanoj estis plantitaj en la jaro 1743. La platano ĉe la rondbedo en Dessau estis plantita 1781 de princo Leopold 3a Friedrich Franz von Anhalt-Dessau plantita. Ĝi estas unu el laĝaj specioj en Germanujo.
La Mozart-platano en Vieno estas orienta platano, kiu verŝajne estis plantita en la jaro 1780. Ĝi havas perimetron de 6 Mmetrojn. Ĝi estas naturmonumento. En Parizo 40 % de la arboj estas platanoj.
La platano de Hipokrato staras en Kos.
La platanoj (Platanus, de la greke πλάτανος [plátanos] = la platano) estas la sola genro el la plantfamilio de la Platanacoj (Platanaceae). Ĝi ĉefe venas de la modera klimato de la norda hemisfero (holarktiso). La specio Platanus wyomingensis estas fosilia el la eoceno.
En Mezeŭropo la acerfolia platano (Platanus × acerifolia) kreskas ofte kiel parka kaj alea arbo. Ĝi estiĝis ĉirkaŭ 1650 el kruciĝo de la amerika platano (Platanus occidentalis) kaj orienta platano (Platanus orientalis).
Plátano de sombra es el nombre común a varias especies de aspecto similares:
Plaatan (Platanus) on taimeperekond puid sugukonnast plaatanilised.
Nende lehed sarnanevad kujult hariliku vahtra lehtedega. Tüve koor on laiguline, sarnaneb mägivahtra koorega.
Perekonda kuulub 8–10 liiki, nende seas
Levinud on ka hübriid
Plaatan (Platanus) on taimeperekond puid sugukonnast plaatanilised.
Nende lehed sarnanevad kujult hariliku vahtra lehtedega. Tüve koor on laiguline, sarnaneb mägivahtra koorega.
Plataanit (Platanus) on plataanikasveihin kuuluva suku, jossa on määrittelytavasta riippuen kymmenisen lajia. Luontaisena plataanipuita kasvaa Kaakkois-Euroopassa, Pohjois- ja Väli-Amerikassa sekä Aasiassa.[2]
Plataanit ovat kesävihantia isoja puita (25–30 m), joiden lehdet muistuttavat vaahteran (Acer) lehtiä.[3] Puhjetessaan lehdet ovat karvaisia, mutta muuttuvat pian kaljuiksi ja kiiltäviksi. Plataanin vuosikasvaimet ovat lyhytkarvaisia. Syksyllä sen lehdet muuttuvat vaaleanruskeiksi. Plataanin lyhyehkö runko kasvaa järeäksi, ja se voi olla halkaisijaltaan jopa neljä metriä. Puhtaan vihreissä lehdissä (18 cm) on kolme liuskaa, jotka edelleen ovat terävästi liuskahampaisia. Punertavat emikukat muodostavat pallomaisia, oksista riippuvia yksineuvoisia kukintoja. Myöhemmin ne muuttuvat piikkisiksi pallopähkylöiksi (2,5 cm).
Plataanit on helppo tunnistaa kaarnastaan, joka luo mielikuvan armeijan maastopuvun kuvioinnista. Se on harmahtavanruskeaa ja se hilseilee runsaasti. Tällöin runkoon muodostuu laajoja kellertäviä laikkuja ja punertavia täpliä.[2]
Etelä- ja Keski-Euroopassa on puistoplataani (Platanus hybrida eli Platanus ×acerifolia eli Platanus ×hispanica) suosittu katu- ja puistopuu. Sitä kasvatetaan myös huonekalu- ja viilupuuksi.[4] Tieteellisen nimensä mukaisesti sitä pidetään pohjoisamerikkalaisen lännenplataanin (Platanus occidentalis) ja idänplataanin (Platanus orientalis) risteymänä. Puistoplataani sietää hyvin leikkausta ja muotoilua sekä kaupunkien saasteita. Se on hyvin pitkäikäinen ja se kestää myös hyvin myrskyjä ja tauteja. Juuri nämä seikat lisäävät sen suosiota kaupunkipuuna. Lehdeltään matalaliuskainen lännenplataani on Euroopassa harvinainen puu, mutta idänplataania on paljon istutettuna Välimeren maissa. Suvun lajeista ainoastaan vietnamilainen kerrinplataani (Platanus kerrii) on ainavihanta. Suomessa plataanit eivät menesty.
Plataanit (Platanus) on plataanikasveihin kuuluva suku, jossa on määrittelytavasta riippuen kymmenisen lajia. Luontaisena plataanipuita kasvaa Kaakkois-Euroopassa, Pohjois- ja Väli-Amerikassa sekä Aasiassa.
Plataanit ovat kesävihantia isoja puita (25–30 m), joiden lehdet muistuttavat vaahteran (Acer) lehtiä. Puhjetessaan lehdet ovat karvaisia, mutta muuttuvat pian kaljuiksi ja kiiltäviksi. Plataanin vuosikasvaimet ovat lyhytkarvaisia. Syksyllä sen lehdet muuttuvat vaaleanruskeiksi. Plataanin lyhyehkö runko kasvaa järeäksi, ja se voi olla halkaisijaltaan jopa neljä metriä. Puhtaan vihreissä lehdissä (18 cm) on kolme liuskaa, jotka edelleen ovat terävästi liuskahampaisia. Punertavat emikukat muodostavat pallomaisia, oksista riippuvia yksineuvoisia kukintoja. Myöhemmin ne muuttuvat piikkisiksi pallopähkylöiksi (2,5 cm).
Plataanit on helppo tunnistaa kaarnastaan, joka luo mielikuvan armeijan maastopuvun kuvioinnista. Se on harmahtavanruskeaa ja se hilseilee runsaasti. Tällöin runkoon muodostuu laajoja kellertäviä laikkuja ja punertavia täpliä.
Etelä- ja Keski-Euroopassa on puistoplataani (Platanus hybrida eli Platanus ×acerifolia eli Platanus ×hispanica) suosittu katu- ja puistopuu. Sitä kasvatetaan myös huonekalu- ja viilupuuksi. Tieteellisen nimensä mukaisesti sitä pidetään pohjoisamerikkalaisen lännenplataanin (Platanus occidentalis) ja idänplataanin (Platanus orientalis) risteymänä. Puistoplataani sietää hyvin leikkausta ja muotoilua sekä kaupunkien saasteita. Se on hyvin pitkäikäinen ja se kestää myös hyvin myrskyjä ja tauteja. Juuri nämä seikat lisäävät sen suosiota kaupunkipuuna. Lehdeltään matalaliuskainen lännenplataani on Euroopassa harvinainen puu, mutta idänplataania on paljon istutettuna Välimeren maissa. Suvun lajeista ainoastaan vietnamilainen kerrinplataani (Platanus kerrii) on ainavihanta. Suomessa plataanit eivät menesty.
Platanus
Platanus est un genre d'arbres, les platanes Écouter, de la famille des Platanaceae qui comprend une dizaine d'espèces. La plus répandue est un hybride, le platane commun largement utilisé comme arbre d'alignement pour orner les places, les rues et certaines routes.
Étymologie : du nom grec πλάτανος, plátanos, dérivé de l'adjectif πλατύς, platús, large.
Les platanes sont de grands arbres, pouvant atteindre de 25 à 55 m de haut, dont les caractéristiques générales diffèrent peu d'une espèce à l'autre. Ils ont une durée de vie assez longue (plusieurs centaines d'années, voire dix siècles et plus). Dans un sol suffisamment humide, le platane peut vivre jusqu'à 4 000 ans.
Leur écorce caractéristique se fissure en écailles appelées rhytidomes dégageant des zones jaunâtres laissant apparaître le liège. L'aspect de peau de serpent de l'écorce est assez particulier.
Les feuilles sont caduques, alternes, assez grandes (de 15 à 25 cm de long), presque aussi larges que longues et de consistance assez ferme, voire coriace. Elles sont à nervation pédalée et comptent trois, cinq ou sept lobes aigus plus ou moins profondément séparés. Ces feuilles rappellent celles de certains érables, mais la distinction est facile à faire, les feuilles d'érables étant toujours opposées sur la tige et possédant une nervation palmée.
Les fleurs, très petites sont dépourvues de calice et de corolle. Elles sont réunies en chatons ou capitules globuleux. Elles fleurissent assez tôt (en mai dans l'hémisphère Nord).
Les fruits sont des akènes, généralement velus réunis en boules pendantes qui murissent à l'automne.
Le bois est dur et lourd, de couleur brun rosé.
Les différentes espèces de platanes sont originaires des régions tempérées subtropicales de l'hémisphère nord.
Des preuves (fossiles) de leur présence dans l'actuelle Hongrie existent pour l'époque tertiaire[2].
Le platane d'Occident et le platane d'Orient, très proches par leurs caractéristiques morphologiques, ont des aires de répartition bien distinctes (Amérique du Nord pour le premier, Balkans et Turquie pour le second). Ce sont des espèces dites vicariantes.
Le Plataniste était dans l'Antiquité grecque une plaine ombragée de platanes sous lesquels les jeunes Spartiates pratiquaient leurs exercices de gymnastique [3].
Le mot latin Platanus a notamment donné plaitoine, plantoine, ca 1150 (Le Conte de Floire et Blancheflor, éd. J. L. Leclanche, 1863 et 1986) et platan, fin XIIe-début XIIIe siècle[4].
En 1718 et 1740, le dictionnaire précise que plane (s.m.) est une « sorte d'arbre appelé autrement platane ». En 1762, platane renvoie aussi à plane[5].
Le Platane d'Orient a aussi autrefois été appelé plane ; mot qui a pu être source de confusion car on parlait aussi d'érable plane et d'érable-platane ou d'érable faux platane (les feuilles de l'un rappelant celles de l'autre).
Pour le Dictionnaire Godefroy[6], « le platanier est un arbres qui est ainsy appellé pour ses feuilles qui sont plates et larges (Corbichon, Propriét. des choses, XVII, 117, Richel. 22533, (287), Var., Plantanier (éd. 1486) : Des plantaniers qui obumbration Font aux bourgeons, ruisseaulx et fontaines (Guill. Michel, 4e liv. des Georg., (66v, éd. 1540) »
Au Royaume-Uni, dans le comté du Dorset, à environ 80 kilomètres à l'ouest de Southampton, dans le parc de l'école privée Bryanston School, vit encore un platane hybride « London Plane » et planté en 1749 « pour commémorer le centenaire de la mort tragique du roi Charles Ier, la tête tranchée par le bourreau (…) croisement entre un platane occidental et un platane oriental ». Il est présenté par le Guiness Book of the Records comme ayant une circonférence à hauteur d'homme de 6,95 m et une hauteur totale de 51 m.
La notion de Platanaie (plantation de platanes ou lieu planté de platanes) apparaît dans le dictionnaire au XIXe siècle[7].
Largement utilisés comme arbres d'alignement, ils ont été récemment répandus dans le monde par la culture.
Les platanes sont appréciés en ville notamment pour leur résistance à la taille et à la pollution de l'air.
Hors des espaces urbains et de leur zone d'origine, ce sont des arbres particulièrement pauvres en épiphytes et en biodiversité hébergée[8].
Selon GBIF (18 septembre 2021)[1] :
Selon Plants of the World online (POWO) (18 septembre 2021)[9] :
Considéré comme étant difficile à travailler, il est peu employé, sauf en Orient : on peut en faire des travaux d'ébénisterie, de menuiserie, de charronnage. En Europe, il sert surtout pour les intérieurs de meubles (casiers, tiroirs).
Dans la mythologie grecque, le platane est un symbole de la régénération (l'écorce se régénérant par plaques). Il aurait servi à construire le cheval de Troie. Les noces de platane symbolisent les 61 ans de mariage.
Le mot platane a parfois désigné le bananier, ( dont est issue le mot plantain (banane plantain) banane se disant platano en Espagnol ; ainsi dans la relation qu'il fait de sa visite de l'île de Tenerife, Jean-Baptiste Gaby, en 1689, explique que les bananes « sont les fruits de l'arbre Platane. Ils entroient pour lors dans leur maturité ; c'est un fruit de la grosseur & longueur de nos petits cocombres, il est d'un goust fort douçastre & un peu sauvage, quand on n'y est pas accoûtumé. Les espagnols y voyent, disent-ils, au milieu l'image d'un crucifix, quand on les coupe en biaisant ; les plus crédules de nos françois pensoient l'y voir : mais quelque soin que nous prission à l'examiner, nous en pûmes jamais l'y voir » [13]
Les platanes de Provence sont sérieusement menacés par un micro-champignon, Ceratocystis platani, responsable de la maladie du chancre coloré. Cousin de l'ennemi des ormes, ce parasite est originaire des États-Unis, où il a été décelé dès 1929. Il a très probablement été introduit sur la façade européenne de la Méditerranée lors des opérations militaires de la fin de la Seconde Guerre mondiale, avec les caisses en bois d'armement américain[16]. Si le parasite est d’abord resté latent pendant près de 15 ans, il touche au début du XXIe siècle toute l’Italie, la Suisse (Tessin et canton de Genève), le Sud de la Grèce ainsi que le Sud de la France, avec un front avancé en région lyonnaise (Bourg-en-Bresse, Chambéry…) et dans le Sud-Ouest (canal du Midi, Saint-Gaudens, Toulouse…). Quelques spores du champignon introduites dans une blessure, même minime, suffisent à infecter l’arbre tout entier qui ne résistera pas plus de 4 à 6 ans selon l’endroit de la contamination. En France, près de 50 000 arbres ont déjà péri ainsi (chiffrage en 2010)[17].
Par croisement entre des platanes américains et des platanes d’orient, des chercheurs de l’INRA ont obtenu des plants résistants à la maladie du chancre coloré. De cette sélection est née la variété Platanor (R) Vallis clausa. Cette nouvelle variété présente toutes les caractéristiques ornementales du platane commun, lui-même hybride. Elle est également très résistante à l’anthracnose et à un degré moindre à l’oïdium et au Tingidae[18].
Le pédoncule qui retient l'akène à l'arbre se délite au cours de l'hiver.
Pédoncule à demi dégradé.
Graines de l'akène.
Détail d'une graine.
Akène en coupe.
Noyau de l'akène séparé des graines.
Le platane géant de Provence à Lamanon.
Écorce.
Loupe remarquable sur Platane au Puy-en-Velay.
Dans le calendrier républicain français, le 2e jour du mois de germinal, est officiellement dénommé jour du Platane.
« Par Junon, le charmant lieu de repos ! Comme ce platane est large et élevé ! Et cet agnus-castus, avec ses rameaux élancés et son bel ombrage, ne dirait-on pas qu’il est là tout en fleur pour embaumer l’air ? Quoi de plus gracieux, je te prie, que cette source qui coule sous ce platane, et dont nos pieds attestent la fraîcheur ? ce lieu pourrait bien être consacré à quelques nymphes et au fleuve Achéloüs, à en juger par ces figures et ces statues[9]. Goûte un peu l’air qu’on y respire : est-il rien de si suave et de si délicieux ? Le chant des cigales a quelque chose d’animé et qui sent l’été. J’aime surtout cette herbe touffue qui nous permet de nous étendre et de reposer mollement notre tête sur ce terrain légèrement incliné. Mon cher Phèdre, tu ne pouvais mieux me conduire. »
« Je jure, voyons, par quel dieu ? par ce platane, si tu veux ; oui, je jure par ce platane que si tu ne me satisfais ici même en sa présence, jamais il ne m’arrivera de te lire ni de te réciter aucun autre discours de qui que ce soit. »
Platanus
Platanus est un genre d'arbres, les platanes Écouter, de la famille des Platanaceae qui comprend une dizaine d'espèces. La plus répandue est un hybride, le platane commun largement utilisé comme arbre d'alignement pour orner les places, les rues et certaines routes.
Étymologie : du nom grec πλάτανος, plátanos, dérivé de l'adjectif πλατύς, platús, large.
Crann ard fadsaolach duillsilteach, dúchasach do thuaisceart na hEorpa, na hÁise is Meiricea Thuaidh. Imíonn an choirt go sainiúil i screamhóga chun paistí móra bánbhuí nó bándearga a léiriú. Na duilleoga i maotháin bhosacha, na ceanntorthaí ina liathróidí crochta a fhanann ar an gcrann i rith an gheimhridh. Is hibrid é plána Londan atá frithsheasmhach i gcoinne aeir thruaillithe agus a fhástar go forleathan ar shráideanna cathrach.
Platanus é o xénero ao que pertencen as arbores chamadas comunmente plátanos, da familia Platanaceae, nativas da Eurasia e de América do Norte. Son típicas dos climas subtropical e temperado. Polo xeral, son árbores de interese ornamental, podendo atinxir máis de 30 metros de altura. Posúen follas lobadas semellantes ás do pradairo común, que se tornan amareladas e avermelladas no outono antes de caeren no inverno, diferenciándose, porén, dos pradairos polas flores reunidas en inflorescencias globosas, en contraste cos amentos presentes nos pradairos, e tamén pola ausencia de resina nos plátanos, entre outras diferenzas estruturais menores.
O xénero Platanus comprende dez especies e varios híbridos, cultivados para fins ornamentais. Os exemplares máis antigos deste grupo datan do Cretáceo (ca. 115 millóns de anos).
Moitas veces, crese que a folla do plátano é a que está simbolizada na bandeira do Canadá. No entanto, a folla ilustrada é a de pradairo vermello; a confusión ocorre debido á semellanza física entre elas. As dúas árbores pertencen a xéneros diferentes: plátano (Platanus) e pradairo vermello (Acer).
O nome galego "Plátano" vén do grego platanos, polo latín platanu[1].
Híbrido (?) Platanus × hispanica Mill. ex Münchh., 1770 (= P. orientalis var. acerifolia Aiton, 1789; P. hybrida Brot., 1804; P. vulgaris Spach, 1841, nom. illeg.; P. × acerifolia.
Platanus é o xénero ao que pertencen as arbores chamadas comunmente plátanos, da familia Platanaceae, nativas da Eurasia e de América do Norte. Son típicas dos climas subtropical e temperado. Polo xeral, son árbores de interese ornamental, podendo atinxir máis de 30 metros de altura. Posúen follas lobadas semellantes ás do pradairo común, que se tornan amareladas e avermelladas no outono antes de caeren no inverno, diferenciándose, porén, dos pradairos polas flores reunidas en inflorescencias globosas, en contraste cos amentos presentes nos pradairos, e tamén pola ausencia de resina nos plátanos, entre outras diferenzas estruturais menores.
O xénero Platanus comprende dez especies e varios híbridos, cultivados para fins ornamentais. Os exemplares máis antigos deste grupo datan do Cretáceo (ca. 115 millóns de anos).
Moitas veces, crese que a folla do plátano é a que está simbolizada na bandeira do Canadá. No entanto, a folla ilustrada é a de pradairo vermello; a confusión ocorre debido á semellanza física entre elas. As dúas árbores pertencen a xéneros diferentes: plátano (Platanus) e pradairo vermello (Acer).
Vodoklen (platana, pokrovnjak, lepen, lat. Platanus), biljni rod listopadnog drveća koji čini samostalnu porodicu vodoklenovki (Platanaceae). Domovina ovog roda su Sjeverna Amerika: jug i jugozapad Sjedinjenih država, Meksiko, Gvatemala, i u Europi Balkanski i Apeninski poluotok, uključujući Grčku, Bugarsku, Albaniju i Hrvatsku
Platane narastu do 50 metara visine, široka debla i široke krošnje. Cvjetovi su neugledni i jednospolni, muški žutozeleni, ženski crvenkasti; oprašuje ih vjetar. Ova stabla mogu živjeti veoma dugo, otporna su na onečišćenja, pa se često sade po gradovima uzduž cesta i po parkovima. [1]
Na području Hrvatske raste azijska platana ili istočna platana, i javorolisna ili hibridna platana (P. x hybrida), koja je poznata pod još nekoliko sinonimnih imena. U Americi je poznata američka platana. Devet priznatih vrsta[2]
Vodoklen (platana, pokrovnjak, lepen, lat. Platanus), biljni rod listopadnog drveća koji čini samostalnu porodicu vodoklenovki (Platanaceae). Domovina ovog roda su Sjeverna Amerika: jug i jugozapad Sjedinjenih država, Meksiko, Gvatemala, i u Europi Balkanski i Apeninski poluotok, uključujući Grčku, Bugarsku, Albaniju i Hrvatsku
Platane narastu do 50 metara visine, široka debla i široke krošnje. Cvjetovi su neugledni i jednospolni, muški žutozeleni, ženski crvenkasti; oprašuje ih vjetar. Ova stabla mogu živjeti veoma dugo, otporna su na onečišćenja, pa se često sade po gradovima uzduž cesta i po parkovima.
Na području Hrvatske raste azijska platana ili istočna platana, i javorolisna ili hibridna platana (P. x hybrida), koja je poznata pod još nekoliko sinonimnih imena. U Americi je poznata američka platana. Devet priznatih vrsta
Platana[1][2] (Platanus) je ród ze swójby platanowych rostlinow (Platanaceae). Dalše serbske mjeno je wodoklon[2].
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Platana (Platanus) je ród ze swójby platanowych rostlinow (Platanaceae). Dalše serbske mjeno je wodoklon.
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Pohon berangan atau Platanus /ˈplætənəs/[1] adalah sebuah genus yang terdiri dari sejumlah kecil spesies pohon yang berasal dari Hemisfer Utara. Mereka adalah para anggota hidup tunggal dari keluarga Platanaceae.
Pohon berangan atau Platanus /ˈplætənəs/ adalah sebuah genus yang terdiri dari sejumlah kecil spesies pohon yang berasal dari Hemisfer Utara. Mereka adalah para anggota hidup tunggal dari keluarga Platanaceae.
Platanus er ættkvísl sem er með örfár tegundir sem vaxa á norðurhveli. Þær eru einu núlifandi tegundir ættarinnar Platanaceae.
Allar tegundir Platanus eru há tré, um 30 - 50metrar á hæð. Allar nema P. kerrii eru lauffellandi, og flestar vaxa villtar á eða við árbakka eða öðru raklendi, en eru þurrkþolnar í ræktun. Blendingurinn hefur reynst sérstaklega þolinn í ræktum í borgum.
2033 ára gamalt Platanus tréð Chinar í Nagorno-Karabakh, Azerbaijan.
Eftirfarandi eru viðurkenndar tegundir platanviðar:
Fræðiheiti Íslenskt nafn Uppruni Blómkollar Athugasemdir Platanus × acerifolia
Platanus er ættkvísl sem er með örfár tegundir sem vaxa á norðurhveli. Þær eru einu núlifandi tegundir ættarinnar Platanaceae.
Allar tegundir Platanus eru há tré, um 30 - 50metrar á hæð. Allar nema P. kerrii eru lauffellandi, og flestar vaxa villtar á eða við árbakka eða öðru raklendi, en eru þurrkþolnar í ræktun. Blendingurinn hefur reynst sérstaklega þolinn í ræktum í borgum.
2033 ára gamalt Platanus tréð Chinar í Nagorno-Karabakh, Azerbaijan.
Steingerfð Platanus blöð síðan frá Paleocene frá Alberta, Kanada.
Platanus (L., 1753) è l'unico genere di piante appartenente alla famiglia delle Platanacee (T.Lestib., 1826), originario di America centro-settentrionale e bacino del Mediterraneo orientale[1].
I platani sono alberi monumentali molto apprezzati come piante ornamentali per decorare viali, parchi e giardini di notevoli dimensioni, nonché per l'arredo urbano grazie alla notevole resistenza allo smog delle metropoli.
All'interno del genere Platanus sono attualmente comprese 9 specie:
Nonostante ciò il platano comune (Platanus x hispanica (Aiton) Willd., erroneamente noto anche come Platanus acerifolia), ovvero la specie più diffusa, è in realtà un ibrido spontaneo tra le specie P. occidentalis e P. orientalis, prodottosi probabilmente in Spagna nel XVII sec. (a volte è invece considerato come una varietà di P. orientalis)[2].
Platano orientale millenario monumentale di Curinga
Platanus (L., 1753) è l'unico genere di piante appartenente alla famiglia delle Platanacee (T.Lestib., 1826), originario di America centro-settentrionale e bacino del Mediterraneo orientale.
I platani sono alberi monumentali molto apprezzati come piante ornamentali per decorare viali, parchi e giardini di notevoli dimensioni, nonché per l'arredo urbano grazie alla notevole resistenza allo smog delle metropoli.
Platanas (Platanus) – plačialapių medžių gentis, priklausanti plataninių (Platanaceae) augalų šeimai (vienintelė gyva šios šeimos gentis). Auga Šiaurės pusrutulyje, sutinkami upių pakrantėse, šlapynėse, nors gerai ištveria ir sausras. Tai kresni, iki 30-50 m aukščio užaugantys medžiai.
Gentyje yra 11 rūšių:
Platanas (Platanus) – plačialapių medžių gentis, priklausanti plataninių (Platanaceae) augalų šeimai (vienintelė gyva šios šeimos gentis). Auga Šiaurės pusrutulyje, sutinkami upių pakrantėse, šlapynėse, nors gerai ištveria ir sausras. Tai kresni, iki 30-50 m aukščio užaugantys medžiai.
Plataan (Platanus) is een geslacht van bomen, het enige uit de plataanfamilie (Platanaceae).
De plataan wordt 30-35 meter hoog en ontwikkelt een zeer brede kruin, soms enkele kruinen, met een diameter van 8-12 meter. De grote bladeren en het dichte bladerdek maken de plataan tot een van de meest toegepaste schaduwbomen. Vooral in Zuid-Europa zijn platanen bepalend voor het straatbeeld. De plataan wordt echter ook in België en Nederland als park-, laan- en straatboom aangeplant.
De boom is eenhuizig. De bloemen groeien in karakteristieke bolvormige hoofdjes, die los aan de takken hangen. De vrucht is een dopvruchtje, die in de bolvormige vruchthoofdjes lang aan de boom kunnen blijven hangen tot zelfs in het voorjaar. De plataan heeft een verspreide bladstand. Het jonge blad en de twijgen zijn dicht bezet met stervormige haren. Als de haren uitvallen kunnen deze soms allergische reacties, zoals jeuk en irritaties aan de slijmvliezen, veroorzaken.
Karakteristiek is de stam, die, doordat er stukken schors afvallen, verschillende kleuren bruin en groen oppervlak vertoont.
Er zijn in de Benelux twee echte soorten te vinden (beide niet inheems):
Aangeplant wordt echter vooral een kruising van deze twee soorten: de gewone plataan (Platanus x hispanica, voorheen Platanus x acerifolia); dit is ook de hier afgebeelde boom.
In de VS komen andere soorten voor:
Elders groeien nog weer andere soorten.
Plataan (Platanus) is een geslacht van bomen, het enige uit de plataanfamilie (Platanaceae).
De plataan wordt 30-35 meter hoog en ontwikkelt een zeer brede kruin, soms enkele kruinen, met een diameter van 8-12 meter. De grote bladeren en het dichte bladerdek maken de plataan tot een van de meest toegepaste schaduwbomen. Vooral in Zuid-Europa zijn platanen bepalend voor het straatbeeld. De plataan wordt echter ook in België en Nederland als park-, laan- en straatboom aangeplant.
De boom is eenhuizig. De bloemen groeien in karakteristieke bolvormige hoofdjes, die los aan de takken hangen. De vrucht is een dopvruchtje, die in de bolvormige vruchthoofdjes lang aan de boom kunnen blijven hangen tot zelfs in het voorjaar. De plataan heeft een verspreide bladstand. Het jonge blad en de twijgen zijn dicht bezet met stervormige haren. Als de haren uitvallen kunnen deze soms allergische reacties, zoals jeuk en irritaties aan de slijmvliezen, veroorzaken.
Karakteristiek is de stam, die, doordat er stukken schors afvallen, verschillende kleuren bruin en groen oppervlak vertoont.
Er zijn in de Benelux twee echte soorten te vinden (beide niet inheems):
Westerse plataan (Platanus occidentalis), deze heeft ondiep ingesneden bladeren, meestal driedelig. Deze soort komt oorspronkelijk uit Amerika. De bloemen groeien in één tot twee bolletjes. Oosterse plataan (Platanus orientalis), met diep ingesneden bladeren, meestal vijf tot zevendelig. Deze soort komt oorspronkelijk uit de Balkan en Klein-Azië. De bloemen groeien in drie tot zes bolletjes.Aangeplant wordt echter vooral een kruising van deze twee soorten: de gewone plataan (Platanus x hispanica, voorheen Platanus x acerifolia); dit is ook de hier afgebeelde boom.
In de VS komen andere soorten voor:
Western sycamore (Platanus racemosa) Arizona sycamore (Platanus wrightii)Elders groeien nog weer andere soorten.
Platan er trær i slekta Platanus som den eneste nålevende slekta i platanfamilien. De blir 30–50 m høye med håndflikede, lønneliknende blader og karakteristiske blomster og piggete frukter.
Alle arter, unntatt den sørøstasiatiske Platanus kerrii, er løvfellende. Bladene sitter spredt i motsetning til lønn, som alltid har motsatte blad. Barken skaller av i uregelmessige flak, noe som gjør stammen lett å kjenne igjen. Blomstene er énkjønnede, men begge typer sitter på samme tre. Blomstene sitter i runde hoder som igjen henger i klaser. De har vindbestøving.
Naturlig er platan vidt utbredt i tempererte til subtropiske strøk på den nordlige halvkule. Viltvoksende trær vokser helst langs elver og andre steder med fuktig jord, men plantede trær klarer seg godt selv der det er svært tørt. Det tette løvverket gjør at de brukes mye som skyggegivende trær i byer i Spania og andre land med tilsvarende klima. Et godt eksempel er Barcelona.
Hybridplatan[1] (londonplatan) er den mest hardføre arten og er plantet i gatene i London og mange andre storbyer. Denne arten er også vanlig plantet i Danmark og Sør-Sverige. Hybridplatan tåler mye luftforurensning og at asfalt og beleggingsstein delvis dekker røttene, så den egner seg godt i bygater.[2] I Norge blir hybridplatan av og til plantet på milde steder på Vest- og Sørlandet. I Oslo sentrum finnes det ett eksemplar i avslutningen av Lille Grensen mot Akersgata og ett på Stortings plass.[3]
Bladene hos platan kan forveksles med blader hos lønn, men blomstene og fruktene er ganske forskjellige. Carl von Linné understreket likheten ved å gi spisslønn det vitenskapelige navnet Acer platanoides (= platan-lignende) og platanlønn Acer pseudoplatanus (= falsk platan). Disse to lønneartene er i motsetning til platan vanlige i Sør-Norge. I tillegg har den vanligst planta varianten av platan, hybridplatan (londonplatan, Platanus × hispanica) et mye brukt alternativt vitenskapelig navn som peker mot lønn: Platanus × acerifolia (= lønneblad(a)). På amerikansk engelsk kalles platan sycamore, noe som åpner for forveksling både med den egentlige sykomor, morbærfiken (Ficus sycomorus), og platanlønn (sycamore maple).
Den sistnevnte hybriden er den hyppigst brukte til beplantning i byer og landsbyer.
Slekta Platanus ble i Cronquist-systemet ført til en egen familie, Platanaceae, i ordenen Hamamelidales. Den utdødde slekta Macginitiea ble regnet til samme familie. Etter at genetiske metoder ble tatt i bruk fra 1990-tallet viste det seg, ganske overraskende, at platanfamilien er nærmest beslekta med proteafamilien og lotusfamilien.[4][5][6][7] Disse tre familiene plasseres nå i ordenen Proteales, og i APG III oppfattes Platanaceae som en egen familie.
Platan er trær i slekta Platanus som den eneste nålevende slekta i platanfamilien. De blir 30–50 m høye med håndflikede, lønneliknende blader og karakteristiske blomster og piggete frukter.
Alle arter, unntatt den sørøstasiatiske Platanus kerrii, er løvfellende. Bladene sitter spredt i motsetning til lønn, som alltid har motsatte blad. Barken skaller av i uregelmessige flak, noe som gjør stammen lett å kjenne igjen. Blomstene er énkjønnede, men begge typer sitter på samme tre. Blomstene sitter i runde hoder som igjen henger i klaser. De har vindbestøving.
Naturlig er platan vidt utbredt i tempererte til subtropiske strøk på den nordlige halvkule. Viltvoksende trær vokser helst langs elver og andre steder med fuktig jord, men plantede trær klarer seg godt selv der det er svært tørt. Det tette løvverket gjør at de brukes mye som skyggegivende trær i byer i Spania og andre land med tilsvarende klima. Et godt eksempel er Barcelona.
Hybridplatan (londonplatan) er den mest hardføre arten og er plantet i gatene i London og mange andre storbyer. Denne arten er også vanlig plantet i Danmark og Sør-Sverige. Hybridplatan tåler mye luftforurensning og at asfalt og beleggingsstein delvis dekker røttene, så den egner seg godt i bygater. I Norge blir hybridplatan av og til plantet på milde steder på Vest- og Sørlandet. I Oslo sentrum finnes det ett eksemplar i avslutningen av Lille Grensen mot Akersgata og ett på Stortings plass.
Bladene hos platan kan forveksles med blader hos lønn, men blomstene og fruktene er ganske forskjellige. Carl von Linné understreket likheten ved å gi spisslønn det vitenskapelige navnet Acer platanoides (= platan-lignende) og platanlønn Acer pseudoplatanus (= falsk platan). Disse to lønneartene er i motsetning til platan vanlige i Sør-Norge. I tillegg har den vanligst planta varianten av platan, hybridplatan (londonplatan, Platanus × hispanica) et mye brukt alternativt vitenskapelig navn som peker mot lønn: Platanus × acerifolia (= lønneblad(a)). På amerikansk engelsk kalles platan sycamore, noe som åpner for forveksling både med den egentlige sykomor, morbærfiken (Ficus sycomorus), og platanlønn (sycamore maple).
Hasło w Wikisłowniku Platan (Platanus L. ) – rodzaj drzew należący do rodziny platanowatych, obejmujący 6 gatunków, występujących w południowo-wschodniej Europie, Azji Mniejszej, Indiach, Meksyku i Ameryce Północnej[2]. Gatunkiem typowym jest Platanus orientalis[3].
Wszystkie platany to duże drzewa o rozłożystych koronach. Ich charakterystyczną cechą jest łuszcząca się w postaci cienkich tarczek kora[2]. Liście 5-klapowe, podobne do liści klonu. Kwiaty niepozorne. Owoce tworzą kuliste owocostany, które na długich szypułkach długo przez zimę utrzymują się na drzewach.
Należy do monotypowej rodziny platanowatych (Platanaceae), która wraz z siostrzaną rodziną srebrnikowatych (Proteaceae) wchodzi w skład rzędu srebrnikowców (Proteales), stanowiącego jedną ze starszych linii rozwojowych dwuliściennych właściwych[1].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa oczarowe (Hamamelididae Takht.), nadrząd Hamamelidanae Takht., rząd oczarowce (Hamamelidales Griseb.) rodzina platanowate (Platanaceae T. Lestib. ex Dumort.), podrodzina Platanoideae Arn., plemię Plataneae Juss. ex Duby, rodzaj platan (Platanus L.)[4].
Niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny ozdobne, głównie w parkach.
Jednym z największych w Europie osobników tego rodzaju jest Platan Olbrzym – to platan klonolistny rosnący w Chojnie, w województwie zachodniopomorskim, okaz ten o obwodzie ponad 1050 cm jest także jednym z najgrubszych w Polsce drzew.
Platan (Platanus L. ) – rodzaj drzew należący do rodziny platanowatych, obejmujący 6 gatunków, występujących w południowo-wschodniej Europie, Azji Mniejszej, Indiach, Meksyku i Ameryce Północnej. Gatunkiem typowym jest Platanus orientalis.
Os plátanos são árvores do gênero Platanus, da família Platanaceae, as quais são nativas da Eurásia e da América do Norte. São típicas dos climas subtropical e temperado. No geral, são árvores de interesse ornamental, podendo atingir entre 40 e 50 metros de altura. Elas são comuns em florestas temperadas e subtropicais. Possuem folhas lobadas semelhantes às do bordo, que ficam avermelhadas no outono antes de caírem no inverno, diferenciando-se, porém, dos bordos pelas flores reunidas em inflorescências globosas, em contraste com os amentos presentes nos bordos, e também pela ausência de resina nos plátanos, entre outras diferenças estruturais menores.
O género Platanus compreende dez espécies e vários híbridos, cultivados para fins ornamentais. Os exemplares mais antigos deste grupo datam do Cretácico (ca. 115 milhões de anos).
Muitas vezes, crê-se que a folha do plátano é a que está simbolizada na bandeira do Canadá. No entanto, a folha ilustrada é a de bordo vermelho; a confusão ocorre devido à semelhança física entre elas. As duas árvores pertencem a gêneros diferentes: plátano (Platanus) e bordo (Acer).
As mudas são feitas por sementes que passam todo o inverno na árvore só estão maduras quando começam a se dispersar, soltar do ouriço ou por estaquia, galhos cortados da árvore no inverno com cerca de 20 cm, antes de colocar na terra (substrato arenoso) aconselha-se deixar uma noite numa solução com enraizador.
O mês de Julho é propício à propagação do plátano por estaquia.
Detalhe: o plátano desenvolve-se muito rápido.
"Plátano" originou-se do grego plátanos, pelo latim platanu.[1]
Em lendas e tradições gregas, o plátano era associado às ninfas, em particular à personificação de Helena e a eventos da Guerra de Troia. Platanê era uma palavra que no dialeto espartano significava "ninfa", e na ilha de Lesbos uma inscrição denomina uma ninfa de Plataneis. Segundo Pausânias, um culto dórico na ilha de Rodes adorava a Helena Dendritis (Helena das Árvores). No poema de Teócrito Epitalâmio a Helena, são-lhe feitas oferendas sob um plátano:[2]
"E uma redação dórica seja escrita na casca para aquele que passa notar,
“Eu sou a árvore de Helena; adora-me.”"
A Academia, fundada por Platão em Atenas, foi estabelecida nos campos dedicados a Academo, herói grego que teve participação em um resgate de Helena. Os relatos indicam que abundavam plátanos no local. Devido a isso, Tímon de Flios realizou um trocadilho com o nome de Platão em seus versos:[2]
"Um peixe-plano liderava todos eles, mas este era um que falava,
e que voz doce nisso! Em seus escritos, ele combina com as cigarras,
derramando suas músicas liriais da árvore de Academo."
Platão teria feito recurso poético ao mito de Helena e referência à própria Academia em seu diálogo Fedro, quando põe Sócrates sentado sob essa árvore na introdução. Segundo Andrea Capra, Sócrates considerou-a uma deusa que figura a própria presença física da Helena: "Juro a você - mas por quem, por quem entre os deuses? Que tal este plátano aqui?". Segundo Capra, referências à estátua erigida a Sócrates na Academia após sua morte e, posteriormente, à de Platão, indicam que elas teriam sido postas sob um plátano.[2]
Por causa de Platão, a árvore também desempenhou um papel importante no cenário do De Oratore de Cícero. Além da Academia de Platão, as árvores também forneceriam a sombra sob a qual a escola de Aristóteles era mantida.[3]
No mito do estupro de Europa por Zeus, sob a forma de touro, com quem teve os filhos Minos, Radamanto e Sarpedão, é reportado por Teofrasto que havia na cidade de Gortina, em Creta, um plátano cujas folhas não caíam, pois se conta que sob ela teria ocorrido o hieros gamos. Isso também é relatado por Plínio, o Velho.[4][5]
Um relato de Heródoto indica que Xerxes, a caminho de Sardis em sua marcha à invasão da Grécia, pousou sob um plátano e ofereceu-lhe ornamentos de ouro de presente, além de designar um guardião para nela ficar de posto para sempre. Isso posteriormente inspirou a composição de Handel Ombra mai fu.[6]
_-_20150430_10h12_(10124).jpg)
.jpg)
|publicado por= (ajuda) Os plátanos são árvores do gênero Platanus, da família Platanaceae, as quais são nativas da Eurásia e da América do Norte. São típicas dos climas subtropical e temperado. No geral, são árvores de interesse ornamental, podendo atingir entre 40 e 50 metros de altura. Elas são comuns em florestas temperadas e subtropicais. Possuem folhas lobadas semelhantes às do bordo, que ficam avermelhadas no outono antes de caírem no inverno, diferenciando-se, porém, dos bordos pelas flores reunidas em inflorescências globosas, em contraste com os amentos presentes nos bordos, e também pela ausência de resina nos plátanos, entre outras diferenças estruturais menores.
O género Platanus compreende dez espécies e vários híbridos, cultivados para fins ornamentais. Os exemplares mais antigos deste grupo datam do Cretácico (ca. 115 milhões de anos).
Muitas vezes, crê-se que a folha do plátano é a que está simbolizada na bandeira do Canadá. No entanto, a folha ilustrada é a de bordo vermelho; a confusão ocorre devido à semelhança física entre elas. As duas árvores pertencem a gêneros diferentes: plátano (Platanus) e bordo (Acer).
As mudas são feitas por sementes que passam todo o inverno na árvore só estão maduras quando começam a se dispersar, soltar do ouriço ou por estaquia, galhos cortados da árvore no inverno com cerca de 20 cm, antes de colocar na terra (substrato arenoso) aconselha-se deixar uma noite numa solução com enraizador.
O mês de Julho é propício à propagação do plátano por estaquia.
Detalhe: o plátano desenvolve-se muito rápido.
Platansläktet (Platanus)[1][2] är det enda släktet i familjen platanväxter. Platanerna är stora träd som kan bli mellan 30 och 40 meter höga. Det finns sex arter som samtliga är hemmahörande på norra halvklotet. De används ofta som prydnadsträd i offentliga miljöer.
Platansläktets arter är lövfällande (utom Platanus kerrii). Bladen är femflikiga och liknar lönnblad. Karaktäristiskt för platanerna är att barken flagnar, något som sker året om men (särskilt i kalla miljöer) är mer omfattande vintertid; barken är tunn och skör och hanterar inte den snabba tillväxten i stamvolym.[3] Blommorna är små och oansenliga och sitter i runda samlingar. Platanerna är sambyggare, det vill säga blommorna är enkönade, men det finns både han- och honblommor på samma träd. Pollinering sker med vinden. När hanblommorna har släppt iväg sitt pollen så faller de från trädet. Honblommorna sitter däremot kvar och bildar frukterna, som är små nötter.
Det finns fossil från plataner som är så gamla som 115 miljoner år.
I äldre klassificeringssystem såsom Cronquistsystemet ingick plataner i ordningen Hamamelidales. I nyare system tillhör de istället Proteales.
Platan (P. ×hispanica)
Wikimedia Commons har media som rör Platansläktet.
Wikispecies har information om Platansläktet.
Platansläktet (Platanus) är det enda släktet i familjen platanväxter. Platanerna är stora träd som kan bli mellan 30 och 40 meter höga. Det finns sex arter som samtliga är hemmahörande på norra halvklotet. De används ofta som prydnadsträd i offentliga miljöer.
Çınar, çınargiller (Platanaceae) familyasından Platanus cinsini oluşturan uzun boylu kalın çaplı ağaç türlerinin adı.
Anavatanı Kuzey Amerika, Avrupa'nın doğusu ve Asya'dır. Çınarlar ormanlardan daha ziyade dere, ırmak ve nehir yataklarında bulunsa da esasen süs bitkisi olarak yetiştirilir. Bunlar allelerde, su başlarında, büyük çayırlık ve mesire yerlerinde gölge ağacı olarak dikilmektedir. Yaprakları tozdan ve gazlardan fazla etkilenmediklerinden büyük endüstri şehirlerinin caddelerinde, park ve bahçelerde fazla görünmektedir.
Genç yaşlarından itibaren genel olarak hızlı bir büyüme yaparlar. Uzun ömürlüdürler. Yaşlı çınarlar zamanla içleri çürüyüp boşaldığı halde yaşamlarını sürdürürler. Kütük sürgünü verme özellikleri vardır. Yetiştirilmeleri tohum ve yarı odunsu çeliklerle olmaktadır.
Çınar odunundan, alet sapları, fıçı, çıt kazığı yapımında ve mobilyacılıkta, ayrıca yakacak olarak yararlanılır. Ayrıca tanen içeren kabukları kabız yapıcı ve ateş düşürücü olarak içten, antiseptik olarak da dışarıdan kullanılır.
Türkiye'de doğal olarak yayılış gösteren tek tür, doğu çınarı (Platanus orientalis)'dır.
Çınar, çınargiller (Platanaceae) familyasından Platanus cinsini oluşturan uzun boylu kalın çaplı ağaç türlerinin adı.
Anavatanı Kuzey Amerika, Avrupa'nın doğusu ve Asya'dır. Çınarlar ormanlardan daha ziyade dere, ırmak ve nehir yataklarında bulunsa da esasen süs bitkisi olarak yetiştirilir. Bunlar allelerde, su başlarında, büyük çayırlık ve mesire yerlerinde gölge ağacı olarak dikilmektedir. Yaprakları tozdan ve gazlardan fazla etkilenmediklerinden büyük endüstri şehirlerinin caddelerinde, park ve bahçelerde fazla görünmektedir.
Genç yaşlarından itibaren genel olarak hızlı bir büyüme yaparlar. Uzun ömürlüdürler. Yaşlı çınarlar zamanla içleri çürüyüp boşaldığı halde yaşamlarını sürdürürler. Kütük sürgünü verme özellikleri vardır. Yetiştirilmeleri tohum ve yarı odunsu çeliklerle olmaktadır.
Çınar odunundan, alet sapları, fıçı, çıt kazığı yapımında ve mobilyacılıkta, ayrıca yakacak olarak yararlanılır. Ayrıca tanen içeren kabukları kabız yapıcı ve ateş düşürücü olarak içten, antiseptik olarak da dışarıdan kullanılır.
Türkiye'de doğal olarak yayılış gösteren tek tür, doğu çınarı (Platanus orientalis)'dır.
Платан (Platanus) — невеликий рід дерев, який походить з північної півкулі, єдиний сучасний рід родини платанових (Platanaceae). На Кавказі відомий як чинар, а в Північній Америці як сикамор.
Це великі листопадні (за винятком Platanus kerrii) дерева, які в дикому вигляді зазвичай ростуть у прирічкових та інших вологих районах, хоча відносно стійкі до посух, якщо вирощуються у віддаленні від струмків та річок. Стовбур дерева має циліндричну форму і може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в окружності. Живуть платани іноді навіть більш ніж дві тисячі років.
В жаркий період року платан скидає свою зеленувато-сіру кору, оголюючи весь стовбур. Листя чергується, пальчасто-лопатеве, на довгих черешках. Плід — складний горіх, який залишається на дереві всю зиму і навесні розпадається на окремі горішки, які розносяться вітром.
Хоча платани вважають рідкісним, екзотичним видом, цю рослину можна зустріти в різноманітних куточках планети: на східному березі Середземного моря (Ізраїль, Сирія, Ліван), на Кіпрі, о. Крит і Балканському півострові (Греція, Албанія), на островах в Егейському морі, в Середній і Малій Азії, Ірані, Афганістані, Індокитаї (Лаос, В'єтнам), Австралії, США і Мексиці. Деякі його види ростуть в Україні (Крим, Одеса, Закарпаття, Дніпро), Грузії, зокрема в Абхазії, в Азербайджані, Вірменії та Росії.
Платани — високі листопадні дерева з густою широкою кроною. Існує 7—10 видів. Найпоширеніші платан західний та платан східний. Платан гібридний, або кленолистий (Platanus hybrida), виник в 17 ст., в культурі як гібрид двох попередніх видів, відрізняється більшою морозостійкістю, легко розмножується черешками. Листки платана п'ятипалі, діаметром до 0,25 м. Квітки зібрані в одностатеві головки (чоловічі — жовтуваті, жіночі — червоні) на довгих звисаючих квітоніжках. Запилюються вітром. Плід — горішок, який містить пучок волосків.[1]
У зв'язку з інтенсивним ростом в ширину платану доводиться скидати кору. Стара кора відшаровується пластинами, а молода має світлозелений колір, тому стовбур виглядає плямистим.
Платани відносяться до представників орнаментальних листяних дерев, які завдяки своїм густим красивим кронам і незвичайному плямистому забарвленню гілок цінуються як декоративні. Саме через декоративну цінність і витривалість в умовах атмосферного забруднення їх часто використовують для оздоблення вулиць міст, замінюючи ними менш витривалі породи дерев, такі як тополі, каштани, липи, клени та ін.
Деревина платана може мати різноманітні відтінки кольорів — починаючи з рожево-бежового, закінчуючи червоно-коричневим. Найціннішими вважають шпон, малюнок якого нагадує шкіру змії, і шпон із кореня платана, який має багату текстуру. Щільність залежить від місця і клімату зростання. За середнім показником дорівнює 620—660 кг/м³. Для порівняння таку ж щільність має дуб (690 кг/м³) і бук (680 кг/м³).
Фізичні та механічні характеристики деревини платана дуже нагадують за якістю деревину дуба і бука. Вона має помірну легкість, твердість і щільність, але легко піддається гниттю і коробиться. Деревина добре сушиться, піддається різьбленню, шліфується і полірується, відмінно точиться, гнеться і набуває необхідної форми. Щоб не допустити утворення тріщин, зазвичай під гвинти і цвяхи висвердлюють отвори. Деревину не бажано обробляти ґрунтовками, лаками і клеями на водяній основі через імовірність утворення розводів.
Завдяки своїм унікальним властивостям деревина платана використовується для отримання продукції високої якості. Із неї виробляють художньо-декоративні вироби, мозаїки, використовують для інтер'єрів, шаф-купе, кухонних гарнітурів, столів, стільців, елітних паркетів та ін. Його деревина також має яскраво виражений приємний аромат, завдяки якому практикується її використання у виробництві парфумів і туалетних вод, наприклад, такими компаніями як Versace і Hermes.
Доволі старий платан, вік якого перевищує 2000 років, росте в Нагірному Карабасі у Схторашенському районі. В основі платана є дупло площею 44 м², окружність стовбура дерева 27 м, висота — більше 54 метрів. Крона цього гігантського платана утворює тінь на поверхні землі площею 1400 м². Дерево добре видно на супутникових знімках.
На острові Кос в Егейському морі росте платан з окружністю стовбура 18 м і висотою 36 м. Вважають, що йому 2 тис. років.[1]
В Туркменістані відомо про 1000-річний платан «сім братів», який названий так тому, що основний його стовбур на висоті 3 м від землі розгалужується на 7 конарів. Висота дерева 45 м, окружність крони — 26 м.[1]
В Україні найбільш довголітні платани ростуть у Карпатах. Два платани західні, вік яких близько 500 років, за історичними відомостями, були посаджені в Ужгородському замку близько 1610 р. Платан кленолистий у Закарпатській області — найстаріший довгожитель серед ужгородських насаджень. Вважається, що його було посаджено у ΧV столітті тодішнім володарем замку графом Другетом
2000-річний платан (Нагірний Карабах)
500-річний платан (Трстено, Хорватія)
Найстаріший східний платан Франції
Платан (Муністрол-да-Монсаррат, Каталонія, Іспанія
«Платан Кащенка», Київ
Платан (Platanus) — невеликий рід дерев, який походить з північної півкулі, єдиний сучасний рід родини платанових (Platanaceae). На Кавказі відомий як чинар, а в Північній Америці як сикамор.
Це великі листопадні (за винятком Platanus kerrii) дерева, які в дикому вигляді зазвичай ростуть у прирічкових та інших вологих районах, хоча відносно стійкі до посух, якщо вирощуються у віддаленні від струмків та річок. Стовбур дерева має циліндричну форму і може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в окружності. Живуть платани іноді навіть більш ніж дві тисячі років.
В жаркий період року платан скидає свою зеленувато-сіру кору, оголюючи весь стовбур. Листя чергується, пальчасто-лопатеве, на довгих черешках. Плід — складний горіх, який залишається на дереві всю зиму і навесні розпадається на окремі горішки, які розносяться вітром.
Platanus là một chi thực vật duy nhất còn tồn tại trong họ Platanaceae.
The 2033-year-old platanus tree Tnjri In Skhtorashen, Nagorno-Karabakh.
Bole of an aged Platanus, in Trsteno, near Dubrovnik, Croatia
Bài viết chủ đề Bộ Quắn hoa này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Platanus là một chi thực vật duy nhất còn tồn tại trong họ Platanaceae.
The 2033-year-old platanus tree Tnjri In Skhtorashen, Nagorno-Karabakh.
Fossil Platanus leaf from the Paleocene of Alberta, Canada.
Bole of an aged Platanus, in Trsteno, near Dubrovnik, Croatia
На основе изучения ископаемых платанов в результате палеоботанических исследований установлено, что первые представители рода Платан возникли в меловую эпоху в позднем альбе — в начале сеномана. Сейчас следы рода Платан широко представлены в отложениях мелового периода на Дальнем Востоке, в Сибири, Казахстане, странах Европы, в Северной и Южной Америке. Наибольший видовой состав и распространение род Платан имел в неогене. Среди платанов неогенового периода существовали виды, которые имели много общих морфологических признаков с современными видами. Так, Platanus academia Gaud, Platanus schimperi (Herr) Sap. et Mar. и Platanus lineariloba Kol. имеют общие морфологические черты с платаном восточным (Platanus orientalis L.), Platanus aceroides Geopp. с современным платаном западным (Platanus occidentalis L.), Platanus wyomingensis Will. — с платаном Райта (Platanus wrightii Wats.) Общие морфологические признаки в строении листьев и соцветий имеют также олигоценовый Platanus neptuni Ettinghausen (Buzek) Holy & Kvacek, палеогеновый Platanus bella (Herr) Kvacek & Manchester и современный вечнозелёный вид — платан Керра (Platanus kerrii Gagnep.) Не имеют аналогов среди современных видов такие вымершие платаны, как Platanus mabutii Oishi et Huzioka, Platanus dissecta Lesq., Platanus asymmetrica N.Maslova, Platanus integrifolia N.Maslova, Platanus stenocarpa N.Maslova, Platanus newberryana Herr.
Платаны — высокие листопадные деревья с густой широкой кроной.
Ствол мощный (высота до 50 м, окружность до 18 м), цилиндрический, с зеленовато-серой отслаивающейся корой.
Листья очерёдные, пальчато-лопастные, на длинных черешках, похожи на листья клёна остролистного.
Плод — многоорешек, остающийся на дереве всю зиму и распадающийся весной на отдельные орешки, разносимые ветром.
Цветы и молодые листья платана
Крона и ствол платана
Незрелые плоды платана
Зрелые плоды и листья платана
Орешек платана
Род Платан (Platanus L.) — единственный представитель семейства Платановые (Platanaceae Lindl.). В филогенетической системе цветковых растений А. Л. Тахтаджяна (1987) род Platanus L. принадлежит к семейству Platanaceae Lindl. порядка Hamamelidales Takht. надпорядка Hamamelidanae Takht. подкласса Hamamelidae Takht. класса Magnoliopsida (Dicotyledones) отдела Magnoliophyta (Angiospermae).
По информации базы данных The Plant List (2013), род включает 9 видов[4]:
Платаны являются одними из немногих представителей орнаментальных лиственных деревьев, которые благодаря прекрасной, густой кроне, красивой и своеобразной светло-пятнистой окраске ствола и ветвей и оригинальным шаровидным соплодиям считаются декоративно ценными.
Благодаря ценности платанов в декоративном отношении и высокой стойкости против атмосферных загрязнений сейчас происходит процесс замены ими в городах Европы менее устойчивых пород, таких как каштаны, клёны, липы, тополя и др.
В США, Великобритании, странах Юго-Западной Европы и Средней Азии платаны широко используют в лесном хозяйстве.
Древесина платана всегда ценилась благодаря своим физико-механическим свойствам. Она используется для изготовления ценной мебели, высококачественного декоративного шпона, напольных покрытий, столярных изделий, оформления интерьеров и для выполнения различных отделочных работ.
Платан легко обрабатывается вручную и на станках, даёт доброкачественную гладкую поверхность, но при строгании и профилировании требует острой заточки режущих кромок во избежание отщепления и задира волокон вблизи сердцевинных лучей на радиальных разрезах. Древесина неплохо протравливается красителями, полируется и склеивается[6].
Живут платаны очень долго. Самый крупный и самый древний из них растёт в долине Буюкдере в Турции, у Босфора. Высота его 50 метров, окружность ствола 42 м, диаметр ствола — 13,4 метра, а возраст — более 2300 лет.
На острове Кос в Эгейском море произрастает уникальный платан с окружностью ствола 18 м и высотой 36 м. Считают[кто?], что ему 2 тысячи лет.
В Туркмении известен тысячелетний платан «семь братьев» (назван так потому, что основной его ствол на высоте 3 м от земли образует ещё семь крупных стволов). Высота дерева 45 м, окружность основного ствола — 26 м.
Гигантский платан возрастом более двух тысяч лет произрастает возле селения Схторашен в Мартунинском районе Нагорного Карабаха среди старого тутового сада. Его высота 54 м, охват ствола у основания 31,5 м[7]
Под платаном разворачивается действие одного из диалогов Платона.
На основе изучения ископаемых платанов в результате палеоботанических исследований установлено, что первые представители рода Платан возникли в меловую эпоху в позднем альбе — в начале сеномана. Сейчас следы рода Платан широко представлены в отложениях мелового периода на Дальнем Востоке, в Сибири, Казахстане, странах Европы, в Северной и Южной Америке. Наибольший видовой состав и распространение род Платан имел в неогене. Среди платанов неогенового периода существовали виды, которые имели много общих морфологических признаков с современными видами. Так, Platanus academia Gaud, Platanus schimperi (Herr) Sap. et Mar. и Platanus lineariloba Kol. имеют общие морфологические черты с платаном восточным (Platanus orientalis L.), Platanus aceroides Geopp. с современным платаном западным (Platanus occidentalis L.), Platanus wyomingensis Will. — с платаном Райта (Platanus wrightii Wats.) Общие морфологические признаки в строении листьев и соцветий имеют также олигоценовый Platanus neptuni Ettinghausen (Buzek) Holy & Kvacek, палеогеновый Platanus bella (Herr) Kvacek & Manchester и современный вечнозелёный вид — платан Керра (Platanus kerrii Gagnep.) Не имеют аналогов среди современных видов такие вымершие платаны, как Platanus mabutii Oishi et Huzioka, Platanus dissecta Lesq., Platanus asymmetrica N.Maslova, Platanus integrifolia N.Maslova, Platanus stenocarpa N.Maslova, Platanus newberryana Herr.
参见正文
悬铃木属（學名：Platanus）是悬铃木科中現存的唯一属，主要分布于欧洲东南部、印度和美洲，最常见的为二球悬铃木。
本属植物都是乔木，高达30–50米，分为两族，Castaneophyllum族只有一种，生长在东南亚的常绿小乔木 P. kerrii，其余的都属于悬铃木族，都是落叶品种[1]。一般生长在河边或湿地等有充足水份的地带，但人工栽培的也有一定的耐旱能力。其花单性同株，密聚成球形的头状花序，无花萼，每一个小雄花有3-8个雄蕊，雌花有3-7个雌蕊，为风媒花，授粉后雄花脱落，雌花逐渐形成只有1毫米大的小坚果组成的毛球，每个球直径约为2.5–4厘米，球散后，种子带毛，随风飞扬散播，类似蒲公英。
树皮老化后会脱落，露出新生的组织，因此树干显示班驳的花纹。化石发现表明，本属植物已经存在有1亿2千万年。
悬铃木属（學名：Platanus）是悬铃木科中現存的唯一属，主要分布于欧洲东南部、印度和美洲，最常见的为二球悬铃木。
本属植物都是乔木，高达30–50米，分为两族，Castaneophyllum族只有一种，生长在东南亚的常绿小乔木 P. kerrii，其余的都属于悬铃木族，都是落叶品种。一般生长在河边或湿地等有充足水份的地带，但人工栽培的也有一定的耐旱能力。其花单性同株，密聚成球形的头状花序，无花萼，每一个小雄花有3-8个雄蕊，雌花有3-7个雌蕊，为风媒花，授粉后雄花脱落，雌花逐渐形成只有1毫米大的小坚果组成的毛球，每个球直径约为2.5–4厘米，球散后，种子带毛，随风飞扬散播，类似蒲公英。
プラタナス（学名: Platanus）は、スズカケノキ科スズカケノキ属に属する植物の総称。街路樹・庭園樹として広く用いられている。北半球に自生する樹木であるが、種の数は少ない。大抵30–50 mの高さに育つ。P. kerriiを除いてすべてが落葉性であり、殆どが水辺や湿地で見られ、栽培時に旱魃に耐性があることが証明されている。雑種であるモミジバスズカケノキは都市部でも育ちやすいことが証明されている。
プラタナスの語源は、ギリシャ語の platys（広い）であり、大きな葉に由来する[1]。また、英語では、planes、plane treesと呼ばれる[1]。また、北アメリカの種（特に、アメリカスズカケノキ）は、シカモア（sycamore）と呼ばれることも有るが、もとはエジプトイチジク（学名：Ficus sycomorus）がそう呼ばれており、セイヨウカジカエデも同様にシカモアと呼ばれる[2]。
特徴的な樹皮（モミジバスズカケ）
モミジバスズカケの葉
新宿御苑・プラタナスの並木
プラタナスの実
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 プラタナス（学名: Platanus）は、スズカケノキ科スズカケノキ属に属する植物の総称。街路樹・庭園樹として広く用いられている。北半球に自生する樹木であるが、種の数は少ない。大抵30–50 mの高さに育つ。P. kerriiを除いてすべてが落葉性であり、殆どが水辺や湿地で見られ、栽培時に旱魃に耐性があることが証明されている。雑種であるモミジバスズカケノキは都市部でも育ちやすいことが証明されている。
プラタナスの語源は、ギリシャ語の platys（広い）であり、大きな葉に由来する。また、英語では、planes、plane treesと呼ばれる。また、北アメリカの種（特に、アメリカスズカケノキ）は、シカモア（sycamore）と呼ばれることも有るが、もとはエジプトイチジク（学名：Ficus sycomorus）がそう呼ばれており、セイヨウカジカエデも同様にシカモアと呼ばれる。
버즘나무속(----屬, 학명: Platanus 플라타누스[*])은 프로테아목의 단형 과인 버즘나무과(----科, 학명: Platanaceae 플라타나케아이[*])의 유일한 속이다.[1][2] 버즘나무과는 조록나무목에 있었지만 유전자 연구 결과에 의해 프로테아목에 속하게 되었다. 버즘나무속 나무, 특히 양버즘나무를 플라타너스(platanus)라 부른다. 버즘나무와 양버즘나무의 교배종인 단풍버즘나무는 대기 오염에 대한 저항이 강해 흔히 가로수로 심는다.
한겨울의 양버즘나무
버즘나무속 특유의 줄기. 버즘 핀 듯 얼룩덜룩하다.
,_arbre_monumental.JPG)
