Лариндер (лат. Larinus) — пилтумшук коңуздардын бир уруусу.
Larinus is a genus of true weevils, comprising about 180 species, mostly in the Palaearctic region.[1][2] Turkey appears to have a significant diversity of the group, with more than 50 species recorded in the Eastern part of the country.[1]
Several of these beetles are used as agents of biological pest control against noxious weeds. They feed on flower heads, destroying the developing seeds of the weeds.
These species belong to the genus Larinus:
Data sources: i = ITIS,[3] c = Catalogue of Life,[4] g = GBIF,[5] b = Bugguide.net[6]
,_Elst_(Gld),_the_Netherlands_-_3.jpg)
Larinus turbinatus 
Larinus turbinatus Larinus is a genus of true weevils, comprising about 180 species, mostly in the Palaearctic region. Turkey appears to have a significant diversity of the group, with more than 50 species recorded in the Eastern part of the country.
_Mating.jpg)
Canada Thistle Bud Weevils (Subgenus Phyllonomeus) Mating Several of these beetles are used as agents of biological pest control against noxious weeds. They feed on flower heads, destroying the developing seeds of the weeds.
Larinus est un genre d'insectes coléoptères appartenant à la famille des Curculionidae, à la sous-famille des Lixinae, à la tribu des Lixini. Ses espèces se rencontrent pour la plupart dans la zone paléarctique[2] avec notamment une cinquantaine d'espèces en Asie mineure[3].
Le genre Larinus comprend les sous-genres suivants :
Larinus se distingue des autres genres de Lixini par son absence de longs poils dressés sur le corps et les pattes. L'abdomen est plutôt de forme plus ou moins ovale. La massue au bout de chaque antenne est peu marquée, le septième segment étant presque aussi large[4].
Larinus est un genre d'insectes coléoptères appartenant à la famille des Curculionidae, à la sous-famille des Lixinae, à la tribu des Lixini. Ses espèces se rencontrent pour la plupart dans la zone paléarctique avec notamment une cinquantaine d'espèces en Asie mineure.
Le genre Larinus comprend les sous-genres suivants :
Cryphopus Petri, 1907 Larinomesius Reitter, 1924 Larinus Germar, 1824 Phyllonomeus Gistel, 1856До цього роду відносяться жуки малого, середнього та досить великого розміру, довжина їхнього тіла знаходиться у межах 4-20 мм. Основні ознаки[1]:
Добірку фотографій видів цього роду див. на[2].
Життєвий цикл видів роду Larinus тісно пов'язаний із рослинами з родини айстрових[3][4]. Активні імаго з'являються у природі у середині-наприкінці весни. Вони живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і оточуючими тканинами і заляльковуються у камері, що має власні стінки. Жуки нового покоління зимують поза кормовими рослинами, під каміннями, у підстилці, верхньому шарі ґрунту[5].
Ареал роду надзвичайно широкий. Види роду Larinus мешкають у Палеарктиці, Індо-Малайській області, Афротропіці (включаючи Мадагаскар), деякі види інтродуковані до Неарктики і Австралійській області[4].
Рід є одним з найбільших в підродині Lixinae. Описано близько 200 видів цього роду [1], з яких приблизно 100 видів є мешканцями Палеарктики[4]. В фауні Україні щонайменше 23 види ларинусів[6], один з яких є, ймовірно, ендеміком України (див. нижче).
Усі відомі види розподілено на п'ять підродів:
Щодо 11 палеарктичних видів Larinus таксономісти утруднюються віднести їх до якогось підроду. Наводимо перелік цих видів:
Серед цього роду є види, які при масовому розмноженні можуть завдавати шкоди культивованим айстровим (сафлору та ін.), рідкісним видам флори, що зникають. Декілька видів акліматизовані за межами свого природного ареалу для пригнічення популяцій інтродукованих бур'янів.
Larínus — підрід жуків роду Larinus родини Довгоносики (Curculionidae).
До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6-20 мм. Основні ознаки[1]:
Типовий для видів роду Larinus. Рослинами-господарями слугують різні види з родини айстрових. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і заляльковуються у камері з досить міцними стінками [2] [3].
Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до Середземномор'я. У цих широких межах значна частина видів притаманна порівняно невеликим регіонам (див. нижче). Дев'ять видів цього підроду мешкають в Україні[4].
Нижче наведено перелік 33 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором :
Larínus — підрід жуків роду Larinus родини Довгоносики (Curculionidae).
Larinus Dejean, 1821
Синонимы
Larinus — род долгоносиков из подсемейства Lixinae.
Тело и ноги никогда не имеют длинных торчащих волосков или резко выраженного двоякого покрова из прижатых и длинных торчащих волосков. Булава усиков, как правило, не резко ограничена от жгутика, седьмой сегмент которого по ширине почти равен сегменту булавы и образует переход к ней[1].
К роду относятся:
Larinus — род долгоносиков из подсемейства Lixinae.
.jpg)
.jpg)
