Columba is 'n genus in die familie van duiwe (Columbidae). Die genus omvat middelgroot tot groot, stewig geboude duiwe.
Na aanleiding van 'n genetiese analise deur Kevin P. Johnson et al. het die Amerikaanse Ornitologiese Unie die Amerikaanse duiwe onder die genus Patagioenas geklassifiseer.
Die genus bestaan uit die volgende spesies:[1]
Columba is 'n genus in die familie van duiwe (Columbidae). Die genus omvat middelgroot tot groot, stewig geboude duiwe.
Na aanleiding van 'n genetiese analise deur Kevin P. Johnson et al. het die Amerikaanse Ornitologiese Unie die Amerikaanse duiwe onder die genus Patagioenas geklassifiseer.
Göyərçin (lat. Columba) - göyərçinlər fəsiləsinə aid heyvan cinsi. Orta böyüklükdə, kiçik başlı, qısa boyunlu və qısa qıçlı quşlardır. Dimdikləri qısa, zəif quruluşlu, ucu yüngülcə aşağı əyilmişdir. Qanadları orta uzunluqdadır. Olduqca sürətli uçarlar. Ayaqları yaxşı inkişaf etmişdir və arxa barmaq yerə dəyir. Ağaclarda və qayalıq yerlərdə olur. Meyvələr, dənəli və ya tumlu toxumlarla bəslənərlər. Ümumiyyətlə iki dənə yumurta qoyurlar. Erkək və dişi birlikdə kürt yatarlar, balaları birlikdə böyüdərlər. Hər iki cinsin kürt yatma zamanı kursalarından südə bənzər bir maye ifraz olur ki, ilk dövrdə də bu maye ilə balalarını bəsləyərlər. Balalar yumurtadan gözləri bağlı və çılpaq vəziyyətdə çıxar.
Göyərçin (lat. Columba) - göyərçinlər fəsiləsinə aid heyvan cinsi. Orta böyüklükdə, kiçik başlı, qısa boyunlu və qısa qıçlı quşlardır. Dimdikləri qısa, zəif quruluşlu, ucu yüngülcə aşağı əyilmişdir. Qanadları orta uzunluqdadır. Olduqca sürətli uçarlar. Ayaqları yaxşı inkişaf etmişdir və arxa barmaq yerə dəyir. Ağaclarda və qayalıq yerlərdə olur. Meyvələr, dənəli və ya tumlu toxumlarla bəslənərlər. Ümumiyyətlə iki dənə yumurta qoyurlar. Erkək və dişi birlikdə kürt yatarlar, balaları birlikdə böyüdərlər. Hər iki cinsin kürt yatma zamanı kursalarından südə bənzər bir maye ifraz olur ki, ilk dövrdə də bu maye ilə balalarını bəsləyərlər. Balalar yumurtadan gözləri bağlı və çılpaq vəziyyətdə çıxar.
Columba a zo ur genad e rummatadur an evned, krouet e 1758 gant an naturour svedat Carl von Linné (1707-1778).
Pemp spesad ha tregont a ya d'ober ar genad :
Un isspesad ha daou-ugent (41), bev hiziv an deiz c'hoazh, en holl.
Columba a zo ur genad e rummatadur an evned, krouet e 1758 gant an naturour svedat Carl von Linné (1707-1778).
Columba és un gènere d'ocells de la família dels colúmbids (Columbidae ).
Segons la Classificació del Congrés Ornitològic Internacional (versió 7.3, 2017) aquest gènere està format per 35 espècies:
Holub je české jméno pro asi třicet rodů ptáků z čeledi holubovití. Nejčastěji je tímto jménem zkráceně označován domestikovaný holub domácí, chovaný pro užitek nebo zábavu. Byl vyšlechtěn s největší pravděpodobností z holuba skalního (Columba livia). Cvičení holubi domácí bývali využívání k dopravování zpráv, jako tzv. poštovní holubi.
Ve volné přírodě se můžeme setkat s holubem hřivnáčem a holubem doupňákem. Tyto dva druhy mají odlišný způsob života, žijí v lese a spíše osaměle.
V Evropě žijí jen holubi z rodu Columba. Nejvíce druhů holubů žije v tropech, v Africe a hlavně v Jihovýchodní Asii. Holub stěhovavý, Ectopistes migratorius, byl nejpočetnějším ptačím druhem na zemi. V miliónových hejnech obýval Severní Ameriku. Byl vyhuben člověkem, poslední holub uhynul v zoologické zahradě v Cincinnati v roce 1914.
Jako exotičtí ptácí jsou někdy chováni holub chocholatý (Geophaps lophotes), holub zelenokřídlý (Chalcophaps indica) nebo holub krvavý (Galicolumba luzonica). Někteří holubi jsou nápadně zbarvení, jako holub nádherný (Ptilinopus superbus), holub nikobarský (Caloenas nicobarica), holub bronzový (Ducula aenea) nebo holub vínokrký (Ptilinopus porphyrea). Peří většiny druhů je ale spíše nenápadné, šedé nebo hnědé.
Samec se od samice liší mohutnějším tělem a nosem nad zobákem, samice jsou klidnější, menší a celkově ušlechtilejší oproti samcům. U chovatelů se holubi značí podle pohlaví zkratkami. Samec se značí: (H). Samice se značí: (HE)
Samička holuba se často objevuje v umění jako symbol
Obrázky, zvuky či videa k tématu Holub domácí ve Wikimedia Commons
Galerie holub ve Wikimedia CommonsHolub je české jméno pro asi třicet rodů ptáků z čeledi holubovití. Nejčastěji je tímto jménem zkráceně označován domestikovaný holub domácí, chovaný pro užitek nebo zábavu. Byl vyšlechtěn s největší pravděpodobností z holuba skalního (Columba livia). Cvičení holubi domácí bývali využívání k dopravování zpráv, jako tzv. poštovní holubi.
Ve volné přírodě se můžeme setkat s holubem hřivnáčem a holubem doupňákem. Tyto dva druhy mají odlišný způsob života, žijí v lese a spíše osaměle.
V Evropě žijí jen holubi z rodu Columba. Nejvíce druhů holubů žije v tropech, v Africe a hlavně v Jihovýchodní Asii. Holub stěhovavý, Ectopistes migratorius, byl nejpočetnějším ptačím druhem na zemi. V miliónových hejnech obýval Severní Ameriku. Byl vyhuben člověkem, poslední holub uhynul v zoologické zahradě v Cincinnati v roce 1914.
Jako exotičtí ptácí jsou někdy chováni holub chocholatý (Geophaps lophotes), holub zelenokřídlý (Chalcophaps indica) nebo holub krvavý (Galicolumba luzonica). Někteří holubi jsou nápadně zbarvení, jako holub nádherný (Ptilinopus superbus), holub nikobarský (Caloenas nicobarica), holub bronzový (Ducula aenea) nebo holub vínokrký (Ptilinopus porphyrea). Peří většiny druhů je ale spíše nenápadné, šedé nebo hnědé.
Samec se od samice liší mohutnějším tělem a nosem nad zobákem, samice jsou klidnější, menší a celkově ušlechtilejší oproti samcům. U chovatelů se holubi značí podle pohlaví zkratkami. Samec se značí: (H). Samice se značí: (HE)
Die Feldtauben (Columba) sind eine artenreiche Gattung der Tauben (Columbidae) und zählen innerhalb dieser artenreichen Familie zur Unterfamilie der Columbinae. Sie kommen überwiegend in der Alten Welt vor. Eine genetische Analyse von Kevin P. Johnson et al.[1] legt nahe, die neuweltlichen Arten, die sich wie eine Schwestergruppe zu Streptoplia verhalten, als eigene Gattung unter dem Namen Amerikanische Feldtauben Patagioenas zu führen. Es handelt sich überwiegend um Baumbewohner, wenn auch die meisten Arten zum Fressen gelegentlich auf den Boden kommen.
Feldtauben sind mittelgroße bis große Tauben. Die typische Feldtaube hat die Größe einer Stadt- oder Ringeltaube. Waldbewohnende Arten haben in der Regel kürzere Flügel und längere Schwänze. Bei der waldbewohnenden Ringeltaube sind im Jugendalter noch die Merkmale von Tauben offener Landschaften vorhanden: Die Flügel sind länger und der Schwanz ist im Vergleich dazu kurz. Typisch sind blaue, graue und braune Gefiedertöne. Viele Arten haben auffallende Flecken in der Halsgegend.[2] Sie unterscheiden sich von den Turteltauben durch ihre Größe, den längeren Schwanz sowie Läufe, die im vorderen oberen Bereich befiedert sind.
Die meisten Arten leben paarweise. Beide Elternvögel füttern die Jungen, die Nesthocker sind. Das Gelege besteht in der Regel aus zwei Eiern. Einige Arten haben allerdings Gelege mit nur einem Ei.[2] Die europäischen Arten wechseln ihr Klein- und Großgefieder, nachdem sie selbständig geworden sind.
Nachfolgend sind die Arten angeführt, die früher zu den Feldtauben gerechnet wurden, die heute jedoch allgemein der Gattung Amerikanische Feldtauben (Patagioenas) zugeordnet werden.[1]:
Folgende Art wird ebenfalls nicht mehr den Feldtauben zugeordnet, sondern in eine eigenständige Gattung gestellt:[3]
Für die Sao-Tomé-Taube ist noch unklar, ob sie als Aplopelia larvata simple und damit als eine Unterart der Zimttaube behandelt wird oder ob ihr ein eigener Artstatus zugebilligt wird. Sie würde dann entsprechend als Aplopelia simplex geführt werden.[4]
Die Feldtauben (Columba) sind eine artenreiche Gattung der Tauben (Columbidae) und zählen innerhalb dieser artenreichen Familie zur Unterfamilie der Columbinae. Sie kommen überwiegend in der Alten Welt vor. Eine genetische Analyse von Kevin P. Johnson et al. legt nahe, die neuweltlichen Arten, die sich wie eine Schwestergruppe zu Streptoplia verhalten, als eigene Gattung unter dem Namen Amerikanische Feldtauben Patagioenas zu führen. Es handelt sich überwiegend um Baumbewohner, wenn auch die meisten Arten zum Fressen gelegentlich auf den Boden kommen.
Baluožē (latvėškā: Baloži) - Latvėjės miests. Baluožē īr Vėdžemės etnuograpėnem regėjuonė. Gīventuoju sk. 6343 (2016 m.).
Columba is e geslacht van de familie van de duuvn (Columbidae). D' Amerikoansche soortn zyn achter moleculair genetisch oenderzoek by 't geslacht Patagioenas (Amerikoansche duuvn) geplatst.
De volgnde soortn zyn by 't geslacht ingedeeld:
The lairge bird genus Columba comprises a group o medium tae lairge fodgle doos, aften referred tae as the teepical dous.
Species remainin in Columba is:
The lairge bird genus Columba comprises a group o medium tae lairge fodgle doos, aften referred tae as the teepical dous.
Columba sī seng-bu̍t hun-lūi tiong hún-chiáu-kho ē-kha ê chi̍t-ê sio̍k.
Columba is e geslacht van de familie van de duuvn (Columbidae). D' Amerikoansche soortn zyn achter moleculair genetisch oenderzoek by 't geslacht Patagioenas (Amerikoansche duuvn) geplatst.
Coulon o Goulon, Coulonpe, Pinjon (Columba)
Itbir neɣ Atbir (Assaɣ ussnan: Columba) d tawsit n iylalen yettidiren deg waṭas n yidgan dges tagrawt n tetbirin s wadduden yemgaraden seg tlemmast ar tmeqrant
Itbir neɣ Atbir (Assaɣ ussnan: Columba) d tawsit n iylalen yettidiren deg waṭas n yidgan dges tagrawt n tetbirin s wadduden yemgaraden seg tlemmast ar tmeqrant
Kühkjaižed (latin.: Columba) om linduiden heim Kühkjaižed-sugukundaspäi. Heim mülütab 35 erikod.
Heimon Columba livia-erik nimitase gulüižeks paginoiš.
Кăвакарчăнсем —, е чăн кăвакарчăнсем (лат. Columba), — Кăвакарчăн евĕрлисен çемьине кĕрекен кайăксем.
Эфиопский голубь обитает в Эритрее и Эфиопии
Оливковый голубь обитает в Африке южнее Сахары и на Аравийском полуострове
Винно-красный голубь обитает в Африке южнее Сахары
Нильгирийский голубь обитает на западе Индии
Крапчатый голубь обитает в Африке южнее Сахары
Лавровый голубь — эндемик Канарских островов
Белогрудый голубь обитает в Южной и Центральной Азии
Чёрно-белый голубь — эндемик Австралии
Пепельный голубь обитает в Южной и Юго-Восточной Азии
Пурпурный голубь обитает в Южной и Юго-Восточной Азии
Скалистый голубь распространён в Центральной Азии и на Дальнем Востоке
Конголезский голубь обитает в Африке южнее Сахары
Белогорлый голубь обитает в Юго-Восточной Азии и Океании
Во время аномальной жары 2010 года
То же. Голуби купаются
Кăвакарчăнсем —, е чăн кăвакарчăнсем (лат. Columba), — Кăвакарчăн евĕрлисен çемьине кĕрекен кайăксем.
Кхокхaрч (лат: Columba, эрс: Голуби) — кхокхий дезала oалхазар дa.
Ткъамий шерал 20-27 см, дезал 200—650 гр.
Тайпо чулоац 35 вид[1]:
Кхокхaрч (лат: Columba, эрс: Голуби) — кхокхий дезала oалхазар дa.
Ткъамий шерал 20-27 см, дезал 200—650 гр.
Күгәрсен (рус. Голубь, лат. Columba) — күгәрсендәр ғаиләһенә ҡараған ҡоштар ырыуын да ошолай атайҙар.
Ҡанат оҙонлоғо 20—27 см, ауырлығы 200—650 г[1].
Евразияла, Африкала һәм Австралияла көн күрә.
Иң киң таралған төрө — күк күгәрсен. Ул бөтә ҡитғаларҙа ла осрай.
Кеше күгәрсенде 5000 йыл элек үк ҡулға эйәләштергән. Шунан алып төрлө төҫтәге, ҡиәфәттәге, тәғәйенләнешле 800 төр йорт күгәрсене сығарғандар.
Почта (элемтә) күгәрсене оҙаҡ ҡына ваҡыт кешеләрҙең аралышыуы өсөн төп сара булып хеҙмәт иткән.
Ырыу 35 төрҙө эсенә ала[2][3]:
лимрн төҫлө әберсенде ҡайһы ваҡытта Aplopeliaырыуына айыралар[5].
В род Columba ранее ключали виды рода Patagioenas, распространённые на Американском континенте.
Юҡҡа сыҡҡан эндемик Реюньон Columba duboisi, бәлки, әберсендәр ырыуына кергәндерColumba duboisi: информация на сайте Красной книги МСОП (инг.)
Эфиопия күгәрсене Эритреяла һәм Эфиопияла йәшәй
Зәйтүн төҫлө күгәрсен Африкала Сахаранан көньяҡтараҡ һәм ғәрәп ярымутрауында йәшәй
Канар күгәрсене — эндемик Канар утрауҙарындайәшәйҙәр
Ҡыҙғылт күгәрсен Африкала Сахаранан көньяҡтараҡ йәшәҙәр.
Нильгирий күгәрсене Һиндостандың көнбайышында таралған
Төрткөлө күгәрсне Африкала Сахаранан көньяҡтараҡ таралған
Лавр төҫлө күгәрсен — эндемик Канар утрауҙарында йәшәй
Аҡ түшле күгәрсен Көньяҡ һәм Үҙәк Азияла таралған
ҡаралы - аҡлы күгәрсен — эндемик Австралияла таралған
Көл төҫлө күгәрсен Көньяҡ һәм Көньяҡ-Көнсығыш Азияла таралған
Ҡуйы ҡыҙыл төҫтәге күгәрсен Көньяҡ һәм Көньяҡ-Көнсығыш Азияла таралған
Ҡая күгәрсене Үҙәк Азияла һәм Алыҫ Көнсығышта таралған
Конголез күгәрсеснеАфрикала Сахаранан көняҡтараҡ таралған
Аҡ муйын күгәрсен Көнья-Көнсығыш Азияла һәм Океанияла таралған
Күгәрсендәр һыу инә
Аномаль эҫелек ваҡытында (2010 йыл)
Күгәрсен (рус. Голубь, лат. Columba) — күгәрсендәр ғаиләһенә ҡараған ҡоштар ырыуын да ошолай атайҙар.
Ҡанат оҙонлоғо 20—27 см, ауырлығы 200—650 г.
Евразияла, Африкала һәм Австралияла көн күрә.
Иң киң таралған төрө — күк күгәрсен. Ул бөтә ҡитғаларҙа ла осрай.
Тхьэрыкъуэхэр (лат-бз. Columba) — къуалэбзу лъэпкъыгъуэ, тхьэрыкъуэ лъэпкъым щыщщ.
ФӀэщыгъэм къызэщӀеубыдэ лӀэужьыгъуэ зыбжанэ. Мэзхэм, губгъуэхэм, хьэблэхэм бжыгъэу уащыпэщӀохуэ. ПщӀантӀэ гъэдахэ хьисэпкӀэ унэм щыӀыгъщ.
Цы Ӏув ятетщ; пэ, пщэ, лъакъуэ кӀэщӀхэщ, ауэ дамэ кӀыхь-папцӀэхэщ. ПсынщӀэу мэлъатэ, задэу заӀэтыф. Ӏусыр къанэ щымыӀэу къэкӀыгъэщ — нэхъыбэу жылэ, пхъэщхьэмыщхэ, мэракӀуэхэкӀ. Я хулъэр лъэщщ, зызужьащ, «шэ» ещӀыр, шырхэр ирагъашхэу. Абгъуэ щащӀ жыг къудамэхэм, къырхэм, нэпкъхэм, зэзэмызи — гъуэхэм, жыг гъуанэхэм. Бжьыхьэ-щӀымахуэ зэманым гупышхуэхэурэ зэрыӀыгщ. Я пэр псым къыхамыхыу, дырамгъэзейуэ йофэхэр.
Адыгэхэм, Азиэм щыпсэу лъэпкъхэм, иужькӀэ слауанхэм я дежкӀэ тхьэрыкъуэр — щӀалэмрэ пщащэмрэ яку дэлъ лъэгъуныгъэ къабзэм,щэбагъэм я дэмыгъэщ (адыгэ уэрэдыжь «Тхьэрыкъуэпщэху», «Губгъуэм ит тхьэрыкъуэ»). Фызышэ уэрэдым деж нысэу къашэ дахэр[1]:
« Уэредадэ, къырым тхьэрыкъуэщ, Уэредадэ, тхьэрыкъуэ жьэгъухущ »Къуалэбзум и адыгэ фӀэщыгъэр «Тхьэм и лӀыкӀуэ (къуэ)» жэуэ къыбгурыӀуэ хъунщ. Апхуэдэ лъытыгъуэ тхьэрыкъуэм иратыр чристэн динми.
Нарт ӀуэрыӀуатэхэми я деж хышхуэ щӀагъым щыпсэу зэшыпхъуищыр «Тхьэрыкъуафэхэр ятелъу» псэгъу ящӀыным и лъыхъуакӀуэ Нарт Хэкужьым лъэтэрейхэт я дыщэ жыгым махуэм къыпыкӀэ мыӀэрысэ телъыджэ закъуэр ядыгъуу, абыкӀэри нарт щауэхэм гу зылъырагъэтэн ягугъэу[2]
Лъэпкъыгъуэм лӀэужьыгъуэ 50-рэ зэщӀеубыдэр, ахэр:
Njiva (dove) rudzi rweshiri inowanikwa muAfrica.
Njiva (dove) rudzi rweshiri inowanikwa muAfrica.
Njiva rupinda, njiva rupiri kana chigurawasakura imhando yenjiva ine mutsipa usina bhande jena. Kudunhu reMasvingo kune nzvimbo inonzi Rupiri. Zichida zita remhuri rokuti Nerupiri rinotodzana nokuti nerupiri. Dzembe kana nzembe (Namaqua dove) ndiyo shiri iri kutaridzwa mudariro riri pasi kuruboshwe. Gwipa kana magwipa (Red-eyed Turtle Dove) zvichireva bvukutirwa, bvukutwa kana vhukutwa. Chinjiva nhondoro kana nhondoro (Emerald spotted Wood-dove).
The bird genus Columba comprises a group of medium to large pigeons. The terms "dove" and "pigeon" are used indiscriminately for smaller and larger Columbidae, respectively. Columba species – at least those of Columba sensu stricto – are generally termed "pigeons", and in many cases wood-pigeons. The rock dove (C. livia), has given rise to the majority of domesticated pigeon breeds, such as the racing pigeon and the fantail pigeon some of which have become feral. Meanwhile, "wood pigeon" by itself usually means the common wood pigeon (C. palumbus).
This genus as understood today is native to the Old World, but some – notably the domestic and feral rock pigeon – have been introduced outside their natural range, for example in the Americas.
The term columba comes from the Latin columba, "a dove",[1] the feminine form of columbus, "a male dove",[2] itself the latinisation of the Greek κόλυμβος (kolumbos), "diver",[3] which derives from the verb κολυμβάω (kolumbaō), "to dive, plunge headlong, swim".[4] The feminine form of kolumbos, κολυμβίς (kolumbis), "diver",[5] was the name applied by Aristophanes and others to the common rock pigeons of Greece, because of the "swimming" motion made by their wings when flying.[6]
The genus Columba was introduced by the Swedish naturalist Carl Linnaeus in 1758 in the tenth edition of his Systema Naturae.[7] The type species was designated as the stock dove (Columba oenas) by Irish zoologist Nicholas Aylward Vigors in 1825.[8]
The American pigeons formerly in Columba are now split off as a separate genus Patagioenas again. That the American radiation constitutes a distinct lineage is borne out by molecular evidence; in fact, the Patagioenas "pigeons" are basal to the split between the Columba "pigeons" and the Streptopelia "doves". The typical pigeons together with Streptopelia and the minor Nesoenas and Stigmatopelia lineages constitute the dominant evolutionary radiation of Columbidae in temperate Eurasia, though they also occur in tropical regions. The taxonomic status of some African pigeons presently placed here is in need of further study; they are smaller than the usual Columba (and hence often called "doves"), and differ in some other aspects. They might be separable as genus Aplopelia. That notwithstanding, the lineage of the typical pigeons probably diverged from its closest relatives in the Late Miocene, perhaps some 7-8 million years ago (Ma).[9][10]
There are 35 species recognised in the genus, of which two are extinct:[11]
A fossil species, C. omnisanctorum, was described from the Early Pliocene (5.3-3.6 Ma) of the Gargano Peninsula and surroundings, Italy. A supposed "falcon" fossil from nearby contemporary and Middle Pliocene (3.6-2.6 Ma) sites may either be of the same species or another pigeon; the name Columba pisana would apply for it or (if conspecific) for both. C. melitensis is a fossil pigeon from the Late Pleistocene of Malta. Only known from a coracoid described by Richard Lydekker in 1891, whether it is indeed distinct from the living species and not just a paleosubspecies needs to be studied, given its late age. Indeterminate remains of a Columba were also found in Late Pliocene/Early Pleistocene (ELMMZ MN 17) deposits at Varshets (Bulgaria) and Šandalja (Croatia).[12]
Another prehistoric pigeon, C. congi, was described from Early Pleistocene remains found in the famous Zhoukoudian caves in China. This, too, needs to be studied regarding whether it is not just an ancestral population of a still-living species. An extinct pigeon, the Mauritian wood pigeon (Columba thiriouxi), was described in 2011. The validity of the species has been challenged and it is not generally recognised. The holotype is a right tarsometatarsus collected in 1910.[13]
The bird genus Columba comprises a group of medium to large pigeons. The terms "dove" and "pigeon" are used indiscriminately for smaller and larger Columbidae, respectively. Columba species – at least those of Columba sensu stricto – are generally termed "pigeons", and in many cases wood-pigeons. The rock dove (C. livia), has given rise to the majority of domesticated pigeon breeds, such as the racing pigeon and the fantail pigeon some of which have become feral. Meanwhile, "wood pigeon" by itself usually means the common wood pigeon (C. palumbus).
This genus as understood today is native to the Old World, but some – notably the domestic and feral rock pigeon – have been introduced outside their natural range, for example in the Americas.
La granda genro de birdoj Columba de la subfamilio Columbinae enhavas grupon de mezgrandaj al grandaj korpofortikaj kolomboj, ofte nomitaj kiel tipaj kolomboj.
La ple konata kolombo estas la Rokkolombo kaj estas ĉefe tiuj kiuj loĝas en urboj.
Plej granda parto de la specioj de tiu ĉi genro troviĝas en la Malnova Mondo, sed estas kelkaj membroj en Ameriko, kaj kelkajn speciojn, ĉefe la Hejmkolombo, oni enmetis for de iliaj naturaj teritorioj.
La amerikaj specioj de Columba devus esti apartigitaj en separata genro, nome Patagioenas, kiel faras la Amerika Ornitologia Asocio. Ke la amerika radiado elformas diferencan stirpon estas pruvata de molekula analizo (ekz. Johnson et al., 2001)
La specioj kiuj restas en Columba estas:
Oni priskribis fosilian specion, nome Columba omnisanctorum, el Frua Plioceno (5.3-3.6 mya) de duoninsulo Gargano kaj ĉirkaŭaĵoj, Italio. Fosilio de supozita "falko" samtempula aŭ de Meza Plioceno (3.6-2.6 mya) povus estis ĉu diferenca specio de Columba pisana aŭ la sama, en kiu kazo la unua nomo estus taŭga.(Mlíkovský 2002).
La specioj de tiu genro pezas inter 800 kaj 1,000 g.
Columba La granda genro de birdoj Columba de la subfamilio Columbinae enhavas grupon de mezgrandaj al grandaj korpofortikaj kolomboj, ofte nomitaj kiel tipaj kolomboj.
La ple konata kolombo estas la Rokkolombo kaj estas ĉefe tiuj kiuj loĝas en urboj.
Plej granda parto de la specioj de tiu ĉi genro troviĝas en la Malnova Mondo, sed estas kelkaj membroj en Ameriko, kaj kelkajn speciojn, ĉefe la Hejmkolombo, oni enmetis for de iliaj naturaj teritorioj.
La amerikaj specioj de Columba devus esti apartigitaj en separata genro, nome Patagioenas, kiel faras la Amerika Ornitologia Asocio. Ke la amerika radiado elformas diferencan stirpon estas pruvata de molekula analizo (ekz. Johnson et al., 2001)
La specioj kiuj restas en Columba estas:
Rokkolombo, Columba livia Hejmkolombo, Columba livia domestica Trukolombo, Columba oenas Madejra kolombo, Columba trocaz Turkiskolombo, Columba bollii Laŭrkolombo, Columba junoniae Montarkolombo, Columba rupestris Neĝokolombo, Columba leuconota Lentuga kolombo, Columba guinea Blankkola kolombo, Columba albitorques Paldorsa kolombo, Columba eversmanni Somalia kolombo, Columba oliviae Palumbo, Columba palumbus Madejra palumbo, Columba palumbus maderensis - formortinta (frua 20-a jarcento) Unustria kolombo, Columba unicincta Afrika Olivkolombo, Columba arquatrix Kameruna Olivkolombo, Columba sjostedti Sanktatomea Olivkolombo, Columba thomensis Komora Olivkolombo, Columba polleni Lentuga palumbo, Columba hodgsonii Blanknuka kolombo, Columba albinucha Purkola palumbo, Columba pulchricollis Strinuka palumbo, Columba elphinstonii Srilanka palumbo, Columba torringtoni Palkapa kolombo, Columba punicea Arĝentkolombo, Columba argentina - eble formortinta (mezmalfrua 20-a jarcento?) Andamana palumbo, Columba palumboides Japana palumbo, Columba janthina Ogasavara palumbo, Columba janthina nitens - formortinta (1980s) Bonina palumbo, Columba versicolor - formortinta (c.1890) Rjukjŭa palumbo, Columba jouyi - formortinta (late 1930s) Metalkolombo, Columba vitiensis Metalkolombo de Lord Howe, Columba vitiensis godmanae - formortinta (1853) Tonga Metalkolombo, Columba vitiensis ssp. - formortinta (malfrua 18-a jarcento); dubinde Blankkapa kolombo, Columba leucomela Flavkrura kolombo, Columba pallidiceps Orienta bronznuka kolombo, Columba delegorguei Okcidenta bronznuka kolombo, Columba iriditorques Sanktatomea bronznuka kolombo, Columba malherbii Afrika citronkolombo, Columba larvata – foje lokita en Aplopelia Sanktatomea citronkolombo, Columba simplex – foje lokita en AplopeliaOni priskribis fosilian specion, nome Columba omnisanctorum, el Frua Plioceno (5.3-3.6 mya) de duoninsulo Gargano kaj ĉirkaŭaĵoj, Italio. Fosilio de supozita "falko" samtempula aŭ de Meza Plioceno (3.6-2.6 mya) povus estis ĉu diferenca specio de Columba pisana aŭ la sama, en kiu kazo la unua nomo estus taŭga.(Mlíkovský 2002).
La specioj de tiu genro pezas inter 800 kaj 1,000 g.
Columba es un género de aves columbiformes de la familia Columbidae que comprende numerosas especies de palomas medianas o grandes, y de cuerpo robusto.[1] Por ser el género tipo de la familia suele denominarse a sus miembros palomas típicas. El nombre del género es de etimología latina, Columba es la palabra que significa «paloma» en latín.[2]
Las especies de este género se extienden por Eurasia, África y Oceanía, pero se han introducido algunas especies, como la paloma bravía, fuera de su área natural.
Anteriormente se clasificaban en Columba varias especies americanas que actualmente componen el género Patagioenas.
Columba, palabra latina tomada del griego κόλυμβος (kólymbos, “buzo”) que a su vez viene de κολυμβάω (kolymbáō, “buceo, sumergirse, nadar”), ya que estos animales tienen la capacidad de nadar y sumergirse en el agua.
Se reconocen 33 especies vivas en el género (y 2 extintas en periodo histórico):[3][4]
Columba es un género de aves columbiformes de la familia Columbidae que comprende numerosas especies de palomas medianas o grandes, y de cuerpo robusto. Por ser el género tipo de la familia suele denominarse a sus miembros palomas típicas. El nombre del género es de etimología latina, Columba es la palabra que significa «paloma» en latín.
Las especies de este género se extienden por Eurasia, África y Oceanía, pero se han introducido algunas especies, como la paloma bravía, fuera de su área natural.
Anteriormente se clasificaban en Columba varias especies americanas que actualmente componen el género Patagioenas.
See artikkel on lindude perekonnast. Tähtkuju kohta vaata artiklit Tuvi (tähtkuju). Tuvi (Columba) on perekond linde sugukonnast tuvilased.
See artikkel on lindude perekonnast. Tähtkuju kohta vaata artiklit Tuvi (tähtkuju).
Columba usoen familiako hegazti generoa da. Barnean 33-35 espezie ditu.
Kyyhkyt (Columba) on kyyhkyjen heimoon kuuluva runsaslajinen lintusuku.
Kyyhkyt ovat enimmäkseen keskikokoisia lintuja, joiden höyhenpuku on tavallisesti harmaan tai ruskean sävyinen. Sukupuolet ovat tavallisesti samannäköisiä. Ne syövät yleensä siemeniä, hedelmiä ja marjoja, ja syöttävät poikasilleen kuvussaan tuottamaansa kyyhkynmaitoa, jonka koostumus on samantapainen kuin nisäkkäiden maito. Kyyhkyjen pesä on tavallisesti risuista rakennettu hatara tekele puussa, maassa, kallion- tai puunkolossa, pöntössä tai rakennuksessa. Naaras munii yhden tai kaksi munaa ja parilla on monesti useita pesyeitä vuoden aikana.
Kyyhkyistä on 2000-luvulla erotettu omaksi suvukseen amerikankyyhkyt (Patagioenas), jotka eroavat kyyhkyistä geneettisesti, morfologisesti, serologisesti ja käyttäytymiseltään.[1]
Kyyhkyjä on BirdLife Internationalin mukaan 44 lajia.[2][3]
Kyyhkyt (Columba) on kyyhkyjen heimoon kuuluva runsaslajinen lintusuku.
Kyyhkyt ovat enimmäkseen keskikokoisia lintuja, joiden höyhenpuku on tavallisesti harmaan tai ruskean sävyinen. Sukupuolet ovat tavallisesti samannäköisiä. Ne syövät yleensä siemeniä, hedelmiä ja marjoja, ja syöttävät poikasilleen kuvussaan tuottamaansa kyyhkynmaitoa, jonka koostumus on samantapainen kuin nisäkkäiden maito. Kyyhkyjen pesä on tavallisesti risuista rakennettu hatara tekele puussa, maassa, kallion- tai puunkolossa, pöntössä tai rakennuksessa. Naaras munii yhden tai kaksi munaa ja parilla on monesti useita pesyeitä vuoden aikana.
Kyyhkyistä on 2000-luvulla erotettu omaksi suvukseen amerikankyyhkyt (Patagioenas), jotka eroavat kyyhkyistä geneettisesti, morfologisesti, serologisesti ja käyttäytymiseltään.
Kyyhkyjä on BirdLife Internationalin mukaan 44 lajia.
Kalliokyyhky eli kesykyyhky (Columba livia) Aasiankalliokyyhky (Columba rupestris) Lumikyyhky (Columba leuconota) Afrikantäpläkyyhky (Columba guinea) Etiopiankyyhky (Columba albitorques) Uuttukyyhky (Columba oenas) Aasianuuttukyyhky (Columba eversmanni) Somaliankyyhky (Columba oliviae) Sepelkyyhky (Columba palumbus) Madeirankyyhky (Columba trocaz) Kanariankyyhky (Columba bollii) Palmankyyhky (Columba junoniae) Kongonkyyhky (Columba unicincta) Oliivikyyhky (Columba arquatrix) Kameruninkyyhky (Columba sjostedti) Sãotoménkyyhky (Columba thomensis) Komorienkyyhky (Columba pollenii) Himalajankyyhky (Columba hodgsonii) Valkoniskakyyhky (Columba albinucha) Tuhkakyyhky (Columba pulchricollis) Nilgirinkyyhky (Columba elphinstonii) Srilankankyyhky (Columba torringtoni) Hopealakkikyyhky (Columba punicea) Hopeakyyhky (Columba argentina) Andamaanienkyyhky (Columba palumboides) Japaninkyyhky (Columba janthina) Bonininkyyhky (Columba versicolor) Hopeahartiakyyhky (Columba jouyi) Valkokurkkukyyhky (Columba vitiensis Pulmuskyyhky (Columba leucomela) Keltajalkakyyhky (Columba pallidiceps) Afrikansepelkyyhky (Columba delegorguei) Pronssiniskakyyhky (Columba iriditorques) Jankuttajakyyhky (Columba malherbii)Pigeons
Les pigeons (genre Columba) sont des oiseaux de la famille des Columbidae, vivant à l'origine dans les milieux terrestres mais s'étant répandus, pour certaines espèces, en plaine et dans les villes, et se nourrissant principalement de graines, mais avec un régime très élargi autour des lieux où les déchets alimentaires leur sont disponibles, ce qui leur vaut parfois le surnom d'"éboueurs urbains".
Pesant en moyenne de 500 à 800 g, ces oiseaux appartiennent à plusieurs espèces. On les trouve dans tous les continents. Le pigeon vit entre 5 et 10 ans et (en général) forme des couples stables. Le mâle et la femelle partagent toutes les tâches, y compris celle de nourrir les pigeonneaux avec le lait de jabot qu'ils produisent à l'aide d'une glande de leur jabot.
Le Pigeon domestique (Columba livia domestica) est élevé pour sa chair, mais aussi pour la colombophilie et la colombiculture. C'est aussi un oiseau commensal des centres-villes où l'on est obligé de limiter sa reproduction.
D'après la classification de référence (version 3.1, 2012) du Congrès ornithologique international (ordre phylogénique) :
Parmi celles-ci, deux espèces éteintes :
Chez le pigeon, les étapes du comportement sexuel de l'attraction jusqu'à l'accouplement et aux fonctions parentales sont sous un contrôle direct des hormones, la testostérone pour le mâle et la progestérone pour la femelle. Il s'agit d'une interaction réciproque. Des stimuli déclencheurs chez le partenaire stimulent des hormones contrôlant des comportements qui à leur tour servent de déclencheurs pour le partenaire et ainsi de suite.
Chez le pigeon mâle, la présence d'une femelle favorise la sécrétion de testostérone qui déclenche des comportements proceptifs, tels que la parade nuptiale. Le mâle tourne sur lui-même en gonflant ses plumes et en balayant le sol avec sa queue ouverte. Ce comportement d'approche provoque à son tour une sécrétion d’œstrogène chez la femelle. Elle stimule alors le comportement proceptif caractéristique à son sexe qui sert à communiquer au mâle son état de réceptivité s'il y a lieu, ce qui augmente alors la sécrétion de testostérone du mâle, qui stimule à son tour le comportement proceptif de la femelle.
Les étapes suivantes, construction du nid par les partenaires, copulation qui mène à la ponte par la femelle et à l'incubation, et finalement à l'alimentation des pigeonneaux par les partenaires, sont aussi contrôlées par des hormones. Chez les oiseaux, la ponte est contrôlée par la progestérone.
Les pigeons font souvent partie de la faune urbaine. En ville, de nombreux habitants se plaignent des pigeons ou d'une surpopulation de pigeons. Le grief le plus courant est la dégradation des maisons ou des immeubles par les déjections, celles-ci étant particulièrement acides. Pour lutter contre ces volatiles, plusieurs méthodes sont employées, parmi lesquelles les pigeonniers contraceptifs ou la capture et la stérilisation.
Cette structure contenant des particules de magnétite et de maghémite (deux oxydes de fer) serait sensible au champ magnétique terrestre, servant ainsi de magnétomètre au pigeon lors de son vol.
Le Pigeon, roman de Patrick Süskind publié en 1987, narre la journée infernale de Jonathan Noël, un Parisien solitaire vigile de profession, qui endure une crise existentielle lorsqu'il s'aperçoit qu'un pigeon, symbole de désordre dans l'existence soigneusement rangée du protagoniste, se tient devant la porte de sa chambre de bonne.
On parlait autrefois en France de coulomb, terme qui désignait indistinctement colombes et pigeons, et de pijon[2] ou pigon (1488)[3] ; ainsi que de pigeons de mer (1835[4]).
Diverses locutions incluaient le mot « pigeon » :
Le terme « pigeon » isolé pouvait aussi désigner :
Dans le nord de la France, on parle aussi de coulombs, de coulons, ou coulars[10]. Les éleveurs de pigeons voyageurs y sont appelés coulonneux.
Dans les dictionnaires du XIXe siècle, « plumer le pigeon » signifie filouter, duper, tromper un homme simple et naturel. Dans la seconde moitié du XIXe siècle, on utilise le mot « pigeonnant » pour définir ce qui rappelle la forme d’une gorge de pigeon (étymologie reprise du Trésor de la langue française informatisé), ce qui conduira à parler soutiens-gorge à décolleté pigeonnant.
De nos jours, un pigeon est un homme qu'on peut « plumer », en abusant de sa naïveté pour profiter de lui. Dans le langage familier, c'est un homme facile à duper. (Dictionnaire Français Larousse).
Pigeons
Les pigeons (genre Columba) sont des oiseaux de la famille des Columbidae, vivant à l'origine dans les milieux terrestres mais s'étant répandus, pour certaines espèces, en plaine et dans les villes, et se nourrissant principalement de graines, mais avec un régime très élargi autour des lieux où les déchets alimentaires leur sont disponibles, ce qui leur vaut parfois le surnom d'"éboueurs urbains".
Pesant en moyenne de 500 à 800 g, ces oiseaux appartiennent à plusieurs espèces. On les trouve dans tous les continents. Le pigeon vit entre 5 et 10 ans et (en général) forme des couples stables. Le mâle et la femelle partagent toutes les tâches, y compris celle de nourrir les pigeonneaux avec le lait de jabot qu'ils produisent à l'aide d'une glande de leur jabot.
Le Pigeon domestique (Columba livia domestica) est élevé pour sa chair, mais aussi pour la colombophilie et la colombiculture. C'est aussi un oiseau commensal des centres-villes où l'on est obligé de limiter sa reproduction.
Columba é un xénero de aves columbiformes da familia Columbidae que comprende numerosas especies de pombos medianos ou grandes, e de corpo robusto.[1] Por ser o xénero tipo da familia adoita denominarse ao seus membros pombos típicos. O nome do xénero é de etimoloxía latina, Columba é a palabra que significa «pomba / comba» en latín.[2]
As especies deste xénero esténdese por Eurasia, África e Oceanía, mais algunhas especies téñense introducido, como a pomba brava, fóra da súa área natural.
Anteriormente clasificábanse en Columba varias especies de pombas americanas que actualmente compoñen o xénero Patagioenas.
Recoñécense 34 especies no xénero:[3]
Columba é un xénero de aves columbiformes da familia Columbidae que comprende numerosas especies de pombos medianos ou grandes, e de corpo robusto. Por ser o xénero tipo da familia adoita denominarse ao seus membros pombos típicos. O nome do xénero é de etimoloxía latina, Columba é a palabra que significa «pomba / comba» en latín.
As especies deste xénero esténdese por Eurasia, África e Oceanía, mais algunhas especies téñense introducido, como a pomba brava, fóra da súa área natural.
Anteriormente clasificábanse en Columba varias especies de pombas americanas que actualmente compoñen o xénero Patagioenas.
Columba Linnaeus, 1758 è un genere di uccelli della famiglia Columbidae.[1]
I termini "colombo" e "piccione", usati talvolta indifferentemente, designano comunemente varie specie appartenenti a questo genere. Quella più grande è il colombaccio, diffuso in tutta Europa in ambienti boschivi, mentre il piccione selvatico occidentale è la specie più diffusa nelle aree urbane delle città, affine a varietà addomesticate dall'uomo fin da tempi preistorici. Il genere include diverse decine di specie, molte delle quali di dimensioni leggermente inferiori ai piccioni domestici. I colombi popolano soprattutto aree temperate della regione eurasiatica, però ci sono alcune specie tropicali (soprattutto del Sud-Est asiatico).
Comprende le seguenti specie:[1]
Columba Linnaeus, 1758 è un genere di uccelli della famiglia Columbidae.
I termini "colombo" e "piccione", usati talvolta indifferentemente, designano comunemente varie specie appartenenti a questo genere. Quella più grande è il colombaccio, diffuso in tutta Europa in ambienti boschivi, mentre il piccione selvatico occidentale è la specie più diffusa nelle aree urbane delle città, affine a varietà addomesticate dall'uomo fin da tempi preistorici. Il genere include diverse decine di specie, molte delle quali di dimensioni leggermente inferiori ai piccioni domestici. I colombi popolano soprattutto aree temperate della regione eurasiatica, però ci sono alcune specie tropicali (soprattutto del Sud-Est asiatico).
Columba est genus avium familiae Columbidarum.
Par qui se coniungunt in temporis amorum construit simplicissimos nidos in quibus duo vel tria ova fovent. Columbae sunt species quas venatores propter carnem quaerunt.
Columbae in campis urbibusque habitant, et seminibus vescuntur
Eorum pondus valet a 800g ad 1 KG. Sunt plures species harum avium. Inveniuntur in omnibus continentibus
Columba domestica alitur non solum propter carnem,sed etiam propter amorem columbarum. In mediis urbibus ita faciliter vivunt ut homines earum reproductionem definiant.
Columba est signum pacis quia in Arca Noë columba in rostro olivae ramum habebat cum Deus diluvium cessavit. Ea etiam est signum Spiritus Sancti quia in baptismo Iesu Christi dicitur columba venire in caput eius. Columbae imago pacem quoque declarat.
Species clarissima sparsissimaque est Columba livia, communis columba domestica. Fortasse homines admirantur columbas quia redire ad nidos valent ex locis longissimis.Itaque homo eis utitur ad mittendos nuntios. Quae columbae appellantur nuntiae.Quamquam hodie solum in otio adhibentur, ante telephonum aut telegraphum milites eas miserunt ut epistulas ferrent.
Quae avis adaptari ita potuit urbibus ut quaestio tremenda est in civitatibus ut Venetia, in qua platea Sancti Marci (Italiane: la piazza San-Marco) frequentatur columbis plurimis. Urbs modos cepit ne columbarum faeces graviter corroderent artisticum architectonicumque patrimonium huius civitatis.
Columba est genus avium familiae Columbidarum.
Tikrieji karveliai (lot. Columba, angl. Dove, Pigeons, vok. Feldtauben) – karvelinių (Columbidae) šeimos paukščių gentis.
Tikrieji karveliai (lot. Columba, angl. Dove, Pigeons, vok. Feldtauben) – karvelinių (Columbidae) šeimos paukščių gentis.
Baložu ģints (Columba) ir viena no baložu dzimtas (Columbidae) ģintīm, kas pieder tipisko baložu apakšdzimtai (Columbinae). Šajā ģintī ir 35 baložu sugas, no kurām vairākas ir izmirušas.[1] Baložu ģints sugu dabīgais izplatības areāls saistīts ar Veco Pasauli, bet vairākas sugas introducētas visā pasaulē, piemēram, klinšu balodis.
Latvijā savvaļā sastopamas trīs sugas: mājas balodis (Columba livia domestica), meža balodis (Columba oenas) un lauku balodis (Columba palumbus).[2]
Pirms vairāk kā 5000 gadiem, pieradinot klinšu balodi (Columba livia), tika iegūts mājas balodis (Columba livia domestica).[3] Mājas balodis jau sen vairs nedzīvo tikai nebrīvē kopā ar cilvēkiem. Šī pasuga ir atgriezusies atpakaļ savvaļā un tai ir liels izplatības areāls, tā kā balodis gadsimtiem ilgi ir ceļojis līdzi cilvēkam.[4] Lai atšķirtu pieradinātos no savvaļā dzīvojošiem mājas baložiem, pēdējos informācijas avotos mēdz saukt arī par savvaļas baložiem (angļu: Feral Pigeon). Savvaļas mājas baloži un klinšu baloži savstarpēji brīvi pārojas, kas pēc ornitologu domām ar laiku varētu izraisīt ģenētiski tīru klinšu baložu izzušanu savvaļā.[5]
Arī Latvijā kā daudzviet citur pasaulē savvaļā sastopami nevis klinšu baloži, bet savvaļas mājas baloži.[2]
Ģints zinātniskais nosaukums — Columba cēlies no latīņu valodas sieviešu dzimtes vārda, kas latviski nozīmē 'dūja, balodis' (vīriešu dzimtē — columbus).[6][7] Grieķu valodā κολυμβίς (kolumbis — 'nirējs') tiek izmantots, lai apzīmētu klinšu balodi, kas ir parasta baložu suga Grieķijā un kura spārnu kustības lidojumā atgādina peldētāja roku kustības.
Baložu ģints (Columba)
Baložu ģints (Columba) ir viena no baložu dzimtas (Columbidae) ģintīm, kas pieder tipisko baložu apakšdzimtai (Columbinae). Šajā ģintī ir 35 baložu sugas, no kurām vairākas ir izmirušas. Baložu ģints sugu dabīgais izplatības areāls saistīts ar Veco Pasauli, bet vairākas sugas introducētas visā pasaulē, piemēram, klinšu balodis.
Saiz genus Columba agak besar yang terdiri daripada merpati bersaiz sederhana ke besar yang berbadan tegap. Ia sering kali dirujuk sebagai merpati biasa. Istilah "merpati" dan "punai" masing-masing telah digunakan secara berluasa untuk Columbidae bersaiz kecil dan sederhana. Spesies Columba – sekurang-kurangnya spesies dalam Columba sensu stricto – secara umumnya diistilahkan sebagai "merpati", dan dalam kebanyakan kes merpati kayu. Spesies yang biasanya dikenali sebagai "merpati" sebenarnya adalah merpati feral (C. livia domestica). Ia diterbitkan daripada Pergam Batu (C. livia), yang mana menjadi asas bagi majoriti baka-baka merpati peliharaan seperti merpati pos dan merpati ekor kipas. Selain itu, "merpati kayu" biasanya merujuk pada merpati kayu biasa (C. palumbus).
Genus ini difahamkan berasal daripada Dunia Lama, tetapi beberapa antaranya seperti merpati liar dan peliharaan telah dibawa keluar daripada habitat asalnya sebagai contoh ke Amerika.
Spesies yang masih kekal dalam Columba adalah:
Saiz genus Columba agak besar yang terdiri daripada merpati bersaiz sederhana ke besar yang berbadan tegap. Ia sering kali dirujuk sebagai merpati biasa. Istilah "merpati" dan "punai" masing-masing telah digunakan secara berluasa untuk Columbidae bersaiz kecil dan sederhana. Spesies Columba – sekurang-kurangnya spesies dalam Columba sensu stricto – secara umumnya diistilahkan sebagai "merpati", dan dalam kebanyakan kes merpati kayu. Spesies yang biasanya dikenali sebagai "merpati" sebenarnya adalah merpati feral (C. livia domestica). Ia diterbitkan daripada Pergam Batu (C. livia), yang mana menjadi asas bagi majoriti baka-baka merpati peliharaan seperti merpati pos dan merpati ekor kipas. Selain itu, "merpati kayu" biasanya merujuk pada merpati kayu biasa (C. palumbus).
Genus ini difahamkan berasal daripada Dunia Lama, tetapi beberapa antaranya seperti merpati liar dan peliharaan telah dibawa keluar daripada habitat asalnya sebagai contoh ke Amerika.
SpesiesSpesies yang masih kekal dalam Columba adalah:
Pergam Batu, Columba livia Merpati domestik dan liar, Columba livia domestica Merpati Stock, Columba oenas Merpati Trocaz, Columba trocaz Merpati Bolle, Columba bollii Merpati Laurel, Columba junoniae Merpati Hill, Columba rupestris Merpati Snow, Columba leuconota Merpati bertompok, Columba guinea Merpati berkolar putih, Columba albitorques Merpati mata kuning, Columba eversmanni Merpati Somalia, Columba oliviae Merpati kayu biasa or wood pigeon, Columba palumbus Merpati kayu Madeiran, Columba palumbus maderensis – pupus (awal kurun ke-20) Merpati Afep, Columba unicincta Merpati zaitun Afrika, Columba arquatrix Merpati zaitun Cameroon, Columba sjostedti Merpati zaitun São Tomé, Columba thomensis Merpati zaitun Comoros, Columba polleni Merpati kayu bertompok, Columba hodgsonii Merpati tengkuk putih, Columba albinucha Merpati kayu Ashy, Columba pulchricollis Merpati kayu Nilgiri, Columba elphinstonii Merpati kayu Sri Lanka, Columba torringtoniae Merpati ketayap pucat, Columba punicea Merpati Silvery, Columba argentina – (dianggap telah pupus, ditemui semula pada tahun 2008) Merpati kayu Andaman, Columba palumboides Merpati kayu Jepun, Columba janthina Merpati kayu Ogasawara, Columba janthina nitens – pupus (1980-an) Merpati kayu Bonin, Columba versicolor – pupus (sekitar tahun1890) Merpati kayu Ryukyu, Columba jouyi – pupus (akhir tahun 1930-an) Merpati metalik atau merpati tekak putih, Columba vitiensis Merpati metalik Lord Howe, Columba vitiensis godmanae – pupus (1853) Merpati metalik Tongan, Columba vitiensis ssp. – pupus (akhir kurun ke-18); kesahihan diragui Merpati kepala putih, Columba leucomela Merpati kaki kuning, Columba pallidiceps Merpati ketayap tembaga Timur, Columba delegorguei Merpati ketayap tembaga Barat, Columba iriditorques Merpati ketayap tembaga Island, Columba malherbii Merpati lemon, Columba larvata – kadang kala diletakkan dalam Aplopelia Merpati lemon São Tomé, Columba (larvata) simplex – kadang kala diletakkan dalam Aplopelia Merpati kayu Mauritiana, Columba thiriouxi – pupusColumba is een geslacht van de familie der Columbidae. Het geslacht omvat gemiddeld grote tot grote, stevig gebouwde duiven.
De Amerikaanse soorten uit dit geslacht worden naar aanleiding van moleculair genetisch onderzoek en vervolgens door de American Ornithologists' Union in het geslacht Patagioenas (Amerikaanse duiven) geplaatst.[1]
De volgende soorten zijn bij het geslacht ingedeeld:[2]
Columba is een geslacht van de familie der Columbidae. Het geslacht omvat gemiddeld grote tot grote, stevig gebouwde duiven.
De Amerikaanse soorten uit dit geslacht worden naar aanleiding van moleculair genetisch onderzoek en vervolgens door de American Ornithologists' Union in het geslacht Patagioenas (Amerikaanse duiven) geplaatst.
Den store fugleslekta Columba består av ei gruppe av middels til store, kraftig bygde duer, ofte referert til som dei typiske duene. Arten som ofte vert referert til berre som «dua» er bydue (C. livia domestica). Byduer vart ein gong avla frå arten klippedue, Columba livia, noko som òg har gjeve opphav til dei fleste domestiserte dueraser, slik som brevduer. Ringdue, Columba palumbus, engelsk 'Common Wood-Pigeon', blir somme tider kalt for skogduer og forveksla med arten med det norske namnet skogdue, Columba oenas.
Slik som inndelinga av duer til slekta Columba blir gjort i dag, er slekta avgrensa til «den gamle verda», men nokre fuglar, spesielt domistiserte og forvilla klippeduer, har blitt introduserte utanfor det naturlege utbredelsesområdet sitt, til dømes i Amerika.
Omgrepet columba kjem frå det latinske columba, «ei due»,[1] og er den feminine forma av columbus, «ei mannleg due»,[2] sjølv om latinisering av det greske κόλυμβος (kolumbos), «dukkar»,[3] som stammar frå verbet κολυμβάω (kolumbaō), tyder å dukke, stupe hovudstups, eller symje.[4] Den feminine forma for kolumbos, κολυμβίς (kolumbis), «dukkar»,[5] blei brukt av Aristofanes og andre om klippeduer i Hellas på grunn av dei symjande rørslene dei gjer med vengene når dei flyg.[6]
Tidlegare var òg liknande duer i Amerika medlemmer av Columba, men er i dag skilde ut i si eiga slekt Patagioenas. At den amerikanske utviklingslinja utgjer ei distinkt avstamming er no synt ut frå molekylære prov; faktisk er Patagioenas-duene fylogenetisk basale til splitten mellom Columba-duer og Streptopelia-duer.
Columba-duer i rekkjefølgje etter Clementslista versjon 6.8 frå august 2013[7] med norske namn etter Norske navn på verdens fugler.[8]
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Columba Den store fugleslekta Columba består av ei gruppe av middels til store, kraftig bygde duer, ofte referert til som dei typiske duene. Arten som ofte vert referert til berre som «dua» er bydue (C. livia domestica). Byduer vart ein gong avla frå arten klippedue, Columba livia, noko som òg har gjeve opphav til dei fleste domestiserte dueraser, slik som brevduer. Ringdue, Columba palumbus, engelsk 'Common Wood-Pigeon', blir somme tider kalt for skogduer og forveksla med arten med det norske namnet skogdue, Columba oenas.
Slik som inndelinga av duer til slekta Columba blir gjort i dag, er slekta avgrensa til «den gamle verda», men nokre fuglar, spesielt domistiserte og forvilla klippeduer, har blitt introduserte utanfor det naturlege utbredelsesområdet sitt, til dømes i Amerika.
Columba er en slekt i duefamilien. Den inkluderer den vanlige byduen (C. livia domestica), men består også av stor variasjon arter. Den er naturlig utbredt over hele Den gamle verden, men har også blitt introdusert andre steder, som i Amerika.
Følgende arter er tatt med i slekten:
Denne ornitologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. 
Columba er en slekt i duefamilien. Den inkluderer den vanlige byduen (C. livia domestica), men består også av stor variasjon arter. Den er naturlig utbredt over hele Den gamle verden, men har også blitt introdusert andre steder, som i Amerika.
Multimedia w Wikimedia Commons Columba – rodzaj ptaka z podrodziny gołębi (Columbinae) w rodzinie gołębiowatych (Columbidae).
Rodzaj obejmuje gatunki występujące na całym świecie oprócz Antarktydy[31].
Długość ciała 25–45 cm; masa ciała 122–690 g; rozpiętość skrzydeł 65–68 cm[32].
Do rodzaju należą następujące gatunki[54]:
Columba – rodzaj ptaka z podrodziny gołębi (Columbinae) w rodzinie gołębiowatych (Columbidae).
Columba é o gênero de aves columbiformes, família Columbidae, que compreende pombos de médio a grande porte.
Algumas espécies do género Columba foram incluídas em um novo género, Patagioenas.
Existem 35 espécies reconhecidas no gênero, das quais duas estão extintas:[1]
Columba é o gênero de aves columbiformes, família Columbidae, que compreende pombos de médio a grande porte.
Algumas espécies do género Columba foram incluídas em um novo género, Patagioenas.
Columba är det största släktet i familjen duvor och innehåller mer än trettio arter som i sin tur delas upp i ett stort antal underarter. Av de fyra arter av duva som häckar i Norden är det endast en som inte hör till släktet Columba. Även tamduvan hör till detta släkte.
Listan nedan följer Clements et al 2016:[1]
Ytterligare två utdöda arter finns beskrivna:
Columba är det största släktet i familjen duvor och innehåller mer än trettio arter som i sin tur delas upp i ett stort antal underarter. Av de fyra arter av duva som häckar i Norden är det endast en som inte hör till släktet Columba. Även tamduvan hör till detta släkte.
Columba büyük bir kuş cinsi.
Asağı yukarı 0-35 tür.
Columba büyük bir kuş cinsi.
AlttaksonlarıAsağı yukarı 0-35 tür.
Şimdiki türler Columba livia, Columba livia domestica Columba oenas Columba trocaz Columba bollii Columba junoniae Columba rupestris Columba leuconota Columba guinea Columba albitorques Columba eversmanni Columba oliviae Columba palumbusГо́луб (Columba) — рід птахів з родини голубових (Columbidae), що поширені всією земною кулею, крім Арктичних та полярних зон.
Найпоширеніші голуби в Австралії та на Малайському архіпелазі.
Голуби бувають розміром від горобця до курки. Оперення — залежить від виду, воно жорстке, тверде, щільно прилягає до тіла. Під пірним покровом утворюється пудра подібна тальку, яка захищає пір'я від сирості. У найпоширеніших сизих голубів забарвлення сірого, чорного, рудого, або білого кольору, що на світлі переливається синім чи зеленим кольорами. Голова — малого розміру, з вигнутим дзьобом. Очі — малого розміру. Розмах крил досягає не більше 45-ти сантиметрів. Довжина лап близько 15-ти см.
В Україні поширені припутень, голуб-синяк, або клинтух, та сизий голуб, якого можна побачити майже у кожному місті. У зоопарках трапляться вінценосні голуби, павині голуби, бухарські голуби… Великою популярністю користуються голубині розплідники та голуб'ятники, що є майже у кожному місті і селі України.
400 поштових голубів в Індії залишилися без роботи через виникнення інтернету та електронних пристроїв. Птахи працювали на державну службу доставки пошти. Вони переносили листи у важкодоступні райони країни. Офіційні особи вважають, що їм дешевше придбати комп'ютери і користуватися Інтернетом. Для прогодування 600 поштарів щороку витрачалось майже 5,4 мільйона рупій. Тому працюють поки що 200 птахів. Лише в Індії досі користуються послугами крилатих посильних. Нині від такого промислу залишилися тільки олімпіада і Міжнародна спілка голубиної пошти.
![[icon]](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1c/Wiki_letter_w_cropped.svg/20px-Wiki_letter_w_cropped.svg.png){kind=small}
Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2008) Необхідність в голубиній пошті з розвитком науково-технічного прогресу відмирає. Але велика любов до поштових голубів призвела любителів до вишуканого виду спорту - спортивного голубівництва. Захоплення перегонами голубів поширене в цілому світі. Особливе місце в історії розвитку голубиного спорту у світі потрібно віддати європейським народам. Західна Європа кохається в спортивних голубах і є основним джерелом селекції рас спортивних голубів. У вічність ввійдуть імена братів Янсен-швидкість, голубовода Арден-царські голуби далекодистанційники, Ванрой, Штіхельбаут, Бріко, Дельбар, Шімахер, та десятки ін. У свою чергу всі раси по своєму унікальні і неповторні, вони різняться лише спеціалізацією до дистанцій. Так расі Янсен-Арендонк (Арендонк це місто у якому жили славнозвісні брати) немає рівних на коротких дистанціях до 400 км, тоді як раси Штіхельбойт, Фабрі, Мулеманс спеціалізуються на дистанції понад 1000 км.
З українських голубоводів можна відзначити голубовода з м. Красне, Кузіва Романа, безмежна любов до спортивних голубів. Вивести лінію голубів яка переросте в расу потрібно поставити собі мету життя, і може стати працею неодного покоління прославлених голубоводів. Спортивні голуби це перш за все селекція і безмірна любов до голубів, придбати можна лише селкційний матеріал, купити готового спортсмена-голуба неможливо.його можна лише селекціонувати з придбаного матеріалу і досягають успіху лише досвідчені і мудрі селекціонери. Спортивні голуби стали об'єктом шляхетного захоплення мільйонів голубоводів планети. Щорічно проводяться перегони спортивними голубами. Створено Світову Федерацію Спортивного Голубівницва, яка координує організацію спортивних перегонів в Світі і обробляє результати змагань, на основі яких організовуються олімпіади виставки, які в свою чергу є об'єктом уваги і переживань голубоводів усього Світу. Швидкість польоту голуба на перегонах, в залежності від дистанції і сприятливих умов, досягає понад 100 км/год. Кожен спортивний голуб це індивідуум, як людина, лише той голубовод який це розуміє досягає вершин селекції. А селекція і здоров'я голубів приносять для голубовода задоволення від досягнутого успіху - перемоги на змаганнях. фіксують час прильоту спортивних голубів за допомогою годинника. Кожен голуб оснащений кільцем, контролькою, або мікрочипом який розміщено на лапці. Перевозять голубів на змагання Голубовозом. Голубовоз - клітка на транспортному засобі. Старт-одночасний. У змаганнях беруть участь як голуби, так і голубки. Голубоводи які відзначилися на змаганнях відзначаються нагородами і преміями. Є перегони фінансового характеру-дербі.
Понад 5000 тисяч років тому людина приручила сизого голуба, що став предком майже всіх голубів, що існують тепер (↑). Після того часу люди вивели понад 800 порід голуба, 200 з яких виведені на території СРСР. Українські селекціонери також внесли свій вклад у створення порід, таких як: Миколаївські восоколітні, Луганські білі статні. Тепер часто голуби поселяються на міських вулицях, де горища будинків сприяють їхньому значному розмноженню. Тепер у світі широко розповсюджений голубиний спорт, адже голуби дуже витривалі.
Породи голубів
Порід голубів є близько 800, які поділяються на групи:
Останнім часом в засобах масової інформації деяких країн, а також в Україні з'являються дані про захворювання птиці, що є небезпечними для здоров'я людини. Оскільки захворювання передається від птахів до людини. Особливо це відноситься до так званого пташиного грипу, хвороба, що спалахнула у країнах Південно-Східної Азії, а також в країнах Європи (Голландії, Бельгії, Данії, Німеччині). Саме в Німеччині було заборонено голубину пошту, щоб зменшити ризик захворювання голубів і людей.
Зооантропонози — група заразних хвороб, спільних як для тварин і людини, що мають постійну загрозу для здоров'я людини оскільки передаються лише від тварин в тому числі і птахів. Хвороби спільні для людини і тварини, на сьогоднішній час займають велике місце серед всіх відомих нині інфекційних і паразитарних захворювань.
Перші дані про масові захворювання диких і домашніх тварин і хвороб людей, що заразилися від тварин, відносяться до другого тисячоліття до нашої ери. Саме в цей період з'явилась писемність. Де з Єгипетських папірусів, Біблії, давньогрецьких і давньоримських творів нам стало відомо про ці катастрофи, які ми на сьогоднішній час називаємо епідеміями (поширення інфекційної хвороби в людському суспільстві), епізотіями (поширення інфекційної хвороби серед свійських і диких тварин на значній території або в країні), пандеміями (масове охоплення населення країни, кількох країн або континентів певним інфекційним захворюванням).
Відомо, що птахи беруть участь в перенесенні більшості 20 інфекційних хвороб, в тому числі спільних для тварин і людини. Дикі і домашні голуби можуть бути носіями збудників інфекційних хвороб, що є небезпечними для людини. Найбільшу небезпеку для людей становлять віруси орнітозу, хвороби Ньюкасла, енцефаліту, грипу. З бактеріальних інфекцій — сальмонельоз, туберкульоз, псевдотуберкульоз, лістеріоз, туляремія. З типу найпростіші — токсоплазмоз, кокцидіоз.
Птахи в своєму еволюційному відношенні є одними із найдавніших резервуарів збудників хвороб, вірусної, бактеріальної та інвазійної природи. Для них в першу чергу сприяє можливість переміщуватися на далекі відстані та особливості їхньої життєдіяльності (приєднуватися до інших птахів). Значні перельоти голубів — забезпечує постійне або періодичне занесення збудника, та його переміщення у віддалені райони або в країни. Внаслідок чого це відносять до категорії важливих як в епізоотичному так і в епідеміологічному відношенні екологічних факторів.
Особливу небезпеку становлять чужі, льотні, та дикі голуби, які приєднуються до голубів під час польоту або які залітають в голубник. Оскільки при перельоті значна кількість голубів приземляється в долинах рік і берегів водоймищ для напування. Саме там можуть бути природні вогнища таких небезпечних для людини і голубів хвороб як туляремія і лептоспіроз. Особливо обережно повинен дотримуватися власник голубів при його контакті з чужими або підозріло хворими голубами, оскільки хворий голуб є активним розповсюджувачем інфекції. Це також є небезпечно і для здорового голуба. Оскільки для того, щоб здоровий голуб захворів інфекційною хворобою, або нею заразилася людина, насамперед необхідний безпосередній контакт з організмом який хворів або перехворів цим захворюванням і в цей час є бацилоносієм, а також механізм передачі збудника. У цьому випадку проявляються два процеси епізоотичний і антропозоонозний. При першому — передача збудника проходить від голуба до голуба, а при другому — від голуба до людини. Хворий голуб — є джерелом інфекції, оскільки в його організмі міститься максимальна кількість вірулентних мікробів. Голуби, що видужують після інфекційної хвороби, також здатні виділяти в зовнішнє середовище патогенні мікроби, оскільки вони залишаються мікробоносіями, бо їхнє клінічне видужання в багатьох випадках не збігається за часом видужанням бактеріологічним. Таким чином голуб, що є бацилоносієм чи вірусоносієм, одночасно є розповсюджувачем інфекції і становить загрозу для інших голубів. Саме тоді і відбувається механізм передачі збудника здоровим голубам і людям. Збудник, який виділяється з організму хворого голуба в зовнішнє середовище, виділяється різними шляхами, що залежить від місця його знаходження в організмі. Із організму хворих голубів віруси, мікроби виділяються фекаліями, витоками з очей, а також кров'ю при кровотечах. В зовнішньому середовищі збудник не має сприятливих умов для свого існування і розмноження. Сприятливість голубів, а також людини до захворювань, забезпечує збуднику проникнення в організм та його подальше існування. Збудник інфекції після проникнення в організм за сприятливих умов розмножується, і виділяє токсини, які шкідливо діють на ЦНС. Також треба додати, що хворі голуби своїми виділеннями заражають всі оточуючі предмети, так само це відноситься і до трупів голубів, що загинули від хвороби.
Інфікованими можуть бути ґрунт, підстилка, фекалії, вода, їжа, предмети догляду, годівниці, напувалки, стелажі, клітки, стіни приміщення голубника.
Ґрунт і вода можуть бути і джерелами багатьох інфекцій, оскільки в них деякі патогенні мікроби здатні не лише довго зберігатися, але і розмножуватися при сприятливих умовах.
Здорові голуби заражаються різними шляхами. Найчастіше зараження проходить при контакті здорових голубів з хворими голубами. Також може відбуватися через травний тракт при годівлі і напуванні, при пошкодженнях шкіри, через органи дихання, оскільки повітряно-крапельний аерозоль, що видихається хворим голубом, здатний розповсюджуватися на велику відстань. Це може призвести до виникнення епізоотичних і епідемічних вогнищ, далеко за межами першорядного вогнища інфекції. Так, наприклад, хворобою Ньюкасла є можливість захворіти на відстані 10 — 100 км від первинного вогнища. Також голуби заражаються через пошкодження слизових оболонок, статеві органи, при поїданні ґрунту, фекалій, жалючі комахи також можуть переносити віруси, бактерії від хворих голубів до здорових. Збудники багатьох захворювань людини і голубів знаходяться в організмі диких тварин, голубів, що постійно живуть у відповідних географічних ландшафтах, і в основному передаються членистоногими. За ініціативою англійського вірусолога Ф. Ендрюса є ще так звана вертикальна передача збудника — внаслідок чого відбувається зараження потомства від батьківського організму. В тому випадку вірус, що передається спадково, міститься в цитоплазмі гамет або ембріона. А коли вірус міститься в геномі клітини господаря, то для його передачі і не потрібно навіть розмножуватися.
Зараження голубівника від голубів відбувається при недостатньому дотриманні елементарних правил з догляду і годівлі голубів. Власник повинен дотримуватись правил безпеки при догляді за голубами, особистої гігієни та ветеринарної профілактики, зоогігієнічних нормативів. Особливо небезпечним є прямий контакт та маніпуляції з голубами. Перед оглядом голубів, власник повинен дотримуватися правил особистої гігієни. На руках не повинно бути подряпин, ран, бо при травмуванні шкіри рук в організм людини можуть проникнути хвороботворні мікроорганізми. Якщо вони є, їх перед контактом з голубами змащують 5%-им розчином йоду, накладають лейкопластир. Перед початком прибирання голубника, та щоб запобігти забруднення повітря пилом насамперед необхідно провести зволожування підстилки. Оскільки найдрібніші частинки пилу становлять небезпеку під час дихання людини та в подальшому становлять загрозу для здоров'я людини. Тому, що вони проникають в легені. При надмірному вдиханні пилу, в людини може виникнути алергічне запалення легень. Частинки пилу, що проникають в дихальні шляхи людини викликають подразнення слизової оболонки. Крім того, в пилових частинках в значній кількості можуть міститися патогенні мікроби, які знаходяться у висушених калових масах та залишках інфікованих кормів. В окремих випадках для попередження зараження та проникнення пилу з мікроорганізмами в дихальні шляхи, голубівник може власноручно зробити та одягнути на лице і тим самим прикриваючи ніс двошарову марлеву пов'язку. При недбалому ставленні до особистої гігієни проявляється частковий кашель, задишка. Захворювання людини може протікати в гострій або хронічній формі. Ознаки захворювань людей характеризується із змінами в їхньому організмі: втрата маси тіла, відмічається висока температура тіла, підвищена кількість лейкоцитів в крові, загальна слабість. Після огляду голубів та прибирання приміщення, завжди потрібно ретельно мити руки теплою водою з милом. При необхідності їх дезінфікують етиловим чи нашатирним спиртом.
Власники та їхні голуби, серед яких виявлено інфекційне захворювання, а також приміщення голубника, де можуть бути приховані або наявні збудники хвороб, стають епізоотичними або епідемічними вогнищами інфекції.
Інфекційні хвороби голубів мають певні ознаки: висока температура тіла, прискорене серцебиття і дихання, запори, проноси, з'являється гострий кон'юнктивіт з нагромадженням слизового і слизово-гнійного секрету в кутах очей. Деякі ознаки є характерними для певних хвороб. Так при захворюванні орнітозом — голуби втрачають апетит, з'являється пронос, паралічі. Збудник виділяється з краплинами слизу, людина заражається при вдиханні пилу. Орнітоз є небезпечним для людини. Голубівник може заразитися при проникненні вірусу в ротову порожнину або на слизову оболонку очей та руки. Хвороба в організмі людей прогресує на 6 — 14 день з моменту зараження. Відмічається головна біль, підвищення температури тіла, безсоння, запалення легень. При захворюванні голубів хворобою Ньюкасла в них відмічається запалення кон'юнктиви очей. Для запобігання зараження людини, що можливо при обстеженні хворого голуба та його лікуванні, необхідно добре помити руки з милом. В деяких людей є підвищена чутливість організму до алергії, внаслідок контакту з пір'ям, пухом птахів, внаслідок чого може розвинутися алергічне захворювання. Велику небезпеку та можливість захворіти інфекційними захворюваннями припадає на дітей. Які своїм «дитячим піклуванням» за голубами цілують їх. а також годують молодих пташенят через рот, внаслідок чого відбувається прямий контакт при зараженні від голуба. Це дуже ризиковано, оскільки можна заразитися орнітозом, туберкульозом, сальмонельозом та іншими захворюваннями.
Власники голубів, які спеціалізуються на розведенні м'ясних голубів, також піддаються великому ризику захворіти на паразитарні захворювання. Оскільки використання м'яса голубів, які хворіють на гострі інфекційні захворювання, категорично заборонено, бо є велика можливість заразитися при обробці тушок. Необхідно дотримуватися технологічних норм обробки м'яса, його знешкоджують, застосовуючи високу температуру варіння. При недостатньому варінні в м'ясі можуть зберігатися збудники, які в подальшому можуть викликати захворювання людей. Особливо небезпечним в цьому відношенні є сальмонельоз (захворювання проходить у людини за типом кишкового отруєння).
Профілактика зооантропонозних захворювань у голубів і у людей. які перебувають у контакті з ними, має першочергове значення. Можливість захворіти у людини є мінімальна, при дотриманні правил захисту та утриманні голубів. Для зменшення ризику захворювання людей від голубів, необхідно дотримувати та проводити основні заходи профілактики захворювань. Перш за все необхідно створювати задовільні умови утримання голубів, забезпечити їх повноцінними кормами, постійно проводити ветеринарно-профілактичні заходи, не допускати проникнення в голубник хворих або перехворілих голубів, завжди проводити огляд голубів, профілактичні щеплення, всіх голубів, що поступають в голубник, на певний час ізолюють від інших голубів (карантин). Карантин проводять, щоб визначити, чи голуб здоровий чи хворий. Оскільки прихований період при більшості інфекційних захворювань становить 3—4 тижні, то профілактичний карантин триває 30 днів. У разі, коли хвороба вже поширена в голубнику і нею хворіє більша частина голубів, та виявлено трупи загиблих птахів, необхідно відокремити здорових голубів від хворих, та накласти карантин на весь голуб'ятник. Карантин знімають лише після повного припинення інфекційного захворювання. Трупи голубів є джерелом поширення інфекції і тому їх знищують (спалюють чи закопують). Знешкоджують також підстилку, гній, залишки корму. В подальшому проводять загальні ветеринарно-санітарні заходи. Проводять очищення приміщення, дезінфекцію (використовують 2%-й гарячий розчин їдкого натру, розчин хлорного вапна з вмістом активного хлору не менше 2 — 4%, гарячий водний розчин перманганату калію (марганцівка) 0,05—0,1%-й розчин).
У випадку підозри зараження людини від хворих голубів, та з появою певних ознак захворювання (висока температура тіла, загальна слабість, позов до блювання, прискорене серцебиття, дихання, запори, пронос), необхідно звернутися в лікарню. А підозрілого чи хворого голуба показати ветеринарному лікарю для з'ясування діагнозу та подальшого його лікування.
Станом на 2010 рік було визнано 33 сучасних види:
Пара білих голубів (одомашнені сизі голуби) на площі у Львові
Сизий голуб (Лондон)
Го́луб (Columba) — рід птахів з родини голубових (Columbidae), що поширені всією земною кулею, крім Арктичних та полярних зон.
Columba là một chi chim trong họ Columbidae.[1][2]
Columba là một chi chim trong họ Columbidae.
Го́луби[1], или настоя́щие го́луби[2] (лат. Columba), — род птиц из семейства голубиных.
Длина крыла 20—27 см, масса 200—650 г[2]. Населяют Евразию, Африку и Австралию. Наиболее распространённый вид из этого рода — сизый голубь, интродуцирован на все континенты.
Лимонную горлицу иногда выделяют в род Aplopelia[5].
В род Columba ранее включали виды рода Patagioenas, распространённые на Американском континенте.
Вымерший эндемик Реюньона Columba duboisi[en]*, возможно, относился к роду горлиц[6].
Человек приручил дикого сизого голубя более 5000 лет тому назад, а, возможно, и 10 000 лет назад[7]. С тех пор голубеводы вывели более 800 пород домашних голубей, различных по цвету, форме тела и назначению. В России имеется около 200 пород голубей отечественного происхождения.
Бо́льшая часть депонированных последовательностей принадлежит сизому голубю (Columba livia) — генетически наиболее изученному представителю рода.
В 2013 году было выполнено секвенирование полной геномной последовательности представителя настоящих голубей — сизого голубя (с использованием особи одной из домашних пород в качестве источника геномной ДНК)[9]. Благодаря достаточно хорошему качеству сборки генома C. livia, вид имеет важное значение в сравнительной геномике для выяснения эволюции птичьих геномов[10][11].
Эфиопский голубь обитает в Эритрее и Эфиопии
Оливковый голубь обитает в Африке южнее Сахары и на Аравийском полуострове
Винно-красный голубь обитает в Африке южнее Сахары
Нильгирийский голубь обитает на западе Индии
Крапчатый голубь обитает в Африке южнее Сахары
Лавровый голубь — эндемик Канарских островов
Белогрудый голубь обитает в Южной и Центральной Азии
Чёрно-белый голубь — эндемик Австралии
Пепельный голубь обитает в Южной и Юго-Восточной Азии
Пурпурный голубь обитает в Южной и Юго-Восточной Азии
Скалистый голубь распространён в Центральной Азии и на Дальнем Востоке
Конголезский голубь обитает в Африке южнее Сахары
Белогорлый голубь обитает в Юго-Восточной Азии и Океании
Во время аномальной жары 2010 года
То же. Голуби купаются
Го́луби, или настоя́щие го́луби (лат. Columba), — род птиц из семейства голубиных.
鸽属（學名：Columba），是鸠鸽科的一屬，俗称鸽子；包括各種中型和大型的鴿子，其中有我們今天常見的鴿子，即原鴿。
鸽属中包括以下各种鸽子：
这是一篇與鳥類相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 鸽属（學名：Columba），是鸠鸽科的一屬，俗称鸽子；包括各種中型和大型的鴿子，其中有我們今天常見的鴿子，即原鴿。
鸽属中包括以下各种鸽子：
原鸽（被驯化后称家鸽） 欧鸽 岩鸽 雪鸽 中亚鸽 斑尾林鸽 点斑林鸽 灰林鸽 紫林鸽 黑林鸽
この項目では、鳥の鳩について説明しています。その他の用法については「はと」をご覧ください。 
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 目 : ハト目 Columbiformes 科 : ハト科 Columbidae 亜科 鳩（はと）は、ハト目・ハト科に属する鳥類の総称である。体に比べて頭が小さく、胸骨、胸筋が発達してずんぐりとした体型が特徴である。ハト目には世界では約42属290種あり、そのうち日本の在来種は、カラスバト属（カラスバト、アカガシラカラスバト、ヨナクニカラスバト、リュウキュウカラスバト、オガサワラカラスバト）、キジバト属（キジバト、リュウキュウキジバト、シラコバト）、ベニバト属（ベニバト）、キンバト属（リュウキュウキンバト）、アオバト属（アオバト、リュウキュウズアカアオバト、チュウダイズアカアオバト）の5属13種があげられる[1]。 このうち、リュウキュウカラスバトとオガサワラカラスバトの2種は、絶滅したと考えられていたが、近年、DNA調査により亜種がいくつかの諸島部で生存していることが確認された。
なお、カワラバト（ドバト）は、1500年程前に日本に渡来した外来種であるとともに、5000年以上前より世界各地で家禽化され広まった飼養品種であるため、学術的には日本ネイティブな在来種ではない[2]。このため、現在でも野鳥とみなされないことがある。また、ジュズカケバトについては、広義にはシラコバトのうち飼養品種となったものとされるため、上記リストからは省かれている。ジュズカケバトの白色変種である銀鳩[3]も同様である。
鳩という名前はパタパタと飛び立つときの音の様子に由来すると考えられる。「鳩」（九＋鳥）の字にある（九）は鳴き声（クルッククゥー）からきた、とする説がある。「鳩」の中国語の発音であるキュウ（漢音）やク（呉音）は、英語のハトの鳴き声（クウ）、日本語のハトの鳴き声「クウクウ」に近い。「ハト」の名は、軽やかに羽ばたく音「ハタハタ」から、ともいう。また、漢和字典では「球」（中心に引き絞られた形）と同源としている。現代中国では「鴿子」（正体字）「鸽子」（簡体字）という。拼音は「gēzi」。
食性は雑食性である（木の実やミミズ[要出典]を食べる）[要検証 – ノート]。一般的に熱帯種では一腹一卵、温帯種では一腹二卵を生み、14～21日の抱卵の後孵化する。鳩のヒナが孵化（ふか）から巣立ちするまでの期間は25～40日だが、鳩ミルク（ピジョンミルク）と呼ばれる親鳥のソノウから分泌される高タンパクなミルクで育てられる。ひなは親鳥の口にくちばしを差し入れてミルクを摂取する。ピジョンミルクには炭水化物は殆ど含まれておらず、主成分は主にたんぱく質である。栄養価は高く、アスリート用のプロテインに近い成分組成である。ただし、ピジョンミルクにはひなの成長につれて、半消化状態の柔らかいエサが徐々に混ざることがわかっている。巣から落ちた鳩のひなを人工飼育するには、植物性のプロテインや練り餌（釣具屋で売っているフナや鯉釣り用の練り餌が安価で簡便である）をぬるま湯でかゆ状に溶き、手のひらに握りこんで指のすき間から与えるのが簡単な飼育法である。
ハトはおおよそ10000年から6000年ほど前の新石器時代に飼育動物化されたと考えられている。ハトは人里に近い土地で営巣する動物であり、洞窟や崖、そして泥や石で造られた初期人間の住居に巣を作っていた。当時中東において栽培が始まったコムギやオオムギなどもハトの食料として好適であった。こうしてハトと人間の距離が縮まったのち、ハトの飼育化がはじまった。当初は神経質な成鳥にくらべ人に慣れやすく飼いやすいハトの雛を成長させる目的で飼育がはじまり、やがて家禽化していったと考えられている[4]。
紀元前2900年ごろにシュメールのシュルッパクにて起こった大洪水はシュメルの洪水神話として後世に残され、『ギルガメシュ叙事詩』や旧約聖書のノアの方舟の話の原型となったが、『ギルガメシュ叙事詩』においてすでに陸地を探すためにハトをはなした話が記載されており、このころにはハトが飼育されていた証拠とも考えられている。紀元前4500年ごろのイラクのアルパチャにおいてハトのテラコッタの像が出土しており、ハトが宗教上重要視されていたことをものがたっている。古代エジプトにおいてもハトは飼育されていた。やがてハトの飼育は地中海へと広がり、古代ギリシャの各都市やエトルリア人にも広まった。ローマ帝国においてはハトは宗教上重要な意味を持つ一方、肥育されて食用としても盛んに用いられた[5]。
ハトはまた、通信用の伝書鳩としても古代から盛んに使用された。カワラバトから長年にわたって改良された伝書鳩は、戦中の軍事用、戦前・戦後には報道用や通信用に大いに活用された。太陽コンパスと体内時計、地磁気などにより方角を知る能力に優れているとされ、帰巣本能があるため、遠隔地まで連れて行ったハトに手紙などを持たせて放つことによって、情報をいち早く伝えようとしたのである。戦時には古くから軍が導入し、軍用鳩が本格的に研究され、第二次世界大戦においては主に伝令用の他、小型カメラを装着させた敵地偵察用のスパイ鳩として活躍した。薬品や血清等の医薬品、動物（主に牛）の精子の輸送にも使われ僻地医療で重要な役目を果たした。しかしその後、電話などの通信技術の進歩によりその役目を終えたかに見えた。現在では、脚環にICチップを内蔵した自動入舎システムが普及したため、かつて鳩を飼っていた団塊の世代がリタイア後に再開し、鳩レースを楽しむことが小ブームになっている。また、情報IT関連の新しい試みとして、レース鳩にマイクロSD(合計2TB程度)等の超小型メモリーチップを運ばせたり(200km程度の短距離で所要時間約2H)、GPSユニットやCCDカメラ等を取り付け、より詳細な生態や飛行コースを追跡する実験も行われている[6]。
ハトは、その群れを成す性質から、オリーブと共に平和の象徴とされている。
これは旧約聖書のノアの箱舟の伝説にも由来している。ノアは47日目にカラスを放ったが、まだ水が乾く前であったからすぐに戻ってきた。ハトを放ったところ、オリーブの葉をくわえて戻ってきた。これによりノアは水が引き始めたことを知ったという。平和の祭典とも称される近代五輪の開会式では、かつては実際に鳩が飛ばされていたが、外来生物への危機感の高まりや鳩が生息できる環境ではない場所での開催、式典が日中ではなく夜中に行われるようになった事などから、鳩に扮した人のダンサーなどによるパフォーマンスや鳩を模した風船、モニター映像によるもの等に変わった。
また、ギリシア神話においてハトは、愛と美の女神アプロディーテーの聖鳥とされていた他、イアーソーンを始めとする英雄たち（アルゴナウタイ）が乗るアルゴー船が、互いに離れたりぶつかり合ったりを繰り返す二つの巨岩シュムプレーガデスの間を通り抜ける際、試しにハトを通り抜けさせて安全を確認するエピソードや、狩人オーリーオーンがプレイアデス（巨神アトラースの七人娘たち）を追い回した際、それを不憫（ふびん）に思った主神ゼウスが彼女たちをハトに変え、さらに星へと変えたエピソード等が存在する。新約聖書では、荒野で苦行を終えたイエス・キリストがサタンの誘惑をしりぞけた後、聖霊が白いハトの姿となってくだったことは、つとに有名である。
一方、オーストリアの動物行動学の権威、コンラート・ローレンツはその著書『ソロモンの指環』の中で、平和の象徴とされるハトの別の一面を紹介している。2羽のハトを一つの鳥籠に入れて外出したところ、籠の中でハトが喧嘩を起こし、互いに死ぬまで決して戦いを止めようとはしなかった、というもので、こうした「ハトの喧嘩」は戦い方を知らず致命打を与えられるほどの武器も持ち合わせていない動物ほど、いざ争いを始めた際にはある意味戦慣れした肉食動物以上に凄惨な殺し合いに発展する、という事例の典型例として引き合いに出される事が多い。
日本では鳩が八幡神の神使とされてきた。八幡神は軍神なので平和とは結びつかず、武士の家紋ともなった[7]。戦後西洋的価値観が入ってきて、タバコのピースのデザインのような平和のシンボルと言うイメージが定着した。
日本の童謡の代表的なものの一つとして『鳩』が挙げられる。また、瀧廉太郎は『鳩ぽっぽ』という童謡を作曲している。
「鳩に三枝の礼あり（仔鳩が親の恩を感じ三つ下の枝に止まる故事より、礼儀を重んじることの重要性）」「鳩に豆鉄砲（突然の出来事に、あっけにとられた様子）」「鳩を憎み豆を作らぬ（些細なことに拘って肝心なことが疎かになる愚かしさや弊害）」等、諺でもお馴染みである。
ハトの名前は特急列車の名称などに用いられ親しまれたことがある他、日本テレビのジャンクション『鳩の休日』にも長年（開局〜）ハトが登場している。また、神奈川県の銘菓のひとつに、「鳩サブレー」というハトの形を模した菓子も存在している。
企業名やシンボルマークでハトにちなんだものとしては、例えばはとバスや、イトーヨーカ堂のロゴマーク（真上に青と真下に赤の中間にシロバトの位置）、全国宅地建物取引業協会連合会のシンボルマーク、ハトのマークの引越センターが存在し、また滋賀県を中心に展開するスーパーチェーンの平和堂のロゴマーク（赤い背景に前にシロバトと後にアオバトの位置）として親しまれていたこともある。後述の外国語名から取られた企業名として、ベビー用品メーカーのピジョン、ガス機器メーカーのパロマなども挙げられる。
日本では1980年代あたりから都市部を中心にハトによる食害や糞害が多発し、問題化している。もともと都市部に生息する野鳥はヒトに肺炎を起こすオウム病クラミジア（原虫）やクリプトコッカス（カビの一種）を含んだ糞を排出しやすく、特に大群をなすハトはそれを排出しやすい。[要出典]公園などでの餌付け行為にも賛否がある。
金沢駅では糞害対策として鷹匠に依頼し鷹で鳩を追い払うパトロールが定期的に行われている[8]。
イングランドでは、胸の筋肉を異常に発達させたポーターという愛玩具用の品種の鳩やw:Fancy pigeonという観賞用のハトの品種群が存在する（w:pouterを参照）。
中国では鳥を放つと幸運が訪れるという民間信仰があり、祭事・祝い事の際にはハトを放つ習慣があったが、現在では都市部でハトが繁殖してしまっているため、放鳥が禁止されている地域もある。
食文化としてドバトは中国では普通に食用にされる。また、フランスでもハトは食材として一般的である。ギリシャやレバノン、エジプトなど地中海沿岸諸国においてハトはよく食される[9]。イギリスでも18世紀頃までは自然繁殖した物を捕らえて調理したものが一般的に食卓に上っていたといわれ、現在でも食文化中にそのなごりがみられる。中近東では古くより、乾燥した風土でも放し飼いでよく増える性質があるため、ハトのための養殖場（塔のような建造物）もあり、貴重な動物性蛋白源として、一般的に利用されている。鳩の塔（ピジョン・タワー）と呼ばれるこの塔は、高さは10mから15mほどで、場所によってスタイルが違う。イランのイスファハーン周辺においてはひとつおきに積んだ日干しレンガを高く積み上げ、ハトの休息できる無数の空洞を作る。ここにハトがやってきて営巣するのである。その外側はぐるりと日干しレンガの壁によっておおわれており、内部構造は見えなくなっている。外壁にはいくつかの穴があけられており、そこからハトは出入りする。エジプトにおいては中は空洞で、そのかわりに止まり木が何段も差し込まれ、これがハトの巣となっている。イランにおいてのピジョン・タワーの主目的は肥料としてのハトの糞の収集であり、そのため化学肥料の普及後は利用されることはなくなっている。これに対しエジプトのピジョン・タワーは食用ハトの飼育を目的としており、現在でも使用されている。糞ももちろん肥料として使用するが、二義的なものである[10]。エジプト料理においてはハトは一般的な食材の一つとなっている。
日本では一般的には鳩を食用とすることはまれである。初めて日本にきた中国人はしばしば、野生のハトを誰も捕まえようとせず、ハトも人を恐れないことに驚く。日本において野鳥を狩猟することは鳥獣保護法で規制されているが、キジバト（山鳩）は狩猟鳥であり、食用にされることがある。ハトの卵はハトの肉と同様日本では食材として一般的ではない。沸騰したお湯でも固まらず、ほとんど食べられることはない。
ハトは歩行時に首を前後に振りながら歩くことで知られている。この動作はハト科以外の多くの鳥でも見られるが、ハト（特にドバト）は、警戒心が非常に弱く、歩いている状態で身近に見かける機会が多いため、多くの人々から「首を振る鳥」として認知されている。
この首振り歩行は、暗闇や、ベルトコンベア上を逆向きに歩かせたときは行われない。一方、移動する風景を投影するスクリーンを周囲に張り巡らした実験装置の中では歩行しないまま首振りをする。従って、胴体が前進しているときでも頭部だけはなるべく長時間にわたって空間内で静止するよう首を前後させ、視覚情報を安定して得られるように行われているものと考えられている。また、首振りのタイミングは、体重を片脚で支えている間も重心が安定する位置に来るようになっている。それゆえに「安定して歩行するため」という説もある。恐竜の末裔である鳥類の歩行の研究は、まだまだ、謎に満ちている分野であると言える。
カタカナ名の記事が自然科学的な内容を中心とするのに対し、一般名の記事では文化的な側面や人との関わりなどについて解説する。
鳩（はと）は、ハト目・ハト科に属する鳥類の総称である。体に比べて頭が小さく、胸骨、胸筋が発達してずんぐりとした体型が特徴である。ハト目には世界では約42属290種あり、そのうち日本の在来種は、カラスバト属（カラスバト、アカガシラカラスバト、ヨナクニカラスバト、リュウキュウカラスバト、オガサワラカラスバト）、キジバト属（キジバト、リュウキュウキジバト、シラコバト）、ベニバト属（ベニバト）、キンバト属（リュウキュウキンバト）、アオバト属（アオバト、リュウキュウズアカアオバト、チュウダイズアカアオバト）の5属13種があげられる。 このうち、リュウキュウカラスバトとオガサワラカラスバトの2種は、絶滅したと考えられていたが、近年、DNA調査により亜種がいくつかの諸島部で生存していることが確認された。
なお、カワラバト（ドバト）は、1500年程前に日本に渡来した外来種であるとともに、5000年以上前より世界各地で家禽化され広まった飼養品種であるため、学術的には日本ネイティブな在来種ではない。このため、現在でも野鳥とみなされないことがある。また、ジュズカケバトについては、広義にはシラコバトのうち飼養品種となったものとされるため、上記リストからは省かれている。ジュズカケバトの白色変種である銀鳩も同様である。
비둘기속(Columba)은 중대형 크기의 비둘기를 아우르는 그룹이다.
다음은 비둘기속의 계통분류이다.[1]
여타 다른 종의 비둘기
소말리아비둘기columba oliviae
노란눈비둘기columba eversmanni
분홍가슴비둘기columba oenas
상모비둘기columba albinucha
얼룩비둘기columba guinea
눈비둘기columba leuconota
양비둘기columba repestris
바위비둘기columba livia
.jpg)
.jpg)
.JPG)
_in_tree.jpg)
_in_tree.jpg)
_(17578352854).jpg)
_in_tree.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_04.jpg)
.jpg)
_(33957687328).jpg)
_(1).jpg)
.jpg)
,_2017-05-27.jpg)
_in_tree.jpg)
