Although this small (7-7 ½ inches) shorebird undertakes a remarkable long-distance migration each year, Baird’s Sandpiper is somewhat less remarkable in terms of physical appearance. Dull gray-brown above with a medium-length bill, black legs, and faint eye-stripe, Baird’s Sandpiper is easily confused with many similar-looking species of sandpiper that occur in its range and on migration. With the help of a high-powered field scope, this species may be identified by its long wings and lack of a white rump patch. In winter, this species’ plumage becomes less distinct, adding another layer of confusion to its identification. Male and female Baird’s Sandpipers are similar at all seasons. Baird’s Sandpiper breeds primarily in northern Alaska and on islands in arctic Canada. This species undertakes a fast-paced migration in which it traverses the entire continent of North America in the space of a few weeks. Baird’s Sandpiper winters in central and southern South America. In the breeding season, Baird’s Sandpiper inhabits relatively dry stretches of tundra. On migration, this species may be found for short periods of time in various kinds of freshwater wetlands. During the winter, this species inhabits damp fields and grasslands. Insects make up a large portion of the diet of Baird’s Sandpiper, which picks them off the ground, but small crustaceans may also be consumed. Due to its remote breeding habitat, most birdwatchers never see Baird’s Sandpiper during the summer. Similarly, many North American birdwatchers never travel far enough south to see this species during the winter. Most sightings in temperate regions of North America take place during the spring and fall, when this species may be seen in small numbers near water. Baird’s Sandpiper is primarily active during the day.
Although this small (7-7 ½ inches) shorebird undertakes a remarkable long-distance migration each year, Baird’s Sandpiper is somewhat less remarkable in terms of physical appearance. Dull gray-brown above with a medium-length bill, black legs, and faint eye-stripe, Baird’s Sandpiper is easily confused with many similar-looking species of sandpiper that occur in its range and on migration. With the help of a high-powered field scope, this species may be identified by its long wings and lack of a white rump patch. In winter, this species’ plumage becomes less distinct, adding another layer of confusion to its identification. Male and female Baird’s Sandpipers are similar at all seasons. Baird’s Sandpiper breeds primarily in northern Alaska and on islands in arctic Canada. This species undertakes a fast-paced migration in which it traverses the entire continent of North America in the space of a few weeks. Baird’s Sandpiper winters in central and southern South America. In the breeding season, Baird’s Sandpiper inhabits relatively dry stretches of tundra. On migration, this species may be found for short periods of time in various kinds of freshwater wetlands. During the winter, this species inhabits damp fields and grasslands. Insects make up a large portion of the diet of Baird’s Sandpiper, which picks them off the ground, but small crustaceans may also be consumed. Due to its remote breeding habitat, most birdwatchers never see Baird’s Sandpiper during the summer. Similarly, many North American birdwatchers never travel far enough south to see this species during the winter. Most sightings in temperate regions of North America take place during the spring and fall, when this species may be seen in small numbers near water. Baird’s Sandpiper is primarily active during the day.
Distribucion General: Se reproduce en Alaska, norte de Canadá y el noroeste de Groenlandia. Invierna desde Ecuador, Paraguay y Uruguay, hasta la Tierra del Fuego.
Die Bairdse strandloper (Calidris bairdii) is 'n skaars voël en somerswerwer wat minder as tien keer in Suid-Afrika opgeteken is. Die voël word selde in die binneland gesien. Die voël is 15 – 17 cm lank, 30 - 45 g groot met 'n vlerkspan van 42 cm. In Engels staan die voël bekend as die Baird's Sandpiper.
Nes met eiers.
'n Bairdse strandloper op haar nes.
Kuikens op die grond (goed gekamoefleer).
Die Bairdse strandloper (Calidris bairdii) is 'n skaars voël en somerswerwer wat minder as tien keer in Suid-Afrika opgeteken is. Die voël word selde in die binneland gesien. Die voël is 15 – 17 cm lank, 30 - 45 g groot met 'n vlerkspan van 42 cm. In Engels staan die voël bekend as die Baird's Sandpiper.
El correlimos de Baird[2] (Calidris bairdii) ye una especie d'ave charadriforme de la familia Scolopacidae. Ye una de les aves playeres más pequeñes. Ye un correlimos separáu nos Erolia.
Los adultos tienen pates negres y un picu escuro y delgao. Son de color marrón escuru nel envés y blancos nel banduyu. La cabeza y el pechu son de color marrón claro con rayes escures. En plumaxe d'iviernu, esta especie ye de gris café pálido enriba. Esta ave puede ser malo d'estremar d'otres pequeñes aves playeres similares, que son conocíes colectivamente como "correlimos".
Una de les meyores carauterísticasde d'identificación son les sos llargues nales, que s'estienden más allá de la cola cuando l'ave ta nel suelu. Namái'l playeru de anca blanca tamién amuesa esto, y esta ave puede ser estremada pola carauterística que-y da'l so nome.
El so hábitat d'alimentación va dende l'este de Siberia a Groenlandia occidental. El so nial esta nel suelu, xeneralmente en localizaciones seques y de vexetación.
Ye un Migración de les aves migrador de llarga distancia, envernando en América del Sur. Esta especie ye raru atopala n'Europa occidental.
Estes aves aliméntense moviéndose nes marismes. Comen principalmente inseutos pero tamién pequeños crustáceos.
Foi nomada n'honor de Spencer Fullerton Baird, un naturalista del sieglu XIX. El correlimos de Baird puede hibridase col playeru de pechu brillosu.
.
El correlimos de Baird (Calidris bairdii) ye una especie d'ave charadriforme de la familia Scolopacidae. Ye una de les aves playeres más pequeñes. Ye un correlimos separáu nos Erolia.
Los adultos tienen pates negres y un picu escuro y delgao. Son de color marrón escuru nel envés y blancos nel banduyu. La cabeza y el pechu son de color marrón claro con rayes escures. En plumaxe d'iviernu, esta especie ye de gris café pálido enriba. Esta ave puede ser malo d'estremar d'otres pequeñes aves playeres similares, que son conocíes colectivamente como "correlimos".
Una de les meyores carauterísticasde d'identificación son les sos llargues nales, que s'estienden más allá de la cola cuando l'ave ta nel suelu. Namái'l playeru de anca blanca tamién amuesa esto, y esta ave puede ser estremada pola carauterística que-y da'l so nome.
El so hábitat d'alimentación va dende l'este de Siberia a Groenlandia occidental. El so nial esta nel suelu, xeneralmente en localizaciones seques y de vexetación.
Ye un Migración de les aves migrador de llarga distancia, envernando en América del Sur. Esta especie ye raru atopala n'Europa occidental.
Estes aves aliméntense moviéndose nes marismes. Comen principalmente inseutos pero tamién pequeños crustáceos.
Foi nomada n'honor de Spencer Fullerton Baird, un naturalista del sieglu XIX. El correlimos de Baird puede hibridase col playeru de pechu brillosu.
Ar sourouc'han-Baird[1] a zo un evn hirc'harek, Calidris bairdii an anv skiantel anezhañ.
Dougen a ra anv ar skiantour stadunanat Spencer Fullerton Baird (1823-1887).
Bevañ a ra al labous en Alaska, Kanada ha reter Siberia ivez ha goañviñ e Suamerika[2].
Diouzh an evnoniourien e vez renket ar sourouc'han-Baird en urzhiad Charadriiformes pe Ciconiiformes.
a vo kavet e Wikimedia Commons.
Ar sourouc'han-Baird a zo un evn hirc'harek, Calidris bairdii an anv skiantel anezhañ.
Dougen a ra anv ar skiantour stadunanat Spencer Fullerton Baird (1823-1887).
El territ de Baird[1] (Calidris bairdii) és un ocell de la família dels escolopàcids (Scolopacidae) que habita en estiu les costes i la tundra alpina del nord-est de Sibèria, oest i nord d'Alaska, nord de Canadà continental i les illes Banks, Melville, Ellef Ringnes, Southampton, Baffin i nord-oest de Groenlàndia. Passa l'hivern a la zona meridional de Sud-amèrica.
El territ de Baird (Calidris bairdii) és un ocell de la família dels escolopàcids (Scolopacidae) que habita en estiu les costes i la tundra alpina del nord-est de Sibèria, oest i nord d'Alaska, nord de Canadà continental i les illes Banks, Melville, Ellef Ringnes, Southampton, Baffin i nord-oest de Groenlàndia. Passa l'hivern a la zona meridional de Sud-amèrica.
aderyn sy'n byw yn agos i'r traeth ac sy'n perthyn i deulu'r Scolopacidae ydy'r pibydd Baird sy'n enw gwrywaidd; lluosog: pibyddion Baird (Lladin: Calidris bairdii; Saesneg: Baird's Sandpiper). Mae ei diriogaeth yn cynnwys Affrica ac Awstralia.
Mae ar adegau i'w ganfod ar draethau arfordir Cymru. Ar restr yr Undeb Rhyngwladol dros Gadwraeth Natur (UICN), caiff y rhywogaeth hon ei rhoi yn y dosbarth 'Heb ei gwerthuso' o ran niferoedd, bygythiad a chadwraeth gan nad oes data digonol.[1]
aderyn sy'n byw yn agos i'r traeth ac sy'n perthyn i deulu'r Scolopacidae ydy'r pibydd Baird sy'n enw gwrywaidd; lluosog: pibyddion Baird (Lladin: Calidris bairdii; Saesneg: Baird's Sandpiper). Mae ei diriogaeth yn cynnwys Affrica ac Awstralia.
Mae ar adegau i'w ganfod ar draethau arfordir Cymru. Ar restr yr Undeb Rhyngwladol dros Gadwraeth Natur (UICN), caiff y rhywogaeth hon ei rhoi yn y dosbarth 'Heb ei gwerthuso' o ran niferoedd, bygythiad a chadwraeth gan nad oes data digonol.
Jespák dlouhokřídlý (Calidris bairdii) je středně velký druh jespáka z podřádu bahňáků. Hnízdí v Severní Americe a severovýchodní Sibiři. Dospělí ptáci jsou shora šedohnědí (ve svatebním šatu s různým počtem per s tmavým středem), zespodu bílí s béžovou hrudí. Mladí ptáci mají na svrchní straně těla šupinovitou kresbu, tvořenou bílými lemy per. Ve všech šatech přesahují složená křídla za ocas (odtud český název). Výjimečně se zatoulal i do České republiky – mladý pták byl chycen v září 1981 u Lednice.[2][3]
Obrázky, zvuky či videa k tématu jespák dlouhokřídlý ve Wikimedia Commons
Galerie jespák dlouhokřídlý ve Wikimedia Commons
Jespák dlouhokřídlý (Calidris bairdii) je středně velký druh jespáka z podřádu bahňáků. Hnízdí v Severní Americe a severovýchodní Sibiři. Dospělí ptáci jsou shora šedohnědí (ve svatebním šatu s různým počtem per s tmavým středem), zespodu bílí s béžovou hrudí. Mladí ptáci mají na svrchní straně těla šupinovitou kresbu, tvořenou bílými lemy per. Ve všech šatech přesahují složená křídla za ocas (odtud český název). Výjimečně se zatoulal i do České republiky – mladý pták byl chycen v září 1981 u Lednice.
Bairdsryle (Calidris bairdii) er en vadefugl, der yngler fra Østsibirien til det vestlige Grønland. Den er set nogle få gange i Danmark. Fuglen er opkaldt efter den amerikanske naturforsker Spencer Fullerton Baird (1823–1887).
Bairdsryle (Calidris bairdii) er en vadefugl, der yngler fra Østsibirien til det vestlige Grønland. Den er set nogle få gange i Danmark. Fuglen er opkaldt efter den amerikanske naturforsker Spencer Fullerton Baird (1823–1887).
Der Bairdstrandläufer (Calidris bairdii) ist eine Art aus der Familie der Schnepfenvögel. Die IUCN stuft den Bairdstrandläufer als ungefährdet (least concern) ein. Der Bestand wird von der IUCN auf 300.000 geschlechtsreife Individuen geschätzt.[1]
Der Bairdstrandläufer erreicht eine Körperlänge von 14 bis 17 Zentimeter. Die Flügelspannweite beträgt 40 bis 45 Zentimeter. Das Gewicht variiert zwischen 35 und 40 Gramm.[2]
Bairdstrandläufer haben im Prachtkleid einen dunklen Oberkopf, Nacken und Mantel. Alle Federn weisen einen rötlich-braunen Saum auf. Die Wangen sind weiß mit einer auffälligen rötlichbraunen Streifung. Die Kehle ist weiß. Die Brust ist rötlichbraun mit kastanienfarbenen bis braunen Streifen. Der Bauch und die Unterschwanzdecken sind weiß. Die Federn der Körperoberseite sind braun mit einem helleren rötlich-braunen Saum. Im Schlichtkleid sind Bairdstrandläufer blasser gefiedert und wirken insgesamt graubraun. Der Schnabel ist dünn, gerade und schwarz, die Iris ist dunkelbraun. Die Beine und Füße sind schwarz.
Jungvögel haben einen rötlichbraunen Kopf und Brust, aber eine stärker gestreifte Brust als adulte Vögel. Durch die breiten, hell rötlichbraunen Säume wirkt der Rücken stärker geschuppt. Die Dunenküken sind auf der Körperoberseite grau und dunkelbraun gefleckt.
Das Verbreitungsgebiet des Bairdstrandläufer reicht von Ostrussland bis in den Westen Grönlands. Im Einzelnen gehören zu den Brutgebieten die Tschuktschenhalbinsel, die Wrangelinsel, der nordamerikanische Kontinent vom Norden Alaskas bis zur Baffininsel und der Nordwesten Grönlands. Während der Winterhalbjahrs halten sie sich in Südamerika südlich des Äquators auf.[3]
Der Bairdstrandläufer präferiert als Lebensraum die trockenere Tundra, wo er sich häufig an Seeufer und im Marschland aufhält. Er ist außerdem häufig an der Küste zu beobachten.
Der Bairdstrandläufer ernährt sich überwiegend von Wirbellosen. Diese pickt er auf, wenn er in schnellem Gang durch flaches Wasser watet. Gelegentlich hält er inne, um im feuchten Untergrund zu stochern.[4]
Während des Winterhalbjahres lebt er gesellig, allerdings ist dieses Verhalten weniger ausgeprägt als bei anderen Calidris-Arten. In der Regel umfassen die Schwärme nicht mehr als zwanzig bis dreißig Individuen. Im Brutgebiet konkurrieren die Männchen um Brutreviere. Männchen mit einem etablierten Brutrevier kreisen über ihrem Revier und rufen dabei laut. Rivalen droht er mit gesenktem Kopf, dabei ist der Schnabel waagrecht nach vorne gestreckt und die Federn gesträubt.
Bairdstrandläufer gehen eine monogame Saisonehe ein. Das Nest ist eine flache Mulde zwischen Kieseln oder zwischen Pflanzenbüscheln. Das Gelege besteht aus vier Eiern. Diese sind blassgrau, cremefarben bis dunkel-olivfarben oder rotbraun mit dunklen oder rötlichen Flecken. Die Brutzeit beträgt 15 bis 20 Tage. Sie sind mit 15 bis 20 Tage flügge und kurz danach selbständig. Sie sind im Alter von ein oder zwei Jahre geschlechtsreif.[5]
Der Bairdstrandläufer (Calidris bairdii) ist eine Art aus der Familie der Schnepfenvögel. Die IUCN stuft den Bairdstrandläufer als ungefährdet (least concern) ein. Der Bestand wird von der IUCN auf 300.000 geschlechtsreife Individuen geschätzt.
Slankugrælingurr (frøðiheiti - Calidris bairdii)
Baird's sandpiper (Calidris bairdii) is a small shorebird. It is among those calidrids which were formerly included in the genus Erolia, which was subsumed into the genus Calidris in 1973.[2] The genus name is from Ancient Greek kalidris or skalidris, a term used by Aristotle for some grey-coloured waterside birds. The English name and specific bairdii commemorate Spencer Fullerton Baird, 19th-century naturalist and assistant secretary of the Smithsonian Institution.[3]
Adults have black legs and a short, straight, thin dark bill. They are dark brown on top and mainly white underneath with a black patch on the rump. The head and breast are light brown with dark streaks. In winter plumage, this species is paler brownish gray above. This bird can be difficult to distinguish from other similar tiny shorebirds; these are known collectively as "peeps" or "stints".
One of the best identification features is the long wings, which extend beyond the tail when the bird is on the ground. Only the white-rumped sandpiper also shows this, and that bird can be distinguished by its namesake feature.
Baird's sandpipers breed in the northern tundra from eastern Siberia to western Greenland. They nest on the ground, usually in dry locations with low vegetation.
They are a long-distance migrant, wintering in South America. This species is a rare vagrant to western Europe.
Baird's sandpiper might have hybridized with the buff-breasted sandpiper.
These birds forage by moving about mudflats, picking up food by sight. They mainly eat insects, also some small crustaceans.
Baird's sandpiper (Calidris bairdii) is a small shorebird. It is among those calidrids which were formerly included in the genus Erolia, which was subsumed into the genus Calidris in 1973. The genus name is from Ancient Greek kalidris or skalidris, a term used by Aristotle for some grey-coloured waterside birds. The English name and specific bairdii commemorate Spencer Fullerton Baird, 19th-century naturalist and assistant secretary of the Smithsonian Institution.
La Flavbrusta kalidro, Calidris aŭ Erolia bairdii estas eta kalidro kaj eta vadbirdo de la familio de Skolopedoj kaj ordo de Ĥaradrioformaj.
Ties reprodukta medio estas norda tundro en arktaj regionoj de Kanado kaj Alasko, kiel la Blankpuga kalidro, sed eĉ en pli ampleksa zono el orienta Siberio ĝis okcidenta Gronlando. Ili estas longdistance migrantaj birdoj tra lagaj regionoj kaj vintras en diversaj humidejoj kiel strandoj, dunoj, ktp., de suda Suda Ameriko, tio estas el suda Brazilo kaj el Peruo ĝis Fuegio kaj Ĉilio. Ili estas raraj vaguloj en okcidenta Eŭropo. Pli precize la migrado okazas tra la centraj ŝtatoj de Kanado kaj Usono, Centra Ameriko -sen insuloj de la Karibo- kaj la tuta marbordo de la sudamerika Pacifiko. Poste la birdoj eniras en pli internaj regionoj ĝis lagoj en montaraj regionoj de Andoj.
Temas pri etaj kalidroj longaj nur je 14 ĝis 18 cm kun enverguro de 35 ĝis 46 cm kaj pezo de 27 ĝis 63 g. Inoj estas iomete pli grandaj. Plenkreskuloj havas nigrajn krurojn kaj mallongan maldikan malhelan bekon. Ili estas malhelbrunaj supre kaj ĉefe blankaj en subaj partoj kun nigra makulo en pugo kaj vosto. La kapo kaj brusto estas helbrunaj kun malhelaj strioj en brusto kaj ĝenerala okra koloro -kio nomigas la specion- kaj hela supraokula strio. En vintra plumaro, tiu specio estas pli pala grizbruna supre. Tiu birdo malfacile diferenciĝas el aliaj similaj etaj vadbirdoj; ĉiuj estas konataj kiel kalidroj.
Unu el la plej certigaj ecoj estas la longaj flugiloj, kiuj estas pli longaj ol la vosto, kiam la birdo staras surplanke kaj aspektas specifa kalidro kun pli longeca starmaniero. Nur ankaŭ Blankpuga kalidro montras tion, sed tiu diferenciĝas klare pro la blanka pugo kio nomigas ĝin, dum la Flavbrusta kalidro havas malpli ruĝecan kaj skvamecan dorson.
Tiuj birdoj manĝas ĉe kotejoj -sed ankaŭ ĉe pli sekaj lokoj ol aliaj kalidroj- bekoplukante per rigardo. Ili manĝas ĉefe insektojn, kaj ankaŭ etajn krustulojn. Vintre ili ariĝas laŭ grupoj de 20 aŭ 30 por manĝi kaj defendi teritorion.
Ili konstruas neston surplanke, kutime en sekaj lokoj kun malalta plantaro; temas pri surplanka truo kovrita de likeno aŭ planta materialo. La ino demetas 4 ovojn kovotajn de ambaŭ gepatroj dum 3 semajnoj. Ambaŭ ankaŭ zorgas la idojn, sed la ino formigras antaŭe.
Estas loĝantaro de ĝis 100,000 birdoj.
Flavbrusta kalidro povas hibridiĝi kun la Stepkalidro.
La Flavbrusta kalidro, Calidris aŭ Erolia bairdii estas eta kalidro kaj eta vadbirdo de la familio de Skolopedoj kaj ordo de Ĥaradrioformaj.
El correlimos de Baird[2] (Calidris bairdii) es una especie de ave charadriforme de la familia Scolopacidae. Es una de las aves playeras más pequeñas. Es un correlimos separado en los Erolia.
Los adultos tienen patas negras y un pico oscuro y delgado. Son de color marrón oscuro en el dorso y blancos en el vientre. La cabeza y el pecho son de color marrón claro con rayas oscuras. En plumaje de invierno, esta especie es de gris café pálido encima. Esta ave puede ser difícil de distinguir de otras pequeñas aves playeras similares, que son conocidas colectivamente como "correlimos".
Una de las mejores característicasde de identificación son sus largas alas, que se extienden más allá de la cola cuando el ave está en el suelo. Sólo el playero de anca blanca también muestra esto, y esta ave puede ser distinguida por la característica que le da su nombre.
Su hábitat de alimentación va desde el este de Siberia a Groenlandia occidental. Su nido esta en el suelo, generalmente en localizaciones secas y de vegetación.
Es un migrador de larga distancia, invernando en América del Sur. Esta especie es raro encontrarla en Europa occidental.
Estas aves se alimentan moviéndose en las marismas. Comen principalmente insectos pero también pequeños crustáceos.
Fue nombrada en honor de Spencer Fullerton Baird, un naturalista del siglo XIX. El correlimos de Baird puede hibridarse con el playero de pecho brillante.
El correlimos de Baird (Calidris bairdii) es una especie de ave charadriforme de la familia Scolopacidae. Es una de las aves playeras más pequeñas. Es un correlimos separado en los Erolia.
Los adultos tienen patas negras y un pico oscuro y delgado. Son de color marrón oscuro en el dorso y blancos en el vientre. La cabeza y el pecho son de color marrón claro con rayas oscuras. En plumaje de invierno, esta especie es de gris café pálido encima. Esta ave puede ser difícil de distinguir de otras pequeñas aves playeras similares, que son conocidas colectivamente como "correlimos".
Una de las mejores característicasde de identificación son sus largas alas, que se extienden más allá de la cola cuando el ave está en el suelo. Sólo el playero de anca blanca también muestra esto, y esta ave puede ser distinguida por la característica que le da su nombre.
Su hábitat de alimentación va desde el este de Siberia a Groenlandia occidental. Su nido esta en el suelo, generalmente en localizaciones secas y de vegetación.
Es un migrador de larga distancia, invernando en América del Sur. Esta especie es raro encontrarla en Europa occidental.
Estas aves se alimentan moviéndose en las marismas. Comen principalmente insectos pero también pequeños crustáceos.
Fue nombrada en honor de Spencer Fullerton Baird, un naturalista del siglo XIX. El correlimos de Baird puede hibridarse con el playero de pecho brillante.
Baird txirri (Calidris bairdii) Calidris generoko animalia da. Hegaztien barruko Scolopacidae familian sailkatua dago.
Baird txirri (Calidris bairdii) Calidris generoko animalia da. Hegaztien barruko Scolopacidae familian sailkatua dago.
Eskimosirri (Calidris bairdii) on harvoin Suomeen harhautuva rantalintu. Lajin nimesi ja kuvaili tieteelle Elliott Coues 1861, Spencer Fullerton Bairdin kunniaksi.
Pituus on 14–19 cm, siipien kärkiväli 30–38 cm ja paino 27–63 g. Suosirrin kokoinen ja näköinen, nokka lyhyempi ja hennompi.
Eskimosirri pesii arktisilla pohjoisilla rannoilla Koillis-Siperiassa, Alaskassa, Kanadan pohjoisosissa ja Grönlannin luoteisosissa. Maailman populaation koko on noin 300 000 yksilöä ja lajin kanta on elinvoimainen.[1] Se talvehtii Etelä-Amerikassa Andien länsipuolella Ecuadorista Tulimaahan. Suomessa se on tavattu 5 kertaa vuoteen 2006 mennessä.
Pesimäaikana tundran kuivahkot osat, myös soiden ja lampien rannat. Muuttomatkoilla ja talvehtimisalueilla suosii sisämaan rantoja, kosteikkoja ja lyhytkortisia avomaita. Tavataan Andeilla jopa 4 kilometrin korkeudella.
Pesä on maassa. Munia on 4 ja niitä haudotaan noin 21 päivää.
Eskimosirri syö hyönteisiä, nilviäisiä ja muita pieniä selkärangattomia.
Eskimosirri (Calidris bairdii) on harvoin Suomeen harhautuva rantalintu. Lajin nimesi ja kuvaili tieteelle Elliott Coues 1861, Spencer Fullerton Bairdin kunniaksi.
Calidris bairdii
Le Bécasseau de Baird (Calidris bairdii) est une espèce d'assez petits oiseaux limicoles de la famille des Scolopacidae.
Le Bécasseau de Baird niche dans l’extrême est de la Sibérie, en Alaska, dans le nord du Canada et du Groenland. Il est accidentel en Afrique et en Europe occidentale.
Calidris bairdii
Le Bécasseau de Baird (Calidris bairdii) est une espèce d'assez petits oiseaux limicoles de la famille des Scolopacidae.
O pilro de Baird[2] (Calidris bairdii) é unha pequena ave limícola.
Os adultos presentan patas negras e un bico curto e escuro. Son de cor parda nas partes superiores, coas marxes das plumas do manto e escapulares máis pálidas. As partes inferiores son predominantemente brancas. A mitra ten a zona central escura. A cabeza e o peito son de cor parda pálida con riscas escuras. En plumaxe invernal, esta especie presenta unha cor máis cincenta pálida nas partes superiores.
Un dos nesgos máis importantes para distinguir esta especie son as ás longas, que, unha vez pregadas, se estenden alén da punta da cola. Só o pilro de Bonaparte mostra esta proxección primaria, pero mostra a mitra branca.
Cría na tundra do extremo nordeste de Siberia, norte de Canadá e oeste de Groenlandia. Aniña no chan, normalmente en zonas secas con vexetación baixa.
Os pilros de Baird son migradores de longa distancia, invernando en América do Sur. Esta especie é un divagante raro no oeste de Europa. Ten sido observado en Galicia, en localidades como Laxe, O Grove, Porto do Son e Culleredo, sobre todo a finais do verán e no outono.
Aliméntanse nos intermareais lamacentos, tomando o seu alimento (invertebrados) da superficie.
Foi nomeado por Eliott Coues en honra do naturalista americano do século XIX Spencer Fullerton Baird.
O pilro de Baird (Calidris bairdii) é unha pequena ave limícola.
Os adultos presentan patas negras e un bico curto e escuro. Son de cor parda nas partes superiores, coas marxes das plumas do manto e escapulares máis pálidas. As partes inferiores son predominantemente brancas. A mitra ten a zona central escura. A cabeza e o peito son de cor parda pálida con riscas escuras. En plumaxe invernal, esta especie presenta unha cor máis cincenta pálida nas partes superiores.
Un dos nesgos máis importantes para distinguir esta especie son as ás longas, que, unha vez pregadas, se estenden alén da punta da cola. Só o pilro de Bonaparte mostra esta proxección primaria, pero mostra a mitra branca.
Cría na tundra do extremo nordeste de Siberia, norte de Canadá e oeste de Groenlandia. Aniña no chan, normalmente en zonas secas con vexetación baixa.
Os pilros de Baird son migradores de longa distancia, invernando en América do Sur. Esta especie é un divagante raro no oeste de Europa. Ten sido observado en Galicia, en localidades como Laxe, O Grove, Porto do Son e Culleredo, sobre todo a finais do verán e no outono.
Aliméntanse nos intermareais lamacentos, tomando o seu alimento (invertebrados) da superficie.
Foi nomeado por Eliott Coues en honra do naturalista americano do século XIX Spencer Fullerton Baird.
Il gambecchio di Baird (Calidris bairdii, Coues 1861) è un uccello della famiglia degli Scolopacidae.
Calidris bairdii non ha sottospecie, è monotipico.
Questo uccello vive in tutto il Sud America e Nord America, escluse alcune isole dei Caraibi come Cuba, Hispaniola e Giamaica; vive anche in Russia, Giappone e Groenlandia. È di passo in Europa centro-settentrionale e occidentale, in Italia, Islanda e Grecia, in Australia e Nuova Zelanda, in Senegal, Namibia e Sudafrica, e in Oman.
Il gambecchio di Baird (Calidris bairdii, Coues 1861) è un uccello della famiglia degli Scolopacidae.
Bairds strandloper (Calidris bairdii) is een strandloper uit het geslacht Calidris en de familie Scolopacidae (Strandlopers en snippen). De vogel is vernoemd naar de Amerikaanse negentiende-eeuwse bioloog Spencer Fullerton Baird.
De Bairds strandloper is ongeveer zo groot als de bonte strandloper, met lange vleugels die - in zithouding - uitsteken voorbij de staart. De onderrug en middelste staartpennen zijn zwart. De snavel is licht gebogen, de poten zijn zwartachtig. Een volwassen exemplaar in zomerkleed lijkt op de drieteenstrandloper, maar dan met een minder opvallende streep op de vleugels.
In de winter hebben Bairds strandlopers donkere 'geschubde' bovendelen en witte onderdelen met isabelkleurige borstvlekken. Het geluid dat deze vogel maakt klinkt als tsjurrut of kriep.
De Bairds strandloper wordt nogal eens verward met de Amerikaanse kleine strandloper, de kleine grijze strandloper en de Alaskastrandloper.
Deze strandloper broedt 's zomers in noordoostelijk Siberië, Alaska, noordelijk Canada en westelijk Groenland en overwintert in Zuid-Amerika van Ecuador tot in Vuurland.[2]
De Bairds strandloper is een echte lange afstandstrekker. Soms raken exemplaren verdwaald, daardoor is de Bairds strandloper een zeldzame dwaalgast in Europa. In de periode 1958-1996 zijn 196 bevestigde waarnemingen gedaan aan deze steltloper op de Britse Eilanden. In de periode 1980-1996 zijn er in Nederland drie bevestigde waarnemingen.[2] In de periode 1996 - 2010: 1 waarneming en in de periode 2011 - 2016: 10 waarnemingen. Het totaal aantal waarnemingen op de Britse Eilanden is gestegen naar 258.[3]
Bronnen, noten en/of referentiesBairds strandloper (Calidris bairdii) is een strandloper uit het geslacht Calidris en de familie Scolopacidae (Strandlopers en snippen). De vogel is vernoemd naar de Amerikaanse negentiende-eeuwse bioloog Spencer Fullerton Baird.
Gulbrystsnipe (Calidris bairdii) er ein vadefugl i snipefamilien med hekketerritorium frå Tsjukotka i Sibir, over Alaska og nordlege Canada til vestlege Grønland. Denne snipa er ein langdistansetrekkfugl som overvintrar i sørlege Sør-Amerika, frå Peru, Chile til Argentina og Uruguay og litt inn i sørlegaste Brasil. Streiffuglar kan dukke opp i Europa.
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Gulbrystsnipe Gulbrystsnipe (Calidris bairdii) er ein vadefugl i snipefamilien med hekketerritorium frå Tsjukotka i Sibir, over Alaska og nordlege Canada til vestlege Grønland. Denne snipa er ein langdistansetrekkfugl som overvintrar i sørlege Sør-Amerika, frå Peru, Chile til Argentina og Uruguay og litt inn i sørlegaste Brasil. Streiffuglar kan dukke opp i Europa.
Multimedia w Wikimedia Commons Biegus długoskrzydły, biegus Bairda (Calidris bairdii) – gatunek małego ptaka wędrownego z rodziny bekasowatych (Scolopacidae).
Biegus długoskrzydły, biegus Bairda (Calidris bairdii) – gatunek małego ptaka wędrownego z rodziny bekasowatych (Scolopacidae).
Występowanie Zamieszkuje tundrę wschodniej Syberii, Ameryki Północnej i Grenlandii. Zimuje w Andach i południowej części Ameryki Południowej. Sporadycznie zalatuje do Europy, w tym Polski. Cechy gatunku Brak wyraźnego dymorfizmu płciowego. W szacie godowej wierzch ciała, głowa oraz wole i górna część piersi żółtobrązowe w ciemne, łuskowate cętki. Spód ciała, podgardle i brew białe. Pokrywy nadogonowe i środkowe sterówki ciemne. Dziób i nogi ciemne. W upierzeniu spoczynkowym barwa żółtobrązowa zmienia się w szarobrązową, a cętki nikną. Osobniki młodociane podobne do dorosłych w szacie spoczynkowej, jednak brzegi piór na grzbiecie białe. Wymiary średnie dł. ciała ok. 14-19 cmO maçarico-de-bico-fino (Calidris bairdii) é uma ave limícola pequena, da família Scolopacidae. Ele se encontra entre as aves que foram inicialmente incluídas no gênero Erolia e agrupadas no gênero Calidris em 1973.[1] O nome do gênero deriva do grego antigo kalidris ou skalidris, um termo usado por Aristóteles para algumas aves aquáticas cinzentas. O nome específico bairdii homenageia Spencer Fullerton Baird, naturalista e secretário-assistente do Smithsonian Institution no século XIX.[2]
Os adultos possuem pernas pretas e um bico curto, reto e fino. Eles são marrons escuros na parte superior e principalmente brancos na inferior, com uma mancha preta na garupa. A cabeça e o peito são marrons claros com listras escuras. Na plumagem de inverno, esta espécie tem a cor cinza amarronzada mais pálida na parte superior. Esta ave pode ser difícil de distinguir de outras aves limícolas pequenas similares.
Uma das melhores características de identificação são as longas asas, que se estendem além da cauda quando a ave está no solo. Apenas o maçarico-de-sobre-branco também mostra isso, mas esta ave pode ser diferenciada pela sua plumagem.
O maçarico-de-bico-fino se reproduz nas tundras setentrionais do leste da Sibéria ao oeste da Groenlândia. Ele faz o ninho no solo, geralmente em locações secas com vegetação baixa.
Ele é um migrante de longa distância, passando o inverno na América do Sul. Esta espécie é um vagante raro na Europa ocidental.
O maçarico-de-bico-fino pode ter se hibridizado com o Calidris subruficollis.
Essas aves forrageiam nos alagadiços da costa, apanhando o alimento que avistam. Eles se alimentam principalmente de insetos, além de pequenos crustáceos.
O maçarico-de-bico-fino (Calidris bairdii) é uma ave limícola pequena, da família Scolopacidae. Ele se encontra entre as aves que foram inicialmente incluídas no gênero Erolia e agrupadas no gênero Calidris em 1973. O nome do gênero deriva do grego antigo kalidris ou skalidris, um termo usado por Aristóteles para algumas aves aquáticas cinzentas. O nome específico bairdii homenageia Spencer Fullerton Baird, naturalista e secretário-assistente do Smithsonian Institution no século XIX.
Gulbröstad snäppa (Calidris bairdii) är en liten i huvudsak amerikansk vadare.[2]
Adulta fåglar mäter 14–17 centimeter och har svarta ben och en liten tunn mörk näbb. Sedd framifrån eller bakifrån har den en karaktäristisk tillplattad oval kroppsform. Den är mörkbrunt vattrad på ovansidan med oregelbundna svarta fläckar och mestadels vit undertill med mörk stjärt och svart övergump med vita kanter. Huvudet och bröstet är mörkt streckat på ljusbrunt till gulbrun botten och den har en vit haklapp och ofta en vit fläck ovanför den mörka tygeln. Denna vita fläck fortsätter ofta i ett svagt ljust ögonbrynsstreck. I vinterdräkt är den ljusare gråbrun på ovansidan.
Den kan vara svår att i fält skilja från andra mindre Calidris-vadare, exempelvis sandlöparen. En av dess särdrag är att den har lång handpenneprojektion, det vill säga att den har mycket långa vingar som sträcker sig längre än stjärten när fågeln befinner sig på marken. Bland de mindre Calidris-vadarna delar den detta fältkännetecken endast med vitgumpsnäppa (C. fuscicollis) som skiljer sig från gulbröstad snäppa då den har ett tydligare vitt ögonbrynsstreck, gråare fjäderdräkt och en helvit övergump.
Den juvenila fågeln har tydlig ljusbeige grundton på huvudet och bröstet och ovansidan är gråbrun med starkt kontrasterande vita fjäderspetsar.
Den har ett kort surrigt drillande lockläte i flykten som låter ungefär "prrrit".
Den häckar på den norra tundran från allra östligaste Sibirien och österut till västra Grönland. Den är en flyttfågel som övervintrar i Sydamerika. Den är en sällsynt gäst i Västeuropa.
Vissa auktoriteter placerar gulbröstad snäppa i släktet Erolia. Sitt vetenskapliga namn har den fått efter naturalisten Spencer Fullerton Baird som var verksam på 1800-talet. Den kan ha hybridiserat med prärielöpare (Calidris subruficollis).
Tio individer av gulbröstad snäppa har genom åren godkänts som spontant förekommande i Sverige fram till och med 2016. Den första observerades 1982 i augusti på Stora Ören på Öland. Övriga fynd har gjorts på Gotland, samt i Skåne, Halland och Hälsingland och fyra av fynden har gjorts i oktober.[3]
Den återfinns ofta på torra platser med låg vegetation, så även på flytten, men även på stränder och tångbankar. Redet är en uppskrapad grop direkt på marken. Äggen som oftast är fyra till antalet är ljust gråbruna med mörka rödbruna oregelbundna fläckar. Båda föräldrarna ruvar äggen tillsammans i 19-22 dygn. De födosöker genom att patrullera gyttjiga stränder där de plockar upp föda som de lokaliserar med synen. De lever främst av insekter och mindre kräftdjur
Gulbröstad snäppa (Calidris bairdii) är en liten i huvudsak amerikansk vadare.
Поширений в помірних, субтропічних і тропічних областях земної кулі - зустрічається в Росії, Північній, Центральній і Південній Америці. Гніздиться в Арктиці, на Чукотському п-ові, півночі Аляски, Канаді та в Гренландії.
Побережники канадські, що гніздяться в Росії на зиму мігрують через Берингову протоку (щоб з'єднатися там з північноамериканською популяцією і продовжити шлях разом) в Канаду або західну і південну частини Південної Америки. В Америці птахи мігрують на північ через північноамериканські прерії на схід від Скелястих гір і на захід від Гудзонової затоки, зупиняючись в дорозі на відпочинок в південній Канаді і північних Сполучених Штатах. Мігруючі дорослі птахи проходять на захід від Мексики і по Центральній Америці (можливо, пролітають повз островів у Карибському морі). Підлітки мігрують більш широким фронтом - залітаючи в Центральну Америку. У Південній Америці міграція птахів зосереджена вздовж Анд і Тихоокеанського узбережжя Аргентини і Уругваю. Міграція триває до п'яти тижнів. За цей час птахи долають шлях довжиною в 6-15 тис. км!
Це кулик з короткими ногами. Шия коротка, голова кругла. У підлітків дуже довгі крила. Дзьоб середньої довжини, прямий, тонкий. Статевий диморфізм не виражений.
Голова світло-коричнева з темними смугами. Крила зверху темно-коричневі, низ тіла і крил - білий. Верхня частина грудей коричнева з темним накрапом. Огузок білий з темною смугою.
Ноги темні, дзьоб чорний. Над оком в сторону криючого вуха тягнеться тонка біла смуга. Зимове оперення більш бліде, птахи здаються сірими і брудними. Розмір тіла - 18-19 см, довжина крила 10,8-13,2 см, розмах крил - 38-41 см, вага до 40 г.
Голос: м'який "кріііп" або "прррт", гучна трель.
Поза сезоном розмноження мешкає в сухих областях на відкритих територіях навколо висотних озер (до 4700 м над ур. моря); в низькій рослинності, що росте на полях і сільгоспугіддях (зернові культури, пасовища). Іноді зустрічається в більш сирих середовищах проживання (зрошувані пасовища, трав'янисті болота), рідко зустрічається в прибережній кромці моря, гирлах річок або на березі. Гніздиться в тундрової зоні (вершини і схили сопок, щебенисті ділянки чагарниково-лишайникової тундри річкових долин і плато, зарості трави, купина) до 550 м над ур. моря. Сирих місць уникає.
Побережник Берда - дуже рухлива і швидка пташка, яка активна в денний час доби. Восени (у вересні-жовтні) самки мігрують на зимівлю раніше самців, найчастіше залишаючи ще не оперених пташенят, а підлітки відлітають найостаннішими.
Є спостереження, що побережники захищають свої кормові території. У Буенос-Айресі (Аргентина) розмір такої території склав близько 0,03 га.
В місцях гніздування щільність гніздових птахів складає приблизно 0,2-0,3 пари на 1 км².
Побережник Берда поїдає різних безхребетних (комахи: жуки, хірономіди, комарі, мухи, коники, москіти, довгоносики; амфіподи і їх личинки; дрібні ракоподібні), іноді морські водорості.
Годується в заболочених і сухих місцях, вишукуючи здобич на піщаному березі, в засохлої рослинності (зазвичай вище рівня води), а іноді близько краю води (на мілководді). В горах шукає здобич на поверхні снігу.
На місцях гніздування птахи з'являються в кінці травня - початку червня. Велику частину гнізда будує самець. Гніздо - невелике заглиблення в сухому ґрунті, викладене листям, травою і мохом, розташоване на відкритому місці (часто серед скель), серед трави або в інший низькою рослинності, зазвичай недалеко від струмків або вологих місць. У кладці 1-3 (максимально 4) жовтувато-коричневих яйця, які висиджують обоє батьків.
Період розмноження — травень-липень. Інкубація — триває від 19 до 24 днів. Відноситься до виводкових птахів — пташенята після короткого перебування в гнізді, залишають його і починають самостійно годуватися. Самець залишається з пташенятами, поки вони повністю не оперяться (на 16-20 день).
Це незавершена стаття з орнітології.Calidris bairdii là một loài chim trong họ Scolopacidae.[2] Chim trưởng thành có chân màu đen và mỏ thẳng, mỏng ngắn và thẫm màu. Lông màu nâu sẫm trên đầu và chủ yếu là màu trắng bên dưới với một mảng đen trên đít. Đầu và ngực có màu nâu nhạt với những vệt tối. Vào mùa đông lông, loài này là nhạt màu xám nâu ở phía trên. Chúng sinh sản trong các vùng lãnh nguyên phía Bắc, từ phía đông Siberia đến tây Greenland. Chúng làm tổ trên mặt đất, thường ở nơi khô ráo với thảm thực vật thấp. Chúng cư đường dài, trú đông ở Nam Mỹ. Loài này là một loài lang thang hiếm đến Tây Âu.
Bài viết Bộ Choi choi này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Calidris bairdii là một loài chim trong họ Scolopacidae. Chim trưởng thành có chân màu đen và mỏ thẳng, mỏng ngắn và thẫm màu. Lông màu nâu sẫm trên đầu và chủ yếu là màu trắng bên dưới với một mảng đen trên đít. Đầu và ngực có màu nâu nhạt với những vệt tối. Vào mùa đông lông, loài này là nhạt màu xám nâu ở phía trên. Chúng sinh sản trong các vùng lãnh nguyên phía Bắc, từ phía đông Siberia đến tây Greenland. Chúng làm tổ trên mặt đất, thường ở nơi khô ráo với thảm thực vật thấp. Chúng cư đường dài, trú đông ở Nam Mỹ. Loài này là một loài lang thang hiếm đến Tây Âu.
Calidris bairdii Coues, 1861
Охранный статус
Бэрдов песочник[1] (лат. Calidris bairdii) — птица семейства бекасовых. Вид назван в честь американского орнитолога Спенсера Фуллертона Бэрда (1823—1887).
Бэрдов песочник достигает длины от 14 до 17 см. Размах крыльев составляет от 40 до 45 см. Вес варьирует от 35 до 40 г[2].
Верх головы, затылок и спина в брачном наряде тёмные. Все перья имеют красновато-коричневую кайму. Щёки белые с рыжими полосами. Горло белое. Грудь рыжая с полосами от каштанового до коричневого цвета. Брюхо и подхвостье белые. Перья верхней части тела коричневые с более светлой красновато-коричневой каймой. В зимнем наряде оперение бледнее и выглядят в целом бурым. Клюв тонкий, прямой и чёрного цвета, радужины тёмно-коричневые. Ноги чёрные.
У молодых птиц голова и грудь рыжего цвета, на груди больше полос чем у взрослых птиц. Оперение пуховичков сверху серое с тёмно-коричневыми пятнами.
Область распространения вида охватывает территорию от востока России до запада Гренландии. Области гнездования расположены на Чукотском полуострове, острове Врангеля, североамериканском континенте с севера Аляски до Баффиновой Земли и северо-западе Гренландии. Зимой птицы мигрируют в Южную Америку к югу от экватора[2].
Естественной средой обитания служат сухая тундра у берегов озёр и побережье морей.
Птицы живут стаями, численностью, как правило, не более 20—30 особей. В области гнездования самцы конкурируют за гнездовой участок. Самцы с помечают свой участок, вращаясь над ним и при этом громко крича. Он угрожает сопернику, опустив голову с вытянутым вертикально вперёд клювом и растопырив перья.
Бэрдов песочник питается преимущественно беспозвоночными. Он хватает добычу, проходя быстрым шагом по мелководью. Иногда птица останавливается, чтобы поковыряться во влажном грунте[3] .
Птицы моногамны. Гнездо представляет собой ямку между галькой или между пучками растений. В кладке 4 яйца. Они бледно-серого, от кремового до тёмно-оливкового или красно-коричневого цвета с тёмными или красноватыми пятнами. Инкубационный период составляет от 15 до 20 дней. Птенцы становятся самостоятельными в возрасте от 15 до 20 дней. В возрасте одного или двух лет птицы становятся половозрелыми[3] .
Бэрдов песочник (лат. Calidris bairdii) — птица семейства бекасовых. Вид назван в честь американского орнитолога Спенсера Фуллертона Бэрда (1823—1887).
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 目 : チドリ目 Charadriiformes 科 : シギ科 Scolopacidae 属 : オバシギ属 Calidris 種 : ヒメウズラシギ C. bairdii 学名 Calidris bairdii 和名 ヒメウズラシギ 英名 Baird's Sandpiper ヒメウズラシギ（姫鶉鷸、学名：Calidris bairdii）は、チドリ目シギ科に分類される鳥類の一種である。
主に北アメリカ大陸北部で繁殖する他、グリーンランド北西部、シベリア東部にも繁殖地がある。冬季は、南アメリカ大陸南部に渡り越冬する。
日本では、まれな旅鳥として本州や石垣島で記録がある。早秋に1～2羽が観察されることが多く、そのほとんどが幼鳥である。
全長約15cm。雌雄同色である。夏羽は頭頂から背にかけてが黄褐色で、背からの上面はやや黒味を帯びてみえる。顔と胸は黄褐色で黒く細かい縦斑がある。顔の眉斑は白色。体の下面は白色である。冬羽は上面が灰褐色になる。翼が長く、たたんだ時は翼の先が尾よりも著しく突出している。幼鳥は、体の上面がバフ色で、翼は黒い軸斑とバフ色の羽縁によって鱗状に見える。
水田や湿地、河口、干潟などに渡来する。越冬地では群れで生活するが、日本では、1-2羽が他のシギ類と一緒に行動していることが多い。繁殖期は、海岸近くや内陸山地の乾燥したツンドラに生息する。
繁殖形態は卵生。多少植物の生えた地上に営巣する。
「クリィーッ」、「プリーッ」などと鳴く。
