Рід описаний у 1812 році Адріаном Гавортом. Він використав для його назви грецькі слова epi - «зверху» і phyllum - «лист». Так Гаворт хотів підкреслити, що квітки епіфілюма з'являються на листках. Насправді ж, це були видозмінені стебла.
Епіфілюми мають чагарникову форму із здерев'янілою основою і листоподібними із зазубринами м'ясистими стеблами. Колючки розташовуються по краях стебла. Справжнє листя з'являється у вигляді маленьких лусочок під ареолами у виїмках. Квітки великі, воронкоподібні, з довгою квітковою трубкою і дуже ароматні.
У культурі відомі форми з квітками від чисто-білої до кремової, жовтої, рожевої і червоної колірної гами з різноманітними відтінками. Рослин з синіми квітками у роді немає.
Плоди великі, завбільшки зі сливу. Зовні вони пурпурні або зеленувато-жовті (залежно від забарвлення квіток), часто покриті колючками. М'якоть плодів ароматна, їстівна, має приємний солодкуватий та екзотичний ананасно-суничний смак.
Це незавершена стаття про Кактуси.
