Hypancistrus (griechisch: hypo = unter und agkistron = Biss[1]) ist eine Gattung der Harnischwelse aus der Familie der Welsartigen. Sie ist im Amazonasbecken Südamerikas beheimatet. Im Gegensatz zu vielen anderen Harnischwelsen sind die Arten der Gattung Hypancistrus Allesfresser. Es sind beliebte Aquarienfische, besonders der Zebrawels.
Diese Gattung ist noch relativ neu und wurde erst 1991 mit der Typus-Art H.zebra[1] beschrieben. H. inspector wurde 2002 von Armbruster beschrieben.[2] Im Jahr 2007 wurden vier neue Hypancistrus-Arten beschrieben.[3] Unbeschriebene Arten werden oft mit L-Nummern gekennzeichnet.
Der H. zebra wurde erstmals Ende der 1980er Jahre im Río Xingú in Brasilien entdeckt.[4] Die Gattung Hypancistrus ist auch aus dem Orinoco und dem Rio Negro bekannt. Der Rest der beschriebenen Spezies stammt aus Venezuela, genauer aus dem oberen Orinoco-Einzug im Grenzbereich zwischen Venezuela und Kolumbien. Somit besteht die Gattung Hypancistrus nunmehr aus sechs beschriebenen Arten, die Typus-Art H.zebra noch hinzu gerechnet.
Diese Fische leben in langsam bis mäßig schnell fließendem Wasser bei einer Wassertemperatur von durchschnittlich 27 bis 30 °C. Dort besiedeln sie Felsspalten und den felsigen Untergrund.
Allgemein besitzen sie einen abgeflachten, langgestreckten Körper und sind an den Körperseiten und bei einigen Arten auch auf der Bauchseite durch Knochenschilde gepanzert. Das Maul besitzt kräftige Lippen und ist zu einer Saugscheibe umgebildet. Dadurch ist es hervorragend daran angepasst, Aufwuchsnahrung von Steinen und Wurzeln abzuraspeln sowie sich in schnell fließenden Gebirgsbächen durch Ansaugen an passenden Unterlagen festzuhalten. Es gibt auch Gattungen der Harnischwelse, die sich vorwiegend von Holz ernähren, etwa die Gattung Panaque und Panoquolus.
Die Größe der Harnischwelse variiert sehr stark. Von nur 3 bis 4 cm kleinen Zwergformen über mittelgroße Arten von etwa 12 bis 15 cm bis hin zu regelrechten Riesen, die auch schon einmal über 1 m Länge erreichen können.
Die unterschiedlichen Arten des Hypancistrus können durch Variationen ihrer Streifen, Bänder oder Tüpfeln unterschieden werden. H.zebra kann als weißer Fisch mit schwarzen Streifen, die hinter dem Kopf beginnen und sich bis zum Schwanz fortsetzen, beschrieben werden. H. furunculus erscheint ähnlich wie H.zebra, jedoch ist er in der Farbgebung etwas cremiger. Darüber hinaus hat er lediglich einen Streifen und nicht unbedingt mehrere, wie H.zebra.[3] H. furunculus und H. debilittera haben vertikale Streifen auf der Schwanzflosse. H. debilittera hat eine dunkle Grundfarbe und weiße Punkte und Bänder und Linien, die ein E auf der Nase formen können.[3] H. inspector hat kleinere Punkte auf dem Kopf und größere auf dem Körper. Einige Punkte der oberen Schwanzflosse können sich verbinden und Linien bilden. Wenn die Rückenflosse angelegt ist, erreicht diese nicht die Fettflosse. Im Gegensatz zu beiden stehen H. contradens and H. lunaorum.[3] H. lunaorum hat sehr kleine, den Körper bedeckende Goldtüpfel, die auch auf dem Kopf vorkommen können. H. contradens hat weiße oder rosa gleich große Punkte, die sich nicht verbinden.[3]
Hypancistrus sind in der Frage ihrer Ernährung eher uneinheitlich, er gilt als Allesfresser. H.zebra gilt als Fisch, der gerne Fleisch in Form von Zooplankton, Garnelen, Muschelfleisch, jedoch auch Pflanzen und weiches, junges Holz frisst. Andere Arten scheinen Pflanzen zu bevorzugen, so wurde beim H. inspector beobachtet, dass er Algen, Detritus, aber auch Samen frisst.[5] H.contradens frisst, wie Magenproben ergeben haben, sehr gerne Aufwuchs.
Hypancistrus (griechisch: hypo = unter und agkistron = Biss) ist eine Gattung der Harnischwelse aus der Familie der Welsartigen. Sie ist im Amazonasbecken Südamerikas beheimatet. Im Gegensatz zu vielen anderen Harnischwelsen sind die Arten der Gattung Hypancistrus Allesfresser. Es sind beliebte Aquarienfische, besonders der Zebrawels.
Hypancistrus is a genus of loricariid catfish originating from the Amazon basin in South America. Unlike many of the other Loricariids, however, some Hypancistrus species are more carnivorous and enjoy meat in their diet. Hypancistrus species are popular aquarium fish, including such popular fish as the zebra pleco and Queen Arabesque pleco.[1]
The name Hypancistrus is derived from the Greek "hypo" meaning under and "agkistron" meaning hook.[1]
This genus is a relatively recent one, described in 1991 with its type species H. zebra.[1] H. inspector was the next species to be described in 2002.[2] In 2007, four new species of Hypancistrus were described.[3] However, there are still many more undescribed species.[4] These undescribed species are often designated with L-numbers. It was believed that this genus isn't monophyletic, though this has since changed.[3]
There are currently 8 recognized species in this genus:
H. zebra originates from the Xingu River.[6] Hypancistrus are also known from the Orinoco River and the Rio Negro.[4] The rest of the described species originate from Venezuela; the four new species alone originate from the northern Orinoco in southern Venezuela, near or in the Ventuari River.[7] New species await to be described from regions such as Brazil and Guyana.[5]
These fish are found in slow to moderately flowing water. They like to inhabit the bedrock and crevices within bedrock.[7]
Hypancistrus, like other Loricariids, are armored catfish with a suckermouth. This suckermouth allows the fish to attach to objects. Their body is armored by scutes rather than covered in scales. These fish have strong pectoral and dorsal fin spines. The eye is specially developed with an omega iris. The body is flat on the ventral surface and naked (scaleless).
Hypancistrus species can be differentiated from other genera of Loricariids by a number of characteristics. These fish have highly angled jaws that form an angle of less than 90 degrees, which is a trait shared only by a few other genera.[2] Also, their scutes are not highly ridged or keeled like that of some genera, and their abdomen is only half-plated with this armor as opposed to full-plated.[4] Hypancistrus have fewer dentary teeth than premaxillary teeth, and the former are almost twice as long as the latter.[3] Fish of this genus tend to be attractively marked with dark brown to black and white, arranged in spots, stripes, or squiggles.[4] Breeding males have larger odontodes on the pectoral fin spines and on the cheek, though in some species, breeding males also have hypertrophied odontodes on the lateral plates like Peckoltia.[4] Synapomorphies of this genus include differences in the jaw structure from other Loricariids.[2] These fish do not get very large; no species exceeds about 11 centimetres (4 in).[3]
The different species of Hypancistrus are distinguishable by differences in their stripe, band, or spot patterns.[4] H. zebra is distinguishable as a white fish with oblique, black stripes that extend from behind the head into the tail, with an obvious E turned sidesways on its nose. H. furunculus appears rather similar to H. zebra, but it has a creamier color (rather than white) and it only has one oblique stripe rather than many.[3] H. furunculus and H. debilittera both have vertical stripes on the caudal fin. However, H. debilittera has a dark base color and white spots, bands, and vermiculations with an either weakly formed or absent E on the nose.[3] In H. inspector, there are smaller spots on the head and larger spots on the body, and some of the spots on the upper caudal fin will join and form bands. If the dorsal fin of H. inspector is pushed down, the dorsal fin does not reach the adipose fin, in contrast to both H. contradens and H. lunaorum.[3] H. lunaorum has very small, gold spots dotting its body and, if present, the spots on the head will be of the same size. H. contradens has white or pink, similarly sized spots large that do not connect to form bands.[3] H. margaritatus is distinguished from all congeners by its color pattern of dense, small, light-colored spots on a dark base color and H. phantasma can be distinguished from congeners by a color pattern consisting of a tan base coloration with black spots.[5]
Hypancistrus are unusual in that some species accept meatier foods than many of their relatives, and are generally omnivorous; H. zebra is often cited as a fish that likes to accept meatier foods.[8] Some other members of the genus tend to eat more plant material; H. inspector has been studied to eat algae, detritus, and also seeds.[2][9] H. contradens is noted to probably feed on aufwuchs; their guts have been shown to contain filamentous algae as well as various organic and inorganic matter.[7]
Many Hypancistrus are popular aquarium fish due to their small size and attractive coloration. Because of their more carnivorous diet, these fish are not like the algae eaters aquarists are used to.[8] These fish should be provided with clean, fast-moving water. They can be maintained in community aquariums, but quieter cohabitants are preferred so that these fish are not scared into hiding. Members of this genus have been captive bred by hobbyists.[8]
Below is a list of the described Hypancistrus with their L-numbers, as well as some undescribed types with common names that appear in the aquarium trade. There are many Hypancistrus only designated by their L-number that are not included.[10] H. phantasma is not designated by L-numbers because this species is only known from holotype and paratypes caught on 14 February 1924 from Taracuá, Río Uaupés a tributary of the Río Negro drainage.[5]
{{cite journal}}: CS1 maint: uses authors parameter (link) {{cite journal}}: CS1 maint: uses authors parameter (link) {{cite web}}: CS1 maint: uses authors parameter (link) {{cite journal}}: CS1 maint: uses authors parameter (link) {{cite book}}: CS1 maint: uses authors parameter (link) Hypancistrus is a genus of loricariid catfish originating from the Amazon basin in South America. Unlike many of the other Loricariids, however, some Hypancistrus species are more carnivorous and enjoy meat in their diet. Hypancistrus species are popular aquarium fish, including such popular fish as the zebra pleco and Queen Arabesque pleco.
Hypancistrus (del griego hypo (por debajo de) y agkistron (anzuelo)[1]) es un género de bagre de la familia Loricariidae originarios de la cuenca del río Amazonas en Sudamérica. Al contrario que muchos otros loricáridos, algunas especies de Hypancistrus son parcialmente carnívoros y agradecen tener carne en su dieta. Las especies de este género son populares en acuariofilia, especialmente H. zebra y H. sp. L260.
La identificación de este género es relativamente reciente, datando de 1991 la descripción de su especie tipo nomenclatural, H. zebra.[1] H. inspector fue la siguiente en ser descrita en 2002,[2] siendo en 2007 descritas cuatro nuevas especies[3] y quedando aún muchas más por identificar.[4] Las especies no identificadas se describen a menudo por el sistema conocido en inglés como L-numbers (traducido como Números L).
Inicialmente se creyó que el género no era monofilético, pero no es la idea predominante actualmente en el campo.[3]
H. zebra es originario del río Xingú,[5] aunque otras especies del género también se encuentran en los ríos Orinoco y Negro.[4] El resto de las especies han sido descritas en Venezuela: cuatro de ellas en la región Norte del Orinoco al sur del país, y también en el Río Ventuari y en sus proximidades.[6] Es sabido que regiones como Brasil y Guyana contienen otras especies a la espera de ser descritas por primera vez.[4]
Hypancistrus se encuentra en ríos de corriente lenta a moderada. A menudo habita en las rocas del fondo y entre las grietas de estas.[6]
Los Hypancistrus, como otros loricáridos, son peces acorazados con boca succionadora en forma de ventosa. Este tipo de boca les permite anclarse a los objetos del fondo del río mientras se alimentan. Su cuerpo está cubierto de placas óseas en lugar de las típicas escamas de los peces. Las aletas dorsales y las pectorales tienen espinas pronunciadas. Sus ojos se encuentran especialmente desarrollados, provistos con el iris omega de los loricáridos. Su vientre es plano y no se encuentra recubierto de placas.
Las especies de Hypancistrus pueden ser distinguidas de otras especies de la familia Loricariidae prestando atención a ciertas características: Poseen mandíbulas en un ángulo muy acentuado menor a 90 grados, rasgo compartido sólo con otros pocos géneros.[2] Sus escamas óseas no son muy pronunciadas o angulosas, y su abdomen se encuentra recubierto sólo parcialmente, a diferencia del abdomen totalmente cubierto de otros géneros.[4] Poseen menos dientes maxilares que premaxilares, siendo los primeros casi el doble de largos que los segundos.[3]
Los peces de este género se encuentran elegantemente coloreados con combinaciones de marrón oscuro o negro con blanco, formando puntos, franjas u otros motivos.[4] Los machos en estado reproductivo tienen dientes dérmicos en las espinas de las aletas pectorales y en las mejillas, aunque algunas especies también tienen dientes dérmicos hipertrofiados en las placas laterales, del mismo modo que en el género Peckoltia.[4] Las sinapomorfías de este género incluyen diferencias en la estructura de la mandíbula con respecto a otros loricáridos.[2] En tamaño no son excesivamente grandes: no sobrepasan los 11 cm.[3]
Las diferentes especies de Hypancistrus se distinguen por variaciones en sus patrones de coloración.[4] H. zebra es un pez blanco con franjas negras oblicuas que lo recorren desde la parte de atrás de la cabeza hasta la cola, y tiene un motivo en forma de E en la nariz. H. furunculus es similar a H. zebra, pero de color más cremoso, en lugar de blanco, y posee sólo una franja oblicua en vez de varias.[3] Tanto H. furunculus como H. debilittera tienen franjas verticales en la aleta caudal, sin embargo, H. debilittera tiene una coloración de base oscura con puntos y franjas blancas y el motivo en E de la nariz se aprecia débilmente o está ausente.[3] H. inspector posee puntos blancos más pequeños en la cabeza que en el resto del cuerpo, y los puntos en la parte superior de la aleta caudal se unen formando una banda. Si se presiona la aleta dorsal de H. inspector, se puede observar como ésta no llega hasta la aleta adiposa, al contrario que en H. contradens y H. lunaorum.[3] Por su parte, H. lunaorum tiene puntos dorados muy pequeños recorriendo todo el cuerpo y la cabeza (si bien en la cabeza pueden estar ausentes). H. contradens tiene puntos blancos o rosados de un tamaño similar y que no se conectan formando franjas.[3]
Los Hypancistrus son poco corrientes en la familia Loricariidae en cuanto a su alimentación, ya que son en general omnívoros y aceptan dietas más cárnicas que el resto de géneros. H. zebra, por ejemplo, es citado a menudo como un pez que gusta de comer carne.[7] Otros miembros del género tienden a ser más vegetarianos, como H. inspector cuya dieta ha sido estudiada, y tiende a alimentarse de algas, detritus y también semillas.[8] H. contradens probablemente se alimenta de pequeños invertebrados y plantas anclados al sustrato, ya que su tracto digestivo se ha observado a menudo que contiene algas filamentosas así como materia orgánica e inorgánica de diversa procedencia.[6]
Muchos Hypancistrus son peces de acuario populares debido a su pequeño tamaño y atractivos colores. Ya que requieren carne en la dieta, no son un chupaalgas típico como aquellos a los que los acuaristas están acosumbrados.[7]
Las especies de este género deben vivir en agua limpia y en movimiento rápido. Pueden ser mantenidos en acuarios comunitarios pero rodeados de compañeros tranquilos para evitar asustarles y que permanezcan escondidos. Algunos miembros de este género han sido criados en cautividad por aficionados.[7]
Aquellas especies que aún no han sido identificadas son a menudo denominadas por un L-number. Algunos de los más comunes, así como aquellos que fueron ya identificados, se muestran en la siguiente tabla:[9]
|coautores= (ayuda) 
Datos: Q138889
Multimedia:
Especies: Hypancistrus
Hypancistrus (del griego hypo (por debajo de) y agkistron (anzuelo)) es un género de bagre de la familia Loricariidae originarios de la cuenca del río Amazonas en Sudamérica. Al contrario que muchos otros loricáridos, algunas especies de Hypancistrus son parcialmente carnívoros y agradecen tener carne en su dieta. Las especies de este género son populares en acuariofilia, especialmente H. zebra y H. sp. L260.
Hypancistrus est un genre de poissons de la famille des Loricariidae, particulièrement prisé en aquariophilie. Le plus populaire d'entre eux est Hypancistrus zebra, qui a donné aux représentants du genre leur nom commun de "Plécos zébrés".
Hypancistrus vient du grec hypo, qui veut dire "inférieur", "en dessous", et du nom de genre Ancistrus, en référence à la position de la bouche, qui est placée plus bas chez les Hypancistrus que chez les Ancistrus.
Les Hypancistrus étant originaires d'Amérique du Sud tropicale, leur maintenance nécessite une eau douce, légèrement acide. Un grand nombre d'Hypancistrus ont été récemment importés pour le commerce aquariophile, dont la plupart n'ont pas encore fait l'objet d'une description scientifique. Ces poissons ont fait l'objet d'une mode, due à la grande popularité de l'H. zebra. Les espèces noires et blanches, notamment, sont particulièrement prisées.
Une idée reçue fait des Hypancistrus de bons "poissons nettoyeurs"; or, non seulement tous les poissons introduits dans un bac doivent faire l'objet d'une description particulière, et ne peuvent être seulement choisi pour leur prétendue utilité, mais encore les espèces du genre Hypancistrus font partie des loricariidae consommant le moins de végétaux : quasiment carnivores, il ne consomment pratiquement jamais d'algues. Ils se nourrissent des animalcules du substrat, microorganismes, ainsi que d'invertébrés d'eau douce. En aquarium, un régime adapté pourra être constitué de pois poché, de vers de vase rouge, de chair de moule et de poisson. Certaines nourritures sèches proposées par le commerce aquariophile peuvent également bien convenir.
Ce sont des espèces territoriales; à défaut d'être réellement agressifs, les Hypancistrus tolèrent assez mal la présence d'autres poissons dans la portion d'aquarium qu'ils défendent. On veillera à ne pas introduire davantage d'espèces de fond en compagnie des Hypancistrus, et à ne pas mettre trop de mâles ensemble, afin d'éviter les affrontements. Les Hypancistrus, comme les Ancistrus, sont maintenus de ce fait par couple, ou par harem (trio, généralement), plutôt que par groupe ou par banc, comme les espèces des genres Peckoltia, Hemiancistrus ou Baryancistrus
Hypancistrus zebra, espèce type du genre, est le plus populaire des Hypancistrus, et a largement contribué au mouvement de mode les concernant. Son histoire en aquarium est également assez représentative du genre.
Vendu à l'origine comme un "nettoyeur de vitres", au même titre que de nombreuses autres espèces, moins colorées, comme les plécos et les ancistrus, le pléco zébré, ou "L 046" s'en distingue par sa robe atypique et très colorée. Il est en grande partie à l'origine de l'engouement pour les loricariidae, non plus pour leur prétendue utilité, mais pour des considérations plus esthétiques. De plus en plus pêché, pour satisfaire le hobby aquariophile, les prix s'envolent tandis que l'espèce se raréfie dans son pays d'origine, le Brésil.
Aujourd'hui, l'espèce est protégée par le gouvernement du Brésil. Des reproductions ont été obtenues en aquarium, permettant de fournir à l'aquariophilie une souche d'élevage. Des associations ont vu le jour pour la protection de l'espèce.
Des espèces au patron de coloration similaire ou proche, mais moins rares dans le milieu naturel, comme le King Tiger Pleco, ou le Queen Arabesque ont depuis été importées, à la suite de la raréfaction du pléco zébré dans le commerce.
À quelques variations près, la reproduction est similaire pour la plupart des Hypancistrus.
Ce sont des "pondeurs sur substrat caché", c'est-à-dire que dans la nature, les Hypancistrus pondent dans des anfractuosités de roches, ou des cavernes sous les racines. Ces cavernes peuvent être recrées par un agencement particulier du décor, ou bien par divers matériels, des briques creuses, ou des demi noix de coco renversées. Le commerce spécialisé propose également plusieurs modèles de tubes de ponte.
Peu d'Hypancistrus ont fait l'objet d'une description scientifique. À l'heure actuelle (2009), seules six espèces ont reçu un nom scientifique valide.
Le L-number reste actuellement le mode le plus utilisé pour désigner les Hypancistrus. Un nombre croissant d'Hypancistrus sont importés, parmi lesquels plusieurs formes ont déjà pu être rattachées à une même espèce. D'autres espèces restent vraisemblablement à découvrir ou à décrire, même si tous les Hypancistrus répertoriés ne constitueront probablement pas une nouvelle espèce.
Le genre est globalement assez polymorphe; plusieurs rapports d'aquariophiles font état de phénomènes d'hybridation, comme dans le genre Ancistrus, qui pourraient conduire à une révision des espèces du genre.
Selon FishBase (28 octobre 2017)[1] :
Hypancistrus est un genre de poissons de la famille des Loricariidae, particulièrement prisé en aquariophilie. Le plus populaire d'entre eux est Hypancistrus zebra, qui a donné aux représentants du genre leur nom commun de "Plécos zébrés".
Hypancistrus Isbrücker and Nijssen, 1991 è un genere di pesci di acqua dolce appartenenti alla famiglia Loricariidae ed alla sottofamiglia Ancistrinae.
Tutte le specie appartenenti a questo genere sono originarie dei fiumi del Sud America[1].
Sono pesci che trascorrono molto tempo sul fondo in cerca di cibo, e per questo il loro corpo ha una forma compressa sull'addome. La loro colorazione è scura con macchie bianche o giallastre oppure a fasce scure e chiare.
Al momento in questo genere sono riconosciute 6 specie[1]:
H. zebra è a volte esportato per essere allevato negli acquari a causa della colorazione originale, zebrata, mentre le altre specie sono assai meno conosciute e quindi più rare.
Hypancistrus Isbrücker and Nijssen, 1991 è un genere di pesci di acqua dolce appartenenti alla famiglia Loricariidae ed alla sottofamiglia Ancistrinae.
Hypancistrus is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Hypancistrus is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Hypancistrus (fra gresk hypo, «under», og agkistron, «krok») er en gruppe harniskmaller fra Amazonasvassdraget i Sør-Amerika. I motsetning til mange av de andre harniskmallene, er noen av Hypancistrus-artene mer kjøttetende, og foretrekker en proteinrik diett.
Arter av Hypancistrus er også populære akvariefisk.
Denne slekten er relativt ny, og ble beskrevet i 1991, med zebramalle som typeart. Den neste arten, Hypancistrus inspector ble beskrevet i 2002. I 2007 ble fire nye arter beskrevet. Det er imidlertid mange ubeskrevne arter enda. Disse benevnes ofte med L-nummer. Man har trodd at slekten ikke er monofyletisk, men dette synet har siden endret seg.
De lever i sakte- og moderat strømmende vann.
Hypancistrus (fra gresk hypo, «under», og agkistron, «krok») er en gruppe harniskmaller fra Amazonasvassdraget i Sør-Amerika. I motsetning til mange av de andre harniskmallene, er noen av Hypancistrus-artene mer kjøttetende, og foretrekker en proteinrik diett.
Arter av Hypancistrus er også populære akvariefisk.
Multimedia w Wikimedia Commons Hypancistrus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae), obejmujący gatunki o bardzo zróżnicowanym ubarwieniu. Są spotykane w hodowlach akwariowych, zaliczane do glonojadów.
Występują w Rio Negro, Orinoko i w południowej części dorzecza Amazonki.
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2]:
Gatunkiem typowym jest Hypancistrus zebra.
Hypancistrus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae), obejmujący gatunki o bardzo zróżnicowanym ubarwieniu. Są spotykane w hodowlach akwariowych, zaliczane do glonojadów.
Загальна довжина представників цього роду коливається від 3 до 100 см. Усі тіли вкрито кістковими пластинками, що нагадують щитки. Вони відсутні лише на череві. Самці відрізняються від самиць більш стрункою поставою, наявність більших одонтодів з боків голови, зябрових кришках та на перших променях грудних плавців. Голова широка, звужується на кінчику морди. Сплощена зверху. Очі доволі великі. Кількість нижньощелепних зубів менша за кількість передньощелепних. Є 2 пари невеликих вусів. Тулуб кремезний або витягнутий, сплощений знизу. Спинний плавець помірно довгий з сильним шипом. Жировий плавець невеличкий. Грудні плавці широкі. У грудні частині є клейковий апарат, що дозволяє рибав присмоктуватися до каміння або інших предметів дна. Черевні плавці великі, більші за спинний та грудні плавці. Анальний плавець маленький. Хвостовий плавець подовжений.
Забарвлення коливається від сіро-зеленого до темно чорного. По тілу часто розкидані світлі контрасні плями або смуги (відрізняються за розмірами у кожного з видів), насамперед білого, жовтого або помаранчевого кольорів. Інколи плями чергуються з короткими рисочками. Очі мають блакитний відтінок, навколо яких чітка облямовка.
Це демерсальні риби. Воліють до теплих, добре насичнених киснем водойм зі швидкою течією. Зустрічаються на скелястих ділянках. Вдень ховаються в різних укриттях (каміння, корчи, печери). Активні у присмерку та вночі. Живляться безхребетними, водоростями, детритом, насінням, зрідка дрібною рибою. Молодь вживає виключно рослинну їжу.
Статева зрілість настає у 2-3 роки. Ікра відкладається у спеціально підготовле місце серед каміння або корчів, часто у печерах.
Цих сомів часто тримають в акваріумах.
Поширені у річках басейну Амазонки, Ориноко, Ріо-Негро (Південна Америка). Зустрічаються у річках Гаяни.
Підходить не дуже високий акваріум — 35-40 см — з великою площею дна від 120—150 літрів. На дно насипають дрібний та великий пісок. Зверху укладають велике і середне каміння неправильної форми. Бажано, щоб на каменях росли нижчі водорості. Розташовувати камені потрібно так, щоб між ними утворювалися щілини, в які можуть протиснутися соми. Рослини не потрібні. Можна помістити в акваріум невелику корч.
Мирні. Тримають групою від 3-5 особин. Сусідами можуть будь-які дрібні мирні риби, але краще містити сомів в окремому акваріумі. Годують живим харчем та замінниками. Добре їдять свіжі овочі і таблетки для рослиноїдних сомів. З технічних засобів буде потрібно потужний внутрішній фільтр або помпа, компресор. Температура тримання повинна становити 22-27 °C.
Hypancistrus (từ tiếng Hy Lạp: hypo có nghĩa là dưới và agkistron [1]) là một chi cá trong họ cá da trơn bản địa của vùng Amazon ở Nam Mỹ.
Hiện hành có 06 loài được ghi nhận trong chi này:[2]
Bài viết chủ đề bộ Cá da trơn này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Hypancistrus (từ tiếng Hy Lạp: hypo có nghĩa là dưới và agkistron ) là một chi cá trong họ cá da trơn bản địa của vùng Amazon ở Nam Mỹ.
Hypancistrus Isbrücker & Nijssen, 1991
Hypancistrus (лат.) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от слов греч. hypo — «под», и agkistron — «крюк».
Общая длина представителей этого рода колеблется от 3 до 100 см. Всё тело покрыто костными пластинками, напоминающими щитки. Они отсутствуют лишь на брюхе. Самцы отличаются от самок более стройной осанкой, наличием больших одонтодов (кожаных зубчиков) по бокам головы, на жаберных крышках и на первых лучах грудных плавников. Голова широкая, уплощённая сверху, сужается на кончике рыла. Глаза довольно большие. Количество нижнечелюстных зубов меньше верхнечелюстных. Есть 2 пары небольших усов. Туловище коренастое или вытянутое, уплощённое снизу. Спинной плавник умеренно длинный с сильным шипом. Жировой плавник небольшой. Грудные плавники широкие. В грудной части есть клеящий аппарат, позволяющий рыбам присасываться к камням или другим предметам дна. Спинной, брюшные и грудные плавники крупные. Анальный плавник маленький, хвостовой плавник удлинённый.
Окраска колеблется от серо-зелёной до чёрной. По телу часто разбросаны светлые контрастные пятна или полосы (отличаются по размерам у каждого из видов), в первую очередь белого, жёлтого или оранжевого цветов. Иногда пятна чередуются с короткими чёрточками. Глаза имеют голубой оттенок, вокруг которых чёткая окантовка.
Это донные рыбы. Предпочитают жить в тёплых, хорошо насыщенных кислородом водоёмах с быстрым течением. Встречаются на скалистых участках. Днём прячутся в различных укрытиях (камни, коряги, пещеры). Активны в сумерках и ночью. Питаются беспозвоночными, водорослями, детритом, семенами, изредка мелкой рыбой. Молодь употребляет исключительно растительную пищу.
Половая зрелость наступает в 2—3 года. Икра откладывается в специально подготовленно место среди камней или коряг, часто в пещерах.
Распространены в реках бассейна Амазонки, Ориноко, Рио-Негро. Также, встречаются в реках Гайаны.
Подходит не очень высокий аквариум — 35—40 см — с большой площадью дна от 120—150 литров. На дно насыпают мелкий и крупный песок. Сверху укладывают большие и средние камни неправильной формы. Желательно, чтобы на камнях росли низшие водоросли. Располагать камни нужно так, чтобы между ними образовывались щели, в которые могут протиснуться сомы. Растения не нужны. Можно поместить в аквариум небольшую корягу.
Это мирные рыбы. Содержат группой от 3—5 особей. Соседями могут быть любые мелкие мирные рыбы, но лучше содержать сомов в отдельном аквариуме. Кормят живым кормом и заменителями. Хорошо едят свежие овощи и таблетки для растительноядных сомов. Из технических средств потребуется мощный внутренний фильтр или помпа, компрессор. Температура содержания должна составлять 22-27 °C.
На апрель 2018 года род включает 8 видов[1]:
Hypancistrus (лат.) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от слов греч. hypo — «под», и agkistron — «крюк».
