Pseudolithoxus is a genus of suckermouth armored catfishes with five described species from the basins of the Orinoco, Casiquiare and upper Rio Negro in Venezuela.[1] Additionally, a possibly undescribed species is known from the Trombetas and Nhamundá rivers in Brazil.[2]
The species group was originally described in 2000 and the four species were temporarily placed in Lasiancistrus.[3] In 2001, the genus Pseudolithoxus was erected for these species.[4] This group forms a monophyletic sister group to Lasiancistrus and Ancistrus.[4] P. anthrax and P. nicoi likely represent sister species.[3] In 2011, P. kelsorum was described based on type material from Venezuela.[1]
There are currently five recognized species in this genus:[5]
The largest Pseudolithoxus species reach up to 12.4 cm (4.9 in) in standard length.[5] The genus is characterized by evertible cheek plates, a very dorsoventrally flattened body, extremely hypertrophied odontodes (integumentary teeth) on elongated pectoral spines and along the snout margin, and 3 rows of plates on the caudal peduncle. In addition, it appears as if females as well as males develop hypertrophied snout and pectoral-fin odontodes, traits normally restricted to nuptial males in other loricariids.[3]
Pseudolithoxus species may be differentiated based on colouration. Two species are black, usually with white spots, and lack dark bands on the caudal fin; P. nicoi has a white band at the distal margin of the caudal fin, while P. anthrax does not. P. dumus has a colour pattern consisting of black spots on the head and anterior part of body, while P. tigris has a colour pattern consisting of brown and tan bars on the head and anterior part of body.[3] However, P. dumus and P. tigris may actually both represent more species. In P. dumus, specimens from northern Amazonas have a well-spotted caudal peduncle, those from the Ventuari and Cataniapo Rivers have spots along the mid-line on the caudal peduncle, and those from the Casiquiare have spots combining to form bands on the caudal peduncle. In some P. tigris, though specimens have similar colour patterns, they may differ in thickness of the tan bars and dark bars, body depth, and eye position.[3]
The body of these fish is very dorsoventrally flattened with both ventral- and dorsal-surface flat.[3] The dorsal fin spine is weak, and the dorsal fin spinelet supports odontodes. The pectoral fins are usually elongated, reaching the anus in juveniles and growing to the anal fins in the adults; P. anthrax has been referred to as "flying catfish", probably due to these long pectoral fins in adults. The caudal fin is weakly forked, with the lower lobe longer than the upper. The eyes are mostly dorsal. The abdomen is without plates.[3]
{{cite journal}}: CS1 maint: uses authors parameter (link) Pseudolithoxus is a genus of suckermouth armored catfishes with five described species from the basins of the Orinoco, Casiquiare and upper Rio Negro in Venezuela. Additionally, a possibly undescribed species is known from the Trombetas and Nhamundá rivers in Brazil.
Pseudolithoxus is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Pseudolithoxus is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Pseudolithoxus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae). Spotykane w hodowlach akwariowych.
Ameryka Południowa: Wenezuela, Kolumbia i Brazylia[2].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2]:
Gatunkiem typowym jest Lasiancistrus tigris[3] (P. tigris).
Pseudolithoxus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae). Spotykane w hodowlach akwariowych.
Загальна довжина представників цього роду коливається від 9,5 до 12 см. Голова широка, морда трохи витягнута, зверху сильно сплощені, вкриті збільшени одонтодами (шкіряними зубчиками), особливо на краю морди. Очі помірного розміру розташовані у верхній частині голови. Тулуб сплощений в області спини та черева. Спинний плавець високий й довгий (7 м'яких променів), з 2 маленькими шипами, на яких є невелички одонтоди. Жировий плавець крихітний. Грудні плавці доволі довгі, трохи серпоподібні, їх шипи наділені одонтодами як у самців, та й самиць (цим значно відрізняються від інши лорікарієвих). Черевні плавці значно менші. Анальний плавець поступається останнім, має розгалужені промені (1 жорсткий) й коротку основу. Хвостовий плавець короткий і широкий.
Відрізняються види малюнком на основному — сірому або чорному — фоні: білі чи коричневі смуги (плями) з різними відтінками й формами.
Це демерсальні риби. Воліють прісну воду. Трапляються в швидких потоках на кам'янистих ґрунтах. Соми риють під камінням печерки, де і ховаються від денного світла. Утворюють невеличкі косяки. Живляться м'якими водоростями та личинками комах.
Мешкають в басейніах річок Оріноко, Вентуарі, Ріо-Негро, Касік'яре і Аро.
Для цих сомів акваріум може бути невисокий — 25-30 см. Основою є великий річковий пісок або дрібна галька темних тонів. На ґрунт укладають каміння середнього розміру й неправильної форми з пласкою основою.
Неагресивні рибки. Утримувати можна групою від 3-5 особин з умовою, що у кожного сома буде свій індивідуальний камінь-будинок. Перший час, після підселення сомів може виникнути бійка через вподобаний камінь кількома особами одночасно. При наявості кам'янистих розсипів проблема швидко вирішується. Рослини і корчі сомам не потрібні. Сусідами можуть стати цихліди-ретрокулюси, невеликі види креніцихл, телеоціхли, пародон.
Їдять в неволі рибки живий харч та замінники. Підгодовують сомів свіжими овочами і таблетками, що містять спіруліну. З технічних засобів знадобиться потужний внутрішній фільтр для створення сильної течії або компресор, помпа. Температура утримання повинна становити 20-24 °C.
