Loricariichthys és un gènere de peixos d'aigua dolça de la família dels loricàrids i de l'ordre dels siluriformes.[2]
Es troba a Sud-amèrica al nord de Buenos Aires: conques dels rius Amazones i Paranà, i rius costaners de les Guaianes i Brasil.[3]
Loricariichthys és un gènere de peixos d'aigua dolça de la família dels loricàrids i de l'ordre dels siluriformes.
Loricariichthys (Lat.: „lorica“ = Brustharnisch + Gr.: „ichthys“ = Fisch; Syn.: Parahemiodon, Bleeker, 1862) ist eine Gattung aus der Wels-Familie der Harnischwelse (Loricariidae) und der Unterfamilie Loricariinae. Es handelt sich um 18 Arten, die im nördlichen, westlichen und mittleren Südamerika von Guayana, Suriname und Peru bis Paraguay und Uruguay verbreitet sind.
Loricariichthys-Arten sind teilweise relativ große, schlanke und sehr langgestreckte Fische, die Körperlängen von 11 bis 46 cm erreichen. Ihr Bauch wird durch relativ große, vorspringende Knochenplatten geschützt. Charakteristisch für die Gattung sind die kleinen, teilweise nur noch rudimentären Zähne in beiden Kiefern und ein zur Laichzeit ausgeprägter Geschlechtsdimorphismus in der Ausbildung der Unterlippe, die bei Männchen sehr groß und mit wenigen Papillen gleicher Größe besetzt ist, während die Weibchen eine kleinere Unterlippe besitzen, deren Papillen zahlreicher sind und die nach außen hin größer werden. Kopf und Rücken der Fische sind ohne Borsten.
Bis heute wurden 18 gültige Arten beschrieben:
Loricariichthys (Lat.: „lorica“ = Brustharnisch + Gr.: „ichthys“ = Fisch; Syn.: Parahemiodon, Bleeker, 1862) ist eine Gattung aus der Wels-Familie der Harnischwelse (Loricariidae) und der Unterfamilie Loricariinae. Es handelt sich um 18 Arten, die im nördlichen, westlichen und mittleren Südamerika von Guayana, Suriname und Peru bis Paraguay und Uruguay verbreitet sind.
Loricariichthys is a genus of catfishes (order Siluriformes) of the family Loricariidae.
This genus is part of the Loricariichthys group within the subfamily Loricariinae; this group also includes the genera Furcodontichthys, Hemiodontichthys, Limatulichthys, and Pseudoloricaria.[1] Loricariichthys seems to be intermediate between Limatulichthys and Pseudoloricaria on one hand, and Furcodontichthys and Hemiodontichthys on the other.[1] Although this genus is well diagnosed, the species are very similar and difficult to identify.[1]
There are currently 18 recognized species in this genus:[2]
Loricariichthys is distributed in most major freshwater drainages east of the Andes and north of Buenos Aires.[3] Loricariichthys is widely distributed in the Amazon basin, the Paraná system, and coastal rivers of the Guiana and Brazilian Shields.[1]
An accessory respiration organ, consisting of a double respiratory purse connected to the distal end of the esophagus, is present in a number of species of Loricariichthys.[3]
The lower lip of immature males and females has two thick, cushionlike structures, which are covered with small papillae and have irregular fringes along the posterior edge.[3] However, in nuptial males of Loricariichthys, the cushionlike structures on the lower lip recede or even disappear, and the lip becomes wider and longer and becomes smooth or covered with minute papillae. Males use this enlarged lower lip to clasp and carry a cluster of developing eggs. This method of carrying eggs is possibly a strategy to protect the eggs from predation, since these fishes commonly live in exposed sandy- or muddy-bottomed environments devoid of places to hide.[3]
A diploid number of 2n = 56 has been reported for two species characterized.[1] A ZZ/ZW sex chromosome system was also reported for L. platymetopon.[1]
These species occur in a large diversity of habitat over sandy and muddy bottoms.[1] Like other members of the Loricariichthys group, Loricariichthys species are lip brooders.[1] The male holds the clutch of eggs in a large membranous extension of the lower lip.[4]
Loricariichthys is a genus of catfishes (order Siluriformes) of the family Loricariidae.
Loricariichthys es un género de peces de agua dulce de la familia Loricariidae en el orden Siluriformes. Sus 18 especies habitan en aguas cálidas y templadas de América del Sur, y son denominadas comúnmente viejas de agua. La mayor especie (Loricariichthys anus) alcanza una longitud total que ronda los 46 cm.[1]
Loricariichthys habita en cuencas fluviales que drenan hacia el Atlántico, desde la cuenca del Amazonas hasta la del Plata en Paraguay, Bolivia, Brasil y el nordeste de la Argentina, cuenca en la cual tiene su máxima diversidad.[2][3][4][5]
En Loricariichthys, la función característica de sus labios es el permitir la adhesión al sustrato, pero durante el período de desove son orientados hacia una función reproductiva. El dimorfismo sexual incluye el desarrollo hipertrofiado de los labios, que son utilizados por el macho para la incubación de los huevos.
Este género fue descrito originalmente en el año 1862 por el ictiólogo holandés Pieter Bleeker.
Este género se subdivide en 18 especies:[6]
Loricariichthys es un género de peces de agua dulce de la familia Loricariidae en el orden Siluriformes. Sus 18 especies habitan en aguas cálidas y templadas de América del Sur, y son denominadas comúnmente viejas de agua. La mayor especie (Loricariichthys anus) alcanza una longitud total que ronda los 46 cm.
Loricariichthys is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Loricariichthys is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Loricariichthys – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae)., opisany początkowo w randze podrodzaju w obrębie Loricaria.
Północna i środkowa część Ameryki Południowej: Kolumbia, Peru, Ekwador, Urugwaj, Paragwaj, Boliwia, Surinam, Gujana, Brazylia i Argentyna[2].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2]:
Gatunkiem typowym jest Loricaria maculata[3] (=Loricariichthys maculatus).
Loricariichthys – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae)., opisany początkowo w randze podrodzaju w obrębie Loricaria.
Загальна довжина представників цього роду коливається від 11 до 46 см. Голова помірно велика, сплощена зверху. Очі невеличкі. Рот помірно широкий. Зуби дрібні. Нижня губа молодих самців й самиць складається з 2 товстих наростів, що вкриті дрібними сосочками і мають нерівні смуги уздовж заднього краю. У статевозрілих самців ці нарости зникають, а губи стають гладенькими, ширшими і довшими. Тулуб стиснуто з боків, вкрито великими кістковими пластинками. Орган дихання складається з подвійного респіраторного «гаманця», сполученого з дистальним кінцем стравоходу. Спинний плавець доволі великий, високий. Жировий плавець відсутній. Грудні, черевні та анальний плавці витягнуті, з короткою основою. Хвостове стебло вузьке і довге. Хвостовий плавець широкий, усічений.
Забарвлення коливається від сірого та світло-коричневого до чорного.
Це демерсальні риби. Воліють до чистих й прозорих водойм, великих або середніх, глибоких річок (до 20-30 м). Зустрічаються на піщаних або піщано-мулистих ґрунтах, майже позбавлених рослинності. Значну частку часу проводять на дні. Вдень ховаються, зарившись у пісок. Активні вдень або у присмерку. Живляться личинками комах, детритом. Їжу знаходять в ґрунті, в якому постійно копирсаються. Для поліпшення травлення ковтають пісок.
Самиця відкладає ікру. Під час нересту самців використовують свою збільшену нижню губу щоби обхопити кладку ікри, після чого тримають її на губі до появи мальків.
Мешкають у басейнах річок Ла Плата, Укаялі, Амазонка, Оріноко, Ампіаку, Парана, Уругвай, Парагвай, Суринам.
Потрібна ємність заввишки 5-40 см з великою площею дна від 200 літрів. Шар дрібного піску повинен бути не менше 4-5 см. Як декорації можна в акваріум помістити великий корч у вигляді затонулої колоди або стовбура дерева й кілька великих каменів.
Неагресивні риби. Селити можна групою від 3 особин або поодинці. Добре уживаються з лорікаріями. Ці соми байдужі до рослинної їжі, тому годують їх живим харчем — мотилем, трубочником і замінниками (шматочками риби, креветками). З технічних засобів знадобиться внутрішній фільтр середньої потужності, компресор. Температура утримання повинна становити 22-26 °C.
Лорикариихты[1] (лат. Loricariichthys) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от лат. lorica — «кожаный доспех» и греч. ichthys — «рыба».
Общая длина представителей этого рода колеблется от 11 до 46 см. Голова умеренно большая, уплощённая сверху. Глаза небольшие. Рот умеренно широкий, зубы мелкие. Нижняя губа молодых самцов и самок состоит из 2 толстых наростов, которые покрыты мелкими сосочками и имеют неровные полосы вдоль заднего края. У половозрелых самцов эти наросты исчезают, а губы становятся гладкими, широкими и длинными. Туловище сжато с боков, покрыто крупными костными пластинками. Орган дыхания состоит из двойного респираторного «кошелька», соединенного с дистальным концом пищевода. Спинной плавник довольно крупный и высокий. Жировой плавник отсутствует. Грудные, брюшные и анальный плавники вытянутые, с короткой основой. Хвостовой стебель узкий и длинный. Хвостовой плавник широкий и усечённый.
Окрас колеблется от серого и светло-коричневого до чёрного.
Это донные рыбы. Предпочитают чистые и прозрачные водоёмы, крупные или средние глубокие реки (до 20-30 м). Встречаются на песчаных или песчано-илистых грунтах, почти лишённых растительности. Значительную часть времени проводят на дне. Днём прячутся, зарывшись в песок. Активны ночью или в сумерках. Питаются личинками насекомых, детритом. Пищу находят в грунте, в котором постоянно роются. Для улучшения пищеварения глотают песок.
Во время нереста самцы используют свою увеличенную нижнюю губу для захвата кладки, после чего держат икру на губе до появления мальков.
Обитают в бассейнах рек Ла-Плата, Укаяли, Амазонка, Ориноко, Ампиаку, Парана, Уругвай, Парагвай, Суринам.
Для содержания требуется аквариум высотой 5—40 см с большой площадью дна от 200 литров. Слой мелкого песка на дне должен быть не менее 4-5 см. Как декорации можно поместить в аквариум большой корягу в виде затонувшей бревна или ствола дерева и несколько крупных камней.
Неагрессивные рыбы. Селить можно группой от 3 особей или поодиночке. Хорошо уживаются с лорикариями. Эти сомы равнодушны к растительной пище, поэтому их кормят живой пищей — мотылем, трубочником и заменителями (кусочками рыбы, креветками). Из технических средств понадобится внутренний фильтр средней мощности, компрессор. Температура содержания должна составлять 22—26 °C.
На май 2018 года в род включают 18 видов[2]:
Лорикариихты (лат. Loricariichthys) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от лат. lorica — «кожаный доспех» и греч. ichthys — «рыба».
