Baryancistrus ist eine Fischgattung aus der Familie der Harnischwelse (Loricariidae). Arten dieser Gattung wurden bisher in Brasilien (Rio Xingu) und Venezuela (Rio Orinoco und Rio Ventuari) nachgewiesen.
Die Gattungsmerkmale sind ein großer Kopf und Körper, Odontoden an den Zwischenkieferknochen, zahlreiche Zähne, große Oberkiefer sowie ein komplett gepanzertes Abdomen. Das auffälligste Merkmal zur Abgrenzung von Baryancistrus zu anderen Gattungen in der Familie der Loricariiden ist eine kleine Membran, die von der dorsalen Flosse ausgeht und bis zum Ansatz der Fettflosse reichen kann, oder nicht. Andere Gattungen (Oligancistrus, Parancistrus, und Spectracanthicus) weisen eine ähnliche Membran auf, die dann aber vollständig mit der Fettflosse verbunden ist.
Die Gattung wurde 1989 von Lucia Rapp Py-Daniel beschrieben. Einzelne Arten waren schon wesentlich früher zoologisch bekannt, so z. B. Baryancistrus niveatus (1855) und Baryancistrus longipinnis (1895).
Bisher wurden acht Arten wissenschaftlich beschrieben.
In der Aquaristik sind jedoch wesentlich mehr, bisher unbeschriebene Arten bekannt.[5]
Baryancistrus ist eine Fischgattung aus der Familie der Harnischwelse (Loricariidae). Arten dieser Gattung wurden bisher in Brasilien (Rio Xingu) und Venezuela (Rio Orinoco und Rio Ventuari) nachgewiesen.
Baryancistrus is a genus of freshwater Loricariid catfish. They inhabit flowing sections of rivers, especially clearwater, in the basins of the Amazon (notably Trombetas, Tapajós, Xingu and Tocantins) and Orinoco (notably Ventuari) in Brazil and Venezuela. The largest species reach up to 34 cm (13 in) in total length.[2]
Most Baryancistrus are differentiated from other related genera by a membrane connecting their dorsal fin and adipose fin, not present in most other genera.[3]
The species of this genus are mainly herbivores and detritivores, but may take other foods in an aquarium setting. Most have probably not been bred in captivity. It is difficult to sex these fish, including adult specimens. These fish are mainly nocturnal, but will also emerge from their hiding places during the day, after some time getting accustomed to the aquarium. Adequate hiding places are recommended for these fish due to their primary nocturnal nature.
There are currently eight recognized species in this genus:[2][4]
Though there are many types of fish described as Baryancistrus, there are many that yet to be given a true scientific designation, and are only referred to under the L-number system, including the Gold Nuggets. Here is a list of Baryancistrus by L-number designation. The common name and scientific name are included when available, though some of these fish are only commonly referred to by their L-number. For those fish without a scientific name, they are assumed to be Baryancistrus sp.
* Note: L200 is also used to refer to Hemiancistrus subviridis, another Loricariid that is very similar in appearance to B. demantoides.
Media related to Baryancistrus at Wikimedia Commons
Baryancistrus is a genus of freshwater Loricariid catfish. They inhabit flowing sections of rivers, especially clearwater, in the basins of the Amazon (notably Trombetas, Tapajós, Xingu and Tocantins) and Orinoco (notably Ventuari) in Brazil and Venezuela. The largest species reach up to 34 cm (13 in) in total length.
Most Baryancistrus are differentiated from other related genera by a membrane connecting their dorsal fin and adipose fin, not present in most other genera.
The species of this genus are mainly herbivores and detritivores, but may take other foods in an aquarium setting. Most have probably not been bred in captivity. It is difficult to sex these fish, including adult specimens. These fish are mainly nocturnal, but will also emerge from their hiding places during the day, after some time getting accustomed to the aquarium. Adequate hiding places are recommended for these fish due to their primary nocturnal nature.
Baryancistrus arrain genero bat da. Loricariidae familiaren barruan sailkatzen dira.
.jpg)
Baryancistrus arrain genero bat da. Loricariidae familiaren barruan sailkatzen dira.
Baryancistrus est un genre de poissons-chats d'eau douce de la famille des Loricariidae. Certaines espèces de ce genre sont appelées en anglais Gold Nugget plec, littéralement « Pléco pépite d'or », en référence aux pois jaunes recouvrant leur corps.
Le genre Baryancistrus a été créé en 1989 par l'ichtyologiste brésilienne Lucia Helena Rapp Py-Daniel (d) avec pour espèce type Baryancistrus niveatus[1].
Le nom du genre Baryancistrus est la combinaison du préfixe grec ancien βαρυ, bary-, « lourd », et du nom de genre Ancistrus[1].
Les espèces du genre Baryancistrus sont originaires des régions de l'Amazone, dans des pays comme le Brésil et le Venezuela.
Les espèces du genre Baryancistrus se caractérisent par un fort développement de la nageoire dorsale vers l'arrière. Celle-ci est en effet très étirée, et forme une sorte de voile, d'où le terme anglais de Hi-Fin, abréviation de Hight Fin, haute nageoire, utilisé pour décrire plusieurs des espèces du genre.
Chez plusieurs espèces, comme B. beggini ou B. demantoides, par exemple, le développement en longueur est tel que la nageoire dorsale vient même fusionner avec la nageoire adipeuse.
Extérieurement, ces espèces ressemblent à celles du genre Hemiancistrus, ce qui est d'ailleurs à l'origine de la confusion existant au niveau du L200 (Baryancistrus demantoides et Hemiancistrus subviridus). Toutefois les espèces du genre Hemiancistrus n'ont pas une nageoire dorsale aussi allongée.
Enfin, pour des Loricariidae, elles présentent également une bouche relativement grande avec des dents assez grosses, et en nombre important (supérieur à 30).
Les espèces de ce genre sont essentiellement herbivores et détritivores, mais acceptent d'autres aliments. La plupart des spécimens disponibles dans le commerce n'ont probablement pas été élevés en captivité. Ces poissons sont principalement nocturnes, mais peuvent sortir de leurs cachettes dans la journée. Ils nécessiteront une racine ou du bois à ronger et beaucoup de cachettes.
Les Golden Nugget comptent parmi les Baryancistrus les plus populaires et les plus représentatifs du genre. Ils se reproduisent naturellement dans le Rio Xingu. Ils se développent lentement, et peuvent atteindre des longueurs de jusqu'à 20 cm. Ils sont très populaires en aquariophilie, mais requièrent une bonne qualité de l'eau. La plage de température idéale se situe entre 24 et 28 °C, et le pH doit être compris entre 6,5 - 7,4.
Il existe trois types de Pléco pépite d'or dans le commerce, le L-018 (également connu sous le nom de L-085), L-081 et L-177. Que sont ces espèces distinctes, ou sous un seul, n'a pas encore été déterminée. Ces plécos sont décrits avec L-nombre en attente d'une véritable science de la classification.
Trois souches au moins portent cette appellation. N'ayant pas encore fait l'objet de description scientifique, on ignore si les Golden Nuggets forment ou non une seule et même espèce.
L081 a de petits points. L018/L085 a des points de taille moyenne. L177 est doté de grands points.
Une confusion a longtemps existé entre l'Hemiancistrus subviridis et le Baryancistrus demantoides. Tous deux ont tout d'abord été répertoriés sous le L-number L200, et sous l'appellation courante de "Green Phantom Pleco" (Pléco fantôme vert), par opposition au "Blue Phantom Pleco", le Pléco fantôme bleu, ou L128.
Ce n'est que plus tard que l'on a pu identifier parmi les populations de L200 deux types d'individus : les premiers avait une nageoire dorsale courte, plus proche de celle observée chez les L128, tandis que les seconds avait une dorsale plus élevée, et allongée, en forme de voile, fusionnant dans sa partie postérieure avec la nageoire adipeuse : ceux-là ont reçu l'appellation de L200 "Hi-Fin" (haute dorsale). On a également commencer à les désigner sous le nom de "Lemon Spoteed Pleco" (Pléco citron tacheté, ou Pléco taches de citron).
Après avoir reçu une description scientifique, le L200 Hi fin a été rattaché au genre Baryancistrus, tandis que le premier L200 a quant à lui été rapproché du L128 dans le genre Hemiancistrus.
Selon FishBase (28 octobre 2017)[2] et World Register of Marine Species (28 octobre 2017)[3] :
Bien qu'il existe de nombreux types de poissons décrits comme Baryancistrus, la plupart demandent à avoir une véritable dénomination scientifique, et ne sont nommés que par le système L-number, y compris les plécos pépites d'or. Voici une liste de Baryancistrus par désignation en L-number. Le nom commun et le nom scientifique sont inclus lorsqu'ils sont disponibles, même si certains de ces poissons ne sont communément appelés que par leurs L-nombre. Pour les poissons, sans nom scientifique, ils sont supposés être Baryancistrus sp.
Baryancistrus est un genre de poissons-chats d'eau douce de la famille des Loricariidae. Certaines espèces de ce genre sont appelées en anglais Gold Nugget plec, littéralement « Pléco pépite d'or », en référence aux pois jaunes recouvrant leur corps.
Baryancistrus is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Baryancistrus is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Baryancistrus er en slekt fisker som lever i strømmende ferskvann i Sør-Amerika. På grunn av sitt spesielle utseende har flere av artene blitt populære innslag i akvarier, hvor de krever svært god vannkvalitet. Ideelt er en temperatur på 25–30 °C og en pH på 6,5–7,4. De vokser sakte. Baryancistrus niveatus blir opptil 23,5 cm lang.[1]
Artene i denne familien er hovedsakelig planteetere, men kan ta annen mat også. Det er vanskelig å kjønnsbestemme disse fiskene, også voksne individer. De er hovedsakelige nattaktive, men kommer ut på dagen også når de først har blitt vant til akvariet. De setter pris på røtter og andre gjemmesteder i akvariet.
Denne iktyologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den.
Baryancistrus er en slekt fisker som lever i strømmende ferskvann i Sør-Amerika. På grunn av sitt spesielle utseende har flere av artene blitt populære innslag i akvarier, hvor de krever svært god vannkvalitet. Ideelt er en temperatur på 25–30 °C og en pH på 6,5–7,4. De vokser sakte. Baryancistrus niveatus blir opptil 23,5 cm lang.
Artene i denne familien er hovedsakelig planteetere, men kan ta annen mat også. Det er vanskelig å kjønnsbestemme disse fiskene, også voksne individer. De er hovedsakelige nattaktive, men kommer ut på dagen også når de først har blitt vant til akvariet. De setter pris på røtter og andre gjemmesteder i akvariet.
Multimedia w Wikimedia Commons Baryancistrus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae). Spotykane w hodowlach akwariowych. Zaliczane do glonojadów.
Ameryka Południowa: Kolumbia, Wenezuela i Brazylia[2].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2]:
Gatunkiem typowym jest Hypostomus niveatus[3] (B. niveatus).
Baryancistrus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae). Spotykane w hodowlach akwariowych. Zaliczane do glonojadów.
Загальна довжина представників цього роду коливається від 8,1 до 22,4 см. Зовнішністю схожі на представників роду Hemiancistrus. Голова помірно велика, морда дещо витягнута. З боків присутні великі одонтоди (шкіряні зубчики). Очі середнього розміру. Рот великий, особливо добре розвинена верхня щелепа. Зуби доволі великі. їх кількість становить 30-32. Тулуб кремезний або масивний, інколи стрункий. Черево суцільно вкрито кістковими пластинками. Спинний плавець широкий, розтягнутий, високо піднятий. Жировий плавець невеличкий. Присутня мембрана, що з'єднує спинний і жировий плавці. Цим відрізняється від інших сомів своєї підродини. Грудні плавці широкі. Черевні плавці значно поступаються останнім. Анальний плавець дуже низький, подовжений. Хвостовий плавець доволі широкий.
Забарвлення коливається від світло-жовтого до світло-коричневого кольору. У більшості по тілу розкидані світлі (зазвичай жовті та білі) плямочки або цяточки, кожен вид має свій розмір цих міток.
Зустрічаються на сильній течії прозорих або трохи коричневих річок. Воліють до дна, що складається з гранітних валунів і скель з тієї ж породи. Доволі полохливі рибки, займають печери під житло. Активні переважно вночі. Живляться періфітоном, детритом, мікрофауною, яку збирають на каменях і скелях, а також падлом.
Поширені в басейні річок Оріноко, Токансіс, Тапажос, Шінгу і Тромбетас у межах Бразилії та Венесуели.
Необхідний акваріум заввишки 35-40 см, ємністю від 150 літрів. На дно насипають великий пісок темних тонів і розміщують на дні камені різного розміру, що порослі водоростями. Рослини і корчі не потрібні. Уздовж задньої стінки акваріума потрібно оформити завал з каменів з безліччю печер, які повинні займати все яруси (від дна до поверхні). на відміну від природного середовища з часів звикають виходити з укриттів вдень.
Утримувати краще групою від 5-7 особин. Як сусіди годяться харацинові роду пародон, хеміодус. Годують не менш як 3 рази на день живим харчем, зокрма шматочками риби, креветками. Можна давати їм також таблетки для рослиноїдних сомів. Харч в акваріумі повинен знаходиться постійно. З технічних засобів знадобиться внутрішній потужний фільтр, помпа і компресор. Температура тримання повинна становити 22-25 °C.
Baryancistrus Rapp Py-Daniel, 1989
Baryancistrus (лат.) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от греч. barys — «тяжёлый», греч. agkistron — «крюк».
Общая длина представителей этого рода колеблется от 8,1 до 22,4 см. Внешностью похожи на представителей рода Hemiancistrus. Голова умеренно большая, морда немного вытянута. По бокам присутствуют большие одонтоды (кожаные зубчики). Глаза среднего размера. Рот большой, особенно хорошо развита верхняя челюсть. Зубы довольно крупные, их количество составляет 30-32. Туловище коренастое или массивное, изредка стройное. Брюхо полностью покрыто костными пластинками. Спинной плавник широкий, растянутый, высоко поднят. Жировой плавник небольшой. Присутствует мембрана, соединяющая спинной и жировой плавники. Этим отличается от других сомов своего подсемейства. Грудные плавники широкие. Анальный плавник очень низкий, удлинённый. Хвостовой плавник достаточно широкий.
Окраска колеблется от светло-жёлтого до светло-коричневого цвета. Как правило, по телу разбросаны светлые (обычно жёлтые и белые) пятнышки или крапинки, каждый вид имеет свой размер этих пятен[1].
Встречаются на сильном течении прозрачных или немного мутноватых рек. Предпочитают держаться дна, состоящего из гранитных валунов и камней из той же породы. Довольно пугливые рыбки, занимают пещеры под жилье. Активны преимущественно ночью. Питаются перифитоном, детритом, микрофауной, которую собирают на камнях и скалах, а также падалью.
Распространены в бассейнах рек Ориноко, Токантинс, Тапажос, Шингу и Тромбетас в пределах Бразилии и Венесуэлы[2].
На апрель 2018 года род включает 6 видов[2]:
Baryancistrus (лат.) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от греч. barys — «тяжёлый», греч. agkistron — «крюк».
.jpg)
