Kryptokoryna (Cryptocoryne Fisch. ex Wydler, 1830) je rod vodních a obojživelných jednoděložných rostlin z čeledi árónovitých (Araceae). Rod zahrnuje přibližně 60 druhů. Pochází vesměs z tropické Asie od Indie po Novou Guineu, některé druhy zdomácněly i v jiných oblastech tropů. Řada druhů kryptokoryn se pěstuje jako akvarijní rostliny.
Cryptocoryne Fisch. ex Wydler, 1830
Cryptocoryne spiralis (Retz. ) Fisch. ex Wydler, 1830 (≡Arum spirale Retz., 1779)
Přirozený areál výskytu zahrnuje tropickou jižní a jihovýchodní Asii, především Malajsii, Singapur, Indonésii a Novou Guineu.
Typickým životním prostředím kryptokoryn jsou potoky a řeky s pomalejší vodou v nížinném pralese. Žijí také v sezónně zatápěných pralesních jezírkách a na březích řek zatápěných jen při vysoké vodě.
Kryptokoryny jsou jednodomé rostliny, samčí a samičí květy jsou společně v jednom květenství, které je obaleno pro arónovité typickým toulcem. U kryptokoryn je toulec trubkovitý, nahoře rozšířený v ocáskatě prodlouženou čepel (anglicky se proto kryptokoryny nazývají water trumpet, vodní trubka). Ponořené kryptokoryny se rozmnožují převážně vegetativně, kořenovými výběžky, oddenky či plazivými odnožemi. Kvetou jen emerzní (vynořené) rostliny nebo rostliny v mělké vodě, jejichž květenství má možnost dosáhnout nad hladinu. K opylení dochází samosprášením nebo s pomocí drobného hmyzu. U kryptokoryn je ovšem v přírodě poměrně časté mezidruhové křížení a polyploidie, což vede ke snížené nebo zcela ztracené plodnosti některých populací.
Nejbližším příbuzným kryptokoryn je rod Lagenandra.
První kryptokorynu vědecky popsal Anders Jahan Retzius v roce 1779 pod jménem Arum spirale. Rod Cryptocoryne vytvořil botanik Friedrich Ernst Ludwig von Fischer až roku 1828, ale jeho popis byl platně (validně) publikován teprve o dva roky později. Vědecká klasifikace jednotlivých druhů kryptokoryn je vesměs nejasná, velmi komplikovaná a vědci na ni mají řadu rozdílných názorů.
V Česku se taxonomií kryptokoryn zabýval Karel Rataj, který rod rozdělil do 4 podrodů a 16 sekcí, ale jeho revize nebyla ve vědeckém světě všeobecně přijata. Jednu z kryptokoryn, kterou popsal, pojmenoval po známém českém akvaristovi Rudolfu Zukalovi - kryptokoryna Zukalova (C. zukalii Rataj).
Mezi kryptokoryny patří řada běžně pěstovaných akvarijních rostlin. První čtyři kryptokoryny dovezla do Evropy pěstírna Henkel v Darmstadtu v letech 1906 až 1908. Čeští akvaristé tradičně pěstují kryptokorynu červenou (Cryptocoryne affinis N.E.Br. ex Hook.f.) s fialovočerveným rubem tmavězelených kopinatých listů, kryptokorynu sumatránskou (C. pontederiifolia Schott) se světlejšími srdčitými listy, kryptokorynu kadeřavou (C. crispatula Engl. var. balansae (Gagnep. ) N.Jacobsen) s dlouhými vzplývajícími kadeřavými listy a řadu dalších druhů. Vzhledem k pralesnímu původu je většina druhů kryptokoryn stínomilných a nevyžadujících intenzivní osvětlení nádrže. Mnoho druhů kryptokoryn je však velmi citlivých k prostředí a je pěstováno pouze specialisty nebo vůbec ne.
Řada druhů kryptokoryn je vážně ohrožena vyhubením, neboť jsou ničena jejich přirozená stanoviště. Endemická C. × timahensis Bastm. je v Singapuru na červeném seznamu, neboť je na své jediné známé lokalitě vážně ohrožena ilegálním sběrem. Na druhou stranu byly některé jiné kryptokoryny např. C. beckettii Thwaites ex Trimen, zavlečeny do Severní Ameriky, kde se invazivně šíří; ve své domovině na Srí Lance je však tento druh naopak považován za ohrožený.
Řada druhů kryptokoryn se pěstuje v akváriích.
Obrázky, zvuky či videa k tématu kryptokoryna ve Wikimedia Commons
Kryptokoryna (Cryptocoryne Fisch. ex Wydler, 1830) je rod vodních a obojživelných jednoděložných rostlin z čeledi árónovitých (Araceae). Rod zahrnuje přibližně 60 druhů. Pochází vesměs z tropické Asie od Indie po Novou Guineu, některé druhy zdomácněly i v jiných oblastech tropů. Řada druhů kryptokoryn se pěstuje jako akvarijní rostliny.
Die Wasserkelche (Cryptocoryne), selten auch Wassertrompeten genannt, sind eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Aronstabgewächse (Araceae). Einige der etwa 62 Arten werden als Aquarienpflanzen verwendet.
Wasserkelch-Arten sind ausdauernde krautige Pflanzen. Sie gedeihen als Wasser- und Sumpfpflanzen und können submers (unter Wasser) und emers (über Wasser) leben. Sie vermehren sich überwiegend durch kriechende, seltener durch aufrechte Rhizome. Die Arten sind in ihrem Erscheinungsbild sehr variabel, da sie damit auf ihre jeweilige Umwelt reagieren. Die parallelnervigen, einfachen Laubblätter sind meist gestielt und stehen in grundständigen Rosetten.
Zur Blütenbildung kommen sie nur während einer emersen Phase. Cryptocoryne-Arten sind einhäusig getrenntgeschlechtig (monözisch). Der Blütenstand besteht aus einer gestielten Spatha (Hochblatt), die an der Basis zu einem Kessel erweitert ist. Im Kessel sind die weiblichen und männlichen Blüten rund um den Kolben (Spadix) angeordnet. Ganz unten befinden sich meist sechs fertile weibliche Blüten mit einem Stempel bestehend aus dem aus drei Fruchtblättern verwachsenen Fruchtknoten, Griffel und Narbe. Dann folgt ein schmaler kahler, steriler Kolbenabschnitt. Darüber befinden sich 40 männliche Blüten. Der oberste Teil des Kolbens ist wieder kahl. Die eingeschlechtigen Blüten sind dreizählig.
Es werden Beeren gebildet.
Bei Cryptocoryne-Arten handelt sich um Wasser- und Sumpfpflanzen. Sie bewohnen fließende Gewässer, Ufer von diesen sowie Restwassertümpel von Überschwemmungsgebieten.
Der bereits durch Friedrich Ernst Ludwig von Fischer verwendete Name Cryptocoryne wurde 1830 als Gattung gültig veröffentlicht durch Heinrich Wydler in Linnaea. Band 5, S. 428[1] aufgestellt. Typusart ist Cryptocoryne spiralis (Retz.) Fisch. ex Wydler, die 1779 als Arum spirale von Anders Jahan Retzius erstveröffentlicht wurde.[2] Der botanische Gattungsname Cryptocoryne leitet sind von den griechischen Wörtern kryptos für „verborgen“ sowie koryne für Kolben ab und bezieht sich auf die in dem zu einem Kessel erweiterten gestielten Blütenstand (Spatha) verborgenen Blütenorgane. Cryptocoryne Fisch. ex Wydler ist Myrioblastus Wall. ex Griff.[3]
Die Gattung Cryptocoryne gehört zur Tribus Cryptocoryneae in der Unterfamilie Aroideae innerhalb der Familie Araceae.[4]
Die Gattung Cryptocoryne ist im tropischen Indien, Süd- und Südostasien sowie auf Neuguinea verbreitet.
Es gibt etwa 62 Arten in der Gattung Cryptocoryne:[3]
100 bis 150 Arten unterschiedlichster Pflanzenfamilien werden regelmäßig im Fachhandel für die Bepflanzung von Aquarien angeboten. Darunter befinden sich etwa 10 bis 15 Wasserkelch-Arten. Die übrigen Arten werden zwar gleichfalls kultiviert, ihre Haltung stellt jedoch besondere Anforderungen. Dies gilt insbesondere für die meisten Exemplare der Cryptocoryne-cordata-Gruppe (Cryptocoryne blassii, Cryptocoryne purpurea, Cryptocoryne siamensis u. a.).[16] Leichter zu pflegen sind beispielsweise Cryptocoryne hudoroi und Cryptocoryne spiralis.[17] Viele Arten benötigen für eine erfolgreiche Kultur außerdem eine emerse Kultur und sind daher am besten in Paludarien zu halten.
Wasserkelch-Arten gehören generell zu den eher anfälligen Aquarienpflanzen. Sie reagieren oft empfindlich auf Veränderungen von Wasserwerten. Es kommt dann häufig zu der sogenannten Cryptocorynenfäule, bei der sich die Blätter zersetzen.
Es gibt auch in Kultur entstandene Hybriden:
Die Wasserkelche (Cryptocoryne), selten auch Wassertrompeten genannt, sind eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Aronstabgewächse (Araceae). Einige der etwa 62 Arten werden als Aquarienpflanzen verwendet.
Cryptocoryne is a genus of aquatic plants from the family Araceae. The genus is naturally distributed in tropical regions of India, Southeast Asia and New Guinea.[1]
The typical habitats of Cryptocoryne are mostly streams and rivers with not too rapidly flowing water, in the lowland forest. They also live in seasonally inundated forest pools or on river banks submerged only at high water. Although the proper scientific name of the genus is Cryptocoryne, they are commonly referred to as crypts. The English name "water trumpet" refers to their inflorescence, a spadix enclosed by a spathe (typical for the whole family), which resembles a trumpet.
The first Cryptocoryne species was described in 1779 as Arum spirale by Retzius. The genus was described by Friedrich Ernst Ludwig von Fischer in 1828. However, the scientific classification of Cryptocoryne species is very complicated and there are different opinions about it. Lagenandra is another genus closely related to the genus Cryptocoryne. The two can be easily told apart since the leaves of Cryptocoryne species exhibit convolute vernation whereas Lagenandra species exhibit involute vernation.
The name Cryptocoryne is derived from the Greek crypto, hidden, and koryne, meaning club. The common name (water trumpet) refers to the shape of its inflorescence, which is typical of the Araceae family.
Inflorescence of C. pontederiifolia
C. wendtii "Green", the most popular Cryptocoryne
A form of C. wendtii produced by Tropica Aquarium Plants
Some Cryptocoryne are popular commercially cultivated aquarium plants. Submerged plants reproduce vegetatively, emerse plants may flower and reproduce sexually. Many species are cultivated only by dedicated experts and are very hard to grow, or are not present in a culture at all. Some species are endangered because their natural habitats are disappearing. On the other hand, some water trumpets (e.g. Cryptocoryne beckettii) are very hardy aquarium plants, easy to grow to the point that they have become an invasive species after being introduced in Florida in North America.[2]
Cryptocoryne is either found in peat bogs or on limestone; the latter do well in most aquaria, the former must have soft water to survive and need decomposing beech leaf litter to do well. C. striolata, while found primarily in peat bogs, has also been found growing on limestone. Borneo is home to many endemic crypts previously thought to grow only in tea-colored soft acid water emulating peat bogs but exploration of habitats from 2005 to 2010 showed about half grew on limestone as well. These hardwater Cryptocorynes are generally the easier ones to keep (in fact, some species, such as Cryptocoryne wendtii are said to be among the most versatile of aquarium plants); they tolerate low or bright light but grow faster in more intense light. This water plant's range is around 12 to 33 °C, and slightly alkaline to neutral pH.
Plants of the genus Cryptocoryne, which range from India to New Guinea are found in very diverse conditions. Some are true acid loving plants such as C. pallidnerva, found in peat bogs in Borneo, while others such as C. crispatula var. balansae and C. pontiderifolia are found in streams with limestone beds—hard alkaline water. One species, C. ciliata is even found in semi-brackish water in some areas. It is one of the few aquarium plants that tolerates salt concentrations.
Cryptocoryne plants have been in cultivation in the aquarium hobby since the late 18th century, although it was not until the 1960s that more than a handful of species was known and became more common in the hobby. New species still regularly crop up as interest in these plants widens and more collecting expeditions by private parties are carried out.
A phenomenon often encountered when planting new crypts in an aquarium is commonly called Crypt melt, whereby the plant loses all its leaves.[3] There seem to be two possible causes for this.
Rapid environmental change is thought to trigger this, as these plants do not seem to adapt well to transplantion, and may need 30 days or so to become established and for the leaves to regrow. Experienced growers report that it is better to plant crypts in aquariums that have been established for at least three months.
In the wild, crypts can grow fully submerged underwater, but in some plant nurseries they are often grown emersed and crypt melt could then be triggered by the change from emerse to submerse conditions.
There is lately a trend for such nurseries to send crypts as just a rootstock (i.e. without the leaves) to reduce shipping costs and because the leaves will be lost anyway once planted in an aquarium.
Other reports[4] emphasise the need to change the aquarium water regularly to prevent the buildup of nitrates which are thought to trigger this condition (often referred to as a disease).
Cryptocoryne is a genus of aquatic plants from the family Araceae. The genus is naturally distributed in tropical regions of India, Southeast Asia and New Guinea.
The typical habitats of Cryptocoryne are mostly streams and rivers with not too rapidly flowing water, in the lowland forest. They also live in seasonally inundated forest pools or on river banks submerged only at high water. Although the proper scientific name of the genus is Cryptocoryne, they are commonly referred to as crypts. The English name "water trumpet" refers to their inflorescence, a spadix enclosed by a spathe (typical for the whole family), which resembles a trumpet.
The first Cryptocoryne species was described in 1779 as Arum spirale by Retzius. The genus was described by Friedrich Ernst Ludwig von Fischer in 1828. However, the scientific classification of Cryptocoryne species is very complicated and there are different opinions about it. Lagenandra is another genus closely related to the genus Cryptocoryne. The two can be easily told apart since the leaves of Cryptocoryne species exhibit convolute vernation whereas Lagenandra species exhibit involute vernation.
The name Cryptocoryne is derived from the Greek crypto, hidden, and koryne, meaning club. The common name (water trumpet) refers to the shape of its inflorescence, which is typical of the Araceae family.
Inflorescence of C. pontederiifolia
C. wendtii "Green", the most popular Cryptocoryne
A form of C. wendtii produced by Tropica Aquarium Plants
Cryptocoryne (trompeta de agua) es un género con 69 especies (entre híbridos, variedades y formas nominales) reconocidas actualmente de plantas acuáticas pertenecientes a la familia Araceae. El género se distribuye por todo el sudeste asiático desde Sri Lanka hasta Nueva Guinea, pasando por la India y China.
La primera especie de Cryptocoryne fue descrita en 1779 como Arum spirale por Retzius. El género fue descrito por Friedrich Ernst Ludwig von Fischer en 1828. Sin embargo la clasificación científica de Cryptocoryne es muy complicada y hay diferentes opiniones sobre ella. Debido a que son especies pequeñas y que habitan lugares remotos, suelen pasar desapercibidas para la gran mayoría de las personas. Pero gracias a la acuariofilia, este género de plantas es muy conocido entre los aficionados que cultivan plantas acuáticas, llegando a convertirse en un hobby exclusivo similar a los cultivadores de orquídeas. En las últimas décadas el número de especies ha aumentado considerablemente gracias a personas como el profesor Niels Jacobsen, Jan D. Bastmeijer y Yuji Sasaki, cuyos esfuerzos han traído a la luz especies que permanecían ocultas en las selvas principalmente de Borneo. El conteo de cromosomas ha desenmascarado especies que permanecían ocultas y ha redistribuido las clasificaciones. Aún queda bastante trabajo por hacer y muchas especies por descubrir en lugares que no son típicos para estas plantas. Cada año la ECS (European Cryptocoryne Society) se reúne en un lugar de Europa para poner al día los descubrimientos y compartir información entre los aficionados europeos y de todo el mundo. Lagenandra es otro género estrechamente relacionado con Cryptocoryne.
Las especies del género Cryptocoryne son plantas en su mayoría acuáticas, y en algunos casos palustres. Su crecimiento es basal a partir de una roseta central de la cual salen las hojas que son muy diversas en formas y colores. Bajo la roseta crece un importante sistema radicular con tallos subterráneos llamados rizomas, de los cuales emergen nuevas plantas.
Muchas de las especies de Cryptocoryne, crecen con las hojas sumergidas durante una parte del año, cuando el nivel del agua desciende, emiten hojas adaptadas al aire para pasar el período de aguas bajas. Aunque existen especies como Cryptocoryne pontederiifola que crecen en los márgenes de arroyos y ríos, con las hojas siempre emergidas.
Las flores de estas plantas son muy características y recuerdan a una trompeta, de ahí su nombre común. Las flores masculinas y femeninas se agrupan alrededor de un tallo carnoso, las flores masculinas arriba y las femeninas abajo. Esta inflorescencia está envuelta por una bráctea enrollada en forma de tubo. La parte externa de la inflorescencia se divide en varias partes; limbo, collar, garganta y tetera.
Las flores están diseñadas para atraer a los insectos y secuestrarlos durante un período de tiempo en el cual polinizan las flores masculinas. En el interior de la tetera hay una válvula que regula la entrada a la cámara donde están las flores, cuando las flores femeninas están listas, esta válvula se abre, dejando entrar a los polinizadores. Al entrar estos, se cierra, y no se vuelve a abrir hasta que las flores femeninas han sido fertilizadas, justo en ese momento las flores masculinas comienzan a producir polen, y el insecto que deambula por el interior de la cámara buscando la salida, queda impregnado de polen y listo para ir a otra flor.
El género fue descrito por Friedrich Ernst Ludwig von Fischer y publicado en Linnaea 5: 428. 1830.[2] La especie tipo es: Cryptocoryne spiralis
Cryptocoryne: nombre genérico que proviene del latín Kryptos (oculto) y Koryne (mazorca), en referencia a su espádice oculto por la espata, que es una bráctea que lo envuelve.
Cryptocoryne (trompeta de agua) es un género con 69 especies (entre híbridos, variedades y formas nominales) reconocidas actualmente de plantas acuáticas pertenecientes a la familia Araceae. El género se distribuye por todo el sudeste asiático desde Sri Lanka hasta Nueva Guinea, pasando por la India y China.
Melalehdet (Cryptocoryne) on vesikasvisuku, jonka monet jäsenet ovat suosittuja akvaariokasveja. Melalehdet elävät luonnossa trooppisilla vesialueilla Aasiassa ja Uudessa-Guineassa. Suvussa on noin 50-60 lajia.
Akvaariokasvina käytettyjä lajeja:
Melalehdet (Cryptocoryne) on vesikasvisuku, jonka monet jäsenet ovat suosittuja akvaariokasveja. Melalehdet elävät luonnossa trooppisilla vesialueilla Aasiassa ja Uudessa-Guineassa. Suvussa on noin 50-60 lajia.
Cryptocoryne est un genre de plantes aquatiques monocotylédones de la famille des Araceae. Il regroupe environ 50 à 60 espèces que l'on trouve à l'état naturel dans les régions tropicales de l'Asie du Sud-Est, de l'Asie du Sud et de la Nouvelle-Guinée.
L'habitat des Cryptocoryne se situe essentiellement dans les ruisseaux et rivières au courant pas trop fort, dans les plaines forestières. Elles peuvent aussi vivre dans les mares des forêts inondables ou sur les berges submergées par les hautes eaux.
La première espèce de Cryptocoryne a été décrite en 1779 sous le nom de Arum spirale par Retzius. Le genre a été décrit par Fischer en 1828. Néanmoins la classification scientifique des Cryptocoryne est très compliquée et il y a différents avis à ce sujet. Lagenandra est un autre genre très proche des Cryptocoryne.
Le nom Cryptocoryne vient du latin crypto, signifiant « caché », et du grec koryne faisant référence au bouton de la fleur.
Bien que le nom scientifique correct du genre soit Cryptocoryne, elles sont souvent désignées par le diminutif « Crypto », notamment chez les aquariophiles. Le nom anglais water trumpet (trompette d'eau) fait référence à leur inflorescence, un spadice entouré d'un spathe (typique de cette famille), qui ressemble à une trompette.
La liste est longue, surtout lorsqu'on prend en compte les variétés géographiques[1].
Certaines Cryptocoryne sont des plantes d'aquarium populaires parmi les plus répandues et les mieux connues[2]. Les plantes immergées ont une reproduction végétative, les plantes cultivées à l'air libre pourront fleurir et faire l'objet d'une reproduction sexuée. De nombreuses espèces sont uniquement cultivées par des experts spécialisés et sont très difficiles à maintenir, ou ne font l'objet d'aucune culture. Certaines sont des espèces menacées par la disparition de leur habitat. À l'inverse, certaines Cryptocoryne (comme Cryptocoryne beckettii) sont des plantes d'aquarium très communes, faciles à faire pousser, au point qu'elles sont devenues invasives après leur introduction en Floride.
Certaines Cryptocoryne sont parmi les plus faciles à maintenir (en fait des espèces comme Cryptocoryne wendtii sont réputées comme étant les plus polyvalentes des plantes d'aquarium) ; elles demandent une lumière faible à modérée (mais peuvent pousser plus vite sous une lumière plus intense), une gamme de température autour de 20 à 33 °C, et un pH légèrement acide ou neutre, même si elles peuvent aussi s'adapter à un pH plus élevé. Contrairement à ce qui est souvent dit par les aquariophiles, elles prospèrent bien dans les eaux calcaires. Beaucoup d'aquariums modernes seront probablement trop éclairés pour que des « Crypto » y prospèrent.
Les plantes du genre Cryptocoryne, dont la distribution s'étend de l'Inde à la Nouvelle-Guinée, poussent dans des conditions très variables. Certaines sont des plantes aimant vraiment l'acidité, comme Cryptocoryne grabowski que l'on trouve dans les tourbières à Bornéo, alors que d'autres, comme Cryptocoryne balansae et Cryptocoryne pontiderifolia, poussent plutôt dans des cours d'eau à fond calcaire à l'eau dure et alcaline. Une espèce, Cryptocoryne ciliata, se rencontre même en eau saumâtre dans certaines zones. C'est l'une des rares plantes d'aquarium qui tolère des concentrations de sel qui tueraient la plupart des autres plantes d'aquarium.
Jacobsen a réalisé une large révision et beaucoup des noms auxquels les aquariophiles sont habitués ont été changés. Les Cryptocoryne ont aussi une tendance à s'hybrider librement dans la nature, ce qui rend ardue la taxinomie. Une multitude d'espèces que l'on trouve dans la nature sont en fait des espèces hybrides. En ajoutant à cela le fait que certaines espèces ont une multitude de cultivars (ou variétés) et qu'elles peuvent uniquement être identifiées par leur inflorescence (et elles fleurissent rarement en aquarium), cela rend difficile toute identification basée sur leur apparence.
Les Cryptocoryne sont utilisées en aquariophilie depuis la fin du XVIIIe siècle, même si jusque dans les années 60, on en connaissait qu'une poignée d'espèces. Avant cette période, elles n'étaient pas vraiment communes.
Chaque année, plusieurs nouvelles espèces sont découvertes, en raison de l'intérêt qu'elles suscitent et l'augmentation du nombre d'expéditions de collectes privées.
Elles ont maintenant une importance commerciale dans le commerce animalier et se sont installées dans la nature aux États-Unis, en Jamaïque et dans d'autres pays. Le Texas et la Floride ont tous deux des populations bien établies et elles y sont considérées comme invasives, sans aucun moyen de contrôle.
Quand on plante de nouvelles Cryptocoryne dans un aquarium, on rencontre souvent un phénomène appelé crypt melt en anglais : la plante perd toutes ses feuilles. En français, on parle de pourriture des Cryptocoryne[3]. À cela deux raisons possibles :
D'autres sources[4] insistent sur la nécessité de changer régulièrement l'eau de l'aquarium pour éviter l'accumulation de nitrates qui pourraient être un déclencheur de ce phénomène (souvent considéré comme une maladie). D'autres pistes sont également envisagées[5].
Cryptocoryne cognata, Thane, Inde
Fleur de "Cryptocoryne".
Présentée comme Cryptocoryne pontederiifolia
Cryptocoryne spiralis, Sud-Ouest de l'Inde
Cryptocoryne wendtii.
La plus populaire des Cryptocoryne.
Une variété de Cryptocoryne wendtii.
Cultivée par "Tropica Aquarium Plants" (Société danoise).
Cryptocoryne est un genre de plantes aquatiques monocotylédones de la famille des Araceae. Il regroupe environ 50 à 60 espèces que l'on trouve à l'état naturel dans les régions tropicales de l'Asie du Sud-Est, de l'Asie du Sud et de la Nouvelle-Guinée.
L'habitat des Cryptocoryne se situe essentiellement dans les ruisseaux et rivières au courant pas trop fort, dans les plaines forestières. Elles peuvent aussi vivre dans les mares des forêts inondables ou sur les berges submergées par les hautes eaux.
Kriptokorine (engl. nazivane vodene trubice, lat. Cryptocoryne), su rod vodenih biljaka iz obitelji Araceae koji broji 50-60 vrsta. Ime kripta je skraćenica od latinskog imena, a vodena trubica je naziv koji je cijeli rod dobio po obliku cvijeta koji sliči na trubu. Prirodno stanište ovog roda su tropski krajevi Azije i Nove Gvineje. Tipično stanište kriptokorina su spori potoci i rijeke u nizinskim šumama. Žive i u šumskim barama koje povremeno poplavljuju i uz riječne obale koje su poplavljene samo u dijelom sezone.
S obzirom na njihovu popularnost i slabu istraženost popis vrsta se svakodnevno nadopunjava jer znanstvenici i entuzijasti stalno otkrivaju nove. Na popisu je 63 vrste[1]
Kriptokorine se uzgajaju uglavnom u akvaristici kao ukrasno vodeno bilje.
Kriptokorine (engl. nazivane vodene trubice, lat. Cryptocoryne), su rod vodenih biljaka iz obitelji Araceae koji broji 50-60 vrsta. Ime kripta je skraćenica od latinskog imena, a vodena trubica je naziv koji je cijeli rod dobio po obliku cvijeta koji sliči na trubu. Prirodno stanište ovog roda su tropski krajevi Azije i Nove Gvineje. Tipično stanište kriptokorina su spori potoci i rijeke u nizinskim šumama. Žive i u šumskim barama koje povremeno poplavljuju i uz riječne obale koje su poplavljene samo u dijelom sezone.
Cryptocoryne er en gruppe enfrøbladete planter som lever i vann. Det typiske habitatet er bekker og elver med ikke for hurtigstrømmende vann, i lavlandsskog. De finnes også i årlig oversvømte skogsvann eller på elvebredder hvor de kun er under vann ved høy vannstand.
Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den.
Cryptocoryne er en gruppe enfrøbladete planter som lever i vann. Det typiske habitatet er bekker og elver med ikke for hurtigstrømmende vann, i lavlandsskog. De finnes også i årlig oversvømte skogsvann eller på elvebredder hvor de kun er under vann ved høy vannstand.
Zwartka, kryptokoryna (Cryptocoryne) – rodzaj roślin błotnych i wodnych z rodziny obrazkowatych (Araceae), obejmujący 57 gatunków pochodzących z tropikalnych i subtropikalnych regionów południowo-wschodniej Azji, niektórych endemicznych. Pod koniec XX wieku gatunek zwartka Becketta został introdukowany do wód Teksasu[4]. Nazwa naukowa pochodzi od greckich słów κρυπτός (kryptos – ukryty) i κορύνη (koryne – laska, buława) i odnosi się do kolby głęboko ukrytej w pochwie kwiatostanu[5].
Nazwy polskie oznaczone gwiazdką (*) podane za serwisem hobbystycznym[13].
Z uwagi na atrakcyjne ulistnienie zwartki są na całym świecie uprawiane w słodkowodnych akwariach jako rośliny ozdobne. Istotnymi ekonomicznie gatunkami pozyskiwanymi z natury i eksportowanymi z Azji są: zwartka Becketta, zwartka orzęsiona, C. crispatula, C. lingua, C. retrospiralis i zwartka Wendta[14].
Zwartki wymagają bogatego i kwaśnego (bez zawartości wapnia) podłoża mineralnego lub torfowego, relatywnie niskiej twardości wody o odczynie lekko kwaśnym do obojętnego i temperatury około 25 °C. Rośliny mogą być uprawiane w pełnym lub częściowym zanurzeniu, przy czym kwitną jedynie rośliny częściowo wynurzone. Najlepiej rosną w grupach po kilka roślin. Nie znoszą przesadzania, dlatego po zakupie rośliny wymagają kilku tygodni do zaadaptowania się do nowych warunków. Zwartki są również bardzo wrażliwe na nagłe, istotne zmiany środowiskowe, takie jak oświetlenie i parametry chemiczne wody, po zajściu których gubią liście. Rośliny rozmnaża się z rozłogów. Rozmnażanie z nasion jest możliwe, ale nieefektywne.
Optymalne warunki uprawowe wybranych gatunków[15][16][17] Gatunek Twardość wodyZwartka, kryptokoryna (Cryptocoryne) – rodzaj roślin błotnych i wodnych z rodziny obrazkowatych (Araceae), obejmujący 57 gatunków pochodzących z tropikalnych i subtropikalnych regionów południowo-wschodniej Azji, niektórych endemicznych. Pod koniec XX wieku gatunek zwartka Becketta został introdukowany do wód Teksasu. Nazwa naukowa pochodzi od greckich słów κρυπτός (kryptos – ukryty) i κορύνη (koryne – laska, buława) i odnosi się do kolby głęboko ukrytej w pochwie kwiatostanu.
Cryptocoryne é um género botânico da família das aráceas, composto de plantas normalmente de pequeno porte, muito apreciadas no aquarismo por sua resistência e beleza.
O gênero é composto por aproximadamente 50 a 60 espécies de Monocotiledóneas aquáticas, distribuídas nauralmente nas regiões tropicais da Ásia e Nova Guiné.
Cryptocoryne é um género botânico da família das aráceas, composto de plantas normalmente de pequeno porte, muito apreciadas no aquarismo por sua resistência e beleza.
O gênero é composto por aproximadamente 50 a 60 espécies de Monocotiledóneas aquáticas, distribuídas nauralmente nas regiões tropicais da Ásia e Nova Guiné.
Vattenkallasläktet (Cryptocoryne) är ett släkte i familjen kallaväxter (Araceae).[1] I sina naturliga biotoper i växer de helt emerst (ovan vatten) eller som sumpväxter på platser med mycket lågt vattenstånd, men i akvarium fungerar de flesta arter bra även i submers odling (alltså helt under vattenytan). Endast ett mycket litet fåtal av arterna blommar under vatten.
Blommande Cryptocoryne beckettii, odlad ovan vatten
Cryptocoryne wendtii odlad i akvarium
Hjärtvattenkalla (Cryptocoryne pontederiifolia) i Victoriaväxthuset i Bergianska trädgården
Wikimedia Commons har media som rör Cryptocoryne.
Wikispecies har information om Cryptocoryne.
Vattenkallasläktet (Cryptocoryne) är ett släkte i familjen kallaväxter (Araceae). I sina naturliga biotoper i växer de helt emerst (ovan vatten) eller som sumpväxter på platser med mycket lågt vattenstånd, men i akvarium fungerar de flesta arter bra även i submers odling (alltså helt under vattenytan). Endast ett mycket litet fåtal av arterna blommar under vatten.
Криптокорина (Cryptocorýne) — рід тропічних трав'янистих земноводних рослин родини Ароїдні (Araceae). Має багато видів, рослини роду широко використовуються в акваріумістиці.
Назва роду походить від лат. crypto («захований») і грец. koryne («булава», «початок») — від будови квітки.
Перші рослини цього роду були описані шведським ботаніком Андерсом Реціусом в 1779 році як Arum spirale. Власне рід Cryptocoryne описаний в 1828 році Фрідріхом фон Фішером, німецьким ботаніком на російській службі, директором Імператорського ботанічного саду в Петербурзі.
Зустрічається в тропічній та субтропічній Азії: Китай, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Лаос, М'янма , Тайвань, В'єтнам, Борнео, Ява, Молуккські острови, Філіппіни, Сулавесі, Суринам, Нова Гвінея[1].
Ростуть у затінених місцях по річках і струмках, що протікають під пологом дощових тропічних лісів. Мають розвинену кореневу систему.
У природних умовах рідко розмножуються насінням, типовим для них є вегетативне розмноження кореневими відростками і кореневищами.
Криптокорини є популярним об'єктом утримання в прісноводних акваріумах, окремі види мають відмінні декоративні якості: криптокорина блискуча має вузьке яскраво-зелене ланцетоподібне листя, у висоту сягає до 10 см; криптокорина апоногетонолистна відзначається значним розміром до 1,5 м та має темно-зелене хвилясте листя.
Більшість криптокорин потребують активної реакції води в межах від 6,8 до 7,5 і твердість 8-12 °, вимагають відносно старої води[2]).
Окремі види криптокорин є досить вибагливими до стабільності параметрів води і при різкій їх зміні можуть втрачати листя, яке немов перетворюється на кисіль і розчиняється у воді (у акваріумістів явище дістало назву «криптокоринова хвороба»[3]).
Криптокорина (Cryptocorýne) — рід тропічних трав'янистих земноводних рослин родини Ароїдні (Araceae). Має багато видів, рослини роду широко використовуються в акваріумістиці.
Cryptocoryne là một chi thực vật có hoa trong họ Ráy[1]. Tên tiếng Việt của các loài trong chi này là mái dầm, tiêu thảo hay ráy chùy ẩn.
Chi này gồm các loài sau:
Bài viết liên quan đến phân họ Ráy này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Cryptocoryne là một chi thực vật có hoa trong họ Ráy. Tên tiếng Việt của các loài trong chi này là mái dầm, tiêu thảo hay ráy chùy ẩn.
Соцветие небольшое, строение его очень своеобразно. Почти всё покрывало соцветия, часто причудливой формы и окраски, преобразовано в длинную узкую трубку с несколько вздутой нижней частью, внутри которой находится короткий початок, 1—3 см длиной. Трубка водонепроницаема, верхняя часть её возвышается над водой, нижняя — погружена в воду. Благодаря такому положению початок защищён от воздействия воды, хотя и находится ниже её уровня. Нижняя часть трубки покрывала, в которой находится початок, отделена от остальной части клапаном.
В нижней части початка расположены шесть женских цветков, образующих внешний круг из шести сросшихся гинецеев, внутренний круг женских цветков преобразован в стерильные подушечки — осмофоры. Выше по початку, после стерильной зоны расположены многочисленные мужские цветки (их может быть более 100), каждый из них состоит из двух тычинок. Оканчивается початок коротким придатком. Завязь одногнёздная, с несколькими семя-зачатками.
До цветения клапан, отделяющий часть соцветия с початком, и верхушка трубки закрыты и открываются лишь непосредственно перед началом женской фазы цветения. Привлечённые цветом покрывала и запахом, исходящим от ароматических подушечек, насекомые проникают в соцветие, но обратно уже выйти не могут, так как клапан открывается только вовнутрь. Если произошло опыление цветков, понижается упругость трубки и клапана, он подвядает и насекомые могут выбраться наружу. Мужская фаза цветения начинается на 3—4 день. В это время открываются пыльники, пыльца приклеивается к ползающим по трубке насекомым, и они переносят эту пыльцу на цветки других соцветий. Чешский исследователь Карел Ратай (1975) установил, что криптокорины посещаются мелкими насекомыми из отрядов двукрылых, перепончатокрылых и жуков (божьих коровок)[3].
Плод — сочная ягода, семя с эндоспермом.
Зародыш криптокорины образует зелёные зачатки листьев, ещё находясь внутри плода и семенной кожуры. Он имеет возможность развиваться в семени за счёт питательных веществ эндосперма, которые поставляет ему с помощью гаустории семядоля. Находясь внутри семенной кожуры почечка зародыша успевает сформировать множество зачатков листа и придаточные корни. К моменту раскрывания коробочки и освобождению семян от плода в них уже полностью сформирован всход. Попавшее в воду семя очень непродолжительное время плывёт по течению, но как только от него отделяется семядоля, теряет плавучесть, падает на дно и укореняется[3].
Встречается в тропической и субтропической Азии: Китай, Индия, Бангладеш, Шри-Ланка, Лаос, Мьянма, Тайвань, Вьетнам, Борнео, Ява, Молуккские острова, Филиппины, Сулавеси, Суринам, Новая Гвинея[4].
Растут в затенённых местах по рекам и ручьям, протекающим под пологом дождевых тропических лесов.
В естественных условиях криптокорины исключительно редко размножаются семенами, более обычно у них вегетативное размножение корневыми отпрысками и корневищами.
Криптокорина широко культивируется по всему миру как аквариумное растение.
Несколько видов криптокорин очень широко распространены в аквариумной практике. Для большинства юных аквариумистов криптокорина — это первое «серьёзное» растение, которое нужно правильно посадить в грунт и добиться размножения в виде явного появления нового куста.
Криптокориной по умолчанию является Криптокорина сердцевидная (Cryptocoryne cordata). Она традиционно растет по углам в аквариумах у аквариумистов «старой школы». В таких условиях у неё среднего размера листья до 15 см и бледно-розовый окрас нижней стороны немного неровной листовой пластинки. «Кордата» действительно устойчива, и выживает в условиях слабой освещенности и обрастания водорослями.
Не менее устойчива Криптокорина жёлтая (Cryptocoryne lutea). Хорошо размножается в аквариумах начинающих аквариумистов. При этом (в условиях умеренного освещения) коричневая окраска только на черешке или чуть заходит на центр листовой пластинки. Молоденькие кустики лютеи можно спутать со многими другими подводными видами. В этом смысле «лютея» — типичная криптокорина.
Из других видов, чаще встречающихся в аквариумах рядовых любителей, можно отметить Криптокорину родственную (Cryptocoryne affinis) с ярко-малиновой изнанкой листьев (кстати в настоящее время очень редко встречающуюся) и Криптокорину апоногетонолистную (Cryptocoryne aponogetifolia), достигающей огромных размеров (до 1,5 м листья) и нетребовательной к характеристикам воды.
Прочие виды — удел специалистов и фанатов. Иногда можно встретить рощи Криптокорины Бекетта (Cryptocoryne beckettii), Криптокорины обратноспиральной (Cryptocoryne retrospiralis) или полянку Криптокорины Невилля (Cryptocoryne nevillii), посаженных чисто в декоративных целях, но все они относительно прихотливы и при разных аквариумных катаклизмах «пропадают».
Особенно декоративны виды с коричневыми и малиновыми листьями. Для ряда видов характерна пупырчатость листьев. Все это проявляется при ярком освещении. Крипокорины любят «старую» воду, хорошо себя чувствуют при подкисании грунта (вплоть до образования сероводорода). Для устойчивого роста необходима соответствующая корневая подкормка.
Некоторые виды исключительно сложны в содержании. Типичный пример — Криптокорина Твайтеза (Cryptocoryne thwaitesii), растущая в ручьях[5]. Любители сложных криптокорин с неизбежностью приходят к культивированию их в полузатопленном состоянии в палюдариуме (ведь иначе цветения не добиться).
Для многих видов характерна подверженность «криптокориновой болезни» — быстрое ослизнение всей листовой массы всех криптокорин в аквариуме, при резком изменении химических параметров воды — скачке pH [6]. После этого из сохранившихся корневищ отрастают новые листья. Похожий эффект вызывают и различные механические повреждения листьев — ткани вокруг повреждений ослизняются и разрушаются с образованием отверстий и неровных краев, хотя лист продолжает жить ещё долго после этого.
Корневище криптокорины спиральной (Cryptocoryne spiralis), известное под названием «индийской ипекакуаны», используется как рвотное средство.[источник не указан 1012 дней]
Первый вид этого рода был описан Ретциусом[7] в 1779 году как Arum spirale. Собственно род Cryptocoryne описан в 1828 году Фридрихом Фишером, немецким ботаником на русской службе, директором Императорского ботанического сада в Петербурге.
Известно более 60 видов[8]
Некоторые виды:
Соцветие небольшое, строение его очень своеобразно. Почти всё покрывало соцветия, часто причудливой формы и окраски, преобразовано в длинную узкую трубку с несколько вздутой нижней частью, внутри которой находится короткий початок, 1—3 см длиной. Трубка водонепроницаема, верхняя часть её возвышается над водой, нижняя — погружена в воду. Благодаря такому положению початок защищён от воздействия воды, хотя и находится ниже её уровня. Нижняя часть трубки покрывала, в которой находится початок, отделена от остальной части клапаном.
В нижней части початка расположены шесть женских цветков, образующих внешний круг из шести сросшихся гинецеев, внутренний круг женских цветков преобразован в стерильные подушечки — осмофоры. Выше по початку, после стерильной зоны расположены многочисленные мужские цветки (их может быть более 100), каждый из них состоит из двух тычинок. Оканчивается початок коротким придатком. Завязь одногнёздная, с несколькими семя-зачатками.
ОпылениеДо цветения клапан, отделяющий часть соцветия с початком, и верхушка трубки закрыты и открываются лишь непосредственно перед началом женской фазы цветения. Привлечённые цветом покрывала и запахом, исходящим от ароматических подушечек, насекомые проникают в соцветие, но обратно уже выйти не могут, так как клапан открывается только вовнутрь. Если произошло опыление цветков, понижается упругость трубки и клапана, он подвядает и насекомые могут выбраться наружу. Мужская фаза цветения начинается на 3—4 день. В это время открываются пыльники, пыльца приклеивается к ползающим по трубке насекомым, и они переносят эту пыльцу на цветки других соцветий. Чешский исследователь Карел Ратай (1975) установил, что криптокорины посещаются мелкими насекомыми из отрядов двукрылых, перепончатокрылых и жуков (божьих коровок).
ПлодПлод — сочная ягода, семя с эндоспермом.
Зародыш криптокорины образует зелёные зачатки листьев, ещё находясь внутри плода и семенной кожуры. Он имеет возможность развиваться в семени за счёт питательных веществ эндосперма, которые поставляет ему с помощью гаустории семядоля. Находясь внутри семенной кожуры почечка зародыша успевает сформировать множество зачатков листа и придаточные корни. К моменту раскрывания коробочки и освобождению семян от плода в них уже полностью сформирован всход. Попавшее в воду семя очень непродолжительное время плывёт по течению, но как только от него отделяется семядоля, теряет плавучесть, падает на дно и укореняется.
隐棒花属（学名：Cryptocoryne）是天南星科下的一个属，为水生或沼生草本植物。该属共有50种，分布于印度至马来西亚。[1]
这是一篇天南星科小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
クリプトコリネ（Cryptocoryne Fisch. ex Wydl.）はインド、東南アジア全域、パプアニューギニア原産のサトイモ科水生植物であり、英名はCryptocoryne(クリプトコリネ)である。ロゼット型に広がる草体を持ち、葉の形、大きさは様々である。葉の大きさは、小さな種は数センチほどだが、大きな種は数十センチを超える。年に数回、独特の形の花を咲かせる。サトイモ科の花は仏炎苞（ぶつえんほう）に包まれた独特の花を咲かせるが、クリプトコリネの花はその中でも特に変わった形をしていて、種によって大きく異なる。広範囲の様々な環境に生息し、上流域の清流から下流域の汽水、湿地から川の中と棲み処の幅は広い。雨季と乾季の水位差が激しい地域に住むものも多く、多くの種類は環境により水中葉と水上葉を切り替えて生育する。
煙突のように上に突き出た小さな花を咲かせる。色や形は種によって大きく異なり、花を観察することによって種の同定を行う場合が多い（葉は別種でも形が似ているものや、同種でも地域差で別種のような姿をしたものも多く、花の方が確実に同定が可能）。野生下では、本体のケトルが土や水に埋もれていても、花だけをシュノーケルのように高く突き出して咲かせる場合もあり、地面や水面から花が頭をのぞかせる、何とも不思議な光景を作り出す。多くの花は、細長く突き出たラッパのような形だが、クリプトコリネ クリスパツラのように栓抜きのような螺旋型をした種なども存在する。
参考：クリプトコリネの花画像
アクアリウムにて観賞目的で栽培されることが多い。欧米では古くから園芸植物としても人気があるが、日本においては、園芸植物として、かなりマイナーな部類であろう。日本で栽培している人のほとんどはアクアリストである。
完全に沈水した状態で栽培することも出来るので、アクアリウムにて栽培されることも多い。
クリプトコリネの産地は熱帯魚の産地でもあり、多くの熱帯魚が好むような環境である。そのため、コミュニティタンクや水草水槽にてクリプトコリネを使用するケースは多い。
急な環境変化を嫌い、落ち着いた環境を好む種が多いため、急激な温度変化、急に水質が変わるほどの大量の水換え、頻繁な植え替えなどは避ける。また、多くの種において、日本での越冬の際には観賞魚用のヒーターなどで保温する必要がある。
アクアリウムで水中栽培する場合が多いが、高湿度で冬場も気温を高く保てるなら、気中での栽培も可能である。
テラリウムで育てる場合もあるが、水を浅く張った水槽に植木鉢を並べ、根が水に浸かるようにした状態にて栽培することが多い。後者の方法のほうが植え替えなど管理は楽であり、コレクションを行う場合には適している。
用土はミズゴケや赤玉土、砂利、山野草園芸用の土などが使われる。多くの種において、日本での越冬の際にヒーターで保温する必要がある。水を浅く張った水槽の場合、観賞魚用のヒーターを使うことも出来る。
その他の気中栽培における保温方法は→テラリウムの項でテラリウムの保温方法を参照。
気中栽培においても、落ち着いた環境を好み、頻繁な植え替えや、急激な温度変化、ケージ内の水質の急変など、
環境の急変を嫌う。
性質は種によって異なり、栽培が容易な種もあれば困難な種もあるのだが、多くの種は環境の急変を嫌い、落ち着いた環境を好む。頻繁な植え替えや急激な水質変化を嫌う種が多い。
環境が合わないと溶けるように枯れてしまうが、根が残っていれば再生する場合が多い。溶けるように枯れる、通称「溶け」といわれる現象は、一株で起きると隣接するクリプトコリネへ次々と伝播していくこともあるので、注意が必要。
原産地が東南アジアの熱帯域で、ジャングルに生息する種が多いため、弱酸性の軟水を好む。 タンニンを多く含んだブラックウォーターを好む種も多い。
栽培下では株分けによる繁殖を行う。
野生のクリプトコリネを取り巻く状況はかなり悪い。絶滅しそうな種、新たに絶滅していく種が数多くある。
鉱山や道路を作るため、木材を確保するため、プランテーションを作るため、様々な目的でジャングルは切り開かれ、年々、その規模が小さくなっていく。鉱山や工場が川の近くに出来れば、水質は悪化し、クリプトコリネを含む多くの水草は暮らせなくなる。環境が破壊・汚染されているということは、クリプトコリネに限らず、多くの生物の生活を脅かす問題である。
流通している多くは栽培物であるが、野生採集のクリプトコリネも少なからず流通しているし、その人気も一部のマニアには高い。採集圧というものは、多くの生物種において種の存続を脅かすものであるが、クリプトコリネも例外ではない。ジャングルの奥地から持ち出されることにより、激減に拍車を掛けているというのは否めない。しかし、この手の植物は正確な個体数調査などはされていないし、そもそも困難なため、生息数や減少率の具体的な実態はわかり難い。
クリプトコリネの種の同定は難しい。同種でも、環境や地域差によって大きさ・葉の色・形態が大きく変化するし、葉では見分けが付きにくい種も多い。確実に種の同定を行うために、花を観るという方法で種の判別が行われている。
【学名】Cryptocoryne wendtii 【原産】スリランカ中央部および北部
丈夫でポピュラーな種である。色や葉の形にはいくつかのバリエーションが存在する。葉も茎も明るい緑色で、フラットな葉をした「グリーンタイプ」や、少し茶色がかって縮れた葉をした「ブラウンタイプ」などがある。写真の赤茶色で縮れた葉をしている個体は、欧州のトロピカ・ファームから出荷されている系統で「ウェンティ・トロピカ」という種名で流通しているものである。ウェンティのブラウンタイプを原型に改良した種である、と多くの図鑑や飼育書にはあるが。生産者であるトロピカ社のHP上での品種説明には「東南アジアに分布」と書いてあるものの、「改良種である」という旨の文はない。新しい改良種では、「ウェンティー・グリーン・ゲッコー」という、東南アジアで作られた改良種も流通している。ウェンティー系統は、全般にクリプトコリネとしては小型の部類だが、品種や地域差によってサイズが多少異なる場合がある。また、環境によっては縦横にボリュームを増し大型化する場合もあるし、葉の色や形も環境により変化する。
【学名】Cryptocoryne becketii 【原産】スリランカ西南部（ウエットランド）
比較的丈夫な種であるが、植え替えは嫌う。ツヤのある葉を持つ。少し茶色っぽい縮れた葉を持つ「ペッチィ」というタイプも存在する。以前は「ペッチィ」と「ベケッティ」は別種であると考えられていたが、最近の分類では、少し形態が違う同種とされる。「ペッチィ」は「ベケッティ」の矮小種であり、あまり大きくならない。この種は、約60年前からアクアリウム・ホビイストたちに親しまれている、歴史の古い水草のひとつである。
【学名】Cryptocoryne crispatula var. balansae 【原産】タイ インドシナ半島
アポノゲティフォリアに似た凹凸のあるテープ状の細長い葉を持つ。丈夫で成長が早く、環境によっては葉の長さが1m近くに達する。
【学名】Cryptocoryne walkeri 【原産】スリランカ
ポピュラーで、東南アジアのファームでも盛んに栽培されている。丈夫で育成は容易。ランナーを出して子株を次々に出す。
【学名】Cryptocoryne undulata 【原産】スリランカ
丈夫でポピュラーな種のひとつ。ウェンティと似ているが、こちらは葉のふちが縮れているし、質感も見比べると異なる。
【学名】Cryptocoryne ciliata var. ciliata 【原産】タイ、インドネシア、マレーシア、ニューギニア
40センチ近くになる大型種。明るい緑色で笹の葉のように尖った葉を持つ。汽水域にも生息する丈夫な種で、やや硬度の高い水を好む。
【学名】Cryptocoryne parva 【原産】スリランカ
大きくなっても5センチほどにしかならない小型種。芝のように茂るが、成長は他の似たような水草に比べ遅い。
【学名】cryptocoryne cordata 【原産】タイ、マレーシア、ボルネオ
美しい黄色い花を持つポピュラー種。安定した環境を用意すれば比較的容易に育てられる。地域変異が多い種。 なお本種の改良品種に"ロザエネルヴィス"と呼ばれる斑入りの品種があり、人気が高い。
【学名】Cryptocoryne albida 【原産】タイ南部、ミャンマー南部
細長い葉を持ち、環境によって緑色から赤褐色に葉色を変化させる。美しく育てるためには明るく安定した環境が必要。
【学名】Cryptocoryne thwaitecii 【原産】スリランカ西南部（ウエットランド）
紫がかった濃緑色をしている。最近は流通量が減っている種。育成は難しく、水中より気中栽培で育てた方よい。
【学名】Cryptocoryne aponogetifolia 【原産】フィリピン、ルソン島南部
細長くてウェーブのようなシワが入った、深緑の葉を持つ。別種の水草「アポノゲトン」に似た感じの葉を持つ。葉の長さは30センチ以上に達するため、水深のある水槽での栽培が望ましい。
【学名】Cryptocoryne pontederiifolia 【原産】スマトラ、パダン、アチェ州
明るい黄緑色をした葉を持つが、環境の変化で葉が赤みを帯びることもある。比較的、栽培が容易な種で、水上では花を咲かせやすい。葉長は大きいもので18センチほど。
『ピーシーズ（監修・発行） アクアリウムで楽しむ水草図鑑 2001年10月10日発行 P100～121 東南アジアの自生地の写真集とクリプトコリネ解説の項』
「ピーシーズ（監修・発行） A-WAVE（アクアウェーブ） No.29 2003年9月10日発行 水上葉で楽しむクリプトコリネ」
クリプトコリネ（Cryptocoryne Fisch. ex Wydl.）はインド、東南アジア全域、パプアニューギニア原産のサトイモ科水生植物であり、英名はCryptocoryne(クリプトコリネ)である。ロゼット型に広がる草体を持ち、葉の形、大きさは様々である。葉の大きさは、小さな種は数センチほどだが、大きな種は数十センチを超える。年に数回、独特の形の花を咲かせる。サトイモ科の花は仏炎苞（ぶつえんほう）に包まれた独特の花を咲かせるが、クリプトコリネの花はその中でも特に変わった形をしていて、種によって大きく異なる。広範囲の様々な環境に生息し、上流域の清流から下流域の汽水、湿地から川の中と棲み処の幅は広い。雨季と乾季の水位差が激しい地域に住むものも多く、多くの種類は環境により水中葉と水上葉を切り替えて生育する。
.jpg)
.jpg)
