Meymun səhləbi (lat. Orchis simia) - səhləbkimilər fəsiləsindən dərman bitkisi növü.
Hündürlüyü 20-50 sm olan çoxillik bitkidir. Kök yumruları yumurtaşəkilli və ya ellipsvaridir.
Yarpaqları gövdənin əsasından yuxarıda yerləşir, enli-uzunsov-neştərvaridir, küt sivriləşmiş, qaidəsinə doğru daralandır, uzunluğu 15 sm, eni 2-5 sm-dir.[1]
Çiçək qrupu çox sıxdır, çoxçiçəklidir, oval-yumurtaşəkillidir, uzunluğu 3-7 sm-dir. Çiçək altlığı yumurtaşəkilli və ya qısa üçkünc formalıdır. Bütün yarpaqcıqları qalpaqda toplanmışdır, xarici yarpaqcıqlar enliyumurtaşəkillidir, bozumtul-çəhrayıdır, damarının sayı 5-7 ədəddir. Mahmızı küt, silindrik və az bükülmüşdür.
May
May
BQ (Quba), BQ şərq, Oobustan, Kür-Araz oval., KQ mərkəzi, Lənk. dağ. Aşağı və bəzən,orta dağ qurşağında.
Kolluqlarda, meşə kənarında, dağ çəmənlərində rast gəlinir.
Birləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin.
Meymun səhləbi (lat. Orchis simia) - səhləbkimilər fəsiləsindən dərman bitkisi növü.
Hündürlüyü 20-50 sm olan çoxillik bitkidir. Kök yumruları yumurtaşəkilli və ya ellipsvaridir.
Tegeirian yw Tegeirian y mwnci sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Orchidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Orchis simia a'r enw Saesneg yw Monkey orchid.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Tegeirian Epa.
Mae'n blanhigyn blodeuol nodedig ac fel eraill o deulu'r Orchidaceae, mae'r blodau'n hynod liwgar mae'n cynhyrchu arogl da. Enw'r genws yw Orchis, sy'n tarddu o Hen Roeg ὄρχις (órkhis), sy'n golygu caill; mae hyn yn cyfeirio at gloron deuol rhai tegeirianau.[2]
Tegeirian yw Tegeirian y mwnci sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Orchidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Orchis simia a'r enw Saesneg yw Monkey orchid. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Tegeirian Epa.
Mae'n blanhigyn blodeuol nodedig ac fel eraill o deulu'r Orchidaceae, mae'r blodau'n hynod liwgar mae'n cynhyrchu arogl da. Enw'r genws yw Orchis, sy'n tarddu o Hen Roeg ὄρχις (órkhis), sy'n golygu caill; mae hyn yn cyfeirio at gloron deuol rhai tegeirianau.
Das Affen-Knabenkraut (Orchis simia)[1] ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Knabenkräuter (Orchis) innerhalb der Familie der Orchideen (Orchidaceae).
Das Affen-Knabenkraut ist eine ausdauernde, krautige Pflanze, die Wuchshöhen von 20 bis 45 Zentimetern erreicht. Die zwei bis fünf in einer Rosette angeordneten Laubblätter sind ungefleckt und bis zu 20 Zentimeter lang.
Die Blütezeit reicht von Mitte April bis Ende Mai. Der ovale Blütenstand ist dichtblütig. Typisch für diese Art ist das Aufblühen von oben nach unten. Die zwittrigen Blüten sind zygomorph und dreizählig. Kelch- und Kronblätter bilden einen Helm, außen weißlich-rosa, innen purpurfarben gepunktet. Die Lippe ist 15 bis 20 Millimeter lang, deutlich dreilappig, mittlerer Lappen tief zweigeteilt mit kurzem Anhängsel in der Mitte. Seitenlappen und Zipfel des Mittellappen sehr schmal, hell bis kräftig rosa gefärbt. Mitte der Lippe weißlich mit feinen Punkten. Sporn zylindrisch, abwärts gebogen. Es gibt rein weißblühende oder fast rein weiß blühende Exemplare.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 42.[2]
Das Affen-Knabenkraut kommt hauptsächlich im Mittelmeerraum vor, außerdem gibt es isolierte Vorkommen in West- und Mitteleuropa, Kleinasien, Iran, Kaukasusraum sowie Nordafrika.
Es kommt in Mitteleuropa nur im äußersten Südwesten bei der Burgundischen Pforte, im Oberrheintal (am Kaiserstuhl), im Oberelsass und in der äußersten Südwestschweiz sehr selten vor. Es bildet an seinen Standorten zuweilen kleinere, sehr lockere und meist individuenarme Bestände.[3] In Deutschland ist es nur in den wärmeren Regionen hauptsächlich entlang des Rheins zu finden. In der Schweiz finden sich Vorkommen in den Kantonen Genf und Waadt. Die Tendenz zur Ausbreitung, wie sie bei der Bocks-Riemenzunge und verschiedenen heimischen Ragwurzen beobachtet wurde, ist bei dieser Art bisher nur im Ansatz zu erkennen.
Das Affen-Knabenkraut gedeiht am besten auf kalkreichen, trockenen, humushaltigen, tiefgründigen Lehm- oder Lößböden.[3] Es besiedelt in Gegenden mit dem wärmsten Klima Mitteleuropas, Trockenrasen, lichte Gebüsche und lichte Trockenwälder.[3] Es ist eine Charakterart des Mesobrometum aus dem Verband Mesobromion.[2] Nach Baumann und Künkele hat die Art in den Alpenländern folgende Höhengrenzen: Deutschland 115–640 Meter, Frankreich 0–1400 Meter, Schweiz 200–625 Meter, Italien 70–1800 Meter, Slowenien 20–1028 Meter.[4] In Europa liegen die Grenzen bei 0 und 1800 Metern Meereshöhe.[4]
Die ökologischen Zeigerwerte nach Landolt & al. 2010 sind in der Schweiz: Feuchtezahl F = 2w (mäßig trocken aber mäßig wechselnd), Lichtzahl L = 4 (hell), Reaktionszahl R = 4 (neutral bis basisch), Temperaturzahl T = 4+ (warm-kollin), Nährstoffzahl N = 2 (nährstoffarm), Kontinentalitätszahl K = 2 (subozeanisch).[5]
Orchis simia ist durch ihre Seltenheit, vor allem in ihren nördlichen Verbreitungsgebieten, gefährdet.
Man kann die folgenden Unterarten unterscheiden:[6]
Orchis simia bildet mit nahe verwandten Arten wie dem Helm-Knabenkraut (Orchis militaris) Hybriden. Hybriden mit dieser Art sind schwer zu bestimmen. Die Blütenform ist stark dem Affen-Knabenkraut angenähert. Sicheres Zeichen für eine Hybride ist das Aufblühen von unten nach oben. Weiterhin hybridisiert es mit dem Purpur-Knabenkraut (Orchis purpurea), dem Ohnsporn (Aceras anthropophorum) und anderen Arten aus dem Orchis militaris-Formenkreis (siehe Knabenkräuter (Orchis)). Z. B.:
Die Erstveröffentlichung von Orchis simia erfolgte 1779 durch Jean-Baptiste de Lamarck. Das Artepitheton simia ist lateinisch und bedeutet Affe bzw. Menschenaffe, nachdem die Blüten in der Tat aussehen wie kleine, aufrecht stehende Affen.
Weißes Exemplar neben normal gefärbtem
Orchis simia im Orjen, Montenegro
Orchis × angusticruris
Orchis × beyrichii
Das Affen-Knabenkraut (Orchis simia) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Knabenkräuter (Orchis) innerhalb der Familie der Orchideen (Orchidaceae).
De Aapkeskaaiblom (Orchis simia) ) is in orchidee. De soarte stiet op de list fan wetlik beskerme planten yn Nederlân. It kin 20-40 sm heech wurde.
Aapkeskaaiblom op SoortenBank.nl
Ofbylden dy't by dit ûnderwerp hearre, binne te finen yn de kategory fan Wikimedia Commons. De Aapkeskaaiblom (Orchis simia) ) is in orchidee. De soarte stiet op de list fan wetlik beskerme planten yn Nederlân. It kin 20-40 sm heech wurde.
D'r aeëpkesorchis (Orchis simia) is 'n orchidee. In Nederland en Belsj is de plaant wèttelek besjermd. In Nederland sjteet ze daobie ooch óp de Roeëj Lies vermeld es sjtabiel en get toenaemend. De bloom liekt get óp e aeëpke, vandao d'r naam.
De plaant kan 20-40 cm hoeëg waeëre. De glanzende blajjer zeunt oongevlekt. D'r sjtengel is kaentig. De plaant bleujt haove mei, oeëbie de baovenste blome 't örsjte ópgeunt. De bloom is lichtroze bies lila.
D'r aeëpkesorchis keumt vör es sjaemplaant in d'r Euregio Maas-Rien óp kalkhoudende groond en, ömdat de plaant vroosgeveulig is, mèt name in busjrande óp hellinge die nao 't zuide gekieërd zeunt. 't Microklimaat óp die plaatsje keumt euvereen mèt 't subtropisch klimaat, d'r sjtrieëk oeë die plaante normaal vörkaome.
D'r aeëpkesorchis (Orchis simia) is 'n orchidee. In Nederland en Belsj is de plaant wèttelek besjermd. In Nederland sjteet ze daobie ooch óp de Roeëj Lies vermeld es sjtabiel en get toenaemend. De bloom liekt get óp e aeëpke, vandao d'r naam.
De plaant kan 20-40 cm hoeëg waeëre. De glanzende blajjer zeunt oongevlekt. D'r sjtengel is kaentig. De plaant bleujt haove mei, oeëbie de baovenste blome 't örsjte ópgeunt. De bloom is lichtroze bies lila.
Orchis simia hè una pianta chì face partita di a famiglia di l'orchidaceae.
Orchis simia hè una pianta chì face partita di a famiglia di l'orchidaceae.
Саълаби маймунӣ (лот. Órchis simia) — рустании бисёрсолаи алафӣ аз ҷинси ҷинси Саълаб (Orchis) оилаи Саълабиҳо (Orchidaceae).
Гиёҳи алафии бисёрсолаи лӯндабех, қадаш 20—40(45) см. Бехаш байзашакл меебошад. Дар пояаш 3—5 барг бо дарозии(5,5)10—15 см ва паҳноии (2)3—3,5(5) см месабзад.
Саълаби маймунӣ (лот. Órchis simia) — рустании бисёрсолаи алафӣ аз ҷинси ҷинси Саълаб (Orchis) оилаи Саълабиҳо (Orchidaceae).
Orchis simia, commonly known as the monkey orchid, is a greyish pink to reddish species of the genus Orchis. It gets its common name from its lobed lip which mimics the general shape of a monkey's body.[1]
The range of the species is central and southern Europe, including southern England, the Mediterranean, Russia, Asia Minor, Caucasus, northern Iraq, Iran to Turkmenistan and northern Africa[2][3] where it occurs in grassland, garrigue, scrub and open woodland, chiefly on limestone soils. It is absent from the Balearic Islands, Corsica and Sardinia.[4] On Cyprus the species can be categorized as threatened,[2] and it became a protected species in the UK in 1975 under the Conservation of Wild Creatures and Wild Plants Act.[5]
,_H%C3%A9rault,_122624.jpg)
Wild monkey orchid (Orchis simia), Hérault, France
Orchis simia, commonly known as the monkey orchid, is a greyish pink to reddish species of the genus Orchis. It gets its common name from its lobed lip which mimics the general shape of a monkey's body.
The range of the species is central and southern Europe, including southern England, the Mediterranean, Russia, Asia Minor, Caucasus, northern Iraq, Iran to Turkmenistan and northern Africa where it occurs in grassland, garrigue, scrub and open woodland, chiefly on limestone soils. It is absent from the Balearic Islands, Corsica and Sardinia. On Cyprus the species can be categorized as threatened, and it became a protected species in the UK in 1975 under the Conservation of Wild Creatures and Wild Plants Act.
Orchis simia es orquídea de hábito terrestre que se distribuye por el occidente de Europa y norte de África.[1]
Las hojas son oblongas con una longitud de 50 m, crecen desde los nódulos subterráneos que tienen un tamaño máximo de 6 cm y son redondos. Las inflorescencias que son erectas en espiga, salen de la roseta basal de hojas estando cubierto el tallo por una bráctea color verde claro.
Presenta una densa floración con flores pequeñas. Los tres sépalos son iguales en tamaño estando soldados por los lados quedando los ápices sueltos, estos extremos sueltos son muy finos y los dos laterales se curvan a cada lado el central se arquea hacia abajo. Forman una especie de gorra que cubre la columna. Los sépalos presentan un color blanco rosado uniforme en el haz. En el envés presentan unas rayas color púrpura.
El labelo sobresale debajo de la gorra 3/4 partes es del mismo color rosa que los sépalos. El labelo presenta cinco lóbulos que hacen la forma de un cuerpo con dos patas, un rabo y dos brazos. La parte central del labelo es más estrecha que en Orchis militaris. Tiene además dos pétalos muy reducidos en el interior que no se observan a simple vista aunque en algunas variedades sobresalen ligeramente bajo la gorra. Florece desde marzo hasta junio. El color puede variar desde blanco a diferentes tonos de rosa y púrpura.
Se desarrolla en prados y terrenos a la luz solar directa o media sombra.
Se encuentran en Francia, España, Portugal, Italia y norte de África.
Orchis simia fue descrita por Jean-Baptiste Lamarck y publicado en Flore Françoise 3: 507. 1778[1779].[2]
Estas orquídeas reciben su nombre del griego όρχις "orchis", que significa testículo, por la apariencia de los tubérculos subterráneos en algunas especies terrestres. La palabra 'orchis' la usó por primera vez Teofrasto (371/372 - 287/286 a. C.), en su libro "De historia plantarum" (La historia natural de las plantas). Fue discípulo de Aristóteles y está considerado como el padre de la Botánica y de la Ecología.
simia: epíteto que hace referencia al parecido de su flor con un mono.
Orchis simia es orquídea de hábito terrestre que se distribuye por el occidente de Europa y norte de África.
Orchis simia
L’Orchis singe (Orchis simia) est une espèce de plantes herbacées pérennes de la famille des Orchidacées.
Cette orchidée haute de 20 à 40 (50) cm est reconnaissable à sa floraison inversée : les fleurs du sommet de l'inflorescence s'ouvrent en effet avant celles de la base. Le labelle est fortement trilobé. Le lobe médian est divisé en deux lobes fins semblables aux lobes latéraux et présente un appendice intercalaire allongé. L'éperon, non nectarifère, plus court que le labelle, est incurvé vers le bas.
Orchis simia est voisine de l'orchis guerrier (Orchis militaris) avec laquelle elle peut s'hybrider. Elle s'hybride également avec Orchis purpurea, donnant des individus dont les fleurs ont la forme de O. simia mais de couleur plus foncée, rappelant O. purpurea[1].
De la mi-avril à juin (rarement début juillet).
En terrain calcaire, sec, en pleine lumière ou sous léger ombrage en zones de pelouses, de bois clairs, de garrigues sur sols rocailleux.
Espèce méditerranéenne-atlantique de l'Espagne à l'Angleterre, à l'Est jusqu'en Iran. Également présente en Afrique du Nord.
Elle atteint sa limite nord sur le continent européen en Belgique, où elle est considérée comme très rare[2].
L'espèce est classée "LC" : Préoccupation mineure[3].
Cette orchidée est cependant protégée dans diverses régions de France métropolitaine.
Orchis singe sauvage (Orchis simia), Hérault, France
Orchis simia
L’Orchis singe (Orchis simia) est une espèce de plantes herbacées pérennes de la famille des Orchidacées.
Zapadna pihawka (Orchis simia) je rostlina ze swójby orchidejowych rostlinow (Orchidaceae).
Zapadna pihawka (Orchis simia) je rostlina ze swójby orchidejowych rostlinow (Orchidaceae).
La orchidea scimmia (Orchis simia Lam., 1779) è una pianta appartenente alla famiglia delle Orchidacee, diffusa nel bacino del Mediterraneo.[2]
È una pianta erbacea geofita bulbosa con fusto alto 20–40 cm.
L'apparato radicale è costituito da due rizotuberi tondeggianti.
Le foglie, da 3 a 6, sono allungate, di colore verde chiaro, disposte in rosetta basale.
I fiori sono riuniti in infiorescenze dense, di forma più o meno ovata.
I sepali, biancastri con striature e maculature porporine, avvolgono a casco i petali, dello stesso colore ma più piccoli. Il labello, nettamente trilobato, ha sembianze vagamente antropomorfe, al pari di altre specie quali Orchis militaris, Orchis italica, etc.; lo sperone è cilindrico, ottuso, discendente.
Fiorisce da aprile a giugno.
A differenza della gran parte delle specie del genere, si aprono per primi i fiori posti alla sommità dell'infiorescenza, invece che quelli alla base.
Il numero cromosomico di Orchis simia è 2n=42.[3]
Si riproduce per impollinazione entomofila ad opera di lepidotteri del genere Hernaris e di coleotteri del genere Cidnopus.
Il suo areale si estende dalla penisola iberica e dal Nord Africa sino al Caucaso, all'Asia minore e al Medio Oriente.
In Italia è presente su tutta la penisola tranne che in Val d'Aosta; assente in Sardegna, la sua presenza in Sicilia è dubbia[4] mentre in Puglia[5] è presente in piccole aree, in Campania è presente nel Cilento e Vallo di Diano.
I suoi habitat sono i prati magri, le garighe e le radure di macchia a substrato calcareo, da 0 a 1800 m di altitudine.
La orchidea scimmia (Orchis simia Lam., 1779) è una pianta appartenente alla famiglia delle Orchidacee, diffusa nel bacino del Mediterraneo.
De aapjesorchis (Orchis simia) is een orchidee. In Nederland is de plant vanaf 1 januari 2017 niet meer wettelijk beschermd. In België is de soort wel wettelijk beschermd. De plant staat op de Nederlandse Rode lijst van planten als zeer zeldzaam, maar stabiel tot iets toenemend. De bloem lijkt enigszins op een aapje, vandaar de Nederlandse naam.
De aapjesorchis kan 20-40 cm hoog worden. De glanzende bladeren zijn ongevlekt met een breed-lancetvormige vorm. De onderste bladeren staan schuin omhoog. De stengel is kantig en wordt door de bovenste bladeren omsloten. De plant bloeit half mei, waarbij de bovenste bloemen van de bloeiwijze het eerste opengaan. De bloem is lichtroze tot lila.
De aapjesorchis komt als schaduwplant voor in de Zuid-Limburgse graslanden op kalkhoudende grond. De plant is gevoelig voor vorst en kan weleens uitvriezen.
De aapjesorchis komt verder voor in het Middellandse Zeegebied en in geïsoleerde gebieden in West- en Midden-Europa, Klein-Azië, Iran, Kaukasus en Noord-Afrika. In Duitsland is ze te vinden langs de Rijn en in Zwitserland in de kantons Genève en Vaud.
De aapjesorchis hybridiseert in de natuur met Orchis militaris, Orchis anthropophora en Orchis purpurea. Hybriden met Orchis militaris zijn moeilijk te onderscheiden van de aapjesorchis zelf.
De aapjesorchis (Orchis simia) is een orchidee. In Nederland is de plant vanaf 1 januari 2017 niet meer wettelijk beschermd. In België is de soort wel wettelijk beschermd. De plant staat op de Nederlandse Rode lijst van planten als zeer zeldzaam, maar stabiel tot iets toenemend. De bloem lijkt enigszins op een aapje, vandaar de Nederlandse naam.
De aapjesorchis kan 20-40 cm hoog worden. De glanzende bladeren zijn ongevlekt met een breed-lancetvormige vorm. De onderste bladeren staan schuin omhoog. De stengel is kantig en wordt door de bovenste bladeren omsloten. De plant bloeit half mei, waarbij de bovenste bloemen van de bloeiwijze het eerste opengaan. De bloem is lichtroze tot lila.
Apeorkide (Orchis simia) er en plante i vårmarihandslekta (orkidéfamilien).
Apeorkide har gråaktig rosa til rødlige småblomster på en opprett stilk, og en rosett med enkle blader nederst. De andre blomstene i slekta begynner blomstringen med de nederste småblomstene og fortsetter langsomt oppover, men apeorkide har snudd dette slik at de øverste blomstene springer ut først.
Den har sitt navn (engelsk: monkey orchid) fra den utvidede nedre «leppen» i kronbladene som ser ut som en kroppen til en apehann med utstrakte armer og bein. Den vokser i Europa, rundt Middelhavet, Russland, Anatolia og Iran.[1]
Den blir også lagt merke til på grunn av sin svært tydelige lukt, som minner om menneskelig avføring[2] og lukten kan bli forsterket hvis blomstene plukkes og tas med inn.
Det finnes også en annen orkide som har det engelske navn «monkey orchid», med det vitenskapelige navn Dracula simia. Den tilhører altså en annen slekt som har sitt navn etter de tre svært lange pisklignende vedheng på blomsten. Blomstene her ligner forbløffende på apeansikter, og de har en mer behagelig lukt av modne appelsiner. De vokser i Ecuador og Peru.[2]
Apeorkide (Orchis simia) er en plante i vårmarihandslekta (orkidéfamilien).
Multimedia w Wikimedia Commons Storczyk małpi (Orchis simia) – gatunek rośliny z rodziny storczykowatych. Występuje w Europie (na południe od Anglii, południowo-zachodnich Niemiec, Bałkanów i Krymu), w północnej Afryce (północna Algieria) i w zachodniej Azji (Turcja i Liban)[3].
Jest to wieloletnia roślina o dwóch podziemnych jajowatych bulwach i łodydze o długość od 20 do 40 cm. Liście odziomkowe, równowąskie i odwrotnie lancetowate, od 5 do 12 cm długości; liście łodygowe obejmujące łodygę, zmniejszające się stopniowo idąc ku górze. Kwiatostan – gęsty, walcowaty, długości do 8 cm, złożony z licznych kwiatów zmiennie ubarwionych od koloru jasnego różu do purpury. Boczne zewnętrzne działki okwiatu owalnie lancetowate, zaostrzone, o długości ok. 1 cm. Środkowe i wewnętrzne działki tworzą rodzaj hełmu. Trójłatkowa warżka o dwóch wąskich łatkach bocznych i łatce środkowej, dzielącej się dalej na dwie długie, wąskie, lekko wzniesione ku górze łatki oraz delikatną łatkę środkową. Obrys całej warżki przypomina kształtem małpę, skąd nazwa gatunku. Biaława ostroga zgięta ku dołowi[4].
Gatunek rośnie na polanach leśnych, w zaroślach, ziołoroślach i na suchych łąkach; zwykle na umiarkowanie wapiennych glebach[4]; do wysokości 1800 m n.p.m. Kwitnie od marca do maja[3].
Storczyk małpi (Orchis simia) – gatunek rośliny z rodziny storczykowatych. Występuje w Europie (na południe od Anglii, południowo-zachodnich Niemiec, Bałkanów i Krymu), w północnej Afryce (północna Algieria) i w zachodniej Azji (Turcja i Liban).
Геофіт. Бульби овальні або кулясті. Стебло 20—45 см заввишки. Листки видовженоланцетні, тупі, до основи звужені. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-пурпурові, зібрані В густий яйцевидний колос; приквітки лусковидні, набагато коротші за зав'язь; середня лопать губи дволопатева, її частки довгі (до 1 см), вузьколінійні або лінійні з шиловидним зубцем між ними; бокові лопаті лінійні, до 7,5 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні.
Росте на узліссях і лісових галявинах ялівцевих і пухнастодубових лісів, серед чагарників, на гірських луках та схилах. У нижньому гірському поясі південного макросхилу Кримської гряди зустрічається в ценозах союзів Jasminio-Juniperion excelsae, Carpino orientalis-Quercion pubescentis, Elytrigio nodosae-Quercion pubescentis кл. Quercetea pubescenti-petraea. На північному макросхилі Кримських гір росте в ценозах порядку QuercoCarpinetalia betuli (кл. Querco-Fagetea). Ксеромезофіт.
Атлантична і Східна Європа, Середземномор'я, Балканський півострів, Крим, Кавказ, Мала та Середня (гірська система Копет-Даг) Азія.
В Україні рідкісна рослина. Зрідка трапляється в Гірському Криму та на околиці Феодосії по чагарниках, на лісових галявинах, гірських луках та на схилах.
Занесена до Червоної книги України, статус — вразливий. Занесено до Додатку II Конвенції CITES. Охороняється в Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому природному заповіднику.
Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. Одержана таким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.
Салеп — добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.
Orchis simia hay còn được biết đến với tên lan khỉ là một loài hoa có màu hồng tím đến tím thuộc họ Lan, chi Orchis. Tên gọi dân dã "lan khỉ" ("monkey orchid") bắt nguồn từ hình dáng bên ngoài của hoa giống như thân hình một con khỉ đực. Loài hoa này phân bố chủ yếu ở Châu Âu, Địa Trung Hải, Nga, Anatolia và Iran.[1] Hoa có đặc điểm là hướng nắng, nở hoa theo lần lượt theo thứ tự từ trên xuống dưới và có mùi hôi thối giống mùi phân động vật.[2][3]
Hình minh hoạ Orchis simia
Orchis simia (trái) và Orchis × beyrichii (phải)
,_H%C3%A9rault,_122624.jpg)
.jpg)
_-_Bot._Reg._5_pl.375_(1819).jpg)
|các trang= hay |at= dư (trợ giúp). ISBN 0-88192-267-6.
Orchis simia hay còn được biết đến với tên lan khỉ là một loài hoa có màu hồng tím đến tím thuộc họ Lan, chi Orchis. Tên gọi dân dã "lan khỉ" ("monkey orchid") bắt nguồn từ hình dáng bên ngoài của hoa giống như thân hình một con khỉ đực. Loài hoa này phân bố chủ yếu ở Châu Âu, Địa Trung Hải, Nga, Anatolia và Iran. Hoa có đặc điểm là hướng nắng, nở hoa theo lần lượt theo thứ tự từ trên xuống dưới và có mùi hôi thối giống mùi phân động vật.
Прицветники беловатые, (1,25)2—3(4) мм длиной, намного короче завязи, яйцевидные или яйцевидно-ланцетные, заострённые, беловатые. Наружные листочки околоцветника светло-серовато-фиолетовые или светло-серовато-пурпурные, у основания спаянные, яйцевидно-ланцетные, сильно заострённые, с тремя жилками, 1—1,4 см длиной, боковые неравнобокие. Два внутренних лепестка околоцветника линейные, заострённые, с одной жилкою, почти белые, немного короче наружных. Губа бледно-пурпурная или светло-розовая, средняя её доля до места разделения на конечные лопасти более бледная с пурпурными крапинками; у основания с двумя узколинейными изогнутыми боковыми долями, до 7,5 мм длины; Средняя доля губы продоговато-линейная, разделена на две длинные (до 11 мм длиной), узко-линейные, изогнутые лопасти, с шиловидным зубчиком до 2—3 мм длиной в выемке между ними; длина всей губы 1,4—1,5 см. Шпора тупая, цилиндрическая, намного короче завязи, 4—5 мм длиной и около 1,5—1,75 мм толщиной, вниз направленная и едва согнутая. Завязь скрученная. Цветёт в апреле — мае.
Плодоносит в июне. Размножается семенами.
Ятрышник обезьяний широко распространён от Южной, Западной Европы и Северной Африки до Ирана; на территории бывшего СССР — на Кавказе, во всех районах, кроме Дагестана, в Крыму, в горной Туркмении (Копетдаг).
Растёт в светлых лесах, кустарниках, на лесных полянах нижнего, реже среднего горного пояса до высоты 1500 м над уровнем моря.
Числится в Красной книге России — категория III (редкий вид).
Растение не образует сплошных зарослей, встречается спорадически, многие популяции уничтожены.
Клубни идут на приготовление салепа, используемого в отечественной фармокопее.
Выращивается в качестве декоративного растения.
Сбор цветущих растений, повышенное рекреационное воздействие, нарушение естественных мест обитания. Необходимо установить контроль за состоянием популяций, организовать микрозаказники на хребте Маркотх, запретить сбор и выкопку растений.
По данным The Plant List на 2013 год, в синонимику вида входят[2]:
Прицветники беловатые, (1,25)2—3(4) мм длиной, намного короче завязи, яйцевидные или яйцевидно-ланцетные, заострённые, беловатые. Наружные листочки околоцветника светло-серовато-фиолетовые или светло-серовато-пурпурные, у основания спаянные, яйцевидно-ланцетные, сильно заострённые, с тремя жилками, 1—1,4 см длиной, боковые неравнобокие. Два внутренних лепестка околоцветника линейные, заострённые, с одной жилкою, почти белые, немного короче наружных. Губа бледно-пурпурная или светло-розовая, средняя её доля до места разделения на конечные лопасти более бледная с пурпурными крапинками; у основания с двумя узколинейными изогнутыми боковыми долями, до 7,5 мм длины; Средняя доля губы продоговато-линейная, разделена на две длинные (до 11 мм длиной), узко-линейные, изогнутые лопасти, с шиловидным зубчиком до 2—3 мм длиной в выемке между ними; длина всей губы 1,4—1,5 см. Шпора тупая, цилиндрическая, намного короче завязи, 4—5 мм длиной и около 1,5—1,75 мм толщиной, вниз направленная и едва согнутая. Завязь скрученная. Цветёт в апреле — мае.
Плодоносит в июне. Размножается семенами.
