Phalaenopsis mannii es una orquídea del género de Phalaenopsis de la subfamilia Epidendroideae de la familia Orchidaceae. Nativas del sudoeste de Asia.
Es una planta epífita pendular que crece en los valles tropicales en alturas de 500 a 1500 metros en los húmedos bosques siempreverde con sotobosque denso, cerca de arroyos y ríos en el corcho bruto de los árboles, aunque no haya mucha caída de lluvia. Crecen mejor sobre corcho o helechos arborescentes, debido a su hábito colgante con un corto tallo envuelto en 4 a 5 hoja imbricadas, oblongo-lanceoladas a oblongo-liguladas, brillntes, carnosas, ápice agudo y de color verde. Les gusta la sombra y zonas con alta humedad, florece en una delgada, inflorescencia pendular de 45 cm de largo, en racimo o rara vez en panícula, laxa con muchas flores [70] en la inflorescencia que es tan larga como las hojas con las pequeñas brácteas aovado-lanceoladas, fragantes, cerosas.[1]
Su tamaño es entre pequeño y mediano y, se desarrolla bajo temperaturas cálidas; las especies son epífitas y se encuentran a través del Himalaya oriental, India, Assam, Nepal, Bután, Sikkim, Birmania, en el sur de China y Vietnam[1]
Phalaenopsis mannii fue descrita por Heinrich Gustav Reichenbach y publicado en The Gardeners' Chronicle & Agricultural Gazette 902. 1871.[2]
Phalaenopsis: nombre genérico que procede del griego phalaina = “mariposa” y opsis = “parecido”, debido a las inflorescencias de algunas especies, que recuerdan a mariposas en vuelo. Por ello, a las especies se les llama “orquídeas mariposa”.
mannii: epíteto
Phalaenopsis mannii es una orquídea del género de Phalaenopsis de la subfamilia Epidendroideae de la familia Orchidaceae. Nativas del sudoeste de Asia.
Phalaenopsis mannii est une espèce d'Orchidées du genre Phalaenopsis originaire d'Asie.
Phalaenopsis mannii Rchb.f., 1871 è una pianta della famiglia delle Orchidacee originaria dell'Asia sudorientale[1].
È un'orchidea di taglia da piccola a media, a comportamento epifita, come tutte le specie del genere Phalaenopsis a crescita monopodiale. Presenta un corto fusto avvolto dalle basi, molto embricate, delle foglie, che sono 4 o 5 e si presentano lucide, carnose, di forma da oblungo-oblanceolata a oblungo-ligulata, con apice mediamente acuto. La fioritura avviene normalmente in primavera, mediante un'infiorescenza racemosa o raramente paniculata che aggetta lateralmente, ricadente, pendula, lunga in media 45 centimetri, ricoperta da piccole brattee di forma ovato-lanceolata e portante moltissimi (fino a 70) fiori. Questi sono grandi mediamente 4 centimetri, sono profumati, di consistenza cerosa, longevi, si aprono in successione, e sono di colore giallo verdognolo, con evidenti macchie di colore rosso-marroncino in petali, sepali, mentre il labello è doi colore crema screziato di rosso fucsia.[2].
La specie è originaria dell'Asia, in particolare della sezione indiana della catena dell'Himalaya, ovvero stati indiani di Assam e Sikkim, Nepal, Bhutan, oltre che Myanmar, Cina meridionale e Vietnam, dove cresce epifita su alberi con corteccia rugosa, in foreste sempreverdi con fitto sottobosco, presso corsi d'acqua che forniscono la necessaria umidità anche in zone poco piovose, da 500 a 1500 metri di quota[2].
Polychilos mannii (Rchb.f.) Shim, 1982
Phalaenopsis boxallii Rchb.f., 1883
Phalaenopsis mannii f. flava Christenson, 2001
Questa pianta, per la sua tendenza a crescere pendente è bene coltivata in panieri appesi, su supporto di sughero oppure su felci arboree e richiede in coltura esposizione all'ombra, temendo la luce diretta del sole, e temperature calde nel periodo della fioritura che è consigliabile abbassare nella fase di riposo vegetativo. Nella fase della fioritura sono consigliabili frequenti irrigazioni[2].
Phalaenopsis mannii Rchb.f., 1871 è una pianta della famiglia delle Orchidacee originaria dell'Asia sudorientale.
Моноподіальний епіфіт середніх розмірів.
Стебло укорочене, приховане основами 4-5 листків. Коріння товсте, довге, гладеньке.
Листя сукулентне, світло-зелене з коричневими плямами найпомітнішими біля основи, вузьке і щільне, довжиною 20-35 см, шириною 4-7 см.
Квітконіс китицеподібний або метельчатий, багатоквітковий. Добре розвинені рослини щорічно утворюють до 5 квітконосів. Загальна тривалість цвітіння до 2-3 місяців.
Квіти в діаметрі близько 4 см, зі слабким ароматом, воскової текстури, зірчастої форми, пелюстки жовті або біло-жовті, поцятковані коричневими плямами різної форми. Губа біла з пурпурно-бузковим, колонка жовта. Квітки тримаються 15-25 днів.
Східна частина індійських Гімалаїв, Ассам, Непал, Бутан, Сіккім, М'янма, південь Китаю і В'єтнам (Cao Bang, Ha Giang, Son La, Thanh Hoa).
На стовбурах і гілках дерев у вологих вічнозелених тропічних лісах на висотах від 350 до 1500 метрів над рівнем моря. Віддає перевагу вологі місцеперебування в заплавах струмків та річок. Квітне переважно навесні.
На більшій частині ареалу виду зима характеризується нижчими температурами і мінімальною кількістю опадів.
У природі рідкий. Відноситься до числа видів, що охороняються (другий додаток CITES).
Першовідкривачем рослини є німецький колекціонер орхідей Густав Манн, який працював у лісовому департаменті адміністрації Індії. Рослину знайдено в травні 1868 року.
За гербарних зразків в 1871 році новий вид описав професор Генріх Райхенбах. Назва рослині дана на честь першовідкривача.
Пізніше цей вид був виявлений в Бірмі в районі Бохалл і описаний як Phalaenopsis boxallii. В наш час[коли?] Ph. boxallii вважається синонімом Phalaenopsis mannii.
У культурі вважається не складним. Температурна група — від холодної до теплої. У деяких частинах ареалу, зокрема в Гімалаях денні температури влітку від 25 до 30 °C, взимку від 17 до 25 °C. Нічні температури влітку 18-23°C, взимку 7-15°C. В інших частинах ареалу клімат помітно м'якше. Це говорить про значну толерантність виду до температурних умов.
Для нормального цвітіння обов'язковий перепад температур день/ніч у 5-10°C.
Вимоги до світла: 800—1000 FC, 8608-10760 lx [2].
Вираженого періоду спокою не має. Взимку полив і температуру трохи скорочують, що сприяє ряснішому весняного цвітіння.
Загальна інформація про агротехніку у статті Фаленопсис.
Вид використовується в гібридизації.
Bướm vàng (danh pháp hai phần: Phalaenopsis mannii) là một loài lan được tìm thấy ở miền đông Nepal đến miền nam Vân Nam (Trung Quốc).
Tại Việt Nam, cây có mặt ở các khu vực: Cao Bằng, Quảng Trị, Đà Lạt, Bảo Lộc[1].
.jpg)
Bướm vàng (danh pháp hai phần: Phalaenopsis mannii) là một loài lan được tìm thấy ở miền đông Nepal đến miền nam Vân Nam (Trung Quốc).
Tại Việt Nam, cây có mặt ở các khu vực: Cao Bằng, Quảng Trị, Đà Lạt, Bảo Lộc.
В культуре считается не сложным. Температурная группа — от холодной до тёплой. В некоторых частях ареала, в частности в Гималаях дневные температуры летом от 25 до 30 °C, зимой от 17 до 25 °C. Ночные температуры летом 18-23 °C, зимой 7-15 °C. В других частях ареала климат заметно мягче. Это говорит о значительной толерантности вида к температурным условиям.
Для нормального цветения обязателен перепад температур день/ночь в 5-10 °C.
Требования к свету: 800—1000 FC, 8608—10760 lx[3].
Выраженного периода покоя не имеет. Зимой полив и температуру немного сокращают, что способствует более обильному весеннему цветению.
Общая информация о агротехнике в статье Фаленопсис.
Вид используется в гибридизации.
В культуре считается не сложным. Температурная группа — от холодной до тёплой. В некоторых частях ареала, в частности в Гималаях дневные температуры летом от 25 до 30 °C, зимой от 17 до 25 °C. Ночные температуры летом 18-23 °C, зимой 7-15 °C. В других частях ареала климат заметно мягче. Это говорит о значительной толерантности вида к температурным условиям.
Для нормального цветения обязателен перепад температур день/ночь в 5-10 °C.
Требования к свету: 800—1000 FC, 8608—10760 lx.
Выраженного периода покоя не имеет. Зимой полив и температуру немного сокращают, что способствует более обильному весеннему цветению.
Общая информация о агротехнике в статье Фаленопсис.
Вид используется в гибридизации.
