Phalaenopsis parishii is a species of orchid found from the eastern Himalaya to Indochina.
It was named by Heinrich Gustav Reichenbach in honour of the botanist and plant collector Charles Parish in 1865.[1]
Phalaenopsis parishii is a species of orchid found from the eastern Himalaya to Indochina.
It was named by Heinrich Gustav Reichenbach in honour of the botanist and plant collector Charles Parish in 1865.
Phalaenopsis parishii Rchb.f. 1865 es una orquídea del género Phalaenopsis de la subfamilia Epidendroideae de la familia de las Orchidaceae. Nativas del sureste de Asia, desde la zona este del Himalaya pasando por Birmania hasta Vietnam.
Orquídea epífita. En la naturaleza se encuentran debajo del dosel forestal en la humedad de la parte baja, protegidas de la luz solar directa. Se desarrolla en troncos de árboles con abundante musgo de donde las raíces de la planta sacan los nutrientes con los restos de corteza del árbol. En altitudes de unos 500 msnm.
La Phalaenopsis parishii es una planta con numerosas raíces carnosas largas, no muy flexuosas, glabras.
Tallos muy cortos, completamente abrazados por hojas-vainas imbricadas.
Hojas carnosas, arqueadas o pendulares, una base cuneiforme se abre más o menos en un limbo ovoide o elíptico. A veces asimétricas acanaladas en el haz y ligeramente carenadas en su envés de más de 12 cm × 5 (a veces más pequeñas).
Tallo floral delgado que se puede encontrar erecto o arqueado, pocas flores de 5 a 9 con raquis en zigzag. Pudiendo alcanzar los 14 cm.
Flores pequeñas de unos 2 cm. Sépalo dorsal elíptico, oblongoelíptico o redondeado, picudo u obtuso. Sépalos laterales oblicuos, ovoideo o suborvicular, picudo u obtuso. Pétalo en cuña en la base luego ovoide, elíptico-ovoide u obtuso. Labio trilobulado, unido en el lado derecho con la base de la columna con un rabillo pequeño. Lóbulos laterales dirigidos de atrás a adelante triangulares con una quilla carnosa característica. Lóbulo medio móvil triangular de forma convexa, picudo u obtuso. Presenta en la base un abultamiento semicircular cuyos lados están con flecos. En la junta del lóbulo intermedio y los laterales se encuentra un saliente carnoso, bilobado, aplanado, cada lóbulo ahorquillado. Columna corta, carnosa y muy dilatada en la base. Ovario pedicilado de 15 mm o más de longitud.
Florece fundamentalmente al final del invierno o en la primavera. sépalos y pétalos de un blanco lechoso. Lóbulo medio con un malva y púrpura-magenta. Lóbulos laterales con un amarillo tiznado o malva. La base de la columna moteada de marrón.
Estas plantas no son muy exigentes en cuanto a su cultivo. Requiere unas condiciones mínimas que no son difíciles de conseguir dentro de las casas.
Se desarrolla bien con la temperatura de la casa. Soporta temperaturas de entre 14 y 35 °C con preferencia de temperatura durante el día de 20-24 °C. Para hacerla florecer, hay que mantener una diferencia de temperatura de 5 °C entre el día y la noche durante un mes.
Los Phalaenopsis prefieren una luz viva, sin el sol directo del periodo del mediodía. Su ideal está entre 15.000 y 20.000 lux. Para ello se pueden situar junto a una ventana orientada al este o al oeste, con un visillo o cortina fina de por medio. Sin que le de la luz directa del sol pues se le pueden quemar las hojas. Las raíces de estas orquídeas son verdes, tienen clorofila por tanto capaces de realizar la fotosíntesis, por lo que es conveniente que estén en macetas incoloras.
De preferencia no calcárea y sin cloro (usar cartuchos filtrantes si el agua disponible es muy calcárea). La humedad ambiental debe estar situada entre el 50 y 60%, si bien debe ser mayor cuanto más alta sea la temperatura.
Moderados. Hay que dejar secar un poco el compost entre dos riegos. Las raíces prefieren los compost con buen drenaje. Disminuir los riegos cuando los nuevos pseudobulbos estén maduros. Algunas variedades prefieren que las raíces sequen rápidamente.
Les gustan las vaporizaciones.
Normalmente al final del invierno o en la primavera, después de la floración. Toleran bien los tiestos pequeños. Utilizar de preferencia un tiesto no poroso (nada de macetas de barro cocido), a fin de no concentrar las sales minerales. Si no, se recomienda de humedecer el compost con agua clara de vez en cuando. Después del cambio de tiesto, esperar unas dos semanas antes de emprender el ritmo normal de riegos. Vaporizar el envés de las hojas.
Granulometría de fina a media, a base de corteza de pino, atapulgita o argex (esferas de tamaño variable), carbón vegetal, poliestireno.
Debido a que son plantas epífitas que viven sobre troncos de árboles y recogen el agua de lluvia que escurre no tienen grandes exigencias de abono.
Venden abonos especiales para ellas, pero basta con usar un abono para plantas de interior reduciendo su dosis a la cuarta parte, que aplicaremos cada 10-15 días en la floración y el resto del tiempo esporádicamente.
Producen innumerables semillas, pero difíciles de germinar como no estén en simbiosis con un hongo. Por lo cual, el método más fácil es mediante Keikis (hijuelo que la planta madre emite en la vara floral, tras la floración). Para estimular la aparición de Keikis tras la floración, se corta la vara por encima de un nudo sobre la mitad de su longitud. Luego se retira con cuidado la pielecilla que cubre las yemas de los entrenudos, con mucho cuidado para no dañar estos. Con ello conseguiremos que les llegue más luz.
También se puede diluir una pizca de la hormona de crecimiento vegetal benziladenina en agua y con un pincel dar un fino toque en el corte para estimular su aparición. Una vez el keikis ha emitido unas raíces pequeñas se puede separar de la planta madre.
Fue descubierta en 1864 por el reverendo C. Parish que envió plantas a la Compañía "Low" y al jardín botánico de Kew en Inglaterra.
Phalaenopsis parishii fue descrita por Heinrich Gustav Reichenbach y publicado en Botanische Zeitung (Berlin) 23: 146. 1865.[1]
Phalaenopsis: nombre genérico que procede del griego phalaina = “mariposa” y opsis = “parecido”, debido a las inflorescencias de algunas especies, que recuerdan a mariposas en vuelo. Por ello, a las especies se les llama “orquídeas mariposa”.
parishii: epíteto otorgado en honor de su descubridor, el reverendo C.S.P.Parish.
Phalaenopsis parishii Rchb.f. 1865 es una orquídea del género Phalaenopsis de la subfamilia Epidendroideae de la familia de las Orchidaceae. Nativas del sureste de Asia, desde la zona este del Himalaya pasando por Birmania hasta Vietnam.
Phalaenopsis parishii est une espèce d'Orchidées du genre Phalaenopsis.
Phalaenopsis parishii Rchb.f., 1865 è una pianta della famiglia delle Orchidacee originaria dell'Asia meridionale[1].
È un'orchidea epifita di piccola taglia, spesso di minime dimensioni, a crescita monopodiale. Presenta un gambo breve avvolto da foglie basali che si presentano di forma da ellittica a obovata, carnose e pendenti. La fioritura avviene normalmente in primavera, mediante un'infiorescenza racemosa o raramente paniculata che aggetta lateralmente, portante da 6 a 12 fiori. Questi sono grandi normalmente meno di 2 centimetri, si aprono contemporaneamente e sono di colore bianco in petali e sepali, mentre il labello è bilobato e infuso di rosa, con macchie rosso porpora e giallo[2].
La specie è originaria dell'Asia meridionale, in particolare della catena dell'Himalaya orientale, dello stato indiano di Assam, Myanmar, Thailandia e Vietnam, dove cresce epifita sugli alberi della foresta pluviale, normalmente su alberi ricoperti di muschio che crescono su torrenti, dal livello del mare a massimo 500 metri di quota[2].
Grafia parishii (Rchb.f.) A.D.Hawkes, 1966
Polychilos parishii (Rchb.f.) Shim, 1982
Doritis parishii (Rchb.f.) T.Yukawa & K.Kita, 2005
Aerides decumbens Griff., 1851
Kingiella decumbens (Griff.) Rolfe, 1917
Biermannia decumbens (Griff.) Tang & F.T.Wang ex Merr. & Metcalf, 1945
Phalaenopsis decumbens (Griff.) Holttum, 1947
Kingidium decumbens (Griff.) P.F.Hunt, 1970
Polychilos decumbens (Griff.) Shim, 1982
Questa pianta è bene coltivata in panieri appesi, su supporto di sughero oppure su felci arboree e richiede in coltura esposizione all'ombra, temendo la luce diretta del sole, e temperature calde per tutto il corso dell'anno.[2].
Phalaenopsis parishii Rchb.f., 1865 è una pianta della famiglia delle Orchidacee originaria dell'Asia meridionale.
Мініатюрний моноподіальний листопадний епіфіт.
Коренева система добре розвинена, коріння плоскі, гладкі, розгалужені.
Стебло коротке, повністю закрите листям.
Листків 1-3, вони сукулентні, парні, темно-зелені, подовжено-овальні, завдовжки 5-17 см, шириною близько 5 см.
Квітконіс короткий, зазвичай не перевищує довжину листя, прямостоячий або похилий, плоский, довжиною 5-14 см, з'являється від основи стебла, несе 4-10 квіток. Квітконосів може бути декілька.
Квіти ароматні верхові (фруктово-цукерковий запах вдень), довгоживучі, діаметром близько 2 см, розпускаються одночасно, тримаються 15-20 днів. Квіти молочно-білого кольору з дуже широкою губою.
Середня частка губи пурпурна або пурпурово-фіолетова, напівокругла пластинка в її центрі по краю бахромчаста або з довгими віями.
Сезон цвітіння в природі — весна[2].
Близький вид — Phalaenopsis gibbosa.
Східні Гімалаї: М'янма, Ассам Індія, Таїланд і В'єтнам.
Росте в низинних місцевостях на покритих мохом гілках дерев, в тіні, на висотах від 0 до 500 м над рівнем моря. Взимку, під час сухого сезону листя опадає. Зберігаються тільки в деяких рослин ростуть в максимально сприятливих умовах[2].
У місцях природного зростання зареєстровані екстремальні температури до 39,4 °C і 11,1 °C.
Відносна вологість повітря 80-90 % у вегетаційний період.
Опади: від 3-10 мм в грудні-березні, до 1176 мм в липні.
Середні літні температури (день/ніч) 28-32°С/24°С, зимові 31-35°C/19-23°C[3].
Виявлено в М'янмі в 1864 р. преподобним отцем Самюелем Париша (CS Parish), який служив настоятелем місцевої церкви і був пристрасним любителем орхідей. Париш відіслав знайдені екземпляри компанії Мессера Лоу в приналежний їй ботанічний сад К'ю. У 1865 р. в «Ботанічній газеті» з'явився опис рослини, складений Генріхом Густавом Райхенбахом.
У культурі вважається складною рослиною.
Температурна група — тепла. Літня температура повітря вдень 28-32°С, вночі 24 °C. Зимова 31-35°С вдень, 19-23 °C вночі.
Вимоги до світла: 1500 FC, 16140 lx[4], за іншими даними 15000 lx[3].
Відносна вологість повітря — 70-80 % круглий рік.
У період активної вегетації полив рясний. Субстрат завжди повинен залишатися злегка вологим, але не мокрим.
З листопада по березень період спокою. Полив слід скоротити. У культурі може не скидати листя, якщо рослина взимку не пересушувати.
Найкраща посадка на блок. Між поверхнею блоку і корінням рослини влаштовують товсту прокладку з моху, занурюючи в неї коріння.
Пересадка — у міру вимивання розклалася моху і в разі переростання блоку. Злежаний втративший свої властивості мох можна акуратно видалити і пікласти новий не пересаджуючи рослину. Після пересадки рослину не поливають кілька днів.
У гібридизації використовується для отримання міні-фаленопсисів.
Lan bướm tím hay lan vấn hợp (danh pháp hai phần: Phalaenopsis parishii) là một loài lan được tìm thấy ở miền đông Himalaya cho đến Đông Dương.
Cây có mặt ở Ấn Độ, Myanma, Thái Lan, Lào, Việt Nam (các khu vực: Hà Giang, Tuyên Quang, Lâm Đồng)[1].
_pl._5815_(1870).jpg)
-Xenia.jpg)
Lan bướm tím hay lan vấn hợp (danh pháp hai phần: Phalaenopsis parishii) là một loài lan được tìm thấy ở miền đông Himalaya cho đến Đông Dương.
Cây có mặt ở Ấn Độ, Myanma, Thái Lan, Lào, Việt Nam (các khu vực: Hà Giang, Tuyên Quang, Lâm Đồng).
В культуре считается сложным растением.
Температурная группа — теплая. Летняя температура воздуха днем 28-32°С, ночью 24 °C. Зимняя 31-35°С днем, 19-23 °C ночью.
Требования к свету: 1500 FC, 16140 lx[5], по другим данным 15000 lx[4].
Относительная влажность воздуха — 70—80 % круглый год.
В период активной вегетации полив обильный. Субстрат всегда должен оставаться слегка влажным, но не мокрым.
С ноября по март период покоя. Полив следует сократить. В культуре может не сбрасывать листья, если растение зимой не пересушивать.
Наиболее предпочтительна посадка на блок. Между поверхностью блока и корнями растения устраивают толстую прокладку из мха, погружая в неё корни.
Пересадка — по мере вымывания разложившегося мха и в случае перерастания блока. Слежавшийся потерявший свои свойства мох можно аккуратно удалить и подлолжить новый не пересаживая растение. После пересадки растение не поливают несколько дней.
В гибридизации используется для получения мини-фаленопсисов.
В культуре считается сложным растением.
Температурная группа — теплая. Летняя температура воздуха днем 28-32°С, ночью 24 °C. Зимняя 31-35°С днем, 19-23 °C ночью.
Требования к свету: 1500 FC, 16140 lx, по другим данным 15000 lx.
Относительная влажность воздуха — 70—80 % круглый год.
В период активной вегетации полив обильный. Субстрат всегда должен оставаться слегка влажным, но не мокрым.
С ноября по март период покоя. Полив следует сократить. В культуре может не сбрасывать листья, если растение зимой не пересушивать.
Наиболее предпочтительна посадка на блок. Между поверхностью блока и корнями растения устраивают толстую прокладку из мха, погружая в неё корни.
Пересадка — по мере вымывания разложившегося мха и в случае перерастания блока. Слежавшийся потерявший свои свойства мох можно аккуратно удалить и подлолжить новый не пересаживая растение. После пересадки растение не поливают несколько дней.
В гибридизации используется для получения мини-фаленопсисов.
_pl._5815_(1870).jpg)
-Xenia.jpg)
-Xenia.jpg)
