Aderyn a rhywogaeth o adar yw Brych daear cefnwinau (sy'n enw gwrywaidd; enw lluosog: brychion daear cefnwinau) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Zoothera dohertyi; yr enw Saesneg arno yw Chestnut-backed ground thrush. Mae'n perthyn i deulu'r Brychion (Lladin: Turdidae) sydd yn urdd y Passeriformes.[1]
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn Z. dohertyi, sef enw'r rhywogaeth.[2]
Mae'r brych daear cefnwinau yn perthyn i deulu'r Brychion (Lladin: Turdidae). Dyma rai o aelodau eraill y teulu:
Rhestr Wicidata:
rhywogaeth enw tacson delwedd Bronfraith Turdus philomelos Bronfraith Mongolia Turdus mupinensis
.jpg)
_(cropped).jpg)
-4.jpg)
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Brych daear cefnwinau (sy'n enw gwrywaidd; enw lluosog: brychion daear cefnwinau) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Zoothera dohertyi; yr enw Saesneg arno yw Chestnut-backed ground thrush. Mae'n perthyn i deulu'r Brychion (Lladin: Turdidae) sydd yn urdd y Passeriformes.
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn Z. dohertyi, sef enw'r rhywogaeth.
The chestnut-backed thrush (Geokichla dohertyi) is a ground thrush species endemic to Lombok, Timor and the Lesser Sunda Islands in Indonesia. The species is rapidly declining and it is already extinct on Lombok and possibly on Lesser Sunda. There are a number of European institutions that hold this species, including: Berlin Zoological Garden, Birdworld, Bristol Zoo, Royal Burgers' Zoo, Chester Zoo, Edinburgh Zoo, Durrell Wildlife Park, Waddesdon Manor aviary and Zoo Basel. Six of these zoos have successfully bred them since October 2011 and there are now 91 of them in these institutions. Private Members of the Foreign Bird League in the UK are participating in the breeding scheme for this species and are being particularly successful.
A European species, the fieldfare, was once also known by this name [1].
The binomial name of this bird commemorates the American entomologist William Doherty.
The chestnut-backed thrush (Geokichla dohertyi) is a ground thrush species endemic to Lombok, Timor and the Lesser Sunda Islands in Indonesia. The species is rapidly declining and it is already extinct on Lombok and possibly on Lesser Sunda. There are a number of European institutions that hold this species, including: Berlin Zoological Garden, Birdworld, Bristol Zoo, Royal Burgers' Zoo, Chester Zoo, Edinburgh Zoo, Durrell Wildlife Park, Waddesdon Manor aviary and Zoo Basel. Six of these zoos have successfully bred them since October 2011 and there are now 91 of them in these institutions. Private Members of the Foreign Bird League in the UK are participating in the breeding scheme for this species and are being particularly successful.
A European species, the fieldfare, was once also known by this name [1].
The binomial name of this bird commemorates the American entomologist William Doherty.
Video of a chestnut-backed thrush (11s)El zorzal de Doherty (Geokichla dohertyi)[2] es una especie de ave paseriforme de la familia Turdidae endémica de las islas menores de la Sonda. Su nombre científico conmemora al zoólogo estadounidense William Doherty.
Se encuentra únicamente en los bosques de las islas menores de la Sonda, de Lombok a Timor, todas pertenecientes a Indonesia excepto Timor Oriental. La especie está en un rápido declive y ya se ha extinguido en Lombok y otras islas menores. Existe programas de reproducción en cautividad para intentar recuperar la especicie en 19 zoo europeos
El zorzal de Doherty (Geokichla dohertyi) es una especie de ave paseriforme de la familia Turdidae endémica de las islas menores de la Sonda. Su nombre científico conmemora al zoólogo estadounidense William Doherty.
Geokichla dohertyi Geokichla generoko animalia da. Hegaztien barruko Turdidae familian sailkatua dago.
Lombokinkirjorastas (Geokichla dohertyi)[2] on rastaiden heimoon kuuluva varpuslintu.
Lombokinkirjorastasta tavataan Indonesiassa ja Itä-Timorissa. Lajin populaatioksi arvioidaan 24 600–47 300 yksilöä. Se on luokiteltu silmälläpidettäväksi, koska sen esiintymät ovat pirstaloituneet ja sen kanta on vähenemässä.[1]
Lombokinkirjorastas elää metsissä 400–1 700 metrin korkeudella.[1]
Lombokinkirjorastas (Geokichla dohertyi) on rastaiden heimoon kuuluva varpuslintu.
Geokichla dohertyi
La Grive de Doherty (Geokichla dohertyi) ou grive à dos marron, est une espèce de passereaux de la famille des Turdidae.
Son nom commémore le naturaliste américain William Doherty (1857-1901).
Elle peuple de manière éparse les petites îles de la Sonde.
Geokichla dohertyi
La Grive de Doherty (Geokichla dohertyi) ou grive à dos marron, est une espèce de passereaux de la famille des Turdidae.
Son nom commémore le naturaliste américain William Doherty (1857-1901).
O Geokichla dohertyi é unha especie de paxaro nativa de Lombok, Timor e das Illas da Sonda, en Indonesia. A especie está a esmorecer rapidamente e está extinta en Lombok e outras illas menores. Existen programas de reprodución en catividade para intentar recuperar a especie en 19 zoos europeos.
O Geokichla dohertyi é unha especie de paxaro nativa de Lombok, Timor e das Illas da Sonda, en Indonesia. A especie está a esmorecer rapidamente e está extinta en Lombok e outras illas menores. Existen programas de reprodución en catividade para intentar recuperar a especie en 19 zoos europeos.
De soembawalijster of kastanjeruglijster (Geokichla dohertyi; synoniem: Zoothera dohertyi) is een zangvogel uit de familie Turdidae (lijsters). De vogel werd in 1896 door Ernst Hartert beschreven en als eerbetoon vernoemd naar de Amerikaanse verzamelaar William Doherty.
Deze soort is endemisch op de Kleine Soenda-eilanden.
De soembawalijster of kastanjeruglijster (Geokichla dohertyi; synoniem: Zoothera dohertyi) is een zangvogel uit de familie Turdidae (lijsters). De vogel werd in 1896 door Ernst Hartert beschreven en als eerbetoon vernoemd naar de Amerikaanse verzamelaar William Doherty.
Multimedia w Wikimedia Commons Drozdaczek czarnoszyi[4], drozdoń czarnoszyi[5] (Geokichla dohertyi) – gatunek ptaka z rodziny drozdowatych (Turdidae).
Występuje endemicznie na Małych Wyspach Sundajskich[6], na wyspach Lombok, Sumbawa, Flores, Sumba i Timor[7].
Po raz pierwszy opisany przez Ernsta Harterta pod nazwą Geocichla dohertyi na podstawie okazu znalezionego na Lombok[2]. Gatunek monotypowy, nie wyróżniono podgatunków[6][8][7].
Długość ciała 16-18 cm[7]. Długość skrzydła: samce 10,5 cm, samice około 10 cm[2]. Długość ogona: samce 73-74 mm, samice 69-70 mm[2]. Głowa, szyja i pierś koloru czarnego oprócz białych plam za dziobem i okiem[7]. Upierzenie na grzbiecie koloru rdzawego. Ogon czarny. Brzuch koloru białego z czarnymi i jasnobrązowymi plamami[7]. Dziób czarniawy[7]. Pokrywy małe skrzydła koloru rdzawego, pokrywy duże i lotki czarno-białe. Nogi białawe lub różowe[7]. U młodych na czubku głowy kasztanowate smugi, płowo-biała twarz i gardło[7]. Na piersi koloru rdzawego czarne plamy, dolne partie ciała białawe[7].
Ptak ten zasiedla wiecznie zielone górskie lasy, czasami spotyka się go również w zdegradowanych siedliskach, takich jak wsie sąsiadujące z lasem. Na Sumbie obfitują tereny z dużą gęstością wysokich drzew i gęstą pokrywą roślinną i dlatego preferuje wysokogórskie lasy pierwotne[7]. Rejestrowane wysokości: 460-1650 m na Lombok, 400-1700 m na Sumbawa, 350-1550 m na Flores, 200-1200 m na Sumba i 1050-2300 m na zachodnim Timorze[7]. Prawdopodobnie osiadły tryb życia[7].
Pokarm zdobywa głównie ziemi, czasami także na drzewach. Najczęściej obserwuje się go w środkowej kondygnacji lasu. Od czasu do czasu występuje na owocujących drzewach w grupach liczących do pięciu osobników, często w towarzystwie drozdaczka kasztanowołbistego (G. interpres)[7].
Ostatnie opierzone ptaki na Sumba spotyka się od końca lipca do początku sierpnia, ale w tym czasie widuję się śpiewające ptaki, co oznacza przedłużony sezon rozrodczy[7]. Młode na Sumbawa i Flores spotyka się od sierpnia do września[7][9]. W niewoli samica składa 3 jaja, okres inkubacji wynosi 15 dni a młode opuszczają gniazdo po 14 dniach[7][9].
W Czerwonej księdze gatunków zagrożonych Międzynarodowej Unii Ochrony Przyrody i Jej Zasobów został zaliczony do kategorii NT (bliski zagrożenia)[3]. Całkowita populacja szacowana jest na 24 600-47 300 osobników[10]. Globalna populacja nie wydaje się być zagrożona[3][7].
Drozdaczek czarnoszyi, drozdoń czarnoszyi (Geokichla dohertyi) – gatunek ptaka z rodziny drozdowatych (Turdidae).
Harlekintrast[2] (Geokichla dohertyi) är en fågel i familjen trastar inom ordningen tättingar.[3]
Den förekommer i Små Sundaöarna (Lombok, Sumbawa, Sumba och Flores.[3]
IUCN kategoriserar arten som nära hotad.[1]
Fågelns vetenskapliga artnamn hedrar William Doherty (1857-1901), amerikansk upptäcktsresande, entomolog och ornitolog.[4]
Wikimedia Commons har media som rör harlekintrast.
Wikispecies har information om Geokichla dohertyi.
Каштановоспинний дрізд — птах, що веде переважно наземний спосіб життя. Ендемік ряду островів архіпелагу Сунда (індонезійські острови Ломбок, Ветар та Сумбава, індонезійська частина о. Тимор, а також Східний Тимор). Видову назву отримав на честь видатного американського біолога Вільяма Доерті.
На перелічених островах птах населяє високогірні напів-вічнозелені, низькогірні та гірські вологі ліси на висоті 400—1700 метрів над рівнем моря.
Птах веде переважно поодинокий спосіб життя, хоча може збиратись групами біля джерел їжі. Може утворювати змішані групи з птахами близького виду - каштановошапочним дроздом (Z. interpres). Харчується переважно на землі.Молоді птахи спостерігалися в період з липня по вересень, але співи дорослих в цей же період можуть свідчити про більш розтягнутий період розмноження.
Незважаючи на статус рідкісного (і лише подекуди — ще звичайного) виду, каштановоспинний дрізд до останнього часу масово відловлювався та продавався за свій красивий спів; вірогідно, це стало одним з основних факторів скорочення його популяції. Цей вид, за деякими даними, на острові Ломбок вже знищений повністю, і майже знищений на острові Сумбава, де існує селище, всі мешканці якого займаються виключно відловом півчих птахів.
В неволі каштановоспинні дрозди утримуються в кількох установах: зоопарках Бристоля та Честера, Дареловському фонді із збереження дикої природи (о. Джерсі) та в пташиному розпліднику Уеддесдон Менор (Букінгемпшир, Англія). В трьох з цих установ птахи розмножуються. Загалом на 2006 рік в неволі налічувалось 24 особини каштановоспинних дроздів, а на 2010 - 63.
Цей вид занесено до Червоного списку МСОП
Каштановоспинний дрізд — птах, що веде переважно наземний спосіб життя. Ендемік ряду островів архіпелагу Сунда (індонезійські острови Ломбок, Ветар та Сумбава, індонезійська частина о. Тимор, а також Східний Тимор). Видову назву отримав на честь видатного американського біолога Вільяма Доерті.
Geokichla dohertyi là một loài chim trong họ Turdidae.[1]
Zoothera dohertyi (лат.) — птица из рода земляных дроздов. Ведёт преимущественно наземный образ жизни. Эндемик островов Ломбок, Тимор и нескольких других Малых Зондских островов (Малайский архипелаг). Видовое название получил в честь выдающегося американского биолога Уильяма Доэрти.
На перечисленных островах птица населяет высокогорные полу-вечнозелёные низкогорные и горные влажные леса на высоте 500—2500 метров над уровнем моря.
Несмотря на статус редкого (и только в некоторых местностях — обычного) вида, дрозд до последнего времени массово вылавливался и продавался за свой красивый вокал; вероятно, это стало одним из основных факторов сокращения его популяции. Данный вид, согласно последним данным, на острове Ломбок уже уничтожен полностью, и почти уничтожен на острове Сумбава, где существует посёлок, все жители которого занимаются исключительно отловом певчих птиц.
В неволе этот вид содержится в целом ряде зоопарков и питомниках птиц, в том числе, в зоопарках Бристоля и Честера, Фонде по сохранению дикой природы им. Даррелла (о. Джерси) и в птичьем питомнике Уеддесдон Менор (Букингемпшир, Англия). Некоторые из этих учреждений добились размножения птиц. Всего на 2011 год в неволе насчитывалось около 100 особей.
Это заготовка статьи по орнитологии. Вы можете помочь проекту, дополнив её. 
Воспроизвести медиафайл Поющий дрозд (11 сек.) Zoothera dohertyi (лат.) — птица из рода земляных дроздов. Ведёт преимущественно наземный образ жизни. Эндемик островов Ломбок, Тимор и нескольких других Малых Зондских островов (Малайский архипелаг). Видовое название получил в честь выдающегося американского биолога Уильяма Доэрти.
На перечисленных островах птица населяет высокогорные полу-вечнозелёные низкогорные и горные влажные леса на высоте 500—2500 метров над уровнем моря.
Несмотря на статус редкого (и только в некоторых местностях — обычного) вида, дрозд до последнего времени массово вылавливался и продавался за свой красивый вокал; вероятно, это стало одним из основных факторов сокращения его популяции. Данный вид, согласно последним данным, на острове Ломбок уже уничтожен полностью, и почти уничтожен на острове Сумбава, где существует посёлок, все жители которого занимаются исключительно отловом певчих птиц.
В неволе этот вид содержится в целом ряде зоопарков и питомниках птиц, в том числе, в зоопарках Бристоля и Честера, Фонде по сохранению дикой природы им. Даррелла (о. Джерси) и в птичьем питомнике Уеддесдон Менор (Букингемпшир, Англия). Некоторые из этих учреждений добились размножения птиц. Всего на 2011 год в неволе насчитывалось около 100 особей.
