dcsimg
Plancia ëd Reoviridae

Reoviridae

Reoviridae ( Catalan; Valensian )

fornì da wikipedia CA

Els Reoviridae són una família de virus que n'incloue alguns que afecten el sistema gastrointestinal (com el Rotavirus), i alguns que causen infeccions respiratòries. El material genètic dels virus d'aquesta família és la doble cadena d'ARN. El nom Reoviridae deriva de virus entèrics respiratoris orfes.


licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autors i editors de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia CA

Reoviridae: Brief Summary ( Catalan; Valensian )

fornì da wikipedia CA

Els Reoviridae són una família de virus que n'incloue alguns que afecten el sistema gastrointestinal (com el Rotavirus), i alguns que causen infeccions respiratòries. El material genètic dels virus d'aquesta família és la doble cadena d'ARN. El nom Reoviridae deriva de virus entèrics respiratoris orfes.


licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autors i editors de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia CA

Reoviridae ( Alman )

fornì da wikipedia DE

Die Reoviridae bilden die größte Familie von unbehüllten Viren mit doppelsträngiger RNA (dsRNA). Zusammen mit den Birnaviridae und Partitiviridae sind sie die einzigen Viren, deren dsRNA-Genom segmentiert vorliegt. Zur Familie gehören so wichtige Erreger wie das Blauzungenvirus, die humanen Rotaviren oder das Colorado-Zeckenfieber-Virus. Der Name der Familie ist ein Akronym aus „respiratory, enteric, orphan“, da man der Ansicht war, dass Mitglieder dieser taxonomischen Gruppe nur Darmerkrankungen (enteric), Atemwegserkrankungen (respiratory) oder keine Erkrankung (orphan) hervorrufen würden. Tatsächlich wurden die Reoviridae bei vielen Säugetieren gefunden, ebenso bei Reptilien, Fischen, Krustentieren und Insekten. Drei Gattungen der Familie (Fijivirus, Phytoreovirus und Oryzavirus) umfassen Erreger bei Pflanzen (Pflanzenviren) und Pilzen (Mykoviren).

Morphologie

 src=
Schemazeichnungen von Virionen verschiedener Gattungen der Reoviridae

Die reifen Virusteilchenen (Virionen) der Reoviridae sind unbehüllte, ikosaedrische Kapside mit einem Durchmesser von etwa 60–80 nm. Charakteristisch für die meisten Gattungen der Familie (mit Ausnahme der Gattung Cypovirus) ist der Aufbau des Virions aus zwei ineinander geschachtelte und eng wechselwirkende Kapside (T=13), die wiederum eine innere, regelmäßige Corestruktur umgeben. Die so aus drei Lagen von Proteinen aufgebauten Virionen zeigen daher im Elektronenmikroskop eine sehr typische, dickwandige Struktur mit regelmäßigen, speichenförmigen Verdickungen. Von dieser Speichenstruktur abgeleitet erhielt die Gattung Rotavirus (lat. rota: Rad) ihren Namen. Diese Speichenstruktur entsteht durch 132 Öffnungen des äußeren Kapsids, die in ebenso viele Kanäle des inneren Kapsids münden. Diese Kanäle, die bis an das innere Core reichen, lassen eine Diffusion von Ionen in das Virion zu.
Dadurch, dass das innere Core und das innere Kapsid für die korrekte Verpackung der RNA-Segmente verantwortlich sind, kann das äußere Kapsid eine relativ große Variabilität der Oberflächenstrukturen aufweisen ohne die Stabilität des Virions und die Vollständigkeit des Genoms zu beeinträchtigen. Daher zeigen sich bei vielen Reoviren zahlreiche Spezies und Serotypen.
In der inneren Coreschale befindet sich ein Molekül der viralen RNA-Polymerase und Guanyltransferase. Bei einigen Gattungen sind Myristyl-Reste (Tetradecyl-Reste) kovalent an das Kapsid gebunden. Bei den Gattungen Rotavirus, Orbivirus und Coltivirus kommen unreife Virionen vor, die Reste einer Lipidhülle besitzen. Bei diesen Gattungen geschieht das Verlassen der Zelle durch Knospung an der Zellmembran (Orbivirus, Coltivirus) oder der Membran des Endoplasmatischen Retikulums (ER) (Rotavirus). Durch einen enzymatischen Reifungsschritt verlieren die Virionen die Lipidhülle wieder. Bei einigen Gattungen wird das äußere Kapsid durch wirtseigene Proteasen (z. B. Trypsin, Chymotrypsin) verändert, wodurch sogenannte „infectious subviral particles“ (ISVPs) entstehen. Nur die ISVPs sind infektiös und der Übergang von unreifen Virionen zu ISVPs spielt bei diesen Viren eine entscheidende Rolle in der Krankheitsentstehung und der unterschiedlichen Erscheinungsform der Virionen im Darm, Speichel oder Blutserum.

Genom

 src=
Genomkarte der Gattung Rotavirus
 src=
Genomkarte der Gattung Mycoreovirus

Das Genom besteht aus einer doppelsträngigen RNA, die je nach Gattung in 10 bis 12 Segmente unterteilt ist. Die Molmasse der Segmente reicht von 0,2 bis 3 × 106 Da. Die virale mRNA der Reoviridae besitzt keinen Poly-A-Schwanz. Bei einigen Virusspezies findet man kurze, einzelsträngige RNA-Oligonukleotide in der inneren Coreschale.

Systematik

Innere Systematik

Mit Stand November 2018 gliedern sich nach Maßgabe des ICTV die Reoviriridae wie folgt (neben den Typusspezies ist nur eine Auswahl weiterer Spezies angegeben):[3]

  • Familie Reoviridae
  • Macropipus-depurator-P-Virus (MdRV-P, DpPV)
  • Carcinus-mediterraneus-W2-Virus (CmRV-W2, CcRV-W2)
  • Spezies Micromonas-pusilla-Reovirus (en. Micromonas pusilla reovirus, MpRV, Typusspezies)[4][5]
  • Kemerovo-Virus (en. Kemerovo virus, KEMV)
  • Spezies Wound tumor virus (WTV, Typusspezies)
  • Spezies Rice dwarf virus (RDV)
  • Spezies Rotavirus A (RVA, Typusspezies)
  • BoRV-A/UK
  • SiRV-A/SA11
  • Spezies Rotavirus B (RVB)
  • Hu/MuRV-B/IDIR,
  • Spezies Rotavirus C (RVC)
  • PoRV-C/Co
  • Spezies Rotavirus D bis I
  • Spezies Banna-Virus (en. Banna virus, BAV, Typusspezies)
  • Spezies Liaoning-Virus (en. Liao ning virus, LNV)
  • Spezies Kadipiro-Virus (en. Kadipiro virus, KDV)
  • Spezies Aquareovirus A (Typusspezies)
  • Spezies Aquareovirus B
 src=
Cryo-EM-Rekonstruktion eines GCRV-Virions
  • Spezies Aquareovirus C
  • Golden shiner reovirus (GSRV)
  • Grass carp reovirus (GCRV)
  • Spezies Aquareovirus E
  • Spezies Aquareovirus G
  • Spezies Cypovirus 1 (Typusspezies)
  • Spezies Cypovirus 2 bis 16
 src=
Cryo-EM-Reconstruction eines Virions von „Fakovirus
  • Spezies Aedes-pseudoscutellaris-Virus (en. Aedes pseudoscutellaris virus, offiziell Aedes pseudoscutellaris reovirus, APRV, Typusspezies)
  • Spezies „Fakovirus“ (Vorschlag)[8]
  • Spezies Fiji disease virus (Typusspezies)
  • Spezies Idnoreovirus 1 (Typusspezies)
  • Spezies Idnoreovirus 2 bis 5
  • Spezies Mycoreovirus 1 (Typusspezies)
  • Spezies Mycoreovirus 2 und 3
  • Spezies Mammalian orthoreovirus (MRV, Typusspezies)
  • Spezies Rice ragged stunt virus (RRSV, Typusspezies)
  • Spezies Echinochloa ragged stunt virus
Nicht-klassifizierte Virusspezies innerhalb der Familie Reoviridae:
  • SsReV-SZ (SZ-2007) bei Schwimmkrabben der Gattung Scylla (Spezies Scylla serrata englisch mud crab)[10]

Das folgende Kladogramm gibt vereinfacht die Verwandtschaftsbeziehungen wieder, wie sie im 9. Report des International Committee on Taxonomy of Viruses (ICTV, 2011) und von MacLachlan/Dubovi (2016);[4][11] sowie fast übereinstimmend von Belhouchet et al. (2010)[12] vorgeschlagen wurde:

Reoviridae Sedoreovirinae

Mimoreovirus (MPrV)



Orbivirus (SCRV, CHUV, AHSV, BTV, KEMV, TRBV, EHDV)



Phytoreovirus (RDV)




Seadornavirus (LNV, KDV, BAV)


Cardoreovirus (ESRV)



Rotavirus (RVA, RVB, RVC)






Spinareovirinae

Aquareovirus


Orthoreovirus (MRV)




Idnoreovirus



Oryzavirus (RRSV)



Dinovernavirus (APRV)


Cypovirus





Fijivirus



Coltivirus (EYAV, CTFV)


Mycoreovirus




Vorlage:Klade/Wartung/3


Vorlage:Klade/Wartung/Style

Für einige der Gattungen sind die abgekürzten Speziesnamen angegeben, diese umfassen jeweils einen oder mehrere der untersuchten zugehörigen Stämme (englisch strains).

In älteren Arbeiten gibt es noch gewisse Abweichungen (z. B. bei Attoui et al. (2006)[13] bei Quito-Avila (2011)[14] und bei Ke et al. (2010).[15]

Äußere Systematik

Das ICTV hat mit der Master Species List #35 vom März 2020 die Reoviridae dem neu geschaffenen Phylum Duplornaviricota zugeordnet.[16] Eine Kladogramm findet sich bei Picornavirales §ICTV Master Species List #35.

Quellen

  • P. P. C. Mertens, C. Wei, B. Hillmann: Family Reoviridae. In: C. M. Fauquet, M. A. Mayo et al.: Eighth Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses. London, San Diego 2004, S. 447–555.
  • S. Mordrow, D. Falke, U. Truyen: Molekulare Virologie. 2. Auflage, Heidelberg / Berlin 2003, ISBN 3-8274-1086-X.

Einzelnachweise

  1. a b c d e ICTV: Bluetongue virus, EC 51, Berlin, Germany, July 2019; Email ratification March 2020 (MSL #35)
  2. ICTV Master Species List 2018b v1 MSL #34, Feb. 2019
  3. ICTV: Master Species List 2018a v1 MSL including all taxa updates since the 2017 release. Fall 2018 (MSL #33)
  4. a b c d e f ICTV: dsRNA Viruses: Reoviridae, in: ICTV 9th Report (2011), 9. Report des ICTV als Buch
  5. a b Joaquín Martínez Martínez, Arjan Boere, Ilana Gilg, Jan W. M. van Lent, Harry J. Witte, Judith D. L. van Bleijswijk, Corina P. D. Brussaard: New lipid envelope-containing dsDNA virus isolates infecting Micromonas pusilla reveal a separate phylogenetic group, in: AME Band 74, Nr. 1, S. 17–78, Januar 2015, doi:10.3354/ame01723, ResearchGate, PDF.
  6. SIB: Orbivirus, auf: ViralZone
  7. SIB: Cypovirus, auf: ViralZone
  8. NCBI: Fako virus (species)
  9. SIB: Orthoreovirus, auf: ViralZone
  10. Kelly Simone Bateman et al.: A taxonomic review of viruses infecting crustaceans with an emphasis on wild hosts. In: Journal of Invertebrate Pathology. 147, Januar 2017, doi:10.1016/j.jip.2017.01.010
  11. N. James MacLachlan, Edward J. Dubovi: Fenner’s Veterinary Virology. 5. Auflage 2016, ISBN 978-0-12-800946-8, doi:10.1016/C2013-0-06921-6.
  12. Mourad Belhouchet et al.: Complete sequence of Great Island virus and comparison with the T2 and outer-capsid proteins of Kemerovo, Lipovnik and Tribec viruses (genus Orbivirus, family Reoviridae). In: Journal of General Virology. 91(Pt 12): S. 2985–2993, Dezember 2010, doi:10.1099/vir.0.024760-0
  13. Houssam Attoui et al: Micromonas pusilla reovirus: A new member of the family Reoviridae assigned to a novel proposed genus (Mimoreovirus). In: Journal of General Virology. 87(Pt 5), S. 1375–1383, Juni 2006, doi:10.1099/vir.0.81584-0.
  14. Diego F. Quito-Avila et al.: Complete sequence and genetic characterization of Raspberry latent virus, a novel member of the family Reoviridae. In: Virus Research. Band 155, Nr. 2, Februar 2011, S. 397–405, doi:10.1016/j.virusres.2010.11.008.
  15. F. J. Ke, L. B. He et al.: Turbot reovirus (SMReV) genome encoding a FAST protein with a non-AUG start site. In: BMC Genomics. 2010, doi:10.1186/1471-2164-12-323.
  16. ICTV: ICTV Master Species List 2019.v1, New MSL including all taxa updates since the 2018b release, March 2020 (MSL #35)
 title=
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autoren und Herausgeber von Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia DE

Reoviridae: Brief Summary ( Alman )

fornì da wikipedia DE

Die Reoviridae bilden die größte Familie von unbehüllten Viren mit doppelsträngiger RNA (dsRNA). Zusammen mit den Birnaviridae und Partitiviridae sind sie die einzigen Viren, deren dsRNA-Genom segmentiert vorliegt. Zur Familie gehören so wichtige Erreger wie das Blauzungenvirus, die humanen Rotaviren oder das Colorado-Zeckenfieber-Virus. Der Name der Familie ist ein Akronym aus „respiratory, enteric, orphan“, da man der Ansicht war, dass Mitglieder dieser taxonomischen Gruppe nur Darmerkrankungen (enteric), Atemwegserkrankungen (respiratory) oder keine Erkrankung (orphan) hervorrufen würden. Tatsächlich wurden die Reoviridae bei vielen Säugetieren gefunden, ebenso bei Reptilien, Fischen, Krustentieren und Insekten. Drei Gattungen der Familie (Fijivirus, Phytoreovirus und Oryzavirus) umfassen Erreger bei Pflanzen (Pflanzenviren) und Pilzen (Mykoviren).

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autoren und Herausgeber von Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia DE

Reoviridae ( Anglèis )

fornì da wikipedia EN

Sedoreoviridae (formerly Reoviridae) is a family of double-stranded RNA viruses. Member viruses have a wide host range, including vertebrates, invertebrates, plants, protists and fungi.[1] They lack lipid envelopes and package their segmented genome within multi-layered capsids. Lack of a lipid envelope has allowed three-dimensional structures of these large complex viruses (diameter ∼60–100 nm) to be obtained, revealing a structural and likely evolutionary relationship to the cystovirus family of bacteriophage.[2] There are currently 97 species in this family, divided among 15 genera in two subfamilies.[3] Reoviruses can affect the gastrointestinal system (such as rotaviruses) and respiratory tract.[4] The name "reo-" is an acronym for "respiratory enteric orphan" viruses.[5] The term "orphan virus" refers to the fact that some of these viruses have been observed not associated with any known disease. Even though viruses in the family Reoviridae have more recently been identified with various diseases, the original name is still used.

Reovirus infections occur often in humans, but most cases are mild or subclinical. Rotaviruses, however, can cause severe diarrhea and intestinal distress in children, and lab studies in mice have implicated orthoreoviruses in the expression of coeliac disease in pre-disposed individuals.[6] The virus can be readily detected in feces, and may also be recovered from pharyngeal or nasal secretions, urine, cerebrospinal fluid, and blood. Despite the ease of finding reoviruses in clinical specimens, their role in human disease or treatment is still uncertain.

Some viruses of this family, such as phytoreoviruses and oryzaviruses, infect plants. Most of the plant-infecting reoviruses are transmitted between plants by insect vectors. The viruses replicate in both the plant and the insect, generally causing disease in the plant, but little or no harm to the infected insect.[7]: 148 

Structure

Structure of a reovirus

Reoviruses are non-enveloped and have an icosahedral capsid composed of an outer (T=13) and inner (T=2) protein shell.[1][8] Ultrastructure studies show that virion capsids are composed of two or three separate layers which depends on species type. The innermost layer (core) has T=1 icosahedral symmetry and is composed of 60 different types of structural proteins. The core contains the genome segments, each of them encode a variety enzyme structure which is required for transcription. The core is covered by capsid layer T=13 icosahedral symmetry. Reoviruses have a unique structure which is contains a glycolisated spike protein on the surface.[9]

Genome

The genomes of viruses in family Reoviridae contain 9–12 segments which are grouped into three categories corresponding to their size: L (large), M (medium) and S (small). Segments range from about 0.2 to 3 kbp and each segment encodes 1–3 proteins (10–14 proteins in total[1]). Proteins of viruses in the family Reoviridae are denoted by the Greek character corresponding to the segment it was translated from (the L segment encodes for λ proteins, the M segment encodes for μ proteins and the S segment encodes for σ proteins).[8]

Life cycle

Life cycle of a reovirus

Viruses in the family Reoviridae have genomes consisting of segmented, double-stranded RNA (dsRNA).[4] Because of this, replication occurs exclusively in the cytoplasm, and the virus encodes several proteins which are needed for replication and conversion of the dsRNA genome into positive-sense RNAs.[10]

The virus can enter the host cell via a receptor on the cell surface. The receptor is not known but is thought to include sialic acid and junctional adhesion molecules (JAMs).[10] The virus is partially uncoated by proteases in the endolysosome, where the capsid is partially digested to allow further cell entry. The core particle then enters the cytoplasm by a yet unknown process where the genome is transcribed conservatively causing an excess of positive-sense strands, which are used as messenger RNA templates to synthesize negative-sense strands.[10]

The genome of the rotavirus is divided into 11 segments. These segments are associated with the VP1 molecule which is responsible for RNA synthesizes. In early events, the selection process occurs so that the entry of the 11 different RNA segments go in the cell. This procedure is performed by newly synthesized RNAs. This event ensures that one each of the 11 different RNA segments is received. In late events, the transcription process occurs again but this time is not capped unlike the early events. For virus different amounts of RNAs are required therefore during the translation step there is a control machinery. There are the same quantities of RNA segments but different quantities of proteins. The reason for this is that the RNA segments are not translated at the same rate.[7]

Viral particles begin to assemble in the cytoplasm 6–7 hours after infection. Translation takes place by leaky scanning, suppression of termination, and ribosomal skipping. The virus exits the host cell by monopartite non-tubule guided viral movement, cell to cell movement, and existing in occlusion bodies after cell death and remaining infectious until finding another host.[1]

Multiplicity reactivation

Multiplicity reactivation (MR) is the process by which two or more virus genomes, each containing inactivating genome damage, can interact within an infected cell to form a viable virus genome. McClain and Spendlove[11] demonstrated MR for three types of reovirus after exposure to ultraviolet irradiation. In their experiments, reovirus particles were exposed to doses of UV-light that would be lethal in single infections. However, when two or more inactivated viruses were allowed to infect individual host cells MR occurred and viable progeny were produced. As they stated, multiplicity reactivation by definition involves some type of repair. Michod et al.[12] reviewed numerous examples of MR in different viruses, and suggested that MR is a common form of sexual interaction in viruses that provides the benefit of recombinational repair of genome damages.

Taxonomy

The family Reoviridae is divided into two subfamilies[13] based on the presence of a "turret" protein on the inner capsid.[14][15] From ICTV communications: "The name Spinareovirinae will be used to identify the subfamily containing the spiked or turreted viruses and is derived from 'reovirus' and the Latin word 'spina' as a prefix, which means spike, denoting the presence of spikes or turrets on the surface of the core particles. The term 'spiked' is an alternative to 'turreted', that was used in early research to describe the structure of the particle, particularly with the cypoviruses. The name Sedoreovirinae will be used to identify the subfamily containing the non-turreted virus genera and is derived from 'reovirus' and the Latin word 'sedo', which means smooth, denoting the absence of spikes or turrets from the core particles of these viruses, which have a relatively smooth morphology."[16]

Phylogenetic tree of family Reoviridae, dashed line divides subfamily Sedoreovirinae and Spinareovirinae

The family Reoviridae is divided into the following subfamilies and genera:

Therapeutic applications

Although reoviruses are mostly nonpathogenic in humans, these viruses have served as very productive experimental models for studies of viral pathogenesis.[17] Newborn mice are extremely sensitive to reovirus infections and have been used as the preferred experimental system for studies of reovirus pathogenesis.[2]

Reoviruses have been demonstrated to have oncolytic (cancer-killing) properties, encouraging the development of reovirus-based therapies for cancer treatment.[18][19][20]

Reolysin is a formulation of reovirus (Mammalian orthoreovirus serotype 3-dearing strain[21]) that is currently in clinical trials for the treatment of various cancers,[22] including studies currently developed to investigate the role of Reolysin combined with other immunotherapies.[21]

See also

References

  1. ^ a b c d "Viral Zone". ExPASy. Retrieved 15 June 2015.
  2. ^ a b Guglielmi, KM; Johnson, EM; Stehle, T; Dermody, TS (2006). "Attachment and Cell Entry of Mammalian Orthoreovirus". Curr Top Microbiol Immunol. Current Topics in Microbiology and Immunology. 309: 1–38. doi:10.1007/3-540-30773-7_1. ISBN 978-3-540-30772-3. PMID 16909895.
  3. ^ "Virus Taxonomy: 2019 Release". talk.ictvonline.org. International Committee on Taxonomy of Viruses. Retrieved 11 May 2020.
  4. ^ a b Patton JT, ed. (2008). Segmented Double-stranded RNA Viruses: Structure and Molecular Biology. Caister Academic Press. ISBN 978-1-904455-21-9.
  5. ^ Fenner, F (June 1976). "The classification and nomenclature of viruses. Summary of results of meetings of the International Committee on Taxonomy of Viruses in Madrid, September 1975". Virology. 71 (2): 371–8. doi:10.1016/0042-6822(76)90364-0. PMC 7131526. PMID 820065.
  6. ^ Bouziat, R; et al. (April 7, 2017). "Reovirus infection triggers inflammatory responses to dietary antigens and development of celiac disease". Science. 356 (6333): 44–50. Bibcode:2017Sci...356...44B. doi:10.1126/science.aah5298. PMC 5506690. PMID 28386004.
  7. ^ a b Carter, John; Saunders, Venetia (2007). Virology: Principles and Applications. West Sussex: Wiley. ISBN 978-0-470-02386-0.
  8. ^ a b "Reoviruses". MicrobiologyBytes. Archived from the original on 2015-05-21.
  9. ^ Payne S (2017). "Family Reoviridae". Viruses: 219–226. doi:10.1016/B978-0-12-803109-4.00026-X. ISBN 9780128031094.
  10. ^ a b c Barton, ES; Forrest, JC; Connolly, JL; Chappell, JD; Liu, Y; Schnell, FJ; Nusrat, A; Parkos, CA; Dermody, TS (February 9, 2001). "Junction adhesion molecule is a receptor for reovirus". Cell. 104 (3): 441–51. doi:10.1016/S0092-8674(01)00231-8. PMID 11239401.
  11. ^ McClain ME, Spendlove RS (November 1966). "Multiplicity reactivation of reovirus particles after exposure to ultraviolet light". J. Bacteriol. 92 (5): 1422–9. doi:10.1128/JB.92.5.1422-1429.1966. PMC 276440. PMID 5924273.
  12. ^ Michod, R. E.; Bernstein, H.; Nedelcu, A. M. (2008). "Adaptive value of sex in microbial pathogens". Infection, Genetics and Evolution. 8 (3): 267–285. doi:10.1016/j.meegid.2008.01.002. PMID 18295550.
  13. ^ Carstens, E. B. (January 2010). "Ratification vote on taxonomic proposals to the International Committee on Taxonomy of Viruses (2009)". Archives of Virology. 155 (1): 133–146. doi:10.1007/s00705-009-0547-x. PMC 7086975. PMID 19960211.
  14. ^ Hill C, Booth T, et al. (1999). "The structure of a cypovirus and the functional organization of dsRNA viruses". Nature Structural Biology. 6 (6): 565–9. doi:10.1038/9347. PMID 10360362. S2CID 28217302.
  15. ^ Knipe D, Howley P, et al. (2006). Fields Virology. Philadelphia, Pa.: Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. p. 1855. ISBN 978-0-7817-6060-7.
  16. ^ Attoui, Houssam; Mertens, Peter. "Template for Taxonomic Proposal to the ICTV Executive Committee To create a new SubFamily in an existing Family". International Committee on Taxonomy of Viruses. 2007.127-129V.v2.Spina-Sedoreovirinae. pp. 1–9. Archived from the original on March 5, 2010.
  17. ^ Acheson, Nicholas H. Fundamentals of Molecular Virology. John Wiley and Sons (2011). p.234
  18. ^ Kanai, Yuta; Kobayashi, Takeshi (29 September 2021). "FAST Proteins: Development and Use of Reverse Genetics Systems for Reoviridae Viruses". Annual Review of Virology. 8 (1): 515–536. doi:10.1146/annurev-virology-091919-070225. ISSN 2327-056X. PMID 34586868.
  19. ^ Lal R, Harris D, Postel-Vinay S, de Bono J (October 2009). "Reovirus: Rationale and clinical trial update". Curr. Opin. Mol. Ther. 11 (5): 532–9. PMID 19806501.
  20. ^ Kelland, K. (13 June 2012). "Cold virus hitches a ride to kill cancer: study". Reuters. Retrieved 17 June 2012.
  21. ^ a b Babiker, H.M.; Riaz, I.B.; Husnain, M.; Borad, M.J. (February 2017). "Oncolytic virotherapy including Rigvir and standard therapies in malignant melanoma". Oncolytic Virotherapy. Dovepress, New Zealand NLM. 6: 11–18. doi:10.2147/OV.S100072. ISSN 2253-1572. PMC 5308590. PMID 28224120. 101629828.
  22. ^ Thirukkumaran C, Morris DG (2009). "Oncolytic viral therapy using reovirus". Gene Therapy of Cancer. Methods in Molecular Biology. Vol. 542. pp. 607–34. doi:10.1007/978-1-59745-561-9_31. ISBN 978-1-934115-85-5. PMID 19565924.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia authors and editors
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia EN

Reoviridae: Brief Summary ( Anglèis )

fornì da wikipedia EN

Sedoreoviridae (formerly Reoviridae) is a family of double-stranded RNA viruses. Member viruses have a wide host range, including vertebrates, invertebrates, plants, protists and fungi. They lack lipid envelopes and package their segmented genome within multi-layered capsids. Lack of a lipid envelope has allowed three-dimensional structures of these large complex viruses (diameter ∼60–100 nm) to be obtained, revealing a structural and likely evolutionary relationship to the cystovirus family of bacteriophage. There are currently 97 species in this family, divided among 15 genera in two subfamilies. Reoviruses can affect the gastrointestinal system (such as rotaviruses) and respiratory tract. The name "reo-" is an acronym for "respiratory enteric orphan" viruses. The term "orphan virus" refers to the fact that some of these viruses have been observed not associated with any known disease. Even though viruses in the family Reoviridae have more recently been identified with various diseases, the original name is still used.

Reovirus infections occur often in humans, but most cases are mild or subclinical. Rotaviruses, however, can cause severe diarrhea and intestinal distress in children, and lab studies in mice have implicated orthoreoviruses in the expression of coeliac disease in pre-disposed individuals. The virus can be readily detected in feces, and may also be recovered from pharyngeal or nasal secretions, urine, cerebrospinal fluid, and blood. Despite the ease of finding reoviruses in clinical specimens, their role in human disease or treatment is still uncertain.

Some viruses of this family, such as phytoreoviruses and oryzaviruses, infect plants. Most of the plant-infecting reoviruses are transmitted between plants by insect vectors. The viruses replicate in both the plant and the insect, generally causing disease in the plant, but little or no harm to the infected insect.: 148 

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia authors and editors
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia EN

Reoviridae ( Spagneul; Castilian )

fornì da wikipedia ES

Reoviridae es una familia de virus de ARN que infectan animales, protistas, hongos y plantas.[1]​ El genoma es ARN de cadena doble y por lo tanto se incluyen en el Grupo III de la Clasificación de Baltimore. El nombre de "Reoviridae" se deriva de "virus respiratorio entérico huérfano", en donde el término "virus huérfano" hace referencia al desconocimiento de alguna enfermedad a la que poder asociar al virus.

Características

Los viriones no presentan envoltura. Sus cápsides, formadas por múltiples proteínas, tienen simetría icosaédrica (T-13) y están generalmente organizadas en dos capas concéntricas, una exterior y otra interior. Los genomas de estos virus consisten en 10-12 segmentos de ARN bicatenario que se agrupan en tres categorías de acuerdo a su tamaño: L (grande), M (mediano) y S (pequeño). Los segmentos tienen una longitud comprendida entre 3,9 y 1 kpb,[2]​ y cada segmento codifica 1-3 proteínas. Las proteínas se denotan por la letra griega correspondiente al segmento del que fue traducido (proteínas λ para el segmento L, μ para M, y σ para S).

Dado que estos virus tienen genomas ARN bicatenarios, la replicación se produce exclusivamente en el citoplasma. El virus codifica varias proteínas que son necesarias para la replicación y conversión del genoma ARN bicatenario en ARN monocatenario de sentido positivo o negativo. El virus puede entrar en la célula huésped a través de un receptor en la superficie de la célula. El receptor es desconocido pero se cree que incluye ácido siálico y moléculas de adhesión celular (JAMs). El virus presenta parte del endolisosoma sin revestir por proteasas, donde la cápsida es parcialmente digerida para permitir la entrada en la célula. El núcleo del virus entra entonces en el citoplasma mediante un proceso todavía desconocido y allí el genoma es transcrito conservativamente, produciendo un exceso de cadenas de sentido positivo, que se utilizan como plantillas para sintetizar ARNm de sentido negativo. Las partículas virales comienzan a ensamblarse en el citoplasma 6-7 horas después de la infección.

Una característica que distingue a los virus ARN bicatenarios, independentemente de la familia a la que pertenezcan, es su capacidad para llevar a cabo la transcripción de los segmentos de ARN bicatenarios bajo las condiciones apropiadas dentro de la cápsida. En todos estos virus, las enzimas requeridas para la transcripción endógena son, por tanto, parte de la estructura del virión.[3]

Las partículas virales comienzan a ensamblarse en el citoplasma 6 a 7 horas después de la infección. La traducción tiene lugar mediante exploración con fugas, supresión de la terminación y omisión de ribosomas. El virus sale de la célula huésped mediante un movimiento viral monopartito no guiado por túbulos, movimiento de célula a célula y existiendo en cuerpos de oclusión después de la muerte celular y permaneciendo infeccioso hasta encontrar otro huésped.

Infección en animales

En los animales afectan al sistema gastrointestinal (como los Rotavirus) y a las vías respiratorias del huésped. Aunque recientemente han sido identificadas diversas enfermedades causadas por los virus de la familia Reoviridae, el nombre original aún se utiliza.

La infección se produce a menudo en seres humanos, pero la mayoría de los casos son leves o subclínicos. El virus puede ser fácilmente detectado en heces y también en secreciones nasales o faríngeas, orina, líquido cefalorraquídeo y sangre. A pesar de la facilidad con la que se detecta, el papel del virus en las enfermedades o el tratamiento es aún incierto. Actualmente se está investigando el uso de estos virus en la lucha contra el cáncer.

Taxonomía

La taxonomía actualizada del ICTV (2021) clasifica la familia de la siguiente manera:[4]

Referencias

  1. «Viral Zone». ExPASy. Consultado el 15 de junio de 2015.
  2. Reoviruses
  3. Patton JT (editor). (2008). Segmented Double-stranded RNA Viruses: Structure and Molecular Biology. Caister Academic Press. ISBN 978-1-904455-21-9.
  4. «Virus Taxonomy: 2019 Release» (html). International Committee on Taxonomy of Viruses (ICTV) (en inglés). October 2018.
 title=
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autores y editores de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia ES

Reoviridae: Brief Summary ( Spagneul; Castilian )

fornì da wikipedia ES

Reoviridae es una familia de virus de ARN que infectan animales, protistas, hongos y plantas.​ El genoma es ARN de cadena doble y por lo tanto se incluyen en el Grupo III de la Clasificación de Baltimore. El nombre de "Reoviridae" se deriva de "virus respiratorio entérico huérfano", en donde el término "virus huérfano" hace referencia al desconocimiento de alguna enfermedad a la que poder asociar al virus.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autores y editores de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia ES

Reobirus ( Basch )

fornì da wikipedia EU

Reobirusak Reoviridae familian sailkatzen diren birusak dira. Familia horretan genero desberdinak daude; Rotavirus, Cypivirus eta Orbivirus dira aipagarrienak.

Familiaren izena ingelesezko sigletatik dator: Reoviridae (Respiratory Enteric Orphan Virus), birus hauek arnas traktuan eta digestio-aparatuan sortzen baitituzte gaitzak; Orphan edo Umezurtz terminoa ere gehitu zitzaion, hasieran isolatu ziren lehenengo birusak ez baitzeuden inongo gaitzekin lotuak.

Reobirusak tamaina ertaineko birusak dira (60-80 nm). Material genetikoari dagokionez, harizpi bikoitzeko RNA dute. Hain zuzen ere, animalia-birusen artean reobirusak dira kate bikoitzeko RNA duten bakarrak. Genomaren beste ezaugarri bereziren bat zatituta dagoela izaten da (10-12 zatitan, generoaren arabera), ortomixobirusen antzera. Kapsidea ikosaedrikoa da, kanpoko bilgarririk gabekoa (birus "biluziak" baitira).

Harizpi bikoitzeko RNA-k ezin du zuzenean itzulpen genetikoa garatu. Hori dela eta, RNA horrek RNA-m sortzen du lehen transkripzioaren bitartez, birusak berak dituen entzimei esker.

Reobirusak giza-patogenoak dira. Batzuek digestio-aparatuari eragiten diote, gastroenteritis sortuz (errotabirusak, esaterako); beste batzuek arnas aparatuari, arnas patologiak sorraraziz.

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipediako egileak eta editoreak
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia EU

Reobirus: Brief Summary ( Basch )

fornì da wikipedia EU

Reobirusak Reoviridae familian sailkatzen diren birusak dira. Familia horretan genero desberdinak daude; Rotavirus, Cypivirus eta Orbivirus dira aipagarrienak.

Familiaren izena ingelesezko sigletatik dator: Reoviridae (Respiratory Enteric Orphan Virus), birus hauek arnas traktuan eta digestio-aparatuan sortzen baitituzte gaitzak; Orphan edo Umezurtz terminoa ere gehitu zitzaion, hasieran isolatu ziren lehenengo birusak ez baitzeuden inongo gaitzekin lotuak.

Reobirusak tamaina ertaineko birusak dira (60-80 nm). Material genetikoari dagokionez, harizpi bikoitzeko RNA dute. Hain zuzen ere, animalia-birusen artean reobirusak dira kate bikoitzeko RNA duten bakarrak. Genomaren beste ezaugarri bereziren bat zatituta dagoela izaten da (10-12 zatitan, generoaren arabera), ortomixobirusen antzera. Kapsidea ikosaedrikoa da, kanpoko bilgarririk gabekoa (birus "biluziak" baitira).

Harizpi bikoitzeko RNA-k ezin du zuzenean itzulpen genetikoa garatu. Hori dela eta, RNA horrek RNA-m sortzen du lehen transkripzioaren bitartez, birusak berak dituen entzimei esker.

Reobirusak giza-patogenoak dira. Batzuek digestio-aparatuari eragiten diote, gastroenteritis sortuz (errotabirusak, esaterako); beste batzuek arnas aparatuari, arnas patologiak sorraraziz.

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipediako egileak eta editoreak
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia EU

Reoviridae ( Finlandèis )

fornì da wikipedia FI

Reoviridae eli Reovirukset on kaksijuosteisten RNA-virusten heimo, joka voi vaikuttaa ruoansulatuskanavaan ja hengityselimistöön. Reoviruksilla on segmentoitunutta kaksijuosteista RNA:ta (dsRNA) sisältävät genomit.[1] Heimon nimi tulee englanninkielisestä fraasista respiratory enteric orphan viruses.[2] Englanninkielinen termi "orphan virus" tarkoittaa virusta, johon ei ole yhdistetty yksikään tunnettu tauti. Alkuperäinen nimi on vieläkin käytössä, vaikka nykyään jotkin reovirukset on yhdistetty tiettyin tauteihin, esimerkiksi rotavirukseen.

Vaikka reovirustartunnat ovat vähäoireisia, ne ovat ihmisillä kuitenkin aika yleisiä. Virus on helposti löydettävissä ulosteista. Sen lisäksi sitä voi löytää nielu- tai nenäerityksistä, virtsasta, aivo-selkäydinnesteestä tai verestä. Siitä huolimatta, että reovirukset ovat helposti löydettävissä kliinisistä näytteistä, niiden rooli ihmisten taudeissa tai hoidoissa ei ole varma.

Lähteet

  1. Patton, J. T. (toim.): Segmented Double-stranded RNA Viruses: Structure and Molecular Biology. Caister Academic Press, 2008. ISBN 978-1-904455-21-9. Teoksen verkkoversio. (englanniksi)
  2. MicrobiologyBytes: Reoviruses (incl. Rotaviruses) microbiologybytes.com. 2007. (englanniksi)

Aiheesta muualla

WikiNews-Logo-en.svg
Wikinewsissä on aiheeseen liittyvä uutinen:
Tämä biologiaan liittyvä artikkeli on tynkä. Voit auttaa Wikipediaa laajentamalla artikkelia.
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedian tekijät ja toimittajat
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia FI

Reoviridae: Brief Summary ( Finlandèis )

fornì da wikipedia FI

Reoviridae eli Reovirukset on kaksijuosteisten RNA-virusten heimo, joka voi vaikuttaa ruoansulatuskanavaan ja hengityselimistöön. Reoviruksilla on segmentoitunutta kaksijuosteista RNA:ta (dsRNA) sisältävät genomit. Heimon nimi tulee englanninkielisestä fraasista respiratory enteric orphan viruses. Englanninkielinen termi "orphan virus" tarkoittaa virusta, johon ei ole yhdistetty yksikään tunnettu tauti. Alkuperäinen nimi on vieläkin käytössä, vaikka nykyään jotkin reovirukset on yhdistetty tiettyin tauteihin, esimerkiksi rotavirukseen.

Vaikka reovirustartunnat ovat vähäoireisia, ne ovat ihmisillä kuitenkin aika yleisiä. Virus on helposti löydettävissä ulosteista. Sen lisäksi sitä voi löytää nielu- tai nenäerityksistä, virtsasta, aivo-selkäydinnesteestä tai verestä. Siitä huolimatta, että reovirukset ovat helposti löydettävissä kliinisistä näytteistä, niiden rooli ihmisten taudeissa tai hoidoissa ei ole varma.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedian tekijät ja toimittajat
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia FI

Reoviridae ( Fransèis )

fornì da wikipedia FR

La famille des Reoviridae comprend onze genres et inclut certains virus affectant, entre autres, le système digestif (tels que les Rotavirus), ou le système respiratoire. C’est la seule famille de l’ordre des Reovirales et de la classe des Resentoviricetes.

Certains virus de cette famille infectent les plantes, par exemple ceux des genres Fijivirus, Oryzavirus et Phytoreovirus.

Classification

Elle appartient au Groupe III des virus à ARN à double brin.

Caractéristiques

Leur taille varie de 60 à 80 nm.

Ce sont des virus non enveloppés possédant une capside de forme icosaédrique constituée de 2 ou 3 couches protéiques.

Détection

Ces virus peuvent être détectés dans les selles, mais également, selon les genres, dans les sécrétions nasales et pharyngées, dans l'urine, le liquide céphalo-rachidien et le sang.

Potentiel zoonotique ?

Ces virus pourraient être source de maladies émergentes et ont pour certains au moins un potentiel zoonotique, au moins pour certains virus de cette famille détectés chez des chauve-souris[4].

Un nouveau réovirus dit Réovirus Piscine (Piscine signifiant qu'il affecte les poissons), a été découvert en 2010 dans des élevages salmonicoles norvégiens. Son génome a été séquencé[5]. Il est la cause d'épidémies chez les saumons d'élevage en Norvège depuis quelques années (il affecte le cœur, en provoquant des myocardites[6]) et le squelette des saumons d'élevage[7]. Il a été détecté récemment loin de la Norvège, au Chili, dans des saumons atlantiques d'élevage[8],[9].

Une épidémie d'orthoreovirus a été signalée (2000) chez des babouins, cause de méningoencéphalomyélites[10].

Des virus de cette famille ont aussi été détectés chez des serpents Elaphe (de la famille des Colubridae)[11].

Divers

  • Des travaux fait au début des années 2000 suggèrent que la spécificité de liaison aux glucides d'un virus ou d'une souche virale, de ce groupe notamment, peut grandement modifier l'expression maladie chez l'hôte. D'après le modèle animal murin, L'infection par certaines souches de réovirus se liant à l'acide sialique pourrait contribuer à la pathogenèse de l'atrésie biliaire néonatale chez l'Homme[12].

Notes et références

  1. ICTV. International Committee on Taxonomy of Viruses. Taxonomy history. Published on the Internet https://talk.ictvonline.org/., consulté le 30 janvier 2021
  2. ICTV. International Committee on Taxonomy of Viruses. Taxonomy history. Published on the Internet https://talk.ictvonline.org/., consulté le 30 janvier 2021
  3. ICTV. International Committee on Taxonomy of Viruses. Taxonomy history. Published on the Internet https://talk.ictvonline.org/., consulté le 30 janvier 2021
  4. Chua K, Crameri G, Hyatt A, Yu M, Tompang M, et al.: A previously unknown reovirus of bat origin is associated with an acute respiratory disease in humans. Proc Nat Acad Sci USA 2007, 104:11424-11429
  5. Molly JT Kibenge & al. (), Whole-genome analysis of piscine reovirus (PRV) shows PRV represents a new genus in family Reoviridae and its genome segment S1 sequences group it into two separate sub-genotypes , Virology Hournal, vol 10
  6. Mikalsen AB, Haugland O, Rode M, Solbakk IT, Evensen O (2012) Atlantic salmon reovirus infection causes a CD8 T Cell myocarditis in Atlantic salmon (Salmo salar L.). PLoS One, 7:e37269
  7. Palacios G, Lovoll M, Tengs T, Hornig M, Hutchison S, et al.: Heart and skeletal muscle inflammation of farmed salmon is associated with infection with a novel reovirus. PLoS One 2010, 5:e11487
  8. Bustos P, Rozas M, Bohle H, Iidefonso R, Sandoval A, Gaete A, Araya C, Grothusen H, Tapia E, Gallardo A, Rojas M, Lara M, Labra A, Gálvez C (2011) Primer reporte de piscine reovirus en Salmon del Atlántico, Salmo salar, cultivado en Chile. ADL Diagnostic Chile Ltda. , 7:1-4. OpenURL
  9. Alexandra Norton (2013) Norwegian virus devastating to farmed salmon spreads to Canada and Chile : paper published Piscine reovirus previously reported only in the Atlantic Ocean, article et vidéo, 07/18/2013
  10. Leland MM, Hubbard GB, Sentmore HT, Soike KF, Hilliard JK (2000), Outbreak of orthoreovirus-induced meningoencephalomyelitis in baboons ; Comp Med , 50:199-205
  11. Lamirande EW, Nichols DK, Owens JW, Gaskin JM, Jacobson ER: Isolation and experimental transmission of a reovirus pathogenic in ratsnakes (Elaphe species). Virus Res 1999, 63:135-141
  12. (en) Erik S. Barton, Bryan E. Youree, Daniel H. Ebert et J. Craig Forrest, « Utilization of sialic acid as a coreceptor is required for reovirus-induced biliary disease », Journal of Clinical Investigation, vol. 111, no 12,‎ 15 juin 2003, p. 1823–1833 (ISSN , PMID , PMCID , DOI , lire en ligne, consulté le 23 mars 2020)

Références biologiques

Voir aussi

Bibliographie

  • (en) Løvoll M, Alarcón M, Jensen BB, Taksdal T, Kristoffersen AB, Tengs T (2012) Quantification of piscine reovirus (PRV) at different stages of Atlantic salmon Salmo salar production. Dis Aquat Org , 99:7-12
  • (en) Løvoll M, Wiik-Nielsen J, Grove S, Wiik-Nielsen CR, Kristoffersen AB, Faller F, et al. (2010) A novel totivirus and piscine reovirus (PRV) in Atlantic salmon (Salmo salar) with cardiomyopathy syndrome (CMS) ; Virol J , 7:309.
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia FR

Reoviridae: Brief Summary ( Fransèis )

fornì da wikipedia FR

La famille des Reoviridae comprend onze genres et inclut certains virus affectant, entre autres, le système digestif (tels que les Rotavirus), ou le système respiratoire. C’est la seule famille de l’ordre des Reovirales et de la classe des Resentoviricetes.

Certains virus de cette famille infectent les plantes, par exemple ceux des genres Fijivirus, Oryzavirus et Phytoreovirus.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia FR

Reoviridae ( Italian )

fornì da wikipedia IT

Reoviridae è una famiglia di virus a doppio filamento di RNA che possono colpire il sistema gastrointestinale (come Rotavirus) e il tratto respiratorio.

 title=
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autori e redattori di Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia IT

Reovirus ( olandèis; flamand )

fornì da wikipedia NL

De Reoviridae betreft een virusfamilie van het geslacht Orbivirus.

De naam "Reoviridae" is afgeleid van "respiratory enteric orphan viruses" – respiratoir enterisch weesvirus. De uitdrukking "wees" verwijst naar het gegeven dat, toen het virus voor het eerst werd beschreven, er geen associatie was met enige ziekte. Hoewel nu diverse ziektebeelden toe te wijzen zijn aan reovirussen, is de naam niet meer veranderd.

Reovirusinfecties komen vaak voor bij de mens, maar deze verlopen vaak mild of subklinisch.

Er zijn 12 genera beschreven, waarvan het rotavirus klinisch het meest bekend is: een veel voorkomende veroorzaker van diarree. Bij dierlijke infecties zijn het blauwtongvirus en het Afrikaanse-paardenpestvirus berucht.

Het reovirus heeft dubbelstrengs RNA als drager van genetische informatie. Het infecteert en lyseert voornamelijk cellen waarin het ras (eiwit) geactiveerd is.

Gentherapie

Omdat het Reovirus selectief cellen vernietigt met een geactiveerd ras eiwit, kan het virus heel goed gebruikt worden bij kankerbestrijding. Ongeveer 30% van alle kankersoorten ontstaan doordat het gen voor Ras gemuteerd is waardoor het eiwit permanent geactiveerd is.

De efficiëntie van het Reovirus om tumoren te vernietigen werd bekeken in uitzaaiingen van alvleesklierkanker in de lever van hamsters. Een behandeling met het virus reduceerde de grootte van de tumoren en het gezonde omliggende weefsel werd niet aangetast.[1]

Onderliggend

Bronnen, noten en/of referenties
  1. Himeno, Y. Efficacy of oncolytic reovirus against liver metastasis from pancreatic cancer in immunocompetent models INTERNATIONAL JOURNAL OF ONCOLOGY 27 (4): 901-906 OCT 2005 ;
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia-auteurs en -editors
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia NL

Reovirus: Brief Summary ( olandèis; flamand )

fornì da wikipedia NL

De Reoviridae betreft een virusfamilie van het geslacht Orbivirus.

De naam "Reoviridae" is afgeleid van "respiratory enteric orphan viruses" – respiratoir enterisch weesvirus. De uitdrukking "wees" verwijst naar het gegeven dat, toen het virus voor het eerst werd beschreven, er geen associatie was met enige ziekte. Hoewel nu diverse ziektebeelden toe te wijzen zijn aan reovirussen, is de naam niet meer veranderd.

Reovirusinfecties komen vaak voor bij de mens, maar deze verlopen vaak mild of subklinisch.

Er zijn 12 genera beschreven, waarvan het rotavirus klinisch het meest bekend is: een veel voorkomende veroorzaker van diarree. Bij dierlijke infecties zijn het blauwtongvirus en het Afrikaanse-paardenpestvirus berucht.

Het reovirus heeft dubbelstrengs RNA als drager van genetische informatie. Het infecteert en lyseert voornamelijk cellen waarin het ras (eiwit) geactiveerd is.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia-auteurs en -editors
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia NL

Reowirusy ( polonèis )

fornì da wikipedia POL
 src=
Ten artykuł od 2013-01 wymaga zweryfikowania podanych informacji.
Należy podać wiarygodne źródła, najlepiej w formie przypisów bibliograficznych.
Część lub nawet wszystkie informacje w artykule mogą być nieprawdziwe. Jako pozbawione źródeł mogą zostać zakwestionowane i usunięte.
Po wyeliminowaniu niedoskonałości należy usunąć szablon {{Dopracować}} z tego artykułu.

Reowirusy (łac. Reoviridae, od ang. respiratory enteric orphan - sieroce[a] wirusy oddechowe i jelitowe) – rodzina wirusów, charakteryzujących się następującymi cechami:

  • Symetria: ikosaedralna
  • Otoczka lipidowa: brak, choć wiriony mogą mieć bardzo skomplikowaną budowę
  • Kwas nukleinowy: dsRNA, segmentowany (10-12 cząsteczek)
  • Replikacja: zachodzi w cytoplazmie
  • Wielkość: 75–80 nm
  • Gospodarz: kręgowce, bezkręgowce i rośliny
  • Cechy dodatkowe: ze względu na segmentację można wyróżnić tzw. elektroferotypy, które cechują się, ze względu na różnice w budowie segmentów RNA, odmienną prędkością ruchu w żelu podczas elektroforezy. Elektroferotypy nie są tożsame z serotypami.

Systematyka reowirusów przedstawia się następująco:

  • Rodzina: Reoviridae (reowirusy)
    • Rodzaj Orthoreovirus
    • Rodzaj Orbivirus (orbiwirusy)
    • Rodzaj Rotavirus (rotawirusy)
      • Rotavirus A (RV-A)
      • Rotavirus B (RV-B)
    • Rodzaj Coltivirus
    • Rodzaj Aquareovirus
    • Rodzaj Cypovirus
      • Rodzaj Fijivirus – wyłącznie roślinne
    • Rodzaj Phytoreovirus – wyłącznie roślinne
    • Rodzaj Oryzavirus – wyłącznie roślinne

Dla człowieka chorobotwórcze są orbiwirusy, wirus gorączki kleszczowej Kolorado oraz rotawirusy. Pierwsze dwa wywołują choroby gorączkowe przenoszone przez stawonogi, natomiast rotawirusy powodują choroby biegunkowe.

Zobacz też

Uwagi

  1. To znaczy bez rozpoznanych powiązań z chorobami. Nazwa zachowała się, mimo że ostatnio powiązano niektóre z tych wirusów z chorobami.
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia POL

Reowirusy: Brief Summary ( polonèis )

fornì da wikipedia POL
 src= Rotawirus

Reowirusy (łac. Reoviridae, od ang. respiratory enteric orphan - sieroce wirusy oddechowe i jelitowe) – rodzina wirusów, charakteryzujących się następującymi cechami:

Symetria: ikosaedralna Otoczka lipidowa: brak, choć wiriony mogą mieć bardzo skomplikowaną budowę Kwas nukleinowy: dsRNA, segmentowany (10-12 cząsteczek) Replikacja: zachodzi w cytoplazmie Wielkość: 75–80 nm Gospodarz: kręgowce, bezkręgowce i rośliny Cechy dodatkowe: ze względu na segmentację można wyróżnić tzw. elektroferotypy, które cechują się, ze względu na różnice w budowie segmentów RNA, odmienną prędkością ruchu w żelu podczas elektroforezy. Elektroferotypy nie są tożsame z serotypami.

Systematyka reowirusów przedstawia się następująco:

Rodzina: Reoviridae (reowirusy) Rodzaj Orthoreovirus Rodzaj Orbivirus (orbiwirusy) Rodzaj Rotavirus (rotawirusy) Rotavirus A (RV-A) Rotavirus B (RV-B) Rodzaj Coltivirus wirus gorączki kleszczowej Kolorado (CTFV, z ang. Colorado tick fever virus) Rodzaj Aquareovirus Rodzaj Cypovirus Rodzaj Fijivirus – wyłącznie roślinne Rodzaj Phytoreovirus – wyłącznie roślinne Rodzaj Oryzavirus – wyłącznie roślinne

Dla człowieka chorobotwórcze są orbiwirusy, wirus gorączki kleszczowej Kolorado oraz rotawirusy. Pierwsze dwa wywołują choroby gorączkowe przenoszone przez stawonogi, natomiast rotawirusy powodują choroby biegunkowe.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia POL

Reoviridae ( portughèis )

fornì da wikipedia PT

Reoviridae é uma família de vírus ARN de vertebrados que podem afetar o sistema gastrointestinal (como os Rotavirus) e as vias respiratórias do hospedeiro.[1] Atingem um ampla variedade de hospedeiros, incluindo vertebrados, invertebrados, plantas e fungos.[2] O genoma é ARN de dupla hélice e portanto está incluída no Grupo III da Classificação de Baltimore. O nome "Reoviridae" deriva de "vírus respiratório entérico órfão", em que o termo "vírus órfão" alude à ausência de qualquer doença à qual poder o vírus pode estar associado. Embora recentemente foram identificadas diversas doenças causadas pelos vírus da família Reoviridae, o nome original é ainda utilizado.

Uma característica que distingue os vírus de RNA bicatenários, independentemente da família a que pertençam, é a sua capacidade para levar a cabo a transcrição dos segmentos de RNA bicatenários sob condições apropriadas dentro da cápside. Em todos estes vírus, as enzimas requeridas para a transcrição endógena são, portanto, parte da estrutura do virião.[3]

Géneros e espécies tipo

Referências

  1. ZACHARY; James F., MCGAVIN, M. Donald (2012). Bases da patologia em veterinária. [S.l.]: Elsevier Brasil. 1344 páginas. ISBN 9788535265330
  2. «Viral Zone». ExPASy. Consultado em 15 de junho de 2015
  3. PATTON JT (editor). (2008). Segmented Double-stranded RNA Viruses: Structure and Molecular Biology. [S.l.]: Caister Academic Press. ISBN 978-1-904455-21-9
 title=
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autores e editores de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia PT

Reoviridae: Brief Summary ( portughèis )

fornì da wikipedia PT

Reoviridae é uma família de vírus ARN de vertebrados que podem afetar o sistema gastrointestinal (como os Rotavirus) e as vias respiratórias do hospedeiro. Atingem um ampla variedade de hospedeiros, incluindo vertebrados, invertebrados, plantas e fungos. O genoma é ARN de dupla hélice e portanto está incluída no Grupo III da Classificação de Baltimore. O nome "Reoviridae" deriva de "vírus respiratório entérico órfão", em que o termo "vírus órfão" alude à ausência de qualquer doença à qual poder o vírus pode estar associado. Embora recentemente foram identificadas diversas doenças causadas pelos vírus da família Reoviridae, o nome original é ainda utilizado.

Uma característica que distingue os vírus de RNA bicatenários, independentemente da família a que pertençam, é a sua capacidade para levar a cabo a transcrição dos segmentos de RNA bicatenários sob condições apropriadas dentro da cápside. Em todos estes vírus, as enzimas requeridas para a transcrição endógena são, portanto, parte da estrutura do virião.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Autores e editores de Wikipedia
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia PT

Reoviridae ( romen; moldav )

fornì da wikipedia RO

Familia Reoviridae (Respiratory Enteritic Orphan virus) cuprinde specii de virusuri ce produc boli ale aparatului digestiv-afecțiuni gastrointestinale- (Rotavirus) iar unele pot determina afecțiuni respiratorii.

Genom

Fac parte din categoria virusurilor cu ARN bicatenar.

Clasificare

Bibliografie

Bibliografie

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia autori și editori
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia RO

Reoviridae: Brief Summary ( romen; moldav )

fornì da wikipedia RO

Familia Reoviridae (Respiratory Enteritic Orphan virus) cuprinde specii de virusuri ce produc boli ale aparatului digestiv-afecțiuni gastrointestinale- (Rotavirus) iar unele pot determina afecțiuni respiratorii.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia autori și editori
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia RO

Реовіруси ( ucrain )

fornì da wikipedia UK

Загальні відомості

Віруси в лабораторних умовах вирощують на культурах клітин нирок мавп, легенях та шкірно-м'язовій тканині ембріона людини, клітинах HeLa тощо. Розмножується повільно, цитопатична дія проявляється приблизно на 10 добу. Віруси характеризуються термостабільністю, зберігають життєздатність після 2-годинного нагрівання при температурі 56°С. Інфекційні властивості вірусів зберігаються при рН 3,0 більше доби.

Будова

Віріон має форму ікосаедра розміром 70 — 80 нм, зовнішньої оболонки немає, капсид поділяють на зовнішній та внутрішній, зовнішній має невизначену кількість та розміри капсомерів та може бути видалений трипсином, внутрішній має капсомери розміром близько 4 нм.

Реовіруси поділяють на підродини і роди. Орбі-, рота-, ортореовіруси мають внутрішню серцевину приблизно однакових розмірів 50-60 нм, з ікосаедричною симетрією та з субодиницями (капсомерами). У випадку ортореовірусів серцевину в основному складають три білка λ1, λ2, σ2; в невеликій кількості присутні також три інших білка λ3, μ1, μ2. Білок λ2 утворює «шипи» на 12 вершинах серцевини. Серцевину ротавірусів на 80 % складає білок VP6, майже всю частку, яка залишилася, складає білок VP2. В невеликій кількості в серцевині міститься ще один білок VP1. Серцевина орбівірусів складається з п'яти білків P1, P2, P4, P6, P7. Різні представники родини мають суттєву різницю в структурі зовнішнього капсиду. У ортореовірусів зовнішній капсид чітко виражений і складається з гекса- і пентагональних субодиниць, які складають в основному два білки — μ1С і σ3. У кожній з 12 вершин ікосаедра розміщено по дві молекули білка σ1. Нуклеокапсиди орбівіруси оточені дифузним шаром, який складають два білки — Р1, Р2. Цей зовнішній капсид не містить виражених морфологічних структур, як і капсид ротавірусів. Але останній має більш чіткі рельєфні особливості, його складають два білки — VP3, VP7.

Взаємодія з клітиною

Інфекційні субвірусні частинки прикріплюються до сіалофільних глікопротеїнвих рецепторів клітин за допомогою відростків, розташованих на 12 вершинах ікосаедричного віріона. Тканевий тропізм кожного виду реовірусів визначають варіації білка, який утворює відростки. Після адсорбції на клітині, віруси шляхом ендоцитозу потрапляють у цитоплазму, віріони руйнуються з утворенням серцевинних частинок. Кожна така частинка містить РНК-полімеразу (транскриптазу) та ферменти для синтезу мРНК, яка виходить у цитоплазму клітини через канали серцевинних частинок. РНК-полімераза використовує негативні ланцюги кожного РНК-сегменту як матрицю. Після початку синтезу мРНК, починається синтез геномної РНК для нових генерацій субвірусних частинок. Утворюються дволанцюгові РНК, які є матрицями для синтезу нових мРНК, а ті в свою чергу — матрицями для синтезу вірусних білків.

Фізико — хімічні властивості

Різні представники родини Reoviridae мають приблизно однакову плавучу щільність у градієнті щільності CsCl (1,36 г/см3). При 70°С вони залишаються стабільними як завгодно тривало й навіть при звичайній температурі втрачають інфекційність досить повільно. Орто- і ротавіруси стійкі до хлороформу та інших органічних розчинників і стабільні в широкому діапазоні pH. Орбівіруси менш стійкі, звичайно їх інфекційність зменшується після обробки детергентами й органічними розчинниками в стандартних умовах. При низьких рН орбівіруси втрачають свою інфекційність, різко відрізняючись цим від інших представників родини Reoviridae, стабільних в інтервалі рН від 3 до 9.

Коефіцієнт седиментації 510 S20w

Геном

Усі представники родини Reoviridae містять сегментований геном, якого представляє дволанцюгова РНК. В орторео- і орбівірусів таких сегментів 10, у ротавірусів — 11. Найбільшу молекулярну масу має геном ортореовірусів (15*106), а найменшу — геном орбівірусів (12*106); молекулярна маса генома ротавірусів становить (11-14)*106. Розмір геному у орторео-, орбі-, рота-, колті- й аквареовірусів відповідно становить 23, 18, 16-21, 27, 15 тпн. Чітка відповідність між різними класами сегментів РНК різних груп реовірусів відсутня. В ортореовірусів молекулярна маса найбільшого сегмента дорівнює приблизно 2,7*106, в орбівірусів 2,5*106, у ротавірусів 1,1*106. Самі низькомолекулярні сегменти рота- і орбівірусів менші, ніж у реовірусів: їх молекулярна маса становить 2*105, Ці величини відповідають розмірам від 4 500 пар нуклеотидов (сегмент L-реовірусів) до 680 (малий сегмент ротавірусів).

Стратегія реплікації цитоплазматична:

  1. Прикріплення до рецепторів хазяїна, що ймовірно є посередником ендоцитозу вірусу клітину хазяїна.
  2. Рання транскрипція геному dsРНК вірусною полімеразою відбувається в середині субвірусної частинки так, що dsРНК ніколи не заходить у цитоплазму.
  3. Транскрипція від кожного з dsРНК сегментів виробляє шаблони мРНК для трансляції.
  4. Вірусні білки та геномні РНК збирають у цитоплазмі вірусні фабрики.
  5. Енкапсид (+) РНК в субвірусних частках, де вони транскрибуются, щоб дати молекули (-) РНК, з якими вони стають базовими парами, аби виробляти геноми dsРНК.
  6. Капсид збирається у вірусні частки.
  7. Зрілі віріони звільняються ймовірно після загибелі клітин.

Білки, ліпіди, вуглеводи

Ліпіди відсутні.

Вуглеводи входять до складу глікопротеїдів, що знаходяться в складі зовнішнього капсиду.

Вісім поліпептидів є структурними білками і їх позначають грецькими літерами: λ1, λ2, λ3 (1400—1500 амінокислотних залишків); μ1, μ2 (700—800 амінокислотних залишків); δ1, δ2, δ3 (350—400 амінокислотні залишки). П'ять поліпептидів входять до складу серцевини, три — μ1С, δ1, δ3 — до складу зовнішнього капсиду. Білок δ1 забезпечує специфічне зв'язування з клітинними рецепторами і визначає тропізм вірусу до певних клітин. Цей же білок є вірусним гемаглютиніном. Він визначає собою основний типоспецифічний антиген. Тим більше, кількість цього білка на поверхні віріонів невелика — 24 молекули на вірусну частку і 1 % від сухої маси всіх білків. Білок μ1С забезпечує проникнення вірусу в клітину і його поширення в організмі. Цей білок утворюється шляхом протеолітичного нарізання білка μ1. У найбільшій кількості на поверхні вірусу представлено білок δ3. У серцевині віріонів знаходиться РНК-залежна РНК-транскриптаза, яка стає активною після видалення зовнішнього капсиду. Також є фосфогідролаза, гуанілтрансфераза і метилтрансфераза.

Білок δ1 являє собою основний типоспецифічний антиген.

Біологічні властивості

Ортореовіруси, вочевидь, не є збудниками яких-небудь захворювань людини. Вважають, що ротавіруси є одними з основних збудників ентериту немовлят. Діарея є однією з основних причин дитячої смертності, особливо в слаборозвинених країнах. Ротавіруси спричиняють також діарею в корів і свиней. Орбівіруси, за винятком вірусу колорадської кліщової гарячки, спричинюють в основному захворювання у тварин. Вони відрізняються від інших представників родини Reoviridae, оскільки їхній життєвий цикл обов'язково включає стадію, коли вони персистують в організмі переносника — комахи. Орбівірусі зумовлюють ряд захворювань у тварин, включаючи африканську хворобу коней, энцефалоз коней, геморагічну хворобу оленів і корів, хворобу синього язика овець. Вірус колорадської кліщової гарячки спричинює в людей тяжке захворювання, подібне гарячці денге, а також енцефаліт. Ця хвороба розвивається після укусу кліща Dermacentor andersoni, вона зустрічається у Скелястих горах США.

Механізми передачі в природі — основним є повітряно-крапельний, однак можливий і фекально-оральний. Реовіруси у зв'язку з їх високою контагіозністю і стійкістю в навколишньому середовищі часто є причиною епідеміологічних спалахів. у циркуляції вірусу важливу роль відіграє безсимптомне носійство вірусу.

Діагностика

Вірус виділяють з слизу дихальних шляхів або з фекалій хворих шляхом посіву на культуру клітин. Серологічний діагноз ставлять по результатах реакцій зв'язування комплементу, гальмування гемаглютинації та нейтралізації.

Література

  • * Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія /підручник для студентів вищих медичних закладів/за редакцією В. П. Широбокова. Вінниця: Нова книга. 2011. — 951 стор.
  • В. Д. Тимаков. Микробиология. — М.: Медицина, 1973. С. 432.
  • А. Г. Букринская. Вирусология. — М.: Медицина, 1986. С. 336.

Посилання

Реовіруси (рос.)

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Автори та редактори Вікіпедії
original
visité la sorgiss
sit compagn
wikipedia UK

Реовирусы ( russ; russi )

fornì da wikipedia русскую Википедию
Порядок: incertae sedis
Семейство: Реовирусы
Международное научное название

Reoviridae

Подсемейства Группа по Балтимору

III: дцРНК-вирусы

Wikispecies-logo.svg
Систематика
на Викивидах
Commons-logo.svg
Изображения
на Викискладе
NCBI 10880EOL 8052

Реови́русы[2] (лат. Reoviridae, от англ. respiratory enteric orphan viruses) — семейство сферических вирусов, геном которых состоит из сегментированной двуцепочечной РНК.

Описание

Обнаружены в 1959 году[3]. Вирусные частицы имеют диаметр 60—80 нм, просто устроенные, так как нет суперкапсида, содержат белки формирующие шипы на поверхности VP4, VP7, в сердцевине — VP1, 2, 3, 6, каждый из которых играет важную роль в взаимодействии с клеткой. Размножаются в цитоплазме. Реовирусы необычайно устойчивы. Сохраняют инфекционные свойства при −20 °C около 2 лет, 4 °C — более 70 дней, 37 °C — 15—20 дней. Устойчивы к эфиру, кислотам, формалину. Реовирусы поражают молодняк животных.

Классификация

По данным Международного комитета по таксономии вирусов (ICTV), на март 2017 года в семейство включают 15 родов, объединённых в 2 подсемейства[4]:

Примечания

  1. Таксономия вирусов (англ.) на сайте Международного комитета по таксономии вирусов (ICTV).
  2. 1 2 3 4 5 Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии : Учебное пособие для студентов медицинских вузов / Под ред. А. А. Воробьева, А. С. Быкова. — М. : Медицинское информационное агентство, 2003. — С. 115—117. — ISBN 5-89481-136-8.
  3. Реовирусная инфекция (неопр.). Медицина и здоровье.
  4. Таксономия вирусов (англ.) на сайте Международного комитета по таксономии вирусов (ICTV). (Проверено 26 марта 2017).
  5. 1 2 3 4 5 6 7 Пиневич А. В., Сироткин А. К., Гаврилова О. В., Потехин А. А. Вирусология : учебник. — СПб. : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2012. — С. 346—347. — ISBN 978-5-288-05328-3.
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Авторы и редакторы Википедии

Реовирусы: Brief Summary ( russ; russi )

fornì da wikipedia русскую Википедию

Реови́русы (лат. Reoviridae, от англ. respiratory enteric orphan viruses) — семейство сферических вирусов, геном которых состоит из сегментированной двуцепочечной РНК.

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Авторы и редакторы Википедии

呼腸孤病毒科 ( cinèis )

fornì da wikipedia 中文维基百科

正呼腸孤病毒屬 Orthoreovirus
環狀病毒屬 Orbivirus
輪狀病毒 Rotavirus
科羅拉多壁蝨熱病毒 Coltivirus
水產呼腸孤病毒 Aquareovirus
質型多角體病毒 Cypovirus
斐濟病毒屬 Fijivirus]
植物呼腸孤病毒屬 Phytoreovirus
水稻病毒屬 Oryzavirus
Idnoreovirus
Mycoreovirus

呼腸孤病毒科Reoviridae),是由respiratory enteric orphan virus各取其第一個字母而來,包括了許多影響胃腸系統的病毒,像是輪狀病毒Rotavirus,一部分的呼腸孤病毒會導致呼吸系統感染。

呼腸孤病毒科中的病毒,其遺傳物質為雙股RNA。

呼腸孤病毒科

  • 正呼腸孤病毒屬(Orthoreovirus):哺乳動物正呼腸孤病毒(Mammalian orthoreovirus)
  • 環狀病毒屬(Orbivirus):藍舌病毒(Bluetongue virus)
  • 科羅拉多蜱傳染症病毒屬(Coltivirus):科羅拉多蜱傳熱病病毒(Colorado tick fever virus)
  • 斐濟病毒屬(Fijivirus):斐濟病病毒(Fiji disease virus)玉米粗缩病病毒(Maize Rough Dwarf Virus,MRDV)、水稻黑条矮缩病 (Rice black streaked dwarf virus,RBSDV)
  • 植物呼腸孤病毒屬(Phytoreovirus):水稻瘤矮病毒(Rice dwarf virus)
  • 輪狀病毒屬(Rotavirus)
  • 水產呼腸孤病毒屬(Aquareovirus):水產呼腸孤病毒A型(Aquareovirus A)
  • 質型多角體病毒屬Cypovirus:細胞質多面(角)體病毒1(Cypovirus 1)
  • 水稻病毒屬(Oryzavirus)又稱水稻皺縮矮化病毒 - 代表種:水稻皺縮矮化病毒(Rice ragged stunt virus)

外部連結

Marburg virus.jpg 這是與病毒相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。
 title=
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
维基百科作者和编辑

呼腸孤病毒科: Brief Summary ( cinèis )

fornì da wikipedia 中文维基百科

呼腸孤病毒科(Reoviridae),是由respiratory enteric orphan virus各取其第一個字母而來,包括了許多影響胃腸系統的病毒,像是輪狀病毒Rotavirus,一部分的呼腸孤病毒會導致呼吸系統感染。

呼腸孤病毒科中的病毒,其遺傳物質為雙股RNA。

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
维基百科作者和编辑

レオウイルス科 ( Giaponèis )

fornì da wikipedia 日本語
レオウイルス科 Rotavirus TEM B82-0337 lores.jpg 分類(ウイルス) : 第3群(2本鎖RNA) : 未割当 : レオウイルス科 Reoviridae 亜科

レオウイルス科(Reoviridae)はウイルスの分類における一科であり、RNAウイルスの一群の総称。そのビリオンは直径60 - 80nmの正二十面体構造を示し、10 - 12本の線状の二本鎖RNAをゲノムに持つ。エンベロープを持たないため、エーテルに対しては抵抗性である。細胞質内で増殖し、核周辺部に好酸性の細胞質内封入体を形成する。レオウイルス科のウイルスは同属のウイルス種間で遺伝子再集合を起こすことがある。オルビウイルス属およびコルチウイルス属のウイルスはアルボウイルスである。

分類[編集]

  • Genus Orthoreovirus
    • 哺乳類オルトレオウイルス(mammalian orthoreovirus)
  • Genus Rotavirus
    • ロタウイルスA(rotavirus A)
  • Genus Orbivirus
    • アフリカ馬疫ウイルス(African horse sickness virus)
    • ブルータングウイルス(bluetongue virus)
  • Genus Coltivirus
    • コロラドダニ熱ウイルス(Colorado tick fever virus)
  • Genus Seadornavirus
    • バンナウイルス(Banna virus)
  • Genus Aquareovirus
    • アクアレオウイルスA(aquqreovirus A)

関連項目[編集]

参考文献[編集]

  • 鹿江雅光、新城敏晴、高橋英司、田淵清、原澤亮編 『最新家畜微生物学』 朝倉書店 1998年 ISBN 4254460198
  • 獣医学大辞典編集委員会編集 『明解獣医学辞典』 チクサン出版 1991年 ISBN 4885006104
  • 原澤亮 「動物ウイルスの新しい分類(2005)」 『獣医畜産新報』 58号 921-931頁 2005年
ウイルスの分類(ボルティモア分類) DNA
I: 2本鎖DNAウイルス (dsDNA) カウドウイルス目 ヘルペスウイルス目 Ligamenvirales 未分類
II: 1本鎖DNAウイルス (ssDNA) RNA
III: 2本鎖RNAウイルス (dsRNA)
IV: 1本鎖RNA+鎖 ((+)ssRNA) ニドウイルス目 ピコルナウイルス目 ティモウイルス目 未分類
V:1本鎖RNA-鎖 ((−)ssRNA) モノネガウイルス目 未分類 逆転写
VI: 1本鎖RNA逆転写ウイルス(ssRNA-RT)
VII: 2本鎖DNA逆転写ウイルス (dsDNA-RT) 執筆の途中です この項目は、生物学に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めていますプロジェクト:生命科学Portal:生物学)。
 title=
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
ウィキペディアの著者と編集者

レオウイルス科: Brief Summary ( Giaponèis )

fornì da wikipedia 日本語

レオウイルス科(Reoviridae)はウイルスの分類における一科であり、RNAウイルスの一群の総称。そのビリオンは直径60 - 80nmの正二十面体構造を示し、10 - 12本の線状の二本鎖RNAをゲノムに持つ。エンベロープを持たないため、エーテルに対しては抵抗性である。細胞質内で増殖し、核周辺部に好酸性の細胞質内封入体を形成する。レオウイルス科のウイルスは同属のウイルス種間で遺伝子再集合を起こすことがある。オルビウイルス属およびコルチウイルス属のウイルスはアルボウイルスである。

licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
ウィキペディアの著者と編集者

레오바이러스과 ( Corean )

fornì da wikipedia 한국어 위키백과

 src=
레오바이러스과에 속하는 로타바이러스.

레오바이러스과(Reoviridae), 레오바이러스(영어: Reovirus, 문화어: 레오비루스)는 바이러스소화계통(로타바이러스처럼) 또는 기도(호흡기계통)에 영향을 주는 이다. 이 레노바이러스과에 속하는 바이러스들은 겹가닥 RNA(dsRNA)를 이루는 게놈이다.[1]

분류

레오바이러스과에는 크게 Sedoreovirinae, Spinareovirinae라는 아과로 나뉜다.

Sedoreovirinae 아과의 속
  • Cardoreovirus
  • Mimoreovirus
  • Orbivirus
  • Phytoreovirus
  • 로타바이러스(Rotavirus)
  • Seadornavirus
Spinareovirinae 아과의 속
  • Aquareovirus
  • Coltivirus
  • Cypovirus
  • Dinovernavirus
  • Fijivirus
  • Idnoreovirus
  • Mycoreovirus
  • Orthoreovirus
  • Oryzavirus
기타 속
  • Crabreovirus[2]

각주

  1. Patton JT (editor). (2008). 《Segmented Double-stranded RNA Viruses: Structure and Molecular Biology》. Caister Academic Press. ISBN 978-1-904455-21-9.
  2. Deng XX, Lü L, Ou YJ, Su HJ, Li G, Guo ZX, Zhang R, Zheng PR, Chen YG, He JG, Weng SP (2011) Sequence analysis of 12 genome segments of mud crab reovirus (MCRV). Virology
licensa
cc-by-sa-3.0
drit d'autor
Wikipedia 작가 및 편집자