Acacia decurrens ye una especie botánica d'árbol perenne o parrotal nativu de los Grandes Montes Azules, que ye una área protexida mundial nes Montes azules de Nueva Gales del Sur, Australia. Tamién s'atopa n'África, América, Europa, Nueva Zelanda & el Pacíficu, el océanu Índicu, Xapón.
Planta qu'algama un altor de 8-10 m, coles cañes finamente aterciopelaes. Fueyes adultes ramificaes y compuestes de numberosos folíolos (polo xeneral ente 30-40 pares), brillantes, separaes, abiertes y planes mientres el día, replegaes y cerraes pela nueche. Flores pequeñes. colos estames llibres de color mariellu vivu, abondo arumaes y aconceyaes en cabezueles subesféricas.
Les especies del xéneru Acacia pueden contener derivaos de la dimetiltriptamina y glucósidos cianogénicos nes fueyes, les granes y la corteza, que la so ingestión puede suponer un riesgu pa la salú.[1]
El so usu inclúi productos químicos, manexu ambiental y maleces. Les flores son comestibles y utilícense en frituras. Una goma comestible rezume del tueru del árbol y puede ser utilizada como un sustitutu de menor calidá de la goma arábiga, por casu na producción d'auriar de fruta. La corteza contién aproximao 37-40% de tanín. Les flores utilizar pa producir mariellu colorante y les vaines de les granes utilizar pa producir colorante verde.[2] Un compuestu químicu orgánicu llamáu Kaempferol ye lo que-y da a les flores de Acacia decurrens el so color.[3]
Acacia decurrens describióse por (J.C.Wendl.) Willd. y espublizóse en Species Plantarum. Editio quarta 4(2): 1072. 1806.[4]
Acacia: nome xenéricu deriváu del griegu ακακία (akakia), que foi dau pol botánicu Griegu Pedanius Dioscorides (A.C. 40-90) pal árbol melecinal A. nilotica nel so llibru De Materia Medica.[5] El nome deriva de la pallabra griega, ακις (akis, escayos).[6]
decurrens: epítetu llatín que significa "dir escontra baxo".[7]
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Acacia decurrens ye una especie botánica d'árbol perenne o parrotal nativu de los Grandes Montes Azules, que ye una área protexida mundial nes Montes azules de Nueva Gales del Sur, Australia. Tamién s'atopa n'África, América, Europa, Nueva Zelanda & el Pacíficu, el océanu Índicu, Xapón.
Acacia decurrens (lat. Acacia decurrens) – paxlakimilər fəsiləsinin akasiya cinsinə aid bitki növü.
Akasiya cinsinə aid növlər A. cornigera • A. covenyi • A. cowleana • A. craspedocarpa • A. crassicarpa • A. cultriformis • A. cuspidifolia • A. cuthbertsonii • A. cyclops • A. cyperophylla • A. daemon • A. deanei • A. decora • A. decurrens • A. delibrata • A. densispina • A. denticulosa • A. didyma • A. dolichostachya • A. drepanolobium • A. drummondii • A. elata • A. enterocarpa • A. erioloba • A. estrophiolata • A. etilis • A. euthycarpa • A. extensa • A. falcata • A. farinosa • A. ferruginea • A. filiciana • A. fimbriata • A. flagellaris • A. floribunda • A. furcatispina • A. gaumeri • A. genistifolia • A. georginae • A. glaucoptera • A. grasbyi • A. greggii • A. gunnii • A. harpophylla • A. hemiteles • A. heterophylla • A. holosericea • A. horrida • A. howittii • A. imbricata • A. flexifolia • A. implexa • A. inaequilatera • A. jacquemontii • A. jurema • A. karroo • A. kempeana • A. kingiana • A. koa • A. koaia • A. laeta • A. lanigera • A. leprosa • A. leprosa • A. ligulata • A. lineata • A. lingulata • A. longifolia • A. maidenii • A. maitlandii • A. mangium • A. manubensis • A. mathuataensis • A. mearnsii • A. meiantha • A. melanoxylon • A. mellifera • A. mitchellii • A. moggii • A. moirii • A. montana • A. montis-usti • A. murrayana • A. myrtifolia • A. neriifolia • A. nigricans • A. nilotica • A. obtusifolia • A. ochracea • A. oerfota • A. origena • A. oxycedrus • A. papyrocarpa • A. paradoxa • A. parramattensis • A. pendula • A. penninervis • A. pennivenia • A. permixta • A. pervillei • A. phlebophylla • A. plicata • A. plumosa • A. podalyriifolia • A. polyacantha • A. prasinata • A. pravissima • A. prominens • A. pruinocarpa • A. pseudonigrescens • A. pulchella • A. purpurea • A. pycnantha • A. pyrifolia • A. quadrimarginea • A. restiacea • A. retinodes • A. rigens • A. rigidula 
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Acacia decurrens (lat. Acacia decurrens) – paxlakimilər fəsiləsinin akasiya cinsinə aid bitki növü.
Acacia decurrens, commonly known as black wattle or early green wattle, is a perennial tree or shrub native to eastern New South Wales, including Sydney, the Greater Blue Mountains Area, the Hunter Region, and south west to the Australian Capital Territory. It grows to a height of 2–15 m (7–50 ft) and it flowers from July to September.
Cultivated throughout Australia and in many other countries, Acacia decurrens has naturalised in most Australian states and in Africa, the Americas, Europe, New Zealand and the Pacific, the Indian Ocean area, and Japan.
Acacia decurrens is a fast-growing tree, reaching anywhere from 2 to 15 m (7–50 ft) high. The bark is brown to dark grey colour and smooth to deeply fissured longitudinally with conspicuous intermodal flange marks. The branchlets have longitudinal ridges running along them that are unique to the species.[1] Young foliage tips are yellow. .
Alternately arranged leaves with dark green on both side. Stipules are either small or none. Base of petiole swollen to form the pulvinus. Leaf blade is bipinnate. Rachis is 20–120 mm long, angular and hairless. 15–45 pairs of widely spaced small leaflets (pinnules) are connected each other and 5–15 mm long by 0.4–1 mm wide, straight, parallel sided, pointed tip, tapering base, shiny and hairless or rarely sparsely hairy leaves.
The small yellow or golden-yellow flowers are very cottony in appearance and are densely attached to the stems in each head with 5–7 mm long and 60–110 mm long axillary raceme or terminal panicle. They are bisexual and fragrant. The flowers have five petals and sepals and numerous conspicuous stamens. Ovary is superior and has only one carpel with numerous ovules.
Flowering is followed by the seed pods, which are ripe over November to January.[2]
Dark brown or reddish brown to black colour of the seed are located inside of parallel sided, flattish, smooth pod. They are 20–105 mm long by 4–8.5 mm wide with edges. Seed opens by two valves. Pods are initially hairy but they become hairless when they grow.
German botanist Johann Christoph Wendland first described this species as Mimosa decurrens in 1798,[3] before his countryman Carl Ludwig Willdenow redescribed it in the genus Acacia in 1919.[4] In his description, Willdenow did not cite Wendland but instead a 1796 description by James Donn. However, as Donn's description was a nomen nudum, the proper citation is Acacia decurrens Willd. with neither older work cited.[1]
George Bentham classified A. decurrens in the series Botrycephalae in his 1864 Flora Australiensis.[5]
Queensland botanist Les Pedley reclassified the species as Racosperma decurrens in 2003, when he proposed placing almost all Australian members of the genus into the new genus Racosperma.[6] However, this name is treated as a synonym of its original name.[4]
Common names include coast green wattle, black wattle, early black wattle, Sydney green wattle, queen wattle,[4] and in the local Dharawal language, Boo'kerrikin.[7][8] Maiden noted that was called Wat-tah by the indigenous people of Cumberland (Parramatta) and Camden districts.[9] Sydney wattle was a name coined by von Mueller and early settlers around Penrith called it green wattle. Feathery wattle was another early name.[9] It is also known as early green wattle in the Sydney basin, as it flowers in winter—earlier than similar species such as Parramatta wattle (Acacia parramattensis), blueskin (A. irrorata) and late black wattle (A. mearnsii).[10] It has attracted the vernacular name "green cancer" in South Africa, where it has become weedy.[11]
Other names include acacia bark, wattle bark, tan wattle, golden teak, and Brazilian teak.
Along with other bipinnate wattles, it is classified in the section Botrycephalae within the subgenus Phyllodineae in the genus Acacia. An analysis of genomic and chloroplast DNA along with morphological characters found that the section is polyphyletic, though the close relationships of A. decurrens and many other species were unable to be resolved.[12]
Acacia decurrens is native to tablelands of New South Wales and Victoria. Temperate coastal to cool inland but not dry or hot areas of inland NSW. High rainfall areas with 600–1,400 mm (24–55 in) per year, otherwise tolerant of a wide range of conditions. In woodlands and dry sclerophyll forests in New South Wales, it grows with trees such as grey gum (Eucalyptus punctata) and narrow-leaved ironbark (E. crebra).[2] In areas where it has become naturalised, Acacia decurrens is generally found on roadsides, along creeklines and in waste areas. It also grows in disturbed sites nearby bushlands and open woodlands.[2]
It was extensively planted in New South Wales, and it is difficult to tell whether it is native or naturalised in areas near its native range.[13] The species became naturalised in other states including Queensland, Victoria and Tasmania. It grows on shale and sandstone soils with medium nutrients and good drainage.[2]
Despite its invasive nature, it has not been declared a noxious weed by any state or Australian government body.[13]
The dark brown or black seed is main source of reproduction. They can be spread by ants or birds, and form a seedbank in the soil. Seedlings generally grow rapidly after bushfire, and the species can colonise disturbed areas.[2] Trees can live for 15–50 years.[2]
Sulphur-crested cockatoos eat the unripe seed.[2]
The foliage serves as food for the caterpillars of the double-spotted line blue (Nacaduba biocellata), moonlight jewel (Hypochrysops delicia), imperial hairstreak (Jalmenus evagoras), ictinus blue (Jalmenus ictinus), amethyst hairstreak (Jalmenus icilius) and silky hairstreak (Pseudalmenus chlorinda).[14]
The wood serves as food for larvae of the jewel beetle species Agrilus australasiae, Cisseis cupripennis and C. scabrosula.[15]
Uses for it include chemical products, environmental management, and wood. The flowers are edible and are used in fritters. An edible gum oozing from the tree's trunk can be used as a lesser-quality substitute for gum arabic, for example in the production of fruit jelly. The bark contains about 37–40% tannin. The flowers are used to produce yellow dye, and the seed pods are used to produce green dye.[16] An organic chemical compound called kaempferol gives the flowers of Acacia decurrens their color.[17] It has been grown for firewood, or as a fast-growing windbreak or shelter tree.[18]
In the Dharawal story of the Boo'kerrikin Sisters, one of the kindly sisters was turned into Acacia decurrens. The other two sisters were turned into Acacia parvipinnula and Acacia parramattensis.[8] The flowering of Acacia decurrens was used as a seasonal indicator of the ceasing of cold winds and the beginning of a period of gentle rain.[19]
Acacia decurrens adapts easily to cultivation and grows very quickly. It can be used as a shelter or specimen tree in large gardens and parks.[18] The tree can look imposing when in flower.[11] Cultivation of A. decurrens can be started by soaking the seeds in warm water and sowing them outdoors. The seeds keep their ability to germinate for many years.[20]
Fieldwork conducted in the Southern Highlands found that the presence of bipinnate wattles (either as understory or tree) was related to reduced numbers of noisy miners, an aggressive species of bird that drives off small birds from gardens and bushland, and hence recommended the use of these plants in establishing green corridors and revegetation projects.[21]
Acacia decurrens, commonly known as black wattle or early green wattle, is a perennial tree or shrub native to eastern New South Wales, including Sydney, the Greater Blue Mountains Area, the Hunter Region, and south west to the Australian Capital Territory. It grows to a height of 2–15 m (7–50 ft) and it flowers from July to September.
Cultivated throughout Australia and in many other countries, Acacia decurrens has naturalised in most Australian states and in Africa, the Americas, Europe, New Zealand and the Pacific, the Indian Ocean area, and Japan.
Acacia decurrens es una especie de árbol perenne o arbusto nativo de las Grandes Montañas Azules, que es un área protegida mundial en las Montañas azules de Nueva Gales del Sur, Australia. También se encuentra en África, América, Europa, Nueva Zelanda, en la zona del océano Pacífico, en las riberas del océano Índico y Japón.
Planta que alcanza una altura de 8-10 m, con las ramas finamente aterciopeladas. Hojas adultas ramificadas y compuestas de numerosos folíolos (en general entre 30-40 pares), brillantes, separadas, abiertas y planas durante el día, replegadas y cerradas por la noche. Flores pequeñas. con los estambres libres de color amarillo vivo, bastante perfumadas y reunidas en cabezuelas subesféricas.
Las especies del género Acacia pueden contener derivados de la dimetiltriptamina y glucósidos cianogénicos en las hojas, las semillas y la corteza, cuya ingestión puede suponer un riesgo para la salud.[1]
Su uso incluye productos químicos, manejo ambiental y malezas. Las flores son comestibles y se utilizan en frituras. Una goma comestible rezuma del tronco del árbol y puede ser utilizada como un sustituto de menor calidad de la goma arábiga, por ejemplo en la producción de la jalea de fruta. La corteza contiene aproximadamente 37-40% de tanino. Las flores se utilizan para producir amarillo colorante y las vainas de las semillas se utilizan para producir colorante verde.[2] Un compuesto químico orgánico llamado Kaempferol es lo que le da a las flores de Acacia decurrens su color.[3]
Acacia decurrens fue descrita por (J.C.Wendl.) Willd. y publicado en Species Plantarum. Editio quarta 4(2): 1072. 1806.[4]
Ver: Acacia: Etimología
decurrens: epíteto latino que significa "ir hacia abajo".[5]
Acacia decurrens es una especie de árbol perenne o arbusto nativo de las Grandes Montañas Azules, que es un área protegida mundial en las Montañas azules de Nueva Gales del Sur, Australia. También se encuentra en África, América, Europa, Nueva Zelanda, en la zona del océano Pacífico, en las riberas del océano Índico y Japón.
Acacia decurrens est une espèce d'arbustes de la famille des Mimosaceae selon la classification classique, ou de celles des Fabaceae selon la classification phylogénétique.
Elle est originaire de la région des montagnes Bleues, en Nouvelle-Galles du Sud, en Australie. On la rencontre maintenant également en Afrique, en Amérique, en Europe, en Nouvelle-Zélande et dans le Pacifique, l'océan Indien et au Japon. Elle atteint une hauteur de 2 à 10 m et fleurit de juillet à septembre.
On l'utilise pour la fabrication de produits chimiques, la protection de l'environnement et la production de bois. Les fleurs sont comestibles et sont utilisées dans des beignets. Une gomme comestible suinte du tronc de l'arbre et peut être utilisée pour remplacer la gomme arabique par exemple dans la production de gelée de fruits mais elle est tout de même de moindre qualité. L'écorce de l'arbre a des propriétés astringentes mais elle doit être conservée pendant un an avant de pouvoir être utilisée. Il est utilisé comme anti-diarrhéique en médecine. L'écorce contient environ 37-40 % de tanin. Les fleurs sont utilisées pour la production de teinture jaune et les gousses pour la production de teinture verte. C'est un composé chimique organique appelé kaempférol qui donne leur couleur aux fleurs d'Acacia decurrens.
Avant de semer les graines, il faut les faire tremper dans l'eau chaude. Les graines gardent leur capacité de germination pendant de nombreuses années.
Fleurs
Feuilles
PlancheGovernment Printing Office
Graines
Acacia decurrens est une espèce d'arbustes de la famille des Mimosaceae selon la classification classique, ou de celles des Fabaceae selon la classification phylogénétique.
Elle est originaire de la région des montagnes Bleues, en Nouvelle-Galles du Sud, en Australie. On la rencontre maintenant également en Afrique, en Amérique, en Europe, en Nouvelle-Zélande et dans le Pacifique, l'océan Indien et au Japon. Elle atteint une hauteur de 2 à 10 m et fleurit de juillet à septembre.
Acácia-negra (Acacia decurrens) é uma árvore ornamental da família Fabaceae cujo fruto em forma de vagem torcida possui sementes pretas. Ela pode crescer até seis metros e também possui quatro metros de diâmetro na sua copa cujas folhas são pequenas e lineares. É muito conhecida pelos seus lindos cachos amarelo-claros de flores.
De sua casca é extraído o tanino, muito utilizado pelos curtumes na industrialização do couro. Conhecido como Tanino de Acácia, é o principal produto para curtimento dos chamados couros vegetais.
É nativa da Austrália, de algumas partes do centro e sul de Nova Gales do Sul.[1] No Brasil, a acácia-negra é mais encontrada no Rio Grande do Sul.[2]
Acácia-negra (Acacia decurrens) é uma árvore ornamental da família Fabaceae cujo fruto em forma de vagem torcida possui sementes pretas. Ela pode crescer até seis metros e também possui quatro metros de diâmetro na sua copa cujas folhas são pequenas e lineares. É muito conhecida pelos seus lindos cachos amarelo-claros de flores.
De sua casca é extraído o tanino, muito utilizado pelos curtumes na industrialização do couro. Conhecido como Tanino de Acácia, é o principal produto para curtimento dos chamados couros vegetais.
Дерево заввишки 2-18 м, з розлогою кроною і стовбуром до 40 см в діаметрі. До віку 3 років забарвлення стовбура і гілок світло-зелене. Кора з різко виступаючими гребінчастими смугами. Гілки в молодості чотиригранні, крилаті, «крила» забарвлені антоціаном. Коренева система потужна.
Прилистки відсутні або дуже дрібні. Листки двічіпарнопірчасті, завдовжки 18-26 см, завширшки 12-18 см, світло-зелені. З 9-11 пар гілок голого стрижня, кожна гілка якого несе 16-44 пари вузько лінійних, майже голчастих голих листочків завдовжки близько 6-7 мм, завширшки до 0,5 мм, розміщених відносно рідко. Основа черешка злегка роздута. Приквітки на коротких черешках з розширеною частиною буро-охристого забарвлення, по краю опушені довгими волосками.
Суцвіття — негуста волоть з 5-8 відгалуженнями, кожне з яких несе по 8-11 голівок. Квітки двостатеві, п'ятичленні, запашні, темно-лимонно-жовті, зібрані в кулясті голівки завширшки 6-8 мм, що сидять на черешках завдовжки до 5 мм. Чашечка конічна, чашолистки лимонно-жовті, зрощені майже доверху, рідко опушені по верхньому краю. Віночок глибоко розсічений, з широко- або вузьколанцетними пелюстками, зрощеними біля основи, загостреними до верхівки. Тичинки численні багато, тичинкові нитки лимонно-жовті, пиляки — жовті.
Плід — плаский біб завдовжки до 8,8 см, завширшки до 0,7 см, прямий або злегка зігнутий, темно-коричневий, майже чорний. Насіння довгасте, сочевицеподібні, чорне, лискуче.
Цвіте з другого року життя, у червні-вересні. Плоди дозрівають у листопаді-січні.
У природі ареал виду охоплює південні райони Австралії: Новий Південний Уельс, Вікторія, південна частина Квінсленду, а також острів Тасманію. Культурні насадження Acacia decurrens існують в Африці, Новій Зеландії, Японії, Європі, Південній Америці.
Зростає у сухих розріджених лісах, утворених Eucalyptus crebra і Eucalyptus punctata, серед чагарників, на узбіччях доріг, біля річищ пересихаючих потоків і боліт. Віддає перевагу сухим, плодючим, слабокислим або слаболужним ґрунтам.
Acacia decurrens розвивається швидко — насіння проростає на 8-10-й день після посіву. У перший рік при весняному посіві досягає висоти 1,1-2,3 м; на другому році життя — 4,8-6,3 м, на третьому — в середньому 7,5 м, при діаметрі стовбура 5,5 см на висоті 1 м.
Цей вид акації багатий на дубильні речовини. Вміст танідів у корі 1,5-річних дерев становить 6-6,1 %; у корі 2-2,5-річних рослин —- 13,9-21,9 % при 49,2-65,5 % доброякісності. З квітів видобувають жовтий барвник, а з плодів — зелений. Деревина Acacia decurrens добре горить і використовується для заготівлі дрів, тим більше, що після вирубування зарості цього дерева швидко відновлюються.
Австралійці готують з квітів цієї акації оладки. Крім того, з надрізів на стовбурах дерев витікає сік, який використовують як сурогат гуміарабіка.
Кора
Черешки
Листя
Загальний вигляд квітучої рослини
Квіти великим планом
Насіння
Синоніми
Підвиди
Acacia decurrens là một loài thực vật có hoa trong họ Đậu. Loài này được Willd. miêu tả khoa học đầu tiên.[2]
Acacia decurrens là một loài thực vật có hoa trong họ Đậu. Loài này được Willd. miêu tả khoa học đầu tiên.
Acacia decurrens Willd.
Синонимы
Ака́ция низбегающая (лат. Acacia decurrens) — вид деревьев из рода Акация (Acacia) семейства Бобовые (Fabaceae).
В природе ареал вида охватывает южные районы Австралии — Новый Южный Уэльс, Виктория, южная часть Квинсленда и остров Тасмания.
Растёт быстро — семена прорастают на 8—10-й день после посева. В первый год при весеннем посеве достигает высоты 1,1—2,3 м; на второй — 4,8—6,3 м, на третий — в среднем 7,5 м, при диаметре ствола 5,5 см на высоте 1 м.
Дерево высотой до 18 м, с широко раскидистой кроной и стволом до 40 см в диаметре. До возраста 3 лет окраска ствола и ветвей светло-зелёная. Кора с резко выступающими гребневидными полосами. Ветви в молодости четырёхгранные, крылатые, крылья окрашены антоцианом. Корневая система мощная.
Листья дважды парноперистые, длиной 18—26 см, шириной 12—18 см, светло-зелёные, из 9—11 пар ветвей голого стержня, каждая ветвь которого несет 16—44 пары узко линейных, почти игловидных голых листочков длиной около 6—7 мм, шириной 0,5 мм, размещённых сравнительно редко; основание черешка слабо вздутое. Прицветники на коротких ножках с расширенной частью буро-охристой окраски, по краю опушённые длинными волосками.
Соцветия — редкие метёлки с 5—8 ответвлениями, по 8—11 головок на каждом; цветки пятичленные, тёмно-лимонно-жёлтые, в шаровидных головках диаметром 6—8 мм, сидящих на ножках длиной до 5 мм. Чашечка коническая, чашелистики лимонно-жёлтые, сросшиеся почти доверху, редко опушённые по верхнему краю; венчик глубоко рассечённый, с широко или узко ланцетными лепестками, сросшимися у основания, заостряющимися к верхушке. Тычинок много, с лимонно-желтыми нитями и темно-лимонно-желтыми пыльниками.
Бобы плоские, длиной до 8,8 см, шириной 0,7 см, прямые или слегка изогнутые, тёмно-коричневые, почти чёрные. Семена удлиненно чечевицеобразные, чёрные, блестящие.
Цветёт со второго года жизни, в июне — августе.
В коре растений в возрасте 1,5 лет содержится 6—6,1 % таннидов; в коре 2—2,5-летних растений — 13,9—21,9 % таннидов при 49,2—65,5 % доброкачественности.
Вид Акация низбегающая входит в род Акация (Acacia) трибы Acacieae подсемейства Мимозовые (Mimosoideae) семейства Бобовые (Fabaceae) порядка Бобовоцветные (Fabales).
Ака́ция низбегающая (лат. Acacia decurrens) — вид деревьев из рода Акация (Acacia) семейства Бобовые (Fabaceae).
线叶金合欢（学名：Acacia decurrens）是豆科金合欢属的植物。分布在澳大利亚以及中国大陆的广东等地，目前已由人工引种栽培。
绿荆（广东）
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
