Die Plattegel (Glossiphoniidae), auch Knorpelegel, sind eine Familie von Egeln in der Ordnung der Rüsselegel, die als Süßwasserbewohner teilweise von der Jagd auf Kleintiere leben, teilweise aber auch als Blut saugende Ektoparasiten an Wirbeltieren. Es sind die einzigen Egel, die umfangreiche Brutpflege betreiben.
Die Plattegel haben im Ruhezustand einen flachen, breiten Körper, der nicht deutlich in eine vordere und hintere Region geteilt ist. Der Kopf ist schmal und mit dem vorderen Saugnapf nicht oder nur wenig erkennbar vom Körper abgesetzt. Im mittleren Abschnitt des Körpers weist jedes der äußerlich nicht erkennbaren Segmente 3 äußere Ringel auf. Die Vertreter der Gattung Theromyzon (Entenegel) haben vier Augenpaare, der Zweiäugige Plattegel dagegen nur ein Augenpaar, während andere Plattegel je nach Art zwei oder drei Paare besitzen können. Außer bei Placobdella hollensis – und anders als bei den Fischegeln – befinden sich die Augen bei den Plattegeln nur am Kopf. Ebenso gibt es keine pulsierenden Bläschen oder Kiemen.
Die Plattegel sind ausschließlich Süßwasserbewohner. Sie sind weltweit verbreitet.
In der Familie Glossiphoniidae gibt es neben Prädatoren wie dem Kleinen Schneckenegel (Alboglossiphonia heteroclita), dem Großen Schneckenegel (Glossiphonia complanata) und dem Zweiäugigen Plattegel (Helobdella stagnalis) auch zahlreiche ektoparasitische Arten, darunter der an Fischen und Fröschen saugende Vieräugige Plattegel (Hemiclepsis marginata), der Schildkrötenegel (Placobdella costata) und der Entenegel (Theromyzon tessulatum).
Wie alle anderen Egel sind auch die Plattegel Zwitter, die bei der Paarung gegenseitig ihr Sperma austauschen oder auch die Rolle eines Männchens und eines Weibchens übernehmen. Während sich etwa Entenegel (Theromyzon tessulatum), aber auch Zweiäugige Plattegel (Helobdella stagnalis) gegenseitig umschlingen und einen längeren Paarungsakt durchführen, bei dem schließlich das Sperma ausgetauscht wird, ist beim Großen Schneckenegel (Glossiphonia complanata) beobachtet worden, wie ein Egel dem anderen – bisweilen gegen dessen Willen – in einem schnellen Akt sein Sperma verpasst. Den Tieren fehlt ein Penis; die Begattung erfolgt mithilfe spindelförmiger Pseudospermatophoren, die von Drüsen am männlichen Geschlechtsausgang gebildet und bei der Kopulation durch die Haut des Sexpartners gerammt werden. Im Partner verlassen die Spermien die Pseudospermatophore und schwimmen zu den Eizellen, um sie zu befruchten. Die entleerten Pseudospermatophoren fallen ab, und die Wunden in der Haut des Egels brauchen einige Tage, um zu verheilen. Lediglich beim Entenegel beziehungsweise in der Gattung Theromyzon werden die Pseudospermatophoren nicht durch die Haut gestoßen, sondern in die weibliche Geschlechtsöffnung überführt.
Anders als andere Egel betreiben sämtliche Plattegel Brutpflege. Die begatteten Tiere legen nach der Befruchtung ihrer Eier diese in einem Zeitraum mehrerer Tage in einen Kokon, der wie bei anderen Gürtelwürmern vom Clitellum abgeschieden wird. Während die meisten Egel diesen nach abgeschlossener Eiablage über das Vorderende abstreifen, bildet ihn der Zweiäugige Plattegel (Helobdella stagnalis) im Bereich der weiblichen Geschlechtsöffnung und behält ihn an sich, um ihn mit sich zu tragen. Ähnlich tut dies auch der Kleine Schneckenegel (Glossiphonia heteroclita), während der Große Schneckenegel (Glossiphonia complanata) seinen unbeweglichen Kokon bewacht. Je nach Art schlüpfen nach einigen Tagen aus dem Kokon kleine Egel, die sich mit ihrem hinteren Saugnapf am Muttertier festsaugen und von diesem herumgetragen werden. Die Jungtiere saugen an den von der Mutter erbeuteten Kleintieren mit und wachsen so schnell heran. Beim Zweiäugigen Plattegel wurde auch beobachtet, dass er seinen Jungen erbeutete Tubifex überreicht. Nachdem die Jungtiere ihre Mutter verlassen haben, gehen sie mitunter anfangs noch gemeinsam auf Beutejagd. Beim Entenegel sucht dagegen die Mutter mit ihren anhaftenden Jungtieren einen Wirt auf oder lässt sich von einem solchen fressen, so dass sich die Kleinen im Rachen des Vogels an dessen Schleimhaut heften und ihre erste Blutmahlzeit haben.
Die Familien Glossiphoniidae und Piscicolidae sind Schwestergruppen und bilden zusammen die Ordnung der Rüsselegel (Rhynchobdellida).
Zu den Glossiphoniidae gehören folgende Gattungen:
Die Plattegel (Glossiphoniidae), auch Knorpelegel, sind eine Familie von Egeln in der Ordnung der Rüsselegel, die als Süßwasserbewohner teilweise von der Jagd auf Kleintiere leben, teilweise aber auch als Blut saugende Ektoparasiten an Wirbeltieren. Es sind die einzigen Egel, die umfangreiche Brutpflege betreiben.
Glossiphoniidae are a family of freshwater proboscis-bearing leeches. These leeches are generally flattened, and have a poorly defined anterior sucker. Most suck the blood of freshwater vertebrates like amphibians, crocodilians and aquatic turtles, but some feed on invertebrates like oligochaetes and freshwater snails instead. Although they prefer other hosts, blood-feeding species will opportunistically feed from humans.
There is considerable interest in the symbiotic bacteria that at least some glossiphoniids house in specialized organs called bacteriomes. The bacteria are thought to provide the leeches with nutrients that are scarce or absent from their regular diets. Haementeria as well as Placobdelloides have Enterobacteriaceae symbionts, while Placobdella harbours peculiar and independently derived alphaproteobacteria.
The relationships between members of Glossiphoniidae are not completely understood. Some sources divide the group into three subfamilies, while many divide the family directly into genera. Genera are listed below, with subfamily given in brackets.[1][2][3][4][5]
Genera listed are based on consensus between the Encyclopedia of Life, the Catalogue of Life, and the University of Michigan's Animal Diversity Web. Other sources, however, such as GBIF[1] or ITIS[2], give more or fewer genera.
Glossiphoniid leeches exhibit remarkable parental care, the most highly developed one among the known annelids. They produce a membranous bag to hold the eggs, which is carried on the underside. The young attach to the parent's belly after hatching and are thus ferried to their first meal.[6]
Certain Glossiphoniidae parasitize amphibian species. For example, some members of the Glossiphoniidae are known to attack the inner oral cavity of the Rough-skinned Newt.[7]
While glossiphoniids do not preferentially feed on humans, they are nonetheless of medical interest. As with all blood- or haemolymph-feeding leeches, their saliva, contains anticoagulant compounds which are potentially useful in therapy of some cardiovascular diseases. Antistasin and related inhibitors of thrombokinase a such as ghilanten, lefaxin and therostatin have been derived from Haementeria species and Theromyzon tessulatum. These substances also may prevent certain tumors from metastasizing. Also from Haementeria are the fibrin stabilizing factor a inhibitor tridegin, a platelet adhesion inhibitor (leech anti-platelet protein; LAPP), and the fibrinogen-dissolving enzymes hementin and hementerin. T. tessulatum also yields therin, theromin and tessulin, which inhibit protease activity. Ornatins, which are antiplatelet glycoprotein IIb-IIIa antagonists, were discovered in Placobdella ornata, and several species have yielded hyaluronidases.
Glossiphoniidae are a family of freshwater proboscis-bearing leeches. These leeches are generally flattened, and have a poorly defined anterior sucker. Most suck the blood of freshwater vertebrates like amphibians, crocodilians and aquatic turtles, but some feed on invertebrates like oligochaetes and freshwater snails instead. Although they prefer other hosts, blood-feeding species will opportunistically feed from humans.
There is considerable interest in the symbiotic bacteria that at least some glossiphoniids house in specialized organs called bacteriomes. The bacteria are thought to provide the leeches with nutrients that are scarce or absent from their regular diets. Haementeria as well as Placobdelloides have Enterobacteriaceae symbionts, while Placobdella harbours peculiar and independently derived alphaproteobacteria.
Glossiphoniidae – rodzina wyłącznie słodkowodnych pijawek ryjkowych (Rhynchobdellida) obejmująca około 150 gatunków charakteryzujących się ciałem silnie spłaszczonym w płaszczyźnie grzbieto-brzusznej[2] oraz brakiem klitellum[3].
Są wśród nich gatunki krwiopijne pasożytujące na kręgowcach oraz drapieżne – atakujące mięczaki, skąposzczety, larwy ochotkowatych oraz inne drobne bezkręgowce. Glossiphoniidae opiekują się potomstwem[3].
W Polsce występuje 14 gatunków pijawek z tej rodziny[3], z rodzajów:
Glossiphoniidae – rodzina wyłącznie słodkowodnych pijawek ryjkowych (Rhynchobdellida) obejmująca około 150 gatunków charakteryzujących się ciałem silnie spłaszczonym w płaszczyźnie grzbieto-brzusznej oraz brakiem klitellum.
Są wśród nich gatunki krwiopijne pasożytujące na kręgowcach oraz drapieżne – atakujące mięczaki, skąposzczety, larwy ochotkowatych oraz inne drobne bezkręgowce. Glossiphoniidae opiekują się potomstwem.
W Polsce występuje 14 gatunków pijawek z tej rodziny, z rodzajów:
Alboglossiphonia Batracobdelloides Glossiphonia Helobdella Hemiclepsis Placobdella TheromyzonBroskiglar (Glossiphoniidae) är en familj iglar där bland annat fyrögd broskigel (Hemiclepsis marginata) återfinns.
Broskiglar (Glossiphoniidae) är en familj iglar där bland annat fyrögd broskigel (Hemiclepsis marginata) återfinns.
Загальна довжина представників цієї родини коливається від 7 до 80 мм, зазвичай до 30 мм. Голова нвеелика, округла. Мають від 2 до 4 пар очей. Рот невеличкий, кільцеподібний, розташовано на нижній стороні. В наявності є хобіток, яким ссе кров. Сильно сплющене, майже листоподібне тіло, зверху трохи опукле, звужується до кінців (особливо до переднього). Уздовж тіла йде кілька рядків сосочків. складається з 3-кільцевих сомітів. Передня присоска погано розвинена.
Забарвлення коливається від зеленого до бурого зі складним візерунком з плям і смуг.
Зустрічаються у прісноводних середовищах. Полюбляють чисті водойми, можуть слугувати своєрідними індикаторами екологічного стану озер та річок. Часто тримаються біля каміння й рослин (або на них). Не плавають. Живляться кров'ю, а деякі види й розрідженими тканинами хребетних тварин або гемолімфою безхребетних. Паразитує часто на молюсках, болотяних черепахах, може живитися кров'ю птахів і навіть людини. Здатні переносити різних паразитів, на кшталт гельмінтів. Присутній симбіоз з деякими бактеріями, що дпомагають цих п'явкам перетравлювати їжу.
Парування відбувається шляхами гонопорного злиття або підшкірного введення сперматофорів. Прикривають своїм тілом відкладені ними тонкостінні безформні кокони, у яких поміщено до 80 яєць. деякі види відразу відкладають яйця у спецальну торду в нижній частині тіла. Інкубаційний період в середньому триває 2 тижні. Молоді п'явки після вилупления прикріплюються до черева матері і пересуваються разом з нею до 60 діб. Підростаючи, молодь переходить до самостійного життя, спочатку тимчасово, потім зовсім.
Мешкають на всіх континентах, окрім Анатарктиди.
Слина містить антикоагулянти, які потенційно корисні при терапії деяких серцево-судинних захворювань. Антистазин та споріднені інгібітори тромбокінази А, такі як гілантен, лефаксин і теростатин, були отримані з видів роду Haementeria і виду Theromyzon tessulatum. Ці речовини також можуть перешкоджати деяким метастазам пухлин.
З п'явок роду Haementeria виокремлено фібрин-стабілізуючі інгібітори: тридегін, адгезії тромбоцитів, а також ферменти, що розчиняють фібриноген, гементін і гемерін. Theromyzon tessulatum дає терін, теромін і тісулін, які гальмують протеазну активність. В Placobdella ornata було виявлено орнатини, які є антагоністами антитромбоцитарного глікопротеїну IIb-IIIa.
Glossiphoniidae Vaillant, 1890
Плоские пиявки[1][2] (лат. Glossiphoniidae) — семейство хоботных пиявок (Rhynchobdellida). Большинство видов — небольшие пиявки (длиной до 2—3 см), хотя отдельные представители , например амазонская клепсина Haementeria ghilianii, достигают в длину 45 см[3][4]. Тело плоское, широкое телом, буроватого или оливково-бурого цвета, часто со сложным узором из пятен и полос на теле.
В северной и средней полосе России встречается несколько видов клепсин. Среди них очень распространённой является шестиглазая клепсина уплощённая (Glossiphonia complanata) с тремя парами глаз и не менее часто встречающаяся двуглазая клепсина пластинконосная (Helobdella stagnalis). Также нередко встречаются белая клепсина разнопоясковая (Alboglossiphonia heteroclita), полуклепсина окаймлённая (Hemiclepsis marginata) и птичья клепсина обыкновенная (Protoclepsis tessulata). Улитковые пиявки держатся на подводных предметах, к которым они прикрепляются при помощи своих присосок. Особенно часто улитковые пиявки попадаются на листьях телореза, на плавающих листьях кувшинок и т. п.
Улитковые пиявки не могут плавать, они ползают по водным растениям и другим предметам, пользуясь своими присосками как органами прикрепления. При передвижении они медленно «шагают», изгибая своё тело дугою наподобие гусеницам пядениц.
Различные виды клепсин питаются различными животными — среди них есть хищники, паразиты улиток (среди которых — типовой вид Glossiphonia complanata), рыб и амфибий (Hemiclepsis, Batracobdella), черепах (Placobdella costata) и млекопитающих (Haementheria ghilianii).[4][5]
Дыхание у клепсин, как и у большинства пиявок, совершается непосредственно через кожу. Для улитковых пиявок характерна забота о потомстве. Коконы с яйцами самка вынашивает на брюшной стороне тела. Вышедшая из яиц молодь некоторое время остаётся на теле матери, питаясь вместе с нею её добычей.[5]
Плоские пиявки (лат. Glossiphoniidae) — семейство хоботных пиявок (Rhynchobdellida). Большинство видов — небольшие пиявки (длиной до 2—3 см), хотя отдельные представители , например амазонская клепсина Haementeria ghilianii, достигают в длину 45 см. Тело плоское, широкое телом, буроватого или оливково-бурого цвета, часто со сложным узором из пятен и полос на теле.
В северной и средней полосе России встречается несколько видов клепсин. Среди них очень распространённой является шестиглазая клепсина уплощённая (Glossiphonia complanata) с тремя парами глаз и не менее часто встречающаяся двуглазая клепсина пластинконосная (Helobdella stagnalis). Также нередко встречаются белая клепсина разнопоясковая (Alboglossiphonia heteroclita), полуклепсина окаймлённая (Hemiclepsis marginata) и птичья клепсина обыкновенная (Protoclepsis tessulata). Улитковые пиявки держатся на подводных предметах, к которым они прикрепляются при помощи своих присосок. Особенно часто улитковые пиявки попадаются на листьях телореза, на плавающих листьях кувшинок и т. п.
Улитковые пиявки не могут плавать, они ползают по водным растениям и другим предметам, пользуясь своими присосками как органами прикрепления. При передвижении они медленно «шагают», изгибая своё тело дугою наподобие гусеницам пядениц.
Различные виды клепсин питаются различными животными — среди них есть хищники, паразиты улиток (среди которых — типовой вид Glossiphonia complanata), рыб и амфибий (Hemiclepsis, Batracobdella), черепах (Placobdella costata) и млекопитающих (Haementheria ghilianii).
Дыхание у клепсин, как и у большинства пиявок, совершается непосредственно через кожу. Для улитковых пиявок характерна забота о потомстве. Коконы с яйцами самка вынашивает на брюшной стороне тела. Вышедшая из яиц молодь некоторое время остаётся на теле матери, питаясь вместе с нею её добычей.
