Julidae is a family of millipedes in the order Julida, containing more than 600 species in around 20 genera.[2] Its members are largely confined to the Western Palaearctic, with only a few species extending into the Oriental and Afrotropical realms.[2] They are united by a characteristic form of the mouthparts, and are classified in the superfamily Juloidea of the order Julida, alongside the families Trichoblaniulidae, Rhopaloiulidae and Trichonemasomatidae.[2]
The family consists of the following genera:[3]
Examples of species contained within this family include:
Julidae is a family of millipedes in the order Julida, containing more than 600 species in around 20 genera. Its members are largely confined to the Western Palaearctic, with only a few species extending into the Oriental and Afrotropical realms. They are united by a characteristic form of the mouthparts, and are classified in the superfamily Juloidea of the order Julida, alongside the families Trichoblaniulidae, Rhopaloiulidae and Trichonemasomatidae.
Les Julidae forment une famille de myriapodes diplopodes de l'ordre des Julida (iules).
Selon World Register of Marine Species (11 janv. 2013)[1] :
Selon ITIS (11 janv. 2013)[2] :
Selon Catalogue of Life (11 janv. 2013)[3] :
Les Julidae forment une famille de myriapodes diplopodes de l'ordre des Julida (iules).
De echte miljoenpoten (Julidae) vormen een familie van miljoenpoten binnen de orde Julida.
Deze rolronde dieren hebben vrij lange, dunne antennen en een meestal bruin, grijs of zwart lichaam. Sommigen hebben rode, roomwitte of bruine stippen. De lichaamslengte varieert van 0,8 tot 8 cm.
De eieren worden afgezet in een ondergronds nest. De larven doorlopen in het algemeen 7 ontwikkelingsstadia.
Deze familie komt voor in Europa en Azië in aarde, bladstrooisel, grotten, onder stenen en rottend hout.
De echte miljoenpoten (Julidae) vormen een familie van miljoenpoten binnen de orde Julida.
Multimedia w Wikimedia Commons Krocionogowate (Julidae) – rodzina wijów z gromady dwuparców i rzędu krocionogów właściwych[1]. Ich ciało jest wydłużone, segmentowane, szare, brunatne lub czarne. Nogi i czułki są krótkie. Krocionogowate zamieszkują ściółkę lub spróchniałe drewno. Są roślinożerne i żywią się głównie szczątkami roślinnymi, pędami, kiełkującymi nasionami, młodymi korzonkami, owocami, bulwami i grzybami. Krocionogi mierzą od 3 mm do 20 cm długości[2]. W Polsce występuje 85 gatunków[2], m.in.: Cylindrojulus boleti, Leptophyllum nanum, Julus terrestris, Julus scandinavius, Ophyiulus fallax oraz krocionóg piaskowy (Schizophyllum sabulosum).
Do Julidae należy około 500 opisanych gatunków zgrupowanych w około 90 rodzajach[1], w tym[3]:
Krocionogowate (Julidae) – rodzina wijów z gromady dwuparców i rzędu krocionogów właściwych. Ich ciało jest wydłużone, segmentowane, szare, brunatne lub czarne. Nogi i czułki są krótkie. Krocionogowate zamieszkują ściółkę lub spróchniałe drewno. Są roślinożerne i żywią się głównie szczątkami roślinnymi, pędami, kiełkującymi nasionami, młodymi korzonkami, owocami, bulwami i grzybami. Krocionogi mierzą od 3 mm do 20 cm długości. W Polsce występuje 85 gatunków, m.in.: Cylindrojulus boleti, Leptophyllum nanum, Julus terrestris, Julus scandinavius, Ophyiulus fallax oraz krocionóg piaskowy (Schizophyllum sabulosum).
Do Julidae należy około 500 opisanych gatunków zgrupowanych w około 90 rodzajach, w tym:
Acanthoiulus Verhoeff, 1894 Afropachyiulus Schubart, 1960 Allajulus C.L. Koch, 1847 Allopodoiulus Verhoeff, 1898 Alpityphlus Strasser, 1967 Amblyiulus Silvestri, 1896 Anagaiulus Enghoff, 1992 Apfelbeckiella Verhoeff, 1901 Balkanophoenix Verhoeff, 1937 Banatoiulus Tabacaru, 1985 Brachyiulus Berlese, 1884 Buchneria Verhoeff, 1941 Catamicrophyllum Verhoeff, 1900 Cerabrachyiulus Verhoeff, 1901 Chaetoleptophyllum Verhoeff, 1898 Chaitoiulus Verhoeff, 1895 Chersoiulus Strasser, 1938 Chromatoiulus Verhoeff, 1894 Cylindroiulus Verhoeff, 1894 Cypriopachyiulus Strasser, 1967 Dolichoiulus Verhoeff, 1900 Elbaiulus Verhoeff, 1930 Enantiulus Attems, 1894 Geopachyiulus Verhoeff, 1899 Haplophyllum Verhoeff, 1897 Haplopodoiulus Verhoeff, 1898 Heteroiulus Verhoeff, 1897 Hylopachyiulus Attems, 1904 Hypsoiulus Verhoeff, 1913 Interleptoiulus Mrsic, 1988 Julus Linnaeus, 1758 Kryphioiulus Read, 1990 Lamellotyphlus Tabacaru, 1976 Leptoiulus Verhoeff, 1894 Leptotyphloiulus Verhoeff, 1899 Macheiroiulus Verhoeff, 1901 Megaphyllum Verhoeff, 1894 Mesoiulus Berlese, 1886 Metaiulus Blower & Rolfe, 1956 Micropachyiulus Verhoeff, 1899 Ommatoiulus Latzel, 1884 Ophyiulus Berlese, 1884 Pachyiulus Berlese, 1883 Pachypodoiulus Verhoeff, 1901 Parastenophyllum Verhoeff, 1899 Pteridoiulus Verhoeff, 1913 Rhamphidoiulus Attems, 1905 Rhodopiella Strasser, 1966 Rossiulus Attems, 1926 Rumaniulus Attems, 1926 Serboiulus Strasser, 1962 Stenophyllum Verhoeff, 1897 Styrioiulus Verhoeff, 1928 Symphyoiulus Verhoeff, 1898 Syniulus Strasser, 1974 Syrioiulus Verhoeff, 1914 Tachypodoiulus Verhoeff, 1893 Telsonius Strasser, 1976 Trogloiulus Manfredi, 1931 Typhloiulus Latzel, 1884 Unciger Brandt, 1841 Xestoiulus Verhoeff, 1893Тіло відносно товсте, не дуже довге, приблизно в 10 разів довше за свою товщину. Ківсяки родини мають розвинені очі.
Представники родини зустрічаються в опалому листі, напіврозкладених рослинних залишках. Деякі види ґрунтові або мешкають під корою мертвої деревини (пні, трухляві стовбури). Значна кількість видів здатні жити на культивованих ґрунтах, в агроценозах, у містах тощо.
Родина поділяється на 88 родів.[2] Близько 600 видів зустрічаються в основному в західній Палеарктиці: Європі (найбільш багатий на види регіон — 60 родів, більше 500 видів), Північній Африці, Північній Америці. Декілька видів відомі з Далекого Сходу і Тропічної Африки. Систематика триб та підродин знаходиться у стані перегляду.[3].
Європейський вид Archiboreoiulus pallidus, що поширений і в Україні, може суттєво пошкоджувати овочеві культури на городах і в теплицях. Цей шкідник іноді зустрічається у кількості понад 1500 екземплярів на 1 м2.
У балтійському бурштині знайдено залишки олігоценового виду Julus laevigatus, який належить до родини справжніх ківсяків, віком більше 30 мільйонів років. [4] Також декілька викопних видів родини відомі з четвертинних відкладів у Європі та США.
Julidae là một họ cuốn chiếu trong bộ Julida, có hơn 600 loài trong khoảng 20 chi.[2] Các loài chủ yếu giới hạn trong Tây Cổ Bắc giới, với chỉ một vài loài có phạm vi phân bố vươn ra các khu vực sinh thái phương Đông và vùng sinh thái nhiệt đới châu Phi.[2] Chúng được thống nhất bởi một hình thức đặc trưng của phần miệng, và được phân loại vào các siêu họ Juloidea của bộ Julida, cùng với các họ Trichoblaniulidae, Rhopaloiulidae và Trichonemasomatidae.[2]
Julidae là một họ cuốn chiếu trong bộ Julida, có hơn 600 loài trong khoảng 20 chi. Các loài chủ yếu giới hạn trong Tây Cổ Bắc giới, với chỉ một vài loài có phạm vi phân bố vươn ra các khu vực sinh thái phương Đông và vùng sinh thái nhiệt đới châu Phi. Chúng được thống nhất bởi một hình thức đặc trưng của phần miệng, và được phân loại vào các siêu họ Juloidea của bộ Julida, cùng với các họ Trichoblaniulidae, Rhopaloiulidae và Trichonemasomatidae.
Настоящие кивсяки[1], или юлиды[2] (лат. Julidae), — семейство многоножек из отряда кивсяков класса двупарноногих. Включает более 600 видов и примерно 20 родов. Его представители в основном приурочены к западной Палеарктике, лишь несколько видов достигают Индомалайской зоны и Афротропики[3]. Представителей семейства объединяет строение ротовых органов. Настоящие кивсяки включаются в надсемейство Juloidea отряда кивсяки, наряду с семействами Trichoblaniulidae, Rhopaloiulidae и Trichonemasomatidae[3].
Настоящие кивсяки, или юлиды (лат. Julidae), — семейство многоножек из отряда кивсяков класса двупарноногих. Включает более 600 видов и примерно 20 родов. Его представители в основном приурочены к западной Палеарктике, лишь несколько видов достигают Индомалайской зоны и Афротропики. Представителей семейства объединяет строение ротовых органов. Настоящие кивсяки включаются в надсемейство Juloidea отряда кивсяки, наряду с семействами Trichoblaniulidae, Rhopaloiulidae и Trichonemasomatidae.
.jpg)
