Der Zweiäugige Plattegel (Helobdella stagnalis) ist eine Art aus der Familie der Plattegel (Glossiphoniidae), die sich durch Aussaugen insbesondere von Ringelwürmern, Insektenlarven, Flohkrebsen und Wasserasseln ernährt.
Der helle, einfarbig grau-orange gefärbte Körper des Zweiäugigen Plattegels wird etwa 1,2 cm lang und weist als charakteristisches Merkmal im vorderen Viertel des Rückens mittig eine kleine, feste, helle oder auch dunkle Hornplatte auf. Er besitzt ein Augenpaar. Im Gegensatz zum Großen Schneckenegel hat er weder Längsleisten noch Warzen.
Der Zweiäugige Plattegel ist als kosmopolitische Süßwasserart auf allen Kontinenten mit Ausnahme Australiens verbreitet. Sein Lebensraum umfasst insbesondere eutrophe Gewässer, wo er oft unter Steinen zu finden ist.
Der Zweiäugige Plattegel ernährt sich hauptsächlich von Wenigborstern insbesondere der Gattung Tubifex und Insektenlarven wie beispielsweise Zuckmückenlarven (Chironomus), aber auch von Flohkrebsen, Wasserasseln (Asellus aquaticus) und verschiedenen Wasserschnecken. Im Vergleich zum Großen Schneckenegel frisst der Zweiäugige Plattegel mehr Zuckmückenlarven und weniger Schnecken und Asseln.[1] Die Beutetiere werden in der Regel ganz ausgesaugt, so dass der Zweiäugige Plattegel eher als Prädator und nicht als Parasit einzuordnen ist.
Wie alle Egel ist der Zweiäugige Plattegel ein Zwitter. Die gegenseitige Begattung findet im Frühjahr statt. Einige Tage danach erzeugt jeder der beiden Partner 3 bis 5 Eikokons, die mehrere dotterreiche Eier mit einer umgebenden durchscheinenden Hülle enthalten. Die Kokons werden von der Mutter am Bauch befestigt und umhergetragen. Bei Kontakt mit potenziellen Fressfeinden der Eier wölbt die Mutter ihren Körper ganz um die Brut und bildet so eine temporäre Bruthöhle. Nach dem Schlüpfen heften sich die Larven an den Bauch der Mutter. Einige Tage später nehmen die nunmehr etwa 1 mm langen Jungtiere die Gestalt eines Egels an. Danach lassen sich die etwa 10 bis 20 jungen Egel noch etwa 3 bis 4 Wochen von der Mutter umhertragen, an deren Bauch sie sich mit ihrem hinteren Saugnapf heften. Die Mutter packt Beutetiere, indem sie diese in ihren Vorderkörper einrollt, und ermöglicht auf diese Weise ihren Jungen, ihren Rüssel ins Opfer zu bohren und sich so an der Mahlzeit zu beteiligen. Mitunter überreicht sie auch einen erbeuteten Tubifex ihren Jungen und fächert diesen sauerstoffreiches Wasser zu, während sie das Opfer aussaugen. Die Jungegel verlassen die Mutter, wenn sie etwa ein Drittel von deren Körperlänge erreicht haben. Anfangs gehen sie noch gemeinsam, später dann einzeln auf Beutejagd.
Der Zweiäugige Plattegel (Helobdella stagnalis) ist eine Art aus der Familie der Plattegel (Glossiphoniidae), die sich durch Aussaugen insbesondere von Ringelwürmern, Insektenlarven, Flohkrebsen und Wasserasseln ernährt.
Helobdella stagnalis is a species of Helobdella.[1]
The species was described in 1758 by Carolus Linnaeus as Hirudo stagnalis.[1]
It has cosmopolitan distribution.[1]
Helobdella stagnalis is a species of Helobdella.
The species was described in 1758 by Carolus Linnaeus as Hirudo stagnalis.
It has cosmopolitan distribution.
Pisikaan (Helobdella stagnalis) on lamekaanlaste (Glossiphoniidae) sugukonda kuuluv röövtoiduline kaani liik[1].
Pisikaan on 10–12 mm pikkune, kreemjas või tuhmkollane ja lameda kehaga[1]. Seljal on väike kõva kilbike, ees-iminapp on nõrgalt arenenud ja pisikaanil on 2 silma[1]. Toitub selgrootutest ja on harilik liik Eestis[1].
Pisikaan (Helobdella stagnalis) on lamekaanlaste (Glossiphoniidae) sugukonda kuuluv röövtoiduline kaani liik.
Pisikaan on 10–12 mm pikkune, kreemjas või tuhmkollane ja lameda kehaga. Seljal on väike kõva kilbike, ees-iminapp on nõrgalt arenenud ja pisikaanil on 2 silma. Toitub selgrootutest ja on harilik liik Eestis.
La glossifonia degli stagni (Helobdella stagnalis Linnaeus, 1758) è una comune sanguisuga d'acqua dolce diffusa nelle Americhe, in Europa, Asia e Africa.[1]
Lunga circa 10 mm, abita ogni tipo di acque dolci e anche salmastre.
La glossifonia degli stagni si nutre soprattutto di vermi, larve di insetti, piccoli crostacei e chioccioline acquatiche di cui riesce a succhiare i liquidi grazie ad una sottile proboscide di cui è dotata.
Come tutte le sanguisughe è ermafrodita e una o due volte all'anno depone dalle 10 alle 30 uova, raccolte in bozzoli, che trattiene sotto al ventre fino alla schiusa. Le piccole glossifonie rimangono aggrappate al genitore per 2-3 settimane prima di disperdersi.[1]
La glossifonia degli stagni (Helobdella stagnalis Linnaeus, 1758) è una comune sanguisuga d'acqua dolce diffusa nelle Americhe, in Europa, Asia e Africa.
Helobdella stagnalis é uma espécie de anelídeo pertencente à família.
A autoridade científica da espécie é Linnaeus, tendo sido descrita no ano de 1758.
Trata-se de uma espécie presente no território português, incluindo a sua zona económica exclusiva.
Helobdella stagnalis é uma espécie de anelídeo pertencente à família.
A autoridade científica da espécie é Linnaeus, tendo sido descrita no ano de 1758.
Trata-se de uma espécie presente no território português, incluindo a sua zona económica exclusiva.
Досягає довжини 8-12 мм і ширини 2-4 мм. Тіло широке, коротке, сплощено в спинно-черевному напрямку. Передня частина (голова) доволі широка з великою присоскою. Поступово звужується на заднього кінця. Має 1 пару досить великих очей. Звідси походять одна з її назв. На спині між 12-м і 13-м сегментами розташовано округлу пластинку.
Забарвлення сірувато-біле, вкрито великою кількістю бурих цяток на спинний поверхні. Спинна пластинка має жовтий або коричневий кольор.
Належить до мезосапробних червів. Зустрічається в стоячих і проточних водоймах (мілководних потоках і озерах, ставках та річках). Воліє триматися каміння, гнилого листя, водних рослин. Дуже рухлива, що полегшує їй напад на здобич. У той же час завдяки своїй рухливості вона значно частіше потрапляє в шлунки риб. Живиться личинками водних комах, хробаками, личинками рівноногих ракоподібних, молюсків та амфібіонтних комах, яких заковтує цілком.
Процес парування й розмноження відбуваєтсья в липні—серпні. Наступної весни ще раз відкладає яйця і гинуть. В одній кладці, що знаходяться в 2 коконах, може бути від 7 до 37 яєць. Кокони носить на череві. Зростає дуже швидко.
Тривалість життя 1 рік.
Поширена в Європі, Азії (Японія, Корейський півострів, практично весь Китай, Індія, Непал), Північній Африці, Північній та Південній Америці (насамперед Бразилія, Парагва).
Helobdella stagnalis (Linnaeus, 1758)
Пиявка двуглазая, или двуглазая клепсина пластинконосная[источник не указан 532 дня], или пиявка пластинконосая[источник не указан 532 дня], или пиявка прудовая[источник не указан 532 дня], или хоботянка пластинконосная[источник не указан 532 дня] (лат. Helobdella stagnalis) — кольчатый червь из семейства плоских пиявок (Glossiphoniidae) подкласса пиявок.
Длина тела 8-12 мм, ширина 2-4 мм. Тело короткое, широкое, сплюснуто в спинно-брюшном направлении. Тело серовато-белого, кремового цвета, с большим числом бурых точек на спинной стороне. Отличительным признаком вида является линзообразная пластинка жёлтого либо коричневого цвета на спине между 12-м и 13-м кольцами. Также у этой пиявки всего одна пара глаз, причем довольно крупных.
Один из самых распространенных видов пиявок. Населяет северную половину Евразии, север Африки, обитает также в Северной и Южной Америке, где обитает не менее 20 видов из этого же рода.
Обитает в стоячих и в текучих водоемах — на растениях и камнях, к которым они прикрепляются при помощи своих присосок. Предпочитает небольшие стоячие заросшие водоёмы. Является a-мезосапробом, зарегистрирована при кислотности 6,0. Питается мелкими беспозвоночными — червями, личинками насекомых, моллюсками.
Пиявка двуглазая, или двуглазая клепсина пластинконосная[источник не указан 532 дня], или пиявка пластинконосая[источник не указан 532 дня], или пиявка прудовая[источник не указан 532 дня], или хоботянка пластинконосная[источник не указан 532 дня] (лат. Helobdella stagnalis) — кольчатый червь из семейства плоских пиявок (Glossiphoniidae) подкласса пиявок.
静泽蛭（学名：Helobdella stagnalis）为舌蛭科泽蛭属的动物，俗名宁静泽蛭、静蛭。分布于欧洲、北美洲、巴拉圭、日本、印度以及中国大陆的东北、内蒙古、河北、北京、山东、江苏、山西、浙江、江西、安徽、湖北、湖南、云南、西藏、新疆等地，常生活于浅缓的溪流以及湖泊、池沼和江河里以及常栖居在石块、烂叶以及水生植物上。该物种的模式产地在欧洲。[1]
这是一篇與环节动物门相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
