Laurus

Dəfnə ağacı (lat. Laurus) - dəfnəkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.

Həmişəyaşıl ağaclardırdır.

Arxeoloji qazıntılardan məlum olur ki, dəfnə ağacı əvvəllər Aralıq dənizi ətrafında və Afrikanın şimalında mövcud olmuşdur. Hazırda Aralıq dənizi ətrafında, Kanar adalarında və qərbi Zaqafqaziyada rast gəlinir.

Növləri

Azərbaycanın dərman bitkiləri

• Nəcib dəfnə ağacı (Laurus nobils L.)

Digər növləri

• Laurus azorica
• Laurus novocanariensis

Dəfnə ağacı meşəsi (lat. Laurus novocanariensis)

Mənbə

Laurus (Llorers) és un gènere de plantes amb flors

Es tracta de plantes arbòries de fulles persistents i coriàcies.

El gènere inclou tres espècies:

• Laurus azorica (Seub.) Franco, sinònim L. canariensis Webb & Berth. originari de la laurisilva de les illes Açores.
• Laurus nobilis L., conegut com a llorer, llaurer o llor, és la font, un cop seca la fulla, de l'espècia fulles de llorer. Creix com a autòcton a la conca del Mediterrani oriental i possiblemen com a subespontani a la resta d'aquest territori^[1]
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern. Prieto, E.Díaz, J.C. Costa & C. Aguiar, abans inclòs dins L.azorica, nadiu de la laurisilva de Madeira, Illes Canàries localment al Marroc.

Paleobotànica

Els fòssils datats d'abans de la glaciació del Plistocè mostren que el gènere Laurus tenia una distribució més àmplia que l'actual amb un clima més càlid i humit que el present. Possiblement durant l'increment d'aridesa del clima mediterrani durant les glaciacions va fer retrocedir l'àrea ocupada pel llorer quedant refugiat on es troba actualment.

Referències

• Arroyo-García, R., Martínez-Zapater, J.M., Fernández Prieto, J.A., & Álvarez-Arbesú R. (2001). AFLP evaluation of genetic similarity among laurel populations. Euphytica 122 (1): 155-164.
• Barbero, M., Benabid, A., Peyre, C. & Quezel, P. (1981). Sur la presence au Maroc de Laurus azorica (Seub.) Franco. Anales Jard. Bot. Madrid 37 (2): 467-472. Available online (pdf file; in French).
• Costa, J. C., Capelo, J., Jardim, R., Sequeira, M., (2004). Catálogo Florístico do Arquipélago da Madeira. Quercetea 6, 187-200.
• Mabberley, D.J (1997). The Plant Book: a Portable Dictionary of the Vascular Plants. Second edition, pp. 393–394.

Enllaços externs

• Photos of L. azorica

Vavřín (Laurus) je rod dřevin z čeledi vavřínovitých. Jsou to stromy s jednoduchými střídavými listy a drobnými pravidelnými květy v okolíkovitých květenstvích. Plodem je peckovice. Rod zahrnuje pouze 3 druhy a je rozšířen ve Středomoří a v Makaronézii. Vavřín vznešený je používán jako koření (bobkový list) a léčivá rostlina. V ČR se pěstuje jako kbelíková rostlina.

Popis

Vavříny jsou stálezelené nevysoké stromy se střídavými jednoduchými listy se zpeřenou žilnatinou. Květy jsou pravidelné, jednopohlavné, uspořádané v úžlabních, stopkatých pseudookolících na zkrácených olistěných výhonech. Okvětí má krátkou trubku a je zakončené 4 laloky. V samčích květech je 8 až 30 tyčinek ve 3 kruzích. Samičí květy obsahují několik staminodií a semeník s krátkou čnělkou. Semeník obsahuje jedinou komůrku s jedním vajíčkem. Plodem je vejcovitá peckovice s drobnou číškou na bázi.^[1][2]

• Květenství vavřínu azorského

Rozšíření

Rod vavřín zahrnuje pouze 3 druhy.

Vavřín vznešený je charakteristickou složkou středomořských tvrdolistých lesů. Naproti tomu oba makaronézské druhy rostou ve vlhčích subtropických lesích, známých jako vavřínové lesy, kde tvoří jednu z hlavních složek stromové vegetace spolu s dalšími zástupci vavřínovitých (obaleň páchnoucí, hruškovec Persea indica, Apollonias barbujana), dále např. s voskovníkem Morella faya, cesmínou kanárskou a jochovcem stromovitým.^[3][4]

Ekologické interakce

Květy vavřínů jsou opylovány hmyzem. Semena rozšiřují různí ptáci, kteří konzumují výživné plody. Plody vavřínu vznešeného jsou v jižní Evropě v podzimním a zimním období důležitým zdrojem potravy zimující pěnice černohlavé.^[5]

Ve Středomoří nejsou vavříny význačnými živnými rostlinami motýlích housenek. V listech vavřínu kanárského na Kanárských ostrovech minují housenky drobných můr Caloptilia laurifoliae a Caloptilia staintoni z čeledi vzpřímenkovití. Vavřín je pěstován jako okrasná a užitková rostlina v tropech a subtropech různých kontinentů a příležitostně se na nich vyvíjejí housenky exotických motýlů, jako je otakárek Graphium sarpedon v Asii, Papilio scamander v Brazílii, nebo martináči Callosamia angulifera a Callosamia securifera v Severní Americe.^[6]

Vavřín kanárský je na Kanárských ostrovech a Madeiře napadán stopkovýtrusnou houbou Laurobasidium lauri, která na jejich kmenech vytváří nápadné kyjovité plodnice.^[7] Příbuzný druh, Laurobasidium hachijoense, se vyskytuje v Japonsku, kde roste výhradně na skořicovníku japonského (Cinnamomum japonicum).^[8]

• Laurobasidium lauri na kmenech vavřínu kanárského

• Jihoamerický otakárek Papilio scamander

Prehistorie

Vavřín vznešený a makaronézské druhy se oddělily v období asi před 7 milióny let.^[5] Předek těchto taxonů z období miocénu byl popsán jako †Laurus abchasica. Jeho fosílie byly nalezeny i v Žitavské a Chebské pánvi.^[9]

Taxonomie

Laurus nobilis byl popsán C. Linéem již v roce 1753. Druh vavřín azorský byl popsán v polovině 19. století hned 2x, jednou jako Persea azorica a podruhé, o něco později, jako Laurus canariensis. Obě jména byla následně v roce 1960 zkombinována do názvu Laurus azorica. V roce 2002 pak byl od tohoto druhu oddělen Laurus novocanariensis jako samostatný druh.^[10][11] V minulosti bylo do rodu Laurus řazeno velké množství druhů, které jsou v současnosti součástí jiných rodů čeledi Lauraceae.

Zástupci

• vavřín azorský (Laurus azorica)
• vavřín kanárský (Laurus novocanariensis)
• vavřín vznešený (Laurus nobilis)

Význam

Listy vavřínu vznešeného poskytují známé koření, bobkový list, které je oblíbené zejména v jihoevropské kuchyni. Olej ze semen se používá při výrobě mýdla.^[12][2] V teplých krajích je vavřín vznešený pěstován jako okrasná dřevina. V České republice je možno jej pěstovat jako kbelíkovou rostlinu. Vyžaduje přes léto plně osluněné stanoviště a dobře propustnou půdu. V zimě jej lze umístit do skleníku nebo světlé chodby a omezit zálivku. Vavřín je v různých částech světa používán jako léčivá rostlina. Má antibakteriální a antimykotické účinky, tlumí křeče a používá se jako tonikum, adstringens a sedativum aj.^[13][14]

• Bobkový list

• Vavřín vznešený

• Vavřín vznešený jako kbelíková rostlina

Odkazy

Reference

1. ↑ KUBITZKI, K. (ed.). The families and genera of vascular plants. Vol. 2. Berlin: Springer, 1993. ISBN 978-3-642-08141-5. (anglicky)
2. ↑ ^{a b} LI, Xi-wen; LI, Jie; VAN DER WERFF, Henk. Flora of China: Laurus [online]. Dostupné online. (anglicky)
3. ↑ KUNKEL, G. (ed.). Biogeography and Ecology in the Canary Islands.. [s.l.]: Springer, 1976. ISBN 9401015686. (anglicky)
4. ↑ CAPELO, Jorge et al. The vegetation of Madeira Island (Portugal). A brief overview and excursion guide. Quercetea. 2005, čís. 7. Dostupné online.
5. ↑ ^{a b} SNOW, Barbara; DAVID, Snow. Birds and berries. [s.l.]: T & AD Poyser, 1998. ISBN 78-1-4081-3822-9. (anglicky)
6. ↑ HOSTS - a Database of the World's Lepidopteran Hostplants. [online]. London: Natural History Museum. Dostupné online. (anglicky)
7. ↑ KOTLABA, František. Co je houba na vavřínu z Gomery a Tenerife?. Vesmír. 2001, čís. 80. Dostupné online.
8. ↑ KAKISHIMA, Makoto; NAGAO, Hideyuki; DENCHEV, Cvetomir M. Laurobasidium hachijoense, comb. nov. (Cryptobasidiaceae) causing aerialrootlike galls on Cinnamomum japonicum in Japan.. Phytotaxa. 2017, čís. 303(1).
9. ↑ KURSCHNER, Wolfram M.; KVAČEK, Zlatko. Oligocene-Miocene CO2 fluctuations, climatic and palaeofloristic trends inferred from fossil plant assemblages in central Europe.. Bulletin of Geosciences. 2009, čís. 84(2). Dostupné online.
10. ↑ HODKINSON, Trevor R. (ed.). Climate Change, Ecology and Systematics.. [s.l.]: Cambridge University Press, 2011. ISBN 9780521766098. (anglicky)
11. ↑ The International Plant Names Index [online]. Dostupné online. (anglicky)
12. ↑ VAUGHAN, J.G.; GEISSLER, C.A. The New Oxford Book of Food Plants. [s.l.]: Oxford University Press, 2009. ISBN 978-0-19-954946-7. (anglicky)
13. ↑ QUATTROCCHI, Umberto. World dictionary of medicinal and poisonous plants. [s.l.]: CRC Press, 2012. ISBN 978-1-4822-5064-0. (anglicky)
14. ↑ ROSS, Ivan A. Medicinal Plants of the World: Vol. 2. New Yersey: Humana Press, 2001. ISBN 978-1-4684-9706-9. (anglicky)

Externí odkazy

• Obrázky, zvuky či videa k tématu vavřín ve Wikimedia Commons
• Taxon Laurus ve Wikidruzích
• Slovníkové heslo vavřín ve Wikislovníku

Laurbær-slægten (Laurus) er en planteslægt, der indeholder følgende arter:

• Laurus azorica
• Laurus canariensis
• Ægte Laurbær (Laurus nobilis)

Laurbær-slægten on Madeira

Dieser Artikel oder nachfolgende Abschnitt ist nicht hinreichend mit Belegen (beispielsweise Einzelnachweisen) ausgestattet. Angaben ohne ausreichenden Beleg könnten demnächst entfernt werden. Bitte hilf Wikipedia, indem du die Angaben recherchierst und gute Belege einfügst.

Dieser Artikel behandelt die Gattung. Zu Lorbeerfrüchten („Lorbeeren“) siehe Echter Lorbeer. Zu den sprichwörtlichen „Lorbeeren“ siehe Lorbeerkranz.

Die Lorbeeren (Laurus) bilden eine Pflanzengattung aus der Familie der Lorbeergewächse (Lauraceae).

Beschreibung

Alle Arten sind immergrüne Sträucher oder kleine Bäume, die 12 bis 20 Meter hoch werden. Die Blätter sind ungeteilt und ganzrandig. Sie sind nur bedingt winterhart. Früher wurden noch viele weitere Arten in die Gattung Laurus gestellt, die aktuell anderen Gattungen zugeordnet werden.

Systematik und Verbreitung

Die Gattung Laurus L. besteht aus drei Arten:

• Echter Lorbeer (Laurus nobilis L.) aus der Mittelmeerregion
• Azoren-Lorbeer (Laurus azorica (Seub.) Franco), heimisch auf den Azoren, Madeira und den Kanarischen Inseln
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern.Prieto, E.Días, J.C.Costa & C.Aguiar (Syn.: Laurus canariensis Webb & Berthel. non Willd.)

Weitere Pflanzenarten mit dem Namensteil „Lorbeer“

Zahlreiche Pflanzen tragen den Begriff Lorbeer als Teil ihres Namens, zumeist weil ihre Blätter eine ähnliche Form haben. Während etwa der Kalifornische Lorbeer (Umbellularia californica) durch die gemeinsame Zugehörigkeit zur Familie der Lorbeergewächsen (Lauraceae) noch relativ nahe verwandt ist, gehören das Indonesische Lorbeerblatt (Eugenia polyantha) und der Westindische Lorbeer (Pimenta racemosa) zur Familie der Myrtengewächsen (Myrtaceae) und die Lorbeer-Feige (Ficus microcarpa) gehört zur Familie der Maulbeergewächse (Moraceae). Auch die Lorbeerkirsche (Prunus laurocerasus), die oft als Kirschlorbeer bezeichnet wird, ist nicht näher mit den Lorbeeren verwandt, sondern gehört zur Familie der Rosengewächse (Rosaceae).

Literatur

• Gordon Cheers (Hrsg.): Botanica. Das ABC der Pflanzen. 10.000 Arten in Text und Bild. Könemann, Königswinter 2003, ISBN 3-8331-1600-5.

Weblinks

– Sammlung von Bildern, Videos und Audiodateien

Dafna, lavr — lavrdoshlar oilasiga mansub doim yashil daraxt yoki butalar turkumi. Bargi ketma-ket, kalin, toʻq yashil, usti yaltiroq, Guli oqishsariq. Mevasi qora yoki koʻk, danakli, birurugʻli. Asl D. vakanar D. turi bor. Asl D. koʻproqtarqalgan. Oʻrta dengiz atrofi va dengizdagi orollarda yovvoyi holda oʻsadi. Oʻzbekistonning Surxondaryo viloyatida, Kavkaz va Qrimning Qora dengiz sohillarida, Ozarbayjonda oʻstiriladi. Quritilgan bargi ziravor sifatida ishlatiladi (k,. Dafna yaprogʻi).

Adabiyot

• OʻzME. Birinchi jild. Toshkent, 2000-yil

Loorbeeren (Laurus) san trii plaantenslacher uun det famile faan a loorbeerplaanten (Lauraceae).

Slacher

• Echt loorbeer (L. nobilis)
• Azoren-lorbeer (L. azorica)
• Kanaaren-lorbeer (Laurus novocanariensis, Laurus canariensis)

Mbei (kutoka Kiingereza: Bay laurel; Kilatini: Laurus) ni familia ya miti fulani wa nchi za Mediteranea.

Spishi

Laurus, Mbei (Laurel)

• Laurus azorica, Mbei wa Azores (Azores Laurel)
• Laurus nobilis, Mbei wa Kawaida (Bay Laurel)
• Laurus novocanariensis, Mbei wa Visiwa vya Kanari (Canary Island Laurel)

Tarselt (assaɣ usnan: Laurus) d aseklu ameɣlal n tizzegzut yeṭṭefaren tawacult tareslant deg tafesna n tireslin, Dɣa tawsit-a dges ugar n 3 n telmas

Tilmas

Ẓeṛ daɣen

• Tarselt

• Imɣan

დაფი (ლათ. Laurus) — ჩანარეფიშ გვარი დაფიშობურეფიშ ფანიაშე. იროწვანე ჩიჩინაფურცელამი ჟირჸუდეამი ჯალეფი ვარდა ბართვეფი. დაფის ქორგაშობურ ბიბლათ აკოშაყარელი მოწვანე-ჸვინთელი პიოლეფი უღუ, მოლენე-უჩა წკამი გჷმნაღელი. დაფი იკათუანს 2 გვარობას, ნამუეფით გოფაჩილი რე სქირონაშქაზუღაპიჯის: 1. აიარი (რჩქვანელობური) დაფი (Laurus nobilis) ტანდაბალი, 2-12 (კანკალეშა 20 მ-შახ სიმაღალაშ ჯა ვარდა ბართვი რე. დაფი ტყას ირდუ (ვარდა გატყარებული რე) კოლხეთის დო ობჟათე ყირიმს, ზუღაშ დონეშე 150 მ-შახ სიმაღალას, სუბტროპიკული ლამე დო სქირე ჰეერიშ პიჯალეფს, რჩქვანელობურ კირქუამ დიხას. კანკალეშა აკმოქიმინჷნს წიმინდე ჯალონს. კულტივირაფილი რე ობჟათე ევროპას, ოორუე ამერიკას, საქორთუოს (თარო კოლხეთის, სოდე ჩანს დაფის პლანტაციეფი) დო ობჟათე ყირიმს. დაფი გოლოფაგჷმარძე ჩანარი რე. ჯგირო ირდუ ფალებკარბონატულ წირდე დიხას დო დიხაშ აწყათება ვეგნჷმუღუ. დაფი სინთეშ მოჸოროფე რე, მარა დაღარი დაორება ვანუ. დაფი ურზუ - 16-17°-შახ ჸინს. იმიარებუ თასით, დოჸაშუათ (სატიბას) დო ჸაშუათ (ზარხულს). ითასუ დამორჩილს ვარდა ორდოშიან აფუნს. ეშაფალუაშ პერიოდი იგჷრძარებუ 46-81 დღას. პეულანს პირელს, გჷმნაღელი გჷმათუთა-გერგობათუთას იმონდებუ. ხეჯეჯშე ეშნარდის ხვეიანო იკეთენს, ფურცელს ჟირი წანმოწანაშე ართშა შაყარანა. 1 ჰა-შე ირზენს ოშქაშეთ 1-1,2 ტონა მუნაწის. დაფის სუნელ-ორკვანალო გჷმირინუანა. საკონდიტრე დო საკონსერვე რეწუალას დო კულინარიას. დაფიშ გჷმნაღელიშ ზეთი ოკურნალებერი რე. დაფიშ მარქვა გამრზე დო მადირიკე რე (აკეთენა ანდაღებულ ავეჯის, შხვადოშხვა მორჩილ მეკონეფს). დაფი დეკორატიული რე, ჭკირუა ჯგირო გჷნმუღუ. დაფის გჷმირინუანა თელ ღობერო დო ბორდიურო. დაფიშ გურგინი დო ჸა ჯვეშიშე დიდებაშ დო გომორჯგუაშ სიმბოლოთ იკოროცხუდჷ; 2. აზორიშ (ანუ კანარიშ) დაფი (Laurus azorica, Laurus canariensis) გოფაჩილი რე მადეირაშ, კანარიშ დო აზორიშ კოკეფს, სოდე დაფიშობურეფიშ ფანიაშ შხვა გვარობეფწკჷმა ართო აკმოქჷმინუნს ლამე სუბტროპიკულ ტყალეფს ზუღაშ დონეშე 700 მ-შახ სიმაღალას. დაფი დოჭყანაფილი რე საქორთუოშ კანკალე ბაღ-პარკსჷთ. მერკეთ ჸინგჷმარზე რე.

ლიტერატურა

• სახოკია მ., ქორთული სხუნუეფიშ ენციკლოპედია, ტ. 3, ხს. 401, ქართი, 1978 წანა.

Laurus (/ˈlɔːrəs/)^[1] is a genus of evergreen trees or shrubs belonging to the laurel family, Lauraceae. The genus contains three or more species,^[2] including the bay laurel or sweet bay, L. nobilis, widely cultivated as an ornamental plant and a culinary herb.

Description

They are slow-growing, large, evergreen aromatic shrubs or trees with alternate, ovate leaves and insignificant yellow male and female flowers borne on separate plants (dioecious). They are frost-hardy but in temperate zones they require a sheltered spot in full sun that is not subject to prolonged freezing. Plants in pots can be moved into a cold greenhouse during the winter months.^[3]

Species

The number of species in the genus has not yet been fully resolved. The following may or may not be included.^[2]

• Laurus azorica, Azores laurel, is native to the Azores.
• Laurus nobilis, bay Laurel, true laurel, sweet bay, is used as an ornamental plant and culinary herb (one type of bay leaf) used in Mediterranean style dishes. It was also the original source of the laurel wreath of ancient Greece. It is native to the Mediterranean region.
• Laurus novocanariensis, formerly included in L. azorica, native to Madeira and the Canary Islands.

Fossil history

Very old laurel trees on Madeira island

Fossils dating from before the Pleistocene glaciations show that species of Laurus were formerly distributed more widely around the Mediterranean and North Africa, when the climate was more humid and mild than at present. It is currently thought that the drying of the Mediterranean basin during the glaciations caused Laurus to retreat to the mildest climate refuges, including southern Spain, Portugal and the Macaronesian islands. With the end of the last glacial period, L. nobilis recovered some of its former range around the Mediterranean.

References

La laŭro (Laurus) estas palearktisa genro kiu apartenas al la familio de laŭracoj. Ĝi ampleksas tri speciojn.

La plej konata laŭro estas la nobla laŭro (Laŭrus nobilis), kies folioj estas uzataj en la kuirarto.

Vidu ankaŭ

• la paĝojn pri la honoriga signo laŭrokrono kaj
• pri la greka nimfo Dafna (="laŭro")

Laurus es un género de árboles siempreverdes de la Familia de las Lauraceae. Se han descrito 331 especies, de las cuales solo 3 son aceptadas; el resto corresponde a 128 sinónimos y 200 taxones taxonómicamente sin resolver.^[1]​

Descripción

Árboles y arbustos muy aromáticos, la mayoría tropicales. Las hojas perennes, tienen glándulas brillantes de aceite. En general, la flores están dispuestas en cimas axilares; son unisexuales, pequeñas y amarillenta-verdosas. Pétalos en número de 4. Tienen 8-12 estambres y el ovario único. El fruto es una baya.^[2]​

Especies aceptadas

• Laurus azorica (Seub.) Franco, sin. Persea azorica Seub. Conocido como Laurel de las Azores, o por sus nombres en portugués Louro, Loureiro, Louro-da-terra, y Louro-de-cheiro, es nativo de la selva laurisilva de las Azores y la Isla de Madeira, y de Marruecos.^[3]​
• Laurus nobilis L., Laurel de la Baía, Laurel, Baía Dulce, Laurel griego. Es la fuente del condimento laurel; también de la corona de laureles en la Grecia antigua. Está distribuida por el Mediterráneo de España a Grecia.
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousâ, Fern.Prieto, E.Díaz, J.C.Costa & C.Aguiar. Anteriormente incluida en L. azorica.
• Laurus Orteguis Rivas Mart., Lousâ, Fern.Prieto, E.Díaz, J.C.Costa & C.Aguiar. Anteriormente incluida en L. azorica.

Origen

Los fósiles descubiertos datan de antes de las glaciaciones wurmienses, mostrando que las especies de Laurus se distribuían más ampliamente en el Mediterráneo y el norte de África, cuando el clima era más húmedo y templado que el actual. Se acepta que las sequías en el Mediterráneo durante las eras glaciales causaron el retroceso de Laurus a refugios climáticos más temperados, sur de España y las islas Macaronesia. Con el fin de la última glaciación, L. nobilis recuperó su rango en el Mediterráneo.

Un estudio reciente encontró que las estaciones nativas clasificadas como L. nobilis en el norte de España estaban más cerca genética y morfológicamente semejantes a L. azorica que a la población de L. nobilis nativa en Francia e Italia^[4]​

Laureles muy viejos en la isla de Madeira.

Referencias

Loorberipuu (Laurus) on igihaljaste taimede perekond.

Klassifikatsioon

Loorberipuu perekonda klassifitseeritakse järgmised taimeliigid:

• Laurus azorica (Seub.) Franco – assoori loorberipuu
• Laurus nobilis L. (1753) – harilik loorberipuu
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousâ, Fern.Prieto, E.Días, J.C.Costa & C.Aguiar (2002).

Selles artiklis on kasutatud prantsuskeelset artiklit fr:Laurus seisuga 25.12.2013.

Loorberipuu - Madeira

Laurus Lauraceae familiako hosto iraunkorreko zuhaitzen generoa da, barnean hiru espezie dituena.

Espeziea

• Laurus azorica. Litekeena da ereinotz ere izatea.^[1]
• Ereinotz (Laurus nobilis)
• Laurus novocanariensis

Erreferentziak

Laakeripuut (Laurus) on kasvisuku, johon kuuluu luokittelusta riippuen 2–3 lajia. Laakeripuut kuuluvat laakerikasvien (Lauraceae) heimoon.

Lajit

Laakeripuut ovat ikivihreitä puita. Sukuun kuuluvat seuraavat lajit:

• Laurus azorica – kanarianlaakeri, Kanariansaarilla, Azoreilla ja Madeiralla esiintyvä laji, josta käytetään portugalissa nimiä louro, loureiro, louro-da-terra ja louro-de-cheiro. Kanariansaarten ja Madeiran kannat luokitellaan usein omaksi lajikseen Laurus novocanariensis.^[2]

• Laurus nobilis – välimerenlaakeri eli laakeripuu, Välimeren pohjoisrannalla esiintyvä laji. Sitä esiintyy Espanjasta aina Kreikkaan asti. Lajin lehtiä käytetään mausteena.

Historia

Jääkautta edeltävältä ajalta peräisin olevat fossiililöydöt ovat osoittaneet, että laakeripuiden levinneisyysalue on ollut paljon laajempi kuin nykyisin. Laakeripuita on kasvanut myös Pohjois-Afrikassa, kun ilmasto oli kosteampi ja leudompi. Yleisesti oletetaan, että Välimeren altaan kuivuminen jääkausien aikana aiheutti laakeripuiden asettautumisen leudompiin ilmasto-olosuhteisiin Espanjaan ja Makronesiaan. Jääkauden päätyttyä Laurus nobilis levittäytyi jälleen laajemmalle alueelle Välimeren ympäristöön.

Uusien tutkimusten mukaan Espanjan pohjoisosien Laurus nobilis -kanta on geneettisesti ja morfologisesti lähempänä Laurus azoricaa kuin Ranskassa ja Italiassa tavattavaa Laurus nobilista.

Lähteet

Le genre Laurus (les lauriers) contient trois espèces d'arbres sempervirents appartenant à la famille des Lauracées.

Espèces

• Laurus azorica originaire des Açores (et apparemment du nord de l'Espagne).
• Laurus nobilis originaire du bassin méditerranéen et du Proche-Orient.
• Laurus novocanariensis originaire de Madère, des îles Canaries et du Maroc.

Écologie

Du mot Laurus on a dérivé les adjectifs "laurifolié" et "lauriphylle" qui désignent les espèces dont les feuilles ressemblent (par la forme et la texture) à celles des lauriers. Le terme "laurisylve" quant à lui désigne^[1] les forêts dominées ou structurées par des espèces laurifoliées, que l'on rencontre particulièrement sous les climats humides et chauds, et donc souvent sur les pourtours océaniques ou maritimes chauds.

Très vieux Laurus à Madère

Notes et références

Laurus, os loureiros, é un xénero de arboriñas sempreverdes da familia das lauráceas. Téñense descrito 331 especies, das cales só 3 son aceptadas; o resto corresponde a 128 sinónimos e 200 táxones taxonomicamente sen arranxar.^[1] En Galicia atopamos unha especie silvestre, o loureiro común, con todo xeneticamente o loureiro que atopamos bravo nos regueiros galegos ten certa semellanza xenética con Laurus azorica (o loureiro dos Azores).

Descrición

Árboriñas e arbustos moi recendentes, a maioría tropicais. As follas perennes, teñen glándulas brillantes de aceite. Polo xeral, as flores están dispostas en cimas axilares; son unisexuais, pequenas e amareladas averdadas. Pétalos en número de 4. Teñen 8-12 estames e o ovario único. O froito é unha baga.^[2]

Especies aceptadas

• Laurus azorica (Seub.) Franco, sin. Persea azorica Seub. Coñecido como loureiro dos Azores, ou polos seus nomes en portugués Louro, Loureiro-dos-Açores, Louro-da-terra, e Louro-de-cheiro, é nativo das laurisilvas dos Azores e a Illa de Madeira, e de Marrocos.^[3]
• Laurus novocanariensis, o loureiro das Canarias, antes considerada unha variedade da especie anterior, dende 2006 considérase unha especie distinta endémica das Illas Canarias.
• Laurus nobilis L., o loureiro común, medra bravo en Galicia en cavorcos e lugares húmidos. É a fonte do coñecido condimento. Coas súas franzas facíase a coroa de loureiros na Grecia antiga.

Outras

• Laurus chinensis Blume
• Laurus melissifolia Walter

Orixe

Os fósiles achados datan de antes das glaciacións wurmienses, mostrando que as especies de Laurus se distribuían máis amplamente no Mediterráneo e o norte de África, cando o clima era máis húmido e temperado ca o actual. Acéptase que as secas no Mediterráneo durante as eras glaciais causaron o retroceso de Laurus a refuxios climáticos máis temperados, sur de España e as illas macaronésicas. Coa fin da última glaciación, L. nobilis recuperou o seu rango no Mediterráneo.

Un estudo recente encontrou que as estacións nativas clasificadas como L. nobilis no norte de España (en Galicia por exemplo) estaban máis preto xenética e morfoloxicamente de L. azorica que da poboación de L. nobilis nativa en Francia e Italia^[4] É certo que en Galicia os loureiros acostuman medrar en ambientes moi húmidos, moito máis ca nos que medra o loureiro común mediterráneo.

Notas

Véxase tamén

Lovor (lovorika, lat. Laurus), rod vazdazelenih grmova ili drveća iz porodice Lauraceae. Postoje tri priznate vrste^[1] koje rastu po Mediteranu, Azorima i Kanarima.

U Hrvatskoj raste L. nobilis po Istri, Kvarneru i Dalmaciji. Listovi se koriste za začin.

Latinsko ime roda Laurus dolazi od keltskog blaur^[2], u značenju uvijek zelen

Vrste

• Laurus azorica (Seub.) Franco
• Laurus nobilis L.
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern.Prieto, E.Días, J.C.Costa & C.Aguiar

Izvori

Ławrjenc^[1][2] (Laurus) je ród ze swójby ławrjencowych rostlinow (Lauraceae).

Wobsahuje sćěhowace družiny:

• Prawy ławrjenc (Laurus nobilis)
• (Laurus azorica) (Syn.: Persea azorica, Laurus canariensis)

Nóžki

1. ↑ ^{1,0 1,1} Pawoł Völkel: Prawopisny słownik hornjoserbskeje rěče. Hornjoserbsko-němski słownik. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 2005, ISBN 3-7420-1920-1, str. 228.
2. ↑ ^{2,0 2,1} W internetowym słowniku: Lorbeer

Laurus L. è un genere di piante sempreverdi della famiglia Lauraceae.^[1]

Tassonomia

Il genere Laurus comprende solo 3 specie:^[1]

• Laurus azorica (Seub.) Franco - alloro della Macaronesia
• Laurus nobilis L. - alloro comune, diffuso lungo tutte le zone costiere settentrionali del Mar Mediterraneo, dalla Spagna alla Grecia.
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern.Prieto, E.Días, J.C.Costa & C.Aguiar

Binomi obsoleti

Laurus sp. a Madeira

Altre specie in passato attribuite al genere Laurus sono oggi classificate all'interno di altri generi:

• L. aestivalis L. = Lindera benzoin (L.) Blume
• L. aggregata Sims = Lindera aggregata (Sims) Kosterm.
• L. albida Nutt. = Sassafras albidum (Nutt.) Nees
• L. bejolghota Buch.-Ham. = Cinnamomum bejolghota (Buch.-Ham.) Sweet
• L. benzoin L. = Lindera benzoin (L.) Blume
• L. bullata Burch. = Ocotea bullata (Burch.) E. Mey.
• L. burmannii Nees & T. Nees = Cinnamomum burmannii (Nees & T. Nees) Blume
• L. caerulea Ruiz & Pav. = Persea caerulea (Ruiz & Pav.) Mez
• L. camphora L. = Cinnamomum camphora (L.) J. Presl
• L. chinensis Meisn. = Litsea rotundifolia (Nees) Hemsl.
• L. melissifolia Walter = Lindera melissifolia (Walter) Blume
• L. porrecta Roxb. = Cinnamomum porrectum (Roxb.) Kosterm.

Note

Laurus (nomen botanicum a Linnaeo statutum) est genus arbustorum, foliis aromaticis et perpetue virentibus, Lauraceis attributum, quae tres tantum species comprehendit. Plantae huius generis naturá in Europa meridiana, Africa boreoccidentali, Asia occidentali et Macaronesia crescunt.

Species

• Laurus azorica (Seub.) Franco - Azores
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern. Prieto, E.Díaz, J.C. Costa & C. Aguiar (syn. L. canariensis Webb & Berth. - Madeira, Insulae Canariae, rarius Marocum
• Laurus nobilis L. - regio Mediterranea

Nexus externi

Vicimedia Communia plura habent quae ad laurum spectant.

Bibliographia

• Arroyo-García, R., Martínez-Zapater, J.M., Fernández Prieto, J.A., & Álvarez-Arbesú R. (2001). "AFLP evaluation of genetic similarity among laurel populations." Euphytica 122 (1): 155-164.
• Barbero, M., Benabid, A., Peyre, C. & Quezel, P. (1981). "Sur la presence au Maroc de Laurus azorica (Seub.) Franco." Anales Jard. Bot. Madrid 37 (2): 467-472.
• Costa, J. C., Capelo, J., Jardim, R., Sequeira, M., (2004). "Catálogo Florístico do Arquipélago da Madeira." Quercetea 6, 187-200.
• Mabberley, D.J (1997). The Plant Book: a Portable Dictionary of the Vascular Plants. 2a ed. pp. 393–394.

Lauramedis (lot. Laurus) – lauramedinių (Lauraceae) šeimos augalų gentis, paplitusi Pietų Europoje, Šiaurės Afrikoje, Azorų ir Kanarų salose ir kt. Užauga iki 20 m aukščio. Džiovinti kilniojo lauramedžio (Laurus nobilis) lapai, vadinami lauro lapais, vartojami kaip prieskonis.

Rūšys

• Kilnusis lauramedis (Laurus nobilis)
• Kanarinis lauramedis (Laurus canariensis)
• Azorinis lauramedis (Laurus azorica)

Mitologija

Pagal graikų mitą saulės dievas Apolonas papriekaištavo meilės dievui Erotui, kad tas nėra galingas. Norėdamas įrodyti savo galią, Erotas persmeigė Apoloną meilės strėle ir jis įsimylėjo nimfą Dafnę. Apolonas pradėjo persekioti Dafnę, kuri jo nekentė, mat Erotas ją buvo persmeigęs neapykantos strėle. Nepakentusi persekiojimų, Dafnė paprašė tėvo Poseidono, kad paverstų ją Lauro medžiu.

Kanarinis lauramedis (Laurus canariensis) Los Tilos miške La Palmoje

Vikiteka

Laurier (Laurus) is een geslacht van bomen uit de laurierfamilie (Lauraceae). Het geslacht komt van nature voor in het Middellandse Zeegebied en in Macaronesië.

Naamgeving en etymologie

De botanische naam Laurus is de oorspronkelijke Latijnse benaming voor 'laurier'.

Kenmerken

Laurierbomen zijn groenblijvende struiken of kleine bomen die tot 20 m hoog worden. De bladeren zijn ongedeeld, ovaal tot lancetvormig, gaafrandig, glanzend en leerachtig aanvoelend. Ze zijn tweehuizig (dioecious), de vrouwelijke en mannelijke bloemen vormen zich op verschillende planten. De bloemen zijn klein, groenachtig wit en sterk geurend, en groeien in kleine trossen in de bladoksels. De mannelijke bloemen dragen talrijke meeldraden. Enkel de vrouwelijke bloemen ontwikkelen vruchten.

De vruchten zijn eivormige bessen, die aanvankelijk groen en bij rijpheid zwart worden. De zaden worden vooral verspreid door duiven.

Habitat en verspreiding

Laurierbomen zijn voornamelijk te vinden op humusrijke bodems in subtropische bossen met een hoge luchtvochtigheid, zoals in de laurierbossen of laurisilva.

Ze komen van nature nog slechts plaatselijk voor in het ganse Middellandse Zeegebied van Spanje tot Turkije en in Macaronesië (de Canarische Eilanden, Madeira en de Azoren). Uit fossielen van voor de Pleistoceen-ijstijden, toen het klimaat milder en vochtiger was dan nu, blijkt dat laurierbomen toen veel algemener waren en hun verspreidingsgebied tot in Noord-Afrika reikte.

Taxonomie en fylogenie

Het geslacht Laurus was van oudsher een groot geslacht, waarvan de meeste soorten op twee na nu in andere geslachten zijn opgenomen.

In 2002 werd, op basis van genetische, morfologische en fysiologische verschillen, van één soort, L. azorica, de populaties van Madeira en de Canarische Eilanden afgesplitst in een nieuwe soort, L. novocanariensis.

Van het geslacht zijn drie soorten bekend.

Soorten

• Laurus azorica (Seub.) Franco
• Laurus nobilis L. (1753) (Gewone laurier)
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousâ, Fern.Prieto, E.Días, J.C.Costa & C.Aguiar (2002)

• Dit artikel of een eerdere versie ervan is (gedeeltelijk) vertaald vanaf de Duitstalige Wikipedia, die onder de licentie Creative Commons Naamsvermelding/Gelijk delen valt. Zie de bewerkingsgeschiedenis aldaar.
  
• Dit artikel of een eerdere versie ervan is (gedeeltelijk) vertaald vanaf de Engelstalige Wikipedia, die onder de licentie Creative Commons Naamsvermelding/Gelijk delen valt. Zie de bewerkingsgeschiedenis aldaar.
  
• Arroyo-García, R., Martínez-Zapater, J.M., Fernández Prieto, J.A., & Álvarez-Arbesú R. (2001). AFLP evaluation of genetic similarity among laurel populations. Euphytica 122 (1): 155-164. (en) (abstract)

Geslachten van de familie Lauraceae (Laurierfamilie)

... · Apollonias · Beilschmiedia · Cinnamomum · Laurus · Ocotea · Persea · Ravensara · Sassafras · ...

Laurbærslekten (latin: Laurus) er en planteslekt i laurbærfamilien. Den omfatter bare 3 arter. Arter i laurbærslekten er vanskelige å skille fra hverandre, men har ulikt geografisk utbredelsesområde. Fossiler fra før istidene viser at de i eldre tider var distribuert i et større område rundt Middelhavet, mens de i dag bare vokser på isolerte eller begrensede utbredelsesområder.

Utvalg av arter

Noen av de viktigste artene omfatter:

• Laurbærslekten (Laurus)
  • Azorisk laurbær eller Lauro (Laurus azorica = syn. L. canariensis - vokser bare på Azorene og er truet av habitattap.
  • Laureiro eller Lauro (Laurus novocanariensis) – vokser på Madeira, Kanariøyene og i Marokko.
  • Laurbær eller Ekte laurbær (Laurus nobilis) – vokser langs nordsiden av Middelhavet, og var kilden til oldtidens laurbærkranser. Det er denne plantens blader som anvendes i matretter som laurbær. Treet kan bli 10-18 m høyt.

Ekte laurbær har en årtusen lang historie som bruksplante innen matlaging, som krydder og som statussymbol.

Eksterne lenker

• (en) Laurbærslekten i Encyclopedia of Life
• (en) Laurbærslekten i Global Biodiversity Information Facility
• (en) Laurbærslekten hos Fossilworks
• (en) Laurbærslekten hos NCBI
• (en) Laurbærslekten hos ITIS
• (en) Laurbærslekten hos Tropicos
• (en) Kategori:Laurus – bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
• Laurus – detaljert informasjon på Wikispecies

Laurbærslekten - Madeira

Kwiaty wawrzynu szlachetnego

Kwitnący pęd wawrzynu azorskiego

Wawrzyn (Laurus L.), nazywany także laurem, drzewem laurowym – rodzaj drzew i krzewów z rodziny wawrzynowatych (Lauraceae). Obejmuje dwa gatunki, spośród których jeden (wawrzyn szlachetny) rośnie w basenie Morza Śródziemnego, a drugi (wawrzyn azorski) spotykany jest na wyspach Makaronezji. Oba gatunki charakterystyczne są z powodu skórzastych i bardzo aromatycznych liści. Wawrzyn szlachetny jest uprawiany w całym basenie Morza Śródziemnego, a w formie wąskolistnej (f. angustifolia) uprawiany jest także jako roślina pojemnikowa w pomieszczeniach w chłodniejszym klimacie. Liście tego gatunku stanowią popularną przyprawę. Olejek laurowy wykorzystywany jest w perfumerii. W Starożytnej Grecji wawrzyn poświęcony był bogowi Apollinowi^[3].

Morfologia

Pokrój

Krzewy lub niewielkie drzewa osiągające do 15 m wysokości. Łatwo rozkrzewiają się u podstawy pnia, tworząc pędy odroślowe w następstwie pożaru lub uszkodzeń mrozowych^[3].

Liście

Skrętoległe, aromatyczne, wiecznie zielone, skórzaste, pierzasto unerwione. Osiągają do 10 cm długości i u wawrzynu szlachetnego mają kształt podługowato-lancetowaty, a u wawrzynu azorskiego są szeroko lancetowate do kolistych. Od spodu owłosione^[3].

Kwiaty

Drobne, obu- lub jednopłciowe. W formie pąka powstają jesienią, ale otwierają się dopiero na wiosnę. Okwiat z 4 listków, ma barwę kremowożółtą. Pręcików jest 12^[3].

Owoce

Kulisto-jajowate, podobne do jagód, o długości do 1,5 cm, połyskująco czarne^[3].

Systematyka

Pozycja systematyczna według APweb (aktualizowany system APG IV z 2016)^[1]

Jeden z około 50 rodzajów zaliczanych do rodziny wawrzynowatych (Lauraceae), wchodzącej w skład rzędu wawrzynowców (Laurales) stanowiącego klad w obrębie grupy magnoliowych w obrębie wczesnych dwuliściennych.

Pozycja według systemu Reveala (1993–1999)

Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Magnoliopsida Brongn., podklasa Magnoliidae Novák ex Takht., nadrząd Lauranae Takht., rząd wawrzynowce (Laurales Perleb), rodzina wawrzynowate (Lauraceae Juss.), podrodzina Lauroideae Burnett, plemię Magnolieae Le Maout & Decne., rodzaj wawrzyn (Laurus L.)^[4].

Wykaz gatunków^[5]

• Laurus azorica (Seub.) Franco – wawrzyn azorski
• Laurus nobilis L. – wawrzyn szlachetny

Zastosowanie

• Wysuszone liście laurowe (w niektórych rejonach Polski zwany również liśćmi bobkowymi) stosowane są jako przyprawa do zup, marynat, bigosu itp.
• Czasem wawrzyn uprawiany także jako roślina ozdobna lub żywopłot.

Zobacz też

• wieniec laurowy
• makaronezyjskie lasy wawrzynolistne
• Laura
• Laurencjusz
• Wawrzyniec

Przypisy

Flores numa inflorescência de Laurus azorica.

Laurus novocanariensis.

Laurus na ilha da Madeira.

Laurus L. é um género de árvores perenes pertencentes à família Lauraceae. O número de espécies contidas no género tem variado consideravelmente com a sua circunscrição taxonómica, estando presentemente reduzido a três,^[1] com distribuição natural restrita à bacia do Mediterrâneo e à Macaronésia.

Descrição

Árvores e arbustos com 6-12 m de altura, muito aromáticos, com folhas inteiras, oblongas, coreáceas, perenes dotadas de glândulas brilhantes produtoras de óleos essenciais. Em geral, as flores são unisexuais, pequenas, de coloração amarelenta-verdosa, dispostas em cimas axilares. As pétalas são em número de 4. Apresentam 8-12 estames e ovário único. O fruto é uma baga.^[2]

Espécies

O número de espécies incluídas no género Laurus ainda não se encontra consensualizado. Foram até ao presente descritas 331 espécies de Laurus, das quais apenas 3 são presentemente aceites, sendo que das restantes 128 são sinónimos taxonómicos e 200 estão taxonomicamente por resolver.^[3] Na presente circunscrição taxonómica, as seguintes espécies são consideradas como parte do género:^[1][4]

• Laurus nobilis L. — conhecido pelos nomes comuns de louro, louro-verdadeiro, louro-de-caldo ou louro-da-grécia, é a fonte do condimento conhecido por folha de louro. É também a árvore utilizada para a feitura da coroa de louro dos gregos antigos. Distribui-se por toda a bacia mediterrânica, desde a Península Ibérica até à Grécia. A espécie é cultivada pelas suas folhas utilizadas como condimento.
• Laurus azorica (Seub.) Franco, sin. L. canariensis Webb & Berth. — conhecido como louro-dos-açores ou louro-da-terra (nos Açores), é uma espécie nativa das florestas laurissilva dos Açores,^[5] arquipélago onde é endémica. A espécie hibridiza espontaneamente com Laurus nobilis. Um estudo recente encontrou considerável diversidade genética em L. nobilis, e que L. azorica não é genética ou morfologicamente distinta daquela espécie.^[6] Laurus azorica foi localmente introduzida na ilha de Cortegada (Galiza).
• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern. Prieto, E.Díaz, J.C. Costa & C. Aguiar — anteriormente considerado como L. azorica, é nativo das florestas laurissilva da Madeira e Canárias, mas também presente em Marrocos.

As folhas de Laurus nobilis, especialmente de algumas variedades especificamente cultivadas para produção de condimento são ricas em óleos essenciais que lhes conferem um aroma e sabor específicos, utilizados para melhorar o cheiro e o paladar de diversos tipos de alimentos, com destaque para os cozidos. Essas folhas contém um teor em óleos essenciais de 1 a 3% do peso seco, os quais são constituídos em 30 a 70 % de cineol, a que se juntam diversos compostos terpénicos, nomeadamente linalol, geraniol, eugenol, pineno, terpineno e felandreno. Para além destes óleos essenciais, as folhas de Laurus nobilis contêm igualmente alcaloides aporfínicos, como a criptodorina ou a actinodafnina, que são responsáveis por uma assinalável actividade citotóxica (in vitro), e lactonas sesquiterpénicas, bem como 18 flavonoides, entre os quais alguns derivados do kaempferol.

As flores das espécies de Laurus são ricas num óleos essencial que contém β-cariofileno, viridifloreno, β-elemeno, germacradienol e germacreno D. Também as raízes das espécies deste género contém um óleo essencial constituído por diversos monoterpenos e sesquiterpenos, oxigenados ou não.

Na ilha da Madeira as bagas de Laurus novocanariensis são utilizadas para produzir um óleo, o «azeite de louro», utilizado para fins medicinais.^[7]

História fóssil

Fósseis datados de antes do Pleistoceno, anteriores às glaciações wurmienses, mostram que as espécies de Laurus tiveram anteriormente uma distribuição natural muito mais ampla ao redor do Mediterrâneo e na África do Norte, num período em que o clima era mais húmido e suave do que actualmente. A progressiva secura da bacia mediterrânica durante as últimas glaciações fez com que "Laurus" recuasse para os refúgios climáticos mais suaves, incluindo o sul da Península Ibérica e as ilhas da Macaronésia. Com o fim do último período glacial, a espécie Laurus nobilis recuperou parte da sua antiga região de distribuição natural em redor do Mediterrâneo.

Um estudo recente determinou que os espécimes nativos classificados como L. nobilis no norte de Espanha estavam mais próximos genética e morfologicamente de L. azorica que da população de L. nobilis nativa de França e Itália.^[8]

Classificação lineana do género

Referências

Bibliografia

• Arroyo-García, R., Martínez-Zapater, J.M., Fernández Prieto, J.A., & Álvarez-Arbesú R. (2001). AFLP evaluation of genetic similarity among laurel populations. Euphytica 122 (1): 155-164.
• Barbero, M., Benabid, A., Peyre, C. & Quezel, P. (1981). Sur la presence au Maroc de Laurus azorica (Seub.) Franco. Anales Jard. Bot. Madrid 37 (2): 467-472. Available online (pdf file; in French).
• Costa, J. C., Capelo, J., Jardim, R., Sequeira, M., (2004). Catálogo Florístico do Arquipélago da Madeira. Quercetea 6, 187-200.
• Mabberley, D.J (1997). The Plant Book: a Portable Dictionary of the Vascular Plants. Second edition, pp. 393–394.

Lagersläktet (Laurus) är ett släkte inom familjen lagerväxter med två arter.

Externa länkar

• Svensk Kulturväxtdatabas

• Wikimedia Commons har media som rör Lagersläktet.
  Bilder & media

Denna växtartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.

Defne, defnegiller (Lauraceae) familyasının Laurus cinsini oluşturan herdem yeşil ağaç veya ağaççık görünümündeki bitki türlerinin ortak adı. Üç türü bilinmektedir.

Türler

• Azor defnesi (Laurus azorica), Azorlar
• Akdeniz defnesi (Laurus nobilis), Türkiye, Yunanistan, İspanya
• Kanarya Adaları defnesi (Laurus novocanariensis), Kanarya Adaları, Madeira Adaları

Tarihçe

Fosil kalıntılarından Buzul Çağı'ndan önce Akdeniz ve Kuzey Afrika'da defne türlerinin geniş yayılışa sahip olduğu görülür. Daha sonra Buzul Çağı'nda Akdeniz Havzası'nın donmasıyla bu türlerin daha yumuşak iklimin görüldüğü Güney İspanya, Portekiz ve Macaronesian Adalarına çekilmek zorunda kaldığı kabul edilmektedir. Buzul Çağı'nın sona ermesiyle birlikte Akdeniz defnesi yeniden Akdeniz çevresinde görülmeye başlanmıştır.

Defne - Madeira

Сухе листя лавру

Лавр (Laurus L.) — рід вічнозелених рослин, дерев або чагарників. Листя просте, шкірясте, цільнокрайнє, по краях дещо хвилясте. Суцвіття пазушні, зонтикоподібні.

Розповсюджені в Середземноморській області, на Канарських островах. У роді 3 види: Laurus azorica (Seub.), Laurus nobilis L., Laurus novocanariensis.

Представники роду

Лавр азорський, або Лавр канарський (Laurus canariensis Webb. et Berth (Laurus azorica (Seub.) Maire)). Дерева до 15 м висотою. Листя яйцевидне, до 10-12 см дов. і 2-6 см ширини, тьмяно-зелене. Квіти зібрані у зонтикоподібні суцвіття, розміщені у пазухах листя по декілька, світло-жовті. Квітне в квітні — травні.

Росте у вологих лаврових лісах в нижньому поясі гір на Канарських, Азорських островах і на Мадейрі.

Декоративний вид.

Лавр благородний (лат. Laurus nobilis L.) — дерево — 4—6 (8) м вис. чи чагарник; гілля голе. Листки прості, видовжено-ланцетні, на коротких черешках, по краях хвилясті, 7-12 (20) см дов. і 2.5—4.5 (8) см шир., голі. Квіти маленькі, жовтуваті, зібрані по 4-6 в зонтиковидних суцвіттях. Цвіте в березні — червні. Плоди — 2 см завдовжки, овальні кістянки чорнувато-синього кольору, з однією насіниною, достигають у жовтні.

Вирощування та властивості

Батьківщина лавру — узбережжя Середземного моря. З давніх-давен лавр вважався символом слави, величності та перемоги. Культуру лавра благородного розширили древні греки та римляни, які відносились до нього з великою повагою. В наш час^[коли?] лавр вирощують в Франції, Італії, Греції, Іспанії, Португалії та на узбережжі Адріатики. Також його вирощують на чорноморському узбережжі. На решті території України лавр культивується в холодних оранжереях або в домашніх умовах — у горщиках чи дерев'яних діжках.

Лавр світло- та вологолюбний, легко переносить посуху та витримує морози до −18 °C. Розмножується лавр кореневими відводками, пасинками, живцями, насінням. Листя збирають через два роки після посадки, в жовтні — листопаді, коли вони містять максимальну кількість ефірної олії. До складу олії входить цинеол, пінен, гераніол, євгенол та інші духмяні і леткі сполуки, завдяки яким лавр має фітонцидні властивості та сприяє очищенню повітря. Окрім того в плодах міститься багато дубильних речовин, а в листях — крохмаль. Лавровий лист збуджує апетит та покращує перетравлення їжі. Лавровий лист широко використовується в консервній промисловості та кулінарії. Він покращує смак смаженого м'яса, відвареної риби, супів та других страв. Крім того його застосовують при виробництві безалкогольних напоїв, парфумерно-косметичних виробів.

Лавр як символ

Оскільки Аполлон був покровителем мистецтва, вінок з лаврових гілок правив за нагороду переможцеві на змаганнях. Звичай увінчувати переможця лавровим вінком зберігся до нашого часу. Міф про зв'язок бога з деревом засвідчує фетишизм античного культу.

Лікарське застосування

Лаврова олія: 30 г дрібно порізаного лаврового листя настоюють у теплому місці протягом 6 днів на 200 мл соняшникової або іншої олії, потім проціжують і видавлюють. А ще лавр кидають в український борщ!

Вирощування лавра в домашніх умовах

Молоді рослини пересаджують один раз на 2 роки. Земляна суміш: пісок — 1 частина, перегній — 1 частина, дерн — 2 частини, можна додати вапно (1 кг/м³).

Лавр краще росте у невеликих місткостях, тому під час пересаджування посуд береться на 2 см більший за наявну грудку землі. Це ж враховується при пересаджуванні рослин у діжках — збільшують розмір на 5 см. Лаври добре переносять обрізку; їм можна надавати будь-яку декоративну форму.

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Л. Г. Крецу Л. Г. Домашенко М. Д. Соколов — Мир пищевых растений — Кишинев — «Тимпул» — 1989 — С.238
• С. Г. Сааков Оранжерейные и комнатные растения. - Л.: Наука, 1983. 621 с.
• В. В. Кархут Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1973. 448 с.

Chi Nguyệt quế (danh pháp khoa học: Laurus) là một chi của các cây thân gỗ thường xanh thuộc về họ Nguyệt quế (Lauraceae). Chi này bao gồm hai loài, trong đó các đặc trưng cơ bản để phân biệt chúng thường bị chồng lên nhau (Mabberley 1997).

• Laurus azorica (Seub.) Franco, từ đồng nghĩa L. canariensis Webb & Berth. Được biết đến với tên gọi nguyệt quế Azores hay theo tên gọi trong tiếng Bồ Đào Nha là Louro, Loureiro, Louro-da-terra, Louro-de-cheiro, nó là loài cây bản địa cả các rừng nguyệt quế cận nhiệt đới ẩm ướt của khu vực Açores và quần đảo Madeira cũng như có mặt tại Maroc.
• Laurus nobilis L. (loài điển hình của chi Laurus)^[1], được biết đến như là nguyệt quế thực thụ, hay nguyệt quế Hy Lạp, nó là nguồn cung cấp một loại gia vị là lá nguyệt quế. Nó cũng là nguồn để làm các vòng nguyệt quế của người Hy Lạp cổ đại. Nó phân bổ trong khu vực dọc theo bờ biển của Địa Trung Hải từ Tây Ban Nha tới Hy Lạp.

Các hóa thạch có niên đại từ trước các thời kỳ băng hà gần đây cho thấy các loài thuộc chi Laurus trước kia đã từng phân bổ rộng hơn xung quanh khu vực Địa Trung Hải và Bắc Phi, khi mà khí hậu ẩm ướt và mát hơn so với ngày nay. Hiện nay người ta cho rằng sự khô hóa của lưu vực Địa Trung Hải trong các kỷ băng hà đã làm cho chi Laurus rút lui vào các khu vực khí hậu mát hơn, bao gồm miền nam Tây Ban Nha và các đảo thuộc Macaronesia. Với sự kết thúc của kỷ băng hà cuối cùng, L. nobilis đã phần nào phục hồi được khu vực phân bổ trước đây của nó xung quanh Địa Trung Hải.

Nghiên cứu gần đây cho thấy các loại cây được phân loại là L. nobilis ở khu vực miền bắc Tây Ban Nha lại chia sẻ nhiều sự tương đồng về mặt di truyền và hình thái với L. azorica hơn là đối với quần thể L. nobilis có nguồn gốc ở Pháp và Ý (Arroyo-Garcia và những người khác 2001).

Chú thích

Tham khảo

• Dữ liệu liên quan tới Laurus tại Wikispecies
• Phương tiện liên quan tới Laurus tại Wikimedia Commons
• Arroyo-García, R., Martínez-Zapater, J.M., Fernández Prieto, J.A., & Álvarez-Arbesú R. (2001). AFLP evaluation of genetic similarity among laurel populations. Euphytica 122 (1): 155-164.
• Barbero, M., Benabid, A., Peyre, C. & Quezel, P. (1981). Sur la presence au Maroc de Laurus azorica (Seub.) Franco. Anales Jard. Bot. Madrid 37 (2): 467-472. Có sẵn trực tuyến (Tập tin pdf; bằng tiếng Pháp).
• Mabberley, D.J (1997). The Plant Book: a Portable Dictionary of the Vascular Plants. Xuất bản lần thứ hai, các trang 393-394.
• Các bức ảnh về L. azorica

Лавр азорский (Laurus azorica). Соцветие

Виды

Род включает 2 вида:

• Laurus azorica (Seub.) Franco (1960) — Лавр азорский
• Laurus nobilis L. (1753) — Лавр благородный

В последнее время появилось предложение выделить популяции Laurus azorica на Канарских островах и Мадейре в новый вид

• Laurus novocanariensis Rivas Mart., Lousã, Fern.Prieto, E.Días, J.C.Costa & C.Aguiar (2002)

В культуре

В Древней Греции лавр считался священным растением Аполлона, в основе почитания лежал миф об Аполлоне и нимфе Дафне др.-греч. Δάφνη, daphne — «лавр» — в который она была обращена, взмолившись — чтобы избежать преследования Аполлона, охваченного к ней страстью… Он сплёл из веток лавра венок, который стал его непременным атрибутом. Отсюда — лавровый венок либо ветвь, получившие затем значение символа триумфа. См. также Флора древнегреческой мифологии.

Уже Теофраст отмечал обилие в Древней Греции лавровых деревьев. В античности лавр использовался в различных целях, в быту его листом из-за его острого аромата окуривали помещение, он применялся при религиозных ритуалах, ему приписывали особые свойства^[2].

См. также

• Монтеверде (лавровые леса Канарских островов)
• Лавровый лист

Примечания

月桂属，学名 Laurus，樟科常绿小乔木，包括三个种：一）Laurus azorica，原产地亚速尔群岛及西班牙北部；二）Laurus novocanariensis，原产地马德拉、加纳利群岛及摩洛哥；三）月桂 Laurus nobilis，原产地地中海沿岸及近东。

월계수속(月桂樹屬, 학명: Laurus 라우루스^[*])은 녹나무과의 속이다. 월계수를 비롯한 상록수 서너 종을 포함한다.^[1]

하위 종

• 월계수 L. nobilis L.
• L. azorica (Seub.) Franco
• L. chinensis Blume
• L. melissifolia Walter

각주