Nile region and Mediterranean region.
North Africa, Europe, Southwest and Central Asia.
La mostaza blanca (Sinapis alba) ye una planta añal de la familia de les Crucíferes. Dacuando conocer como Brassica alba, Brassica hirta o mostaza mariella. Cultivar comercialmente poles sos granes de mostaza en práuticamente tol mundu, siendo sicasí orixinaria probablemente de la rexón mediterránea. Les flores marielles de la planta producen un tipu de vaines (silicues) vellosas que contienen les granes, nes que vamos atopar aprosimao media docena de granes por vaina. La collecha de la grana de la mostaza faise xusto primero que diches vaines maurezan del tou y ábranse. Les granes d'esta especie de mostaza son redondes y de consistencia dura, d'en redol al milímetru o 2 mm. de diámetru, y con un color que puede dir del beige o'l mariellu al marrón claro.
Ye una planta añal qu'algama un tamañu d'hasta 75 cm d'altor, erecta, ramificada, polo xeneral con pelos ríxidos. Les fueyes basales de 5-15 cm de llargu y 2-6 cm d'anchu, ± híspidas, liraes, 2-3-conxugáu, col lóbulu terminal muncho más grande que los llaterales, xeneralmente 3-lobulaes, toscamente ya irregularmente dentada; les fueyes cimeres sub-iguales lobulaes, tropezosu-dentaes. Les inflorescencies en recímanos de munches flores, ebracteaes, d'hasta 30 cm de llongura nel frutu. Flores de 10 mm de diámetru, de color mariellu, con pedúnculu d'hasta 14 mm de llongura nel frutu. Sépalos los 4-5,5 mm de llargu, 1-1.5 mm. ampliu, oblonga, subspreading amarellentáu. Pétalos de 7-12 mm de llargu, 3.5-5 mm d'anchu, obovaes, con garres. Estambres 4-5, 5-7 mm de llargu. Silicues de 20-40 mm de llargu, 3-4 mm d'anchu (incluyendo'l picu casi tan llargu o más llargu que les válvas), sub-cilíndrica, arispiu cabelluda; picu ± estruyíu, en forma de sable, de cutiu curváu. Granes de 1-4 en cada lóculo, globoses, d'unos 2 mm de diámetru, finamente alveolaes, de color marrón maciu.[1]
L'usu melecinal de la mostaza blanca ye vieyu, como lo demuestra la so presencia na Capitulare de villis vel curtis imperii, una orde emitida por Carlomagno que reclama a los sos campos por que cultiven una serie de yerbes y condimentos incluyendo "sinape" identificada anguaño como Sinapis alba.
Les granes de la mostaza blanca pueden usase enteres pa condimentar encurtidos y vinagretes, o turraes pal so usu en distintos platos. Con elles, se prerara el condimento que lleva'l mesmu nome xenéricu de la planta, la mostaza. Una vegada les granes moler y entemecer con otros ingredientes, llógrase una pasta que puede usase talo como (lo que sería la mostaza "orixinal"), o inclusive utilizala como base pa otros condimentos menos finos (mostaza "industrial").
Estreme del usu gastronómicu que yá conocemos, la mostaza blanca ye tamién utilizada como planta forrajera.
Les granes son riques en lípidos (en redol al 35 %) y contienen sinalbina, que ye'l tioglicósido responsable del so gustu acre y llixeramente picante. D'elles estrayer tamién un aceite pa usu industrial y alimentario. De la mostaza blanca tamién se llogra un aceite esencial volátil que'l so componente principal (el isociotianato) ye más nidiu que'l producíu poles granes de la mostaza negra (Brassica nigra), lo que-y confier tamién un arume y sabor daqué más nidiu.
Sinapis alba describióse por Carlos Linneo y espublizóse en Species Plantarum 2: 668. 1753.[1]
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. La mostaza blanca (Sinapis alba) ye una planta añal de la familia de les Crucíferes. Dacuando conocer como Brassica alba, Brassica hirta o mostaza mariella. Cultivar comercialmente poles sos granes de mostaza en práuticamente tol mundu, siendo sicasí orixinaria probablemente de la rexón mediterránea. Les flores marielles de la planta producen un tipu de vaines (silicues) vellosas que contienen les granes, nes que vamos atopar aprosimao media docena de granes por vaina. La collecha de la grana de la mostaza faise xusto primero que diches vaines maurezan del tou y ábranse. Les granes d'esta especie de mostaza son redondes y de consistencia dura, d'en redol al milímetru o 2 mm. de diámetru, y con un color que puede dir del beige o'l mariellu al marrón claro.
Ağ xardal (lat. Sinapis alba)[1] - xardal cinsinə aid bitki növü.[2]
Ağ xardal müxtəlif sahələrdə istifadə edilir. Ağ xardalın toxumlarının tərkibində 30-40% yüksək qidalı yarımquruyan (yod ədədi 92-122) yağ, 32% zülal, 0,1-1,1% efir yağı vardır. Ağ xardalın yağı qızılı-sarı rəngdə olmaqla yaxşı saxlanılır. Ağ xardal yağı ərzaq kimi, eyni zamanda marqarin istehsalında, çörəkbişirmə və qənnadı sənayesində istifadə edilir.[3]
Tərkibindəki efir yağının miqdarına görə göy xardaldan geri qalır. Ağ xardal yağı çörək-peçenye, qənnadı konserv və s. sənaye sahələrində istifadə edilir. Ağ xardal jmıxı xüsusi işləmədən sonra heyvandarlıqda zülallı yem kimi istifadə olunur.[3]
Bir çox rayonlarda ağ xardal yaşıl yem kimi istifadə edilir. Bu məqsədlə o qınları əmələ gələn dövrdə biçilir. Onu həm tək, həm də paxlalı bitkilərlə qarışıq səpirlər. Qısa vegetasiya müddətinə malik olduğu üçün ağ xardal kövşənlik və aralıq bitki kimi də istifadə oluna bilər. 100 kq yaşıl kütləsində 12 yem vahidi və 1,3 kq həzm olunan protein vardır. Rusiyanın şimal rayonlarında ağ xardaldan yaşıl gübrə kimi istifadə olunur. Ağ xardal həm də yaxşı bal verən bitkidir.[3]
Ağ xardalın vətəni Aralıq dənizi ölkələri hesab olunur. Buradan o demək olar ki, Şimal yarım-kürəsinin bütün ölkələrinə Amerikaya, Yaponiyaya, Hindistana yayılmışdır. Hindistanda ağ xardal bağ bitkisi kimi becərilir. Ölkənin şimalında onun cavan yarpaqları qış fəslində tərəvəz kimi istifadə olunmaqla sənaye əhəmiyyəti daşımır. Qədim sanskrit dilində ağ xardal “isidici”, “cüzam aradan qaldırıcı” kimi tərcümə edilir.[3]
Rusiyada ağ xardalı ilk dəfə XVIII əsrdə Aşağı Volqaboyunda mədəniləşdirməyə başlamışlar. Lakin, o burada çox yayılmamışdır. O, xüsusi çəkisinə görə göy xardaldan az yer tutur. Ağ xardal Rusiyanın Qeyri-qaratorpaq bölgələrində əsasən yem məqsədilə becərilir. Qısa müddət ərzində hektardan 20-30 ton yaşıl kütlə əmələ gətirir ki, o da heyvandarlıqda yem kimi və ya yaşıl gübrə kimi istifadə olunur. Orta toxum məhsuldarlığı 1,2-1,5 t/ha, yaşıl kütlə məhsuldarlığı isə 20 ton/ha - ya yaxındır.[3]
3 növmüxtəlifliyi məlumdur[4]:
La mostassa blanca (Sinapis alba) és una espècie de planta amb flors de cicle anual de la família brassicàcia Brassica alba o Brassica hirta són els seus sinònims. Actualment està estesa a gran part del món i el seu origen probable és a la regió mediterrània.
Herba anual erecta, híspida o glabrescent (sense pilositat), de 20 a 80 cm d'alçada, les fulles totes tenen pecíols i són pinnatipartides o pinnatisectes, pètals grocs, síliqua pilosa de 0,6 a 1,5 cm. Floreix de març a juliol.
Als Països Catalans es troba ntre el nivell del mar fins a 1.600 m.[1]
Principalment les llavors (d'entre 1 a 1,5 mm de diàmetre) que es cullen abans que estiguin toatalment madures les síliqües i rebentin (són dehiscents). Es fan servir directament o en forma de pasta quan es combinen amb altres ingredients. El gust és més lleu que en la mostassa negra que és una altra espècie de brassicàcia. les fulles també són comestibles crues o cuites.
La mostassa blanca (Sinapis alba) és una espècie de planta amb flors de cicle anual de la família brassicàcia Brassica alba o Brassica hirta són els seus sinònims. Actualment està estesa a gran part del món i el seu origen probable és a la regió mediterrània.
Planhigyn blodeuol bychan yw Mwstard gwyn sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Brassicaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Sinapis alba a'r enw Saesneg yw White mustard.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Cedw Gwyn, Cedu Gwyn, Mwstard Gwyn.
Mae'r dail ar ffurf 'roset' a chaiff y planhigyn ei flodeuo gan wenyn.
Planhigyn blodeuol bychan yw Mwstard gwyn sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Brassicaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Sinapis alba a'r enw Saesneg yw White mustard. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Cedw Gwyn, Cedu Gwyn, Mwstard Gwyn.
Mae'r dail ar ffurf 'roset' a chaiff y planhigyn ei flodeuo gan wenyn.
Hořčice setá (Sinapis alba),[1] též známá jako bělohořčice setá (Leucosinapis alba)[2] nebo bílá hořčice, je jednoletá rostlina se zlatožlutými květy, patřící do čeledi brukvovitých. Kvete v červnu a v červenci. Blízce příbuzná je jí hořčice černá (Brassica nigra). Obě jsou významnými medonosnými rostlinami a pěstují se téměř po celém světě. Výjimečně ji můžeme nalézt růst divoce na mezích, podél cest, či na úhorech.
Nejznámější je její zpracování v potravinářském průmyslu na oblíbenou pikantní pochutinu – hořčici. Dále se využívá také v lékařství, na výrobu mýdla, či mastného oleje, jako účinné zelené hnojivo, nebo velmi výživné krmivo.[3]
Z mladých listů hořčice černé i seté lze připravit jídlo – jarní salát.[4]
Vyznačuje se vláknitým kořenem, ze kterého vyrůstá rozvětvená lodyha, při zemi namodralá a ochmýřená, vysoká až 1 metr. Listy vyrůstající z lodyhy jsou dvojího druhu. Ve spodní části stonku má rostlina listy dlouze řapíkaté, lyrovitě peřenodělené se zubatými okraji, v horní části pak listy čárkovité a po okraji hladké. Jednotlivé květy jsou uspořádány do hroznovitých květenství a dělí se na kalich a korunu. Kalich je tvořen čtyřmi čárkovitými lístky, které vodorovně odstávají. Koruna sestává ze čtyř zlatožlutých plátků umístěných do kříže. Uvnitř květu nalezneme šest tyčinek, čtyři jsou delší a dvě kratší. Plodem je šešule se zakončením v podobě zobáku porostlá tuhými chloupky. Uvnitř je rozdělena žebrovanými chlopněmi na několik přihrádek se žlutými semeny.[4]
Hořčice černá se liší zejména v listech, jejichž čepel je pilovitá a tři koncové úkrojky jsou srostlé, a její semena jsou tmavohnědá, pokrytá vrásčitou slupkou.[3]
Původním domovem hořčice seté i černé je jižní Evropa, oblast Středomoří a západní Asie. Už během starověku se však rozšířila do Německa, Francie, Ruska a do dalších zemí, kde se dnes s oblibou pěstuje, nebo roste divoce.
Hořčice není nijak náročná rostlina, stačí jí i půda na živiny poměrně chudá. Daří se jí spíše v teplém a suchém podnebí, nemá moc ráda vlhko. Půda jí vyhovuje lehká hlinitopísčitá s obsahem vápna. Není nutné ji hnojit, ale výnosy zvyšují zejména dusíkaté přípravky jako chilský ledek, síran amonný, nebo také fosforečná hnojiva. Přírodní hnojení chlévskou mrvou provádíme nejlépe na podzim, není vhodné provádět ho až před setím.
Semena se vysévají do dobře zpracované půdy koncem března. Jednotlivé řádky by měly být vzdáleny asi 30 cm. Záhon se pleje a okopává. Asi 10 cm vysoké rostlinky se pak rozesadí tak, aby měly mezi sebou vždy 10cm mezery. Sklízí se poté, co se tobolky zbarví do hněda a semena zežloutnou. Poněkud pozdější sklizeň nijak nevadí, tobolky se těžko otvírají a nehrozí, že z nich semena vypadnou. Požnuté rostliny se vážou do snopců a opatrně vymlátí, aby se semena nerozdrtila. Ta se poté dosušují a skladují v suchu. Výnosy jsou poměrně vysoké, z jednoho hektaru až 1 000 – 1 200 kg semen.[3]
Sklizeň hořčice černé je poněkud náročnější, tobolky se otevírají snadno a je proto důležité přesně odhadnout okamžik, kdy rostliny posekat. Nedozrálá semena mají mnohem menší hodnotu.
Z celé rostliny se využívají zejména hořčičná semínka. Z nich lze vylisovat mastný olej, který tvoří jejich více než jednu třetinu. Je dále zpracováván průmyslově na mýdla.[3]
V potravinářství se z hořčičných semen připravuje pokrmová hořčice. Lze využít jak hořčice bílé, tak i černé, avšak bílá si déle zachovává ostrost, z černé poměrně rychle vyprchají její silice.
V lidovém lékařství se využívá o něco častěji hořčice černé pro její výraznější účinky. Drogou jsou semena a lidé s její pomocí léčili již od pradávna. Používá se zejména zevně ve formě obkladů. Zvyšuje prokrvení hlouběji ležících orgánů (plic, pohrudnice, ledvin), proto se jí užívá při zánětech pohrudnice či akutních zánětech dýchacích cest. Dále také při revmatických onemocněních, bolestech nohou, nebo žlutých kožních skvrnách. Vnitřně je užívána při trávicích obtížích v podobě rozetřených semen.
Kromě mastného oleje obsahují semena glykosid sinalbin a fermenty, které reagují s vodou a uvolňuje se hořčičná silice v podobě tekutého, štiplavého a těkavého oleje (oleum Sinapsis aetherum). Působí dráždivě a místně prokrvuje.
Hořčice černá obsahuje glykosid sinigrin, jehož štěpením rovněž vzniká hořčičná silice, její účinky jsou však o dost silnější.
Hořčičné silice způsobují při delším kontaktu s pokožkou překrvení kožních vlásečnic a vznik puchýřů. Snesitelná délka je do lehkého zčervenání pokožky, většinou 10–15 minut.
Hořčice setá je dobrou nektarodárnou i pylodárnou rostlinou. Nektarium květu vyprodukuje za 24 hodin 0,2-0,8 mg nektaru s cukernatostí 24-60 %.[5] Cukerná hodnota, tedy množství cukru vyprodukovaného v květu za 24 hodin, je 0,04-0,5 mg.[5] Pylové rousky jsou žluté až naoranžovělé.
Druhový med hořčice je zlatožlutý a rychle krystalizuje. Podobá se medu řepkovému, ale má příjemnější aroma.[5]
Hořčice setá (Sinapis alba), též známá jako bělohořčice setá (Leucosinapis alba) nebo bílá hořčice, je jednoletá rostlina se zlatožlutými květy, patřící do čeledi brukvovitých. Kvete v červnu a v červenci. Blízce příbuzná je jí hořčice černá (Brassica nigra). Obě jsou významnými medonosnými rostlinami a pěstují se téměř po celém světě. Výjimečně ji můžeme nalézt růst divoce na mezích, podél cest, či na úhorech.
Nejznámější je její zpracování v potravinářském průmyslu na oblíbenou pikantní pochutinu – hořčici. Dále se využívá také v lékařství, na výrobu mýdla, či mastného oleje, jako účinné zelené hnojivo, nebo velmi výživné krmivo.
Z mladých listů hořčice černé i seté lze připravit jídlo – jarní salát.
Gul sennep (Sinapis alba) er en 50-80 cm høj urt, der i Danmark er en almindelig kulturplante.[1]
Gul sennep er en enårig, urteagtig plante med en stiv, opret vækst. Stilken er grenet og har grove børstehår.[2] Bladene er ligeledes behårede og er uregelmæssigt fjerfligede.[2]
Blomsterne er samlet i klynger; hver blomst har fire gule kronblade, der er 7-10 mm lange.[2] Frugterne er korte skulper med stive udstående hår. Artsnavnet 'alba' betyder hvid og refererer til frøene, der imidlertid nærmere er lysegule.[1]
Roden er kraftig og har mange fine siderødder.[3]
Gul sennep har sin naturlige udbredelse i Middelhavsområdet, men er udbredt over det meste af verden. Den kom til I naturen vokser den især på marker, øde områder, vejbredder, jernbaneområder, affaldspladser og lignende.[2]
Arten er desuden naturaliseret i mange steder i verden.
De olieholdige frø kan anvendes til produktion af sennep.[2][4] Derudover anvendes den i have- og landbrug til jorddækning og efterafgrøde samt grøngødning, hvilket den er velegnet til på grund af sin hurtige vækst.[3]
Weißer Senf (Sinapis alba) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Senfe (Sinapis) innerhalb der Familie der Kreuzblütengewächse (Brassicaceae). Sie liefert als Gewürzpflanze einen der Grundstoffe des Senfgewürzes. Die Bezeichnung Weißer Senf bezieht sich auf die weißen Samenkörner. Sie wird auch Gelbsenf genannt, in Bezug auf ihre gelben Blüten.
Senf enthält Eiweiß, fette Öle und das Glykosid Sinalbin (siehe Inhaltsstoffe). Er schmeckt brennend scharf.
Der Weiße Senf ist ein wichtiges Forschungsobjekt der Pflanzenphysiologie. Zahlreiche Erkenntnisse der Photomorphogenese wurden beispielsweise von Hans Mohr und seinen Mitarbeitern am Biologischen Institut der Albert-Ludwigs-Universität Freiburg an dieser Pflanzenart gewonnen.
Der Weiße Senf wächst als einjährige krautige Pflanze und kann Wuchshöhen von bis zu 120 Zentimetern erreichen. An ihren kantigen, verzweigten Stängeln sitzen formenreich gegliederte, gezähnte, rau behaarte Laubblätter. Die oberen Laubblätter sind gestielt und fiederspaltig geteilt bis gefiedert.
Die Blütezeit liegt im Juni bis Juli. Zahlreiche Blüten sind in einem lockeren, schirmtraubigen Blütenstand angeordnet. Die zwittrigen Blüten sind vierzählig. Die vier freien Kronblätter sind gelb.
Die Schoten stehen waagerecht vom Stängel ab. Die Schoten haben einen Durchmesser von etwa 4 Millimeter, sind borstig behaart und enthalten vier bis acht Samen. Das Ende der Schoten bildet ein flachgedrückter Schnabel (= samenloser Schotenteil), der etwa gleich lang wie der Rest der Schote ist. Der Schnabel ist oft säbelartig gekrümmt. Insgesamt ist die Schotengestalt ein gutes Erkennungsmerkmal dieser Art.[1] Die hell-gelblichen Samen sind rund.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[2]
Die reifen Samen enthalten etwa 30 % Öl und 2 bis 2,5 % Sinalbin. Es gehört zu den Senfölglykosiden und sorgt für die Schärfe im weißen Senf. Ähnlich wie beim Sinigrin wird nach Hydrolyse durch das Enzym Myrosinase ein scharf schmeckendes Senföl – hier 4-Hydroxybenzylisothiocyanat – freigesetzt.
Bisphenol F (BPF) ist eine chemische Verbindung, die in Kunststoffen verwendet wird. Sie wurde auch in Senf aus weißen Senfkörnern nachgewiesen. Das schweizerische Bundesamt für Lebensmittelsicherheit und Veterinärwesen (BLV) stuft die Gesundheitsrisiken von BPF in Senf als gering ein. Die Laborstudie des BLV konnte nachweisen, dass BPF bei der Herstellung des Senfs gebildet wird. Eine Kontamination des Senfs durch die Verpackung konnte ausgeschlossen werden. Über die Toxizität von BPF ist wenig bekannt, sie scheint aber ähnlich wie jene von BPA zu sein. Der Stoff gilt auch als schwach hormonaktiv. Bei Tierversuchen wirkte die schwächste Tagesdosis (20 mg/kg Körpergewicht) toxisch. Eine nicht toxische Dosis wurde nicht bestimmt. Die durchschnittliche Portionengröße für Senf liegt in der Schweiz bei rund 8 g. Die höchste in Senf gemessene Konzentration von BPF betrug 8,35 mg/kg. Wenn eine Person das Zehnfache einer durchschnittlichen Portion konsumieren würde, das heißt 80 g pro Tag, würde ihre Aufnahme von BPF rund 2000 Mal tiefer als die toxische Dosis beim Tier liegen. Nach derzeitigem Kenntnisstand erachtet das BLV diese Marge als ausreichend groß, um die Gesundheitsrisiken im Zusammenhang mit BPF als gering einzustufen. Die schwarzen und braunen Senfkörner, die zur Herstellung scharfer Senfsorten verwendet werden, enthalten kein Sinalbin und bilden kein BPF.[3]
Weißer Senf ist in der Hauptsache eine Kulturpflanze, die im Mittelmeerraum beheimatet ist. In Mitteleuropa kommt er außerhalb von Äckern nur unbeständig als Ruderalpflanze vor.
Die Erstveröffentlichung von Sinapis alba erfolgte 1753 durch Carl von Linné.[4] Als Lectotypus wurde 1973 durch Saiyad Masudal Hasan Jafri Herb. Linn. - 845.4.[5] festgelegt. Sinapis alba L. ist die Typusart der Gattung Sinapis L.[6] Synonyme für Sinapis alba L. sind: Bonnania officinalis C.Presl, Brassica alba (L.) Rabenh., Brassica hirta Moench, Eruca alba (L.) Noulet, Leucosinapis alba (L.) Spach, Raphanus albus (L.) Crantz, Rhamphospermum album (L.) Andrz. ex Rchb., Rorippa coloradensis Stuckey.[6][7]
Das Artepitheton alba bedeutet weiß. Weiß bezieht sich hier auf die helle Farbe der Samenschale, im Gegensatz zum Schwarzen Senf (Brassica nigra (L.) W.D.J.Koch, Syn.: Sinapis nigra L.), bei dem diese dunkel ist.[8] Beide Arten stehen bei Linnés Species Plantarum, 2, 1753, S. 668 hintereinander.[4]
Von Sinapis alba gibt es Unterarten (Auswahl):
Allgemein bekannt ist die Nutzung der reifen Samenkörner vom Weißen Senf (lateinisch früher oft nur Sinapis oder Synapis genannt[9]) für die Herstellung von Speisesenf. Auch die Blätter sind essbar (siehe unten). Bereits in der Antike wurde die Pflanze als Heilpflanze genannt, so bei dem griechischen Arzt Pedanios Dioskurides. In der Volksmedizin werden frisch gemahlene und zu einem Brei verrührte Samen äußerlich für Umschläge verwendet.[10][11]
Die grünen Pflanzen finden vor der Blüte Verwendung als Tierfutter. Als schnellwachsende Pflanze wird weißer Senf auch oft als Gründüngung angebaut. Seine weitverzweigten Wurzeln hinterlassen einen feinkrümeligen Boden.
Sonnig bis halbschattig. Der Schwachzehrer gedeiht am besten auf humosem, kalkhaltigem Boden. Gute Nachbarn sind alle Gemüsearten, außer anderen Kreuzblütlern wie Kohl und Rettich.
Senf kann von März bis September in Reihen von 10 bis 20 Zentimeter Abstand oder breitwürfig ins Freiland gesät werden. Bis zum Aufgehen der Samen sollte der Boden feucht, jedoch nicht nass gehalten werden. Die Pflege beschränkt sich auf das notwendige Gießen.
Junge Pflanzen schneidet man knapp über dem Boden ab. Die frischen, scharf schmeckenden Blätter werden in kleinen Mengen Salaten oder Eintopfgerichten beigemengt. Sie würzen auch Wurst-, Quark- und Eiergerichte. In der indischen Küche wird das Senf-Kraut wie Spinat verwendet.
In einer Untersuchung wurde festgestellt, dass die Blätter (die Teil traditioneller lokaler Mittelmeerdiäten sind) eine potentielle Anti-Diabetes-Wirkung besitzen.[12]
Weißer Senf und Schwarzer Senf werden oft als bodenbedeckende Zwischenfrucht im Spätsommer ausgesät, um die Auswaschung von Nährstoffen – insbesondere Nitrat – zu verhindern oder zu reduzieren. Die Pflanzen verbleiben dann als Gründüngung zur Humusanreicherung und zum Erosionsschutz auf dem Acker, vielfach werden sie eingearbeitet.[13]
Schädlinge sind der Erdfloh, die Schwarzbeinigkeit und die Weiße Fliege.
Weißer Senf (Sinapis alba) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Senfe (Sinapis) innerhalb der Familie der Kreuzblütengewächse (Brassicaceae). Sie liefert als Gewürzpflanze einen der Grundstoffe des Senfgewürzes. Die Bezeichnung Weißer Senf bezieht sich auf die weißen Samenkörner. Sie wird auch Gelbsenf genannt, in Bezug auf ihre gelben Blüten.
Senf enthält Eiweiß, fette Öle und das Glykosid Sinalbin (siehe ). Er schmeckt brennend scharf.
Der Weiße Senf ist ein wichtiges Forschungsobjekt der Pflanzenphysiologie. Zahlreiche Erkenntnisse der Photomorphogenese wurden beispielsweise von Hans Mohr und seinen Mitarbeitern am Biologischen Institut der Albert-Ludwigs-Universität Freiburg an dieser Pflanzenart gewonnen.
She lus vleeanagh 'sy chynney Brassicaceae ee brashlagh rangagh (Sinapis alba).
Ta gass jeeragh, banglaneagh as friogganagh eck. Ta duillagyn maylartey, neurea-fedjagagh ny lieh-fedjagagh as saue-eeacklagh eck, er cassyn; t'ad renaigagh as ta cuishlinaght fedjagagh oc. Ta blaaghyn buighey croshagh kiare-phetyllagh eck, ayns crouw-vlaaghey. Ta 6 staimynyn oc. She fynneig liauyr glass ee y mess eck, as mysh 3-5 rassinyn aynjee. Ta bun-fraue eck.
T'ad çhaglym rassinyn brashlagh rangagh dys jannoo mustart. Ta'n thioglycosaid sinalbin bun y blass oc. 'Syn Ghreag, t'ad gee ny duillagyn as blaaghyn aegey rish y gheuree, myr vrouves ny lapsana.
She lus vleeanagh 'sy chynney Brassicaceae ee brashlagh rangagh (Sinapis alba).
Běły žonop (Sinapis alba, syn.: Brassica alba L.) jo rostlina ze swójźby kśicnokwětarjowych rostlinow (Brassicaceae).
Běły žonop ma pšostokósmate płody, kótarychž bźez-semjenjowy wótrězk jo wjelgin wopłonjony.
Rostlina se ako zelene gnojenje, wěrcu abo futrowańsku rostlinu cesto na rolach sajźijo.
Běły žonop (Sinapis alba, syn.: Brassica alba L.) jo rostlina ze swójźby kśicnokwětarjowych rostlinow (Brassicaceae).
Garstītis aba garstīčė (lot.Sinapis alba) ī tuokis augals, prigolons krīžmažėidiu augalū šeimā.
Tas vėinmetis žuolėnis augals ī, ožaugons lėg 120 cm aukštoma. Garstītė stiombris būn statmens, šakuots, apaugė̄s šiorkštēs plaukalēs. Lapā skiautieti ī. Žėidā geltuoni, sositelkė̄ kap kekės. Vāsios garstītė ī tuokė brondės, vuo sieklas švėisē geltuonas būn.
Aug šalėp keliū, dīkrūs, augėnams laukūs. Žīdia garstītis par ciela vasara.
ēn ons kap pagards i mēsuos, paukštėinas jiedius. Tepuogė liekvarstos ī – karštus garstītė lapus ded ont nogaras kap būn paršalėms, alsavėma lėgas.
Yuraq mustasa (Sinapis alba) nisqaqa huk quram, hayaq q'aparniyuq. Murukunamantaqa mustasa nisqa q'apachanatam ruranku.
Yuraq mustasaqa Iwrupamantam Awya Yalaman apamusqa. Kunan pacha lliw mustasa yurakunamanta astawan puquchisqam.
Commons nisqaqa multimidya kapuyninkunayuqmi kay hawa: Yuraq mustasa.
Wikispecies nisqaqa qillqasqa p'anqayuqmi kay hawa: Yuraq mustasa
Yuraq mustasa (Sinapis alba) nisqaqa huk quram, hayaq q'aparniyuq. Murukunamantaqa mustasa nisqa q'apachanatam ruranku.
Yuraq mustasaqa Iwrupamantam Awya Yalaman apamusqa. Kunan pacha lliw mustasa yurakunamanta astawan puquchisqam.
Цагаан гич (лат. Sinapis alba L.) нь байцаатны овгийн, өвслөг, нэг наст, гичийн төрлийн нэгэн зүйл ургамал. Зарим тохиолдолд Brassica alba эсвэл B. hirta гэж нэрлэдэг. Цагаан гичийг үрийн, тэжээлийн, ногоон бордуур, бүрхүүл ургамлын зориулалтаар тариалдаг, Газар дундын тэнгисийн бүс нутгаас гаралтай. Англиар "white mustard", орсоор "горчица белая", "горчица английская" гэж нэрлэдэг.
ОХУ-ын "ВНИИМК"-ийн гарган авсан сорт. Вегетацийн үе 70 - 75 хоног, ургацын хэмжээ 20 - 25 цн/га, үрийн тослог чанар 28 - 30%, эфирийн тосны агууламж 0,20 - 0,25%.
ОХУ-ын "ВНИИМК"-ийн гарган авсан сорт. Вегетацийн үе 80 - 85 хоног, ургацын хэмжээ 20 - 25 цн/га, үрийн тослог чанар 28 - 30%, эфирийн тосны агууламж 0,20 - 0,25%.
Байцаатны овгийн цагаан гич, рапс (Brassica napus), манжин (Brassica rapa), гаймуу байцаа[1] (Brassica juncea), таримал манжин (Raphanus sativus) зэрэг зүйлүүдийг ногоон бордуур, бүрхүүл ургамалд ашигладаг.
Дээр дурьдагдсан ургамлууд нь хөрсийг 80% илүү бүрхдэг[2] ба газрын байрлал, тариалах хугацаа, хөрсний үржил шим зэргээс шалтгаалан 9 т/га хүртэл биомассыг өгөх чадвартай. Энэ их биомасст шингэсэн тэжээл нь дараагийн хавраас газар гэсэхтэй хамт задарч эхлэх ба ингэснээр дараагийн тарималд тэжээлийн бодисыг өгнө. Байцаатны бүлийн ургамлуудын үндэс нь 1.8 метр ба түүнээс илүү гүн нэвтрэх чадвартай ба ингэснээр бусад дийлэнх таримал ургамлуудын хүрэх боломжгүй гүнээс тэжээлийг дээш татдаг.
Дээрх байцаатангууд, бактери, мөөгөнцөр, шавж, немадот, хог ургамал зэрэгт өргөн хүрээтэй нөлөө үзүүлдэг биохорт нэгдлүүдийг эсвэл бодисын солилцооны дайвар бүтээгдэхүүнүүдийг ялгаруулдаг. Эдгээрийг байгалийн фумигантууд гэх ба ургамлын тодорхой эсүүд гэмтэж байж ялгардаг. Иймд, фумигантын потенциалыг нэмэгдүүлэх зорилгоор байцаатны овгийн бүрхүүл ургамлуудыг ихэвчлэн хадаж унагадаг (зохих хугацаанд). Глюкозинолат нь деградацид орж, хүхэр агуулсан биологийн идэвхт тиоцианатуудыг үүсгэх ба эдгээр нь хортныг дарангуйлах үйлчилгээг үзүүлдэг гэж үздэг.[3] Мэдээж хэрэг байцаатны ялгаруулах биохорны идэвх худалдааны фумигантуудаас бага юм.[4] Тэдгээрийн идэвх нь ургамлын зүйл, тариалсан хугацаа, хадаж унагасан хугацаа, цаг агаар, хөрс боловсруулах технологи зэргээс хамаарна.
Цагаан гич (лат. Sinapis alba L.) нь байцаатны овгийн, өвслөг, нэг наст, гичийн төрлийн нэгэн зүйл ургамал. Зарим тохиолдолд Brassica alba эсвэл B. hirta гэж нэрлэдэг. Цагаан гичийг үрийн, тэжээлийн, ногоон бордуур, бүрхүүл ургамлын зориулалтаар тариалдаг, Газар дундын тэнгисийн бүс нутгаас гаралтай. Англиар "white mustard", орсоор "горчица белая", "горчица английская" гэж нэрлэдэг.
Шурă пăрăç – купăста йышшисене кĕрекен ӳсентăран. Унтан апата тĕхĕм кĕртмелли горчица хатĕрлеççĕ. Ку тĕхĕме хатĕрлеме шурă пăрăç вăррипе усă кураççĕ.
Пĕрчисенче çу пулнă май Анăç Европăн çурçĕр пайĕнче, Раççейĕн Европа пайĕнче ĕрчетеççĕ. Чечекĕсен сĕткенне вĕлле хурчĕсем пуçтараççĕ. Пылĕ çутă сарă тĕслĕ, хăйне евĕр тутиллĕ. Вăл хăвăрт хытать, çавăнпа ăна хĕллене вĕллере хăварма юрамасть. Гектартан 40 кг таран пыл пухма пулать [1]. Çамрăк та ешĕл чухне вылăх апачĕ вырăнне пама юрăхлă, симĕс апат пек ӳстереççĕ. Çум курăк пек те тĕл пулать.
Шурă пăрăç – купăста йышшисене кĕрекен ӳсентăран. Унтан апата тĕхĕм кĕртмелли горчица хатĕрлеççĕ. Ку тĕхĕме хатĕрлеме шурă пăрăç вăррипе усă кураççĕ.
வெள்ளைக் கடுகு (White mustard) பிராசிகோ அல்பா Brassica alba என்ற இனத் தாவரத்திலிருந்து கிடைக்கின்றது. இத் தாவரங்கள் மத்திய தரைக் கடலைச் சூழ்ந்த பிரதேசங்களிலும், தென்மேற்கு ஆசியாவிலும் பரவலாக வளர்கின்றன. இதன் எண்ணெய் உணவுக்காகப் பயன்படுத்தப்படுகின்றது.
கறுப்புக் கடுகு நைகரா (Brassica nigra) என்ற இனத்துக்குரியது. கோவா (cauliflower), புரக்கோலி (Broccoli) நோக்கோல் போன்ற மரக்கறி வகைகள் யாவும் பிராசிகோ Brassica என்ற சாதியைச் சேர்ந்தனவாகும்.
White mustard (Sinapis alba) is an annual plant of the family Brassicaceae. It is sometimes also referred to as Brassica alba or B. hirta. Grown for its seeds, used to make the condiment mustard, as fodder crop, or as a green manure, it is now widespread worldwide, although it probably originated in the Mediterranean region.
White mustard is an annual, growing to 70 centimetres (28 in) high with stalkless pinnate leaves, similar to Sinapis arvensis.[1]
Most common in Europe, North Africa, the Middle East and Central Asia, it can be found worldwide. It has been found as far north as Greenland,[2] and naturalized throughout Great Britain and Ireland.[3]
The yellow flowers of the plant produce glabrous or sparsely bristled seed pods. Each fruit (silique) contains roughly a half dozen seeds. The plants are harvested for their seeds just prior to the seed pods becoming ripe and bursting open (dehiscing).
White mustard seeds are hard spheroid seeds, usually around 1.0 to 1.5 mm (0.039 to 0.059 in) in diameter,[4] with a color ranging from beige or yellow to light brown. They can be used whole for pickling or toasted for use in dishes. When ground and mixed with other ingredients, a paste or more standard condiment can be produced. Sinapis alba is used to make the commonplace yellow table mustard, with additional yellow coloring provided by turmeric in some formulations.
The seeds contain sinalbin, which is a thioglycoside responsible for their pungent taste. White mustard has fewer volatile oils than do black mustard seeds, and the flavor is considered to be milder.[5][6]
In Greece, the plant's leaves are eaten during the winter, before it blooms. Greeks call it vrouves (βρούβα) or lapsana (λαψάνα). The blooming season of this plant (February–March) is celebrated with the Mustard Festival, a series of festivities in the wine country of California (Napa and Sonoma Counties).
White mustard is commonly used as a cover and green manure crop in Europe (between UK and Ukraine). A large number of varieties exist,[7][8] mainly differing in lateness of flowering and resistance against white beet-cyst nematode (Heterodera schachtii). Farmers generally prefer late-flowering varieties that do not produce seeds which may develop into weeds in the subsequent year's crop rotation. Early vigor is important to cover the soil quickly to suppress weeds and protect the soil against erosion. In rotations with sugar beets, suppression of the white beet-cyst nematode is an important trait. Resistant white mustard varieties reduce nematode populations by 70-90%.
flowering plant
plant
flowers
seed pods
.jpg)
cover crop
White mustard seeds (right) compared with rice seeds (left) White mustard (Sinapis alba) is an annual plant of the family Brassicaceae. It is sometimes also referred to as Brassica alba or B. hirta. Grown for its seeds, used to make the condiment mustard, as fodder crop, or as a green manure, it is now widespread worldwide, although it probably originated in the Mediterranean region.
Blanka sinapo (Sinapis alba L., sinonime Brassica alba L.) apartenas al planta familio brasikacoj (Brassicaceae) kaj ties grajnoj estas uzataj kiel spicaĵa bazmaterialo por mustardo. La epiteto "blanka" aludas je la blankaj grajnoj.
La unujara herboplanto povas kreski ĝis alto de 120 cm. Sur ties randaj, disbranĉiĝantaj tigoj sidas la dentaj, malglate vilaj, entranĉitaj folioj. La planto floras en junio-julio en Mez-Eŭropo, havas multajn flavajn florojn (el kvar petaloj) en loza grapolo.
La frukto estas 3–4 mm dika guŝo, kiu estas pajloflava, vila ĉe maturiĝo, ĝibaĵa ĉe grajnoj. Unu guŝo entenas 3-6 hel-flavajn grajnojn. La milgrajna maso estas 4-5 gr. La maturiĝintaj grajnoj enhavas proteinon, 30% da grasa oleo kaj de 2 ĝis 2,5% da glikozido sinalbino.
Oni ĝenerale konas ĝin pro ties uzo por produktado de mustardo. La verdaj plantoj estas uzeblaj antaŭ la florado kiel furaĝo por bestoj. Kiel rapidkreska planto, oni uzas ĝin kiel verdan sterkon por la grundo. La disbranĉiĝantaj radikoj de la sinapo postlasa iomete lozan grundon.
La blanka sinapo ŝatas la sunajn ĝis duonombrajn lokojn; plej bone kreskas sur humusaj, kalkaj grundoj. Oni povas semi ĝin de marto ĝis majo, je distanco de 10–20 cm, en humidan grundon. Tiukaze oni povas rikolti la grajnojn en julio-aŭgusto.
Damaĝantoj estas la grunda pulo (terpulo), kaj la blanka muŝo (blankomuŝo), planta malsano estas tigoputriĝo.
Blanka sinapo (Sinapis alba L., sinonime Brassica alba L.) apartenas al planta familio brasikacoj (Brassicaceae) kaj ties grajnoj estas uzataj kiel spicaĵa bazmaterialo por mustardo. La epiteto "blanka" aludas je la blankaj grajnoj.
La mostaza blanca (Sinapis alba) es una planta anual de la familia de las Crucíferas. A veces se la conoce como Brassica alba, Brassica hirta o mostaza amarilla. Se la cultiva comercialmente por sus semillas de mostaza en prácticamente todo el mundo, siendo sin embargo originaria probablemente de la región mediterránea. Las flores amarillas de la planta producen un tipo de vainas (silicuas) vellosas que contienen las semillas, en las que encontraremos aproximadamente media docena de semillas por vaina. La cosecha de la semilla de la mostaza se hace justo antes de que dichas vainas maduren del todo y se abran. Las semillas de esta especie de mostaza son redondas y de consistencia dura, de en torno al milímetro o 2 mm. de diámetro, y con un color que puede ir del beige o el amarillo al marrón claro.
Es una planta anual que alcanza un tamaño de hasta 75 cm de altura, erecta, ramificada, por lo general con pelos rígidos. Las hojas basales de 5-15 cm de largo y 2-6 cm de ancho, ± híspidas, liradas, 2-3-conjugado, con el lóbulo terminal mucho más grande que los laterales, generalmente 3-lobuladas, toscamente e irregularmente dentada; las hojas superiores sub-iguales lobuladas, sinuoso-dentadas. Las inflorescencias en racimos de muchas flores, ebracteadas, de hasta 30 cm de largo en el fruto. Flores de 10 mm de diámetro, de color amarillo, con pedúnculo de hasta 14 mm de largo en el fruto. Sépalos 4-5,5 mm de largo, 1-1.5 mm. amplio, oblonga, subspreading amarillento. Pétalos de 7-12 mm de largo, 3.5-5 mm de ancho, obovadas, con garras. Estambres 4-5, 5-7 mm de largo. Silicuas de 20-40 mm de largo, 3-4 mm de ancho (incluyendo el pico casi tan largo o más largo que las válvas), sub-cilíndrica, hirsuto cabelluda; pico ± comprimido, en forma de sable, a menudo curvado. Semillas de 1-4 en cada lóculo, globosas, de unos 2 mm de diámetro, finamente alveoladas, de color marrón pálido.[1]
El uso medicinal de la mostaza blanca es viejo, como lo demuestra su presencia en la Capitulare de villis vel curtis imperii, una orden emitida por Carlomagno que reclama a sus campos para que cultiven una serie de hierbas y condimentos incluyendo "sinape" identificada actualmente como Sinapis alba.
Las semillas de la mostaza blanca pueden usarse enteras para condimentar encurtidos y vinagretas, o tostadas para su uso en diferentes platos. Con ellas, se prepara el condimento que lleva el mismo nombre genérico de la planta, la mostaza. Una vez las semillas molidas y mezcladas con otros ingredientes, se obtiene una pasta que se puede usar tal cual (lo que sería la mostaza "original"), o incluso utilizarla como base para otros condimentos menos finos (mostaza "industrial").
Aparte del uso gastronómico que ya conocemos, la mostaza blanca es también utilizada como planta forrajera.
Las semillas son ricas en lípidos (en torno al 35 %) y contienen sinalbina, que es el tioglicósido responsable de su gusto acre y ligeramente picante. De ellas se extrae también un aceite para uso industrial y alimentario. De la mostaza blanca también se obtiene un aceite esencial volátil cuyo componente principal (el isociotianato) es más suave que el producido por las semillas de la mostaza negra (Brassica nigra), lo que le confiere también un aroma y sabor algo más suaves.
Sinapis alba fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 2: 668. 1753.[1]
La mostaza blanca (Sinapis alba) es una planta anual de la familia de las Crucíferas. A veces se la conoce como Brassica alba, Brassica hirta o mostaza amarilla. Se la cultiva comercialmente por sus semillas de mostaza en prácticamente todo el mundo, siendo sin embargo originaria probablemente de la región mediterránea. Las flores amarillas de la planta producen un tipo de vainas (silicuas) vellosas que contienen las semillas, en las que encontraremos aproximadamente media docena de semillas por vaina. La cosecha de la semilla de la mostaza se hace justo antes de que dichas vainas maduren del todo y se abran. Las semillas de esta especie de mostaza son redondas y de consistencia dura, de en torno al milímetro o 2 mm. de diámetro, y con un color que puede ir del beige o el amarillo al marrón claro.
Valge sinep (Sinapis alba) on ristõieliste sugukonda sinepi perekonda kuuluv üheaastane rohttaim.
Taime kõrgus 17–85 cm, heal kasvukohal võib kasvada kuni 1,2 m kõrguseks. Lehed sulgjalt lõhestunud. Valge sinep õitseb juunist sügiseni. Õied on helekollased, koondunud kobarõisikutesse.
Viljaks kõdrad, mis on tihedalt kaetud harali karvadega. Viljanokk mõõkjas, vilja poolmetega tugevalt ühinenud[1]. Kõdrad asetsevad varre suhtes peaaegu horisontaalselt, seemned on kollakasvalged.
Kõdrad
Õied
Lehed
Valge sinepi looduslik levila ulatub Vahemere maadest Ees-Aasia ja Ida-Indiani. Roomlastega koos jõudis taim üle Alpide ja Kesk-Euroopa kloostriaedadesse, kust levis loodusesse. Eestis kasvab pärismaisena hajusalt prahipaikadel, sadamates, teede ääres ja põldudel. Eelistab kuiva päikesepaistelist kohta ja kasvab eriti hästi lubja- ja huumusrikastel savi- ja liivmuldadel.
Sinepiseemned koosnevad kolmandiku ulatuses rasvasest õlist, lisaks sisaldavad valku ning glükosiid sinalbiini ja mürosiini, mis annavad sinepile tema terava maitse. Sinep ergutab ainevahetust: parandab maomahlade ja sülje eritumist, ergutab söögiisu ja mõõduka tarbimise korral kergendab seedimist. Sinep aktiveerib vereringet ja parandab suukoopa põletikke[2].
Valge sinepi seemneid kasutatakse köögikunstis kas tervelt või pulbristatult. Pulbrist valmistatakse lauasinepit. Seemnetest valmistatakse ka aromaatset sinepiõli.
Valge sinepi maitse sobib eelkõige rasvasemate toitude, eriti eri liiki vorstide juurde ja kastmete maitsestamiseks. Terveid seemneid kasutatakse marinaadide, kaunviljade ja karride koostises. Pulbersinepit lisatakse salatikastmetesse ja majoneesile.
Noortest värsketest sinepilehtedest saab maitsva salati. Neid kasutatakse nagu spinatit. Sinepilehed sobivad hästi suppidesse.
Teistest vürtsidest sobib hästi ingveri, sidruni ja sibulaga.
Valget sinepit kasvatatakse tööstuslikult õlikultuurina. Õli kasutatakse söögiõlina ja seebi valmistamiseks. Samuti leiab taim rakendust meetaimena ja haljasväetisena.
Valge sinep (Sinapis alba) on ristõieliste sugukonda sinepi perekonda kuuluv üheaastane rohttaim.
Keltasinappi (Sinapis alba) on yksivuotinen ruohovartinen kasvi. Se on yksi lajeista, joiden siemeniä käytetään sinapin valmistamiseen.
Keltasinappi kasvaa jopa 1,5 m korkeaksi. Sen lehdet ovat 8 cm pitkät ja 4 cm leveät. Kukat ovat keltaiset.[1]
Keltasinappi on alkujaan kotoisin Välimeren seudulta. Nykyisin sitä kasvaa Lounais-Suomesta etelään koko Euroopassa, sekä paikoin Aasiassa ja Pohjois-Amerikassa. Se on moni paikoin tulokaslaji tai viljelykarkulainen.[2]
Sinapin valmistuksessa keltasinapin siemenjauhetta sekoitetaan yleensä mustasinappiiin. Kokonaisia siemeniä käytetään säilykkeiden kuten maustekurkkujen valmistukseen. Keltasinapin siemenistä saadaan 20–35 % miedonmakuista öljyä, jota voidaan käyttää polttoaineena ja voiteluaineena. Ruotsissa siitä tehdään majoneesia. Versoja voidaan käyttää salaatin tapaan.[1]
Keltasinappia käytetään myös viherkesannointikasvina.[3]
Keltasinappi (Sinapis alba) on yksivuotinen ruohovartinen kasvi. Se on yksi lajeista, joiden siemeniä käytetään sinapin valmistamiseen.
Sinapis alba
La moutarde blanche (Sinapis alba), sénevé ou sanve est une plante annuelle de la famille des Brassicacées, cultivée pour ses graines servant à la préparation de condiments.
C'est une plante herbacée annuelle de 50 à 80 cm de haut, à tiges assez ramifiées. De croissance rapide, elle peut arriver à maturité en à peine un mois.
Les feuilles pennatipartites sont très profondément divisées, sauf celles de la partie supérieure des tiges, à lobes plus ou moins arrondis.
Les fleurs, à pétales jaunes, parfois blancs, s'épanouissent tout l'été, de mai à septembre en répandant un doux parfum.
Le fruit est une silique bosselée, hérissée de poils, renfermant 4 à 8 graines. Le bec est nettement aplati en lame de sabre et est un peu plus long que les valves (à la différence de Sinapis arvensis au bec plus court). À maturité, les graines font de 1 à 2 mm et sont de couleur blanc-jaunâtre, beige.
La moutarde blanche pousse toute l'année. L'hiver lui convient bien car elle n'aime pas beaucoup le soleil.
Cette espèce est originaire d'Afrique du Nord, d'Europe (sauf les régions arctiques) et d'Asie occidentale (Proche-Orient)[1].
C'est une plante commune en France, dans les champs et au bord des chemins. Elle est citée dans le capitulaire De Villis (fin du VIIIe ou début du IXe siècle) parmi les plantes potagères et condimentaires recommandées.
Comme toutes les Brassicacées, la moutarde blanche contient un glucosinolate, nommé sinalbine. Lors du broyage des graines et de la rupture des compartiments cellulaires qui en résulte, la sinalbine entre en contact avec une enzyme, la myrosinase, et se dégrade en isothiocyanate de p-hydroxybenzoyle. C'est cette dernière molécule qui est responsable de l'arôme de moutarde[2].
Les graines sont riches en lipides (environ 35 %) et produisent une huile à usage industriel ou alimentaire. Elles sont à la base de la préparation du condiment qui porte le même nom, la moutarde.
La moutarde blanche est aussi une plante fourragère et une plante mellifère.
Elle est parfois semée comme engrais vert ou « piège à nitrates », c'est-à-dire culture intercalaire évitant de laisser les champs à nu pour limiter le lessivage des nitrates solubles. Dans ce cas, semée par exemple après une céréale, elle doit être détruite avant la montée en graines pour éviter qu'elle se ressème naturellement et devienne une mauvaise herbe, notamment dans les cultures de colza.
Elle est aussi utile pour tuer les nématodes. De plus, sa racine puissante permet de briser les mottes d'argile d'un sol très lourd, et ainsi de faciliter l'incorporation d'humus et l'amélioration du sol.
Fleurs et feuilles, pétiolées et pennatifides.
Moutarde blanche.
Fruits avec long bec aplati.
Graines de moutarde blanche.
Moutarde blanche moulue.
Le sènevé voyait son nom attribué au 29e jour du mois de floréal du calendrier républicain / révolutionnaire français[3], généralement chaque 18 mai du calendrier grégorien.
Sinapis alba
La moutarde blanche (Sinapis alba), sénevé ou sanve est une plante annuelle de la famille des Brassicacées, cultivée pour ses graines servant à la préparation de condiments.
A mostaza branca (Sinapis alba) é unha planta anual da familia das Crucíferas. Ás veces é coñecida como Brassica alba, Brassica hirta ou mostaza amarela. Cultívase comercialmente en practicamente todo o mundo polo interese das súas sementes para a industria alimentaria, mais probablemente é orixinaria da rexión mediterránea.
As flores amarelas da planta deste tipo de mostaza producen un tipo de vaíñas (sílicuas) veludas que conteñen as sementes, nas que atoparemos aproximadamente media ducia de grans por vaíña. A colleita da semente da mostaza faise xusto antes de que as vaíñas maduren por completo e abran. As sementes desta especie de mostaza son redondas e de consistencia dura, de en torno ó milímetro ou 2 mm. de diámetro, e dunha cor que pode ir do beige ou o amarelo ó marrón claro.
As sementes da mostaza branca poden usarse enteiras para condimentar encurtidos e vinagretas, ou tostadas para o seu uso en diferentes pratos. Con elas, prepárase o condimento que leva o mesmo nome xenérico da planta, a mostaza (condimento). Unha vez están as sementes moídas e mesturadas con outros ingredientes, obtense unha pasta que pode ser usada tal cal (o que sería a mostaza "orixinal"), ou incluso utilizala como base para outros condimentos menos finos (mostaza "industrial").
Á parte do uso gastronómico, a mostaza branca é tamén utilizada como planta forraxeira.
Tamén é usada en ocasións para sementala como captora de nitratos, é dicir, que se usa como cultivo de barbeito, evitando así deixar os campos nus, limitando a perda dos nitratos solubles. Nese caso, e sementada por exemplo despois dun cereal, ten que ser arrincada antes de que produza as sementes, para evitar a súa reprodución descontrolada. Porén, ás veces está considerada tamén unha mala herba, fundamentalmente nos cultivos de colza.
As sementes son ricas en lípidos (en torno ó 35%) e conteñen sinalbina, que é o tioglicósido responsable do seu gusto agre e lixeiramente picante. Delas extráese tamén un aceite para uso industrial e alimentario. Da mostaza branca tamén se obtén un aceite esencial volátil cuxo compoñente principal (o isociotianato) é máis suave que o producido polas sementes da mostaza negra (Brassica nigra), o que lle confire tamén un aroma e sabor algo máis suaves.
A mostaza branca (Sinapis alba) é unha planta anual da familia das Crucíferas. Ás veces é coñecida como Brassica alba, Brassica hirta ou mostaza amarela. Cultívase comercialmente en practicamente todo o mundo polo interese das súas sementes para a industria alimentaria, mais probablemente é orixinaria da rexión mediterránea.
As flores amarelas da planta deste tipo de mostaza producen un tipo de vaíñas (sílicuas) veludas que conteñen as sementes, nas que atoparemos aproximadamente media ducia de grans por vaíña. A colleita da semente da mostaza faise xusto antes de que as vaíñas maduren por completo e abran. As sementes desta especie de mostaza son redondas e de consistencia dura, de en torno ó milímetro ou 2 mm. de diámetro, e dunha cor que pode ir do beige ou o amarelo ó marrón claro.
Bijela gorušica (lat. Sinapis alba; sin Leucosinapis alba) je biljka vrlo slična grbici i one često rastu zajedno. Uzgaja se zbog mladih listova oštra mirisa, koji se sirovi upotrebljavaju u salatama. To je zimska biljka koja se na visokim temperaturama vrlo brzo osjemenjuje; ako se uzgaja u područjima koja obiliju kišom, listovi joj postaju grubi.
U umjerenom pojasu gorušica najbolje uspijeva ako se u proljeće i jesen posije izravno u zemlju.
Gorušica je, kao i grbica, vrlo korisna biljka ako se od jeseni do proljeća uzgaja pod pokrovom. Može se i bez zemlje uzgajati na vlažnom papirnatom kuhinjskom ubrusu položenom na tanjur i smještenom na prozorsku dasku, ili u klijalištu; po želji, može se posijati i u sjevetnu posudu s kompostom za lončanice. Ove metode se mogu primjenjivati cijele godine. Gorušica klija brže od grbice, pa ako ih se želi uzgajati zajedno, gorušicu treba posijat 2 ili 3 dana nakon grbice. Ako se želi stalna zaliha, sjeme se sije svakih 7 do 10 dana.
Željena količina gorušice se odreže kada biljčice dosegnu visinu od 3,5 - 5 cm. Budući da se prilično brzo počne osjemenivati, može se rezati samo 2 ili 3 puta.
Běły žonop (Sinapis alba, syn.: Brassica alba L.) je rostlina ze swójby křižnokwětnych rostlinow (Brassicaceae).
Běły žonop ma prostokosmate płody, kotrychž bjezsymjenjowy wotrězk je jara wopłonjeny.
Rostlina so jako zelene hnojenje, korjeninu abo picowansku rostlinu často na rolach plahuje.
Běły žonop (Sinapis alba, syn.: Brassica alba L.) je rostlina ze swójby křižnokwětnych rostlinow (Brassicaceae).
Mustar putih atau sesawi putih (Sinapis alba L. syn. Brassica alba syn. S. hirta syn. B. hirta) merupakan tumbuhan sesawi yang bijinya diolah menjadi mustar, rempah-rempah penyedap dalam masakan Eropa. Tumbuhan ini berasal dari daerah Laut Tengah bagian timur dan sudah sejak masa Romawi dikembangkan oleh manusia. Daunnya digunakan pula sebagai pakan ternak dan biasa ditanam oleh petani Eropa sebagai pupuk hijau untuk menjaga kondisi tanah.
Rasa pedas dan menyengat disebabkan oleh kandungan sinapin dan sinalbin pada bijinya. Bijinya bulat, berwarna kuning pucat, dengan diameter sekitar 1mm. Biji dipanen lalu dihaluskan menjadi bubuk mustar putih yang relatif lembut dibandingkan dengan mustar coklat atau mustar hitam. Biji ini mengandung sinalbin (3%), protein, dan lemak (sampai 30%). Rasa pedas dan menyengat dari mustar putih disebabkan oleh sinalbin. Mustar putih memberikan rasa pedas yang lembut dan banyak disukai orang daripada biji mustar hitam.
Selain sebagai sumber rempah, biji sesawi putih juga dapat dipakai sebagai sumber minyak dengan asam lemak rantai panjang (asam erukat), seperti minyak rapa.
Mustar putih atau sesawi putih (Sinapis alba L. syn. Brassica alba syn. S. hirta syn. B. hirta) merupakan tumbuhan sesawi yang bijinya diolah menjadi mustar, rempah-rempah penyedap dalam masakan Eropa. Tumbuhan ini berasal dari daerah Laut Tengah bagian timur dan sudah sejak masa Romawi dikembangkan oleh manusia. Daunnya digunakan pula sebagai pakan ternak dan biasa ditanam oleh petani Eropa sebagai pupuk hijau untuk menjaga kondisi tanah.
Rasa pedas dan menyengat disebabkan oleh kandungan sinapin dan sinalbin pada bijinya. Bijinya bulat, berwarna kuning pucat, dengan diameter sekitar 1mm. Biji dipanen lalu dihaluskan menjadi bubuk mustar putih yang relatif lembut dibandingkan dengan mustar coklat atau mustar hitam. Biji ini mengandung sinalbin (3%), protein, dan lemak (sampai 30%). Rasa pedas dan menyengat dari mustar putih disebabkan oleh sinalbin. Mustar putih memberikan rasa pedas yang lembut dan banyak disukai orang daripada biji mustar hitam.
Selain sebagai sumber rempah, biji sesawi putih juga dapat dipakai sebagai sumber minyak dengan asam lemak rantai panjang (asam erukat), seperti minyak rapa.
La senape bianca (Sinapis alba L., 1753) è una pianta annuale della famiglia Brassicaceae.[1] Coltivata per i suoi semi, come foraggio e come concime per prati, è oggi diffusa in tutto il mondo, sebbene sia originaria probabilmente del bacino del Mediterraneo.
I fiori gialli della senape producono silique pelose, che contengono di solito una mezza dozzina di semi, con diametro di 1 - 1,5 mm, di colore variabile dal beige al giallo al marrone chiaro.
I semi possono essere usati interi come sottaceto o tostati per condire pietanze. Quando sono macinati e mescolati con altri ingredienti, si produce una pasta o un'altra forma più comune.[2]
I semi contengono sinalbina, un tioglicoside responsabile del loro sapore pungente. La senape gialla ha una piccola quantità di oli volatili e il gusto è più leggero di quello dei semi di senape nera. In Grecia le foglie della pianta si possono consumare durante l'inverno, prima che fioriscano; i greci le chiamano "vrouves" o "lapsana".
La senape bianca (Sinapis alba L., 1753) è una pianta annuale della famiglia Brassicaceae. Coltivata per i suoi semi, come foraggio e come concime per prati, è oggi diffusa in tutto il mondo, sebbene sia originaria probabilmente del bacino del Mediterraneo.
Baltoji garstyčia (lot. Sinapis alba, vok. Weißer Senf, angl. White Mustard) – garstuko genties augalas.
Pavadinimas garstyčia taip pat taikomas augalams Brassica juncea (sareptinis bastutis „indiška garstyčia“), Brassica nigra (juodoji garstyčia), Brassica rupestris „rudoji garstyčia“ bei iš šių augalų pagamintam prieskonių mišiniui.
Baltoji garstyčia – vienmetis žolinis augalas, užaugantis iki 120 cm aukščio. Stiebas status, šakotas, apaugęs šiurkščiais plaukeliais. Lapai skiautėti. Žiedai geltoni, susitelkę į skėtiškas kekes. Vaisius – ankštara, sėklos šviesiai geltonos spalvos.
Lietuvoje auginamas. Sulaukėjęs auga pakelėse, dykvietėse. Žydi birželio-rugsėjo mėnesiais.
Augalas maistinis ir vaistinis. Vartojamos garstyčių trauklapiams gaminti. Gydomi kvėpavimo takų susirgimai, raumenų skausmas, reumatas. Reikšmingesnis kaip prieskonis.
Sesawi putih (Sinapis alba) adalah tumbuhan tahunan keluarga Brassicaceae. Ia kadang kala juga disebut sebagai Brassica alba atau B. hirta. Ditanam untuk bijinya, mustard, sebagai tanaman makanan atau sebagai baja hijau, ia kini meluas di seluruh dunia, walaupun ia mungkin berasal dari kawasan Mediterranean.
Sesawi putih adalah tanaman tahunan, mampu tumbuh sehingga 70 cm tinggi dengan daun menyirip tak bertangkai. Sama seperti Sinapis arvensis.[1]
Ia ditemui sebagai tumbuhan asing kasual dalam kawasan Belfast, Northern Ireland[2] dan dinaturalisasikan di seluruh Great Britain dan Ireland.[3]
Bunga kuning tumbuhan ini menghasilkan buah biji berbulu, dengan setiap buah mengandungi benih kira-kira setengah dozen. Benih ini dituai sejurus sebelum buah menjadi masak dan pecah.
Biji sesawi putih adalah biji bulat keras, biasanya sekitar 1.0 hingga 1.5 mm (0.039 hingga 0.059 in) diameternya,[4] dengan warna yang terdiri daripada kuning air atau kuning kepada perang cair. Ia boleh digunakan keseluruhan untuk penjerukan atau dibakar untuk digunakan dalam hidangan. Apabila dikisar dan dicampur dengan bahan-bahan lain, pes atau perasa lebih standard boleh dihasilkan.
Bijinya mengandungi sinalbin, yang merupakan tioglikosida yang bertanggungjawab terhadap rasa menusuk mereka. Sesawi putih mempunyai kurang minyak meruap dan aromanya dianggap lebih ringan daripada yang dihasilkan oleh benih sesawi hitam.
Di Yunani, daun tumbuhan ini boleh dimakan semasa musim sejuk, sebelum ia berbunga. Orang Yunani memanggilnya vrouves (βρούβα) atau lapsana (λαψάνα). Musim mekar tumbuhan ini (February–Mac) disambut dengan Festival Mustard, satu siri perayaan di kawasan wain California (Kaunti Napa dan Sonoma).
Sos mustard secara tradisinya disediakan dengan cara yang berikut:
Sesawi putih (Sinapis alba) adalah tumbuhan tahunan keluarga Brassicaceae. Ia kadang kala juga disebut sebagai Brassica alba atau B. hirta. Ditanam untuk bijinya, mustard, sebagai tanaman makanan atau sebagai baja hijau, ia kini meluas di seluruh dunia, walaupun ia mungkin berasal dari kawasan Mediterranean.
De witte mosterd of gele mosterd (Sinapis alba) is een plant die tot de kruisbloemenfamilie (Brassicaceae) behoort. De plant wordt als groenbemester gebruikt. Van de zaden wordt mosterd gemaakt. In tegenstelling tot wat de naam doet vermoeden, bloeit de plant met gele bloemen. Vandaar dat in Nederland ook over gele mosterd wordt gesproken.
Deze mosterd komt voor in Eurazië. De plant heeft 2n = 24 chromosomen.
Voor de teelt van mosterd worden andere rassen gebruikt dan voor groenbemesting.
De eenjarige planten kunnen circa 60-120 cm hoog worden en hebben een kantige stengel. De behaarde bladeren zijn lang-eirond en diep ingesneden. Bij zaaien in maart bloeit de plant in juni en juli met gele bloemen, die in een tros gerangschikt zijn. De vrucht is een hauw. De ronde zaden zijn rijp geel, 2-2,5 mm groot en mat. Ze bevatten olie, eiwit en het scherp smakende sinalbine, een glycoside.
Gele mosterd kan later gezaaid worden dan bladrammenas (Raphanus sativus subsp. oleiferus), en wordt gezaaid vanaf 10 augustus tot begin september. Het resultaat is een snelle grondbedekking, de plant vormt een breed gewas waardoor het onkruid goed onderdrukt wordt. Gele mosterd maakt minder wortels aan dan bladrammenas. Ook komt gele mosterd snel in bloei. Het gewas is vorstgevoelig, waardoor het gemakkelijk ondergeploegd wordt. Gele mosterd is zeer vatbaar voor knolvoet en kan aangetast worden door het wit bietencystenaaltje.
Het zaad wordt gebruikt voor de bereiding van mosterd.
De witte mosterd of gele mosterd (Sinapis alba) is een plant die tot de kruisbloemenfamilie (Brassicaceae) behoort. De plant wordt als groenbemester gebruikt. Van de zaden wordt mosterd gemaakt. In tegenstelling tot wat de naam doet vermoeden, bloeit de plant met gele bloemen. Vandaar dat in Nederland ook over gele mosterd wordt gesproken.
Deze mosterd komt voor in Eurazië. De plant heeft 2n = 24 chromosomen.
Voor de teelt van mosterd worden andere rassen gebruikt dan voor groenbemesting.
Gorczyca biała, gorczyca jasna (Sinapis alba) – pospolita przyprawowa roślina należąca do rodziny kapustowatych (Brassicaceae). Jest uprawiana w wielu krajach.
Rodzimy obszar jej występowania to Europa Południowa (Grecja, Włochy, Portugalia i Hiszpania), Afryka Północna, Azja Zachodnia i Pakistan[2]. Rozprzestrzeniła się gdzieniegdzie również poza tymi rejonami swojego pochodzenia[2]. Obecnie występuje również w Polsce jako antropofit zadomowiony[3].
Roślina jednoroczna. Kwitnie od końca maja do początku sierpnia. Roślina miododajna. Roślina trująca.
Występuje w 3 podgatunkach[2]:
Gorczyca biała, gorczyca jasna (Sinapis alba) – pospolita przyprawowa roślina należąca do rodziny kapustowatych (Brassicaceae). Jest uprawiana w wielu krajach.
A mostarda-branca (Sinapis alba) é uma planta anual da família Brassicaceae, cultivada pelas suas sementes, utilizadas na preparação de condimentos.
Trata-se de uma planta herbácea com 50 a 80 cm de altura, com caules bastante ramificados. De crescimento rápido, pode atingir a maturação em menos de um mês.
As folhas compostas pinuladas são profundamente recortadas, excepto aquelas da parte superior dos caules, com lobos mais ou menos arredondados.
As flores, de pétalas amarelas, por vezes brancas, aparecem no verão, de maio a setembro. O fruto é uma síliqua contendo poucas sementes.
Esta espécie é originária do Norte de África, da Europa (excepto regiões árticas) e da Ásia Ocidental.
As sementes são ricas em lípidos (cerca de 35%) e delas extrai-se um óleo com aplicações industriais e alimentares (óleo de mostarda). São também a base da preparação do condimento do mesmo nome, mostarda.
A mostarda-branca é também usada como forragem e como planta apícola.
É por vezes semeada como adubo verde, como cultura intercalar para evitar deixar os campos descobertos e limitar a lixiviação dos nitratos solúveis. Neste caso, se semeada após um cereal, deverá ser destruída antes do desenvolvimento das sementes para evitar a sementeira natural que a tornaria numa erva daninha, sobretudo nas culturas de colza.
A mostarda-branca (Sinapis alba) é uma planta anual da família Brassicaceae, cultivada pelas suas sementes, utilizadas na preparação de condimentos.
Muștarul alb (Sinapis alba) este o plantă anuală din familia Cruciferae. Mai este numită și Brassica alba sau B hirta sau muștar galben. Este cultivată pentru semințele sale, muștar, fie ca hrană pentru animale sau pentru rotația culturilor. Acum este cunoscută în toată lumea, deși este originară din regiunea mediteraneană.
Se folosesc semințele (Semen Sinapis albae).
Carte · 
Categorie · 
Portal · 
WikiProiect
Plante aromatice și condimentare Anason · Ardei · Arpagic · Boia · Busuioc · Ceapă · Chili · Chimen · Chimion · Cimbrișor · Cimbru · Cimbru de câmp · Coriandru · Creson · Cuișoare · Curry · Fenicul · Ghimbir · Hrean · Ienibahar · Ienupăr · Lemn dulce · Leuștean · Levănțică · Limba mielului · Maghiran · Mărar · Mentă · Muștar alb · Muștar negru · Nucșoară · Pătrunjel · Piper · Roiniță · Rozmarin · Salvie · Schinduf · Scorțișoară · Șofran · Șovârf · Tarhon · Usturoi · Zerdiceaf
Muștarul alb (Sinapis alba) este o plantă anuală din familia Cruciferae. Mai este numită și Brassica alba sau B hirta sau muștar galben. Este cultivată pentru semințele sale, muștar, fie ca hrană pentru animale sau pentru rotația culturilor. Acum este cunoscută în toată lumea, deși este originară din regiunea mediteraneană.
Vývojová vetva po slovensky=
Oddelenie magnóliorasty (Magnoliophyta) Trieda (classis) magnólie (Magnoliopsida) Rad (ordo) kapustotvaré (Brassicales) Čeľaď (familia) kapustovité (Brassicaceae) Rod (genus) Sinapis Druh (species) Horčica biela (S. alba)Horčica biela (Sinapis alba) je rastlina z čeľade kapustovité (Brassicaceae).
Horčica biela
(Sinapis alba)
Kvet horčice bielej
Plody horčice bielej
Commons ponúka multimediálne súbory na tému Horčica biela
Horčica biela (Sinapis alba) je rastlina z čeľade kapustovité (Brassicaceae).
Vitsenap (Sinapis alba) är en art i familjen korsblommiga växter och förekommer naturligt från östra Medelhavsområdet till sydvästra Asien och Indien. Arten odlas som krydd- och medicinalväxt, men kan också användas till att bekämpa nematoder i odlingar.
Det är en ettårig ört och har trots sitt namn gula blommor.
I Sverige förekommer egentligen två olika underarter, nämligen vanlig vitsenap (subsp. alba) och linsenap (subsp. dissecta). De två underarterna skiljs genom att den vanliga vitsenapen har borsthårig fruktskida medan linsenapens fruktskida är helt kal.
Ur vitsenapens frö utvinns olja som används för att göra senap, men på senare tid har vitsenapen också fått konkurrens från sareptasenapen (Brassica juncea), även kallad brun senap, eftersom denna är enklare att skörda med maskin. Starkare varianter av senap, till exempel skånsk senap, använder istället en viss mängd frö från svartsenap (S. nigra) för att få en starkare smak. Även franska senapssorter, i synnerhet dijonsenapen, använder sig istället av svartsenapsfrö. Dessa starkare senapsarter är vanligen också mindre söta än de vanliga sorterna som är gjorda på frö från vitsenap.
Wikimedia Commons har media som rör Vitsenap.
Vitsenap (Sinapis alba) är en art i familjen korsblommiga växter och förekommer naturligt från östra Medelhavsområdet till sydvästra Asien och Indien. Arten odlas som krydd- och medicinalväxt, men kan också användas till att bekämpa nematoder i odlingar.
Det är en ettårig ört och har trots sitt namn gula blommor.
Однорічна рослина заввишки 25-100 см. Стебла в неї жорстковолосисті, іноді майже голі, прямостоячі, вгорі розгалужені. Нижнє листя ліроподібне, верхня лопать широкоовальна, складається з трьох часток, бічних лопатей — 2-3 пари. Верхні листки з меншим числом лопатей і з більш гострими їх обрисами.
Квітки блідо-жовті або білі, зібрані в багатоквіткове (25-100 квіток) кистеподібне суцвіття. Квітконіжки при плоді горизонтально відхилені, рідше висхідні, 0,8-1,3 см завдовжки. Гірчиця біла запилюється комахами.
Плід — стручок, заповнений дрібним, круглим насінням світло-жовтого кольору. Стручки прямі або зігнуті, грубі, горбкуваті, зазвичай покриті жорсткими відстовбурченими волосками, 2-4 см завдовжки, з плоским мечовидним носиком.
Цвіте у червні — липні. Плоди дозрівають в серпні.
Батьківщина гірчиці білої — Середземномор'я, звідки вона поширилася майже по всій Європі, Америці і потрапила в Індію, Японію. Зараз у дикому вигляді зустрічається в Південній Європі (Греція, включаючи Крит; Італія, включаючи Сицилію і Сардинію; Франція, включаючи Корсику; Португалія, Іспанія), в Україні (Крим), в Західній Азії (Кіпр, Іран, Ірак, Ізраїль , Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина), на півночі Пакистану, в Північній Африці (Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс). В Україні зустрічається розосереджено, частіше в районах Полісся та лісостепу.
Гірчиця біла полюбляє рости на полях, вздовж доріг.
Культивується заради олії, яка в ній міститься.
Гірчиця біла є найважливішою медоносною рослиною, дає нектар і пилок. Мед блідо-жовтого кольору, а зацукрований — кремового, має пікантний смак і приємний аромат, але для зимівлі бджіл непридатний, оскільки він швидко кристалізується. В нектарі міститься до 18% цукру. Загальна медопродуктивність до 40 кг з гектара посівів.
У молодому і свіжому вигляді може використовуватися як корм худобі, також висівається на зелений корм. Крім цього, гірчиця біла є шкідливим польовим бур'яном.
На півночі Індії гірчиця біла вирощується як садова культура, а молоде листя вживають як овочі в зимовий період.
Гірчиця біла має в основному значення олійної культури, олія дуже стійка і при зберіганні довго не прогіркає, її використовують у харчовій, технічній та хіміко-фармацевтичній галузях промисловості. Олія особливо цінується в хлібопеченні і консервному виробництві. У Туреччині та Франції така олія вважається кращою приправою до салатів, соусів, страв з бобів, гороху, м'яса. [1]
Знежирений порошок додається до порошку столової гірчиці як фіксатор запаху. Значна кількість насіння використовується в харчовій промисловості для виробництва різних видів сумішей, спецій і прянощів для консервування овочів та грибів. Але найбільша його кількість використовується для приготування столової гірчиці.
Насіння гірчиці білої має більш ніжний і пікантний смак в порівнянні з гірчицею чорною та сарептською. Гірчичне насіння використовується в цілому або в молотому вигляді для консервування овочів, грибів, риби, для приготування страв з овочів (білокачанної і червонокачанної капусти), м'ясних супів, фаршів тощо Гірчичний порошок вживається для приготування яловичого і свинячого м'яса, різної дичини, холодних і гарячих підливок. Гірчиця — добрий емульгатор, так як служить захисним покриттям при тепловій обробці м'яса свійської птиці, телятини і риби. При цьому гірчиця не тільки запобігає витіканню м'ясного соку, а й ароматизує його.
Насіння гірчиці білої практично позбавлене запаху і володіє більш пікантним смаком. Але приготовлена з нього столова гірчиця за своєю якістю нижча, ніж з чорної і сизої гірчиці і потребує додаткової ароматизації іншими прянощами.
Вживання гірчиці білої в їжу сприяє нормалізації травлення. Ще за часів Гіппократа і Галена гірчицю цінували як хороший відхаркувальний і протикашльовий засіб, а також як пряно-смакову рослину, що покращує перетравлювання їжі і апетит.
Насіння гірчиці здавна користувалося великою популярністю у народній медицині різних народів. Його застосовували як відволікаючий засіб при зубному болі, протигарячковий засіб, при пневмонії, запаленні гланд, бронхітах і невралгії, іпохондрії, жовтяниці, атонії кишечнику, запорах, метеоризмі, хронічному ревматизмі, подагрі, геморої, для загострення зору і слуху.
У сучасній медицині гірчиця біла практично не застосовується.
Sinapis alba là một loài thực vật có hoa trong họ Cải. Loài này được L. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Phổ biến nhất ở châu Âu, Bắc Phi, Trung Đông và Trung Á, cây có thể được tìm thấy trên toàn thế giới. Cây cũng được tìm thấy ở phía bắc xa xôi như Greenland,[2] và được tập cho quen phong thổ trên khắp nước Anh và Ireland.[3]
Mù tạc trắng là một cây thường niên, phát triển đến 70 cm cao với các cặp lá song song. Hạt của cây là một trong những nguyên liệu để tạo gia vị mù tạt. Thuật ngữ mù tạt trắng đề cập đến hạt có màu trắng, cũng còn được gọi là mù tạt vàng, vì hoa màu vàng của nó.
Mù tạt chứa protein, dầu béo và sinalbine glycoside (xem thành phần) và có vị cay nồng.
Mù tạc trắng là một đối tượng nghiên cứu quan trọng của sinh lý học thực vật. Nhiều phát hiện của quang hình thái (Photomorphogenesis) đã thu được, ví dụ, từ Hans Mohr và đồng nghiệp tại Viện Sinh học của Đại học Albert-Ludwigs ở Freiburg im Breisgau về loài thực vật này.
Sinapis alba là một loài thực vật có hoa trong họ Cải. Loài này được L. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Phổ biến nhất ở châu Âu, Bắc Phi, Trung Đông và Trung Á, cây có thể được tìm thấy trên toàn thế giới. Cây cũng được tìm thấy ở phía bắc xa xôi như Greenland, và được tập cho quen phong thổ trên khắp nước Anh và Ireland.
Mù tạc trắng là một cây thường niên, phát triển đến 70 cm cao với các cặp lá song song. Hạt của cây là một trong những nguyên liệu để tạo gia vị mù tạt. Thuật ngữ mù tạt trắng đề cập đến hạt có màu trắng, cũng còn được gọi là mù tạt vàng, vì hoa màu vàng của nó.
Mù tạt chứa protein, dầu béo và sinalbine glycoside (xem thành phần) và có vị cay nồng.
Mù tạc trắng là một đối tượng nghiên cứu quan trọng của sinh lý học thực vật. Nhiều phát hiện của quang hình thái (Photomorphogenesis) đã thu được, ví dụ, từ Hans Mohr và đồng nghiệp tại Viện Sinh học của Đại học Albert-Ludwigs ở Freiburg im Breisgau về loài thực vật này.
Sinapis alba L., 1753
Горчи́ца бе́лая, или Горчица англи́йская (лат. Sinápis álba) — вид однолетних травянистых растений рода Горчица (Sinapis) семейства Капустные (Brassicaceae).
Видовой эпитет «белая» происходит от цвета семян.
Однолетнее растение высотой 25—100 см.
Стебли жёстковолосистые, иногда почти голые, прямостоячие, вверху разветвлённые.
Нижние листья лировидно-перистонадрезанные, верхняя лопасть широкоовальная, состоящая из трёх долей, боковых лопастей — 2—3 пары; верхние листья на более коротких черешках, с меньшим числом лопастей и с более острыми их очертаниями; реже нижние листья рассечены на узкие доли; все жёстковолосистые, реже почти голые.
Цветки бледно-жёлтые или белые, собраны в многоцветковое (25—100 цветков) кистевидное соцветие; ноготок в 1½ раза короче отгиба. Цветоножки при плоде горизонтально отклонённые, реже восходящие, 0,8—1,3 см длиной. Растение насекомоопыляемое.
Плод — стручок, заполненный мелкими, круглыми семенами светло-жёлтого цвета. Стручки прямые или изогнутые, грубые, бугорчатые, обычно покрыты жёсткими оттопыренными волосками, 2—4 см длиной, с плоским мечевидным носиком, равным по длине створкам или длиннее их, реже несколько короче; иногда стручки с очень короткими створками и 1—2-семянные.
Цветёт в июне — июле. Плоды созревают в августе.
Родина горчицы белой — Средиземноморье, откуда она распространилась почти по всей Европе, Америке, попала в Индию, Японию. В настоящее время в диком виде встречается в Южной Европе (Греция, включая Крит, Италия, включая Сицилию и Сардинию, Франция, включая Корсику, Португалия, Испания), в Западной Азии (Кипр, Иран, Ирак, Израиль, Иордания, Ливан, Сирия, Турция), на севере Пакистана, в Северной Африке (Алжир, Египет, Ливия, Марокко, Тунис)[2]. На Украине встречается рассеянно, чаще в районах Полесья и лесостепи.
Как сорное растение распространено по всей территории России, кроме северных районов.
Растёт на полях, вдоль дорог.
Семена содержат 16,5—38,5 % жирного масла и приблизительно 0,2—1 % эфирного (горчичного) масла, синальбин (около 2,5 %), белки, минеральные вещества (до 10 %), фермент мирозин. В состав масла входят гликозид синальбин, слизь, кислоты (эруковая, олеиновая, линолевая, пальмитиновая, арахиновая, линоленовая). Масло представляет собой жидкость тёмно-жёлтого цвета с приятным запахом и характерным своеобразным горьковатым вкусом.
Семена горчицы издавна используются в медицине. Из них изготавливается горчичный порошок, из которого готовится горчичное тесто, используемое в качестве горчичного пластыря для уменьшения болей при ревматизме. Семена горчицы белой используются и при различных болезнях — склерозе сосудов, гипертонии, заболеваниях печени и жёлчного пузыря, расстройствах пищеварения, метеоризме, ревматизме, ишиасе и кожных экземах.
Культивируется ради содержащегося в семенах масла, в основном на севере Западной Европы, в России главным образом в средней полосе страны.
Горчица белая является важнейшим медоносным растением, даёт нектар и пыльцу. Мёд бледно-жёлтого цвета, а засахаренный — кремового, имеет пикантный вкус и приятный аромат, но для зимовки пчёл непригоден, так как он быстро кристаллизуется. Сахара в нектаре до 18 %. Общая медопродуктивность до 40 кг с гектара посевов[4].
В молодом и свежем виде может идти на корм скоту; высевается на зелёный корм. Является также вредным полевым сорняком.
На севере Индии горчица белая выращивается как садовая культура, а молодые листья употребляются как овощи в зимний период.
Горчица белая имеет в основном значение масличной культуры, масло весьма стойко и при хранении долго не прогоркает, его используют в пищевой, технической и химико-фармацевтической отраслях промышленности. Масло особенно ценится в хлебопечении и консервном производстве. Обезжиренный порошок добавляется к порошку столовой горчицы как фиксатор запаха. Значительное количество семян используется в пищевой промышленности для производства различных видов смесей, специй и пряностей для консервирования овощей и грибов. Но самое большое количество их используется для приготовления столовой горчицы.
Семена горчицы белой обладают более нежным и пикантным вкусом в сравнении с горчицей чёрной и сарептской. Горчичное семя используется в целом или в молотом виде для консервировании овощей, грибов, рыбы, для приготовлении блюд из овощей (белокочанной и краснокочанной капусты), мясных супов, фаршей и т. п. Горчичный порошок употребляется для приготовлении говяжьего и свиного мяса, различной дичи, холодных и горячих подливок. Горчица — хороший эмульгатор, так как служит защитным покрытием при тепловой обработке мяса домашней птицы, телятины и рыбы. При этом горчица не только предотвращает вытекание мясного сока, но и ароматизирует его.
Семена горчицы белой практически лишены запаха и обладают более пикантным вкусом. Однако, приготовленная из них столовая горчица по своему качеству ниже, чем из чёрной и сизой горчицы и нуждается в дополнительной ароматизации другими пряностями.
Употребление горчицы в пищу способствует нормализации пищеварения. Ещё во времена Гиппократа и Галена горчицу ценили как хорошее отхаркивающее и противокашлевое средство, а также как пряно-вкусовое растение, улучшающее переваривание пищи и аппетит.
Семена горчицы издавна пользовались большой популярностью в народной медицине различных народов. Их применяли как отвлекающее при зубной боли, противолихорадочное средство, при пневмонии, воспалении гланд, бронхитах и невралгии, ипохондрии, желтухе, атонии кишечника, запорах, метеоризме, хроническом ревматизме, подагре, геморрое, для обострения зрения и слуха.
В современной медицине горчица белая практически не применяется.
Вид Горчица белая входит в род Горчица (Sinapis) семейства Капустные (Brassicaceae) порядка Капустоцветные (Brassicales).
ещё 44 порядка цветковых растений (согласно Системе APG II) ещё около 70 родов отдел Цветковые, или Покрытосеменные семейство Капустные вид Горчица белая царство Растения порядок Капустоцветные род Горчица ещё 13-16 отделов ещё 14 семейств (согласно Системе APG II), в том числе Кариковые, Моринговые, Резедовые, Настурциевые ещё 4 вида, включая вид Горчица полеваяСуществует 3 разновидности[2]:
Горчи́ца бе́лая, или Горчица англи́йская (лат. Sinápis álba) — вид однолетних травянистых растений рода Горчица (Sinapis) семейства Капустные (Brassicaceae).
Видовой эпитет «белая» происходит от цвета семян.
白芥（学名：Sinapis alba），为十字花科白芥属下的一个植物种。[1]
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
Brassica alba, B. hirta
和名 シロガラシ 英名 white mustard, yellow mustardシロガラシ（英語: white mustard）は、アブラナ科シロガラシ属の一年生植物。種子をマスタードの原料とするほか、野菜ないしはハーブとしても利用される。地中海沿岸原産で荒れ地などに自生している野草だが、現在では帰化植物として世界的に分布している。
成長すると草丈45センチ程度になるが、イングランドではクレスと同じ場所に播種し、スプラウトの状態でまとめて収穫するマスタード・アンド・クレスという農法があり、サラダやサンドイッチに利用される[1]。
名前は種子がクロガラシに対し白っぽいことから。また、葉の形からキクガラシ、キクバガラシとも。アメリカカラシナは北米で最も一般的なマスタードである、イエローマスタードの原料として栽培されていることから。属名は、ラテン語でカラシの種の意味。
シロガラシの種子は白芥子（ハクガイシ）と呼ばれ、他のカラシ種子と同様に、健胃、去痰、鎮咳の漢方薬として用いられる。
グルコノシレートの一種であるシナルビンが含まれ、これが辛みを感じさせる。
アサ · アンゼリカ · イノンド · イングリッシュラベンダー（英語版） · エパソーテ · オレガノ · カレーリーフ · クルマバソウ（英語版） · コショウソウ · コリアンダー (シアントロ) · シシリー · シソ · シソクサ（英語版） · ジンブー（英語版） · スイバ · セージ · セイボリー · タイバジリコ（英語版） · タイホーリーバジル · タイム · タラゴン · チャービル · チャイブ · ドクダミ · ナギナタコウジュ · バジル · パセリ · ヒソップ · ピペルアウリツム（英語版） · ベトナムコリアンダー（英語版） · ヘンルーダ · ボリビアンコリアンダー（英語版） · ボルド（英語版） · マジョラム · ミツバ · ミント · メキシカンコリアンダー (ロングコリアンダー)（英語版） · ルリジサ · レモンバーム · レモンバーベナ · レモンマートル · ローリエ · レモングラス · ローズマリー · ラベージ
アサフェティダ · アジョワン · アナルダナ · アニス · アムチュール (マンゴーパウダー) · アリゲーターペッパー · アレッポペッパー · イノンド · ウコン · オールスパイス · カイエンペッパー · カシア · ガジュツ · カラシナ · カホクザンショウ · カルダモン · キャラウェイ · クスノキ · クミン · クラチャイ · クローブ · クロガラシ · 黒カルダモン · ケシノミ · コクム · コショウ · ゴマ · コリアンダー · サッサフラス · サフラン · サルサパリラ · 塩 · シトラスピール シナモン · シヌスモーレ · ジュニパーベリー · ショウガ · 小ガランガル · シロガラシ · スペインカンゾウ · セリムグレイン · セロリ · タスマニアペッパー · タマリンド · チャロリー · 陳皮 · 唐辛子 · トウシキミ · トンカ豆 · ナツメグ · ナンキョウソウ · ニオイクロタネソウ · ニンニク · バーベリー · ゴルパー · バニラ · パプリカ · パラダイスグレイン · バンウコン · ヒッチョウカ · ヒハツ · ヒハツモドキ · フェヌグリーク · フェンネル · ブラジリアンペッパー · ブラッククミン · ブラックライム · ホースラディッシュ · マウラブチェリー · マラバスラム · メース · ラドゥニ · リツェアクベバ · ローズ · ワサビ
アドジカ · アドヴィエ · エルブ・ド・プロヴァンス · オールドベイシーズニング · カーメリスネリ · ガーリックソルト · ガラムマサラ · カレー粉 · キャトルエピス · クラブボイル · 五香粉 · ザーター · シーズンドソルト · 七味唐辛子 · ジャークスパイス · セイボリー · タビル · タンドリーマサラ · チャートマサラ · チャウンク · チュニジアンファイブスパイス · チリパウダー · バハラット · ハリッサ · バルバレ · ハワイジ · パンチフォロン · ファインハーブ · ブーケガルニ · ブクヌ · ペルシャード · マサラ · ミックススパイス · ミトミタ · レモンペッパー · パンプキンパイスパイス · レカードロジョ
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 シロガラシ（英語: white mustard）は、アブラナ科シロガラシ属の一年生植物。種子をマスタードの原料とするほか、野菜ないしはハーブとしても利用される。地中海沿岸原産で荒れ地などに自生している野草だが、現在では帰化植物として世界的に分布している。
成長すると草丈45センチ程度になるが、イングランドではクレスと同じ場所に播種し、スプラウトの状態でまとめて収穫するマスタード・アンド・クレスという農法があり、サラダやサンドイッチに利用される。
백겨자(白－, 학명: Sinapis alba 시나피스 알바[*])는 배추과의 한해살이풀이다.
아시아, 유럽, 아프리카에 분포한다.[2] 서남아시아(터키), 동남유럽(그리스, 불가리아, 알바니아, 크로아티아), 동유럽(우크라이나), 중앙유럽(독일, 스위스, 오스트리아, 폴란드), 북유럽(노르웨이, 덴마크, 스웨덴), 서유럽(네덜란드, 벨기에, 아일랜드, 영국), 남유럽(스페인, 이탈리아, 포르투갈, 프랑스), 북아프리카(모로코)가 원산지이다.[2]
백겨자 씨
