Qızılı qarağat (lat. Ribes aureum) — motmotukimilər fəsiləsinin qarağat cinsinə aid bitki növü.
Qafqazda, Orta Asiyada, Uzaq Şərqdə, Şimali Amerikada geniş yayılmışdır. XIX əsrdən mədəni şəraitdə becərilir.
Hündürlüyü 2 m-ə çatan, qırmızı, çılpaq və ya xırda zoğlara malik olan kol bitkisidir. Yarpaqların uzunluğu 5 sm, eni 4 sm, növbəli, dairəvi-yumurtavari, qutucuqlu, kənarları dərin, 2-3 dişvari dilimli, hər iki tərəfdən çılpaq, qaidəsi pazvaridir. Yarpaqları payızda qızarır. Mart ayının axırı, aprel ayının əvvəllərində çiçəkləyir. Çiçək salxımları 3-7 sm uzunluqda, hər salxımda 5-15 ədəd çiçək olur. Çiçəklərin uzunluğu 1 sm, eni isə 1,5 sm, sarı, ətirlidir. Ləçəkləri narıncı-qırmızı rəngdə olmaqla kasayarpaqlarından 2 dəfə qısadır. Giləmeyvələri iyulda yetişir. Giləmeyvələri şar formalı, qara və ya qırmızımtıl-qonur, 6-8 mm diametrində olub, yeməlidir. Toxum və qələmlə çoxaldılır.
Abşeronda torpağın münbitliyinə və rütubətə davamlıdır. Yayda uzun müddət suvarılmadıqda bəzən yarpaqlarını tökür. Şaxtada bitkilər dona bilər, ancaq yazda asanlıqla bərpa olunur.
Bəzi rayonlarda, Abşeronun yaşıllıqlarında və həyətyanı sahələrdə əkilib becərilir.
Giləmeyvələrindən kompot, mürəbbə və cemlər hazırlanır. Qızılı qarağatda C vitamini 3-4 dəfə azdır. Ancaq meyvələrində çox miqdarda A vitamini (karotin) vardır. İri, qızılı-sarı çiçəklərinin güclü, xoş ətri olur. Payızda yarpaq ayaları alabəzək olur və yaşıl fonda qırmızı, sarı xallar əmələ gəlir. Sahəni bəzəmək üçün, canlı hasarın, qarışıq bordyurun tərkibində becərilir.
Qızılı qarağat (lat. Ribes aureum) — motmotukimilər fəsiləsinin qarağat cinsinə aid bitki növü.
Planhigyn blodeuol collddail ag arni ffrwyth bwytadwy yw Llwyn cwrens persawrus sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Grossulariaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Ribes odoratum a'r enw Saesneg yw Buffalo currant.[1]
Mae'n perthyn yn agor i'r cwraints duon, cwraints cochion ac Eirin Mair. Mae hefyd yn perthyn i'r genws Ribus, sef tarddiad y gair masnachol Robena.
Planhigyn blodeuol collddail ag arni ffrwyth bwytadwy yw Llwyn cwrens persawrus sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Grossulariaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Ribes odoratum a'r enw Saesneg yw Buffalo currant.
Mae'n perthyn yn agor i'r cwraints duon, cwraints cochion ac Eirin Mair. Mae hefyd yn perthyn i'r genws Ribus, sef tarddiad y gair masnachol Robena.
Meruzalka zlatá (Ribes aureum) je keř z rodu rybíz.[1][2][3] Přirozeně se vyskytuje v Severní Americe a do Střední Evropy byl zavlečen v 19. století jako podnož pro stromkové rybízy a angrešty a jako okrasný keř do parků.[4]
Keř dorůstá výšky až 1 až 3 metry. Vonné žluté květy v řídkých hroznech kvetou od dubna do května a v červenci dozrávají v aromatické fialovočerné bobule bez výrazné chuti. Listy jsou trojlaločné, zelenožluté, na podzim červenají a pak opadávají.
Obrázky, zvuky či videa k tématu meruzalka zlatá ve Wikimedia Commons
Galerie meruzalka zlatá ve Wikimedia Commons
Meruzalka zlatá (Ribes aureum) je keř z rodu rybíz. Přirozeně se vyskytuje v Severní Americe a do Střední Evropy byl zavlečen v 19. století jako podnož pro stromkové rybízy a angrešty a jako okrasný keř do parků.
Guldribs (Ribes aureum), også skrevet Guld-Ribs, er en løvfældende busk med en åben, tragtformet til opstigende vækstform. Blomsterne vækker altid opmærksomhed både ved deres usædvanligt rene, gule farve og ved deres sødt krydrede duft.
Barken er først lysegrøn med fine hår. Senere bliver den brun og hårløs, og til sidst skaller den af i løse strimler. Knopperne er spredte, ægformede og lysegrønne med fine hår. Bladene er kileformede og 3-lappede med nogle få, grove tænder langs randen. Over- og underside er lysegrøn. Høstfarven er rød-orange.
Blomsterne kommer frem samtidigt med løvspringet, og de vækker altid opmærksomhed både ved deres usædvanligt rene, gule farve og ved deres sødt krydrede duft (en blanding af viol,gardenia ogjasmin). Blomsterne sidder i korte klaser fra bladhjørnerne. Frugterne er sorte, saftige bær. Frøene ses sjældent i Danmark.
Rodnettet består af højtliggende, kraftige, men kun lidt forgrenede hovedrødder, som bærer korte, filtagtige siderødder. Frugterne er spiselige.
Højde x bredde og årlig tilvækst: 2,5 x 2,5 m (40 x 40 cm/år).
Guldribs vokser i de vestlige provinser af Canada, i det nordvestlige, centrale og sydvestlige USA samt i Mexico, hvor den er tilpasset fugtig, veldrænet muldbund med et neutralt syreforhold og et nogenlunde godt mineralindhold. Arten forekommer i krat langs floderne og på stejle bjergskråninger.
I Wind Cave nationalparken i South Dakota findes arten sammen med bl.a. alleghenyprydløg, ene, særkrone, amerikansk blomme, canadisk gyldenris, Crateagus rotundifolia (en art af hvidtjørn), duftsumak, ellebladet bærmispel, glanskvalkved, hvid snebær, håret solhat, klatrevildvin, koralsumak, krybende ene, Oenothera albicaulis (en art af natlys), Phlox alyssifolia (en art af floks), pilekornel, smalbladet purpursolhat, sølvbynke, sølvgrå bøffelbær, vestamerikansk birk og virginsk hæg[1]
Busken bruges efterhånden en del som prydbusk i haver, parker og rammebeplantninger.
Guldribs (Ribes aureum), også skrevet Guld-Ribs, er en løvfældende busk med en åben, tragtformet til opstigende vækstform. Blomsterne vækker altid opmærksomhed både ved deres usædvanligt rene, gule farve og ved deres sødt krydrede duft.
Die Gold-Johannisbeere (Ribes aureum) ist eine nordamerikanische Strauchart aus der Gattung der Johannisbeeren (Ribes) in der Familie der Stachelbeergewächse (Grossulariaceae).
Die Gold-Johannisbeere ist ein sommergrüner, 2–3 m hoher Strauch. Seine bis 4 cm breiten, fast kahlen, schwach glänzenden Blätter sind drei- oder fünflappig. Im Herbst verfärben sie sich rot. Die Blüten sitzen in 5 bis 6 cm langen hängenden Trauben und duften kleeartig. Der Blütenbecher ist kahl. Die fünf kurzen, aufrechten, gelblichen Kronblätter färben sich meist rötlich. Sie werden vom Kranz der goldgelben, größeren, kronblattähnlichen Kelchzipfel umgeben. Aus den Fruchtknoten entwickeln sich purpurbraune bis schwarze, etwa 8 mm große essbare Beeren mit säuerlich-fruchtigem Aroma.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 16.[1]
Die Gold-Johannisbeere kommt urwüchsig in Kanada, den USA und im nördlichen Mexiko vor. Sie wird in ihrer Heimat, aber auch in Europa wegen ihrer goldgelben Blütentrauben als Zierstrauch gepflanzt. Sie ist vollständig winterhart und verträgt auch trockene Böden. Als Obststrauch wird sie in Mitteleuropa selten genutzt. Obstzüchter verwenden sie aber gelegentlich als Unterlage für die Veredelung mit Stachel- oder Johannisbeeren.
Innerhalb der Gattung Ribes gehört Ribes aureum zusammen mit der Blut-Johannisbeere und der Schwarzen Johannisbeere zur Untergattung Coreosma (Spach) Jancz..
In Nordamerika werden drei Varietäten unterschieden:[2]
Die Gold-Johannisbeere (Ribes aureum) ist eine nordamerikanische Strauchart aus der Gattung der Johannisbeeren (Ribes) in der Familie der Stachelbeergewächse (Grossulariaceae).
Gollejieret (Ribes aureum) lea jieretsattuid čerdii gullevaš miestta.
Złoty janowy krick (Ribes aureum) jo kerk ze swójźby hendryškowych rostlinow (Grossulariaceae).
Złoty janowy krick jo w lěśu zeleny, bźezśernjowy kerk, kótaryž dośěgnjo wusokosć wót 1 až do 2 m.
Dłujko wogonkate łopjena su gołe, blěźe błyšćece, dłymoko tśilapate, maju kulojtu wobcerbu a dośěgnu dłujkosć wót 3 až do 5 cm. Jich nazymske barwjenje je winocerwjene.
Kwiśo wót apryla až do maja. Kronowe a keluškowe łopjeńka su złotožołte. Kwiśonki su w srjejźišću cerwjenojte a stoje pó pěśoch až pó pěśnasćoch w rownych abo wótstojecych granach. Wóni pśijaznje wónjaju.
Płody su carne jagody, kótarež dośěgnu wjelikosć grochowkow. Wóni su jědne a wót junij dozdrjaju.
Znutśika roda Ribes słuša Ribes aureum zgromaźe z kšejcerwjenym janowym krickom a carnym janowym krickom k pódrodoju Coreosma (Spach) Janczewski.
Někotare awtory wobjadnawaju Ribes aureum ako synonym wót Ribes odoratum. Slědni se rozeznawa pak mjaz drugim pśez wětše, na kšomach a na płoninje mócnjej kósmate łopjena.
Wopśimjejo slědujuce póddružyny:
Rosćo w łučinowych kerčinach, na rěčnych brjogach. Ma lubjej čumpate, humozne zemje.
Póchada z pacifiskeje pódpołnocneje Ameriki (Kaliforniska), ale něnto z městnami tež wóźiwjowane w Europje wustupujo.
Wóna se ako pyšnu drjewinu sajźa.
Złoty janowy krick (Ribes aureum) jo kerk ze swójźby hendryškowych rostlinow (Grossulariaceae).
Ribes aureum, known by the common names golden currant,[2] clove currant, pruterberry and buffalo currant, is a species of flowering plant in the genus Ribes native to North America.[3]
The plant is a small to medium-sized deciduous shrub, 2–3 metres (6+1⁄2–10 feet) tall. The leaves are green, semi-leathery,[4] with 3 or 5 lobes, and turn red in autumn.[5]
The plant blooms in spring with racemes of conspicuous golden yellow flowers, often with a pronounced, spicy fragrance similar to that of cloves or vanilla. Flowers may also be shades of cream to reddish, and are borne in clusters of up to 15.[6] The shrub produces berries about 1 centimetre (3⁄8 inch) in diameter from an early age. The ripe fruits are amber yellow to black.[6] Those of variety villosum are black.[7]
Leaves
Flower close-up
.jpg)
Berries close-up
Berries of R. aureum var. aureum
Berries of R. aureum var. villosum
The species belongs to the subgenus Ribes, which contains other currants such as the blackcurrant (R. nigrum) and redcurrant (R. rubrum), and is the sole member of the section Symphocalyx.[8]
Ribes aureum is native to Canada and the central United States West of the Mississippi River, but has escaped cultivation and naturalized in the Eastern United States.[12][11]
It can be found around gravel banks and plains around flowing water.[4]
Pollinators of the plant include hummingbirds, butterflies and bees. The fruit is eaten by various birds and mammals.[13]
This currant species is susceptible to white pine blister rust (Cronartium ribicola), a fungus which attacks and kills pines, so it is sometimes eradicated from forested areas where the fungus is active to prevent its spread.[6][14]
R. aureum is widely cultivated as an ornamental plant, in traditional, native plant, drought tolerant, and wildlife gardens, and natural landscaping projects.[15] Unlike some other species of currants, Ribes aureum is in the remarkably drought-tolerant group of Ribes. Named cultivars have been introduced also.
Although the flowers are hermaphroditic, the yield is greatly benefited by cross-pollination.
The fruits are edible raw, but are very tart or bitter.[16] They are usually cooked with sugar and can be made into jelly.[4] The flowers are also edible.[6][5]
The berries were used for food, and other plant parts for medicine, by various Native American groups across its range in North America.[6][17]
Ribes aureum, known by the common names golden currant, clove currant, pruterberry and buffalo currant, is a species of flowering plant in the genus Ribes native to North America.
Kultaherukka (Ribes aureum) on noin kahden metrin korkuinen pystyoksainen pensas, joka tulee toimeen suurimmassa osassa Suomea. Se kukkii touko-kesäkuussa pienin keltaisin kukin. Pienehköt marjat ovat mustia ja hyvänmakuisia. Maku muistuttaa hieman mustaherukan makua mutta on miedompi ja makeampi. Kuivunut kukan jäänne jää marjoihin kiinni. Marjoja voi syödä tuoreeltaan tai tehdä niistä mehua. Kultaherukka sopii niin koriste-, aidanne- kuin marjapensaaksikin. Lehdet saavat syysvärin jo aikaisin syksyllä.
Kultaherukka on varsin vaatimaton maan suhteen mutta viihtyy parhaiten ravinteikkaassa ja multavassa maassa aurinkoisella paikalla. Silloin kukinta on runsainta.
Kultaherukka (Ribes aureum) on noin kahden metrin korkuinen pystyoksainen pensas, joka tulee toimeen suurimmassa osassa Suomea. Se kukkii touko-kesäkuussa pienin keltaisin kukin. Pienehköt marjat ovat mustia ja hyvänmakuisia. Maku muistuttaa hieman mustaherukan makua mutta on miedompi ja makeampi. Kuivunut kukan jäänne jää marjoihin kiinni. Marjoja voi syödä tuoreeltaan tai tehdä niistä mehua. Kultaherukka sopii niin koriste-, aidanne- kuin marjapensaaksikin. Lehdet saavat syysvärin jo aikaisin syksyllä.
Le Groseillier doré ou Gadellier doré (Ribes aureum) est un arbuste de la famille des Grossulariacées, originaire d'Amérique du Nord.
Cette espèce a un synonyme : Chrysobotrya aurea (Pursh) Rydb. (1917). Ce reclassement n'a pas été repris par la suite.
Elle a aussi de nombreuses sous-espèces et variétés reconnues :
C'est un arbuste caduc, pouvant atteindre trois mètres de haut.
Les feuilles sont tri ou pentalobées et irrégulièrement crénelées-dentelées.
Les fleurs sont jaunes, odorantes. Leur calice est un tube long de 10 à 15 mm, aux lobes oblongs de 5-6 mm de long. Les pétales ont 3 mm de long, sont jaunes, parfois virant au rouge.
Les fruits sont noirs à maturité, pouvant atteindre un centimètre de diamètre.
Cet arbuste est originaire des régions tempérées d'Amérique du Nord, principalement de l'ouest des États-Unis jusqu'à l'est du Canada. Il est absent des zones côtières.
Son habitat est forestier ou semi-forestier et les ripisylves, en milieu relativement humide.
Fleurs
Fleurs
Floraison
Floraison
Jeunes fruits
Couleur automnale
Fruits
L'arbuste est assez couramment utilisé en plante ornementale, en isolé ou en haie, en situation ensoleillée ou ombragée. Des variétés horticoles ont été créées (Junifer, Roodneus, Crandall...) et il a été hybridé avec Ribes sanguineum pour donner Ribes × gordonianum.
Il se multiplie par semis ou bouturage. L'espèce est aussi utilisée comme porte-greffe pour l'obtention de groseilliers-tiges.
Le fruit est éventuellement consommable en gelée.
Le Groseillier doré ou Gadellier doré (Ribes aureum) est un arbuste de la famille des Grossulariacées, originaire d'Amérique du Nord.
Złoty januškowc (Ribes aureum) je kerk ze swójby kosmačkowych rostlinow (Grossulariaceae).
Złoty januškowc je w lěću zeleny, bjezćernjowy kerk, kotryž docpěje wysokosć wot 1 hač do 2 m.
Dołho stołpikate łopjena su nahe, blědźe błyšćace, hłuboko třilapate, maja kulojty wobrys a docpěja dołhosć wot 3 hač do 5 cm. Jich nazymske barbjenje je winočerwjene.
Kćěje wot apryla hač do meje. Krónowe a keluškowe łopješka su złotožołte. Kćenja su w srjedźišću čerwjenojte a steja po pjećoch hač po pjatnaćoch w zrunanych abo wotestejacych kićach. Wone přijomnje wonjeja.
Płody su čorne jahody, kotrež docpěja wulkosć hróšatkow. Wone su jědźne a wot junij dozrawja.
Znutřka roda Ribes słuša Ribes aureum hromadźe z krejčerwjenym januškowcom a čornym januškowcom k podrodej Coreosma (Spach) Janczewski.
Někotři awtorojo wobjednawaja Ribes aureum jako synonym wot Ribes odoratum. Slědni so rozeznawa pak mjez druhim přez wjetše, na kromach a na płoninje sylnišo kosmate łopjena.
Wobsahuje sćěhowace poddružiny:
Rosće w łučinowych kerčinach, na rěčnych brjohach. Ma radšo čumpate, humozne pódy.
Pochadźa z pacifiskeje sewjerneje Ameriki (Kaliforniska), ale nětko z městnami tež wodźiwjene w Europje wustupuje.
Wona so jako pyšnu drjewinu plahuje.
Złoty januškowc (Ribes aureum) je kerk ze swójby kosmačkowych rostlinow (Grossulariaceae).
Ribes aureum (Pursh, 1813) è una pianta appartenente alla famiglia Grossulariaceae, diffusa negli Stati Uniti orientali ed in Canada, anche se risulta introdotta in un areale molto più ampio[1][2].
Di questa specie sono attualmente accettate due varietà:
Ribes aureum (Pursh, 1813) è una pianta appartenente alla famiglia Grossulariaceae, diffusa negli Stati Uniti orientali ed in Canada, anche se risulta introdotta in un areale molto più ampio.
De gele ribes (Ribes aureum) is een struik die behoort tot de ribesfamilie (Grossulariaceae). De soort staat op de wachtkamerlijst van Nieuwe planten in Nederland. Het is een struik die van nature voorkomt in Noord-Amerika.
De struik wordt 1-2,5 m hoog. De jonge twijgen zijn geelbruin. De rondachtige bladeren zijn driespletig met twee lobbige zijspleten en grof getand. De bladeren zijn kaal of van onderen kort behaard en geven bij het stuk wrijven geen speciale geur af.
De gele ribes bloeit in april en mei met goudgele, geurende bloemen in rechtop-afstaande trossen. De schutbladen zijn langer dan de bloemstelen.
De 0,8-1 cm grote vrucht is een donkerpaarse, sterk naar zwarte bessen (Ribes nigrum) smakende bes.
De verwilderde struik komt voor in duinstruwelen.
De Flora of North America onderscheidt drie variëteiten:
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Ribes aureum op Wikimedia Commons. De gele ribes (Ribes aureum) is een struik die behoort tot de ribesfamilie (Grossulariaceae). De soort staat op de wachtkamerlijst van Nieuwe planten in Nederland. Het is een struik die van nature voorkomt in Noord-Amerika.
De struik wordt 1-2,5 m hoog. De jonge twijgen zijn geelbruin. De rondachtige bladeren zijn driespletig met twee lobbige zijspleten en grof getand. De bladeren zijn kaal of van onderen kort behaard en geven bij het stuk wrijven geen speciale geur af.
De gele ribes bloeit in april en mei met goudgele, geurende bloemen in rechtop-afstaande trossen. De schutbladen zijn langer dan de bloemstelen.
De 0,8-1 cm grote vrucht is een donkerpaarse, sterk naar zwarte bessen (Ribes nigrum) smakende bes.
Gullrips (Ribes aureum) er en løvfellende busk i ripsslekta. Den hører hjemme i Nord-Amerika, men er en populær hageplante og finnes forvillet i Norge og andre europeiske land.
Den blir 1–3 m høy og har ikke torner. Bladene er tre- eller femflikede, og innskjæringene går omtrent halvveis inn til midten. Blomstene sitter 5–18 sammen i 3–7 cm lange klaser. Blomsterfargen er gul. Bærene er røde, oransje, brune eller svarte, mer sjeldent gule, og 5–10 mm i diameter; de er spiselige og kan brukes til syltetøy. Det er tre varieteter av arten:
Gullrips brukes som hagebusk på grunn av de gule, duftende blomstene om våren. I Norge kan den dyrkes til herdighetssone 7. Fugler eter bærene og sprer frøene ut i naturen, men det ser ikke ut til at reproduserende bestander har etablert seg i Norge.
Blomster
var. gracillium
Blad
Bær
Høstfarge
Gullrips (Ribes aureum) er en løvfellende busk i ripsslekta. Den hører hjemme i Nord-Amerika, men er en populær hageplante og finnes forvillet i Norge og andre europeiske land.
Den blir 1–3 m høy og har ikke torner. Bladene er tre- eller femflikede, og innskjæringene går omtrent halvveis inn til midten. Blomstene sitter 5–18 sammen i 3–7 cm lange klaser. Blomsterfargen er gul. Bærene er røde, oransje, brune eller svarte, mer sjeldent gule, og 5–10 mm i diameter; de er spiselige og kan brukes til syltetøy. Det er tre varieteter av arten:
var. aureum. Blomsterbunnen er 1,5–2 ganger så lang som begerbladene. Kronbladene er gule og blir oransje. Utbredt i vestlige USA og Canada, 0–3000 moh. var. gracillimum. Blomsterbunnen er 2–3 ganger så lang som begerbladene. Kronbladene er gule og blir mørkerøde. Utbredt i California og Mexico der den vokser i chaparral 100–1000 moh. var. villosum. Ofte regnet som en egen art, Ribes odoratum. Blomsterbunnen er 3 ganger så lang som begerbladene. Kronbladene er gule og blir oransje. Utbredt i sentrale deler av USA og Canada, 100–1900 moh. Antagelig naturlig kun vest for Mississippi; planter lenger øst er hagerømlinger.Gullrips brukes som hagebusk på grunn av de gule, duftende blomstene om våren. I Norge kan den dyrkes til herdighetssone 7. Fugler eter bærene og sprer frøene ut i naturen, men det ser ikke ut til at reproduserende bestander har etablert seg i Norge.
Porzeczka złota (Ribes aureum Pursh) – gatunek krzewu z rodziny agrestowatych. W naturze rośnie w zachodniej części Ameryki Północnej, poza tym szeroko rozpowszechniony w strefie umiarkowanej półkuli północnej, głównie jako gatunek uprawny. W Polsce stosowany w ogrodnictwie często jako podkładka.
Występuje pospolicie w zachodniej części Ameryki Północnej od południowej części Kanady po Kalifornię i Teksas na południu. Na wschodzie granica naturalnego zasięgu sięga stanów Minnesota, Iowa, Missouri i Arkansas[2]. Do Europy sprowadzony został w 1812[3]. Występuje jako zdziczały na całym kontynencie północnoamerykańskim i w Europie[2], uprawiany poza tym w Rosji[4].
Poza odmianą typową (var. aureum) wyróżnia się w zależności od ujęcia jako odmianę lub podgatunek[2][7]:
czasem także:
W dawniejszych źródłach[6] podawana jest też odmiana żółtoowockowa – var. chrysococcum Rydb., obecnie opisywana jako forma chrysococcum (Rydb.) Jancz. (odrębna od typowej melanococcum Jancz.)[8] lub kultywar 'Chrysococcum'.
Szereg odmian uprawnych znajduje się na rynku ogrodniczym na kontynencie amerykańskim, m.in. odmiana 'Crandall' wyróżniająca się bardzo obfitym kwitnieniem[9].
W Ameryce Północnej krzyżuje się z innymi, tamtejszymi gatunkami z rodzaju Ribes[4].
Roślina jest odporna na mrozy i suszę, ma niewielkie wymagania glebowe. Preferuje stanowiska słoneczne[12], choć dobrze rośnie także w miejscach zacienionych[10]. W większości nasadzeń stare pędy przycina się przy ziemi, pozwalając roślinie na swobodny wzrost. W uprawie gatunek mnoży się łatwo za pomocą sadzonek zdrewniałych, generatywnie tylko wyjątkowo[12].
Porzeczka złota jest alternatywnym gatunkiem żywicielskim (wobec preferowanej porzeczki czarnej) dla grzyba Cronartium ribicola J.C.Fisher wywołującego rdzę wejmutkowo-porzeczkową. Rośliny porażone przez grzyb przedwcześnie tracą liście i zamierają[9].
Porzeczka złota (Ribes aureum Pursh) – gatunek krzewu z rodziny agrestowatych. W naturze rośnie w zachodniej części Ameryki Północnej, poza tym szeroko rozpowszechniony w strefie umiarkowanej półkuli północnej, głównie jako gatunek uprawny. W Polsce stosowany w ogrodnictwie często jako podkładka.
Gullrips (Ribes aureum)[1] är av många buskar som tillhör vinbärssläktet. Den är en av de första att blomma på våren och har gula blommor som doftar kraftigt aromatiskt. Blomningen är riklig och långvarig. Bären uppskattas av fåglar. För bland annat humlor är den en ovärderlig värd om våren när de behöver nektar. De söker sig till busken i stora mängder.
Gullrips har ett lite hängande växtsätt liksom många andra inom släktet. Busken blir upp till ca 3 meter hög. Den etablerar sig lätt och växer snabbt och kan förökas med avläggare eller sticklingar.
Gullrips (Ribes aureum) är av många buskar som tillhör vinbärssläktet. Den är en av de första att blomma på våren och har gula blommor som doftar kraftigt aromatiskt. Blomningen är riklig och långvarig. Bären uppskattas av fåglar. För bland annat humlor är den en ovärderlig värd om våren när de behöver nektar. De söker sig till busken i stora mängder.
Gullrips har ett lite hängande växtsätt liksom många andra inom släktet. Busken blir upp till ca 3 meter hög. Den etablerar sig lätt och växer snabbt och kan förökas med avläggare eller sticklingar.
Листки — розташовані супротивно, трилопатеві. Лопаті закруглені, жилкування пальчасте. Можуть сягати 5 см завширшки, черешок приблизно такої ж довжини, що і листова пластинка. Восени змінюють колір з зеленого на червоний, завдяки чому виглядають дуже декоративно.
Від 5 до 15 квіток зібрані в китиці близько 8 см завдовжки, завжди мають прилистки, на яких знаходяться волоски та залози. Тонкі, дуже запашні жовті квітки мають 5 загострених чашолистків та 5 жовтих пелюсток, які з віком набувають червоного кольору. Стовпчики зрослі від основи до кінчика.
Плід — кругла ягода близько 0,5-1 см в діаметрі, яка в процесі дозрівання змінює свій колір з червоної на чорну. Достигають ягоди поступово.
Батьківщина виду — Північна Америка, де він цвіте з лютого по квітень.
В Україні використовується як ягідна та декоративна рослина.
Листки — розташовані супротивно, трилопатеві. Лопаті закруглені, жилкування пальчасте. Можуть сягати 5 см завширшки, черешок приблизно такої ж довжини, що і листова пластинка. Восени змінюють колір з зеленого на червоний, завдяки чому виглядають дуже декоративно.
Від 5 до 15 квіток зібрані в китиці близько 8 см завдовжки, завжди мають прилистки, на яких знаходяться волоски та залози. Тонкі, дуже запашні жовті квітки мають 5 загострених чашолистків та 5 жовтих пелюсток, які з віком набувають червоного кольору. Стовпчики зрослі від основи до кінчика.
Плід — кругла ягода близько 0,5-1 см в діаметрі, яка в процесі дозрівання змінює свій колір з червоної на чорну. Достигають ягоди поступово.
Ribes aureum là một loài thực vật có hoa trong họ Grossulariaceae. Loài này được Pursh miêu tả khoa học đầu tiên năm 1813.[1]
Bài viết chủ đề bộ Tai hùm này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Ribes aureum là một loài thực vật có hoa trong họ Grossulariaceae. Loài này được Pursh miêu tả khoa học đầu tiên năm 1813.
Ribes aureum Pursh
Синонимы
Сморо́дина золоти́стая, или Сморо́дина золота́я (лат. Ribes aureum) — кустарник, вид рода Смородина (Ribes) семейства Крыжовниковые (Grossulariaceae).
На юге России и в Средней Азии растение имеет разговорное название «крандаль» (по названию одного из сортов, культивируемых на территории бывшего СССР).
В природе ареал вида охватывает юго-западные районы Канады, центральные и западные районы США, север Мексики. Растение натурализовалось и культивируется в Европе, Средней Азии и на всей территории Северной Америки. На территории России встречается в европейской части, на Кавказе, Алтайском крае и на Дальнем Востоке.
Растение засухоустойчиво (в отличие от других видов смородины).
Смородина золотистая — листопадный кустарник высотой 2—2,5 м. Побеги красные, голые или мелко опушённые, маловетвистые, с ежегодным приростом в 30—40 см. Корни мощные, уходящие в почву на глубину около 1,5 м.
Листья очерёдные, длиной около 5 см, шириной 6 см, в очертании округло-почковидные, с 3 глубокими тупыми 2—3-зубчатыми лопастями и клиновидным основанием, с обеих сторон голые.
Кисти 5—15-цветковые, длиной 3—7 см, с крупными прицветниками, прямостоящие. Цветки жёлтые, жёлто-зелёные, душистые, до 1,5 см в диаметре, с трубчатым тонким гипантием (органом, образовавшимся в результате срастания цветоложа с цветочной трубкой) длиной до 1 см; чашелистики во время цветения распростёртые, при плодах прямостоящие; лепестки вдвое короче чашелистиков, в начале цветения имеют такую же окраску, как чашелистики, позже становятся оранжево-красными или красно-фиолетовыми.
Ягоды шаровидные, чёрные или пурпурно-коричневые, у некоторых сортов - прозрачно-жёлтые, диаметром 6—8 мм, съедобные, с 2—26 семенами.
Цветёт в мае, продолжительность цветения — 15—20 дней. Плодоносит в июле.
С середины августа густая листва приобретает оранжево-красную, а к сентябрю багрово-карминовую окраску, которая остаётся в таком виде до зимы.
В культуре с начала XIX века. Используется для организации живых изгородей, одиночных и групповых посадок. В Узбекистане, Казахстане и некоторых южных областях России возделывают как ягодную культуру с высокими ежегодными урожаями.
Иван Мичурин от посева семян американского сорта «Крандаль» (англ. Crandall)[2] вывел несколько сортов, в частности, «Сеянец Крандаля», ставший одним из родоначальников сортов и элитных форм, выведенных в других научно-исследовательских учреждениях России, Украины и Узбекистана. В 1930—1940 годах смородина золотистая получила довольно широкое распространение на юге и юго-востоке России, включая степные районы Сибири и Алтайского края, а также северного Казахстана, в связи с проведением агролесомелиоративных работ по борьбе с засухой и созданием лесозащитных полос[3], в качестве нетребовательной к почвенным условиям, засухоустойчивой культуры[4].
В рамках вида выделяют несколько разновидностей:
Вид Смородина золотистая входит в род Смородина (Ribes) семейства Крыжовниковые (Grossulariaceae) порядка Камнеломкоцветные (Saxifragales).
Сморо́дина золоти́стая, или Сморо́дина золота́я (лат. Ribes aureum) — кустарник, вид рода Смородина (Ribes) семейства Крыжовниковые (Grossulariaceae).
На юге России и в Средней Азии растение имеет разговорное название «крандаль» (по названию одного из сортов, культивируемых на территории бывшего СССР).
香茶藨子（学名：Ribes odoratum）为虎耳草科茶藨子属下的一个种。
.jpg)
.jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助)
这是一篇關於虎耳草目的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
