Тепло- та вологолюбна рослина, вирощується в тропіках та субтропіках. Має круглу компактну крону. Листя з округлою основою і загостреною верхівкою. Квіти білі, ароматні, з великою кількістю нектару, запилюються комахами, а в Центральній Америці ще й колібрі. Плоди кулясті або овальні, іноді з зачатковим плодом на верхівці; забарвлення від світло-жовтого до майже червоного; соковиті, кисло-солодкі плоди містять цукри (до 9 %), лимонну кислоту (до 2,5 %), вітаміни А, В і С; використовуються свіжими і переробленими (соки, варення, джем, цукати). Іноді утворюються партенокарпічні плоди, які дозрівають неодночасно. Зі шкірки отримують ефірні олії.
Розрізняють 4 помологічні групи сортів:
Численні сорти апельсину людина культивує вже більше 4 тисяч років, в Європі — з 15 століття, на Чорноморському узбережжі Кавказу — з 11 століття. Промислова культура апельсина розвинута в Італії, Іспанії, США, Греції та в інших країнах.
Відомо багато гібридних форм апельсина — тангори, цитранжі, цитрангори та інші.
До апельсина близький інший вид — померанець (помаранча, помаранч), який також називають кислим або гірким апельсином.
Дерева на вулиці в Марокко
Корольки з Сицилії
Червоний апельсин (плід на початку зростання)
Переробка апельсинів на сік в Ізраїлі.
Франсуа Буше. «Мадам Помпадур на тлі з апельсиновим деревом»
Декор станції метро, Лісабон.
Франсіско де Сурбаран, натюрморт «Лимони, апельсини, троянда», Музей Нортона Саймона.