Theromyzon is a genus of leeches belonging to the family Glossiphoniidae. There are about 14 described species in Theromyzon.[1][2]
Leeches of this genus parasitize birds and are sometimes called duck leeches, although their hosts are not limited to ducks. The Theromyzon species tend to feed in the nasal cavities of waterbirds in general, from ducks to penguins.
As parasites of birds, and in many cases migratory waterfowl, these leeches typically have a broad distribution range. Leeches of the Theromyzon genus have been observed in the Americas, Eurasia, and Africa.[2]
These 14 species belong to the genus Theromyzon:[2][1]
Theromyzon is a genus of leeches belonging to the family Glossiphoniidae. There are about 14 described species in Theromyzon.
Leeches of this genus parasitize birds and are sometimes called duck leeches, although their hosts are not limited to ducks. The Theromyzon species tend to feed in the nasal cavities of waterbirds in general, from ducks to penguins.
As parasites of birds, and in many cases migratory waterfowl, these leeches typically have a broad distribution range. Leeches of the Theromyzon genus have been observed in the Americas, Eurasia, and Africa.
Загальна довжина коливається від 2 до 5 см, завширшки до 10-15 мм. Мають 4 пари очей. Тіло широко, листоподібне, доволі м'яке і гладеньке, спереду широку й звужується на кінці. Передня присоска значно більша та розвиненіша за задню.
Забарвлення коливається від зеленувато-прозорої до майже чорної.
Зустрічаються в прісних водоймах, віддають перевагу стоячим. Не плавають, їх можна знайти або за птахів, або сидять на водоростях. Вони легко проникають у ротову порожнину й дихальні органи птахів, де ссуть кров зі слизових оболонок. Також можуть знаходити собі сховок у кон'юнктивному мішку очей. У деяких стоячих водоймах іноді розмножуються у величезній кількості, що може привести до масової загибелі качок і гусей. В такому випадку свійських птахів переводять до проточних водойм, у яких такі явища не спостерігаються. Для вигнання паразитів з організмів у ніздрі їхніх господарів уводять 10 % розчин повареної солі.
Статева зрілість настає у 7—10 місяців. Спарюванням відбувається шляхом гонопорного злиття. Відкладають яйця (від 60 до 611 загалом) у коконах (від 3 до 6), що прикріплюють до каміння або рослин. Після відкладання коконів ці п'явки можуть прожити ще якийсь час, але крові більше не ссуть. Інкубаційний період триває до 14 діб. Молодь може жити на тілі материнського організму до 2-3 місяців.
Мешкають у Північній та Південній Америці, Європі, північній Азії.
