Girdəyarpaq əməköməci (lat. Malva rotundifolia)[1] - əməköməci cinsinə aid bitki növü.[2]
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Llysieuyn blodeuol lluosflwydd Hocysen fân-flodeuog sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Malvaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Malva pusilla a'r enw Saesneg yw Small mallow.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Hocys Blodau Bychan.
Mae'r planhigyn hwn yn perthyn yn eithaf agos i'r ocra, cotwm a cacao. Mae'r dail blewog wedi'u gosod ar yn ail a cheir pum sepal a phum petal ym mhob blodyn.
Llysieuyn blodeuol lluosflwydd Hocysen fân-flodeuog sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Malvaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Malva pusilla a'r enw Saesneg yw Small mallow. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Hocys Blodau Bychan.
Mae'r planhigyn hwn yn perthyn yn eithaf agos i'r ocra, cotwm a cacao. Mae'r dail blewog wedi'u gosod ar yn ail a cheir pum sepal a phum petal ym mhob blodyn.
Die Kleinblütige Malve (Malva pusilla) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Malven (Malva) innerhalb der Familie der Malvengewächse (Malvaceae).
Die Kleinblütige Malve ist eine einjährige krautige Pflanze, die Wuchshöhen von 8 bis 30 Zentimetern erreicht. Die Stängelblätter sind gelappt.
Die Blütezeit reicht von Juni bis September. Die Blüten sind in den Blattachseln büschelig gehäuft angeordnet. Die zwittrigen Blüten sind radiärsymmetrisch. Die Kelchzipfel haben einen krausen Rand. Die Kronblätter sind weißlich, schwach ausgerandet und mit einer Länge von 4 bis 5 Millimetern ebenso lang wie der Kelch.
Die Fruchtstiele sind nach unten gebogen. Die Teilfrüchte sind runzelig und scharf berandet.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 42, 76.[1]
Bei der Kleinblütigen Malve handelt es sich um einen Therophyten, Hemikryptophyten und eine Halbrosettenpflanze.[2]
Es findet Insektenbestäubung und Selbstbestäubung statt.[2] Die Samen sind langlebig und verbreiten sich durch den Menschen, Klettausbreitung und Verdauungsausbreitung.
Die Kleinblütige Malve wächst auf trockenen bis mäßig trockenen und oftmals lückigen Ruderalstellen wie Trittstellen und Wegrändern, in Weinbergen und auf Maisäckern. Die Kleinblütige Malve ist salztolerant. Sie ist in Mitteleuropa eine Charakterart des Verbandes Polygonion avicularis, kommt aber auch in Gesellschaften des Verbands Sisymbrion oder selten in denen der Ordnung Polygono-Chenopodietalia vor.[1]
In Deutschland ist die Kleinblütige Malve ein Archäophyt. Sie kommt zerstreut in nördlichen Thüringen, südlichen Sachsen-Anhalt, östlichen Brandenburg, nördlichen Niedersachsen, Mecklenburg-Vorpommern und südlichen Schleswig-Holstein, selten in westlichen Bayern und bei Passau, in nördlichen Baden-Württemberg, östlichen Rheinland-Pfalz, Hessen, südlichen Thüringen, nördlichen Sachsen-Anhalt und westlichen Brandenburg sowie selten und unbeständig in nördlichen sowie westlichen Nordrhein-Westfalen, Sachsen und südlichen Niedersachsen vor.
Die Kleinblütige Malve (Malva pusilla) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Malven (Malva) innerhalb der Familie der Malvengewächse (Malvaceae).
Malva pusilla, also known as Malva rotundifolia (the latter of which is now officially rejected by botanists), the low mallow,[1] small mallow,[2] or the round-leaved mallow, is an annual and biennial herb species of the Mallow genus Malva in the family of Malvaceae. Malva is a genus that consists of about 30 species of plants. This genus consists of plants named mallows. Mallows grow in many regions, including temperate, subtropical, and tropical areas.[3]
Malva pusilla is native to temperate and Mediterranean Europe, Turkey, Caucasia, and northwest Iran.[4] It is invasive to North America, Europe, and Korea.[5] In the United States, in can specifically be found in the states of California, Iowa, Illinois, Indiana, Massachusetts, Maryland, Michigan, Minnesota, Missouri, North Dakota, Nebraska, New Mexico, Ohio, Oklahoma, Pennsylvania, South Dakota, Tennessee, Texas, Virginia, Wisconsin and Wyoming.[6]
Malva pusilla can be found widely in wastelands, grasslands, pastures, and by roadsides.[7] It is easy to grow in ordinary garden conditions in moist, fertile soil and a sunny setting. It is prone to predation by rabbits and infestation by rust fungus.[8]
Mallows can be used as garden flowers. However, some species are considered weeds, especially in areas where they are not native. Malva pusilla grows rapidly as a weed in gardens and farmlands. It is considered hard to get rid of because of its long and tough taproots. Among cultivated crops, it can be very competitive and it can spread very quickly. Herbicide control options of this mallow are limited and not highly effective.[9]
Malva pusilla stems can grow to a height of 4–20 inches (100–510 mm). Malva pusilla leaves are attached alternately to the stem. Leaves have orbicular shape (widely triangular) with palmate venation and serrate margins. In the past, mallows were often referred to as cheesepants because the carpel is shaped similarly to a triangular wedge of cheese.[3]
The Malva pusilla flower consists of five petals of white, sometimes pale pink, color with pink venation. Petals and calyx are about the same length.[7] It has many stamens and the filaments are fused. Flowering begins in June and July and ends in September and October. Flowers bloom in groups of 2 to 5 at the base of the leaf stalks. The flower's nectar is located near the upper surface of the sepals. It is self-pollinating with the aid of insects.[3] The flowers are hermaphrodite, consisting of both female and male parts.[8] There are usually 8 to 12 seeds per flower that are arranged in a ring. The tough seed coat enables it to remain dormant in the soil for up to 100 years. Seeds tend to germinate late in the springtime during temperatures of 15–20 °C (59–68 °F).[9]
Dyes can be obtained from the Malva pusilla plant and seed heads, such as cream, yellow, and green. The root can also be used as a toothbrush.[8]
Some species of mallows are eaten as a leaf vegetable. The leaves and seeds of Malva pusilla are edible. They have a mild and pleasant flavor that can be used in salads.[8]
Malva pusilla has medicinal uses. The leaves are demulcent, which can be used as a soothing agent to relieve minor pain and membrane inflammation. They can be used to treat inflammation of the digestive and urinary systems. The seed of the Malva pusilla can be used in the treatment of coughs, bronchitis, ulcers, and hemorrhoids. It can also be applied externally to treat diseases of the skin. Although there have been no indications of dangerous toxicity, the leaves of Malva pusilla can be highly concentrated in nitrates, which can be dangerous to animals.[8]
Extensive hybridization can be done within the Mallow genus Malva. A cross between Malva pusilla and Malva neglecta is Malva ×henningii. A cross between Malva pusilla and Malva sylvestris is Malva ×littoralis.[4]
Malva pusilla, also known as Malva rotundifolia (the latter of which is now officially rejected by botanists), the low mallow, small mallow, or the round-leaved mallow, is an annual and biennial herb species of the Mallow genus Malva in the family of Malvaceae. Malva is a genus that consists of about 30 species of plants. This genus consists of plants named mallows. Mallows grow in many regions, including temperate, subtropical, and tropical areas.
Kylämalva (Malva pusilla) on yksivuotinen, Euraasiassa tavattava malvakasvi.
Monivartinen kylämalva kasvaa 10–50 cm korkeaksi. Varsi on rento ja karvainen tai kalju. Lehdet ovat pitkäruotisia. Lehtilapa on munuaismainen ja 5–7-hakoinen. Lehden liuskat ovat leveän kolmiomaisia ja hammaslaitaisia. Valkoiset, punasuoniset kukat ovat tavallisesti 2–10 kukan ryhminä lehtihangoissa. Kukan ulkoverhiö on kolmelehtinen ja verhiön pituinen. Terälehdet ovat 4–7 mm pitkiä. Kylämalva kukkii Suomessa heinä-syyskuussa. Kiekkomaiset lohkohedelmykset ovat kaljuja tai karvaisia ja kurttupintaisia. Siemenet säilyttävät itävyytensä maassa jopa vuosikymmeniä.[1][2]
Suomessa tavattavista malvoista kylämalva muistuttaa läheisimmin satunnaisena tavattavaa katinjuustomalvaa (M. neglecta).[2]
Kylämalvan päälevinneisyysalue alkaa Pohjois-Balkanilta, Unkarista, Puolasta ja Baltiasta itään läpi Valko-Venäjän, Ukrainan ja Venäjän aroalueiden Keski-Aasiaan saakka. Lännempänä lajia tavataan Saksassa asti. Pohjoismaissa kylämalvaa kasvaa vakituisena lajina Etelä-Norjassa, Etelä- ja Keski-Ruotsissa sekä Etelä-Suomessa. Laji on levinnyt ihmisen mukana myös paikoin Pohjois-Amerikkaan.[3]
Suomessa kylämalva on muinaistulokas noin Pori–Tampere–Lappeenranta-linjan eteläpuolella, jossa sitä myös nykyään voi varmimmin tavata. Muualla maassa kylämalva on satunnaistulokas, jota on tavattu Pohjois-Lapissa saakka. Laji on suuresti harvinaistunut ja hävinnyt monilta entisiltä esiintymisalueiltaan.[1][4]
Kylämalva on vanha kulttuurin seuralainen, joka viihtyy muokatulla maalla. Se on tyypillinen vanhoissa kylissä sekä maatilojen pihoilla ja seinustoilla viihtyvä laji. Erityisesti kanaloiden, navetoiden ja karja-aitausten typekkäät lähimaat ovat sille mieluisia. Satunnaisemmin lajia kasvaa satamissa, lastaus- ja kaatopaikoilla. Kylämalva on Suomessa harvinaistunut kasvupaikkojen umpeenkasvun ja pihapiirien siistiytymisen takia.[1][2]
Muiden malvojen tapaan kylämalvaa on käytetty lääkekasvina muun muassa yskänlääkkeenä ja kuhmujen hoitoon.[5] Varren kuituja on myös käytetty kehruussa.[3]
Kylämalva (Malva pusilla) on yksivuotinen, Euraasiassa tavattava malvakasvi.
Malva pusilla
La Mauve à petites feuilles (Malva pusilla Sm., 1795) ou Mauve fluette[1] est une espèce de plante annuelle du genre Malva, de la famille des Malvacées.
C'est une herbacée rudérale dont l'allure (port) varie beaucoup selon le contexte (en fonction niveaux de compétition notamment)[2]. Toute la plante est comestible, comme pour toutes les plantes de la famille.
Cette plante, souvent un peu rampante en grandissant, tend à devenir ligneuse près des racines. Toutes ses parties aériennes contiennent du tannin et sont riches en mucilage.
Ses graines, rassemblées en capsules ont la forme en petit fromage d'antan, ce qui l'a fait parfois nommer Fromagère[3]. Imperméables, elles sont disséminées par gravité (barochorie). Elles ont une faible germination sans traitement, résultant en une dormance prolongée.
Originaire d'Asie, elle est archéophyte en Europe (introduite depuis plus de 500 ans, et à fortiori adaptée).
Risques de confusion : deux autres mauves lui ressemblent :
...mais toutes deux ont une distribution géographique différente, et des pétales courts et ciliés[2].
Toutes les mauves sont connues des ethnobotanistes pour leurs usages alimentaires et en médecine traditionnelle, dont la Mauve à petites feuilles, notamment dans les pays de l'Est de l'Europe[4],[5],[6]
Toutes les mauves, riches en mucilages, sont entièrement comestibles[7]. Elle fait aussi partie des aliments traditionnels de la cuisine yézidie et kurde en Turquie[8]
Maria Treben recommande cette plante pour :
Là et quand où elle a été introduite par l'Homme hors de son aire naturelle de répartition, en Amérique du Nord cette espèce s'est localement comportée en « mauvaise herbe » de potagers, colonisant aussi des sols dégradés et désaffectés et des prairies. Elle s'est comportée en invasive sur des sols cultivés de lin (perte de productivité dépassant parfois de 90%) et de lentilles ou de blé (de plus de 30% de pertes)[2].
Comme cette espèce semble relativement résistante aux pesticides herbicides, il a été proposé dans les années 1980 à 2010 de la contrôler dans les grandes cultures via un champignon phytopathogène utilisé comme bioherbicide[2]. Sous serre, et expérimentalement, le champignon microscopique Colletotrichum gloeosporioides (Penz.) Sacc. f. sp. malvae, isolé à partir d'infections d'anthracnose de la mauve à feuilles rondes (Malva pusilla Sm.) s'est montré attaquant spécifiquement les Malva spp. (mais aussi l' Abutilon theophrasti), tout en n'attaquant que légèrement les souches testées de rose trémière (Althaea rosea, Malope trifida) et la Mauve de Venise (Hibiscus trionum)[2]. L'inoculation de plants de mauve à feuilles rondes par des spores de ce champignon les a tués en 17 à 20 jours. Cependant sur les feuilles de velours, seules 60 à 70 % d'attaques étaient constatées. Des essais en plein champ conduits de 1982 à 1987 ont conclu à une bonne efficacité de ce mycoherbicide[2], mais sans évaluer les risques pour les souches eurasiatiques de cette Mauve.
Malva pusilla
La Mauve à petites feuilles (Malva pusilla Sm., 1795) ou Mauve fluette est une espèce de plante annuelle du genre Malva, de la famille des Malvacées.
Běły šlěz (regionalna forma: běły šlez, Malva pusilla) je rostlina ze swójby šlezowych rostlinow, z roda šlezow.
Běły šlěz je łažata, wobstajna rostlina.
Łopjena su kulojte.
Běły šlez kćěje wot junija hač do septembra. Kćenja su swětłoróžojte a docpěwaja jenož šěrokosć wot 1 cm.
Rostlina preferuje pěskojtu wutkatu pódu.
Najskerje běły šlěz pochadźa wot Europy a sewjerneje Afriki.
Běły šlěz (regionalna forma: běły šlez, Malva pusilla) je rostlina ze swójby šlezowych rostlinow, z roda šlezow.
Rond kaasjeskruid (Malva pusilla) is een plant uit de kaasjeskruidfamilie (Malvaceae). Het gedijt goed op droog, braakliggend terrein en voelt zich vooral goed thuis in de kuststrook.
De plant heeft veel weg van het klein kaasjeskruid, maar heeft minder opvallende bloemen daar deze zich nauwelijks boven de kelk verheffen. De plant heeft vrij slappe vertakte stengels met hartvormige bladeren en trosjes van 2 tot 6 witte of roze bloemen die op lange bloemstelen uit de bladoksels komen. Rond kaasjeskruid wordt 10 tot 35 cm hoog en bloeit van juni tot oktober.
Rond kaasjeskruid (Malva pusilla) is een plant uit de kaasjeskruidfamilie (Malvaceae). Het gedijt goed op droog, braakliggend terrein en voelt zich vooral goed thuis in de kuststrook.
De plant heeft veel weg van het klein kaasjeskruid, maar heeft minder opvallende bloemen daar deze zich nauwelijks boven de kelk verheffen. De plant heeft vrij slappe vertakte stengels met hartvormige bladeren en trosjes van 2 tot 6 witte of roze bloemen die op lange bloemstelen uit de bladoksels komen. Rond kaasjeskruid wordt 10 tot 35 cm hoog en bloeit van juni tot oktober.
Стебло лежаче або висхідне, від основи дуже розгалужене, 10-60 см заввишки. Листки чергові, довгочерешкові, з прилистками, округло-серцевидні, неглибоко надрізані на 5-7 широких заокруглених нерівно-зарубчасто-зубчастих лопатей. Квітки правильні, двостатеві, по 2-10 у пазухах листків; пелюстки білі або злегка синюваті, на верхівці виїмчасті, дорівнюють довжині чашечки або трохи довші за неї. Плід розпадається на 8-12 плодиків-сім'янок. Цвіте у червні-жовтні.
Калачики дрібненькі трапляються всюди на подвір'ях, при дорогах, на засмічених місцях як звичайний бур'ян по всій території України.
Уся рослина містить слизові й дубильні речовини; листя — аскорбінову кислоту (до 200 мг %), токоферол, каротин, насіння — жирну олію (до 17,7%).
Калачики дрібненькі виявляють пом'якшувальну, відхаркувальну, обволікаючу, заспокійливу та болетамувальну дію. Слиз має велику адсорбційну поверхню і діє антитоксично. Препарати калачиків дрібненьких приймають всередину при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, сухий нестримний кашель, охриплість тощо), при запальних процесах у шлунку і кишечнику та при діареї. Для посилення терапевтичного ефекту квітки і листя калачиків дрібненьких поєднують з квітками гречки звичайної, підбілу звичайного і маку дикого та з травою медунки лікарської. Зовнішньо у вигляді полоскань, обмивань, примочок і припарок калачики дрібненькі використовують при гінгівітах, запальних станах верхніх дихальних шляхів, при ангіні й геморої та для лікування опіків, ран, виразок, різних форм дисгідрозів та інших захворюваннях шкіри. Часто калачики дрібненькі використовують як замінник алтеї лікарської. До складу лікувально-профілактичного раціону включають салати з молодого листя калачиків.
Для виготовлення ліків використовують листя або всю надземну частину (траву), які заготовляють під час цвітіння рослини. Зібрану сировину попередньо пров'ялюють на сонці, а потім досушують під укриттям на вільному повітрі. Рослина неофіцинальна.
Внутрішньо — настій квіток або листя (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по пів склянки 3 рази на день до їди, підсолоджуючі медом; настій листя (2 чайні ложки сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 3-5 годин) п'ють ковтками по 1 склянці на день; напар суміші (порівну) квіток калачиків дрібненьких, гречки звичайної, підбілу звичайного, маку дикого і трави медунки лікарської (50 г суміші на 1 л окропу, напарюють у термосі ніч) по 1 склянці 5 раз на день; салат — помите листя калачиків занурюють на 1 хвилину в окріп, подрібнюють, додають цибулі, хрону і солі, перемішують, заправляють вершками (на 100 г листя калачиків беруть 25 г ріпчастої цибулі, 25 г тертого хрону, 20 г вершків та сіль).
Зовнішньо — відвар суміші квіток і листя калачиків дрібненьких (по 1 столовій ложці в 1 склянці води) для полоскання і примочок; настій суміші (порівну) квіток калачиків дрібненьких алтеї лікарської, бузини чорної і дивини густоквіткової (1-2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) для полоскання і примочок; теплий залишок після проціджування настою квіток або листя калачиків прикладають до опіків 2-3 рази на день у вигляді припарок; настій пелюсток калачиків (2 пучки на 200 мл окропу настоюють 10 хвилин) використовують теплим для компресів при тріщині заднього проходу (Fissura ani); лосьйон — 2 столові ложки листя калачиків дрібненьких настоюють на 300 мл холодної кип'яченої води 1 годину і використовують для компресів (примочок) при надмірній жирності шкіри обличчя; суміш трави калачиків дрібненьких (200 г), трави полину звичайного, квіток ромашки лікарської, зерна вівса посівного (по 150 г) заливають 5 л окропу, настоюють протягом дня, ввечері кип'ятять і додають до ванни, яку приймають на ніч при збільшенні селезінки (тривалість процедури — 20-30 хвилин).
Malva pusilla là một loài thực vật có hoa trong họ Cẩm quỳ. Loài này được Sm. mô tả khoa học đầu tiên năm 1794.[1]
Malva pusilla là một loài thực vật có hoa trong họ Cẩm quỳ. Loài này được Sm. mô tả khoa học đầu tiên năm 1794.
Malva pusilla Sm., 1795
Ма́льва призе́мистая, или просви́рник приземистый, просвирник ни́зкий, мальва ма́ленькая, просвирник маленький (лат. Málva pusílla), также просвирник круглоли́стный, — травянистое растение, вид рода Мальва (Malva) семейства Мальвовые (Malvaceae).
Многолетнее, двулетнее или однолетнее растение с несколькими прямостоячими до лежачих стеблями до 50 см длиной, неоднократно от основания разветвлёнными. Корень тонкий, стержневой.
Листья длинночерешчатые, черешки сверху с густым опушением. Прилистники 4—6 × 2—3 мм, яйцевидно-ланцетные. Пластинка листа 2—6 см длиной и 3,5—8 см шириной, почковидная в очертании, с пятью полукруглыми и двумя неполными краевыми лопастями, по краю неправильно зубчатыми; верхняя поверхность пластинки голая или с редкими простыми волосками, нижняя — также голая или по жилкам с редкими простыми волосками, иногда опушённая полностью.
Цветки в пазушных мутовках по 3—4(10), редко одиночные, на волосистых цветоножках 2—5 см длиной. Подчашие из почти голых линейных листочков, уступающих чашечке по длине. Чашелистики колокольчатая, с яйцевидно-треугольными почти голыми долями. Венчик белый, при высыхании иногда синеватый, с продолговато-ланцетными лепестками, на верхушке неглубоко выемчатыми.
Схизокарпии из 8—15 плодиков, несколько опушённых по спинке.
Происходящее из умеренных регионов Азии, в настоящее время растение распространено в умеренных регионах на всех континентах. В ряде стран Европы, а также в США, Канаде и Доминиканской республике включено в списки опасных инвазивных видов.
Malva pusilla Sm., Engl. Bot. 4: tab. 241 (1795).
Ма́льва призе́мистая, или просви́рник приземистый, просвирник ни́зкий, мальва ма́ленькая, просвирник маленький (лат. Málva pusílla), также просвирник круглоли́стный, — травянистое растение, вид рода Мальва (Malva) семейства Мальвовые (Malvaceae).
提示：本条目的主题不是Malva neglecta。圆叶锦葵（学名：Malva pusilla）是锦葵科锦葵属的植物。分布于亚洲、欧洲以及中国大陆的四川、河北、新疆、山西、山东、贵州、西藏、甘肃、陕西、安徽、江苏、云南、河南等地，生长于海拔600米至4,000米的地区，多生在荒野和草坡，目前尚未由人工引种栽培。[1][2]
野锦葵、金爬齿（山东），托盘果（江苏），烧饼花（甘肃）。[2]
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
