The sicklefin weasel shark (Hemigaleus microstoma) is an uncommon species of ground shark in the family Hemigaleidae. It is native to southern India, southern China, and parts of Southeast Asia, living in shallow waters down to a depth of 170 m (560 ft). This lightly built shark is characterized by its very short mouth, broad upper teeth with serrations only on the trailing edge, and strongly sickle-shaped fins with obvious white tips on the two dorsal fins. It is light grey or bronze in colour, often with small white blotches on its sides; it reaches a maximum known length of 1.1 m (3.6 ft).
Spending most of its time close to the sea floor, the sicklefin weasel shark is a specialist predator of cephalopods. Its reproductive mode is viviparous, in which the unborn young form a placental connection to their mother. Females probably give birth twice a year, with each litter consisting of two to four pups. The sicklefin weasel shark is widely caught by artisanal fisheries and used for meat, fins, and fishmeal; its low natural abundance and reproductive rate mean that it cannot sustain much fishing pressure. Given that fishing activity is intense throughout its range, the International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed this species as vulnerable.
Dutch ichthyologist Pieter Bleeker described the sicklefin weasel shark in 1852. He gave it the specific epithet microstoma, from the Greek mikros ("small") and stoma ("mouth"), and placed it in a new genus, Hemigaleus. His account was based on two females from Jakarta, Indonesia, measuring 63 and 70 cm (25 and 28 in) long.[2][3] This species was once thought to occur off Australia, but that population is now recognised as a distinct species, H. australiensis.[4] Yuanting Chu's 1960 description of Negogaleus brachygnathus from Chinese waters is probably of the same species as H. microstoma. Albert William Herre's 1929 description of Hemigaleus machlani from the Philippines, though lacking in detail, is also consistent with being of this species.[5]
The sicklefin weasel shark is a slender-bodied species reaching 1.1 m (3.6 ft) in length. The snout is fairly long and rounded, with the nostrils preceded by short flaps of skin. The large, oval eyes are equipped with nictitating membranes and are followed by minute spiracles. The mouth forms a very short, wide arch and conceals the teeth when closed. Moderately long furrows are present at the corners of the mouth. It has 25–34 upper and 37–43 lower tooth rows; the upper teeth are broad and angled with a smooth leading edge and strongly serrated trailing edge, while the lower teeth are narrow, erect, and smooth-edged. The five pairs of gill slits are short.[5][6]
The fins are strongly falcate (sickle-shaped), particularly the dorsal fins, pelvic fins, and lower caudal fin lobe. The pectoral fins are narrow and pointed. The first dorsal fin is positioned about halfway between the pectoral and pelvic fins. The second dorsal fin is about two-thirds as tall as the first and is positioned slightly ahead of the anal fin. The anal fin is smaller than the second dorsal fin. The dorsal surface of the caudal peduncle bears a crescent-shaped notch at the caudal fin origin. The asymmetrical caudal fin has a well-developed lower lobe and a long upper lobe with a ventral notch near the tip.[5][7] The dermal denticles are small and overlapping; each has five horizontal ridges leading to marginal teeth.[3] This species is light grey or bronze above, often with small white spots on the sides, and pale below. The dorsal fins are tipped in white, which is especially obvious on the second dorsal as the remainder of fin is mostly dark.[4][5]
The sicklefin weasel shark is found off southern India and Sri Lanka, as well as from southern China and Taiwan to Java and Borneo. It may also occur around the Philippines and in the Red Sea, though specimens from these regions need to be compared taxonomically with those from its confirmed range. It does not seem to be very common naturally. This species inhabits continental and insular shelves from inshore waters to at least a depth of 170 m (560 ft), and usually swims close to the sea floor.[1][5]
The diet of the sicklefin weasel shark is composed almost entirely of cephalopods, though crustaceans and echinoderms may be infrequently eaten. Its small mouth and short gill slits may be adaptations for capturing cephalopods by suction, while its weak jaws and small teeth reflect a diet of mostly soft-bodied prey.[5] This species is viviparous, wherein the developing embryos are sustained to term through a placental connection formed from the depleted yolk sac. Females likely produce two litters per year, implying a gestation period under six months. Between two and four pups are born at a time (average 3.3); newborns measure roughly 45 cm (18 in) long. Males mature sexually around 74–75 cm (29–30 in) long, while females mature around 75–78 cm (30–31 in) long.[1][6]
The sicklefin weasel shark is not dangerous to humans.[8] It is caught by artisanal fishers throughout its range, mostly in drifting and bottom gillnets, but also in bottom trawls and on longlines. The meat is eaten, the fins are used in shark fin soup, and the offal is processed into fishmeal. However, the small size of this shark limits its economic value.[1][6] The International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed the sicklefin weasel shark as vulnerable, noting that it is naturally uncommon and resides in heavily fished regions. In addition, compared to the related Australian weasel shark, it is less productive, thus less resilient to withstand fishing pressure.[1]
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) The sicklefin weasel shark (Hemigaleus microstoma) is an uncommon species of ground shark in the family Hemigaleidae. It is native to southern India, southern China, and parts of Southeast Asia, living in shallow waters down to a depth of 170 m (560 ft). This lightly built shark is characterized by its very short mouth, broad upper teeth with serrations only on the trailing edge, and strongly sickle-shaped fins with obvious white tips on the two dorsal fins. It is light grey or bronze in colour, often with small white blotches on its sides; it reaches a maximum known length of 1.1 m (3.6 ft).
Spending most of its time close to the sea floor, the sicklefin weasel shark is a specialist predator of cephalopods. Its reproductive mode is viviparous, in which the unborn young form a placental connection to their mother. Females probably give birth twice a year, with each litter consisting of two to four pups. The sicklefin weasel shark is widely caught by artisanal fisheries and used for meat, fins, and fishmeal; its low natural abundance and reproductive rate mean that it cannot sustain much fishing pressure. Given that fishing activity is intense throughout its range, the International Union for Conservation of Nature (IUCN) has assessed this species as vulnerable.
El gáleo media luna (Hemigaleus microstoma) es una especie de elasmobranquio carcarriniforme de la familia Hemigaleidae.[1]
El gáleo media luna (Hemigaleus microstoma) es una especie de elasmobranquio carcarriniforme de la familia Hemigaleidae.
Hemigaleus microstoma Hemigaleus generoko animalia da. Arrainen barruko Hemigaleidae familian sailkatzen da.
Hemigaleus microstoma Hemigaleus generoko animalia da. Arrainen barruko Hemigaleidae familian sailkatzen da.
De sikkelvinwezelhaai (Hemigaleus microstoma) is een vissensoort uit de familie van de wezelhaaien (Hemigaleidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1852 door Pieter Bleeker.
Bronnen, noten en/of referenties
Загальна довжина досягає 1,14 м. Голова помірного розміру. Морда подовжена, округла. Очі великі, з мигательною перетинкою. За ними розташовані маленькі бризкальця. Рот невеликий, дугоподібний. На верхній щелепі розташовано 25-32 робочих зубів. На нижній — 43-54. Зуби нижньої щелепи мають форму перевернутої латинської букви «Y». У неї 5 пар коротких зябрових щілин. Тулуб обтічний, стрункий. Грудні плавці великі, серпоподібної форми. Має 2 серпоподібних спинних плавця, з яких перший більше на ⅓ заднього. Звідси походить інша назва цієї акули. Перший спинний плавець розташовано між грудними та черевними плавцями. Задній спинний плавець — навпроти анального. Хвостовий плавець гетероцеркальний. Верхня лопать значно розвинутіша та довша за нижню лопать.
Забарвлення сіро-коричневе, іноді з бронзовим відливом. Черево має попилясто-білий колір. Іноді з боків присутні невеличкі світлі плями. Кінчики можуть бути світліше або темніше за загальний фон.
Тримається на глибині до 170 м, континентального й острівного шельфу. Живиться переважно кальмарами, восьминогами, каракатицями, іноді — дрібною костистою рибою та м'якотілими донними безхребетними.
Статева зрілість настає у самців при розмірі 75 см, самиць — 75-78 см. Це живородна акула. Вагітність триває 6 місяців. Самиці народжують від 2 до 4 акуленят завдовжки до 47 см. Народження відбувається 2 рази на рік.
Не є об'єктом промислового вилову.
Не становить загрози для людини.
Мешкає в Червоному морі, біля південного узбережжя Індії, в акваторії Шрі-Ланки, уздовж південного узбережжя М'янми, Таїланду, Малаккського півострова, Великих Зондських острвоів, Філіппін, південного Китаю, Тайваню. Зрідка трапляється біля північно-західного узбережжя Австралії.
Hemigaleus microstoma Bleeker, 1852
Синонимы
Индо-малайская большеглазая акула[1] (лат. Hemigaleus microstoma) — вид хрящевых рыб семейства большеглазых акул отряда кархаринообразных. Обитает в Индийском и Тихом океане. Размножается плацентарным живорождением. Максимальная зафиксированная длина 110 см. Окраска от светло серого до бронзового цвета, без отметин. Вид неопасен для человека. Этих акул добывают кустарным способом. Мясо употребляют в пищу[2][3].
Вид впервые описан в 1852 году[4]. Голотип представлял собой особь длиной 77,3 см, пойманный у берегов острова Холо, Филиппины. Впоследствии утрачен[5]. Ранее считалось, что акулы этого вида обитают в водах Австралии, однако местный вид акул был недавно описан как Hemigaleus australiensis. Экземпляры, пойманные в Красном море должны быть подвергнуться критическому исследованию[3].
Индо-малайские большеглазые акулы обитают в Индийском океане, а также в северо-западной и центрально-западной части Тихого океана у берегов Индии, Шри-Ланки, Таиланда, Китая, Тайваня, Малайзии, Филиппин, Индонезии и, возможно, в Красном море[6]. Они встречаются на континентальном и островном шельфе на глубине 170 м и больше. В австралийских водах этих акул добывают на глубине от 12 до 167 м, где температура воды у дна составляет от 22 °C до 27,6 °C[7].
У индо-малайских большеглазых акул тонкое тело и закруглённая, довольно вытянутое рыло. Крупные овальные глаза вытянуты по горизонтали и оснащены мигательными мембранами. Позади глаз имеются крошечные брызгальца. Жаберные щели в 0,8—1,3 раз превышают длину глаза. Короткий рот изогнут в виде широкой арки. Длина рта составляет 31—43 % от его ширины. Нижняя челюсть на симфизе закруглена. По углам рта имеются губные борозды. Зазубрины по краям зубов отсутствуют. Плавники имеют серповидную форму. Первый спинной плавник довольно крупный, его основание лежит между основаниями грудных и брюшных плавников. Высота второго спинного плавника составляет 3/5 от высоты первого спинного плавника. Его основание расположено над основанием анального плавника. Анальный плавник существенно меньше обоих спинных плавников. У верхнего кончика хвостового плавника имеется вентральная выемка. Хвостовой плавник вытянут почти горизонтально. Окрас от светло-серого до бронзового цвета. Иногда имеется тёмная или светлая окантовка плавников и белые пятнышки по бокам[8][9][10].
Индо-малайские большеглазые акулы размножаются плацентарным живорождением. Кроме того, эмбрион питается желтком. Длина полностью сформировавшихся эмбрионов с отделившейся пуповиной составляет 23,7—25,6 см. Длина новорожденных около 47 см. В помете бывает от 2 до 4 новорожденных. Максимальный зафиксированный размер составляет 110 см. Самцы и самки достигают половой зрелости при длине 75 и 75—78 см соответственно[11]. Вероятно, самки приносят потомство два раза в год, беременность длится около 6 месяцев. Рацион состоит из головоногих[7].
На индо-малайских большеглазых акулах паразитируют цестоды Didymorhynchus southwelli, Prochristianella aciculata, Trigonolobium spinuliferum[12], Nybelinia mehlhorni[13] и Paraorygmatobothrium kirstenae[14] и веслоногие рачки Perissopus dentatus[15] и Pseudopandarus australis[16].
Вид не представляет опасности для человека. Этих акул добывают кустарным способом с помощью донных жаберных сетей и ярусов. Мясо употребляют в пищу, из отходов вырабатывают рыбную муку. Плавники из-за небольшого размера ценятся невысоко[11]. Международный союз охраны природы присвоил этому виду охранный охранный статус «Уязвимый»[3] .
Индо-малайская большеглазая акула (лат. Hemigaleus microstoma) — вид хрящевых рыб семейства большеглазых акул отряда кархаринообразных. Обитает в Индийском и Тихом океане. Размножается плацентарным живорождением. Максимальная зафиксированная длина 110 см. Окраска от светло серого до бронзового цвета, без отметин. Вид неопасен для человека. Этих акул добывают кустарным способом. Мясо употребляют в пищу.
小口沙條鮫（学名：Hemigaleus microstoma），又名犁鰭半沙條鯊、沙條，为沙條鮫科半沙條鯊屬下的一个种。
|access-date=中的日期值 (帮助) 
这是一篇與动物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 綱 : 軟骨魚綱 Chondrichthyes 目 : メジロザメ目 Carcharhiniformes 科 : ヒレトガリザメ科 Hemigaleidae 属 : ヒレトガリザメ属 Hemigaleus 種 : ヒレトガリザメ H. microstoma 学名 Hemigaleus microstoma Bleeker, 1852 シノニム ?Hemigaleus machlani Herre, 1929
?Negogaleus brachygnathus Chu, 1960
ヒレトガリザメ Hemigaleus microstoma はヒレトガリザメ科に属するサメの一種。東南アジアからインドに分布する。鰭は鎌型で、体色は灰色。最大で1.1m程度になる。海底を泳ぎ回りタコなどを吸い込んで食べるため、口が小さく歯も特殊化している。胎生で産仔数2-4、年2回繁殖する。稀種であり、分布域で漁業が盛んであるため、IUCNは危急種としている。
1852年、オランダの魚類学者ピーター・ブリーカーによって記載された。種小名 microstoma はギリシャ語のmikros（"小さい"）・stoma（"口"）に由来し、本種のために新しくHemigaleus（ヒレトガリザメ属）が立てられた。記載にはジャカルタより得られた、63-70cmの2匹の雌が用いられた[2][3]。かつてはオーストラリア近海にも分布するとされたが、現在ではこれはオーストラリアヒレトガリザメとして区別されている[4]。1960年にYuanting Chuが中国産の標本を用いて記載した Negogaleus brachygnathus、1929年にAlbert William Herreがフィリピン産の標本を用いて記載した Hemigaleus machlani もおそらく本種と同一だと考えられている[5]。
体は細く、1.1mに達する。吻はかなり長く先端は丸い。鼻孔には短い前鼻弁がある。眼は大きく楕円形で瞬膜があり、後方には微小な噴水孔がある。口は短く、幅広い弧を描く。口を閉じると歯は隠れる。口角には中程度の長さの唇褶がある。歯列は上顎で25–34、下顎で37–43。上顎歯は幅広くて傾斜し、前縁は滑らかだが後縁には強い鋸歯がある。下顎歯は細くて立っており、縁は滑らかである。鰓裂は5対で短い[5][6]。
鰭は強い鎌型で、特に背鰭・腹鰭・尾鰭下葉でその傾向が強い。胸鰭は細く尖る。第一背鰭は胸鰭と腹鰭の中ほどに位置する。第二背鰭は第一の2/3程度の高さで、臀鰭よりわずかに前方に位置する。臀鰭は第二背鰭より小さい。尾柄の背面には、尾鰭の起始点に半月形の凹窩がある。尾鰭は上下非対称で、下葉はよく発達し、上葉先端の腹側には欠刻がある[5][7]。皮歯は小さくて重なっており、5本の水平隆起が後縁の鋸歯に続く[3]。背面は薄灰色から青銅色で、体側にはよく小さな白い斑点が散らばり、腹面は淡色。背鰭、特に第二背鰭の先端は明瞭に白くなるが、他の鰭は暗色である[4][5]。
インド南部からスリランカ・中国南部・台湾・ジャワ島・ボルネオ島に分布する。フィリピン・紅海にも分布する可能性があるが、他の地域の個体との分類学的比較が必要である。稀種で、170mより深い沿岸の大陸棚に生息し、大抵は海底近くを泳ぎ回っている[1][5]。
餌は主に頭足類で、まれに甲殻類や棘皮動物も食べる。小さな口と短い鰓裂は獲物を吸い込んで捕えることへの適応であり、弱い顎と細かい歯は柔らかいものを餌とすることを反映している[5]。胎生で、卵黄を使い果たした胎児は胎盤からの栄養で成長する。年2回繁殖することからすると、妊娠期間は6ヶ月程度だと推測できる。産仔数は2-4（平均3.3）で、出生時はおよそ45cm。雄は74-75cm、雌は75-78cmで性成熟する[1][6]。
人に危害は加えない[8]。分布域全域で伝統的漁業が行われている。主に刺し網で捕獲されるが、底引き網や延縄も用いられる。肉は食用、鰭はふかひれ、粗は魚粉に加工されるが、小型であるため商業的価値は低い[1][6]。稀種であることと、漁業の盛んな地域に分布することから、IUCNは保全状況を危急種としている。さらに、オーストラリアヒレトガリザメと比べても繁殖力が低く、漁獲圧に耐えることが難しい[1]。
|date= (help)CS1 maint: Uses authors parameter
ヒレトガリザメ Hemigaleus microstoma はヒレトガリザメ科に属するサメの一種。東南アジアからインドに分布する。鰭は鎌型で、体色は灰色。最大で1.1m程度になる。海底を泳ぎ回りタコなどを吸い込んで食べるため、口が小さく歯も特殊化している。胎生で産仔数2-4、年2回繁殖する。稀種であり、分布域で漁業が盛んであるため、IUCNは危急種としている。
