Vulnerable
Sahel zone: Senegal - Ethiopia, N Kenya (but more scattered west of Sudan).
Grassland and wetland mixture
Resident
Generalist omnivore
Accidental visitor?
Ar c'haran zu (liester : garaned du) a zo un evn hirc'harek, Balearica pavonina an anv skiantel anezhañ.
Al labous a gaver an daou isspesad anezhañ[1] :
a vo kavet e Wikimedia Commons.
Ar c'haran zu (liester : garaned du) a zo un evn hirc'harek, Balearica pavonina an anv skiantel anezhañ.
La grua coronada negra [1] o grua coronada de coll negre[2] (Balearica pavonina) és un ocell de la família dels grúids (Gruidae) que habita aiguamolls i praderies humides africanes, des del sud de Mauritània, Senegal, Gàmbia i Guinea Bissau, cap a l'est, a través de la zona del Llac Txad, fins a Etiòpia i Eritrea.
La grua coronada negra o grua coronada de coll negre (Balearica pavonina) és un ocell de la família dels grúids (Gruidae) que habita aiguamolls i praderies humides africanes, des del sud de Mauritània, Senegal, Gàmbia i Guinea Bissau, cap a l'est, a través de la zona del Llac Txad, fins a Etiòpia i Eritrea.
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Garan coronog (sy'n enw gwrywaidd; enw lluosog: garanod coronog) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Balearica pavonina; yr enw Saesneg arno yw Crowned crane. Mae'n perthyn i deulu'r garanod (Lladin: Gruidae) sydd yn urdd y Gruiformes.[1]
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn B. pavonina, sef enw'r rhywogaeth.[2]
Mae'r garan coronog yn perthyn i deulu'r garanod (Lladin: Gruidae). Dyma rai o aelodau eraill y teulu:
Rhestr Wicidata:
rhywogaeth enw tacson delwedd Brolga Grus rubicunda Bugeranus carunculatus Bugeranus carunculatus
.jpg)
.jpg)
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Garan coronog (sy'n enw gwrywaidd; enw lluosog: garanod coronog) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Balearica pavonina; yr enw Saesneg arno yw Crowned crane. Mae'n perthyn i deulu'r garanod (Lladin: Gruidae) sydd yn urdd y Gruiformes.
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn B. pavonina, sef enw'r rhywogaeth.
Jeřáb paví (Balearica pavonina) je nádherně zbarvený pták, zástupce čeledi jeřábovitých (Gruidae).
Obývá vyprahlé savany v Africe jižně od Sahary, ačkoli hnízdí v poněkud mokřejších lokalitách. Rozeznáváme dva poddruhy: B. p. pavonina, obývající Západní Afriku a četnější B. p. ceciliae obývající Východní Afriku.
Jeřáb paví se silně podobá jeřábu královskému (Balearica regulorum) a spolu s ním je jediným zástupcem své čeledi, který hřaduje na stromech, k čemuž má dobře vyvinutý zadní prst pro sezení na větvích. Jednu dobu se také spekulovalo o tom, že by mohl být jeřáb královský poddruhem jeřába pavího. Stejně tak má i ozdobnou žlutou korunku z per. Peří na krku a mnohdy i na břiše je šedé, křídla jsou převážně bílá, ale místo toho jsou zbarvena i širokou škálou jiných barev, nejčastěji černou, hnědou nebo tmavě modrou. Tváře má jasně bílé. Červený je i výrazný hrdelní vak. Zobák má na rozdíl od jeřábu žijících více u vody krátký a šedý, nohy má černé. Pohlaví jsou si velice podobná, ačkoli je samec obvykle o něco větší. Tento druh dorůstá jednoho metru, rozpětí křídel se pohybuje kolem 1,87 m a hmotnost kolem 3,6 kg.
Jako všichni jeřábi se živí i jeřáb paví nejrůznějších hmyzem, plazy a malými savci. I tento druh předvádí úchvatné svatební tance, ve zjednodušené podobě tak může činit i celý rok. Při tomto tanci rozkládá křídla, předvádí své opeření, běhá do kola a vyskakuje do vzduchu. Samice klade do hnízda z rostlin obvykle 2 až 3 vejce, na kterých sedí oba rodiče a stejně tak později i oba rodiče vychovávají mláďata.
V současné době je jeřáb paví vyhodnocen podle IUCN jako téměř ohrožený druh. Největší hrozby pro něj představuje, zvláště na západě hlavně ztráta přirozeného biotopu a degradace.
V tomto článku byl použit překlad textu z článku Black Crowned Crane na anglické Wikipedii.
Galerie jeřáb paví ve Wikimedia Commons
Sort krontrane (Balearica pavonina), er en tranefugl der lever i Afrika (især sydlige Sahel, Sudan, Sydsudan og Etiopien).
Der Kronenkranich (Balearica pavonina), auch Schwarzhals-Kronenkranich, Pfauenkranich oder Dunkler Kronenkranich genannt, ist eine Vogelart aus der Familie der Kraniche (Gruidae). Er ist nahe mit dem Südafrika-Kronenkranich (Balearica regulorum) verwandt. Es werden zwei Unterarten unterschieden. Ihr Verbreitungsgebiet liegt in Subsahara-Afrika.
Die Bestandssituation des Kronenkranich wird mit vu (=vulnerable – gefährdet) angegeben, da die Populationszahl des Kronenkranichs in den Jahrzehnten stark zurückgegangen ist. Wesentliche Ursache ist die Zerstörung seines Lebensraumes durch Trockenheit, Überweidung, Anwendung von Pestiziden und Entwässerung.[1]
Die Nominatform Westafrikanischer Kronenkranich (Balearica pavonina pavonina) erreicht eine Körperlänge von 95 Zentimeter. Das Körpergefieder ist dunkel schiefergrau bis schieferschwarz. Die Flügel sind weiß und rotbraun, die inneren Armschwingen sind nicht verlängert und die Zahl der Handschwingen beträgt zehn.[2] Die Hinterzehe ist gut ausgebildet und hoch angesetzt. Sie erlaubt es dem Kronenkranich, Halt beim Aufbaumen zu finden.
Wie für Kronenkraniche charakteristisch hat der Kronenkranich auf dem Hinterkopf eine auffallende, strohgelbe und büschelförmig ausgebildete Federkrone. Der große nackte Wangenfleck ist bei der Nominatform oben weiß und unten rosarot. Der rote Wangenfleck reicht bis zur unteren Augenkante. Die Kehlklunker sind bei beiden Unterarten nur sehr klein.
Die Unterart Sudan-Kronenkranich ist auffallend kleiner als die Nominatform. In der Gefiederfärbung gleicht die Unterart der Nominatform, der rote Augenflick ist bei dieser Unterart jedoch bis über die Augenkante ausgedehnt.
Der Kronenkranich kommt in Westafrika und in der Sahelzone vor.
Die Kronenkraniche bewohnen offene Graslandschaften in Wassernähe sowie Sumpfgebiete und Verlandungszonen von Seen. Sie kommen auch auf landwirtschaftlichen Nutzflächen vor. Außerhalb der Brutperiode ist der Kronenkranich ein geselliger Vogel, während der Fortpflanzungszeit ist er gewöhnlich paarweise zu beobachten. Wie alle Kraniche sind auch Kronenkraniche monogam und gehen eine Dauerehe ein.
Ihre Nester errichten Kronenkraniche in unmittelbarer Gewässernähe. Es handelt sich gewöhnlich um Bodennester, nur ausnahmsweise werden sie auch in niedrigen Büschen oder auf Bäumen errichtet. Gelegentlich nutzen sie auch die alten Nester von Greifvögel für ihr Brutgeschäft. Das Gelege umfasst drei bis vier Eier, die Brutzeit beträgt 28 bis 31 Tage. Beide Elternvögel brüten und betreuen anschließend die Jungvögel. Diese sind in einem Alter von etwa 10 bis 12 Wochen flugfähig.[3]
Die Nahrung besteht aus Sämereien und verschiedenen Getreiden. Sie fressen außerdem Insekten, Mollusken, Krebstiere und Fische sowie Amphibien und Reptilien.
Der Kronenkranich (Balearica pavonina), auch Schwarzhals-Kronenkranich, Pfauenkranich oder Dunkler Kronenkranich genannt, ist eine Vogelart aus der Familie der Kraniche (Gruidae). Er ist nahe mit dem Südafrika-Kronenkranich (Balearica regulorum) verwandt. Es werden zwei Unterarten unterschieden. Ihr Verbreitungsgebiet liegt in Subsahara-Afrika.
Die Bestandssituation des Kronenkranich wird mit vu (=vulnerable – gefährdet) angegeben, da die Populationszahl des Kronenkranichs in den Jahrzehnten stark zurückgegangen ist. Wesentliche Ursache ist die Zerstörung seines Lebensraumes durch Trockenheit, Überweidung, Anwendung von Pestiziden und Entwässerung.
De Kronenkraan (Balearica pavonina) is en Oort vun Vagels ut de Familie vun de Kranen. He is mit den Griesen Kronenkraan verwandt un dat Wapendeert vun Uganda.
De Kronenkraan hett en Kroon ut Feddern op’n Döötz, de de Farv vun Stroh hett un na alle Sieden afstaht. He leevt in de drögen Savannen vun dat zentrale Afrika, doch to’n Bröden hett he lever wat füchtere Rebeden. He freet Insekten, Poggen, lütte Reptilien un Söögdeerter.
De Kronenkraan (Balearica pavonina) is en Oort vun Vagels ut de Familie vun de Kranen. He is mit den Griesen Kronenkraan verwandt un dat Wapendeert vun Uganda.
De Kronenkraan hett en Kroon ut Feddern op’n Döötz, de de Farv vun Stroh hett un na alle Sieden afstaht. He leevt in de drögen Savannen vun dat zentrale Afrika, doch to’n Bröden hett he lever wat füchtere Rebeden. He freet Insekten, Poggen, lütte Reptilien un Söögdeerter.
Хар залаат тогоруу (Balearica pavonina) нь Тогорууныхан овогт багтах тогоруу юм. Хуучин Каффирын тогоруу гэдэг байсан.
Африкийн Сахараас өмнөх хуурай Саваннад тархсан бөгөөд заримдаа үүрээ чийглэг нутагт зассан байх нь бий. 2 дэд зүйлтэй: Баруун Африкт амьдардаг B. p. pavonina болон тоогоор илүү олон, зүүн Африкт тархсан B. p. ceciliae.
Нисч байгаа нь
Филадельфи амьтны хүрээлэнгийн хар залаат тогоруу
Хар залаат тогоруу (Balearica pavonina) нь Тогорууныхан овогт багтах тогоруу юм. Хуучин Каффирын тогоруу гэдэг байсан.
Африкийн Сахараас өмнөх хуурай Саваннад тархсан бөгөөд заримдаа үүрээ чийглэг нутагт зассан байх нь бий. 2 дэд зүйлтэй: Баруун Африкт амьдардаг B. p. pavonina болон тоогоор илүү олон, зүүн Африкт тархсан B. p. ceciliae.
The black crowned crane (Balearica pavonina) is a part of the family Gruidae, along with its sister species, the grey crowned crane. It is topped with its characteristic bristle-feathered golden crown. It is usually found in the shallow wetlands of sub-Saharan Africa during the wet season, which act as its principal breeding, feeding and roosting sites although it can also be found foraging in grasslands and near croplands of dry savanna.
The black crowned crane is of the order Gruiformes, which includes all cranes as well as the rails (family Rallidae). Cranes are further classified in the Gruidae family which includes sister species like the grey crowned crane as well as the sandhill crane and the whooping crane. The black crowned crane has two subspecies: Balearica pavonina pavonina and Balearica pavonina ceciliae.[3]
The black crowned crane can measure up to 105 cm (3'5") in length, weigh between 3000-4000g (6.61-8.82lbs) and has a wingspan of 180–200 cm (5'11"-6'7"). [4] Naturally, it is characterized by its dark slate-grey to black plumage, and it has stiff golden feathers at the top of its head which make up its crown. Each golden bristle-like feather is a spiral that is white on one side and brown on the other with black at the very tip.[5]
Other distinct features of these birds include the white feathers on the upper section of their wings and the small pouch of red skin, the gular sac, hanging underneath their chins. Their long legs and their toes are black, and they possess a long hind toe that allows them to grasp onto perches. The black crowned crane also has large red cheek patches just behind its eye that differ in size between its two subspecies; the West African black crowned crane (Balearica pavonina pavonina) has red on the lower half of its cheek patch while the Sudan black crowned crane (Balearica pavonine ceciliae) has red extending to the upper half as well.[5] Male black crowned cranes are larger but are otherwise indistinguishable from females. Juveniles are mostly grey with a brown crown and a nape, grey to brown body.[4]
The black crowned crane is found across the Sahel and Sudan Savanna regions of Africa, occupying open areas such as grasslands, shallow wetlands, marshes, as well as the margins of lakes and rivers.[6][7] It is also known to roost in trees. Its range extends from the Senegal Basin and Guinea-Bissau Drainage in West Africa to the Ethiopian Highlands and South-West Rift Valley in East Africa. Balearica pavonina pavonina occupies the western part of this range, while Balearica pavonina ceciliae is found in the east with the greatest numbers in Sudan[8].
Black crowned crane vocalization is characterized as generally low-pitched and mellow “honk” and “ka-wonk ka-wonk ka-wonk” expressions.[4][5]
Black crowned cranes are generalist feeders, with a diet consisting of insects like grasshoppers, locust, and flies; other invertebrates, like molluscs, millipedes, and crustaceans; fish, amphibians, and small reptiles.[4] They will be mostly resident to wetlands except during the dry season and will sometimes forage in short and dry grasses or in upland areas by livestock where insect numbers are high.[8] Black crowned cranes may also forage in croplands and feed on rice, corn, teff, millet, chickpea, and lentil.[9] They will seldom dig for food but rather will peck at it off surfaces. As an alternative to digging, they might stomp their feet to disturb and reveal invertebrates in the soil.[4]
Breeding may occur from May to December for the West African black crowned crane and from July to January for the Sudan black crowned crane.[8] The margins for breeding time are wide as breeding success is dependent on the wet and dry seasons and the suitability of the environment.[9][8] Black crowned crane numbers will peak in the dry season where flocks may include several hundred individuals.[8] They gather in this way before the next breeding season commences, which allows for juvenile cranes to merge with other young flocks that have not yet reached the first breeding age of 3–5 years.[8] In the breeding season, Black crowned cranes are usually found in pairs but are also observed in groups of up to 20 individuals.[8]
Nests (base of 69–109 mm x 71–140 mm diameters) are built within or on the edges of dense wetlands and are constructed with grasses and sedges modified into circular platforms.[4] Due to their opportunistic nature regarding food availability and shelter, Black crowned cranes may alter their nesting sites accordingly with the season.[8] Clutch sizes for the black crowned crane are made up of 1 to 3 eggs,[9] which will be 122—168 g in mass.[4] Incubation of eggs will be performed by both males and females and will last 28–31 days.[4] Males are known to stand guard by the nest in nearby trees, prepared to signal a threat, as females forage.[8] Chicks will forage with their parents in grassland areas the day after hatching. Fledging takes place between 60–100 days.[4]
Currently, the black crowned crane is listed as a Vulnerable species on the IUCN Red List, with a population of 28 000—47 000 individuals remaining.[10] Black crowned cranes face major conservation threats due to the degradation of wetlands which act as the principal breeding, feeding and roosting sites for the species.[9][6] Increases in drought and the draining of wetlands in the name of farming, dam construction or irrigation projects have led to the destruction of these ecosystems. Furthermore, fragmented wetlands result in reduced movement of aquatic mammals and therefore limits Black crowned crane food availability. The negative effects of habitat degradation on black crowned crane populations are further aggravated by the hunting, capturing or trade of these birds which have claimed much of their remaining wild populations.
The black crowned crane is the national bird of Nigeria, and is often regarded as a symbol of peace.
.jpg)
In flight
.JPG)
Balearica pavonina in Zoo d'Amiens
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-02-120426_0207.jpg)
Eating
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-03-120426_0208.jpg)
.jpg)
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2013-01.jpg)
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) {{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) {{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) {{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) The black crowned crane (Balearica pavonina) is a part of the family Gruidae, along with its sister species, the grey crowned crane. It is topped with its characteristic bristle-feathered golden crown. It is usually found in the shallow wetlands of sub-Saharan Africa during the wet season, which act as its principal breeding, feeding and roosting sites although it can also be found foraging in grasslands and near croplands of dry savanna.
La grulla coronada cuellinegra[2] (Balearica pavonina) es una especie de ave gruiforme de la familia Gruidae propia de África.[1]
Es nativo de Benín, Burkina Faso, Camerún, República Centroafricana, Chad, República Democrática del Congo, Eritrea, Etiopía, Gambia, Ghana, Guinea, Guinea-Bissau, Kenia, Malí, Mauritania, Níger, Nigeria, Senegal, Sudán del Sur, Sudán, y Togo.[1] Ocurre incidentalmente en Costa de Marfil, Egipto, Sierra Leona, y Uganda.[1] Su hábitat natural se compone de sabanas, pastizales y humedales.[1]
Se reconocen las siguientes subespecies:[3]
La grulla coronada cuellinegra (Balearica pavonina) es una especie de ave gruiforme de la familia Gruidae propia de África.
Kurrilo koroatu (Balearica pavonina) Balearica generoko animalia da. Hegaztien barruko Gruidae familian sailkatua dago.
Gari koloreko eta abaniko egiturako mototsa, moko ingurua beltza, begien atzea zuria, lepokoak errauts kolorekoak, hegoetakoak zuri horiak eta bizkar-sabeletakoak beltzak dituena. Afrikako tropiko aldeko ibai inguruetan ibiltzen da, eta belar hazia besterik ez du jaten.[3]
Kurrilo koroatu (Balearica pavonina) Balearica generoko animalia da. Hegaztien barruko Gruidae familian sailkatua dago.
Gari koloreko eta abaniko egiturako mototsa, moko ingurua beltza, begien atzea zuria, lepokoak errauts kolorekoak, hegoetakoak zuri horiak eta bizkar-sabeletakoak beltzak dituena. Afrikako tropiko aldeko ibai inguruetan ibiltzen da, eta belar hazia besterik ez du jaten.
Kruunukurki (Balearica pavonina) on afrikkalainen kurkilintu. Lajista tunnetaan kaksi alalajia, joista nimialalaji pavonina elää Saharan eteläpuolella läntisessä Afrikassa Senegambiasta Tšadjärvelle. Alalaji ceciliae elää itäisessä Afrikassa Tšadista Etiopiaan ja Keniaan, ja etenkin Niilin yläjuoksun altaassa. Carl von Linné kuvaili lajin holotyypin Kap Verdeltä Senegalista vuonna 1758.[2]
Kruunukurki (Balearica pavonina) on afrikkalainen kurkilintu. Lajista tunnetaan kaksi alalajia, joista nimialalaji pavonina elää Saharan eteläpuolella läntisessä Afrikassa Senegambiasta Tšadjärvelle. Alalaji ceciliae elää itäisessä Afrikassa Tšadista Etiopiaan ja Keniaan, ja etenkin Niilin yläjuoksun altaassa. Carl von Linné kuvaili lajin holotyypin Kap Verdeltä Senegalista vuonna 1758.
Balearica pavonina
La Grue couronnée (Balearica pavonina) est une espèce d'oiseaux de la famille des grues.
Cette espèce vit dans la savane aride de l'Afrique au sud du Sahara, pourtant elle nidifie dans des zones plus humides. Il existe deux sous-espèces : B. p. pavonina à l'ouest, et la plus nombreuses B. p. ceciliae à l'est de l'Afrique.
La grue couronnée mesure environ 1 m de haut pour un poids de 3-4 kg et une envergure de 2 m. Le plumage est principalement gris avec des ailes blanches dont quelques plumes sont plus colorées.
Le cou est noirâtre (d'où le nom anglais de l'oiseau Black crowned crane) avec un petit sac gulaire, la joue est blanche en haut et rose en bas.
On la différencie de la grue royale (en anglais Grey crowned crane) dont le cou est gris avec un sac gulaire beaucoup plus important, et une joue blanche surmontée d'une tache rouge[1].
Parade nuptiale : cet oiseau chante en sautant dans les airs pour convaincre sa partenaire.
La Grue couronnée et la Grue royale, proche parente, sont les seules grues à pouvoir nicher dans un arbre. Ce comportement est l'une des raisons pour lesquelles on pense que les relativement petites grues du genre Balearica ressemblent aux espèces ancestrales de Gruidae.
Malgré tout, son nid est généralement constitué de roseaux des marécages où elle vit. Ce nid contient la plupart du temps 2 œufs.
Comme toutes les grues, la Grue couronnée se nourrit d'insectes, de reptiles, et de petits mammifères, mais aussi de vers de terre et de plantes.
Elle vit jusqu'à quarante ans.
Cette espèce est menacée, particulièrement à l'ouest, où son habitat est détruit ou dégradé.
Dans la tradition initiatique bambara, la grue couronnée est à l'origine de la parole et les hommes ont appris à parler en l'imitant. Les Africains pensent que cet oiseau est conscient de ses dons, qu'il a la connaissance de lui-même, et de ce fait il serait à l'origine de la parole de Dieu et de la connaissance que l'homme a de Dieu[2].
Vol de grues couronnées au parc national de Waza, Cameroun
Grue couronnée au Disney's Animal Kingdom, Floride
Tête de grue couronnée au parc ornithologique de Walsrode, Allemagne
Grue couronnée
Couronne et plumage de grue couronnée
Deux grues couronnées au parc national de Waza, Cameroun
Grue couronnée en vol au Pirang Forest Park, Gambie
Voici quelques vidéos de grues couronnées au Disney's Animal Kingdom en Floride.
Balearica pavonina 1 (info) Balearica pavonina 2 (info) Balearica pavonina 3 (info) Balearica pavonina 4 (info) Des difficultés à voir ces vidéos ? Consultez l'aide.
Balearica pavonina
La Grue couronnée (Balearica pavonina) est une espèce d'oiseaux de la famille des grues.
Cette espèce vit dans la savane aride de l'Afrique au sud du Sahara, pourtant elle nidifie dans des zones plus humides. Il existe deux sous-espèces : B. p. pavonina à l'ouest, et la plus nombreuses B. p. ceciliae à l'est de l'Afrique.
Balearica pavonina é unha especie de ave da familia dos grúidos.
É orixinario de Benín, Burkina Faso, Camerún, República Centroafricana, Chad, República Democrática do Congo, Eritrea, Etiopía, Gambia, Ghana, Guinea, Guinea-Bissau, Kenya, Malí, Mauritania, Níxer, Nixeria, Senegal, Sudán do Sur, Sudán e Togo. Tamén está presente incidentalmente en Costa do Marfil, Exipto, Serra Leoa e Uganda. O seu hábitat natural componse de sabanas, pasteiros e zonas húmidas.
La gru coronata nera (Balearica pavonina) è un uccello della famiglia della gru Gruidae.
Essa si trova nella savana secca in Africa a sud del Sahara, anche se costruisce nidi in habitat piuttosto umidi. Ci sono due sottospecie: B. p. pavonina a ovest e la più numerosa B. p. ceciliae in Africa orientale.
Questa specie e la gru coronata grigia sono strettamente correlate. Infatti B. regulorum, che predilige habitat umidi, e B. pavonina sono le uniche gru che possono nidificare in alberi. Questa abitudine, tra le altre cose, è un motivo per cui le gru Balearica, che sono relativamente piccole, assomiglino da vicino ai membri ancestrali della famiglia Gruidae. Ha una lunghezza di circa 1 m, ha una apertura alare di 1,87 m ed un peso di circa 3,6 kg.
Come tutte le gru, la Gru coronata nera si nutre di insetti, rettili e piccoli mammiferi.
Nidifica generalmente sul terreno, a volte sugli alberi. La femmina depone fino a 4 uova ma, in genere, solo uno dei piccoli viene effettivamente allevato. Entrambi i genitori collaborano nella cova che dura circa un mese. I piccoli sono presto in grado di lasciare il nido e di provvedere a se stessi.[2]
È in via di estinzione, soprattutto in Occidente, a causa della perdita di habitat e del degrado.
La gru coronata nera (Balearica pavonina) è un uccello della famiglia della gru Gruidae.
Karūnuotoji gervė, arba juodakuodė gervė (lot. Balearica pavonina, angl. Black Crowned Crane, vok. Kronenkranich) – gervinių (Gruidae) šeimos išnykstantis paukštis.
Paplitusi Afrikos savanose, Sacharos pietinėje dalyje. Lizdą suka drėgnesnėse vietose.
Minta vabdžiais, ropliais ir smulkiais žinduoliais.
Karūnuotoji gervė, arba juodakuodė gervė (lot. Balearica pavonina, angl. Black Crowned Crane, vok. Kronenkranich) – gervinių (Gruidae) šeimos išnykstantis paukštis.
Paplitusi Afrikos savanose, Sacharos pietinėje dalyje. Lizdą suka drėgnesnėse vietose.
Minta vabdžiais, ropliais ir smulkiais žinduoliais.
De zwarte kroonkraan (Balearica pavonina) of zwarte kroonkraanvogel is een vogel uit de familie Gruidae (Kraanvogels). Deze soort is nauw verwant aan de Grijze kroonkraan (B. regulorum) en ze zijn daardoor soms moeilijk van elkaar te onderscheiden.
Zijn menu bestaat uit insecten, reptielen en kleine zoogdieren.
Zoals alle kraanvogels heeft ook de zwarte kroonkraan een opvallende baltsdans, waarbij hij zijn vleugels wijd uitspreidt.
Deze soort komt voor in tropisch Afrika, voornamelijk in de Sahel en telt 2 ondersoorten:
De zwarte kroonkraan (Balearica pavonina) of zwarte kroonkraanvogel is een vogel uit de familie Gruidae (Kraanvogels). Deze soort is nauw verwant aan de Grijze kroonkraan (B. regulorum) en ze zijn daardoor soms moeilijk van elkaar te onderscheiden.
Svartkrontrane (Balearica pavonina) er en stor fugl i tranefamilien (Gruidae). Arten tilhører slekten Balearica, som teller to arter og sorterer i underfamilien krontraner (Balearicinae). Den andre er gråkrontrane (B. regulorum). Krontraner er sesongflyttere.
Svartkrontraner er blant de minste tranene, men den tilhører utvilsomt de mest praktfulle og fargerike blant dem. Arten er ifølge IUCNs rødliste sårbar.[1] To underarter anerkjennes.
Tranefamilien består av to distinkte underfamilier; krontraner (Balearicinae) og egentlige traner (Gruinae). Fossile funn daterer Balearicinae tilbake til eocen (54–37 millioner år før vår tidsregning), og så mange som elleve arter er kjent fra Europa og Nord-Amerika de siste 50 millioner årene. De to eneste nålevende artene er imidlertid endemiske for Afrika og tåler dårlig kulde, noe som har ført til at forskerne tror kaldere klima førte til at andre arter i denne underfamilien døde ut.[2]
Svartkrontranen blir normalt omkring 100–105 cm høy og veier typisk 3–4 kg. Enkeltindivider kan imidlertid bli noe høyere. Vingespennet utgjør cirka 180–200 cm og nebbet er relativt kort. Arten skiller seg fra gråkrontrane (B. regulorum) gjennom å ha mørkere nakke og fysisk mindre strupesekk (rød). Kinnflekkene er dessuten hovedsakelig rosa, men varierer litt mellom de to underartene. Hos pavonina har kinnflekken et lite hvitt eller rosahvitt felt øverst og er dominerende rosa nedover, mens den hos ceciliae har et mindre hvitt eller rosahvitt felt øverst og er mer varierende (flekket) rosa nedenfor.[3]
Fjærdrakten er hovedsakelig skifergrå, med større innslag av hvite, gule og røde felter på bakkroppen. Arten har ei distinkt prydkrone av gule til guloransje strålignende fjær. Pannen og issen har tettvoksende sorte fjær. Øynene har blekgrå til blekblå iris.[3]
Inndelingen følger HBW Alive og er i henhold til Archibald et al. (2016).[3] Norsk navn på arten følger Norsk navnekomité for fugl og er i henhold til Syvertsen et al. (2008).[4]
Arten trives primært på våtmark og gressland. I Vest-Afrika inkluderer dette flomutsatte områder, elvebanker, rismarker og kornåkre med mer. I Øst-Afrika er arten mest vanlig på ulike typer våtmark, langs bredden av dammer, innsjøer og elver.[3]
Svartkrontraner er aktive sesongflyttere, mer så enn gråkrontraner, og gjør korte trekk i hele utbredelsesområdet i forbindelse med regntiden, tilgangen på reirplasser og mat. Hekketiden tilpasses sesongen og varierer med regnet. Arten hekker parvis solitært, men hviler i sosiale grupper på 20–200 individer om natten.[3]
Redet bygges som regel i eller i grensen mot våtmark; bare sjelden i trær. Det består av ulike gresstyper og starr som danner en rund, flat haug, typisk omgitt av cirka 1 m høy akvatisk vegetasjon og inntil 1 m dypt vann. Hunnen legger 2–3 egg som ruges i 28–31 dager. Foreldrene bytter på om rugingen, men hunnen ruger stort sett om natten. Avkommet blir flygedyktige etter cirka 60–100 dager, men man vet lite om hvor lang tid det tar før ungfuglene blir produktive.[3]
Svartkrontrane (Balearica pavonina) er en stor fugl i tranefamilien (Gruidae). Arten tilhører slekten Balearica, som teller to arter og sorterer i underfamilien krontraner (Balearicinae). Den andre er gråkrontrane (B. regulorum). Krontraner er sesongflyttere.
Svartkrontraner er blant de minste tranene, men den tilhører utvilsomt de mest praktfulle og fargerike blant dem. Arten er ifølge IUCNs rødliste sårbar. To underarter anerkjennes.
Multimedia w Wikimedia Commons Koronnik czarny (Balearica pavonina) – gatunek dużego ptaka z rodziny żurawi (Gruidae). Zamieszkuje strefę Sahelu i jej okolice. Narażony na wyginięcie.
W dwóch podgatunkach zamieszkuje obszar od Senegambii do Czadu (B. p. pavonina) oraz obszar od Czadu do Sudanu, Etiopii i Erytrei; południowa granica występowania sięga do Sudanu Południowego i północnej Kenii (B. p. ceciliae)[3].
Podczas gniazdowania koronniki czarne można napotkać na otwartych obszarach, zarówno wilgotnych, jak i suchych; preferuje jednak słodkowodne bagna, podmokłe tereny trawiaste oraz obrzeża zbiorników wodnych. W Sudanie najchętniej zasiedla obszary z wodą sięgającą do 1 m nad poziom gruntu z roślinnością, na którą składają się m.in. rośliny z rodzajów: cibora, ponikło, sitowie, włośnica i Cynodon. Preferuje żerowanie na otwartych obszarach z krótkimi trawami, może gniazdować na wyżynach (szczególnie w zachodniej Afryce). Poza sezonem lęgowym w dużych skupiskach przenosi się na mokradła, często żeruje w pobliżu stad bydła lub wysypisk śmieci[4].
Odżywia się nasionami, owadami (w tym prostoskrzydłe), dwuparcami[5], również niewielkimi roślinami[4]. Czasami poluje również na płazy bezogonowe, gady[5], ryby, mięczaki i skorupiaki[4]. Zjada również ziarna z upraw, może poczynić szkody. Zdaje się zjadać dowolne znalezione pożywienie[5].
Okres lęgowy trwa od maja do grudnia w Afryce zachodniej, zaś we wschodniej części kontynentu – od czerwca do stycznua. Pojedyncza para zajmuje 0,5–1 km²[4]. Gniazdo to nieregularny kopiec z materii roślinnej. Zniesienie lizy od 2 do 5 jaj. Inkubacja trwa 28–31 dni. Młode niedługo po wykluciu dołączają do żerowania z rodzicami. Są w pełni opierzone po 60–100 dniach życia[5].
IUCN uznaje koronnika czarnego za gatunek narażony na wyginięcie (VU, Vulneable) od 2010 roku (stan w 2016); wcześniej, w latach 2000–2008 uchodził za gatunek bliski zagrożenia (NT, Near Threatened). Wschodnia populacja liczyła w 2004 około 28–55 tys. osobników, natomiast zachodnia około 15 tys. osobników (w 2004). Zagrożeniem dla gatunku jest głównie utrata środowiska wskutek osuszania mokradeł, nadmiernego wypasu bydła, przekształcania środowiska w krajobraz rolniczy, zanieczyszczenia pochodzenia rolniczego i industrialnego oraz budowa tam. Obecne jest również zjawisko kłusownictwa i łapania żywych ptaków do niewoli. Części koronników szarych, zwłaszcza głowa i skrzydła, znajdują zastosowanie w praktykach medycyny ludowej niektórych ludów[4].
Koronnik czarny (Balearica pavonina) – gatunek dużego ptaka z rodziny żurawi (Gruidae). Zamieszkuje strefę Sahelu i jej okolice. Narażony na wyginięcie.
O grou-coroado (Balearica pavonina) é um grou africano. Tal espécie possui plumagem branca e cinzenta e cabeça com uma crista amarela, formada por penas rígidas e cerdosas. Também é conhecida pelos nomes de ganga, e grou-real.
Essas grandes aves se reúnem ao redor de brejos no norte e centro da África. Alimentam-se de vegetais, sementes, insetos, sapos, minhocas, cobras, pequenos peixes e ovos de vertebrados.
Podem formar grandes bandos com mais de 60 grous, mas, como muitos pássaros grandes, os grous-coroados se acasalam por toda a vida. São os únicos grous conhecidos que se empoleiram em árvores e não migram (como fazem os grous norte-americanos). Emitem um som estridente. Suas plumas coloridas são utilizadas em elaborados rituais matrimoniais que formaram a base de danças de cerimônias de algumas tribos africanas, inclusive os Masai.
CARACTERÌSTICAS: Altura: 96 cm Número de ovos: de 1 a 3 Tempo de incubaçáo: 28 a 35
O grou coroado é a mais bonita das aves de sua família. Destaca-se entre os gruídeos pelo penacho sedoso que ostenta no alto da cabeça e pela parte nua em tomo dos olhos que é branca manchada de vermelho escarlate. Possui um bico pequeno e bem proporcionado e uma carúncula vermelho-viva pendurada sob o pescoço. Vive aos pares ou em bandos de centenas de indivíduos. Habita as margens dos rios e lagos cobertos por vegetação alta. Anda em passos lentos, mas, se perseguido ou assustado, pode alcançar grande velocidade. Antes de alçar vôo, corre pelo chão com as asas abertas.
Quando está excitado o grou coroado se entrega a uma dança peculiar, dando saltos e abrindo as asas. Alimenta-se de sementes e pequenos répteis e anfíbios. Ao amanhecer abandona os lugares onde pernoitou e dirige-se para os descampados em busca de alimento. Depois de algumas horas, dirige-se para os bancos de areia no meio dos rios, onde passa algum tempo limpando as penas. Ao entardecer, dirige-se em bandos ao alto das árvores para passar a noite. É considerado a ave sagrada da tribo watusi e encontra-se por toda a África meridional, desde a Rodésia e Transvaal até a África do Sul.
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-03-120426_0208.jpg)
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-06-120426_0011.jpg)
.jpg)
|título= (ajuda)
O grou-coroado (Balearica pavonina) é um grou africano. Tal espécie possui plumagem branca e cinzenta e cabeça com uma crista amarela, formada por penas rígidas e cerdosas. Também é conhecida pelos nomes de ganga, e grou-real.
Essas grandes aves se reúnem ao redor de brejos no norte e centro da África. Alimentam-se de vegetais, sementes, insetos, sapos, minhocas, cobras, pequenos peixes e ovos de vertebrados.
Podem formar grandes bandos com mais de 60 grous, mas, como muitos pássaros grandes, os grous-coroados se acasalam por toda a vida. São os únicos grous conhecidos que se empoleiram em árvores e não migram (como fazem os grous norte-americanos). Emitem um som estridente. Suas plumas coloridas são utilizadas em elaborados rituais matrimoniais que formaram a base de danças de cerimônias de algumas tribos africanas, inclusive os Masai.
CARACTERÌSTICAS: Altura: 96 cm Número de ovos: de 1 a 3 Tempo de incubaçáo: 28 a 35
O grou coroado é a mais bonita das aves de sua família. Destaca-se entre os gruídeos pelo penacho sedoso que ostenta no alto da cabeça e pela parte nua em tomo dos olhos que é branca manchada de vermelho escarlate. Possui um bico pequeno e bem proporcionado e uma carúncula vermelho-viva pendurada sob o pescoço. Vive aos pares ou em bandos de centenas de indivíduos. Habita as margens dos rios e lagos cobertos por vegetação alta. Anda em passos lentos, mas, se perseguido ou assustado, pode alcançar grande velocidade. Antes de alçar vôo, corre pelo chão com as asas abertas.
Quando está excitado o grou coroado se entrega a uma dança peculiar, dando saltos e abrindo as asas. Alimenta-se de sementes e pequenos répteis e anfíbios. Ao amanhecer abandona os lugares onde pernoitou e dirige-se para os descampados em busca de alimento. Depois de algumas horas, dirige-se para os bancos de areia no meio dos rios, onde passa algum tempo limpando as penas. Ao entardecer, dirige-se em bandos ao alto das árvores para passar a noite. É considerado a ave sagrada da tribo watusi e encontra-se por toda a África meridional, desde a Rodésia e Transvaal até a África do Sul.
Pavji žerjav (znanstveno ime Balearica pavonina) je ptič iz družine žerjavov, ki naseljuje področja tropske Afrike. Živi v parih ali v velikih jatah. Je kozmopolit in večinoma gnezdi v skalnih votlinah.
Hrani se z žuželkami, plazilci in majhnimi sesalci. Ogrožen je zaradi uničevanja naravnega okolja.
Njegova velikost je 90 – 110 cm, teža pa 3 do 4 kg. Ima velike dolge noge in dolg vrat. Pretežno je črn, tudi njegova zlato rumena krona ima malo črne primesi. Krovna peresa v krilih so čisto bela. Peresa v nadlakti so rjasto rjava in zadnja zlato rjava, lica so rahlo mesnato rdeča. Imajo specifičen glas, ki se razlikuje od drugih žerjavov. V živalskih vrtovih živi do 25 let, življenjska doba v naravi pa ni znana.
Vsi žerjavi so vsejedi. Glavna hrana pavjega žerjava so trave, semena žuželke in drugi nevretenčarji ter mali vretenčarji. Pogosto se prehranjujejo na gorskih območjih v bližini čred, kjer se nevretenčarji pojavljajo v izobilju. Semena iz kmetijskih pridelkov pa so najpomembnejši vir hrane.
Pavji žerjav v ZOO Tierpark Friedrichsfelde, Berlin, Nemčija.
Par pavjih žerjavov v ZOO Tierpark Friedrichsfelde, Berlin, Nemčija.
Pavji žerjav v Philadelphia Zoo
Pavji žerjav (znanstveno ime Balearica pavonina) je ptič iz družine žerjavov, ki naseljuje področja tropske Afrike. Živi v parih ali v velikih jatah. Je kozmopolit in večinoma gnezdi v skalnih votlinah.
Hrani se z žuželkami, plazilci in majhnimi sesalci. Ogrožen je zaradi uničevanja naravnega okolja.
Svart krontrana[2] (Balearica pavonina) är en afrikansk fågelart i familjen tranor, nära besläktad med grå krontrana.[3]
Svart krontrana är mycket lik grå krontrana men har mörkare fjäderdräkt, främst på ryggen som är i det närmaste svart. Den mäyter ungefär 1 meter på längden, har ett vingspann på 1,87 meter och väger ungefär 3.6 kg.
Svart krontrana är en afrikansk fågel som förekommer lokalt i Sahelzonen och från Guinea till Etiopien. Den har setts så långt söderut som Kongo-Kingshasa. Arten delas upp i två underarter med följande utbredning:[3]:
Svart krontrana förekommer på torr savann, men häckar ofta i något våtare habitat, dock skiljer den sig från grå krontrana som föredrar våtare habitat för födosök. De båda krontranorna är de enda tranorna som kan häcka i träd. Som alla tranor lever den av insekter, reptiler och mindre däggdjur.
Den svarta krontranan är sårbar och har tidigare haft ett större utbredningsområde. Främsta hotet är habitatförstöring.[1]
Svart krontrana (Balearica pavonina) är en afrikansk fågelart i familjen tranor, nära besläktad med grå krontrana.
Птах заввишки 91-104 см, з розмахом крил 183—198 см і вагою 3,9-5,2 кг. Оперення більшої частини тіла чорне або темно-сіре; пір'я, що вкриває надкрила і підкрила біле. Головною відмінністю цього виду (поряд з журавлем-вінценосом південним) є наявність великого чубчика на голові, що складається з жорсткого пір'я золотистого кольору, завдяки якому птах і отримав свою назву. На щоках є червоні і білі плями, по парі з кожного боку. Розрізняють два підвиди цього журавля — B. p. pavonina, що мешкає на заході Африки; і B. p. ceciliae - в Судані і Ефіопії, відмінність яких полягає в різному розташуванні плям на щоках. У суданського виду червона пляма знаходиться вище білої, а у західно-африканського — нижче. Під підборіддям є невеликий червоний горловий мішок, аналогічний тому, що є у півня або індика, однак він здатний роздуватися. Дзьоб відносно невеликий, з боків злегка сплюснутий, чорний. Ноги чорні. На відміну від багатьох інших журавлів, у вінценосного журавля на нозі є довгий задній палець, який дозволяє птахові легко утримуватися на гілці дерева або чагарника.
Статевий диморфізм не виражений, хоча самці виглядають дещо більшими. У молодих птахів оперення світліше, пір'я верхньої частини тіла на кінцях руде, а знизу пісочного кольору. Шия ззаду коричнева, а голова жовта.
Мешкає у саванах Сахелю на південь від Сахари, а також на сході Африки в Уганді, Руанді, Бурунді, Судані та Ефіопії. Живе на відкритих просторах — як на заболочених, так і на посушливих, однак перевагу надає болотам з прісною водою, заливним лукам або берегам водойм. Журавля також можна зустріти на полях рису або інших вологолюбивих культур, занедбаних сільськогосподарських угіддях поблизу водойм. Часто в місцях проживання можна побачити акації або інші дерева, на яких птахи влаштовуються на нічліг. Вінценосний журавель не боїться людей і часто селиться поблизу від людського житла.
Веде осілий спосіб життя, проте в залежності від сезону здатний кочувати в межах природного ареалу. Сезонні або добові міграції можуть бути досить значними і складати десятки кілометрів. Активний в денний час. Поза сезоном розмноження збивається в зграї, часто великі; проте з настанням сезону дощів птиці розбиваються на пари і тримаються відокремлено, охороняючи свою територію не тільки від інших журавлів, але також і від інших птахів, таких як качок і гусей.
Період розмноження триває в дощовий сезон. Взаємне залицяння між самцем і самbwt. може виражатися декількома способами, одним з яких є видавання ляскаючих звуків за допомогою надування і випускання повітря з горлового мішка. У цей момент журавлі схиляють голову вперед, а потім різким рухом закидають її назад. Крім того, птахи здатні видавати характерні трубні звуки, які помітно відрізняються від інших видів журавлів з довшими трахеями . Залицяння може супроводжуватися обопільними танцями, які включають в себе підстрибування, перебігання, ляскання крилами, підкидання пучків трави або похитування головою.
Територія гніздування відносно невелика і складає 10-40 га, однак вона ретельно охороняється від вторгнення інших птахів. Кругле гніздо будується з осоки або іншої трави поблизу від води або навіть прямо в ній посеред густої рослинності. Самка відкладає 2-5 (в середньому 2,5) блакитних або рожевих яєць без плям. Інкубаційний період триває 28-31 день. Обоє батьків беруть участь в висиджуванні, хоча більшу частину часу проводить в гнізді самка.
Пташенята, що вилупилися покриті пухом і здатні покинути гніздо вже через добу, хоча ще протягом 2-3 днів повертаються туди. Незабаром сім'я перебирається на більш високі трав'янисті ділянки, де годуються комахами або верхівками пагонів. На крило пташенята стають через 60-100 днів.
У посушливий сезон журавлі перебираються на височини і часто зустрічаються поблизу стад великих тварин, де є великий достаток потривожених безхребетних тварин. У несприятливий рік пара може залишатися в зграї.
Вінценосні журавлі всеїдні — живляться твариною та рослиною їжею. Основний раціон складають трав'яні пагони, насіння, комахи та інші безхребетні, а також дрібні хребетні тварини. Часто живляться зерном на сільськогосподарських угіддях, однак на відмінно від близького їм східного вінценосного журавля фермери не розглядають їх як шкідників.
Основною загрозою для популяції даного виду називають вилов і торгівлю цими птахами. В деяких західно-африканських країнах, таких як Малі існує традиція утримання цих птахів у домашніх умовах. Проте за останні 30 років міжнародна торгівля цим видом значно збільшилась, що відобразилось на загальній чисельності птахів. Крім того, серед деструктивних факторів називають зменшення площі боліт із-за господарської діяльності людини.
Sếu vương miện đen (danh pháp hai phần: Balearica pavonina) là một loài chim trong họ Sếu (Gruidae).[1]. Loài này trông bên ngoài khá giống với một loài bà con họ hàng là Sếu vương miện xám (Balearica regulorum) và cũng có quan hệ di truyền gần gũi. Sếu vương miện đen chủ yếu phân bố tại phía Nam sa mạc Sahara châu Phi và một vài địa điểm ở Đông Phi. Môi trường tự nhiên ưa thích của chúng là những khu vực thảo nguyên, đồng cỏ bán sa mạc. Hiện loài chim này cũng đang đối diện với nguy cơ tuyệt chủng, đặc biệt là những quân thể ở phía Tây, do mất môi trường sinh sống và suy thoái.
Sếu vương miện đen ăn cỏ, côn trùng, bò sát và động vật có vú nhỏ.
Đang bay
Sếu hoàng gia đen ở Sở thú Philadelphia
Sếu vương miện đen (danh pháp hai phần: Balearica pavonina) là một loài chim trong họ Sếu (Gruidae).. Loài này trông bên ngoài khá giống với một loài bà con họ hàng là Sếu vương miện xám (Balearica regulorum) và cũng có quan hệ di truyền gần gũi. Sếu vương miện đen chủ yếu phân bố tại phía Nam sa mạc Sahara châu Phi và một vài địa điểm ở Đông Phi. Môi trường tự nhiên ưa thích của chúng là những khu vực thảo nguyên, đồng cỏ bán sa mạc. Hiện loài chim này cũng đang đối diện với nguy cơ tuyệt chủng, đặc biệt là những quân thể ở phía Tây, do mất môi trường sinh sống và suy thoái.
Sếu vương miện đen ăn cỏ, côn trùng, bò sát và động vật có vú nhỏ.
Венценосные журавли всеядны — питаются как животной, так и растительной пищей. Основной рацион составляют травяние побеги, семена, насекомые и другие беспозвоночные, а также мелкие позвоночные животные. Часто кормятся зерном на сельскохозяйственных угодьях, однако в отличие от близкого им восточного венценосного журавля фермеры не рассматривают их в качестве вредителей.
Основной угрозой для популяции этого вида называют ловлю и торговлю этими птицами. В некоторых западно-африканских странах, таких как Мали существует традиция содержания этих птиц в домашних условиях. Однако за последние 30 лет международная торговля этим видом значительно увеличилась, что сказалось на общей численности птиц. Кроме того, среди деструктивных факторов называют уменьшение площади болот из-за хозяйственной деятельности человека.
黑冕鶴（學名：Balearica pavonina，又称黑冠鹤）是鹤科冠鶴屬的一种鶴。
黑冕鶴棲息在撒哈拉以南非洲的乾旱大草原，也會在一些潮濕環境築巢。
黑冕鶴及其近親的灰冠鶴都喜歡在潮濕的環境覓食，且是唯一能在樹上棲息的鶴。由於這種習性，牠們並不像鶴科的祖先。牠們高1米，翼展1.87米，重約3.6公斤。
黑冕鶴吃草、昆蟲、爬行類及細小的哺乳動物。牠們由於失去棲息地而瀕危，在西部的情況尤為嚴重。
.jpg)
费城动物园
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-03-120426_0208.jpg)
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-06-120426_0011.jpg)
_-_Weltvogelpark_Walsrode_2012-02-120426_0207.jpg)
.jpg)
.jpg)
ワシントン条約附属書II 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 目 : ツル目 Gruiformes 科 : ツル科 Gruidae 属 : カンムリヅル属 Balearica 種 : カンムリヅル B. pavonina 学名 Balearica pavoninaカンムリヅル(Balearica pavonina)は、鳥綱ツル目ツル科カンムリヅル属に分類される鳥類。
エチオピア、カメルーン、ガンビア、ギニア、ギニアビサウ、ケニア、スーダン、セネガル、チャド、ニジェール、マリ共和国、南スーダン、モーリタニア[3]。ナイジェリアでは絶滅[3]。
全長95センチメートル[5]。全身は灰黒色[5]。上雨覆と下雨覆は白く、内側の大雨覆は淡黄色[5]。初列風切と外側2枚の次列風切は黒く、次列風切と三列風切は赤褐色[5]。近縁種のホオジロカンムリヅルに似るが、もっと黒味が強く、頬は赤い。
虹彩は白い[5]。顔に羽毛がない裸出部があり、上半分は白・下半分はピンク色[5]。喉に赤やピンクの肉垂がある[5]。
卵は淡青色で、斑紋が入らない[5]。若鳥は頭部や頸部・肩羽が褐色みをおびる[5]。冠羽もあまり発達せず、顔の裸出部にピンク色の羽毛が生えている[5]。
以下の分類・分布はIOC World Bird List (v 8.2)に従う[4]。
湿地に生息するが、河辺や河川の中州で見られることもある[5]。非繁殖期には50 - 100羽の群れを形成するが、数羽のみの群れを形成することもある[5]。
草本、種子、昆虫、軟体動物、魚類、爬虫類などを食べる[5]。主に耕作地で採食を行う[5]。
繁殖様式は卵生。湿地に巣をつくり、2 - 3個の卵を産む[5]。抱卵期間は28 - 31日[5]。近縁種のホオジロカンムリヅルと共に、木の枝に止まる事の出来る数少ないツルの仲間。湿地や草地を生息域とし、非繁殖期には数百羽もの大群を作る事がある[要出典]。穀物の種子やカエルなどの小動物、昆虫を食べる。大型動物が草むらを歩いた時に驚いて飛び出した虫を捕らえたり、自ら脚で藪を掻き回して追い出した虫を捕まえる事もある。
草地で足踏みして飛び出てきたバッタ類を捕食することから、農耕地で飼養されバッタ類やヘビ類を追い出すために利用されることもある[5]。頭部や翼などが伝統的に薬用になると信じられている[3]。
農作物を食害する害鳥とみなされることもある[5]。
農地開発や過放牧・湿地の排水による生息地の破壊、ダム建設による干ばつ、石油採掘による影響、農薬による中毒、薬用や取引用の狩猟および採取などにより生息数は減少している[3]。1985年にツル科単位でワシントン条約附属書IIに掲載されている[2]。基亜種の1985年における生息数は15,000 - 20,000羽、2004年における生息数は約15,000羽と推定されている[3]。
この項目は、鳥類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（ポータル鳥類 - PJ鳥類）。 
.jpg)
