Die Gefleckte Schnarrschrecke (Bryodemella tuberculata) ist eine Art aus der Familie der Feldheuschrecken (Acrididae).
Die Tiere erreichen eine Länge von 26 bis 31 Millimetern (Männchen) bzw. 29 bis 39 Millimetern (Weibchen) und zählen damit zu den größten und auch eindrucksvollsten Feldheuschrecken Mitteleuropas. Sie haben ein unauffälliges Erscheinungsbild und eine graue, braune, schwärzliche oder grünliche Grundfarbe. Die Vorderflügel weisen zwei deutliche helle Flecken auf, die zum Teil auch zu angedeuteten Binden erweitert sind. Die Hinterflügel sind vor allem bei den Männchen fächerförmig verbreitert. Sie sind auf der Hälfte des Ansatzes rosa bis rötlich, der übrige Teil und auch das vordere erste Fächerglied sind braun gefärbt. Jede zweite Längsader ist kräftiger ausgeprägt und zudem deutlich in den entsprechenden Farben erkennbar. Der Halsschild ist gerunzelt und trägt einen schwachen, doppelt unterbrochenen Kiel. Die Schienen (Tibiae) der Hinterbeine sind gelb gefärbt.
Die Tiere kommen in Mittel- und Nordeuropa vor. Sie besiedeln sowohl spärlich bewachsene, sandige Heiden, wie auch Geröllflächen an Gebirgsflüssen und -bächen. In Deutschland ist die Art bereits seit etwa 50 Jahren in den nördlichen Heidegebieten ausgestorben, im Süden werden noch einzelne unverbaute Flussufer besiedelt, diese sind aber durch Freizeitsport der Menschen stark beeinträchtigt, was vermutlich zum Aussterben der Art in Deutschland führen wird. Auch im übrigen Mitteleuropa sind die Populationen stark rückläufig und gefährdet. Die Imagines findet man von Juli bzw. August bis in den September.
Die Art ernährt sich phytophag. Insbesondere die Männchen können hervorragend fliegen und legen dabei bis zu 50 Meter zurück. Die Weibchen fliegen kürzer. Beide Geschlechter erzeugen im Flug einen schnarrenden Ton, der sich deutlich sanfter als bei der Rotflügligen Schnarrschrecke (Psophus stridulus) anhört. Der Flug kann aber auch ohne diesen Ton stattfinden. Während der Balz sitzt das Weibchen am Boden während es vom Männchen schnarrend umflogen wird.
Die Gefleckte Schnarrschrecke (Bryodemella tuberculata) ist eine Art aus der Familie der Feldheuschrecken (Acrididae).
Bryodemella tuberculata is a grasshopper species in the subfamily Oedipodinae. It is found in Central and Northern Europe. Their habitat is sparsely overgrown, sandy heaths, as well as gravel areas on mountain rivers and streams.[2][3] The species has the largest genome of any insect studied so far.[4]
Bryodemella tuberculata is a grasshopper species in the subfamily Oedipodinae. It is found in Central and Northern Europe. Their habitat is sparsely overgrown, sandy heaths, as well as gravel areas on mountain rivers and streams. The species has the largest genome of any insect studied so far.
_tuberculata_tuberculata_(Fabricius,_1775)_female.png)
Nõmmetirts (Bryodemella tuberculata) sihktiivaliste seltsi kuuluv putukaliik.
Putukat on leitud Eestist vaid üks kord.[1]
Nõmmetirts (Bryodemella tuberculata) sihktiivaliste seltsi kuuluv putukaliik.
Putukat on leitud Eestist vaid üks kord.
Ruususiipisirkka (Bryodemella tuberculata) on erittäin uhanalainen, kookas heinäsirkkalaji. Suomen lajiston uhanalaisarvioinnissa 2010 se on luokiteltu äärimmäisen uhanalaiseksi (CR).[1]
Ruususiipisirkka on kookas heinäsirkkalaji, jonka koiras on 27–31 mm pitkä naaraan pituuden ollessa noin 33–39 mm.[2] Sirkan väritys vaihtelee yksilöittäin. Suomalaiset yksilöt ovat lähinnä harmaita, mutta muualta tunnetaan myös sirkkoja, joiden väritys on voimakkaastikin sammaleenvihreän kirjavaa. Takasiivet ovat tyviosastaan voimakkaan ruusunpunaiset, siiven poikki kulkee tumma vyö ja kärkiosa on jokseenkin väritön. Lepäävällä sirkalla takasiivet jäävät kuitenkin kokonaan etusiipien alle piiloon. Etuselässä on matala keskiharjanne, jonka katkaisee kaksi poikittaisuurretta.[3]
Ruususiipisirkan levinneisyys ulottuu Keski-Euroopasta Keski-Aasiaan, mutta Euroopassa se on hävinnyt useista maista.[3] Euroopassa useimmat nykyiset elinpaikat ovat Alppien pohjoisrintellä jokivarsien sora-alueilla, missä ajoittain esiintyvät tulvat pitävät maaston sopivan avonaisena.[4] Laji esiintyy myös Ruotsin Öölannin alvareilla.[5] Suomessa ruususiipisirkka esiintyy ainoastaan Säkylässä, Puolustusvoimien kovapanosammunta-alueella, missä maasto on paahteista ja avointa kangasta.[6]
Elinpaikaltaan ruususiipisirkka edellyttää avointa maastoa, jossa on korkeintaan matalaa kasvillisuutta. Ruotsissa esiintymät ovat alvareilla eli puuttomilla, kalkkipitoisilla nummilla. Suomen ainoa esiintymä on kovapanosammuntojen avoimena pitämällä, kuivalla harjunrinteellä. [3][5] Keski-Euroopassa Alppien pohjoispuolisissa esiintymissä laji säilyy ilmeisesti ainoastaan metapopulaatioiden avulla. Yksittäisillä esiintymispaikoilla sirkat häviävät vähitellen maaston umpeenkasvun ja tavanomaista suurempien tulvien seurauksena, mutta samaan aikaan toisilla paikoilla vuosittaiset tulvat ovat vastaavasti synnyttäneet uusia lajille sopivia, avoimia elinpaikkoja, joille sirkat vähitellen ovat levinneet.[4]
Koiraat liikkuvat elinympäristössään selvästi naaraita enemmän. Keski-Euroopassa on todettu, että vain muutamat naaraat päätyvät elinaikanaan uusille, lajille sopiville elinpaikoille. Tämä naaraiden vähäinen levittäytyminen rajoittaa lajin leviämistä huomattavasti ja tekee ruususiipisirkan esiintymät hyvin haavoittuviksi ympäristön muutoksille. Sirkat osaavat lentää ja etenkin koiraat tuottavat lentäessään pehmeän surisevaa ääntä, naaraatkin joskus. Naaras munii maaperään muutaman senttimetrin syvyyteen useita munaryhmiä, joissa voi olla jopa parikymmentä munaa. Munat talvehtivat.[4][3]
Suomessa laji on äärimmäisen uhanalainen[1], Ruotsissa se on vaarantunut[5]. Säkylän populaation kooksi arvioidaan vain 2–20 yksilöä[6], mutta esiintymispaikalla lajista on löydetty 2000-luvun aikana melko säännöllisesti muutamia yksilöitä. Sirkkoja tavataan kuitenkin vain parillisina vuosina.[3]
Ruususiipisirkka (Bryodemella tuberculata) on erittäin uhanalainen, kookas heinäsirkkalaji. Suomen lajiston uhanalaisarvioinnissa 2010 se on luokiteltu äärimmäisen uhanalaiseksi (CR).
Margasis tarkšlys (lot. Bryodemella tuberculata) – Skėrių (Acrididae) šeimai priklausantys vabzdys (Insecta).
Patinas užauga iki 30 mm ilgio, patelė - 39 mm. Tai stambiausia tarkšlių rūšis. Margas, spalva varijuoja. Užpakaliniai sparnai avietiškai raudoni. Labai panašus į raudonsparnį tarkšlį, nuo jo atskirti galima pagal prie galvos esančią priešnugarėle, ji su dviem skersinėmis raukšlėmis, be keteros. Skrisdami skleidžia tarškiantį garsą.
Labai retas, lokaliai, izoliuotuose vietose gyvena Vokietijoje (įrašytas į Vokietijos raudonąją knygą (RK 1 kat.)), Švedijoje gyvena tik Elando saloje (Įrašytas į Švedijos raudonąją knygą (RK 3 kat.)), Suomijoje. Išnykęs Latvijoje (RK 0 kat.) ir Lenkijoje (RK 0 kat.); neaišku, ar dar gyvena Estijoje (RK 5 kat.).
Lietuvoje tarpukariu buvo aptiktas Mažalotės apylinkėse (Švenčionių raj.), dabartiniame Pabradės poligone. Čia prof. Janas Priuferis 1924 metais sugavo du individus, kurie dabar saugomi VU Zoologijos katedros muziejuje. Vėliau, iki pat 2008-ųjų, duomenų apie Lietuvoje gyvenančius marguosius tarkšlius nebuvo. 2008-ais metais buvo pakartotinai aptikta margųjų tarkšlių populiacija tam pačiam poligone.
Nyksta dėl buveinių apsodinimo mišku, natūralios sukcesijos ir ekologinių trikdžių, suformuojančių tas buveines, stokos.
Margasis tarkšlys (lot. Bryodemella tuberculata) – Skėrių (Acrididae) šeimai priklausantys vabzdys (Insecta).
De Siberische klappersprinkhaan (Bryodemella tuberculata) is een rechtvleugelig insect uit de familie veldsprinkhanen (Acrididae). De wetenschappelijke naam van deze soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1775 door Fabricius.
Bronnen, noten en/of referenties
Brodawnica brodawkowana[1], brodawnica (Bryodemella tuberculatum) – owad z rodziny szarańczowatych (Acrididae), występujący w północnej Eurazji.
Duży owad, gatunek reliktowy, w czasie lotu wydaje głośne dźwięki.
Żyje na terenach otwartych, na północy preferuje miejsca piaszczyste, na południu zasiedla doliny rzek w górach.
Jaja brodawnicy przetrzymują zimę w ootekach, larwy wylęgają się na wiosnę. W lipcu przekształcają się w dorosłe osobniki.
Gatunek ginący, w Polsce wymarły. Ostatnie osobniki zauważono w latach 50. XX wieku[potrzebny przypis]. Przyczyny wymierania nie są znane, choć za główne powody uważa się turystykę i regulację rzek. Gatunek występuje w Polskiej Czerwonej Księdze Zwierząt w kategorii EX (gatunki wymarłe), ale nie jest prawnie chroniony.
Brodawnica brodawkowana, brodawnica (Bryodemella tuberculatum) – owad z rodziny szarańczowatych (Acrididae), występujący w północnej Eurazji.
Opis gatunkuDuży owad, gatunek reliktowy, w czasie lotu wydaje głośne dźwięki.
BiotopŻyje na terenach otwartych, na północy preferuje miejsca piaszczyste, na południu zasiedla doliny rzek w górach.
RozmnażanieJaja brodawnicy przetrzymują zimę w ootekach, larwy wylęgają się na wiosnę. W lipcu przekształcają się w dorosłe osobniki.
OchronaGatunek ginący, w Polsce wymarły. Ostatnie osobniki zauważono w latach 50. XX wieku[potrzebny przypis]. Przyczyny wymierania nie są znane, choć za główne powody uważa się turystykę i regulację rzek. Gatunek występuje w Polskiej Czerwonej Księdze Zwierząt w kategorii EX (gatunki wymarłe), ale nie jest prawnie chroniony.
Rosenvingad gräshoppa (Bryodema tuberculata eller Bryodemella tuberculata) är en art i insektsordningen hopprätvingar som tillhör familjen markgräshoppor. I Sverige finns den endast på Ölands alvar och den är Ölands landskapsinsekt.
Den rosenvingade gräshoppan är en ganska kraftigt byggd gräshoppa som med sin färg och spräckliga kroppsteckning har ett mycket bra kamouflage mot gräs och stenar. Som namnet antyder har den rosafärgade flygvingar. Dessa syns inte när gräshoppan sitter stilla, men däremot när den flyger. Kroppslängden är 27 till 36 millimeter.[1]
Den rosenvingade gräshoppan huvudsakliga utbredningsområde är stäppområden i Ryssland och östra Asien. Österut finns den till Mongoliet och västerut till mellersta Europa, som södra Tyskland. Artens utbredning i Europa har dock under senare tid minskat på många håll och det är troligt att den försvunnit från en del områden där den tidigare funnits, som Jylland. I Norden har den förutom på Öland också hittats på en lokal i södra Finland.[1] Den är rödlistad både i Sverige, där den är klassificerad som sårbar ("VU")[1], och i Finland, där den betraktas som akut hotad ("CR")[2].
Den rosenvingade gräshoppad är i Sverige klassad som sårbar av ArtDataBanken. Det största hotet mot arten är igenväxning av dess livsmiljöer.[1] Även i Tyskland är arten rödlistad.
Den rosenvingade gräshoppans habitat är öppna marker med kort gräs och låga örter, som bland annat alvar.[1]
Rosenvingad gräshoppa (Bryodema tuberculata eller Bryodemella tuberculata) är en art i insektsordningen hopprätvingar som tillhör familjen markgräshoppor. I Sverige finns den endast på Ölands alvar och den är Ölands landskapsinsekt.
Довжина тіла 26–39 мм. Бурі чи жовтувато-бурі, покриті темними плямами. У польоті помітні яскраві малинові, прозорі (не шкірясті) крила з темною широкою поперечною смугою. Голова з широким випуклим тім'ям, тім'яні ямки неправильно трикутні. Вусики нитчасті, вдвічі коротші за тіло. Передньоспинка спереду звужена, циліндрична, випукла; ззаду — плоска, злегка зморшкувата, з випуклими «плечима», її задній край кутом виступає над основою надкрил. Серединний кіль передньоспинки низький, тонкий, нерідко напівстертий, перетинається 2–3 поперечними, іноді слабко вираженими борозенками. Задні гомілки брудно-жовті, на вершині затемнені. Яйцеклад короткий та широкий, малопомітний.
Ареал диз'юнктивний, від Данії та країн Скандинавії до Далекого Сходу Росії, Тибету та Гімалаїв.
В Україні відмічений на півдні Полісся, у Лісостепу та півночі Степу (Чернігівська, Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська області). Останні достовірні знахідки в Україні зроблені у 1953 р. поблизу м. Харкова.
Генерація однорічна. Зимують у фазі яйця (у ворочках). Ворочки великі, вигнуті, розділені слабкою перетяжкою на дві нерівні частини: верхню, меншу, заповнену губчатою масою, та нижню велику, де міститься 25–28 великих червонуватих яєць. Личинки з’являються на початку травня. Дорослі особини — з початку червня до серпня. Зустрічаються на узліссях та галявинах в соснових лісах, на остепнених ділянках надзаплавної тераси та піщаних горбах у заплавах річок. Фітофаг. Самець в польоті голосно тріщить. Зустрічаються локально, ніде не досягають великої чисельності.
Чисельність змінюється через потепління клімату, вирубування старих соснових масивів, перетворення піщаних надзаплавних терас в зону відпочинку.
Необхідно створювати заказники у місцях мешкання виду в Україні. Пропонується реакліматизація виду.
Трещотка ширококрылая[1] (лат. Bryodema tuberculatum) — вид прямокрылых насекомых из семейства саранчовых (Acrididae).
Распространён на территории Евразии, местами на север 60 с. ш. Отмечен во Владимирской области в Вязниковском районе.
Крупных размеров кобылка коричнево-бурого цвета с чёрными точками. Длина тела самца достигает 26—30 мм, а самки 30—40 мм. Умеренно шероховатая переднеспинка. Надкрылья коричневато-серые с пятнистым рисунком. Задние крылья розовые, светлеющие к вершине, и с широкой темной перевязью. Задние голени буро-жёлтые и на вершине затемненные. Самцы летают треща крыльями. Самки летают реже самцов.
Встречается в широколиственных и смешанных лесах, лесостепных и открытых местностях, на сухих лужайках, вересковых полянах, остепнённых лугах и опушках сосновых боров. Передвигается на почве и на растения не взбирается.
Самка откладывает в почву кучку (напоминающая кубышку) яиц состоящая из 12—38 штук.
Питается мягкой травяной растительностью, реже злаками и опадом.
Этот вид исчезает на территории Центральной Европы. Сохранился в довольно большом количестве на территории Альп. В Польше к 1950-м годам в изолированных территориях он вымер. Причины снижения популяции связано с деградацией места обитания вида (распашка, перевыпас скота и т. п.) и сбор коллекционерами. Реинтродукция единственный вариант по восстановлению популяции на территории Польши.
Трещотка ширококрылая (лат. Bryodema tuberculatum) — вид прямокрылых насекомых из семейства саранчовых (Acrididae).
