Der Getreidelaufkäfer (Zabrus tenebrioides) ist ein Käfer aus der Familie der Laufkäfer (Carabidae).
Die 12–16 mm langen schwarzen Käfer sind für einen Laufkäfer ungewöhnlich stark gewölbt und plump.[1][2][3] Der Hinterrand des Halsschilds weist einen bräunlichen Schimmer auf.[1] Fühler und Beine sind braun gefärbt.[1] Der Halsschild ist an der Basis breiter als vorne. Die Halsschildseiten sind annähernd parallel. Über die Flügeldecken verlaufen mehrere Punktstreifen.[1] Die Larven erreichen im letzten (dritten) Stadium eine Länge von bis zu 30 mm.
Die Art ist in der westlichen Paläarktis heimisch. Sie ist in Europa weit verbreitet. Im Norden reicht das Vorkommen bis nach Dänemark, Südschweden sowie nach Süd- und Ostengland.[1] Im Südosten reicht das Verbreitungsgebiet über Kleinasien bis in den Kaukasus.[4] In Nordafrika fehlt die Art.[4] In Mitteleuropa kommen die Käfer nur in der Ebene, nicht montan vor.
Den typischen Lebensraum der Käfer bilden Steppen und Getreidefelder. Sowohl die Imagines als auch die Larven ernähren sich von Gräsern, zu welchen auch Getreide zählen. Die Ernährung der hauptsächlich nacht- und dämmerungsaktiven Käfer ist überwiegend phytophag. Die Käfer erscheinen im Juni. Sie klettern die Grashalme hinauf und fressen an den Körnern. Ferner werden auch junge Wintersaatpflanzen gefressen. Im Sommer findet gewöhnlich eine Diapause statt. Die ebenfalls nachtaktiven Larven leben in Erdgängen. Ihre Nahrung besteht aus Getreideblättern, die sie in ihre Erdröhren ziehen. Die Larven und die Imagines der Elterngeneration überwintern. Früher galt die Käferart als ein Schädling, da sie in der Vergangenheit bei Massenauftreten zu Ernteverlusten führten. In den letzten Jahren ist sie jedoch immer seltener geworden und mittlerweile zum Teil vom Aussterben bedroht.[5]
Die Raupenfliege Zaira cinerea gehört zu den natürlichen Feinden der Käfer. Sie legt ihre Eier auf dem Hinterleib der Käfer ab. Die geschlüpften Fliegenlarven ernähren sich als Endoparasitoide vom Hinterleib ihrer Wirte.
Der Getreidelaufkäfer (Zabrus tenebrioides) ist ein Käfer aus der Familie der Laufkäfer (Carabidae).
Zabrus tenebrioides is a species of black coloured[2] ground beetle in the Pterostichinae subfamily that can be found everywhere in Europe and the Near East.
Distributed in the steppe and forest-steppe to the southern border of Polesia. By its abundance and severity, the territory of Russia can be divided into two zones: the first zone-permanent, the second zone-cyclical damage.
The beetle is 12–16 millimetres (0.47–0.63 in) long, resinous with a weak metallic luster. Elytra convex, with deep grooves. The antennae, shanks and feet are dark brown.
Eggs measuring 2–2.5 mm, oval, milky white.
Larva up to 28 mm, has three ages, which differ in size of the head capsule and body. In larvae of the first age, the width of the head capsule is 1.1–1.2 millimetres (0.043–0.047 in), the second is 1.65-1.85, the third is 2.25–3.1 millimetres (0.089–0.122 in), the body length is 5–12, 10–20, 18–28 millimetres (0.71–1.10 in). The head and thoracic segments of the body of the larvae are dark-brown, the abdomen of larvae I, II, and in the middle of the third century are grayish, the larvae that finish feeding are white, and before pupation, they are cream-colored. Pupae of open type, white, are in an earthen cradle.
Zabrus tenebrioides is a species of black coloured ground beetle in the Pterostichinae subfamily that can be found everywhere in Europe and the Near East.
Distributed in the steppe and forest-steppe to the southern border of Polesia. By its abundance and severity, the territory of Russia can be divided into two zones: the first zone-permanent, the second zone-cyclical damage.
The beetle is 12–16 millimetres (0.47–0.63 in) long, resinous with a weak metallic luster. Elytra convex, with deep grooves. The antennae, shanks and feet are dark brown.
Eggs measuring 2–2.5 mm, oval, milky white.
Larva up to 28 mm, has three ages, which differ in size of the head capsule and body. In larvae of the first age, the width of the head capsule is 1.1–1.2 millimetres (0.043–0.047 in), the second is 1.65-1.85, the third is 2.25–3.1 millimetres (0.089–0.122 in), the body length is 5–12, 10–20, 18–28 millimetres (0.71–1.10 in). The head and thoracic segments of the body of the larvae are dark-brown, the abdomen of larvae I, II, and in the middle of the third century are grayish, the larvae that finish feeding are white, and before pupation, they are cream-colored. Pupae of open type, white, are in an earthen cradle.
Zabrus tenebrioides
Le Zabre des céréales, Zabre bossu ou Bupreste paresseux (Zabrus tenebrioides) est une espèce d'insectes coléoptères de la famille des Carabidae, s'attaquant à de nombreuses plantes de la famille des Poaceae. C'est un ravageur nuisible aux cultures de céréales, en particulier le blé et l'orge.
L'aire de répartition de Zabrus tenebrioides couvre la totalité de l'Europe, l'Afrique du Nord, l'Asie mineure et une partie de l'Asie centrale[1].
L'adulte, de couleur noire ou brun foncé avec un léger reflet métallique, a les élytres bombés ornés de neuf bandes longitudinales. Le thorax est également bombé, d'où le nom vernaculaire de « zabre bossu ». Il mesure 15 mm de long. Les antennes, tibias et tarses sont brun-rouge, les tibias antérieure sont dilatés, et portent des éperons sur l'angle apical interne
La larve est blanchâtre avec la tête et le prothorax brun foncé. Elle mesure environ 30 mm de long[2].
Les œufs, ovales, sont blanc brillant ; ils mesurent environ 2 mm de long[1].
Les adultes apparaissent à la fin du printemps et se dispersent dans les cultures de céréales, blé, orge, plus rarement avoine. La nuit, ils se nourrissent des fleurs et des graines en formation et s'abritent le jour au niveau du sol.
Les femelles pondent une centaine d'œufs qu'elles déposent par petits groupes de 3 à 5 dans des galeries. L'incubation dure de deux à trois semaines.
Les larves creusent dans le sol des galeries pouvant atteindre 30 cm de profondeur dans lesquelles elles s'abritent le jour. Elles en sortent la nuit venue pour s'alimenter en rongeant les feuilles, en laissant subsister les nervures. Les larves hibernent dans les galeries. Au printemps, elles se nourrissent des feuilles des céréales, et se nymphosent vers le mois de mai.
Parmi les prédateurs de Zabrus tenebrioides figure une mouche tachinaire parasitoïde, Viviana cinerea[2].
Les dégâts sont surtout le fait des larves qui vivent dans des galeries souterraines dont elles sortent la nuit pour dévorer le limbe des feuilles de céréales[3], principalement le blé et l'orge. L'attaque, très caractéristique, ne laisse subsister que les nervures. Les larves introduisent aussi la pointe des feuilles dans les galeries pour pouvoir les consommer le jour.
L'attaque des larves peut entraîner une forte baisse du rendement, surtout si elle intervient sur des plantules avant le stade trois feuilles[4]. Les adultes, aux mœurs également nocturnes, s'alimentent aux dépens des fleurs et des graines.
Zabrus tenebrioides
Le Zabre des céréales, Zabre bossu ou Bupreste paresseux (Zabrus tenebrioides) est une espèce d'insectes coléoptères de la famille des Carabidae, s'attaquant à de nombreuses plantes de la famille des Poaceae. C'est un ravageur nuisible aux cultures de céréales, en particulier le blé et l'orge.
Zabrus tenebrioides Goeze, 1777, volgarmente detto zabro gobbo, è un coleottero appartenente alla famiglia dei Carabidi.[1]
L'adulto è di lungo circa 15–18 mm ed è caratterizzato da una forma allungata e leggermente ovale. Sulle elitre presenta degli evidenti solchi longitudinali.
Il ciclo vitale dura un anno, di cui lo stadio larvale occupa i mesi invernali. L'adulto si può trovare nei campi verso la fine di maggio, primi di giugno.
Z. tenebrioides non è un predatore, a differenza delle altre specie appartenenti alla famiglia Carabidae. Principalmente attacca radici e cariossidi del frumento, ma possiamo trovarlo anche in campi seminati ad orzo o in terreni con graminacee spontanee. Causa erosioni a foglie, radici e spighe.
Zabrus tenebrioides Goeze, 1777, volgarmente detto zabro gobbo, è un coleottero appartenente alla famiglia dei Carabidi.
De gewone graanloper of graanloopkever (Zabrus tenebrioides) is een keversoort uit de familie loopkevers (Carabidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd in 1777 gepubliceerd door Johann August Ephraim Goeze.[1]
Bronnen, noten en/of referenties
Łokaś garbatek (Zabrus gibbus) – roślinożerny gatunek chrząszcza z rodziny biegaczowatych. Jest gatunkiem dość rzadkim, występującym sporadycznie w większym gronie.
Chrząszcz barwy czarnej lub smolistoczarnej, od strony górnej najczęściej z lekkim i metalicznym połyskiem. Od strony brzusznej kolor jego przechodzi w smolistobrunatną. Część przedtułowia jest błyszcząca i wyraźnie szersza niż dłuższa. Oczy małe, pokrywy o wyraźnych i delikatnie puktowanych prążkach. Na przednich goleniach widać wyraźne dwa wierzchołkowe ostrogi.
Gatunek ten w przeciwieństwie do innych chrząszczy, które w większości są mięsożerne jest gatunkiem roślinożernym. Dorosłe osobniki wchodzą na dojrzewające kłosy zbóż wyjadając tam ziarna, larwy natomiast odżywiają się młodymi liśćmi tych zbóż. Z tego względu chrząszcz ten zaliczany jest do szkodników, choć nie na taka skalę jak inne (wyrządza mniej szkód).
Łokaś garbatek (Zabrus gibbus) – roślinożerny gatunek chrząszcza z rodziny biegaczowatych. Jest gatunkiem dość rzadkim, występującym sporadycznie w większym gronie.
Zabrus tenebrioides é uma espécie de insetos coleópteros pertencente à família Carabidae.[1]
A autoridade científica da espécie é Goeze, tendo sido descrita no ano de 1777.
Trata-se de uma espécie presente no território português.
Zabrus tenebrioides é uma espécie de insetos coleópteros pertencente à família Carabidae.
A autoridade científica da espécie é Goeze, tendo sido descrita no ano de 1777.
Trata-se de uma espécie presente no território português.
Žitni brzec (znanstveno ime Zabrus tenebrioides) je vrsta hrošča iz družine krešičev, ki je razširjena po Evropi in Bližnjem vzhodu.
Odrasli žitni brzec je črn hrošč,[2] ki doseže v dolžino med 12 in 16 mm. Elitre so konveksne z globokimi brazdami in kovinskim sijajem. Tipalke in spodnji deli nog so temno rjave barve. Jajčeca so ovalna, mlečno bele barve, v dolžino merijo med 2 in 2,5 mm.
Ličinke preidejo preko treh stadijev, v zadnjem stadiju pa merijo v dolžino med 18 in 28 mm.
Žitni brzec (znanstveno ime Zabrus tenebrioides) je vrsta hrošča iz družine krešičev, ki je razširjena po Evropi in Bližnjem vzhodu.
Жук довжиною 13-16 мм, смоляно-чорний або темно-коричневий, знизу — бурий. Вусики, ротові органи і ноги буро-червоні. Передньоспинка однакової ширини з крилами, на 1/3 ширша за свою довжину. Надкрила опуклі з 9 глибокими повздовжніми смужками, розділеними цяткованими лініями. Ноги короткі й міцні. Гомілки передніх ніг до вершини розширені й вкриті рядами шипиків; на передверхівці вирізка, якої нема у хижих жужелиць. Яйця жовтувато-білі, овальні.
Личинки брудно-білі, голова й три грудних сегменти темно-бурі. Тіло видовжене, струнке, довжиною до 25 мм; ширина передньої спинки в 1,6 раза, а середніх етернітів черевця в 2-2,5 рази більше своєї довжини; черевце поступово звужується назад і закінчується двома відростками.
Лялечка вільна біла, з двома короткими шипиками біля анального отвору.
Генерація однорічна, однак обіймає два суміжні календарні роки. Зимують у ґрунті переважно личинки, рідше жуки. Навесні личинки починають живитися вже за температури 7…8°С і роблять це в середньому п'ять-сім тижнів, після чого вони заляльковуються. Розвиток шкідника на стадії лялечки триває 12-25 діб. Виходять жуки протягом травня-червня. Живляться вони зернами дикорослих злаків. Імагінальне живлення триває, залежно від зони, до кінця червня (Степ) або липня (Лісостеп), після чого жуки зариваються в ґрунт на глибину 25-40 см, де перебувають у стані діапаузи до кінця серпня — початку вересня. У хлібних злаків жуки поїдають зерно (багато зерна вони й витрушують під час переміщення колосом). Один жук за сезон може пошкодити до 50-60 зерен. Яйця відкладають із половини липня до кінця вересня в ґрунт на глибину 3-50 см. Основна маса жуків після відкладення яєць гине. Личинки відроджуються з половини вересня до початку жовтня. Живляться вони сходами озимини, об'їдаючи листя, причому живлення триває навіть під сніговим покривом. Часто личинки затягують листя до нірок, у яких живуть, де й живляться ним. Після перезимівлі личинки відновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Живлення личинок навесні триває 5-7 тижнів. Заляльковування відбувається на глибині 20-70 см.
У місцях підвищеної чисельності шкідника сходи зріджуються і з'являються плішини (лисини). Коли злакові сіяти по злаковим, то чисельність шкідника та лисини внаслідок їх пошкодження збільшується і навесні на озимих доводиться проводити підсіви або пересівати ярими культурами. Масове з'явлення цього шкідника спостерігалося у семидесятих — на початку восьмидесятих років минулого століття.
Якісне та своєчасне збирання врожаю зернових у стислі строки, видалення з полів соломи й скиртування її без втрат, лущення стерні з наступною оранкою на глибину 20-22 см, обробіток ґрунту за системою напівпару, триразова культивація з боронуванням у період між оранкою й сівбою, знищення падалиці, сівба у другій половині оптимальних строків погіршують умови живлення та обмежують поширення хлібної жужелиці. Важливе значення в зниженні чисельності даного виду шкідника має сівозміна, зокрема висівання зернових по зернових попередниках допускається не більше як 2 роки підряд. Загалом, використання стернових попередників під озиму пшеницю є небажаним. За таких умов без обробки посівного матеріалу інсектицидними протруйниками не обійтися.
Zabrus tenebrioides Goeze, 1777
Синонимы
Хлебная жужелица, или горбатый пеун[1] (лат. Zabrus gibbus Fabr.=Z. tenebrioides Goeze) — небольшой жук из семейства жужелиц (Carabidae).
Чёрный, с тёмно-бурыми сяжками и ногами, тело толстое, сильно выпуклое, элитры точечно-бороздчатые; длина 20—25 мм. Широко распространен в средней и южной Европе, в западной и южной России; водится на полях, днем держится под камнями и, в противоположность большинству жужелиц, по преимуществу растительноядный.
Жук по ночам выедает зерна хлебов (ржи, ячменя, пшеницы), а личинка (тёмно-бурая, слабо волосистая, снизу желтовато-белая, с чёрной головой) гложет их листья и стебли. Жук встречается преимущественно в конце июня, личинка зимует и в конце мая окукливается в земле.
В качестве мер против этого вредного жука рекомендуется: предпосевное протравливание семян, внесение в почву при посеве гранулированных инсектицидов, химическая обработка посевов.
Хлебная жужелица, или горбатый пеун (лат. Zabrus gibbus Fabr.=Z. tenebrioides Goeze) — небольшой жук из семейства жужелиц (Carabidae).
Чёрный, с тёмно-бурыми сяжками и ногами, тело толстое, сильно выпуклое, элитры точечно-бороздчатые; длина 20—25 мм. Широко распространен в средней и южной Европе, в западной и южной России; водится на полях, днем держится под камнями и, в противоположность большинству жужелиц, по преимуществу растительноядный.
Жук по ночам выедает зерна хлебов (ржи, ячменя, пшеницы), а личинка (тёмно-бурая, слабо волосистая, снизу желтовато-белая, с чёрной головой) гложет их листья и стебли. Жук встречается преимущественно в конце июня, личинка зимует и в конце мая окукливается в земле.
В качестве мер против этого вредного жука рекомендуется: предпосевное протравливание семян, внесение в почву при посеве гранулированных инсектицидов, химическая обработка посевов.
![[1]](http://digart.img.digart.pl/data/img/vol2/49/6/download/2914360.jpg){kind=link}
![[2]](http://www.agroatlas.spb.ru/content/pests/Zabrus_tenebrioides/Zabrus_tenebrioides.jpg){kind=link}