Stylodipus telum ye una especie de royedor de la familia Dipodidae.
Alcuéntrase en China, Kazakstán, Rusia, Turkmenistán, Ucrania y Uzbequistán.
Stylodipus telum és una espècie de rosegador de la família dels dipòdids. Viu a la Xina, el Kazakhstan, Rússia, el Turkmenistan, Ucraïna i l'Uzbekistan. Es tracta d'un animal nocturn i crepuscular que s'alimenta de llavors i insectes. Els seus hàbitats naturals són els deserts i les estepes desertificades. Algunes poblacions estan amenaçades per la llaurada, el sobrepasturatge i l'ús de pesticides.[1]
Stylodipus telum és una espècie de rosegador de la família dels dipòdids. Viu a la Xina, el Kazakhstan, Rússia, el Turkmenistan, Ucraïna i l'Uzbekistan. Es tracta d'un animal nocturn i crepuscular que s'alimenta de llavors i insectes. Els seus hàbitats naturals són els deserts i les estepes desertificades. Algunes poblacions estan amenaçades per la llaurada, el sobrepasturatge i l'ús de pesticides.
Die Westliche Dickschwanzspringmaus (Stylodipus telum) ist eine Nagetierart aus der Gattung der Dickschwanz-Springmäuse (Stylodipus). Sie kommt im Norden des chinesischen Auotomens Gebiets Xinjiang sowie in Kasachstan, Usbekistan, Turkmenistan und der östlichen Ukraine sowie dem nördlichen Kaukasus vor.
Die Westliche Dickschwanzspringmaus erreicht eine Kopf-Rumpf-Länge von 10,4 bis 13,3 Zentimeter mit einem Schwanz von 14,0 bis 16,5 Zentimeter Länge bei einem Gewicht von etwa 70 bis 90 Gramm. Die Hinterfußlänge beträgt 50 bis 54 Millimeter, die Ohrlänge 15 bis 21 Millimeter. Das Rückenfell ist im Sommer hell gräulich gelb mit einer dunklen Tönung, die durch Fühlhaare mit schwarz-grauen Spitzen gebildet wird. Die Körperseiten sind hell strohgelb und ebenfalls dunkel getönt. Die Kopfoberseite ist dunkel gefärbt. Über die Hüften zieht sich ein weißer Streifen.[1]
Im Unterschied zur Östlichen Dickschwanzspringmaus (Stylodipus andrewsi) besitzen die ausgewachsenen Tiere der Art keine oberen Prämolare und die Paukenhöhle (Bulla tympanica) ist signifikant kleiner ausgebildet. Außerdem ist die knöcherne Schnauze (Rostrum) kürzer und besitzt kürzere Nasenbeine.[1]
Die Tiere besitzen im Oberkiefer pro Hälfte einen zu einem Nagezahn ausgebildeten Schneidezahn (Incisivus), dem eine Zahnlücke (Diastema) folgt. Hierauf folgen drei Molare, Prämolare fehlen. Insgesamt verfügen sie damit über ein Gebiss aus 16 Zähnen.[2]
Die Westliche Dickschwanzspringmaus kommt im Norden des chinesischen Autonomen Gebiets Xinjiang sowie in Kasachstan, Usbekistan, Turkmenistan und der östlichen Ukraine sowie dem nördlichen Kaukasus vor.[1]
Die Westliche Dickschwanzspringmaus ist nachtaktiv und lebt in Wüsten- und Halbwüstengebieten, wobei sie nicht nur in sandigen Regionen auftaucht und lehmige Böden bevorzugt. Sie ist assoziiert mit Salzpflanzen und Artemisia, kommt jedoch auch in Kiefernbeständen vor. Anders als die meisten Springmäuse bewegt sie sich laufend und nicht springend fort. Sie ernährt sich von grünen Pflanzenteilen, Knospen, Wurzeln und Samen.[1] Die Tiere leben in permanenten Bauen, die eine Länge von 100 bis 270 Zentimeter und eine Tiefe von 20 bis 120 Zentimeter erreichen und mehrere Ausgänge besitzen, die durch Erdblöcke verschlossen sind. Sie sind territorial und die Territorien gleichgeschlechtlicher Tiere überlappen nicht.[1]
Die Tiere bekommen zweimal im Jahr im Frühjahr und im Herbst Nachwuchs, der Wurf besteht aus zwei bis vier Jungtieren.[1]
Die Westliche Dickschwanzspringmaus wird als eigenständige Art innerhalb der Gattung der Dickschwanz-Springmäuse (Stylodipus) eingeordnet, die aus drei Arten besteht. Die wissenschaftliche Erstbeschreibung stammt von Hinrich Lichtenstein aus dem Jahr 1923, der die Art anhand von Individuen vom Nordostufer des Aralsees aus Kasachstan beschrieb.[3] Teilweise wird die Östliche Dickschwanzspringmaus (Stylodipus andrewsi) dieser Art zugefügt, meistens werden sie jedoch als eigene Arten betrachtet.[3]
Die Westliche Dickschwanzspringmaus wird von der International Union for Conservation of Nature and Natural Resources (IUCN) als nicht gefährdet (Least concern) eingeordnet.[4] Begründet wird dies mit dem sehr großen Verbreitungsgebiet und den angenommenen großen Bestände der Art. Bestandsaufnahmen existieren nicht und in Teilen des Verbreitungsgebietes kam es zu Rückgängen der Bestände, potenzielle bestandsgefährdende Faktoren für diese Art sind jedoch nicht bekannt.[4]
Die Westliche Dickschwanzspringmaus (Stylodipus telum) ist eine Nagetierart aus der Gattung der Dickschwanz-Springmäuse (Stylodipus). Sie kommt im Norden des chinesischen Auotomens Gebiets Xinjiang sowie in Kasachstan, Usbekistan, Turkmenistan und der östlichen Ukraine sowie dem nördlichen Kaukasus vor.
The thick-tailed three-toed jerboa (Stylodipus telum) is a species of rodent in the family Dipodidae. It is found in China, Kazakhstan, Russia, Turkmenistan, Ukraine, and Uzbekistan. Its typical habitat is steppe, desert and mountain grassland where it is often found among saltbush and Artemisia in sandy or clayey soils.[2]
The thick-tailed three-toed jerboa grows to a length of 104 to 133 mm (4.1 to 5.2 in) with a tail as long again and a weight of 70 to 90 grams (2.5 to 3.2 oz). The crown of the head is dark-coloured but the rest of the coat is pale greyish-yellow with many longer guard hairs with blackish tips. A white band stretches across the hips and the flanks are straw-coloured with dark flecks.[2]
The thick-tailed three-toed jerboa is nocturnal and is a solitary animal. It lives in a complex burrow system that may extend for two and a half metres, with many entrances each loosely blocked with a plug of soil. It also has shallow burrows within its home range which may be used by more than one individual and into which it can retreat. It feeds on green parts of plants, bulbs and seeds but does not store food for the winter. Females usually have two litters per year, each consisting of two to four young, one in spring and the other in autumn.[2]
The thick-tailed three-toed jerboa has a wide range and presumed large total population. The main threat it faces is conversion of the steppe to agricultural use. Its population size is believed to be in slow decline but the International Union for Conservation of Nature has assessed its conservation status as being of "least concern".[1]
The thick-tailed three-toed jerboa (Stylodipus telum) is a species of rodent in the family Dipodidae. It is found in China, Kazakhstan, Russia, Turkmenistan, Ukraine, and Uzbekistan. Its typical habitat is steppe, desert and mountain grassland where it is often found among saltbush and Artemisia in sandy or clayey soils.
Stylodipus telum es una especie de roedor de la familia Dipodidae.
Se encuentran en China, Kazajistán, Rusia, Turkmenistán, Ucrania y Uzbekistán.
Datos: Q1762756
Multimedia:
Especies: Stylodipus telum
Stylodipus telum Stylodipus generoko animalia da. Karraskarien barruko Dipodinae azpifamilia eta Dipodidae familian sailkatuta dago.
Stylodipus telum Stylodipus generoko animalia da. Karraskarien barruko Dipodinae azpifamilia eta Dipodidae familian sailkatuta dago.
Stylodipus telum is een zoogdier uit de familie van de jerboa's (Dipodidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd voor het eerst geldig gepubliceerd door Lichtenstein in 1823.
Bronnen, noten en/of referenties
Multimedia w Wikimedia Commons Chyżoskoczek gruboogonowy[3] (Stylodipus telum) – gatunek gryzoni z rodziny skoczkowatych. Występuje w Azji Środkowej i w Europie Wschodniej[4].
Gatunek został opisany naukowo w 1823 roku przez Martina Hinricha Lichtensteina, jako Dipus Telum[5]. Miejsce typowe to step na północ od Jeziora Aralskiego w Kazachstanie[4]. Wyróżnianych jest pięć podgatunków[2].
Zasięg tego gatunku obejmuje stepy, także pustynniejące w Eurazji od wschodniej Ukrainy, przez tereny na północ od Kaukazu w Rosji, zachodni Turkmenistan, zachodni Uzbekistan i Kazachstan, po wschodni i północny Sinciang w Chinach. Zasięg od Morza Kaspijskiego po Chiny jest ciągły, natomiast w zachodniej części tworzą go dwa odizolowane obszary: na Ukrainie występuje podgatunek Stylodipus telum falz-feini, a na terenach między Kaukazem a Wołgą S.t. turovi[2].
Jest to niewielki gryzoń. Ciało z głową osiąga długość 104–133 mm, ogon ma długość od 140 do 165 mm, tylna stopa 50–54 mm, a ucho 15–21 mm. Średnia masa ciała to od 70 do 90 g. Latem grzbiet ciała ma jasny szarożółty kolor, z dłuższymi włosami o czarnoszarych czubkach. Boki ciała mają słomkową barwę, również na nich znajdują się włosy o ciemnych czubkach. Na biodrach znajduje się biały pasek. Wierzch głowy ciemniejszy. Dorosłe nie mają przedtrzonowców, a ich puszki bębenkowe są większe niż u chyżoskoczka mongolskiego (Stylodipus andrewsi)[6].
W europejskiej części zasięgu przeważnie zamieszkuje piaszczyste wzgórza w dolinach rzek i suche obszary, na których występują drzewa[2]. W Chinach preferuje obszary o gliniastym podłożu w stosunku do luźnych piasków. Występuje w tam, gdzie rosną rośliny z rodzajów bylica i łoboda, a także lasy sosnowe[6].
Chyżoskoczek gruboogonowy jest aktywny o zmroku i nocą, prowadzi naziemny tryb życia. Zapada w sen zimowy wraz z pierwszymi przymrozkami[2]. Nie podskakuje w sposób typowy dla skoczków, ale porusza się podobnie jak myszoskoczki. Mieszka samotnie, w stałej norze o długości 100–270 cm, głębokiej na 20–120 cm, wyposażonej w wiele wyjść zamykanych czopem. Areał osobniczy osobników tej samej płci nie nakłada się, ale w przypadku zwierząt różnej płci pokrywanie się jest znaczne. Schronienia na jego obszarze są często używane przez kilka osobników[6].
Chyżoskoczki gruboogonowe są głównie roślinożerne, jedzą nasiona, bulwy i zielone części roślin, a także owady. Nie przechowują zapasów[2][6].
Ssaki te rozmnażają się typowo raz na rok, rodząc 3–6 młodych[2]. W Chinach stwierdzono rozród dwa razy w roku, najczęściej wiosną i jesienią. W miocie rodzi się od 2 do 4 młodych[6].
Chyżoskoczki gruboogonowe zamieszkują duży obszar, na jego części są dość pospolite. Są spotykane w obszarach chronionych. Podgatunek żyjący na Ukrainie jest naturalnie rzadki i ma ograniczony zasięg występowania. Liczebność populacji ogółem maleje, niektóre populacje tracą siedliska wskutek nadmiernego wypasu, intensywnej orki i użytkowania pestycydów. Międzynarodowa Unia Ochrony Przyrody uznaje go za gatunek najmniejszej troski. Podgatunek S. t. falz-feini jest wpisany do ukraińskiej czerwonej księgi gatunków zagrożonych, ze względu na silny spadek liczebności[2].
Chyżoskoczek gruboogonowy (Stylodipus telum) – gatunek gryzoni z rodziny skoczkowatych. Występuje w Azji Środkowej i w Europie Wschodniej.
Stylodipus telum[2] är en däggdjursart som först beskrevs av Lichtenstein 1823. Stylodipus telum ingår i släktet Stylodipus och familjen hoppmöss.[3][4] IUCN kategoriserar arten globalt som livskraftig.[1] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[3]
Arten når en kroppslängd (huvud och bål) av 104 till 133 mm, en svanslängd av 140 till 165 mm och en vikt av 70 till 90 g. Den har 50 till 54 mm långa bakfötter och 15 till 21 mm stora öron. Sommarpälsen har en grågul grundfärg på ryggens topp och på sidorna är grundfärgen mörkgul. I hela ovansidan är länga hår med svartgråa spetsar inblandade vad som är synlig som mörka streck eller fläckar. Det finns en vit strimma på övre låren. Hos vuxna exemplar saknas premolara tänder. Stylodipus telum skiljer sig även i avvikande detaljer av skallens konstruktion från Stylodipus andrewsi.[5]
Denna gnagare lever i Centralasien från östra Ukraina över Ryssland och Kazakstan till nordvästra Kina. Habitatet utgörs främst av halvöknar och stäpper med glest fördelade buskar eller träd.[1]
Arten är nattaktiv och håller i kalla regioner vinterdvala. Den gräver komplexa tunnelsystem och använder ibland bon som skapades av andra djur. Stylodipus telum äter främst frön och andra växtdelar samt några insekter. Honor föder en kull per år med 3 till 6 ungar.[1] Enligt en annan källa kan två kullar per år förekomma. När honan inte är brunstig lever varje exemplar ensam. Stylodipus telum tillhör hoppmössen men den gör inga större skutt. Reviren kan överlappa mellan artfränder av olika kön men inte mellan exemplar av samma kön. I territoriet finns förutom de privata bon andra jordhålor som kan användas av olika individer när de behöver skydd. Arten skapar inget förråd.[5]
Wikispecies har information om Stylodipus telum.
Stylodipus telum är en däggdjursart som först beskrevs av Lichtenstein 1823. Stylodipus telum ingår i släktet Stylodipus och familjen hoppmöss. IUCN kategoriserar arten globalt som livskraftig. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Arten når en kroppslängd (huvud och bål) av 104 till 133 mm, en svanslängd av 140 till 165 mm och en vikt av 70 till 90 g. Den har 50 till 54 mm långa bakfötter och 15 till 21 mm stora öron. Sommarpälsen har en grågul grundfärg på ryggens topp och på sidorna är grundfärgen mörkgul. I hela ovansidan är länga hår med svartgråa spetsar inblandade vad som är synlig som mörka streck eller fläckar. Det finns en vit strimma på övre låren. Hos vuxna exemplar saknas premolara tänder. Stylodipus telum skiljer sig även i avvikande detaljer av skallens konstruktion från Stylodipus andrewsi.
Denna gnagare lever i Centralasien från östra Ukraina över Ryssland och Kazakstan till nordvästra Kina. Habitatet utgörs främst av halvöknar och stäpper med glest fördelade buskar eller träd.
Arten är nattaktiv och håller i kalla regioner vinterdvala. Den gräver komplexa tunnelsystem och använder ibland bon som skapades av andra djur. Stylodipus telum äter främst frön och andra växtdelar samt några insekter. Honor föder en kull per år med 3 till 6 ungar. Enligt en annan källa kan två kullar per år förekomma. När honan inte är brunstig lever varje exemplar ensam. Stylodipus telum tillhör hoppmössen men den gör inga större skutt. Reviren kan överlappa mellan artfränder av olika kön men inte mellan exemplar av samma kön. I territoriet finns förutom de privata bon andra jordhålor som kan användas av olika individer när de behöver skydd. Arten skapar inget förråd.
Дрібний гризун з невисокими вухами і трипалою лапою. Загальна довжина тіла в українських популяціях складає: у самців — 117,9±1,7 мм, у самок — 121,8±2,2 мм; довжина хвоста — 149, 2±1 та 152,8±1,2 мм, довжина ступні — 55,0±0,2 мм та 55,7±0,6 мм відповідно. Волосся поступово подовжується до кінця хвоста і утворює невеликий пензлик темного кольору. Забарвлення верху від бурувато-сірого до вохристо-бурого, черево біле.
Живе у вологих та посушливих степах на сході України, північному Кавказі, заході Туркменістану, заході Узбекистану та в Казахстані (Kuznetsov, 1965; Shenbrot, 1991b), в Китаї (Сінцзян; Chen and Wang, 1985; Ma et al., 1987; Mi et al., 1990; Qian et al., 1965; Shou, 1962; Wang, 2003; and Zheng and Zhang, 1990).
В Україні поширення обмежено аренами нижнього Дніпра (Херсонська область, частина Миколаївської області на Кінбурнському півострові). Український підвид Stylodipus telum falzfeini рідкісний: площа його ареалу 8000 км², при чому площа розселення фрагментована і знижена в результаті втрати місць проживання і деградації, причиною чого є заліснення та розорювання Нижньодніпровських територій, скорочення випасу. Тому вид занесений до І і ІІ видань ЧКУ (1980, 1994). Охороняється в Чорноморському заповіднику, де його чисельність сягає до 3 тисяч особин. В залежності від біотопу щільність населення сягає від 0,2 до 2,8 особин на 1 га.
Вперше вид описаний Мартіном Ліхтенштайном в 1823 році на північно-східних степових ділянках Приаралля в Казахстані. Пізніше описувався іншими науковцями, тому має синоніми:
Осілий зимосплячий вид. Активний у сутінках та вночі. Переходить до сплячого режиму з першими заморозками. Пробуджується наприкінці березня — на початку квітня. Селиться поодинці в простих і розгалужених норах. Живиться в основному злаками. В раціон також входять й інші рослини — молочай, полин, цмин піщаний; а також комахи.
Відтворення відбувається один раз на рік. Спочатку паруються дорослі самиці, пізніше — самиці, що народилися минулого року. Поява малят припадає на початок червня, коли самка народжує 3-6 малят. У віці одного місяця вони переходять до самостійного життя. В двомісячному віці досягають розмірів дорослих тварин.
Вид зустрічається лише на незалісненій та неораній територіях. Перевагу віддає біотопам з невисокою трав'яною рослинністю, особливо пасовищам. Переважно це різні асоціації формації Festuceta beckerii.
Stylodipus telum là một loài động vật có vú trong họ Dipodidae, bộ Gặm nhấm. Loài này được Lichtenstein mô tả năm 1823.[2]
Bài viết về một loài thuộc bộ Gặm nhấm này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Stylodipus telum là một loài động vật có vú trong họ Dipodidae, bộ Gặm nhấm. Loài này được Lichtenstein mô tả năm 1823.
Обыкновенный емуранчик[1] (лат. Stylodipus telum) — мелкий грызун из семейства тушканчиковых[2].
Обитает на ряде территорий Китая, Казахстана, Туркменистана, Украины, Узбекистана; в России от песков низовьев Дона и западного Прикаспия до восточной части Зайсанской котловины и левобережья Иртыша[3].
Длина тела составляет 9-12 см, задней ступни — 4,6-5,1 см. Голова округлой формы, морда укорочена, уши относительно небольшие. Задние конечности трёхпалые. Волосы на конце хвоста образуют небольшую «кисточку» тёмного цвета. Окраска верха от буровато-серой до охристо-буроватой, брюхо белое, волосы на нижней стороне пальцев тёмные[4].
Активен в тёмное время суток. Бегает плохо, предпочитает затаиваться среди растительности. С наступлением зимы залегает в спячку, пробуждение происходит с началом вегетации. Живёт в норах, число входов от 1 до 6. Беременные самки встречаются с середины марта до середины августа, с «пиком» в апреле.[3]
Обыкновенный емуранчик (лат. Stylodipus telum) — мелкий грызун из семейства тушканчиковых.
굵은꼬리세발가락뛰는쥐 또는 굵은꼬리세발가락저보아(Stylodipus telum)는 뛰는쥐과에 속하는 설치류의 일종이다.[2] 중국과 카자흐스탄, 러시아, 투르크메니스탄, 우크라이나 그리고 우즈베키스탄에서 발견된다. 일반적인 서식지는 스텝 지역과 사막 그리고 고산 초원 지대이고, 모래 또는 점토 지역의 염생 식물과 쑥속 식물 속에서도 발견된다.[3]
굵은꼬리세발가락저보아는 몸길이 104~133mm까지 자라며, 꼬리 길이도 몸길이와 비슷하고 몸무게는 약 70~90g이다. 머리 윗부분은 진한 색을 띠는 반면에 나머지 털은 연한 회색빛 노랑을 띠며, 대부분의 털은 끝이 거무스레하고 긴 조모(粗毛)이다. 엉덩이를 가로 질러 흰색 띠가 나 있으며, 옆구리에 짚색을 띠는 진한 주근깨가 있다.[3]
