Barbourula kalimantanensis és una espècie d'amfibi que viu a Kalimantan (el territori de Borneo sota administració d'Indonèsia).
Es troba amenaçada d'extinció per la pèrdua del seu hàbitat natural.
Barbourula kalimantanensis és una espècie d'amfibi que viu a Kalimantan (el territori de Borneo sota administració d'Indonèsia).
Es troba amenaçada d'extinció per la pèrdua del seu hàbitat natural.
The Bornean flat-headed frog (Barbourula kalimantanensis) is a species of frog in the family Bombinatoridae.[2] Although many salamanders are lungless, the Bornean flat-headed frog is the first frog known to have no lungs.[3]
Djoko Iskandar, an Indonesian zoologist, first described the Bornean flat-headed frog based on a single specimen.[4] However, he did not know the frog was lungless until he was in the field with David Bickford's expedition. Bickford et al. were able to dissect some of the specimens and discovered for the first time that the frogs had no lungs. The frog breathes entirely through its skin, and its internal organs (the stomach, spleen and the liver) take up much of the space which normally would be filled by the lungs. By retaining the lunglessness of their tadpole stage, the frogs are much flatter than typical frogs, which might help absorb oxygen and avoid being swept away in fast streams.[3]
This frog grows to a snout-to-vent length of 77 mm (3.0 in) for females and males are slightly smaller. It has a dorsoventrally flattened body with a broad head with a rounded snout. The limbs are robust and both hands and feet are fully webbed. The dorsal skin is smooth with small tubercles on the posterior end and the hind legs and the ventral skin is smooth. Its general colour is brown with black mottling.[5]
This aquatic frog lives in cold, clear, and fast rivers in remote areas of the rain forests of Kalimantan, the Indonesian part of the island of Borneo. It is known from only two localities, both in the Kapuas River basin.[3]
The Bornean flat-headed frog is listed as Endangered by the IUCN. It is threatened by habitat loss from severe degradation of the river habitats because of increased turbidity and toxic metals used in mining and other negative consequences of development on the island.[1][3]
The Bornean flat-headed frog (Barbourula kalimantanensis) is a species of frog in the family Bombinatoridae. Although many salamanders are lungless, the Bornean flat-headed frog is the first frog known to have no lungs.
Djoko Iskandar, an Indonesian zoologist, first described the Bornean flat-headed frog based on a single specimen. However, he did not know the frog was lungless until he was in the field with David Bickford's expedition. Bickford et al. were able to dissect some of the specimens and discovered for the first time that the frogs had no lungs. The frog breathes entirely through its skin, and its internal organs (the stomach, spleen and the liver) take up much of the space which normally would be filled by the lungs. By retaining the lunglessness of their tadpole stage, the frogs are much flatter than typical frogs, which might help absorb oxygen and avoid being swept away in fast streams.
Barbourula kalimantanensis, apodada coloquialmente por los científicos como 'barbie', es una especie de anfibio anuro que está amenazada por la pérdida de hábitat debido a la deforestación y las extracciones ilegales de oro que contaminan los ríos con metales pesados.
La rana fue redescubierta en el mes de agosto del año 2007 al norte de la Isla de Borneo, en Indonesia, por una expedición formada por biólogos pertenecientes a la Universidad Nacional de Singapur y al Instituto Tecnológico Bandung de Java, ya que se tuvo conocimiento de la existencia de la especie desde 1978 cuando se capturaron dos ejemplares gracias al trabajo del zoólogo indonesio Djoko Iskandar.
Vive en las corrientes rápidas fluviales, y curiosamente es la única especie de rana que carece de pulmones ya que respira a través de la piel, debido a que en el entorno donde habita hay grandes cantidades de oxígeno en el agua.
Su cuerpo está salpicado de manchas negras y amarillas, dispone de un cuerpo aplanado, y tiene los ojos saltones.
Barbourula kalimantanensis, apodada coloquialmente por los científicos como 'barbie', es una especie de anfibio anuro que está amenazada por la pérdida de hábitat debido a la deforestación y las extracciones ilegales de oro que contaminan los ríos con metales pesados.
Barbourula kalimantanensis Barbourula generoko animalia da. Anfibioen barruko Bombinatoridae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Barbourula kalimantanensis Barbourula generoko animalia da. Anfibioen barruko Bombinatoridae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Barbourula kalimantanensis on Bombinatoridae-heimoon kuuluva sammakkolaji, jolla ei ole keuhkoja. Se on ainoa sammakkolaji, jolla ei ole havaittu keuhkoja, mutta täysin keuhkottomia eläinlajeja on havaittu muutamia muitakin. Muiden sammakkolajien tiedetään hengittävän osaksi ihon lävitse, mutta B. kalimantanensis on kehittynyt hengittämään täysin ihonsa lävitse. B. kalimantanensis elää kylmässä ja nopeasti virtaavassa vedessä. Lajin keuhkottomuuden on mahdollistanut sen hidas aineenvaihdunta, ihon suuri pinta-ala ja virtaavan kylmän veden korkea happipitoisuus.[2]
Lajin ensihavainnot lajista kirjasi indonesialainen eläintieteilijä Djoko Iskandar vuonna 1978. Myöhemmin lajin yksilöitä on tavattu vain muutamia kertoja. Current Biology -lehti ilmoitti vuonna 2008 uusista löydöistä. Lajia esiintyy Borneon saaren Indonesialle kuuluvalla puolella.[3]
Barbourula kalimantanensis on Bombinatoridae-heimoon kuuluva sammakkolaji, jolla ei ole keuhkoja. Se on ainoa sammakkolaji, jolla ei ole havaittu keuhkoja, mutta täysin keuhkottomia eläinlajeja on havaittu muutamia muitakin. Muiden sammakkolajien tiedetään hengittävän osaksi ihon lävitse, mutta B. kalimantanensis on kehittynyt hengittämään täysin ihonsa lävitse. B. kalimantanensis elää kylmässä ja nopeasti virtaavassa vedessä. Lajin keuhkottomuuden on mahdollistanut sen hidas aineenvaihdunta, ihon suuri pinta-ala ja virtaavan kylmän veden korkea happipitoisuus.
Lajin ensihavainnot lajista kirjasi indonesialainen eläintieteilijä Djoko Iskandar vuonna 1978. Myöhemmin lajin yksilöitä on tavattu vain muutamia kertoja. Current Biology -lehti ilmoitti vuonna 2008 uusista löydöistä. Lajia esiintyy Borneon saaren Indonesialle kuuluvalla puolella.
Barbourula kalimantanensis est une espèce d'amphibiens de la famille des Bombinatoridae[1].
Cette espèce est endémique du Kalimantan en Indonésie[1]. Elle se rencontre dans le bassin du Kapuas, du Tengkalap et du Melawi.
Elle vit dans les rivières rapides et fraîches, dans les zones reculées de la forêt pluviale tropicales ou subtropicales des basses terres du Kalimantan[2].
Barbourula kalimantanensis a été décrit pour la première fois par Djoko Iskandar, un zoologiste indonésien, en 1978, ce n'est qu'en 1995 qu'un second spécimen a été décrit[3], depuis lors il a effectué des recherches sur l'espèce.
Les mâles mesurent jusqu'à 66 mm et les femelles jusqu'à 77,7 mm[4].
C'est le seul anoure connu ne disposant pas de poumons[5]. L'animal ne respire que par la peau[6]. La respiration cutanée est assez commune chez les amphibiens, mais elle n'est jamais exclusive chez les anoures, sauf pour cette espèce.
Cet amphibien est extrêmement aquatique[7]. « La grenouille sans poumons de Bornéo a une apparence très particulière. Elle est comme une galette, elle est presque totalement plate », a écrit le biologiste David Bickford. « De façon surprenante elle est jolie, un peu comme un bull-dog est joli. C'est l'une de ces créatures tellement laides qu'elles en sont mignonnes[8] ».
La découverte de l'absence de poumons n'a été annoncée qu'en 2008 par une équipe de chercheurs[7], après dissection de huit spécimens. Les autres organes internes (l'estomac, la rate et le foie) ont pris la place normalement dédiée aux poumons[2].
La disparition des poumons chez cette espèce est assez récente d'un point de vue évolutif, puisque son plus proche parent Barbourula busuangensis dispose de poumons[2]. Cette absence de poumon semble liée à l'habitat de l'animal.
L'animal est plat, afin d'offrir moins de prise au courant[7]. « Les chercheurs supposent que la perte des poumons peut être une adaptation aux rivières rapides et froides où les grenouilles vivent. Ces eaux ont naturellement une teneur en oxygène élevée. En se débarrassant des poumons qui se comportent comme des dispositifs de flottaison [...], les grenouilles pourraient plutôt sombrer que flotter et être emportées par l'eau[2] ». Enfin, les animaux à sang froid ont besoin de peu d'énergie et donc de peu d'oxygène, ce qui permet de se passer de poumons[2]. On peut noter d'ailleurs qu'une importante famille d'urodèles, les Plethodontidae, sont également dépourvus de poumons et respirent uniquement par la peau.
L'espèce est menacée par la destruction de son habitat, ainsi que par les métaux toxiques utilisés dans l'industrie minière qui sont rejetés dans les rivières[9].
En 2008, on ne sait rien du mode de reproduction de l'animal, pas même s'il passe par le stade des têtards, ce que ne font pas tous les anoures.
Son nom d'espèce, composé de kalimantan et du suffixe latin -ensis, « qui vit dans, qui habite », lui a été donné en référence au lieu de sa découverte, le Kalimantan.
Barbourula kalimantanensis est une espèce d'amphibiens de la famille des Bombinatoridae.
Katak kepala-pipih kalimantan (Barbourula kalimantanensis) adalah sejenis kodok dari suku Bombinatoridae. Katak yang langka ini merupakan satu-satunya jenis katak di dunia yang diketahui tidak memiliki paru-paru; meskipun ketiadaan paru-paru ini juga ditemui pada beberapa jenis amfibi lainnya seperti pada salamander dan juga sejenis sesilia.
Katak yang berukuran sedang; jantan dengan panjang tubuh 68 mm dan betina 77 mm.[1][2] Kepalanya memipih datar, dengan moncong yang lebar membundar.
Tungkai depan dan belakang dengan selaput renang penuh hingga ke ujung-ujung jarinya yang sedikit membenjol. Jari-jari yang ketiga dan keempat di kaki sama panjang, sebagaimana pula jari-jari kedua dan ketiga di tangan. Sisi luar jari tangan dengan sibir kulit sempit. Demikian pula di sepanjang sisi tubuh dan tungkai belakang. Punggungnya dengan kulit yang berbingkul-bingkul atau berbintil runcing, kecoklatan atau kehitaman. Gendang telinga (timpanum) tidak tampak.[1]
Katak ini pertama kali dideskripsi pada tahun 1978 oleh Djoko T. Iskandar, seorang pakar herpetofauna dari ITB.[3] Spesimen yang hanya satu-satunya ini ketika itu diperoleh dari sekitar Nanga Pinoh, Melawi, Kalimantan Barat. Meskipun berbagai upaya pencarian telah dilakukan, spesimen yang kedua baru dapat dikoleksi dari tempat yang berdekatan pada tahun 1995.[2]
Mengingat sampai ketika itu hanya dua spesimen yang dipunyai, belum pernah diketahui sebelumnya bahwa spesies ini tidak memiliki paru-paru, karena tidak pernah dilakukan pembedahan atas koleksi yang amat berharga ini. Sampai pada sekitar bulan Agustus 2007, ketika ditemukan lebih banyak spesimen lagi oleh ekspedisi pencarian kembali katak ini. Ketika itupun, ekspedisi mendapatkan bahwa habitat di tempat katak ini ditemukan mula-mula telah habis rusak oleh penambangan emas ilegal, dan justru menemukan dua populasi yang baru di sebelah hulu, di mana air sungai masih jernih dan deras.[4]
Ketiadaan paru-paru katak ini baru diketahui ketika dilakukan pembedahan rongga dada atas delapan spesimen yang baru dikoleksi, dan tidak mendapatkan baik paru-paru maupun celah tekak (glottis) sebagai muara saluran udara di mulut katak. Kerabat terdekatnya, Barbourula busuangensis, nyata-nyata memiliki paru-paru lengkap dengan saluran pernafasannya. Tak adanya paru-paru pada tetrapoda (hewan berkaki empat) sejauh ini diketahui terjadi pada beberapa banyak spesies hewan, semuanya dari amfibia. Yakni pada salamander dari suku Plethodontidae (350 spesies) dan 2 spesies dari genus Onychodactylus suku Hynobiidae, serta dari sejenis sesilia Atretochoana eiselti. Ketiadaan paru-paru pada katak B. kalimantanensis diperkirakan merupakan adaptasi terhadap lingkungannya yang berair deras dan kaya oksigen, dengan memanfaatkan permukaan kulit dan alat tubuh lainnya untuk menyerap oksigen sebaik-baiknya, dan menghilangkan paru-paru yang menjadikan tubuh katak sukar menyelam dan mudah dihanyutkan arus.[4]
Barbourula kalimantanensis hidup sepenuhnya akuatik[1], di wilayah sungai yang berair dangkal namun jernih, dingin (14–17 °C), deras dan berbatu-batu.[4] Katak ini senang bersembunyi di balik bebatuan di dalam air.[2] Sejauh ini katak kepala-pipih Kalimantan diketahui menyebar terbatas (endemik) hanya di sekitar Nanga Pinoh, Kalimantan Barat. Mengingat kecilnya populasi dan ancaman kerusakan habitat yang dihadapinya, katak ini digolongkan oleh IUCN ke dalam status genting/terancam kepunahan (EN, endangered).[5]
|month= yang tidak diketahui akan diabaikan (bantuan)Pemeliharaan CS1: Tanggal dan tahun (link) Katak kepala-pipih kalimantan (Barbourula kalimantanensis) adalah sejenis kodok dari suku Bombinatoridae. Katak yang langka ini merupakan satu-satunya jenis katak di dunia yang diketahui tidak memiliki paru-paru; meskipun ketiadaan paru-paru ini juga ditemui pada beberapa jenis amfibi lainnya seperti pada salamander dan juga sejenis sesilia.
La rana del Borneo dalla testa piatta (Barbourula kalimantanensis) è un anfibio che vive nel Borneo (in indonesiano: Kalimantan, da cui il nome dato alla specie).
Descritta nel 1978 da Djoko Iskandar[2], è l'unico anuro conosciuto privo di polmoni[3] (caratteristica che si riscontra, tra gli anfibi - e in generale tra i tetrapodi - noti, oltre che in questa specie, solo all'interno di due gruppi di Caudati (la famiglia Plethodontidae e il genere Onychodactylus) e nella specie Atretochoana eiselti dell'ordine dei Gymnophiona.
La rana del Borneo dalla testa piatta (Barbourula kalimantanensis) è un anfibio che vive nel Borneo (in indonesiano: Kalimantan, da cui il nome dato alla specie).
Descritta nel 1978 da Djoko Iskandar, è l'unico anuro conosciuto privo di polmoni (caratteristica che si riscontra, tra gli anfibi - e in generale tra i tetrapodi - noti, oltre che in questa specie, solo all'interno di due gruppi di Caudati (la famiglia Plethodontidae e il genere Onychodactylus) e nella specie Atretochoana eiselti dell'ordine dei Gymnophiona.
Barbourula kalimantanensis is een kikker die behoort tot de familie Bombinatoridae.[2] Barbourula kalimantanensis komt endemisch voor in Kalimantan, het Indonesische deel van Borneo.
De lichaamslengte is ongeveer 40 millimeter, er is over het uiterlijk van het kikkertje verder weinig bekend. Een anatomische bijzonderheid is het ontbreken van longen, in tegenstelling tot alle andere kikkers en padden die wel longen bezitten. Dit werd pas in 2008, 30 jaar na de beschrijving van de soort, vastgesteld door acht exemplaren open te snijden. Het ontbreken van longen duidt op een volledige huidademhaling, dit komt bij salamanders wel meer voor (longloze salamanders), maar was bij de kikkers tot voort kort onbekend. Het ontbreken van de longen wordt toegeschreven aan de zeer aquatische levenswijze van de kikker, die vrijwel het gehele leven onder water doorbrengt.
Barbourula kalimantanensis is endemisch op het eiland Borneo, maar komt alleen voor op Kalimantan, het Indonesische deel van het eiland.[3] Een bedreiging is de illegale goudwinning die het leefgebied aantast, waardoor de stroompjes waar de kikker in leeft worden omgewoeld en vervuild met kwik. De habitat bestaat uit tropische of subtropische laaggelegen vochtige bossen waar de kikker leeft in snelstromende, koude stroompjes waardoor er voldoende zuurstof over de huid wordt gevoerd.
De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Djoko T. Iskandar in 1978. De twee Barbourula-soorten behoren tot dezelfde groep van kikkers als de vuurbuikpadden, maar hebben geen felle buikkleuren. De enige andere soort uit het geslacht is Barbours' kikker (Barbourula busuangensis).
Referenties
Bronnen
Barbourula kalimantanensis is een kikker die behoort tot de familie Bombinatoridae. Barbourula kalimantanensis komt endemisch voor in Kalimantan, het Indonesische deel van Borneo.
Multimedia w Wikimedia Commons Barbourula kalimantanensis – gatunek płaza bezogonowego z rodziny kumakowatych występującego w Kalimantanie - indonezyjskiej części Borneo. Jest to gatunek niemający płuc i oddychający wyłącznie przez skórę[3].
Pojedynczy osobnik po raz pierwszy został opisany przez Djoko Iskandara w 1978, który nie przeprowadził jednak sekcji i nie odkrył braku płuc[4]. Kolejny okaz złapano dopiero 18 lat później[5]. Ponowna wyprawa w 2007 odkryła, że typowe siedliska gatunku są zniszczone przez rozwijające się w regionie górnictwo, ale zdołała odkryć dwie nowe populacje tych płazów na nowych terenach, położonych w górę rzeki od miejsca poprzednich obserwacji[3].
Płaz ten mierzy średnio 38 mm długości i waży średnio 6,5 grama[3]. Jego naturalnym siedliskiem są zimne (14–17 °C[3]), wartkie (2–5 m/s[3]) rzeki lasów deszczowych klimatu subtropikalnego lub tropikalnego. Według raportu badaczy z 2004 roku, siedliska gatunku zajmują mniej niż 500 km² w sumie w pięciu stanowiskach lasów Kalimantanu[2]. Siedliska te zmniejszają się z powodu zatruwania ich toksycznymi metalami (rtęcią używaną przy wydobyciu złota) przez rozwijające się w regionie górnictwo i postępujące zamulanie wód spowodowane wycinaniem lasów[2][3].
Gatunek ten jest bardzo nieliczny, albo występuje na bardzo ograniczonym terenie. Do 2007 zdołano schwytać i zbadać tylko dwa okazy[2], na których nie dokonano sekcji. Dopiero kolejna wyprawa zaowocowała następnymi okazami, które dokładnie zbadano. Badania wykazały, że jest to jedyny znany płaz bezogonowy bez płuc, których rolę przejęła skóra. Ciało płaza jest silnie spłaszczone, co dodatkowo zwiększa powierzchnię wymiany gazowej. Płuca zostały utracone w procesie ewolucji najprawdopodobniej w wyniku skrajnej adaptacji do środowiska życia. Wartkie, dobrze napowietrzone wody były wystarczającym źródłem tlenu, który mógł być absorbowany bezpośrednio przez skórę. Dodatkowo obniżone tempo metabolizmu tego płaza żyjącego w chłodnych wodach, zmniejsza zapotrzebowanie na tlen[3]. Zanik płuc spowodował także spadek wyporności płaza i lepsze przystosowanie do nurkowania i pływania[3]. Miejsce płuc w jamie ciała zajęły inne narządy wewnętrzne, które przesunęły się na ich pozycję[6]. Drugi gatunek tego rodzaju: Barbourula busuangensis, posiada normalnie wykształcone płuca[3].
Barbourula kalimantanensis – gatunek płaza bezogonowego z rodziny kumakowatych występującego w Kalimantanie - indonezyjskiej części Borneo. Jest to gatunek niemający płuc i oddychający wyłącznie przez skórę.
Pojedynczy osobnik po raz pierwszy został opisany przez Djoko Iskandara w 1978, który nie przeprowadził jednak sekcji i nie odkrył braku płuc. Kolejny okaz złapano dopiero 18 lat później. Ponowna wyprawa w 2007 odkryła, że typowe siedliska gatunku są zniszczone przez rozwijające się w regionie górnictwo, ale zdołała odkryć dwie nowe populacje tych płazów na nowych terenach, położonych w górę rzeki od miejsca poprzednich obserwacji.
Płaz ten mierzy średnio 38 mm długości i waży średnio 6,5 grama. Jego naturalnym siedliskiem są zimne (14–17 °C), wartkie (2–5 m/s) rzeki lasów deszczowych klimatu subtropikalnego lub tropikalnego. Według raportu badaczy z 2004 roku, siedliska gatunku zajmują mniej niż 500 km² w sumie w pięciu stanowiskach lasów Kalimantanu. Siedliska te zmniejszają się z powodu zatruwania ich toksycznymi metalami (rtęcią używaną przy wydobyciu złota) przez rozwijające się w regionie górnictwo i postępujące zamulanie wód spowodowane wycinaniem lasów.
Gatunek ten jest bardzo nieliczny, albo występuje na bardzo ograniczonym terenie. Do 2007 zdołano schwytać i zbadać tylko dwa okazy, na których nie dokonano sekcji. Dopiero kolejna wyprawa zaowocowała następnymi okazami, które dokładnie zbadano. Badania wykazały, że jest to jedyny znany płaz bezogonowy bez płuc, których rolę przejęła skóra. Ciało płaza jest silnie spłaszczone, co dodatkowo zwiększa powierzchnię wymiany gazowej. Płuca zostały utracone w procesie ewolucji najprawdopodobniej w wyniku skrajnej adaptacji do środowiska życia. Wartkie, dobrze napowietrzone wody były wystarczającym źródłem tlenu, który mógł być absorbowany bezpośrednio przez skórę. Dodatkowo obniżone tempo metabolizmu tego płaza żyjącego w chłodnych wodach, zmniejsza zapotrzebowanie na tlen. Zanik płuc spowodował także spadek wyporności płaza i lepsze przystosowanie do nurkowania i pływania. Miejsce płuc w jamie ciała zajęły inne narządy wewnętrzne, które przesunęły się na ich pozycję. Drugi gatunek tego rodzaju: Barbourula busuangensis, posiada normalnie wykształcone płuca.
Barbourula kalimantanensis é uma espécie de sapo da família Bombinatoridae.
Possui tamanho pequeno, não mais que 40 mm de comprimento, e vive nas florestas remotas de Kalimantan, na ilha de Bornéu, Indonésia.
Em 2008, cientistas descobriram que a espécie não possui pulmões, aparentemente respirando apenas através da pele.[1][2] De todos os tetrápodes, sabe-se que a ausência de pulmões ocorre apenas em anfíbios.[3] São conhecidas algumas espécies de salamandras sem o órgão, além de uma de cobra-cega. No caso do Barbourula kalimantanensis, por viver em água corrente e fria, a ausência de pulmões seria uma adaptação para uma combinação de fatores, como um meio com mais oxigênio, o baixo metabolismo do animal, o achatamento do corpo que aumenta a área superfícial da pele e a preferência por afundar em relação a boiar.
Barbourula kalimantanensis é uma espécie de sapo da família Bombinatoridae.
Possui tamanho pequeno, não mais que 40 mm de comprimento, e vive nas florestas remotas de Kalimantan, na ilha de Bornéu, Indonésia.
Em 2008, cientistas descobriram que a espécie não possui pulmões, aparentemente respirando apenas através da pele. De todos os tetrápodes, sabe-se que a ausência de pulmões ocorre apenas em anfíbios. São conhecidas algumas espécies de salamandras sem o órgão, além de uma de cobra-cega. No caso do Barbourula kalimantanensis, por viver em água corrente e fria, a ausência de pulmões seria uma adaptação para uma combinação de fatores, como um meio com mais oxigênio, o baixo metabolismo do animal, o achatamento do corpo que aumenta a área superfícial da pele e a preferência por afundar em relação a boiar.
Борнейська пласкоголова жаба досягає до 40мм в довжину; забарвлення золотисто-коричневе з дрібними темними плямками. Тіло та голова сплюснуті, на кінцівках шкіра звисає складками, що збільшує її поверхню і, таким чином, полегшує шкіряне дихання. Очі великі, спрямовані вперед. Ця жаба виділяє дуже велику кількість слизу по всій поверхні тіла, тому її дуже важко втримати в руках.
Борнейська пласкоголова жаба мешкає в швидкоплинних холодних гірських річках та ручаях центральної частини острова Калімантан. Судячи зі всього, втрата легенів стала адаптацією, що полегшує перебування в такому середовищі: це знижує плавучість тіла, і тварині легше втриматись, щоб не бути знесеною потоком води. Дихання, при цьому, цілком забезпечуюється завдяки газообміну на шкірі: позаяк в холодній воді кисень розчиняється краще, ніж в теплій, а стрімка течія пришвидшує газообмін між шкірою тварини та водою, такий тип адаптації стає цілком прийнятним в в умовах звичного для жаби середовища. Звичайно ці жаби проводять більшу частину часу, ховаючись під камінням на дні ручаїв, чому сприяє пласка форма тіла та голови; відсутність легень також полегшує стискання тіла, коли тварина ховається під каміння.
Основною загрозою для виду є нелегальний видобуток золота так званим «ртутним способом», що знищує та забруднює токсичними металами природні гірські ручаї (єдине прийнятне для цього виду середовище), а також вирубка лісів, що зменшує водоутримання і, таким чином, знищує природну регуляцію водяного стоку в гірскій місцевості.
Борнейська пласкоголова жаба була відкрита в 1978 році індонезійським зоологом Джоко Іскандаром, котрий знайшов її в річці Пінох, маленькому притоці річки Капуас. Цей вид став другим в роді Барбурула: до тієї пори рід включав в себе лише один вид, філіпінську пласкоголову жабу (Barbourula busuangensis), відому з філіпінських островів Палаван та Бусуанга (невеликий острів на північ від Палавана)[2]. На протязі наступних тридцяти років був добутий лише ще один екземпляр борнейської пласкоголової жаби; обидва екземпляри в недоторканому стані зберігались в музеї. Незважаючи на проведену рентгенографію, відсутність у них легень не була виявлена; хіругічний розтин при цьому не здійснювався, з огляду на надзвичайну рідкісність зразків[3].
В серпні 2007 року міжнародна експедиція під керівництвом сінгапурського зоолога Девіда Бікфорда, до складу якої входив також і Джоко Іскандар, змогла відловити 9 борнейських пласкоголових жаб в тій самій місцевості, де колись вони були знайдені вперше. Перша з пійманих жаб, посаджена у відро з водою, швидко вмерла, що навело дослідників на думку про наявність якихось дуже специфічних рис в функціонуванні організму цього виду. Тому цей та інші 8 екземплярів, знайдених під час експедиції, були доставлені до лабораторії, де було проведено їхній розтин. Лише тоді виявилось, що у цих жаб немаж легенів, а також гортані та трахей[4]. При цьому у спорідненого вида, філіпінської пласкоголової жаби, легені наявні[2].
Публікація даних, зібраних в експедиції 2007 року та в ході наступних лабораторних досліджень борнейської пласкоголової жаби, відбулась 6 травня 2008 року в журналі Current Biology [5].
Фотографія борнейської пласкоголової жаби
Це незавершена стаття про організм, що занесений до Червоної книги.Cóc đầu bẹt Borneo hay cóc nhiệt đới Kalimantan (danh pháp hai phần: Barbourula kalimantanensis) là một loài cóc thuộc họ Bombinatoridae. Loài này sinh sống ở Indonesia.
Phương tiện liên quan tới Barbourula kalimantanensis tại Wikimedia Commons
Bài viết động vật lưỡng cư này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Cóc đầu bẹt Borneo hay cóc nhiệt đới Kalimantan (danh pháp hai phần: Barbourula kalimantanensis) là một loài cóc thuộc họ Bombinatoridae. Loài này sinh sống ở Indonesia.
Barbourula kalimantanensis Iskandar, 1978
Ареал на о. Калимантан
Калимантанская барбурула[1] (лат. Barbourula kalimantanensis) — один из двух видов рода Барбурула, который встречается в западной части острова Калимантан (Борнео). Это единственный из доселе известных видов лягушек, у которого отсутствуют лёгкие[2] (правда, отсутствие лёгких также известно среди представителей отрядов Хвостатые земноводные (саламандры семейства Plethodontidae) и Безногие земноводные (вид Atretochoana eiselti).
Калимантанская барбурула достигает до 40 мм в длину; окраска золотисто-коричневая с мелкими тёмными пятнышками. Тело и голова сплющенные, на конечностях кожа свисает складками, что увеличивает её поверхность и, таким образом, облегчает кожное дыхание. Глаза большие, направлены вперед. Эта жаба выделяет очень большое количество слизи по всей поверхности тела, поэтому её очень трудно удержать в руках[3].
Калимантанская барбурула обитает в быстротекущих холодных горных реках и ручьях центральной части острова Калимантан. Судя по всему, потеря лёгких стала адаптацией, облегчающий пребывание в такой среде: это снижает плавучесть тела, и животному легче удержаться, чтобы не быть снесённым потоком воды. Дыхание при этом обеспечивается благодаря газообмену на коже: так как в холодной воде кислород растворяется лучше, чем в тёплой, а стремительное течение ускоряет газообмен между кожей животного и водой, такой тип адаптации становится вполне приемлемым в условиях привычной для лягушки среды[4]. Обычно эти лягушки проводят большую часть времени, скрываясь под камнями на дне ручьёв, чему способствует плоская форма тела и головы; отсутствие лёгких также облегчает сжатие тела, когда животное прячется под камнями[3][4].
Основной угрозой для вида является нелегальная добыча золота так называемым «ртутным способом», который уничтожает и загрязняет токсичными металлами природные горные ручьи (единственную приемлемую для этого вида среду), а также вырубка лесов, что отрицательно влияет на круговорот воды, таким образом, уничтожает естественную регуляцию водяного стока в гористой местности[4].
Внешние изображения 
Фотография калимантанской барбурулы лягушки Калимантанская барбурула была открыта в 1978 году индонезийским зоологом Джоком Искандером, который нашел её в реке Пинох, маленьком притоке реки Капуас. Этот вид стал вторым в роде Барбурула: до той поры род включал в себя только один вид, Филиппинскую плоскоголовую лягушку (Barbourula busuangensis) с Филиппинских островов Палаван и Бусуанга (небольшой остров к северу от Палавана)[5]. В течение последующих тридцати лет был добыт лишь ещё один экземпляр борнейской плоскоголовой лягушки; оба экземпляра в нетронутом состоянии хранились в музее. Несмотря на проведённую рентгенографию, отсутствие в них лёгких не было обнаружено; хирургическое сечение при этом не осуществлялось, учитывая чрезвычайную редкость образцов[3].
В августе 2007 года международная экспедиция под руководством сингапурского зоолога Дэвида Бикфорда, в состав которой входил также и Джок Искандар, смогла отловить 9 лягушек в той же местности, где когда-то они были найдены впервые. Первая из пойманных лягушек, посаженная в ведро с водой, быстро погибла, что навело исследователей на мысль о наличии каких-то очень специфических черт в функционировании организма данного вида. Поэтому этот и другие 8 экземпляров, найденных во время экспедиции, были доставлены в лабораторию, где было проведено их вскрытие. Только тогда оказалось, что у этих лягушек нет лёгких, а также гортани и трахей[4]. При этом у родственного вида, филиппинской плоскоголовой лягушки, лёгкие имеются[5].
Публикация данных, собранных в экспедиции 2007 года и в ходе последующих лабораторных исследований данного вида, состоялась 6 мая 2008 года в журнале Current Biology[6].
Калимантанская барбурула (лат. Barbourula kalimantanensis) — один из двух видов рода Барбурула, который встречается в западной части острова Калимантан (Борнео). Это единственный из доселе известных видов лягушек, у которого отсутствуют лёгкие (правда, отсутствие лёгких также известно среди представителей отрядов Хвостатые земноводные (саламандры семейства Plethodontidae) и Безногие земноводные (вид Atretochoana eiselti).
加都巴蟾 （Barbourula kalimantanensis）是鈴蟾科的一種蟾蜍，僅見於加里曼丹寒冷的溪流中。其特點為沒有肺部，靠皮膚呼吸。身體扁平，相信是用以擴大身體表面面積。科學家更認為，肺部令它們浮起，對呼吸反而構成障礙。
此種在1978年由印尼動物學家D·伊斯坎德爾描述，[1]但自此以後就一直未有發現更多樣本，故亦未有對當時收集到的標本進行解剖。直到2007年8月新加坡國立大學研究隊再次發現了這個品種，並在實驗室對八隻樣本進行解剖，才發現這個在無尾目獨特的現象 （在兩棲綱中，另外有一些蠑螈和無足目也有這個特徵）。
目前正受採金業和非法伐木的威脅。
加都巴蟾 （Barbourula kalimantanensis）是鈴蟾科的一種蟾蜍，僅見於加里曼丹寒冷的溪流中。其特點為沒有肺部，靠皮膚呼吸。身體扁平，相信是用以擴大身體表面面積。科學家更認為，肺部令它們浮起，對呼吸反而構成障礙。
Endangered B2ab(iii) 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 両生綱 Amphibia 目 : 無尾目 Anura 科 : スズガエル科 Bombinatoridae 属 : Barbourula 種 : B. kalimantanensis[2] 学名 Barbourula kalimantanensis
Barbourula kalimantanensisは、スズガエル科に属するカエルの1種。肺を持っておらず、皮膚呼吸のみで生きている唯一の無尾目である[3]。国際自然保護連合編、岩槻・太田訳（2014、285頁）では、「ボルネオハイナシガエル」として紹介している。
1978年に Djoko Iskandar によって発見・記載された。この時採集された個体は1匹のみだったが[4]、1995年には Iskandar によって同じ場所でもう1匹が採集されている。この2個体はいずれも雄であった[5]。2008年になって David Bickford らの研究チームが別の場所で新たな個体群を発見した。この時初めてDNA採集目的の解剖が行われ、本種が肺を持たないことが初めて確認された。肺を持たない両生類は、有尾目のプレソドン科や無足目のミズアシナシイモリ科では知られているが、無尾目では初めての発見である[3]。
雄が頭胴長66mm、雌が77.7mmの中型のカエルである。頭部を含めた体が極端に扁平であることが特徴で、英語では"Bornean Flat-headed Frog" と呼ばれる。体色は茶色で、黒いまだら模様がある。アルコールに保存した標本では色が黒っぽくなり、まだら模様は茶色から黄色に変色する。背面には皺が多く、背面後方から後肢には小さい疣がある。腹面は滑らかである。最大の特徴は肺を欠く事であり、気道も存在せず、他のカエルと異なり食道は胃に直結している。吻は丸く、鼻孔は吻端に位置し、皮膚表面から突き出さない。鼻孔と目の間の隙間はなく、鼻孔の上に目が接している。雄は鳴嚢を持たない。雌は総排出腔の両側に三角形の筋肉の突起があり、この構造は"anal clasper"として知られる[5]。
地球上で2箇所、ボルネオ島を流れるカプアス川とメラウィ川流域の限られた地域にのみ生息している事が確認されている[6]。カプアス川では Nanga Pinoh から南へ約33kmの地点、メラウィ川では Nanga Pintas から上流へ約1kmの地点である。いずれもインドネシアの西カリマンタン州に属する。現在知られているよりもう少し生息域は広い可能性があるが、いずれにしてもその範囲は狭いであろうことが予測されている[1]。個体数が非常に少ないので、生態は断片的な事しかわかっていない。
川幅20-50mの、岩が多く澄んだ河川の水深0.5-5mの岩の下に生息している[1][5]。流速2 (m/秒)から5 (m/秒)という流れの速い場所に生息する[7]。このような急流では、体内に肺を持つとその浮力によって遊泳が困難となるため、肺を二次的に喪失したと考えられている[3]。生息域の水温は14-17℃と低温である[5]。低温の水には溶存酸素が多く、酸素の供給はこの水を介した皮膚呼吸に完全に依存していると考えられる[5]。このためか、森の外では発見されていない[1]。体が扁平であることには、水と接触する表面積を増加させる意味があると考えられる[5]。また、本種は恒温動物より代謝の低い変温動物で、より少ない酸素量で生存できるため、このような方法でも充分な酸素を得られていると考えられる。どのように肺を欠く成長をするのか、例えばそれが内臓を発生させる役割を持つ遺伝子のうち、肺に関わるもののみ発現しないようになっているのかといったメカニズムは不明である[3]。また、繁殖行動については野生での確認がされていないため不明である[1]。
生息場所は危機的な状況にあると考えられている。周辺では違法な樹木の伐採や金の採掘がおこなわれており、生息場所の環境が変動する事で簡単に絶滅するのではないかと懸念されている。樹木の減少は水温の上昇をもたらすため、冷水の溶存酸素に依存する本種には致命的である。また金の採掘は、流出する汚泥や水銀などでの水質汚染による環境の悪化も懸念される[5][3][7]。国際自然保護連合（IUCN）のレッドリストでは2004年時点で絶滅危惧 (Endangered) B2ab (iii) に評価されている[1]。ワシントン条約では付属書Iに掲載されている[5]。
|date= (help)CS1 maint: Uses authors parameter
Barbourula kalimantanensisは、スズガエル科に属するカエルの1種。肺を持っておらず、皮膚呼吸のみで生きている唯一の無尾目である。国際自然保護連合編、岩槻・太田訳（2014、285頁）では、「ボルネオハイナシガエル」として紹介している。
