Leucochloridium paradoxum és un platihelmint paràsit que empra els gastròpodes com a hoste intermediari.
El platihelmint, en el seu estat larvari miracidia, viatja cap al sistema digestiu d'un cargol per desenvolupar-se en la propera etapa, l'esporocist. L'esporocist creix en tubs llargs formant "sacs" plens de desenes de centenars de larves cercariae. Aquests sacs envaeixen els tentacles del cargol (preferentment l'esquerre si es troba disponible), causant una transformació brillant dels tentacles en una inflada i palpitant pantalla de colors que imita l'aparença d'una eruga o cuc. El sacs es contrauen i s'expandeixen en resposta a la intensitat lluminosa, mentre que no ho fan a la foscor.[1] La infecció dels tentacles oculars sembla que inhibeix la percepció de la llum per part del cargol. Mentre que els cargols no infectats busquen llocs foscos per evitar la depredació, cargols infectats tenen un dèficit en la detecció de la llum i per tant són més propensos a ser exposats als depredadors, com les aus. Les aus són els hostes definitius on les larves cercaria es converteixen en adults, al sistema digestiu de la mateixa au. Aquestes formes sexualment adultes es reprodueixen i ponen ous que s'alliberen de l'hoste a través del sistema excretor. Aquests excrements després són consumits pels cargols per a completar el cicle de vida d'aquest paràsit.
El comportament del platihelmint és un cas de mimetisme agressiu, on el paràsit s'assembla lleugerament al menjar de l'hoste definitiu. Això augmenta l'entrada del paràsit en el cos de l'hoste.
Aquest cicle vital és similar al d'altres espècies del gènere Leucochloridium.
El Leucochloridium paradoxum va ser vist per primer cop a Alemanya.[2] Altres localitzacions inclouen: Noruega[3] i altres.
Hostes intermediaris: Succinea putris Hostes definitius:
Leucochloridium paradoxum és un platihelmint paràsit que empra els gastròpodes com a hoste intermediari.
Motolice podivná (Leucochloridium paradoxum) je druh parazitického ploštěnce z třídy motolic (Trematoda).
Vyskytují se v Evropě a Severní Americe, kde napadají plže rodu Succiena. Tam vniknou do oka mezihostitele a vytvoří barevnou sporocystu opatřenou výběžky. Ty pak vyplní tykadlo plže, přičemž připomínají hýbající se housenky. Jantarku pak uloví ptáci, například drozdi (Turdus)[1], kteří se stávají konečnými hostiteli. Motolice v nich dospějí a nakladou vajíčka, která pak z těla ptáků odcházejí v trusu.
Často dochází k záměně s motolicí Urogonimus macrostomus. Ty však mají sporocysty nebarevné a nezasahují do tykadel.[1]
Motolice podivná (Leucochloridium paradoxum) je druh parazitického ploštěnce z třídy motolic (Trematoda).
Leucochloridium paradoxum is een parasitair levende platworm (Trematoda, Digenea).
Deze parasitaire worm doorloopt enkele stadia die in verschillende gastheersoorten (vogels en landslakken) leven.
Leucochloridium paradoxum leeft in de cloaca van vogels. De eieren van de worm verlaten de vogel met de uitwerpselen. De eieren zijn met een harde wand omgeven. Als de eieren in oeverland van een zoet water terechtkomen, dan ontwikkelen zich vrijzwemmende 'miracidia'-larven. Deze larven infecteren de in dit biotoop levende amfibische landslak Succinea putris (Barnsteenslak). Door ongeslachtelijke voortplanting die in de slak plaatsvindt, ontstaan honderden cercariën die zich in een langwerpig orgaan bevinden, de sporocyste. Er kunnen zich verschillende van deze sporocysten in de slak bevinden. De sporocysten pulseren en vullen de tentakels van de slak zodanig dat deze ze niet meer kan intrekken. De sporocysten zijn opvallend gekleurd en door deze kleur en de pulserende beweging trekken zij vogels aan die vervolgens de tentakels opeten. Ook wijzigen geïnfecteerde slakken hun gedrag en vertonen zich vaker op plekken waar ze makkelijk gegrepen kunnen worden door vogels. De vogel wordt dan besmet met de cercarien die zich in de vogel tot volwassen wormen ontwikkelen. Deze volwassen wormen planten zich seksueel voort met eieren die de vogel met de uitwerpselen verlaten waarop de cyclus opnieuw begint.
Leucochloridium paradoxum is een parasitair levende platworm (Trematoda, Digenea).
Довжина дорослого лейкохлоридія до 2 мм, ширина до 1 мм. Доросла форма мешкає в кишечнику деяких горобиних птахів, прикріплюючись до тіла господаря ротовими і черевними присосками. Яйця з послідом птахів потрапляють на траву, де їх повинен проковтнути проміжний хазяїн паразита — равлика Бурштинівки звичайної. У тілі равлика з яєць розвивається личинка — мірацидій, що перетворюється потім у спороцисту. Усередині спороцисти виникають дрібні личинки, що нагадують дорослого черва. Спороциста збільшується в розмірах, утворюючи вирости, які поширюються по тілу равлика. Коли один з виростів спороцисти потрапляє в щупальце равлика, він збільшується в діаметрі і стає яскраво-зеленим. На вирості з'являються темні круги, а на його кінці — плями. У такому вигляді він добре помітний зовні крізь шкірний покрив равлика. Виріст починає здійснювати часті посмикування. Завдяки зовнішньому вигляду і руху він стає схожим на гусеницю якого-небудь метелика. Через таку подібність він привертає увагу птахів, що проковтують «гусеницю». Так паразит потрапляє в основного господаря. Щупальце ж равлика, відірване птахом, регенерує і туди проникає новий виріст спороцисти.
Довжина дорослого лейкохлоридія до 2 мм, ширина до 1 мм. Доросла форма мешкає в кишечнику деяких горобиних птахів, прикріплюючись до тіла господаря ротовими і черевними присосками. Яйця з послідом птахів потрапляють на траву, де їх повинен проковтнути проміжний хазяїн паразита — равлика Бурштинівки звичайної. У тілі равлика з яєць розвивається личинка — мірацидій, що перетворюється потім у спороцисту. Усередині спороцисти виникають дрібні личинки, що нагадують дорослого черва. Спороциста збільшується в розмірах, утворюючи вирости, які поширюються по тілу равлика. Коли один з виростів спороцисти потрапляє в щупальце равлика, він збільшується в діаметрі і стає яскраво-зеленим. На вирості з'являються темні круги, а на його кінці — плями. У такому вигляді він добре помітний зовні крізь шкірний покрив равлика. Виріст починає здійснювати часті посмикування. Завдяки зовнішньому вигляду і руху він стає схожим на гусеницю якого-небудь метелика. Через таку подібність він привертає увагу птахів, що проковтують «гусеницю». Так паразит потрапляє в основного господаря. Щупальце ж равлика, відірване птахом, регенерує і туди проникає новий виріст спороцисти.
Leucochloridium paradoxum Carus, 1835[1]
Leucochloridium paradoxum (лат.) — вид паразитических плоских червей из класса дигенетических сосальщиков (Digenea), получивший название из-за необычности своего цикла развития[уточнить]. Паразитирует в кишечнике некоторых видов воробьиных, используя брюхоногих в качестве промежуточного хозяина.
Длина взрослого лейкохлоридия до 2 см, ширина до 1 мм. Взрослая форма обитает в кишечнике некоторых воробьиных птиц, прикрепляясь к телу хозяина ротовой и брюшной присосками. Яйца с помётом птиц попадают на траву, где их должен проглотить промежуточный хозяин паразита — улитка янтарка (Succinea). В теле улитки из яиц развивается личинка — мирацидий, превращающийся потом в спороцисту. Внутри спороцисты возникают мелкие личинки, напоминающие взрослого червя. Спороциста увеличивается в размерах, образуя выросты, которые распространяются по телу улитки. Когда один из выростов спороцисты попадает в «рожки» улитки, он увеличивается в диаметре и становится ярко-зелёным. На выросте появляются тёмные круги, а на его конце — пятна. В таком виде он хорошо заметен снаружи сквозь кожный покров улитки. Вырост начинает совершать частые подёргивания. Благодаря раскраске и движению он становится похожим на гусеницу какой-нибудь бабочки. Из-за такого сходства он привлекает внимание птиц, клюющих и проглатывающих «гусеницу». Так паразит попадает в основного хозяина. «Рожки» же улитки, оторванное птицей, регенерирует и туда проникает новый вырост спороцисты[источник не указан 2714 дней].
Leucochloridium paradoxum (лат.) — вид паразитических плоских червей из класса дигенетических сосальщиков (Digenea), получивший название из-за необычности своего цикла развития[уточнить]. Паразитирует в кишечнике некоторых видов воробьиных, используя брюхоногих в качестве промежуточного хозяина.