Agaricomycetes ye una clase d'fungos qu'inclúi a la mayoría de les especies que d'antiguo s'asitiaben nos taxones Gasteromycetes y Homobasidiomycetes, y qu'inclúi 17 órdenes, 100 families, 1147 xéneros y 20951 especies.[1] [2][3]
Esti taxón ye práuticamente idénticu a la clase Homobasidiomycetes definida por Hibbett y Thorn en 2001,[4] pero inclúi a los órdenes Auriculariales y Sebacinales.[5] Los Agaricomicetes pueden ser definíos escluyendo de la subclase Agaricomycotina a los taxones Tremellomycetes y Dacrymycetes, que xeneralmente son consideraos fungos xelatinosos (Heterobasidiomycetes). Casos como'l del xéneru Auricularia, de cutiu descritu como un fungu xelatinosu, tán agora clasificaos dientro de los Agaricomycetes.
Anque la morfoloxía de la cogorda o cuerpu granible foi la base de la clasificación inicial de los fungos que güei s'inclúin na clase Agaricomycetes,[6] anguaño yá nun se sigue esi criteriu. Por casu, la distinción ente Gasteromycetes (bejines) y en restu de les cogordes yá nun se reconoz como una separación natural. Sicasí, la mayoría de guíes de cogordes inda describen los bejines de forma separada al restu de fungos, porque l'antigua clasificación de Fries ye útil pa identificar y determinar les especies con base na morfoloxía de los sos cuerpos granibles. Les clasificaciones modernes nun inclúin l'antiguu orde de fungos gasteroides Lycoperdales, estremándolo y asitiando nos órdenes Agaricales y Phallales les especies qu'ésti incluyía.
Tolos miembros d'esta clase producen basidiocarpos de bien diversos tamaños, dende diminutes cogordes d'unos pocos milímetros hasta poliporos xigantes de cuasi un metro de diámetru y un pesu d'hasta 130 kilogramos. El grupu tamién inclúi los que podríen considerase los organismos individuales más grandes y antiguos de la Tierra, como dellos individuos del fungu Armillaria gallica, que'l so miceliu envalórase que llegó a estendese sobre unos 150.000 metros cuadraos, algamáu un pesu de 10 tonelaes y una edá de 1.500 años.[7]
Cuasi toles especies de Agaricomycetes son terrestres, salvu dalgunes que son acuátiques, y puédese-yos atopar nuna gran diversidá de hábitats nos que suelen actuar como saprótrofo, especialmente de madera y restos vexetales. Sicasí, delles especies son patóxenos o parásitos, y otres son simbiontes, formando micorrices con munches especies d'árboles.
.
Agaricomycetes ye una clase d'fungos qu'inclúi a la mayoría de les especies que d'antiguo s'asitiaben nos taxones Gasteromycetes y Homobasidiomycetes, y qu'inclúi 17 órdenes, 100 families, 1147 xéneros y 20951 especies.
Agaricomicets (Agaricomycetes) és una classe de fongs. El tàxon és aproximadament idèntic al definit per Homobasidiomycetes per Hibbett & Thorn,[1] amb la inclusió d'Auriculariales i Sebacinales. Inclou no sols els bolets sinó també la majoria de les espècies dels tàxons ja no utilitzats de Gasteromycetes i Homobasidiomycetes.[2]
Tots els membres de la classe produeixen basidiocarps i la seva mida va de pocs mm fins als polyporales, que fan un metre de diàmetre i pesen 130 kg. El grup inclou el que sembla l'organisme més vell de la Terra, el miceli d'Armillaria gallica, amb 1.500 anys.[3]
Gairebé totes les espècies d'aquesta classe són terrestres (unes poques en són aquàtiques); existeixen en un ampli marge d'ambients i la majoria s'alimenten de substàncies en descomposició, com la fusta morta. Tanmateix, algunes espècies són patògenes o paràsits i d'altres simbiòtiques, com els fongs ectomicorícics.
Agaricomicets (Agaricomycetes) és una classe de fongs. El tàxon és aproximadament idèntic al definit per Homobasidiomycetes per Hibbett & Thorn, amb la inclusió d'Auriculariales i Sebacinales. Inclou no sols els bolets sinó també la majoria de les espècies dels tàxons ja no utilitzats de Gasteromycetes i Homobasidiomycetes.
Tots els membres de la classe produeixen basidiocarps i la seva mida va de pocs mm fins als polyporales, que fan un metre de diàmetre i pesen 130 kg. El grup inclou el que sembla l'organisme més vell de la Terra, el miceli d'Armillaria gallica, amb 1.500 anys.
Gairebé totes les espècies d'aquesta classe són terrestres (unes poques en són aquàtiques); existeixen en un ampli marge d'ambients i la majoria s'alimenten de substàncies en descomposició, com la fusta morta. Tanmateix, algunes espècies són patògenes o paràsits i d'altres simbiòtiques, com els fongs ectomicorícics.
Agaricomycetes (Stopkovýtrusé) jsou houby z oddělení hub stopkovýtrusných (Basidiomycota). Mezi stopkovýtrusé patří všechny „typické houby“, jako je hřib, holubinka a muchomůrka.
Charakteristickým rysem je, že plodnice nesou výtrusorodé rouško. Typická plodnice stopkovýtrusých hub se skládá z klobouku a třeně („nožičky“), výtrusorodé rouško je většinou naspodu klobouku, někdy ale také může pokrývat celý povrch plodnice , nebo je dokonce umístěno uvnitř plodnice (pýchavka).
Plodnice samotná je tvořena propletenými houbovými vlákny, samotné tělo houby je tvořeno článkovanými dikaryotickými (dvoujadernými) hyfami. Rozmnožují se pohlavně pomocí basidiospor, tedy výtrusů, které vznikají ve specializovaných orgánech, basidiích, na povrchu výtrusorodého rouška.
Stopkovýtrusné houby jsou saprofytické i parazitické (často dřevokazné) houby, mnoho druhů žije v symbióze (mykorhiza) s lesními dřevinami, pomáhají jim lépe vstřebávat vodu a chrání je proti houbám parazitickým. Vzácně také stopkovýtrusé tvoří lišejníky (tzv. bazidiolišejníky) Jejich plodnice jsou vítanou potravou pro zvířata i pro člověka.
Dříve se rouškaté houby, tedy dnešní podtřída Agaricomycetidae, řadily jako třída Homobasidiomycetes, vyšší stopkovýtrusné houby, a dnešní podtřídu Tremellomycetidae, rzi a sněti, řadila do jedné třídy Heterobasidiomycetes, nižší stopkovýtrusné. Tento systém je dnes již zastaralý.
Agaricomycetes (Stopkovýtrusé) jsou houby z oddělení hub stopkovýtrusných (Basidiomycota). Mezi stopkovýtrusé patří všechny „typické houby“, jako je hřib, holubinka a muchomůrka.
Charakteristickým rysem je, že plodnice nesou výtrusorodé rouško. Typická plodnice stopkovýtrusých hub se skládá z klobouku a třeně („nožičky“), výtrusorodé rouško je většinou naspodu klobouku, někdy ale také může pokrývat celý povrch plodnice , nebo je dokonce umístěno uvnitř plodnice (pýchavka).
Plodnice samotná je tvořena propletenými houbovými vlákny, samotné tělo houby je tvořeno článkovanými dikaryotickými (dvoujadernými) hyfami. Rozmnožují se pohlavně pomocí basidiospor, tedy výtrusů, které vznikají ve specializovaných orgánech, basidiích, na povrchu výtrusorodého rouška.
Stopkovýtrusné houby jsou saprofytické i parazitické (často dřevokazné) houby, mnoho druhů žije v symbióze (mykorhiza) s lesními dřevinami, pomáhají jim lépe vstřebávat vodu a chrání je proti houbám parazitickým. Vzácně také stopkovýtrusé tvoří lišejníky (tzv. bazidiolišejníky) Jejich plodnice jsou vítanou potravou pro zvířata i pro člověka.
Basidieklassen (Agaricomycetes) er en klasse inden for svamperiget, der ikke bare omfatter ”paddehatte”, men også de fleste af arterne fra de forældede grupper Gasteromycetes og Homobasidiomycetes. Basidieklassen rummer 17 ordener, 100 familier, 1.147 slægter og 20.951 arter.[1] Klassen svarer stort set til det, der blev defineret for Homobasidiomycetes af Hibbett og Thorn[2]), men nu med inddragelse af Judasøre-ordenen (Auriculariales) og Bævrehinde-ordenen (Sebacinales).[3] Inden for underklassen Agaricomycotina, der allerede har udskilt rustsvampene, kan man yderligere afgrænse klassen ved at udskille de ældre klasser Tremellomycetes og Dacrymycetes, der almindeligvis bliver betragtet som bævresvampe. Der er dog nogle få, tidligere bævresvampe som f.eks. Judasøre-ordenen (Auriculariales), der stadig er optaget i basidieklassen.
Morfologien hos paddehattene eller frugtlegemenerne var grundlaget for den første klassificering af Basidieklassen,[4], men det er ikke længere tilfældet. F.eks. anses forskellen mellem Gasteromycetes (støvbolde) og Agaricomycetes (de fleste andre paddehatte) ikke længere for at være afgørende – forskellige støvboldarter er tilsyneladende udviklet uafhængigt af hinanden inden for Basidieklassen. Ikke desto mindre grupperer de fleste svampebøger stadigvæk støvbolde (gasteroide former) adskilt fra andre paddehatte, fordi den ældre Fries'iske klassificering endnu er bekvem til kategorisering af frugtlegemerne. Omvendt fordeler moderne klassificeringer ordenen Lycoperdales mellem Bladhat-ordenen (Agaricales) og Stinksvamp-ordenen (Phallales).
Basidieklassen adskiller sig først og fremmest ved molekylærbiologiske kendetegn som f.eks. deres rRNA-sekvens og proteinopbygning. Gruppen er monofyletisk[5]. Hibbett m.fl. opdeler klassen i de nedenstående ordener.
Der er fundet 3.236 arter af basidiesvampe i Danmark, hvoraf 2.044 arter (63 %) har dansk navn. Basidiesvampene inddeles i 11 klasser [6]. En af disse, Agaricomycetes, omfatter med 2.922 arter over 90 % af arterne. [7]
Basidieklassen er typiske basidiesvampe, der for det meste vokser i jorden som et mycelium, der består af trådformede hyfer, og i de fleste tilfælde uden at danne en gærfase. Hyferne er inddelt af skillerum, der viser en tøndeformet doliporus. Den mest almindelige myceliumtype er dikaryotisk, men mange arter har også stabile, diploide mycelier. Det er kun få arter, der danner vegetative sporer.
Nogle få arter, deriblandt bladskærermyrer nes svampekulturer, vokser som encellede gærsvampe.
Alle arter i klassen danner frugtlegemer og de spænder i størrelse fra små bitte skåle, der er nogle få mm i diameter, til kæmpestore hatte, der er mere end en meter i tværmål, og som vejer op til 130 kg. Gruppen rummer også den muligvis ældste, levende organisme på jorden: myceliet hos Armillaria gallica, der menes at strække sig over 150.000 m² med en vægt på 10.000 kg og en alder på 1.500 år.[8]
Næsten alle arterne hører hjemme på landjorden (mens nogle få er vandlevende), og de findes i et vidt spektrum af miljøer, hvor de fleste lever som nedbrydere, mest af træstof. Visse arter er dog skadegørende eller snyltende, mens andre igen er symbiotiske. Blandt de sidste er de vigtige ektomykorrhiza-svampe, der har samliv med skovens træer. Nærmere oplysninger skal søges under beskrivelserne af de ankelte arter.
Ordener
Basidieklassen (Agaricomycetes) er en klasse inden for svamperiget, der ikke bare omfatter ”paddehatte”, men også de fleste af arterne fra de forældede grupper Gasteromycetes og Homobasidiomycetes. Basidieklassen rummer 17 ordener, 100 familier, 1.147 slægter og 20.951 arter. Klassen svarer stort set til det, der blev defineret for Homobasidiomycetes af Hibbett og Thorn), men nu med inddragelse af Judasøre-ordenen (Auriculariales) og Bævrehinde-ordenen (Sebacinales). Inden for underklassen Agaricomycotina, der allerede har udskilt rustsvampene, kan man yderligere afgrænse klassen ved at udskille de ældre klasser Tremellomycetes og Dacrymycetes, der almindeligvis bliver betragtet som bævresvampe. Der er dog nogle få, tidligere bævresvampe som f.eks. Judasøre-ordenen (Auriculariales), der stadig er optaget i basidieklassen.
Morfologien hos paddehattene eller frugtlegemenerne var grundlaget for den første klassificering af Basidieklassen,, men det er ikke længere tilfældet. F.eks. anses forskellen mellem Gasteromycetes (støvbolde) og Agaricomycetes (de fleste andre paddehatte) ikke længere for at være afgørende – forskellige støvboldarter er tilsyneladende udviklet uafhængigt af hinanden inden for Basidieklassen. Ikke desto mindre grupperer de fleste svampebøger stadigvæk støvbolde (gasteroide former) adskilt fra andre paddehatte, fordi den ældre Fries'iske klassificering endnu er bekvem til kategorisering af frugtlegemerne. Omvendt fordeler moderne klassificeringer ordenen Lycoperdales mellem Bladhat-ordenen (Agaricales) og Stinksvamp-ordenen (Phallales).
Basidieklassen adskiller sig først og fremmest ved molekylærbiologiske kendetegn som f.eks. deres rRNA-sekvens og proteinopbygning. Gruppen er monofyletisk. Hibbett m.fl. opdeler klassen i de nedenstående ordener.
Die Agaricomycetes sind eine Klasse der Abteilung der Ständerpilze (Basidiomycota). Mit etwa 98 % der beschriebenen Arten bilden sie die größte Klasse innerhalb der Ständerpilze. Auf Grund der von ihnen ausgebildeten, häufig auffälligen Fruchtkörper gehören sie zu den bekanntesten Pilzen.
Die Agaricomycetes sind vom Lebenszyklus her typische Ständerpilze, die als filamentförmiges, hyphales Myzel, meist ohne Hefephasen im Boden wachsen. Die Hyphen sind durch Septen unterteilt, die einen tonnenförmigen Doliporus aufweisen, welcher von membrangebundenen Parenthesomen umgeben ist. Als vorherrschende Form tritt meist ein dikaryotisches Myzel auf, manche Arten weisen aber auch stabile diploide Myzele auf. Asexuelle Sporen werden nur von wenigen Arten gebildet.
Die oberirdisch gebildeten Fruchtkörper reichen von millimetergroßen, becherförmigen Formen über die typischen Ständerpilze bis zu dem über 300 kg Gewicht erreichenden Fruchtkörper von Rigidoporus ulmarius. Die im Fruchtkörper gebildeten zwei bis acht, normalerweise vier Basidiosporen werden in meist ungeteilten Basidien (Homobasidien) gebildet.
Wenige Arten, darunter die von Blattschneiderameisen kultivierten, wachsen als einzellige Hefen.
Die meisten Arten sind Saprobionten, einige Arten treten auch als Parasiten oder Symbionten, z. B. als Ektomykorrhiza auf.
Von anderen Klassen werden die Agaricomycetes vor allem durch molekularbiologische Merkmale wie rRNA-Sequenz- und Proteinanalysen unterschieden. Die Gruppe ist monophyletisch[1]. Hibbett und Autoren (2007) gliedern die Klasse wie folgt:
Die Agaricomycetes sind eine Klasse der Abteilung der Ständerpilze (Basidiomycota). Mit etwa 98 % der beschriebenen Arten bilden sie die größte Klasse innerhalb der Ständerpilze. Auf Grund der von ihnen ausgebildeten, häufig auffälligen Fruchtkörper gehören sie zu den bekanntesten Pilzen.
Agaricomycetes es un classe de Agaricomycotina.
Tekst üüb Öömrang Hünjmotsen (Agaricomycetes) san en klas faan Swaampen.
Agaricales - Amylocorticiales - Atheliales - Auriculariales - Boletales - Cantharellales - Corticiales - Geastrales - Gloeophyllales - Gomphales - Hymenochaetales - Hysterangiales - Jaapiales - Lepidostromatales - Phallales - Polyporales - Russulales - Sebacinales - Stereopsidales - Thelephorales - Trechisporales
Hünjmotsen (Agaricomycetes) san en klas faan Swaampen.
The Agaricomycetes are a class of fungi in the division Basidiomycota. The taxon is roughly identical to that defined for the Homobasidiomycetes (alternatively called holobasidiomycetes) by Hibbett & Thorn,[2] with the inclusion of Auriculariales and Sebacinales. It includes not only mushroom-forming fungi, but also most species placed in the deprecated taxa Gasteromycetes and Homobasidiomycetes.[3] Within the subdivision Agaricomycotina, which already excludes the smut and rust fungi, the Agaricomycetes can be further defined by the exclusion of the classes Tremellomycetes and Dacrymycetes, which are generally considered to be jelly fungi. However, a few former "jelly fungi", such as Auricularia, are classified in the Agaricomycetes. According to a 2008 estimate, Agaricomycetes include 17 orders, 100 families, 1147 genera, and about 21000 species.[4] Modern molecular phylogenetic analyses have been since used to help define several new orders in the Agaricomycetes: Amylocorticiales, Jaapiales,[5] Stereopsidales,[6] and Lepidostromatales.[7]
Although morphology of the mushroom or fruit body (basidiocarp) was the basis of early classification of the Agaricomycetes,[8] this is no longer the case. As an example, the distinction between the Gasteromycetes (including puffballs) and Agaricomycetes (most other agaric mushrooms) is no longer recognized as a natural one—various puffball species have apparently evolved independently from agaricomycete fungi. However, most mushroom guide books still group the puffballs or gasteroid forms separate from other mushrooms because the older Friesian classification is still convenient for categorizing fruit body forms. Similarly, modern classifications divide the gasteroid order Lycoperdales between Agaricales and Phallales.
All members of the class produce basidiocarps which range in size from tiny cups a few millimeters across to a giant polypore (Phellinus ellipsoideus) greater than several meters across and weigh up to 500 kilograms (1,100 lb).[9] The group also includes what are arguably the largest and oldest individual organisms on earth: the mycelium of one individual Armillaria gallica has been estimated to extend over 15 hectares (37 acres) with a mass of 10,000 kilograms (22,000 pounds) and an age of 1,500 years.[10]
Nearly all species are terrestrial (a few are aquatic), occurring in a wide range of environments where most function as decayers, especially of wood. However, some species are pathogenic or parasitic, and yet others are symbiotic (i.e., mutualistic), these including the important ectomycorrhizal symbionts of forest trees. General discussions on the forms and life cycles of these fungi are developed in the article on mushrooms, in the treatments of the various orders (links in table at right), and in individual species accounts.
A study of 5,284 species with a backbone phylogeny based on 104 genomes[11] has suggested the following dates of evolution:
Agaricomycetidae ~185 million years ago (174 million years ago–192 million years ago)
Cantharellales 184 million years ago (144 million years ago–261 million years ago)
Agaricales 173 million years ago (160 million years ago-182 million years ago)
Hymenochaetales 167 million years ago (130 million years ago–180 million years ago)
Boletales 142 million years ago (133 million years ago–153 million years ago)
The fruit bodies of Agaricomycetes are extremely rare in the fossil record, and the class does not yet pre-date the Early Cretaceous (146–100 Ma).[12] The oldest Agaricomycetes fossil, dating from the lower Cretaceous (130–125 Ma) is Quatsinoporites. It is a fragment of a poroid fruit body with features that suggest it could be a member of the family Hymenochaetaceae.[13] Based on molecular clock analysis, the Agaricomycetes are estimated to be about 290 million years old.[14]
Modern molecular phylogenetics suggest the following relationships:[15]
other basidiomycetes (outgroup)
Agaricomycetes Phallomycetidae AgaricomycetidaeThere are many genera in the Agaricomycetes that have not been classified in any order or family. These include:
The Agaricomycetes are a class of fungi in the division Basidiomycota. The taxon is roughly identical to that defined for the Homobasidiomycetes (alternatively called holobasidiomycetes) by Hibbett & Thorn, with the inclusion of Auriculariales and Sebacinales. It includes not only mushroom-forming fungi, but also most species placed in the deprecated taxa Gasteromycetes and Homobasidiomycetes. Within the subdivision Agaricomycotina, which already excludes the smut and rust fungi, the Agaricomycetes can be further defined by the exclusion of the classes Tremellomycetes and Dacrymycetes, which are generally considered to be jelly fungi. However, a few former "jelly fungi", such as Auricularia, are classified in the Agaricomycetes. According to a 2008 estimate, Agaricomycetes include 17 orders, 100 families, 1147 genera, and about 21000 species. Modern molecular phylogenetic analyses have been since used to help define several new orders in the Agaricomycetes: Amylocorticiales, Jaapiales, Stereopsidales, and Lepidostromatales.
Agarikomicetoj (latine Agaricomycetes)[1] estas fungoj en la subfilumo Agaricomycotina. La klaso Agaricomycetes estis ankaŭ nomata Homobasidiomycetes, sed la du grupoj ne estas ekzakte ekvivalentaj.
Agarikomicetoj aperis dum la fino de karbonio antaŭ ĉirkaŭ 290 milionoj da jaroj. Ili povis putrigi ligninon (polimero de la ĉelmuro kiu abundas en ligno).
Kelkaj kladoj :
Agarikomicetoj (latine Agaricomycetes) estas fungoj en la subfilumo Agaricomycotina. La klaso Agaricomycetes estis ankaŭ nomata Homobasidiomycetes, sed la du grupoj ne estas ekzakte ekvivalentaj.
Agaricomycetes es una clase de hongos que incluye a la mayoría de las especies que antiguamente se colocaban en los taxones Gasteromycetes y Homobasidiomycetes, y que incluye 19 órdenes, 100 familias, 1147 géneros y 20951 especies.[2] [3][4]
Este taxón es prácticamente idéntico a la clase Homobasidiomycetes definida por Hibbett y Thorn en 2001,[5] pero incluye a los órdenes Auriculariales y Sebacinales.[6] Los Agaricomicetes pueden ser definidos excluyendo de la subclase Agaricomycotina a los taxones Tremellomycetes y Dacrymycetes, que generalmente son considerados hongos gelatinosos (Heterobasidiomycetes). Casos como el del género Auricularia, a menudo descrito como un hongo gelatinoso, están ahora clasificados dentro de los Agaricomycetes. La clase también incluye algunos líquenes basidiomicetos.
Aunque la morfología de la seta o cuerpo fructífero fue la base de la clasificación inicial de los hongos que hoy se incluyen en la clase Agaricomycetes,[7] actualmente ya no se sigue ese criterio. Por ejemplo, la distinción entre Gasteromycetes (bejines) y en resto de las setas ya no se reconoce como una separación natural. Sin embargo, la mayoría de guías de setas todavía describen los bejines de forma separada al resto de hongos, porque la antigua clasificación de Fries es útil para identificar y determinar las especies con base en la morfología de sus cuerpos fructíferos. Las clasificaciones modernas no incluyen el antiguo orden de hongos gasteroides Lycoperdales, dividiéndolo y colocando en los órdenes Agaricales y Phallales las especies que este incluía.
Todos los miembros de esta clase producen basidiocarpos de muy diversos tamaños, desde diminutas setas de unos pocos milímetros hasta poliporos gigantes de casi un metro de diámetro y un peso de hasta 130 kilogramos. El grupo también incluye los que podrían considerarse los organismos individuales más grandes y antiguos de la Tierra, como algunos individuos del hongo Armillaria gallica, cuyo micelio se estima que ha llegado a extenderse sobre unos 150.000 metros cuadrados, alcanzado un peso de 10 toneladas y una edad de 1500 años.[8]
Casi todas las especies de Agaricomycetes son terrestres, salvo algunas que son acuáticas, y se les puede encontrar en una gran diversidad de hábitats en los que suelen actuar como saprótrofo, especialmente de madera y restos vegetales. Sin embargo, algunas especies son patógenos o parásitos, y otras son simbiontes, formando micorrizas con muchas especies de árboles.
Se ha propuesto la siguiente filogenia para los órdenes:[9]
Agaricomycetes Phallomycetidae AgaricomycetidaeAgaricomycetes es una clase de hongos que incluye a la mayoría de las especies que antiguamente se colocaban en los taxones Gasteromycetes y Homobasidiomycetes, y que incluye 19 órdenes, 100 familias, 1147 géneros y 20951 especies.
Agaricomycetes on kandseente hõimkonna alamhõimkonda Agaricomycotina kuuluv seente klass.
Sellesse kuulub alamklass Agaricomycetidae.
Agaricomycetes klaseak perretxiko izenarekin ezagutzen diren espezie gehienak barne hartzen ditu, baina horiez gain Gasteromycetes eta Homobasidiomycetes taxon zaharretako espezie asko ere biltzen ditu. Talde honetako 16.000 espezie deskribatu dira (orain arte deskribatu diren basidiomizetoen %53). Taxon honetan Hibbett eta Thorn-ek[1] definitu zuten Homobasidiomycetes taldeko espezie guztiak daude, gehi Auriculariales eta Sebacinales taldeak[2].
Agaricomycets taldearen hasierako sailkapenetarako irizpide nagusitzat perretxikoaren (fruitu-gorputzaren) morfologia erabili bazen ere, orain ez da horrela egiten. Esaterako, Gasteromycetes (astaputzak) eta Agaricomycetes (beste perretxikoak) taldeen arteko bereizketa jadanik ez da naturaltzat ematen: itxura batean, zenbait astaputz-espeziek modu independentean eboluzionatu dute. Haatik, onddoen gida askok oraindik ere astaputz guztiak talde berean eta gainerako perretxikoetatik aparte sailkatzen dituzte, sailkapen zaharra egokia baita fruitu-gorputzak kategorizatzeko. Era berean, sailkapen modernoek Lycoperdales ordena zaharkitua zatitu eta zati bakoitza Agaricales eta Phallales ordenetan, hurrenez hurren, sartu dituzte.
Klase honetako kide guztiek basidiokarpoak eratzen dituzte, batzuk oso txikiak eta beste batzuk erraldoiak, metro bateko tamaina eta 130 kg-ko pisua edukitzera irits daitezkeenak. Bestalde, talde honetakoa da Lurreko organismo bizidunik handiena eta zaharrena omen dena: Armillaria gallica espeziearen mizelio batek 150.000 metro koadroko hedadura, 10.000 kg-ko pisua eta 1.500 urteko adina duela kalkulatu da.
Kasik espezie guztiak lurtarrak dira (gutxi batzuk urtarrak dira), eta askotariko inguruneetan bizi daitezke. Gehienek deskonposatzaile funtzioa betetzen dute, batez ere zurean. Hala ere, espezie batzuk patogenoak edo bizkarroiak dira, eta beste batzuk sinbionteak dira, batez ere basoetan arruntak diren ektomikorriza sortzaileak.
Agaricomycetes klaseak perretxiko izenarekin ezagutzen diren espezie gehienak barne hartzen ditu, baina horiez gain Gasteromycetes eta Homobasidiomycetes taxon zaharretako espezie asko ere biltzen ditu. Talde honetako 16.000 espezie deskribatu dira (orain arte deskribatu diren basidiomizetoen %53). Taxon honetan Hibbett eta Thorn-ek definitu zuten Homobasidiomycetes taldeko espezie guztiak daude, gehi Auriculariales eta Sebacinales taldeak.
Varsinaiset avokantaiset (Agaricomycetes) on sienien luokka kantasienten kaaressa ja avokantaisten alakaaressa. Koska sienten taksonomia ei ole tarkoin määritelty, luokasta Agaricomycetes käytetään joskus nimitystä avokantaiset. Kuitenkin monissa yhteyksissä tämä luokka jaetaan kuuluvaksi alakaareen Agaricomycotina. Näin muun muassa kansainvälisessä sienitukimuksessa, jonka on julkaissut Elsevier.[1]
Varsinaisiin avokantaisin kuuluu alaluokka Agaricomycetidae, johon kuuluvia lahkoja ovat helttasienetRussulales, jossa ovat rouskut ja haperot ja esimerkiksi juurikäävät, sekä Boletales, johon kuuluu muun muassa tattien heimo. Varsinaisiin avokantaisiin kuuluu myös lahko Cantharellales, johon kuuluu kantarellien heimo. Muita lahkoja ovat Atheliales, Auriculariales, Geastrales, Gleophyllales, Lycoperdales, Melanogastrales ja Sclerodermatales sekä lähinnä kääpiä sisältävät lahkot Hymenochaetales ja Polyporales.[2]
Varsinaiset avokantaiset (Agaricomycetes) on sienien luokka kantasienten kaaressa ja avokantaisten alakaaressa. Koska sienten taksonomia ei ole tarkoin määritelty, luokasta Agaricomycetes käytetään joskus nimitystä avokantaiset. Kuitenkin monissa yhteyksissä tämä luokka jaetaan kuuluvaksi alakaareen Agaricomycotina. Näin muun muassa kansainvälisessä sienitukimuksessa, jonka on julkaissut Elsevier.
Les Agaricomycetes sont une classe de champignons basidiomycètes. Le groupe est monophylétique et il est fondé essentiellement sur des critères de biologie moléculaire. Ils comprennent depuis 2008 une vingtaine d'ordres, une centaine de familles, soit quelque 1 100 genres et 21 000 espèces.
La classe est à peu près identique à l'ancienne classe obsolète des Homobasidiomycetes définie en 2001[1] mais avec l'inclusion des Auriculariales et des Sebacinales. Elle ne comprend pas que des champignons classiques, mais aussi la plupart des espèces placées dans les taxons obsolètes des Gasteromycetes et Homobasidiomycetes[2].
Dans le sous-embranchement des Agaricomycotina, qui exclut les champignons du charbon et de la rouille, les Agaricomycetes peuvent encore être définis par l'exclusion des classes des Tremellomycetes et des Dacrymycetes qui sont généralement considérées comme des Heterobasidiomycetes (champignons en gelée). Cependant, quelques anciens champignons en gelée, tels que les Auricularia, sont classés dans les Agaricomycetes.
Grâce à l'étude conséquente[2], se référant aux analyses phylogénétiques moléculaires récentes et avec la participation de nombreux spécialistes en taxinomie fongique, une classification phylogénétique globale du règne des champignons est proposée en 2008, Le classement comprenant 195 taxons, qui vont jusqu'au niveau des ordres, dont 16 nouveaux taxons sont décrits ou validés : Dikarya, un nouveau sous-règne ; deux nouveaux phylums : les Chytridiomycetes et les Neocallimastigomycota ; deux nouvelles classes : les Monoblepharidomycetes et les Neocallimastigomycetes. Les nouvelles sous classes des Eurotiomycetidae, des Lecanoromycetidae, et des Mycocaliciomycetidae. Le clade contenant les divisions des Ascomycota et des Basidiomycota est classé comme sous-règne des Dikarya, reflétant la synapomorphie putative des hyphes dicaryotiques. Les changements les plus spectaculaires dans le classement par rapport aux travaux précédents concernent les genres qui ont traditionnellement été inclus dans les Chytridiomycètes et Zygomycètes. Les Chytridiomycètes sont conservés dans un sens restreint, avec les Blastocladiomycota et les Neocallimastigomycota qui représentent les phylums séparés des champignons flagellés. Les taxons traditionnellement placés dans les Zygomycètes sont répartis entre Glomeromycota et plusieurs sous-embranchements et taxons incertae sedis, y compris les Mucoromycotina, Entomophthoromycotina, Kickxellomycotina et Zoopagomycotina. Les Microsporidia sont inclus dans les champignons, mais aucune autre subdivision du groupe n'est proposée. Plusieurs genres de « Fungi basaux » à la situation incertaine ne sont placés dans aucun taxon supérieur, il s'agit de Basidiobolus, Caulochytrium, Olpidium et Rozella. Les Agaricomycetes comprennent selon le relevé de 2008 une vingtaine d'ordres, une centaine de familles, quelque 1 100 genres et 21 000 espèces[3].
Alors que la morphologie des champignons ou de leur sporophore a été à l'origine du classement des Agaricomycetes[4][réf. incomplète], ce n'est maintenant plus le cas. À titre d'exemple, la distinction entre les Gastéromycètes (Vesse-de-loup) et les Agaricomycètes (la plupart des autres champignons) n'est plus reconnue comme naturelle, certaines Vesses-de-loup ayant apparemment évolué de façon indépendante à partir d'Agaricomycètes. Cependant, la plupart des guides de champignons considèrent encore le groupe des Vesses-de-loup à part des autres champignons parce que l'ancienne classification de Fries est toujours très pratique pour classer les champignons selon les formes de leur fructification. De même, les classifications modernes divisent l’ordre des Lycoperdales en Agaricales et Phallales.
Tous les membres de cette classe produisent des sporophores qui vont de la taille de tasses minuscules de quelques millimètres de diamètre aux polypores géants de plus de un mètre de diamètre et pesant jusqu'à 130 kg. La classe comprend également ce qui est sans doute les plus anciens et les plus grands organismes individuels sur terre : le mycélium d'Armillaria gallica dont on estime qu'elle peut s'étendre sur plus de 150 000 mètres carrés, avoir une masse de 10 000 kg et un âge de 1 500 ans[5].
Presque toutes les espèces sont terrestres (quelques-unes sont aquatiques), poussant dans un large éventail d'environnements et la plupart ont des fonctions de désagrégation, en particulier du bois. Cependant, certaines espèces sont pathogènes ou parasites et d'autres encore sont symbiotiques, notamment les importants mycorhizes des arbres forestiers.
Typiquement, ils sont constitués de mycélium à cellules dicaryotes. Les hyphes caractéristiques présentent des anses d'anastomose, ils sont septés et munis de dolipores. On n'observe que rarement des stades conidiens. Leurs fructifications présentent souvent l'aspect classique du champignon (avec chapeau et pied). À l'intérieur de ces fructifications, chaque baside produit, pour la plupart des espèces, quatre basidiospores.
Vue d'ensemble de l’arbre phylogénétique des Agaricomycètes selon les résultats de l'étude de 2006[6]
Deux sous classes importantes, 20 ordres, 100 familles, 1100 genres, 21.000 espèces
Selon Catalogue of Life (28 juin 2013)[7] :
Selon BioLib (16 janvier 2019)[8] :
Selon ITIS (16 janvier 2019)[9] :
Les Agaricomycetes sont une classe de champignons basidiomycètes. Le groupe est monophylétique et il est fondé essentiellement sur des critères de biologie moléculaire. Ils comprennent depuis 2008 une vingtaine d'ordres, une centaine de familles, soit quelque 1 100 genres et 21 000 espèces.
Agaricomycetes Doweld, 2001[1] è una classe che contiene circa 16 000 specie di funghi (53% dei basidiomiceti conosciuti) tra le quali gran parte di quelle un tempo incluse nei vecchi taxa Gasteromycetes e Homobasidiomycetes.
Il taxon è pressoché identico a quello definito per gli Homobasidiomycetes da Hibbett & Thorn[2] con l'inclusione di Auriculariales e Sebacinales.[3]
Tutti i membri di questa classe producono basidiocarpi che vanno da piccole coppe di pochi millimetri fino a giganteschi polipori di più di un metro di diametro e più di 130 kg. Il gruppo include anche i più vecchi organismi comparsi sulla Terra: è stato stimato che un micelio di Armillaria gallica si estenda su 150000 m² (15 ettari) con una massa di 10000 kg ed un'età di 1 500 anni.[4]
Quasi tutte le specie sono terrestri e poche acquatiche, presenti in una vasta gamma di ambienti dove svolgono in gran parte la funzione di demolitori, specialmente del legno. Alcune specie, comunque, sono patogene o parassite ed altre simbionti instaurano rapporti ectomicorrizici con alberi nei boschi.
L'albero filogenetico della classe Agaricomycetes comprende:[5]
Inoltre, questi taxa appartengono alla classe Agaricomycetes ma non è stata ben definita la loro collocazione:
Agaricomycetes Doweld, 2001 è una classe che contiene circa 16 000 specie di funghi (53% dei basidiomiceti conosciuti) tra le quali gran parte di quelle un tempo incluse nei vecchi taxa Gasteromycetes e Homobasidiomycetes.
Il taxon è pressoché identico a quello definito per gli Homobasidiomycetes da Hibbett & Thorn con l'inclusione di Auriculariales e Sebacinales.
Tutti i membri di questa classe producono basidiocarpi che vanno da piccole coppe di pochi millimetri fino a giganteschi polipori di più di un metro di diametro e più di 130 kg. Il gruppo include anche i più vecchi organismi comparsi sulla Terra: è stato stimato che un micelio di Armillaria gallica si estenda su 150000 m² (15 ettari) con una massa di 10000 kg ed un'età di 1 500 anni.
Quasi tutte le specie sono terrestri e poche acquatiche, presenti in una vasta gamma di ambienti dove svolgono in gran parte la funzione di demolitori, specialmente del legno. Alcune specie, comunque, sono patogene o parassite ed altre simbionti instaurano rapporti ectomicorrizici con alberi nei boschi.
Agaricomycetes is een botanische naam, voor een klasse van paddenstoelen. Volgens de Index Fungorum [21 maart 2008] is de samenstelling de volgende:
Alsook, ongeplaatst (incertae sedis): de ordes Auriculariales, Cantharellales, Corticiales, Gloeophyllales, Hymenochaetales, Phanerochaetales, Polyporales, Russulales, Sebacinales, Techisporales, Thelephorales plus een aantal niet in een orde of familie geplaatste geslachten.
Agaricomycetes is een botanische naam, voor een klasse van paddenstoelen. Volgens de Index Fungorum [21 maart 2008] is de samenstelling de volgende:
klasse Agaricomycetes onderklasse Agaricomycetidae onderklasse PhallomycetidaeAlsook, ongeplaatst (incertae sedis): de ordes Auriculariales, Cantharellales, Corticiales, Gloeophyllales, Hymenochaetales, Phanerochaetales, Polyporales, Russulales, Sebacinales, Techisporales, Thelephorales plus een aantal niet in een orde of familie geplaatste geslachten.
commons = Category:Agaricomycetes
Pieczarniaki (Agaricomycetes Doweld) – klasa grzybów należąca do gromady podstawczaków (Basidiomycota)[1], której typem nomenklatorycznym jest pieczarka (Agaricus). Takson ten zastąpił zdefiniowany poprzednio Homobasidiomycetes (podstawczaki pojedynczopodstawkowe), przy czym zawarto w nim dodatkowo 2 rzędy: uszakowce (Auriculariales) i Sebacinales[2].
Organizmy cudzożywne. Mogą być pasożytami, saprotrofami lub symbiontami roślin oraz zwierząt. Wytwarzają owocniki o dużej różnorodności i wielkości: od małych, kilkumilimetrowych form, do zbiorowisk o masie przekraczającej 300 kg[3]
Według ciągle aktualizowanej klasyfikacji Index Fungorum bazującej na Dictionary of the Fungi do rodziny tej należą rodzaje[4]:
W tzw. "systemie Adla 2012" klad Agaricomycetes jest gałęzią kladu Agaricomycotina. Należą do niego klady Agaricomycetidae, Phallomycetidae, Dacrymycetales, Tremellomycetes, Auriculariales, Cantharellales, Corticiales, Gloeophyllales, Hymenochaetales, Polyporales, Russulales, Sebacinales i Trechisporales[5].
Pieczarniaki (Agaricomycetes Doweld) – klasa grzybów należąca do gromady podstawczaków (Basidiomycota), której typem nomenklatorycznym jest pieczarka (Agaricus). Takson ten zastąpił zdefiniowany poprzednio Homobasidiomycetes (podstawczaki pojedynczopodstawkowe), przy czym zawarto w nim dodatkowo 2 rzędy: uszakowce (Auriculariales) i Sebacinales.
A classe Agaricomycetes inclui não só os cogumelos mas também a maioria das espécies classificadas nos antigos taxa Gasteromycetes e Homobasidiomycetes. Agaricomycetes inclui 17 ordens, 100 famílias, 1147 géneros, e 20951 espécies.[1] Este taxon é aproximadamente idêntico ao definido para Homobasidiomycetes por Hibbett & Thorn,[2] com a inclusão de Auriculariales e Sebacinales.[3] No subfilo Agaricomycotina, que já exclui os fungos dos carvões e ferrugens, Agaricomycetes pode ser ainda mais definida pela exclusão das classes Tremellomycetes e Dacrymycetes as quais são geralmente consideradas "fungos gelatinosos". Porém, alguns dos antigos "fungos gelatinosos" como Auricularia, são classificados em Agaricomycetes.
Embora a morfologia do cogumelo fosse a base da classificação inicial dos Agaricomycetes,[4] já não o é actualmente. Como exemplo, a distinção entre Gasteromycetes e Agaricomycetes já não é reconhecida como natural - várias espécies de Gasteromycetes parecem ter evoluído independentemente dos Agaricomycetes. Porém, a maioria dos guias sobre cogumelos ainda agrupam as forma gasteróides separadamente dos outros cogumelos pois a antiga classificação de Fries ainda é conveniente para categorizar formas do corpo frutífero. De igual modo, as classificações modernas dividem a ordem gasteróide Lycoperdales em Agaricales e Phallales.
Todos os membros da classe produzem basidiocarpos e estes variam em tamanho desde pequenas taças com alguns milímetros de diâmetro até aos poliporos gigantes, com mais de um metro de diâmetro e pesando até 130 kg. O grupo inclui também aqueles que são talvez os maiores e mais antigos organismos individuais da Terra: estima-se que os micélios de Armillaria gallica se estendam por mais de 150 000 metros quadrados com uma massa de 10 000 kg e uma idade de 1 500 anos.[5]
Quase todas as espécies são terrestres (algumas são aquáticas), ocorrendo numa grande variedade de ambientes onde a maioria funciona como decompositores, especialmente de madeira. Porém, algumas espécies são patogénicas ou parasitas, e outras ainda simbióticas, incluindo-se nestas os importantes simbiontes ectomicorrízicos das árvores de florestas.
A classe Agaricomycetes inclui não só os cogumelos mas também a maioria das espécies classificadas nos antigos taxa Gasteromycetes e Homobasidiomycetes. Agaricomycetes inclui 17 ordens, 100 famílias, 1147 géneros, e 20951 espécies. Este taxon é aproximadamente idêntico ao definido para Homobasidiomycetes por Hibbett & Thorn, com a inclusão de Auriculariales e Sebacinales. No subfilo Agaricomycotina, que já exclui os fungos dos carvões e ferrugens, Agaricomycetes pode ser ainda mais definida pela exclusão das classes Tremellomycetes e Dacrymycetes as quais são geralmente consideradas "fungos gelatinosos". Porém, alguns dos antigos "fungos gelatinosos" como Auricularia, são classificados em Agaricomycetes.
Embora a morfologia do cogumelo fosse a base da classificação inicial dos Agaricomycetes, já não o é actualmente. Como exemplo, a distinção entre Gasteromycetes e Agaricomycetes já não é reconhecida como natural - várias espécies de Gasteromycetes parecem ter evoluído independentemente dos Agaricomycetes. Porém, a maioria dos guias sobre cogumelos ainda agrupam as forma gasteróides separadamente dos outros cogumelos pois a antiga classificação de Fries ainda é conveniente para categorizar formas do corpo frutífero. De igual modo, as classificações modernas dividem a ordem gasteróide Lycoperdales em Agaricales e Phallales.
Todos os membros da classe produzem basidiocarpos e estes variam em tamanho desde pequenas taças com alguns milímetros de diâmetro até aos poliporos gigantes, com mais de um metro de diâmetro e pesando até 130 kg. O grupo inclui também aqueles que são talvez os maiores e mais antigos organismos individuais da Terra: estima-se que os micélios de Armillaria gallica se estendam por mais de 150 000 metros quadrados com uma massa de 10 000 kg e uma idade de 1 500 anos.
Quase todas as espécies são terrestres (algumas são aquáticas), ocorrendo numa grande variedade de ambientes onde a maioria funciona como decompositores, especialmente de madeira. Porém, algumas espécies são patogénicas ou parasitas, e outras ainda simbióticas, incluindo-se nestas os importantes simbiontes ectomicorrízicos das árvores de florestas.
Klassen Agaricomycetes innehåller inte bara hattsvamparna (Hymenomycetes), utan även de flesta arterna i de gamla klasserna Gasteromycetes och Homobasidiomycetes.
Klassen Agaricomycetes innehåller inte bara hattsvamparna (Hymenomycetes), utan även de flesta arterna i de gamla klasserna Gasteromycetes och Homobasidiomycetes.
Плодове тіло — карпофор — завжди диференційоване на стерильну та фертильну частини. Стерильну частину плодового тіла — траму — утворюють дикаріонтичні вегетативні гіфи. Фертильна частина утворена гіменієм. Відкрита поверхня плодового тіла, на якій розташовується гіменій, називається гіменофором. Якщо гіменій розвивається всередині плодового тіла, то гіменофор не утворюється, а плектенхіму з гіменієм називають спороносною «тканиною» — глебою. Базидіомікотові гриби, у яких плодові тіла закриті і замість гіменофора мають глебу, називають гастероміцетами, а ті, у яких плодові тіла мають гіменофор — гіменоміцетами.
Плодове тіло закладається на дикаріонтичному міцелії у вигляді зачатків — примордіїв, і далі розвиваються за одним з трьох способів: гімнокарпним, геміангіокарпним або ангіокарпним.
При гімнокарпному типі розвитку гіменіальний шар з самого початку закладається на поверхні примордіїв, і до дозрівання спор залишається відкритим. При такому способі розвитку плодове тіло позбавлено будь-яких покривал, і називається відкритим, або гімнокарпним. Прикладом є плодові тіла білого гриба, лисички, сироїжки.
При геміангіокарпному способі розвитку гіменій закладається на бічній поверхні примордію, але зовні захищається шкірястими сплетеннями гіф — покривалами. Якщо покривало охоплює весь примордій, його називають загальним, або вольвою. Покривало, яке закриває лише гіменій, є частковим. У процесі росту плодового тіла під покривалами диференціюється гіменофор, далі покривала розвиваються. Залишки загального покривала часто залишаються на верхньому боці на плодовому тілі у вигляді пластівців, та при його основі у вигляді піхви. Часткове покривало після розриву, як правило, зберігається під гіменофором у вигляді кільця (наприклад, у мухомора). Інколи гіменофор прикритий лише тонким павутинистим сплетенням гіф, які називають кортиною (такі плодові тіла характерні для грибів — павутинників).
При ангіокарпному розвитку гіменій закладається всередині примордіїв. Гіменофор при цьому не утворюється, а замість нього розвивається глеба. Такі плодові тіла називають закритими — ангіокарпними. Звільнення базидіоспор відбувається лише після їх повного дозрівання та подальшого руйнування зовнішніх оболонок плодового тіла.
Плодове тіло не лише захищає гіменій від пошкоджень, але й підіймає його над субстратом, сприяючи тим самим розповсюдженню базидіоспор. Ступінь прояву останньої функції простежується за формою плодового тіла. Найпростішим морфологічним типом плодового тіла є розпростерте (ресупінатне, кортиціоїдне). Воно має вигляд щільної плівки, на поверхні якої розташовується гіменій. Якщо така шкірка відгинається від бічної поверхні субстрату або набуває вигляду копитоподібного утвору, прикріпленого до субстрату боком, то карпофор називають консолевидним. Ще вище підносяться над субстратом клаваріоїдні плодові тіла, що мають паличнок або розгалужених кущиків з гіменофором у верхній частині. У шапинкових грибів гіменофор розташовується на нижньому боці шапинки, яку підіймає над субстратом стерильна ніжка (т. зв. агарикоїдний карпофор). Плодові тіла у вигляді закритих сидячих або піднесених на ніжці кулястих утворів з глебою всередині називають гастероїдними та секотоїдними, відповідно. Ресупінатні, консолевидні, клаваріоїдні та агарикоїдні плодові тіла притаманні лише гіменоміцетам, а гастероїдні та секотоїдні — гастероміцетам.
За консистенцією плодові тіла поділяють на здерев'янілі, корковидні, м'ясисті та желеподібні. За тривалістю існування — на багаторічні та однорічні. Серед однорічних виділяють ті, що існують короткий час (від кількох годин до 10-15 діб) — їх часто називають загниваючими, та такі, термін існування яких зазвичай відповідає більшій частині одного вегетаційного сезону, а їх загибель не супроводжується загниванням.
Поверхня плодових тіл, яка у гіменоміцетів несе гіменій — гіменофор — різноманітна за формою, і використовується як одна з систематичних ознак при поділі їх на порядки. Прийнято вважати, що еволюція гіменофору у напрямку збільшення його поверхні певним чином пов'язана з напрямками еволюції класу. За загальновживаними класифікаціями, до основних морфологічних типів гіменофору належать: гладкий, складчастий, шипастий, комірчастий (дедалієвидний), трубчастий та пластинчастий.
У гастероміцетів розташування у глебі гіменію є основою для виділення певних морфологічних типів, аналогічних до типам гіменофору. Глебу поділяють на однорідну (базидії розміщуються рівномірно і не утворюють правильного гіменію), лакунарну (у глебі без певного порядку розвиваються порожнини — лакуни, на поверхні яких безладно розташовуються базидії), коралоїдну (центральна частина глеби стерильна і суцільна, до периферії від неї радіально відходять щілиноподібні лакуни, на поверхні яких розташовується правильний одношаровий гіменій), багатошапинкову (глеба має кілька правильно розміщених ізольованих лакун, вкритих одношаровим гіменієм), одношапинкову (глеба має лише одну кільцевидну конусоподібну лакуну і диференційована на плодоносну ніжку — рецептакул, та шапинкоподібну частину, на поверхні якої розвивається гіменій).
За молекулярними даними, в межах класу виділяється вісім основних ліній та 14 великих відокремлених молекулярних клад, які розглядають як порядки.
Фенотипічна відокремленість порядків простежується, в першу чергу, за такими ознаками: тип базидії (холо- чи фрагмобазидія; хіастична чи стихічна), наявність перфорацій у парентосом, тип плодового тіла (ангіокарпне чи ні), його консистенція (загниваюче чи ні), тип гіменофору, особливості базидіоспор, еколого-трофічна приналежність, а також деякі додаткові специфічні особливості (наявність телефорової кислоти, щетинок у гіменії, сфероцист, та ін.).
Система фенотипічних ознак, яка відображує родинні зв'язки між порядками, сьогодні зрозуміла недостатньо і лише обмежено узгоджується із класичними морфологічними системами. На молекулярно-філогенетичних деревах порядки групуються парадоксально: самостійними гілками розташовуються Polyporales та Thelephorales. Досить компактну групу утворюють Agaricales, Fistulinales, Lycoperdales та Nidulariales. Близько спорідненими є Boletales та Sclerodermatales. Відокремлену позицію займає Russulales. В одному кластері розташовуються такі морфологічно несхожі порядки як Hymenochaetales, Cantharellales та Phallales. Найвідділенішими від інших базидіоміцетів є Auriculariales та Tremellales.
Нижче порядки згруповані за традиційними морфологічними групами згідно з типом базидії — холо- чи фрагмобазидія (з цією ознакою добре корелює консистенція плодового тіла — драглиста вона чи ні). Холобазидіоміцети розділені на гіменоміцети та гастероміцети. Гіменоміцети поділені на тих, що мають незагниваючі плодові тіла (більшість з них традиційно називають трутовиками) — т. зв. афілофороїдні гіменоміцети, та гриби з загниваючими плодовими тілами (традиційна назва — шапинкові гриби), або агарикоїдні гіменоміцети.
1. Афілофороїдні гіменоміцети (Polyporales, Thelephorales, Fistulinales, Hymenochaetales, Cantharellales);
2. Агарикоїдні гіменоміцети (Boletales, Agaricales, Russulales);
3. Гастероміцети (Lycoperdales, Sclerodermatales, Nidulariales, Phallales).
4. Фрагмобазидіоміцети з драглистими плодовими тілами (Auriculariales, Tremellales).
Слід пам'ятати, що такий поділ не відповідає системі родинних зв'язків між порядками, а відображає переважно ступінь їх морфологічної конвергентної схожості.
Agaricomycetes (hay "lớp Nấm tán") là một lớp nấm. Theo một nghiên cứu năm 2008, Agaricomycetes bao gồm 17 bộ, 100 họ, 1147 chi, và khoảng 21000 loài.[2]
Hầu như tất cả các loài đều sống trên mặt đất (với số ít sống thủy sinh), chúng xuất hiện ở nhiều môi trường sống, nơi chúng có chức năng làm thối rữa, đặc biệt là gỗ. Tuy nhiên, một số loài gây bệnh hoặc ký sinh, cũng như một số khác sống cộng sinh.
Có nhiều chi Agaricomycetes không được phân loại trong bất kỳ bộ hay họ nào. Các chi này là:
Phát sinh chủng loài phân tử hiện đại gợi ý về các mối quan hệ như biểu đồ dưới đây:[3]
Basidiomycetes (ngoại nhóm)
Agaricomycetes (hay "lớp Nấm tán") là một lớp nấm. Theo một nghiên cứu năm 2008, Agaricomycetes bao gồm 17 bộ, 100 họ, 1147 chi, và khoảng 21000 loài.
Агарикомицеты (лат. Agaricomycetes) — класс грибов. Включает бывший класс Гомобазидиомицеты, а также два порядка, ранее относившихся к другим классам — Аурикуляриевые и Себациновые. Представители класса могут быть как сапротрофами и паразитами, так и микоризообразователями. Размеры их также различаются: от нескольких миллиметров до 70 см в диаметре.
Это заготовка статьи по микологии. Вы можете помочь проекту, дополнив её. Агарикомицеты (лат. Agaricomycetes) — класс грибов. Включает бывший класс Гомобазидиомицеты, а также два порядка, ранее относившихся к другим классам — Аурикуляриевые и Себациновые. Представители класса могут быть как сапротрофами и паразитами, так и микоризообразователями. Размеры их также различаются: от нескольких миллиметров до 70 см в диаметре.
傘菌綱（学名：Agaricomycetes）为真菌界担子菌门的一纲，除了蕈類，也包含了被分類在較早期舊式的分類腹菌綱和同擔子菌亞綱中的多个物種。本分類粗略的將同擔子菌亞綱（由Hibbett & Thorn[1]發表）歸為同一綱，包含了木耳目（Auriculariales）和蠟殼耳目（Sebacinales）[2]。在傘菌綱已經在包含墨粉菌和銹菌的傘菌亞門（Agaricomycotina）範圍中，將可能更進一步認定銀耳綱和花耳綱列為同一等級，而這兩個綱一般俗稱為白木耳。然而，一些少數的前「白木耳」，像是木耳屬，也會被歸類在傘菌綱底下。根據2008年的估計，傘菌綱包括17个目，100个科，1147个屬，和約21000个物種[3]。
縱使蕈類或植物部份的真菌學是傘菌綱早期分類的基礎[4]，這已經不再是個通案。舉例來說，腹菌綱（馬勃）和傘菌綱（大部分蕈類）的差別已不再是用自然現象來認定－不同的馬勃物種顯然地是從傘菌真菌獨立發展。然而，很多的蕈類導覽書籍仍然將馬勃或者腹菌狀的真菌從其他蕈類中分離開來，因為較早期的弗里斯分類模式仍然在分類植物部份的真菌上相當方便。類似狀況，現代的分類學將馬勃目（Lycoperdales）劃分在傘菌目和鬼筆目（Phallales）之間。
所有綱的成員會產生擔子果，而且大小範圍從小到數釐米的碗狀真菌，大到超過1公尺、質量130公斤以上的毛蕈。這個群組也包含了爭論中地球上最大也最古老的個體：高卢蜜环菌（Armillaria gallica）的菌絲體，據估計延展了超過150,000平方公尺，質量約10,000公斤，年齡大約1,500年[5]。
幾乎所有的物種都是陸生的（少數為水生的），在環境中最大的功能在腐化，尤其是木頭的腐化，使得在環境中有廣大範圍的生存空間。然而，一些物種是病原性或寄生性的，其他的則是共生形式，包含最重要的森林樹木外生菌根共棲模式。
傘菌綱（学名：Agaricomycetes）为真菌界担子菌门的一纲，除了蕈類，也包含了被分類在較早期舊式的分類腹菌綱和同擔子菌亞綱中的多个物種。本分類粗略的將同擔子菌亞綱（由Hibbett & Thorn發表）歸為同一綱，包含了木耳目（Auriculariales）和蠟殼耳目（Sebacinales）。在傘菌綱已經在包含墨粉菌和銹菌的傘菌亞門（Agaricomycotina）範圍中，將可能更進一步認定銀耳綱和花耳綱列為同一等級，而這兩個綱一般俗稱為白木耳。然而，一些少數的前「白木耳」，像是木耳屬，也會被歸類在傘菌綱底下。根據2008年的估計，傘菌綱包括17个目，100个科，1147个屬，和約21000个物種。
分類 界 : 菌界 Fungi 亜界 : ディカリア亜界 Dikarya 門 : 担子菌門 Basidiomycota 亜門 : 菌蕈亜門 Hymenomycotina 綱 : 真正担子菌綱 Homobasidiomycetes 下位分類（亜綱） 真正担子菌綱（しんせいたんしきんこう、Homobasidiomycetes）は担子菌門、菌蕈亜門の菌類。ハラタケ綱（Agaricomycetes）とも。きのこが多いが、そうでないものもある。
真正担子菌綱は16,000の種が知られ、これは知られている担子菌類のうち53%にあたる。この分類群はヒベットとトルン[2] によるHomobasidiomycetes（真性担子菌類）と大まかには同じで、キクラゲ目とロウタケ目を含んでいる。この分類群は一般的なキノコ類だけでなく、以前には腹菌類とされたものを含み、また黒穂病菌やサビキン目を含んでいる[3] 。
真正担子菌綱は分類学の推進によってゼラチン質のきのこを多く含むシロキクラゲ菌綱、アカキクラゲ菌綱がはずされた。しかしながら、ゼラチン質のきのこのうちキクラゲ目は真正担子菌綱とされていた。(現在、キクラゲ目は異型担子菌綱に分けられることもある。)
過去には、子実体やキノコの形態が早期の真正担子菌綱分類の基礎とされ、腹菌類と真正担子菌綱を別々のものとみていた[4]。しかし、いわゆる菌じん類(普通の姿のキノコ)と腹菌類は、今では自然分類とは考えられていない。明らかに、腹菌類の菌類は、いわゆるキノコ型の菌からそれぞれ独自に進化したものである。しかしながら多くのキノコ採集の本では現在でもホコリタケ属や腹菌類は普通のキノコとは別の分類になっている。これはフリースの分別が現在でもキノコ、子実体の類別には便利であるためである。同様に、現在でも腹菌類のホコリタケ目はハラタケ目とスッポンタケ目で分かれている
属する全ての種属が胞子を抱える襞を持っている。数ミリメートルの小さな傘から一メートル以上の傘を持つものまであり、最大級のものになると130kgに及ぶ。また、このグループはほぼ間違いなく最大で最古の単一の生命体である。ワタゲナラタケの個体には菌糸が15万km[5]に伸びており、重さは1万kg、年齢は1500年に至るものが見つかっている。[6]
ほぼ全ての種が陸生であり、環境への耐性も強く、特に木の分解者として機能する。幾つかの種は菌を含む他の動物に発病したり寄生したりして生きることが特徴的で、菌根は森林の重要な共生者である。菌の形と生態系の一般的な考察では、キノコの論説、種の扱い、個々の種の説明に発展している。
この項目は、菌類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（P:生き物と自然／PJ生物）。
주름버섯강(Agaricomycetes)[2] 또는 담자균강(擔子菌綱)[3] 은 담자균문에 속한 균류 강의 하나이다. 17목 100과 1147속 20951종을 포함하고 있다.[4]
다음은 2018년 테더수 등(Tedersoo et al. 2018)의 담자균류 계통 분류이다.[5]
담자균문 녹균아문 깜부기균아문 담자균아문?Geminibasidiomycetes
Bartheletiomycetes
.JPG)
_Familie_Auriculariaceae_op_een_dode_tak_03.jpg)
_It_Wikelsl%C3%A2n.JPG)
_D.P._Rogers_526767.jpg)
