Planhigyn blodeuol dyfrol sy'n tyfu mewn hinsawdd gynnes a throfannol yw Lili'r-dŵr fach sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Nymphaeaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Nuphar pumila a'r enw Saesneg yw Least water-lily.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Bwltys Lleiaf, Bwltis Lleiaf, Lili Melyn y Dŵr Lleiaf.
Gwreiddia'r planhigyn ar wely'r pwll dŵr ney lyn, gyda'i ddail a'i flodau'n arnofio ar wyneb y dŵr. Mae'r dail fwy neu lai'n grwn. Ers y 19g cant eu tyfu ar gyfer gerddi.
Planhigyn blodeuol dyfrol sy'n tyfu mewn hinsawdd gynnes a throfannol yw Lili'r-dŵr fach sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Nymphaeaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Nuphar pumila a'r enw Saesneg yw Least water-lily. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Bwltys Lleiaf, Bwltis Lleiaf, Lili Melyn y Dŵr Lleiaf.
Gwreiddia'r planhigyn ar wely'r pwll dŵr ney lyn, gyda'i ddail a'i flodau'n arnofio ar wyneb y dŵr. Mae'r dail fwy neu lai'n grwn. Ers y 19g cant eu tyfu ar gyfer gerddi.
Die Kleine Teichrose (Nuphar pumila) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Teichrosen (Nuphar) in der Familie der Seerosengewächse (Nymphaeaceae).
Die Kleine Teichrose ist eine ausdauernde krautige Pflanze. Diese Wasserpflanze bildet Rhizome, die einen Durchmesser von 1 bis 3 cm aufweisen. Ihre Schwimmblätter ähneln denen der großen Teichrose, werden aber nur 5 bis 15 cm lang. Sie besitzen 11 bis 18 seitliche Blattadern. Die Blattunterseite ist unterschiedlich stark behaart. Es werden Unterwasserblätter ausgebildet.
Die gelben, schwach duftenden, zwittrigen, radiärsymmetrischen Blüten weisen geöffnet einen Durchmesser von 2 bis 3 cm auf. Die Kelchblätter sind gelb. Es sind viele spiralig angeordnete Kronblätter vorhanden. Die 37 bis 65 Staubblätter sind doppelt so lang wie breit. Die Staubbeutel sind 1 bis 6 mm lang. Der Pollen ist zu mehr als 90 % fertil. Die meist flache, sternförmige, wellige, am Rande deutlich buchtige Narbenscheibe misst 6 bis 8,5 mm im Durchmesser. Es sind sieben bis zwölf in den Rand auslaufende Narbenstrahlen vorhanden.
Die 1 bis 2 cm große Frucht ist im oberen Teil oft zu einer Seite hin gekrümmt. Die braunen Samen sind 3,5 bis 4 mm lang.
Die Blütezeit reicht von Juni bis September. Die Bestäubung findet durch Insekten statt. Die Ausbreitung der Früchte erfolgt durch Wasser.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 34.[1]
Die Kleine Teichrose besiedelt kühle, sauere und nährstoffarme, meso- bis oligotrophe Moor- und Gebirgsseen. Hier wurzelt sie in der Regel in 50 bis 150[1] (−350) cm Tiefe auf Torfschlammböden. Sie ist in Mitteleuropa eine Charakterart des Nupharetum pumili aus dem Verband Nymphaeion.[1]
Die Art ist in den Gebirgen und ihren Vorländern der temperierten und zum Teil auch der warmtemperierten Zone, vor allem aber im kühlen und nördlich-temperierten Eurasien verbreitet.
In Skandinavien kommt die Kleine Teichrose hauptsächlich im nördlich Teil vor, wo sie in Nordschweden bis 450 m, in Südnorwegen Höhenlagen bis 800 Meter zu finden ist. Im Osten Sibiriens dringt sie im Gebiet der Flüsse Olenegk, Jana und Indigirka zum Teil bis an die Grenze der Arktis vor. Das Teilareal im Süden Mitteleuropas ist hauptsächlich auf das Gebiet der nördlichen Alpen (hier bis 1700 m) und der Mittelgebirge beschränkt, vereinzelt ist die Art auch im Zentralmassiv in Frankreich anzutreffen. Die Vorkommen im Altai sind ebenso von submontanem Charakter. Möglicherweise kommt die Kleine Teichrose auch im Gebiet des unteren Jangtse (Anhwei, Chekiang) vor, doch sind die Angaben hierzu zweifelhaft.
In Mitteleuropa sind zwei deutlich voneinander getrennte Verbreitungsgebiete vorhanden. Die Vorkommen des südbaltischen Raumes reichen im Westen bis nach Mecklenburg, vereinzelt sind auch in Nordwestdeutschland einzelne Vorposten vorhanden; östlich der Oder ist die Art jedoch viel häufiger anzutreffen. Des Weiteren ist die Kleine Teichrose (meist perimontan) im Vorland der Sudeten, in Südböhmen und Mähren und im Waldviertel anzutreffen. Im nördlichen Alpenvorland sind einige zerstreute Vorkommen von Genf, Luzern und Zürich bis in das Gebiet von Bad Tölz zu finden. Im südöstlichen Randgebiet gibt es im Ossiacher See in Kärnten eine Population. Vereinzelt ist die Art innerhalb der Alpen anzutreffen, im größten Teil der Zentralalpen sowie in den gesamten Süd- und Westalpen fehlt sie jedoch. Weitere Vorkommen gibt es im südlichen Schwarzwald, in den Vogesen, in Lothringen und im Französischen Jura.
Die Kleine Teichrose schließt sich in Mitteleuropa vor allem Elementen der nordischen Tundren- und Moorflora an, die als Glazialrelikte in den Moränenlandschaften des nördlichen Alpenvorlandes sowie im nordöstlichen baltischen Tiefland vorkommen. Dies sind beispielsweise Betula nana, Carex chordorrhiza, Carex microglochin und Saxifraga hirculus.
Die meisten heutigen Fundorte liegen im Gebiet nordischer, bzw. alpiner Vergletscherung. Postglazial hat sich das Areal der Kleinen Teichrose in Mitteleuropa erheblich verkleinert.
Nymphaea lutea L. var. pumila Timm, Nuphar shimadae Hayata, Nymphaea lutea subsp. pumila (Timm) Bonnier & Layens, Nymphaea pumila (Timm) Hoffmann.
Man kann drei Unterarten unterscheiden:[2]
Die Kleine Teichrose (Nuphar pumila) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Teichrosen (Nuphar) in der Familie der Seerosengewächse (Nymphaeaceae).
Mała pupajca (Nuphar pumila) jo rostlina ze swójźby wutkowych rostlinow (Nymphaeaceae).
Mała pupajca ma 2-3 cm wjelike kwiśonki, kótarež dośěgnu nažołśe zelene.
Łopjena dośěgnu dłujkosć wót 15 cm.
Kwiśonki dośěgnu wjelikosć wót jano 3 cm a měnje mócnje wónjaju.
Rosćo wjelgin rědko w łuhojtych a górskich jazorach.
Mała pupajca (Nuphar pumila) jo rostlina ze swójźby wutkowych rostlinow (Nymphaeaceae).
Гарлачык жоўты малы (Nuphar pumila) — травяністая водная расьліна сямейства гарлачыкавых.
Шматгадовая травяністая водная бессьцябловая расьліна з тоўстым мясістым карэнішчам і плывучым ярка-зялёным, скурыстым, авальна-эліптычным сэрцападобным лісьцем дыямэтрам 5-15 см; падводнае лісьце тонкае, маршчакаватае, сьветла-зялёнае, з плоскімі чаранкамі. Кветкі дробныя (дыямэтрам 2-3 см), аранжава-жоўтыя адзіночныя, з моцным прыемным пахам, з 5 жоўтымі, зьнізу зялёнымі чашалісьцікамі і шматлікімі пялёсткамі. Рыльца пукатае, з 8-10 добра прыкметнымі прамянямі. Плод ягадападобны.
Расьце ў сярэдняй паласе Эўразіі, Скандынавіі, у паўночных раёнах Усходняй Эўропы, лясной зоне Сыбіры і Далёкага Ўсходу, на поўдні Сахаліна. На Беларусі вельмі рэдкі від, трапляецца ў невялікай колькасьці на абмежаваных тэрыторыях на паўднёва-ўсходняй мяжы арэала.
Месцы росту: невялікія поймавыя, лясныя і балотныя азярцы, радзей затокі буйных азёраў і рэк на глыбіні 0,5-1,5 м, на глеістых адкладах. Утварае дастаткова шчыльныя або разрэджаныя зарасьнікі, часам раьсце невялікімі групамі і адзінкавымі экземплярамі.
Цьвіце ў чэрвені-верасьні, пладаносіць у ліпені-лістападзе. Размнажэньне насеннае і вэгетатыўнае (карэнішчамі). Плод высьпявае пад вадой.
Атрутная расьліна.
Гарлачык жоўты малы (Nuphar pumila) — травяністая водная расьліна сямейства гарлачыкавых.
Nuphar pumila, the least water-lily[2] or small yellow pond-lily, is an aquatic perennial plant in the Nymphaeaceae family. It is also known as the dwarf water lily since it looks like a smaller Nuphar lutea. while Nuphar pumila has a star-shaped, or lobed form of the stigma disc and glabrous leaf undersides, Nuphar lutea has a round stigma disc and the undersides of its leaves are occasionally fine-haired on the midribs. Its flowers bloom from July to August and are typically pollinated by flies.
The plant is more successful in sunny environments, predominantly in lakes, ponds and slow-flowing parts of rivers from Northern and Central Europe to Northern Asia, with a few noted habitats in North America; Nuphar pumila is considered endangered in France, Switzerland and the United Kingdom.
Nuphar pumila flowers typically have 4–6 petals, are actinomorphic, have many stamen and range from yellow to green depending on maturity. Its floating leaves are large and ovate, with pinnate venation, while the submerged leaves are smaller and round; the plant also has a thick creeping rhizome.
Nuphar pumila can be found in western Mongolia, Austria, Switzerland, Czech Republic, Germany, Spain, Denmark, Finland, Lithuania, Latvia, Norway, Poland, Sweden, UK and France.
Nuphar pumila can also be found in the United States (at least Michigan's upper peninsula).[3]
The Nymphaeaceae family, also known as the water-lily family,[4] comprises eight genera and 70 species; taxonomic synonyms include Nuphar lutea subsp. pumila and Nuphar minima.
Nuphar pumila is also known as Bwlyts Lleiaf in Welsh, Konnanulpukka in Finnish, Kleine Teichrose in German, "Бяцхан сахуу цэцэг" in Mongolian and Stulík malý in Czech.[5][6]
The root can be consumed to help alleviate digestive problems or serve as a tonic.
Nuphar pumila, the least water-lily or small yellow pond-lily, is an aquatic perennial plant in the Nymphaeaceae family. It is also known as the dwarf water lily since it looks like a smaller Nuphar lutea. while Nuphar pumila has a star-shaped, or lobed form of the stigma disc and glabrous leaf undersides, Nuphar lutea has a round stigma disc and the undersides of its leaves are occasionally fine-haired on the midribs. Its flowers bloom from July to August and are typically pollinated by flies.
The plant is more successful in sunny environments, predominantly in lakes, ponds and slow-flowing parts of rivers from Northern and Central Europe to Northern Asia, with a few noted habitats in North America; Nuphar pumila is considered endangered in France, Switzerland and the United Kingdom.
Väike vesikupp (Nuphar pumila) on vesiroosiliste sugukonda kuuluv taimeliik. On Eestis arvatud III kaitsekategooriasse (seisuga 2012).
Väike vesikupp (Nuphar pumila) on vesiroosiliste sugukonda kuuluv taimeliik. On Eestis arvatud III kaitsekategooriasse (seisuga 2012).
Konnanulpukka (Nuphar pumila) on ulpukkaa (Nuphar lutea) läheisesti muistuttava keltakukkainen vesikasvi, jota tavataan laajalla alueella pohjoisen pallonpuoliskon havumetsävyöhykkeellä.
Konnanulpukan pitkähkö juurakko on vaakasuora ja 1–2 cm paksu. Kaikki lehdet ovat korvakkeettomia, ja niiden ruotien ilmaontelot ovat samankokoisia. Uposlehtien lapa on pyöreähkö ja kurttuinen. Kelluslehtien ruoti on litteähkö, tummahkonvihreä lehtilapa pitkänpyöreä, kooltaan 8–12 x 6–9 cm ja alta karvainen. Lehtilavan suonet ovat näennäisen halkihaaraisia ja päättyvät lehtilaitaan. Kukka on keltainen, pallomainen ja 1,5–3,5 cm leveä. Verhiö on viisi tai joskus harvoin kuusilehtinen. Kaikki verholehdet ovat ulkopinnaltaan vihreitä. Terälehtiä on 8–13 kappaletta, ja ne ovat 1/5–1/4 verholehtien pituudesta. Emin sikiäin on kehänpäällinen. Emin ”kärsämäinen” luottilevy on väriltään keltainen, 4–6 mm leveä, tähtimäinen ja reunoiltaan syvämutkainen. Selvästi luottilevyn pinnasta koholla olevia luottisäteitä on 8–11 kappaletta, ja ne ulottuvat levyn reunoihin saakka. Suomessa konnanulpukka kukkii kesä-elokuussa. Vedenpinnalla kypsyvien hedelmien sisällä on noin 3 mm pitkiä siemeniä.[2]
Konnanulpukka muistuttaa huomattavasti toista Suomessa tavattavaa ulpukkalajia, suurikokoisempaa ulpukkaa eli isoulpukkaa, jonka kanssa se myös helposti risteytyy. Risteymä tunnetaan nimellä pohjanulpukka (N. lutea x pumila) ja on varsinkin Pohjois-Suomessa usein kantalajejaan yleisempi.[3][4]
Euroopassa konnanulpukan päälevinneisyysalue ulottuu Norjasta, Ruotsista ja Suomesta Baltian maihin ja Venäjän pohjoisosissa Uralille saakka. Muualla mantereella sitä tavataan paikoin muun muassa Tanskassa, Saksassa, Puolassa, Alppien alueella, Ranskassa ja Skotlannissa. Euroopasta konnanulpukan levinneisyysalue jatkuu läpi Keski-Siperian aina Japaniin asti. Lajia esiintyy myös Pohjois-Amerikassa, jossa sitä kasvaa Kanadan keski- ja itäosissa sekä Yhdysvaltain koillisosissa.[5]
Suomessa konnanulpukka kuuluu alkuperäiseen lajistoon. Sitä tavataan harvinaisena Etelä-Suomessa, mutta yleistyy pohjoisempaan päin mentäessä.[3][6] Ahvenanmaalta laji on hävinnyt.[7] Etelä- ja Keski-Suomessa konnanulpukka on monin paikoin harvinaistunut ja siksi paikallisesti silmällä pidettävä laji.[8]
Konnanulpukka kasvaa suojaisissa paikoissa lammissa ja järvissä, usein syvemmällä kuin ulpukka.[3][4]
Konnanulpukka (Nuphar pumila) on ulpukkaa (Nuphar lutea) läheisesti muistuttava keltakukkainen vesikasvi, jota tavataan laajalla alueella pohjoisen pallonpuoliskon havumetsävyöhykkeellä.
Le nénuphar nain ou nénufar nain (Nuphar pumila) est une plante herbacée de la famille des Nymphaeaceae.
C'est une plante aquatique dont les racines sont fixées au sol alors que le limbe des feuilles repose à la surface de l'eau.
Le nénuphar nain est une plante boréale qui croît dans le nord de l'Europe, de l'Asie et de l'Amérique. En dehors de cette aire de répartition, il est rare et se rencontre seulement dans quelques lacs d'altitude, en particulier en Europe centrale et occidentale. En France, il est présent dans les Vosges, le Jura et le Massif central mais il y est très menacé.
Le nénuphar nain ou nénufar nain (Nuphar pumila) est une plante herbacée de la famille des Nymphaeaceae.
Mała gingawa (Nuphar pumila) je rostlina ze swójby bónčawowych rostlinow (Nymphaeaceae).
Mała gingawa ma 2-3 cm wulke kćenja, kotrež docpěwaja nažołć zelene.
Łopjena docpěwaja dołhosć wot 15 cm.
Kćenja docpěwaja wulkosć wot jenož 3 cm a mjenje sylnje wonjeja.
Rosće jara rědko w łuhojtych a horinskich jězorach.
Mała gingawa (Nuphar pumila) je rostlina ze swójby bónčawowych rostlinow (Nymphaeaceae).
Dvergnykurrós er vatnaplanta af nykurrósaætt.
Mažažiedė lūgnė (lot. Nuphar pumila) – lūgninių (Nymphaeaceae) šeimos augalas, kuris įrašytas į Latvijos, Estijos, Lenkijos, Baltarusijos raudonąsias knygas. Žydi birželio – rugpjūčio mėnesiais. Dauginasi vegetatyviniu būdu ir sėklomis. Auga nedidelėmis grupėmis pelkiniuose ežerėliuose, didesnių ežerų įlankose, retai upėse.
Lietuvoje reta, sparčiai nykstanti rūšis. Herbarų ir literatūros duomenimis, rasta Ignalinos, Jonavos, Kauno, Lazdijų, Marijampolės, Mažeikių, Molėtų, Pasvalio, Rokiškio, Švenčionių, Trakų, Ukmergės, Varėnos, Vilniaus, Zarasų rajonuose. Nyksta sausinant pelkes ir dėl ežerų eutrofizavimosi.
Įrašyta į saugomų rūšių sąrašą 1984 m. Auga Aukštadvario, Dubingių, Dusetų, Žaliųjų ežerų, Ūlos, Plinkšių kraštovaizdžio draustiniuose, Aukštaitijos nacionaliniame parke.
Mažažiedė lūgnė įrašyta į Lietuvos raudonąją knygą.
Multimedia w Wikimedia Commons Grążel drobny (Nuphar pumila (Timm) DC.) – gatunek byliny wodnej z rodziny grzybieniowatych (Nymphaeaceae).
Jako gatunek rodzimy występuje w Europie i Azji[3]. W Polsce osiąga południową granicę swego zasięgu i jest znacznie rzadszy od podobnego grążela żółtego. Występuje w rozproszeniu w północnej części niżu, częściej na Pomorzu Zachodnim, rzadziej na Pomorzu Wschodnim. W południowej Polsce opisano jego występowanie tylko na 2 stanowiskach na Śląsku; w okolicy Boguszyc i Pszczyny[4].
Bylina, hydrofit. Zasiedla zbiorniki wód stojących o bardzo zróżnicowanej żyzności, ale preferuje podłoże torfowe. Wrażliwy na obecność wapnia w wodzie lub w podłożu. Tworzy swój własny zespół Nupharetum pumili, dla którego jest gatunkiem charakterystycznym[5].
Tworzy mieszańca z grążelem żółtym o nazwie naukowej Nuphar x spenneriana Gaudin 1828, Fl. Helv., 3: 439.
Roślina objęta w Polsce ścisłą ochroną gatunkową. Zagrożona jest przez zanieczyszczenie i nadmierną gospodarczą i turystyczną eksploatację jezior i stawów, a także wskutek zarastania stawów przez szuwary[4].
Kategorie zagrożenia gatunku:
Grążel drobny (Nuphar pumila (Timm) DC.) – gatunek byliny wodnej z rodziny grzybieniowatych (Nymphaeaceae).
Nuphar pumila é uma espécie de plantas com flor, aquáticas perenes da família Nymphaeaceae.[1]
|arquivodata= (ajuda) Nuphar pumila é uma espécie de plantas com flor, aquáticas perenes da família Nymphaeaceae.
Dvärgnäckros (Nuphar pumila) är en mycket liten näckrosväxt i gulnäckrossläktet med gula blommor.
Wikimedia Commons har media som rör Dvärgnäckros.
Dvärgnäckros (Nuphar pumila) är en mycket liten näckrosväxt i gulnäckrossläktet med gula blommor.
Багаторічна трав'яниста рослина 0.5–1 м завдовжки, водна з плавучим листям і товстим повзучим кореневищем 1–3 см у діаметрі. Черешки 20–50 см, опушені. Листові пластини від широкояйцевидих до овальних, рідко еліптичні, 6–17 × 6–12 см, знизу від голих до густо опушених, зверху голі, основи серцеподібні. Квіти 1–4.5(6) см у діаметрі. Квітконіжки 40–50 см, опушені. Чашолистки жовті, довгасті до еліптичних, 1–2.5 см. Пелюстки від вузько клиновидих до широко лінійних, 5–7 мм, верхівка виїмчаста. Пиляки жовті, 1–6 мм. Приймочки зіркоподібної форми, шириною 4–6 мм. Плоди 1–2 см у діаметрі, повні насіння, багатодольні, пляшкоподібні, довжиною 4–6 см капсули. Насіння коричневе, від довгастої до яйцевидої форми, 3–5 мм. 2n = 34. Період цвітіння з червня по вересень. Запилення відбувається за допомогою комах. Поширення плодів здійснюється водою.
Європа (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Австрія, Чехія, Польща, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство, Франція, Іспанія); Азія (Китай, Японія, Корея, Монголія, Росія). Населяє озера, ставки, повільні частини річок у помірній і, частково, тепло-помірній зонах. Область на півдні Центральної Європи в основному охоплює території північних Альп (до 1700 м) і невисокі гори, ізольовано вид також є на Центральному масиві у Франції. Рослина вважається під загрозою у Франції, Швейцарії та Сполученому Королівстві.
«Офіційні переліки» вказують Nuphar pumila як невизначений вид[1]. Унаслідок моніторингу в Поліському природному заповіднику виявлено новий вид флори України Nuphar pumila. Автори дослідження вважають малоймовірним, що вид Nuphar pumila поширився нещодавно з території сусідньої Білорусі (р. Уборть). Аналіз екотопів виду свідчить про його широку екологічну амплітуду. Зокрема, у річищі р. Уборті N. pumila зростає на ділянках із досить швидкою течією, піщаними донними відкладами та глибиною води до 0.5 м. У річищі р. Жолобниці цей вид поширений на ділянках зі слабкою течією, торф'янистими донними відкладами та глибиною води 0.7–0.9 м. Вважається доцільним включити N. pumila до нового видання Червоної книги України[3].
Nuphar pumila là một loài thực vật có hoa trong họ Nymphaeaceae. Loài này được (Timm) DC. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1821.[1]
Nuphar pumila là một loài thực vật có hoa trong họ Nymphaeaceae. Loài này được (Timm) DC. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1821.
Nuphar pumila (Timm) DC. (1821)
Охранный статус
Кубышка малая (лат. Nuphar pumila) — вид многолетних травянистых растений рода Кубышка (Nuphar) семейства Кувшинковые (Nymphaeaceae).
Многолетние травянистые корневищные водные растения.
Пластинки плавающих листьев до 17 см длиной, снизу коротковолосистые, черешки в верхней части почти плоские[2]. Ширина листовой пластинки 6,3—10 см. Число главных жилок 9—14[3].
Цветки жёлтые, 2—3 см в диаметре; рыльцевой диск 6—8 мм в диаметре, выпуклый или почти плоский, край выемчато-зубчатый, с семью-десятью лучами, доходящими до края диска.
Плод изогнутый, с ребристой шейкой, 20—40 мм длиной и 15—20 мм шириной[2].
Кубышка малая встречается в следующих странах: Австрия, Швеция, Чехия, Германия, Испания, Дания, Финляндия, Литва, Латвия, Норвегия, Польша, Швейцария,Беларусь, Великобритания и Франция, а также США. В Швейцарии, Великобритании и Франции вид находится под угрозой. В России произрастает в лесной зоне и на востоке степной зоны европейской части, в лесной и степной зонах Сибири, в лесной зоне Дальнего Востока.
Гидрофит. Растёт преимущественно в мезотрофных и олиготрофных условиях на мелководьях водохранилищ, в озёрах, реках, прудах, медленно текущих ручьях на глубине 50—150 см.
Корни растения используются для облегчения проблем с пищеварением, а также как тонизирующее средство.
Кубышка малая (лат. Nuphar pumila) — вид многолетних травянистых растений рода Кубышка (Nuphar) семейства Кувшинковые (Nymphaeaceae).
