Dendrophylax lindenii, the ghost orchid (a common name also used for Epipogium aphyllum) is a perennial epiphyte from the orchid family (Orchidaceae). It is native to Florida, the Bahamas, and Cuba.[1][3] Other common names include palm polly and white frog orchid.
The specific epithet "lindenii" is derived from its discoverer, the Belgian plant collector Jean Jules Linden, who saw this orchid for the first time in Cuba in 1844. Much later, it was also discovered in the Everglades in Florida.
Dendrophylax lindenii is a leafless epiphyte in the tribe Vandeae, in the subfamily Epidendroideae. The plant consists mainly of a network of photosynthetic roots on a tree trunk. Its habitat is moist, swampy forest in south-western Florida, and Caribbean islands such as Cuba.
This orchid is exceptional among the monocots in that it consists of a greatly reduced stem, and its leaves have been reduced to scales. The flat, cord-like green roots constitute the bulk of the mature plant. They bear distinctive white "track marks", for which the technical term is pneumatodes, which are believed to function partly like stomata, enabling the photosynthetic roots to perform the gas exchange necessary for respiration and photosynthesis. Chloroplasts in these flattened roots perform nearly all the plant's photosynthesis. Their outer layer is an example of the velamen typical of most epiphytic orchids. Its functions include the absorption of nutrients and water, and admission of light for photosynthesis.
The species is endangered in the wild, and cultivation has proven exceptionally difficult, but while most attempts to raise seedlings into adult plants in sterile culture end in failure, some orchidists have in fact succeeded.[4] This orchid is listed in Appendix II of CITES and is fully protected by Florida state laws, which forbid its removal from the wild. Plants collected from the wild typically do not survive removal from their habitat, and die within a year. In the wild, Dendrophylax lindenii typically grows on the central trunk or large main branches of living trees. It seems to prefer Annona glabra (pond-apple) trees, or occasionally Fraxinus caroliniana (pop ash) trees. It tends to attach to a tree at about eye-level or a few feet higher.
Dendrophylax lindenii blossoms between June and August, producing one to ten fragrant flowers that open one at a time. The flowers are white, 3–4 cm wide and 7–9 cm long. They are borne on spikes arising from the root network. Their most intense fragrance is in the early morning, the scent fruity, resembling an apple.[5] The lower petal, the labellum, has two long, lateral tendrils that twist slightly downward, resembling the hind legs of a jumping frog. Its bracts are scarious — thin and papery. The roots of this orchid are so well camouflaged on the tree that the flower may seem to float in mid-air, hence its name of "ghost orchid".
The genus Dendrophylax is a distant relative of the African and Indian Ocean genus Angraecum; at the time of the origin of the family Orchidaceae, the Atlantic Ocean was still in parts a strait, permitting their common ancestors to establish in now widely separated Gondwanan regions.[6]
The fig sphinx moth, Pachylia ficus, was the first insect to be scientifically described pollinating Dendrophylax lindenii,[7] upending long-standing hypotheses about the giant sphinx moth, Cocytius antaeus, as the only possible pollinator. New research[7] suggests that based on this finding, nearly a dozen species of hawkmoths (Lepidoptera: Sphingidae) could also serve as potential pollinators in Florida, with even more present in Cuba.
Plants can be successfully grown in a terrarium-like environment, mounted bare-root on a decay-resistant, untreated wooden stock with the wood laid horizontally on top of a bed of living sphagnum moss, as the plants require high humidity and stagnant air, or, in a Wardian case or greenhouse which approximates these conditions. Plants should not be allowed to pollinate and set seed unless the plant is very large, at least 250 mm (10 in) across, as plants without sufficient biomass will transfer all of their stored reserves into making a very large seed pod, and then behave much like an annual and die after seed set. These plants should be given 1⁄4-strength fertilizer in distilled or other low-salt water sources weekly.
The plants are intolerant of water with high levels of dissolved salts; this will result in the roots dying off from the tips. Continued exposure to chlorinated tap water will usually kill these plants, with the tips of the roots yellowing and rapidly dying back to the reduced stem. It is normal for the plants to periodically consume and dehisce older roots, but this process does not yellow the roots, they simply shrivel and turn gray, then dehisce completely. Healthy plants will exhibit vigorous lime green root tips which are in an active state of growth. The plant's root tips will grow continuously, provided they receive bright light and regular fertilization and watering, with only a short resting period in late fall/early winter. Water should never be allowed to remain standing in the roots nor should any portion of the plant's roots be immersed in standing water for any significant period of time. The key to getting these plants to grow quickly is to keep the roots moist continuously when they are small, without water standing in the roots, and regular fertilization. When the plants are small and their roots become dry, these plants cease to grow appreciably. They like to be kept moist, but not wet, to stimulate increase in biomass and active root growth when small. The roots of these plants will also tend to produce new plantlets in a starfish-like manner from broken or damaged roots or from roots which have grown longer than 300 mm (12 in), a growth habit shared with other members of the genus Dendrophylax.
Although plants in habitat occasionally experience light frost with some root tip damage, as a rule, the plants should never be subjected to freezing temperatures. Freezing temperatures, except for very short periods, will kill these plants in cultivation. Blooming is triggered by subjecting the plants to a cool, dry resting period, with only very light misting every few weeks, and lowering the humidity in the growing environment for a period of several months in late fall and early winter, when the plants are large enough to support flowering, typically with a root mass of 180–200 mm (7–8 in) across.
Newly forming flowers will appear from the highly reduced stem in the center of the root mass, and are difficult to distinguish from aerial roots until the flower starts to develop. When new growth is apparent after giving the plants a resting period, resume normal watering. Plants which are large and have set seed pods should be given more frequent fertilizing and should be limited to only a single seed pod per plant by removing all but one immature seed pod. When attempting to produce seed pods from one of these plants, if the plant has multiple flowers, all of them should be hand pollinated with pollinia from a different plant, if available, and only one seed pod allowed to remain on each plant, since not all of the flowers may be successfully pollinated. When mature, the pod contains thousands of microscopic, dust-like seeds.
In habitat, successful pollination of this species appears to be an infrequent, but not rare, event. The plants also flower irregularly in habitat, and some years do not flower at all.[8]
Dendrophylax lindenii Dendrophylax lindenii, the ghost orchid (a common name also used for Epipogium aphyllum) is a perennial epiphyte from the orchid family (Orchidaceae). It is native to Florida, the Bahamas, and Cuba. Other common names include palm polly and white frog orchid.
La orquídea fantasma en inglés : Ghost Orchid (nombre binomial, Polyrrhiza lindenii) - no se debe de confundir con la "orquídea fantasma" euroasiática (Epipogium aphyllum) - es una planta perenne Hemicriptófito de la familia de las orquídeas, (Orchidaceae). Anteriormente incluida en Dendrophylax, esta orquídea se ha trasladado recientemente al género Polyrrhiza.[1]
Nombres comunes :
Además de Ghost Orchid (orquídea fantasma), otros nombres comunes son Palm Polly y White Frog Orchid.
Sinónimos :
En la base de datos del "World Checklist of Monocotyledons" del Real Jardín Botánico de Kew aún se considera como nombre aceptado el de Dendrophylax lindenii, mientras que Polyrrhiza lindenii está considerado como una sinonímia homotípica[2] El epíteto "lindenii" se debe a su descubridor, el recolector belga de plantas Jean J. Linden quién vio esta orquídea por primera vez en Cuba en 1844. Más tarde fue encontrada en los Everglades de Florida.
Esta orquídea es epífita, anclada en una red formando un gran amasijo, enredada en los árboles. Se encuentra en bosques húmedos, y zonas pantanosas en la Florida al sureste de EE. UU., en las Bahamas y Cuba.
Una « ghost orchid » fue observada en el verano de 2007 en el Corkscrew Swamp Sanctuary, cerca de Naples, Florida.
Hay otros géneros de orquídeas que contienen plantas semejantes en Asia, Sudamérica y África. Más información se puede encontrar en "Jays Internet Orchid Species or Orchid Taxa" referida a estos Continentes.[3]
Esta es una orquídea en peligro de extinción. Se ven raramente en colecciones y se están vendiendo por un precio elevado. El cultivo de esta orquídea se ha demostrado como un fracaso fuera de su hábitat. Requiere condiciones de cultivo muy especializadas. Necesita ser cultivada en el exterior en su propia piscina genética además de requerir una humedad alta. Esta orquídea se enumera en el apéndice II del CITES y está protegida completamente por el estado de la Florida y leyes federales de protección.
Esta orquídea epífita es una monocotiledónea excepcional, pues carece de tallo y hojas que se encuentran reducidos a las escamas. Consiste solamente en raíces planas, como cordeles, verdes. Estas raíces se utilizan para la absorción de la humedad y sus cloroplastos para la fotosíntesis. La capa externa, el velamen, se encarga de adquirir los nutrientes y el agua. También protege las capas internas.
Esta orquídea florece entre junio y agosto, con una a diez flores con fragancia que abren a la vez. La flor blanca es de 3 a 4 centímetros de anchura y de 7 a 9 cm de largo y se presenta en espiga que se eleva en tallo desde la raíz. El pétalo inferior o labelo tiene dos largas proyecciones que se tuercen levemente hacia abajo, asemejándose a las patas traseras de una rana saltando. Sus brácteas son escarias, es decir, finas, secas, membranosas y con apariencia de papel.
Puesto que las raíces de esta orquídea se funden tan bien con el árbol, la flor parece a menudo flotar en medio del aire, de ahí el nombre de "orquídea fantasma".
La polinización la efectúa una polilla esfinge gigante, Cocytius antaeus, el único insecto local con la probóscide lo suficientemente larga. En este respecto se puede decir que este es el equivalente americano de la orquídea de Madagascar, Angraecum sesquipedale (Angraecum), que condujo a Charles Darwin a predecir que alguna especie de polilla, entonces aún desconocida por la ciencia, sería descubierta como la que la polinizase. La gente de su tiempo dudaba de esto, pero algunos años más tarde tal polilla o mariposa nocturna fue encontrada.
La planta desempeñó un papel fundamental en el libro de no ficción The Orchid Thief (El ladrón de orquídeas), y en la película basada en el libro, Adaptation
Imágenes por cortesía de Mick Fournier
La orquídea fantasma en inglés : Ghost Orchid (nombre binomial, Polyrrhiza lindenii) - no se debe de confundir con la "orquídea fantasma" euroasiática (Epipogium aphyllum) - es una planta perenne Hemicriptófito de la familia de las orquídeas, (Orchidaceae). Anteriormente incluida en Dendrophylax, esta orquídea se ha trasladado recientemente al género Polyrrhiza.
Dendrophylax lindenii est une espèce d'Orchidées du genre Dendrophylax originaire des Caraïbes.
Dendrophylax lindenii (Lindl.) Benth. ex Rolfe, 1888 è una pianta della famiglia delle Orchidacee, diffusa nella zona tropicale del Nuovo Mondo.[1]
È una orchidea epifita, priva di pseudobulbi, con fusti a crescita monopodiale, ossia con un solo "piede" vegetativo.
È priva di foglie e la fotosintesi clorofilliana è svolta principalmente dalle radici aeree.
I fiori, molto odorosi soprattutto durante la notte, sono di colore bianco e presentano un lungo sperone nettarifero situato alla base del labello.
Si riproduce grazie alla impollinazione entomofila da parte della farfalla notturna Cocytius antaeus della famiglia Sphingidae. Le larve di questo lepidottero hanno come pianta nutrice Annona glabra, albero a cui D. lindenii è spesso associata.[2]
Il suo areale è ristretto alla Florida sud-occidentale, a Cuba ed altre isole dei Caraibi.[1]
Cresce preferenzialmente sui rami di Annona glabra (Annonaceae), ma può occasionalmente svilupparsi anche su cipressi, querce, e palme (in particolare Roystonea regia).[3]
Descritta originariamente da John Lindley come Angraecum lindenii la specie è stata successivamente assegnata al genere neotropicale Polyrrhiza e quindi recentemente al genere Dendrophylax.[4]
Questa specie è stata resa popolare negli USA dal libro della scrittrice statunitense Susan Orlean Il ladro di orchidee (The Orchid Thief) e dall'omonimo film di Spike Jonze.
Dendrophylax lindenii (Lindl.) Benth. ex Rolfe, 1888 è una pianta della famiglia delle Orchidacee, diffusa nella zona tropicale del Nuovo Mondo.
Dendrophylax lindenii, conhecida em português como Orquídea fantasma, é uma espécie de orquídea, família Orchidaceae, originária do sudoeste da Flórida, Bahamas e Cuba,[1] onde crescem em áreas bastante úmidas e abafadas. Trata-se de planta epífita, monopodial, com caule insignificante e efêmeras folhas rudimentares, com inflorescências racemosas que brotam diretamente de um nódulo na base de suas raízes. As flores são grandes e vistosas, com cheiro de maçã, e tem um longo nectário na parte de trás do labelo.
Sinônimos homotípicos:
Dendrophylax lindenii, conhecida em português como Orquídea fantasma, é uma espécie de orquídea, família Orchidaceae, originária do sudoeste da Flórida, Bahamas e Cuba, onde crescem em áreas bastante úmidas e abafadas. Trata-se de planta epífita, monopodial, com caule insignificante e efêmeras folhas rudimentares, com inflorescências racemosas que brotam diretamente de um nódulo na base de suas raízes. As flores são grandes e vistosas, com cheiro de maçã, e tem um longo nectário na parte de trás do labelo.
Рослина не раз змінювало свій рід і ім'я, але лише усталене «орхідея-привид» супроводжувало його незмінно. Ранні назви Aeranthes lindenii і Angraecum lindenii вказують на схожість орхідеї-примари з африканськими ангрекоїдними орхідеями групи Angraecinae і її африканське походження. Мабуть, якимось незвичайним способом в далекі часи насіння цих орхідей потрапили на американський континент, а рослини що з'явилися з них пристосувалися по-своєму до нових умов. Дальня спорідненість з ангрекоїдними орхідеями особливо явно помітно в пору цвітіння орхідеї-примари. Пізніше рослину зарахували до роду Polyrrhiza і назвали Polyrrhiza lindenii. У перекладі «Polyrrhiza» означає «багато коренів», що відповідає будові орхідеї, більшу частину якої складають численне розбіжне павутиною сіро-зелене коріння. Назва «Поліріза» досі часто вживається по відношенню до цієї орхідеї. Однак у базі всесвітньо визнаного ботанічного дослідницького центру Королівські ботанічні сади Кью (Велика Британія) ця орхідея віднесена до роду Dendrophylax і класифікується як Dendrophylax lindenii (Дендрофілакс Ліндена). Назва Polyrrhiza lindenii (Поліріза) є синонімом назви Dendrophylax lindenii (Дендрофілакс Ліндена). У видовій назві є згадка про людину, яка вперше виявила орхідею в далекому 1844 році на Кубі. Це був бельгійський ботанік і колекціонер орхідей Жан Жюль Лінден (1817—1898), посланий своїм урядом у віці 19 років у складі експедиції в країни Центральної і Південної Америки. Звідси і визначення у назві орхідеї «lindenii».
Зустріти рослину можна в південних вологих лісах Флориди (США), на Кубі, Гаїті і Багамських островах. Орхідея-привид живе серед боліт, де селиться в кронах дерев: на вертикальних стволах і великих гілках кипарисів, аннони звичайної (Annona glabra), ясена каролінського (Fraxinus caroliniana), часто покритих мохами. Одне з улюблених місць проживання Dendrophylax lindenii — королівські пальми, за це у США часто називають «пальмова поллі».
Зустріти орхідею-привид пощастити не кожному, і не тільки тому, що місця її виростання не настільки комфортні і доступні для людини. Красива і рідкісна рослина поступово зникає з лиця землі. Багато в чому це відбувається через зміни клімату, що порушують її природні умови існування, а також від безконтрольного збору браконьєрами. Зараз орхідея Dendrophylax lindenii взята під охорону держави і занесена в додаток II міжнародної Конвенції СІТЕС. За останніми даними в заповідниках і лісах Флориди (США) налічується близько 1200 орхідей-примар.
Dendrophylax lindenii відноситься до багаторічних епіфітних безлистих орхідей, тобто живе на деревах і не має листя. Основна частина рослини — її повітряні гладкі товсті (до 0,5 см в діаметрі) і довгі (до 50 см) сіро-зелене коріння з зеленими зростаючими кінчиками. Вони розходяться з центральної частини короткого кореневища з укороченим стеблом, обплітаючи, як павутина, стовбур дерева, щільно прилягаючи до його корі. Коріння орхідеї містить зелений хлорофіл і виконують функцію листя — переробляють сонячну енергію в енергію рослини. Зверху вони покриті веламеном, що вбирає поживні речовини, вологу з атмосфери і дощову воду і захищає внутрішню частину коренів. На коренях помітні характерні біло-сірі дрібні пунктирні лінії (pneumatode), з їхньою допомогою в рослині відбувається газообмін і фотосинтез.
Вважалося, що орхідея-привид паразитує на дереві, тобто забирає для себе з нього поживні речовини і вологу. В даний час це твердження спростовано. Також говорилося, ніби існує орхідея-привид за рахунок симбіозу з мікоризних грибком, який постачає її корінню поживні речовини. Але поки точних досліджень на цю тему не проводилося. Тому існує найбільш ймовірне твердження, ніби коріння орхідеї-примари вбирає у себе поживні речовини і вологу, що довільно стікають вниз по стовбуру дерева.
У мохах добре затримується насіння орхідеї, а їхнє середовище сприяє їхньому проростанню. Молоді рослини складаються з одного-двох невеликих корінців. У перший рік орхідея часто утворює крихітні листочки, або листкоподібні зачатки. У них накопичується додатковий хлорофіл, необхідний для перетворення сонячного світла в енергію рослини. Листочки допомагають зміцніти молодій орхідеї і після зникають назавжди, що дає привід відносити Dendrophylax lindenii до безлистих орхідей.
Цвітіння Dendrophylax lindenii настає лише через кілька років після проростання насіння, коли збільшиться розмір і кількість її коренів. Тоді в кінці зими або на початку весни з укороченого стебла, що знаходиться в центральній частині рослини, з'являються тонкі та міцні, немов дріт, що розходяться в сторони, квітконоси, від одного до десяти на рослині. Вони досить довгі, часом їх розмір досягає 25 см. Під вагою розкритої квітки вони витончено згинатися. На кожному квітконосі утворюється єдина квітка. Часто всі квітки на рослині розкриваються одночасно, і тоді цвітіння орхідеї здається особливо ефектним. Час цвітіння орхідеї припадає на червень-серпень і триває у кожної квітки близько трьох тижнів.
Біла квітка орхідеї-примари дуже витончена, нарядна і ароматна. Вона виглядає досить великою на тлі загального розміру рослини. У поперечному вимірі квітка має 3-4 см, від верхньої до нижньої точки квітки 7-13 см. Квітка складається з трьох білих, ніби воскових, чашолистків (сепалій) і трьох білих пелюсток. Третя пелюстка сильно збільшена, утворює трилопатеву губу, що закінчується звисаючими вниз, немов щупальця, верхівками. Дві бічні лопаті середньої частки губи нагадують ноги стрибаючої жаби-альбіноса, за що орхідею-привид також називають «орхідея-жаба».
Під час дозрівання квітки пелюстки можуть відгинатися назад і міняти колір на блідо-зелений. Лише губа завжди залишається білою. Вона втягнута всередину і витончено переходить у довгий (до 12 см) звисаючий шпорец, наповнений солодким нектаром.
Нектар служить бажаним частування для комах-запилювачів. У ночі квітки орхідеї-примари світяться і виділяють тонкий фруктово-яблучний аромат, що підсилюється рано вранці. Так орхідея привертає свого запильника — одну з гігантських нічних метеликів-сфінксів. Довгий хоботок цієї комахи дозволяє йому поласувати нектаром з дна глибокого нектарника орхідеї-примари. Свої личинки гігантська моль відкладає неподалік, на тих же деревах, що і полюбляє Dendrophylax lindenii. Є спостереження, що дозволяють стверджувати, що у Dendrophylax lindenii є другорядний запильник — денний великий метелик Papilio cresphontes, якого помітили на її квітці.
Після цвітіння орхідеї-привид утворюються довгі тонкі зігнуті насіннєві коробочки, що визрівають протягом року. У них знаходяться тисячі мікроскопічних насінин. Вони висипаються з стиглих коробочок і потрапляють на сприятливу для рослини середовище — мох, болото. Проростають лише одиничні екземпляри, у зв'язку з чим розмноження орхідеї утруднене, зараз рослина відноситься до зникаючих видів.
Існування безлистої орхідеї Dendrophylax lindenii можливе лише в природних умовах, а її культивування проблематичне і вимагає багатьох зусиль. Зазвичай поза природнім довкілля орхідея-привид гине протягом року. Навіть досвідченим колекціонерам орхідей не завжди удається культивувати цю непокірну орхідею
Це незавершена стаття про орхідеї.
Dendrophylax lindenii (tên tiếng Việt là Dạ Hương lan) là một loài thực vật có hoa trong họ Lan. Loài này được (Lindl.) Benth. ex Rolfe mô tả khoa học đầu tiên năm 1888.[3] Qua nhiều lần đổi tên, đến nay chính thức sử dụng tên Dendrophylax lindenii. Vì sự hiếm có về mặt số lượng cũng như hình dạng không có lá mà sự tồn tại của loài này được ghi nhận rất muộn. Người ta còn gọi loại lan này là lan ma, do nó khó phát hiện trên thân cây chủ cho đến khi ra hoa màu trắng có mùi rất thơm.
Hiện nay số lượng cá thể Dạ Hương lan trên thế giới ước tính có hơn 3000 cá thể. Loài nằm trong danh sách đe dọa tuyệt chủng và đang rất được quan tâm bảo tồn tại Mỹ.
Danh pháp đồng nghĩa của loài này gồm:[4]
Cũng như các loại phong lan không có lá (leafless epiphyte), Dạ Hương lan thuộc bộ (tribe) Vandae. Cây trong tự nhiên gần như không có lá, rễ mọc ra từ các đốt thân rất ngắn chồng lên nhau, tạo thành một búi rễ bám trên thân cây chủ. Thường chỉ có thể tìm được Hương lan trong các vùng đầm lầy ẩm thấp miền Nam Florida, Cuba, và quần đảo Caribbean.
Để thích nghi với điều kiện môi trường có độ ẩm cao, hàm lượng dinh dưỡng thấp, cường độ ánh sáng thấp. Dạ Hương Lan hạn chế sự phát triển của bộ lá, quang hợp kiểu CAM và dự trữ chất dinh dưỡng ngay tại hệ thống rễ để giảm thiểu chi phí năng lượng cho quá trình vận chuyển rễ-lá. Dạ Hương lan cộng sinh bắt buộc với nấm cộng sinh ở mặt dưới của rễ, nhằm đảm bảo hiệu suất quan hợp của mặt trên[5].
Về mặt cấu trúc, có thể hình dung Dạ Lan Hương là một thân lan Vanda 0.5m sau khi bỏ hết lá và nén dọc theo trục thân xuống còn một thân ngắn chừng 1–4 cm. Tương tự như Vanda, rễ mọc ra từ các lóng thân rất ngắn này. Rễ có khả năng quang hợp, mặc dù không có khí khẩu nhưng có các tế bào giống khẩu, có thể đóng vào ban ngày và mở ra vào ban đêm để hút CO2.
Trên thế giới hiện nay có một vài người tuyên bố trồng thành công Dạ Hương lan nhưng chưa có một bằng chứng khoa học nào chứng minh hiệu quả của một phương pháp trồng cụ thể. Không loại trừ khả năng những cây Dạ Hương lan này có nguồn gốc tự nhiên[6].
Các tài liệu tổng hợp và điều kiện sống ngoài tự nhiên cho thấy cây có nhu cầu độ ẩm khá cao, đặc biệt là giai đoạn cây con.
Trong giới trồng lan tại Mỹ, vì độ "hiếm" và độ "khó" ở mức cao nhất trong số các loài lan, việc trồng thành công Dạ Hương lan cho đến lúc có hoa được thừa nhận là một thành công rất lớn. Việc cấm buôn bán trên thị trường càng làm nóng nhu cầu của người trồng lan. Đặc biệt là sau sự ra đời của 2 tác phẩm lớn là "Kẻ trộm hoa lan" (The Orchid Thief[7]) và bộ phim Adaptation kể về niềm cuộc đời thú vị của John Laroche, một thợ săn hoa lan hiện đại.
Dendrophylax lindenii (tên tiếng Việt là Dạ Hương lan) là một loài thực vật có hoa trong họ Lan. Loài này được (Lindl.) Benth. ex Rolfe mô tả khoa học đầu tiên năm 1888. Qua nhiều lần đổi tên, đến nay chính thức sử dụng tên Dendrophylax lindenii. Vì sự hiếm có về mặt số lượng cũng như hình dạng không có lá mà sự tồn tại của loài này được ghi nhận rất muộn. Người ta còn gọi loại lan này là lan ma, do nó khó phát hiện trên thân cây chủ cho đến khi ra hoa màu trắng có mùi rất thơm.
Hiện nay số lượng cá thể Dạ Hương lan trên thế giới ước tính có hơn 3000 cá thể. Loài nằm trong danh sách đe dọa tuyệt chủng và đang rất được quan tâm bảo tồn tại Mỹ.
鬼蘭為一種蘭科植物，只分布在佛羅里達、巴哈馬和古巴[1][3]。為附生植物，無葉，靠根部進行光合作用，除六至八月的開花季節外，整株植物只有根部，故平日十分難被發現，因而得名。
