Die Cullumanushummel (Bombus cullumanus) ist eine seltene und stark gefährdete Art aus der Gattung der Hummeln (Bombus) innerhalb der Ordnung der Hautflügler (Hymenoptera).
Die Königin und die Arbeiterinnen sind schwarz mit rötlichem Hinterleib. Dadurch sind sie sehr schwer von der Steinhummel zu unterscheiden. Die Hinterbeine und der Pollenkorb sind dagegen völlig schwarz.[1] Die Männchen haben ein anderes Aussehen und sind recht farbenfroh: die Schnauze hat einen hellen Fleck, der Kragen ist beige, der mittlere Teil ist beige mit einem schwarzen Band darüber, der vordere Teil des Hinterleibs ist beige und wird von einem schwarzen Querband abgeschlossen, darauf folgt ein rotes Ende.
Die Cullumanushummel bevorzugt kalkreiche Blumenwiesen, trockene sonnige Sandflächen sowie blumenreiche Wegsäume und Landwirtschaftsflächen. Beobachtet wurde die Art z. B. auf Skabiosen-Flockenblumen und Brombeerbüschen. Nester wurden bisher nicht gefunden, doch es wird vermutet, dass diese unterirdisch liegen, z. B. in verlassenen Mäuse- oder Wühlmaushöhlen.[1]
Die Art ist in Westeuropa von den Pyrenäen nordwärts bis Schweden verbreitet. Allerdings wird eine deutliche Abnahme der Populationen verzeichnet.[2]
Früher wurden zwei osteuropäische Formen zu dieser Art gerechnet, doch diese haben heute selbst Artstatus (Bombus serrisquama und Bombus appolineus).
Der Bestand dieser Hummel hat sich in den letzten Jahren dramatisch verringert und heute gibt es nur noch in den Pyrenäen und im Zentralmassiv gesicherte Populationen. In Westeuropa gilt die Art als stark gefährdet.[1][2] In Deutschland gilt die Art als ausgestorben.[3]
Entsprechender Artikel der schwedischen Wikipedia (10. November 2007) mit folgenden Quellen:
Die Cullumanushummel (Bombus cullumanus) ist eine seltene und stark gefährdete Art aus der Gattung der Hummeln (Bombus) innerhalb der Ordnung der Hautflügler (Hymenoptera).
Bombus cullumanus, Cullum's bumblebee or Cullum's humble-bee. is a species of bumblebee found in Europe and Asia.[1]
The females (queen and workers) are black with red tails and usually with yellow hairs intermixed with the black on the collar and scutellum. The male is black with yellow face, the two anterior terga (abdominal segments) pale and with a red tail.[2]
The species was once found in southern England, southern Sweden, Denmark, north-western Germany, the Netherlands, Belgium, and northern France. Its distribution has diminished considerably, and it is restricted to the Massif Central and the Pyrenees.[3] Some scientists, however, claim that this species is conspecific with other, Asian bumblebees, as B. serrisquama and B. apollineus (B. cullumanus serrisquama and B. cullumanus apollineus, respectively, when considered subspecies of B. cullumanus).[4] The distribution for B. c. serrisquama is large but spotty; from the steppe of northern Spain over Hungary to the northern Altai and in the south the steppes of south-east Kazakhstan, eastern Uzbekistan, Tadzhikistan, Kirgiztan, and Afghanistan. Recently (1998), it has been found in north-eastern Turkey. B. c. apollineus is found in eastern Turkey, Transcaucasia and northern Iran.[3]
This bumblebee is predominantly a grassland species;[2] the B. c. serrisquama subspecies, however, is a mountain bumblebee, living from 1,650 to 3,200 m (5,410 to 10,500 ft) above sea level.[5]
Bombus cullumanus, Cullum's bumblebee or Cullum's humble-bee. is a species of bumblebee found in Europe and Asia.
Bombus cullumanus ou Bourdon rural, est une espèce d'insectes de l'ordre des hyménoptères, du genre Bombus et du sous-genre Cullumanobombus. Il est possible de rencontrer cette espèce en Europe, en Asie mineure et en Asie centrale, bien qu'elle soit de plus en plus rare du fait de la raréfication des prairies naturelles. À ce titre, elle est classée en danger critique d'extinction par l'IUCN.
Le Bourdon rural présente des couleurs variées.
Le thorax de la sous-espèce Bombus cullumanus cullumanus est jaune pâle surmonté d'une zone centrale noire. Son abdomen est orné de trois bandes, successivement jaune, noire et orange. Lorsque ses couleurs sont éclatantes, il est possible de le confondre avec Bombus wurflenii, le Bourdon des montagnes ; ce dernier n'ayant jamais de jaune sur l'avant de l'abdomen. En Europe occidentale, la femelle voit sa couleur jaune s'estomper sur le thorax et l'abdomen, au profit du noir et de l'orange. Il est alors possible de la confondre avec Bombus lapidarius, le Bourdon des pierres, qui n'est jamais parceminé de poils jaunes[2].
La sous-espèce Bombus cullumanus cullumanus n'est liée qu'à un ensemble restreint de plantes ; à savoir certains Trèfles, en particulier le Trèfle incarnat, les Sainfoins,les Épilobes, quelques Labiées, quelques chardons et Centaurées. Cette sous-espèce est inféodée aux milieux ouvert riches en biodiversité telles que les prairies naturelles. Les milieux anthropisés, notamment les zones de cultures, lui sont défavorables[2]. Elle est liée au climat atlantique[1].
Quant à la sous-espèce Bombus cullumanus serrisquama, elle est inféodée au steppes arides et ouvertes à Stipa de haute altitude (de 1650 à 3200m). En Turquie, les plantes visitées sont Astragalus aureus, Astragalus christianus, Astragalus lineatus, Centaurea glastifolia, Centaurea solstitialis, Erigeron caucasicus, Eryngium billardieri, Gentiana gelida, Taraxacum androssovii, Trifolium repens et Trifolium tricocephalum[3].
Le milieu de prédilection de la sous-espèce Bombus cullumanus cullumanus étant en forte régression, elle suit cette dynamique : son aire de répartition a diminué drastiquement depuis les années 1950. Autrefois ce Bourdon était présent sur l'ensemble de la façade atlantique francaise, belge, néerlandaise, anglaise, dans le Sud-Ouest de l'Allemagne, au Danemark et au Sud de la Suède. Aujourd'hui, ses localités récentes se situent exclusivement au Sud de la vallée de la Loire, en moyenne montagne essentiellement au sein du Massif central et des Pyrénées françaises et espagnoles. Aucun specimen n'a été observé depuis 2004[2],[1].
L'aire de répartition de la sous-espèce Bombus cullumanus apollineus est limitée à l'Est de l'Anatolie, la Transcaucasie et au nord de l'Iran[1].
L'aire de répartition de la sous-espèce Bombus cullumanus serrisquama est vaste mais discontinue. Elle est présente dans le Nord de l'Espagne, de la Hongrie jusqu'au Nord de l'Altaï, ainsi qu'en Asie centrale[1],[3].
La plupart des données sont anciennes et l'état actuel de l'espèce est préoccupant[1]. Depuis 2015, elle est classée en danger critique d'extinction par l'IUCN[4].
Bombus cullumanus ou Bourdon rural, est une espèce d'insectes de l'ordre des hyménoptères, du genre Bombus et du sous-genre Cullumanobombus. Il est possible de rencontrer cette espèce en Europe, en Asie mineure et en Asie centrale, bien qu'elle soit de plus en plus rare du fait de la raréfication des prairies naturelles. À ce titre, elle est classée en danger critique d'extinction par l'IUCN.
De Waddenhommel (Bombus cullumanus) is een vliesvleugelig insect uit de familie bijen en hommels (Apidae). De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1802 door Kirby.[1]
Bronnen, noten en/of referentiesStäpphumla (Bombus cullumanus) är en insekt i överfamiljen bin (Apoidea).
Stäpphumlan har gått tillbaka mycket kraftigt i Västeuropa, och den enda säkra förekomsten finns idag i Frankrike i Pyrenéerna och Centralmassivet. De östeuropeiska formerna Bombus serrisquama och Bombus appolineus betraktas av vissa auktoriteter som egna arter[2]. Natural History Museum ser dem dock som synonymer,[1] medan Catalogue of Life inte listar dem som arter[3][4].
De senaste observationerna i Sverige gjordes i Skåne vid Ravlunda nära Lund 1957 samt på Öland i Södra Bårby 1973, Torslunda och Gråborg, båda 1976. Då humlan är mycket svår att skilja från stenhumla och gräshumla är dess status inte helt säker, men klart är att den är akut hotad i hela Västeuropa. I 2015 års rödlistning för hotade arter i Sverige anges den som nationellt utdöd ("RE").[2]
Stäpphumlan är en korttungad art, där drottningen och arbetarna som sagt är ytterst svåra att skilja från stenhumla; båda är svarta med yttersta bakkroppsspetsen röd. Bakbenen, inklusive pollenkorgen, är dock helsvarta.[2] Hanen är helt annorlunda och mycket färgglatt tecknad: Nosen har en ljus fläck, kragen är beige, mellankroppen är beige med ett svart band tvärsöver, främre delen av bakkroppen är beige, följt av ett smalare svart tvärband och avslutat med en röd bakkroppsspets.[5]
Stäpphumlan föredrar kalkrika blomsterängar, torra sandmarker samt blomsterrika vägrenar och odlade marker. Den föredrar områden med många soltimmar under sommaren. Humlan har observerats på väddklint och björnbär. Något bo har aldrig hittats, men man misstänker att det anläggs under jord, i övergivna mus- och sorkbon.[2]
B. cullumanus включають до складу підроду Cullumanobombus і видову групу cullumanus. Іноді пластинчастозубого джмеля розглядають як підвид B. cullumanus serrisquama (проте, номінативний підвид скоріше гірський вид, що живе на висотах від 1650 до 3200 м вище рівня моря)[3] .
Деякі вчені, однак, стверджують, що цей вид конспеціфічний (тобто, вони об'єднуються в один вид) з іншими, азіатськими джмелями, такими як B. serrisquama та B. apollineus (B. cullumanus serrisquama та B. cullumanus apollineus, відповідно, якщо розглядати їх як підвиди B. cullumanus)[4]. Ареал B. c. serrisquama великий, але диз'юнктивний й охоплює територію зі степу на півночі Іспанії, по Угорщині, до північного Алтаю, а на півдні степу південному сході Казахстану, на сході Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану та Афганістану. Останнім часом (1998), було виявлено на північному сході Туреччини. Ареал B. c. apollineus охоплює територію східної частини Туреччини, Закавказзя і Північного Ірану[5][2].
Ще на початку 20-го століття, B. cullumanus (підвид serrisquama Morawitz, 1888) вважався вкрай рідкісним видом на заході України й траплявся на степових луках в долині річки Дністер. Останнім часом кілька екземплярів цього виду були зареєстровані тільки зі східної частини степової зони[6].
В середині ХХ ст. вимер в Британії і кількох місцях у Франції і Німеччині. В інших частинах ареалу чисельність низька і продовжує скорочуватися[7].
Всі три радіомедіальні комірки однакового розміру. Прості очки розташовані майже по прямій лінії, не утворюють трикутник. Передньоспинка, щиток, боки тулуба, 1-й і 2-й тергіти в жовтих волосках. 4-й і 5-й тергіти в оранжево-червоних волосках. Решта частини тіла в чорних волосках. Довжина щік менше їх ширини. Нижній задній кут першого членика середніх лапок тупий, не має гострого кута або зубця. За ейдономією нагадує B. sylvarum, у якого нижній задній кут першого членика середніх лапок з гострим зубцем і кількість світлих волосків на нижньому боці тіла більша[7].
У європейській частині ареалу пластинчастозубий джміль надає перевагу безлісних ділянок, типових лісових біотопів уникає, зустрічається по околицях розріджених соснових борів на піщаних ґрунтах[8]. У лісостеповій та степовій зонах Західносибірської рівнини зустрічається переважно на остепованих луках. На лісових галявинах дуже рідкісні, хоча може бути дуже рясним на лучно-степових ділянках серед густо стоячих березових кілків, на просіках, або прилеглих до великих лісових масивів. За сезон відбувається розвиток однієї сім'ї. Літають в червні - серпні на луках і остепнених схилах. Джміль пластинчастозубий гніздиться у ґрунті, в норах дрібних гризунів. Живиться на квітках рослин різних родин, найчастіше - бобових. Запилювач конюшини, баштанних і садових культур[2][7].
Шмели России: B. cullumanus serrisquama Morawitz, 1888
Bombus cullumanus là một loài ong trong họ Apidae. Loài này được Kirby miêu tả khoa học đầu tiên năm 1802.[1]
Bombus cullumanus là một loài ong trong họ Apidae. Loài này được Kirby miêu tả khoa học đầu tiên năm 1802.