La tortuga d'estany japonesa ( Mauremys japonica) és una espècie de tortuga semiaquàtica de la família Geoemydidae, endèmica del Japó. En captivitat es pot hibridar amb espècies de la seva família com la Cuora flavomarginata.
Mauremys japonica és una espècie endèmica del Japó (Honshū, Shikoku, Kyūshū i petites illes al voltant d'elles). El seu nom japonès és Nihon-ishigame que significa la tortuga japonesa de pedra.
La tortuga d'estany japonesa ( Mauremys japonica) és una espècie de tortuga semiaquàtica de la família Geoemydidae, endèmica del Japó. En captivitat es pot hibridar amb espècies de la seva família com la Cuora flavomarginata.
Die Japanische Sumpfschildkröte (Mauremys japonica, jap. ニホンイシガメ Nihon-Ishigame) ist eine Schildkrötenart der Gattung der Bachschildkröten (Mauremys) innerhalb der Familie der Altwelt-Sumpfschildkröten (Geoemydidae). Die Art ist ausschließlich in Japan verbreitet.
Die Japanische Sumpfschildkröte hat eine Gesamtlänge von maximal 22 cm. Die Weibchen sind größer als die Männchen. Der Kopf ist eher klein und die Schnauzenspitze steht leicht hervor. Jungtiere und adulte Männchen haben einen flachen Rücken, während adulte Weibchen einen leicht kuppelförmigen und breiteren Rücken aufweisen. Die Farbe des Rückens ist orange-braun bis dunkelbraun, wobei es große individuelle Variationen gibt. Einige Individuen haben gelbe oder orangefarbene bis dunkle Flecken. Die Farbe des Bauches ist schwarz bis dunkelbraun und einige Individuen haben gelbe oder orangefarbene Flecken am äußeren Bauchrand. Männchen haben einen dickeren und längeren Schwanz, wobei sich die gesamte Kloake außerhalb des Panzers befindet. Geschlüpfte Jungtiere haben eine Größe von 2,5 bis 3,5 cm.[1]
Die Japanische Sumpfschildkröte bewohnt u. a. Flüsse, Seen, Teiche, Sümpfe und Reisfelder, bevorzugt jedoch langsame Fließgewässer. Die Art lebt semi-aquatisch mit einer starken aquatischen Tendenz. Sie ist relativ kälteresistent, so wurde Aktivität in einer Umgebung mit einer Wassertemperatur von 3 bis 5° C beobachtet. Sie überwintert in Erdlöchern, unter Steinen und in Laubhaufen.
Schildkröten sind ovipar. Die Paarungszeit ist von September bis April, jedoch außerhalb des Winter. Die Männchen drehen abwechselnd die Handflächen ihrer Vorderbeine vor dem Gesicht des Weibchens nach außen, um Werbung zu machen. Die Weibchen graben ein 8-10 cm tiefes Loch und legen jeweils 1 bis 3 Mal im Jahr 1 bis 12 Eier auf einmal. Die Jungtiere schlüpfen nach etwa 70 Tagen.
Die Japanischen Sumpfschildkröten haben eine sehr vielseitige Ernährung. Sie fressen Tierarten wie Fische, Frösche und deren Eier und Larven, Insekten, Krebstiere wie Garnelen, Krabben und Flohkrebse, Land- und Wasserschnecken, Würmer und Tierkadaver. Darüber hinaus fressen sie Blätter und Blüten von Land- und Wasserpflanzen, Früchte und Algen. Sie fressen sowohl unter Wasser als auch an Land. Sie können auch Eier anderer Schildkröten derselben Art oder anderer Arten fressen.[1]
Die Japanische Sumpfschildkröte ist in Japan endemisch. Die Population ist dort aufgrund des Verlusts an Lebensraum etwas zurückgegangen. Die Art wird daher von der International Union for Conservation of Nature and Natural Resources (IUCN) und auf der nationalen Roten Liste gefährdeter Reptilien Japans als potenziell gefährdet (Near Threatened) eingestuft.[2]
Es ist bekannt, dass diese Art in Gefangenschaft mit der Chinesischen Dreikielschildkröte (Mauremys reevesii), der Chinesischen Streifenschildkröte (Mauremys sinensis) und der Gelbrand-Scharnierschildkröte (Cuora flavomarginata) sowie möglicherweise anderen Geoemydidae Hybride bilden kann. Diese drei Arten sind in freier Wildbahn jedoch viel seltener und werden als stark gefährdet (Endangered) eingestuft[3][4][5], sodass ein weiterer Populationsrückgang durch Hybride vermieden werden sollte.[6]
Die Japanische Sumpfschildkröte (Mauremys japonica, jap. ニホンイシガメ Nihon-Ishigame) ist eine Schildkrötenart der Gattung der Bachschildkröten (Mauremys) innerhalb der Familie der Altwelt-Sumpfschildkröten (Geoemydidae). Die Art ist ausschließlich in Japan verbreitet.
The Japanese pond turtle (Mauremys japonica), also called commonly the Japanese pond terrapin and the Japanese pond tortoise, is a species of turtle in the family Geoemydidae endemic to Japan. Its Japanese name is nihon ishigame, Japanese stone turtle. Its population has decreased somewhat due to habitat loss, but it is not yet considered a threatened species.
This species is known to hybridize with the Chinese pond turtle, the Chinese stripe-necked turtle, and the Chinese box turtle (and possibly other Geoemydidae) in captivity. As these three species are much rarer and strongly declining in the wild, this should be avoided.[5][6]
The Japanese pond turtle is an aquatic species found in many freshwater bodies of water. These include rivers, lakes, ponds, swamps, marshes, and irrigated rice paddies in the flatlands surrounding highlands.[7] Although they can be found on both flatlands and on the slopes of the mountains, studies have shown they are more likely to thrive on the flatlands.[8] This can be essential to understanding the conservation measures needed to protect this near-threatened species.
The Japanese pond turtle (Mauremys japonica), also called commonly the Japanese pond terrapin and the Japanese pond tortoise, is a species of turtle in the family Geoemydidae endemic to Japan. Its Japanese name is nihon ishigame, Japanese stone turtle. Its population has decreased somewhat due to habitat loss, but it is not yet considered a threatened species.
This species is known to hybridize with the Chinese pond turtle, the Chinese stripe-necked turtle, and the Chinese box turtle (and possibly other Geoemydidae) in captivity. As these three species are much rarer and strongly declining in the wild, this should be avoided.
The Japanese pond turtle is an aquatic species found in many freshwater bodies of water. These include rivers, lakes, ponds, swamps, marshes, and irrigated rice paddies in the flatlands surrounding highlands. Although they can be found on both flatlands and on the slopes of the mountains, studies have shown they are more likely to thrive on the flatlands. This can be essential to understanding the conservation measures needed to protect this near-threatened species.
La tortuga de estanque japonesa (Mauremys japonica) es una especie de tortuga semiacuática de la familia Geoemydidae, endémica del archipiélago nipón (Honshū, Shikoku, Kyūshū y pequeñas islas alrededor de estas). Puede hibridarse con especies de su género y con otras de su familia como Cuora flavomarginata.[2]Su nombre japonés es nihon-ishigame que significa la tortuga japonesa de piedra.[cita requerida]
Datos: Q1361877
Multimedia:
Especies: Mauremys japonica
La tortuga de estanque japonesa (Mauremys japonica) es una especie de tortuga semiacuática de la familia Geoemydidae, endémica del archipiélago nipón (Honshū, Shikoku, Kyūshū y pequeñas islas alrededor de estas). Puede hibridarse con especies de su género y con otras de su familia como Cuora flavomarginata.Su nombre japonés es nihon-ishigame que significa la tortuga japonesa de piedra.[cita requerida]
Mauremys japonica Mauremys generoko animalia da. Narrastien barruko Geoemydidae familian sailkatuta dago.
Mauremys japonica Mauremys generoko animalia da. Narrastien barruko Geoemydidae familian sailkatuta dago.
Mauremys japonica est une espèce de tortues de la famille des Geoemydidae[1].
Cette espèce est endémique du Japon. Elle se rencontre sur les îles de Honshū, de Kyūshū et de Shikoku[1].
La tartaruga palustre del Giappone (Mauremys japonica Temminck & Schlegel, 1835) è una specie di tartaruga della famiglia dei Geoemididi[2].
Il carapace, lungo fino a 200 mm, è ovale con una colorazione variabile da un arancione brillante ad un marrone scuro, con striature mediali nere o marroni scure. Il piastrone risulta spesso totalmente nero. La testa e il collo hanno una colorazione simile a quella del carapace con grandi macchie nere sul muso e tra gli occhi e il timpano. Le zampe e la coda sono nere o grigio scuro, con una striatura chiara sulle zampe e due sul dorso della coda. Le femmine depongono 5-9 uova per 2-3 covate l'anno; le schiuse si hanno dopo circa 70 giorni. L'alimentazione è onnivora, si nutre di piante acquatiche, frutti, lombrichi, granchi, insetti, pesci e anfibi[3].
Specie endemica di alcune isole del Giappone: Honshu, Kyushu e Shikoku, ed isole più piccole adiacenti a queste. Vive in un'ampia varietà di ambienti acquatici, come fiumi, laghi, stagni, paludi e risaie. È particolarmente abbondante in ambienti semi-montani[3].
Minacciata dalla riduzione e degrado dell'habitat legata allo sviluppo del territorio e ai trattamenti artificiali delle coste e dei corsi d'acqua interni. Altre minacce derivano dallo sfruttamento a fini commerciali e alla competizione con specie introdotte con simili esigenze ecologiche[3].
La tartaruga palustre del Giappone (Mauremys japonica Temminck & Schlegel, 1835) è una specie di tartaruga della famiglia dei Geoemididi.
De Japanse waterschildpad[2], ook wel Japanse beekschildpad (Mauremys japonica) is een schildpad uit de familie Geoemydidae. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Coenraad Jacob Temminck en Hermann Schlegel in 1835. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Emys vulgaris japonica gebruikt.
De soort behoorde lange tijd tot het geslacht Clemmys, waardoor de verouderde wetenschappelijke naam in de literatuur wordt gebruikt.[3] De Japanse naam voor deze soort is ニホンイシガメ, dit wordt uitgesproken als Nihonishigame.
Deze semi-aquatische soort blijft klein, het schild wordt maximaal 18 centimeter, mannetjes blijven nog iets kleiner. De kleur is bruin tot donkerbruin, het schild heeft een flauwe kiel op het midden en veel exemplaren, maar niet allemaal, hebben kenmerkende zwarte, ruitvormige vlekken op het midden van het schild. De kop en poten zijn meer groen gekleurd en met name de kop is vaak donker gevlekt bij de kaken en op de zijkanten.
Deze soort heeft een relatief klein verspreidingsgebied en komt alleen voor op Japan, op de eilanden Honshu, Kyushu, en Shikoku. De habitat bestaat uit stilstaande tot stromende wateren als moerassen, rivieren en meren. De schildpad heeft een hoge tolerantie voor lagere temperaturen en is actief bij een watertemperatuur vanaf 5 graden Celsius. De Japanse waterschildpad is een goede zwemmer die ook in stromende wateren wordt aangetroffen, veel schildpadden hebben hier juist een hekel aan.
De schildpad komt vaak aan land om te zonnen en is niet sterk van water afhankelijk. Het voedsel bestaat voornamelijk uit vlees, zoals wormen, amfibieën, vissen, slakken en kreeftachtigen, maar ook planten en soms fruit worden wel gegeten. Na drie tot vijf jaar is de schildpad volwassen, het vrouwtje zet de eitjes in een enkel legsel of in twee legsels af en een legsel telt 1 tot 12 eitjes. De jonge schildpadjes zijn uit het ei 2,5 tot 3,5 centimeter lang en hebben vele vijanden.
De Japanse waterschildpad, ook wel Japanse beekschildpad (Mauremys japonica) is een schildpad uit de familie Geoemydidae. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Coenraad Jacob Temminck en Hermann Schlegel in 1835. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Emys vulgaris japonica gebruikt.
De soort behoorde lange tijd tot het geslacht Clemmys, waardoor de verouderde wetenschappelijke naam in de literatuur wordt gebruikt. De Japanse naam voor deze soort is ニホンイシガメ, dit wordt uitgesproken als Nihonishigame.
Mauremys japonica[4] är en sköldpaddsart som beskrevs av Temminck och Schlegel 1835. Mauremys japonica ingår i släktet Mauremys och familjen Geoemydidae.[5][6] IUCN kategoriserar arten globalt som nära hotad.[1] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[5]
Arten förekommer i södra Japan på öarna Honshu, Kyushu och Shikoku.[5]
Wikimedia Commons har media som rör Mauremys japonica.
Wikispecies har information om Mauremys japonica.
Denna artikel om sköldpaddor saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Mauremys japonica är en sköldpaddsart som beskrevs av Temminck och Schlegel 1835. Mauremys japonica ingår i släktet Mauremys och familjen Geoemydidae. IUCN kategoriserar arten globalt som nära hotad. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Arten förekommer i södra Japan på öarna Honshu, Kyushu och Shikoku.
Загальна довжина карапаксу досягає 18,2—22 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова порівняно невеликого розміру. Очі великі. Панцир у самиць піднято догори, у самців він більш плаский. Карапакс з медіальний кілем. Щитки зростають щорічно, що добре помітно. Пластрон плаский. Перетинка між карапаксом й пластроном доволі широка.
Голова світло—коричнева з темними плямами на щелепах, шиї та з боків. Шия коричнева з безліччю смуг. Карапакс коричневого забарвлення. У старих черепах панцир може бути практично чорним, тоді як у молодих він оливково—коричневий з жовтуватим кілем. Пластрон коричнево—чорний. Перетинка коричнева. Кінцівки і хвіст темно—коричневі зі світло—жовтим відтінком з боків й на верхній поверхні хвоста.
Полюбляє струмки, річки з м'яким дном і рясною рослинністю, болота, ставки, озера, рисові поля. Активна вдень, лише на час спеки полює у сутінках. Харчується фруктами, земляними хробаками, равликами, рибою, жабами, комахами, раками, бур'яном, падлом.
Полюбляє грітися на березі іноді навіть далеко від води. У холодну пору впадає у сплячку під камінням або в опале листя у ставках, проте активна навіть при низькій температурі у 5 °C.
Статевозрілою стає у 3—5 років. Сезон парування починається у вересні і триває до квітня з перервою на зиму. Протягом року самиця робить 1—3 кладки по 1—12 яєць. Перерва між кладками від 10 до 15 днів. Самиця відкладає білі овальні яйця з тендітною шкаралупою мають розмір 36×22 мм. Інкубаційний період триває 70 днів. Черепашат з'являються наприкінці серпня — на початку жовтня. Довжина їх 25-35 мм. Медіальний кіль у них добре виражений, 2 бокових кіля виражені не так чітко. Колір карапаксу в них яскравіше, ніж у дорослих. На пластроні присутня велика темна пляма або широкий малюнок з темних ліній.
Мешкає на островах Хонсю, Кюсю і Шікоку (Японія).
Mauremys japonica là một loài rùa trong họ Emydidae. Loài này được Temminck & Schlegel mô tả khoa học đầu tiên năm 1835.[3]
.jpg)
Phương tiện liên quan tới Mauremys japonica tại Wikimedia Commons
Mauremys japonica là một loài rùa trong họ Emydidae. Loài này được Temminck & Schlegel mô tả khoa học đầu tiên năm 1835.
日本石龜（Mauremys japonica）是地龜科石龜屬的一種龜。別名石龜、日本擬水龜、錢龜（幼體）。
棲息在河流、湖泊、濕地和稻田。為雜食性，會捕食魚、蛙、昆蟲、水生植物和藻類。[2]
日本石龜是日本的特有種（本州、四国、九州、隠岐諸島、五島列島、對馬島、淡路島、壹岐島、佐渡島)。
ワシントン条約附属書II 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 爬虫綱 Reptilia 目 : カメ目 Testudines 科 : イシガメ科 Geoemydidae 属 : イシガメ属 Mauremys 種 : ニホンイシガメ M. japonica 学名 Mauremys japonicaニホンイシガメ（Mauremys japonica）は、爬虫綱カメ目イシガメ科イシガメ属に分類されるカメ。別名イシガメ、ゼニガメ（幼体）。
日本固有種[4]。具体的な分布は本州、四国、九州、隠岐諸島、五島列島、対馬、淡路島、壱岐島、佐渡島、種子島[5][8]
種小名japonicaは「日本の」の意。上記の分布の一部は人為的に移入された可能性もある[5]。例として馬毛島と屋久島にも分布するが、1980年代に行われた調査では分布が確認されていなかったため後に人為的に移入されたと考えられている[5]。東北地方でも記録があるが人為分布とされ、分布の北限は関東地方と考えられている[7]。
最大甲長22センチメートル[5]。オスよりもメスの方が大型になり、オスは最大でも甲長14.5センチメートル[5]。椎甲板に断続的に瘤状の盛り上がり（キール）がある[5][6]。後部縁甲板の外縁はやや鋸状に尖るが、老齢個体では不明瞭になる[5]。背甲の色彩は橙褐色、黄褐色、褐色、灰褐色、暗褐色などと個体変異が大きく、一部に黄色や橙色の斑紋、暗色斑が入る個体もいる[5]。背甲と腹甲の継ぎ目（橋）の色彩は黒や暗褐色一色[5]。喉甲板はやや突出して反り上がり、左右の喉甲板の間に浅い切れこみが入る[5]。左右の肛甲板の間に切れこみが入る[5]。腹甲の色彩は黒や暗褐色一色だが[6]、腹甲外縁に黄色や橙色の斑紋が入る個体もいる[5]。
頭部はやや小型[5]。吻端はやや突出し、上顎の先端は鉤状に尖ったり凹まない[5]。後頭部側面は細かい鱗で覆われない[5]。咬合面は狭く、隆起や突起がない[5]。頭部の色彩は黄褐色や暗黄色・褐色で[6]、側頭部に不明瞭な黒い斑紋が入る[5]。四肢はやや細く、前肢前面には丸みを帯びた大型の鱗が重ならずに並ぶ[5]。指趾の間には指趾の先端まで水かきが発達する[5]。尾は長い[5]。四肢や尾の色彩は黒や暗褐色で[6]、四肢や尾の一部が黄色や橙色になる個体もいる[5]。
卵は平均で長径3.6センチメートル、短径2.2センチメートルの楕円形[5]。孵化直後の幼体は甲長2.5 - 3.5センチメートル[5]。幼体の形態が「銭」のように見えることが別名であるゼニガメの由来となっている[6]。また椎甲板と肋甲板に3本ずつキール（肋甲板は断続的）があるが、成長に伴い消失する[5]。
幼体やオスの成体は背甲が扁平で、メスの成体は背甲がややドーム状に盛り上がり幅広い[5]。オスの成体は腹甲の中央部がわずかに凹む個体もいるが、メスは腹甲の中央部がわずかに突出する[5]。オスは尾がより太いうえに長く、尾をまっすぐに伸ばした状態では総排泄口全体が背甲の外側にある[5]。メスは尾をまっすぐに伸ばしても総排泄口の一部が背甲よりも内側にある[5]。
以前は単に「イシガメ」とされていたが、ミナミイシガメやその亜種ヤエヤマイシガメが周知されるようになったこと・ヌマガメ科も含めてペット用に「○○イシガメ」という種が流通するようになったことから、区別のため「ニホンイシガメ」の和名が用いられるようになった[5]。
核DNAおよびミトコンドリアDNA・短鎖散在反復配列（SINE法）による分子系統推定から、本種はイシガメ属の他種よりもクサガメやハナガメに近縁とする解析結果が得られている[8]。そのためイシガメ属にクサガメ属Chinemysとハナガメ属Ocadiaを含める説や、本種をハナガメ属に含める説もある[5][8]。
関東地方から種子島にかけての43地点238頭のミトコンドリアDNAのシトクロムb・制御領域の分子系統推定では、全部で34のハプロタイプに分かれそれらは大きく2つのグループに分かれるという解析結果が得られた例もある[7]。これらは一方は主に中部地方から近畿地方・四国に、もう一方は主に九州に分布し、中国地方（島根県・広島県）で隣接あるいは同所的に分布する[7]。これらのうち主要あるいは祖先型と考えられるハプロタイプはそれぞれ近畿地方と九州で多く見られ、限られた地域でのみ隣接・同所的に分布することから最終氷河期に近畿地方・九州に取り残された個体群が氷河期の終結・温暖化に伴いそれぞれ分布を中国地方まで拡大したことが示唆されている[7]。
河川や湖沼・池・湿原・水田などに生息し[4][6]、やや流れのある流水域を好む[5]。半水棲で水生傾向が強いが、夏季に陸づたいに一定の地域内にある複数の水場を移動することもある[5]。耐寒性が強く、水温3 - 5℃の環境下での活動が観察された例がある[5]。冬季になると水中の穴や石の下、堆積した落ち葉の中などで冬眠する[5]。
食性は雑食で、魚類、カエルやその卵および幼生、昆虫、エビ類・カニ類・ヨコエビ類などの甲殻類、陸棲および水棲の巻貝、ミミズ、動物の死骸、陸上植物・水生植物の葉・花・果実、藻類などを食べる[5]。水中でも陸上でも採食を行い、農耕地で地面に落ちたカキなどの果物やトマトやウリ類などを食べることもある[5]。同種他種問わず他のカメ類が産卵している最中に、その卵を食べることもある[5]。
繁殖様式は卵生。9月から翌4月（冬季を除く）にオスはメスの顔の前で前肢の掌を外側へ向け交互に振って求愛し、メスが受け入れるとオスはメスの上に乗り交尾を行う[5]。6 - 8月に8 - 10センチメートルの深さの穴を掘り、1回に1 - 12個の卵を年に1 - 3回に分けて産む[5]。産卵の間隔は10 - 15日[5]。卵は約70日で孵化する[5]。
森林伐採や護岸整備による生息地の破壊、水質悪化、ペット用の乱獲などにより生息数は減少している[4][5]。産卵場所の温度環境が制限されることによる性差の偏り、人為的に移入されたミシシッピアカミミガメとの競合、クサガメやハナガメによる遺伝子汚染、アライグマによる捕食などの理由でも生息数の減少が懸念されている[4]。地域によっては絶滅する可能性が高い場所もあるが、種としての絶滅の可能性は低いと考えられている[5]。2013年にワシントン条約附属書IIに掲載された[2]。
ペットとして江戸時代以前から飼育されている[5]。野生個体、飼育下繁殖個体共に流通する[6][5]。幼体がゼニガメの商品名で流通することもあるが、近年ではゼニガメという商品名はクサガメの幼体に用いられることが多い[5][6]。アクアテラリウムで飼育される。日本国内に分布するため、スペースや日照が十分に確保できる利点から野外の池で飼育されることもある[5]。野外で飼育する場合は脱走に気をつける[5]。水質の悪化に弱く、塩素を中和していない水道水で頻繁に水替えを行うと真菌性の皮膚病を患うことが多い[5]。そのため水質が清涼かつ安定した状態（水量を多くする、濾過を機能させる、植物プランクトンが繁殖している水＜グリーンウォーター＞を用いるなど）を維持する必要がある[6]。陸場を用意し屋内で飼育する場合は暖房器具を設置して皮膚や甲羅を完全に乾かすことのできる環境を作った上で、紫外線を含む照明器具を照射する[5]。餌付きの良い個体が多いが、大型の野生個体は餌付きにくいこともある[5]。飼育下では配合飼料にも餌付く[5]。
頭部
일본돌거북(日本石亀, Mauremys japonica)은 거북목 돌거북과 남생이속의 민물 거북으로, 현재, 일본에만 서식하는 일본 고유종이다. 서식지가 줄어들면서 일본돌거북의 개체수는 줄어들고 있지만, 아직 멸종위기 생물종은 아니다.
등딱지의 길이는 최대 22cm이다. 암컷이 수컷보다 더 크고, 수컷의 등딱지 길이는 최대 14.5cm이다. 머리는 약간 작다. 뒷머리부분은 미세한 비늘로 덮여있다.
