Distribucion General: Se encuentra desde el norte de México hasta el este de Panamá. También se localiza en la zona costera al norte de Perú.
Les especies d'aves con nome común en llingua asturiana márquense como NOA. En casu contrariu, conséñase'l nome científicu o de la SEO.
'''Tachycineta albilinea ye una especie d'ave paseriforme non migratoria de la familia de los hirundínidos (Hirundinidae). Ye nativu d'América Central, Méxicu y Perú.[1]
La área de distribución de la golondrina de manglar inclúi les zones costeres Belice, Costa Rica, El Salvador, Guatemala, Hondures, Méxicu, Nicaragua, Panamá y Perú.[1] La población disyunta que vive na mariña de Perú xeneró discutiniu: anque s'asemeya a la forma típica de la golondrina de manglar, escarez de rayes blanques na so cabeza. Mientres ye xeneralmente consideráu una subespecie, el so aislláu allugamientu xeográficu suxure que se trate posiblemente d'una especie distinta.
El so hábitat consiste de monte de manglar subtropical y tropical, pacionales estacionalmente húmedos o anubiertos, güelgaes (ríos, regueros, tabayones, banzaos, barraqueres, llagos), y zones intermareales.[1]
En promediu esta golondrina tien un llargor de 13 cm de llargu y pesa alredor de 14g. El picu ye pequeñu y negru. La golondrina de manglar adulta tien l'envés iridiscente verde azuláu, la parte inferior y el torso de color blancu, la cola y les plumes de vuelu son corites. Tien una delgada franxa blanca que cuerre dende'l picu escontra riba del güeyu. La fema suel tener colores más apagaos que'l machu, y les aves xuveniles son de color gris-marrón na parte cimera y gris-marrón blanquiáu per debaxo.
El vuelu de la golondrina de manglar ye típicamente direutu y baxu sobre l'agua. De cutiu pósase. La so llamada ye un retumbante jeerrrt.
Esta especie ta estrechamente rellacionada con bastante agua, y alcuéntrase de cutiu en pequeños grupos sobre los ríos o llagos, cuando nun se reproducen. La golondrina de manglar subsiste principalmente nuna dieta d'inseutos, incluyendo especies de gran tamañu como les libélulas y les abeyes.
Constrúi niales avolumaos en cuévanos naturales o artificiales cerca de l'agua, polo xeneral per debaxo de 2 metros d'altor. Los sitios de anidación inclúin furacos nos árboles y resquiebros nes roques o pontes. La puesta de güevos ye de trés a cinco güevos blancos que salen del cascarón en 17 díes. Los pitucos son alimentaos por dambos padres mientres 23 a 27 díes, hasta qu'abandonen el nial. Al igual que la golondrina bicolor esta especie ye bien agresiva pa otros hirundínidos mientres la dómina de cría y los niales tán dellos cientos de metros de distancia.
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Aves, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Les especies d'aves con nome común en llingua asturiana márquense como NOA. En casu contrariu, conséñase'l nome científicu o de la SEO. '''Tachycineta albilinea ye una especie d'ave paseriforme non migratoria de la familia de los hirundínidos (Hirundinidae). Ye nativu d'América Central, Méxicu y Perú.
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Gwennol mangrôf (sy'n enw benywaidd; enw lluosog: gwenoliaid mangrôf) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Tachycineta albilinea; yr enw Saesneg arno yw Mangove swallow. Mae'n perthyn i deulu'r Gwenoliaid (Lladin: Hirundinidae) sydd yn urdd y Passeriformes.[1]
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn T. albilinea, sef enw'r rhywogaeth.[2]
Mae'r gwennol mangrôf yn perthyn i deulu'r Gwenoliaid (Lladin: Hirundinidae). Dyma rai o aelodau eraill y teulu:
Rhestr Wicidata:
rhywogaeth enw tacson delwedd Gwennol bondo Asia Delichon dasypus Gwennol bondo Nepal Delichon nipalensis.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Gwennol mangrôf (sy'n enw benywaidd; enw lluosog: gwenoliaid mangrôf) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Tachycineta albilinea; yr enw Saesneg arno yw Mangove swallow. Mae'n perthyn i deulu'r Gwenoliaid (Lladin: Hirundinidae) sydd yn urdd y Passeriformes.
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn T. albilinea, sef enw'r rhywogaeth.
_immature.jpg)
The mangrove swallow (Tachycineta albilinea) is a passerine bird in the swallow family that breeds in coastal regions from Mexico through Central America to Panama. It has blue-green upperparts, blackish flight feathers, a white rump, a black tail, and white underparts. It can be identified by the supraloral white streak, the white line near its eye, which only occurs in two other species of Tachycineta: the violet-green swallow and the white-rumped swallow. The sexes, although similar in plumage, differ slightly in size. The juveniles have grey-brown upperparts and white-washed underparts. This swallow's song is generally described as a soft trilling, with a rolled jeerrt call, and a sharp alarm note.
The mangrove swallow is very territorial when breeding, much like the related tree swallow. Its nest is normally built in a hole or crevice near water and less than 2 metres (7 ft) above the ground. This species usually feeds alone when breeding, but will feed in groups when not. It normally forages closer to the nest when hunting for its chicks, but will go much further when foraging for itself. In between foraging attempts, it is frequently seen perching near water. It is an aerial insectivore and eats unusually large prey for its size.
With an estimated population of at least 500,000 individuals, the mangrove swallow is classified as a species of least concern by the International Union for Conservation of Nature (IUCN). Its numbers are decreasing, although not fast enough for it to be classified as vulnerable. Little is known about the predation of this species, although it is a host of Sternostoma hirundinis, a type of nasal mite. It has also been known to lose nests both to termites and black flies.
The mangrove swallow was formally described in 1863 as Petrochelidon albilinea by American amateur ornithologist George Newbold Lawrence.[2] Its current genus, Tachycineta, was originally described in 1850 by the German ornithologist Jean Cabanis.[3] The genus name Tachycineta is from Ancient Greek takhukinetos, "moving quickly", and the specific albilinea is from Latin albus, "white", and linea, "line".[4]
The Tachycineta species are members of the swallow family of birds, and are placed in the Hirundininae subfamily, which comprises all swallows and martins except the very distinctive river martins. DNA sequence studies suggest that there are three major groupings within the Hirundininae, broadly correlating with the type of nest built.[5] These groups are the "core martins", including burrowing species like the sand martin, the "nest-adopters", which are birds that utilise natural cavities, and the "mud nest builders" such as the Delichon house martins. The Tachycineta species belong to the "nest-adopter" group.[6]
All nine Tachycineta species have glossy blue or green backs and white underparts, but the five species with white rumps – the mangrove swallow, Tumbes swallow, white-winged swallow, white-rumped swallow and Chilean swallow – are particularly closely related, the first three and the last two forming two superspecies. The Tumbes swallow of coastal Peru was formerly considered to be a subspecies of the mangrove swallow, but its calls, behaviour, and cytochrome b data indicate that it should be considered as a separate species.[7] It is also differentiated from the mangrove swallow by its lack of a supraloral white line and by its slight difference in size.[8]
A relatively small swallow, the mangrove swallow is 11–12 centimetres (4.3–4.7 in) long and weighs about 14 grams (0.5 oz). The adult has iridescent blue-green upperparts, white underparts, rump, and undertail- and wing-coverts, and blackish tail and flight feathers. The feathers are greener when fresh and bluer when worn. The white underparts sometimes have faint, dark shaft streaks.[9] The bill is small and black, about 11 millimetres (0.43 in) long. The iris is a dark brown, and the tarsus and toes range in colour from black to fuscous-brown. The lores are black and have a thin white line above them. Two other species of Tachycineta have this distinctive feature: the violet-green swallow and the white-rumped swallow. The adult's tail is only slightly forked. The sexes are similar, although they differ slightly in size. Compared to the male, the female has a slightly longer tail and slightly shorter wings. The juvenile is dull grey-brown above and grey-brown washed white below.[9][10] Occasionally, the juvenile's upperparts have a subtle, greenish gloss.[8]
The call of the mangrove swallow is a rolled "jeerrrt", or a "chriet". The song is frequently described as a soft trilling.[9][10] It uses a short sharp alarm note.[8]
This swallow is native to Mexico and all of Central America (Belize, Guatemala, Honduras, El Salvador, Nicaragua, Costa Rica and Panama). It is usually found near low-lying bodies of water and mangrove forests, which gave rise to the common name. It has also been recorded in intertidal zones. In Mexico, it is not typically found above 600 metres (2,000 ft).[1] In Costa Rica, it has been found to occur as high as 1,000 metres (3,300 ft), but it normally occurs between 500 metres (1,600 ft) and sea level. It is rarely found in the highlands. The mangrove swallow is also vagrant to the United States, where it was first recorded in 2002, in Florida.[10] Although the mangrove swallow is a full-time resident of its range, there are probably some post-breeding movements.[8][10]
The mangrove swallow is closely associated with fairly still, open water, and is often found in small flocks over rivers or lakes when not breeding.[10] Its flight path is normally direct and low over water. It flies with quick wingbeats and some gliding.[9] In between foraging attempts, it can frequently be seen to perch.[11]
_in_flight_Peten.jpg)
_in_flight_Peten_3.jpg)
The mangrove swallow is a solitary bird; its nests are not found closer than 50 metres (160 ft) away from each other, and usually have about 300 metres (1,000 ft) separating them. The nest itself is built in natural or artificial cavities near water, usually in a tree stump or dead tree.[9] It is also not uncommon for it to nest in nest boxes.[12] The nest is a few centimetres deep and made with grass, fine stems, moss, and a few leaves and sticks. It is padded with feathers. The nest is normally found to occur below 2 metres (7 ft). While the nest is built relatively low, it is still normally above the water level of a typical flood.[8] Sites include tree holes and crevices in rock or bridges.[9]
During its five-month breeding season, the mangrove swallow typically lays two broods.[11] The data suggests that the breeding season is from approximately January to July in Central America, and from around March to June or July in Mexico.[8] Like the related tree swallow, this species is very aggressive to other hirundines when breeding and is very territorial.[9]
This swallow is socially monogamous, with some extra-pair mating. For example, about 15% of nestlings and about 25% of broods are developed through extra-pair paternity.[9] A nest with extra-pair young is, on average, about 430 metres (1,410 ft) away from its nearest neighbour. Extra-pair young are also correlated with the breeding synchrony index, or the percentage of females fertile simultaneously. The fact that the laying of eggs is not synchronized within a population is due to the long breeding season of the mangrove swallow.[9] This swallow also displays paternity assurance behaviour. For example, males follow fertile females more often than females follow males. The period of fertility is from six days before the first egg is laid until the second to last egg is laid.[13]
The clutch is three to five white eggs which hatch in 17 days.[9] On average the eggs measure 17.3 mm × 12.8 mm (0.68 in × 0.50 in) and weigh about 1.6 grams (0.056 oz). The eggs hatch asynchronously, with about a 60% hatchability. The nestlings are fed by both parents for 23–27 days to fledging.[8][9] Usually, there is only one successful fledgling per nest.[14]
The mangrove swallow subsists primarily on a diet of small, flying insects, including large species such as dragonflies and bees. The prey it feeds on is large for a bird of its size. This swallow usually feeds close over bays, lakes, and large rivers, but sometimes can be found to forage 30 metres (98 ft) or more above the water.[11] It normally forages in the early morning and late afternoon, with nestlings being fed just after sunrise and before sunset. Non-breeding mangrove swallows normally forage in small flocks, although when breeding, it feeds alone or in pairs.[9]
The mangrove swallow typically stays within about 100 metres (330 ft) of its nest when it is foraging for the nestlings. But, when hunting for itself, it has been recorded to go as far out as 200 metres (660 ft) from its nest.[9][11] Ordinarily, it will feed within its own territory.[7]
Not much is known about the predators and parasites of the mangrove swallow, although it has been known to lose nests to termites and black flies.[9] The black flies are mainly local and typically only affect artificial nest boxes. The prevalence of the flies is linked to nearby streams and is dependent on weather conditions.[15] This swallow is a host to the parasite Sternostoma hirundinis, a type of nasal mite.[16]
As of 2016, the mangrove swallow is classified as least concern by the IUCN. There is some evidence that the population is decreasing. This is probably due to habitat loss or the use of pesticides.[9] The justification for classifying this species as least concern is its large population, estimated to be greater than 500,000 individuals, and its extremely large range, estimated to be about 3,170,000 square kilometres (1,220,000 sq mi). Although the population is decreasing, it is not decreasing rapidly enough to be classified as a vulnerable species.[1]
Immature, Panama The mangrove swallow (Tachycineta albilinea) is a passerine bird in the swallow family that breeds in coastal regions from Mexico through Central America to Panama. It has blue-green upperparts, blackish flight feathers, a white rump, a black tail, and white underparts. It can be identified by the supraloral white streak, the white line near its eye, which only occurs in two other species of Tachycineta: the violet-green swallow and the white-rumped swallow. The sexes, although similar in plumage, differ slightly in size. The juveniles have grey-brown upperparts and white-washed underparts. This swallow's song is generally described as a soft trilling, with a rolled jeerrt call, and a sharp alarm note.
The mangrove swallow is very territorial when breeding, much like the related tree swallow. Its nest is normally built in a hole or crevice near water and less than 2 metres (7 ft) above the ground. This species usually feeds alone when breeding, but will feed in groups when not. It normally forages closer to the nest when hunting for its chicks, but will go much further when foraging for itself. In between foraging attempts, it is frequently seen perching near water. It is an aerial insectivore and eats unusually large prey for its size.
With an estimated population of at least 500,000 individuals, the mangrove swallow is classified as a species of least concern by the International Union for Conservation of Nature (IUCN). Its numbers are decreasing, although not fast enough for it to be classified as vulnerable. Little is known about the predation of this species, although it is a host of Sternostoma hirundinis, a type of nasal mite. It has also been known to lose nests both to termites and black flies.
La Mangleja hirundo, Tachycineta albilinea, estas eta neotropisa paserina birdo el la familio de hirundedoj (Hirundinidae), kiu enhavas kaj la hirundojn kaj la murhirundojn. Ĝi reproduktiĝas en marbordaj regionoj (manglejoj, de kie venas la nomo) el Meksiko tra Centrameriko al Panamo. Ĝi estas ne-migranta, sed povas fari sezonajn movojn.
Estas hirundo en marborda Peruo kiu similas al la Mangleja hirundo, sed ĝi ne havas la blankan kapostrion. Ĝi estas eble subspecio, sed la geografia separo sugestas ke tiu eta malmulte konata formo estas distinga specio.
Tiu hirundo mezaveraĝe estas 13 cm longa kaj pezas ĉirkaŭ 14 g. La beko estas eta kaj nigra. La plenkreskulo de Mangleja hirundo havas brilegan bluverdecajn suprajn partojn, blankajn subajn partojn kaj pugon, kaj nigrecajn voston kaj flugilplumojn. Estas fajna blanka strio el la beko ĝis supra la okulo, dum larĝa nigra zono trapasas la okulon kaj kontrastigas la bluan kapon kun la blankega gorĝo. La ino kutime havas malpli markitajn kolorojn ol la masklo, kaj junuloj estas simple grizbruna supre kaj grizbruna makulita je blanko sube.
La nesto de la Mangleja hirundo konstruiĝas en natura aŭ artefarita kavaĵo ĉe akvo, kutime ĉirkaŭ 2 m supre. Lokoj inkludas arbotruojn kaj fendojn en rokoj aŭ pontoj. La ovodemetado estas 3 al 5 blankaj ovoj el kiuj eloviĝas la idetoj en 17 tagoj. Ambaŭ gepatroj manĝigas la idojn dum 23-27 tagoj antaŭ elnestiĝo. Kiel la rilata Dukolora hirundo, tiu specio estas tre agresema al aliaj hirundoj dum reproduktado, kaj nestoj estas kelkaj centoj da metroj apartaj.
Tiu specio estas ege asocia kun malferma akvo, kaj troviĝas ofte en etaj aroj super riveroj aŭ lagoj for de la reprodukta sezono. La Mangleja hirundo manĝas ĉefe insektojn, inklude grandajn speciojn kiel libeloj kaj abeloj.
La flugo de la Mangleja hirundo estas kutime rekta kaj malalta super akvo. Ĝi ofte ripozas. La alvoko estas ruleca jiirrrt.
La Mangleja hirundo, Tachycineta albilinea, estas eta neotropisa paserina birdo el la familio de hirundedoj (Hirundinidae), kiu enhavas kaj la hirundojn kaj la murhirundojn. Ĝi reproduktiĝas en marbordaj regionoj (manglejoj, de kie venas la nomo) el Meksiko tra Centrameriko al Panamo. Ĝi estas ne-migranta, sed povas fari sezonajn movojn.
Estas hirundo en marborda Peruo kiu similas al la Mangleja hirundo, sed ĝi ne havas la blankan kapostrion. Ĝi estas eble subspecio, sed la geografia separo sugestas ke tiu eta malmulte konata formo estas distinga specio.
La golondrina de manglar (Tachycineta albilinea) es una especie de ave paseriforme no migratoria de la familia de los hirundínidos (Hirundinidae). Es nativa de América Central, México y Perú.[1]
El área de distribución de la golondrina de manglar incluye las zonas costeras Belice, Costa Rica, El Salvador, Guatemala, Honduras, México, Nicaragua, Panamá y Perú.[1] La población disyunta que vive en la costa de Perú ha generado discusión: aunque se asemeja a la forma típica de la golondrina de manglar, carece de rayas blancas en su cabeza. Mientras es generalmente considerado una subespecie, su aislada ubicación geográfica sugiere que se trate posiblemente de una especie distinta.
Su hábitat consiste de bosque de manglar subtropical y tropical, pastizales estacionalmente húmedos o inundados, humedales (ríos, arroyos, cataratas, pantanos, ciénagas, lagos), y zonas intermareales.[1]
En promedio esta golondrina tiene una longitud de 13 cm de largo y pesa alrededor de 14g. El pico es pequeño y negro. La golondrina de manglar adulta tiene el dorso iridiscente verde azulado, la parte inferior y el torso de color blanco, la cola y las plumas de vuelo son negruzcas. Tiene una delgada franja blanca que corre desde el pico hacia arriba del ojo. La hembra suele tener colores más apagados que el macho, y las aves juveniles son de color gris-marrón en la parte superior y gris-marrón blanqueado por debajo.
El vuelo de la golondrina de manglar es típicamente directo y bajo sobre el agua. A menudo se posa. Su llamada es un retumbante jeerrrt.
Esta especie está estrechamente relacionada con bastante agua, y se encuentra a menudo en pequeños grupos sobre los ríos o lagos, cuando no se reproducen. La golondrina de manglar subsiste principalmente en una dieta de insectos, incluyendo especies de gran tamaño como las libélulas y las abejas.
Construye nidos voluminosos en cavidades naturales o artificiales cerca del agua, por lo general por debajo de 2 metros de altura. Los sitios de anidación incluyen agujeros en los árboles y grietas en las rocas o puentes. La puesta de huevos es de tres a cinco huevos blancos que salen del cascarón en 17 días. Los polluelos son alimentados por ambos padres durante 23 a 27 días, hasta que abandonen el nido. Al igual que la golondrina bicolor esta especie es muy agresiva para otros hirundínidos durante la época de cría y los nidos están varios cientos de metros de distancia.
La golondrina de manglar (Tachycineta albilinea) es una especie de ave paseriforme no migratoria de la familia de los hirundínidos (Hirundinidae). Es nativa de América Central, México y Perú.
Tachycineta albilinea Tachycineta generoko animalia da. Hegaztien barruko Hirundinidae familian sailkatua dago.
Tachycineta albilinea Tachycineta generoko animalia da. Hegaztien barruko Hirundinidae familian sailkatua dago.
Tachycineta albilinea
L'Hirondelle des mangroves (Tachycineta albilinea) est une espèce de passereaux de la famille des Hirundinidae.
Son aire de répartition s'étend sur le Mexique, le Belize, le Guatemala, le Salvador, le Honduras, le Nicaragua, le Costa Rica, le Panamá, la Colombie, l'Équateur et le Pérou. Elle est rare en Floride.
C'est une espèce monotypique (non subdivisée en sous-espèces). Jusqu'en 2005, l'Hirondelle de Stolzmann (Tachycineta stolzmanni) était considérée comme une sous-espèce de Tachycineta albilinea.
Tachycineta albilinea
L'Hirondelle des mangroves (Tachycineta albilinea) est une espèce de passereaux de la famille des Hirundinidae.
Walet bakau (Tachycineta albilinea) adalah sejenis burung pengicau dalam famili walet yang berkembang biak di wilayah pesisir dari Meksiko melewati Amerika Tengah sampai Panama. Dengan bagian atas berwarna biru-hijau, bulu sayap terbang berwarna kehitaman, bokong berwarna putih, ekor berwarna hitam, dan bagian bawah berwarna putih. Hal ini dapat diidentifikasi oleh supraloral bergaris putih, garis putih di dekat mata, yang hanya terdapat pada dua spesies lain dari Tachycineta yakni walet violet hijau dan walet berbokong putih. Jenis kelamin, meskipun sama dalam bulu, sedikit berbeda dalam ukuran. Walet muda memiliki bagian atas berwarna abu-abu kecokelatan dan bagian bawah berwarna putih kapur. Kicauan walet ini umumnya digambarkan sebagai bergetar lembut, dengan panggilan jeerrt mengalun, dan suara tanda bahaya yang nyaring.
Dengan perkiraan estimasi populasi sedikitnya 500.000 ekor, walet bakau diklasifikasikan sebagai spesies berisiko rendah oleh Uni Internasional untuk Konservasi Alam (IUCN). Jumlahnya sedang menurun, meskipun belum cukup cepat untuknya diklasifikasikan sebagai spesies rentan. Sedikit diketahui mengenai predasi dari spesies ini, meskipun merupakan inang untuk Sternostoma hirundinis, sejenis tungau hidung. Walet ini juga diketahui kehilangan sarangnya baik karena rayap maupun lalat hitam.
Walet bakau secara resmi ditetapkan pada tahun 1863 sebagai Petrochelidon albilinea oleh ahli ornitologi amatir Amerika, George Newbold Lawrence.[2] Genusnya sekarang, Tachycineta awalnya ditetapkan pada 1850 oleh ahli ornitologi Jerman, Jean Cabanis.[3] Nama genus Tachycineta berasal dari Yunani Kuno takhukinetos, "bergerak cepat", dan spesifiknya albilinea berasal dari Latin albus, "putih", dan linea, "garis".[4]
Walet bakau (Tachycineta albilinea) adalah sejenis burung pengicau dalam famili walet yang berkembang biak di wilayah pesisir dari Meksiko melewati Amerika Tengah sampai Panama. Dengan bagian atas berwarna biru-hijau, bulu sayap terbang berwarna kehitaman, bokong berwarna putih, ekor berwarna hitam, dan bagian bawah berwarna putih. Hal ini dapat diidentifikasi oleh supraloral bergaris putih, garis putih di dekat mata, yang hanya terdapat pada dua spesies lain dari Tachycineta yakni walet violet hijau dan walet berbokong putih. Jenis kelamin, meskipun sama dalam bulu, sedikit berbeda dalam ukuran. Walet muda memiliki bagian atas berwarna abu-abu kecokelatan dan bagian bawah berwarna putih kapur. Kicauan walet ini umumnya digambarkan sebagai bergetar lembut, dengan panggilan jeerrt mengalun, dan suara tanda bahaya yang nyaring.
Dengan perkiraan estimasi populasi sedikitnya 500.000 ekor, walet bakau diklasifikasikan sebagai spesies berisiko rendah oleh Uni Internasional untuk Konservasi Alam (IUCN). Jumlahnya sedang menurun, meskipun belum cukup cepat untuknya diklasifikasikan sebagai spesies rentan. Sedikit diketahui mengenai predasi dari spesies ini, meskipun merupakan inang untuk Sternostoma hirundinis, sejenis tungau hidung. Walet ini juga diketahui kehilangan sarangnya baik karena rayap maupun lalat hitam.
La rondine delle mangrovie (Tachycineta albilinea (Lawrence, 1863)) è un uccello della famiglia Hirundinidae.[1]
La rondine delle mangrovie (Tachycineta albilinea (Lawrence, 1863)) è un uccello della famiglia Hirundinidae.
De mangrovezwaluw (Tachycineta albilinea) is een zangvogel uit de familie Hirundinidae (zwaluwen).
Deze soort komt voor in de laaglanden van noordelijk Mexico tot Panama.
De mangrovezwaluw (Tachycineta albilinea) is een zangvogel uit de familie Hirundinidae (zwaluwen).
Mangrovesvala[2] (Tachycineta albilinea) är en fågel i familjen svalor inom ordningen tättingar.[3] Den förekommer i Centralamerika i låglänta områden från norra Mexiko till Panama.[3]
Översidan av kroppen är blågrön. Vingarna är grå-svarta, stjärten svart och undersidan vit. Arten kan identifieras genom det vita strecket strax ovanför en linje mellan näbbens fäste och ögat. Det förekommer endast på två andra arter i släktet: violettgrön svala och vitgumpsvala. Könen har likartad fjäderdräkt men skiljer något i storlek. Ungfåglarna har gråbrun överdel och vitaktig underdel. Den här svalans sång beskrivs allmänt som mjukt drillande, med ett rullat ’’djeerrt’’ och en skarp alarm-ton.
Mangrovesvala är starkt revirhävdande när den häckar, ungefär som trädsvala. Boet byggs normalt i ett hål eller en hålighet nära vatten och mindre än två meter ovanför marken. Arten brukar söka sin föda i ensamhet när den häckar, men i grupp när den inte häckar. Födosökandet sker normalt närmare boet när den jagar för att finna föda till sina ungar, men mycket längre bort när den söker föda till sig själv. Mellan födosökandet ses den ofta sitta stilla nära vatten. Den fångar insekter i luften och tar ovanligt stora byten relativt sin egen storlek.
Med ett uppskattat antal av minst 500000 individer är mangrovesvalan klassad som livskraftig av IUCN, [1] trots att antalet är på nedgående. Mycket lite är känt om i vad mån andra djur tar den som byte. Men den är värdorganism för Sternostoma hirundinis, ett näs-kvalster. Det förekommer också att de förlorar sina bon till termiter och knott.
Wikimedia Commons har media som rör mangrovesvala.
Wikispecies har information om Tachycineta albilinea.
Mangrovesvala (Tachycineta albilinea) är en fågel i familjen svalor inom ordningen tättingar. Den förekommer i Centralamerika i låglänta områden från norra Mexiko till Panama.
Översidan av kroppen är blågrön. Vingarna är grå-svarta, stjärten svart och undersidan vit. Arten kan identifieras genom det vita strecket strax ovanför en linje mellan näbbens fäste och ögat. Det förekommer endast på två andra arter i släktet: violettgrön svala och vitgumpsvala. Könen har likartad fjäderdräkt men skiljer något i storlek. Ungfåglarna har gråbrun överdel och vitaktig underdel. Den här svalans sång beskrivs allmänt som mjukt drillande, med ett rullat ’’djeerrt’’ och en skarp alarm-ton.
Mangrovesvala är starkt revirhävdande när den häckar, ungefär som trädsvala. Boet byggs normalt i ett hål eller en hålighet nära vatten och mindre än två meter ovanför marken. Arten brukar söka sin föda i ensamhet när den häckar, men i grupp när den inte häckar. Födosökandet sker normalt närmare boet när den jagar för att finna föda till sina ungar, men mycket längre bort när den söker föda till sig själv. Mellan födosökandet ses den ofta sitta stilla nära vatten. Den fångar insekter i luften och tar ovanligt stora byten relativt sin egen storlek.
Med ett uppskattat antal av minst 500000 individer är mangrovesvalan klassad som livskraftig av IUCN, trots att antalet är på nedgående. Mycket lite är känt om i vad mån andra djur tar den som byte. Men den är värdorganism för Sternostoma hirundinis, ett näs-kvalster. Det förekommer också att de förlorar sina bon till termiter och knott.
Мангрові ластівки вперше були описані 1863 року як Petrochelidon albilinea американським орнітологом-любителем Джорджом Ньюболдом Лоуренс[2], а сучасний рід Tachycineta вперше описав 1850 року німецький орнітолог Жан Кабаніс.[3] Назва роду Tachycineta походить від давньогрецького takhukinetos («те, що швидко рухається»), а сама назва виду albilinea від латинського albus ("білий") і linea («лінія»).[4]
Вид входить до роду Tachycineta підродини Hirundininae родини ластівкових, яка включає в себе всіх ластівок і серпокрильців, за винятком роду річкових ластівок, які відносяться до підродини Pseudochelidoninae. Дослідження ДНК послідовності показують, що існує три основні групи серед Hirundininae, що в цілому відрізняється будуванням гнізда[5]: ті, що риють собі гнізда, як берегова ластівка; ті, що оселяються у природних порожнинах, як наприклад, розломи в скелях; і ті птахи, що будують кубло з бруду та багна, як міська ластівка. Мангрова ластівка відноситься до птахів, що оселяються в природних порожнинах.[6]
Всі дев'ять видів Tachycineta мають глянсово блакитні або зелені спинки і білий низ, але п'ять з цих видів мають білі сідниці — мангрова ластівка, T. stolzmanni, білокрила ластівка, T. leucorrhoa і чилійська ластівка — які особливо тісно пов'язані між собою, перші три і останні два види утворюють два надвида. Tachycineta stolzmanni узбереж Перу раніше вважалася підвидом мангрових ластівок, але її спів, поведінка і дані цитохрома b свідчать про те, що її слід розглядати як самостійний вид.[7] Також вона відрізняється від мангрової ластівки відсутністю білої смуги біля очей і невеликою різницею в розмірах.
Це відносно невелика ластівка, 11-12 см довжиною і близько 14 грамів вагою. Доросла особина має переливчастий синьо-зелений верх, білий низ тіла, надхвістя, підхвістя і криючі крила, чорнявий хвіст і махові пір'я. Нові пір'я зеленіші, а старі блакитніші. Нижня сторона тіла біла, іноді з слабкими темними плямочками. Чорний дзьоб невеликий, близько 11 мм довжиною. Райдужна оболонка темно-коричнева, а плесно і пальці мають діапазон кольорів від чорного до темнувато-коричневого. За очима є тонкі білі лінії. Ще два інших вида Tachycineta мають цю особливість: T. thalassina і T. leucorrhoa. Хвіст зрілої особини хвіст лише злегка роздвоєний. Птахи обох статей схожі між собою, хоча трохи відрізняються за розміром. Порівняно з самцями, самиці мають трохи довший хвіст і коротші крила. Молодняк сіро-коричневого забарвлення,[8][9] а іноді, верх має слабкий, зеленуватий блиск.[10]
Спів мангрових ластівок звучить як «єрррт», або «чріт». Їх пісні часто описуються як м'який тріль. Для попередження використовують різкий і короткий сигнал тривоги.
Ці ластівки родом з Мексики, всієї Центральної Америки (Беліз, Гватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Рика та Панама), а також з Перу. Вони зазвичай мешкають поруч з низьколежачими водоймами і у мангрових лісах, через що і отримали свою загальну назву. Також були помічені у літоральних зонах. У Мексиці, як правило, гніздяться на висоті не вище 600 метрів від рівня моря. У Коста-Риці на висоті до 1000 метрів, але зазвичай, але обирають висоту між 500 метрів альтитуди. Рідше зустрічаються у високогір'ї. Мангрові ластівки також залітають у Сполучені Штати Америки, де вони були вперше зафіксовані 2002 року, в штаті Флорида. Незважаючи на те, що мангрова ластівка є постійним жителем свого ареалу, ймовірно, існують деякі переміщення після сезону гніздування.
Життя мангрових ластівок тісно пов'язане з досить-таки відкритими водоймами, і самі ластівки часто зустрічаються невеликими групами над річками або озерами, якщо в них не шлюбний сезон. Їх траєкторії польоту зазвичай прямі і низько над водою. Летять з швидким помахами крил і немов ковзаючи у повітрі. У проміжках між пошуками їжі їх часто можна спостерігати відпочиваючими у води.[11]
Мангрова ластівка це досить самотні птах; їх гнізда знаходили, щонайменше, на відстані від 50 до 300 метрів один від одного. Гнізда будують собі в природних або штучних западинах біля води, зазвичай у якомусь пні чи всохлому дереві. Також не рідкість коли вони обирають шпаківню.[12] Зазвичай їх кубло глибиною декілька сантиметрів і обкладений травою, тонкими стеблами, мохом, листками і паличками. Це все доповнюється пір'ями. Також для свого кубла вони обирають дупла дерев і розщілини в скелях або мостах.
За п'ять місяців сезону розмноження, мангрові ластівки зазвичай висиджують два виводки. Сам шлюбний період триває приблизно з січня по липень в Центральній Америці, і приблизно з березня до червня чи липня в Мексиці. Як і споріднена деревна ластівка, цей вид дуже агресивний до інших ластівкових під час періоду парування і є дуже територіальним.
Мангрові ластівки соціально моногамні, але з деякими позапаровими зляганнями. Наприклад, близько 15 % пташенят і близько 25 % виводків розвиваються в результаті позапарового батьківства. Гніздо з позапаровим молодняком в середньому знаходиться приблизно в 430 метрах від найближчого такого ж сусіда. Позапарова молодь також зіставляється з індексом репродуктивної синхронності, або відсоток самиць, які одночасно родючі. Немає чіткого часу відкладання яєць через тривалий сезон розмноження мангрових ластівок. Самці йдуть спаровуватися до самиць частіше, ніж самиці йдуть до самців. Період фертильності становить шість днів від першого до передостаннього яйця.[13]
Кладка складається від трьох до п'яти білих яєць, які вилуплюються через 17 днів. В середньому яйця за розміром 17,3 × 12.8 мм і важать близько 1.6 грам. З яєць пташенята вилуплюються асинхронно, причому виводимість близько 60 %. Пташенят вигодовують обидва батьки протягом 23-27 днів до вильоту. Як правило, на одне гніздо є тільки одне успішне пташеня.[14]
До раціону мангрових ластівок в першу чергу входять маленькі, літаючі комахи, у тому числі великі види, такі як бабки і бджоли. Це досить велика здобич для птиці такого розміру. Ця ластівка зазвичай шукає поживу близько до заток, озер і великих річок, але іноді її можна знайти на висоті 30 метрів або вище над водою. Зазвичай вони їдять рано вранці і пізно ввечері, пташенят годують тільки після сходу сонця і перед заходом. Ті ластівки, що не гніздяться, зазвичай ловлять корм невеликими зграями. Хоча при гніздуванні вони живляться поодинці або парами.
Мангрові ластівки залишаються на відстані в межах 100 метрів від гнізда при добуванні їжі для пташенят. Але, при полюванні для себе, було відмічено, що вони можуть віддалятися до 200 метрів від свого гнізда. Як правило, вони живляться на своїй території.
Не так багато відомо про хижаки і паразити мангрових ластівок, хоча було виявлено, що їх гнізда потерпають від термітів і мошок. Чорні мухи, здебільшого, впливають тільки на штучні шпаківні. Поширеність мух пов'язано з довколишніми потоками і залежить від погодних умов.[15] Також ці ластівки виявилися хазяїнами для паразита Sternostoma hirundinis, виду носового кліща.[16]
Станом на 2016 рік, мангрова ластівка класифікується як вид «з найменшим ризиком» за МСОП. Є деякі свідчення того, що популяція зменшується. Це, напевно, через зменшення природного середовища існування або використання пестицидів. Обґрунтуванням для класифікації цього виду як найменш загрозливим є його численна популяція, яка оцінюється в більш ніж 500 000 представників, а його найбільший ареал оцінюється приблизно в 3,170,000 км2. Хоча популяція зменшується, вона не знижується досить швидко, щоб вид був класифікований як уразливий.
_Peten_2.jpg)
|last1= та |last= (довідка); Вказано більш, ніж один |first1= та |first= (довідка); Вказано більш, ніж один |ISSN= та |issn= (довідка); Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка) 
Tachycineta albilinea là một loài chim trong họ Hirundinidae[2]. Loài có lông màu xanh xanh lá cây phía trên, lông bay đen, đít trắng, đuôi đen và phần dưới trắng. Nó có thể được xác định bởi vệt trắng trên mắt, dòng trắng gần mắt của nó, chỉ xảy ra ở hai loài khác của Tachycineta: nuốt màu tím xanh và nuốt rơm trắng. Chim trống và chim mái, mặc dù giống nhau ở màu lông, lại khác nhau về kích thước. Chim non chưa trưởng thành có màu xám nâu và phần dưới màu trắng. Chúng rất có ý thức chiếm lãnh thổ khi sinh sản, giống như loài nuốt cây có liên quan. Tổ thường được xây trong một cái lỗ hoặc một khe gần nước và cách mặt đất chưa đến 2 mét. Loài này thường ăn một mình khi sinh sản, nhưng sẽ ăn theo nhóm khi không sinh sản. Chúng thường kiếm ăn gần tổ khi săn bắt mồi cho chim con, nhưng sẽ đi xa hơn khi tìm kiếm cho chính nó. Giữa những nỗ lực tìm kiếm thức ăn, nó thường được nhìn thấy đậu ở gần mặt nước. Nó là một loài ăn sâu trên cạn và ăn mồi lớn bất thường với kích thước của nó.
Với dân số ước tính ít nhất 500.000 cá thể, loài này được phân loại là loài ít quan tâm bởi Liên minh Bảo tồn Thiên nhiên Quốc tế (IUCN). Số lượng của loài này đang giảm, mặc dù không đủ nhanh để nó được phân loại là dễ bị tổn thương. Ít được biết về sự loài săn mồi ăn thịt của loài này, mặc dù chúng là loài chủ của Sternostoma hirundinis, một loại ve vôi. Chúng cũng đã được biết đến là loài bị mất tổ cho mối và ruồi đen.
Vùng ngập mặn ngập mặn chính thức được mô tả trong năm 1863 với danh pháp Petrochelidon albilinea bởi nhà nghiên cứu khoa học gia nghiệp dư người Mỹ George Newbold Lawrence[3]. Chi Tachycineta của nó hiện nay đã được nhà lai học Jean Cabanis[4] mô tả vào năm 1850. Tên chi Tachycineta là từ Takhukinetos của Hy Lạp cổ đại, "di chuyển nhanh", và albilinea cụ thể là từ albus albina, "white", và linea, "dòng"[5].
Các loài Tachycineta là thành viên của họ yến, và được đặt trong phân họ Hirundininae, trong đó bao gồm tất cả các loài chim én và vượn, ngoại trừ những dòng cá sông nước rất đặc biệt. Các nghiên cứu trình tự DNA cho thấy có ba nhóm chính trong Hirundininae, tương quan rộng với kiểu tổ được xây dựng[6]. Các nhóm này là những "các loài én cốt lõi", bao gồm các loài như én cát, "kẻ chọn tổ", những con chim sử dụng các khoang tự nhiên, và "kê xây tổ bùn" như én nhà nhà Delychon. Các loài Tachycineta thuộc nhóm "kẻ chọn tổ"[7].
Tất cả chín loài Tachycineta đều có màu xanh hoặc xanh đậm và phần dưới trắng, nhưng năm loài có vệt trắng, nuốt ngan, nuốt nuốt, nuốt trắng, nuốt nước bọt trắng, và nuốt Chile là đặc biệt liên quan đến nhau, ba loài đầu Và cuối cùng hai hình thành hai superspecies. Sự nuốt của Tumbes của Peru Peru trước đây được coi là một phân loài của nước ngập mặn, nhưng các dữ liệu gọi, hành vi và cytochrome b cho thấy nó nên được coi là một loài riêng biệt[8]. Nó cũng khác biệt với nuốt ngập rừng ngập mặn vì không có đường màu trắng supraloral và bởi sự khác biệt nhỏ về kích cỡ
Đây là là loài bản địa ở Belize, Costa Rica, El Salvador, Guatemala, Honduras, Mexico, Nicaragua, Panama, và Peru. Loài chim này thường được tìm thấy gần các vùng nước thấp và rừng ngập mặn. Chúng cũng đã được ghi lại ở vùng bãi bồi. Ở Mexico, nó thường không được tìm thấy ở độ cao trên 600 mét (2.000 ft).[1] Tại Costa Rica, Nó đã được tìm thấy xảy ra cao như 1.000 mét (3.300 ft), nhưng nó thường xảy ra giữa 500 mét (1.600 ft) và mực nước biển. Nó hiếm khi được tìm thấy ở vùng cao nguyên. Loài nuốt ngập mặn cũng là [[lang thang (sinh vật học)] lang thang] đến Hoa Kỳ, nơi nó lần đầu tiên được ghi nhận vào năm 2002, trong Florida.[9] Dù nó là loài cư trú toàn thời gian ở phạm vi phân bố, có lẽ đã có một số quần thể di chuyển sau sinh sản[9][10].
Tachycineta albilinea là một loài chim trong họ Hirundinidae. Loài có lông màu xanh xanh lá cây phía trên, lông bay đen, đít trắng, đuôi đen và phần dưới trắng. Nó có thể được xác định bởi vệt trắng trên mắt, dòng trắng gần mắt của nó, chỉ xảy ra ở hai loài khác của Tachycineta: nuốt màu tím xanh và nuốt rơm trắng. Chim trống và chim mái, mặc dù giống nhau ở màu lông, lại khác nhau về kích thước. Chim non chưa trưởng thành có màu xám nâu và phần dưới màu trắng. Chúng rất có ý thức chiếm lãnh thổ khi sinh sản, giống như loài nuốt cây có liên quan. Tổ thường được xây trong một cái lỗ hoặc một khe gần nước và cách mặt đất chưa đến 2 mét. Loài này thường ăn một mình khi sinh sản, nhưng sẽ ăn theo nhóm khi không sinh sản. Chúng thường kiếm ăn gần tổ khi săn bắt mồi cho chim con, nhưng sẽ đi xa hơn khi tìm kiếm cho chính nó. Giữa những nỗ lực tìm kiếm thức ăn, nó thường được nhìn thấy đậu ở gần mặt nước. Nó là một loài ăn sâu trên cạn và ăn mồi lớn bất thường với kích thước của nó.
Với dân số ước tính ít nhất 500.000 cá thể, loài này được phân loại là loài ít quan tâm bởi Liên minh Bảo tồn Thiên nhiên Quốc tế (IUCN). Số lượng của loài này đang giảm, mặc dù không đủ nhanh để nó được phân loại là dễ bị tổn thương. Ít được biết về sự loài săn mồi ăn thịt của loài này, mặc dù chúng là loài chủ của Sternostoma hirundinis, một loại ve vôi. Chúng cũng đã được biết đến là loài bị mất tổ cho mối và ruồi đen.
