Ağnaz (lat. Egretta Forst., 1817) cinsi Quşlar (Aves) sinfinin Vağlar (Ardeidae) fəsiləsinə, Leyləkkimilər (Ciconiiformes) dəstəsinə aiddir[1].
Azərbaycanda Ağnaz cinsinə 2 növ daxildir:
Misir vağcığı
Kiçik ağnaz
Böyük ağnaz
Sarı pırtlaşıqlələk
Adi qarıldaq
1. Azərbaycanın heyvanlar aləmi. III cild, Onurğalılar. Bakı: "Elm", 2004.-620 səh.
Ağnaz (lat. Egretta Forst., 1817) cinsi Quşlar (Aves) sinfinin Vağlar (Ardeidae) fəsiləsinə, Leyləkkimilər (Ciconiiformes) dəstəsinə aiddir.
Egretta a zo ur genad e rummatadur an evned, ennañ herlegoned, krouet e 1817 gant an naturour saoz Thomas Ignatius Maria Forster (1789-1860).
Trizek spesad a ya d'ober ar genad :
Daouzek (12) isspesad dezhe en holl.
a vo kavet e Wikimedia Commons.
Egretta a zo ur genad e rummatadur an evned, ennañ herlegoned, krouet e 1817 gant an naturour saoz Thomas Ignatius Maria Forster (1789-1860).
Egretta és un gènere d'ocells de la família dels ardèids (Ardeidae), que habiten a les zones humides de gran part del món. Als Països Catalans hi viu una de les espècies, el martinet blanc.
Aquest gènere se n'ha classificat en 12 espècies:
Egretta és un gènere d'ocells de la família dels ardèids (Ardeidae), que habiten a les zones humides de gran part del món. Als Països Catalans hi viu una de les espècies, el martinet blanc.
Egretta ist eine Gattung in der Unterfamilie der Tagreiher innerhalb der Familie der Reiher. Es handelt sich um mittelgroße Vögel, von denen die meisten in wärmeren Klimazonen brüten. Vertreter dieser Gattung finden sich fast auf der ganzen Welt: Der Seidenreiher ist in der gesamten Alten Welt weitverbreitet und besiedelt ausgehend von der Karibik nun auch zunehmend Nord- und Südamerika.[1]
Egretta-Arten sind langhälsig und langbeinig und weisen auch auf Grund ihrer langen und spitz zulaufenden Schnäbel eine Körperform auf, die als reihertypisch gilt. Ihre Gefiederfärbung dagegen variiert sehr stark. Einige Arten haben reinweiße Gefieder wie etwa der Seidenreiher. Beim Elsterreiher dagegen ist nur die vordere Körperseite weiß und das übrige Gefieder schiefrig grau. Beim Rötelreiher dagegen sind bei einer Farbmorphe Hals und Kopf rotbraun gefärbt und das übrige Gefieder schiefergrau. Es gibt allerdings auch eine reinweiße Morphe. Beim Glockenreiher ist das gesamte Gefieder schiefrig dunkelgrau.
Egretta-Arten brüten meistens in Kolonien. Sie sind dann auch häufig mit anderen Arten vergesellschaftet. Das Nest wird in Bäumen oder Sträuchern errichtet. Sie leben von Insekten, Fischen und Amphibien. Die meisten Arten der Gattung Egretta stehen regungslos im Wasser, bis Beute in ihre Nähe gelangt oder waten sehr langsam durch das Wasser. Eine besondere Form des Beuteerwerbs hat der Glockenreiher entwickelt, der seine Flügel schirmartig über dem Kopf ausbreitet, wenn er nach Nahrung sucht.
Die Systematik der Reiher ist stark im Umbruch begriffen. Auf Grund phylogenetischer Untersuchungen sind Arten, die zuvor zur Gattung Egretta gerechnet wurden, der Gattung Ardea zugeordnet worden. So findet man gelegentlich in älterer Literatur den Silberreiher noch in der Gattung Egretta. Umgekehrt stellen Unterarten des Seidenreihers möglicherweise Arten dar.[2]
Die folgenden Arten werden zur Gattung Egretta gezählt:
Egretta ist eine Gattung in der Unterfamilie der Tagreiher innerhalb der Familie der Reiher. Es handelt sich um mittelgroße Vögel, von denen die meisten in wärmeren Klimazonen brüten. Vertreter dieser Gattung finden sich fast auf der ganzen Welt: Der Seidenreiher ist in der gesamten Alten Welt weitverbreitet und besiedelt ausgehend von der Karibik nun auch zunehmend Nord- und Südamerika.
Pe̍h-lêng-si (Hàn-jī: 白翎鷥; ha̍k-miâ: Egretta) sī chiáu-á ê 1 ê sio̍k.
Egretta is a genus of medium-sized herons, mostly breeding in warmer climates.
Representatives of this genus are found in most of the world, and the little egret, as well as being widespread throughout much of the Old World, has now started to colonise the Americas.
These are typical egrets in shape, long-necked and long-legged. A few plumage features are shared, although several have plumes in breeding plumage; a number of species are either white in all plumages, have a white morph (e.g. reddish egret), or have a white juvenile plumage (little blue heron).
The breeding habitat of Egretta herons is marshy wetlands in warm regions. They nest in colonies, often with other wading birds, usually on platforms of sticks in trees or shrubs.
These herons feed on insects, fish, and amphibians, caught normally by cautious stalking.
_in_AP_W_IMG_3625.jpg)
The genus Egretta was introduced in 1817 by the German naturalist Johann Reinhold Forster with the little egret as the type species.[1][2] The genus name comes from the Provençal French for the little egret, aigrette, a diminutive of aigron, "heron".[3]
As with other heron groupings, the taxonomy of these birds has been a source of dispute. Some of these species have been placed with the great herons in Ardea, and conversely, the large white species such as the great egret are occasionally allocated to Egretta. The fact that some members of the genus have common names of "heron" and some of "egret" , causes further confusion in differentiating between this genus and Ardea.
The genus contains 13 species:[4]
A fossil species, Egretta subfluvia, is known from the Late Miocene or Early Pliocene of Florida.
Egretta is a genus of medium-sized herons, mostly breeding in warmer climates.
Representatives of this genus are found in most of the world, and the little egret, as well as being widespread throughout much of the Old World, has now started to colonise the Americas.
These are typical egrets in shape, long-necked and long-legged. A few plumage features are shared, although several have plumes in breeding plumage; a number of species are either white in all plumages, have a white morph (e.g. reddish egret), or have a white juvenile plumage (little blue heron).
The breeding habitat of Egretta herons is marshy wetlands in warm regions. They nest in colonies, often with other wading birds, usually on platforms of sticks in trees or shrubs.
These herons feed on insects, fish, and amphibians, caught normally by cautious stalking.
Egretoj aŭ Egretta estas genro de mezgrandaj ardeoj, ĉefe reproduktantaj en pli varmaj klimatoj. Reprezentantoj de tiu familio troviĝantas en plej partoj de la mondo, kaj la Malgranda egreto, same kiel ĝi disvastiĝis tra multe de la Malnova Mondo, ĵus ekstartis nun koloniigi Amerikon.
Tiuj estas tipaj egretoj laŭ formo, longkolaj kaj longkruraj. Estas malmultaj plumarkarakteroj komune, kvankam kelkaj havas plumojn en reprodukta plumaro; nombraj specioj estas ĉu blankaj en ĉiuj plumaroj, ĉu havas blankan morfon (ekz. la Ruĝeca egreto), aŭ havas blankan junulan plumaron (Blua egreto).
La reprodukta habitato de la ardeoj de Egretta estas marĉaj humidejoj de varmaj landoj. Ili nestumas en kolonioj, ofte kun aliaj vadbirdoj, kutime sur platformoj el bastonetoj en arboj aŭ arbustoj.
Tiuj ardeoj manĝas insektojn, fiŝojn kaj amfibiojn, kaptata normale per pacienca starada gvatado.
Same kiel ĉe aliaj ardeaj grupigoj, la taksonomio de tiuj birdoj estis fonto de disputado. Kelkaj el tiuj specioj estis lokitaj kun la grandaj ardeoj en Ardea, kaj inverse la grandaj blankaj specioj kiaj la Granda egretardeo estas foje lokitaj en Egretta.
La fakto ke kelkaj specioj el tiu grupo estas nomataj kiel “ardeoj” kaj kelkaj kiel “egretoj” (aŭ eĉ egretardeoj) ne havas taksonomian gravon.
Specioj el fosilioj, nome Egretta subfluvia, estas konata el fina Mioceno aŭ komenca Plioceno de Florido.
Egretoj aŭ Egretta estas genro de mezgrandaj ardeoj, ĉefe reproduktantaj en pli varmaj klimatoj. Reprezentantoj de tiu familio troviĝantas en plej partoj de la mondo, kaj la Malgranda egreto, same kiel ĝi disvastiĝis tra multe de la Malnova Mondo, ĵus ekstartis nun koloniigi Amerikon.
Tiuj estas tipaj egretoj laŭ formo, longkolaj kaj longkruraj. Estas malmultaj plumarkarakteroj komune, kvankam kelkaj havas plumojn en reprodukta plumaro; nombraj specioj estas ĉu blankaj en ĉiuj plumaroj, ĉu havas blankan morfon (ekz. la Ruĝeca egreto), aŭ havas blankan junulan plumaron (Blua egreto).
La reprodukta habitato de la ardeoj de Egretta estas marĉaj humidejoj de varmaj landoj. Ili nestumas en kolonioj, ofte kun aliaj vadbirdoj, kutime sur platformoj el bastonetoj en arboj aŭ arbustoj.
Tiuj ardeoj manĝas insektojn, fiŝojn kaj amfibiojn, kaptata normale per pacienca starada gvatado.
Egretta es un género de aves pelecaniforme de la familia Ardeidae[1][2] conocidas vulgarmente como garcetas o garcitas.
El género Egretta incluye doce especies,[1] algunas de las cuales son clasificadas en otros géneros por otros autores:
La garceta dimórfica (Egretta garzetta dimorpha) es, para algunos autores, una especie independiente y no una subespecie de la garceta común (Egretta garzetta).[2]
Según algunos autores, la garza mediana (Mesophoyx intermedia) debe clasificarse en el género Egretta.[2]
Egretta es un género de aves pelecaniforme de la familia Ardeidae conocidas vulgarmente como garcetas o garcitas.
Haikarat (Egretta) on haikaroiden heimoon kuuluva haikaralintusuku. Haikaroiden sukuun kuuluu BirdLifen mukaan kaksitoista lajia. Suvun lajimäärä vaihtelee eri lähteissä.
Haikarat (Egretta) on haikaroiden heimoon kuuluva haikaralintusuku. Haikaroiden sukuun kuuluu BirdLifen mukaan kaksitoista lajia. Suvun lajimäärä vaihtelee eri lähteissä.
Egretta est un genre d'oiseaux qui regroupe les aigrettes proprement dites, oiseaux de taille moyenne au plumage à dominante blanche, grise ou bleutée appartenant à la famille des ardéidés.
D'après la classification de référence (version 2.2, 2009) du Congrès ornithologique international (ordre phylogénique) :
La Grande Aigrette (Egretta alba) aussi classée autrefois dans le genre Casmerodius Gloger, 1842, est maintenant considérée comme un héron Ardea alba Linnaeus, 1758.
Egretta est un genre d'oiseaux qui regroupe les aigrettes proprement dites, oiseaux de taille moyenne au plumage à dominante blanche, grise ou bleutée appartenant à la famille des ardéidés.
Egretta Forster, 1817 è un genere di uccelli della famiglia degli Ardeidi che comprende 14 specie.[1]
Comprende aironi di media taglia, che presentano un lungo collo e lunghe zampe. Il piumaggio delle varie specie è variabile dal bianco, al bruno, al nero.[2]
Nidificano in colonie, spesso assieme ad altri aironi; il nido è in genere costituito da una piattaforma di legni intrecciati, posta su alberi o cespugli.[2]
La maggior parte delle specie è diffusa nelle zone calde di America, Africa, Asia e Australia. Una specie, Egretta garzetta, è comune nel bacino del Mediterraneo.[2]
Sono uccelli acquatici che popolano le zone umide.
Il genere comprende le seguenti specie:[1]
Baltieji garniai (lot. Egretta) – garninių (Ardeidae) šeimos paukščių gentis.
Snieginis garnys (Egretta thula)
Rausvasis garnys (Egretta rufescens)
Trispalvis garnys (Egretta tricolor)
Baltaskruostis garnys (Egretta novaehollandiae)
Mažasis melsvasis garnys (Egretta caerulea)
Vandenynis rifinis garnys (Egretta sacra)
Mazie gārņi, mazo gārņu ģints (Egretta) ir viena no gārņu dzimtas (Ardeidae) ģintīm, kas pieder gārņu apakšdzimtai (Ardeinae). Mazo gārņu ģintī ir 12 mūsdienās dzīvojošas sugas. Nesenā pagātnē mazo gārņu ģintī tika sistematizēts arī lielais baltais gārnis (Ardea alba), kas mūsdienās ir iedalīts gārņu ģintī (Ardea).[1]
Mazie gārņi ir sastopami visos kontinentos, izņemot Antarktīdu. Tiem patīk siltums, un ziemeļu reģionos ieklīst kā reti viesi. Latvijā ļoti reti var novērot vienu no mazo gārņu sugām - zīda gārni (Egretta garzetta).[2]
Mazie garņi ir vidēji lieli putni, kuriem raksturīgi gari kakli, garas kājas un gari knābji. Vairākām mazo gārņu sugām ir balts apspalvojums vai, ja sugai ir raksturīgs krāsains apspalvojums, tai var būt indivīdi ar baltām spalvām. Piemēram, rudajam mazajam gārnim (Egretta rufescens) ir sastopami arī pilnīgi balti indivīdi,[3] vai mazajam zilajam gārnim (Egretta caerulea) jaunie putni ir balti.[4] Mazie gārņi ligzdo kolonijās, bieži kopā ar citām gārņu sugām. Ligzda tiek vīta kokā vai krūmos. Tāpat kā citi gārņu dzimtas putni tie barojas ar zivīm, vardēm, kukaiņiem un citiem ūdens dzīvniekiem.
Mazie gārņi, mazo gārņu ģints (Egretta) ir viena no gārņu dzimtas (Ardeidae) ģintīm, kas pieder gārņu apakšdzimtai (Ardeinae). Mazo gārņu ģintī ir 12 mūsdienās dzīvojošas sugas. Nesenā pagātnē mazo gārņu ģintī tika sistematizēts arī lielais baltais gārnis (Ardea alba), kas mūsdienās ir iedalīts gārņu ģintī (Ardea).
Mazie gārņi ir sastopami visos kontinentos, izņemot Antarktīdu. Tiem patīk siltums, un ziemeļu reģionos ieklīst kā reti viesi. Latvijā ļoti reti var novērot vienu no mazo gārņu sugām - zīda gārni (Egretta garzetta).
Egretta is een geslacht van vogels uit de familie reigers (Ardeidae).
Het geslacht kent de volgende soorten:[1]
-_In_Breeding_plumage-actively_catching_prey_in_Kolkata_I_IMG_7990.jpg)
Egretta er ei biologisk slekt av fuglar og medlem av hegrefamilien, Ardeidae. Dette er mellomstore fuglar, dei fleste hekkar i varmare klimasoner. Medlemmer av denne slekta finst over nesten heile verda. Til dømes er silkehegren utbreidd i heile «den gamle verda», og spreier seg no i aukande grad frå Karibia til både Nord-Amerika og Sør-Amerika.[1]
Egretta-artar har lange halsar og lange bein. På grunn av sitt lange og spisse nebb har hdei òg ei kroppsform rekna som typisk for hegrar. Fargene på fjørdrakta varierer. Nokre artar har ei rein kvit fjørdrakt, slik som silkehegren. Men kvithalshegren har berre kvitt på bryst og hals, resten av fjørdrakta er i gråskiferfarge. Dansehegren har to morfar, ein fargevariant har raudbrunt hovud og nakke, medan resten av drakta er skifergrå. Men ho har òg ein rein kvit morf. Heile fjørdrakta til skuggehegre er i mørk, gråskiferfarge.
Egretta-artar hekkar vanlegvis i koloniar, ofte med andre artar. Reiret blir bygd i tre eller buskar. Dei lever av insekt, fisk og amfibium. Dei fleste artane i slekta står urørlege i vatnet inntil eit byttedyr kjem i nærleiken. Dei kan òg vasse sakte gjennom vatnet. Skuggehegren har utvikla ein spesiell jaktteknikk med å spreie vengene sine som ein paraply over hovudet når han søkjer etter mat.
Egretta i rekkjefølgje etter Clementslista versjon 6.7 frå september 2012[2] med norske namn etter Norske navn på verdens fugler.[3]
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Egretta Egretta er ei biologisk slekt av fuglar og medlem av hegrefamilien, Ardeidae. Dette er mellomstore fuglar, dei fleste hekkar i varmare klimasoner. Medlemmer av denne slekta finst over nesten heile verda. Til dømes er silkehegren utbreidd i heile «den gamle verda», og spreier seg no i aukande grad frå Karibia til både Nord-Amerika og Sør-Amerika.
Egretta-artar har lange halsar og lange bein. På grunn av sitt lange og spisse nebb har hdei òg ei kroppsform rekna som typisk for hegrar. Fargene på fjørdrakta varierer. Nokre artar har ei rein kvit fjørdrakt, slik som silkehegren. Men kvithalshegren har berre kvitt på bryst og hals, resten av fjørdrakta er i gråskiferfarge. Dansehegren har to morfar, ein fargevariant har raudbrunt hovud og nakke, medan resten av drakta er skifergrå. Men ho har òg ein rein kvit morf. Heile fjørdrakta til skuggehegre er i mørk, gråskiferfarge.
Egretta-artar hekkar vanlegvis i koloniar, ofte med andre artar. Reiret blir bygd i tre eller buskar. Dei lever av insekt, fisk og amfibium. Dei fleste artane i slekta står urørlege i vatnet inntil eit byttedyr kjem i nærleiken. Dei kan òg vasse sakte gjennom vatnet. Skuggehegren har utvikla ein spesiell jaktteknikk med å spreie vengene sine som ein paraply over hovudet når han søkjer etter mat.
Egretta (egretter) er ei slekt i hegrefamilien (Ardeidae) og består av 12 arter (hvorav fem er monotypiske) med mellomstore til store pelikanfugler (Pelecaniformes).
Inndelingen under følger HBW Alive og er i henhold til Martínez-Vilalta & Motis (2018).[1] Norske navn på artene følger Norsk navnekomité for fugl og er i henhold til Syvertsen et al. (2008, 2017).[2][3] Navn og beskrivelser i parentes er ikke offisielle, men kun foreløpige beskrivelser.
Denne ornitologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Egretta (egretter) er ei slekt i hegrefamilien (Ardeidae) og består av 12 arter (hvorav fem er monotypiske) med mellomstore til store pelikanfugler (Pelecaniformes).
Multimedia w Wikimedia Commons Egretta – rodzaj ptaka z rodziny czaplowatych (Ardeidae).
Rodzaj obejmuje gatunki występujące na wszystkich kontynentach, oprócz obszarów antarktycznych[5].
Długość ciała 42,5-81 cm, rozpiętość skrzydeł 84-117 cm, masa ciała 84-117g[6].
Francuskie słowo Aigrette – czapla < zdrobnienie prowansalskiego Aigron – czapla[7].
Do rodzaju należą następujące gatunki[8]:
Egretta – rodzaj ptaka z rodziny czaplowatych (Ardeidae).
Egretta é um género de aves pelecaniformes[1], onde se classificam catorze espécies de garças. São aves elegantes, de pescoço e patas compridas, semelhantes às garças do género Ardea , mas menores e geralmente mais coloridas.
http://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?lang=PT&avibaseid=2D0ED4620E32BAB0
http://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?lang=PT&avibaseid=D8A24A3EDDC19AA4
http://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?lang=PT&avibaseid=21044CECFEA9C905
http://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?avibaseid=A8E3A3DA05EC77F2
http://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?avibaseid=C79F1BF8CA6BC1F8
Egretta é um género de aves pelecaniformes, onde se classificam catorze espécies de garças. São aves elegantes, de pescoço e patas compridas, semelhantes às garças do género Ardea , mas menores e geralmente mais coloridas.
Egretta är ett släkte av medelstora hägrar där merparten häckar i varmare klimat. Familjen finns representerad över stora delar av världen.
Till formen är de typiska hägrar med långa halsar och ben. Flera av arterna får extravaganta fjäderplymer, så kallade ägretter, under häckningstiden. Ett antal arter har antingen vit fjäderdräkt genom hela livet, finns som vit morf, exempelvis rosthäger (Egretta rufescens), eller har en vit juvenil fjäderdräkt som exempelvis blåhäger (Egretta caerulea).
Familjens häckningsbiotop är sumpig våtmark i varmt klimat. De häckar i kolonier ofta tillsammans med andra vadande arter och oftast på plattformar av grenar och vass i träd och buskar. Deras föda består till största delen av insekter, fisk och kräldjur, som de oftast fångar genom att smyga sig på bytet.
Precis som det förhåller sig med andra grupperingar av hägrar så råder det sikussion kring detta släktes taxonomi. Vissa arter i släktet har tidigare placerats tillsammans med de större hägrarna i släktet Ardea och vice versa. Till exempel förs numera ägretthäger och mellanhäger till Ardea. Listan nedan följer IOC 2016:[1]
En fossil art, Egretta subfluvia, är känd från sen miocen eller tidig pliocen i Florida.
Egretta är ett släkte av medelstora hägrar där merparten häckar i varmare klimat. Familjen finns representerad över stora delar av världen.
Wikimedia Commons'ta Egretta ile ilgili çoklu ortam belgeleri bulunur. 
Wikispecies'te Egretta ile ilgili detaylı taksonomi bilgileri bulunur. Egretta balıkçılgiller familyasında yer alan bir kuş cinsidir. Dünyanın her bölgesinde bu cinse ait balıkçıl türleri görünür. Daha çok ılıman iklimlerde ürerler. Uzun boyunlu ve uzun bacaklıdırlar. Koloniler hâlinde yaşayan bu cins kuşların üremek için kullandıkları doğal yaşam alanları bataklık sulak alanlardır.
Egretta balıkçılgiller familyasında yer alan bir kuş cinsidir. Dünyanın her bölgesinde bu cinse ait balıkçıl türleri görünür. Daha çok ılıman iklimlerde ürerler. Uzun boyunlu ve uzun bacaklıdırlar. Koloniler hâlinde yaşayan bu cins kuşların üremek için kullandıkları doğal yaşam alanları bataklık sulak alanlardır.
Чепура[2], або біла чапля (Egretta) — рід птахів родини Чаплевих.
Білі чаплі, як і усі чаплеві, мають вертикальну поставу тулуба, довгу шию та довгі ноги. Довжина крила у цього виду чапель коливається від 25 до 45 см. Білий колір присутній в усіх видів білих чапель — від сніжно-білого всього пір'я до морфи (або білими є молоді чаплі). Залежно від класифікації велику та середню чаплі деякі дослідники відносять до роду Egretta, а більшість — до роду Ardea. У шлюбний період у них з'являється чубчик. На нижній частині шиї білі чаплі мають подовжене пір'я. На плечах два пучки довгих пір'їв, які заходять за вершину хвоста. Вони звуться егретки. Від цього білі чаплі й отримали свою латинську назву. Слід, завдовжки 18 сантиметрів.
Білі чаплі мешкають на всіх континентах, окрім Антактиди. Переважно у тропічному та субтропічному кліматі. У Північній Америці — тільки у південній частині, у Південній Америці до Парагвая, в Африці — на південь від Сахари та на острові Мадагаскар.
У Європі від Угорщини через північну частину Балканського півострова, Малу Азію до Далекого Сходу.
Види, які зустрічаються в Україні, є перелітними.
Раніше білі чаплі були досить поширені, проте полювання на них особливо за егретками, нанесло значну шкоду популяціям цих птахів. Тільки 1898 року у Венесуелі було вбито 1538000 білих чапель.
З 20-х роківXX ст. білі чаплі були взяті під охорону.
Білі чаплі — це перелітні птахи. Вони моногамні. Полюбляють бідні лісами місцевості з водоймищами, де є багато очерету. Тут вони ховаються у його заростях. Також будують гніздо у важкодоступному місці. Вони відкладають від 3 до 5 яєць, висиджують 25—26 днів.
Живляться білі чаплі здебільшого рибою, водяними комахами та їх личинками, кониками, сараною, дрібними ссавцями.
Види чепур[3] за версією IOC World Bird List (версія 8.2)[1]:
Це незавершена стаття з орнітології.Чепура, або біла чапля (Egretta) — рід птахів родини Чаплевих.
Egretta là một chi chim trong họ Diệc.[1]
-_In_Breeding_plumage-actively_catching_prey_in_Kolkata_I_IMG_7990.jpg)
.JPG)
Бе́лые ца́пли (лат. Egretta) — род крупных и среднего размера цапель, обитающих преимущественно в тропическом и субтропическом климате Земли. Распространены на всех континентах кроме Антарктиды. На территории России гнездятся 2 вида — большая и малая белые цапли. Последняя, до сих пор обитавшая лишь в Старом Свете, сейчас активно колонизирует американский континент. Ещё один вид, желтоклювая чепура-нужда из Китая и Кореи, в России не гнездится, но иногда залетает в Приморье (другой залётный вид, средняя белая цапля, в настоящее время чаще причисляется к роду Ardea).
Телосложение типичное для большинства видов цапель — это вертикальное положение туловища, длинная шея и длинные ноги. В оперении некоторых видов так или иначе присутствует белый цвет — оно может быть всегда чисто-белым (как у малой белой цапли), иметь белую морфу (как у голубоногой цапли) или быть белым только у молодняка (как у малой голубой цапли).
Гнездятся колониями, часто по соседству с другими болотными видами, на заболоченных берегах водоёмов. Гнёзда устраивают на заломах тростника и невысоких кустарниках или деревьях. Питаются насекомыми, рыбой и земноводными, которых ловят на мелководье.
Систематика белых цапель, как и некоторых других групп семейства цаплевых, до настоящего времени считается неустоявшейся. Некоторые авторы относят отдельные виды этого семейства к роду Ardea, и наоборот — такие виды, как большая белая цапля, иногда помещаются в данную категорию.
Бе́лые ца́пли (лат. Egretta) — род крупных и среднего размера цапель, обитающих преимущественно в тропическом и субтропическом климате Земли. Распространены на всех континентах кроме Антарктиды. На территории России гнездятся 2 вида — большая и малая белые цапли. Последняя, до сих пор обитавшая лишь в Старом Свете, сейчас активно колонизирует американский континент. Ещё один вид, желтоклювая чепура-нужда из Китая и Кореи, в России не гнездится, но иногда залетает в Приморье (другой залётный вид, средняя белая цапля, в настоящее время чаще причисляется к роду Ardea).
Телосложение типичное для большинства видов цапель — это вертикальное положение туловища, длинная шея и длинные ноги. В оперении некоторых видов так или иначе присутствует белый цвет — оно может быть всегда чисто-белым (как у малой белой цапли), иметь белую морфу (как у голубоногой цапли) или быть белым только у молодняка (как у малой голубой цапли).
Гнездятся колониями, часто по соседству с другими болотными видами, на заболоченных берегах водоёмов. Гнёзда устраивают на заломах тростника и невысоких кустарниках или деревьях. Питаются насекомыми, рыбой и земноводными, которых ловят на мелководье.
Систематика белых цапель, как и некоторых других групп семейства цаплевых, до настоящего времени считается неустоявшейся. Некоторые авторы относят отдельные виды этого семейства к роду Ardea, и наоборот — такие виды, как большая белая цапля, иногда помещаются в данную категорию.
白鹭属（学名：Egretta），在动物分类学上是鸟纲，鹳形目，鹭科中的一个属。
这是一篇與鳥類相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。
백로속(Egretta)은 중형 크기의 백로 속이다.[1] 주로 온대 기후 지역에서 번식한다. 학명은 작은 왜가리(쇠백로)라는 의미에서 유래했다.[2] 전세계에서 흔히 발견된다. 긴 목과 긴 다리를 갖고 있다. 번식하는 서식지는 온대 지역의 습지다. 대체로 조심스럽게 다가가서 곤충과 물고기, 양서류를 사냥하여 먹는다.
