Вид описав український ботанік Борис Заверуха і назвав його на честь свого учителя, українського ботаніка і поета, що описав близько шестисот нових видів квіткових рослин, відкрив два десятки досі невідомих науці рослин, Михайла Клокова.
Береза Клокова поширена в Кременецьких горах (гори-останці Страхова, Маслятин, розташовані на території Національного природного парку "Кременецькі гори"). Місця зростання: вапнякові скелі, вапняково-піщані. Локальні популяції нечисленні (понад 20 дерев), зменшуються. Зміна чисельності відбувається через природне згасання виду, обмеженість ареалу, слабке насіннєве відновлення.
Листопадне дерево заввишки до 12 м, рідко до 20 м. Кора на стовбурах матово-біла, не відшаровується, горбкувата, з великою кількістю чорно-сірих плям, при основі стовбурів чорно-сіра, глибоко потріскана; тонкі гілки — повислі, з вишневобурою корою, молоді гілки опушені, іноді — зі смолистими бородавочками. Листки цупкі, шкірясті, зубчасті, 25-55 мм завдовжки, 15-40 мм завширшки, трохи шкірясті, з 5-7 парами бічних жилок, зверху темнозелені, майже голі, знизу сірувато-зелені, густо вкриті жовтувато-коричнюватими крапчастими залозками, в кутах жилок з борідками рудуватих волосків; нерівно-подвійно-пилчастозубчасті. Квітки зібрані у сережки. Чоловічі сережки 30-55 мм завдовжки; жіночі на час цвітіння циліндричні, 9-17 мм завдовжки. Плід — однонасінний горішок з плівчастими крильцями. Цвіте у травні. Плодоносить у липні. Розмножується насінням. Фанерофіт.
Природоохоронний статус виду — зникаючий. Охороняється у Кременецьких горах — філіалі природного заповідника Медобори, котрий входить до складу Національного природного парку "Кременецькі гори". Рекомендується вирощувати у ботанічних садах. Необхідно постійно контролювати стан популяцій виду.
