Andean condors rely on their sense of sight to detect and locate carrion from thousands of feet in the air. They also may use visual cues from smaller vultures, which use smell to locate food.
Both sexes have the ability to change the color of the bare skin on their neck and face in association with mood. This is used for communication between individuals and males also use this for displays during mating season. Males use face and neck flushing (yellow) as part of their visual courtship displays. Andean condors also use clicking and hissing for communication but they lack a syrinx which is needed to produce more complicated bird calls.
Like all birds, Andean condors perceive their environments through visual, auditory, tactile and chemical stimuli.
Communication Channels: visual ; acoustic
Perception Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical
Andean condors are listed as 'Near Threatened' on the IUCN Red List as they have faced significant population declines in recent years. Threats to Andean condors include habitat loss, lead ammunition ingestion, and persecution by farmers. Even after captive breeding and reintroduction programs, the slow reproduction rate (once every 2 to 3 years) of these birds is slowing population recovery.
Past conservation concerns had to do with the use of lead ammunition for hunting, because condors' digestive systems are harsh enough to absorb large quantities of the lead if ingested from scavenged gunshot kills. There has been much effort to end the use of lead ammunition within the range of Andean condors, but concern still exists.
The ecological replacement of many of Andean condors' native food sources by domestic animals may have unforeseen long term effects on their survival.
CITES: appendix i
IUCN Red List of Threatened Species: near threatened
Andean condors tend to feed on large dead animals and occasionally will hunt sick and injured megafauna. Much of the local megafauna in the Andean highlands has been ecologically replaced by domesticated range species such as lamas, cows, horses, sheep, and goats which now constitute a large part of condors' diets. This has led some farmers and ranchers to see them as pest species that harass their livestock. Poisoning was not uncommon over the last hundred years but is now becoming less common due to an increase in public awareness and appreciation of Andean condors as symbols of the region.
Negative Impacts: crop pest
Andean condors have been extremely important as a cultural symbol in the Andes mountains of south America for thousands of years. In the ancient Inca culture of Peru the condor represents one of the three realms of existence, the heavens; while the Jaguar represents the earth and the snake the underworld. These three cultural references appear all over Inca society, including in their architecture. The site of Machu Picchu, which was a royal vacation home, is built in the shape of a condor if viewed from the top of a nearby mountain. There is also a massive stone altar in the site that is shaped like a huge condor with wings spread high.
Andean condors also serve essential roles for humans as important carrion feeders that help limit the spread of disease.
Andean condors are one of the world’s largest flying birds and thus their survival in the native habitat is important for ecotourism in South America. Andean condors are also often found in zoos, being a popular animal to exhibit due to their status. They were also an important learning resource for zookeepers to gain experience with the challenges of captive breeding large condors that was essential to the conservation of critically endangered California condors.
Positive Impacts: research and education
Andean condors are some of the largest and most successful avian scavengers on the planet and they serve an important role in the consumption of carrion to help prevent the spread of disease in an ecosystem.
Smaller vultures may have a mutualistic relationship with large Andean condors where the smaller birds locate carrion and provide passive visual cues to the high soaring Andean condors that food is nearby. The larger, more powerful condors usually arrive last to the group and opens up the carcass. This provides the smaller vultures with access to areas that were too tough to exploit on their own. The arrival of Andean condors was observed to cause visible "excitement" among the smaller vultures. Condors' activity of opening up a carcass has been observed to start a "feeding frenzy" among smaller scavengers, in which all normal dominance hierarchies are temporarily ignored.
Ecosystem Impact: biodegradation
Mutualist Species:
Andean condors may form mutualistic relationships with smaller turkey vultures (Cathartes aura) and black vultures (Coragyps atratus), which forage by smell whereas Andean condors forages by sight. Larger Andean condors are much better adapted at tearing into the tough hide of a fresh kill. The smaller vultures benefit from the labors of the condor and feed on what is left of the newly opened carcass. Within the last century or so there has been an ecological shift in food availability across much of the Andean condors' range as native megafauna species (Llamas, alpacas, rheas, guanacos, and armadillos) are widely being displaced by domesticated animals (cows, horses, sheep, and goats) as well as those introduced for sport hunting (rabbits, foxes, wild boars, and red deer). Andean condors also eat carcasses of whales and other large marine mammals in coastal regions.
Andean condors are primarily scavengers but have been observed to do some hunting of marmots, birds and rabbits. Andean condors lack well developed hunting techniques but may chase and grab at live prey, in which case they begin feeding before the animal is dead. Andean condors hold prey by standing on it, as they lack the strong grasping feet found in most hunting raptors.
When approaching a fresh carcass, Andean condors often start opening the animal near the anus and progress toward the head. One of the first things eaten is usually the liver, followed by the muscle. No significant attempt to open the skulls and eat the brain has been observed.
In the northern reaches of their range, where Andean condors are in sharp population decline, food availability is a problem. One study suggested that this lack of food may increase the condors tendency to forage on road kill which presents a threat of being hit by a passing car.
Animal Foods: birds; mammals; carrion
Primary Diet: carnivore (Scavenger )
Andean condors (Vultur gryphus) inhabit most of western South America in the mountains and deserts ranging from western Venezuela south to Tierra del Fuego. Andean condors can be found in Columbia, Bolivia, Ecuador, Peru, Chile, and Argentina. The wild population was thought to be extirpated from Venezuela but is very rarely still seen there.
In an isolated network of mountain peaks in the Andes of Columbia and Ecuador, the population is thought to be in decline. Populations reach much higher densities in the regions south of the Northern Peruvian Low, were they inhabit vast areas of highland prairie, desert, and coastal regions.
Biogeographic Regions: neotropical (Native )
Andean condors inhabit mountain and coastal mountain habitat types in the Andean mountains of South America. They have been located at elevations of up to 5,500 m. They prefer areas with wide open spaces which aid in their detection of food. Andean condors roost and nest on cliff faces in small rock ledges or caves. They use the thermals that rise and spiral off of these cliff faces to soar for hours with very little effort, scanning for carrion.
Range elevation: 0 to 5,500 m.
Habitat Regions: temperate ; tropical ; terrestrial
Terrestrial Biomes: desert or dune ; savanna or grassland ; mountains
Aquatic Biomes: coastal
Other Habitat Features: caves
Andean condors are long lived birds that mature slowly. Their true maximum lifespan in the wild is unknown but is estimated at around 50 years.
In January of 2010 a wild-born, captive condor died at nearly 80 years old at the Beardsley Zoo in Bridgeport Connecticut.
Range lifespan
Status: captivity: 80 (high) years.
Typical lifespan
Status: wild: 50 (high) years.
Typical lifespan
Status: captivity: 75 (high) years.
Andean condors have dark feathers in maturity (while juveniles are olive-grey and brown), with a white collar or downy plumage around the base of their necks. They also have white flight feathers on their wings as adults, with those of the male being more pronounced. When extended, the wing tips have gaps between the primaries which is an adaptation for soaring. The head and neck of adult condors are bare of feathers and are generally black to dark reddish brown, while juveniles have much darker skin and young hatchlings have fluffy grey down on their bodies. This baldness is presumably a hygienic adaptation, as the bare skin is easier to keep clean and dry after feeding on carrion. The beak is hooked at the end and functions in tearing rotting meat off a corpse. The bases of their upper and lower mandibles are dark with the rest of the beak being ivory colored. Andean condors weigh between 7.7 and 15 kg and range from 97.5 to 128 cm in length. Their wingspan of 3.2 m is the longest wingspan of any land bird.
Andean condors are the only species in the family Cathartidae that exhibit drastic sexual dimorphism. Unlike many other birds of prey, male Andean condors are considerably larger than the females. Also, males have a large caruncle (comb) and wattle which females lack. Sexes differ in eye color as well, with males having brown irises and females having red. Both sexes have the ability to change the color of the bare skin on their neck and face in association with mood. This is used for communication between individuals and males also use this for displays during mating season.
The feet of Andean condors are much less powerful with shorter blunted talons compared to those of other birds of prey. This adaption is well suited for a lifestyle of walking and scavenging. The hind toe is less developed, but the middle toe is much longer that the other toes. Their feet and legs are covered in circular scales that are dark grey in color.
Range mass: 7.7 to 15 kg.
Average mass: 10.8 kg.
Range length: 97.5 to 128 cm.
Average wingspan: 3.2 m.
Other Physical Features: endothermic ; homoiothermic; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: male larger; sexes colored or patterned differently; ornamentation
Healthy adult condors have no known natural predators. Young chicks may fall victim to large birds of prey or to foxes if the nest is accessible to flightless predators. Eggs may also be lost to predation.
Andean condors nest on high, inaccessible cliff ledges where available but sometimes nest in areas that are more accessible by land. They are known to aggressively display and actively defend the nest site from potential predators, including zoo keepers.
Known Predators:
A pair of Andean condors may select a nest site and then roost in (or near) it for as much as two and a half months before mating actually begins. As the pair mate and the time draws near to the female laying their egg, they will gradually begin to roost closer and closer to the nest ledge until they are finally roosting overnight inside it.
The mating behavior of Andean condors differs between accounts in zoo settings and the limited observations of wild birds. Accounts of wild birds have been made at great distances without clear views or description of the display or copulatory behavior. The male display can begin with pre-display behavior that includes the male rubbing his head and neck against a tree or post. Also the male has been described to present the female with small twigs and straws that they both lodge in their wing feathers, immediately followed by the object falling to the ground. These behaviors were not observed in all cases, and no definite explanation was offered. It is loosely hypothesized that the stick behavior may be remnant of when the species ancestors were nest builders but no formal studies have been conducted.
In general the male begins to display by spreading his wings and inflating his neck. His neck and wattle, which are normally a dull pinkish-grey color, flush a bright sulfur yellow. He approaches the female with his wings spread and his neck outstretched and arched with his bill pointing down. The male makes small turns to the left and right as he waddles toward the female who also may spread her wings and mimic his movements. The male hisses as he approaches the female, who may reply with low moaning sounds during copulation. The pair may nibble at each other for several minutes and click their bills together. Nibbling can continue during and after copulation.
Courtship and mating seem to be intricately tied to the males role as a dominant partner and the females submissiveness to him, which may account for the variation in observed behaviors from pair to pair, if each pair has a different balance of dominance in the relationship.
Mating System: monogamous
The mating season of Andean condors varies geographically, but is generally from February through June. They are non-migratory so seasonal extremes are very different in the northern and southern extents of their range. Breeding interval is also likely variable depending on the quality of their habitat and the availability of food.
Observations of breeding in Andean condors have been documented in great detail in only a few instances. This makes generalizing their behavior difficult due to variation between observations.
Most Andean condors do not construct a nest and will lay a single egg on the bare, cliff ledge. Some condors will collect a few sticks to scatter around the ledge. Eggs are bluish-white in color, weigh about 280 g, and are 7.6 to 10.1 cm in length. The single egg is incubated for 54 to 58 days, after which an altricial, downy chick hatches. Chicks are tended by both parents until they fledge at 6 to 7 months old. Fledglings remain with their parents until 2 years old, or when pairs breed again. Juveniles do not reach sexual maturity until 6 to 11 years of age.
Breeding interval: Andean condors breed every 2 to 3 years and may be more frequent if food resources are high.
Breeding season: Breeding season is between February and June in Peru, and between October and
Average eggs per season: 1.
Range time to hatching: 2 to 3 months.
Range fledging age: 6 to 7 months.
Range time to independence: 2 to 3 years.
Range age at sexual or reproductive maturity (female): 6 to 11 years.
Range age at sexual or reproductive maturity (male): 6 to 11 years.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; oviparous
Both sexes participate in incubation of the eggs and feeding the young. The sexes alternate incubation, with one of the pair always at the nest for the first 1 to 2 months. The parents continue alternating time at the nest for an additional month but gradually spent more time off the nest, but near the nest site. Males may forcibly displace females from the egg to take over incubation. Males have also been observed frequently chasing the females out of the nest before and after hatching. Males also feed the young more often than the females do. Parents tend the young well after they fledge at 6 to 7 months of age. Juveniles remain with the parents for an average of 2 years, or until parents breed again.
Parental Investment: altricial ; male parental care ; female parental care ; pre-fertilization (Provisioning, Protecting: Female); pre-hatching/birth (Provisioning: Male, Female, Protecting: Male, Female); pre-weaning/fledging (Provisioning: Male, Female, Protecting: Male, Female); pre-independence (Provisioning: Male, Female, Protecting: Male, Female); post-independence association with parents; extended period of juvenile learning
This taxon can be found in the Chilean matorral, an ecoregion in western central Chile that covers an area of approximately 57,300 square miles. This ecoregion is classified within the Mediterranean forests, woodlands, and scrub biome. Exhibiting high plant and vertebrate endemism, the entire ecoregion is classified as critically endangered due to intensive deforestation and persistent high air pollution due to pressures of a burgeoning human population. Reptilian endemism is particularly notable, especially with respect to the tree iguanas; moreover, there are numerous reptiles, birds and mammals of threatened conservation status that can be found in the Chilean matorral.
he ecoregion also boasts a very high level of flora endemism; moreover, it is considered as a critically endangered habitat, with ongoing assaults from deforestation by native peoples of the region, resulting in severe habitat loss and habitat fragmentation. The deforestation has not only reduced habitat, but has accelerated the establishment of large expanses of alien herbs that were brought in during the Spanish settlement period; however, about 95% of the plant species are Chilean endemic, including Gomortega keule, Pitavia punctata, Nothofagus alessandrii and Jubaea chilensis.
Non-endemic threatened birds of the Chilean matorral are the Green-backed Firecrown (Sephanoides sephanoides), the Threatened Inca tern (Larosterna inca), the Near threatened Chilean flamingo (Phoenicopteris chilensis), the Near Threatened Peruvian pelican (Pelecanus thagus), the Endangered Peruvian diving-petrel (Pelecanoides garnotii), the Near Threatened elegant tern (Sterna elegans), the Near Threatened guanay cormorant (Phalacrocorax bougainvillii), the Near Threatened Inca tern (Larosterna inca), the Near threatened Chilean flamingo (Phoenicopteris chilensis), the strictly marine Vulnerable Humboldt penguin (Spheniscus humboldti), the Near Threatened red-legged cormorant (Phalacrocorax gaimardi)
El cóndore andín (Vultur gryphus) ye un paxaru d'América del Sur de la familia Cathartidae y el solu miembru del xéneru Vultur. Habita nos montes de los Andes y na costa oeste de América del Sur. El cóndore algama una envergadura de 3,2 m[2][3]
Ye un símbolu dae Arxentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador y Perú e tien un papel perimportante na cultura popular y na mitoloxía de los puelos andinos.
El cóndore andín (Vultur gryphus) ye un paxaru d'América del Sur de la familia Cathartidae y el solu miembru del xéneru Vultur. Habita nos montes de los Andes y na costa oeste de América del Sur. El cóndore algama una envergadura de 3,2 m
Ye un símbolu dae Arxentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador y Perú e tien un papel perimportante na cultura popular y na mitoloxía de los puelos andinos.
And kondoru (Vultur gryphus) - Yeni Dünya leşyeyən qartalı ailəsində Cənubi Amerika quşudur və növün tək üzvü Vulturdur.
And kondoru (Vultur gryphus) - Yeni Dünya leşyeyən qartalı ailəsində Cənubi Amerika quşudur və növün tək üzvü Vulturdur.
Kondor an Andoù (liester: Kondored an Andoù) a zo un evn, Vultur gryphus eus e anv skiantel, hag en em vag diwar gagnoù (korfoù marv). Ar spesad nemetañ eo er genad Vultur.
Penn ur C'hondor
Al labous war nij
Un arouez broadel eo en Arc'hantina, Bolivia, Chile, Ecuador, Kolombia ha Perou.
Ardamezioù Bolivia
Ardamezioù Chile
Ardamezioù Ecuador
Ardamezioù Kolombia
Bevañ a ra al labous eus an eil penn d'egile eus an Andoù[1].
a vo kavet e Wikimedia Commons.
Kondor an Andoù (liester: Kondored an Andoù) a zo un evn, Vultur gryphus eus e anv skiantel, hag en em vag diwar gagnoù (korfoù marv). Ar spesad nemetañ eo er genad Vultur.
El còndor dels Andes (Vultur gryphus) és una espècie d'ocell sud-americà de la família dels voltors del Món Nou (Cathartidae), l'únic membre del gènere Vultur. El seu nom ve del quítxua kuntur. Viu a la serralada dels Andes i la costa Pacífica contigua de l'oest de Sud-amèrica, i és l'ocell terrestre volador més gran de l'hemisferi oest. Amb 109 - 127 cm de llargària i un pes de 7,7 - 14 kg és el major dels rapinyaires.[1]
El còndor dels Andes (Vultur gryphus) és una espècie d'ocell sud-americà de la família dels voltors del Món Nou (Cathartidae), l'únic membre del gènere Vultur. El seu nom ve del quítxua kuntur. Viu a la serralada dels Andes i la costa Pacífica contigua de l'oest de Sud-amèrica, i és l'ocell terrestre volador més gran de l'hemisferi oest. Amb 109 - 127 cm de llargària i un pes de 7,7 - 14 kg és el major dels rapinyaires.
Aderyn ysglyfaethus anferth o Dde America yw Condor yr Andes (Vultur gryphus). Mae'n perthyn i deulu'r Cathartidae, fwlturiaid y Byd Newydd. Fe'i ceir ym mynyddoedd yr Andes yn bennaf ond mae'n cyrraedd lefel y môr yn y de.
Mae'r condor rhwng 100–122 cm o hyd a 274–310 cm ar draws yr adenydd. Mae'n pwyso 7.5–15 kg. Mae'r oedolyn yn ddu gyda phen moel cochaidd, coler wen a darn gwyn ar yr adain. Mae'r adar ifainc yn frownddu gyda choler a phen brown.
Mae'n bywdo ar anifeiliaid marw megis gwanacos a defaid. Mae'n chwilio am fwyd mewn tir agored ac mae'n defnyddio clogwyni ar gyfer cysgu a nythu. Mae'n dodwy un ŵy fel rheol sy'n deor ar ôl 54–58 o ddyddiau. Gall yr aderyn ifanc hedfan ar ôl chwe mis.
Aderyn ysglyfaethus anferth o Dde America yw Condor yr Andes (Vultur gryphus). Mae'n perthyn i deulu'r Cathartidae, fwlturiaid y Byd Newydd. Fe'i ceir ym mynyddoedd yr Andes yn bennaf ond mae'n cyrraedd lefel y môr yn y de.
Mae'r condor rhwng 100–122 cm o hyd a 274–310 cm ar draws yr adenydd. Mae'n pwyso 7.5–15 kg. Mae'r oedolyn yn ddu gyda phen moel cochaidd, coler wen a darn gwyn ar yr adain. Mae'r adar ifainc yn frownddu gyda choler a phen brown.
Mae'n bywdo ar anifeiliaid marw megis gwanacos a defaid. Mae'n chwilio am fwyd mewn tir agored ac mae'n defnyddio clogwyni ar gyfer cysgu a nythu. Mae'n dodwy un ŵy fel rheol sy'n deor ar ôl 54–58 o ddyddiau. Gall yr aderyn ifanc hedfan ar ôl chwe mis.
Kondor andský (Vultur gryphus) je jihoamerický dravý pták živící se převážně mršinami. Je to jediný druh monotypického rodu Vultur.
Vyskytuje se poměrně řídce po celých Andách, nejvíce na jejich východní straně. Vzácný je v Kolumbii a Venezuele, jeho počty se také snižují v Ekvádoru. Stabilní jsou populace v Peru, Bolívii a na severu Argentiny a Chile. Žije až do nadmořské výšky 5000 m, jeho hlavním biotopem jsou místa s otevřenými loukami a pastvinami. Lze jej spatřit také na okrajích pouštních oblastí a na mořském pobřeží v Chile a okolo bukových lesů v Patagonii.[2][3][4]
Je to jeden z největších létajících suchozemských ptáků, bývá velký 100 až 130 cm a dosahuje váhy 7 až 15 kg. Průměrná hmotnost je 10,8 kg. Jeho křídla mají rozpětí v průměru 3,2 m.[2] Samice jsou na rozdíl od většiny dravých ptáků menší a lehčí. Barva peří ptáků je černá, na horní straně křídel jsou bílé skvrny, u krku mají bílý límec z krátkého peří. Zploštělá hlava a krk jsou neopeřeny, holá vrásčitá kůže dle emočního stavu mění barvu. Samci se odlišují ještě velkým masitým načervenalým lalokem nad zobákem, pokožku hlavy mívají tmavě šedou nebo žlutou, po stranách krku mají kožovité bradavčité záhyby. Samice mají výrazné červené oční duhovky, samci hnědé. Peří adolescentů je hnědé.
Nohy mají v porovnání s ostatními létajícími dravci více uzpůsobené k chůzi než k uchopení. Střední prst je protáhlý, drápy jsou rovné. Zahnutý silný zobák je uzpůsoben k roztrhání i silné kůže a k vytrhávání kusů masa. Ptáci mají výborný zrak, dokážou z výšky tisíce metrů spatřit padlé nebo těžce nemocné zvíře a pečlivě sledují chování menších supů, kteří se zase skvělým čichem orientují podle pachu mrtvoly.
Jsou to vynikající letci, umí využívat teplých stoupavých proudů v blízkosti skal a plachtit při obhlídce svého lovného území ve velkých výškách téměř bez vynaložení námahy. Mohou hlídkovat osamoceně nebo v rozptýlených skupinách. Většinou hřadují skupinky kondorů andských na vyvolených tradičních místech, kde je dodržována přísná hierarchie, silní samci mají přednost v obsazení výhodnějších míst (ochrana před deštěm, větrem, dostatek slunce) i před samicemi.[2][3][4]
Jsou to masožravci, v první řadě likvidují uhynulé savce, volně žijící i domestikované kopytníky, na mořských pobřežích žerou na břeh vyvržené mořské savce a ryby. Živí se také mláďaty savců a ptáků nebo vybírají vejce z hnízd, bylo pozorováno lovení svišťů a králíků. Napadají a žerou zraněnou, ale ještě žijící zvěř. Kůži větších zvířat otvírají od konečníku, první sežerou játra. Pokus o otevření hlavy a dosažení mozku nebyl zaznamenán.
Vytvářejí volná společenstva s menšími kondory, kteří citem pro pach mrtvol mnohdy zdechlinu najdou dříve, ale čekají na větší kondory andské, kteří zobákem dokážou roztrhat i tu nejhouževnatější kůži. Jejich nohy nejsou přizpůsobeny k uchopení, nemohou část potravy odnést, ale musí se nakrmit na místě. Protože se k potravě nedostanou každý den, jsou schopni se nakrmit natolik, že jim dělá problém vzlétnout. Samozřejmě musejí spěchat, protože v brzké době se ke kořisti slétnou i seběhnou desítky až stovky různých mrchožroutů.[2][3][4]
Kondoři andští jsou monogamní. Před vlastním pářením probíhají ve dvojicích rituální tance doprovázené syčením a změnou zabarvení kůže na hlavě a krku. Mnoho hlasových projevů nesvedou, nemají syrinx. Páří se na severu kontinentu téměř v průběhu celého roku, na jihu od května do srpna. Hnízda si nestaví, vejce kladou na vysokých skalách do výklenků nebo na římsách na místo jen ohrazené kameny nebo klacíky, nepřístupnost místa zaručuje jistotu před vypleněním hnízda pozemními dravci. Střeží si vzdušný prostor kolem hnízda, cca 1 km, který proti jiným tvrdě obhajují.
Samice snese převážně jedno vejce jednou za dva roky, v případě nedostatku potravy je interval delší. Vejce střídavě oba rodiče inkubují asi 55 až 60 dnů. Pokud se vejce ztratí, samice snese nové. Mláďata pokryta šedým chmýřím jsou krmena z volete rodičů do opeření asi 6 měsíců, pak se naučí létat a v 9 měsících odlétávají na lov s rodiči. Po dvou rocích, před další snůškou, jsou z rodinného kruhu vystrnaděni. Pohlavně dospělými se stávají v 6 až 7 létech, tehdy hnědé peří mění za černé. Kondoři andští jsou dlouhověcí, v zajetí se mohou dožít 100 let.[2][3][4]
Dospělí ptáci nemají žádného přirozeného nepřítele, snad jen mláďata se mohou stát velmi zřídka obětí velkých dravců nebo lišky. Snižující se stavy jsou způsobovány několika faktory, které má na svědomí člověk. Jednak je to zastaralý názor, že se ptáci neživí mršinami, ale loví zvěř, a proto bývají mnohdy přes zákaz zabíjeni pytláky. Dále jsou to zdravotní následky po požití mrtvých zvířat (lišky, pumy) otrávených jedovatými návnadami (např. strychnin). Velmi jim škodí olovnaté broky sežrané z mrtvých zvířat, které lovci postřelili ale nedohledali. Žerou také mršiny zvířat, která uhynula z důvodu požití pesticidů, nebo domácí zvířata léčená různými léky. Hynou při střetu s dráty elektrického vedení nebo se chytnou do pastí se živočišnou návnadou připravených pro masožravé savce.
Podle Červeného seznamu IUCN je kondor andský zařazen mezi téměř ohrožené druhy.[5][6][7]
Kondor andský je národním ptákem 4 jihoamerických zemí – Kolumbie, Ekvádoru, Bolívie a Chile.[8] Zároveň je vyobrazen na státních znacích těchto států.
Obrázky, zvuky či videa k tématu kondor andský ve Wikimedia Commons
Galerie kondor andský ve Wikimedia CommonsKondor andský (Vultur gryphus) je jihoamerický dravý pták živící se převážně mršinami. Je to jediný druh monotypického rodu Vultur.
Andeskondor (Vultur gryphus) er den største af rovfuglene. Hannen kan blive op til 1,3 meter fra hoved til hale. Vægten kan nå op til 15 kilogram og vingefanget over 3 meter. Andeskondoren er sort med en hvid krave på overgangen til halsen; hals og hoved er nøgne og rødlige. Hannen har hudlapper på halsen, en kam på hovedet og hvide vingefjer. Den er den eneste art i slægten Vultur.
Andeskondoren yngler i op til 5500 meters højde, gerne på svært tilgængelige klippeafsatser. Med et vingefang på op til 320 cm og en vægt på op til 15 kg er det en af de største flyvende fugle. Den er som de øvrige vestgribbe ådselæder. Den lægger et æg ad gangen og er så længe om at opfostre en unge, at den kun yngler hvert andet år.
Andeskondor (Vultur gryphus) er den største af rovfuglene. Hannen kan blive op til 1,3 meter fra hoved til hale. Vægten kan nå op til 15 kilogram og vingefanget over 3 meter. Andeskondoren er sort med en hvid krave på overgangen til halsen; hals og hoved er nøgne og rødlige. Hannen har hudlapper på halsen, en kam på hovedet og hvide vingefjer. Den er den eneste art i slægten Vultur.
Andeskondoren yngler i op til 5500 meters højde, gerne på svært tilgængelige klippeafsatser. Med et vingefang på op til 320 cm og en vægt på op til 15 kg er det en af de største flyvende fugle. Den er som de øvrige vestgribbe ådselæder. Den lægger et æg ad gangen og er så længe om at opfostre en unge, at den kun yngler hvert andet år.
Der Andenkondor (Vultur gryphus) ist eine Vogelart, die zu den Neuweltgeiern (Cathartidae) zählt. Innerhalb dieser Familie bildet er die monotypische Gattung Vultur. Es werden keine Unterarten beschrieben.
Männliche ausgefärbte Andenkondore sind mächtige, schwarze Greifvögel mit an der Oberseite deutlich weißen bis silbern weißen Handschwingen und Deckfedern und einer weißen Halskrause, die den nackten, rötlichbraunen Kopf vom Rumpf absetzt. Ein wulstiger Kamm bedeckt die Kopfoberseite. Sie sind mit bis zu 15 Kilogramm die schwersten Greifvögel und zählen zu den wenigen Vögeln, deren Spannweite über 300 Zentimeter betragen kann. Weibchen sind kleiner, oft wesentlich leichter, gleichen in der Färbung jedoch den Männchen. Wie die düster dunkelbraun gefärbten Jungvögel weisen sie keinen Kamm auf.
Die Art ist in der Andenregion Südamerikas von Venezuela bis Feuerland verbreitet. Im Norden dieses großen, sich in Nord-Süd-Richtung über 8000 Kilometer[1] erstreckenden Gebietes sind die Vorkommen gering, regional auch völlig erloschen, nach Süden hin wird die Art häufiger.[2]
Andenkondore sind hauptsächlich Aasfresser; sie nisten auf Felssimsen und Plattformen, wo sie meist im Zweijahresrhythmus ein Junges großziehen. Die IUCN schätzt den Gesamtbestand auf etwa 10.000 erwachsene Vögel und listet die Art in der Vorwarnstufe (NT = near threatened).[1] Vor allem durch intensive Bejagung seit der spanischen Conquista hat der Bestand der Art stark abgenommen; insbesondere in den nördlichen Andenstaaten ist der Andenkondor weitgehend verschwunden oder nur mehr in kleinen, voneinander isolierten Restbeständen existent.
Der Andenkondor ist der Wappenvogel einiger südamerikanischer Staaten. Trotz seiner großen allgemeinen Bekanntheit fehlen zu seiner Biologie noch immer viele wesentliche Daten.
Der Andenkondor ist auf Grund seiner herausragenden Größe unverwechselbar. Er ist ein mächtiger, massiger, für einen Neuweltgeier relativ kurzbeiniger Vogel mit lang gefingerten, brettartigen Flügeln, die im Gleitflug annähernd waagrecht gehalten werden. Bei ausgefärbten Individuen ist die weiße Halskrause auch auf größere Entfernungen auszumachen, in der Obersicht sind die weißen Flügelabzeichen deutlich erkennbar. Von unten wirken die Vögel ungezeichnet dunkel. Der breite, ungezeichnete, verhältnismäßig lange Schwanz ist im gefächerten Zustand gerundet bis leicht spatelförmig.
Das Grundgefieder ist glänzend schwarz. Davon heben sich die weißen Armschwingen und weißen Großen- und Mittleren Flügeldecken, sowie die weiße bis leicht grauweiße, flauschige, meist zur Kehle hin leicht geöffnete Halskrause deutlich ab. Die weißen Flügelabzeichen sind individuell unterschiedlich stark ausgeprägt, meist dunkeln sie sowohl nach außen wie auch nach innen silbern ab und weisen in diesen Bereichen zusätzlich ausgedehntere Schwarzanteile auf. Der Kopf ist weitgehend nackt, braun-rötlich und deutlich braun-rötlich bis violett geädert. Seine Farbsättigung verstärkt sich bei größerer Erregung ins Rötliche, kann aber, vor allem bei sexueller Stimulation, auch leuchtend gelbe Farbtöne annehmen. Der hornfarbene Schnabel ist vergleichsweise klein und etwa bis zur Schnabelmitte von einer fleischfarbenen Wachshaut überzogen. Die stämmigen, bis über das Intertarsalgelenk befiederten Füße sowie die nur schwächlich bekrallten Zehen sind grau-braun, infolge von Fäkalresten jedoch häufig weißlich.[3] Der ungezeichnete, schwarze Schwanz schließt beim sitzenden Vogel etwa mit den Flügelspitzen ab. Ihr Erwachsenenkleid erreichen Andenkondore nicht vor dem 6.–8. Lebensjahr.[3]
Der Geschlechtsdimorphismus ist nicht besonders ausgeprägt. Männliche Andenkondore können etwas größer aber wesentlich schwerer werden als Weibchen. Der auffälligste sichtbare Geschlechtsunterschied besteht in einem fleischig-wulstigen, in geringem Maße erektilen Kamm der Männchen, der sich mützenartig vom Hinterhaupt bis zur Schnabelmitte erstreckt, sowie einem faltigen Kehllappen unterhalb des Schnabels. Die Ansätze des Kamms sind schon bei den meisten juvenilen Männchen erkennbar. Juvenile Individuen sind düster, weitgehend konturlos grau-braun gefärbt, die Halskrause ist etwas heller als das Grundgefieder. Der noch schütter befiederte Kopf ist dunkel-bräunlich, Augen und Schnabel sind dunkelbraun. Die weißen Flügelabzeichen zeigen sich ab dem zweiten Lebensjahr und werden zunehmend deutlicher; die Halskrause verfärbt sich ab dem vierten Lebensjahr sehr langsam über Orange, Orange-Rötlich ins Weiße; etwa in diesem Alter verändern sich Augen- und Schnabelfarbe, Kamm und Kehlsack der Männchen bilden sich voll aus. Die Iris der Augen der adulten Vögel ist bei Männchen braun, bei Weibchen rot.[4] Im 6. Lebensjahr gleicht das Grundgefieder weitgehend dem adulter Andenkondore, die Kopffärbung ist jedoch oft noch immer dunkel und der Halsring oft noch rötlich-orange.
Da Andenkondore wie alle anderen Vertreter der Familie keine Syrinx besitzen, werden die Lautäußerungen durch Zungen- und Schnabelbewegungen sowie durch schnelles, gepresstes Luftausstoßen erzeugt.[5] Sie sind meistens weitgehend stumm. Bei Auseinandersetzungen am Fressplatz sind heiser keuchende und krächzende Laute zu hören, in Balzstimmung äußern Andenkondore mit weit geöffnetem Schnabel ein gereihtes, schnalzendes Tok…tok…tok. Bei gleitenden Vögeln können Fluggeräusche deutlich vernehmbar sein.
Wie bei allen rekordverdächtigen Lebewesen werden Angaben zu Gewicht und Spannweite des Andenkondors häufig übertrieben. Gesichert sind Spannweiten sehr großer Männchen bis 310 Zentimetern und ein Gewicht bis zu 15 Kilogramm. Die Gesamtlänge liegt zwischen 100 und 122 Zentimetern. Weibchen sind bis zu 13 Prozent kleiner und bis zu 60 Prozent leichter.[3] Der Quotient aus Gewichts- und Größenunterschieden beträgt 26 Prozent zugunsten männlicher Individuen.[6]
Das weitgehend geschlossene Verbreitungsgebiet der Art beginnt heute im zentralen Peru und reicht bis Feuerland. Außerhalb der Anden bestehen kleine Vorkommen in den argentinischen Sierras Pampeanas. Im südlichen Patagonien erreicht das Verbreitungsgebiet auch die Atlantikküste. In den nördlichen Andenstaaten kommen Andenkondore nur an wenigen Stellen und in geringer Zahl vor. Die meisten dieser punktuellen Vorkommen müssen durch Wiedereinbürgerungen von in Gefangenschaft aufgezogenen Individuen gestützt werden. Im zentralen und südlichen Teil seines Verbreitungsgebietes ist die Art zwar nicht häufig aber doch allgemein verbreitet.
Die Brutzeit beträgt bis zu 65 Tage. Beide Partner sind für das Ei verantwortlich. Das Junge wird anfangs zweimal am Tag gefüttert, später nur noch einmal. Nach 6 Monaten wird der Jungvogel flügge.
Detaillierte und großräumige Untersuchungen der Bestandsentwicklung, der Reproduktion und der Mortalitätsursachen sind nicht vorhanden. Auch historische Angaben zur Verbreitung der Art fehlen weitgehend, doch wird vermutet, dass bald nach Beginn der spanischen Conquista ihre Populationsdichte zumindest in den Zentren der Zuwanderung erheblich abnahm. Mit der Intensivierung der Viehhaltung und wachsender Bevölkerung beschleunigte sich dieser Bestandsniedergang, und die Art wurde zunehmend in entlegene Hochgebirgslagen abgedrängt. Hauptverantwortlich dafür waren Bejagung, Vergiftung und der Fang mit Fallen, da behauptet wurde, der Andenkondor würde Schafe oder Kälber töten, gelegentlich aber auch Kinder angreifen und davontragen. In der zweiten Hälfte des 19. Jahrhunderts intensivierte sich die Guanogewinnung an vielen peruanischen und chilenischen Abschnitten der Pazifikküste, sodass die dort residenten Populationen, die sich vor allem von jungen Seevögeln, Eiern und Robbenkadavern ernährten, dezimiert und vielerorts, wie zum Beispiel auf der Paracas-Halbinsel in Peru, ausgelöscht wurden.[7] Auch von der indigenen Bevölkerung wurde und wird der Kondor bejagt, da viele seiner Körperteile und Knochen als Heilmittel gelten oder rituellen Zwecken dienen.[8]
Die Gefährdung durch Abschuss, Vergiftung und Fang hält, wenn auch in weit geringerem Maße, regional noch immer an. Giftköder werden ausgelegt, um Pumas oder Füchse zu töten, und vergiften auch die Kondore, die an den Kadavern fressen. Dazu kommen vielfältige Störungen am Brutplatz durch zunehmenden Trekking- und Bootstourismus.[9] Dem gegenüber steht positiv ein vielerorts sensibilisiertes Umweltbewusstsein, das regionale Schutzmaßnahmen, Schulungsprogramme und Aufklärung der Bevölkerung initiiert. Auch der Wert der Art als Touristenattraktion wird zunehmend erkannt. Die Wiedereinbürgerungsprogramme, die in einigen Staaten laufen, können Restpopulationen so weit stützen, dass diese nicht völlig erlöschen; nachhaltigen Erfolg scheinen sie bislang nur in Kolumbien gehabt zu haben.[7]
Heute wird die Gesamtpopulation des Andenkondors auf etwa 10.000 reproduktionsfähige Individuen geschätzt, von denen die überwiegende Mehrzahl südlich von 15° südlicher Breite brütet. In Venezuela leben vor allem im Gebiet von Mérida weniger als 30 - in Kolumbien nun wieder mehr als 180 adulte Vögel. Noch immer stark abnehmend ist die Zahl der Kondore in Ecuador, wo auch die Auswilderungsprogramme auf Widerstand stoßen.[7] Nur die Populationen in den südlichsten Verbreitungsgebieten scheinen einigermaßen stabil zu sein, in allen übrigen Bereichen nimmt der Bestand des Andenkondors noch immer ab. Eine größere Untersuchung der Greifvogelbestände in der dicht besiedelten Metropolitan-Region Chiles verzeichnet einen abnehmenden Kondorbestand und gibt als Grund Verfolgung, Nahrungsmangel und Habitatsverlust an.[10]
Der Andenkondor (Vultur gryphus) ist eine Vogelart, die zu den Neuweltgeiern (Cathartidae) zählt. Innerhalb dieser Familie bildet er die monotypische Gattung Vultur. Es werden keine Unterarten beschrieben.
Männliche ausgefärbte Andenkondore sind mächtige, schwarze Greifvögel mit an der Oberseite deutlich weißen bis silbern weißen Handschwingen und Deckfedern und einer weißen Halskrause, die den nackten, rötlichbraunen Kopf vom Rumpf absetzt. Ein wulstiger Kamm bedeckt die Kopfoberseite. Sie sind mit bis zu 15 Kilogramm die schwersten Greifvögel und zählen zu den wenigen Vögeln, deren Spannweite über 300 Zentimeter betragen kann. Weibchen sind kleiner, oft wesentlich leichter, gleichen in der Färbung jedoch den Männchen. Wie die düster dunkelbraun gefärbten Jungvögel weisen sie keinen Kamm auf.
Die Art ist in der Andenregion Südamerikas von Venezuela bis Feuerland verbreitet. Im Norden dieses großen, sich in Nord-Süd-Richtung über 8000 Kilometer erstreckenden Gebietes sind die Vorkommen gering, regional auch völlig erloschen, nach Süden hin wird die Art häufiger.
Andenkondore sind hauptsächlich Aasfresser; sie nisten auf Felssimsen und Plattformen, wo sie meist im Zweijahresrhythmus ein Junges großziehen. Die IUCN schätzt den Gesamtbestand auf etwa 10.000 erwachsene Vögel und listet die Art in der Vorwarnstufe (NT = near threatened). Vor allem durch intensive Bejagung seit der spanischen Conquista hat der Bestand der Art stark abgenommen; insbesondere in den nördlichen Andenstaaten ist der Andenkondor weitgehend verschwunden oder nur mehr in kleinen, voneinander isolierten Restbeständen existent.
Der Andenkondor ist der Wappenvogel einiger südamerikanischer Staaten. Trotz seiner großen allgemeinen Bekanntheit fehlen zu seiner Biologie noch immer viele wesentliche Daten.
The Andean condor (Vultur gryphus) is a Sooth American bird in the New Warld vultur faimily Cathartidae an is the anerly member o the genus Vultur. Foond in the Andes muntains an adjacent Paceefic coasts o wastren Sooth Americae, the Andean condor is the lairgest fleein bird in the warld bi combined measurement o wicht an wingspan. It haes a maximum wingspan o 3.3 m (10 ft 10 in)[2] exceedit anerly bi the wingspans o fower seabirds an watter birds—the roughly 3.5 m (11 ft 6 in) maximum o the wanderin albatross, soothren ryal albatross, great white pelican an Dalmatie pelican.[3]
The Andean condor (Vultur gryphus) is a Sooth American bird in the New Warld vultur faimily Cathartidae an is the anerly member o the genus Vultur. Foond in the Andes muntains an adjacent Paceefic coasts o wastren Sooth Americae, the Andean condor is the lairgest fleein bird in the warld bi combined measurement o wicht an wingspan. It haes a maximum wingspan o 3.3 m (10 ft 10 in) exceedit anerly bi the wingspans o fower seabirds an watter birds—the roughly 3.5 m (11 ft 6 in) maximum o the wanderin albatross, soothren ryal albatross, great white pelican an Dalmatie pelican.
Den Anden-Kondor (Vultur gryphus) ass eng Vullenaart, déi zu den Neiweltgeieren, de Cathartidae gehéiert. Et ass ee vun de gréisste Vullen, déi kënne fléien.
Mat enger Kierperlängt vu bis zu 120 cm, kann en Anden-Kondor op e Gewiicht vun enger 12 Kilo kommen. Mam Albatross huet e mat eppes iwwer 3 Meter déi gréisst Flillekspanlängt iwwerhaapt. E ka bis 7.500 Meter héich fléien, a bis iwwer 70 Joer al ginn.
Am Ënnerscheed zum Kalifornien-Kondor, dem Gymnogyps californianus, huet beim Anden-Kondor de Männchen e fleeschege Kamp um Scheet. De Männchen huet blo Aen an d'Weibchen huet rouder.
D'Bréizäit dauert bis 65 Deeg. Allebéid Eltere si fir d'Ee responsabel. De Jonge gëtt zweemol am Dag gefiddert, wann e méi al ass, nëmmen nach eng Kéier. Mat sechs Méint kann den Anden-Kondor fléien.
Op de Wope vu Bolivien, Chile, Ecuador a Kolumbien ass den Anden-Kondor konterfeit, well en an deene Länner zu den Nationalsymboler gehéiert.
Seng Heemecht zitt sech an den héije Biergregiounen tëscht 3.000 a 5.000 Meter d'Kordilliere vu Feierland erop, bis an de westlechen Deel vu Venezuela. En ass ze fanne laanscht d'Küst vu Peru, op den Insele vum Humboldstroum an um Atlantik vu Feierland bis un d'Mëndung vum Rio Negro, a plazeweis an argentinesche Sierraen.
Den Anden-Kondor flitt eleng, als Koppel oder a Gruppen.
E frësst nëmmen doudeg Déieren, sief et Ranner oder aner grouss Mamendéieren.
Die Anden-Kondor (Vultur gryphus) tält tou ju Foamielje fon do Näiwaareld-Gaiere. Jo lieuwje aal fon Venezuela bit ätter Fjuurlound in do Anden, een hooch Bierichlound, dät sik uur een Loangte fon sowät oachteduusend Kilomeetere loangs ju Wäästkuste fon Suud-Amerikoa lukt. Truch moanskelke Joagd is die Anden-Kondor fuul säildener wuuden, as hie uurspröängelk waas.
Monnelke, uutfaawede Anden-Kondore sunt stoatelke, swotte Roowfuugele. Do Hounde-Juuken un Däk-Fuggen sunt ap'e Buppersiede sjuunelk wiet bit säälwerch-wiet. Aan wieten Kroage hääbe do uk, wiertruch sik die noakede, roodelk-bruune Kop fon'n Rump sjuunelk ousät. Aan wulstergen Koum sit buppe ap n Kop. Mäd füüftien Kilogramm sunt dät do loodichste Roow-Fuugele, buppedät kon sien Juuken-Sponwiedte moor as träi Meetere weese, wät uk bloot bie n poor Fuugel-Oarde foarkumt. Wieuwelke Fuugele sunt litjer un oafter baldoarich lichter, man jo hääbe ju sälge Klöär un Teekenge as do Montjene. Juust so as do swotbruun faawede Jungfuugele hääbe do wieuwelke Anden-Kondore naan Koum ap n Kop.
Den Anden-Kondor (Vultur gryphus) ass eng Vullenaart, déi zu den Neiweltgeieren, de Cathartidae gehéiert. Et ass ee vun de gréisste Vullen, déi kënne fléien.
Mat enger Kierperlängt vu bis zu 120 cm, kann en Anden-Kondor op e Gewiicht vun enger 12 Kilo kommen. Mam Albatross huet e mat eppes iwwer 3 Meter déi gréisst Flillekspanlängt iwwerhaapt. E ka bis 7.500 Meter héich fléien, a bis iwwer 70 Joer al ginn.
Am Ënnerscheed zum Kalifornien-Kondor, dem Gymnogyps californianus, huet beim Anden-Kondor de Männchen e fleeschege Kamp um Scheet. De Männchen huet blo Aen an d'Weibchen huet rouder.
D'Bréizäit dauert bis 65 Deeg. Allebéid Eltere si fir d'Ee responsabel. De Jonge gëtt zweemol am Dag gefiddert, wann e méi al ass, nëmmen nach eng Kéier. Mat sechs Méint kann den Anden-Kondor fléien.
Op de Wope vu Bolivien, Chile, Ecuador a Kolumbien ass den Anden-Kondor konterfeit, well en an deene Länner zu den Nationalsymboler gehéiert.
Die Anden-Kondor (Vultur gryphus) tält tou ju Foamielje fon do Näiwaareld-Gaiere. Jo lieuwje aal fon Venezuela bit ätter Fjuurlound in do Anden, een hooch Bierichlound, dät sik uur een Loangte fon sowät oachteduusend Kilomeetere loangs ju Wäästkuste fon Suud-Amerikoa lukt. Truch moanskelke Joagd is die Anden-Kondor fuul säildener wuuden, as hie uurspröängelk waas.
Da Andnkondor (Vultur gryphus) is a Vogloat, de zu de Neiwejdgeier (Cathartidae) ghead. Innahoi vo dera Familie buidt ara monotypische Gattung Vultur. Es gibt koi Undaoatn.
Da Andnkondor (Vultur gryphus) is a Vogloat, de zu de Neiwejdgeier (Cathartidae) ghead. Innahoi vo dera Familie buidt ara monotypische Gattung Vultur. Es gibt koi Undaoatn.
Tzopilocuauhtli (Cathartidae) in tōtōtl.
Kuntur nisqaqa (Vultur gryphus) lliw phawaq pisqukunamanta aswan hatunmi.
Kunturkunaqa Antikunapim kawsanku. Q'isachanku hanaq hanaq qaqakunapi. Manam llumpay allintachu phawayta atin. Llumpaytam llasanku phawaypaqqa. Wichaymanta urayllamanmi phawanku allinniqta. Uraymanta hanaymanqa satasam phawanku. Aychatam mikhunku, wañusqa uywakuna.
Huk, iskay runtullatam wachanku. Kunturchakunaqa qalatu kanku. Suqta killa q'isapi kanku. Utqaylla hatunyanku, phuruchakunku, hinaspa phawaytaña qallarinku. Mana llumpaytachu miranku. Kay hatun pisqukunaqa waqaychananchik, ama lliw chinkananpaq.
Yawar phistapaq, turu pukllaypaq, kunturkunata hap'ispanku. Turu pukllaypaq hap'ispanku, kunturkunaqa ñakarichinku.
Phawachkaq kuntur
Kunturqa Buliwyapi, Chilipi, Ikwadurpi, Kulumbyapipas huk mama llaqta sanancham, wallqanqankukunapi kan.
Wikispecies nisqaqa qillqasqa p'anqayuqmi kay hawa: Kuntur
Kuntur nisqaqa (Vultur gryphus) lliw phawaq pisqukunamanta aswan hatunmi.
Ο Κόνδορας των Άνδεων είναι ημερόβιο αρπακτικό πτηνό της οικογενείας των Καθαρτιδών, ένας από τους επτά γύπες του Νέου Κόσμου και, ειδικότερα, ένας από τους δύο κόνδορες της αμερικανικής ηπείρου. Η επιστημονική του ονομασία είναι Vultur gryphus και δεν περιλαμβάνει υποείδη.[1]
«Κλασική» φιγούρα των ουρανών της Νότιας Αμερικής, αποτελεί ίνδαλμα για τους λαούς της μεγάλης Κορδιλιέρας και εθνικό σύμβολο 6 κρατών (βλ. Κουλτούρα) της ηπείρου, αλλά η υποβάθμιση και αλλοίωση των οικοσυστημάτων του, καθώς και οι έμμεσες δηλητηριάσεις, μπορεί να θέσουν την ύπαρξή του σε κίνδυνο στο άμεσο μέλλον (βλ. Απειλές).
Η επιστημονκή ονομασία του γένους, Vultur, είναι η άμεση μετάφραση της ελληνικής λέξης Γύπας, στην λατινική γλώσσα. Ταυτόχρονα, όμως, δημιουργείται πρόβλημα στην λόγια ονομασία του γένους, διότι ο ό όρος Γύπας, χρησιμοποιείται και για την απόδοση του λατινικού Gyps, που περιλαμβάνει κάποιους -διαφορετικούς- γύπες του Παλαιού Κόσμου. [ii]
Η λατινική ονομασία του είδους, gryphus έχει ελληνική ρίζα και, συγκεκριμένα, προέρχεται από την λέξη γρυπός «κυρτός, γαμψός», «ο έχων κυρτή, γαμψή ρίνα (μύτη)»,[4] [iii] με σαφή αναφορά στο γαμψό ράμφος του πτηνού.
Η αγγλική και η ελληνική ονομασία του πτηνού παραπέμπουν στα ορεινά ενδιαιτήματα της νοτιοαμερικανικής κορδιλλιέρας, όπου περιπλανάται.
Ο κόνδορας των Άνδεων αποτελεί μονοτυπικό είδος εντός του γένους Vultur, δηλαδή δεν περιλαμβάνει υποείδη.[1] Περιγράφηκε από τον Λινναίο, το 1758, στο περίφημο έργο του Systema Naturae, από την Χιλή και με την σημερινή του ονομασία, Vultur gryphus.[7][8]
Εν τούτοις, η συστηματική του θέση εντός της οικογενείας, όπως και των υπολοίπων έξι γυπών του Νέου Κόσμου, παραμένει ασαφής.[9] Παρόλο που, τόσο αυτοί (οικ. Καθαρτίδες), όσο και οι γύπες του Παλαιού Κόσμου (οικ. Αετίδες) είναι παρόμοιοι σε εμφάνιση και έχουν ανάλογους οικολογικούς θώκους, οι δύο ομάδες εξελίχθηκαν από διαφορετικούς προγόνους σε διαφορετικές γεωγραφικές περιοχές, και δεν είναι στενά συνδεδεμένοι. Ακριβώς το πόσο διαφορετικές είναι οι δύο οικογένειες, επί του παρόντος βρίσκεται υπό συζήτηση, με ορισμένες παλαιότερες αναφορές να υποστηρίζουν ότι οι αμερικανικοί γύπες είναι πιο στενά συνδεδεμένοι με τους πελαργούς.[10] Σε πιο πρόσφατες δημοσιεύσεις, είτε διατηρείται η θέση τους στα Αετόμορφα,[11] είτε τοποθετούνται στην «δική» τους τάξη, Καθαρτόμορφα (Cathartiformes).[12] Η Επιτροπή Ταξινόμησης Νοτίου Αμερικής (SACC) που ανήκει στην Αμερικανική Ορνιθολογική Ένωση (AOU), έχει «αφαιρέσει» τους γύπες του Νέου Κόσμου από τα Πελαργόμορφα (Ciconiiformes) και τους κατατάσσει στην ειδική κατηγορία incertae sedis, αλλά σημειώνει ότι μετακίνηση προς τα Ιερακόμορφα (Falconiformes) ή τα Καθαρτόμορφα (Cathartiformes) είναι δυνατή.[9] Σε αντίθεση με τον κόνδορα της Καλιφόρνιας (Gymnogyps californianus), που είναι γνωστός από αρκετά απολιθώματα του ιδίου και κοντινών taxa, τα απολιθώματα του κόνδορα των Άνδεων που έχουν βρεθεί μέχρι σήμερα είναι ελάχιστα.[13]
Ο κόνδορας των Άνδεων απαντάται αποκλειστικά στη Νότια Αμερική, συγκεκριμένα στις απέραντες εκτάσεις της οροσειράς των Άνδεων, συμπεριλαμβανομένων των απομονωμένων ορέων της Σάντα Μάρτα (Santa Marta) της Κολομβίας, όπου απαντάται ως μόνιμο, επιδημητικό είδος. Στα νότια η γεωγραφική εξάπλωση του πτηνού φθάνει μέχρι την Γη του Πυρός (Tierra del Fuego) της Χιλής και της Αργεντινής. Πάντως, η πυκνότητα των πληθυσμών του κόνδορα των Άνδεων είναι μεγαλύτερη στις «κεντρικές» χώρες των Άνδεων, Εκουαδόρ, Περού, Βολιβία, Αργεντινή και Χιλή, και πάρα πολύ μικρή στα βόρεια, στην Κολομβία και την Βενεζουέλα, κάτι που δεν συνέβαινε κατά τον 19ο αιώνα.[14][15]
Τυχαίοι, περιπλανώμενοι επισκέπτες έχουν αναφερθεί από την Βραζιλία και την Παραγουάη [15]
Ο κόνδορας των Άνδεων είναι είδος άρρηκτα συνδεδεμένο με τα μεγάλα ανοικτά λιβάδια των αλπικών περιοχών των Άνδεων, έως και τα 5.000 μ. Προτιμά σχετικά ανοικτές, μη δασικές εκτάσεις ώστε να μπορεί να εντοπίζει τα θνησιμαία από τον αέρα. Τέτοια οικοσυστήματα περιλαμβάνουν υψηλή, τροπική ορεινή βλάστηση, πάνω από την γραμμή των δένδρων (páramo) ή άλλες βραχώδεις ορεινές περιοχές, σε γενικές γραμμές.
Κατά καιρούς «κατεβαίνει» σε πεδιάδες στην Α. Βολιβία και την ΝΔ. Βραζιλία,[10] σε περιοχές της ερήμου στην Χιλή και το Περού [16][17] και πάνω από το δασοόριο της οξιάς (Nothofagus sp.) στην Παταγονία.
Ο κόνδορας των Άνδεων είναι από τους μεγαλύτερους γύπες και από τα τα μεγαλύτερα πτηνά -με ικανότητα πτήσης- παγκοσμίως. Μάλιστα, θεωρείται ότι έχει τις μεγαλύτερες μέσες διαστάσεις, από οποιοδήποτε πτηνό που πετάει στην ξηρά χωρίς, ωστόσο, να κατέχει την πρώτη θέση σε κάποιο επί μέρους βιομετρικό στοιχείο. Τα εντυπωσιακότερα χαρακτηριστικά του είναι το βάρος και το άνοιγμα των πτερύγων του: είναι το 2ο βαρύτερο πτηνό παγκοσμίως μετά τον ροδοπελεκάνο και από τα μεγαλύτερα σε εκπέτασμα, αφού μόνον τα άλμπατρος και οι δύο μεγαλύτεροι πελεκάνοι έχουν μεγαλύτερο άνοιγμα πτερύγων.[3][18]. Ωστόσο, ο κόνδορας των Άνδεων, διαθέτει το μεγαλύτερο άνοιγμα πτερύγων από οποιοδήποτε αρπακτικό πτηνό [19] και την μεγαλύτερη επιφάνεια πτερύγων από οποιοδήποτε πτηνό στον κόσμο –πάντοτε με πτητική ικανότητα.[3]
Στο είδος εμφανίζεται φυλετικός διμορφισμός αλλά, αντίθετα με τα περισσότερα ημερόβια αρπακτικά πτηνά, το θηλυκό είναι μικρότερο από το αρσενικό. Το πτέρωμα του ενηλίκου αρσενικού πτηνού είναι μαύρο, με χαρακτηριστικό φουντωτό περιλαίμιο στη βάση του λαιμού (ruff) από άσπρα μαλακά φτερά. Το κεφάλι και το πάνω μέρος του λαιμού είναι σχεδόν άπτερα, με χαρακτηριστικό θαμπό ροδαλό ή μελανοροδαλό χρώμα, το οποίο μπορεί να γίνεται λιγότερο ή περισσότερο φωτεινό, ανάλογα με την συναισθηματική κατάσταση του πουλιού. Το κυριότερο χαρακτηριστικό του αρσενικού είναι ένα μεγάλο, σκούρο κόκκινο σαρκώδες φύμα στο πεπλατυσμένο στέμμα του κεφαλιού, που αποκαλείται κάλαιον (caruncle). Το φύμα αυτό, όπως και ολόκληρο το πρόσωπο του πουλιού είναι έντονα ρυτιδωμένο, ενώ το θηλυκό δεν διαθέτει αυτό το μεγάλο λειρί. Οι εξαιρετικά ευρείες πτέρυγες φέρουν μαύρα, μεγάλα πρωτεύοντα ερετικά, αλλά πολλά λευκά δευτερεύοντα και τριτεύοντα ερετικά καθώς και λευκά καλυπτήρια φτερά. Αυτά σχηματίζουν εκτεταμένα λευκά μπαλώματα ή λωρίδες, ιδιαίτερα εμφανή κατά την πτήση, που δεν εμφανίζονται μέχρι την ολοκλήρωση της πρώτης αλλαγής πτερώματος.[20]
Το ράμφος είναι γκρίζο, με έντονα κυρτή ρινοθήκη και ισχυρότατο, προσαρμοσμένο στον τεμαχισμό κρέατος σε σήψη.[22] Ο μεσαίος δάκτυλος του ποδιού είναι πολύ επιμήκης, σε αντίθεση με αυτόν που στρέφεται προς τα πίσω και ο οποίος είναι υποανεπτυγμένος. Οι γαμψώνυχες όλων των δακτύλων είναι συγκριτικά ευθείς και αμβλείς. Τα πόδια είναι, έτσι, περισσότερο προσαρμοσμένα στο περπάτημα και με μικρή συλληπτική ή αμυντική χρησιμότητα, αντίθετα με ό, τι συμβαίνει στους γύπες του Παλαιού Κόσμου.[23]
Οι ίριδες του αρσενικού είναι καφέ, του θηλυκού βαθυκόκκινες, ενώ τα βλέφαρα των οφθαλμών στερούνται βλεφαρίδων.[13]
Τα νεαρά άτομα έχουν γκριζωπό-καφέ γενικό χρωματισμό, μαυριδερό κεφάλι και δέρμα λαιμού, όπως και καφέ περιλαίμιο.
Ο κόνδορας των Άνδεων είναι -στην κυριολεξία- ένας καθαριστής (scavenger), τρεφόμενος σχεδόν αποκλειστικά με θνησιμαία (carrion).[24] Τα πουλιά που κατοικούν σε μεγάλες γεωγραφικές περιοχές, συχνά ταξιδεύουν περισσότερο από 200 χλμ. (!) σε μία (1) ημέρα για αναζήτηση πτωμάτων.[21] Στις περιοχές της ενδοχώρας προτιμούν μεγάλα θνησιμαία και, εύλογα, τρέφονται με τα μεγαλύτερα σφάγια που διατίθενται, όπως λάμα, αλπακά, ρέες, γουανάκος, ελάφια και αρμαντίλλο. Ωστόσο, οι περισσότεροι κόνδορες των Άνδεων, τώρα ζουν σε μεγάλο βαθμό από τα κατοικίδια ζώα, τα οποία είναι σήμερα πιο διαδεδομένα στη Νότια Αμερική, όπως βοοειδή, άλογα, γαϊδούρια, μουλάρια, πρόβατα, χοίρους, κατσίκες, ακόμη και σκυλιά. Επίσης, τρέφονται με τα πτώματα των «εισαγόμενων» θηραμάτων, όπως αγριογούρουνα, κουνέλια, αλεπούδες και κόκκινα ελάφια.
Για τους κόνδορες που ζουν γύρω από την ακτή, η διατροφή αποτελείται κυρίως από σφάγια θαλασσίων θηλαστικών που εκβράζονται στις παραλίες, κυρίως των κητών.[25] Ωστόσο, δεν διστάζουν να λυμαίνονται τις φωλιές των θαλασσίων πτηνών και να τρώνε τα αβγά τους.[26] Επίσης, έχουν παρατηρηθεί να κυνηγούν μικρά ζώα, όπως τρωκτικά, πουλιά και κουνέλια, τα οποία -δεδομένης της έλλειψης ισχυρών γαμψωνύχων και ελειμματικής τεχνικής- συνήθως σκοτώνουν με ισχυρούς ραμφισμούς.
Ο εντοπισμός των θνησιμαίων γίνεται είτε απ’ ευθείας, είτε ακολουθώντας άλλους «καθαριστές», όπως κορακοειδή και όρνεα.[27] Για παράδειγμα, μπορεί να ακολουθήσει γύπες του γένους Cathartes, οι οποίοι ανιχνεύουν την αιθυλομερκαπτάνη, ένωση που παράγεται στις απαρχές της σήψης στα νεκρά ζώα. Μάλιστα, λόγω μικροτέρου μεγέθους, οι συγκεκριμένοι γύπες δεν μπορεί να τεμαχίσουν το σκληρό δέρμα των μεγάλων ζώων, κάτι που μπορούν να κάνουν οι κόνδορες των Άνδεων, οπότε το συγκεκριμένο ηθολογικό στοιχείο «βολεύει» και τα δύο είδη και αποτελεί παράδειγμα αμοιβαίας εξάρτησης μεταξύ τους.[28] Ακόμη και εάν υπάρχουν άλλα πτωματοφάγα πτηνά πάνω από το θήραμα, οι κόνδορες των Άνδεων είναι κυρίαρχοι απέναντί τους και σιτίζονται πρώτοι.[29][30]
Οι κόνδορες των Άνδεων δεν χρειάζεται να τρέφονται συνεχώς, διότι στην άγρια φύση, συχνά μένουν για αρκετές ημέρες χωρίς φαγητό. Όταν όμως βρουν τροφή, καταβροχθίζουν πολλά κιλά με τη μία, μερικές φορές σε σημείο να μην μπορούν να απογειωθούν (!). Επειδή τα πόδια και τα νύχια τους δεν είναι προσαρμοσμένα στη σύλληψη και μεταφορά της λείας, πρέπει να τρέφονται όσο βρίσκονται στο έδαφος.[21]
Ο κόνδορας των Άνδεων γυροπετάει (soars) διατηρώντας τις πτέρυγες σε οριζόντια θέση, ενώ τα πρωτεύοντα ερετικά του έχουν λυγισμένες προς τα πάνω τις άκρες τους. Η έλλειψη μεγάλου στέρνου πάνω στο οποίο προσφύονται οι μεγάλοι θωρακικοί μυς της πτήσης, εξηγεί για ποιο λόγο γυροπετάει συνεχώς. Βέβαια, φτεροκοπάει μέχρι να απογειωθεί, αλλά μόλις κερδίσει ύψος, στηρίζεται αποκλειστικά στα θερμικά ανοδικά ρεύματα για να μείνει ψηλά.[24] Γι’ αυτό, συχνά απαντάται κοντά σε ορθοπλαγιές, όπου τα θερμικά ρεύματα σχηματίζονται ευκολότερα.[31] Λέγεται ότι ο Δαρβίνος τους παρατηρούσε για μισή ώρα χωρίς να δει ούτε ένα (1) φτεροκόπημα.[32] Αυτός είναι και ο λόγος που προτιμά να κουρνιάζει σε ψηλές θέσεις, από τις οποίες μπορεί να απογειωθεί χωρίς μεγάλη προσπάθεια.
Υπάρχει καλώς ανεπτυγμένη κοινωνική δομή στους κόνδορες, στο πλαίσιο των μεγάλων ομάδων, με τον ανταγωνισμό να καθορίζει «ιεραρχία», μέσω της γλώσσας του σώματος, της ανταγωνιστικής συμπεριφοράς παιχνιδιού, και των φωνητικών καλεσμάτων (vocalizations).[33] Γενικά, τα ώριμα αρσενικά τείνουν να βρίσκονται στην κορυφή της ιεραρχίας ενώ, στον αντίποδα, τα -μετά την διασπορά- ανώριμα αρσενικά τείνουν να βρίσκονται στο κάτω μέρος της κατάταξης.[34]
Η σεξουαλική ωριμότητα και τα τελετουργικά ερωτοτροπίας δεν εμφανίζονται στον κόνδορα των Άνδεων, πριν γίνει πέντε ή έξι ετών,[19] ενώ τα ζευγάρια που δημιουργούνται μένουν μαζί για μια ζωή.[35] Κατά τη διάρκεια των ερωτικών επιδείξεων, το δέρμα του λαιμού του αρσενικού, αλλάζει από θαμπό κόκκινο έως έντονο κίτρινο, και φουσκώνει.[36] Πλησιάζει το θηλυκό με τον λαιμό τεντωμένο και φουσκωμένο, αποκαλύπτοντας τα σημάδια στο στήθος του, ενώ συρίζει (hissing),[37] και στη συνέχεια ανοίγει τις πτέρυγες σε όρθια στάση και βγάζει χαρακτηριστικούς «κλικαριστούς» ήχους με την γλώσσα του (clicking). Επίσης, μπορεί να πραγματοποιεί επιτόπια πηδήματα (hopping) ή και διάφορες «χορευτικές» κινήσεις, με τις πτέρυγες μερικώς ανοιγμένες.[21]
Ο κόνδορας των Άνδεων προτιμά να κουρνιάζει και να φωλιάζει από τα 3.000 έως τα 5.000 μ.[38] Η φωλιά του, που αποτελείται από μερικά χοντρά κλαδιά, κατασκευάζεται σε απρόσιτες προεξοχές των γκρεμών. Ωστόσο, στις παράκτιες περιοχές του Περού, όπου υπάρχουν λίγες ορθοπλαγιές, κάποιες φωλιές βρίσκονται μέσα σε μερικώς σκιασμένες σχισμές, σε ομαλές πλαγιές.[14]
Η γέννα πραγματοποιείται κατά τη διάρκεια των μηνών Φεβρουαρίου και Μαρτίου κάθε δεύτερου έτους. Αποτελείται από 1 (σπάνια 2) μπλε-άσπρο αυγό, βάρους περίπου 280 γραμμαρίων και διαστάσεων 75 έως 100 χιλιοστών, που επωάζεται για 54-58 ημέρες και από τους δύο εταίρους. Εάν το αυγό χαθεί μπορεί να γίνει αναπλήρωση της γέννας.
Ο νεοσσός καλύπτεται με γκριζωπό χνούδι μέχρι να αποκτήσει μέγεθος, σχεδόν όσο των γονέων του. Θα είναι σε θέση να πετάξει μετά από έξι (!) μήνες,[20] αλλά θα συνεχίσει να κουρνιάζει και να κυνηγά μαζί με τους γονείς του μέχρι την ηλικία των δύο ετών, οπότε θα πραγματοποιηθεί νέα ωοτοκία.[40]
Οι υγιείς ενήλικες δεν έχουν φυσικούς θηρευτές, αλλά τα μεγάλα αρπακτικά πτηνά και τα αρπακτικά θηλαστικά, όπως οι αλεπούδες, μπορεί να λυμαίνονται τα αυγά και τους νεοσσούς. Πάντως, οι επιθέσεις είναι σχετικά σπάνιες, δεδομένου ότι οι προσεκτικοί γονείς συχνά αντιμετωπίζουν επιθετικά τα διάφορα αρπακτικά πουλιά που έρχονται κοντά, ενώ η βραχώδης, απόκρημνη θέση της φωλιάς είναι αποτρεπτική για εύκολη πρόσβαση.
Όντας πτηνό που δεν έχει σημαντικούς φυσικούς θηρευτές στην ενήλικη ζωή, ενώ αναπτύσσεται αργά, ο κόνδορας των Άνδεων είναι αρκετά μακρόβιος. Όμως, είναι αλήθεια ότι τα ποσοστά μαακροζωίας και θνησιμότητας δεν είναι γνωστό να έχουν μελετηθεί εκτενώς στην άγρια φύση. Μερικές εκτιμήσεις για την διάρκεια ζωής των αγρίων πτηνών, δείχνουν ότι αυτή έχει υπερβεί το 50 χρόνια. Το 1983, το Guinness Book of World Records κατέγραψε ότι, το μακροβιότερο πουλί οποιουδήποτε είδους με στοιχειοθετημένη έρευνα, ήταν ένας κόνδορας των Άνδεων που πέθανε μετά από 72 χρόνια σε αιχμαλωσία.[3]
Βέβαια, πολλά είδη παπαγάλων έχουν αναφερθεί να ζουν, ίσως για πάνω από 100 χρόνια, αλλά αυτά (τουλάχιστον μέχρι το 1983) δεν θεωρούνται επικυρωμένες καταγραφές.[3] Σήμερα, η τελευταία -επικυρωμένη πάντοτε- καταγραφή είναι ένα αρσενικό με το παρατσούκλι «Thaao», που κρατήθηκε στον ζωολογικό κήπο Μπέρντσλι (Beardsley) στο Κονέκτικατ. Ο «Thaao» γεννήθηκε σε αιχμαλωσία το 1930 και πέθανε στις 26 Ιανουαρίου του 2010, καθιστώντας τον το μακροβιότερο καταγεγραμμένο πτηνό (79 ετών).[41]
Οι κόνδορες των Άνδεων είναι ιδιαίτερα ευάλωτοι στην ανθρώπινη δίωξη, η οποία εμμένει σε τμήματα της περιοχής του, λόγω επιθέσεων στα ζώα κτηνοτροφίας.[16] Η αύξηση του τουρισμού σε περιοχές της Χιλής και της Αργεντινής μπορεί να οδηγήσει σε μείωση των διώξεων, αποδεικνύοντας την αξία του οικοτουρισμού, γενικότερα.[42] Η θανάτωση άλλων αρπακτικών, όπως των κούγκαρ και των αλεπούδων μέσω της παράνομης δηλητηρίασης, μπορεί να επηρεάσει το είδος σε ορισμένες περιοχές, αφού το δηλητήριο περνάει στα σφάγια με τα οποία τρέφονται οι κόνδορες.[42] Στην Αργεντινή, τα πτηνά εξαρτώνται σε μεγάλο βαθμό από τα πτώματα των εισηγμένων φυτοφάγων ζώων, που αποτελούν το 98,5% της διατροφής τους, καθιστώντας τα ευάλωτα σε αλλαγές στην κτηνοτροφία.[43] Διαειδικός ανταγωνισμός για τα σφάγια με τον γύπα Coragyps atratus, που έχει αρχίσει πρόσφατα να καταλαμβάνει τις ίδιες περιοχές, μπορεί να έχει επιβλαβή επίδραση στον γενικότερο πληθυσμό.[44]
Το είδος έχει καταγραφεί ως μή-κοινό (uncommon) και με τάσεις μείωσης. Ο πληθυσμός του υπολογίζεται σε 10.000 άτομα συνολικά, που σχεδόν ισοδυναμεί με 6.700 ώριμα άτομα. Από το 2000, η μείωση ήταν έντονη στο Εκουαδόρ (περίπου, 65 πουλιά σε πέντε διαχωρισμένους πληθυσμούς παραμένουν μόνον),[45] το Περού και τη Βολιβία, αλλά παραμένουν αρκετά άτομα που φαίνεται να είναι σταθερά στην B. Αργεντινή.[46] Ο μεγαλύτερος γνωστός πληθυσμός βρίσκεται στην ΒΔ. Παταγονία και περιλαμβάνει κατ 'εκτίμησιν 300 άτομα εκ των οποίων τα 200 είναι ενήλικες.[47] ΟΙ πληθυσμοί στην Βενεζουέλα (<30 άτομα [48] ή λιγότερα [49] και στην Κολομβία μπορούν να διατηρηθούν μόνο με την επανεισαγωγή και την σίτιση αλλά, τουλάχιστον στην Κολομβία, ο πληθυσμός μάλλον θα εξακολουθεί να μειώνεται. Η κατάσταση των υπόλοιπων πληθυσμών είναι δύσκολο να καθοριστεί επειδή η θνησιμότητα, η συχνότητα αναπαραγωγής και η επιτυχία της είναι ανεπαρκώς γνωστές.[16]
H IUCN κατατάσσει το είδος ως Σχεδόν Απειλούμενο (ΝΤ).[50]
Ο κόνδορας των Άνδεων είναι το εθνικό σύμβολο της Αργεντινής, της Βολιβίας, της Χιλής, της Κολομβίας, του Εκουαδόρ και του Περού, αλλά και το εθνικό πουλί της Βολιβίας, της Χιλής, της Κολομβίας και του Ισημερινού.[51]
Διαδραματίζει σημαντικό ρόλο στη λαογραφία και τη μυθολογία των περιοχών των Άνδεων έχει απεικονιστεί στην τέχνη των εκεί ιθαγενών από το 2500 π.Χ. και μετά,[52] ενώ αποτελεί μέρος της θρησκείας τους.[53] Ο κόνδορας των Άνδεων σχετίζεται με τη θεότητα του ήλιου [54] και πιστεύεται ότι είναι ο άρχοντας του ανώτερου κόσμου.[55] Θεωρείται σύμβολο δύναμης και υγείας από πολλούς πολιτισμούς των Άνδεων, και πιστευόταν ότι τα οστά και τα όργανα του σώματός του είχαν «ιατρικές» δυνάμεις, κάτι που οδηγούσε στο κυνήγι και τη θανάτωση των πτηνών. Ο κόνδορας των Άνδεων είναι δημοφιλής απεικόνιση στα γραμματόσημα πολλών κρατών της Ν. Αμερικής (Εκουαδόρ 1958, Αργεντινή 1960, Περού 1973, Βολιβία 1985, Βενεζουέλα 2004, κ.α.). Έχει απεικονισθεί, επίσης, στα νομίσματα και τα χαρτονομίσματα της Κολομβίας και της Χιλής,[56] καθώς και σε διάφορα οικόσημα των χωρών των Άνδεων.
i. ^ Κάποια ταξινομικά συστήματα αναφοράς έχουν υιοθετήσει την άποψη ότι, η οικογένεια Καθαρτίδες, ανήκει σε δική της ιδιαίτερη τάξη, την Καθαρτόμορφα (Cathartiformes) [8], ωστόσο αυτή η θέση δεν έχει γίνει αποδεκτή από άλλους, ίσου κύρους, φορείς,[1][57] οπότε -προς το παρόν- ακολουθείται η «παραδοσιακή» ταξινόμηση στην τάξη Αετόμορφα (Accipitriformes).
ii. ^ Ο λόγιος όρος Γύπας, χρησιμοποιείται -ορθώς- για την απόδοση του λατινικού Gyps, που περιλαμβάνει κάποιους από τους γύπες του Παλαιού Κόσμου. Ωστόσο, ο ίδιος όρος είναι, ταυτόχρονα, η απ’ ευθείας μετάφραση της λατινικής Vultur, οπότε είναι και οι δύο σωστοί. Όμως, μόνον μία (1) πρέπει να είναι η απόδοση ενός (1) taxon από την λατινική ορολογία, έστω και εάν πρόκειται για λόγια ονομασία. Επειδή στην -ελλιπέστατη- ελληνική ορνιθολογική βιβλιογραφία δεν υπάρχει δεύτερος, ίσης αξίας όρος, κρίνεται αναπόφευκτο να χρησιμοποιηθεί ο -απολύτως τεχνητός- όρος Κόνδωρ, ως απόδοση του Vulturγια δύο λόγους:
iii. ^ Εάν θεωρηθεί ότι ο γλωσσικός τύπος γρυπός είναι πρότερος, τότε το γνωστό μυθικό πτηνό γρυψ είναι παράγωγό του, όπως σχηματίζονται κατ’ αναλογίαν και αντίστοιχες λέξεις, πάλι αναφερόμενες σε πτηνά: γυψ «γύπας», γλαυξ «κουκουβάγια», σκωψ «γκιώνης». Μάλιστα, είναι πιθανόν, η λέξη γρυψ να προέρχεται από το γυψ κατόπιν επίδρασης του γρυπός.[4]
Σύμφωνα με άλλην εκδοχή, το γρυπός συνδέεται με τον αγγλοσαξωνικό τύπο crump ή τον krump της αρχ. γερμανικής, που σήμαινε «κυρτός», ενώ η αναγωγή του όρου στην ινδοευρωπαϊκή ρίζα greu «κάμπτω, κυρτώνω», κρίνεται επισφαλής.[4]
Ο Κόνδορας των Άνδεων είναι ημερόβιο αρπακτικό πτηνό της οικογενείας των Καθαρτιδών, ένας από τους επτά γύπες του Νέου Κόσμου και, ειδικότερα, ένας από τους δύο κόνδορες της αμερικανικής ηπείρου. Η επιστημονική του ονομασία είναι Vultur gryphus και δεν περιλαμβάνει υποείδη.
«Κλασική» φιγούρα των ουρανών της Νότιας Αμερικής, αποτελεί ίνδαλμα για τους λαούς της μεγάλης Κορδιλιέρας και εθνικό σύμβολο 6 κρατών (βλ. Κουλτούρα) της ηπείρου, αλλά η υποβάθμιση και αλλοίωση των οικοσυστημάτων του, καθώς και οι έμμεσες δηλητηριάσεις, μπορεί να θέσουν την ύπαρξή του σε κίνδυνο στο άμεσο μέλλον (βλ. Απειλές).
Ο κόνδορας των Άνδεων, χωρίς να είναι το μεγαλύτερο ούτε το βαρύτερο πουλί της υφηλίου, εν τούτοις θεωρείται από τους ειδικούς ως το ογκωδέστερο (sensu lato) πτηνό -χωρίς απώλεια πτητικής ικανότητας- της ξηράς, λαμβανομένων υπ’ όψιν του μέσου όρου βάρους σώματος και ανοίγματος πτερύγων (βλ. Μορφολογία και Βιομετρικά στοιχεία).Андын тас (Vultur gryphus) нь Шинэ Ертөнцийн тасынхан овгийн Vultur төрлийн цорын ганц зүйл бөгөөд Өмнөд Америк тивд амьдардаг. Андын нуруу, Өмнөд Америкийн баруун эргээр тааралдах тус шувуу нь далавчаа дэлгэсэн байдлаараа a 3.2 м байдаг нь газрын хамгийн том шувуу гэх алдрыг түүнд хайрладаг[2].
5 буюу 6 хүрээд нас бие гүйцдэг Андын тас нь үүрээ далайн түвшнээс дээш 5000 метрийн өндөрт сүндэрлэх хадан хясаан дээр засдаг. Үүрэнд нь ихэвчлэн нэг, эсвэл хоёр өндөг байдаг. 50 хүртэл насалдаг, хамгийн урт настай шувуудын нэг юм.
Андын тас нь Перу, Аргентин, Боливи, Чили, Колумб, Эквадор улсуудын үндэсний бэлгэ тэмдэг гэгдэж, Андын бүс нутгийнхны аман яриа, үлгэр домгийн баатар болсон байдаг.
Андын тас (Vultur gryphus) нь Шинэ Ертөнцийн тасынхан овгийн Vultur төрлийн цорын ганц зүйл бөгөөд Өмнөд Америк тивд амьдардаг. Андын нуруу, Өмнөд Америкийн баруун эргээр тааралдах тус шувуу нь далавчаа дэлгэсэн байдлаараа a 3.2 м байдаг нь газрын хамгийн том шувуу гэх алдрыг түүнд хайрладаг.
5 буюу 6 хүрээд нас бие гүйцдэг Андын тас нь үүрээ далайн түвшнээс дээш 5000 метрийн өндөрт сүндэрлэх хадан хясаан дээр засдаг. Үүрэнд нь ихэвчлэн нэг, эсвэл хоёр өндөг байдаг. 50 хүртэл насалдаг, хамгийн урт настай шувуудын нэг юм.
Андын тас нь Перу, Аргентин, Боливи, Чили, Колумб, Эквадор улсуудын үндэсний бэлгэ тэмдэг гэгдэж, Андын бүс нутгийнхны аман яриа, үлгэр домгийн баатар болсон байдаг.
Кондор (лат. Vultur gryphus, L. 1758) – Америка тазгараларынын эн ири түрлөрүнүн бири.
Kunturi (kastilla aru: Cóndor), aycha manq'iri kasta jamach'i, khunu qulluna jakiri sallqa uywa.
Kunturixa nayra pachaxa aski waynaruwa tukuritayna.
The Andean condor (Vultur gryphus) is a giant South American Cathartid vulture and is the only member of the genus Vultur. Found in the Andes mountains and adjacent Pacific coasts of western South America, the Andean condor is the largest flying bird in the world by combined measurement of weight and wingspan. It has a maximum wingspan of 3.3 m (10 ft 10 in) and weight of 15 kg (33 lb). It is generally considered as the largest bird of prey in the world.
It is a large black vulture with a ruff of white feathers surrounding the base of the neck and, especially in the male, large white patches on the wings. The head and neck are nearly featherless, and are a dull red color, which may flush and therefore change color in response to the bird's emotional state. In the male, there is a wattle on the neck and a large, dark red comb or caruncle on the crown of the head. The female condor is smaller than the male, an exception to the rule among birds of prey.
The condor is primarily a scavenger, feeding on carrion. It prefers large carcasses, such as those of deer or cattle. It reaches sexual maturity at five or six years of age and nests at elevations of up to 5,000 m (16,000 ft), generally on inaccessible rock ledges. One or two eggs are usually laid. It is one of the world's longest-living birds, with a lifespan of over 70 years in some cases.
The Andean condor is a national symbol of Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador, and Peru and plays an important role in the folklore and mythology of the Andean regions. The Andean condor is considered vulnerable by the IUCN. It is threatened by habitat loss and by secondary poisoning from lead in carcasses killed by hunters. Captive breeding programs have been instituted in several countries.
The Andean condor was described by Swedish scientist Carl Linnaeus in 1758 in the tenth edition of his Systema Naturae and retains its original binomial name of Vultur gryphus.[3] The Andean condor is sometimes called the Argentinean condor, Bolivian condor, Chilean condor, Colombian condor, Ecuadorian condor, or Peruvian condor after one of the nations to which it is native. The generic term Vultur is directly taken from the Latin vultur or voltur, which means "vulture".[4] Its specific epithet is derived from a variant of the Greek word γρυπός (grupós, "hook-nosed").[5] The word condor itself is derived from the Quechua kuntur.[6][7]
The exact taxonomic placement of the Andean condor and the remaining six species of New World vultures remains unclear.[8] Although both are similar in appearance and have similar ecological roles, the New World and Old World vultures evolved from different ancestors in different parts of the world and are not closely related. Just how different the two families are is currently under debate, with some earlier authorities suggesting that the New World vultures are more closely related to storks.[9] More recent authorities maintain their overall position in the order Accipitriformes along with the Old World vultures[10] or place them in their own order, Cathartiformes.[11] The South American Classification Committee has removed the New World vultures from Ciconiiformes and instead described them as incertae sedis, but notes that a move to Falconiformes or Cathartiformes is possible.[8]
The Andean condor is the only accepted living species of its genus, Vultur.[12] Unlike the California condor (Gymnogyps californianus), which is known from extensive fossil remains and some additional ones of congeners, the fossil record of the Andean condor recovered to date is scant. Presumed Plio-Pleistocene species of South American condors were later recognized to be not different from the present species, although one known only from a few rather small bones found in a Pliocene deposit of Tarija Department, Bolivia, may have been a smaller palaeo subspecies, V. gryphus patruus.[13]
The overall length of the Andean condor can range from 100–130 cm (3 ft 3 in – 4 ft 3 in).[14] Among standard measurements, the wing chord is 75.7–85.2 cm (29.8–33.5 in), the tail is 33–38 cm (13–15 in) and the tarsus is 11.5–12.5 cm (4.5–4.9 in). Measurements are usually taken from specimens reared in captivity.[15] The mean weight is 11.3 kg (25 lb), with the males averaging about a kilogram more at 12.5 kg (28 lb), the females a kilogram less at 10.1 kg (22 lb). Condors possess the heaviest average weight for any living flying bird or animal, ahead of trumpeter swans (Cygnus buccinator) and Dalmatian pelicans (Pelecanus crispus).[16][17] However, other sources claim a mean species body mass of 10.3 kg (23 lb) for the Andean condor.[18] The Andean condor is the largest living land bird capable of flight if measured in terms of average weight and wingspan, although male bustards of the largest species (far more sexually dimorphic in size) can weigh more.[14][19][20] The mean wingspan is around 283 cm (9 ft 3 in) and the wings have the largest surface area of any extant bird.[20] It has a maximum wingspan of 3.3 m (10 ft 10 in).[21] Among living bird species, only the great albatrosses and the two largest species of pelican exceed the Andean condor in average and maximal wingspan.[20][22]
The adult plumage is all black, except for a frill of white feathers at the base of the neck and, especially in the male, large white bands on the wings, which only appear after the bird's first moult.[23] The head and neck, kept meticulously clean, are red to blackish-red, and have few feathers.[24] Their baldness means the skin is more exposed to the sterilizing effects of dehydration and high-altitude UV light.[25] The crown of the head is flattened, and (in the male) is topped by a dark red comb (also called a caruncle); the skin hanging from its neck is called a wattle.[23] When condors are agitated (for example, during courtship), their head and neck flush, a clear signal to animals nearby. Juveniles are grayish-brown, but with a blackish head and neck, and a brown ruff.[26]
The middle toe is greatly elongated, and the hind one is only slightly developed, while the talons of all the toes are comparatively straight and blunt. The feet are thus more adapted to walking, and are of little use as weapons or organs of prehension as in birds of prey and Old World vultures.[27] The beak is hooked, and adapted to tear rotting meat.[28] The irises of the male are brown, while those of the female are deep red.[29] They have no eyelashes.[30] Unlike the case with most other birds of prey,[31] the female is smaller.[32]
Observation of wing color patterns, and the size and shape of the male’s crest, are the best ways of identifying individual Andean condors. Sighting-resighting methods assess the size and structure of populations.[33]
The Andean condor is found in South America in the Andes and the Santa Marta Mountains. In the north, its range begins in Venezuela and Colombia, where it is extremely rare,[34] then continues south along the Andes in Ecuador, Peru, and Chile, through Bolivia and western Argentina to the Tierra del Fuego.[26] In the early 19th century, the Andean condor bred from western Venezuela to Tierra del Fuego, along the entire chain of the Andes, but its range has been greatly reduced due to human activity.[35] Its habitat is mainly composed of open grasslands and alpine areas up to 5,000 m (16,000 ft) in elevation. It prefers relatively open, non-forested areas which allow it to spot carrion from the air, such as the páramo or rocky, mountainous areas in general.[36] It occasionally ranges to lowlands in eastern Bolivia, northern Peru, and southwestern Brazil,[9] descends to lowland desert areas in Chile and Peru, and is found over southern-beech forests in Patagonia.[34] In southern Patagonia, meadows are important for Andean condors as this habitat is likely to have herbivores present. In this region, Andean condor distributions are therefore influenced by the locations of meadows as well as cliffs for nesting and roosting.[37]
The condor soars with its wings held horizontally and its primary feathers bent upwards at the tips.[23] The lack of a large sternum to anchor its correspondingly large flight muscles physiologically identifies it as primarily being a soarer. It flaps its wings on rising from the ground, but after attaining a moderate elevation it flaps its wings very rarely, relying on thermals to stay aloft.[38] Charles Darwin commented on having watched them for half an hour without once observing a flap of their wings.[39] It prefers to roost on high places from which it can launch without major wing-flapping effort. Andean condors are often seen soaring near rock cliffs, using the heat thermals to aid them in rising in the air.[40] Flight recorders have shown that “75% of the birds' flapping was associated with take-off”, and that it “flaps its wings just 1% of the time during flight”.[41] The proportion of time for flapping is more for short flights. Flapping between two thermal glides is more than flapping between two slope glides.[42]
Like other New World vultures, the Andean condor has the unusual habit of urohidrosis: it often empties its cloaca onto its legs and feet. A cooling effect through evaporation has been proposed as a reason for this behavior, but it does not make any sense in the cold Andean habitat of the bird.[10] Because of this habit, their legs are often streaked with a white buildup of uric acid.[27]
There is a well-developed social structure within large groups of condors, with competition to determine a 'pecking order' by body language, competitive play behavior, and vocalizations.[43] Generally, mature males tend to be at the top of the pecking order, with post-dispersal immature males tending to be near the bottom.[15]
Sexual maturity and breeding behavior do not appear in the Andean condor until the bird is five or six years of age.[44] It may live to 50 years or more, and it mates for life.[45] During courtship displays, the skin of the male's neck flushes, changing from dull red to bright yellow, and inflates.[46] He approaches the female with neck outstretched, revealing the inflated neck and the chest patch, while hissing,[47] then extends his wings and stands erect while clicking his tongue.[29] Other courtship rituals include hissing and clucking while hopping with wings partially spread, and dancing.[25]
The Andean condor prefers to roost and breed at elevations of 3,000 to 5,000 m (9,800 to 16,400 ft).[48] Its nest, which consists of a few sticks placed around the eggs, is created on inaccessible ledges of rock. However, in coastal areas of Peru, where there are few cliffs, some nests are simply partially shaded crannies scraped out against boulders on slopes.[35] It deposits one bluish-white egg, weighing about 280 g (9.9 oz) and ranging from 75 to 100 mm (3.0 to 3.9 in) in length. Breeding occurs about every second year, in the southern Andes around october, in the central and northern Andes it can be throughout the year.[49] The egg hatches after 54 to 58 days of incubation by both parents.[29] If the chick or egg is lost or removed, another egg is laid to take its place. Researchers and breeders take advantage of this behavior to double the reproductive rate by taking the first egg away for hand-rearing, causing the parents to lay a second egg, which they are generally allowed to raise.[50] The young are covered with a grayish down until they are almost as large as their parents. They are able to fly after six months,[23] but continue to roost and hunt with their parents until age two, when they are displaced by a new clutch.[51]
The Andean condor is a scavenger, feeding mainly on carrion.[38] Wild condors inhabit large territories, often traveling more than 200 km (120 mi) a day in search of carrion.[25] In inland areas, they prefer large carcasses. Naturally, they feed on the largest carcasses available, which can include llamas (Lama glama), alpacas (Lama pacos), rheas (Rhea ssp.), guanacos (Lama guanicoe), deer and armadillos. Wild individuals could acquire extra carotenoids from vegetal matter contained in carcass viscera and fresh vegetation.[52][53] However, most inland condors now live largely off of domestic animals, which are now more widespread in South America, such as cattle (Bos taurus), horses (Equus caballus), donkeys (Equus asinus), mules, sheep (Ovis aries), domestic pigs (Sus domesticus), domestic goats (Capra hircus) and dogs (Canis familiaris). They also feed on the carcasses of introduced game species such as wild boar (Sus scrofa), rabbits (Oryctolagus cuniculus), foxes (Vulpes vulpes) and red deer (Cervus elaphus). For condors who live around the coast, the diet consists mainly of beached carcasses of marine mammals, largely cetaceans.[29][54] They will also raid the nests of smaller birds to feed on the eggs.[55] Andean condors have been observed to do some hunting of small, live animals, such as rodents, birds and rabbits, which (given their lack of powerful, grasping feet or developed hunting technique) they usually kill by jabbing repeatedly with their bill.[54]
Coastal areas provide a constant food supply, and in particularly plentiful areas, some Andean condors limit their foraging area to several kilometers of beach-front land.[35] They locate carrion by spotting it or by following other scavengers, such as corvids or other vultures.[56] It may follow New World vultures of the genus Cathartes—the turkey vulture (C. aura), the lesser yellow-headed vulture (C. burrovianus), and the greater yellow-headed vulture (C. melambrotus)—to carcasses. The Cathartes vultures forage by smell, detecting the scent of ethyl mercaptan, a gas produced by the beginnings of decay in dead animals. These smaller vultures cannot rip through the tougher hides of these larger animals with the efficiency of the larger condor, and their interactions are often an example of mutual dependence between species.[57] However, studies have indicated that Andean condors are fairly proficient at searching out carrion without needing to rely on other scavengers to guide them to it.[58] Black vultures (Coragyps atratus) and several mammalian carnivorous scavengers such as foxes may sometimes track Cathartes vultures for carcasses or compete with condors over available carrion but the condor is invariably dominant among the scavengers in its range.[59][60] A study in Patagonia found surprisingly that condors were driving the ecology of puma (Puma concolor) in the area, apparently by routinely commandeering the powerful cat's kills (often the day following the puma's nighttime kills). It is projected that the condors were able to engage in harassment of the pumas despite the large cat's size and power, and has apparently driven the pumas to increase their kill rate in order to accommodate for their frequent losses to the scavengers.[61][62] Andean condors are intermittent eaters in the wild, often going for a few days without eating, then gorging themselves on several pounds at once, sometimes to the point of being unable to lift off the ground. Because its feet and talons are not adapted to grasping, it must feed while on the ground.[25] Like other carrion-feeders, it plays an important role in its ecosystem by disposing of carrion which would otherwise be a breeding ground for disease.[63]
Being a slowly-maturing bird with no known natural predators in adulthood, an Andean condor is a long-lived bird. Longevity and mortality rates are not known to have been extensively studied in the wild. Some estimations of lifespans of wild birds has exceeded 50 years. In 1983, the Guinness Book of World Records considered the longest-lived bird of any species with a confirmed lifespan was an Andean condor that died after surviving 72 years in captivity, having been captured from the wild as a juvenile of undetermined age.[20] Several species of parrot have been reported to live for perhaps over 100 years in captivity, but these (at least in 1983) were not considered authenticated.[20] Another early captive-held specimen of condor reportedly lived for 71 years.[20] However, these lifespans have been exceeded by a male, nicknamed "Thaao", that was kept at Beardsley Zoo in Connecticut. Thaao was born in captivity in 1930 and died on January 26, 2010, making him 79 years of age.[64] This would be the greatest verified age ever known for a bird.[20]
The Andean condor is considered vulnerable by the IUCN and the Peruvian Conservation Organization.[1] As a result of research on its plight, its status was changed to Vulnerable from Near Threatened in 2020, and only about 10,000 individuals remain. It was first placed on the United States Endangered Species list in 1970,[65] a status which is assigned to an animal that is in danger of extinction throughout all or a significant portion of its range.[66] Threats to its population include loss of habitat needed for foraging, secondary poisoning from animals killed by hunters and persecution.[21] It is threatened mainly in the northern area of its range, and is extremely rare in Venezuela and Colombia, where it has undergone considerable declines in recent years.[67] Because it is adapted to very low mortality and has correspondingly low reproductive rates, it is extremely vulnerable to human persecution,[34] most of which stems from the fact that it is perceived as a threat by farmers due to alleged attacks on livestock.[45] Education programs have been implemented by conservationists to dispel this misconception.[68] Reintroduction programs using captive-bred Andean condors, which release birds hatched in North American zoos into the wild to bolster populations,[68] have been introduced in Argentina, Venezuela, and Colombia. The first captive-bred Andean condors were released into the wild in 1989.[69] When raising condors, human contact is minimal; chicks are fed with glove puppets which resemble adult Andean condors in order to prevent the chicks from imprinting on humans, which would endanger them upon release as they would not be wary of humans.[70] The condors are kept in aviaries for three months prior to release, where they acclimatize to an environment similar to that which they will be released in.[70] Released condors are tracked by satellite in order to observe their movements and to monitor whether they are still alive.[28]
In response to the capture of all the wild individuals of the California condor, in 1988 the US Fish and Wildlife Service began a reintroduction experiment involving the release of captive Andean condors into the wild in California. Only females were released to prevent it becoming an invasive species. The experiment was a success, and all the Andean condors were recaptured and re-released in South America before the reintroduction of the California condors took place.[71]
In June 2014, local authorities of the Ancasmarca region rescued two Andean condors that were caged and displayed in a local market as an attraction for tourists.[72]
The Andean condor is a national symbol of Argentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador, Peru and Venezuelan Andes states. It is the national bird of Bolivia, Chile, Colombia, and Ecuador.[73] It plays an important role in the folklore and mythology of the South American Andean regions,[45] and has been represented in Andean art from c. 2500 BCE onward,[74] and they are a part of indigenous Andean religions.[75] In Andean mythology, the Andean condor was associated with the sun deity,[76] and was believed to be the ruler of the upper world.[77] The Andean condor is considered a symbol of power and health by many Andean cultures, and it was believed that the bones and organs of the Andean condor possessed medicinal powers, sometimes leading to the hunting and killing of condors to obtain its bones and organs.[28][78] In some versions of Peruvian bullfighting, a condor is tied to the back of a bull, where it pecks at the animal as bullfighters fight it. The condor generally survives and is set free.[79]
The Andean condor is a popular figure on stamps in many countries, appearing on one for Ecuador in 1958, Argentina in 1960, Peru in 1973, Bolivia in 1985, Colombia in 1992, Chile in 1935 and 2001, and Venezuela in 2004.[80] It has also appeared on the coins and banknotes of Colombia and Chile.[81]
Coat of arms of Pichincha Province, Ecuador.
Coat of arms of Chimborazo Province, Ecuador.
Coat of arms of State of Mérida, Venezuela.
Imperial standard of the Ethnocacerist Movement, Peru.
National Autonomous University of Mexico, depicting a condor and golden eagle.
The Andean condor (Vultur gryphus) is a giant South American Cathartid vulture and is the only member of the genus Vultur. Found in the Andes mountains and adjacent Pacific coasts of western South America, the Andean condor is the largest flying bird in the world by combined measurement of weight and wingspan. It has a maximum wingspan of 3.3 m (10 ft 10 in) and weight of 15 kg (33 lb). It is generally considered as the largest bird of prey in the world.
It is a large black vulture with a ruff of white feathers surrounding the base of the neck and, especially in the male, large white patches on the wings. The head and neck are nearly featherless, and are a dull red color, which may flush and therefore change color in response to the bird's emotional state. In the male, there is a wattle on the neck and a large, dark red comb or caruncle on the crown of the head. The female condor is smaller than the male, an exception to the rule among birds of prey.
The condor is primarily a scavenger, feeding on carrion. It prefers large carcasses, such as those of deer or cattle. It reaches sexual maturity at five or six years of age and nests at elevations of up to 5,000 m (16,000 ft), generally on inaccessible rock ledges. One or two eggs are usually laid. It is one of the world's longest-living birds, with a lifespan of over 70 years in some cases.
The Andean condor is a national symbol of Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador, and Peru and plays an important role in the folklore and mythology of the Andean regions. The Andean condor is considered vulnerable by the IUCN. It is threatened by habitat loss and by secondary poisoning from lead in carcasses killed by hunters. Captive breeding programs have been instituted in several countries.
Kondoro estas la nomo por du birdaj specioj de unu el la du grupoj el la familio de Katartedoj. La alia estus nome la katartoj. La kondoroj estas la du plej grandaj flugantaj birdoj en la Okcidenta Hemisfero.
Kvankam same ili estas kadavrovoruloj kiel Malnovmondaj vulturoj, tiuj du specioj de familio Katartedoj aŭ Novmondaj vulturoj tute rilatas plie al Cikonioformaj birdoj kaj ne tiom al la Malnovmondaj vulturoj kiuj apartenas al familio de Akcipitredoj, kiu enhavas ankaŭ aglojn, akcipitrojn kaj milvojn. Tiuj du birdoj, kvankam sufiĉe malsimilaj por havi du malsimilajn genrojn, estas tre rilataj inter si.
La anda kondoro, kiel sia nomo supozigas, vivas en montaro Andoj, sed ankaŭ en proksimaj montaroj, do ekde Kolombio ĝis Patagonio en Argentino. Temas pri montara birdo kiu preferas altegajn malsekajn kaj verdajn areojn por trovi manĝaĵon, sed kiu povas kaze de pli dezertaj areoj supreniri ĝis marbordo, kie manĝas plaĝe ekzemple en Peruo kaj nordo de Ĉilio.
La Anda kondoro estas iom pli granda ol la Kalifornia, nome la unua havas longecon de 100 ĝis 130 cm., kaj enverguron ĝis 3,2 m, kio faras ĝin la plej granda fluganta tera birdo de Ameriko. La Kalifornia kondoro havas enverguron de ĝis 2'8 m.
La plumaro de plenkreskulo estas tute nigraescepte pro iom da blanko ĉe flugiloj kaj kolo aŭ pli bone dirite kolumo. En la subaj partoj de la flugiloj estas grandaj rektanguloj blankaj pli klaraj apud la korpo.
Kiel higienadaptiĝo kaj simile al vulturoj, la kondoroj havas senplumajn kapon kaj eĉ kolon; tiele oni kontrauas tiean haŭton al asepsigaj efektoj de sekigo kaj ultraviola radiado de granda alteco; krome la birdo purigas ĝin atente. Dum ripoze la konturo de la anda kondoro estas nekonfuzebla kun katartoj ekzemple aŭ aliaj similaj birdoj pro karna kresto surkapa, ruĝa kapo, plumeta blanka kolumo, nigra korpo, sed blankeca striado ĉe la flugiloj..
La meza fingro estas tre granda kaj longa kaj la malantaŭa malfortika; ĉiu kalkano estas rekta kaj malakra. La piedoj estas pli adaptitaj al marŝado ol en iliaj samfamilianoj, la cikonioj. Pro tio, ili ne servas same por kaptado kaj kiel armilo kial en aliaj rabobirdoj, ekzemple la malnovmondaj vulturoj. La ino, malsame ke en rabobirdoj, estas malpli granda ol la masklo.
Seksa matureco kaj reprodukta konduto ne aperas en kondoroj ĝis 5 aŭ 6 jaroj post eloviĝo. Ili povas vivi ĝis pli ol 50 jaroj. La Sudamerika kondoro ripozas kaj reproduktiĝas en altecoj de 3000 ĝis 5000 m. Tie sur neatingeblaj klifoj aŭ kornicoj konstruas simplan neston per kelkaj bastonetoj ĉirkaŭ la ovojn. Tie la ino demetas 1 aŭ 2 bluecblankajn ovojn pezajn pli ol kvarono da kilo. Tio okazas printempe ĉiu dua jaro. La eloviĝo okazas antaŭ du monatoj de kovado farita de ambaŭ gepatroj. Se la ido aŭ ovo perdiĝas, alia ovo estos demetata. Tion profitas sciencistoj kaj zorgantoj de tiuj specioj, ĉar ili povas forpreni la unuan ovon -por artefarita kovado kaj bredado- kaj permesi novan demeton, kovadon -kiu daŭras du monatojn- kaj reproduktadon. La ido estas kovrata de blanka lanugo ĝis kiam ĝi estas preskaŭ tiom granda kiom la gepatroj. Ĝi povas flugi post ses monatoj, sed enhejmiĝas kaj ĉasas kun la gepatroj ĝis kiam ĝi estas dujaraĝa kaj estas flankenigita de nova ido. La gepatroj produktas nur po unu idon ĉiu du jaroj, do la pliiĝo de la specio estas tre malrapida.
Estas socia strukturo kiu decidas en grandaj grupoj de kondoroj kaj eĉ kun aliaj specioj kiu rajtas manĝi la unua kaj kiu poste. Tio realigeblas per korpa komuniko, sed ankaŭ per sonoj eĉ se la kondoroj ne havas voĉilon. Al la kadavraĵo alvenas unue la ruĝa katarto, poste la nigra kaj ĉiuj sin klinas antaŭ la kondoro, eĉ la reĝa katarto, kiu estas foje preskaŭ same granda.
Dumfluge tiuj birdoj estas graciaj. Ĉar ili ne havas fortikan sternumon por movigi tiom grandajn flugilojn, ili estas ĉefe ŝvebantoj. La birdoj frapas flugilojn ĉefe por elteriĝi sed poste ili ŝvebas kvazaŭ senmove. Jam Karolo Darvino rakontis, ke li rigardis flugantan kondoron dum duonhoro sen ke ĝi flugilfrapas eĉ ne unu fojon. Kompreneble kondoroj preferas altajn ripozejojn el kie elteriĝi senpene.
Kondoroj okupas grandajn teritoriojn, foje flugante ĉirkaŭ 200 km por trovi manĝaĵon. Ili preferas grandajn kadavraĵojn, kiel tiuj de cervoj aŭ bovoj kiujn ili povas vidi serĉinte aliajn kadavrovorulojn, kiuj ne kapablas eltiri tiom grandajn bestojn, kion ja povas fari fortaj kondoroj. Ili estas neregulaj manĝantoj: foje ili ne manĝas dum tagoj, poste ili manĝas multege kiam ili trovas manĝaĵon sed tiom ke poste melfacilege povas elteriĝi. Ili povas manĝi kaj grandajn kaj malgrandajn mamulojn, kiel kameledoj, kaj ankaŭ malsovaĝaj. Ĉemare povas sin nutri el balenoj ĝis fiŝojn aŭ eĉ algojn. Foje ili povas flugi ĝis maraj insuloj kie rabas birdajn koloniojn (ovoj, idoj kaj eĉ plenkreskuloj).
Pro tio antaŭe dirita, la kondoroj bezonas por vivi tri ĉefajn faktorojn:
Tamen ne nur tio sufiĉas por facila disvolviĝo de kondoroj. Dum la du lastaj jarcentoj ties nombro malkreskis pro diversaj kialoj, inter ili:
Al tio aldonendas ankaŭ la malrapida reproduktado (po nur unu ido ĉiuj du jaroj).
Kondoro estas nacia birdo en Bolivio, Kolombio, Ĉilio kaj Peruo kaj ludas gravan rolon en folkloro kaj mitologio sudamerikajn. En Peruo fama komponisto Daniel Alomía Robles komponis famegan konatan tutmonde kanton "El cóndor pasa", tio estas, la kondoro pasas.
La germana sciencisto Ernst Haeckel havis paron de kondoroj, ili estis kun li tute mildaj kaj malsovaĝiĝintaj, li povis ludi amike kun ili kiel kun hundoj, kaj ili montriĝis jaluzaj unu al la alia pri la karesoj de ilia mastro.
Kalifornia anda kondoro
Kalifornia anda kondoro
Kapo de Kalifornia kondoro (plenkreska)
Kondoro estas la nomo por du birdaj specioj de unu el la du grupoj el la familio de Katartedoj. La alia estus nome la katartoj. La kondoroj estas la du plej grandaj flugantaj birdoj en la Okcidenta Hemisfero.
La Anda aŭ Sudamerika kondoro, Vultur gryphus, vivas en Andoj kiu situas en la Neotropiso. La Kalifornia kondoro, Gymnogyps californianus, vivas en okcidenta marbordo de Usono, do en la Nearktiso.Kvankam same ili estas kadavrovoruloj kiel Malnovmondaj vulturoj, tiuj du specioj de familio Katartedoj aŭ Novmondaj vulturoj tute rilatas plie al Cikonioformaj birdoj kaj ne tiom al la Malnovmondaj vulturoj kiuj apartenas al familio de Akcipitredoj, kiu enhavas ankaŭ aglojn, akcipitrojn kaj milvojn. Tiuj du birdoj, kvankam sufiĉe malsimilaj por havi du malsimilajn genrojn, estas tre rilataj inter si.
El cóndor andino, también cóndor de los Cerros, cóndor de los Andes, o simplemente cóndor (Vultur gryphus)[2] es una especie de ave de la familia Cathartidae que habita en América del Sur. El orden al que pertenece su familia se encuentra en disputa. Se extiende por la cordillera de los Andes, cordilleras próximas a ella y las costas adyacentes de los océanos Pacífico y Atlántico. Es una de las aves no marinas de mayor envergadura del planeta,[3] no posee subespecies[4] y su nombre procede del quechua [3V] kuntur o [5V] kuntor.
Es un ave grande y negra, con plumas blancas alrededor del cuello y en partes de las alas. La cabeza carece de plumas y es de color rojo, pudiendo cambiar de tonalidad de acuerdo con el estado emocional del ave. A diferencia de la mayor parte de las aves de presa, el macho es mayor que la hembra.
Es un ave carroñera. Alcanza la madurez sexual a los cinco o seis años de edad y anida entre los 1000 y 5000 m s. n. m., generalmente en formaciones rocosas inaccesibles. Posee una tasa de reproducción muy baja; se espera que al menos ponga un huevo cada dos años. Es una de las aves más longevas, pudiendo alcanzar la edad de setenta y cinco años en cautiverio.
Es un símbolo nacional de Bolivia, Perú ,Chile, Colombia y Ecuador, teniendo un importante rol en el folclore y la mitología de las regiones andinas de Sudamérica.[5] En Argentina, la provincia de Mendoza le otorgó el título de "monumento natural provincial" mediante la ley n.º 6599 sancionada el 12 de mayo de 1998,[6] lo mismo que la provincia de Santa Cruz mediante la ley n.º 2916 sancionada el 24 de agosto de 2006,[7] mientras que la provincia de Tierra del Fuego lo declaró patrimonio natural mediante la ley n.º 558 sancionada el 19 de septiembre de 2002.[8] En Chile, mediante decreto del 30 de junio de 2006, se le ha otorgado también el título de «monumento natural».[9]
La Unión Internacional para la Conservación de la Naturaleza la cataloga como una especie vulnerable, ya que sufre la pérdida de su hábitat y el envenenamiento por la ingesta de animales intoxicados o de los propios cebos envenenados colocados ilegalmente por cazadores y ganaderos. Varios países iniciaron programas de reproducción en cautividad.
Es considerada como un patrimonio cultural y natural de Sudamérica.
El cóndor andino fue descrito en 1758 por el naturalista sueco Carlos Linneo en la décima edición de Systema naturæ, y conserva la nomenclatura binominal original de Vultur gryphus. El término genérico Vultur proviene del latín vultur o voltur, que significa 'buitre', en tanto, gryphus deriva de la palabra del griego antiguo γρυπός (grupós, 'pico con forma de gancho'). Es una especie emparentada con el cóndor de California y con el cóndor de la selva o cóndor real.[10] Este último es, genéticamente, su pariente más cercano;[10] incluso algunos autores han colocado ambas especies en una subfamilia separada de los demás buitres americanos, aunque la mayoría de ellos no considera necesaria esta subdivisión.[10]
El cóndor andino es reconocido como una de las aves voladoras más grandes del planeta, llegando en ocasiones a ser superado en envergadura solamente por el albatros viajero y el real,[11] si bien el cóndor es más alto, más robusto y más pesado que aquellos. Los adultos llegan a medir hasta 142 cm de longitud (desde el pico a la punta de la cola), 1 m de estatura, y de 270 hasta 330 cm de envergadura,[12][13] con una media de 283 cm,[14] y pesan de 11 a 15 kg los machos y de 8 a 11 kg las hembras. Poseen la cabeza desnuda, de color generalmente rojizo, aunque el mismo puede cambiar según el estado de ánimo del animal; pico de borde muy cortante y terminado en gancho. Las alas son largas y anchas, y las patas, no prensiles, poseen uñas cortas y poco curvas, y con la inserción del dedo posterior elevada. Las mismas están adaptadas para la marcha y para la sujeción de la carroña. Alcanzan la madurez sexual aproximadamente a los ocho años. El plumaje juvenil de ambos sexos es de color marrón hasta alcanzar en mudas sucesivas el característico plumaje negro-azabache de los adultos. Una ancha banda blanca resalta en el dorso de las alas y un nítido collar blanco no completamente cerrado al frente, protege la desnuda piel del cuello.
Los machos presentan una cresta o carúncula y pliegues en la cara y cuello que aumentan de tamaño con la edad. Alcanzan mayor peso y envergadura que las hembras y sus ojos son de color café. Las hembras no poseen cresta aunque al igual que los machos presentan pliegues.[15] Sus ojos son de color rojizo.
Es también una de las aves que vuela a mayores alturas, el cóndor andino puede volar utilizando las corrientes térmicas ascendentes verticales de aire cálido y pueden alcanzar hasta los 6500 msnm[16] y después puede planear por cientos de kilómetros casi sin mover las alas extendidas, el cóndor consume muy poca energía y gracias a su denso plumaje puede soportar climas gélidos.[cita requerida]
Los cóndores son prácticamente mudos al tener atrofiada la siringe.[cita requerida]
El cóndor por lo general se alimenta de animales muertos. Una vez localizada la carroña, los cóndores no descienden a comer de manera inmediata sino que se limitan a volar sobre la misma o se posan en algún lugar desde donde esta se vea claramente. Uno o dos días pueden pasar hasta que finalmente se acercan. Comienzan a alimentarse en los puntos más accesibles o blandos de los cadáveres, es decir, los ojos, lengua, ano, ubre o testículos, abdomen y entrepierna. Con sus fuertes y cortantes picos desgarran los tejidos y abren los cueros, lo que adicionalmente facilita el aprovechamiento de la pieza por parte de carroñeros de menor tamaño. Un cóndor puede ingerir unos 5 kg de carne en un día y asimismo puede ayunar hasta cinco semanas. También come animales enfermos e incluso se han registrado casos de cóndores atacando a animales pequeños o desvalidos.[15]
Los dormideros, compartidos por ejemplares adultos, sub-adultos y juveniles de ambos sexos están generalmente localizados en riscos altos y protegidos de la lluvia, el viento y potenciales depredadores. En la mayoría de los casos vistos los dormideros y posaderos preferidos, y por ende disputados, son los que reciben más temprano los rayos solares.[cita requerida] Siendo que la carroña está distribuida al azar, los animales usan repetidamente varios sitios de descanso o pernocta dependiendo de la disponibilidad de alimento en el área llegando a concentraciones de hasta ciento veinticuatro individuos.[cita requerida]
En ambiente natural, uno de los aspectos menos conocidos del cóndor es el referido a su reproducción. Los cóndores son básicamente monógamos, es decir que escogen una pareja y permanecen con esta de por vida. Solo en caso de que uno de los dos muera, el otro busca una nueva pareja. El ciclo reproductivo del cóndor, incluido el cortejo, apareamiento, incubación y levante del polluelo hasta su emancipación dura aproximadamente dos o tres años. La especie posee el período de incubación más prolongado entre las aves rapaces; en el momento de estro o celo el color comúnmente rojizo de la piel de la cabeza se les torna amarillento. Luego de cincuenta y seis a sesenta días de incubación compartida, nace el polluelo el cual es alimentado por ambos padres con carne regurgitada. A los seis meses ya intenta dar sus primeros vuelos en el área inmediata a su lugar de nacimiento y a los nueve el juvenil está listo para acompañar a sus padres en sus vuelos. De ellos asimila los comportamientos básicos para su supervivencia. Al cabo de un año y medio o dos se integra a la población local, y disputa un lugar en la carroña.
Para el nido escogen anidar generalmente cuevas en grandes paredes rocosas verticales, protegidas del viento y la intemperie. Las dimensiones de los nidos son altamente variables. Depositan el único huevo directamente sobre el sustrato arenoso de las cuevas en el cual han creado una depresión presionando el pecho contra el sustrato. Igualmente utilizan el pico para dar forma final a los bordes del mismo. Este comportamiento se ha observado especialmente en los machos.[cita requerida]
Aunque hasta hace relativamente poco tiempo se clasificaba a los cóndores entre los buitres, actualmente se nota que su linaje es más próximo al de las cigüeñas y garzas pese a que la divergencia evolutiva les ha distanciado grandemente en aspecto y hábitos. Quizás Argentavis magnificens se cuente entre los ancestros de los cóndores;[cita requerida] lo que está comprobado es que los cóndores colonizaron sus territorios desde las zonas frías ubicadas en el sur de Sudamérica,[cita requerida] al elevarse la cordillera de los Andes los biotopos con climas fríos se extendieron hasta las actuales Colombia y Venezuela y aún más al norte, hasta California.
El cóndor andino se encuentra distribuido a lo largo de la Cordillera de los Andes, desde el sur de la Tierra del Fuego (Chile y Argentina) hasta el occidente de Venezuela. Dos de sus mayores hábitats se encuentra en el sur del Perú, en el Cañón del Colca en la Provincia de Caylloma, Arequipa, y el siguiente en el cañón de Mayobamba, Distrito de Chipao, Provincia de Lucanas en Ayacucho, donde en estos últimos años se avistan gran cantidad de cóndores. Sin embargo, las poblaciones registradas en Perú, Ecuador y Bolivia tienden a disminuir.[17] Venezuela se convirtió en el hogar de dos cóndores en el año 2000 que dieron nacimiento a una polluela, la primera cóndor nacida en Venezuela desde su extinción y a quien los niños de Mérida durante una sesión especial del Consejo Legislativo Regional bautizaron con el nombre de Nareupa, cuyo nombre significa “Camino del Sol”. Esta pichona fue reintroducida a la vida silvestre como parte del programa de reintroducción del Cóndor Andino desarrollado por la fundación Bioandina. Anterior a ello, en enero de 1999 dos pichones de cóndor criados en Argentina fueron liberados en el valle de Mifafí, parte del parque nacional Sierra de La Culata. En 2001 dos machos y dos hembras fueron reintroducidos en el Páramo de San Pedro del parque nacional Sierra Nevada provenientes de zoológicos estadounidenses. La liberación definitiva de estos animales conlleva a seguimiento satelital por medio de transmisores de la NASA con envío actualizado de datos de posición y monitoreo a cargo de los expertos.[cita requerida]
Su área máxima de difusión hacia el este se ubica en Argentina alcanzando el Océano Atlántico en las provincias de Tierra del Fuego,[18] Santa Cruz, Chubut y Río Negro, luego toca las sierras que se encuentran en el oeste de la provincia de La Pampa y las Sierras de Córdoba (ocasionalmente se han reportado avistamientos en la Sierra de la Ventana ubicada en el sureste de la provincia Buenos Aires). Las regiones andinas del norte de Argentina tienen poblaciones relativamente numerosas y aparentemente estables. Una de las poblaciones más abundantes se ha registrado en la región del noroeste de la patagonia argentina, con alrededor de trescientos individuos entre los que se estiman doscientos adultos, un número considerable teniendo en consideración que el número total mundial se estima en alrededor de seis mil setecientos individuos adultos.[17]
Desde 1800, su distribución y número a lo largo de toda América del Sur ha disminuido gradualmente, llegando a estar en peligro de extinción, el motivo para tal merma ha sido el exterminio a manos humanas por la creencia de que los cóndores cazan ganado vivo y que ciertas partes de su cuerpo tienen poderes terapéuticos o mágicos. Ha podido constatarse la supervivencia en libertad de mil seiscientos ejemplares sólo en el Perú (120 únicamente en los Andes del norte), más de dos mil setecientos cóndores distribuidos entre Argentina y Chile juntos, Colombia con cien y Venezuela con catorce (población asentada a partir de las introducción con ejemplares provenientes de la cría en cautividad ya que con anterioridad solo hacia presencia como visitante ocasional). En Ecuador un censo a nivel nacional, el único en su tipo para la región, arrojó ciento dos individuos en 2016.[19] En Bolivia se carece de registros.
El cóndor andino es considerado una especie Casi Amenazada (NT) por la UICN (Unión Internacional para la Conservación de la Naturaleza), con una población con tendencia a disminuir. Fue incluido por primera vez en la Lista Roja de la UICN en 1988 con estado Desconocido (LR/LC), pasando a especie Casi Amenazada en 2004. Las amenazas a la población incluyen la pérdida de hábitat necesario para la búsqueda de alimento, el envenenamiento secundario de los animales muertos por los cazadores y la persecución.
Se encuentra amenazado principalmente en la zona norte de su distribución y es extremadamente raro en Venezuela y Colombia, donde se ha sufrido una disminución considerable en los últimos años. Debido a que está adaptado a una mortalidad muy baja y a bajas tasas de reproducción, es extremadamente vulnerable a la persecución humana, la mayoría de los cuales se deriva del hecho de que es percibido como una amenaza por los agricultores debido a supuestos ataques al ganado. Los programas de educación han sido implementadas por los conservacionistas para disipar este malentendido. Los programas de reintroducción con cóndores criados en cautividad, que liberan aves nacidas en zoológicos de América del Norte en la naturaleza para reforzar la población, se han introducido en Argentina, Venezuela y Colombia.
En Ecuador en el marco del proyecto de "Investigación y monitoreo ecológico del cóndor andino" de la Fundación Cóndor Andino Ecuador, se han identificado cinco principales amenazas para la especie: 1) Pérdida y degradación del hábitat, 2) Cacería ilegal, 3) Envenenamiento de carroñas, 4) Presencia de perros ferales y 5) Escaces de alimento en el sistema nacional de áreas protegidas lo que incrementa el conflicto con el humano en las áreas privadas. De estas cinco amenazas, en la actualidad el envenenamiento de carroñas dirigidas al cóndor andino y las incidentales son una de las principales causas de muerte de la especie, siendo así que, entre diciembre de 2018 y diciembre de 2019 murieron un estimado de 20 individuos por envenanmiento, lo que representa el 13% de su población estimada (150 individuos) en todo el Ecuador de acuerdo al último censo nacional realizado en agosto de 2018 por la Fundación Cóndor Andino Ecuador y el Ministerio del Ambiente. La presencia de perros ferales en los ecosistemas de la especie es otra de las principales amenazas en Ecuador, ya que a más de haberse convertido en sus principales competidores por el alimento, los perros ferales y las pérdidas que causan a las comunidades por el ataque al ganado, motivan el incremento de los eventos de envenenamiento dirigidos a controlar las poblaciones de perros y terminan afectando mayormente al cóndor andino.
En Colombia, Venezuela, y especialmente Perú, se está llevando a cabo en la actualidad proyectos de repoblación en áreas históricamente habitadas por cóndores y de las cuales fueron eliminados en el s. XX. Con en el estudio de registros históricos, se puede afirmar que la densidad poblacional de la especie fue siempre menor en el extremo norte de su distribución (Andes del Norte) comparado con los países del sur, quizá debido parcialmente a que países como Bolivia, Chile y Argentina, poseen vastos territorios relativamente despoblados de humanos y con excelente hábitat para la especie.
Los primeros cóndores criados en cautiverio fueron liberados en el medio natural en el año 1989. Donde el contacto humano con la cría natural de cóndores es mínimo; los polluelos son alimentados con títeres de guante que se asemejan a los cóndores andinos adultos con el fin de evitar la impronta de los polluelos con los seres humanos, que podría ponerlos en peligro al ser liberados, debido a que no ve a los seres humanos como un peligro. Los cóndores se mantienen en aviarios durante tres meses antes de la liberación, en el que se aclimatan a un ambiente similar al entorno donde serán liberados. A los cóndores se les realiza un seguimiento por satélite con el fin de observar sus movimientos y para controlar si aún están vivos.
En respuesta a la captura de todos los individuos salvajes del cóndor de California (Gymnogyps californianus), en 1988 el Servicio de Pesca y Vida Salvaje de EE. UU. comenzó un experimento de reintroducción que implica la liberación de cóndores en cautiverio a la vida silvestre de California. Solo las hembras fueron liberadas para eliminar la posibilidad de introducir accidentalmente una especie de América del Sur en los Estados Unidos. El experimento fue un éxito, y todos los cóndores andinos fueron recapturados y re-introducidos en América del Sur antes de llevar a cabo la reintroducción de los cóndores en California.
En agosto de 1991, en Pampa de Achala, Córdoba, Argentina, se dio origen al Proyecto de Conservación Cóndor Andino (PCCA). Este proyecto está organizado por el ZOO de Buenos Aires, la Fundación Temaikén y la Fundación Bioandina Argentina y cuenta con el apoyo de prestigiosas instituciones, nacionales e internacionales. Su principal objetivo es asistir a la conservación de estas fabulosas aves y su majestuoso ecosistema, a todo lo largo de la cordillera, para asegurar la supervivencia de quien es considerado el Espíritu viviente de los Andes.
Los incas creían que el cóndor era inmortal. Según cuenta el mito, cuando el animal siente que comienza a envejecer y que sus fuerzas se le acaban, se posa en el pico más alto y saliente de las montañas, repliega las alas, recoge las patas y se deja caer a pique contra el fondo de las quebradas, donde termina su reinado. Esta muerte es simbólica, ya que con este acto el cóndor vuelve al nido, a las montañas, desde donde renace hacia un nuevo ciclo, una nueva vida. El cóndor simbolizaba la fuerza, la inteligencia y el enaltecimiento o exaltación. Era un animal respetado por todos aquellos que vivían en los Andes desde tiempos anteriores a la llegada de los europeos a América, ya que no solo traía buenos y malos presagios, sino que también era el responsable de que el sol saliera cada mañana, pues con su energía era capaz de tomar el astro y elevarlo sobre las montañas iniciando el ciclo vital.
Aparece como símbolo patrio en los escudos de armas de Bolivia (búsqueda de horizontes sin límites), Chile (fuerza), Colombia (Libertad y Orden), Ecuador (poderío, grandeza y valor). También aparece en el del Estado Mérida (Venezuela) (actitud de emprender vuelo); y en el del primer escudo del Perú (1820). Además, aparece en el escudo de la Universidad Nacional Autónoma de México representada junto al Águila azteca. El Cóndor Andino es también el emblema militar de la Fuerza Aérea de Chile y de la Fuerza Aérea Ecuatoriana, así como de la Armada del Ecuador. También un cóndor es el logo de la aerolínea de bandera argentina Aerolíneas Argentinas. Desde 2018 también es la imagen del billete de 50 pesos de Argentina. La representación del cóndor en los escudos varía de país en país. En el escudo de Chile aparece coronado y de perfil, en el de Colombia lleva una rama de laurel en el pico, mientras que en el Ecuador se lo representa con las alas desplegadas. En el caso ecuatoriano, el cóndor aparece en el escudo por primera vez en 1843, manteniéndose hasta la actualidad. En todos los casos aparece representado al natural, en actitud de vuelo y con las alas desplegadas. También aparece en el escudo de la Selección Ecuatoriana de Fútbol y otras disciplinas deportivas de ese país
En Chile además de ser un símbolo patrio es una personificación nacional, utilizada como simbolizar al país en sí mismo o al chileno típico, muchos personajes zoomórficos han sido creado para simbolizar al chileno como "Copuchita" de la película 15 mil dibujos, el personaje de cómic Condorito o "Chago" la mascota de los Juegos ODESUR Santiago 2014. La escritora Gabriela Mistral en un breve ensayo escrito para el diario el Mercurio, llamado "Menos cóndor y más huemul", criticó esta la asociación de la población hacia el cóndor y propuso al huemul, el otro animal emblemático chileno.[20]
Cóndor andino sobrevolando el Valle del Colca en Perú
Espécimen hembra Cóndor andino, valle del Colca, Perú
Cóndores en la provincia de Salta, Argentina
Cóndores en la provincia de Salta, Argentina
Monumento al Cóndor en Ruta Nacional 7- Acceso Este de la Ciudad de Mendoza
En el Parque Quebrada del Condorito, Córdoba, Argentina
Cóndor en el Departamento del Cauca, Colombia.
Hembra juvenil en vuelo, Perú.
Escudo de la Gran Colombia (1820-1821)
Escudo del estado Mérida, Venezuela
Escudo de la provincia de Pichincha, Ecuador
Escudo de la provincia de Chimborazo, Ecuador
Escudo de la Universidad Nacional Autónoma de México
Escudo de la Policía de Mendoza
Logo de la Universidad Nacional de Cuyo
Escudo del club de fútbol Trasandino de Los Andes
.jpg)
.JPG)
.jpg)
.jpg)
_01.jpg)
.jpg)
.svg)
.png)
.svg)
![Hunting for condor. Chile, 1854.[82]](http://en.wikipedia.org/wiki/File:Vultur_gryphus_Chili_XIX.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
|coautores= (ayuda) |fechaacceso= requiere |url= (ayuda) El cóndor andino, también cóndor de los Cerros, cóndor de los Andes, o simplemente cóndor (Vultur gryphus) es una especie de ave de la familia Cathartidae que habita en América del Sur. El orden al que pertenece su familia se encuentra en disputa. Se extiende por la cordillera de los Andes, cordilleras próximas a ella y las costas adyacentes de los océanos Pacífico y Atlántico. Es una de las aves no marinas de mayor envergadura del planeta, no posee subespecies y su nombre procede del quechua [3V] kuntur o [5V] kuntor.
Es un ave grande y negra, con plumas blancas alrededor del cuello y en partes de las alas. La cabeza carece de plumas y es de color rojo, pudiendo cambiar de tonalidad de acuerdo con el estado emocional del ave. A diferencia de la mayor parte de las aves de presa, el macho es mayor que la hembra.
Es un ave carroñera. Alcanza la madurez sexual a los cinco o seis años de edad y anida entre los 1000 y 5000 m s. n. m., generalmente en formaciones rocosas inaccesibles. Posee una tasa de reproducción muy baja; se espera que al menos ponga un huevo cada dos años. Es una de las aves más longevas, pudiendo alcanzar la edad de setenta y cinco años en cautiverio.
Es un símbolo nacional de Bolivia, Perú ,Chile, Colombia y Ecuador, teniendo un importante rol en el folclore y la mitología de las regiones andinas de Sudamérica. En Argentina, la provincia de Mendoza le otorgó el título de "monumento natural provincial" mediante la ley n.º 6599 sancionada el 12 de mayo de 1998, lo mismo que la provincia de Santa Cruz mediante la ley n.º 2916 sancionada el 24 de agosto de 2006, mientras que la provincia de Tierra del Fuego lo declaró patrimonio natural mediante la ley n.º 558 sancionada el 19 de septiembre de 2002. En Chile, mediante decreto del 30 de junio de 2006, se le ha otorgado también el título de «monumento natural».
La Unión Internacional para la Conservación de la Naturaleza la cataloga como una especie vulnerable, ya que sufre la pérdida de su hábitat y el envenenamiento por la ingesta de animales intoxicados o de los propios cebos envenenados colocados ilegalmente por cazadores y ganaderos. Varios países iniciaron programas de reproducción en cautividad.
Es considerada como un patrimonio cultural y natural de Sudamérica.
Andi kondor ehk kaeluskondor on Lõuna-Ameerikas elutsev kondorlaste sugukonda kuuluv linnuliik, kondori perekonna ainus esindaja.
Teda on leitud Andides ja Lõuna-Ameerika läänerannikul.
Tal on maismaalindudest suurim tiibade laius (kuni 3,2 m).
Andeetako kondor (Vultur gryphus) Vultur generoko animalia da. Hegaztien barruko Cathartidae familian sailkatua dago. Hego Amerikako hegazti honek ez dauka azpiespezierik.
Testu beltza
Andeetako kondor (Vultur gryphus) Vultur generoko animalia da. Hegaztien barruko Cathartidae familian sailkatua dago. Hego Amerikako hegazti honek ez dauka azpiespezierik.
Andienkondori (Vultur gryphus) on maailman kookkaimpia lentotaitoisia lintuja. Se elää vankeudessa ainakin 60-vuotiaaksi.
Täysikasvuisen andienkondorin pituus on suunnilleen 1–1,3 m. Sen siipien kärkiväli on jopa yli 3 m. Sen paino on 11–15 kg. Andienkondorin höyhenväritys on pääosin tumma, mutta sen siivissä on valkoiset laikut. Lajin kaula on höyhenetön, mutta koirailla on päässään heltat. Andienkondorilla on koukkunokka.
Andienkondoreita tapaa nykyään Andien yllä Perussa tai Itä-Kolumbiassa. Joitakin kondoreita asustaa myös Pohjois-Kolumbiassa ja -Venezuelassa sekä Patagoniassa Etelä-Argentiinassa ja Chilessä.
Vuoristot, aavikot ja puoliaavikot, ruohostot ja rannikkoalueet. Andienkondori kestää suuria ilmanpaineen vaihteluja ja pystyy jopa 6000 metrin korkeudesta laskeutumaan nopeasti muutaman sadan metrin korkeudelle. [2]
Andienkondori ei rakenna pesää. Naaras munii kallionpahdalle tai -ulkonemalle 1–2 munaa ja hautoo niitä 54–58 vuorokautta. Emot ruokkivat poikasiaan pesään puolen vuoden ajan. Ruokinta ja muu huolenpito jatkuu vielä toiset puoli vuotta poikasen jo jätettyä pesän. Jälkeläisen kasvattamisen kestäessä näin kauan andienkondori pesii vain joka toinen vuosi. Andienkondorit tulevat sukukypsiksi 5–7-vuotiaana. Ne ovat yksiavioisia.
Andienkondori on enimmäkseen raadonsyöjä, mutta ne syövät myös linnunmunia ja voivat joskus tappaa elävän saaliin.
Andienkondori (Vultur gryphus) on maailman kookkaimpia lentotaitoisia lintuja. Se elää vankeudessa ainakin 60-vuotiaaksi.
Vultur gryphus
Le Condor des Andes (Vultur gryphus) est une espèce d'oiseaux de proie diurnes de l'ordre des Accipitriformes. Il est parfois appelé Grand Condor des Andes, du fait de sa taille. Appartenant à la famille des Cathartidae, ce rapace charognard est la seule espèce du genre Vultur. Il vit en Amérique du Sud, tout le long de la Cordillère des Andes et des côtes du Pacifique. Par son envergure de 3,00 m[1] à 3,20 mètres[2] en moyenne, parfois plus de 3,20 m[3], il est le plus grand rapace et le plus grand oiseau volant terrestre du monde, n'étant aujourd'hui dépassé que par l'Albatros hurleur (Diomedea exulans), qui est pour sa part un grand oiseau marin pélagique, avec une envergure moyenne de 3,10 mètres, soit généralement de 2,5 à 3,5 m[4].
C'est un grand vautour noir avec une collerette de plumes blanches autour de la base du cou et, en particulier chez le mâle, de grandes taches blanches sur les côtés. La tête et le cou sont presque déplumés et sont d'une couleur noire et rouge sombre. Ils peuvent recevoir brusquement un afflux de sang et donc changer de couleur en réponse à l'état émotionnel de l'oiseau. Chez le mâle, il y a une caroncule sous le cou et une grande crête sur le sommet de la tête. Contrairement à la plupart des oiseaux de proie, le mâle est plus grand que la femelle.
Vivant à des altitudes de 3 000 à 5 000 m, généralement sur des rochers inaccessibles, le condor est essentiellement charognard. Il préfère les grandes carcasses, telles que celles de cerfs, de bovins ou de camélidés des Andes (le lama et ses cousins).
Le Condor des Andes est un symbole national pour le Pérou, l'Argentine, la Bolivie, le Chili, la Colombie et l’Équateur et joue un rôle important dans le folklore et la mythologie des régions andines. Le condor est considéré comme quasi menacé par l'UICN. Il est menacé par la perte d'habitat et par l'empoisonnement résultant de la consommation de carcasses de bêtes mortes elles-mêmes empoisonnées. Des programmes de reproduction en captivité ont été mis en place dans plusieurs pays.
Son envergure peut atteindre jusqu'à 3,50 mètres[5], mais elle est en moyenne de 3,00 mètres[1] à 3,20 mètres[3]. Sa taille moyenne est de 105 cm mais peut aller jusqu'à 130 cm avec un poids moyen observé de 9 kg à 12 kg[6]. Mais contrairement aux autres rapaces la femelle est plus petite que le mâle pour une raison inconnue. Adulte, le mâle pèse entre 11 et 15 kg et la femelle entre 6 et 14 kg[7].
Pour être précis sur cet oiseau champion du monde, le Condor des Andes est l'oiseau terrestre volant dont le poids moyen est le plus lourd du monde : soit 11,3 kg, avec le poids moyen de 12,5 kg pour le mâle et 10,1 kg pour la femelle. Par exemple, le mâle de la Grande Outarde, autre gros oiseau volant terrestre de l'Ancien Monde, peut parfois aller jusqu'à peser 20 kg (records avérés à 19 kg en Espagne et 21 kg en Mandchourie[8]), mais avec un poids moyen d'espèce autour de 10 kg, en raison d'un fort dimorphisme sexuel[N 1] (la femelle est beaucoup plus petite que le mâle, avec un poids moyen de 5,5 kg), et parce que les grands individus y sont plus rares que chez le condor. De même, le poids du Pélican frisé peut lui aussi aller jusqu'à 15 kg, mais avec un poids moyen pour les mâles entre 10,4 kg et 11,5 kg, et 8,7 kg pour les femelles, donc un poids moyen d'espèce en dessous de 10 kg. Et de plus c'est un oiseau aquatique, comme le Cygne trompette que le condor devance lui de justesse[9],[10].
De même, pour ce qui est des ailes, le Condor des Andes est l'oiseau volant dont la surface alaire est la plus grande du monde[8]. Il est aussi l'oiseau terrestre volant qui a l'envergure la plus longue du monde (moyenne : 3,00 à 3,20 mètres, maximum : 3,50 mètres), n'étant dépassé que par l'Albatros hurleur (moyenne : 3,10 m, mais maximum : 3,70 m, pour un poids moyen d'espèce de 8 kg[11]), le Pélican frisé (moyenne : 2,70 à 3,20 m, maximum : 3,50 m, lui aussi), mais ce sont là encore des oiseaux aquatiques ou pélagiques[8],[12].
Le Condor des Andes est un oiseau facilement reconnaissable sauf peut-être quand il plane très haut dans le ciel où on peut le confondre avec l'Urubu à tête rouge (Carthates aura) ou bien l'Urubu noir (Coragyps atratus) qui sont tous deux charognards et présents dans l'aire du condor, et tournent au-dessus des carcasses d'animaux. Mais il se distingue nettement par sa très grande taille et sa collerette blanche bien marquée.
Comme la plupart des oiseaux charognards, il ne porte pas de plumes sur la tête, à l'exception d'un léger duvet plus clairsemé que celui de son lointain cousin eurasiatique le Vautour fauve par exemple. Ils se sont adaptés ainsi car leur mode d'alimentation fait que leur tête est très souvent recouverte de sang et que cet endroit leur est particulièrement difficile à nettoyer. Or la peau nue est plus facile à nettoyer et à tenir propre et sèche que les parties recouvertes de duvet épais et long ou de plumes[2].
Son bec, adapté à son mode alimentaire, est puissant, en forme de crosse, large, crochu et tranchant ; il est gris foncé à la base et couleur ivoire au bout. Le mâle et la femelle adultes ont une collerette duveteuse et immaculée déjà évoquée à la base du cou, protégeant l'animal du froid en altitude[13]. Celle-ci est plus fine chez la femelle[14]. Le mâle et la femelle adultes ont le plumage noir dans l’ensemble, excepté sur les ailes où les couvertures alaires supérieures et les rémiges secondaires sont blanches[15].
La tête est noire ou brun-rougeâtre foncé dans l'ensemble chez le mâle, mais la peau nue de la tête et du cou peut changer de couleur en fonction de l'état émotionnel de l'oiseau, comme on l'a vu : du rose rougeâtre au bas du cou, au rosâtre tacheté ou au jaune plus haut. Le rouge peut devenir plus vif, comme le jaune. Cette aptitude peut avoir une fonction de communication entre individus[2], par exemple pour les parades d'intimidation entre mâles, pour la nourriture, ou lors des parades amoureuses. Le mâle adulte présente une crête importante sur la tête et débordant sur le bec, ainsi que d'autres caroncules sur la face et sous le bec, ainsi que des lobes charnus sur le cou[3]. Les yeux du mâle sont bruns-dorés. Les paupières sont dépourvues de cils[16].
Les doigts solides et les pattes puissantes sont grisâtres à gris foncé, recouverts d'écailles rondes[2] et souvent blanchis par les déjections[15], comme leurs perchoirs habituels. En effet, le Condor des Andes, comme plusieurs vautours du Nouveau Monde, pratique l’urohydrose1 (uriner volontairement sur les écailles de ses pattes) pour refroidir par évaporation son corps en cas de grandes chaleurs[2], un peu comme le corps humain le fait en transpirant. L'orteil central est très allongé, et l'orteil postérieur (ou le « pouce ») est en revanche peu développé, placé haut et non opposable aux autres doigts. Les doigts sont comparativement droits, les pieds posés à plat sur le sol, et les griffes des serres émoussées par l'usure de la marche : de fait les pieds du condor sont plutôt adaptés à la marche sur les rochers. D'ailleurs ses territoires sont généralement non boisés et rocheux, en raison des altitudes qu'il affectionne, et parce que le climat peut y être semi-désertique, et aussi parce que les étendues dégagées facilitent la recherche des carcasses[2]. À la différence de ceux des oiseaux de proie ou des vautours de l'Ancien Monde par exemple, ses pieds ne sont donc pas ou peu utilisables comme arme, ni comme organe de préhension (il ne peut emporter une proie par exemple, et pour le condor donc, « c'est à consommer sur place !... »[2])[17] ; et ils rendent aussi un déplacement arboricole plus difficile que la marche au sol. En revanche, le condor est donc meilleur marcheur que ses cousins.
La femelle adulte a un plumage semblable à celui du mâle, mais elle n’a ni caroncule, ni crête, ni lobes au cou. Sa tête est nue et uniformément noire en temps habituel. Néanmoins, bien que dans des proportions moindres et moins souvent que le mâle, elle a elle aussi la faculté de faire changer la couleur de la peau de sa face et de son cou nus, en fonction de son état émotionnel, notamment lors de la saison de l'accouplement, pour indiquer son état de disponibilité. À la différence de son conjoint, ses yeux sont rouge sombre et elle est légèrement plus petite et plus fine que le mâle[3]. Ainsi, comme le dit Travis Kidd sur le site Animal Diversity Web, base de données zoologiques de l'Université du Michigan, « les condors des Andes sont la seule espèce de cathartidés à présenter un dimorphisme sexuel[N 1] [à la fois] aussi manifeste[2] » [et comme inversé pour ce qui est de la taille] : par exemple, chez son plus proche cousin, le Sarcoramphe roi, le mâle et la femelle ont des morphologies parfaitement identiques tant en taille qu’en apparence (mêmes couleurs de plumes et de peau, et mêmes caroncules), comme chez ses autres cousins moins grands et moins colorés que le Sarcoramphe, les Urubus. C'est seulement chez les Urubus à tête rouge, que les deux sexes, tout en étant d'apparence identique, présentent toutefois un léger dimorphisme pour la taille, mais chez eux, comme chez la plupart des rapaces, c'est la femelle qui a tendance à être plus grande et plus lourde que le mâle. Chez le Condor des Andes, la face, la couleur et la taille présentent des différences très remarquables, et c'est la femelle qui est plus petite ; un mystère de plus chez ce grand vautour.
Le plumage des immatures mâle et femelle est indifféremment de couleur beige à brun sale, avec la peau nue brunâtre, les yeux brun foncé et le bec couleur corne[15]. La collerette blanche apparaît seulement quand l'animal devient adulte, vers six à huit ans[1], au même moment que la mue du plumage de brunâtre à noir et blanc (les plumes blanches n'apparaissent qu'à la fin de la mue).
Condor des Andes mâle, avec caroncules (crête haute, excroissances, et crête basse sous le bec ici peu développée : c'est un jeune adulte) ; iris doré et collerette immaculée (Sanctuaire animal de Cochahuasi, Písac, Département du Cuzco, Pérou).
Condor des Andes mâle adulte au zoo d'Amnéville en 2014, aux caroncules plus développées.
Mâle adulte aux caroncules bien visibles, au zoo de Philadelphie.
Jeune femelle condor des Andes adulte, sans crête ni caroncule à la différence du mâle ; iris rouge sombre et toujours la belle collerette blanche (Franklin Park Zoo, Massachusetts, USA).
Dame Condor, reine des Andes, sous son meilleur profil, avec sa collerette plus fine que celle du mâle, au zoo de Cincinnati (États-Unis).
Femelle juvénile immature au Canyon de Colca, Pérou, en juillet 1998. Le plumage brunâtre et l'absence de collerette blanche distinguent les jeunes des adultes.
En exploitant les courants ascendants, il atteint parfois les 6 000 mètres d'altitude[15] grâce à sa très grande surface alaire[18], ce qui a pour effet de le faire disparaître à l’œil nu dans l'azur[1], même par temps clair. Cette caractéristique en a fait pour les peuples précolombiens un intercesseur entre la terre et le ciel[19], un messager de transcendance, et par exemple « les Incas déposaient des momies dans ses nombreuses niches [abandonnées] car ils croyaient que le condor transportait les âmes vers l’au-delà[13] ».
À l’atterrissage, le Condor des Andes laisse pendre ses pattes pour se freiner. Pour reprendre son envol, il court sur quelques mètres en battant des ailes afin de prendre la vitesse nécessaire pour s’élever dans les airs[1]. Puis il passe la majeure partie de son temps à planer dans les courants thermiques créés par les vallées et les montagnes. Les ailes larges, les grandes rémiges indépendantes et agiles ayant quasiment un rôle de gouvernes d'avion, ainsi que la peau ultrafine et rosée de son crâne qui peut ressentir les plus infimes variations de pression atmosphérique[5], sont bien adaptées à ce type de vol. Une fois en vol, il se sert de ses grandes rémiges primaires (longues plumes en bout d'aile) pour contrôler sa progression en faisant varier la quantité d’air passant entre elles[1]. Il peut par exemple les écarter, car elles présentent une émargination[N 2] importante comme celles des aigles, ou même les orienter individuellement (verticalement/horizontalement/en biais) pour réduire (lors d'un battement vers le haut par exemple) ou augmenter au choix la résistance de l'air, et gérer finement, de manière différenciée et optimale, la portance. Leur pointe flexible réduit aussi les turbulences qui pourraient déstabiliser l'équilibre subtil du vol de ce grand voilier planeur[20]. Il utilise au maximum les courants ascendants et ne pratique que très rarement le vol battu, dans le but déjà évoqué de préserver son énergie[3], car après une trentaine de battements d'ailes il est déjà épuisé[15].
Malgré cela, grâce à sa science du vol plané, grâce aussi à sa morphologie bien adaptée, à son éducation longue assurant une bonne transmission inter-générationnelle permettant la constitution d'une véritable « culture du vol à voile »et une bonne connaissance de son environnement, le condor est expert pour se frayer un difficile chemin dans le labyrinthe des glaciers et des grands canyons andins, en rasant leurs parois vertigineuses, malgré la complexité des courants et des tourbillons engendrés par le relief. Et ceci fait de lui l'un des charognards les plus performants dans le recyclage de la matière vivante.
Condor des Andes mâle adulte planant au-dessus du glacier Grey (Parc national chilien Torres del Paine, Chili), en 2009.
Condor des Andes femelle adulte croisant au Cañon de Colca (Pérou, région d'Arequipa), en 2010.
Condor des Andes femelle immature qui survole la Laguna Tonchek, dans le parc argentin Nahuel Huapi.
Jeune mâle subadulte dans la région d'Arequipa (sud-Pérou) en 2007. Voir l'émargination importante (ou écartement des grandes rémiges en bout d'aile), qui n'est pas sans évoquer le « déroulé » des doigts du pianiste réalisant un accord arpégé.
Femelle adulte à la Cruz del Cóndor, Canyon de Colca, Pérou en mai 2013.
Comme tous les grands vautours, les condors ont l’habitude de prendre des bains de soleil le matin, car la température de leur corps chute pendant la nuit toujours afin de préserver l’énergie. La chaleur du soleil leur permet de retrouver le niveau de température corporelle nécessaire à leurs activités.
Mais les bains de soleil sont également utiles à l’entretien des plumes : durant le vol à haute altitude, les vents violents peuvent déformer les extrémités des rémiges. « Le Condor des Andes a donc besoin de la chaleur du soleil pour que ses plumes retrouvent leur forme habituelle. La maintenance du plumage est très importante chez ces si grands oiseaux[3] » qui passent de longs moments à lisser, récurer et gratter leur plumage, seuls ou mutuellement au sein du couple. De plus, exposer largement ses ailes et ses plumes au soleil lui permet de limiter la prolifération des parasites.
De même, le cou et la tête sont méticuleusement tenus propres par l'oiseau[21]. On l'a vu, sa quasi-calvitie est une adaptation pour l'hygiène, permettant à la peau d'être plus accessible au nettoyage par frottement, ainsi que d'être exposée aux effets stérilisants de la dessication et de la lumière ultraviolette aux hautes altitudes[22].
Le condor peut vivre jusqu'à 50 ans en liberté et plus de 70 ans en captivité (certaines sources indiquent même jusqu'à 90 ans[15],[5]). Ainsi, Hector, le condor des Andes du Jardin d'essai à Alger est mort en 2010[23]. Il avait au moins 70 ans, amené déjà adulte des Andes par Joseph d'Ange, le créateur du parc animalier. Il est attesté au zoo dès 1942.
Un autre condor des Andes mâle, surnommé « Thaao », est né en captivité au Zoo Beardsley dans le Connecticut en 1930, et mort le 26 janvier 2010, à presque 80 ans, donc[24]. C'est historiquement le plus grand âge vérifié jamais enregistré pour un oiseau[8].
Les condors sont sociables, vivent et se nourrissent en groupe, sous la conduite d'un mâle dominant, l'apu (le « sage », le « père », le « dieu de la montagne » en quechua) qui donne le signal de la curée[15]. Il serait le premier à goûter la proie, après avoir « évalué » si elle est « saine »[13].
Pour ces grands oiseaux, leur taille impressionnante elle-même constitue en soi une importante dépense d'énergie, particulièrement au moment de l'envol, ainsi que pour soutenir son activité métabolique[25]. Beaucoup de traits de leur comportement instinctuel sont donc orientés vers l'économie maximale d'énergie. Ainsi ils doivent la préserver par exemple en évitant les combats autour des carcasses, non seulement entre eux, par leur structuration sociale rarement déstabilisée, mais aussi avec les autres charognards : « au cours de ces festins, quand ils se nourrissent avec d’autres espèces de vautours, il existe quelques parades rituelles permettant de reconnaître les oiseaux dominants et d’éviter les conflits ou de les résoudre rapidement. En général, la plus grande espèce [donc le condor des Andes et ses grands mâles en premier] domine les autres[3] ». D'ailleurs, plus même qu'une simple coexistence organisée, il s'agit là plutôt d'un cas de symbiose coopérative comme on le verra dans la section consacrée à l'alimentation du condor. De même leur vol habituel, surfant sur les courants thermiques ascendants comme on l'a vu, est économe en énergie, de même que la baisse de leur température corporelle nocturne pendant leur sommeil, comme leur aptitude à stocker les graisses quand les sources de nourriture sont abondantes, ce qui leur permet sans difficulté de jeûner pendant plusieurs jours[3] en cas de pénurie de carcasses. « Dans le pire des cas, le condor est capable de survivre sans s'alimenter pendant une semaine ou deux[14] ».
Leurs perchoirs-dortoirs sont localisés dans des lieux inaccessibles aux prédateurs éventuels (comme les grands félins), et si possible protégés de la pluie.
Le soir, on peut observer des rassemblements d'une vingtaine d’individus encore immatures et d’adultes des deux sexes, en dehors de la période de reproduction, sur leurs perchoirs et sur les corniches rocheuses des profonds canyons des Andes, pour passer la nuit ensemble[1]. Durant le cycle de reproduction, ils vivent en couple et sont fidèles pour leur vie entière, d'un cycle à l'autre.
Le Condor des Andes, comme ses cousins les vautours de la Famille des Cathartidés, est presque silencieux. En effet, ce groupe n’a pas de syrinx ni les muscles qui lui sont associés[3], et il ne peut pas crier puissamment comme l'aigle, par exemple[26].
Il peut néanmoins produire des bruits faibles mais étranges tels que des sifflements, des sons résonnants et des sortes d’éternuements. « Ils sont plus bruyants pendant la saison de reproduction, et sont alors capables de lancer des séries de sifflements et de ronflements, notamment lors de la défense du site de nidification[3] », qui est à même le sol ou dans des niches à flanc de paroi. « Lors de la parade nuptiale, la peau nue du cou devient jaune vif ; les partenaires vont et viennent les ailes étendues, tout en poussant [de légers] cris mélodieux[1] [ainsi que des sifflements et claquements de langue[3]], puis se lissent mutuellement le plumage jusqu’à ce que l’un des deux oiseaux s’envole de la falaise. Ils peuvent alors se poursuivre en vol[1] », [puis s'accouplent].
La saison de reproduction a lieu de février à juin au Pérou, et en septembre-octobre au Chili[3]. Les condors vivent et se reproduisent en altitude, entre 3000 et 5000 m[27].
Le nid, assez sommaire, consiste en quelques brindilles posées à même le sol tout autour de l’œuf, dans un creux de rocher ou une niche inaccessibles à flanc de paroi. La femelle dépose un seul œuf (très rarement deux), de couleur blanc-bleuâtre et pesant 280 g pour une longueur de 75 à 100 mm[28],[2]. L’incubation est assurée par les deux adultes, mais principalement par la femelle[14] ; le mâle néanmoins s'implique fortement dans la reproduction : on a observé des comportements par lesquels il force la femelle à lui laisser la place pour prendre la relève et couver à son tour, la chassant même parfois hors du nid avant comme après l'éclosion ; il est fréquent aussi que les mâles nourrissent le poussin plus souvent que la femelle (toujours par régurgitation)[2].
L'incubation dure entre 55 et 58 jours[3]. D'autres sources indiquent un laps de temps de deux à trois mois entre la ponte et l'éclosion[2]. Dans ce cas il a été remarqué que le ou les deux premiers mois, un des deux parents est toujours présent au nid, puis pour le temps restant d'incubation, ils continuent à se relayer au nid mais passent graduellement plus de temps hors du nid, sans trop s'éloigner du site de nidification[2].
Si l’œuf ou le poussin sont perdus, un autre œuf vient le remplacer rapidement. Les éleveurs et les chercheurs exploitent parfois ce comportement pour doubler le taux de reproduction et réhabiliter autant que possible la démographie de l'espèce, en capturant le premier œuf pour le couver et l'élever artificiellement, laissant aux parents le soin d'élever le second œuf[29].
Le Condor des Andes atteint sa maturité sexuelle entre six et sept ans, et la femelle ne pond qu'un œuf tous les deux ans : ce faible taux de reproduction, lié à la longueur du cycle, se retrouve chez d'autres espèces à longévité importante n’ayant que peu d’ennemis[1]. Mais celui-ci expose l'espèce à une situation de relative fragilité reproductive, en partie compensée par sa longévité exceptionnelle et par les soins dont le couple entoure longtemps son poussin, dont la maturation est assez lente et l'éducation longue : son apprentissage consiste à mémoriser la configuration du terrain, les itinéraires lointains, à savoir débusquer la nourriture, à éviter les dangers[5]. Mais pour devenir indépendant, il doit avant tout perfectionner sa technique de vol par une longue pratique, incluant, par jeu, des « combats aériens » spectaculaires mais sans violence véritable entre jeunes[5]. « Ce n’est pas avant six ans que le jeune condor perd ses plumes d'un marron sale pour se parer de l'étonnant plumage blanc et noir de l'adulte[5] ». Le jeune est nourri par les deux adultes pendant plus d’un an, bien qu’il soit capable de voler vers l’âge de 6 mois[1]. Généralement, il ne quitte pas vraiment ses parents avant la ponte de l’œuf suivant à la fin du cycle de deux ans. Donc, « la reproduction étant particulièrement lente, si trop d’adultes sont tués, la population décroît très rapidement[1] ».
D'autant que le Condor des Andes est monogame : « comme l'albatros et le cygne, il est un amant fidèle. Une fois accouplé, il restera avec sa compagne la vie entière, indifférent aux tentations qui pourraient briser son couple » (Emmanuel Monnier, Science & Vie n° 1221[30]]. On a même observé qu'il est parfois fidèle par-delà la mort : si l'un des deux partenaires meurt, l'autre maintient son « veuvage » et ne s'accouple plus. Mais le plus souvent, le survivant se met en quête d'un autre conjoint ; néanmoins, comme l'observe Michel Raymond dans le même article, plus la monogamie qui règne dans une espèce est stricte (comme c'est le cas chez le condor), plus le mâle ou la femelle qui voudrait adopter une autre stratégie (ou bien se « remarier ») aura du mal, puisque tous les partenaires sont déjà pris, et les cartes non rebattues à chaque saison des amours[31].
On peut voir aujourd'hui assez facilement dans certains lieux préservés des Andes le couple de condors donner son splendide spectacle et planer majestueusement de concert en tournoyant et se croisant, parfaitement synchrones[5], et s'élevant par paliers en milieu de journée grâce aux courants d'air ascendants qui se forment du fait de la chaleur du soleil, par exemple au lieu-dit et mirador naturel de la Cruz del Cóndor dans le Cañon de Colca au Pérou, l'un des plus profonds au monde, aujourd'hui réserve naturelle pour le condor.
Le Condor des Andes est principalement un charognard qui se nourrit de cadavres d'espèces diverses, notamment ceux de la famille des camélidés tels la vigogne, l'alpaga, le lama ou bien le guanaco, mais aussi de cadavres de bétail comme les moutons ou les bœufs. Il repère les dépouilles lors de ses « tournées d'inspection » systématiques de son territoire, raison de ses longues séances de vol planant couvrant de grandes étendues, et grâce à sa vue exceptionnellement perçante ; mais le condor des Andes possède un odorat très médiocre par rapport à celui d’autres oiseaux[1], par exemple si on le compare avec le Grand Urubu, son pourtant proche cousin de la famille des Cathartidés. Ce fait est d'ailleurs à l'origine de singuliers cas de coopération, ou mutualisation symbiotique, entre charognards : en effet ses cousins plus petits, les Urubus, surtout les vautours du genre Cathartes (Urubu à tête rouge, et Grand Urubu), avec qui il partage une bonne partie de son aire de répartition, sont experts pour repérer olfactivement les charognes, ce dont il n'est pas capable, car ils sont en mesure de capter l'odeur du mercaptan éthylique, un gaz produit par la décomposition des animaux morts grâce à leur zone olfactive cérébrale particulièrement développée, raison pour laquelle ils volent souvent près du sol ou au ras de la canopée[32]. Le Condor des Andes, pour sa part, grâce à sa vue très perçante, a plutôt intérêt à prospecter sa nourriture du plus haut possible pour élargir son point de vue, se donner un panorama d'ensemble et ainsi repérer les mouvements et regroupements de ses cousins urubus plus faciles à distinguer que les carcasses elles-mêmes, pour déterminer à quel moment ils ont trouvé une charogne. Ils lui servent donc en quelque sorte de balise, ou de signaux à distance. Les urubus en revanche, plus petits et moins forts que le condor, ont besoin de lui, de ses chiquenaudes et de son bec puissants, pour attaquer et déchirer le cuir résistant d'une carcasse fraîche[2], ce qui leur permet d'ajouter à leur menu des carcasses de grands animaux (bovins, camélidés), qu'ils ne pourraient pas ouvrir sans lui. En dehors du fait que la taille du condor lui permet de s'imposer en premier dans ce festin partagé, c'est aussi pour cela que les urubus lui laissent volontiers la priorité, ce qui a aussi l'avantage d'éviter des conflits qui seraient coûteux en énergie comme on l'a vu. D'ailleurs, on a observé que l'arrivée en dernier des condors sur la zone de la dépouille provoque une excitation visible parmi les espèces plus petites de vautours présents. « L'activité des grands condors pour ouvrir la carcasse semble déclencher un véritable « festin frénétique » chez les petits charognards, durant lequel toute hiérarchie et toutes relations habituelles de dominance sont temporairement suspendues[33],[34] ».
Le territoire d'exploration du Condor des Andes pour la recherche de nourriture est d'autant plus vaste qu'il vole pas moins de 320 km par jour et à très haute altitude[2]. Le condor se nourrit de chair fraîche mais il ne rechigne pas non plus à se nourrir de chair en état de décomposition avancée[35].
Sur les côtes du Pacifique, notamment celles de Patagonie, son alimentation est complétée par des charognes de phoques et de poissons mais aussi d'œufs d'oiseaux de mer, cétacés échoués, grands oiseaux de mer morts, etc. Le Condor des Andes est sédentaire et ne migre donc pas, mais il peut couvrir de grandes distances pour se nourrir et trouver des carcasses[3]. Par exemple, lors de la mise bas des éléphants de mer du sud ou des lions de mer de Patagonie (Otaria flavescens) sur les plages de ces côtes, il fait parfois un long voyage de plusieurs centaines de kilomètres pour se repaître du placenta abandonné de ces mammifères, sans que l'on sache encore exactement comment il en repère le lieu exact et le moment opportun à si grande distance, si ce n'est par une mémoire exceptionnelle[15], qu’il transmettrait de plus à sa descendance[5].
Il lui arrive —rarement et s’il y est contraint par le manque de carcasses—, de s'attaquer à une proie vivante mais seulement si elle est jeune, malade et de taille moyenne[1] ou bien plutôt de petite taille comme des souris, des marmottes, des petits oiseaux, des lapins, des insectes, des lézards[2]. Faute de nourriture, il peut jeûner au pire jusqu'à deux semaines comme on l'a vu[14]. Comme on l'a vu, son orteil postérieur est situé trop haut pour pouvoir se refermer, ses serres ne sont donc pas préhensiles et elles sont émoussées, ce qui l'empêche d'attaquer, d'emporter, de clouer au sol ou bien encore de déchiqueter une éventuelle proie par leur truchement[5]. Le condor a donc recours à son puissant bec crochu pour dépecer ses proies[1], les maintenant seulement au sol sous son propre poids pour une courte durée. Dans ces cas rares il est éventuellement capable de commencer à consommer sa proie encore vivante[2]. Mais il doit la consommer sur place, car il ne pourrait pas même emporter un petit lapin. Et il est exclu qu'il puisse tuer des animaux de la taille d'un mouton, d'un lama ou d'une vache[36]. En moyenne, il se nourrit de 900 grammes de viande par jour[37]. Si cet oiseau mange trop, il sera incapable de s'envoler à même le sol ; il devra attendre le processus de digestion, et, en cas d’alerte ou de danger, dégurgiter son repas. S'il n’y parvient pas, le condor s’immobilise totalement en ouvrant complètement ses ailes. Cette difficulté est à l'origine des pratiques de chasse au piégeage dont il était victime, car il était un trophée recherché par certaines populations autochtones.
Le condor des Andes se trouve en Amérique du Sud dans la Cordillère des Andes, ainsi que sur les côtes du Pacifique Sud et quelques côtes de l'Atlantique. Au nord, il est présent au Venezuela et en Colombie mais il y est extrêmement rare ; il est surtout réparti au sud sur tout le long de la cordillère des Andes en Équateur, au Pérou, au Chili, en Bolivie et en Argentine jusqu'en Terre de Feu où il n'est pas rare de le voir voler au-dessus des nombreux fjords des canaux chiliens[35]. Il a été observé à l'est de la péninsule Mitre, sur l'île des États[38]. Son habitat est essentiellement composé de prairies ouvertes et alpines non boisées. Sur ces zones andines il vit de 3 000 jusqu'à plus de 5 500 m d'altitude[2]. Mais le long des côtes, il peut vivre en haut des falaises surplombant l'océan[35].
Estimée par l'UICN en 2009 à environ 10 000 individus sur une aire de répartition de 2 540 000 km2, la population du condor des Andes est en décroissance continuelle depuis son enregistrement en 1977 à la liste des espèces menacées[39]. Elle ne serait plus en 2018 que de 6 700 individus en Amérique du Sud[40].
Il aurait quasiment disparu du Venezuela et de Colombie, et même en Équateur on estime sa population à une centaine d'individus en liberté seulement[15]. Dans la partie Nord de son aire de répartition, où la population est en fort déclin, il semble selon plusieurs études que la raréfaction de sa nourriture en zone sauvage soit le problème majeur[2]. Celle-ci inciterait le condor, malgré son caractère farouche, à se rapprocher des routes et à chercher sa nourriture sur les cadavres des animaux victimes de la circulation automobile, ce qui accroît le risque d'être lui-même fauché par un véhicule[41].
« Les Condors des Andes adultes en bonne santé n'ont pas de prédateurs naturels connus[2] » (l'homme excepté donc). D'autant que, quoique généralement calme et paisible, le condor peut devenir vraiment agressif pour défendre son aire de nidification sur un territoire d'un kilomètre à la ronde autour du nid, contre des prédateurs potentiels, y compris ses congénères ou les zoologues chargés de la protection de l'espèce[2],[42],[43],[44]. « Les poussins jeunes peuvent être victimes des grands oiseaux de proie ou des renards, si le nid est accessible aux prédateurs non volants[2] », pendant les rares moments où ils sont laissés sans surveillance par leurs deux parents à la fois. « L’œuf aussi peut être perdu par prédation[2] ». Mais ces phénomènes sont rares.
En effet, comme on l'a dit, les Condors des Andes nichent généralement sur les hautes corniches inaccessibles et les creux de roche des parois andines ou des falaises océaniques. Mais parfois leur nid se situe dans des aires plus accessibles par terre, où ils le défendent alors activement[2].
Le terme vultur ou voltur est un mot latin qui signifie « vautour » ; quant à gryphus, il vient du mot grec ancien γρυπός (grupós) qui signifie « nez crochu » mais la comparaison à un « bec en forme de crosse » lui correspond mieux. Le mot condor quant à lui est un dérivé hispanique du mot quechua kuntur que les populations autochtones utilisent afin de désigner ce grand oiseau[45]. Les Incas le nommaient Kutur-Kuntur représentant le Dieu de l’air[46].
Cette espèce est décrite par le naturaliste suédois Carl von Linné en 1758 dans la dixième édition de Systema Naturae[47] sous son nom binominal actuel.
L'emplacement taxonomique exact du Condor des Andes et des six autres espèces de Vautours du Nouveau Monde reste flou[48]. Bien que les vautours du Nouveau Monde et de l'Ancien Monde aient la même apparence et des rôles écologiques identiques, ils ont évolué à partir d'ancêtres différents dans des régions du monde différentes et ne sont pas étroitement apparentés. C'est seulement sur la façon dont les deux familles diffèrent que portent actuellement les discussions, certaines autorités ayant suggéré antérieurement que les vautours du Nouveau Monde étaient plus étroitement liés aux cigognes[49]. Plus récemment, les autorités les ont maintenu dans l'ordre des Falconiformes avec les vautours de l'Ancien Monde[50] ou les ont placés dans l'ordre des Accipitriformes.
Toujours est-il que le Condor des Andes est actuellement la seule espèce vivante de son genre, Vultur[51]. C'est aussi une espèce dite monotypique, ce qui veut dire que l'on ne lui connaît aucune sous-espèce aujourd'hui vivante. Avec lui, il n'y a qu'une seule autre espèce de condor : le Condor de Californie (Gymnogyps californianus), mais il est classé lui dans le genre Gymnogyps[1]. Les autres vautours du Nouveau Monde, les Urubus et le Sarcoramphe roi, sont des cousins des condors appartenant à la famille des Cathartidés.
Contrairement au Condor de Californie dont on a retrouvé de nombreux vestiges fossiles ainsi que de quelques autres de ses congénères, les fossiles du Condor des Andes récupérés à ce jour sont rares. Les espèces de condors supposées exister au Plio-/Pléistocène en Amérique du Sud ont plus tard été reconnues ne pas être différentes de l'espèce présente, bien que l'on sache, à partir de quelques os plutôt petits trouvés dans un dépôt du Pliocène du département de Tarija, en Bolivie, qu'il existait peut-être une sous-espèce plus petite Vultur gryphus patruus[52].
La relation des hommes avec le Condor des Andes est un paradoxe dans la mesure où il est à la fois emblématique et symbolique voire totémique pour les peuples andins, mais aussi un oiseau de mauvaise réputation considéré parfois à tort comme nuisible du fait de son statut de charognard, répugnant symbole de mort, ou encore dangereux prédateur de troupeau, accusé aussi de rapt d'enfant. On l’accuse d’attaquer les jeunes alpagas ou de tuer des vaches, des moutons et des chèvres en les effrayant volontairement pour qu'ils se précipitent d’eux-mêmes dans le vide. Il n'est peut-être pas impossible que le condor sème parfois la panique dans les troupeaux en les survolant à très basse altitude, mais « il se peut aussi que son habileté [et sa rapidité] à découvrir une carcasse fraîche lui fasse endosser la mort de l'animal[5] ». Et il est vrai que depuis que le gibier sauvage : le daim, la vigogne et le guanaco (l'ancêtre sauvage du lama), a quasiment été anéanti par les chasseurs, le condor est obligé de se rabattre pour se nourrir sur les dépouilles du bétail domestique[5].
Or de nos jours, on sait que le condor ne peut attaquer des proies vivantes que si elles sont petites (rongeurs, reptiles...), et ne peut rien emporter dans ses serres qui en sont physiologiquement incapables. Il a aussi été démontré que les charognards ont un rôle clé dans l'écosystème, nettoyant l'environnement des carcasses en décomposition, assurant ainsi la non-contamination des sols et des sources d'eau, et permettant aussi de prévenir la propagation des maladies parmi les grands mammifères[5]. Or le Condor des Andes est un charognard remarquablement efficace grâce à ses techniques systématiques de repérage, à son excellente mémoire des itinéraires et de la topographie de son vaste territoire, et grâce à ses moyens de détection exceptionnels (la vue particulièrement). « Où que la mort frappe, ce fossoyeur de la nature n'est jamais loin pour nettoyer au plus vite une carcasse[5] ».
C'est ainsi que s'est amorcée une grande réconciliation entre les populations autochtones et le condor, dont témoigne l'article écologiste d'Hubert Reeves au titre parlant : « Le Condor des Andes, ou comment les hommes changent[53] ». Réconciliation confortée par les initiatives locales, nationales et internationales de protection de la nature, ainsi que par les revenus qu'engendre le tourisme de contemplation de ce superbe animal dans son milieu naturel[36]. Kofi Annan, Secrétaire général de l'ONU, a même fait du condor des Andes un symbole de l'amitié entre les peuples, à travers le célèbre thème d'El cóndor pasa découvert et aimé dans sa jeunesse, dans son discours de réception de la Grand-Croix du Condor des Andes en Bolivie en 2003[54].
Nonobstant l'UICN a classé cette espèce en catégorie NT (quasi menacée), principalement du fait de sa chasse par l'homme sur une population d'espèce très faible[55]. D'ailleurs la CITES a inscrit cette espèce dans sa liste d'oiseaux dont la survie est gravement menacée[56].
Le Condor des Andes est en effet menacé par les empoisonnements indirects utilisés pour les prédateurs, et par le plomb contenu dans les carcasses. Le recul des grands prédateurs (puma, jaguar), qui lui fournissaient des carcasses dont il consommait les restes, a aussi raréfié ses sources de nourriture. Les dérangements par l'homme, la réduction et la désertification de son habitat, la raréfaction de ses proies sauvages remplacées par la consommation de carcasses d'animaux domestiques (ce qui peut le désigner à la vindicte des éleveurs), la chasse illégale et la persécution jouent un rôle important dans le déclin de cette espèce[3].
De plus, les empoisonnements de condors dus aux pesticides se multiplient ces dernières années en Argentine, notamment à cause de l'utilisation du carbofuran, un insecticide interdit en France en 2008 à cause de sa dangerosité, ainsi qu'en témoigne un article de 2018 au titre éloquent : « [Encore] 34 condors des Andes empoisonnés en Argentine par un pesticide[40] » (avec plusieurs moutons et chèvres, ainsi qu'un puma : c'était probablement lui qui était ciblé par les éleveurs, avec leur carcasse empoisonnée, pour protéger leurs troupeaux ; la mort des condors ne serait ainsi qu'un dégât collatéral). Ces épisodes massifs de morts en groupe sont dus aux habitudes collectives d'alimentation des condors déjà évoquées. Et ils inquiètent les spécialistes à cause du faible taux de natalité des condors des Andes[40] : on l'a vu, la lenteur et la rareté de son cycle reproductif, ainsi que ses mœurs reproductives (dont la fidélité des couples), font que la croissance de l’espèce est très lente, et donc que la résilience de sa courbe démographique est longue à venir après ces épisodes de morts collectives (qu'on voudrait croire vraiment accidentelles). Dans ce contexte, « la disparition de 34 spécimens, dont 30 adultes en âge de se reproduire, est une perte inestimable[40] ». D'autant que si le couple de condors n'est pas touché en même temps, le conjoint survivant, parfois fidèle par-delà la mort comme on l'a vu, ne se reproduira peut-être plus lui non plus : avec un seul mort, ce serait ainsi deux adultes qui seraient stérilisés, ce qui multiplie l'effet dévastateur de ces empoisonnements. Alors, interrogé par Birdlife, Sergio Lambertucci, directeur du Groupe de recherches en biologie de la conservation (Group of Researchers in Conservation Biology GRINBIC, from the Argentine Research Council, INIBIOMA-CONICET), déclare même que « les Condors des Andes ne peuvent survivre à ces taux de mortalité ; l'usage du poison doit absolument être arrêté, si nous voulons continuer à contempler les condors survolant les cimes andines[36] ».
C'est pourquoi l'association Aves Argentinas se bat depuis 2017 pour l’adoption d’une loi sur la traçabilité des pesticides. « Le principe : tenir un registre à la fois des éleveurs ou agriculteurs acheteurs, mais également des produits toxiques vendus ; édicter une réglementation urgente (avec surveillance) sur l’utilisation, la fabrication, la formulation, le fractionnement, le stockage, le transport, le marketing, la publicité d’affichage, ainsi que l’utilisation et l’élimination sécures des déchets ou résidus de ces produits toxiques[40] ». Au-delà, les associations luttent pour l’application de nouvelles technologies moins polluantes et moins dangereuses : « en effet, les pesticides sont non seulement coupables d’empoisonner la faune sauvage, mais ils pénètrent également dans les sols, contaminant les nappes d’eau. [...] Le carbofuran pour sa part, est responsable de 66 des 90 derniers décès de condor recensés[40] ».
De même, la fondation argentine Bioandina a lancé en 2003 un programme international de réintroduction de Condors des Andes dans certaines régions de la côte Atlantique comme dans la petite localité argentine de Sierra de Pailéman, dans la province de Rio Negro en Patagonie. Cette action, nommée « Retour du condor à la mer » a permis la réintroduction de 24 condors entre 2003 et 2007[57].
Pour les dimensions mythique, symbolique et culturelle de cet oiseau, notamment pour les populations précolombiennes, voir
où d'autres aspects sont développés.
La chasse au condor est une tradition dans les cordillères des Andes. La technique de chasse est originale : on amène une vache, un âne ou un cheval en altitude, et on l'abat dans un creux topographique assez profond et pentu. Après plusieurs jours de guet, le condor est attiré par la carcasse, et approche. Il se pose au fond du creux pour son repas. Les chasseurs le laissent se gaver pour l'alourdir, puis sortent de leur position de guet en criant et courant vers lui. Quand les chasseurs sont assez proches, ils jettent un filet sur le condor et l'emportent comme trophée. Cette technique exploite le fait que le condor utilise un vol plané plutôt qu'un vol battu. Lorsqu'il est au fond du creux, il doit faire des efforts énormes pour réussir à décoller et monter plus fort que la pente qui l'entoure. Il est obligé de se poser plusieurs fois, ce qui laisse aux chasseurs du temps pour approcher.
Selon la croyance populaire, ses ailes larges et ses serres fortes lui permettent de s'envoler avec une proie d'un poids significatif. On dit alors qu'il peut réussir à s'emparer de jeunes enfants, ou de petits animaux de ferme (comme moutons et chèvres). Ces manœuvres sont cependant totalement impossibles pour cet animal incapable de transporter quoi que ce soit, à cause de la morphologie de ses pattes, dont le « pouce » est trop haut comme on l'a vu[5].
Le Condor des Andes était un oiseau mythique et vénéré pour les peuples Inca et préincaïques. Il était considéré par eux comme un messager de transcendance, ainsi que nous l'avons vu, grâce à la hauteur exceptionnelle de son vol. Il était l'animal-totem du monde d’en haut (Haqay Pacha en quechua) dans la cosmovision andine, et faisait le lien entre le monde des vivants et le divin[19]. Les Nazcas au Pérou ont sculpté à la surface du désert de Nazca un géoglyphe géant représentant un condor entre 300 av. J.-C. et 800 de notre Ère. Dans les Andes centrales, le temple du Condor, situé dans l'ancienne llaqta (cité) inca du XVe siècle Machu Picchu, est un lieu voué à la symbolique du condor. En ce lieu, les Incas ont composé par un mélange complexe de roches naturelles et de roches taillées, les ailes déployées d'un condor prenant son envol. À l'étage du temple se trouve un rocher sculpté en forme de tête de condor avec la collerette blanche des plumes de son cou. Les historiens pensent que la tête du condor a été utilisée comme un autel sacrificiel[58]. D'ailleurs le plan entier du Machu Picchu laisse penser à la forme d'un condor. Les Incas, en effet, donnaient à leurs cités la forme de leurs animaux sacrés[59].
Chaque année en juillet au Pérou, autour de la fête nationale[60], se déroule la fête du Yawar[61]. Organisée dans la localité très reculée de Ccollurqui dans la région d'Apurímac (province de Cotabambas), un condor, symbole des Indiens andins et oiseau-roi de la cordillère des Andes, livre un combat contre un taureau qui symbolise quant à lui l'espagnol et le conquistador. Dans une arène, un condor est attaché au dos d'un taureau qui va être excité par les ponchos des espontaneados[62] comme lors d'une faena. Le grand oiseau tente de se libérer en assénant au taureau des violents coups de bec. La plupart du temps le taureau sera vaincu et la victoire du condor qu'on libère, donnera l'occasion de poursuivre les festivités. Ce combat qui se transforme en un véritable rituel représente la revanche des Indiens sur les conquistadores. Or si le condor est gravement blessé et meurt comme cela peut arriver, la croyance locale veut que le malheur va s'abattre sur le village[63].
Dans les constellations quechuas on retrouve l'astérisme du condor. En le comparant au zodiaque il se situerait dans la partie orientale de la constellation du Scorpion[64].
L'image du condor inspire de nombreuses organisations internationales diverses et variées par sa symbolique du grand oiseau noir qui plane au-dessus de la Terre comme l'Opération Condor, l'équipe de hockey-sur-glace, les Condors de Bakersfield, le nom d'un modèle de manège appelé Condor, une revue ornithologique The Condor, une force aérienne de l'Allemagne nazie nommée la légion Condor, une compagnie aérienne allemande Condor et péruvienne Aero Cóndor, le premier avion à propulsion humaine le Gossamer Condor, le monde de la bande dessinée avec le personnage Condor créé en 1976, le monde du dessin animé avec L'Œuf du condor géant présenté en 1944.
En Terre de Feu, les amérindiens Onas le nommaient « chalna » et les Yamanas « gurgu », « huairao » ou « huairu ».
Dans l'imaginaire collectif, les habitants de la Patagonie du sud-ouest considèrent ce royal charognard avec le plus grand des respects. En effet, il incarne des valeurs de pureté et de grande simplicité. Depuis des siècles, il est vénéré comme le dieu à plumes courbes, aussi appelé dans le langage primitif Lasus-tùtù.
L'iconographie du Condor des Andes apparaît sur les timbres de nombreux pays de l'Amérique du Sud comme l'Équateur en 1958, l'Argentine en 1960, le Pérou en 1973, la Bolivie en 1985, la Colombie en 1989, 1992, 1996, le Chili en 2001, le Venezuela en 2004.
Son effigie peut être admirée sur les figures de proue de certains grands voiliers nationaux comme celle de la goélette Esmeralda, voilier école de la marine du Chili ou bien celle du Guayas, voiler école de la marine de l'Équateur.
L'image du condor se retrouve sur les différentes armoiries des pays andins comme sur celles de la Bolivie où le condor, oiseau national de la Bolivie et situé au-dessus des armes, symbolise l'horizon sans limite du pays ; sur celles du Chili où il représente la force ; sur celles de la Colombie où il est à la fois emblème national et synonyme de liberté ; sur celles de l'Équateur où il représente le pouvoir, la grandeur et la valeur du peuple équatorien ; et enfin sur les anciennes armoiries du Pérou (1821-1825) où, associé au lama, ils symbolisaient ensemble le règne animal.
Armoiries de différents pays sur lesquelles est représenté le condor :On retrouve des objets en céramique mochica ou bien en or façonné avec la représentation du condor qui ont été réalisés par des populations précolombiennes installées tout au long de la côte nord-péruvienne, dans les oasis côtières et sur les contreforts de la chaîne andine, de -100 à 700.
On ne doit pas oublier le célèbre thème d'El cóndor pasa, déjà évoqué, standard international parfois considéré comme « second hymne national » du Pérou.
Le sculpteur animalier français François Pompon (1855-1933) a réalisé différentes statuettes à l'effigie du condor[65]. Une statue d'un condor réalisée par l'artiste est installée sur sa sépulture au cimetière de Saulieu en France[66].
Une céramique mochica (entre 100 et 700 de notre ère) représentant un condor au musée Larco à Lima.
Une coiffe en or mochica avec la représentation de deux condors.
Tunique sans manche (ou poncho) de culture Chancay (entre 1200 et 1470 de notre ère), avec des condors en vol.
Vultur gryphus
Le Condor des Andes (Vultur gryphus) est une espèce d'oiseaux de proie diurnes de l'ordre des Accipitriformes. Il est parfois appelé Grand Condor des Andes, du fait de sa taille. Appartenant à la famille des Cathartidae, ce rapace charognard est la seule espèce du genre Vultur. Il vit en Amérique du Sud, tout le long de la Cordillère des Andes et des côtes du Pacifique. Par son envergure de 3,00 m à 3,20 mètres en moyenne, parfois plus de 3,20 m, il est le plus grand rapace et le plus grand oiseau volant terrestre du monde, n'étant aujourd'hui dépassé que par l'Albatros hurleur (Diomedea exulans), qui est pour sa part un grand oiseau marin pélagique, avec une envergure moyenne de 3,10 mètres, soit généralement de 2,5 à 3,5 m.
C'est un grand vautour noir avec une collerette de plumes blanches autour de la base du cou et, en particulier chez le mâle, de grandes taches blanches sur les côtés. La tête et le cou sont presque déplumés et sont d'une couleur noire et rouge sombre. Ils peuvent recevoir brusquement un afflux de sang et donc changer de couleur en réponse à l'état émotionnel de l'oiseau. Chez le mâle, il y a une caroncule sous le cou et une grande crête sur le sommet de la tête. Contrairement à la plupart des oiseaux de proie, le mâle est plus grand que la femelle.
Vivant à des altitudes de 3 000 à 5 000 m, généralement sur des rochers inaccessibles, le condor est essentiellement charognard. Il préfère les grandes carcasses, telles que celles de cerfs, de bovins ou de camélidés des Andes (le lama et ses cousins).
Le Condor des Andes est un symbole national pour le Pérou, l'Argentine, la Bolivie, le Chili, la Colombie et l’Équateur et joue un rôle important dans le folklore et la mythologie des régions andines. Le condor est considéré comme quasi menacé par l'UICN. Il est menacé par la perte d'habitat et par l'empoisonnement résultant de la consommation de carcasses de bêtes mortes elles-mêmes empoisonnées. Des programmes de reproduction en captivité ont été mis en place dans plusieurs pays.
O cóndor dos Andes (Vultur gryphus) é un paxaro de América do Sur da familia Cathartidae e o único membro do xénero Vultur. Habita nas montañas dos Andes e na costa oeste de América do Sur. O cóndor dos Andes ten unha envergadura de 3,2 m[2][3]
O cóndor dos Andes é un símbolo da Arxentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador e o Perú e ten un papel moi importante na cultura popular e na mitoloxía dos pobos andinos.
O cóndor dos Andes (Vultur gryphus) é un paxaro de América do Sur da familia Cathartidae e o único membro do xénero Vultur. Habita nas montañas dos Andes e na costa oeste de América do Sur. O cóndor dos Andes ten unha envergadura de 3,2 m
O cóndor dos Andes é un símbolo da Arxentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador e o Perú e ten un papel moi importante na cultura popular e na mitoloxía dos pobos andinos.
Andski kondor (Vultur gryphus) je vrsta južnoameričkog kondora, jedinog pripadnika roda Vultur, koji ima najveći raspon krila od svih ptica na svijetu (do 3,2 m), osim možda albatrosa lutalice.
To je veliki crni strvinar s okovratnikom od bijelog perja i velikom svijetlom skupinom perja na krilima, osobito kod mužjaka. Glava i vrat su skoro bez perja i zagasite crvene boje koja zna porumeniti promjenom raspoloženja ptice. Mužjaci imaju resicu na vratu i tamnocrvenu krijestu na glavi. Za razliku od drugih grabljivica, mužjak (11-15 kg) je veći od ženki (6-14 kg). Prosječnom težinom od 10,7 kg andski kondor je poslije dalmatinskog pelikana (11,5 kg) najteža ptica letačica, i zasigurno najteža kopnena ptica letačica.
Kondor je uglavnom strvinar koji se hrani strvinama, i to većih životinja kao što su jeleni ili stoka. Seksualnu zrelost doseže s 5 ili 6 godina i gnijezdi se na visinama do 5.000 m, obično na nedostupnim rubovima litica. Obično polaže jedno do dvoje jaja. Kondor je jedna od najdugovječnijih ptica, te može živjeti do 100 godina u zatočeništvu.
Andski kondor igra važnu ulogu u folkloru i mitologiji andskih kultura, te je tako postao nacionalnim simbolom Perua, Argentine, Bolivije, Čilea, Kolumbije i Ekvadora.
Danas je gotovo ugrožen, prema ljestvici IUCN-a, uglavnom zbog gubitka staništa i indirektnog trovanja jedući strvine koje su ubili lovci. Kao odgovor na to, osnovana su uzgajališta u nekoliko južnoamaeričkih zemalja.
U Wikimedijinu spremniku nalazi se još gradiva na temu: Andski kondor
Wikivrste imaju podatke o: Jastrebovima novog svijeta Andski kondor (Vultur gryphus) je vrsta južnoameričkog kondora, jedinog pripadnika roda Vultur, koji ima najveći raspon krila od svih ptica na svijetu (do 3,2 m), osim možda albatrosa lutalice.
To je veliki crni strvinar s okovratnikom od bijelog perja i velikom svijetlom skupinom perja na krilima, osobito kod mužjaka. Glava i vrat su skoro bez perja i zagasite crvene boje koja zna porumeniti promjenom raspoloženja ptice. Mužjaci imaju resicu na vratu i tamnocrvenu krijestu na glavi. Za razliku od drugih grabljivica, mužjak (11-15 kg) je veći od ženki (6-14 kg). Prosječnom težinom od 10,7 kg andski kondor je poslije dalmatinskog pelikana (11,5 kg) najteža ptica letačica, i zasigurno najteža kopnena ptica letačica.
Kondor je uglavnom strvinar koji se hrani strvinama, i to većih životinja kao što su jeleni ili stoka. Seksualnu zrelost doseže s 5 ili 6 godina i gnijezdi se na visinama do 5.000 m, obično na nedostupnim rubovima litica. Obično polaže jedno do dvoje jaja. Kondor je jedna od najdugovječnijih ptica, te može živjeti do 100 godina u zatočeništvu.
Andski kondor igra važnu ulogu u folkloru i mitologiji andskih kultura, te je tako postao nacionalnim simbolom Perua, Argentine, Bolivije, Čilea, Kolumbije i Ekvadora.
Danas je gotovo ugrožen, prema ljestvici IUCN-a, uglavnom zbog gubitka staništa i indirektnog trovanja jedući strvine koje su ubili lovci. Kao odgovor na to, osnovana su uzgajališta u nekoliko južnoamaeričkih zemalja.
Kondor Andes (Vultur gryphus) adalah spesies burung Amerika Selatan dalam famili Cathartidae Hering Dunia Baru dan satu-satunya anggota genus Vultur. Burung ini dapat ditemui di pegunungan Andes dan pantai Pasifik Amerika Selatan barat. Hering ini merupakan hering darat terbang terbesar di Belahan Barat.
Kondor Andes (Vultur gryphus) adalah spesies burung Amerika Selatan dalam famili Cathartidae Hering Dunia Baru dan satu-satunya anggota genus Vultur. Burung ini dapat ditemui di pegunungan Andes dan pantai Pasifik Amerika Selatan barat. Hering ini merupakan hering darat terbang terbesar di Belahan Barat.
Il condor delle Ande (Vultur gryphus Linnaeus, 1758) è un uccello dell'ordine Accipitriformes appartenente alla famiglia dei Catartidi.[2]
Questo volatile è lungo fino a 130 cm e con la sua apertura alare di 300-320 centimetri è secondo solo all'albatro, ma rispetto a questo è decisamente più pesante, potendo arrivare a 9–12 kg. È sempre stato cacciato fino quasi all'estinzione perché creduto predatore di mandrie ed animali più o meno domestici. In realtà, poiché necrofago, si nutre principalmente di carcasse, ma all'occorrenza può predare uova e piccoli di altri uccelli.
La colorazione del piumaggio è piuttosto scura, tendente al nero con le remiganti copritrici bianche. La testa è nuda, e nei maschi è presente una grossa cresta carnosa di circa 10 cm di lunghezza e 4,5 cm di spessore. Maschi e femmine differiscono anche per il colore dell'iride che nei primi è bruno pallido e nelle seconde rossastro. Il becco è robusto, in grado di strappare grossi brandelli di carne. Il collo è lungo e nudo, e alla base è presente un collare piumoso di colore bianco. Le zampe sono grigie. Le unghie non sono molto forti perché non servono ad uccidere prede. La coda è piuttosto corta, di forma quasi rettangolare. I piccoli sono nidicoli, hanno colore uniforme e il collare lanoso è inizialmente bruno, poi si fa rosso e solo a partire dal quarto anno di vita diventa bianco. La cresta si sviluppa dal terzo anno. Complessivamente, il piccolo condor raggiunge lo stato adulto attorno all'ottavo anno d'età.
È caratterizzato da una vista acuta. È un potente volatore che può coprire centinaia di chilometri sfruttando le correnti ascensionali grazie alle quali si abbassa di molto il dispendio energetico necessario per il volo, infatti il suo è un veleggio statico. Riesce a mangiare fino al 50% del suo peso in una sola volta ma è capace anche di digiuni di più settimane.
Il Condor delle Ande nidifica in cavità rocciose, spesso in maniera isolata, o in gruppi di 20 esemplari circa. I condor sono prevalentemente spazzini e si nutrono dunque di carogne, come la maggior parte degli altri avvoltoi. Il suo ciclo riproduttivo inizia verso dicembre e solitamente depone un solo uovo, che necessita di due mesi di incubazione. Il piccolo rimane nel nido per 6 mesi almeno ma dipende dai genitori per un certo periodo anche dopo l'involo.
Come suggerisce il nome, questo animale vive in Sudamerica nella zona montagnosa delle Ande, dalla Colombia fino alla Terra del Fuoco.
Il condor delle Ande (Vultur gryphus Linnaeus, 1758) è un uccello dell'ordine Accipitriformes appartenente alla famiglia dei Catartidi.
Andinis kondoras (lot. Vultur gryphus, angl. Andean Condor, isp. Cóndor de los Andes) – amerikinių grifų (Cathartidae) šeimos plėšrusis paukštis.
Reti, laisvėje priskaičiuojama apie 10 000 subrendusių ir nesubrendusių individų ir populiacija iki šiol nesustabdomai mažėja. Andiniai kondorai paplitę Pietų Amerikoje esančiuose Anduose.
Tai stambiausias Vakarų pusrutulio skraidantis paukštis bei stambiausias plėšrusis paukštis. Patinėliai už pateles stambesni, jie sveria 11–15 kg, patelės 8–11 kg. Kūno ilgis 100–142 cm, išskleistų sparnų plotis 270–330 cm.
Gali pakilti į 5500 m aukštį. Minta dvėseliena, gerokai rečiau kiaušiniais ir paukščių jaunikliais. Lizdą suka kalnų klifuose. Per dvejus metus peri vieną kartą. Deda vieną kiaušinį, kurį peri 54–58 dienas. Jaunikliais rūpinasi abu tėvai. Jaunikliai subręsta būdami 5–8 metų.
Tai viena iš ilgaamžių paukščių rūšių. Natūraliai laisvėje išgyvena apie 50 metų, ilgiausiai iki 60, o nelaisvėje yra žinomas atvejis, kada andinis kondoras išgyveno maždaug iki 75 metų[1].
Andinis kondoras yra Bolivijos, Kolumbijos, Peru, Ekvadoro, Čilės ir Argentinos nacionalinis simbolis. Jis svarbus kalnų tautų folklore. Daug turistų susirenka prie Kolkos kanjono (giliausio pasaulyje) stebėti kondorų skrydžių.
Andinis kondoras (lot. Vultur gryphus, angl. Andean Condor, isp. Cóndor de los Andes) – amerikinių grifų (Cathartidae) šeimos plėšrusis paukštis.
Andu kondors (Vultur gryphus) ir vienīgā suga tāda paša nosaukuma ģintī,[1] savukārt šī ģints ietilpst Amerikas grifu dzimtā (Cathartidae). Kā jau putna nosaukums norāda, izplatības areāls ir Andu kalni un Dienvidamerikas kontinenta Klusā okeāna piekraste.
Andu kondors ir nacionālais simbols vairākām Dienvidamerikas valstīm — Peru, Argentīnai, Bolīvijai, Čīlei, Kolumbijai un Ekvadorai. Tam ir nozīmīga loma Andu reģiona tautu folklorā, pasakās un mītos. Mūsdienās tā ir apdraudēta suga un tai draud izmiršana, jo cilvēku saimnieciskā darbība kļūst arvien plašāka un aktīvāka. Tādēļ vairāki pasaules zoodārzi ir uzsākuši Andu kondoru pavairošanu nebrīves apstākļos. Šajā programmā ir iekļāvies arī Rīgas zooloģiskais dārzs.[2]
Andu kondors ir viens no lielākajiem lidojošiem putniem pasaulē, kura spārnu plētums ir 3,2 m.[3] Tomēr četrām sugām — klejotājalbatrosam (Diomedea exulans) un dienvidu karaliskajam albatrosam (Diomedea epomophor), cirtainajam pelikānam (Pelecanus crispus) un sārtajam pelikānam (Pelecanus onocrotalus) spārnu plētums ir lielāks. Klejotājalbatrosam tas ir līdz 3,6 m, bet pārējiem līdz 3,5 m.[4]
Ilgu laiku Amerikas grifu dzimtas sugas tika sistematizētas stārķveidīgo kārtā, tomēr Dienvidamerikas zinātnieki, balstoties uz pēdējo gadu DNS pētījumiem, šos putnus ir izņēmuši no stārķveidīgo kārtas un sistematizē kārtā — Incertae sedis, kas nozīmē, ka kārta nav zināma. Tā varētu būt vai nu vanagveidīgo kārta vai katartidveidīgo kārta, kas jānoskaidro turpmākajos pētījumos.[5]
Lai gan ķermeņa garums, mērot no knābja līdz astei, Andu kondoram vidēji ir mazāks nekā Kalifornijas kondoram par 7—8 cm, tomēr spārnu plētums lielāks ir Andu kondoram, sasniedzot 2,7—3,2 m.[4] Tas ir arī smagāks nekā Kalifornijas kondors. Tā svars tēviņiem ir 11—15 kg, mātītēm 8—11 kg.[6] Andu kondora kopējais ķermeņa garums ir 100—130 cm, astes garums 33—38 cm, bet pats korpuss 11,5—12,5 cm.[4] Tādējādi Andu kondors ir otrs smagākais lidojošais putns pasaulē, uzreiz aiz sārtā pelikāna.[6] Atšķirībā no lielākās daļas plēsīgo putnu Andu kondoram tēviņi ir lielāki nekā mātītes.
Pieaugušie putni ir melni ar baltu spalvu apkaklīti ap kakla pamatni. Tēviņiem baltās apkaklītes ir kuplākas un lielākas nekā mātītēm. Arī uz spārniem pieaugušiem putniem ir baltu spalvu josla, kura izaug tikai pēc pirmās spalvu nomaiņas.[7] Galva un kakls ir gandrīz kaili, to āda sarkana vai melni-violeta, tādējādi kondora galva un kakls paliek tīri, neskatoties uz to antisanitāro barošanās veidu. Nosmērētā āda samērā ātri izžūst un sterilizējas saules ultravioletajos staros.[8] Galvas virsa ir plakana. Tēviņiem uz galvas ir tumši sarkana sekste, bet kakla āda veido lielas, vaļīgas ieloces, kādas mātītēm nav. Galvas un kakla ādai krāsa var mainīties atkarībā no putna emocionālā stāvokļa. Šī krāsu maiņa tiek izmantota sasvstarpējā komunikācijā. Jauniem putniem ir pelēkbrūna gan āda, gan apspalvojums.[9]
Vidējais pirksts Andu kondoriem ir izteikti garāks nekā pārējie pirksti, toties aizmugurējais pirksts tikpat kā nav attīstījies. Nagi kopumā ir samērā taisni, ar noliektiem tikai pašiem nagu galiem. Līdz ar to pēdas ir vairāk piemērotas iešanai, nevis barības sagrābšanai kā tas ir Vecās pasaules grifiem.[10] Knābja gals ir liekts un piemērots fermentētas gaļas plēšanai.[11] Acu zīlītes tēviņiem ir brūnas, mātītēm tumši sarkanas. Plakstiņiem skropstu nav.[12]
Andu kondori, izmantojot siltās gaisa straumes, spēj ilgstoši planēt, nekustinot platos spārnus, kuru virsma veido lielu horizontālu plakni, un tikai pirmo lidspalvu galiņi viegli ir uzliekti uz augšu.[7] Spārnus tas vēcina ļoti reti, gandrīz tikai paceļoties.[13] Savās piezīmēs par Andu kondoru Čārlzs Darvins raksta, ka vērojot ši putna lidojumu nepārtraukti pusstundu, tas ne reizi nav sasitis spārnus.[14] Nakšņot un atpūsties tam patīk augstās vietās, no kuras tas spēj uzsākt lidojumu, nepieliekot lielas pūles un enerģiju, lai vēcinātu spārnus.
Andu kondors ir maitēdājs, kas pamatā barojas ar maitu. Meklējot barību, tas dienā bieži nolido vairāk nekā 200 km,[8] bet ar barību bagātās vietās, piemēram, okeāna piekrastē, Andu kondors var uzturēties dažu kilometru joslā ilgstoši. Priekšroku tas dod lielu dzīvnieku maitām. Tās parasti ir lamas, alpakas, nandu, gvanakas, brieži un bruņneši. Iekšzemē Andu kondors bieži barojas ar kritušo mājdzīvnieku maitu — liellopiem, zirgiem, aitām, kazām un suņiem. Piekrastē dzīvojošie kondori barojas arī ar lielajiem jūras dzīvniekiem, piemēram, vaļiem.[15] Ja nav pieejama liela izmēra maita, tas barojas arī ar mazākiem dzīvniekiem un mēdz pārbaudīt arī mazāku putnu ligzdas, lai uzlasītu to olas.[3] Reizēm var novērot, ka Andu kondors medī maza auguma, dzīvus dzīvnieciņus, piemēram, grauzējus, putnus un trušus. Tā kā to nagi nav piemēroti ne sagrābšanai, ne nogalināšanai, tad tas upuri nogalina ar asiem, vairākkārtīgiem knābja cirtieniem.[16]
Barīnu Andu kondors atrod, izmantojot redzi, vai sekojot citiem maitas putniem, kuri maitu atrod ar savu izcilo ožu, piemēram, tītaru grifiem. Šie mazākā auguma maitas putni parasti nespēj uzplēst lielo dzīvnieku biezo ādu, ar kuru savukārt viegli tiek galā lielie Andu kondori. Tādējādi starp dažādām sugām veidojas savstarpēji izdevīga interakcija.[17] Andu kondora spēku izmanto ne tikai mazākā auguma maitas putni, bet arī maitēdāji zīdītāji, kas apzināti aizved lielos putnus pie maitas. Tomēr starp visiem ēst gribētājiem Andu kondors ir dominantā pozīcijā.[18] Lielais putns savvaļā neēd katru dienu, tas bieži izlaiž vairākas dienas līdz atkal uzsāk maitas meklējumus. Vienā reizē tas var apēst vairākus kilogramus barības, reizēm tas ir tik daudz, ka pēc ēšanas tas nespēj pacelties gaisā. Tā kā sev līdzi nagos tas neko nevar aiznest, Andu kondoram jābarojas kamēr tas ir uz zemes.[8] Kā visiem maitas putniem, arī Andu kondoram ir milzīga nozīme dabas ekosistēmas uzturēšanai līdzsvarā, attīrot vidi no iespējamām slimībām.
Andu kondors pieaug lēni un dzimumbriedumu sasniedz 5—6 gadu vecumā,[19] tas var nodzīvot ilgāk nekā 50 gadus. Andu kondori pāri veido uz mūžu. Riesta laikā tēviņš, šņākdams līdzīgi čūskai, aplido mātīti, cilājot un piepūšot kakla ādas ieloces, turklāt ādas krāsa mainās no sarkanas uz dzeltenu.[20] Beigās tas izpleš spārnus, izstiepj kaklu un klakšķina ar mēli.[15] Uzmanība tiek izrādīta arī ar deju, ar daļēji paplestiem spārniem, kas ik pa brīdim tiek sasisti kopā, turklāt tiek izdotas šņācošas un klakšķošas skaņas.
Andu kondoram patīk nakšņot un ligzdot augstumā no 3000 līdz 5000 metriem virs jūras līmeņa.[21] Tā ligzda ir vienkāršs zemes vai klints laukumiņš, kuram apkārt salikti daži kociņi. Pašā vidū tiek dētas olas. Dējumā ir 1—2 gaiši zilas olas, kas katra sver apmēram 280 g. To lielums ir 75 x 100 mm. Pāris perē tikai katru otro gadu, turklāt perē abi vecāki. Inkubācijas periods ilgst 54—58 dienas. Ja kāda ola vai cālēns iet bojā, mātīte dēj vēlreiz. Šo īpašību, lai straujāk pavairotu Andu kondoru populāciju, izmanto zinātnieki, atņemot putniem pirmo olu, kas vēlāk tiek inkubēta audzētavā.[22]
Cālēnus sedz gaiši pelēkas dūnas, kas saglabājas līdz putni ir gandrīz jau pieauguši. Pēc izšķilšanās paiet 6 mēneši līdz jaunie putni spēj lidot, bet tie paliek kopā ar vecākiem līdz 2 gadu vecumam, līdz nākamajai perēšanas reizei. Pieaugušajiem Andu kondoriem nav ienaidnieku, bet mazuļus un olas var apēst dažādi plēsīgie zīdītāji, piemēram, lapsas. Tomēr tas notiek reti, jo vecāki ir ļoti agresīvi pret jebkuru nelūgtu ciemiņu, kā arī ligzdošanas vieta vienmēr atrodas grūti aizsniedzamā vietā. Starp Andu kondoriem pastāv labi attīstīta savstarpējā sazināšanās, izmantojot ķermeņa valodu un dažādas skaņas.
Andu kondors savvaļā mūsdienās ir tikpat kā izmiris.[23] ASV Andu kondoru par izmirstošu sugu pasludināja jau 1970. gadā visā tā izplatības areālā. Tā izmiršanu veicina dzīves telpas zaudēšana, saindēšanās ar mednieku noindētajiem dzīvniekiem un fermeru uzbrukumiem, ar mērķi nogalināt kondorus, jo Dienvidamerikā pastāv uzskats, ka šie lielie putni apdraud ganāmpulkus. Tā kā putni lēnām vairojas, to populācija strauji samazinās. Lai veicinātu vietējo zemnieku izpratni par šiem putniem un to barošanās ieradumiem, valdības organizē izglītojošas programmas. Vislielākais apdraudējums Andu kondoram ir tā izplatības ziemeļu daļā. Īpaši reti to var novērot Venecuēlā un Kolumbijā.[24] Zinātnieki zoodārzos audzē Andu kondorus, kurus vēlāk introducē to savvaļas vidē. Audzējot šos putnus, cilvēka kontakts ar tiem ir minimāls, lai kondori nepieradinātos.[25]
Andu kondors (Vultur gryphus) ir vienīgā suga tāda paša nosaukuma ģintī, savukārt šī ģints ietilpst Amerikas grifu dzimtā (Cathartidae). Kā jau putna nosaukums norāda, izplatības areāls ir Andu kalni un Dienvidamerikas kontinenta Klusā okeāna piekraste.
Andu kondors ir nacionālais simbols vairākām Dienvidamerikas valstīm — Peru, Argentīnai, Bolīvijai, Čīlei, Kolumbijai un Ekvadorai. Tam ir nozīmīga loma Andu reģiona tautu folklorā, pasakās un mītos. Mūsdienās tā ir apdraudēta suga un tai draud izmiršana, jo cilvēku saimnieciskā darbība kļūst arvien plašāka un aktīvāka. Tādēļ vairāki pasaules zoodārzi ir uzsākuši Andu kondoru pavairošanu nebrīves apstākļos. Šajā programmā ir iekļāvies arī Rīgas zooloģiskais dārzs.
Andu kondors ir viens no lielākajiem lidojošiem putniem pasaulē, kura spārnu plētums ir 3,2 m. Tomēr četrām sugām — klejotājalbatrosam (Diomedea exulans) un dienvidu karaliskajam albatrosam (Diomedea epomophor), cirtainajam pelikānam (Pelecanus crispus) un sārtajam pelikānam (Pelecanus onocrotalus) spārnu plētums ir lielāks. Klejotājalbatrosam tas ir līdz 3,6 m, bet pārējiem līdz 3,5 m.
De andescondor (Vultur gryphus) is een gier uit de familie gieren van de Nieuwe Wereld (Cathartidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd in 1758 gepubliceerd door Carl Linnaeus.[2]
De spanwijdte van de andescondor bedraagt 2,70 tot 3,20 meter. De andescondor heeft niet de grootste spanwijdte maar wél het grootste vleugeloppervlak van alle vliegende vogels. De kop-staartlengte is rond de 1,2 tot 1,3 meter.[3] Het gewicht van de mannetjes kan 11 tot 15 kilo bedragen. De vrouwtjes, zijn kleiner en lichter, 8 tot 11 kg.
De andescondor heeft net als vele andere gieren een kale kop die makkelijker schoon te houden is. De volwassen vogels hebben zwarte veren en een witte kraag, die groter is bij mannetjes. Bij volwassen vogels hebben de vleugels grote witte vlekken of banden.
Bij de mannetjes wordt de kop gekroond door een grote rode kam, en vertoont de nek huidplooien. De huid van de kroon en nek kan rood aanlopen, wat wordt gebruikt voor het uitwisselen van sociale signalen met soortgenoten.[4] Bij vrouwtjes ontbreekt de kam.
Een condor reist soms meer dan 200 kilometer op zoek naar voedsel. In het binnenland eet hij voornamelijk kadavers van grote zoogdieren, terwijl een condor bij de kust eerder dode zeezoogdieren eet.
Rond het vijfde of zesde jaar wordt een mannelijke condor geslachtsrijp. Dan verandert zijn kam van rood naar diepgeel en gaat hij op zoek naar een vrouwtje. Condors zijn monogaam. Elke twee jaar kan een andescondor eieren leggen, waarvoor ze een ontoegankelijke rotsrichel opzoekt.[5] Als het ei uitkomt voeren beide ouders het jong de eerste 6 maanden op de broedplaats, en nog eens 6 maanden wanneer het de broedplaats verlaten heeft.
De andescondor kan in de gehele Andes gevonden worden van Venezuela, via Colombia, Ecuador, Peru en Bolivia zuidelijk tot in Argentinië en Chili. De soort komt als gast voor in Brazilië en Paraguay. In het noorden van de Andes is de Andescondor zeldzamer geworden.[1]
De condor kan op een hoogte van 3.000 tot 5.000 meter leven en zweeft op de thermiekbellen, en beweegt zich omhoog door de opstijgende warme lucht te gebruiken.
De grootte van de populatie werd in 2017 door BirdLife International geschat op 6700 volwassen individuen en de populatie-aantallen nemen sinds 2000 af. Omdat deze gier zich in een laag tempo voortplant, is de populatiegrootte zeer kwetsbaar als door mensen veroorzaakte sterfte plaatsvindt. In afgelegen streken vindt bewuste vervolging plaats, op andere plaatsen worden roofdieren bestreden met vergiftigd aas, waardoor ook gieren het slachtoffer worden. In Chili en Argentinië wordt het toeristisch belang van de vogel beseft en vindt geen bewuste vervolging plaats. Deze gier is steeds meer afhankelijk van kadavers van gehouden vee en daardoor ook afhankelijk van landbouwpraktijken. Verder is er steeds meer concurrentie met de zwarte gier (Coragyps atratus) die het leefgebied van de Andescondor binnendringt. Om deze redenen staat deze soort als gevoelig op de Rode Lijst van de IUCN.[1]
Bioparc de Doué la Fontaine beheert het EEP van deze soort.[6]
De andescondor (Vultur gryphus) is een gier uit de familie gieren van de Nieuwe Wereld (Cathartidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd in 1758 gepubliceerd door Carl Linnaeus.
Andeskondoren (Vultur gryphus) er største fuglearten i familien kondorar, Cathartidae. Han er ein av dei største av fugleartane som kan flyge, og har det største vingespennet (3,2 m) av alle landlevande fuglar.
Andeskondoren kan oppnå ei vekt på 12 kilogram. Kroppslengda kan nå 110 centimeter og vengespennet 3,20 meter og med det ei vengeflate som gjev stor oppdrift; fuglen kan stige opp til 7000 moh. Han er gjennomgåande svart med kvit felt på oversida og ein vid kvit halskrage. Hovud og hals er ikkje fjørkledd, og er raudleg i farga. I motsetnad til kaliforniakondoren (Gymnogyps californianus) har hannfuglen av andeskondoren ein kjøttliknande kam på hovudet. Hannen har grå augo, hoa har raude.
Hoa legg berre eit egg i kullet. Det legg ho rett på bakken på ei hylle eller i ei hole i fjellet. Paret forplantar seg berre kvart andre år, normalt. Det gjev ein låg reproduksjonsrate. Begge foreldra tar ansvar for ruginga. Rugetida kan ta 54–65 døger. Ungen er flygedyktig først etter 6 månader. Ungfuglen har ein brun fjørdrakt, og oppnår svartkvitdrakta etter opp mot 8 år.
Leveområdet for andeskondoren ligg i fjellandskap langs Andes frå Patagonia i sør til Colombia i nord. Fuglen treng oppstigande luftstraumar lang fjellsider til å vinne høgd. Han kan òg gå korte strekningar til fots. Det er kjent at kondoren har levd i over 75 år i fangenskap.
Kondoren er ein nær truga art. Det har vore gjort freistnad på å gjeninnføre arten i område i Colombia og Venezuela og det finst tidlege rapportar på at det har lukkast.
Andeskondoren er eit nasjonalsymbol for Colombia, Ecuador, Bolivia og Chile, der han er avbilda på våpenskjoldet og rekna som nasjonalfugl og i nokre høve også nasjonaldyr.
Andeskondoren (Vultur gryphus) er største fuglearten i familien kondorar, Cathartidae. Han er ein av dei største av fugleartane som kan flyge, og har det største vingespennet (3,2 m) av alle landlevande fuglar.
Andeskondor er den største arten blant kondorene. Den har utmerket luktesans og lever av åtsler.
Andeskondoren kan oppnå en vekt på 12 kg. Kroppslengden kan nå 110 cm og vingespennet 3,2 m. Vingeflaten gir stor oppdrift og fuglen kan stige opp til 7000 moh. Den er gjennomgående svart med hvite felt på oversiden og en vid, hvit halskrage. Hode og hals mangler fjær, og er rødlig på farge. I motsetning til californiakondoren (Gymnogyps californianus) har hannfuglen av andeskondoren en kjøttlignende kam på hodet. Hannen har grå øyne, hunnen har røde.
Hunnen legger bare ett egg i hvert kull. Hun legger det rett på bakken på en hylle, eller i en hule i fjellet. Paret forplanter seg normalt bare annethvert år. Dette gir en lav reproduksjonsrate. Begge foreldrene tar ansvar for rugingen. Rugetiden kan ta 54–65 dager. Ungen er flygedyktig først etter 6 måneder. Ungfuglen har en brun fjærdrakt, og oppnår den svarthvite drakten etter opp mot 8 år.
Leveområdet for andeskondoren ligger i fjellandskapet i Andes, fra Patagonia i sør til Colombia i nord. Fuglen trenger oppstigende luftstrømmer langs fjellsider for å vinne høyde. Den kan også gå korte strekninger til fots. Det er kjent at kondoren har levd i over 75 år i fangenskap.
Kondoren er en truet art. Det har vært gjort forsøk på å gjeninnføre arten i områder i Colombia og Venezuela og det finnes tidlige rapporter på at dette har lykkes.
Andeskondoren er et nasjonalsymbol i Colombia, Ecuador, Bolivia og Chile, bilde av kondoren finnes i våpenskjoldet for disse landene.
Multimedia w Wikimedia Commons Kondor wielki[7], kondor olbrzymi (Vultur gryphus) – gatunek dużego ptaka padlinożernego z rodziny kondorowatych (Cathartidae), jedyny przedstawiciel monotypowego rodzaju Vultur[7].
Kondor wielki zamieszkuje Andy począwszy od Wenezueli na północy po Przylądek Horn na południu[8].
Gatunek i rodzaj po raz pierwszy opisał Karol Linneusz w 1758 roku w swoim dziele Systema Naturae[9]. Jako miejsce typowe autor wskazał, bazując na tekstach „Cuntur” Johna Raya z 1713 roku[10] i „Vultur gryps Gryphus” Jacoba Theodora Kleina z 1750 roku[11], Chile[9].
Młode lęgną się po 54–60-dniowej inkubacji, jajem w tym czasie opiekują się oboje rodziców. Dojrzałość płciową osiągają dopiero w wieku 8–9 lat. Żyją ponad 40 lat.
Kondor wielki, kondor olbrzymi (Vultur gryphus) – gatunek dużego ptaka padlinożernego z rodziny kondorowatych (Cathartidae), jedyny przedstawiciel monotypowego rodzaju Vultur.
O condor (Vultur gryphus) é uma ave da família dos catartídeos, parente próximo do condor-da-califórnia e dos urubus, que habita a Cordilheira Andina, na América do Sul.
Os condores, assim como os urubus, apesar de serem conhecidos também por abutres-do-novo-mundo são, segundo a nova Taxonomia de Sibley-Ahlquist, mais próximos às cegonhas do que aos abutres propriamente ditos.
Ele é o símbolo nacional da Colômbia, Equador, Bolívia e Chile[1] e integra os brasões oficiais destes países,[2] além de cumprir um importante papel no folclore e na mitologia das regiões andinas da América do Sul. A IUCN considera o animal ameaçado de extinção,[3] por perda de habitat natural e envenenamento de carcaças deixadas por caçadores. Vários países criaram programas de reprodução em cativeiro da espécie. Essa espécie era cultuada pelos incas.
O condor é a maior ave voadora do mundo[1] e a que tem a terceira maior envergadura de asas, com 3,3 metros (perdendo somente para o Marabu, cuja envergadura de asas chega a 3,5 metros e para o Albatroz-errante que chega à mesma envergadura). Ele pode chegar a pesar 14 quilos e voar até 300 quilômetros por dia. Eles são capazes de voar por distâncias superiores a 170 quilômetros sem bater suas asas.[4]
Os condores alimentam-se principalmente de animais de pequeno e médio porte, como ratos, coiotes, veados e esquilos. Também se alimentam de carniça principalmente bovina, que é muito farta naquela região.
Ele é encontrado principalmente nos Andes. Ao norte, na Venezuela e Colômbia - onde é muito raro - descendo pelo Equador, Peru e Chile, através da Bolívia e pela parte oeste da Argentina, até a Terra do Fogo.[3] Seu habitat natural é na maior parte composto de campos verdes abertos ou área alpinas com elevação de até 5 mil metros. Ele prefere áreas abertas, que o permita espreitar a caça do ar, como rochas em geral.[5] Ocasionalmente, ele pode ser encontrado no sudeste da Bolívia e no sudoeste do Brasil, descendo para áreas desérticas e baixas do Chile e do Peru, sendo ainda avistado em algumas florestas da Patagônia.[3]
O condor fêmea procura fazer os ninhos no ponto mais alto das montanhas. Lá ela põe um ovo por ano, raramente dois, que é incubado por 58 dias. Ele gera um filhote branco parecendo um rolo de algodão. Caso nasçam dois filhotes, ambos lutarão até um derrubar o outro do ninho. A mãe observa a luta sem qualquer movimento para intervir.[carece de fontes?]
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.svg)
.JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|língua2= (ajuda) |língua2= (ajuda) |língua2= (ajuda) O condor (Vultur gryphus) é uma ave da família dos catartídeos, parente próximo do condor-da-califórnia e dos urubus, que habita a Cordilheira Andina, na América do Sul.
Os condores, assim como os urubus, apesar de serem conhecidos também por abutres-do-novo-mundo são, segundo a nova Taxonomia de Sibley-Ahlquist, mais próximos às cegonhas do que aos abutres propriamente ditos.
Ele é o símbolo nacional da Colômbia, Equador, Bolívia e Chile e integra os brasões oficiais destes países, além de cumprir um importante papel no folclore e na mitologia das regiões andinas da América do Sul. A IUCN considera o animal ameaçado de extinção, por perda de habitat natural e envenenamento de carcaças deixadas por caçadores. Vários países criaram programas de reprodução em cativeiro da espécie. Essa espécie era cultuada pelos incas.
Condorul andin (Vultur gryphus) este o specie de păsări din familia Cathartidae, unicul reprezentant al genului monotipic Vultur. Este răspândit în munții Anzi și pe coasta vestică a Americii de Sud. Are cele mai mari dimensiuni dintre toate păsările din emisfera vestică.
Pasărea are un penaj negru-strălucitor, cu un „guler” alb în jurul gâtului și cu margini pufoase, albe, ale aripilor, evidențiate la masculi. Pe cap și pe cea mai mare parte a gâtului, penele aproape lipsesc, iar pielea goală din aceste locuri capătă nuanțe de la pal-roz până la roșu-cafeniu, în funcție de starea emoțională a condorului. Masculii au „cercei” la gât și o creastă roșie-întunecată, destul de mare. Unii dispun și de o excrescență în zona ciocului. Femelele sunt mai mari decât masculii, lucru des întâlnit la păsările de pradă.
Condorul andin se hrănește preponderent cu hoituri de animale, mai ales mari, cum ar fi cerbii, guanaco sau vitele mari cornute. Atinge maturitatea sexuală la vârsta de 5–6 ani și cuibărește la altitudinea de 3.000–5.000 m deasupra nivelului mării, de regulă pe pante abrupte și greu accesibile. Femela depune 1–2 ouă. Acest unic reprezentant al genului Vultur este una dintre cele mai longevive păsări,putând atinge vârsta de 50 de ani.
Condorul andin este simbolul național al mai multor țări din America Latină (Argentina, Bolivia, Chile, Columbia, Ecuador și Peru) și joacă un rol important în cultura popoarelor din Anzi. Cu toate acestea, în secolul al XX-lea populația condorilor s-a micșorat semnificativ, motiv pentru care specia a fost inclusă în Cartea Roșie drept specie cu risc scăzut de dispariție (categorie NT). Principalii factori care au dus la scăderea numărului de condori sunt de natură antropică. Omul a schimbat ecosisteme întregi populate de condori și a practicat excesiv vânătoarea animalelor ierbivore, otrăvindu-le carnea, astfel prejudiciind și condorii. În plus, mult timp condorii andini erau uciși în mod deliberat din cauza clasificării lor ca animale dăunătoare industriei zootehnice. În prezent, mai multe state din America de Sud au adoptat programe de ocrotire, creștere și îngrijire a condorilor andini în parcuri zoologice, pentru a-i elibera ulterior în sălbăticie.
Această specie a fost descrisă prima oară în cea de-a zecea ediție a lucrării Systema naturae, 1758, a fondatorului biologiei sistematice, Carl Linné. În această carte a fost trecută sub denumirea binominală de Vultur gryphus, nume folosit și în prezent.[1] De asemenea, a primit și nume de țări în care este răspândit, astfel a fost numit și condor argentinian, bolivian, chilian, columbian, ecuadorian sau peruan. Genului Vultur i se mai atribuia și denumirea Voltur,[2] iar cuvântul „γρυπός”, din care derivă epitetul latin „gryphus”, are o etimologie greacă, limbă din care se traduce ca „nas încovoiat”.[3] Denumirea cotidiană „condor”, care se pronunță la fel în toate limbile europene contemporane, are origini în America Latină, provenind din vechea limbă quechua, în care vorbesc și azi mulți amerindieni.[4]
Specia condorului andin nu se bucură încă de o clasificare sistematică exactă. A fost stabilit un consens care atribuie specia familiei condorilor americani (Cathartidae), unde, în afară de condor, sunt incluse încă 5 specii de păsări.[5] Deși toate cele 6 specii au o morfologie asemănătoare și aceeași nișă ecologică ca vulturii Lumii Vechi, s-au repartizat în familii diferite, întrucât au evoluat din strămoși separați unii de alții. Gradul de rudenie între familia condorilor americani și subfamilia vulturilor Lumii Vechi rămâne un motiv de dezbateri științifice. Par să rezolve această problemă descoperirile recente ale unor ornitologi, care, bazându-se pe experimente făcute la nivelul moleculelor, au lansat ipoteza că cele mai apropiate rude ale condorilor sunt reprezentanții familiei berzelor (Ciconiidae), raportând astfel condorii la ordinul Ciconiiformes (păsări cu picioare lungi).[6] Cercetările anterioare au atribuit familia Cathartidae, la fel ca vulturii Lumii Vechi, ordinului Falconiformes (păsări răpitoare diurne).[7] Alți ornitologi rezervă condorilor un ordin aparte, numit Cathartiformes.[8] Comitetul Sud-American pentru Clasificare Biologică (în engleză South American Classification Committee) încă nu a aprobat nicio ipoteză din cele enumerate, statutul condorului andin rămânând Incertae sedis, însă nu a exclus faptul că va clasifica condorii în ordinul Falconiformes sau Cathartiformes[5] (ceea nu a făcut nici la 16 noiembrie 2008, ultima actualizare a situației taxonomice a păsărilor sud-americane[9])
Condorul andin este unicul reprezentant contemporan al genului Vultur (odinioară aici era inclus și condorul californian Gymnogyps californianus),[10], astfel încât deseori el este numit pur și simplu condor. Spre deosebire de situația rudei sale nord-americane, studiată atent după rămășițele sale pietrificate, dovezi privind existența condorului andin în epocile geologice mai vechi sunt foarte puține. Studiind puținele fosile descoperite în provincia boliviană Tarija, arheologii presupun că originile condorului andin s-ar găsi în pliocen sau pleistocen, atunci când viețuia o pasăre ceva mai mică decât condorul de azi (subspecia dispărută Vultur gryphus patruus).[11]
Condorul andin este cea mai mare pasăre din emisfera vestică. Cu toate că lungimea de la cioc până la coadă măsoară cu 5 cm mai puțin decât la condorul californian, anvergura aripilor este mai mare decât la acesta, măsurând 274–310 cm.[12] Pe lângă acestea, condorul andin e mai greu; un mascul cântărește 11–15 kg, iar o femelă — 7,5–11 kg.[13] Distanța cap-coadă a unui exemplar matur variază între 117 și 135 cm.[14] Trebuie menționat că măsurile prezentate au rezultat din măsurători efectuate preponderent pe exemplare de condori ținuți în captivitate.[12]
Coloritul condorului este foarte contrastant și expresiv. Penajul este aproape în totalitate negru-strălucitor, excepție servind „gulerașul” alb și pufos și marginile albe ale aripilor, evidențiate la masculi (penele albe apar numai după prima năpârlire).[14] Pe cap și pe gât penele practic lipsesc, pielea primind în aceste locuri nuanțe de la roz-pal până la roșu-violet și cafeniu. Păsările își curăță sistematic capul de pene.[15] Se presupune că lipsa penelor pe cap este o adaptare igienică, dezvoltată de-a lungul evoluției, în urma căreia pielea este curățată sub acțiunea razelor ultraviolete și a deshidratării în condițiile climatice ale munților.[13] Regiunea superioară a capului este ușor turtită. La masculi, pe cap se evidențiază o creastă cărnoasă de culoare roșie-închisă, iar pielea este foarte încrețită, formând „cercei”.[14] Spațiile goale ale pielii își schimbă semnificativ culoarea (în roșu sau în galben) la orice schimbare emoțională (cum ar fi enervarea sau agitația) — un asemenea gest avertizează alți indivizi să nu se apropie. Ciocul este relativ lung, puternic, încovoiat la capăt, negru cu vârful galben, bine adaptat la sfâșierea cărnii.[16] Nările intră în cioc și nu sunt despărțite de nicio formațiune osoasă. Culoarea irisului ochiului este căpruie la masculi și roșie-purpurie la femele.[17] Genele lipsesc.[18] La păsările tinere penajul este cenușiu-brun, pielea pe cap și gât este mai închisă la culoare, aproape neagră, iar „gulerul” e cafeniu.[19]
Picioarele sunt de culoare cenușie-închisă. Degetul mijlociu este cel mai lung, iar cel posterior, din contră, e foarte mic și e așezat mai sus decât celelalte. Ghearele sunt relativ drepte și tocite, caracteristici care înlesnesc apucarea și ridicarea prăzii, dar și folosirea lor ca armă, cum se întâmplă la vulturii Lumii Vechi.[20]
Condorii andini sunt răspândiți în munții Anzi, în estul Americii de Sud. Demarcația nordică a arealului de răspândire o reprezintă statele Venezuela și Columbia, în care pasărea este întâlnită foarte rar.[21] Spre sud, arealul include și regiuni muntoase ale unor țări ca Ecuador, Peru, Chile, Bolivia și perimetrul estic al Argentinei, până la Țara de Foc.[19] În partea nordică a arealului condorii viețuiesc doar la altitudini de 3.000–5.000 m, în timp ce în restul arealului ei populează și arii joase — poalele munților și podișuri.[22] La începutul secolului al XIX-lea condorul putea fi întâlnit în întregul lanț muntos al Americii Latine, începând cu partea estică a Venezuelei și terminând cu extremitatea sudică a continentului, însă în ultimul timp populația acestei specii a cunoscut o diminuare cauzată de activitățiile economice.[23] Relieful arealului de răspândire include atât vârfuri alpine, cât și podișuri relativ întinse, locuri propice pentru patrulare de la înălțime. Un asemenea landșaft este numit páramo.[24] Uneori, condorii migrează accidental în regiuni atipice habitatului lor, cum ar fi câmpiile Boliviei vestice și ale Braziliei sud-estice,[6] deșerturile din Chile și Peru sau pădurile de fag din Patagonia.[21]
Condorii arată spectaculos când plutesc lin la înălțimi mari, făcând cercuri în curenții ascendenți de aer cald.[25] În timpul zborului, ei își țin aripile orizontal și drept (într-un singur plan), cu vârfurile puțin ridicate.[14] Planarea este favorizată de o serie de trăsături anatomice distinctive. Carena (osul sternului) nu este prea mare, iar mușchii pectorali necesari pentru un zbor activ sunt slab dezvoltați. Acumulând viteză, condorii își fac foarte rar vânt cu aripile, utilizând eficient portanța maselor de aer pentru a-și diminua propriul efort.[26] Fondatorul teoriei evoluționiste, Charles Darwin, urmărind zborul unui condor în Patagonia, a observat că într-o jumătate de oră acesta nu și-a făcut elan deloc.[27] Deseori, condorii obișnuiesc să stea pe vârful stâncilor patrulându-și regiunea, fără a mai avea nevoie să plutească.[28] În genere, condorii se desprind de sol cu mare efort și luându-și un elan mare.[22]
La fel ca alți condori americani, condorii andini au o deprindere neobișnuită de a urina pe propriile picioare — urina se evaporă asigurând astfel răcorirea organismului.[7] În urma unor asemenea „proceduri” picioarele condorilor sunt acoperite de pete albe lăsate de acidul uric.[20]
Principala sursă de alimentație pentru condori o constituie leșurile mamiferelor de dimensiuni medii.[26] În căutarea acestora ei adesea călătoresc pe distanțe lungi, străbătând în jur de 200 km pe zi.[14] Aflându-se departe de țărm, condorii preferă hoiturile copitatelor mari, cum sunt cerbii, guanaco, vitele cornute mari, care au fost răpuse de bătrânețe sau slăbiciune ori au fost ucise de pume. Aflându-se lângă țărm, ei deseori sfâșie hoituri ale mamiferelor marine aruncate pe uscat.[17] În afară de leșuri, condorii se mai hrănesc și cu ouăle păsărilor coloniale și puii acestora.[29] Litoralul reprezintă o sursă sigură de hrană, ceea ce face ca mulți condori să se stabilească în această zonă.[23] Căutând hrana, pasărea își folosește în primul rând vederea excepțională.[30] În afară de căutarea prăzii, condorii andini urmăresc cu atenție și mișcările celorlalte păsări răpitoare din zonă.[31] Cu unele dintre acestea, în particular cu vulturii genului Cathartes, condorul întreține relații de simbioză. Acești vulturi pot simți de la distanță mare etilmercaptanul, un gaz emanat la cuibărire de către majoritatea păsărilor, dar, având un cioc puțin dezvoltat, nu pot sparge ouăle așa cum o pot face condorii.[32]
Condorii andini pot rezista fără hrană câteva zile la rând, dar după asta devorează câteva kilograme de carne la o masă. Câteodată, după o masă consistentă, condorii nu pot decola nici măcar cu elan. Întrucât anatomia picioarelor nu le permite condorilor să apuce și să transporte prada, ei sunt nevoiți să o consume pe loc.[13] Datorită faptului că se hrănește cu hoituri, condorul, ca și alte animale de acest tip, joacă un rol primordial în menținerea echilibrului ecologic, scăzând riscul răspândirii infecțiilor.[33] În zonele în care populația de condori s-a micșorat, epizootia cadavrelor a devenit mai evidentă și au apărut maladii periculoase pentru om.[30]
Condorii ating maturitatea sexuală destul de târziu în comparație cu restul păsărilor: la vârsta de 5–6 ani.[34] Sunt unele dintre cele mai longevive păsări — trăiesc până la 50 ani — și rămân în cuplu până la moarte.[35] În timpul flirtului, pielea de pe capul masculului se umflă și își schimbă culoarea din roz-pal în galben-aprins.[36] Apropiindu-se de femelă, masculul își umflă gâtul și pieptul și „fluieră”.[37] Apoi își desface aripile și în această manieră defilează înaintea femelei, plescăind din limbă.[17] Altă particularitate a reproducerii condorilor este dansul masculului, în care acesta își desface pe jumătate aripile și sare, fluierând și pufăind.[13]
De obicei, condorii își fac cuibul la altitudini mari, de 3000–5000 m.[38] Acesta este confecționat pe pante abrupte, greu accesibile, de regulă din ramuri așezate într-o semisferă nu prea mare. De-a lungul coastei statului Peru, unde se găsesc doar stânci separate, ouăle sunt depuse direct în crăpăturile din bolovani.[23] Condorii se reproduc o dată la doi ani, în februarie–martie. Femela depune unul sau două ouă albe-albăstrii cu greutatea de cca. 280 g și cu lungimea de 75–100 mm. Perioada de incubație numără 54–58 zile și clocesc ambii părinți.[17] Dacă oul dispare, femela depune rapid altul în loc. Această deprindere este folosită de ornitologii ce se ocupă de salvarea speciei, care „fură” de fiecare dată oul din cuib punându-l în incubator, crescând astfel rata de reproducere a condorilor.[39]
Puii abia eclozați sunt acoperiți de un strat subțire de puf, care se păstrează până când aceștia ating dimensiunile unui matur. S-a observat că puii de condor își recunosc mama în orice obiect pe care-l văd îndată după naștere, de aceea îngrijitorii de la ferme și grădini zoologice au grijă să instaleze un manechin de condor matur lângă cuib.[30] Ambii părinți își hrănesc puiul, prelucrând bine hrana înainte s-o pună în ciocul acestuia.[22] Puii de condori cresc foarte încet.[40] Învață să zboare abia la vârsta de șase luni,[14] și rămân cu părinții până la doi ani, când aceștia zămislesc alt pui.[41] Condorii tineri și adulții neîmperecheați pot conviețui în grup, dar cuplurile trăiesc totdeauna izolat de restul grupului.[15] În grupurile numeroase de condori relațiile sociale sunt bine definite și destul de avansate: cei mari au autoritate asupra celor mici iar masculii au autoritate asupra femelelor.[42] Atunci când prada este prea mare, ea este împărțită între toți membrii grupului.[15]
Condorul andin a fost inclus în Lista roșie a IUCN în anul 2000, fiindu-i atribuită categoria NT (Near Threatened, din engleză aproape amenințate), care reprezintă speciile ușor amenințate.[21] Mai devreme, în 1970, specia a fost inclusă în lista speciilor pe cale de dispariție din SUA (engleză United States Endangered Species list).[43] Principalele cauze ale reducerii populației de condori sunt distrugerea landșafturilor în care aceștia caută hrana și otrăvirea cu plumbul din cartușele cu care vânătorii împușcau animale.[44] Cel mai mult sunt amenințați indivizii din zona nordică a arealului, mai ales din Venezuela și Columbia, unde sunt pe cale de dispariție.[45] Întrucât condorii se adaptează ușor la diferite condiții climaterice și nu au inamici naturali, mortalitatea lor este scăzută, însă nici natalitatea nu e înaltă, ceea ce-i face sensibili la consecințele activității economice a omului.[21] Odinioară, majoritatea fermierilor vedeau în condori niște prădători care le atacă vitele și de aceea îi omorau în masă.[35] Fiind o țintă destul de mare, erau ușor de împușcat.[30] Drept consecință, au fost introduse măsuri educative și chiar legislative pentru a informa populația despre preferințele alimentare ale condorilor.[46]
În lume există numeroase parcuri zoologice care se ocupă cu creșterea condorilor pentru eliberarea ulterioară în arealul natural de supraviețuire.[46] Datorită tehnologiei noi de reproducere („furatul” ouălor), de la o femelă sunt obținute 6 și chiar 7 ouă.[22] Programul privind eliberarea în natură a condorilor crescuți în captivitate a dat primele roade în anul 1989.[47] La creșterea condorilor, îngrijitorii au grijă ca aceștia să simtă cât mai puțin prezența umană, întrucât condorii se „împrietenesc” repede cu oamenii și nu simt frică față de ei. Astfel, ei hrănesc puii cu mănuși care amintesc de fizionomia unui condor adult. Dacă puii devin prea apropiați cu oamenii, le este prejudiciată libertatea, ei nefiind circumspecți la adresa acestora.[48] Înainte de a fi eliberați, condorii sunt ținuți trei luni într-o arie închisă și întinsă, unde au mai mult spațiu de mișcare.[48] Atunci când părăsesc parcul zoologic, le sunt prinse emițătoare care, trimițând semnale prin intermediul sateliților artificiali, țin ornitologii la curent cu localizarea lor.[16]
Întrucât cea mai apropiată rudă — condorul californian — a fost conservat ca specie doar în grădinile zoologice, în 1988 Serviciul Statelor Unite pentru conservarea vieții sălbatice și subacvatice (engleză US Fish and Wildlife Service) a hotărât introducerea câtorva zeci de condori andini înainte de eliberarea condorilor californieni. Pentru a împiedica răspândirea acestor păsări într-un mediu cu care nu s-au obișnuit, au fost puse în libertate numai femelele. Experimentul a reușit și toți indivizii aduși au fost prinși și reintroduși în America Latină, locul lor ocupându-l condorii californieni.[49]
Condorul andin este simbol național al Argentinei, Peru, Boliviei, Chile, Columbiei și Ecuadorului. În ultimele patru el este și pasărea națională.[50] Joacă un rol primordial în cultura popoarelor andice,[35] la fel ca vulturul cu cap alb în America de Nord. Primele picturi rupestre reprezentând acest animal au apărut cu cca. 4500 ani în urmă.[51] În mitologia triburilor indiene locale, condorul simbolizează Soarele[52] și este considerat conducătorul Celeilalte Lumi.[53] De asemenea, condorul este văzut și ca simbol al puterii și sănătății, astfel încât oasele lui și alte organe ar avea proprietăți magice. Tocmai aceasta este una dintre cauzele din care condorii sunt vânați.[16][54]
Astăzi, condorul este întâlnit deseori în literatură, muzică, iar în Peru chiar în cadrul coridelor, unde condorul este legat de spinarea unui taur care încearcă să scape de el, însă acesta îl ciupește cu ciocul până la sânge. De regulă, în urma unei asemenea lupte condorul nu are nicio zgârietură.[55] Tot în Peru este cunoscut un dans tradițional de carnaval, numit „Turkuy” (din quechua pasăre), în care dansatorii imită vânătoarea de condori (în quechua arranque del condor). Unul dintre ei, poreclit Rucu, reprezintă în mod satiric condorul, iar ceilalți — căpetenii indiene care vor să-l omoare pentru că le-a atacat vitele.[56]
Zarzuela El Cóndor Pasa (în română Zborul condorului), scrisă în 1913 de peruanul Daniel Alomía Robles și bazată pe motive populare, a căpătat un renume mondial, fiind una dintre cele mai cunoscute compoziții muzicale peruane. Subiectul este un conflict tragic între indieni și colonizatorii saxoni, în care condorul reprezenta idealul libertății. În anul 2004, piesa a fost declarată patrimoniu cultural al Peru.[57] Pe lângă muzică, condorul a apărut nu o dată în operele literaturii universale. De exemplu, în romanul Copiii căpitanului Grant de Jules Verne, micuțul Robert Grant a fost atacat de un condor gigantic și dus de acesta în gheare, în timpul călătoriei prin Patagonia.[58] În realitate, așa ceva este imposibil, întrucât structura picioarelor condorilor nu le permite să țină prada în gheare.
Având o încărcătură spirituală apreciabilă, imaginea condorilor andini se găsește deseori pe timbrele poștale. Astfel de timbre au apărut în Ecuador în 1958, în Argentina anului 1960, în Peru pe parcursul anului 1973, în Columbia în 1992, în Chile în primul an al secolului curent și în Venezuela patru ani mai târziu.[59] De asemenea, silueta lor este gravată pe unele monede columbiene și chiliene.[60]
Condorul andin este unul din simbolurile acestei regiuni și, de aceea, apare pe stemele mai multor state sud-americane: Bolivia, Chile, Columbia și Ecuador.
|accesdate= ignorat (posibil, |access-date=?) (ajutor); Citare cu parametru depășit |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |access-date= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |coauthors= (ajutor) |access-date= (ajutor) |access-date= (ajutor) |access-date= (ajutor) 
Condorul andin (Vultur gryphus) este o specie de păsări din familia Cathartidae, unicul reprezentant al genului monotipic Vultur. Este răspândit în munții Anzi și pe coasta vestică a Americii de Sud. Are cele mai mari dimensiuni dintre toate păsările din emisfera vestică.
Pasărea are un penaj negru-strălucitor, cu un „guler” alb în jurul gâtului și cu margini pufoase, albe, ale aripilor, evidențiate la masculi. Pe cap și pe cea mai mare parte a gâtului, penele aproape lipsesc, iar pielea goală din aceste locuri capătă nuanțe de la pal-roz până la roșu-cafeniu, în funcție de starea emoțională a condorului. Masculii au „cercei” la gât și o creastă roșie-întunecată, destul de mare. Unii dispun și de o excrescență în zona ciocului. Femelele sunt mai mari decât masculii, lucru des întâlnit la păsările de pradă.
Condorul andin se hrănește preponderent cu hoituri de animale, mai ales mari, cum ar fi cerbii, guanaco sau vitele mari cornute. Atinge maturitatea sexuală la vârsta de 5–6 ani și cuibărește la altitudinea de 3.000–5.000 m deasupra nivelului mării, de regulă pe pante abrupte și greu accesibile. Femela depune 1–2 ouă. Acest unic reprezentant al genului Vultur este una dintre cele mai longevive păsări,putând atinge vârsta de 50 de ani.
Condorul andin este simbolul național al mai multor țări din America Latină (Argentina, Bolivia, Chile, Columbia, Ecuador și Peru) și joacă un rol important în cultura popoarelor din Anzi. Cu toate acestea, în secolul al XX-lea populația condorilor s-a micșorat semnificativ, motiv pentru care specia a fost inclusă în Cartea Roșie drept specie cu risc scăzut de dispariție (categorie NT). Principalii factori care au dus la scăderea numărului de condori sunt de natură antropică. Omul a schimbat ecosisteme întregi populate de condori și a practicat excesiv vânătoarea animalelor ierbivore, otrăvindu-le carnea, astfel prejudiciind și condorii. În plus, mult timp condorii andini erau uciși în mod deliberat din cauza clasificării lor ca animale dăunătoare industriei zootehnice. În prezent, mai multe state din America de Sud au adoptat programe de ocrotire, creștere și îngrijire a condorilor andini în parcuri zoologice, pentru a-i elibera ulterior în sălbăticie.
Kondor veľký alebo kondor golierkatý (Vultur gryphus) je dravec z čeľade supovcovitých, jeden z najväčších lietajúcich vtákov.
Má tmavé zafarbenie s belavými predlakťovými letkami na vrchnej strane, zafarbenými podobne ako príslušné veľké a stredné krovky a biely golier. Hlavu a časť krku má holú, ako ostatní príslušníci podradu - na hlave sa mu však tiahne počínajúc od polovice zobáka až na temeno hrebeňovitý výrastok. Koža holej časti je bradavičnatá a červeno zafarbená. Ostatné znaky sú charakteristické pre celý podrad. Nosové štrbiny oboch strán vzájomne komunikujú - nemajú kostenú priehradku, zobák je relatívne slabší, s hákom iba na konci čeľuste, a nohy, bez výrazného charakteru dravčích nôh, nesú na prstoch iba slabšie pazúry. Z prstov je najdlhší prostredný. Jeho priemerná výška je asi 110 centimetrov a môže dosahovať hmotnosť až 12 kilogramov. Rozpätie krídel môže mať i viac ako 3 metre. Lieta vo výške až do 7000 metrov a môže sa dožiť do 70 rokov. Jeho najbližší príbuzný je kondor kalifornský (Gymnogyps californianus).
Areál kondora veľkého sa rozprestiera v Južnej Amerike v Andách, od Ekvádora až po Patagóniu a Ohňovú zem.
Kondor veľký sa živí zväčša zdochlinami, pri tom sa správa ako supy Starého sveta a načína prvú brušnú dutinu. Jeho nezvyčajne veľké krídla (má najväčšiu plochu krídel medzi vtákmi) mu dovoľujú pri plachtivom lete prekonávať jednak veľké plošné vzdialenosti, jednak výškové rozdiely. Kondory sledujú jeden druhého a zletujú sa na zdochliny. Útoky na živú zver sú zriedkavé, a ak sa vyskytnú ide vždy o mladé, alebo choré zvieratá.
Samec kondora veľkého je väčší, ako samica. Hniezdia na skalách, bez výraznejšej úpravy hniezda, často iba na holej skale. Znášajú dve vajcia. Inkubačný čas je okolo dvoch mesiacov. Mláďatá sa vyvíjajú pomaly a starajú sa o nich obaja rodičia. Celkom operené sú v 6 mesiacoch. Pohlavnú zrelosť dosahujú v siedmom až ôsmom roku.
Na Slovensku ho chová Zoologická záhrada Košice.
Commons ponúka multimediálne súbory na tému Kondor veľký
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Kondor veľký
Kondor veľký alebo kondor golierkatý (Vultur gryphus) je dravec z čeľade supovcovitých, jeden z najväčších lietajúcich vtákov.
Andski kondor (znanstveno ime Vultur gryphus) je južnoameriška ptica iz družine jastrebov Novega sveta (Cathartidae) in edini predstavnik svojega rodu. Živi v Andih in sosednjih pacifiških obalah zahodne Južne Amerike. Andski kondor je največja leteča ptica na svetu s kombiniranim merjenjem teže in razpona kril. Ima največji razpon kril 3,3 m [2], in ga presegajo samo krila štirih morskih in vodnih ptic - največ 3,5 m imajo klateški albatros (Diomedea exulans), kraljevi albatros (Diomedea epomophora), rožnati pelikan (Pelecanus onocrotalus) in dalmatinski pelikan (Pelecanus crispus). [3]
Gre za velikega črnega jastreba z belim perjem, ki obdaja vratno podlago in še posebej pri samcih, velikimi belimi madeži na krilih. Glava in vrat sta skoraj brez perja in sta medle rdeče barve, ki lahko spremeni barvo kot odziv na čustveno stanje ptice. Pri samcu je na vratu velik podbradek in velik, temno rdeč greben ali krošnja na kroni glave. Za razliko od večine ptic roparic, je samec večji od samice.
Kondor je predvsem čistilec, ki se prehranjuje z mrhovino, najraje z velikimi trupli, kot so jelenjad ali govedo. Spolno dozori v starosti pet ali šest let in gnezdi na višinah do 5000 m, običajno na nedostopnih stenah. Samica znese eno ali dve jajci. Je ena od najdalj živečih ptic na svetu, v nekaterih primerih je življenjska doba več kot 70 let.
Andski kondor je narodni simbol Argentine, Bolivije, Čila, Kolumbije, Ekvadorja in Peruja ter igra pomembno vlogo v folklori in mitologiji Andskih regij. IUCN meni, da je andski kondor potencialno ogrožena vrsta. Ogroža ga izguba habitata in sekundarna zastrupitev zaradi trupel, ki so jih ubili lovci. Programi vzreje so bili uvedeni v več državah.
Andskega kondorja je opisal švedski znanstvenik Carl Linnaeus leta 1758 v deseti izdaji njegovega Systema naturae in ohranja svoje prvotno dvočlensko poimenovanje Vultur gryphus[4]. Včasih ga imenujejo tudi argentinski kondor, bolivijski kondor, čilski kondor, kolumbijski kondor, ekvadorski kondor ali perujski kondor po enem od narodov, pri katerem je rojen. Generični izraz Vultur je neposredno vzet iz latinskega vultura ali voltur, kar pomeni 'mrhovinar' ali 'jastreb'[5]. Njegov poseben vzdevek izhaja iz grške besede γρυπός (grupós, 'zakrivljen kljun'). Beseda condor je izpeljana iz kečuanščine kuntur[6].
Natančna taksonomska postavitev andskega kondorja in preostalih šest vrst jastrebov Novega sveta ostaja nejasna. Čeprav so podobni po videzu in imajo podobne ekološke vloge, so se v Novem svetu in Starem svetu razvili iz različnih prednikov v različnih delih sveta in niso tesno povezani. Kako različni sta družini je predmet razprave, nekateri zgodnejši avtorji pa predlagajo, da so tisti iz Novega sveta bolj povezani s štorkljami [7]. Novejše oblasti ohranjajo svoje splošno stališče v redu Sokoli skupaj z jastrebi Starega sveta ali jih postavijo v svoj red, Cathartiformes [8]. Južnoameriški klasifikacijski odbor je odstranil novosvetne jastrebe iz štorkelj (Ciconiiformes) in jih nato opisal kot incertae sedis, vendar ugotavlja, da je možen prehod na Falconiformes ali Cathartiformes.
Andski kondor je edina sprejeta živeča vrsta svojega rodu, Vultur[9]. Za razliko od kalifornijskega kondorja (Gymnogyps californianus), ki je znan iz obsežnih fosilnih ostankov in nekaterih dodatnih sorodnikov, je fosilni zapis andskega kondorja, ki je bil do sedaj odkrit, pičel. Predpostavljene plio-pleistocenske vrste južnoameriških kondorjev so bile kasneje priznane, da se ne razlikujejo od sedanje vrste, čeprav je bilo znanih le nekaj malih kosti, ki so jih našli v pliocenskih sedimentih departmaja Tarija v Boliviji, morda manjši palaeosubspecies, V. gryphus patruus. [10]
Čeprav je v povprečju približno sedem do osem centimetrov krajši od kljuna do repa kot kalifornijski kondor, je Andski kondor večji v razponu kril, ki segajo od 270 do 320 cm. Prav tako je po navadi težji in sicer tehta samec od 11 do 15 kg in samica od 8 do 11 kg. Skupna dolžina se lahko giblje od 100 do 130 cm. Med standardnimi meritvami je krilo veliko 75,7—85,2 cm, rep 33—38 cm in gleženj 11,5—12,5 cm. Meritve se običajno vzamejo pri osebkih, vzrejenih v ujetništvu. Povprečna teža je 11,3 kg, pri čemer so samci težki povprečno približno 12 kg, samice pa kilogram manj to je 10,1 kg. V skladu z nedavno objavljenim priročnikom o ptičji telesni masi je vrsta poprečno najtežja kot katera koli živa leteča ptica ali žival, pred tekmovalci, kot so trompetni labodi (Cygnus buccinator) in dalmatinski pelikani (Pelecanus crispus). Nekateri drugi viri navajajo poprečno maso 10,3 kg za andskega kondorja. Andski kondor je največja živa kopenska ptica, sposobna letenja. Povprečen razpon kril je okoli 283 cm, krila pa imajo največjo površino (merjeno v kvadratnih centimetrih) kot katera koli obstoječa ptica. Med vrstami živih ptic imajo le klateški albatros (Diomedea exulans), kraljevi albatros (Diomedea epomophora), rožnati pelikan (Pelecanus onocrotalus) in dalmatinski pelikan (Pelecanus crispus) večji razpon kril. [11]
Perje odraslega je enotno črno, z izjemo belega perja blizu podnožja vratu, še posebej pri samcih, velike zaplate ali pasovi belega na krilih, ki se ne pojavijo do zaključka prve ptičje levitve [12]. Glava in vrat sta rdeča do črno-rdeča in imata malo perja. Glava in vrat ptice skrbno čistijo [13], njihova plešavost pa je prilagoditev za higieno, kar omogoča koži izpostavljenost sterilizacijskim učinkom dehidracije in ultravijolične svetlobe na velikih višinah. Krona glave je sploščena. Pri samcih je glava okronana s temno rdečim grebenom, medtem ko se koža njegovega vratu oblikuje v podbradek. Koža glave in vrat lahko močno pordita kot odziv na čustveno stanje, ki služi komunikaciji med osebki. Mladoletniki imajo sivkasto rjavo splošno obarvanost, črno glavo in vratno kožo ter rjavo kožico. [14]
Srednji prst je močno podaljšan, zadnja pa je le rahlo razvit, medtem ko so kremplji vseh prstov relativno ravni in neostri. Noge so tako bolj prilagojene hoji in manj uporabne kot orožje ali organi prijemanja kot pri ptičjih plenilcih in jastrebih Starega sveta. Kljun je zakrivljen in prilagojen za trganje mesa. Šarenica samca je rjava, medtem ko je samičina temno rdeča. Veke nimajo trepalnic. V nasprotju z običajnim pravilom za spolni dimorfizem je samec večji od samice.
Andskega kondorja najdemo v Južni Ameriki v Andih, vključno z gorovjem Santa Marta. Na severu se območje začne v Venezueli in Kolumbiji, kjer je zelo redek, nato pa se nadaljuje proti jugu vzdolž Andov v Ekvador, Peru in Čile preko Bolivije in zahodne Argentine do Ognjene zemlje. V zgodnjem 19. stoletju je bil razširjen od zahodne Venezuele do Ognjene zemlje, vzdolž celotne verige Andov, vendar se je njegov obseg močno zmanjšal zaradi človeške dejavnosti. Njegov življenjski prostor je večinoma sestavljen iz odprtih travišč in alpskih območij do višine 5000 m. Prednostna so relativno odprta, ne gozdna območja, ki mu omogočajo, da odkrije mrhovino iz zraka, kot so páramo ali skalnata, gorata območja na splošno [15]. Občasno se približa nižinski pokrajini v vzhodni Boliviji in jugozahodni Braziliji in se spušča na nižinska območja puščave v Čilu in Peruju ter nad gozdove južne bukve v Patagoniji.
Kondor lebdi z vodoravnimi krili in primarna peresa upogne navzgor. Pomanjkanje velike prsnice za sidranje ustreznih velikih letalnih mišic nadomesti z lebdenjem. S krili zamahuje, ko se dvigne od tal, vendar po dosegu primerne nadmorske višine lebdi, pri čemer se zanaša na termiko, da ostane na višini. Charles Darwin je komentiral, da jih je gledal pol ure, ne da bi enkrat zamahnili s svojimi krili. [16] Gnezdi raje na visokih mestih, od koder se lahko požene brez večjih zamahov s krili. Andski kondorji se pogosto pojavljajo blizu skalnih sten, kjer uporabljajo termiko, ki jim pomaga pri vzponu v zraku. [17]
Tako kot drugi jastrebi Novega sveta, ima andski kondor nenavadno navado urohidroze: pogosto izprazni svojo [[kloaka|kloako] po nogah. Vzrok za takšno vedenje naj bi bil hladilni učinek z izhlapevanjem, vendar nima nobenega smisla v hladnem andskem habitatu. Zaradi te navade so njihove noge pogosto obrobljene z belim slojem sečne kisline.
V velikih skupinah kondorjev obstaja dobro razvita družbena struktura, s konkurenco za določitev hierarhije s telesnim jezikom, konkurenčnim obnašanjem in oglašanjem. [18] Na splošno so zreli samci po navadi na vrhu hierarhije, nezreli samci pa pri dnu.
Spolna zrelost in razmnoževanje se ne pojavita dokler ptica ni stara pet ali šest let. Lahko živi do 50 let ali več in je partner vse življenje. Med dvorjenjem se koža samca na vratu spremeni, prehaja od dolgočasno rdeče do svetlo rumene in se napihne. Pristopi k samici z iztegnjenim vratom, ki razkrije napihnjen vrat in prsni koš, hkrati sika, nato razširi svoja krila in stoji pokončno, medtem ko klika z jezikom. Drugi rituali dvorjenja so šopirjenje in kokodakanje, medtem ko maha s krili in pleše. Gnezdo, ki je sestavljeno iz nekaj palic okoli jajc, naredi na nedostopnih kamnitih stenah. Na obalnih območjih Peruja, kjer je malo pečin, nekateri gnezdijo preprosto na manjših poličkah, pod balvani na pobočjih. V mesecu februarju in marcu vsako drugo leto samica znese eno ali dve modrikasto beli jajci, ki tehtajo približno 280 g in imajo obseg 75 do 100 mm. Mladiči se izvalijo po 54 do 58 dneh inkubacije obeh staršev. Če je piščanec ali jajce izgubljeno ali odstranjeno, na njegovo mesto položi drugo jajce. Raziskovalci in rejci izkoristijo to vedenje, da podvojijo reproduktivno stopnjo, tako da odvzamejo prvo jajce, kar povzroča, da samica izleže drugo jajce, ki ga vali do konca. [19]
Mladi so pokriti s sivkastim puhom, dokler niso skoraj tako veliki kot njihovi starši. Lahko letijo po šestih mesecih, vendar še naprej živijo in lovijo s svojimi starši do drugega leta starosti, ko jih preženejo v novo leglo. Zdravi odrasli osebki nimajo naravnih plenilcev, vendar lahko velike ptice in sesalci, kot so lisice, kradejo jajca ali mladiče. Plenilstvo je relativno neobičajno, saj previdni starši pogosto agresivno napadajo ptičje plenilce, ki se približujejo, pa tudi prepadne skale večine gnezd so težko dostopne sesalcem.
Andski kondor je mrhovinar, ki se večinoma prehranjuje z mesom mrtvih živali. Divji kondorji naseljujejo velika ozemlja in pogosto potujejo več kot 200 km na dan v iskanju mrhovine. Na celinskih območjih imajo raje velika trupla. Seveda se hranijo na truplih, ki so na voljo, med njimi so lame (Lama glama), alpake (Vicugna pacos), nanduji (Rhea ssp.), gvanaki (Lama guanicoe), jelenjad in pasavci. Divji posamezniki lahko pridobijo dodatne karotenoide iz rastlinske snovi, ki jih vsebujejo notranji organi in sveža vegetacija. Vendar pa večina kondorjev zdaj živi pretežno od domačih živali, ki so zdaj bolj razširjene v Južni Ameriki, kot so govedo (Bos primigenius taurus), konji (Equus ferus caballus), osli (Equus africanus a sinus), mule, ovce (Ovis aries), prašiči (Sus scrofa domesticus), koze (Capra aegagrus hircus) in psi (Canis lupus familiaris). Prav tako se hranijo na trupih drugih vrst divjadi, kot so divji merjasci (Sus scrofa), kunci (Oryctolagus cuniculus), lisice (Vulpes vulpes) in rdeči jeleni (Cervus elaphus). Za kondorje, ki živijo ob obali, je prehrana sestavljena predvsem iz trupel morskih sesalcev, večinoma kitov. Prav tako bodo napadli gnezda manjših ptic, da bi se hranili z jajci. Andske kondorje so opazili, da so lovili majhne žive živali, kot so glodavci, ptice in kunci, ki jih (zaradi pomanjkanja močnih stopal ali razvite tehnike lova) običajno ubijejo s ponavljajočim se zabadanjem s svojim kljunom.
Obalna območja nudijo stalno oskrbo s hrano, na nekaterih območjih pa nekateri andski kondorji omejujejo območje hranjenja na več kilometrov plaž. Najdejo mrhovino tako da jo opazijo ali sledijo drugim mrhovinarjem, kot so vrani ali drugi jastrebi [20]. Lahko sledijo mrhovinarjem iz rodu Cathartes - puranski jastreb (C. aura), manjšim rumenoglavim jastrebom (C. burrovianus) in večjemu rumenoglavemu jastrebu (C. melambrotus). Jastrebi Cathartes se orientirajo po vonju, odkrivajo vonj etantiola, plin, ki ga povzroča začetek razpadanja mrtvih živali. Ti manjši mrhovinarji ne morejo raztrgati močnih kož teh večjih živali, zato je njihovo medsebojno delovanje pogosto primer medsebojne odvisnosti med vrstami [21]. Črni jastrebi (Coragyps atratus), kraljevi jastrebi (Sarcoramphus papa) in celo sesalci lahko včasih spremljajo jastrebe do trupla, vendar je kondor vedno prevladujoč med čistilci po rangu [22][23]. Andski kondorji so občasni jedci v divjini, pogosto so nekaj dni brez hrane, nato požro več kilogramih hkrati, včasih do točke, ko se ne morejo dvigniti tal. Ker noge in kremplji niso prilagojeni za držanje, se mora hraniti na tleh. Tako kot drugi mrhovinarji, igrajo pomembno vlogo v ekosistemu z odstranjevanjem mrhovine, ki bi sicer bila gojišče bolezni.
Andski kondor je dolgoživa ptica. Ni znano, da je bila stopnja dolgoživosti in umrljivosti v naravi podrobno raziskana. Nekatere ocene življenjske dobe divjih ptic so presegle 50 let. Leta 1983 je Guinnessova knjiga svetovnih rekordov ocenila, da je najdalj živeča ptica od vseh vrst s potrjeno življenjsko dobo Andski kondor, ki je poginila po 72 letih preživetja v ujetništvu, ki so jo ujeli iz divjine kot mladiča nedoločene starosti. Poročali so, da več vrst papiga živi več kot 100 let, vendar to (vsaj leta 1983) ni bilo potrjeno. Še en primer kondorja, ki je bil v ujetništvu, naj bi živel 71 let. Vendar je te življenjsko dobo presegel samec imenovan »Thaao«, ki je živel v Konektikatu v živalsekm vrtu Beardsley. Thaao se je izlegel v ujetništvu leta 1930 in poginil 26. januarja 2010, star 79 let. [24] To bi bila najvišja preverjena starost, ki je bila kdaj poznana za ptice.
IUCN meni, da je Andski kondor potencialno ogrožena vrsta. Prvič je bil na seznamu ogroženih vrst Združenih držav Amerike leta 1970 [25], status, ki je dodeljen živalim, ki jim grozi izumrtje v celotnem obsegu ali večji del njenega območja. Grožnje so izguba življenjskega prostora, potrebnega za prehrano, sekundarna zastrupitev z živalmi, ki so jih lovili lovci in preganjanje. Ogrožen je predvsem na severnem območju in je v Venezueli in Kolumbiji izjemno redek [26]. Ker je prilagojen na zelo nizko smrtnost in ima ustrezno nizko reproduktivno stopnjo, je zelo občutljiv za človeško preganjanje, ki večinoma izhaja iz dejstva, da ga zaradi domnevnih napadov na živino dojemajo kot grožnjo kmetov. Za izničenje tega napačnega prepričanja so izvajalci pripravili programe izobraževanja. V Argentini, Venezueli in Kolumbiji so bili uvedeni programi ponovnega naseljevanja z uporabo andskih kondorjev iz ujetništva. Leta 1989 so bili v divjino spuščeni prvi [27]. Pri vzreji kondorjev je človeški stik minimalen; piščance se hrani z orokavičenimi lutkami, ki so podobne odraslim andskim kondorjem, da bi piščancem preprečili vtis na človeka, kar bi ogrozilo izpustitev, ker ne bi bili previdni. Kondorji se tri mesece pred spuščanjem hrani z viri, podobnimi tistemu, kamor bodo sproščene. Izpuščene kondorje sledijo sateliti, da bi opazovali njihovo gibanje in spremljali, ali so še vedno živi.
Junija 2014 so lokalni organi regije Ancasmarca rešili dva andska kondorja, ki sta bila v kletki in prikazana na lokalnem trgu kot privlačnost za turiste. [28]
Andski kondor (znanstveno ime Vultur gryphus) je južnoameriška ptica iz družine jastrebov Novega sveta (Cathartidae) in edini predstavnik svojega rodu. Živi v Andih in sosednjih pacifiških obalah zahodne Južne Amerike. Andski kondor je največja leteča ptica na svetu s kombiniranim merjenjem teže in razpona kril. Ima največji razpon kril 3,3 m , in ga presegajo samo krila štirih morskih in vodnih ptic - največ 3,5 m imajo klateški albatros (Diomedea exulans), kraljevi albatros (Diomedea epomophora), rožnati pelikan (Pelecanus onocrotalus) in dalmatinski pelikan (Pelecanus crispus).
Gre za velikega črnega jastreba z belim perjem, ki obdaja vratno podlago in še posebej pri samcih, velikimi belimi madeži na krilih. Glava in vrat sta skoraj brez perja in sta medle rdeče barve, ki lahko spremeni barvo kot odziv na čustveno stanje ptice. Pri samcu je na vratu velik podbradek in velik, temno rdeč greben ali krošnja na kroni glave. Za razliko od večine ptic roparic, je samec večji od samice.
Kondor je predvsem čistilec, ki se prehranjuje z mrhovino, najraje z velikimi trupli, kot so jelenjad ali govedo. Spolno dozori v starosti pet ali šest let in gnezdi na višinah do 5000 m, običajno na nedostopnih stenah. Samica znese eno ali dve jajci. Je ena od najdalj živečih ptic na svetu, v nekaterih primerih je življenjska doba več kot 70 let.
Andski kondor je narodni simbol Argentine, Bolivije, Čila, Kolumbije, Ekvadorja in Peruja ter igra pomembno vlogo v folklori in mitologiji Andskih regij. IUCN meni, da je andski kondor potencialno ogrožena vrsta. Ogroža ga izguba habitata in sekundarna zastrupitev zaradi trupel, ki so jih ubili lovci. Programi vzreje so bili uvedeni v več državah.
Kondor[2] (Vultur gryphus) är en sydamerikansk fågel i familjen Nya världens gamar (Cathartidae) och ensam art inom släktet Vultur.[3] Den återfinns i Anderna och utmed den angränsande Stillahavskusten i västra Sydamerika, och är den största fågeln på Västra halvklotet.
Den är en stor svart gam med en krage av vita fjädrar runt halsbasen. På ovansidan vingarna har, speciellt hanarna stora vita partier. Huvudet och halsen är i det närmaste fjäderlösa och mörkt röda men kan ändra färgton beroende på fågelns sinnestillstånd. Hanen har en djupröd köttig utväxt, likt en kam, på hjässan och skinnet på halsen är veckat. Den mörka näbben har ett stort vitt parti på spetsen. Till skillnad från merparten av rovfåglarna är hanen större än honan.
Kondoren är främst en asätare som föredrar stora kadaver av exempelvis hjort eller nötkreatur. Under vila befinner den sig ofta på oåtkomliga klippavsatser på höjder mellan 3000 och 5000 meters höjd. Den blir könsmogen vid fem till sex års ålder och lägger vanligtvis ett till två ägg vartannat år. Kondoren är en av de fågelarter som blir äldst i världen med en livslängd på upp till 50 år.
Kondoren är nationell symbol för Argentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador och Peru, och spelar en viktig roll inom folklore och mytologi i den andinska regionen. Den kategoriseras som nära hotad (NT) av IUCN och hotas främst av habitatförlust och sekundär förgiftning. Flera länder samarbetar i ett uppfödningsprogram för utplantering.
Kondoren beskrevs första gången taxonomiskt av Carl von Linné 1758 i den tionde upplagan av hans Systema Naturae och fick då sitt nuvarande binomiala namn Vultur gryphus.[4] Artepitetet härstammar från en variant av det gammalgrekiska ordet γρυπός (grupós) vilket betyder kroknäsad.[5] Trivialnamnet kondor härstammar ifrån "kuntur" vilket är fågelns namn på quechua.[6][7]
Den exakta taxonomiska placeringen av kondoren och de övriga sex arterna inom gruppen nya världens gamar är fortfarande omdiskuterat.[8] Deras likhet med Gamla världens gamar, både vad gäller utseende och ekologisk nisch beror på konvergent evolution och inte på att de är närbesläktade. Studier genomförda på 1990-talet föreslog en placering av nya världens gamar i den mycket utökade ordningen storkfåglar,[9] Detta har senare kritiserats och det visade sig att en tidig DNA-studie[10] baserades på felaktiga data och resultatet drogs sedermera tillbaka.[11][12] Osäkerheten ledde till att flera auktoriteter under en period placerade Nya världens gamar i den egna ordningen Cathartiformes som alltså inte skulle vara närbesläktad med vare sig rovfåglar eller storkar.[13]
Sentida genetiska studier (Ericson et al., 2006 och Hackett, S. J. et al., 2008) indikerar att Nya världens gamar faktiskt tillhör samma utvecklingslinje som de hökartade rovfåglarna (Accipitridae) tillsammans med bland annat ugglor, musfåglar, trogoner, hackspettar, blåkråkor etc.[13][14][15] På grund av detta placerar exempelvis Clements et al. numera Nya världens gamar i ordningen rovfåglar (Accipitriformes).
Kondoren är den enda idag förekommande arten inom släktet Vultur.[16] Till skillnad från Kalifornisk kondor (Gymnogyps californianus), som är känd från ett flertal fossil så är fossila fynd av kondor mycket få. Ett antal fossil från pliocen-/pleistocen i Sydamerika beskrevs först som en egen art inom släktet men senare studier visade att de inte skilde sig ifrån V. gryphus. Dock finns det pliocena fossila lämningar ifrån ett taxa funna i Tarija i Bolivia, som kan härstamma ifrån en till storleken mindre förhistorisk underart, V. gryphus patruus.[17]
Trots att kondoren är ungefär fem cm kortare, från näbb till stjärt, än Kalifornisk kondor, så har den ett större vingspann vilket mäter 274-310 cm.[18] I genomsnitt är den också tyngre och hanen når en vikt på 11-15 kg och honor 7.5-11 kg.[19] Längden uppgår till 102-135cm,[20] men man bör ta i beaktande att måtten oftast härstammar ifrån specimen uppfödda i fångenskap.[18]
Adult dräkt är nästa helsvart, förutom en krage av vita fjädrar runt halsbasen och, speciellt hanarna har, stora vita partier på ovansidan vingarna, vilka först framträder efter den postjuvenila ruggningen.[20] Huvud och hals är röda till svartröda och i det närmaste fjäderlösa. Hjässan är tillplattad och hanen har en köttig röd kam och skinnet på halsen är veckad.[20] Den nakna huden kan ändra färg, rodna och bli mer djupröd, som respons på emotionella stimuli, vilket fungerar kommunikativt mellan individer. Juveniler har generellt en mer gråbrun fjäderdräkt, mörkt fjäderlöst huvud och hals, och brun halskrage.[21]
Kondorens mellersta tå är mycket längre än de övriga, den bakre tån är bara rudimentärt utvecklad och dess klor är relativt raka och trubbiga. Tarsen är därför mer anpassad för gång än som vapen eller griporgan, som hos rovfåglar eller Gamla världens gamar.[22] Den mörka näbben har ett stort vitt parti på näbbspetsen vilken är krökt och anpassad för att slita sönder ruttnande kött.[23] Hanens regnbågshinna är brun medan honans är djupröd[24] och ögonlocken saknar ögonfransar.[25] Till skillnad från den generella regeln hos rovfåglar så är hanen större än honan.
Kondoren återfinns i Anderna i Sydamerika. Dess utbredningsområde sträcker sig i norr från Venezuela och Colombia, där den är mycket sällsynt,[1] och söderut utmed Anderna i Ecuador, Peru, och Chile, genom Bolivia och västra Argentina till Tierra del Fuego.[21] I början av 1800-talet häckade kondoren från västra Venezuela till Tierra del Fuego, utmed hela bergskedjan, men dess häckningsområde är kraftigt reducerat.
Se mer i avsnittet Status och hot
I flykten rör sig kondoren graciöst och ofta i stora cirklar.[26] Den segelflyger med vingarna horisontellt ut från kroppen och med handpennornas fjäderspetsar uppåtkrökta.[20] Avsaknaden av ett stort bröstben som förankrar de korresponderande stora bröstmusklerna (pectoralis) indikerar att de främst är anpassad för glidflykt. Den flaxar med vingarna för att lyfta från marken men väl i luften förlitar den sig istället på termik och uppåtvindar för att hålla sig flygande och flaxar mycket sällan.[27] Den föredrar att vila på klippavsatser där den inte behöver flaxa så mycket för att lyfta.[28]
Likt andra arter inom gruppen Nya världens gamar så har den för vana att tömma sin kloak på sina ben för att kyla ned dem genom evaporation.[29] På grund av detta beteende är benen ofta randade i vitt av anhopad urinsyra.[22]
Huvud och hals hålls mycket noggrant rena av fågeln.[30] Skalligheten är en hygienisk anpassning som resulterar i att skinnet torkar ut, vilket i kombination med mängden ultraviolett ljus som förekommer på den höga höjden, fungerar steriliserande.[19]
Den förekommer främst i biotoper med öppna gräsmarker och alpina områden på höjder upp till 5000 meter. Den föredrar relativt öppna, icke skogbevuxna områden som tillåter den att med synen finna kadaver från luften.[31] Den förekommer ibland även i mer låglänta områden i östra Bolivia och sydvästra Brasilien,[9] och i ökenområden i Chile och Peru men även vid strandskogar i Patagonien.[1] Kondoren är en asätare som främst livnär sig på kadaver.[27] De bebor stora territorier och förflyttar sig ofta mer än 200 km per dag i sin jakt på as.[19] I inlandet föredrar de större byten, som exempelvis död boskap eller hjort, medan födan utmed kusten främst består av ilandflutna kadaver av marina däggdjur.[24] De besöker också bon av mindre fåglar i jakt på ägg.[32] Kustområden erbjuder en stor tillgång av föda, och i vissa fördelaktiga områden minimerar kondoren sitt födosöksområde till bara några kilometer av strand.[33] De lokaliserar kadaver genom att få syn på det från luften eller genom att följa andra asätare som kråkfåglar eller andra gamar.[34] De följer exempelvis de tre arterna inom släktet Cathartes, vilka tillhör Nya världens gamar. Dessa gamar födosöker med luktsinnet och kan känna lukten av etylmerkaptan, vilket är en gas som uppstår i ett tidigt stadium vid nedbrytningen av ett dött djur. De mindre gamarna inom släktet Cathartes är inte kapabla att slita sönder skinnet hos större djur lika lätt som den större kondoren, och deras interaktion utgör ofta ett exempel på ett symbiotiskt förhållande mellan arter.[35] Kondoren äter oregelbundet och det går ofta några dagar utan att den äter, för att sedan proppa i sig stora mängder, och ibland så pass mycket att fågeln inte kan lyfta. Eftersom dess fötter och klor inte är anpassade för att gripa så är de tvingade att äta på marken och kan inte förflytta bytet några större sträckor.[19] Likt andra asätare spelar de en viktig roll för ekosystemet.[36]
Den blir könsmogen först efter fem till sex år,[37] kan bli upp till 50 år och bildar livslånga par.[38] Under parningsleken pumpas hanens hals upp och blir kraftigare samtidigt som den skiftar färg från röd till klargul.[39] Han närmar sig honan med utsträckt och blottlagd hals samtidigt som han ger ifrån sig ett väsande läte,[40] för att sedan resa sig upp, breda ut vingarna och klicka med tungan.[24] Andra lekbeteenden omfattar väsande och kluckande läten samtidigt som han dansande hoppar med halvt utbredda vingar.[19] Kondoren föredrar att häcka på höjder mellan 3000 och 5000 meter[41] och boet, som placeras på en oåtkomlig klippavsats, består av ett antal grenar placerade runt äggen. I kustområden i Peru där klippor är ovanliga förekommer det att bon placeras delvis dolda i sprickor mellan klippblock och sluttningar.[33] Kondoren lägger ett till två blåvita ägg under perioden februari-mars vartannat år. Äggen som väger i snitt cirka 280 gram och mäter 75-100 mm på längden ruvas i 54-58 dagar av båda föräldrar.[24] Om ungen eller ägget förloras, läggs ett nytt ägg.[42]
Pulli av kondor bär ett gråaktigt dun tills de vuxit sig nästan lika stora som sina föräldrar. De blir flygga efter ungefär sex månader,[20] men fortsätter vila och jaga tillsammans med sina föräldrar till och med andra levnadsåret då de ersätts av en ny kull.[43] Friska adulta individer har inga naturliga fiender, men större rovfåglar och däggrovdjur, som rävar, kan ta ägg och boungar. Det finns en väl utvecklad social struktur inom större grupper av kondorer med konkurrens som bestämmer en rangordning genom kroppsspråk, spelbeteenden och läten.[44]
Kondoren klassificeras som "missgynnad" (NT) av IUCN. Arten placerades först på USA:s rödlista 1970.[45] Till denna lista förs djur som är hotade att utrotas helt eller där en markant del av populationen hotas att försvinna från sitt utbredningsområde.[46] De största hoten mot populationen är förluster av habitat för födosök och sekundär förgiftning.[47] Den är främst hotad i de norra delarna av sitt utbredningsområde och mycket ovanlig i Venezuela och Colombia, där populationen har minskat drastiskt under senare år.[48] Eftersom den är anpassad till en låg mortalitet och därmed har en långsam reproduktionsfrekvens, så påverkas den mycket negativ av jakt och förföljelse av människan,[1] vilket främst sker då de ses som ett hot på grund av påstådda attacker mot tamboskap.[38] Naturvårdande instanser har genomfört utbildningsprogram för att skingra missuppfattningarna.[49] Avelsprogram med kondorer uppfödda i fångenskap på Nordamerikanska zoologiska trädgårdar och utplanteras till specifika populationer[49] i Argentina, Venezuela och Colombia. Den första utplanterade kondoren släpptes ut i det vilda 1989.[50] Utplanterade individer är försedda med satellitsändare för att följa deras rörelser och observera huruvida de fortfarande är i livet.[23]
Kondoren är nationalsymbol för Argentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador och Peru, och nationalfågel i Bolivia, Chile, Colombia och Ecuador.[51] Den spelar en viktig roll inom folklore och mytologi i de andinska regionerna,[38] finns representerad i andinsk konst från cirka 2500 f.Kr. och framåt,[52] och är en del av inhemska andinska religioner.[53] I andinsk mytologi var kondoren förknippad med solguden,[54] och ansågs vara härskaren av den övre världen.[55] Kondoren är symbolen för styrka och hälsa inom många andinska kulturer, och dess ben och organ ansågs besitta medicinska egenskaper, vilket ibland ledde till jakt på fågeln för att inbringa ben och organ.[23][56] I vissa varianter av peruansk tjurfäktning binds en kondor fast på tjurens rygg. Där hackar den sedan djurets rygg samtidigt som matadoren fäktas med tjuren. Oftast överlevde kondoren och släpptes då fri.[57] I en inkaceremoni som kallas arranque del condor offrades en kondor genom att den fastspänd slogs ihjäl med bara händerna.[58] Ur denna tradition stammar den rituella dansen Turkuy (som betyder fågel på Quechua) där rollen av fågel spelas av en dansare som kallas Rucu. Dansen symboliserar herdens triumf över kondoren som man trodde attackerade tamboskap.[59]
Kondoren har förekommit på ett flertal frimärken, exempelvis ifrån Argentina 1960, Bolivia 1985, Chile 2001, Colombia 1992, Ecuador 1958, Peru 1973 och Venezuela 2004.[60] Den har även förekommit på mynt och sedlar i Colombia och Chile,[61] och på flera länders heraldiska vapen i den andinska regionen som en symbol för Anderna.
PDF). Condor (Cooper Ornithological Society) "71": ss. 73–75. doi:10.2307/1366056. https://sora.unm.edu/sites/default/files/journals/condor/v071n01/p0073-p0075.pdf. Läst 7 februari 2010. Artikeln är till stora delar en översättning av engelskspråkiga wikipedias artikel Andean Condor, läst 2010-02-07, där följande källor anges:
Wikimedia Commons har media som rör kondor.
Wikispecies har information om kondor.
Kondor (Vultur gryphus) är en sydamerikansk fågel i familjen Nya världens gamar (Cathartidae) och ensam art inom släktet Vultur. Den återfinns i Anderna och utmed den angränsande Stillahavskusten i västra Sydamerika, och är den största fågeln på Västra halvklotet.
Den är en stor svart gam med en krage av vita fjädrar runt halsbasen. På ovansidan vingarna har, speciellt hanarna stora vita partier. Huvudet och halsen är i det närmaste fjäderlösa och mörkt röda men kan ändra färgton beroende på fågelns sinnestillstånd. Hanen har en djupröd köttig utväxt, likt en kam, på hjässan och skinnet på halsen är veckat. Den mörka näbben har ett stort vitt parti på spetsen. Till skillnad från merparten av rovfåglarna är hanen större än honan.
Kondoren är främst en asätare som föredrar stora kadaver av exempelvis hjort eller nötkreatur. Under vila befinner den sig ofta på oåtkomliga klippavsatser på höjder mellan 3000 och 5000 meters höjd. Den blir könsmogen vid fem till sex års ålder och lägger vanligtvis ett till två ägg vartannat år. Kondoren är en av de fågelarter som blir äldst i världen med en livslängd på upp till 50 år.
Kondoren är nationell symbol för Argentina, Bolivia, Chile, Colombia, Ecuador och Peru, och spelar en viktig roll inom folklore och mytologi i den andinska regionen. Den kategoriseras som nära hotad (NT) av IUCN och hotas främst av habitatförlust och sekundär förgiftning. Flera länder samarbetar i ett uppfödningsprogram för utplantering.
And kondoru (Vultur gryphus), Yeni Dünya akbabaları (Cathartidae) familyasından olan ve Vultur cinsindeki tek kuş türüdür. Güney Amerika'ya özgü olan bu yırtıcı kuş türü And Dağları'nda ve Büyük Okyanus kıyılarında bulunur. Batı Yarımküre'nin en büyük uçan kara kuşudur.
And kondoru, boynunun altında beyaz yaka tüyleri ve özellikle erkek kuşların kanatlarında beyaz lekeler bulunan büyük ve siyah bir akbabadır. Baş ve boyun hemen hemen tamamıyla tüysüz ve donuk kırmızı renktedir. Kuşun heyecan durumuna göre baş ve boyun parlak kırmızı renge dönüşebilir. Erkeklerin boynunda sarkık bir gerdan ve başın üst ön kısmında koyu kırmızı bir ibik bulunur. Yırtıcı kuşların çoğunun tersine erkek dişiden daha büyüktür.
Kondor, asıl olarak hayvan leşi ile beslenir, geyik ve sığır gibi büyük hayvan leşlerini tercih eder. Cinsel olgunluğa beş ile altı yaşında erişir ve genel olarak ulaşılmaz yamaçlarda 3.000 ile 5.000 m yükseltide yuva yapar. Normal olarak bir ya da iki yumurta yumurtlar. 50 yıla kadar varan ömrü ile dünyanın en uzun yaşayan kuşlarından biridir.
And kondoru Arjantin, Bolivya, Ekvador, Kolombiya, Peru ve Şili'nin ulusal sembolüdür. Güney Amerika And Dağları bölgesinin folklor ve mitolojisinde önemli rol oynar. And kondoru IUCN tarafından neredeyse tehdit altında türlerden sayılmaktadır. Doğal yaşama alanlarının azalması ve avcılar tarafından öldürülen hayvan leşlerinden kaynaklanan ikincil zehirlenmeler karşılaştığı tehditlerdir. Çeşitli ülkelerde doğal ortamı dışında üreme programları başlatılmıştır.
And kondoru Carl Linnaeus tarafından 1758 yılında Systema Naturae adlı eserinin onuncu basımında tanımlanmıştır ve hâlâ orijinal ikili adı olan Vultur gryphus 'u korumaktadır.[1] And kondoru bulunduğu ülkeye göre Arjantin kondoru, Bolivya kondoru, Ekvador kondoru, Kolombiya kondoru, Peru kondoru ya da Şili kondoru olarak da adlandırılabilir. Cins ismi olarak kullanılan Vultur Latince "akbaba" anlamına gelen vultur ya da voltur sözcüklerinden alınmıştır.[2] İkili ismi ise Yunanca γρυπός (grupós, "çengel burunlu") sözcüğünden gelir.[3] Kondor adı ise Quechua cuntur sözcüğünden gelmiştir.[4]
And kondorunun ve Yeni Dünya akbabalarının diğer altı türünün doğru taksonomik yeri henüz tam olarak belirlenememiştir.[5] Görünüş olarak birbirlerine benzemelerine ve ekolojik olarak aynı görevlere sahip olmalarına rağmen Yeni Dünya ve Eski Dünya akbabaları dünyanın farklı bölgelerinde farklı atalardan evrime uğrayarak gelmişlerdir ve aralarında yakın bir bağ yoktur. Bu iki ailenin ne kadar farklı olduğu hâlâ tartışılmaktadır. Bazı otoritelerin ilk yorumları Yeni Dünya akbabalarının leyleklerle yakın akraba olduğu yönündeydi.[6] Yakın zamanda ise otoriteler Eski Dünya akbabaları ile birlikte Gündüz yırtıcı kuşları takımında oldukları görüşünü paylaşmakta,[7] ya da kendilerine ait olan Cathartiformes takımına sokmaktadırlar.[8] Güney Amerika Sınıflandırma Komitesi Yeni Dünya akbabalarını Leyleksiler takımından çıkararak Incertae sedis yani belirsiz olarak sınıflandırdı ama Gündüz yırtıcı kuşlarına ya da Cathartiformes takımına alınabilmelerinin mümkün olduğunu belirtti.[5]
And kondoru, Vultur cinsinde kabul edilen tek yaşayan türdür.[9] Yoğun fosil kalıntılarından bilinen Kaliforniya kondorunun aksine And kondorunun günümüze kadar çok az fosili bulunmuştur. Plio-/Pleistosen döneminin Güney Amerika kondorlarının günümüzdeki türden çok farklı olmadığı belirlenmiştir. Ancak Bolivya'da Tarija ilinde Pliosen dönemi kalıntılarında bulunan görece küçük kemiklerin daha küçük bir alt türe ait olduğu sanılmaktadır, V. gryphus patruus.[10]
Gagadan kuyruğa ortalama boyu Kaliforniya kondorundan yaklaşık beş cm kısa olsa da And kondorunun 274 ile 310 cm arasındaki kanat genişliği daha büyüktür.[11] Aynı zamanda daha ağırdır; erkekler 11 ile 15 kg'a, dişiler de 7,5 ile 11 kg'a ulaşırlar.[12] Boyları 117 ile 135 cm arasında değişir.[13] Ölçümler genellikle doğal hayatın dışında yetiştirilen kondorlardan alınmıştır.[11]
Erişkin kuşların tüyleri siyahtır ancak boyunlarının alt kısmında çepeçevre beyaz tüylere ve özellikle de erkeklerin kanatlarında, ilk tüy dökmeye kadar tamamlanmayan geniş beyaz kuşaklar bulunur.[13] Baş ve boyun kırmızı ve siyaha çalan kırmızı renktedir, çok az tüy bulunur. Baş ve boyun, kuş tarafından sürekli olarak temiz tutulur,[14] kellikleri hijyen için uyum sağlamıştır, yüksek rakımlarda çıplak deri ultraviyole ışınlara ve dehidratasyona maruz kalarak sterilize olur.[12] Başın üst kısmı düzdür. Erkeklerde başın ön kısmında kırmızı bir ibik bulunur, boyun derileri katlanarak sarkık bir gerdan oluşturur.[13] Kuşun heyecan durumuna göre baş ve boyun derisi kızarır ve bu bireyler arasında iletişim için kullanılır. Genç kuşlar genel olarak grimsi kahverengidir, baş ve boyun derileri siyahımsı ve boyun tüyleri kahverengidir.[15]
Orta parmakları oldukça uzundur ve arkaya dönük parmakları çok az gelişmiştir. Tüm parmakların pençeleri oldukça düz ve küttür. Ayaklar daha çok yürümek için uygundur ve Eski Dünya akbabalarının tersine silah olarak kullanmak ya da tutmak için uygun değildir.[16] Gaga çengel şeklindedir ve çürüyen eti koparmak için uyum sağlamıştır.[17] Erkeklerin gözbebekleri kahverengi, dişilerin ise koyu kırmızıdır.[18] Gözkapaklarında kirpik yoktur.[19] Yırtıcı kuşlar arasında genel olarak rastlananın tersine dişiler erkeklerden daha küçüktür.
And Kondoru Güney Amerika'da And Dağları'nda bulunur. Doğal yaşam alanı kuzeyde çok nadir olarak görüldüğü Venezuela ve Kolombiya'dan başlar,[20] ve güneye doğru Ekvador, Peru, ile Şili'ye, Bolivya ve Batı Arjantin'den Tierra del Fuego'ya kadar iner.[15] 19. yüzyılın başlarında And kondoru batı Venezuela'dan And Dağları boyunca Tierra del Fuego'ya kadar üremekteydi ancak insan varlığının etkisiyle bu alan oldukça daralmıştır.[21] Doğal yaşam alanı 5.000 m. yükseltiye kadar açık düzlükler ve dağlık alanlardan oluşur. Genel olarak havadan aşağıdaki leşleri kolayca bulmasına olanak sağlayan görece açık, ağaçsız alanları tercih eder.[22] Ara sıra Bolivya'nın doğusu ve Brezilya'nın güneybatısındaki alçak rakımlı alanlara,[6] Şili ve Peru'daki alçak çöllüklere de iner, ve Patagonya'nın güney kayın ormanlarında da bulunur.[20]
Büyük daireler çizerek uçan kondorun hareketleri dikkat çekecek kadar zariftir.[23] Kanatları yatay olarak uzatılmış ve birincil tüyleri uçlarda yukarıya doğru kıvrılmış olarak süzülür.[13] Geniş uçuş kaslarını tutacak geniş bir sternumunun olmaması And kondorunu fizyolojik olarak asıl süzülerek uçan bir kuş olarak tanımlar. Yerden kalkarken kanatlarını çırpar ama orta derece bir yüksekliğe geldiğinde nadiren kanat çırpar ve havada kalabilmek için termal akımlardan yararlanır.[24] Charles Darwin, gözlemlediği kondorların yarım saat boyunca bir kere bile kanat çırpmadıklarını belirtir.[25] Genel olarak, birkaç kanat çırpmayla uçuşa başlayabileceği yüksek yerlerde tünemeyi tercih eder. And kondorları genel olarak termal akımların bulunduğu kayalık yamaçların yakınlarında havada süzülürken görülür.[26]
Diğer Yeni Dünya akbabalarında olduğu gibi And kondorları da sıradışı ürohidroz özelliğine sahiptir, yani dışkılarını ayaklarına boşaltarak buharlaşma yoluyla serinlerler.[27] Bu alışkanlıklarından ötürü bacaklarında genellikle ürik asitin birikmesinden kaynaklanan beyazlıklar bulunur.[16]
And kondoru leşçi bir kuştur, asıl olarak hayvan leşleri lie beslenir.[24] Doğal ortamlarında büyük bölgelere sahiptirler, gün içinde leş bulabilmek için sıklıkla 200 km'den fazla bir mesafe katederler.[12] İç bölgelerde ölü çiftlik hayvanları ile vahşi geyikler gibi büyük hayvan leşlerini tercih ederken, kıyılarda genel olarak karaya vuran ölü deniz memelileri ile beslenirler. [18] Ayrıca daha küçük kuşların yuvalarına baskın düzenleyerek bunların yumurtaları ile de beslenirler.[28] Kıyı bölgelerinde düzenli bir besin kaynağı bulunur ve özellikle bolluk olan bölgelerde bazı And kondorları besin arama bölgelerini kıyıda birkaç kilometre ile sınırlı tutar.[21] Hayvan leşlerini ya yukarıdan görerek ya da kuzgun veya diğer akbabalar gibi diğer leşçileri izleyerek bulurlar.[29] Yeni Dünya akbabalarının Cathartes türünden hindi akbabası, küçük sarı başlı akbaba ya da büyük sarı başlı akbabayı takip ederek leşlere ulaşır. Cathartes cinsinden akbabalar, koku yolu ile, ölen hayvanların çürümesiyle oluşan etil merkaptan kokusunu izleyerek leşleri bulur. Bu küçük akbabalar, daha büyük olan kondorun yardımı olmadan büyük hayvanların sert derilerini parçalayamaz. Bu türler arasındaki işbirliği ortak bağımlılığın bir örneğidir.[30] And kondorları doğal yaşam alanlarında ara sıra beslenirler, bazen birkaç gün besin almadan geçirebilirler. Besin bulduklarında ise bazen havalanamayacak kadar kilolarca et yerler. Ayak ve pençeleri, tutmak için uygun olmadığından yerde iken beslenmek zorundadırlar.[12] Ortalıkta kaldığında hastalık kaynağı olabilecek olan leşlerden kurtulmayı sağladığı için, diğer leşçiler gibi ekosistem içinde önemli rol oynarlar.[31]
And kondorları cinsel olgunluğa beş ya da altı yaşından önce ulaşmaz.[32] 50 yıldan fazla yaşayabilir ve ömür boyu aynı eşle çiftleşirler.[33] Kur zamanı erkek kondorun boynu renk değiştirerek donuk kırmızıdan parlak sarıya dönüşür ve şişer.[34] Erkek dişiye yaklaşırken boynunu dışarı uzatarak şişmiş boynunu ve göğüs lekesini ortaya çıkarır ve ıslık sesi çıkarır,[35] daha sonra kanatlarını açarak dik durur ve dilini şaklatır.[18] Diğer kur ritüelleri ıslık sesi çıkarma, kanatlar kısmen açık iken gıdaklayıp sıçramak ve dans etmek gibi eylemleri içerir.[12] And kondoru tünemek ve kuluçkaya yatmak için 3.000 ile 5.000 m yükseklikleri tercih eder.[36] Yumurtalar etrafına konmuş birkaç çalı çırpıdan oluşan yuvasını ulaşılması mümkün olmayan kaya yamaçlarının üzerine yapar. Ancak çok az yamaç bulunan Peru'nun kıyı bölgelerinde bazı yuvalar yalnızca tepelerin sırtlarında gölgeli kuytu yerlerde bulunur.[21] Her iki yılda bir, Şubat ile Mart aylarında ağırlığı 280 g civarında ve boyutları 75 ile 100 mm arasında bir veya iki mavimsi beyaz yumurta yumurtlar. Anne ve baba tarafından kuluçkuya yatılır ve 54 ile 58 gün sonra yumurtalar çatlar ve yavrular çıkar.[18] Eğer yumurta ya da yavru kaybolur ya da ölürse yerine başka bir yumurta yumurtlanır. Araştırmacılar ve yetiştiriciler bu özellikten yararlanarak genellikle ilk yumurtayı ayrı bakmak üzere uzaklaştırarak annenin ikinci bir yumurta yumurtlamasını sağlar ve üremeyi iki katına çıkarır.[37]
Yavrular en az ebeveynleri kadar büyüyünceye kadar grimsi bir tüyle kaplıdır. Ancak altı aydan sonra uçabilecek konuma gelirler,[13] ama iki yaşına kadar, yerlerine yeni yumurta yumurtlanana kadar, ebeveynleri ile aynı yuvada kalır ve avlanırlar. Geniş kondor grupları içinde çok iyi gelişmiş bir sosyal yapı vardır. Vücut lisanı, oyunlar ve kuş çığlıkları ile belirlenen bir hiyerarşiye sahiptirler.[38]
And kondoru IUCN tarafından yakın tehdit altında türler arasında sayılmaktadır. İlk olarak 1970 yılında ABD'nin tehlike altındaki türler listesine girmiştir,[39] bu listeye doğal yaşama alanının tamamında ya da bir kısmında soyunun tükenmesi tehlikesi altındaki türler alınmaktaydı.[40] Kondor popülasyonunun azalmasının sebepleri leş arama için kullandıkları bölgenin küçülmesi ve avcılar tarafından öldürülen hayvanlar nedeniyle oluşan ikincil zehirlenmedir.[41] Asıl olarak doğal yaşama alanının kuzey bölgesinde tehdit altındadır ve son yıllarda popülasyonunun oldukça azaldığı Venezuela ve Kolombiya'da nadir olarak rastlanır.[42] Çok az ölüm oranına ve dolayısıyla da düşük üreme oranına uyum sağladığından insanlar tarafından verilen zarara karşı oldukça duyarlıdır,[20] bu zararın asıl kaynaklarından biri, kondorların sürü hayvanlarına saldırdığını iddia eden çiftçilerin verdiği zarardır.[33] Doğa savunucuları tarafından uygulanan eğitim programlarıyla bu yanlış anlaşılmaların önüne geçilmeye çalışılmıştır.[43] Kuzey Amerika'da hayvanat bahçelerinde büyütülen And kondorlarının popülasyonları artırmak için doğal hayata salınmaları programları,[43] Arjantin, Venezuela ve Kolombiya'da uygulanmaktadır. Esaret altında yetiştirilen ilk And kondorları 1989'da doğal yaşam alanlarına salınmıştır.[44] Kondorları büyütürken insan teması en az seviyede tutulmalıdır. Salındıkları zaman insanlardan korkmamalarına dolayısıyla da zarar görmelerine neden olacağından, insanlardan etkilenmemeleri için bebek kondorlar And kondorlarına benzeyen el kuklalarıyla beslenir.[45] Kondorlar salınmadan önce kuş barınaklarında üç ay boyunca tutularak salınacakları çevreye uyum sağlamalarına dikkat edilir.[45] Salınan kondorlar hareketlerini takip edebilmek ve hayatta kalıp kalmadıklarını anlamak amacıyla uyduyla izlenir.[17]
Yakın akraba olan Kaliforniya kondorlarının doğal ortamda hiç kalmamasından sonra ABD Balık ve Vahşi Hayat Servisi'nin başlattığı bir deney sonucu Kaliforniya'da öncelikle And kondorları salındı. Bir Güney Amerika kuş türünü ABD'ye kazara sokmayı engellemek için yalnızca dişilerin salındığı bu deneyde başarılı olunduktan sonra tüm kuşlar geri toplandı ve Güney Amerika'da tekrar salındı. Bu deneyden sonra Kaliforniya kondoru da ABD'de doğal ortamlarına tekrar salınmaya başladı.[46]
And kondoru Arjantin, Bolivya, Ekvador, Kolombiya, Peru ve Şili'nin ulusal sembolüdür. Bolivya, Ekvador, Kolombiya ve Şili'nin ulusal kuşudur.[47] Güney Amerika And Dağları bölgesinin folklor ve mitolojisinde oldukça önemli yer tutar.[33] Kondorlar And sanatında yaklaşık MÖ 2500 yılından beri tasvir edilir,[48] ve And bölgesine özgü dinlerin bir parçasıdır.[49] And mitolojisinde, And kondoru güneş tanrısı ile bağdaştırılır [50] ve yukarıdaki dünyanın hâkimi olduğuna inanılır.[51] Birçok And kültüründe And kondoru bir kudret ve sağlık timsalidir. Kemikleriyle organlarının hastalıklara çare olduğuna inanılır ve bu nedenle bazen avcılar tarafından kemik ve organları için avlanırlar.[17][52] Peru'da yapılan bir çeşit boğa güreşinde boğanın sırtına bir kondor bağlanır ve boğa güreşi esnasında kondor boğanın sırtını gagalar. Kondor genel olarak hayatta kalır ve salıverilir.[53] Peru'da arranque del condor diye bilinen bir törende canlı bir kondor başaşağı asıldığı yerde önünden geçenler tarafından ölene kadar yumruklanır.[54]
And kondoru birçok ülkenin posta pulunda da kullanılmıştır. Arjantin'de 1960'ta, Bolivya'da 1985'te, Ekvador'da 1958'de, Kolombiya'da 1992'de, Peru'da 1973'te, Şili'de 2001'de ve Venezuela'da 2004'te pullarda yer almıştır.[55] Ayrıca Kolombiya ve Şili'de madenî ve kâğıt paralarda da yer almıştır.[56] Kondor, And Dağları'nın bir sembolü olarak, değişik And ülkelerinin ulusal armalarında da kondor bulunur.
.jpg)
.jpg)
|son= parametresi line feed character içeriyor (yardım)
And kondoru (Vultur gryphus), Yeni Dünya akbabaları (Cathartidae) familyasından olan ve Vultur cinsindeki tek kuş türüdür. Güney Amerika'ya özgü olan bu yırtıcı kuş türü And Dağları'nda ve Büyük Okyanus kıyılarında bulunur. Batı Yarımküre'nin en büyük uçan kara kuşudur.
And kondoru, boynunun altında beyaz yaka tüyleri ve özellikle erkek kuşların kanatlarında beyaz lekeler bulunan büyük ve siyah bir akbabadır. Baş ve boyun hemen hemen tamamıyla tüysüz ve donuk kırmızı renktedir. Kuşun heyecan durumuna göre baş ve boyun parlak kırmızı renge dönüşebilir. Erkeklerin boynunda sarkık bir gerdan ve başın üst ön kısmında koyu kırmızı bir ibik bulunur. Yırtıcı kuşların çoğunun tersine erkek dişiden daha büyüktür.
Kondor, asıl olarak hayvan leşi ile beslenir, geyik ve sığır gibi büyük hayvan leşlerini tercih eder. Cinsel olgunluğa beş ile altı yaşında erişir ve genel olarak ulaşılmaz yamaçlarda 3.000 ile 5.000 m yükseltide yuva yapar. Normal olarak bir ya da iki yumurta yumurtlar. 50 yıla kadar varan ömrü ile dünyanın en uzun yaşayan kuşlarından biridir.
And kondoru Arjantin, Bolivya, Ekvador, Kolombiya, Peru ve Şili'nin ulusal sembolüdür. Güney Amerika And Dağları bölgesinin folklor ve mitolojisinde önemli rol oynar. And kondoru IUCN tarafından neredeyse tehdit altında türlerden sayılmaktadır. Doğal yaşama alanlarının azalması ve avcılar tarafından öldürülen hayvan leşlerinden kaynaklanan ikincil zehirlenmeler karşılaştığı tehditlerdir. Çeşitli ülkelerde doğal ortamı dışında üreme programları başlatılmıştır.
Андійський кондор був вперше описаний основоположником наукової біологічної систематики Карлом Ліннеєм в 1758 році, в десятому виданні його «Системи природи». У цьому ж творі йому було привласнено біноміальну назву Vultur gryphus, яка і використовується в науковій літературі донині[2]. За країнами, де він водиться, його також іноді називають аргентинським, болівійським, чилійським, колумбійським, еквадорським або перуанським кондором. Родова назва Vultur (спочатку vultur або voltur) в перекладі з латини означає «гриф», «стерв'ятник»[3]. Слово gryphus має грецький корінь і є похідним від слова «γρυπός» («гачконосий»)[4]. Назва «кондор», що однаково звучить всіма сучасними європейськими мовами, запозичена з мови кечуа, якою досі спілкуються багато жителів Південної Америки[5].
Точне систематичне положення андійського кондора вважається остаточно нез'ясованим. Існує консенсус щодо того, що він відноситься до родини американських грифів (катартид), куди крім цього птаха включено ще 6 сучасних видів[6]. Хоча всі ці види мають загальні морфологічні характеристики і аналогічну екологічну нішу з грифами Старого Світу, вони не є близькими родичами, оскільки еволюціонували від різних предків і незалежно один від одного в різних частинах світу. Ступінь спорідненості між цими двома родинами зовні схожих птахів досі є предметом наукових суперечок; останнім часом деякі орнітологи на підставі результатів молекулярних досліджень прийшли до висновку, що найближчими родичами американських грифів є лелеки, таким чином включають їх до ряду лелекоподібних[7]. Раніші дослідники відносили катартид, також як і грифів Старого Світу, до соколоподібних[8] або виділяли їх в окремий ряд Cathartiformes[9]. Південноамериканський Комітет з класифікації (англ. The South American Classification Committee) поки не дотримується якої-небудь певної точки зору і статус родини розглядає як невизначений, Incertae sedis, хоча в майбутньому і допускає їх приналежність до ряду Falconiformes або Cathartiformes[6].
Андійський кондор — єдиний вид роду Vultur, що зберігся до нашого часу (раніше до нього також відносили і каліфорнійського кондора, Gymnogyps californianus)[10]. На відміну від свого північноамериканського сусіда, добре вивченого за численними скам'янілим залишкам, археоголічні свідоцтва раннього існування андійського кондора або його предка украй мізерні. На підставі небагатьох невеликих скам'янілостей, виявлених в болівійському департаменті Таріха, припускають, що птах, що мешкав на південноамериканському континенті в епоху Пліоцену або Плейстоцену, ідентичний з нинішнім андійським кондором, хоч і мав менші розміри (з цієї причини він став іменуватися як вимерлий підвид Vultur gryphus patruus)[11].
Андійський кондор — один з найбільших літаючих птахів у світі; хоча від дзьоба до хвоста птах в середньому на 5 см коротше, ніж каліфорнійський кондор, проте за розмахом крил (280–325 см) він значно перевершує свого найближчого родича[12]. До того ж він важчий — вага самців досягає 11-15 кг, самок — 7,5-11 кг[13]. Довжина дорослих птахів коливається в межах від 117 до 135 см[14]. Правда, слід враховувати, що вимірювання проводять переважно серед птахів, що утримуються в неволі[12].Найдовший птах цього виду мав 140 см за розмаху крил 336 см[15]
Забарвлення кондора контрастне і виразне. Оперення майже повністю блискуче чорне, за винятком білого пухнастого комірця навколо шиї і широких білих облямівок на другорядних махових пір'ях крил, особливо яскраво виражених у самців (біле пір'я з'являється тільки після першої линьки)[14]. На голові і горлі пір'я майже відсутнє, шкіра в цьому місці має відтінки від блідо-рожевого до червонувато-фіолетового і бурого кольорів. Птахи постійно доглядають за своєю головою, очищаючи її від пір'я[16]. Вважають, що їх плішивість є гігієнічною адаптацією, в результаті якої шкіра краще очищається від падла[17] під дією ультрафіолетових променів і зневоднення в умовах високогір'я[13]. Верхня частина голови трохи плеската. У самців голова прикрашена великим темно-червоним м'ясистим гребенем, а шкіра на шиї сильно зморщена і утворює «сережки»[14]. Відкриті ділянки шкіри на голові і шиї помітно змінюють свій колір (червоніють або жовтіють), якщо птах збуджений — така особливість слугує відповідним сигналом для інших особин. Дзьоб довгий, могутній, гачкоподібний, заломлений на кінці, чорний з жовтою вершиною, добре пристосований для розривання підпсованої плоті[18]. Ніздрі наскрізні, кістковою перегородкою не розділені. Райдужна оболонка ока у самців каря, у самок — гранатово-червона[19]. Вії відсутні[20]. У молодих птахів оперення сірувато-буре, шкіра на голові і шиї темніша, майже чорна, а «комір» — бурий[21].
Ноги темно-сірі. Середній палець помітно витягнутий, а задній, навпаки, — дуже маленький і розташований вище за інших. Кігті відносно прямі і негострі — така будова не дозволяє птахам захоплювати і піднімати здобич, а також використовувати лапи як зброю, на відміну від інших інших хижих птахів або грифів Старого Світу[22].
Андійський кондор поширений в Андах — горах на заході Південної Америки. Північна межа ареалу проходить через Венесуелу і Колумбію, проте в цих місцях це украй рідкісний птах[1]. Південніша область розповсюдження пролягає через гірські райони Еквадору, Перу, Чилі, Болівії і західної Аргентини до Вогняної Землі[21]. У північній частині ареалу кондори мешкають головним чином у верхньому поясі гір, на висоті 3000-5000 м над рівнем моря, в південній зустрічаються в передгір'ях і на рівнинах[23]. На початку 19 століття область розповсюдження кондорів була набагато ширша і займала весь гірський ланцюг, починаючи від західної частини Венесуели і закінчуючи південним краєм материка, проте за останній час помітно звузилася унаслідок господарської діяльності людини[24]. Місця його проживання поєднують в собі альпийскі вершини на висоті до 5000 м над рівнем моря і великі відкриті простори, порослі травою і зручні для огляду з великої висоти. Прикладом таких місць служать парамо — альпійські луки в Андах[25]. Іноді птахи випадково залітають в рівнинні області на сході Болівії і південному заході Бразилії[7], а також опускаються в пустельні райони Чилі та Перу і букові ліси Патагонії[1].
Дуже видовищно кондори виглядають високо в небі, коли плавно ширяють колами у висхідних потоках теплого повітря[26]. При цьому вони тримають свої крила в горизонтальній площині, а кінці першорядних махових пір'їн розчепіреними і злегка зігнутими вгору[14]. На відміну від поширеної думки, ширяння колами не є результатом пошуку здобичі, а призначене для утримання в межах термальної колони[27]. Про те, що кондори переважно ширяючі птахи, говорять особливості їх анатомічної будови — відносно невелика грудна кістка і, відповідно, слабкі грудні м'язи, необхідні для активного польоту. Набравши висоту, кондори дуже рідко роблять помахи крилами, використовуючи енергію повітряних мас і тим самим економлячи свою власну[28][29]. Основоположник сучасної еволюційної біології Чарльз Дарвін, що спостерігав за ширянням цих птахів в Патагонії, відзначав, що за півгодини спостережень вони не змахнули жодного разу[30].
Відпочивати птахи також воліють на великій висоті на скелястому карнизі, з якого зручно зіскочити, не злітаючи увись[31]. Навпаки, із землі вони піднімаються важко і з великого розгону, особливо після доброї трапези[23], проте здатні й до досить ефективного польоту змахами[32].
Як і у інших американських грифів, у андійських кондорів є незвичайна для інших птахів звичка випорожнюватися на власні ноги — сеча, потрапляючи на шкіру, випаровується і тим самим сприяє охолоджуванню організму[33]. Через це ноги птахів часто поцятковані білими прожилками сечової кислоти[22].
Основу раціону андійського кондора складають туші загиблих тварин, падаль[28]. У пошуках їжі птахи часто подорожують на дальні відстані, пролітаючи за день до 200 км[14]. Далеко від моря вони віддають перевагу залишкам великих копитних тварин, таких як олені, гуанако, корови, що загинули природною смертю або були задушені пумою. На морському узбережжі годуються тушами морських ссавців, викинутими на берег[19]. Окрім падла, вони також розоряють гнізда колоніальних птахів, харчуючись їх яйцями і нападаючи на пташенят[34]. Узбережжя служить постійним і надійним джерелом прожитку — з цієї причини багато кондорів обживають лише невеликі території в декілька кілометрів уздовж берегової лінії[24]. У пошуках їжі птахи в основному використовують свій прекрасний зір[35]. Окрім пошуку здобичі, вони також ретельно спостерігають за іншими птахами, що перебувають поблизу, — круками та іншими американськими грифами — грифом-індичкою, великою і малою жовтоголовими катартами[36]. З останніми у кондорів склався певний симбіоз, або взаїмовигідне існування: катарти володіють дуже тонким нюхом і здатні здалеку відчути запах етилмеркаптану, — летючої органічної сполуки, що виділяється на першій стадії гниття, проте їх малі розміри не дозволяють так ефективно розривати міцну шкіру великих жертв, як це вдається андійським кондорам[37]. Кондори можуть не їсти кілька днів поспіль, а потім за раз з'їсти відразу кілька кілограмів м'яса; іноді після рясної трапези вони навіть не можуть відразу взлетіти. Оскільки будова ніг кондора не дозволяє їм захоплювати і переносити здобич, птахи вимушені годуватися на тому ж місці, де її і знайшли[13]. Як і інші падальники, кондори відіграють важливу роль в балансі екосистеми, зменшуючи небезпеку розповсюдження інфекцій[38]. У тих районах, де їхня чисельність різко скоротилася, зріс падіж худоби і почали з'являтися небезпечні для людини хвороби[35].
Статева зрілість у молодих кондорів настає досить пізно, як для птахів — у віці п'яти або шести років[39]. Живуть вони довго — до 50 років, а пару зберігають протягом всього життя[40], хоча молоді кондори або птахи, що втратили пару, можуть гніздитися групами[41].
Під час залицяння шкіра на голові самців набухає і помітно змінює свій колір від блідо-рожевого до яскраво-жовтого[42]. Наближаючись до самиці, самець надуває і витягає шию, вип'ячує груди і шипить[43]. Після цього він розпрямляє крила і в такому положенні стоїть перед самкою, цокаючи язиком[19]. Ще один сценарій ритуальної поведінки — своєрідний танець, коли птах підстрибує з частково розкритими крилами, шипить і пихкає[13].
Як правило, кондори надають перевагу гніздуванню у верхньому поясі гір, на висоті 3000-5000 м над рівнем моря[44]. Гніздо зазвичай розташовується на скелястому урвищі у важкодоступному місці і складається всього лише з невеликої підстилки з гілочок. Уздовж узбережжя Перу, де є лише окремі скелі, яйця кондори часто просто укладають в міжгір'я між валунами на схилах, без підстилки[24].
Гніздяться птахи зазвичай раз на два роки, в лютому-березні. Якщо харчування погане — взагалі не гніздяться[41]. Кладка складається з одного-двох блакитнувато-білих яєць вагою близько 280 г і завдовжки 75-100 мм. Інкубаційний період становить 54-58 днів. Висиджують яйця обидва птаха[19]. У випадку, якщо з якої-небудь причини яйце втрачене, самка поспішає на те ж місце знести ще одне. Така поведінка часто використовується орнітологами, що працюють над розведенням птахів — вилучення і подальша штучна інкубація яєць сприяє вищому темпу розмноження[45].
Тільки-но вилуплені пташенята укриті густим сірим пухом і зберігають такий наряд до тих пір, поки не виростуть до розміру дорослих птахів. Відмічено, що пташенята приймають за батьків будь-який предмет, який побачили відразу після народження. З цієї причини птахам, які розмножуються в умовах неволі, поряд з гніздом встановлюють пластмасовий манекен дорослого кондора — в майбутньому це допоможе йому швидше адаптуватися в дикій природі[35]. Годує пташенят і самець, і самиця — відригує частково перетравлену їжу з дзьоба в дзьоб[23]. Здатність до польоту з'являється у пташенят у віці шести місяців[14], проте ще до двох років (до наступного розмноження) вони залишаються разом з батьками[46]. У великих груп кондорів добре розвинена соціальна структура, в якій старші птахи, як правило, домінують над молодшими, а самці над самицями[47].
У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи андійському кондорові в 2000 році була привласнена категорія NT («Near Threatened»), що включає види, близькі до переходу в групу «під загрозою»[1]. Ще раніше, в 1970 році, він був включений до Списку зникаючих видів США (англ. United States Endangered Species list)[48]. Основними причинами, що ведуть до вимирання виду, називають скорочення угідь, необхідних для пошуку корму, а також загибель від отруєння свинцем м'яса тварин, убитих мисливцями[49]. Під найбільшою загрозою вимирання — кондори північної частини ареалу, зокрема у Венесуелі і Колумбії на початку 21 століття вони стали виключно рідкісними птахами[50]. Загальна чисельність популяції зараз оцінюється у кілька тисяч особин, майже всі — в південній частині ареалу[27]. Оскільки завдяки хорошій адаптації до місцевих кліматичних умов і відсутності природних ворогів у цього виду зазвичай низький відсоток смертності, в процесі еволюції у кондорів виробилася також і низька народжуваність, що зробило їх популяцію дуже уразливою до переслідування людиною[1]. Раніше багато фермерів помилково вважали, що кондори нападають на їх худобу, і з цієї причини масово їх винищували[40]. Зважаючи на розмір птаха, попасти у нього було неважко. І навіть легко поранені птахи гинули від свинцю, що в них потрапляв[35]. У результаті, для запобігання полюванню були створені навчальні програми, покликані вести роз'яснювальну роботу серед місцевих жителів[51].
У багатьох зоопарках світу також ведеться розведення цих птахів з подальшим впровадженням їх в природні середовища[51]. Зокрема, розмноженням кондорів займаються і деякі зоопарки колишнього СРСР — наприклад, в Ленінградському зоопарку перше вдале потомство вдалося вивести в 1979 році, а з 1995 року, завдяки новій методиці, на світ з'явилися 7 пташенят[23]. В США програма по впровадженню в дику природу вирощених в неволі пташенят кондорів запрацювала в кінці 80-х. Вже в 1989 році були випущені перші птахи[52]. Ручні кондори швидко звикають до людини і не бояться її; тому при розведенні орнітологи намагаються, щоб контакт з людиною був мінімальним: пташенят годують рукавичками, що зовні нагадують дорослих птахів[53]. Перед випускання на волю кондорів протягом трьох місяців тримають в просторих вольєрах, де вони мають більше свободи пересування[53]. Також птахам прикріплюють датчик і потім за допомогою супутника стежать за його переміщеннями в дикій природі[18].
У зв'язку з тим, що інший споріднений вид, каліфорнійський кондор, опинився на межі зникнення і зберігся тільки в зоопарках, в 1988 році національна Служба рибних ресурсів та дикої природи США (англ. US Fish and Wildlife Service) ухвалила рішення про початок експерименту про тимчасову інтродукцію вирощених андійських кондорів в Каліфорнії перед тим, як випустити туди каліфорнійський вид. А щоб уникнути подальшого розповсюдження цих птахів в чужорідному для них середовищі, на волю були випущені тільки самки. Експеримент виявився успішним, і всіх птахи згодом відловили і ре-інтродукувати в Південній Америці, а їх місце зайняли каліфорнійські кондори[54].
Андський кондор вважається національним символом Аргентини, Перу, Болівії, Чилі, Колумбії і Еквадору. В останніх чотирьох державах він також вважається і національним птахом[55]. В культурі народів Анд він відіграє дуже важливу роль[40] — аналогічну тій, що має білоголовий орлан в Північній Америці. Наскельні малюнки цих птахів почали з'являтися ще за 2,5 тис. років до нашої ери[56]. В міфології місцевих індіанських племен андійський кондор асоціювався з божеством сонця[57] і вважався правителем верхнього світу[58]. Для багатьох народів Анд кондор — символ сили і здоров'я, багато хто вважає, що кістки й інші органи цього птаха мають лікувальні властивості. На жаль, іноді таке повір'я веде до винищування птахів заради сумнівних лікарських препаратів[18][59].
У деяких різновидах перуанської кориди кондора прив'язують на спину бика і той намагається скинути птаха, який клює його; у такій боротьбі птах, як правило, залишається живим і неушкодженим[60].
В Перу існує традиційний карнавальний танець «Turkuy» («птах» мовою кечуа), в якому танцюючі імітують полювання на кондора (ісп. arranque del condor). Один з танцюристів, що зветься Руку (Rucu), сатирично зображає кондора, а решта — вождів інків, що вбивають птаха за те, що він напав на їх худобу[61].
Всесвітню популярність здобула заснована на народних мотивах музична композиція з сарсуели El Cóndor Pasa («Пролітає кондор»), написана в 1913 році композитором Даниелем Аломією Роблесом (1871–1942). Сарсуела оповідає про трагічний конфлікт між індіанськими племенами і європейськими колонізаторами Америки. Відома мелодія звучить у фіналі п'єси, андійський кондор символізує в ній ідеал волі[62]. У 2004 році цей мотив був визнаний національним надбанням перуанського народу[63].
Кондори іноді виступають героями літературних творів — наприклад, в романі Жуля Верна «Діти капітана Гранта» під час подорожі по Патагонії кондор напав на хлопчика Роберта і підняв його в своїх кігтях високо в небо[64]. В реальності такого бути не могло — будова ніг цих птахів не дозволяє їм утримувати здобич в повітрі.
Андійські кондори часто зображаються на поштових марках: наприклад, такі марки були випущені в 1958 році в Еквадорі, в 1960 році в Аргентині, в 1973 році в Перу, в 1985 році в Болівії, в 1992 році в Колумбії, в 2001 році в Чилі і в 2004 році у Венесуелі[65]. Його зображення також є на грошових знаках і монетах Колумбії та Чилі[66].
Андійський кондор є одним з символів Анд та зображений на гербах Чилі, Болівії, Колумбії і Еквадору.
|accessdate= вимагає |url= (довідка) |work= та |journal= (довідка) |title= (довідка) 
Thần ưng Andes hay Kền kền khoang cổ (danh pháp hai phần: Vultur gryphus) là một loài chim thuộc Họ Kền kền Tân thế giới. Loài này phân bố ở Nam Mỹ trong dãy Andes, bao gồm các dãy núi Santa Marta. Ở phía Bắc, phạm vi của nó bắt đầu ở Venezuela và Colombia, nơi mà nó là vô cùng hiếm hoi, sau đó tiếp tục về phía nam dọc theo dãy núi Andes ở Ecuador, Peru, và Chile, thông qua Bolivia và phía tây Argentina Tierra del Fuego. Đầu thế kỷ 19, thần ưng Andes sinh sản từ miền tây Venezuela đến Tierra del Fuego, dọc theo toàn bộ chuỗi của dãy Andes, nhưng phạm vi của nó đã bị giảm đáng kể do hoạt động của con người. Môi trường sống của nó chủ yếu bao gồm đồng cỏ mở và núi cao các khu vực lên đến 5.000 m (16.000 foot) trên mực nước biển. Nó thích các khu vực tương đối mở, không có rừng mà cho phép nó phát hiện ra xác chết động vật từ không khí, chẳng hạn như Páramo hoặc đá, khu vực miền núi nói chung. Phạm vi phân bố vùng đất thấp ở phía đông Bolivia và tây nam Brazil, xuống đến các khu vực sa mạc vùng đất thấp ở Chile và Peru, và được tìm thấy trên toàn miền Nam rừng sối rừng phía nam ở Patagonia.
Thần ưng Andes hay Kền kền khoang cổ (danh pháp hai phần: Vultur gryphus) là một loài chim thuộc Họ Kền kền Tân thế giới. Loài này phân bố ở Nam Mỹ trong dãy Andes, bao gồm các dãy núi Santa Marta. Ở phía Bắc, phạm vi của nó bắt đầu ở Venezuela và Colombia, nơi mà nó là vô cùng hiếm hoi, sau đó tiếp tục về phía nam dọc theo dãy núi Andes ở Ecuador, Peru, và Chile, thông qua Bolivia và phía tây Argentina Tierra del Fuego. Đầu thế kỷ 19, thần ưng Andes sinh sản từ miền tây Venezuela đến Tierra del Fuego, dọc theo toàn bộ chuỗi của dãy Andes, nhưng phạm vi của nó đã bị giảm đáng kể do hoạt động của con người. Môi trường sống của nó chủ yếu bao gồm đồng cỏ mở và núi cao các khu vực lên đến 5.000 m (16.000 foot) trên mực nước biển. Nó thích các khu vực tương đối mở, không có rừng mà cho phép nó phát hiện ra xác chết động vật từ không khí, chẳng hạn như Páramo hoặc đá, khu vực miền núi nói chung. Phạm vi phân bố vùng đất thấp ở phía đông Bolivia và tây nam Brazil, xuống đến các khu vực sa mạc vùng đất thấp ở Chile và Peru, và được tìm thấy trên toàn miền Nam rừng sối rừng phía nam ở Patagonia.
Окрас кондора контрастный и выразительный. Оперение почти полностью блестящее чёрное, за исключением белого пушистого воротничка вокруг шеи и широких белых каём на второстепенных маховых перьях, особенно ярко выраженных у самцов (белые перья появляются только после первой линьки)[19]. На голове и горле перья почти отсутствуют, кожа в этом месте имеет оттенки от бледно-розового до красновато-фиолетового и бурого цветов. Птицы постоянно ухаживают за своей головой, очищая её от перьев[20]. Полагают[кто?], что их плешивость является гигиенической адаптацией, в результате которой кожа лучше очищается под действием ультрафиолетовых лучей и дегидратации в условиях высокогорья[18]. Верхняя часть головы немного приплюснута. У самцов голова украшена большим тёмно-красным мясистым гребнем, а кожа на шее сильно сморщена, образуя «серёжки»[19]. Открытые участки кожи на голове и шее заметно изменяют свой цвет (краснеют или желтеют) при возбуждении птицы — такая особенность служит соответствующим сигналом для других особей. Клюв длинный, мощный, крючкообразно загнутый на конце, чёрный с жёлтой вершиной, хорошо приспособлен для разрывания подпорченной плоти[21]. Ноздри сквозные, костной перегородкой не разделены. Радужная оболочка глаз у самцов каряя, у самок гранатово-красная[22]. Ресницы отсутствуют[23]. У молодых птиц оперение серовато-бурое, кожа на голове и шее более тёмная, почти чёрная, а «воротник» бурый[24].
Ноги тёмно-серые. Средний палец заметно вытянут, а задний, наоборот, очень маленький и расположен выше остальных. Когти относительно прямые и неострые — такое строение не позволяет птицам захватывать и поднимать добычу, а также использовать лапы в качестве оружия, как это происходит у других хищных птиц или грифов Старого Света[25].
Андский кондор распространён в Андах — горах на западе Южной Америки. Северная граница ареала проходит через Венесуэлу и Колумбию, однако в этих местах это крайне редкая птица[26]. Южнее область распространения пролегает через горные районы Эквадора, Перу, Чили, Боливии и Западной Аргентины вплоть до Огненной Земли[24]. В северной части ареала кондоры обитают главным образом в верхнем поясе гор, на высоте 3000—5000 м над уровнем моря, в южной встречаются в предгорьях и на равнинах[27]. В начале XIX века область распространения кондоров была гораздо шире и занимала всю горную цепь, начиная от западной части Венесуэлы и заканчивая южной оконечностью материка, однако за последнее время заметно сузилась вследствие хозяйственной деятельности человека[28]. Места его обитания сочетают в себе альпийские вершины на высоте до 5000 м над уровнем моря и большие открытые пространства, поросшие травой и удобные для обзора с большой высоты. Примером таких мест служат парамо — безлесные плоскогорья в Андах[29]. Иногда птицы случайно залетают в равнинные области на востоке Боливии и юго-западе Бразилии[12], а также опускаются в пустынные районы Чили и Перу и буковые леса Патагонии[26].
Особенно зрелищно выглядят кондоры высоко в небе, плавно паря кругами в восходящих потоках тёплого воздуха[30]. При этом они держат свои крылья в горизонтальной плоскости, а концы первостепенных маховых растопыренными и слегка изогнутыми вверх[19]. О том, что кондоры преимущественно парящие птицы, говорят особенности их анатомического строения — относительно небольшая грудная кость и, соответственно, слабые грудные мышцы, необходимые для активного полёта. Набрав высоту, кондоры очень редко делают взмахи крыльями, используя энергию воздушных масс и тем самым экономя свою собственную[31]. Основоположник современной эволюционной теории Чарльз Дарвин, наблюдавший за парением этих птиц в Патагонии, отмечал, что за полчаса наблюдений они не взмахнули ни разу[32]. Отдыхать птицы также предпочитают на большой высоте на скалистом карнизе, с которого удобно соскочить, не взлетая ввысь[33]. Наоборот, с земли они поднимаются тяжело и с большого разбега, особенно после обильной трапезы[27].
Как и у других американских грифов, у андских кондоров имеется необычная для других птиц привычка испражняться на собственные ноги — попавшая на кожу моча испаряется и тем самым способствует охлаждению организма[34]. Вследствие такого поведения ноги птиц часто испещрены белыми прожилками мочевой кислоты[25].
Основу рациона андского кондора составляют туши павших животных, падаль[31]. В поисках пищи птицы часто путешествуют на дальние расстояния, пролетая за день до 200 км[19]. Вдали от моря они отдают предпочтение останкам крупных копытных животных, таких как оленей, гуанако, коров, погибших естественной смертью либо задушенных пумой. На морском побережье кормятся тушами морских млекопитающих, выброшенными на берег[22]. Кроме падали, они также разоряют гнёзда колониальных птиц, питаясь их яйцами и нападая на птенцов[35]. Побережье служит постоянным и надёжным источником пропитания — по этой причине многие кондоры обживают лишь небольшие территории в несколько километров вдоль береговой линии[28]. В поисках пищи птицы в основном используют своё великолепное зрение[36]. Кроме поиска добычи, они также тщательно наблюдают за другими, находящимися поблизости птицами — во́ронами и другими американскими грифами — грифом-индейкой, большой и малой желтоголовыми катартами[37]. С последними у кондоров сложился так называемый симбиоз, или взаимовыгодное существование: катарты обладают очень тонким обонянием, способным издалека учуять запах этилмеркаптана — газа, выделяемого на первой стадии гниения, однако их малые размеры не позволяют столь эффективно разрывать прочную кожу крупных жертв, как это удаётся андским кондорам[38]. Кондоры вполне могут обходиться без еды несколько дней подряд, а затем за раз съесть сразу несколько килограммов мяса; иногда после обильной трапезы они даже не способны сразу подняться в воздух. Поскольку строение ног кондора не позволяет им захватывать и переносить добычу, птицы вынуждены кормиться на том же месте, где её и нашли[18]. Как и другие падальщики, кондоры играют важную роль в балансе экосистемы, уменьшая опасность распространения инфекций[39]. В тех районах, где их численность резко сократилась, вырос падёж скота и стали появляться опасные для человека болезни[36].
Половая зрелость у молодых кондоров наступает довольно поздно для птиц — в возрасте пяти или шести лет[40]. Живут они долго — до 50 лет, а пару сохраняют в течение всей жизни[41]. Во время ухаживания кожа на голове самцов набухает и заметно изменяет свой цвет от бледно-розового до ярко-жёлтого[42]. Приближаясь к самке, он надувает и вытягивает шею, выпячивает грудь и шипит[43]. После этого он расправляет крылья и в таком положении стоит перед самкой, цокая языком[22].
Ещё одно ритуальное поведение заключается в своеобразном танце, когда птица подпрыгивает с частично раскрытыми крыльями, шипит и пыхтит[18]. Как правило, кондоры предпочитают гнездиться в верхнем поясе гор, на высоте 3000—5000 м над уровнем моря[44]. Гнездо обычно располагается на скалистом обрыве в труднодоступном месте и, как правило, состоит всего лишь из небольшой подстилки из веточек. Вдоль побережья Перу, где имеются только отдельные скалы, яйца часто просто укладываются без подстилки в расщелины между валунами на склонах[28]. Размножаются птицы обычно раз в два года, в феврале-марте; кладка состоит из одного-двух голубовато-белых яиц весом около 280 г и длиной 75—100 мм. Инкубационный период составляет 54—58 дней; насиживают оба родителя[22]. В случае, если по какой-либо причине яйцо утрачено, самка торопится на то же место снести ещё одно. Такое поведение часто используется орнитологами, работающими над разведением птиц — изъятие и последующая искусственная инкубация яиц способствует более высокому темпу размножения[45].
Вылупившиеся птенцы покрыты густым серым пухом и сохраняют такой наряд до тех пор, пока не вырастут до размера взрослых птиц. Замечено, что птенцы принимают за родителей любой предмет, увиденный ими сразу после рождения; по этой причине кондорам, размножающимся в условиях неволи, рядом с гнездом устанавливают пластиковый манекен взрослого кондора — в будущем это поможет ему быстрее адаптироваться в дикой природе[36]. Кормлением птенцов занимаются оба родителя, отрыгивая им частично переваренную пищу из клюва в клюв[27]. Способность к полёту появляется у птенцов в возрасте шести месяцев[19], однако ещё в течение двух лет (до следующего размножения) они остаются вместе с родителями[46]. У больших групп кондоров хорошо развита социальная структура, в которой старшие птицы, как правило, доминируют над младшими, а самцы над самками[47].
В Красной книге Всемирного союза охраны природы андскому кондору в 2000 году была присвоена категория NT («Near Threatened»), включающая в себя виды, близкие к переходу в группу угрожаемых[26]. Ещё ранее, в 1970 году, он был включён в Список исчезающих видов США (англ. United States Endangered Species list)[48]. Основными причинами, ведущими к вымиранию вида, называют сокращение мест обитания, необходимых для поиска корма, а также гибель от отравленного свинцом мяса животных, убитых охотниками[49]. Наибольшей опасности вымирания кондоры были подвержены в северной части ареала, а в Венесуэле и Колумбии за последние годы они стали исключительно редкими птицами[50]. Поскольку благодаря хорошей адаптации к местным климатическим условиям и отсутствию естественных врагов у этого вида обычно низкий процент смертности, в процессе эволюции у кондоров выработался также и низкий процент рождаемости, что сделало его сильно уязвимым от преследования человеком[26]. Ранее многие фермеры ошибочно полагали, что кондоры нападают на их домашний скот, и по этой причине массово их истребляли[41]. Будучи крупной мишенью, даже легко раненые выстрелом птицы погибали от свинца, в них содержащегося[36]. Были созданы учебные программы, призванные вести разъяснительную работу среди местных жителей[51].
В зоопарках мира занялись разведением этих птиц с последующим внедрением их в естественные места обитания[51]. Например, в Ленинградском зоопарке начиная с 1980 года выведено 3 птенца и позже, начиная с 1995 года, ещё 7 птенцов[27]. Программа по внедрению в дикую природу выращенных в неволе птенцов кондоров заработала в 1989 году — были выпущены на волю первые птицы[52]. Ручные кондоры быстро привыкают к человеку и не боятся его, поэтому при разведении орнитологи стараются, чтобы контакт с человеком был минимальным: птенцов кормят перчатками, внешне напоминающими взрослых птиц[53]. Перед выпуском на волю их в течение трёх месяцев держат в просторных вольерах, где они имеют больше свободы передвижения[53]. Перед внедрением птицам прикрепляют датчик и затем с помощью спутника следят за его перемещениями в дикой природе[21].
В связи с тем, что другой родственный вид, калифорнийский кондор, оказался на грани исчезновения и сохранился только в зоопарках, в 1988 году национальная служба США по охране рыбных водоёмов и дикой природы (англ. US Fish and Wildlife Service) приняла решение о начале эксперимента о временной интродукции выращенных андских кондоров в Калифорнии перед тем, как выпустить туда калифорнийский вид. С целью избежать дальнейшего распространения этих птиц в чужеродной для них среде, на волю были выпущены только самки. Эксперимент оказался успешным, и все птицы в дальнейшем были отловлены и реинтродуцированы в Южной Америке, а их место заняли калифорнийские кондоры[54].
В культуре народов Анд эта птица играет очень важную роль[41] — аналогичную той, что имеет белоголовый орлан в Северной Америке. Наскальные рисунки этих птиц начинают появляться ещё за 2,5 тыс. лет до нашей эры[55]. В мифологии местных индейских племён андский кондор ассоциировался с божеством солнца[56] и считался правителем верхнего мира[57]. Для многих народов Анд кондор — это символ силы и здоровья, и многие полагают, что кости и другие органы этой птицы обладают лечебными свойствами. К сожалению, иногда такое поверье ведёт к истреблению птиц ради добычи сомнительных лекарственных форм[21][58].
Андский кондор является одним из символов Анд и считается национальным символом Аргентины, Перу, Боливии, Чили, Колумбии и Эквадора. В последних четырёх государствах он также считается и национальной птицей[59].
Андский кондор изображается в гербах Чили, Боливии, Колумбии и Эквадора.
Начиная с XIX столетия андские кондоры часто изображаются на почтовых марках[60]. Например, в XX и XXI веках такие марки были выпущены в 1935 и 2001 годах в Чили, в 1958 году в Эквадоре, в 1960 году в Аргентине, в 1973 году в Перу, в 1985 году в Боливии, в 1992 году в Колумбии и в 2004 году в Венесуэле[61][62].
Почтовые марки с изображением андского кондора
Изображения птицы имеются также на денежных знаках и монетах Колумбии и Чили[63]. Более того, в прошлом в Колумбии, Чили и Эквадоре имели хождение монеты, называвшиеся кондор (condor). Так, в Колумбии в конце XIX века была в использовании монета кондор — в 10 пиастров, двойной кондор — в 20 пиастров; с 1903 года это была золотая монета, равная 10 долларам (или 19 рублей 89 копеек по тогдашнему курсу рубля). В Чили 1 кондор приравнивался к 5 эскудо или 10 песо. С 1895 года золотая монета достоинством в 1 кондор содержала 10,98 г чистого золота и была эквивалентом 20 песо (или 13 рублей 95 копеек по курсу рубля). В Эквадоре золотой кондор содержал 7,3 г чистого золота, что соответствовало 1 английскому соверену, и делился на 10 сукре[64][65][66][67][68].
Окрас кондора контрастный и выразительный. Оперение почти полностью блестящее чёрное, за исключением белого пушистого воротничка вокруг шеи и широких белых каём на второстепенных маховых перьях, особенно ярко выраженных у самцов (белые перья появляются только после первой линьки). На голове и горле перья почти отсутствуют, кожа в этом месте имеет оттенки от бледно-розового до красновато-фиолетового и бурого цветов. Птицы постоянно ухаживают за своей головой, очищая её от перьев. Полагают[кто?], что их плешивость является гигиенической адаптацией, в результате которой кожа лучше очищается под действием ультрафиолетовых лучей и дегидратации в условиях высокогорья. Верхняя часть головы немного приплюснута. У самцов голова украшена большим тёмно-красным мясистым гребнем, а кожа на шее сильно сморщена, образуя «серёжки». Открытые участки кожи на голове и шее заметно изменяют свой цвет (краснеют или желтеют) при возбуждении птицы — такая особенность служит соответствующим сигналом для других особей. Клюв длинный, мощный, крючкообразно загнутый на конце, чёрный с жёлтой вершиной, хорошо приспособлен для разрывания подпорченной плоти. Ноздри сквозные, костной перегородкой не разделены. Радужная оболочка глаз у самцов каряя, у самок гранатово-красная. Ресницы отсутствуют. У молодых птиц оперение серовато-бурое, кожа на голове и шее более тёмная, почти чёрная, а «воротник» бурый.
Ноги тёмно-серые. Средний палец заметно вытянут, а задний, наоборот, очень маленький и расположен выше остальных. Когти относительно прямые и неострые — такое строение не позволяет птицам захватывать и поднимать добычу, а также использовать лапы в качестве оружия, как это происходит у других хищных птиц или грифов Старого Света.
安地斯神鷹（学名：Vultur gryphus），又名康多兀鷲、安地斯禿鷹、南美神鷹、安地斯神鹫，是南美洲的一種新大陸禿鷲。牠們分佈在安地斯山脈及南美洲西部鄰近的太平洋海岸，是西半球最大的飛行鳥類。
安地斯神鷹是黑色的禿鷹，頸部底環繞有一圈白色羽毛，兩翼上有很大的白斑，雄鷹则更為顯眼。頭部及頸部接近沒有羽毛，呈暗紅色，會因應情緒而變色。雄鷹頭上有一個暗紅色的肉冠。不像其他猛禽，安地斯神鷹的雄鷹體型較雌鷹大。
安地斯神鷹主要吃腐肉，喜歡如鹿或歐洲牛等大型動物的屍體。牠們5－6歲就達至性成熟，棲息在海拔3000－5000米的岩壁。每次會生1到2枚蛋。牠們是世界上最長壽的鳥類，可以活到100歲。
安地斯神鷹是阿根廷、玻利維亞、智利、哥倫比亞、厄瓜多爾及秘魯的國家象徵，且經常出現在南美洲的傳說及神話中。世界自然保護聯盟將牠們列為近危。牠們受到失去棲息地及二次中毒所威脅。在幾個國家已經有保育及飼養的計劃。
安地斯神鷹是由卡爾·林奈（Carl Linnaeus）於1758年所描述，其最初的學名一直緣用至今。[2]其屬名是直接取自禿鷹的拉丁文。[3]種小名則是來自古希臘文的「γρυπός」，意思是「鈎鼻」。[4]
安地斯神鷹及其他六種新大陸禿鷲的準確分類仍然不明。[5]雖然新大陸禿鷲與舊大陸禿鷲有著相似的外表及接近的生態位，但牠們卻是源自於不同地方及互不相關的祖先。兩者之間的分野仍在爭論中，早期有指新大陸禿鷲較接近鸛[6]，較近期的說法則指牠們應與舊大陸禿鷲一同分類在隼形目[7]或自成一目的美洲鷲目中。[8]美國鳥類學者協會（American Ornithologists' Union）就將新大陸禿鷲從鸛形目改為地位未定，並註有分類在隼形目或美洲鷲目的可能性。[5]
安地斯神鷹是屬內唯一現存物種。[9]牠們不像加州神鷲般有大量的化石，只有不充分的化石紀錄。一些於上新世或更新世的南美洲物種與安地斯神鷹並沒有分別，而在玻利維亞塔里哈省發現的細小骨頭，則屬於安地斯神鷹的古亞種V. g. patruus所有。[10]
雖然安地斯神鷹平均較加州神鷲短5厘米，但牠們的翼長較闊，可以達2.7－3.1米。[11]牠們也較為重，雄鷹達11－15公斤，雌鷹重7.5－11公斤。[12]整體長度介乎117－135厘米。[13]大部份的數據都是來自飼養的安地斯神鷹。[11]
安地斯神鷹的羽毛是黑色的，有白色羽毛圍繞頸部底。牠們在翼上有白色斑紋，在雄鷹上尤為顯眼，但要第一次換羽後才會出現。[13]頭部及頸部都是紅色至暗紅色的，只有很少羽毛。牠們會很小心地保持頭部及頸部的清潔[14]，而禿頭也是一種衛生的適應性，可以讓紫外線及脫水來幫助皮膚消毒。[12]牠們的頭頂扁平，雄鷹有一個暗紅色的肉冠。[13]牠們頭部及頸部的膚色會隨著情緒而有所變化，可以作為溝通的工具。雛鷹一般呈灰褐色，頭及頸都是黑色的，有褐色的環狀領。[15]
安地斯神鷹的中趾很長，後趾則發育不全，所有趾上的爪都相對較直及鈍。所以牠們的腳很適合行走，很少會用爪來作為武器或抓住東西。[16]牠們的喙彎曲，可以撕開腐肉。[17]雄鷹的瞳孔是褐色的，而雌鷹的則是深紅色的。[18]眼皮沒有眼睫毛。[19]與一般猛禽不同，雌鷹是較雄鷹細小的。
安地斯神鷹分佈在南美洲的安地斯山脈。北至委內瑞拉及哥倫比亞，但數量十分稀少[20]沿安地斯山脈南至厄瓜多爾、秘魯及智利，經玻利維亞及阿根廷西部至火地群島。[15]於19世紀初，牠們分佈在委內瑞拉沿整個安地斯山脈至火地群島，但其分佈地已因人類活動而大大減少。[21]牠們主要棲息在遼闊的草原及高達海拔5000米的山區，喜歡開揚及沒有森林的地區，如岩石區或山區等，方便在空中尋找屍體。[22]牠們有時也會在玻利維亞東部及巴西西南部的低地[6]、智利及秘魯的沙漠地區及巴塔哥尼亞的假山毛櫸屬森林出沒。[20]
安地斯神鷹飛行時會在空中盤旋，姿勢優美。[23]牠們會水平張開雙翼，初級飛羽末端會向上。[13]牠們沒有支撐大型肌肉的胸骨，由此可以看出牠們主要是以滑翔的方式飛行。牠們會在地上拍動雙翼，上升至一定高度時，拍動的次數變得很少，只依賴氣流來保持高度。[24]達爾文（Charles Darwin）指觀察了牠們飛行1.5小時，仍不見牠們拍動一次雙翼。[25]牠們喜歡棲息在高處，可以減少大力拍動雙翼的次數。牠們有時也會在岩壁滑翔，借助氣流之力上升。[26]
安地斯神鷹就像其他的新大陸禿鷲般，會排便到腳上來幫助降溫。[27]故此，牠們的腳上很多時都留有一層白色的尿酸。[16]
安地斯神鷹是食腐動物，主要吃腐肉。[24]野生的安地斯神鷹棲息在大片土地，一日會飛行超過200公里來覓食。[12]在內陸地區，牠們喜歡吃大型的屍體；而在近岸地區，牠們則喜歡吃水生哺乳動物的屍體。[18]牠們也會襲擊細小鳥類的巢穴，偷鳥蛋吃。[28]緣岸地區的食物供應較為充足，有時安地斯神鷹甚至自我限制其覓食地區在岸邊幾公里內。[21]牠們是靠視覺或跟蹤其他食腐動物來尋找屍體的。[29]牠們有可能會跟蹤美洲鷲屬的紅頭美洲鷲、小黃頭美洲鷲及大黃頭美洲鷲覓食，因為這些美洲鷲屬可以靠嗅覺來偵測屍體腐化初期發出的乙硫醇。細小的美洲鷲屬有時在撕開大型動物屍體時感到困難，需要靠較大型的安地斯神鷹來協助，這也是一種共生的例子。[30]安地斯神鷹只會間歇性覓食，甚至幾日也不進食；一旦進食就會一次吃幾磅腐肉，有時甚至飛不起來。由於牠們的腳爪並不適合抓住東西，牠們只能在地上才可以進食。[12]牠們在生態系統上可以幫助清除腐肉，防止疾病的爆發。[31]
安地斯神鷹到了5－6歲就達至性成熟。[32]牠們的壽命可以達50歲或更長，終生也會交配。[33]在求愛時，雄鷹的頸部會由暗紅色變為鮮黃色，並且會張開。[34]牠們會伸出頸來接近雌鷹，顯示牠們的頸部及胸部，並且發出嘶嘶聲[35]，接著會張開雙翼，直立及擺動其舌頭。[18]牠們也會一邊跳一邊叫，或跳舞來示愛。[12]牠們喜歡在海拔3000－5000米的地方築巢及繁殖。[36]牠們的巢是由樹枝組成，放置在岩壁上。在如秘魯這些較少岩壁的地方，牠們會石縫間築巢。[21]牠們於每兩年的2月及3月間會生1－2枚蛋，蛋呈藍白色，重280克，長75－100毫米。孵化期為54－58日，雄鷹及雌鷹會一同孵化。[18]若雛鷹或蛋失蹤，牠們會再生一隻蛋來取代原有的。故此，一些研究人員嘗試以此來增加牠們的繁殖率。[37]
雛鷹是灰色的，差不多與父母一樣大小。牠們出生後6個月就可以飛行[13]，但仍會與父母同住及覓食直至2歲。[38]健康的成年安地斯神鷹並沒有天敵，但大型猛禽及哺乳類掠食者可能會掠食鳥蛋或雛鷹。安地斯神鷹群族有很完好的社會結構，會以身體語言、競爭行為及發聲來決定啄食腐肉的次序。[39]
世界自然保護聯盟將安地斯神鷹列為近危。牠們於1970年第一次被列在美國的瀕危物種中[40]，指牠們處於接近滅絕的狀況。[41]失去棲息地及次級中毒都是威脅牠們的原因。[42]牠們受威脅的地區是在其北方的分佈地，在委內瑞拉及哥倫比亞尤為稀少。[43]由於牠們被認為是會攻擊家畜而受到農民的迫害[33]，加上牠們行動遲緩及低繁殖率，其數量因而大幅受到影響。[20]透過教育已經改正了這種錯誤觀念。[44]將飼養的安地斯神鷹放生到阿根廷、委內瑞拉及哥倫比亞的野外令牠們的數量有所增加。[44]最先是於1989年將飼養的安地斯神鷹放生到野外。[45]當飼養安地斯神鷹時，要儘量避免與人類接觸。餵飼雛鷹時會用模仿成鷹的手套，避免雛鷹銘印了人類，危害放生後的生存機會。[46]牠們會被留在鳥舍三個月，鳥舍的設計會模仿其生存環境，以適應放生。[46]放生的安地斯神鷹會有人造衛星追蹤，以觀察其移動及是否仍生存。[17]
為了捕捉所有野生的加州神鷲，於1988年，美國漁業與野生動物署展開了一個重新引入的實驗，涉及在加利福尼亞州放生飼養的安地斯神鷹。為防止這些南美洲物種意外地入侵美國，所有放生的都是雌鷹。這個實驗很成功，所有放生的安地斯神鷹都已被捉回及在南美洲再次放生。[47]
安地斯神鷹是阿根廷、玻利維亞、智利、哥倫比亞、厄瓜多爾及秘魯的國家象徵。牠們是玻利維亞、智利、哥倫比亞及厄瓜多爾的國鳥。[48]牠們在南美洲安地斯山脈地區的傳說及神話中有著重要的地位[33]，有如白頭海鵰在北美洲的地位一般。自前2500年就有工藝品有安地斯神鷹的圖象[49]，牠們也是安地斯山脈一帶宗教的一部份。[50]在安地斯神話中，牠們與太陽神有關[51]，更是上界的統治者。[52]安地斯神鷹就象徵了權力及健康，而其骨頭及器官更被認為有醫藥功效。[17][53]有指秘魯一些鬥牛中，會將安地斯神鷹繫於公牛的背上，牠們會啄公牛的背來刺激打鬥。在打鬥後牠們一般都會存活，並會被放生。[54]在秘魯有一項儀式，會將活的安地斯神鷹掛起，讓途人揮拳打至死亡為止。[55]
安地斯神鷹在很多國家都是郵票的圖象，例如於1960年在阿根廷、於1985年在玻利維亞、2001年在智利、1992年在哥倫比亞、1958年在厄瓜多爾、1973年在秘魯及2004年在委內瑞拉都有出版印有安地斯神鷹的郵票。[56]牠們也在哥倫比亞及智利的錢幣及紙幣上都印有安地斯神鷹。[57]在幾個國家的紋章中都有安地斯神鷹，用以代表安地斯山脈。
|access-date=中的日期值 (帮助)
安地斯神鷹（学名：Vultur gryphus），又名康多兀鷲、安地斯禿鷹、南美神鷹、安地斯神鹫，是南美洲的一種新大陸禿鷲。牠們分佈在安地斯山脈及南美洲西部鄰近的太平洋海岸，是西半球最大的飛行鳥類。
安地斯神鷹是黑色的禿鷹，頸部底環繞有一圈白色羽毛，兩翼上有很大的白斑，雄鷹则更為顯眼。頭部及頸部接近沒有羽毛，呈暗紅色，會因應情緒而變色。雄鷹頭上有一個暗紅色的肉冠。不像其他猛禽，安地斯神鷹的雄鷹體型較雌鷹大。
安地斯神鷹主要吃腐肉，喜歡如鹿或歐洲牛等大型動物的屍體。牠們5－6歲就達至性成熟，棲息在海拔3000－5000米的岩壁。每次會生1到2枚蛋。牠們是世界上最長壽的鳥類，可以活到100歲。
安地斯神鷹是阿根廷、玻利維亞、智利、哥倫比亞、厄瓜多爾及秘魯的國家象徵，且經常出現在南美洲的傳說及神話中。世界自然保護聯盟將牠們列為近危。牠們受到失去棲息地及二次中毒所威脅。在幾個國家已經有保育及飼養的計劃。
この項目では、鳥類について説明しています。その他の用法については「コンドル (曖昧さ回避)」をご覧ください。 
保全状況評価 NEAR THREATENED
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 目 : タカ目 Accipitriformes 科 : コンドル科 Cathartidae 属 : Vultur 種 : コンドル V. gryphus 学名 Vultur gryphus Linnaeus, 1758 和名 コンドル 英名 Andean Condor 
コンドル （学名：Vultur gryphus）は、タカ目コンドル科に分類される鳥類。南アメリカ大陸アンデス山脈に生息する。 南米コンドル 、アンデスコンドルとも呼ばれる。
おなじコンドル科の大形種としてアメリカ合衆国の西海岸に生息するカリフォルニアコンドル (Gymnogyps californianus)がある。両種とも生きた獲物を狩るのではなく、主に大型動物の死体を漁って食物としている。
これらの大型の2種と何種かの中型種を含む新大陸におけるコンドル科の鳥はコウノトリに近い系統群（タクソン）であると思われていたが、現在では否定されている。[1]ちなみに、コンドルとよく似た外見を持つハゲワシ類はタカ科であり、鷹、鷲、トビ、ハヤブサなどといった通常の猛禽類と同様の、旧大陸における同じように死体食の生態の大型猛禽類である。
コンドルの大きさは、クチバシから尾の先までがおよそ1.2m、両翼の端から端の長さがおよそ3mで、10kg以上になる。翼長ではもっと大きい鳥もあるが、翼の幅（前の縁から後ろの縁までの長さ）が極端に大きく、翼の面積がたいへん広くなっている。これは上昇気流に乗って空高く舞い上がるのに適している。
成鳥の羽は黒く、首の付け根にある帯状の白い羽毛と、特に雄鳥の羽の白い班または帯だけが例外である（この白い班または帯は、成熟してから初めての換羽を終えるまで現れない。）。
真ん中の指が大きく発達しており、後ろ指はわずかに現れている程度である。爪はまっすぐであまり鋭くない。すなわち、足はコウノトリのように歩く事に適していて、真のタカ目の猛禽である鷹や鷲などのように攻撃に用いたり餌をがっちり捕獲するのには適していない。他の猛禽類の例とは異なり、雌は雄よりも小さい。
衛生を保つ適応として、頭と首には羽毛が生えていない。これは大型動物の死体に頭を突っ込んで餌をとる際に、自己消化や腐敗で発生する浸出液や血液などが羽毛に染み込んで不衛生になるのを避けるためである。羽毛がなければ皮膚に付着した液の乾燥が容易であり、さらには高地の強い紫外線に当てる事で殺菌を行なうことも可能であると考えられている。さらに禿げている部分に血管が密集していることから体温の調節のためとする説、または、羽毛が無いことで見方によってはかなり目立つ存在となり、そのことが特別な意味を持つとする説がある。
頭の上は平たく、雄の場合イボ状かクシ状になっており、首の肉がたるんで肉垂になっているのと対照的である。顔と首の部分の皮膚は感情の起伏に応じて血流が変化し、よく赤くなる。これは個体間のコミュニケーションに役立っている。
足や首の肉垂などの比較解剖学的特長によって、古くからコンドルの仲間は真の猛禽類であるタカ目なのではなく、コウノトリに近縁なのではないかという指摘がなされてきたが、全体的にはあまりにも猛禽類的な形態をしているため、定説の地位は獲得できなかった。20世紀末になって遺伝子解析によってやはりコウノトリに近縁なタクソンであることが確認され[要出典]、古い比較解剖学的研究でコウノトリとの縁の近さを指摘した研究があったことが再評価されるようになったのである。しかし2000年代後半からの分子系統では、コウノトリ科とコンドル科の類縁関係は完全に否定され、コンドル科はタカ目 Accipitriformes の1科とされた。[2]
コンドルは5-6歳になるまで性的な成熟が見られず、繁殖行動がない。50年以上生き、一生涯連れ添う。南米コンドルは巣作りと繁殖を3,000mないし5,000mの標高の場所で行なう。人間などが近寄れない絶壁の岩陰で、巣には卵の回りに何本かの棒切れを置く。卵は1-2個で、青白く、280g位の重さと75-100mm位の長さを持ち、2年毎に2月から3月の間に生まれる。両親が守る中、54-58日で孵化する。ひな鳥または卵が失われると、新たな卵を産む。研究者が人工飼育をするときには、この習性を使って2倍の成果を得る事が出来る。すなわち、最初に生まれた卵を後ろに隠して2つめの卵を産ませるのである。
幼鳥は親と同じくらいの大きさになるまで白っぽい産毛に覆われている。幼い幼鳥には半ば消化した餌が与えられ、この性質もタカ目よりコウノトリ類に縁の近い鳥であることを示している。このため、コンドル類の幼鳥を人工保育するときには、マウスの子供を消化酵素などと共にミキサーにかけてつくる、特別に調整した餌を与えなければならない。タカ目の幼い幼鳥を人工保育するときは、動物の新鮮な肉や、レバーのような内臓を与えれば済むのと対照的である。6ヶ月ほどで飛べるようになるが、2歳になるまで自分が生まれた巣で暮らし、親と共に餌探しを行なう。その後、自分の親が育てる新しいヒナに巣を譲りあける事になる。
コンドルの大きな集団の中には、よく整った社会構造が見られる。ボディーランゲージによる「つつきあい順」を決めるやり方であるとか、競技を催す習性であるとか、鳴声による交信は発達していないものの、多岐にわたるコミュニケーション能力が複雑な社会構造を持っていることを物語っている。
コンドルが羽を広げ、雄大な円を描くように飛ぶ様は、まさに優雅そのものである。コンドルの胸骨はその大きな羽の筋肉を支えるには不十分な大きさであることを見ると、生理学的に羽ばたき飛行ではなく、高空での滑空飛行に適応していることがわかる。コンドルも含め、鳥は地面から飛び立つ時に羽ばたかなければならないが、こうした滑空飛行に長けた鳥類は、適度な高さに達してしまえば上昇気流や風に乗るだけで十分になる。チャールズ・ダーウィンは、半時ほど観察をしている間に1度しか羽ばたかなかったと報告している。彼らが高所に巣作りをするのは、あまり羽ばたかなくても楽に飛びたてる適応の意味もあるのである。
野生のコンドルは巣やねぐらの周囲に広い行動圏を持ち、死肉を探して日に250kmも移動する事がしばしばある。彼らは鹿や牛などの大きな死体を好む。これらの大型獣の皮膚は強靭で、喰い破るのがたいへんなので、小型の肉食、或いは死肉食の動物が利用するのは困難となり、また高空から餌を探すことによっていち早く死体を発見できることとも相まって、コンドルが独占できる食物となるのである。野生においては常時食物が得られるとは限らず、しばしば何も食べずに数日過ごす事もある。一方、食べる時には2-3kg位をガツガツと詰め込み、まれに体重が重くなりすぎ飛び立てなくなる事もある。こうした点はタカ目である旧大陸のハゲワシ類とよく似ている。
コンドルは、ボリビア、チリ、コロンビアおよびエクアドルの国鳥であり、南米の神話やフォルクローレの中で重要な役割をはたしている（これはアメリカ合衆国に於けるハクトウワシと同じ位置づけである）。また、インカ帝国最後の皇帝トゥパク・アマルが死後、コンドルに生まれ変わったという伝説も残っている。またナスカの地上絵の一つにコンドルがある。
ボリビアの国章
チリの国章
コロンビアの国章
エクアドルの国章
メリダ州（ベネズエラ）の州章
人類の活動はコンドルの生息数に致命的な危機を与えてしまっている。出生率の低さ、繁殖年齢の高さ、一生を1つがいで過ごす習性は、すべて生息数を減らしてしまう要因になっている。特に北米のカリフォルニアコンドルは絶滅が危惧されている。1986年にはわずか17羽が確認されただけであった。（2002年には約200羽の生息が確認されている。）コンドルの生息数を致命的に減らしてしまったのは、狩りによる毒害（鉛の弾丸が打ち込まれた獣の肉を食べることによる中毒）、DDTなどの有機塩素系殺虫剤による環境汚染と、これの食物連鎖による生物濃縮、生息地の破壊である。
1980年代初頭に、捕獲したカリフォルニアコンドルによる人工繁殖により種を守ろうという計画が始まった。1991年と1992年にはカリフォルニア州で、1996年にはアリゾナ州とユタ州の州境付近で、カリフォルニアコンドルが放たれた。しかし、電線との接触などで予期せず死亡した個体もいくつかあった。2003年になってようやく、1981年の計画開始以来はじめての野生で飛ぶ事が出来る鳥が誕生した。
コンドルとジョン・ミューアとハーフドーム（ヨセミテ国立公園）が描かれた25セント硬貨が、カリフォルニア州で2005年1月に発行された。
안데스콘도르(Andean condor, Vultur gryphus)는 콘도르과에 속하는 남아메리카의 새로, Vultur 속에 속하는 유일한 새이다. 안데스 산맥 및 남아메리카 서쪽에 인접한 태평양 해안에서 볼 수 있는 안데스콘도르는 날개 길이가 최대 3.2미터 (10피트 6인치)에 이른다.[1]
안데스콘도르는 아르헨티나, 볼리비아, 칠레, 콜롬비아, 에콰도르, 페루의 상징이며, 안데스 지역의 신화와 민속에서 중요한 역할을 한다. 안데스콘도르는 IUCN에 의해 취약종으로 지정되어 있다.[2]
안데스콘도르(Andean condor, Vultur gryphus)는 콘도르과에 속하는 남아메리카의 새로, Vultur 속에 속하는 유일한 새이다. 안데스 산맥 및 남아메리카 서쪽에 인접한 태평양 해안에서 볼 수 있는 안데스콘도르는 날개 길이가 최대 3.2미터 (10피트 6인치)에 이른다.
안데스콘도르는 아르헨티나, 볼리비아, 칠레, 콜롬비아, 에콰도르, 페루의 상징이며, 안데스 지역의 신화와 민속에서 중요한 역할을 한다. 안데스콘도르는 IUCN에 의해 취약종으로 지정되어 있다.
.jpg)
.jpg)
