Батьківщиною кервеля вважається Західна Азія та Кавказ. Культивується у Криму, Молдові та Закавказзі. Розмножується кервель насінням. Невибагливий до ґрунту, найкраще росте у тінистих місцинах.
Був відомий ще у III столітті до н. е. давнім грекам та римлянам, які використовували кервель як супову приправу та додавали його у соуси. І понині кервель вважається цінною пряносмаковою рослиною за тонкий анісовий запах і великий вміст вітамінів.
Як приправу використовують молоді ніжні листя, зібрані до цвітіння. Щоб збільшити вихід листя збирачі постійно зривають квіткові бруньки. Свіже листя додають до салатів, супів, м'ясних страв, страв з яєць, сиру, баранини та смаженої риби, часто використовують для ароматизації оцту.
Широкого використання набув кервель і в народній медицині, зокрема при лікуванні розладів шлунку, хвороб нирок, запамороченні, захворюваннях дихальних шляхів, сечового міхура, туберкульозі, а також при висипах на шкірі.
Молоді листки кервеля, зібрані до цвітіння, містять ефірні олії, глікозиди, каротин, вітамін C, мінеральні солі магнію та калію.
білки 23.2 гр [6е місце]
вода 7.2 гр [116]
жири 3.9 гр [26]
вуглеводи 49.1 гр [17]
енергія (кКал) 237 кКал [32]
A (ретинол) 1755 мкг [8]
B1 (тиамін) 0.38 мг [20]
B2 (рибофлавін) 0.68 мг [4]
B3 (ніацин) 5.4 мг [8]
B6 (піридоксин) 0.93 мг [5]
B9 (фолиева к-та) 274 мкг [5]
C (аскорбинова к-та) 50 мг [19]
жирні кислоти (мононенасищені) 1,399 г [22]
жирні кислоті (полінасищені) 1,8 г [20]
насищені жирні кислоти 0,169 г [36]
залізо (Fe) 31.95 мг [3]
калій (K) 4740 мг [1]
кальцій (Ca) 1346 мг [2]
магній (Mg) 130 мг [20]
марганець (Mn) 2.1 мг [17]
мідь (Cu) 0.44 мг [27]
натрій (Na) 83 мг [4]
селен (Se) 29.3 мкг [5]
фосфор (P) 450 мг [13]
цинк (Zn) 8.8 мг [1]
