El bolet de noguer (Polyporus squamosus), degut al seu llarg període de creixement, es pot trobar gairebé durant tot l'any. És un bolet relativament fàcil d'identificar que se distingeix d'altres espècies pròximes del gènere Polyporus, per la seua mida i pel seu hàbitat. Els exemplars molt joves, de carn tendra, es poden menjar després d'una cocció prolongada a fi d'estovar-los. No es tracta, però, d'un bolet amb tradició ni vocació culinària.
El barret fa de 5 a 30 cm d'amplada, o més i tot, en forma de ventall, de color blanc brut o bé grogós, recobert d'escames amples, de color bru fosc. El carpòfor, que és de creixement molt lent, es pot mantindre durant molts mesos. A la part inferior, l'himeni entapissa l'interior de tubets molt fins, de fins a 7 mm de longitud, a penes decurrents pel peu, amb porus de color blanc o crema. El peu és gruixut i rabassut, de 3 a 10 cm, generalment en posició lateral, amb la base de color bru en els bolets joves i negra en els més vells. Carn tendra al principi, més tard coriàcia i molt dura al final, amb olor de farina rància i gust dolç.
Viu sobre fusta, preferentment d'arbres de boscos de ribera (salzes, pollancres, freixes...), sobre troncs caiguts o damunt dels arbres vius, a les ferides i a les branques esqueixades.
El bolet de noguer (Polyporus squamosus), degut al seu llarg període de creixement, es pot trobar gairebé durant tot l'any. És un bolet relativament fàcil d'identificar que se distingeix d'altres espècies pròximes del gènere Polyporus, per la seua mida i pel seu hàbitat. Els exemplars molt joves, de carn tendra, es poden menjar després d'una cocció prolongada a fi d'estovar-los. No es tracta, però, d'un bolet amb tradició ni vocació culinària.
Choroš šupinatý (Polyporus squamosus) je houba z čeledi chorošovitých. Jedná se o patogena napadajícího živé rostlinné tkáně a dřevokaznou houbu rozkládájící mrtvou hmotu. Vyskytuje na stromech a jejich zbytcích v Evropě, Asii, Austrálii i Severní Americe. Mladé plodnice jsou jedlé. Choroš má specifickou vůni, která připomíná okurky.
Autorem jejího současného pojmenování je Elias Magnus Fries, který ji popsal ve svém díle Systema Mycologicum z roku 1821. Již předtím v roce 1778 ji coby Boletus squamosus popsal William Hudson.
POLPSQ[1]
Podle EPPO a Biolib pro patogena Polyporus squamosus je používáno mnoho různých synonym, například Boletus cellulosus nebo Trametes retirugis.[2][1]
Choroš šupinatý má jednoleté, kloboukaté až polokloboukaté s krátkým třeněm. Plodnice na živých stromech, nebo neživých částech dřevin vyrůstají jednotlivě nebo častěji v trsech. Třeň bývá většinou postranní, někdy centrální. Klobouk plodnice je až 10 – 60cm široký, vějířovitý, klínovitý, ledvinitý, nebo okrouhlý, uprostřed prohloubený. Masitý, žlutorezavý až okrově rezavý, na povrchu pokrytý hnědými šupinami. Tmavohnědé šupiny přitisklé, na konci dřípatě roztřepené nebo zahrocené.[3][4]
Ústí rourek bílé, později zažloutlé, nanejvýš 1 cm vysoké, s nepravidelnými, 1 – 2 mm širokými, zubatými, krémově nažloutlými až okrově hnědými póry. Tvar rourek je sbíhavý až labyrintický. Třeň je krémově nažloutlý, v horní části s hnědavou síťkou, v dolní části hnědý až černohnědý. Bývá středový nebo výstředný, u plodnic rostoucích z kmenů a větví nakonec postranní, bývá až 8 cm dlouhý, tlustý. Dužnina je v mládí masitá, šťavnatá, dosti měkká, bílá, má výraznou okurkově moučnatou vůni a chuť, časem je dost tuhá, později suše kožovitá a může získat i nepříjemný pach připomínající žluklý tuk.[4]
Plodnice rostou jednotlivě, střechovitě nad sebou nebo trsovitě, narůstají během celé vegetační sezóny, staré plodnice mohou přetrvávat celoročně, ale obvykle je v létě rychle zničí hmyz. Patogen způsobuje bílou hnilobu dřevní hmoty, která bývá černě ohraničena.[3][4]
Mezi obvyklé hostitele patří listnaté dřeviny. Patogen se vyskytuje i v ovocných sadech na hrušních, ale byl nejčastěji popsán na rostlinách rodu (podle Atlas poškození dřevin[3]):
Symptomem je tvorba jednoletých plodnic kdekoliv na kmeni, na řezných ranách, na pařezech. Mezi příznaky napadení patří prosychání a lámání větví .[3]
Záměna je možná za choroš hlíznatý (Polyporus tuberaster), jenž je také jedlý.
Choroba způsobuje úhyn napadených dřevin a je proto vhodné tyto dřeviny co nejdříve vykácet.[3]
Choroš šupinatý je jedlá houba, ale prakticky se používají pouze nejmladší plodnice, například jako přídavek do polévek. Starší houby bývají těžko stravitelné a nejsou ani příliš chutné. U některých osob může požití houby vyvolat i zvracení.[4]
Jednotlivé stromy kdekoliv. Někdy lze příznaky nalézt i na kořenech v půdě.[5]
Infekce do rostliny podle dostupných informací proniká přes poranění.[3]
Okamžité vykácení.
Obrázky, zvuky či videa k tématu choroš šupinatý ve Wikimedia Commons
Choroš šupinatý (Polyporus squamosus) je houba z čeledi chorošovitých. Jedná se o patogena napadajícího živé rostlinné tkáně a dřevokaznou houbu rozkládájící mrtvou hmotu. Vyskytuje na stromech a jejich zbytcích v Evropě, Asii, Austrálii i Severní Americe. Mladé plodnice jsou jedlé. Choroš má specifickou vůni, která připomíná okurky.
Autorem jejího současného pojmenování je Elias Magnus Fries, který ji popsal ve svém díle Systema Mycologicum z roku 1821. Již předtím v roce 1778 ji coby Boletus squamosus popsal William Hudson.
Suomukääpä (Polyporus squamosus) on jopa 50–70 senttiä leveä yksivuotinen kääpä. Oljenvärisessä yläpinnassa on kynnen kokoisia, tummanruskeita suomuja, joista laji on saanut suomenkielisen nimensä. Alapuolella sijaitsee kermanvalkoinen pillistö. Pillit ovat kulmikkaita ja suuria. Suomukäävän malto on valkoista ja pehmeän juustomaista, mutta vanhetessaan se muuttuu sitkeäksi ja kuivana korkkimaiseksi. Lyhyt ja tukeva jalka on mustanruskea ja nystyinen. Kääpä viihtyy parhaiten Etelä-Suomen lehtimetsien elävissä jalopuissa kuten jalavissa, saarnissa ja vaahteroissa. Kääpä elää puussa usein vuosikymmeniä aiheuttaen puun sisäosan muuttumisen pehmeäksi valkolahoksi.[2] Rannoilla ja puronvarsilla elää harvinaisena pienempi muoto. Tämä pajuissa kasvava suomukääpä on vain 10-15 cm leveä, mutta muuten samanlainen. Nuoret suomukäävät ovat syötäviä, kun ne leikkaa juustohöylällä ohuiksi lastuiksi ja ruskistaa kevyesti uunissa.
Suomukääpä (Polyporus squamosus) on jopa 50–70 senttiä leveä yksivuotinen kääpä. Oljenvärisessä yläpinnassa on kynnen kokoisia, tummanruskeita suomuja, joista laji on saanut suomenkielisen nimensä. Alapuolella sijaitsee kermanvalkoinen pillistö. Pillit ovat kulmikkaita ja suuria. Suomukäävän malto on valkoista ja pehmeän juustomaista, mutta vanhetessaan se muuttuu sitkeäksi ja kuivana korkkimaiseksi. Lyhyt ja tukeva jalka on mustanruskea ja nystyinen. Kääpä viihtyy parhaiten Etelä-Suomen lehtimetsien elävissä jalopuissa kuten jalavissa, saarnissa ja vaahteroissa. Kääpä elää puussa usein vuosikymmeniä aiheuttaen puun sisäosan muuttumisen pehmeäksi valkolahoksi. Rannoilla ja puronvarsilla elää harvinaisena pienempi muoto. Tämä pajuissa kasvava suomukääpä on vain 10-15 cm leveä, mutta muuten samanlainen. Nuoret suomukäävät ovat syötäviä, kun ne leikkaa juustohöylällä ohuiksi lastuiksi ja ruskistaa kevyesti uunissa.
De zadelzwam (Polyporus squamosus) is een paddenstoel uit de familie Polyporaceae.
De zadelzwam is een vaak geziene paddenstoel op levende bomen en dood hout. De soort komt het gehele jaar voor. De zadelzwam heeft een bijzondere voorkeur voor de iep en beuk. Soms komt de zadelzwam ook hoog boven de grond voor.
De hoed heeft een doorsnede van 13-50 cm en is waaiervormig. Hij is geelbruinachtig met concentrische ringen van bruine schubben.
De steel is 3-8 cm hoog en 3-8 cm dik. Bovenaan is de steel licht geelbruin, onderaan bruinzwart. De steel zit bijna nooit centraal.
De buisjes zijn kort, netvormig aflopend op de steel. Aanvankelijk zijn ze wit, maar later worden ze geelachtig.
Het vlees is wit. Bij jonge exemplaren is het zacht, later wordt het kurkachtig. Vaak heeft het vlees een meelgeur. In het vlees zitten vaak kleine kevertjes.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Polyporus squamosus op Wikimedia Commons. De zadelzwam (Polyporus squamosus) is een paddenstoel uit de familie Polyporaceae.
Żagiew łuskowata (Cerioporus squamosus (Huds.) Quél.) – gatunek grzybów należący do rodziny żagwiowatych (Polyporaceae)[1].
Pozycja w klasyfikacji według Index Fungorum: Cerioporus, Polyporaceae, Polyporales, Incertae sedis, Agaricomycetes, Agaricomycotina, Basidiomycota, Fungi[1].
Po raz pierwszy takson ten zdiagnozował w 1778 r. William Hudson nadając mu nazwę Boletus squamosus. Obecną, uznaną przez Index Fungorum nazwę nadał mu w 1778 r. Lucien Quélet, przenosząc go do rodzaju Lentinus[1].
Synonimów naukowych posiada ponad 60. Niektóre z nich[2]:
Nazwę polską podał Franciszek Błoński w 1889 r. W polskim piśmiennictwie mykologicznym gatunek ten ma też inne nazwy: huba łuskowata, horosz szupinowaty, huba wielka[3]. Wszystkie nazwy polskie są niespójne z aktualną nazwą naukową.
Średnicy 10-40 cm. Młode prawie płaskie z podwiniętym brzegiem, starsze lekko lejkowate; pokryty ciemnobrązowymi łuskami na białawym do jasnobrązowego tle (patrząc od środka na zewnątrz kapelusza)[4][5].
Nieregularne, kanciaste, białe/kremowe pory im dalej od trzonu tym mniejsze, średnicy 1-2,5 mm, zbiegające.
Najczęściej boczny, krótki i krępy z rurkami płynnie przechodzącymi z kapelusza na trzon. Górą zazwyczaj biały lub brudnocielisty, dołem pokryty brązowoczarnym lub czarnym kutnerem[6]
Biały, o słabym smaku i zapachu mączno-ogórkowym. Jest soczysto-mięsisty, zaś po wyschnięciu staje się lekki, korkowaty i kruchy[4].
Biały. Zarodniki podłużnie eliptyczne, gładkie, o rozmiarach 10-13 × 4-5 µm[5].
Pospolicie występuje w całej Polsce (z wyjątkiem wyższych partii gór)[6].
Występuje w lasach, parkach, ogrodach, w zaroślach i przy drogach. Rośnie na żywych i obumierających pniach drzew liściastych, rzadko na iglastych[6]. Występuje na drzewach niemal przez cały rok; młode owocniki pojawiają się w marcu i rozwijają się do pierwszych mrozów, a przejrzałe owocniki utrzymują się na pniach czasami nawet do lutego. Rozwija się najczęściej na bukach, klonach i jesionach[7]. Stwierdzono występowanie na następujących drzewach: Acer negundo, Acer pensylvanicum, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Acer saccharinum, Aesculus hippocastanum, Betula pendula, Celtis occidentalis, Fagus, Fraxinus excelsior, Juglans regia, Malus domestica, Populus nigra, Populs sp., Prunus domestica, Quercus petraea, Quercus sp., Robinia, Salix alba, Salix fragilis, Salix sp., Tilia sp., Ulmus glabra, Ulmus minor, Ulmus sp.[3]
Pasożyt żywych drzew[6]. Grzyb jadalny. Jadalne są tylko młode owocniki, jednak są mało smaczne. Z czasem twardniejący miąższ grzyba czyni go niezdatnym do spożycia. Przed jedzeniem należy obgotować. Dawniej w okresach głodu wykorzystywano również starsze owocniki. Krojono je grubo i gotowano. Z wywaru robiono zupę grzybową[7].
Żagiew bulwiasta (Polyporus tuberaster). Owocnik dużo mniejszy (do 15 cm średnicy). Kapelusz lejkowaty, trzon centralny[6].
.jpg)
Żagiew łuskowata (Cerioporus squamosus (Huds.) Quél.) – gatunek grzybów należący do rodziny żagwiowatych (Polyporaceae).
Polyporus squamosus (William Hudson, 1778 ex Elias Magnus Fries (1821) sin. Cerioporus squamosus (William Hudson, 1778 ex Lucien Quélet) (1886),[1] din încrengătura Basidiomycota în familia Polyporaceae și de genul Polyporus, este numit în popor buretele nucului, păstrăv de nuc sau urechea nucului.[2] El este o specie de ciuperci comestibile, fiind, când apare pe trunchiuri aflați în putrefacție, un saprofit, dar în primul rând un parazit. Atunci produce o distrugere frapantă și pricinuiește importante pagube, provocând putregaiul alb al lemnului. Se dezvoltă în România, Basarabia și Bucovina de Nord, crescând solitar sau în grupuri, deseori etajat unul peste altul, în păduri de foioase, mixte și parcuri pe arbori cu lemn de esență tare, în special pe nuci și ulmi, de la câmpie la munte, dar mereu pe vreme umedă, din (aprilie) mai până iunie și încă odată din septembrie până octombrie (noiembrie).[3][4]
P. squamosus, solzi
P. squamosus, pori
P. squamosus, spori
P. squamosus tineri
P. squamosus bătrân
P. squamosus ca dăunător
Datorită aspectului său semnificativ, păstrăvul de nuc poate fi confundat numai cu puține specii ale aceluiași gen, cum ar fi: Polyporus ciliatus sin. Polyporus brumalis (necomestibil),[5] Polyporus craterellus sin. Polyporus picipes (necomestibil),[6] Polyporus leptocephalus sin. Polyporus varius (necomestibil)[7] sau Polyporus tuberaster (comestibil).[8]
Începători ar putea să-l confundă cu tot comestibilul Sarcodon imbricatus care însă crește pe sol și are țepi pe dedesubt.[9]
Polyporus ciliatus sin. brumalis
Polyporus craterellus sin. picipes
Polyporus leptocephalus sin. varius
Polyporus tuberaster
Sarcodon imbricatus
Se spune adesea oară, că urechea nucului nu are o valoare culinară deosebită. Dar prăjită în unt cu usturoi și verdețuri pe o felie de franzelă[10] sau cu slănină și o mămăliguță precum panată și pregătită ca un șnițel,[11] este destul de gustoasă. Se poate prepara cu el și o ciorbă.[12] Buretele nu se potrivește pentru uscat.
Materiale media legate de Urechea nucului la Wikimedia Commons
Polyporus squamosus (William Hudson, 1778 ex Elias Magnus Fries (1821) sin. Cerioporus squamosus (William Hudson, 1778 ex Lucien Quélet) (1886), din încrengătura Basidiomycota în familia Polyporaceae și de genul Polyporus, este numit în popor buretele nucului, păstrăv de nuc sau urechea nucului. El este o specie de ciuperci comestibile, fiind, când apare pe trunchiuri aflați în putrefacție, un saprofit, dar în primul rând un parazit. Atunci produce o distrugere frapantă și pricinuiește importante pagube, provocând putregaiul alb al lemnului. Se dezvoltă în România, Basarabia și Bucovina de Nord, crescând solitar sau în grupuri, deseori etajat unul peste altul, în păduri de foioase, mixte și parcuri pe arbori cu lemn de esență tare, în special pe nuci și ulmi, de la câmpie la munte, dar mereu pe vreme umedă, din (aprilie) mai până iunie și încă odată din septembrie până octombrie (noiembrie).
Широко поширений вид, на схід від Скелястих гір в США і по всій Європі. Зазвичай плодові тіла розвивається навесні, рідше — і восени, іноді і влітку.
Шапинка гриба спочатку ниркоподібна, а потім розпростерта, діаметром близько 40 см. Її поверхня суха, матова, сірувато-жовта, густо всіяна дрібними лусочками бурого кольору, розташованими колами. Спороносний шар трубчастий, пористий, великозернистий. Ніжка ексцентрична, рідше збоку, висотою близько 10 см і діаметром близько 4 см. Її поверхня гладка, суха, вгорі світла з тонким сітчастим малюнком, а внизу бура, майже чорна. М'якоть товста, м'ясиста, пружна, у зрілих грибів жорстка, дерев'яниста, з ледь відчутним борошнистим запахом.
Трутовик лускатий відноситься до четвертої категорії грибів. Має хороші смакові якостямі, універсальний у вжитку. У їжу використовуються тільки молоді гриби.
_%D0%A2%D1%80%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_%D0%BB%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9.jpg)
Polyporus squamosus là một loài nấm. Loài nấm này phân bố rộng rãi, được tìm thấy ở Bắc Mỹ, Úc, châu Á và châu Âu, nơi nó gây ra một vết thối trắng trong tâm gỗ cây và gỗ cứng sống và đã chết.
Loài nấm này đã được mô tả khoa học đầu tiên bởi nhà thực vật học người Anh William Hudson vào năm 1778, người đã đặt tên cho nó với danh pháp Boletus squamosus. Loài nấm này được đặt tên hiện tại của nó vào năm 1821 bởi Elias Magnus Fries trong Systema Mygocium của ông.
Sinh vật này là phổ biến và rộng rãi, được tìm thấy ở phía đông dãy Rocky ở Hoa Kỳ và trên nhiều nước châu Âu. Chúng cũng được tìm thấy ở Australia và châu Á. Chúng thường mọc quả thể vào mùa xuân, đôi khi trong mùa thu, và hiếm khi vào mùa khác.
Bài viết liên quan đến Lớp Nấm tán này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Polyporus squamosus là một loài nấm. Loài nấm này phân bố rộng rãi, được tìm thấy ở Bắc Mỹ, Úc, châu Á và châu Âu, nơi nó gây ra một vết thối trắng trong tâm gỗ cây và gỗ cứng sống và đã chết.
Loài nấm này đã được mô tả khoa học đầu tiên bởi nhà thực vật học người Anh William Hudson vào năm 1778, người đã đặt tên cho nó với danh pháp Boletus squamosus. Loài nấm này được đặt tên hiện tại của nó vào năm 1821 bởi Elias Magnus Fries trong Systema Mygocium của ông.
Sinh vật này là phổ biến và rộng rãi, được tìm thấy ở phía đông dãy Rocky ở Hoa Kỳ và trên nhiều nước châu Âu. Chúng cũng được tìm thấy ở Australia và châu Á. Chúng thường mọc quả thể vào mùa xuân, đôi khi trong mùa thu, và hiếm khi vào mùa khác.
Съедобен, но в пищу годятся только молодые и нежные экземпляры, так как в старости гриб становится слишком жёстким. Молодость гриба определяется лёгким щипком края шляпы — если крошится, то годится в пищу. В голодные времена использовались и старые экземпляры трутовика чешуйчатого — из них варили грибной бульон[1].
Съедобен, но в пищу годятся только молодые и нежные экземпляры, так как в старости гриб становится слишком жёстким. Молодость гриба определяется лёгким щипком края шляпы — если крошится, то годится в пищу. В голодные времена использовались и старые экземпляры трутовика чешуйчатого — из них варили грибной бульон.
寬鱗多孔菌（学名：Polyporus squamosus），屬多孔菌科一種，是木棲腐生的中型菇類，可食用。它广泛分布，在北美，澳洲，亚洲和欧洲均有发现，生活在硬木树种林中。
该物种于1778年由英国生物学家首次描述，当时命名为Boletus squamosus。[1]现名则由瑞典生物学家伊利阿斯·马格努斯·弗里斯于1821年在《真菌分类系统》（Systema Mycologicum）中提出。[2]
该蘑菇通常生长在枯死的树桩或枝干上，子实体直径为8–30厘米，厚度可达10厘米。颜色为黄色至棕色，上面有格状纹路。背面为典型的多孔菌屬特点，由紧密排列的管子组成，管子长度为1至12毫米长。柄粗而且短，长度可达5厘米。[3]
该蘑菇分布广泛，美国落基山脉东部、欧洲大部分地区、澳大利亚以及亚洲均有发现。通常在春季生长，偶尔也在秋季，很少在其他季节。经常成片生长，区域可达50厘米。[4]它在林地生态系统中起着重要的作用，分解木材，通常为榆树，但很少寄生在活的树上。其他的树主要包括梣树、山毛榉、欧洲七叶树]、枫树、悬铃木、杨树和柳树。[5]
分類 界 : 菌界 門 : 担子菌門 綱 : 真正担子菌綱 目 : サルノコシカケ目 科 : サルノコシカケ科 属 : タマチョレイタケ属 種 : アミヒラタケ 学名 Polyporus squamosus 和名 アミヒラタケ 英名 Dryad's saddleアミヒラタケ（学名：Polyporus squamosus）は、サルノコシカケ科タマチョレイタケ属の菌類。
英語圏では、Dryad's saddle や Pheasant's back mushroomという名前を持っている。Dryad's saddleはドライアドの鞍を意味しており、ギリシア神話のドライアドがこのキノコの上に座るのにちょうどよいと想像したと考えられる。Pheasant's back mushroomは雉の背中という意味であり、これは傘の部分の色の一致や見た目の一致に由来している。
一般的に傘の直径は8 - 30センチメートル（60センチメートルにまで育つものもある）で、厚さは10センチメートル程度にまで育つ。色は黄色から茶色であり、表面は鱗に覆われたようになっている。傘の裏面は多孔菌の特徴である、小さい穴の開いたスポンジのような状態になっている。柄はもっぱら太くなっている。
胞子紋は白色である。
1個でみられることが多く、群れている場合は2 - 3個で生えていることが多い。棚のような形を形成する。
若い標本はやわらかいが、老いてくると硬くなっていく。
このキノコは一般的な種であり、後半に分布している。アメリカ合衆国ではロッキー山脈から西、ヨーロッパではほぼ全体に分布している。
大抵は春に生え、秋にも見られることがある。それ以外の季節では、見ることはまれである。アミガサタケを探しているときに見かけることができる。アミガサタケもアミヒラタケも春に生え、同じような時期に出現する。
森林の生態系で木を分解する重要な役割を果たしている。特に朽ちた楡の木や生きたカエデの木に生える。しかし、まれに生きた木に寄生して生きているものも見られる。植物を木化するリグニンを分解できる特性を持っている。
無毒にもかかわらず、若くて柔らかい場合を除き、一般的には食用に価値を見出しにくい。料理本では、一般的に若いものを集めて小さく切り、弱火で調理することを勧めている。
この種や他のタマチョレイタケ属から厚く堅い紙を作る人々もいる。
スイカの皮のような匂いを放つこのキノコを調理する方法の1つに、茹でてシュガー・シロップに漬けた後、冷蔵庫で冷やすことで、スイカ風味の飴を作ることが挙げられる。
この項目は、菌類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（P:生き物と自然／PJ生物）。 
アミヒラタケ（学名：Polyporus squamosus）は、サルノコシカケ科タマチョレイタケ属の菌類。
英語圏では、Dryad's saddle や Pheasant's back mushroomという名前を持っている。Dryad's saddleはドライアドの鞍を意味しており、ギリシア神話のドライアドがこのキノコの上に座るのにちょうどよいと想像したと考えられる。Pheasant's back mushroomは雉の背中という意味であり、これは傘の部分の色の一致や見た目の一致に由来している。
_Fr_143887.jpg)
.jpg)
_Fr_143887.jpg)
_Fr_418219.jpg)
.jpg)
