İlanbaşı (lat. Dracocephalum)[1] — dalamazkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.[2]
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. İlanbaşı (lat. Dracocephalum) — dalamazkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Dracocephalum és un gènere que agrupa aproximadament 45 espècies d'angiospermes herbàcies i perennes que pertany a la família de les lamiàcies, anomenat Dracocèfal.
Gènere natiu de les regions atemperades de l'hemisferi nord. La seua regió abarca des de l'est d'Europa fins a Sibèria.
Resistent al fred i fàcil de cultivar en climes atemperats en un sòl prou fèrtil, amb una necessitat d'humitat abundant en primavera i estiu. Un lloc assolellat però protegit serà el millor per a ells. Es pot propagar per divisió de grups, poden arribar a créixer fins a uns 15-19 centímetres.
Dracocephalum és un gènere que agrupa aproximadament 45 espècies d'angiospermes herbàcies i perennes que pertany a la família de les lamiàcies, anomenat Dracocèfal.
Včelník (Dracocephalum) je rod kvetoucích rostlin z čeledi hluchavkovitých, kde je řazen do podčeledi Nepetoideae.
Je to rod euroasijského původu a je tvořen přibližně 45 druhy. Převážná většina se jich vyskytuje v Číně a asijském Rusku, podstatně méně jich roste v Evropě a po jednom se nachází v přírodě Severní Ameriky a severní Afriky.
V České republice roste jako původní rostlina jediný druh - včelník rakouský (Dracocephalum austriacum), který náleží mezi kriticky ohrožené druhy květeny ČR.[1][2] Některé další druhy jsou pěstovány jako zahradní byliny.
Rostliny tohoto rodu bývají jednoleté nebo vytrvalé. Jejich holé nebo jemně chlupaté lodyhy, které u báze někdy dřevnatí, bývají jednoduché nebo rozvětvené, přímé neb vystoupavé. Vstřícné řapíkaté nebo přisedlé listy bývají podlouhle vejčité, kopinaté, celokrajné nebo dlanitosečné či peřenosečné, jejich úkrojky 1 až 15 mm široké jsou po obvodě celistvé nebo zubaté.
Stopkaté dvoupyské květy vyrůstají v lichopřeslenech. Kalich s nestejnými pěti zubatými plátky je trubkovitý nebo zvonkovitý, obvykle nevýrazně dvoupyský. Horní pysk kalichu je trojzubý, střední z nich bývá nejdelší. Dvoupyská koruna s útlou trubkou na konci rozšířenou bývá modrá, fialová, růžová nebo vzácně bílá. Horní dvoulaločný pysk koruny je často vyklenutý, dolní trojlaločný mívá střední lalok největší. Tyčinky jsou čtyři, dvě horní zadní jsou delší, jejich prašníky jsou lysé. Svrchní semeník srostl ze dvou plodolistů a má čtyři oddíly, čnělka nese jednu dvoulaločnou bliznu. Květy jsou opylovány hmyzem. Plod je poltivý, obsahuje čtyři vejčité tvrdky které jsou nevýrazně trojboké, obvykle hladké a někdy po navlhčení slizovatí.
Rostliny včelníku obsahují ve květech hodně nektaru, jsou považovány za medonosné. Některé druhy, např. včelník moldavský, slouží v lidovém lékařství jako rostliny tlumící bolest a psychické potíže, z kvetoucích natí se vaří čaje. S jinými druhy se můžeme ojediněle setkat v zahradách, např. se včelníkem skalním, jehož husté nazelenalé rostliny s modrými květy nacházejí uplatnění mezi skupinami nízkých trvalek.[3][4][5]
Obrázky, zvuky či videa k tématu včelník ve Wikimedia Commons
Včelník (Dracocephalum) je rod kvetoucích rostlin z čeledi hluchavkovitých, kde je řazen do podčeledi Nepetoideae.
Die Drachenköpfe (Dracocephalum) sind eine Pflanzengattung in der Familie der Lippenblütler (Lamiaceae). Die etwa 70 Arten kommen hauptsächlich in Asien vor.
Drachenkopf-Arten sind meist ausdauernde, seltener einjährige krautige Pflanzen. Der Stängel ist aufrecht oder niederliegend.[1]
Die gegenständig angeordneten Laubblätter sind an der Stängelbasis lang gestielt, weiter oben sind sie gestielt oder sitzend. Die Blattspreiten sind einfach bis fiederschnittig und gekerbt bis ganzrandig.[1][2]
Die Scheinquirle sind in dichten köpfchenförmigen oder ährigen Blütenständen angeordnet, oder liegen weiter auseinander. Die Tragblätter sind meist scharf gesägt oder stachelig und nur selten ganzrandig.[1]
Die zwittrigen Blüten sind zygomorph und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Die fünf Kelchblätter sind röhrig oder glockig-röhrig verwachsen. Die Kelchröhre ist stark oder leicht gebogen. Der Kelch besitzt 15 Nerven und ist zweilippig. Die fünf Kelchzähne sind fast gleich, manchmal ist der mittlere Zahn der oberen Kelchlippe breiter als die benachbarten Zähne. Die Kante der Einschnitte zwischen den Kelchzähnen ist verdickt. Die blau-lilane, rosafarbene, violette oder seltener weiße Krone ist zweilippig. Die fünf Kronblätter sind verwachsen. An der Basis ist die Kronröhre verengt und am Schlund geweitet. Die Oberlippe ist stark oder leicht gebogen. Die Unterlippe ist dreilappig, wobei der mittlere Lappen der größte ist. Es sind vier Staubblätter vorhanden, von denen die beiden hinteren länger als die beiden vorderen sind. Die Staubbeutel sind kahl oder selten behaart. Die Spitze der Griffel ist gleichmäßig zweigeteilt.[1]
Die vier Klausen sind länglich, glatt und manchmal klebrig.[1][2]
Die Erstveröffentlichung der Gattung Dracocephalum erfolgte 1753 durch Carl von Linné in Species Plantarum, Band 2, Seite 594–596. Typusart ist Dracocephalum moldavica L.[3] Synonyme für Dracocephalum L. sind Cephaloma Neck., nom. inval., Dracontocephalium Hassk., Fedtschenkiella Kudr., Moldavica Fabr., Ruyschia Fabr. nom. superfl. und Ruyschiana Mill.[4][5]
Die Gattung Dracocephalum gehört zur Untertribus Nepetinae aus der Tribus Mentheae in der Unterfamilie Nepetoideae innerhalb der Familie der Lippenblütler (Lamiaceae).[4] Nah verwandt ist die Gattung Nepeta L.[1]
Die Gattung Dracocephalum kommt hauptsächlich in alpinen und semiariden Gebieten des gemäßigten Asien vor; daneben sind einige Arten auch in Europa und je eine in Nordamerika und Nordafrika heimisch. In China gibt es etwa 35 Arten.[1]
Einige Arten der Drachenkopf-Arten werden als Zierpflanzen genutzt.[6]
Xi-wen Li, Ian C. Hedge: Lamiaceae Lindley. In: Wu Zheng-yi & Peter H. Raven (Hrsg.): Flora of China. Verbenaceae through Solanaceae. Band 17. Science Press und Missouri Botanical Garden Press, Beijing und St. Louis 1994, ISBN 0-915279-24-X, Dracocephalum Linnaeus, S. 124 (englisch, textgleich online wie gedrucktem Werk – Abschnitte Beschreibung und Verbreitung).
Die Drachenköpfe (Dracocephalum) sind eine Pflanzengattung in der Familie der Lippenblütler (Lamiaceae). Die etwa 70 Arten kommen hauptsächlich in Asien vor.
Аркароту (Dracocephalum) - өсүмдүктөрдүн эрин гүлдүүлөр тукумунун уруусу, көп жылдык чөп. Тамыр-сабактуу, сабактары 10-30 см, төрт кырдуу, тик же жерге төшөлүп өсөт. Жалбырактары узун же кыска саптуу. Түндүк Америкада, Азияда, Европада кеңири таралган. Кыргнда 16 түрү өсөт. Аркароту - балдуу өсүмдүк. Нектары тунук, түссүз, лимон жыттуу, канттуулугу 60%га жетет. Айрым түрлөрү дары-дармек алуу жана кооздук үчүн өстүрүлөт.
Аркароту (Dracocephalum) - өсүмдүктөрдүн эрин гүлдүүлөр тукумунун уруусу, көп жылдык чөп. Тамыр-сабактуу, сабактары 10-30 см, төрт кырдуу, тик же жерге төшөлүп өсөт. Жалбырактары узун же кыска саптуу. Түндүк Америкада, Азияда, Европада кеңири таралган. Кыргнда 16 түрү өсөт. Аркароту - балдуу өсүмдүк. Нектары тунук, түссүз, лимон жыттуу, канттуулугу 60%га жетет. Айрым түрлөрү дары-дармек алуу жана кооздук үчүн өстүрүлөт.
Инегуйпря тикше[1], лиякс: чопачапря тикше[1] — (лат. Dracocéphalum, руз. Змееголо́вник) — тикшень касовкс Сэнь тюсонь цецянсетнень (Lamiaceae).
Лемесь Dracocephalum саеви (грек. δράκων, эрз. гуй, руз. дракон, змея) ды (κεφαλή эрз. пря, руз. голова) валтнестэ. Даль Оладимир сёрмады (руз. «драконова голова»)[2].
Ботаникань артовкс (Dracocéphalum moldavica) Якоб Штурмонь книгасто: «Deutschlands Flora in Abbildungen», 1796
Dracocephalum is a genus of about 60[1] to 70 species[2][3] of flowering plants in the family Lamiaceae, native to temperate regions of the Northern Hemisphere. These flowers, collectively called dragonhead, are annual or perennial herbaceous plants or subshrubs, growing to 15 to 90 centimeters tall.
Dracocephalum is a genus of about 60 to 70 species of flowering plants in the family Lamiaceae, native to temperate regions of the Northern Hemisphere. These flowers, collectively called dragonhead, are annual or perennial herbaceous plants or subshrubs, growing to 15 to 90 centimeters tall.
Dracocephalum , es un género de plantas fanerógamas perteneciente a la familia Lamiaceae, nativo de las regiones templadas del hemisferio norte. Comprende 200 especies descritas y de estas, solo 74 aceptadas.[2]
Son plantas herbáceas anuales o perennes o sub arbustos que alcanzan 15-90 cm de altura.
El género fue descrito por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 2: 594. 1753.[3] La especie tipo es: Dracocephalum moldavica L.
A continuación se brinda un listado de las especies del género Dracocephalum aceptadas hasta septiembre de 2014, ordenadas alfabéticamente. Para cada una se indica el nombre binomial seguido del autor, abreviado según las convenciones y usos.
Dracocephalum , es un género de plantas fanerógamas perteneciente a la familia Lamiaceae, nativo de las regiones templadas del hemisferio norte. Comprende 200 especies descritas y de estas, solo 74 aceptadas.
Tondipea (Dracocephalum L.) on taimede perekond huulõieliste sugukonnast.
Perekonda kuulub umbes 45 liiki, mille levilaks on põhjapoolkera parasvööde. Esindatud on nii üheaastased taimed kui ka püsikud. Haabituselt on tegu 15–90 cm kõrguste rohttaimede ja poolpõõsastega.
Eestis on levinud kaks liiki:
Kultuurtaimena kasvatatakse moldaavia tondipead.
Tondipea (Dracocephalum L.) on taimede perekond huulõieliste sugukonnast.
Perekonda kuulub umbes 45 liiki, mille levilaks on põhjapoolkera parasvööde. Esindatud on nii üheaastased taimed kui ka püsikud. Haabituselt on tegu 15–90 cm kõrguste rohttaimede ja poolpõõsastega.
Eestis on levinud kaks liiki:
Dracocephalum thymiflorum – karvane tondipea (paiguti) Dracocephalum ruyschiana – sile tondipea (paiguti)Kultuurtaimena kasvatatakse moldaavia tondipead.
Ampiaisyrtit (Dracocephalum) on huulikukkaiskasveihin kuuluva suku, jossa on 50 lajia. Ne ovat yksi- ja monivuotisia ruohovartiskasveja tai pieniä ainavihreitä pensaita. Suurin osa lajeista esiintyy Euraasiassa, muutamat Pohjois-Afrikassa ja Pohjois-Amerikassa. Ampiaisyrttien lehdet ovat usein aromaattisen tuoksuiset.[1] Neljä eri ampiaisyrttilajia, ketoampiaisyrtti, amerikanampiaisyrtti, isoampiaisyrtti ja siperianampiaisyrtti esiintyvät Suomessa luonnonvaraisina, ne ovat tulokaskasveja tai viljelyjäänteitä.[2]
Lukuisia ampiaisyrttilajeja viljellään monivuotisina koristekasveina. Yksivuotista tuoksuampiaisyrttiä käytetään mausteyrttinä.[3]
Altainampiaisyrtti.
Tuoksuampiaisyrtti.
Tuoksuampiaisyrtti.
Nuokkuampiaisyrtti.
Isoampiaisyrtti.
Isoampiaisyrtti.
Ampiaisyrtit (Dracocephalum) on huulikukkaiskasveihin kuuluva suku, jossa on 50 lajia. Ne ovat yksi- ja monivuotisia ruohovartiskasveja tai pieniä ainavihreitä pensaita. Suurin osa lajeista esiintyy Euraasiassa, muutamat Pohjois-Afrikassa ja Pohjois-Amerikassa. Ampiaisyrttien lehdet ovat usein aromaattisen tuoksuiset. Neljä eri ampiaisyrttilajia, ketoampiaisyrtti, amerikanampiaisyrtti, isoampiaisyrtti ja siperianampiaisyrtti esiintyvät Suomessa luonnonvaraisina, ne ovat tulokaskasveja tai viljelyjäänteitä.
Lukuisia ampiaisyrttilajeja viljellään monivuotisina koristekasveina. Yksivuotista tuoksuampiaisyrttiä käytetään mausteyrttinä.
Pčólnik[1][2] (Dracocephalum ) je ród ze swójby cycawkowych rostlinow (Lamiaceae).
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Pčólnik (Dracocephalum ) je ród ze swójby cycawkowych rostlinow (Lamiaceae).
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Šwedski pčólnik (Dracocephalum ruyschiana) Turkowski pčólnik (Dracocephalum moldavica)Dracocephalum L., 1753 è un genere di piante della famiglia delle Lamiaceae.[1]
Il nome del genere deriva da due parole greche per "drago" e "testa" ( = testa di drago) e fa riferimento alla particolare forma della corolla di queste piante.[2][3]
Il nome scientifico della specie è stato definito da Linneo (1707 – 1778), conosciuto anche come Carl von Linné, biologo e scrittore svedese considerato il padre della moderna classificazione scientifica degli organismi viventi, nella pubblicazione "Species Plantarum - 2: 594"[4] del 1753.[5]
Il portamento di queste piante è erbaceo annuale o perenne, o anche subarbustivo. In genere sono piante aromatiche.[3][6][7][8][9][10]
Le radici sono del tipo fascicolato.
La parte aerea del fusto è legnosa, eretta (o prostrata) con peli lanosi addensati soprattutto ai nodi. La sezione del fusto è tetragona (quadrangolare) a causa della presenza di fasci di collenchima posti nei quattro vertici.
Le foglie lungo il fusto sono disposte in modo opposto (in genere a 2 a 2) e ogni coppia successiva è disposta ad angolo retto rispetto alla sottostante (disposizione decussata). Sono picciolate o da subsessili a sessili (soprattutto verso l'alto). La forma della lamina delle foglie è intera (semplice) con contorno lineare oppure lineare-lanceolato oppure è divisa in lacinie lineari (pennatosette). Le stipole sono assenti.
Le infiorescenze sono formate da alcuni fiori (2 - 4) raccolti in più verticilli (o verticillastri) sovrapposti formanti nell'insieme una infiorescenza cilindrica e compatta di tipo tirsoide. Le brattee dell'infiorescenza sono simili alle foglie ma più piccole; a volte sono colorate.
I fiori sono ermafroditi, zigomorfi, tetrameri (4-ciclici), ossia con quattro verticilli (calice – corolla – androceo – gineceo) e pentameri (5-meri: la corolla e il calice, ossia il perianzio, sono a 5 parti). Lunghezza del fiore: 35 – 45 mm.
Il frutto è uno schizocarpo composto da 4 nucule (tetrachenio) secche, con forme da ovoidi a oblunghe fortemente trigone, con superficie liscia e glabra. L'endosperma è scarso o assente.
Questo genere comprende piante distribuite nell'Europa centrale ed orientale, in Asia, in Nord Africa (una specie) e in Nord America (una specie). Tutte prediligono luoghi aridi e tendono a divenire infestanti o ruderali anche al di fuori del loro territorio nativo.
Entrambe le specie presenti sul territorio italiano si trovano sull'arco alpino. La tabella seguente mette in evidenza alcuni dati relativi all'habitat, al substrato e alla distribuzione delle specie alpine[13].
Le due specie del territorio italiano sono rare in quanto confinate in limitate zone xerotermiche a clima continentale. Probabilmente sono specie di origine terziaria, ma mentre nel bacino pannonico e sarmatico l'areale si è contratto a causa delle oscillazioni climatiche, nelle Alpi il genere Dracocephalum è reimmigrato nel periodo caldo susseguente all'ultima glaciazione.[8]
La famiglia di appartenenza del genere (Lamiaceae), molto numerosa con circa 250 generi e quasi 7000 specie[9], ha il principale centro di differenziazione nel bacino del Mediterraneo e sono piante per lo più xerofile (in Brasile sono presenti anche specie arboree). Per la presenza di sostanze aromatiche, molte specie di questa famiglia sono usate in cucina come condimento, in profumeria, liquoreria e farmacia. La famiglia è suddivisa in 7 sottofamiglie: il genere Dracocephalum è descritto nella tribù Mentheae (sottotribù Nepetinae) appartenente alla sottofamiglia Nepetoideae.[6][14].
Nell'ambito della famiglia il genere Dracocephalum si distingue per i seguenti caratteri:[8]
I numeri cromosomici delle specie di questo genere sono variabili: 2n = 10, 12, 14, 18, 20, 36 e 72.[6]
Il genere tradizionalmente è suddiviso in tre sottogeneri:[6]
Nella flora spontanea italiana sono presenti solamente due specie di questo genere:[8][15]
In Europa sono presenti le seguenti specie:[16]
Il genere Dracocephalum comprende le seguenti specie:[1]
L'entità di questa voce ha avuto nel tempo diverse nomenclature. L'elenco seguente indica alcuni tra i sinonimi più frequenti:[16]
Risale al 1596 i primi impieghi di queste piante nel giardinaggio italiano. In particolare si coltivava la "melissa della Moldavia" o "melissa turca" (Dracocephalum moldavica). Più tardi, nel 1759, fu introdotta dalla Siberia anche la Dracocephalum grandiflorum.[3]
Dracocephalum est genus circa quadraginta et quinque specierum plantarum florentium familiae Lamiacearum, in temperatis Hemisphaerae Septentrionalis regionibus endemicarum. Eae sunt plantae annuae vel perennes vel suffrutices, quae ad 15–90 cm altae crescunt.
Dracocephalum est genus circa quadraginta et quinque specierum plantarum florentium familiae Lamiacearum, in temperatis Hemisphaerae Septentrionalis regionibus endemicarum. Eae sunt plantae annuae vel perennes vel suffrutices, quae ad 15–90 cm altae crescunt.
Žiomenė (Dracocephalum) – notrelinių (Lamiaceae) šeimos augalų gentis. Genties pavadinimas kilęs iš graikiškai drakon, drakaina – slibinas, smakas ir kephale – galva; žiedai panašūs į slibino galvą su išsižiojusiais nasrais. Tai daugiametės, rečiau vienmetės žolės, kartais puskrūmiai. Rūšys paplitusios Europoje, Azijoje ir Šiaurės Amerikoje.
Gentyje 60–70 rūšių. Lietuvoje auga 4 rūšys:
Dragehodeslekta (Dracocephalum) er en slekt i leppeblomstfamilien. I Norge er det kun dragehode som er opprinnelig viltvoksende, men flere andre arter dukker opp som innførte ugras, eller som rømlinger fra hager.
De er ett- eller flerårige urter. Stengelen er opprett og kan være glatt eller dunhåret. Bladene er linjeformede eller avlangt eggrunde. Blomstene er som regel blå.
De fleste artene vokser til fjells eller i halvtørre strøk i tempererte deler av Asia; i Kina er det 35 arter. Men de finnes også i Europa, Nord-Amerika og Nord-Afrika.
Dragehodeslekta (Dracocephalum) er en slekt i leppeblomstfamilien. I Norge er det kun dragehode som er opprinnelig viltvoksende, men flere andre arter dukker opp som innførte ugras, eller som rømlinger fra hager.
De er ett- eller flerårige urter. Stengelen er opprett og kan være glatt eller dunhåret. Bladene er linjeformede eller avlangt eggrunde. Blomstene er som regel blå.
De fleste artene vokser til fjells eller i halvtørre strøk i tempererte deler av Asia; i Kina er det 35 arter. Men de finnes også i Europa, Nord-Amerika og Nord-Afrika.
Pszczelnik (Dracocephalum L.) – rodzaj roślin należący do rodziny jasnotowatych. Należy do niego około 75 gatunków[3][4]. Występują one głównie w Azji (na wschodzie sięgając po Japonię), w Europie rodzime są trzy gatunki, jeden w Afryce Północnej i jeden w Ameryce Północnej[4][5][6]. W Polsce rodzimym gatunkiem jest tylko pszczelnik wąskolistny D. ruyschiana, kilka innych gatunków jest uprawianych lub zawlekanych i przejściowo dziczeje (pszczelnik drobnokwiatowy D. parviflorum, pszczelnik macierzankowy D. thymiflorum i pszczelnik mołdawski D. moldavicum)[7]. Niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny ozdobne ze względu na okazałe kwiaty. Są też wykorzystywane jako rośliny miododajne i lokalnie w ziołolecznictwie[4].
Moldavica Fabricius[2], Fedtschenkiella Kudr.[8]
Rodzaj z podplemienia Nepetinae, z plemienia Mentheae z podrodziny Nepetoideae z rodziny jasnotowatych (Lamiaceae Lindl.)[8].
Pszczelnik (Dracocephalum L.) – rodzaj roślin należący do rodziny jasnotowatych. Należy do niego około 75 gatunków. Występują one głównie w Azji (na wschodzie sięgając po Japonię), w Europie rodzime są trzy gatunki, jeden w Afryce Północnej i jeden w Ameryce Północnej. W Polsce rodzimym gatunkiem jest tylko pszczelnik wąskolistny D. ruyschiana, kilka innych gatunków jest uprawianych lub zawlekanych i przejściowo dziczeje (pszczelnik drobnokwiatowy D. parviflorum, pszczelnik macierzankowy D. thymiflorum i pszczelnik mołdawski D. moldavicum). Niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny ozdobne ze względu na okazałe kwiaty. Są też wykorzystywane jako rośliny miododajne i lokalnie w ziołolecznictwie.
Dracocephalum L. é um gênero botânico da família Lamiaceae, nativo das regiões temperadas do hemisfério norte.[1]
Dracocephalum L. é um gênero botânico da família Lamiaceae, nativo das regiões temperadas do hemisfério norte.
Назва походить від грецьких слів drakon — «змія» і kephalos — «голова», тобто голова змії. Форма квіток цієї рослини нагадує голову змії з розкритою пащею.
Багаторічні або рідко однорічні трави, що іноді внизу дерев'яніють.
Рослина досягає до 50-70 см заввишки. Кореневище тонке, стрижневе, з тонкими відгалуженнями корінців. Стебло пряме, гіллясте, чотирьохгранне. Листки довгасті, яйцевидні, супротивні.
Квітки великі, світло-синього або фіолетового кольору, розташовані у несправжніх мутовках в пазухах верхніх листків, що утворюють щільне кулясте або пухке довгасте суцвіття. Чашечка трубчаста або трубчасто-дзвоникувата, з 15 жилками, п'ятизубчаста, пряма або вигнута, двогуба, з тризубчастою верхньою губою, зубці якої в 2-3 рази коротше ланцетних зубців нижньої губи, або ж чашка невиразно двогуба, із зубцями майже однакової довжини. При основі зубців майже завжди є потовщена складка, всі зубці чашечки зазвичай з різко виступаючими поперечними жилками (анастомозами). Віночок з вузькою при основі, розширеною догори губкою і двогубим відгином, верхня губа пряма або злегка зігнута, на верхівці виїмчаста або глибоко надрізана, нижня трилопатева, з більшою середньої лопаттю. Тичинок 4, з них 2 верхні трохи довші нижніх, рівні або ж зрідка сильно виставляються з віночка. Пиляки голі або волосисті, двогнізді, з гніздами, що розходяться. Стовпчик нагорі з двома рівними шилоподібними частками. Період цвітіння — червень — липень. Плоди — довгасті, гладенькі горішки коричневого або бурого кольору, з'являються в серпні — вересні.
Рослина має широкий ареал поширення. Росте в більшості географічних зон планети, починаючи від зони холоду, до субтропічної зони. Зустрічається в Європі, Азії, Америці. Спеціально його вирощують в Індії, на Тибеті, в Китаї. У країнах Західної Європи змієголовник висаджують на міських клумбах як декоративну рослину. Ним засівають цілі поля, для застосування в медицичних та інших цілях.
В Україні зустрічається принаймні чотири види змієголовника — австрійський (Dracocephalum austriacum L.), городній (Dracocephalum moldavica L.), вузьколистий (Dracocephalum ruyschiana L.) і чебрецевий (Dracocephalum thymiflorum L.). Маточники австрійський[2] і Рюйша[3] занесені до Червоної книги України. З 2000-х років в Україні почали культивувати маточник городній як ефіроолійну, пряну та лікарську рослину.[4]
Маточник широко застосовують як лікарську рослину. Його також використовують в різних галузях харчової промисловості, таких як: консервна, кондитерська, виготовлення алкогольної і слабоалкогольної продукції. У свіжому та сушеному вигляді його додають його в салати, супи, борщі. Маточник добре підкреслює смак м'яса та риби. Також він входить до рецептури деяких ковбас. Траву рослини додають при маринуванні або солінні помідорів, огірків, кавунів. За ароматом маточник перевершує мелісу, його додають в чай, компот, пінник, желе. Рослину додають для посилення смаку і запаху вермуту і деяких інших вино-горілчаних виробів та безалкогольних газованих напоїв. Маточник є добрим медоносом, за якістю, смаку одержуваного з нього меду, він перевершує багато інших медоносів, таких як меліса, липа, акація. Мед виходить світлим, з чудовим лимонним ароматом. З одного гектара можна отримати до 700 кг меду. У парфумерній та косметологічній промисловості екстракт маточника додають при виробництві мила, шампунів, кремів і парфумів. З листя і насіння добувають ефірну олію.
Dracocephalum là một chi thực vật có hoa trong họ Hoa môi (Lamiaceae).[1]
Chi Dracocephalum gồm các loài:
_(542795795).jpg)
Dracocephalum là một chi thực vật có hoa trong họ Hoa môi (Lamiaceae).
Dracocephalum L.
Виды
Змееголо́вник (лат. Dracocéphalum) — род травянистых растений семейства Яснотковые (Lamiaceae).
Цветки по форме напоминают змеиную голову, отсюда и латинское название — Dracocephalum, от греч. δράκων (дракон, змея) и κεφαλή (голова). У Владимира Даля в его Словаре в качестве русского названия рода приводится название «драконова голова»[2].
Листья цельнокрайные, зубчатые, лапчатые или перисто-рассчённые.
Цветки голубые, красноватые, редко белые; чашечка пятизубчатая, с более крупным верхним зубцом, или двугубая; венчик двугубый, верхняя губа вогнутая, выемчатая, нижняя трёхлопастная; тычинки двусильные.
Насчитывается около сорока видов, растущих большей частью в Европе и Северной Азии. Один вид — в Северной Америке.
В Европейской России встречается несколько видов[3].
Некоторые виды разводятся как полезные растения, например, Змееголовник канарский (Dracocephalum canariense) (лимонная травка), родом с Канарских островов; цветки его очень ароматны, а листья сильно пахнут камфорой и скипидаром и употребляются как нервно-успокоительное средство.
Змееголовник молдавский (Dracocephalum moldavica) (турецкая мелисса) с белыми или голубыми цветками — очень ароматное растение, пахнущее мелиссой, дико растёт в Турции, Молдавии, в Северной Азии.
Некоторые виды змееголовника разводятся как декоративные растения.
Род Змееголовник входит в подсемейство Котовниковые (Nepetoideae) семейства Яснотковые (Lamiaceae) порядка Ясноткоцветные (Lamiales).
По информации базы данных The Plant List (на август 2016) род включает 74 вида[4]:
Змееголо́вник (лат. Dracocéphalum) — род травянистых растений семейства Яснотковые (Lamiaceae).
Цветки по форме напоминают змеиную голову, отсюда и латинское название — Dracocephalum, от греч. δράκων (дракон, змея) и κεφαλή (голова). У Владимира Даля в его Словаре в качестве русского названия рода приводится название «драконова голова».
青兰属（学名：Dracocephalum）是唇形科下的一个属，为一年生或多年生草本植物。该属共有约60种，主要分布于亚洲温带。[1]
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
Karte mit allen verlinkten Seiten: 
_5638.JPG)
_(542795795).jpg)
_(542795795).jpg)
_5638.JPG)
.jpg)
_5638.JPG)
