Carabus estreicheri es una especie de insecto adéfago del género Carabus, familia Carabidae.[1] Fue descrita científicamente por Fischer von Waldheim en 1820.[1][2][3]
Habita en Rusia y Ucrania.[1]
Carabus estreicheri es una especie de insecto adéfago del género Carabus, familia Carabidae. Fue descrita científicamente por Fischer von Waldheim en 1820.
Carabus estreicheri is een keversoort uit de familie van de loopkevers (Carabidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1822 door Fischer.
Bronnen, noten en/of referenties
16-22 мм. Бокові краї передньоспинки вузько окантовані. Чорний, з слабким бронзовим блиском. Надкрила в дрібній зернистості, їх боковий край — червонуватий, іноді синій, рідко — майже чорний.
Східноєвропейський степовий вид. Поширений в центральній, середній Росії, Приураллі, на півдні західного Сибіру. В Україні частіше зустрічається в лісостеповій зоні та в північній підзоні степу. У захiдних областях України вiдомий з Подiлля i пiвдня Малого Полiсся (ок. м. Броди). Зібраний вперше за повоєнні роки в ґрунтові пастки Барбера 12.05-2.06.2007 р. в ок. с. Ясенів Бродівського р-ну Львівської обл. на невеликій (1-1,5 га) степовій ділянці із збереженим осередком степової рослинності (Панін, 2009).
В гаях, балках, перелогах, лісосмугах, в мезофітному степу на нерозораних ділянках. Одно- та дворічна генерація. Зимують дорослі жуки, рідше личинки старшого віку. Парування і відкладання яєць відбувається навесні. Молоді жуки з'являються в кінці весни — першій половині літа (з личинок, що перезимували) і на початку осені. Зоофаг широкого профілю.
Загрози: скорочення природних місць перебування виду внаслідок сільськогосподарської діяльності, рекреаційного навантаження, випалювання сухої трави.
Заходи з охорони не розроблені. Рекомендується до охорони в заповідниках «Самарський ліс», «Провальський степ».
Жужелица Эстрейхера[1][2] (лат. Carabus (Trachycarabus) estreicheri) — жук из семейства жужелиц.
Длина тела 16—22 мм. Тело продолговатое. Окраска чёрная с бронзовым отливом. Надкрылья с красной или синей каймой. Предпоследний членик губных щупиков с 2 щетинками. Переднеспинка по бокам полностью окаймлена, с двумя краевидными порами. Надкрылья умеренно выпуклые, удлиненно овальные. На них имеются ряды ямок, промежутки между которыми покрыты мелкой зернистостью. Крылья редуцированы. Бедра черного цвета, реже красные[2].
Верхняя губа двухлопастная. Мандибулы широкие и короткие, с перед вершиной резко изогнутой внутрь. Челюстные щупики имеют слабо расширенный последний членик. Жгутик усиков покрыт густыми мелкими волосками.
Южная часть Центральной, Восточной Европы, Украина, Европейская часть России (лесостепь, степь), Западная Сибирь, в южных районах Зауралья. До зарегулирования реки Волги обитал во всех регионах Татарстана.
На Украине вид чаще всего встречается в лесостепной зоне и в северной подзоне степных районов. Находки вида отмечены в Луганской, Днепропетровской, Сумской, Одесской и других[1].
Лесостепной — степной вид. Обитает на лугах, опушках, в балках, лесополосах, в мезофитной степи на не распаханных участках, в разреженных лесах[2]. Размножение происходит в мае-июне в лесной подстилке. Жуки и личинки являются активными хищниками с сумеречной активностью — питаются преимущественно личинками насекомых[1]. Зимуют имаго и, возможно, личинки старшего возраста[1]. Жизненный цикл одно- и двухгодичный — личинки завершают своё развитие в августе.
Вид занесён в Красную книгу Украины, как редкий вид[1].
