Трав'яниста рослина 30-60 (рідко до 90) см заввишки. Бульбоцибулина куляста, у верхній частині обгорнута сіткою густих волокон. Стебло прямостояче, тонке, голе, нерозгалужене. Листків 2-3 штуки, вони лінійні, тонкозагострені, 8-15 мм завширшки, коротші за стебла. Суцвіття — однобічний негустий колос, що складається з 2-5 квіток. Пелюстки пурпурово-фіолетові, нижні мають білу смугу з темною облямівкою. Оцвітина формує вигнуту воронку. Квітки, що розташовані на кінці суцвіття, розкриваються не повністю і насіння не дають. Плід — оберненояйцеподібна, довгаста, зверху округла коробочка.
Число хромосом 2n = 60.[2 2]
Рослина світло- і вологолюбна, проте добре переносить тимчасову літню посуху. Трапляється на вологих луках, болотах, лісових галявинах, рідше — у соснових і ялинових лісах з вересом у трав'яному покрові. На півдні ареалу зростає в лучних степах, на пісках зі степовою рослинністю, у дубових лісах. Віддає перевагу помірно гумусованим, багатим на вапно ґрунтам. Максимальна висота, на якій поширені косарики болотні в Альпах, — 1200–1500 м над рівнем моря, в передгір'ях Карпат — 100–300 м.
Квітне у травні-липні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується бульбоцибулинами і насінням. Квіти запилюються джмелями.
Батьківщина косариків болотних — Центральна Європа, де вони поширені на сході Франції, на півдні і сході Німеччини, в Швейцарії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Австрії, балканських країнах, материковій частині Греції та на півночі Італії. Окремі популяції трапляються в Польщі і Болгарії.[2 3] Стан раніше описаних популяцій в Литві, Білорусі,[1 1] Росії невідомий, ймовірно, в цих країнах вид зник.[2 4]
В Україні зростають в таких регіонах як Закарпаття, Передкарпаття і Полісся.[1 2] Через ці місцевості проходить східна межа ареалу.
По всьому ареалу спостерігається скорочення чисельності через збирання квітів, сінокоси, меліоративні роботи, що призводять до осушення боліт і заплавних луків. В минулому знищенню рослин сприяло збирання бульбоцибулин, які вважалися талісманом.[2 5] Внаслідок цього косарики болотні стали рідкісними у багатьох країнах, зокрема вони занесені до Червоних книг Литви, Німеччини, Росії, Австрії,[2 6] Швейцарії,[2 7] Червоних списків Польщі[2 8][2 9] і Міжнародного союзу охорони природи.[2 5] Крім того, рослина занесена до додатку Оселищної директиви[2 10] — документу Євросоюзу, спрямованого на захист особливо уразливих видів та їх природних осередків. У більшості країн стан популяцій характеризується як загрозливий, повільне зростання чисельності спостерігається в Німеччині, Угорщині і Польщі.[1 3]
В Україні усі описані популяції знаходяться поза межами природоохоронних територій. Цим зумовлене і скорочення чисельності, і погана дослідженність виду загалом. Для збереження цієї рослини потрібно виявити усі місця зростання і взяти їх під охорону, також дієві стандартні охоронні засоби: заборона на зміну середовища, збирання квітів, перенесення до приватних колекцій, регламентація меліоративних робіт, регулювання часу сінокосу.[1 4]
Косарики болотні цінуються за яскраві і витончені квіти, їх зрідка культивують аматори декоративного садівництва.
Косарики болотні в Червоній книзі України. — Переглянуто 11 вересня 2016.
_1981,_MiNr_652.jpg)
