Der Nesselblättrige Ehrenpreis (Veronica urticifolia), auch Nesselblatt-Ehrenpreis[1] genannt, ist eine Pflanzenart aus der Gattung Ehrenpreis (Veronica)[2] innerhalb der Familie der Wegerichgewächse (Plantaginaceae). Sie gedeiht in den Kalkalpen und den Gebirgen Südeuropas.
Nesselblättrige Ehrenpreis handelt es sich um eine ausdauernde krautige Pflanze, die Wuchshöhen von 20 bis 70, meist jedoch 30 bis 40 Zentimetern erreicht. Sie ist meist nur am Grund und im Bereich des Blütenstandes verzweigt und ansonsten aufrecht. Der Stängel ist kurz flaumig behaart.
Die gegenständig am Stängel angeordneten Laubblätter sind sitzend. Die einfache Blattspreite ist bei einer Länge von meist 30 bis 70 (15 bis 95) Millimetern sowie einer Breite von meist 15 bis 35 (10 bis 50) Millimetern eiförmig oder länglich-eiförmig.[3] Die Spreitenbasis ist breit-gerundet oder herzförmig ausgerandet. Das obere Ende der Blattspreite ist in eine scharfe, dreieckige Spitze ausgezogen. Der Blattrand ist scharf gesägt. Die dreieckige Blattspitze und der Blattrand erinnern ein wenig an die Laubblätter von Brennnesseln, dies führt zum wissenschaftlichen Artepitheton und ihren Trivialnamen.
Die Blütezeit reicht von Juni bis August. Die lockeren, traubigen Blütenstände stehen in den Achseln der Laubblätter, wobei letztere im obersten Teil des Stängels immer kleiner werden und dadurch manchmal der Eindruck eines endständigen Blütenstandes entsteht. Die Blütenstiele sind 6 bis 8 Millimeter lang.
Die zwittrigen Blüten sind vierzählig mit doppelter Blütenhülle. Die vierzipfelige Krone ist blassrosa bis weiß und hat einen Durchmesser von 5 bis 7 Millimetern.
Die wenig abgeflachten Kapselfrüchte sind apfelförmig,[1] bewimpert und im Umriss fast kreisrund. Kapselfrucht enthält 15 bis 20 Samen.[3] Die Samen sind 0,9 bis 1,4 × 0,5 bis 1,1 Millimeter groß.[3]
Die Chromosomenzahl beträgt beispielsweise 2n = 18,[4][3] seltener 16;[4] 64 oder 128[3].
Der Nesselblättrige Ehrenpreis gedeiht in den Gebirgen Mittel- und Südeuropas, konkret in den Alpen, im Zentralmassiv und in den Pyrenäen. In den Kalkalpen ist er weit verbreitet.
Der Nesselblättrige Ehrenpreis wächst in Bergwäldern oder in Staudenfluren in Gebirgen. Der Nesselblättrige Ehrenpreis gedeiht meist in kalkhaltigen Böden. Veronica urticifolia kommt vor allem in Pflanzengesellschaften der Verbände des Fagion, Tilio-Acerion oder Adenostylion sowie der Unterverbände Lonicero-Fagenion, Galio-Abietenion oder Luzulo-Fagenion vor.[4]
Die ökologischen Zeigerwerte nach Landolt et al. 2010 sind in der Schweiz: Feuchtezahl F = 3+w (feucht aber mäßig wechselnd), Lichtzahl L = 3 (halbschattig), Reaktionszahl R = 4 (neutral bis basisch), Temperaturzahl T = 2+ (unter-subalpin und ober-montan), Nährstoffzahl N = 3 (mäßig nährstoffarm bis mäßig nährstoffreich), Kontinentalitätszahl K = 3 (subozeanisch bis subkontinental).[2]
Die Erstveröffentlichung von Veronica urticifolia erfolgte 1773 durch Nicolaus Joseph von Jacquin in Florae Austriacae, sive plantarum selectarum in Austriae archiducatu sponte crescentium, icones, ad vivum coloratae, et descriptionibus, ac synononymis illustratae. Viennae, 1, S. 37.[3] Das Artepitheton urticifolia wurde gewählt weil die Laubblätter an Brennnesselblätter erinnern.
Der Nesselblättrige Ehrenpreis (Veronica urticifolia), auch Nesselblatt-Ehrenpreis genannt, ist eine Pflanzenart aus der Gattung Ehrenpreis (Veronica) innerhalb der Familie der Wegerichgewächse (Plantaginaceae). Sie gedeiht in den Kalkalpen und den Gebirgen Südeuropas.
Veronica urticifolia
La véronique à feuilles d'ortie (Veronica urticifolia Jacq.) est une petite plante à fleurs lilas poussant dans les zones montagneuses d'Europe occidentale, surtout méridionale. Ses feuilles triangulaires et dentées évoquent celles de l'ortie, d'où son nom. Elle appartient au genre Veronica et à la famille des Plantaginacées (les véroniques étaient auparavant classées dans les Scrophulariacées).
Plante vivace poussant en montagne de 1000 à 2000 mètres, présente dans les Alpes, le Jura, l'Auvergne et les Pyrénées. On la rencontre surtout sur sol calcaire, dans les lieux humides ou ombragés (bois, broussailles, rochers). Floraison de juin à août.
Plante herbacée petite ou de taille moyenne (20 à 70 cm) à poils peu nombreux, à tige érigée assez grêle. Feuilles sessiles et opposées, triangulaires ou ovales, terminées en pointe, nettement dentées.
Fleurs hermaphrodites groupées en racèmes assez lâches. Les racèmes sont généralement disposés en paires à l'aisselle des feuilles. Les fleurs, lilas ou mauves, sont assez petites (< 1 cm). Les pétales sont pourpres à la base et légèrement striés. Comme pour beaucoup de véroniques, le pétale supérieur est plus large et l'inférieur plus étroit que les deux pétales latéraux. Pollinisation par les insectes.
Le fruit est une capsule arrondie et ciliée, échancrée, portée par un pédicelle horizontal se recourbant vers le haut. Dispersion épizoochore.
Veronica urticifolia
La véronique à feuilles d'ortie (Veronica urticifolia Jacq.) est une petite plante à fleurs lilas poussant dans les zones montagneuses d'Europe occidentale, surtout méridionale. Ses feuilles triangulaires et dentées évoquent celles de l'ortie, d'où son nom. Elle appartient au genre Veronica et à la famille des Plantaginacées (les véroniques étaient auparavant classées dans les Scrophulariacées).
Kopřiwojty rozraz (Veronica urticifolia) je rostlina ze swójby putnikowych rostlinow (Plantaginaceae).
W někotrych žórłach je swójbje trudownikowych rostlinow (Scrophulariaceae) přirjadowany.
Kopřiwojty rozraz (Veronica urticifolia) je rostlina ze swójby putnikowych rostlinow (Plantaginaceae).
W někotrych žórłach je swójbje trudownikowych rostlinow (Scrophulariaceae) přirjadowany.
Przetacznik pokrzywolistny[3] (Veronica urticifolia Jacq.) – gatunek rośliny z rodziny babkowatych (Plantaginaceae), w systemach XX-wiecznych klasyfikowany zwykle do trędownikowatych (Scrophulariaceae).
Występuje w południowo-zachodniej, środkowej i wschodniej Europie[4]. W Polsce jest bardzo rzadki. Występuje tylko na południu: w Pieninach i Beskidzie Sądeckim. W Pieninach rośnie poniżej grani Ligarek, nad Dunajcem u podnóży Facimiecha, poniżej Białej Skały na Bystrzyku i na Czerwonych Skałach. Na stanowiskach tych notowany był już w XIX wieku i potwierdzony w roku 1934 i 2001. Na ruinach Zamku w Czorsztynie wyginął jeszcze przed powstaniem Zbiornika Czorsztyńskiego. W Beskidzie Sądeckim znane są trzy stanowiska: w Łazach Brzyńskich i Brzynie w Paśmie Radziejowej oraz w dolinie Potoku Życzanowskiego w Paśmie Jaworzyny. Podane w 1869 stanowisko na Pogórzu Dynowskim nie zostało później odnalezione[5].
Bylina, hemikryptofit. Kwitnie od czerwca do sierpnia, zapylana jest przez owady. Najczęściej rośnie na skałach zacienionych lub półcienistych miejscach, często w jarach lub dolinach potoków[5]. Liczba chromosomów 2n = 18 + Co, Ga 1, 2, 4, 5, 6[7].
Umieszczony na polskiej czerwonej liście w kategorii NT (bliski zagrożenia)[8]. Mimo występowania w Polsce na kilku tylko stanowiskach nie jest zagrożony. Wszystkie bowiem jego stanowiska są naturalne i niezagrożone przez działalność człowieka ani przez czynniki przyrodnicze. W Pieninach występuje na obszarach ochrony ścisłej, z dala od szlaków turystycznych i w miejscach trudno dostępnych. W dolinie Potoku Życzanowskiego rośnie w miejscu będącym pomnikiem przyrody ("Głęboki Jar"). Jedynie stanowisko w Łazach Brzyńskich może być zagrożone ewentualnymi pracami drogowymi[5].
Przetacznik pokrzywolistny (Veronica urticifolia Jacq.) – gatunek rośliny z rodziny babkowatych (Plantaginaceae), w systemach XX-wiecznych klasyfikowany zwykle do trędownikowatych (Scrophulariaceae).
Стебла одиночні, прості, прямостоячі, негусто опушені віддаленими, щетинистими, іноді залозистими волосками, у суцвітті відстовбурчені та коротко залозистоволосисті, (10) 30-70 см заввишки .
Листки сидячі або нижні з дуже короткими черешками, широкі, яйцеподібні або довгасті, в основі серцеподібні або усічені, по краю гостро та нерівно пилчасті або зубчасті, на верхівці гострі. Верхні листки значно загострені, середні 4-8 см завдовжки, 2-5 см шириною, злегка серцеподібні при основі, на верхівці загострені, знизу або з обох сторін з рідкими волосками.
Китиці супротивні, в пазухах верхніх листків, пухкі, багатоквіткові. Чашечка чотирихроздільна, з ланцетними, тупуватими, переважно по краю залозистовійчатими, нерівними частками. Віночок 4-7 мм в діаметрі, блідо-рожевий або блідо-блакитний, з темними смужками, іноді червонуватий, удвічі довший від чашечки. Тичинки 5-8 мм завдовжки, перевищують віночок або трохи коротші від нього, з прямими білими нитками, з фіолетовими яйцеподібними пиляками.
Вид поширений у Європі; в Україні у Карпатах. Росте у гірських лісах та посеред чагарників.
Veronica urticifolia là một loài thực vật có hoa trong họ Mã đề. Loài này được Jacq. miêu tả khoa học đầu tiên.[1]
_IMG_1505.jpg)
Veronica urticifolia là một loài thực vật có hoa trong họ Mã đề. Loài này được Jacq. miêu tả khoa học đầu tiên.
Veronica urticifolia Jacq., 1773
Веро́ника крапиволи́стная (лат. Veronica urticifolia) — многолетнее травянистое растение, вид рода Вероника (Veronica) семейства Подорожниковые (Plantaginaceae).
Стебли одиночные, простые, прямостоячие, негусто опушённые отстоящими, щетинистыми, иногда железистыми волосками, в соцветии оттопыренно и коротко железистоволосистые, (10)30—70 см высотой.
Листья сидячие или нижние с очень короткими черешками, широкие, яйцевидные или продолговатые, в основании сердцевидные или усечённые, по краю остро и неравно пильчатые или зубчатые, на верхушке острые. Верхние листья длинно заострённые, средние 4—8 см длиной, 2—5 см шириной, слегка сердцевидные при основании, на верхушке заострённые, снизу или с обеих сторон, особенно по краю и по жилкам, с редкими волосками.
Кисти супротивные, в пазухах верхних листьев, рыхлые, многоцветковые, на тонких цветоносах. Прицветники опушённые, прологовато-ланцетные до линейных, туповатые, в 1,5—2 раза короче цветоножек, по краю реснитчатые. Цветоножки сильно отклонённые, при плодах изогнутые вверх и прижатые к стеблю, вдвое-втрое длиннее чашечки, тонко опушённые, с редкими железистыми волосками. Чашечка четырёхраздельная, с ланцетными, туповатыми, преимущественно по краю железистореснитчатыми, неравными долями. Венчик 4—7 мм в диаметре, бледно-розовый или бледно-голубой, с тёмными полосками, иногда красноватый, вдвое длиннее чашечки, с очень короткой трубкой с пятью жилками, в зеве голый; отгиб венчика из трёх округло-яйцевидных и одной яйцевидной долей; все доли тупые, по краю и снизу реснитчатые, наиболее крупная около 3 мм в диаметре, с тёмными жилками. Тычинки 5—8 мм длиной, превышают венчик или несколько его короче, с прямыми белыми нитями, с фиолетовыми яйцевидными пыльниками.
Коробочки округло-яйцевидные или яйцевидные, молодые коротко опушённые, потом голые, на верхушке заметно, но неглубоко выемчатые, около 4 мм в диаметре или ширина превышает длину. Столбик значительно превышает выемку, равен коробочке, очень тонкий. Семена плоские, округло-яйцевидные или яйцевидные, 1—1,25 мм длиной, 0,75—1 см шириной, тупые или островатые, светлые, желтоватые.
Вид описан из Австрии.
Западная Европа: северо-восточная часть Испании, Франция (юг), Швейцария, Германия (Прирейнский край, Бавария), Австрия, Югославия, Польша (юг), Румыния, Болгария, Греция; территория бывшего СССР: Украина (Карпаты), Вологодская область (река Юг), Костромская область (территория заповедника "Кологривский лес"),Северный и Средний Урал от Чердыни до Перми, Даурия (Нерчинск).
На западе встречается в основном в буковых лесах, на востоке — в хвойных. В Карпатах принадлежит к числу обычнейших видов и встречается в горных лесах и на открытых склонах среди леса до 1800 м над уровнем моря.
Веро́ника крапиволи́стная (лат. Veronica urticifolia) — многолетнее травянистое растение, вид рода Вероника (Veronica) семейства Подорожниковые (Plantaginaceae).
.jpg)
_IMG_1505.jpg)
_IMG_1505.jpg)
