Представники Camelops вперше з'явилися в епоху пізнього пліоцену і вимерли наприкінці плейстоцену. Незважаючи на те, що верблюди наразі мають ареал розповсюдження у пустелях Азії та Африки, родина Camelidae, яка включає верблюдів і лам, виникла в Північній Америці в період середнього еоцену, принаймні 44 мільйонів років тому[1] Родини Camelidae і Equidae виникли в Америці і мігрували до Азії через Берингову протоку[2].
Наприкінці олігоцену та на початку раннього міоцену, верблюдові зазнали швидких еволюційних змін, в результаті чого утворилось кілька родів з різними анатомічними особливостями, починаючи від верблюдових, з короткими кінцівками, щось на кшталт сьогоденної газелі, і до верблюдових схожих на сьогоденного жирафа, з довгими ногами і довгою шиєю. Це велике різноманіття скоротилося до всього лише кілька видів, таких як Camelops hesternus, що залишилися в Північній Америці, перш, ніж остаточно вимерти близько 8 тис. років до Р.Х.
Західні верблюди населяли західну частину Північної Америки в період між пізнім пліоценом і пізнім плейстоценом. Відомо шість різних видів, з яких, можливо, не всі відповідають цьому статусу. Останнім видом західних верблюдів став Camelops hesternus з пізнього плейстоцену, зниклий всього близько 10 000 років тому. На відомому ранчо Ла-Брея в Каліфорнії були знайдені рештки приблизно 40 різних особин цього виду, який на півночі проник навіть до річки Юкон. Крім західних верблюдів у пізньому плейстоцені Північну Америку населяли ще два більш дрібних види, що належать до родів Palaeolama та Hemiauchenia. Вони вимерли майже одночасно із західними верблюдами. Після цього в Північній Америці після мільйонів років еволюційного розвитку зовсім не залишилося верблюдів.
Незважаючи на те, що західні верблюди були ближче до карликових верблюдів, які жили по сусідству, за виглядом вони більше нагадували сучасного одногорбого верблюда (Camelus dromedarius), а зростом досягали 3,6 м. Ймовірно, у них був теж лише один горб посеред спини, проте задня частина тіла була більш округленою, а кінцівки були довші, ніж у сучасних верблюдів.
Західні верблюди, які населяли насамперед більш посушливі райони заходу Північної Америки, споживали траву і пересувалися у великих стадах. Знахідки їх решток поряд із рештками людей дозволяють припустити, що вони були об'єктом людського полювання.
